Учебники

2. УДК [91:372.8](075.3)
ББК 74.26
К72
Серія «Рятівник» заснована у 1998 р.
Р е ц е н з е н т и:
Ю. П. Грицак, канд. геогр. наук,
доцент Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна;
Г. Д. Довгань, учитель географії ЗОШ № 5, м. Харків
Видано за ліцензією ТОВ Видавництво «Ранок»
Костенко Л. В.
К72 Географія України у визначеннях, таблицях і схемах.— Х.: Веста:
Вид-во «Ранок», 2006.— 112 с. — (Рятівник).
ISBN 966–08–1456–9.
Пропонований навчальний посібник є довідником з курсу географії України.
Переважна форма подання матеріалу — у вигляді схем і таблиць, що полегшує
його сприйняття. Посібник структурований відповідно до чинної шкільної про-
грами.
Призначено для учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів, а та-
кож абітурієнтів.
УДК [91:372.8](075.3)
ББК 74.26
Навчальне видання
Серія «Рятівник»
Костенко Лілія Вікторівна
Географія України
у визначеннях, таблицях і схемах
Редактор Н. П. Гур’єва. Технічний редактор В. І. Труфен. Коректор О. Г. Неро
Код Г3171У. Підписано до друку 15.09.2006. Формат 60х90/16. Папір друкарський.
Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 7,00.
ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 2540 від 26.06.2006 р.
61064 Харків, вул. Бакуніна, 8А.
Адреса редакції: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а.
Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.
Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. E-mail: office@ranok.kharkov.ua
З питань реалізації звертатися за тел.: у Харкові — (057) 712-91-44, 712-90-87;
Києві — (044) 495-14-53, 417-20-80; Донецьку — (062) 304-67-02;
Житомирі — (0412) 41-27-95; Дніпропетровську — (0562) 43-46-95;
Львові — (032) 233-53-39; Одесі — (048) 717-35-02; Сімферополі — (0652) 22-33-03;
Тернополі — (0352) 26-86-94, 53-32-01.
E-mail: commerce@ranok.kharkov.ua
www.ranok.com.ua
© Л. В. Костенко, 2006
ISBN 966–08–1456–9 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2006

3. Зміст
Фізична географія України
Фізична географія України, предмет і методи досліджень . . . . . . . . . . . 5
Фізико-географічне положення України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Розташування території України відносно годинних поясів . . . . . . . . . . 9
Карти — джерела географічної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
Географічні дослідження території України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Рельєф, тектонічні структури України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Геологічна будова, мінерально-сировинні ресурси України . . . . . . . . . 22
Геоморфологічна будова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Кліматичні умови та ресурси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31
Внутрішні води . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Ґрунти і земельні ресурси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Рослинний покрив . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
Тваринний світ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
Несприятливі природні процеси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
Природно-територіальні комплекси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
Фізико-географічне районування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
Природно-територіальні комплекси України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Геоекологічна ситуація в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
Використання й охорона природних умов і природних ресурсів . . . . . . 63
Економічна і соціальна географія України
Географічне положення України. Державний кордон . . . . . . . . . . . . . . 65
Адміністративно-територіальний устрій. Історичні землі
та етнографічні райони України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
Кількість, розміщення, густота, статево-вікова структура
населення України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Національний та етнічний склад населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
Система розселень. Трудові ресурси і зайнятість населення . . . . . . . . . 75
Загальна характеристика господарства України.
Економічний потенціал України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
Промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
Паливна промисловість. Електроенергетика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
Металургійна промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
Машинобудування і металообробка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
Хімічна промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88

4. Лісова й деревообробна промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
Промисловість будівельних матеріалів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
Легка промисловість. Художні промисли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
Харчова промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Соціальна інфраструктура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
Сільське господарство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
Транспорт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
Україна і світове господарство. Зовнішні економічні зв’язки . . . . . . . 104
Економіко-географічний поділ України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107
Зміни природних умов і ресурсів під впливом
господарської діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
Глобальні проблеми людства. Їх прояв в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

