Recommended
Recommended
More Related Content
Viewers also liked
Viewers also liked (15)
Similar to Резюме проекту "Стратегії енергетичної дипломатії"
Similar to Резюме проекту "Стратегії енергетичної дипломатії" (20)
More from Mykhailo Bno-Airiian
More from Mykhailo Bno-Airiian (18)
Резюме проекту "Стратегії енергетичної дипломатії"
- 1. РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ Фото: http://www.cleanenergyministerial.org Завдання сучасної енергетичної дипломатії Якщо ви спитаєте експертів з енергетики, які не мають дипло- матичного досвіду, чим повинна займатися сучасна енергетична дипломатія, то швидше за все отримаєте таку відповідь: проти- стоянням ключовим викликам, які постають перед Україною в енер- гетичній сфері, на кшталт реаліза- ції проекту «Північний потік-2», Стокгольмського арбітражу та енергетичної політики Росії че- рез її звичні інструменти впливу («Газпром», «Транснафту» тощо). Безперечно, вони матимуть рацію. Це важливі питання, які повинні нами дуже ретельно від- працьовуватися. Але завдання сучасної енергетичної дипломатії набагато ширші за виклики, які лежать на поверхні та є очевид- ними. Енергетична дипломатія – це комплексний підхід до знаходжен- ня найоптимальніших алгоритмів, як правильно та ефективно пози- ціонувати Україну на глобально- му та регіональних енергетичних ринках і просувати національні інтереси в енергетиці. Саме комплексний підхід, коли різні міністерства та відом- ства, а також національні енерге- тичні компанії вирішують відразу декілька стратегічних завдань, може створити максимально по- зитивний ефект від енергетичної дипломатії та дати змогу посили- ти позиції України на регіональ- них енергетичних ринках. Які ключові завдання повинні стояти перед сучасною українсь- кою енергетичною дипломатією? СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ
- 2. СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ 2 3 кредиторами) та донорських ре- сурсів для модернізації сектору та проведення реформ у галузі. На сьогодні міжнародні фінансові організації (зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк та Єв- ропейський інвестиційний банк), а також інші міжнародні банківсь- кі інституції (зокрема, KfW) – одні з ключових кредиторів українсь- кої енергетики. Їхній загальний кредитний портфель – близько 3 млрд дол. США, який у принципі за умови правильної та скоорди- нованої роботи держави може бути переглянутий і збільшений (щонайменше на 30–50% протя- гом трьох-п’яти років). У рамках цього завдання один з важливих пріоритетів потрібно працювати не лише з ін- весторами із західних країн, але й з потенційними інвесторами з країн Близького Сходу та Азії. У цьому питанні ефективною могла б бути робота Національної інве- стиційної ради при Президентові України, створеної в грудні 2014 року, яку в 2016 році очолив ко- лишній голова Адміністрації Пре- зидента України Б. Ложкін. Донорська (грантова) під- тримка – інший важливий напрям залучення ресурсів у галузь. Ці кошти повинні спрямовуватися на проекти, на які не можуть бути витрачені кошти кредиторів та інвесторів. Ідеться насамперед про проекти так званої інститу- ційної розбудови – проведення структурних реформ, залучен- ПЕРШЕ ЗАВДАННЯ Забезпечення сталого енер- госпоживання в країні (належ- ний імпорт енергоресурсів) та безперебійність роботи енерго- системи. Завдання енергетичної ди- пломатії повинно бути направ- лено на те, щоб Україна завжди мала безперебійні джерела ім- порту енергоресурсів (які кри- тично важливі для української економіки) і диверсифікований портфель маршрутів їх доставки. Прикладом можуть бути за- ходи із забезпечення реверсу газу, диверсифікація маршрутів постачання дефіцитного вугілля (антрацитової групи), ядерного палива. Переважно це питання зале- жить від відповідних компаній (у тому числі державних), але дер- жава якраз через гнучку та сучас- ну енергетичну дипломатію по- винна створювати максимальний «режим сприяння» в укладанні контрактів та робити фізично можливим такий імпорт. Належне завчасне реагу- вання на зовнішні загрози в енергетичній сфері. Це завдання полягає в аналізі навколишнього енергетичного, економічного та геополітично- го середовища й реагуванні на ключові виклики, які становлять загрозу для національної енер- гетичної та економічної безпеки України. На сьогодні серед таких за- гроз насамперед варто виділити проект «Північний потік-2», ре- алізація якого може позбавити Україну стратегічного статусу ос- новного транзитера російського газу до Європи та, відповідно, ба- гатомільярдних прибутків. У полі нашого зору повин- ні знаходитися й інші проекти, впровадження яких може спричи- ДРУГЕ ЗАВДАННЯ Резюмепроекту ТРЕТЄ ЗАВДАННЯ Залучення ресурсів (насам- перед фінансових) для розвит- ку внутрішнього енергетичного ринку та енергетики в цілому. Ідеться в першу чергу про два напрями – залучення інозем- них інвестицій (робота з потен- ційними інвесторами й нити зменшення обсягу транзиту нафти та газу територією України, причому за участю не лише Росії. Блокування імпорту вугілля – та- кож серйозний ризик для україн- ської енергетичної системи, який потребує відповідного реагуван- ня з боку українських стейкхол- дерів. Саме тому дуже важливою є тактика випереджувальних кроків, коли українська дипло- матія не наздоганяє виклики та критичні ситуації, а працює з ними проактивно, чітко усвідом- люючи заздалегідь можливі за- грози та проблеми, навіть якщо їхні «симптоми» ще не очевидні. Цього можна досягнути за умови перегляду підходів до аналізу ключових глобальних та регіональних тенденцій та виро- блення відповідного алгоритму реагування на них, а також залу- чення кращих аналітичних цен- трів (think tanks) усередині країни для професійного прогнозування та аналізу (детальніше – у розділі «Інституційна енергетична ди- пломатія»). Ідеться насамперед про пре- вентивну аналітичну роботу щодо розуміння глобальних та регіо- нальних політичних, економічних, енергетичних тенденцій, опрацю- вання великих масивів інформації та розуміння нових можливостей і, звичайно, викликів, які, на пер- ший погляд, можуть бути невиди- мими. Звичайно, у цьому процесі потрібна правильна скоордино- вана робота не лише зовнішньо- політичного та енергетичного відомств, але й інших установ, у тому числі розвідувальних. енергетичної дипломатії – залу- чення коштів розвинутих країн для реалізації зобов’язань Украї- ни відповідно до Паризької угоди Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, підписаної 22 квітня 2016 року, можливість чого передбаче- на самим документом (ст. 9). Окрім того, украй важлива абсолютно інша робота з потен- ційними стратегічними інвестора- ми в об’єкти української енерге- тики, оскільки успішні інвестиції в енергетичний сектор можуть відкривати додаткові можливості для реалізації спільних проектів в інших сферах з цілою низкою країн. У полі уваги повинні бути насамперед питання залучення інвесторів у стратегічні активи (наприклад, в електричну гене- рацію), оператора ГТС України, а також у сферу альтернативної енергетики. Підхід повинен бути як за- гальний (через створення від- повідних законодавчих та урядових програм, проектів, по- кращення інвестиційного клімату тощо), так і точковий. І якраз тут ня консультантів для підготовки аналітичних матеріалів, стратегій тощо. Сьогодні в енергетиці скла- лися, напевно, найкращі в історії України умови для розбудови ін- ституційної спроможності Міні- стерства енергетики та вугіль- ної промисловості, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, Національ- ної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергети- ки та комунальних послуг, та ін- ших органів влади. Близько 170 млн дол. США (або 4,6 млрд грн за чинним кур- сом) грантових коштів доступні Україні для розвитку енергети- ки протягом найближчих трьох років. І це без урахування потен- ційного гранту від японської корпорації NEDO на реалізацію демонстраційного проекту тур- біни японського виробництва вартістю 60 млн дол. США для ПАТ «Центренерго», а також Про- грами секторальної бюджетної підтримки ЄС, відповідно до якої Близько 170 млн дол. СШАгрантових коштів доступні Україні для розвитку енергетики протягом найближчих трьох років.
