2. Хто не чув про город, город стародавній?
Хто не чув про місто – княже місто Львів?
Це ж його Данило, князь і лицар славний,
Заснував на славу й мурами обвів.
На горбі високім збудував твердиню,
Під горбом палати, храми і двори.
Мов той лев, дивився Львів у далеч синю,
Краю вірний сторож кожної пори.
3. Вітаю всіх! Впізнаєте мене?
Я – Левеня із міста Лева, в мене мати – королева.
Біля Ратуші на троні, на залізному припоні
Батько – Лев на гербі гордо сім віків стоїть рекордно!
Ну, а я є їх дитина… Звична річ, у тім й причина,
Що не хочу камяніти і на місці я сидіти.
Хочу гратися, гасати, до вас в гості завітати.
4. Князь був Галицький Данило, сім віків перекотило,
Як дзвеніла княжа слава, та не тільки в славі справа:
Сумував князь, що один: народився в князя син.
Сильним будь, наш рід прослав! Левом сина князь назвав.
Місто князь, як будував, дав йому імення сина.
Так от. З княжих ще часів в міста горда назва Львів.
5. Щоби не промокнути, ніг не замочити.
Треба парасольки нам до рук узять.
І тоді веселі краплі будуть нас наздоганяти,
Щоб про парасольки з нами заспівать.
Парасольки, парасольки, пара-пара, пара, парасольки.
Солісти:
ЯРИНКА і МАРТА
11. Хоч віки минали, Львів усе пишався,
Мов розкішна квітка українських нив.
В долі і в недолі з Києвом братався,
І в роки неволі він про волю снив.
12. Знаю гарних міст багато,
І великих, і малих.
Як життя нового свято
Львів наш рідний серед них.
Наша сонячна вершина
Серед пагорбів, вогнів,
Наче батечко для сина,
Отакий для мене Львів.