5. ФізичнагеографіяУкраїни
Фізична географія України
Фізична географія України,
предмет і методи досліджень
Визначення Предмет вивчення Методи досліджень
Комплекс
наук, які
вивчають
компо-
ненти
природи,
природні
комплекси
та природ-
ні ресурси
України
Компоненти при-
роди: гірські
породи, ґрунти,
води, повітря,
органічний світ
Природні комп-
лекси: рівнинні,
гірські, морські
Природні ресур-
си: мінеральні,
земельні, водні,
лісові, кліматич-
ні, рекреаційні
тощо
Географічні
Географічні
експедиції
Детальне вивчен­ня
природи (географіч­
ні, геохімічні, біоло­
гічні, палеографічні
методи)
Дистанційні
(авіакосмічні) методи
Картографічні
методи
Обробка і пізнання
накопичених знань
Географічний опис
Порівняння
Наукове пояснення
Історичний метод
Метод системного
аналізу
Метод
районування
Моделювання
Етапи формування території України
Час Історичні процеси і події
3,8—2,6 тис.
років до н. е.
Існування трипільської культури (осілі хліборобські пле-
мена)
IX ст. до н. е.—
III ст. н. е.
Заселення території України кімерійцями, скіфами, сар-
матами
III—VI ст. Територія України від зони мішаних лісів до Чорного
моря і від Дону до Карпат заселена представниками пле-
мінного сою­зу антів
VI—VIII ст. На території України оселяються племена східних
слов’ян — поляни, сіверяни, древляни, дуліби, білі хорва-
ти, уличі, тиверці
IX—XII ст. Існування держави східних слов’ян Київська Русь на
території від Балтії до Чорного та Азовського морів і від
Північної Двини та Карпат до Волги
XIII—XVI ст. Перебування українських земель під владою монголо-
татар, Литви, Польщі, Угорщини, Османської імперії

6. ФізичнагеографіяУкраїни
Час Історичні процеси і події
XV ст. Утворення Кримського ханства
XVI—XVIII ст. Існування Запорізької Січі на території Середнього та
Нижнього Подніпров’я
1648 р. Відновлення внаслідок Національно-визвольної війни під
проводом Б. Хмельницького української національної
держави — Гетьманщини
1654 р. Приєднання Гетьманщини до Московії
1667 р. Україну поділено на дві частини: лівобережна з Києвом
відійшла до Московської держави, правобережна — до
Польщі
Кінець
XVIII ст.
Західноукраїнські землі входять до складу Австро-Угор-
щини
7(20) листопа-
да 1917 р.
Проголошено у Києві Українську Народну Республіку
(УНР)
13 листопада
1918 р.
Проголошено у Львові Західно-Українську Народну Рес-
публіку (ЗУНР)
22 січня 1919 р. Об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу
1922 р. Східна частина України (УСРР) входить до складу СРСР
1939 р. Західноукраїнські землі возз’єдналися з Українською
Радянською Соціалістичною Республікою
1940 р. Приєднання до України Північної Буковини і Південної
Бессарабії
1945 р. До складу УРСР увійшло Закарпаття
1954 р. Верховна Рада СРСР передає Кримську область до скла-
ду УРСР
24 серпня
1991 р.
Проголошено незалежність України та створення само-
стійної української держави
Статистична довідка
Загальні відомості Адміністративно-територіальний устрій
Площа 603,7 тис. км2
(І місце в Єв-
ропі)
Населення 46,8 млн осіб на 1 червня
2006 р. (VI місце в Європі)
На частку України припадає 5,7 %
площі Європи та 0,44 % площі світу
АР Крим; 24 області. Міста Київ
і Севастополь мають спеціальний
статус, який визначається законами
України
Закінчення таблиці

7. ФізичнагеографіяУкраїни
Джерела географічної інформації
Довідкова, навчальна, наукова,
науково-популярна література
та періодичні видання
Матеріали експедицій­них
і стаціонарних досліджень
(архіви інститутів та ін.)
Комп’ютерні програми, аудіо-,
відеозаписи
Звіти про туристські подорожі
та крає­знавчі пошуки
Телепередачі про природу,
населення і господарство України
Враження від власних подорожей
Електронні карти та атласи Експозиції краєзнавчих музеїв
Географічні карти та атласи Таблиці, статистичні матеріали
Художня література Профілі, діаграми

8. ФізичнагеографіяУкраїни
Фізико-географічне положення України
Географічне положення — положення будь-якого об’єкта, района, дер-
жави або частини території земної кулі щодо інших територій або об’єктів,
що розташовані поза ним.
Географічні координати — величини (в градусах), що визначають поло-
ження будь-якої точки на земній поверхні.
Географічне положення України
Фізико-географічне положення України
Розташована на заході Євразії Розташована у ІІ годинному поясі
Розташована у центрально-
східній частині Європи
Розміщується у південно-західній
частині Східноєвропейської рівнини
Широкий вихід до Чорного та
Азовського морів, через Чорне
море — вихід до Атлантичного
океану
Простягається у помірному кліма-
тичному поясі Північної півкулі,
Південний берег Криму — у субтро-
пічному
За площею, кількістю населення, природно-ресурсним потенціалом —
одна з провідних країн Європи
* Згідно з наказом Державного комітету природних ресурсів України № 95 від
20 травня 2005 р. географічний центр України розташований на околиці с. Мар’янів-
ка Шполянського району Черкаської області.