- 3. СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ 4 5 СЬОМЕ ЗАВДАННЯ Допомога в просуванні ін- ших економічних інтересів України завдяки успішній реалі- зації спільних проектів в енерге- тичній сфері за кордоном. Дещо незвичний напрям, але, наприклад, успішна участь вітчизняних машинобудівних компаній, а також підприємств з суміжних галузей в енергетичних проектах у країнах Африки, Азії та Латинської Америки (які є зазви- чай масштабними інфраструктур- ними проектами та контролюють- ся керівництвом держав) може допомогти «прочинити двері» для вітчизняних компаній з інших галузей, оскільки, у разі успішної реалізації таких проектів, пози- тивну репутацію отримають не лише власне відповідні українські компанії, а Україна в цілому. ВОСЬМЕ ЗАВДАННЯ Проактивна позиція України в міжнародних організаціях. Сучасна енергетична ди- пломатія повинна передбачати активну роботу не лише з ін- шими державними установами та провідними енергетичними компаніями, але також і з міжна- родними організаціями у сфері ДЕВ’ЯТЕ ЗАВДАННЯ Макроекономічне вирівню- вання. Належна та системна енер- гетична дипломатія дозволяє в середньостроковій перспективі (до п’яти років) усунути від’ємне значення співробітництва в енер- гетичній сфері з багатьма держа- вами та здійснити макрофінансо- ве вирівнювання в країні. Насправді енергетика – при- чина номер один формування від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами України (у 2016 році – 2,9 млрд дол. США). Напри- клад, у 2016 році 20% усього ім- порту України припало на міне- ральні палива, нафту і продукти енергетики, які впливають на глобальний та регіональні енер- гетичні порядки денні. Дотри- мання глобальних принципів і стандартів, а також проактивна системна робота України в міжна- родних організаціях можуть до- зволити нам зробити українську енергетику більш прогнозованою та зрозумілою для міжнародних партнерів з метою залучення від- повідних іноземних інвестицій. Сьогодні відсутній скоор- динований підхід до представ- леності України в міжнародних організаціях, робота яких так чи інакше стосується енергетики. Енергетична дипломатія в кож- ній з організацій повинна бути взаємопов’язаною та відобража- ти загальну стратегію держави, направлену на досягнення кон- кретних результатів. Усі зусилля повинні мати одну мету – пере- творення української енергети- ки на зрозумілу для іноземних партнерів галузь з високим рів- нем довіри до ключових стейк- холдерів. У фокусі сучасної енергетич- ної дипломатії повинні перебува- ти Енергетичне Співтовариство, Енергетична Хартія, МАГАТЕ, ЕКОСОР, ІПВГ, МЕА, НАТО, ЄЕК ООН, IRENA та інші організації. Україна (Міненерговугілля) може отримати близько 45 млн євро. Це величезні фінансові ре- сурси. Для порівняння: річний фонд заробітної плати, напри- клад, Міненерговугілля України на 2017 рік складає близько 60 млн грн, НКРЕКП – 81,5 млн грн, Держенергоефективності – 32,3 млн грн. Тобто обсяг доступних донорських коштів щонайменше в 25 разів більший, ніж сукуп- ний річний фонд заробітної плати трьох відомств. Це реальний шанс залучити найкращі професійні ка- дри в сектор та швидко реалізу- вати інституційний процес транс- формації галузі. Окрім того, сума коштів може бути значно більшою, оскільки низка донорів (Австралія, Корея, Франція, Японія тощо) неодно- разово висловлювала готовність фінансувати важливі інституційні проекти в галузі. Проблема якраз і полягає у відсутності скоорди- нованої політики та комплекс- ного бачення щодо необхідності залучення коштів для проведен- ня реформ. Також наявні сут- тєві проблеми і з спроможністю українських стейкхолдерів ефек- тивно витрачати надані кошти. Інтеграція українського енергетичного ринку з регіо- нальними та глобальними енер- гетичними ринками. Це завдання в першу чергу зумовлено євроінтеграційними прагненнями України щодо вход- ження до європейського енерге- тичного простору. Ключовими тут є ринки газу та електроенергії. Відповідно, завдання української енергетичної дипломатії полягає в забезпеченні поступової інте- грації ринків, розбудові інфра- структури (інтерконекторів) та готовності українських стейкхол- дерів скоординовано працювати в цьому напрямі. Головне завдання в серед- ньостроковій перспективі – ін- теграція, тобто синхронізація ЧЕТВЕРТЕ ЗАВДАННЯ української енергетичної систе- ми з континентальною європей- ською енергетичною системою ENTSO-E. Швидше за все цей процес розпочнеться цього року та дозволить кардинально зміни- ти основи електроенергетичної безпеки країни, створивши пере- думови для глибинної модерніза- ції сектору та інтеграції України в цілому в європейський економіч- ний простір. Серед ключових інструментів виконання четвертого завдання: лобіювання надання проектам газових та електроенергетичних інтерконекторів статусу проек- тів загального інтересу (projects of common interest) та проектів інтересу Енергетичного Співто- вариства (projects of Energy Community interests), залучення відповідних інвестицій, підписан- ня необхідних угод, отримання статусу наглядача та членства в ENTSO-G і ENTSO-E. Забезпечення виходу українських енергетичних ком- паній на регіональні енергетичні ринки. Це досить нетиповий напрям роботи для сучасної українсь- кої енергетичної дипломатії, але вкрай важливий для енерге- тичних дипломатій у провідних країнах світу. Ідеться про належ- ний дипломатичний та політич- ний супровід діяльності вітчизня- них енергетичних компаній (як приватних, так і державних) за кордоном. На жаль, поки що українські національні енергетичні чемпіо- ни неактивні за кордоном (окрім випадків, коли вони інтегровані в переговорні процеси на вищому політичному рівні). Проте потен- ціал для розширення географії їхньої діяльності наявний щонай- менше у Східній Європі та країнах колишнього Радянського Союзу, і це повинно таргетуватися україн- ською дипломатією. П’ЯТЕ ЗАВДАННЯ ШОСТЕ ЗАВДАННЯ Посилення присутності України на регіональних енерге- тичних ринках. Ідеться про забезпечення участі українських компаній у масштабних інфраструктурних проектах в інших країнах, насам- перед в енергетичній сфері. І важ- ливо, що це стосується не лише власне енергетичних компаній, але насамперед підприємств енергетичного машинобудуван- ня, які можуть стати ефективним локомотивом входження на регіо- нальні ринки. Резюмепроекту
