Звільнення від кримінальної відповідальності

1. Виконала студентка 1 групи 4 курсу
МЕіМ, заочна форма навчанная
Пилипенко Владислава Андріївна

3. Чинне кримінальне законодавство — КК України — передбачає
такі види звільнення від кримінальної відповідальності:
1. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
Добровільна відмова - це остаточне припинення особою із
власної волі готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при
цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до
кінця[ч. 1 ст. 17 ККУ] . Ознаки добровільної відмови від злочину,
остаточне припинення особою готування до злочину чи замаху на
злочин; відмова від злочину з власної волі особи; наявність у
особи усвідомлення можливості доведення злочину до кінця.

4. 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у
зв'язку з дійовим каяттям. Особа, що вперше
вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється
від кримінальної відповідальності, якщо вона
після вчинення злочину щиро покаялася, активно
сприяла розкриттю злочину та повністю
відшкодувала завдані нею збитки чи усунула
заподіяну шкоду[ст. 45 ККУ].

5. 3. Звільнення від кримінальної
відповідальності у зв'язку із примиренням
винного з потерпілим. Особа, що вперше
вчинила злочин невеликої тяжкості,
звільняється від кримінальної відповідаль-
ності, якщо вона примирилася з потерпілим і
відшкодувала завдані нею збитки чи усунула
заподіяну шкоду[ст. 46 ККУ].

6. 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи
на поруки. Особу, котра вперше вчинила злочин невеликої або середньої
тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної
відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи
чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року від дня
передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від
заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. У
разі порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної
відповідальності[ст. 47 ККУ] .

7. 5. Звільнення від кримінальної
відповідальності у зв'язку зі
зміною обстановки. Особу, що
вперше вчинила злочин
невеликої чи середньої
тяжкості, може бути звільнено
від кримінальної відпо-
відальності, якщо буде
визнано, що на час
розслідування або розгляду
справи в суді внаслідок зміни
обстановки вчинене нею діяння
втратило суспільну
небезпечність або ця особа вже
не є суспільно небезпечною[ст.
48 ККУ] .

8. 6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із
закінченням строків давності. Особа звільняється від кримінальної
відповідальності, якщо від дня вчинення нею злочину й до дня на-
брання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який
передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який
передбачено покарання у виді обмеження чи позбавлення волі;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину[ст.
49 ККУ].

9. 7. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону
про амністію чи акта про помилування[статті 85-87 ККУ];
8. Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності,
передбачені Особливою частиною КК [ч. 2ст. 111,ч. 2ст. 114, ч. З ст.
175, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч.
4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. З ст. 369, ч. 4 ст. 401] .

10. Усі види звільнення від
кримінальної відповідальності, крім передачі
винного на поруки та застосування до
неповнолітніх заходів виховного характеру
(умовні), є безумовними. Безумовне
звільнення означає, що особа звільняється
від кримінальної відповідальності остаточно,
безповоротно. Таке звільнення не залежить
від подальшої поведінки особи після
ухвалення рішення про її звільнення. Що
стосується звільнення від кримінальної
відповідальності у зв'язку з передачею особи
на поруки, то в разі порушення умов передачі
на поруки особа притягується до
кримінальної відповідальності за вчинений
нею злочин [ч. 2 ст. 47 ККУ] , отож йдеться
про умовне звільнення. Це ж стосується
неповнолітніх, які в разі ухилення від
застосування заходів виховного характеру
також притягуються до кримінальної
відповідальності [ч. З ст. 97].

11. Кримінальний кодекс України передбачає випадки
обов'язкового (імперативного) та
факультативного (дискреційного) звільнення
від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили
діяння, що містять ознаки злочину.
Обов'язковому звільненню від кримінальної
відповідальності підлягають особи у зв'язку із
закінченням строків давності [частини 1 і 2 ст. 49
ККУ] та інші, щодо яких за наявності вказаних у
законі підстав застосовується термін "звільняються"
(у зв'язку з дійовим каяттям ст. 45, у зв'язку із
примиренням винного з потерпілим - ст. 46). Щодо
звільнення від кримінальної відповідальності у
зв'язку з передачею особи на поруки[ст. 47 ККУ]та
у зв'язку зі зміною обставин [ст. 48 ККУ] , а також у
зв'язку із закінченням строку давності за особливо
тяжкі злочини, що передбачають можливість
застосування такого покарання, як довічне
позбавлення волі [ч. 4 ст. 49 ККУ] , законодавець
передбачив факультативність звільнення
("може бути звільнена"), тобто рішення з цього
приводу передано на розсуд суду.

13. З моменту звільнення особи від
кримінальної відповідальності
припиняється дія кримінально-правових
відносин між державою і людиною, яка
вчинила злочин. Закон не містить підстав
відновлення припинених внаслідок
звільнення від кримінальної
відповідальності кримінально-правових
відносин. Тому вчинення особою злочину
після звільнення її від кримінальної
відповідальності не створює юридичної
повторності злочину.
У всіх випадках звільнення від кримінальної
відповідальності може застосовуватися
лише стосовно людини, винної у вчиненні
злочину, склад якого передбачено у
відповідній статті кримінального закону. За
цим положенням закон про звільнення від
кримінальної відповідальності відрізняється
від закону про малозначність діяння, за
яким діяння не було злочинним у момент
його вчинення, оскільки через
малозначність не являли собою суспільної
небезпеки.

14. Звільнення від кримінальної
відповідальності не тотожне
припиненню кримінальної
справи. Останнє має місце і за
умови неможливості
реалізувати існуючі
кримінально-правові
відносини. Це може бути,
зокрема, за таких умов, як
смерть винної особи чи її
психічне захворювання, або за
умов скасування того закону,
за яким була у свій час
засуджена особа.

15. Дякую за перегляд