9. ФізичнагеографіяУкраїни
Розташування території України
відносно годинних поясів
Місцевий час — час на кожному конкретному меридіані Землі.
Поясний час — час у межах одного годинного поясу.
Лінія зміни дат — умовна лінія на поверхні земної кулі, що розмежовує
місця, які мають в один момент часу календарні дати, що відрізняються на
одну добу. Ця лінія проведена за 180-м меридіаном, від якого починається
відлік часу (нової доби).
Місцевий час Поясний час
Різниця у місцевому часі двох сусід-
ніх меридіанів залежить від різниці
їх географічної довготи (1°= 4 хв);
видовженість України із заходу на
схід дорівнює 18° (40° – 22° = 18°),
тобто місцевий час крайніх західної
та східної точок відрізняється на
72 хв (4 хв · 18° = 72 хв). Якщо мери-
діан, час якого невідомий, розташо-
ваний на захід, різницю в часі слід
віднімати, якщо на схід — додавати
Усього 24 годинних пояси; 1 год.
пояс = 1 година = 15°; відлік ведеть-
ся від Ґрінвіцького меридіану (0° д.)
на схід. Без урахування держав-
них кордонів територія України
розташовується у трьох годинних
поясах, що є дуже незручним. За
домовленністю вся територію краї-
ни належить до другого годинного
поясу, тобто київський поясний час
відрізняється від Ґрінвіцького на
дві години
Поясний час

10. 10
ФізичнагеографіяУкраїни
Карти — джерела географічної інформації
Географічні карти — карти земної поверхні, що подані в масштабі за
допомогою умовних позначень.
Картографічні проекції — математичні засоби зображення на площині
сферичної земної поверхні.
Топографічні карти — це детальні (великомасштабні загальногеогра-
фічні карти, що містять великий обсяг інформації про розміщення та влас-
тивості найважливіших природних і суспільних об’єктів місцевості).
Масштаб — відношення лінійних розмірів, яке показує, у скільки разів
зменшена відстань на місцевості при її зображенні на географічній карті.
Горизонталі — лінії на географічній карті, що з’єднують точки земної
поверхні з однаковою абсолютною висотою та в сукупності дають уявлення
щодо форм рельєфу.
Види карт
За змістом
Загальногеографічні
Топографічні, топографічно-
оглядові, оглядові
Тематичні
Природних явищ, суспільних
явищ, суміжних явищ
За масштабом
Великомасштабні
(1 : 10 000—1 : 200 000
Середньомасштабні
(1 : 200 000—1 : 1 000 000)
Дрібномасштабні
(понад 1 : 1 000 000)
За призначенням
Загальні
Універсальні
Для господарства
Кадастр природних умов і ресур-
сів, планувальні, проектні, опе-
ративно-господарські, навіга-
ційні, шляхові
Для оборони
Військові
Для науки, освіти
Навчальні, науково-довідкові,
культурно-освітні, туристські
За охопленням території
Карти світу та півкуль, матери-
ків та їх груп, держав та їх груп,
Світового океану, морів, заток,
проток
За рівнем синтезу змісту
Аналітичні, синтетичні, комп-
лексні
За способом користування
Стінні, настільні
За практичною спрямованістю
Оцінні, рекомендаційні, прогностичні, констатаційні

11. 11
ФізичнагеографіяУкраїни
Види картографічних проекцій
За характером спотворень
Рівнокутні не спотворюють кути і форми
об’єктів земної поверхні, але спотворю-
ють площу і довжину ліній
Рівновеликі (рівноплощинні) правильно
передають співвідношення площ
Рівнопроміжні (довільні) спотворюють
і кути, і лінії, і площі, і фігури, але знач­
но менше, ніж рівновеликі та рівнокутні
проекції
За побудовою картографічної сітки
Циліндричні проекції як допоміжну
геометричну поверхню використовують
бічну поверхню цилінд­ра, дотичну до
еліпсоїда
Конічні — як допоміжну геометричну
поверхню використовують бічну поверх-
ню конуса, дотичну до еліпсоїда
Азимутальні — як допоміжну геоме-
тричну поверхню використовують пло-
щину, дотичну до еліпсоїда