- 4. СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ 76 Резюмепроекту її перегонки, який склав близько 7,85 млрд дол. США . Звичайно, Україна не може відмовитися від імпорту. Ми і на- далі будемо імпортувати природ- ний газ, ядерне паливо та наф- топродукти. Проте енергетична дипломатія може допомогти знач- но покращити таку ситуацію. По-перше, ми можемо сут- тєво зменшити обсяги імпорту нафтопродуктів, залучаючи іно- земні інвестиції в модернізацію наявних НПЗ та збільшуючи дода- ну вартість в українській економі- ці (імпорт нафтопродуктів у 2016 році склав 3,26 млрд дол. США). По-друге, залучаючи інвести- ції в український апстрім, можна зменшити кількість імпорту газу та нафти, збільшивши зайнятість та модернізувавши галузь у ціло- му. По-третє, розвиваючи спільні проекти з видобутку урану, ми можемо зменшити чистий резуль- тат закупівлі готового ядерного палива. По-четверте, промотуючи участь українських підприємств у масштабних інфраструктурних проектах за кордоном, ми може- мо покращити загальний еко- номічний результат міжнародного енергетичного співробітництва. Зокрема, за нашими розра- хунками, у разі успішної реаліза- ції заходів та завдань, які в тому числі визначені в цій роботі, ми маємо змогу отримати чисте саль- до енергетичної співпраці з 45-ма країнами світу протягом 2017– 2022 рр. розміром 4,88 млрд дол. США та компенсувати від’ємні операції на 20,9 млрд дол. США. Звичайно, ці розрахунки дуже орієнтовні (вони, наприклад, не включають обсяг імпорту нафто- продуктів з Литви, яку ми не роз- глядали в цій роботі) та потребу- ють додаткового обґрунтування, зокрема, щодо остаточного впли- ву на економіку. Але на цьому прикладі видно, наскільки важ- ливою для економічного розвитку країни є енергетична дипломатія і які практичні результати вона може мати. Усі ці заходи дозволяють своєю чергою значно покращити ДЕСЯТЕ ЗАВДАННЯ Підготовка кадрів, здат- них ефективно реалізовувати завдання енергетичної дипло- матії. Це непросте завдання, оскільки протягом останніх деся- тиліть була відсутня стратегічна координація між Міністерством закордонних справ України, ін- шими міністерствами та відом- ствами, робота яких стосується реалізації елементів енергетичної дипломатії, та вищими навчаль- ними закладами України (насам- перед Інститутом міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шев- ченка, факультетом міжнародних відносин ЛНУ імені Івана Франка, Дипломатичною академією Украї- ни при МЗС України та ін.), які го- тують відповідні кадри та прово- дять наукові дослідження. Тому ключове завдання в цій сфері – сформувати попит на ті знання та навички, які потрібні для реалізації складних завдань енергетичної дипломатії. Окрім того, згадані вищі навчальні за- клади важливі і для реалізації низки досліджень та моніторин- гу регіонів, які становлять інте- рес для України, та повинні бути задіяні для надання тих чи інших рекомендацій. Ще один елемент цієї ро- боти – стажування найкращих фахівців за кордоном для отри- мання досвіду координації та здійснення енергетичної дипло- матії. Завдання на короткостроко- ву перспективу (до трьох років) – здійснити якісну підготовку що- найменше п’ятдесяти фахівців, спроможних за короткий час у різних міністерствах та відом- ствах перебудувати систему під- ходів до енергетичної дипломатії. макрофінансові показники країни через створення доданої вартості в економіці, поліпшення платіж- ного балансу та збільшення зай- нятості населення в енергетично- му секторі. Технічна (грантова) допомога для посилення інституційної спроможності, яка доступна ключовим стейкхолдерам в енергетиці України до 2022 року* Назва проекту Країна-донор Бенефіціар Обсяг, млн $ Строки проекту США (USAID) Міненерговугілля, НКРЕКП та інші ЦОВВ 90 2017–2022 Мінрегіон 13,49 2013–2017 АПУ 1,3 2016–2018 Держатомрегулювання 0,4 2015–2019 ЄК Міненерговугілля 48 2,36 НКРЕКП 1,7 2016–2018 Світовий банк Міненерговугілля 0,4 2016–2017 Світовий банк НКРЕКП 1,64 2015–2017 ПРООН Держенергоефективності 4,7 2014–2018 Глобальний екологічний фонд / ЮНІДО Держенергоефективності, Мінекономрозвитку 5,55 2015–2018 2015–2018 «Енергетична безпека через кон- курентоздатні енергетичні ринки в Україні»** Муніципальна енергетична реформа в Україні Ініціатива з протидії корупції та підвищення фіскальної прозо- рості в енергетичному секторі в Україні Модернізація Інформаційно-кри- зового центру Держатомрегулю- вання Програма секторальної бюджет- ної підтримки ЄС «Продовження підтримки реалізації Енергетич- ної стратегії України» Проект «Допомога Україні у процесі впровадження реформ у секторі енергетики відповідно до міжнародних зобов’язань країни» Підтримка НКРЕКП у процесі ре- формування ринку електроенергії Проект підтримки процесу забез- печення реалізації Ініціативи з прозорості видобувних галузей Грант на підготовку Проекту «Програма сприяння регулятор- ній реформі централізованого теплопостачання України» Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі України Впровадження стандарту систем енергоменеджменту в промисло- вості України Українсько-данський енергетичний центр Данія Міненерговугілля 2,14 Загальна сума 171,68 США (USAID) США (USAID) США 2015–2019 ЄК Міненерговугілля 2016–2018 ЄК * Тут представлені лише ті проекти, які мають на меті надання допомоги ЦОВВ для реалізації тих чи інших завдань (у тому числі реформ) в енергетичній сфері та не передбачають придбання устаткування, інших матеріальних активів. Окрім того, тут не представлено проекти з розбудови інституційної спроможності місцевих органів влади. ** Проект стартує у 2017 році. Деталі за https://www.fbo.gov/utils/view?id=c8968ed4666b0f17992ddc4c21974f96 Джерело: Офіційний портал координації міжнародної допомоги України Мінекономрозвитку http://openaid.gov.ua/uk