12. 12
ФізичнагеографіяУкраїни
Способи зображення географічних об’єктів і явищ на картах
Спосіб Що показує
Спосіб ареалів — спосіб зображення
на карті території поширення пев-
ного явища чи об’єкта за допомогою
відповідних позначень площ
Ділянки розвитку чи поширення
певних процесів або явищ, які не
мають суцільного розповсюдження
Спосіб ізоліній — спосіб зображення
на карті явища за допомогою ліній,
що поєднують точки з однаковим
значенням цього явища
Нерівності земної поверхні (ізогіп-
си), температуру повітря (ізотерми),
атмосферний тиск (ізобари), глиби-
ну морів і океанів (ізобати)
Спосіб значків — спосіб зображен-
ня на карті у відповідних місцях
об’єктів і явищ за допомогою різного
виду значків
Корисні копалини, центри розвитку
певних галузей господарства, гео-
графію розповсюдження несприят-
ливих природних явищ і процесів
тощо
Спосіб картограм — спосіб зобра-
ження середньої інтенсивності пев-
ного явища в межах територіальних
одиниць за допомогою певного гра-
фічного способу площадного зобра-
ження (колір, штриховка та тощо)
Лісистість, густоту населення краї-
ни, геоекологічну ситуацію в країні
тощо
Спосіб картодіаграм — спосіб зобра-
ження розподілу певного явища по
території за допомогою діаграм
Експорт-імпорт країни, обсяги
виробництва певної продукції, кіль-
кість населення за областями краї-
ни тощо
Спосіб якісного фону — спосіб
зображення на карті явищ за допо-
могою кольорової чи штрихової
шкали
Територіально-адміністративний
устрій країни, кількість опадів,
розташування ландшафтів, ґрунтів
тощо
Спосіб ліній позначень — спосіб
зображення на карті різних ліній-
них об’єктів, які показані без ураху-
вання масштабу карти
Шляхи сполучення, річки, канали,
кордони країн, осі гірських хребтів
тощо
Спосіб ліній руху — спосіб зобра-
ження на карті територіальних
переміщень об’єктів і явищ за допо-
могою вектора, що показує напря-
мок руху
Напрями сезонних або постійних
вітрів, вантажоперевезень, міграцій
населення, маршрути мандрівок
тощо
Спосіб точковий — спосіб зображен-
ня на карті розповсюдження об’єк-
тів і явищ за допомогою точок
Площі сільськогосподарських угідь,
поширення певного виду тварин
тощо

13. 13
ФізичнагеографіяУкраїни
Географічні дослідження території України
Географічні дослідження території України у давні часи
Дослідник Праця
Геродот (484—425 рр.
до н. е.)
У праці «Скіфія» описав природу й населення пів-
дня України, звернув увагу на темні родючі ґрунти
Гіппократ (460—
377 рр. до н. е.)
Розширив відомості про Україну в праці «Про
по­вітря, воду та місцевість»
Страбон (63/64 р.
до н. е.—23/24 р. н. е.)
Описав територію півдня України у 17-томній
«Географії»
Клавдій Птолемей
(близько 87—160 рр.)
У праці «Географія» подає відомості про територію
між Віс­лою і Доном
Пліній Старший
(23/24—79 рр.)
Описав землі південної України у своїй 37-томній
праці «Природна історія»
Костянтин Порфіро-
родний
Зазначив українські назви порогів на Дніпрі та
найважливіші пристані в пониззі Дніпра — о. Хор-
тиця, о. Березань
Прокопій Кесарій-
ський (кінець V ст.—
562 р.)
Наводить цікаві свідчення про східних і південних
слов’ян
Ібн Абдаллаг
(820—912 рр.)
Подає в описах своїх подорожей відомості про схід-
них слов’ян
Ібн Баттута
(1304—1377 рр.)
У книзі «Подарунок споглядачам про дива міст та
чудеса подорожей» описав Крим та Приазов’я
Жільбер де Лянуа
(XV ст.)
Описав західні та південно-західні землі України,
узбережжя Чорного та Азовського морів
Зигмунд фон Гер-
берштейн
(1486—1566 рр.)
Видав книгу «Нотатки про московітські справи» —
перший докладний опис географії України
Розвиток картографії в Україні у XVII—XVIII ст.
Дата Назва карти
1650—1653 рр. Карта України в масштабі 1 : 452 000
(автор Г. Л. де Боплан)
1651 р. Карта України в масштабі 1 : 1 800 000
(автор Г. Л. де Боплан)
«Спеціальний і докладний план України з належними їй
воєводствами, округами і провінціями» (у масштабі
1 : 463 000). Саме завдяки де Боплану в Європі утвердила-
ся назва «Україна»