- 5. СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ 8 9 Необхідність координації енергетичної дипломатії У кожній державі, навіть у країнах Заходу, існує деяка кон- куренція між відомствами в пи- танні здійснення енергетичної дипломатії. Україна, звичайно, не є винятком. Міністерство енергетики та вугільної промисловості Украї- ни та Міністерство закордонних справ – часто не «звіряють годин- ники» та не виступають «єдиним фронтом» на міжнародних енер- гетичних заходах, у рамках робо- ти міжнародних організацій тощо. Не кажучи вже про відсутність їх координації з іншими надважли- вими відомствами спеціального призначення (насамперед розві- дувальними структурами). Відтак, маємо факт відсутності «one voice policy» щодо ключових викликів та загроз, які постають перед Україною в енергетичній сфері. Досвід провідних західних країн (зокрема, США, країн ЄС) щодо призначення конкретних високопосадовців, які відповіда- ють за питання міжнародної енергетичної безпеки і політики, свідчить, що це – ефективний ін- струмент для захисту власних економічних інтересів та лобію- вання вигідних для країни енер- гетичних проектів (детальніше – у розділі «Приклади системи коор- динації енергетичної дипломатії за кордоном»). Окрім того, як уже було ска- зано, одне з головних завдань енергетичної дипломатії – ма- кроекономічне вирівнювання та зменшення негативного сальдо в міжнародному співробітництві в енергетичній сфері, і саме енер- гетика є одним з важливих фак- торів формування цього сальдо в зовнішньоторговельному балансі України. Відтак, це ще один ар- гумент на користь виокремлення цього напряму роботи з метою фокусування максимальних зу- силь держави на ньому. Зважаючи на закордонний досвід та враховуючи українську специфіку (за Конституцією Пре- зидент України здійснює керівни- цтво зовнішньополітичною діяль- ністю, а також безпосередньо впливає на призначення керів- ників спецслужб – Служби безпе- ки України, Міноборони (Головне управління розвідки), Служби зовнішньої розвідки, а також очо- лює Раду національної безпеки та оборони України), варто заува- жити, що найбільш ефективним інститутом, який міг би коорди- нувати стратегічні питання між- народної енергетичної безпеки в наших політичних реаліях може бути Спеціальний уповнова- жений України з міжнародних енергетичних питань, який призначається та звільняється Указом Президента України та ін- тегрований до Адміністрації Пре- зидента України. Така структура дозволить залучити для ефективної робо- ти цього інституту як МЗС з його архітектурою дипломатичних ві- домств, так і Міністерство енер- гетики та вугільної промисло- вості, СБУ, СЗР, Міноборони (ГУР), українські національні енергетич- ні компанії. Зокрема, як варіант, мож- на створити при Спеціальному уповноваженому України з між- народних енергетичних питань групу стратегічних радників, яких делегуватимуть МЗС, Міненерго- вугілля, Мінекономрозвитку, СБУ, СЗР, Міноборони та Національний інститут стратегічних досліджень, які на постійній основі сформують його команду. Спеціальним уповноваженим України з міжнародних енерге- тичних питань повинна стати лю- дина, яка має як дипломатичний досвід роботи, так і досвід роботи в українській енергетиці, розуміє тенденції світової енергетики, віт- чизняного енергетичного маши- нобудування та інших супутніх га- лузей економіки, є авторитетним та знаним спеціалістом на між- Резюмепроекту народній арені, має налагоджені контакти з ключовими стейкхол- дерами в Україні та за її межами. До розробки засад нової енергетичної дипломатії повинні максимального широко залуча- тися провідні українські «мозкові центри» (think tanks) як держав- ні, так і приватні, оскільки вони виступають у ролі сполучної лан- ки між урядом, громадськістю та науковими колами, а їхній аналіз є вкрай важливим і корисним. Будь-яка інша форма коорди- нації міжнародної енергетичної політики в сьогоднішніх українсь- ких реаліях політичної нестабіль- ності, а також коаліційної основи формування уряду, на жаль, не дозволить ефективно реалізову- вати всі завдання, про які йдеться в цій роботі. ного статусу. Аналогічна ситуація відбуватиметься і з Міністерством енергетики та вугільної промис- ловості. Водночас для деяких регіонів, які мають чималі перспективи для посилення нашої економіч- ної присутності (і не лише в га- лузі енергетики), вкрай важливе поєднання зовнішньополітичної й енергетичної дипломатій та ефек- тивне використання дипломатич- ного статусу в регіоні. Ідеться в першу чергу про країни Африки та Близького Сходу. Відтак, є доцільним від- новлення діяльності інститу- ту Спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки, який перестав фак- тично існувати після призначен- ня останнього його керівника Наприклад, не працюватиме така схема в рамках роботи Ка- бінету Міністрів (зокрема, через призначення посади заступни- ка Міністра Кабінету Міністрів, Уповноваженого уряду, Віце- прем’єр-міністра тощо), оскільки особа, яка спеціально номінуєть- ся державою на посаду коорди- натора енергетичної дипломатії, повинна мати часовий карт- бланш перш за все для реалізації поставлених завдань (усі вони мають складний характер та ви- магають роботу «в довгу»), а та- кож для демонстрації закордон- ним партнерам незмінності курсу України в обговорюваних питан- нях та послідовності в ухваленні рішень та здійсненні політики. Не буде ефективно працю- вати інститут уповноважених (на зразок спеціального посла з особливих доручень) у рамках Міністерства закордонних справ України, оскільки це вимагати- ме ефективної та неупередженої взаємодії на рівні багатьох ві- домств, що своєю чергою потре- бує відповідного адміністратив- Г. Латія Надзвичайним та Повно- важним Послом України в Єгипті. Призначення окремої особи, наділеної спеціальним статусом та повноваженнями, допомогло б сконцентрувати розпорошені сьогодні сили української дипло- матії на африканському та близь- косхідному напрямах та відкрити «зачинені двері» в африканський та близькосхідний політикум, а також бути постійно присутніми в регіоні. На жаль, профільні за- ступники міністра закордонних справ України не забезпечують необхідного рівня присутності в цьому регіоні з різних причин, насамперед пов’язаних з концен- трацією своїх зусиль у «центрі». З іншого боку, ефективна ко- ординація інституту Спеціального уповноваженого України з між- народних енергетичних питань та Спеціального представника України з питань Близького Схо- ду та Африки могла б дозволити Україні реалізувати всі ті завдан- ня енергетичної дипломатії, про які йдеться в цій роботі. Сьогодні вУкраїні відсутня «one voice policy» щодо ключових викликів та загроз в енерге- тичній сфері.