14. 14
ФізичнагеографіяУкраїни
Дата Назва карти
1670—1671 рр. «Чертеж украинских и черкасских городов от Москвы до
Крыма»
1685 р. «Чертеж Крыма и Азовского моря»
XVII ст. Карти Литви і Дніпра (4 аркуші в масштабі 1 : 1 300 000)
(автор Т. Маков­ський)
1745 р. Карти Київщини, Криму, Причорномор’я, вміщені у «Ро-
сийском Атласе»
Вивчення природних умов і природних ресурсів України у XVIII—ХХ ст.
Дата Подія Дослідник
Початок
XVIII ст.
Розпочалися дослідження родовищ
кам’яного вугілля в Донбасі
Г. Капустін
1768—
1775 рр.
Експедиція з вивчення ґрунтів, рос-
линного та тваринного світу півдня
України
Академік І. Гюльден­
штедт
1781—
1782 рр.
У долині р. Саксагані розпочалися
дослідження родовищ залізних руд
В. В. Решетняк
1781—
1782 рр.
Складання опису природи, населення
і господарства Лівобережжя, Криво-
ріжжя, Причорномор’я
Академік В. Зуєв
1780-ті
рр.
«Топографічний опис Чернігівського
намісництва»
А. Шафонський
1798 р. Книга «Записки про Малоросію, її
жителів і виробництво»
Я. Маркевич
Друга
половина
ХІХ ст.
Фізико-географічні, геологічні, гео-
морфологічні, метеорологічні, зоогео-
графічні дослідження України
Товариство дослідників
природи при Київсько-
му університеті
1964 р. Заснування Географічного товариства
УРСР
Те саме
1964 р. Створення Сектора географії в Інсти-
туті геологічних наук при АН Укра-
їни
П. Погребняк — зав.
відділом фізичної гео-
графії Сектора гео-
графії
1991 р. Створення на основі Сектора геогра-
фії Інституту географії Національної
академії наук України
П. Шищенко
Закінчення таблиці

15. 15
ФізичнагеографіяУкраїни
Дата Подія Дослідник
1960—
1990 рр.
Здійснено великий обсяг географіч-
них досліджень території України
(склад корисних копалин, підземних
вод, клімату та поверхневих вод,
рекреаційних ресурсів, заповідних
територій), складено багато тема-
тичних карт територій України, що
увійшли до Атласу природних умов
і природних ресурсів України
М. Паламарчук,
П. Шищенко, П. Мас-
ляк, Г. Танфільєв,
В. Попов,
В. Бондарчук та інші
1989—
1993 рр.
Видання 3-томної «Географічної енци-
клопедії України»
Академія наук
України
1994 р. «Оглядова мапа України», яку можна
вважати справжнім надбанням сучас-
ної картографії
Ю. Лоза
1994—
2006 рр.
Випуск перших українських мор-
ських навігаційних карт, які запо-
чаткували національну колекцію
і свідчать таким чином про розвиток
морської картографії в державі.
Велике суспільне значення належить
також атласам з історії, зокрема з іс-
торії України, призначеним для 6—
9 класів середньої школи. Такі роз-
глянуті доробки окреслюють новий
етап сучасного процесу відродження
національної картографії.
Звичайно, цей процес може бути три-
валим, з’являтимуться інші ознаки
розвитку, але, безперечно, головною
буде створення та видання Національ-
ного атласу України.
Науково-методологічна база сучасної
картографічної школи ґрунтується на
практичному і теоретичному розви-
тку ідеї географічної картографії, що
виражається у комплексному відобра-
женні територіальних особливостей
різноманітних процесів та явищ, ство-
ренні різних за призначенням творів,
зокрема електронних атласів
Державне науково-
виробниче підприєм-
ство «Укрморкартогра-
фія». Наукова школа
А. С. Харченка
Закінчення таблиці

16. 16
ФізичнагеографіяУкраїни
Рельєф, тектонічні структури України
Рельєф — це сукупність форм поверхні Землі: суходолу, океанічного
і морського дна.
Рівнини — основні форми рельєфу суходолу, дна морів і океанів, що
характеризуються малими коливаннями висот та незначним ухилом.
Гори — основні форми рельєфу, що високо підняті над прилеглими рів-
нинами та дуже розчленовані.
Гірський хребет — витягнута на значну відстань гірська споруда з чітко
визначеною віссю у вигляді єдиної лінії вододілу та найбільшими висотами.
Гірський кряж — невисокий гірський хребет з м’якими, округлими
вершинами.
Пасмо — ряд окремих гір і масивів.
Яйла — безлісе плоске плато Кримських гір.
Антропогенні форми рельєфу — нерівності земної поверхні, утворені чи
змінені господарською діяльністю людини.
Тектоніка — наука, що вивчає будову та рухи літосфери.
Тектонічна структура — ділянка літосфери, обмежена глибинними роз-
ломами.
Літосферна плита — велетенські ділянки земної кори, що безперервно
рухаються по астеносфері.
Рухливий пояс — широка видовжена ділянка між літосферними плита-
ми, у межах якої відбуваються інтенсивні горизонтальні (стиснення, роз-
сування) та вертикальні (опускання, підняття) тектонічні рухи.
Тектонічні рухи — рухи земної кори, зумовлені внутрішніми (ендоген-
ними) силами Землі.
Платформа — це найдавніша малорухома
ділянка земної кори.
Плита — це ділянка літосферних плит,
перекрита потужним чохлом осадових гір-
ських порід.
Прогин — ділянка платформи із глибше зануреним фундаментом.
Грабен — найбільш опущена ділянка фундаменту платформи, перекри-
та потужним осадовим чохлом.
Щит — це вихід на поверхню фундаменту
платформи, що не перекритий осадовими гір-
ськими породами.
Масив — ділянка платформи з відносно піднятим до поверхні фунда-
ментом.
Складчасті геосинклінальні пояси — рухливі ділянки земної кори,
активність яких відбувалась у різні геологічні епохи.

17. 17
ФізичнагеографіяУкраїни
Тектонічна будова України
Великі форми рельєфу України

18. 18
ФізичнагеографіяУкраїни
Характеристика низовин і височин України
Назва форми рельєфу Географічне положення
Пересічні
висоти, м
Південна частина Полі­ської низо-
вини (до складу входить Слове-
чансько-Овруцький кряж, 316 м)
Крайня північ території
України
150—200
Придніпровська низовина Північна і центральна
частини лівобережжя
Дніпра
50—170
Причорноморська низовина (до
складу входить Північнокрим-
ська рівнина)
Південна частина Украї­
ни, дугоподібна смуга
завширшки 120—150 км
50—100
Закарпатська низовина (частина
Середньодунайської рівнини)
Південно-західна части-
на Закарпаття
100—200
Подільська височина Південно-західна части-
на України
280—320
Волинська височина Від Захід­ного Бугу до
за­хідної межі Житомир-
ської області
220—250
Хотинська височина Межиріччя Дністра та
Пруту
350—400
Придніпровська височина Уздовж правого берега
Дніпра
Від 150—170
на півдні до
220—240 на
півночі
Приазовська височина Південний схід України 150—300
Донецька висо­чина (складаєть­ся
з Донецького кряжа та Бахмут-
Торецької рівнини)
Схід
України
175—300

19. 19
ФізичнагеографіяУкраїни
Максимальна
висота, м
Форми поверхні Інші особливості
200 Рельєф рівнин­ний, трапляються
гороподібні підвищення, вали,
горби
Заболоченість,
за­торфованість, багато
прісних озер, резервуар
підземних прісних вод —
найбільший в Україні,
ліси з переважанням
сосни
236 Хвилястий характер рельєфу,
яружно-балкова система, льо-
довикові та водно-льодовикові
форми рельєфу
Поширені мішанолісові,
лісостепові та частково
степові ландшафти
120 Поступово знижується до Чор-
ного моря, часто трапляються
яри, балки; вздовж узбережжя —
осипи, обвали, зсуви
Поверхня Північно-
кримської рівнини
поступово знижується до
Сиваша (висота над рів-
нем моря — 40 м)
369 Плоска, східчаста, слабонахилена
до річки Тиса
Розорано майже 50 %
площі
471
(г. Камула)
Поверхня дуже розчленована;
ви­діляються пас­ма: Кременецькі
гори, Гологори, Вороняки, Опіл-
ля, Розточчя, Товтри
Поширені карстові
форми рельєфу
342
(Мізоцький
кряж)
Слабохвиляста, розчленована
долинами, балками, ярами
Поширені карстові
форми рельєфу
515
(г. Берда)
Поверхня розчленована притока-
ми річок Прут та Дністер
Більша частина височи-
ни вкрита буковими та
дубовими лісами
323
(Канівські
гори)
Плоска, хвиляста, подекуди гор-
биста, наявний загальний нахил
на південний схід
Розчленована глибокими
річковими долинами,
ярами, балками
324
(г. Бельмак-
Могила)
На поверхню ви­ходять криста­
лічні породи, які утворюють під-
вищення — так звані «могили»
Порізана ярами, балка-
ми, долинами річок
367
(г. Могила-
Мечетна)
Трапляються осипи, обвали,
зсуви, карстові форми
Дуже поширені антро-
погенні форми — вугіль-
ні терикони, відвали,
кар’єри

20. 20
ФізичнагеографіяУкраїни
Зв’язок тектонічних структур з основними формами рельєфу
Назва тектонічної
структури
Географічне
положення в межах
України
Стисла характеристика
Відповідні
форми рельєфу
І. Східноєв-
ропейська
докембрійська
платформа
Охоплює східну,
цент­ральну і пів-
денну частини
України
Фундамент плат-
форми розчленова-
ний розломами на
великі блоки
Височини і ни-
зовини
1. Український
щит
Тягнеться з пів-
нічного заходу на
південний схід
України, до Азов-
ського моря
Довжина понад
1000 км, шири-
на 100—250 км.
Середня частина
трохи підійнята,
краї — опущені.
Складається з дав-
ніх гірських порід
Придніпров-
ська і Приазов­
ська височини
2. Волино-
Подільська
плита
Західна частина
України
Розташована на
межі Східноєвро-
пейської платфор-
ми і Карпатської
складчастої облас-
ті, вкрита потуж-
ним шаром осадо-
вих порід (2 км)
Волинська
і Подільська
височини
3. Дніпров-
сько-Доне-
цька
западина
Північно-східна
частина України
Найбільш потуж-
ний осадовий чохол
(до 18 км)
Придніпров-
ська низовина
4. Донецька
складчаста
область
Східна частина
України
Межує з Дніпров-
сько-Донець­кою
западиною на
південно­му сході;
складається з по­туж­
них кам’яно-вугіль-
них та соленосних
шарів гірських
порід
Донецький
кряж
5. Причор-
номорська
западина
Узбережжя морів Заповнена різно-
манітними конти-
нентальними і міл-
ководно-морськими
відкладами потуж-
ністю до 2 км
Причорномор-
ська низовина