- 6. СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ 10 11 Важливість корекції зовнішньополітичних контактів Із 45-ти проаналізованих країн, які є привабливими для співробітництва в енергетичній галузі, Україна активно співпра- цює лише із 16-ма державами (відсутня співпраця – з 21-ю краї- ною, неактивне співробітництво – з 8-ма країнами). Однозначно, ця ситуація потребує корекції. Одним з ефективних інстру- ментів енергетичної дипломатії є супровід її ключових завдань ви- щим керівництвом країни, зокре- ма в ході зовнішньополітичних контактів Президента, Прем’єр- міністра та міністра закордонних справ України, а також міністра енергетики та вугільної промис- ловості України. Аналіз даних про закордонні візити вищезазначених посадо- вих осіб за останні роки показав важливі та цікаві тенденції, які зводяться до такого. По-перше, останнім часом (за останні п’ять років) спостері- гається очевидне зміщення ак- центів під час закордонних ві- зитів вищого керівництва країни від економічних до політичних питань. Про це свідчать два факти – географія візитів (переважно ві- зити здійснюються до країн ЄС) та значне відставання кількості візитів Прем’єр-міністра України, який відповідає в першу чергу за економічний блок та економіч- не зростання України, від візитів Президента України та міністра Резюмепроекту Адміністрація Президента України Міністерство закордонних справ Кабінет Міністрів України Міненерго- вугілля СБУ СЗРМіноборони Українські національні енергокомпанії Спеціальний уповноважений України з міжнародних енергетичних питань Мінеконом- розвитку Національний інститут стратегічних досліджень закордонних справ України. По-друге, за останні п’ять років європейський напрям став ключовим у закордонних контак- тах вищого керівництва нашої держави. Добре це чи погано? Звичайно, з урахуванням аспекту безпеки, фактора Росії як загро- зи національній безпеці Украї- ни та нашого проєвропейського курсу – це, мабуть, виправдано. Водночас є регіони (країни Пів- денної Америки, Африки та Азії), які практично залишені поза увагою офіційного Києва та де ми взагалі не присутні. Але саме вони є перспективними ринка- ми збуту для українських під- приємств та потребують окремої належної уваги нашої держави. По-третє, якщо раніше на країни колишнього Радянського Союзу (переважно Росію, Казах- стан, Білорусь, країни Централь- ної Азії) припадала значна част- ка візитів керівництва держави, то останні п’ять років цей регіон фактично не знаходиться на ра- дарі зовнішньої політики Украї- ни. Якщо ситуація з Росією не викликає додаткових питань, то не зрозуміло, чому ми не розви- ваємо контакти з тими країнами колишнього Радянського Союзу, які щонайменше є нейтральними до політики Росії в регіоні. Це та- кож потребує корекції. По-четверте, географія та ін- тенсивність закордонних візитів міністра закордонних справ чітко корелює з візитами Президента України. В основному всі контак- ти направлені саме на країни ЄС. Водночас інші регіони переважно знаходяться поза увагою очільни- ка зовнішньополітичного відом- ства. Але якщо у випадку міністра це виправдано та зрозуміло (він чітко рухається в фарватері зов- нішньополітичної активності Пре- зидента), то викликає питання те, чому заступники міністра, які не відповідають за європейський на- прям та роботу зі «світовими цен- трами» щодо ситуації в Україні, пов’язаної з агресією РФ, досить рідко відвідують регіони, які зна- ходяться у сфері їхнього відання. По-п’яте, міністри енергети- ки та вугільної промисловості в основному зосереджені на роботі в країні і мало приділяють уваги нетворкінгу зі своїми візаві за кордоном. Така ситуація однозначно потребує корекції, у тому числі з урахуванням викликів сучасної енергетичної дипломатії та кон- кретних завдань, які постають перед нею в кожному окрему ре- гіоні, що детально описано в цій роботі. Напевно, враховуючи сьо- годнішню ситуацію і постійну загрозу з боку Росії сувереніте- ту України, не є доцільним пере- орієнтовувати акценти зовніш- ньої політики Президента України та міністра закордонних справ. Але це абсолютно не означає, що всі члени уряду повинні також розвернути свій фокус уваги в на- прямі Брюсселя або Вашингтона. Відкриття нових ринків, створен- ня додаткових можливостей для просування експорту повинні стати пріоритетами голови уря- ду, профільних віце-прем’єр- міністрів, яким слід значно актив- ніше їздити за кордон, зокрема до держав, потенційно цікавих для України. Нам однозначно потрібно по- вертатися на континенти, неспра- ведливо залишені поза увагою. І робити це на системній основні, на всіх рівнях. Саме цього вима- гає сучасна енергетична дипло- матія України та інтереси нашої держави. Ситуація із закордонними контактами, так само як і з між- народними контактами всередині України, за якої спостерігається сильний перекіс у західному на- прямі, свідчить про те, що нам потрібен інститут Спеціального уповноваженого України з між- народних енергетичних питань, який дозволить посилити присут- ність нашої держави в країнах та регіонах, які, на жаль, сьогодні не перебувають у фокусі уваги України. Окрім того, здійснення клю- чових закордонних візитів у рам-
- 7. СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ 12 13 ках енергетичної дипломатії не має бути спонтанним і непроду- маним – карта візитів повинна бути спланованою, розробленою разом з Міністерством закордон- них справ, Міністерством енерге- тики та вугільної промисловості, іншими відомствами та узго дженою з Президентом й урядом. Вона повинна містити щонаймен- ше планування на період двох років, причому візити повинні здійснюватися незалежно від змі- ни міністрів і прізвищ та обов’яз- ково передбачати комунікації і на нижчому рівні (рівні заступ- ників міністрів). Координацією цієї роботи повинен займати- ся Спеціальний уповноважений України з міжнародних енерге- тичних питань. У цьому сенсі вкрай важливо визначати не лише коло питань та тем, які необхідно обговорю- вати з візаві за кордоном, але й ключових осіб в енергетиці країн- партнерів задля розбудови пер- сональних контактів з ними. Важливо зрозуміти, що все це – делікатна та клопітка робо- та, яка вимагає скоординованої позиції та розуміння ключових завдань і тенденцій, що відбува- ються на глобальному та регіо- нальному рівнях. Глибина міжнародних двосторонніх контактів на міжвідомчому рівні (на прикладі діяльності В. Демчишина, 2015 р.) Міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин Резюмепроекту Спеціальний посланник США Амос Хокштейн Єврокомісар Мігель Каньєте Міністр енергетики США Ернест Моніз Єврокомісар Марош Шефчович Міністр екології, сталого розвитку та енергетики Франції Сеголен Руаяль Міністр енергетики Литви Рокас Масюліс Міністр промисловості і торгівлі Чехії Ян Младек Міністр економічних справ Нідерландів Хенк Камп Міністр економіки Словаччини Вазіл Худак Віце-прем’єр-міністр Грузії Каха Каладзе Міністр закордон- них справ Данії Мартін Лідегор Міністр енергетики Болгарії Теменужка Петкова Міністр енергетики Румунії Андрій Джеря СНД та Грузія 4 15 19 Візити Президентів України* Кількість візитів при В. Ющенку (2005- 2010) Кількість візитів при В. Януковичу (2010-2014) Кількість візитів при П. Порошенку (2014- 2016) 79 79 68 В. Ющенко В. Янукович П. Порошенко Австралія і Океанія Азія Африка Європа Північна Америка Південна Америка 0 0 1 9 15 11 1 0 0 54 37 47 4 7 5 0 01 *Станом на кінець грудня 2016 року
- 8. СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ 1514 А. Яценюк (27.02.2014 - 14.04.2016) В. Гройсман (14.04.2016 - чинний) Візити Прем’єр-міністрів України* Австралія і Океанія 82 Азія Африка Європа Північна Америка Південна Америка СНД та Грузія 0 10 3 41 8 0 20 0 0 0 0 0 0 0 0 М. Азаров (11.03.2010 - 28.01.2014) С. Арбузов (28.01.2014 - 27.02.2014) *Станом на кінець грудня 2016 року Австралія і Океанія Азія Африка Європа Північна Америка Південна Америка СНД та Грузія 717 0 0 0 4 1 0 2 0 0 0 13 4 0 0 А. Дещиця (27.02.2014 - 19.06.2014) П. Клімкін (14.06.2014 - чинний) Візити міністрів закордонних справ України* Австралія і Океанія 81 Азія Африка Європа Північна Америка Південна Америка СНД та Грузія 35 Австралія і Океанія Азія Африка Європа Північна Америка Південна Америка СНД та Грузія 548 0 0 0 7 1 0 0 К. Грищенко (11.03.2010 - 24.12.2012) Л. Кожара (24.12.2012 - 27.02.2014) 0 16 0 46 10 4 5 0 1 1 21 4 0 8 0 6 1 43 4 0 3 Резюмепроекту Енергетичне машинобудування як авангард енергодипломатії Українське енергетичне маши- нобудування на сьогодні є чи не єдиним ефективним інструментом входження України в регіони, де вона практично відсутня. Ідеться насамперед про країни Латинсь- кої Америки, Африки, Близького Сходу та Азії. Саме підприємства енергетич- ного машинобудування, які збе- регли свою конкурентоздатність, чи не єдині в державі, які спро- можні брати участь у складних інфраструктурних проектах з мо- дернізації енергетичної системи за кордоном. Такі проекти (які досить ча- сто називають «мегапроекта- ми») завжди є об’єктами підви- щеної уваги з боку керівництва іноземних держав зазначених регіонів. Відтак, позитивний до- свід реалізації проектів за участю українських підприємств енерге- тичного машинобудування може дозволити Україні відкрити ринки цих держав для вітчизняних ком- паній з інших секторів, наприклад сільського господарства, будівни- цтва, ІТ тощо. Серед таких підприємств мож- на виділити державні ДП «Зоря» - «Машпроект», ДП «Енерго- важмаш», ВАТ «Турбоатом», ПАТ «НВП «Радій», приватні ПАТ «Сумське МНВО ім. М. В. Фрунзе», «Сумський завод «Насосенерго- маш», ПАТ «Запоріжтрансформа- тор», Корпорація «Маст-Іпра» (до складу входять ТОВ «Котло- трубопром», ПАТ «Харківський котельно-механічний завод», ХЦКБ «Енергопрогрес»). Варто зазначити, що частина згаданих підприємств – це не класичні ма- шинобудівні компанії, вони також надають послуги з інжинірингу та розробки ІТ-рішень. Унікальність українського ма- шинобудування полягає в тому, що в принципі ми здатні будувати складні енергетичні об’єкти «під ключ» (наприклад, теплові елек- тростанції, газоперекачувальні та компресорні станції тощо), оскільки маємо різнопланове ви- робництво. Окрім того, в Україні є конкурентоздатні підприємства, які виробляють суміжну продук- цію (наприклад, трубопровідну продукцію для нафтогазового комплексу – «Інтерпайп», «Метін- вест»), та будівельні компанії, які мають досить високий рівень до- свіду будівництва складних об’єк- тів за кордоном («Альтком», «Ін- тербудмонтаж»). Усе це свідчить про те, що Україна могла б претендувати на отримання не лише субпідряд- них замовлень (як це часто від- бувається сьогодні), але й бра- ти участь у реалізації складних інфраструктурних проектів «під ключ», у яких українська сторона (компанія) виступає генпідрядни- ком та залучає до реалізації про- ектів інші українські підприєм- ства. Єдине питання полягає в тому, що хтось повинен узяти лідерство та координувати таку роботу. Самі машинобудівні компанії навряд чи зможуть об’єднатися та висту- пити єдиним фронтом відразу в декількох географічних регіонах. Цьому заважає і брак фінансів, і відсутність скоординованості між самими підприємствами, і політичні аспекти входження на той чи інший географічний ри- нок. Успішний приклад ДПЗД «Укрінтеренерго», яке в 1990-х та 2000-х рр. об’єднало понад 100 українських підприємств енергетичного машинобудуван- ня, проектних інститутів тощо та фактично побудувало в’єтнамську гідроенергетику, демонструє пе- реваги та можливості такої ко- ординації. В електроенергетичній сфері така координація могла б здійс- нюватися ДП «НЕК «Укренерго» або ДП «Укргідроенерго» з ура- хуванням складних інфраструк- турних проектів, що сьогодні ре- алізуються в електроенергетичній