21. 21
ФізичнагеографіяУкраїни
Назва тектонічної
структури
Географічне
положення в межах
України
Стисла характеристика
Відповідні
форми рельєфу
ІІ. Західно-
європейська
платформа
Крайній захід
України між Кар-
патською склад-
частою системою
та західним краєм
Східноєвропей-
ської платформи
Фундамент плат-
форми вкритий
пластами осадових
порід
Височини Роз-
точчя, Опілля
ІІІ. Скіфська
плита
Розташування
між Гірським
Кримом і Причор-
номорською запа-
диною
Утворилася в палео-
зойську еру під час
герцинського горо-
утворення. Фун-
дамент залягає на
глибинах від 500—
1500 м на півдні
і до 3000—6000 м
на півночі
Рівнини
Кримського
півострова
IV. Середземно­
мор­ський
(альпій­
сь­кий)
геосинклі­
нальний пояс
Західна частина
України і південь
Кримського пів-
острова
Являє собою молоді
тектонічні піднят-
тя, де рухи земної
кори відбуваються
дотепер
Гори і запа-
дини
1. Карпатська
складчаста
область
Західна частина
України
Альпійська епоха
гороутво­рення.
Потужні відклади
пісковиків, конгло-
мератів, сланців,
вапняків
Передкарпат-
ська западина,
Східні Карпа-
ти, Закарпат-
ська западина
2. Кримська
складчаста
область
Південь України Мезозойська склад-
частість та альпій-
ська епоха гороутво­
рення. Складчас-
тобрилові спо­руди
Гірського Криму та
Індоло-Кубанської
западини. Склада-
ються з глинистих
сланців, піскови-
ків, вапняків, мер-
гелів
Кримські гори
Закінчення таблиці

22. 22
ФізичнагеографіяУкраїни
Геологічна будова,
мінерально-сировинні ресурси України
Геологія — це система наук, що вивчають склад, будову, рухи, історію
розвитку земної кори, утворення та розміщення корисних копалин.
Геотектонічний цикл — період часу від початку одного розширення
Землі до початку іншого (середня тривалість — 176 млн рр.).
Абсолютний вік гірських порід — вік, який визначається в одиницях
астрономічного часу (тисячі, мільйони, мільярди років).
Відносний вік гірських порід — вік, який встановлюється на основі
вивчення скам’янілих решток тварин, рослин тощо.
Геохронологія — наука, яка вивчає поділ геологічної історії Землі на
ери, періоди тощо.
Ери — найдовші відрізки геологічного часу, що поділяються на періо-
ди — більш короткі відрізки геологічного часу.
Геохронологічна таблиця — спеціальна таблиця, у якій позначені час
і послідовність утворення гірських порід, які складають земну кору.
Палеогеографія — наука, яка вивчає минуле природи Землі та її окре-
мих частин.
Палеогеографічні умови — фізико-географічні умови, що змінювались
протягом геологічного часу.
Неотектонічні рухи — тектонічні рухи, що відбувались за останні тисячі
та мільйони років (неотектонічні піднімання — основна причина похоло-
дання і наступу давніх льодовиків).
Геосинклінальна область — рухливий пояс земної кори.
Брилові гори — ділянки земної кори, що піднялись по лініях тектоніч-
них розломів.
Складчасто-брилові гори — первинно утворені складчасті гори, які
потім зруйнувались і під впливом вторинних тектонічних процесів були
розколоті тріщинами, а потім знову трохи підняті на різну висоту.
Корисні копалини — це гірські породи та мінерали, які використову-
ються або можуть бути використані в господарській діяльності людини.
Види корисних копалин за промисловим використанням: металеві
(рудні), неметалеві (нерудні), горючі (паливні), гідромінеральні.
Рудні корисні копалини — це гірські породи переважно магматичного
і метаморфічного походження, що сформувались у межах тектонічних під-
нять.
Нерудні корисні копалини — це гірські породи як осадового, так магма-
тичного і метаморфічного походження.
Паливні корисні копалини — це гірські породи переважно осадового похо-
дження, що сформувались у межах осадового чохла тектонічних западин.
Мінерально-сировинні ресурси — сукупність розвіданих запасів корис-
них копалин, що використовуються чи можуть бути використані в госпо-
дарській діяльності.
Ресурсозабезпеченість — відношення запасів до видобутку. Одиниці
вимірювання — роки або тонни/людину (душовий показник).