- 9. СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ 16 17 сфері (будівництво повітряних ліній, модернізація підстанцій, гідроагрегатів тощо). Саме держава, розуміючи важливість цього напряму, по- винна проявити лідерство та намагатися координувати таку роботу. І тут важлива не лише ко- ординація, зовнішньополітичний та дипломатичний супроводи цієї діяльності, але й вироблення пра- вильних рішень щодо стимулю- вання такого експорту всередині України. Ідеться про викори- стання механізмів підтримки, які є стандартними для розвинутих країн (наприклад, страхування експорту та інвестицій, доступ до «довгих» кредитів тощо). У цій сфері один з ключових конкурентів України – Росія, чиї підприємства енергетичного ма- шинобудування, маючи доступ до «довгого» кредитного ресур- су російських державних банків та підтримки з боку спеціально створеного Російського агент- ства зі страхування експортних кредитів та інвестицій і зовніш- ньополітичного відомства Росії, активно намагаються просувати свої інтереси саме в тих регіонах, які є перспективними для україн- ського машинобудування. Відтак, промоція участі україн- ських підприємств енергетичного машинобудування в проектах з модернізації енергетичної інфра- структури за кордоном повинна стати одним з найважливіших завдань сучасної енергетичної дипломатії. А самі підприємства енергетичного машинобудуван- ня та компанії з суміжних галузей мають стати авангардом енерге- тичної дипломатії та інструментом посилення присутності України в регіонах, у яких ми маємо досить слабкі позиції. Національні енергетичні «чемпіони» та енергетична дипломатія Українська держава володіє контрольними пакетами акцій провідних енергетичних ком- паній, які досить часто є домінант- ними гравцями або монополіста- ми на відповідних енергетичних ринках усередині країни. У нафтогазовій сфері – це НАК «Нафтогаз України» (до складу якої входять ПАТ «Укр- трансгаз», ПАТ «Укргазвидобу- вання, ПАТ «Укртранснафта»), ПАТ «Укрнафта»; у сфері ви- робництва та транспортування електроенергії – НАЕК «Енерго- атом», ПАТ «Укргідроенерго», ПАТ «Центренерго» та ДП «НЕК «Укренерго»; у сфері машинобу- дування – ДП «Електроважмаш», ДП «Зоря» – «Машпроект» та ПАТ «Турбоатом». Абсолютно всі вищезгадані компанії є великими підприєм- ствами з багаторічною історією міжнародної діяльності. Саме вони можуть стати ефек- тивним інструментом реалізації важливих складових енергетич- ної дипломатії. Наприклад, НАК «Нафтогаз України» – у питанні диверсифікації постачання газу, інтеграції українського газового ринку до європейського та залу- чення інвестицій в українських upstream; ДП «НЕК «Укренерго» – у питанні інтеграції (синхроні- зації) української енергетичної системи з ENTSO-E; НАЕК «Енер- гоатом» – у сфері диверсифікації постачання ядерного палива та залучення інвестицій у добудову блоків АЕС; ДП «Електроважмаш», ДП «Зоря» – «Машпроект» та ПАТ «Турбоатом» – у питанні участі в масштабних проектах з модерні- зації та розбудови енергетичної інфраструктури. Водночас для цього необхід- но змінити залучення цих ком- паній до таких проектів та ініціа- тив з «ручного режиму», коли, як правило, міністерства та ві- домства просто за командою за- лучають компанії до участі в різ- номанітних візитах керівництва держави, міжнародних зустрічах тощо, на системну співпрацю, коли держава як акціонер цих Резюмепроекту підприємств вибудовує довго- строкову стратегію їхньої участі в роботі на міжнародному напрямі. Досить часто керівництво вищезгаданих підприємств до кінця не усвідомлює стратегіч- ну важливість участі в подібних ініціативах та проектах, оскіль- ки концентрується винятково на бізнес-процесах та завданнях самої компанії, що в принципі є логічним. Водночас участь під- приємств у подібних заходах ча- сто спрямована на довгострокові наслідки і нерідко не має чітко ви- раженого швидкого економічного ефекту для самої компанії, проте має серйозні позитивні наслідки для країни в цілому (наприклад, збільшення економічної присут- ності в регіоні, початок системно- го політичного діалогу з керівни- цтвом держав тощо) . Яскравим прикладом різно- го бачення міжнародної діяль- ності державою і топ-менедже- ром може слугувати закордонна так званих «політиках власності» (ownership policies), що мають бути розроблені та затверджені в рамках започаткованої в Україні реформи корпоративного управ- ління. Вищезгадані компанії най- ближчим часом матимуть неза- лежні наглядові ради. І наглядова рада, і найнятий нею топ-мене- джмент у своїй роботі повинні спиратися на документ, який опи- сує чіткі завдання держави як власника активу щодо компанії і, зокрема, залучення та координа- цію роботи на міжнародному на- прямі. Ці чіткі для всіх учасників «правила гри», розроблені та затверджені в «політиках влас- ності» разом із ухваленою енер- гетичною стратегією України та, бажано, стратегією енергетич- ної дипломатії, мають створити необхідне правове та понятійне підґрунтя для залучення клю- чових державних енергетичних Саме національні енергетичні компанії мо- жуть бути ефективним інструментом реалі- зації енергетичної дипломатії. активність НАК «Нафтогаз Украї- ни» у видобувних проектах в ОАЕ та Єгипті, яка, за словами керівництва компанії, економічно невигідна, проте це єдиний пози- тивний та успішний приклад при- сутності України в закордонному usptream й, окрім того, у цілому на Близькому Сході. Або, напри- клад, реалізація «Китайського кредиту», втрата якого фактично загрожує згортанням співробіт- ництва з Китаєм в економічній сфері. У цьому сенсі різне сприй- няття стратегічних завдань дер- жави з боку її керівництва та топ-менеджменту національних енергетичних «чемпіонів» на міжнародному напрямі є часто невідворотним та потребує си- стемного вирішення. Єдиний правильний шлях – визначення ключових пріори- тетів і завдань з боку держави в компаній до проектів з посилення присутності України за кордоном. Така діяльність повинна бути зрозумілою як для державних ор- ганів влади, так і для національ- них компаній. Водночас необхід- но усвідомлювати, що ефективна та прибуткова для держави діяль- ність національних енергетичних компаній можлива лише за умови, що вони працюватимуть за тими ж самими правилами, що і публіч- ні компанії з приватною формою власності. Тому для того, щоб не порушувати ринкові принципи діяльності національних енерге- тичних компаній та не чинити не- гативний вплив на інституційний розвиток державного корпора- тивного сектору, необхідно пе- редбачати механізми компенсації державою збитків, яких можуть зазнати такі компанії в процесі реалізації державної політики.
- 10. СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ 1918 Побудова довіри та тактика «сходження сходами» Як було показано в нашій роботі, довіра – один з важли- вих чинників розвитку відносин у сфері енергетики з державами кількох регіонів (країнами Азії, Африки, Близького Сходу та Кас- пійського регіону). Саме фактор довіри або не- довіри досить часто береться до уваги лідерами згаданих країн при ухваленні рішень, чи реалі- зовувати складні спільні проекти в енергетичній сфері з Україною, чи ні. Криза довіри з боку керівни- цтва багатьох держав зазначених регіонів до України, безпереч- но, – основний бар’єр для почат- ку предметного діалогу з їхніми елітами щодо реалізації спільних проектів в енергетичній сфері. ливить реалізацію подібних про- ектів на довгі роки. У цьому випадку для почат- ку, можливо, потрібно просувати інтереси, які не вимагають ба- гаторічних зусиль, концентрую- чись на проектах, які можуть ста- ти необхідними історіями успіху та фундаментом для подальшої співпраці й реалізації більш ам- бітних спільних проектів в енер- гетичній сфері. Це так звана тактика «сходження сходами» до високої цілі (на противагу вертикально- му підйому), яка, напевно, є най- більш оптимальною для сучасної енергетичної дипломатії України. З більшістю країн, з якими ми потенційно можемо розвива- ти співробітництво в енергетич- Резюмепроекту На жаль, за час незалежності Україна не дуже часто демон- струвала спроможність та по- слідовність щодо взятих на себе зобов’язань та спільних проек- тів, про які йшлося під час різ- номанітних візитів до регіону на найвищому та високому рівнях. Причому мається на увазі не лише енергетичний напрям, але й інші сфери співробітництва. Тому якщо керівництво Украї- ни не здатне забезпечити послі- довність у взятих зобов’язаннях, краще не розпочинати перего- вори з державами про складні проекти, які матимуть безумов- ний вплив у тому числі і на гео- політичний розклад сил у регіоні, оскільки втрата довіри унемож- ній сфері, необхідно сформувати свою мапу «сходів», кожна схо- динка яких веде до більш глибо- кого рівня співпраці в енергетич- ній сфері, з чіткими завданнями та визначенням ресурсів, необ- хідних для їх реалізації. Для деяких країн це може бути залучення технічної допо- моги на реалізацію проектів, які становлять для них стратегічний інтерес (їхнього бізнесу), для ін- ших – участь у масштабних про- ектах з модернізації інфраструк- тури або, наприклад, навчання майбутнього персоналу для по- треб енергетики. Для кожної краї- ни потрібно знайти унікальний рецепт «сходження на гору» та чітко визначити його маршрут. Якщо керівництво України не здатне забезпечити послідовність у взятих зо- бов’язаннях, краще не розпочинати перего- вори з державами про складні проекти, які матимуть безумовний вплив у тому числі і на геополітичний розклад сил у регіоні, оскільки втрата довіри унеможливить ре- алізацію подібних проектів на довгі роки. ТОП-10 завдань енергетичної дипломатії, що потребують посиленої уваги українських стейкхолдерів у 2017–2018 рр. ВажливістьЗавдання Відомства та держкомпанії, що задіяні в реалізації 1. Створення інституту Спеціального уповноваже- ного України з міжнарод- них енергетичних питань Відсутність «one voice policy» в країні щодо ключових викликів та загроз, які постають перед Україною в енер- гетичній сфері, не дозволяє реалізовувати всі завдання енергодипломатії. АПУ, Міненерговугілля, МЗС, Мінекономрозвитку, СБУ, СЗР, Міноборони 2. Блокування реалізції проекту «Північний потік-2» Цей проект несе реальну загрозу втрати транзитного по- току газу через територію України та відповідних багато- мільярдних збитків. Окрім того, він направлений на збіль- шення залежності ЄС від Росії як імпортера газу. МЗС, АПУ, Міненерговугіл- ля, НАК «Нафтогаз Украї- ни» 3. Реалізація «Китайського кредиту» Реалізація кредиту є не лише можливістю отримати фінансування на модернізацію української енергетики, а й насамперед свідченням серйозності намірів України розвивати співробітництво з Китаєм, причому не лише в енергетиці. Будь-які інші складні проекти в енергетиці з Китаєм не будуть реалізовуватися, поки не розпочнеться реального руху за кредитом, тобто не раніше 2018 року. КМУ, НАК «Нафтогаз Украї- ни», Мінекономрозвитку, Міненерговугілля 4. Реалізація «демонстра- ційного проекту» NEDO Спроможність України виконати взяті зобов’язання та вста- новити демонстраційне обладнання на Трипільську ТЕС буде слугувати сигналом Токіо продовжувати співпрацю в енергетиці та реалізовувати більш складні проекти. Відсут- ність реалізації проекту позбавить Україну можливості от- римати додаткове фінансування від японських фінансових установ на масштабні проекти в енергетиці. КМУ, Міненерговугілля, Мінфін, Мінекономрозвит- ку, ПАТ «Центренерго» 5. Вибірка коштів у рамках макрофінансової допомоги ЄС Здатність вибрати отримані кошти в рамках Програми сек- торальної бюджетної підтримки ЄС «Продовження підтрим- ки реалізації Енергетичної стратегії України» дозволить втримати співробітництво з ЄС у сфері технічної допомоги на сьогоднішньому рівні. В іншому випадку технічна допо- мога Єврокомісії в енергетичній сфері буде мінімальна. Міненерговугілля, Мінфін 6. Підготовка та укладання нових контрактів на вивіз відпрацьованого ядерного палива Відсутність домовленості про умови вивозу відпрацьо- ваного ядерного палива може створити додаткові ризики для належного функціонування АЕС та посилює залеж- ність від РФ. НАЕК «Енергоатом», Міненерговугілля, МЗС 7. Початок будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива Введення в експлуатацію сховища зменшить залежність від РФ у питаннях поводження з відпрацьованим ядерним па- ливом. Необхідно нарешті розпочати проект, оскільки його фактичне блокування має негативний вплив на сприйнят- тя американським урядом здатності України реалізовувати складні спільні проекти в енергетиці. НАЕК «Енергоатом», Міненерговугілля, НКРЕКП 8. Укладання Угоди про приєднання до європейсь- кої енергосистеми ENTSO-E та старт технологічної підготовки до інтеграції, синхронний рух з Молдо- вою в цьому питанні НАЕК «Енергоатом», Міненерговугілля, МЗС Укладання Угоди відкриє можливості для повноцінної син- хронізації української та європейської енергосистем. Про- цес підготовки потребуватиме декількох років та синхрон- ного руху разом із Молдовою, але отримані результати створять передумови для повноцінного об’єднання ринків електроенергії України та ЄС. 9. Завершення пошуку стратегічних інвесторів до оператора ГТС України Для підтримання завантаженості української ГТС та інте- грації українського газового ринку до європейського, не- обхідно визначитися з форматом можливої участі інозем- них партнерів в операторі ГТС та провести переговори. Міненерговугілля, Мінеко- номрозвитку, АПУ, МЗС, НАК «Нафтогаз України» 10. Затвердження нових «політик власності» щодо ключових енергетичних компаній України Різне сприйняття стратегічних завдань держави з боку її керівництва та топ-менеджменту національних енерго- компаній часто не дозволяє вирішувати ключові завдання енергодипломатії та потребує системного вирішення. КМУ, Міненерговугілля, Мінекономрозвитку