23. 23
ФізичнагеографіяУкраїни
Геохронологічна таблиця
Ера, індекс,
тривалість
Період
Гороутво­
рення
Зміна природних умов
на території України
Кайнозой-
ська (кай-
нозой), Kz,
67 млн
років
Четвертин-
ний (антро-
поген)
Альпійське Переважав суходіл. Відбувалось
помірне коливання земної кори.
Декілька періодів материкового
зледе­ніння, серед яких найбільш
потужне — Дніпров­ське (льодовик
охоплював північну частину тери-
торії України, досягаючи сучасного
міста Дніпропетровська). Розвину-
лись річкові долини, сформувалась
сучасна зональність ландшафтів
Неогеновий
(неоген)
Загальне підняття платформної
частини, утворення берегових
рифів, часта зміна кліматичних
умов (від субтропічних до помір-
них). Утворення покладів наф­ти,
горючих газів, калійних солей
тощо
Палеогено-
вий
(палеоген)
Трансгресія (наступання) морів за
виключенням Українського щита
і західної частини Подільської
височини. Активні тектонічні рухи
привели до утворення Карпатських
і Кримських гір
Мезозой-
ська (мезо-
зой), Mz,
170 млн
років
Крейдовий
(крейда)
Мезозой-
ське
Накопичення потужних відкладів
крейди у западинах та складчастих
областях. Наприкінці періоду біль-
шість території сучасної України
стала суходолом
Юрський
(юра)
Тріасовий
(тріас)
Майже повна відсутність морських
басейнів. Процеси вулканізму
відбувалися в Криму, районі Чор-
номорської западини, Донецькій
складчастій області
Палео-
зойська
(палеозой),
Pz, 345 млн
років
Пермський Герцинське Територія України зостається пере-
важно суходолом, в кінці періоду
розпочинається тривала кімерій-
ська тектонічна епоха. На півдні та
сході суходол опускається (Карпа-
ти, Крим), висихають водойми на
території Донбасу

24. 24
ФізичнагеографіяУкраїни
Ера, індекс,
тривалість
Період
Гороутво­
рення
Зміна природних умов
на території України
Палео-
зойська
(палеозой),
Pz, 345 млн
років
Кам’яно­
вугільний
(карбон)
Герцинське Утворення покладів вугілля в ме­
жах Донецького басейну і Галиць-
ко-Волинської западини
Девон-
ський
(девон)
Формування Дніпровсько-Доне-
цької западини. Активна тектоніч-
на діяльність у районі Донбасу
Палео-
зойська
(палеозой),
Pz, 345 млн
років
Силурій-
ський
(силур)
Герцинське Формування на південному сході
морських басейнів. Активне горо-
творення в межах сучасних Карпат
Ордови­
цький
(ордовик)
Кембрій-
ський
(кембрій)
Байкаль-
ське
Моря займали територію Волині,
Поділля, Карпат, Дніпровсько-
Донецької западини
Протеро-
зойська
(проте­
розой), Pt,
близько
2000 млн
років
Пізній,
ранній
протерозой
Земна кора була рухливою, відбу-
валися процеси її підняття й опус-
кання. Сформувався Український
щит, утворився ярус фундаменту
Карпат
Архейська
(архей), Ar,
близько
1000 млн
років
Пізній,
ранній
архей
Горотворчі процеси, вулканізм,
вивітрювання та метаморфізація
гірських порід
Геохронологія утворення мінерально-сировинних ресурсів України
Епоха Термін часу Мінерально-сировинні ресурси
Докембрійська 3,5 млрд — 550
млн років тому
Залізистий кварцит і залізні руди,
манганові, хромітові, мідні, ніке-
леві, кобальтові та уранові руди,
слюда, золото, платина
Нижньопалеозой-
ська
550—310 млн
років тому
Горючі сланці, деякі родовища
нафти, фосфорити
Закінчення таблиці

25. 25
ФізичнагеографіяУкраїни
Епоха Термін часу Мінерально-сировинні ресурси
Верхньопалеозой-
ська
310—185 млн
років тому
Найбільші запаси кам’яного вугіл-
ля, нафти, калійних і магнієвих
солей, руд свинцю та цинку, великі
родовища вольфраму, ртуті, азбес-
ту, фосфоритів
Мезозойська 185—70 млн років
тому
Продовжується утворення найбіль-
ших родовищ нафти та вугілля,
вольфраму, формуються нові родо-
вища олова, молібдену, сурми, діа-
мантів
Кайнозойська 70—1 млн років
тому
Основні запаси бокситів, поліме-
талічних руд, срібла, сірки, брому.
Продовжується накопичення
нафти, міді, нікелю, кобальту, руд-
них і нерудних корисних копалин
Корисні копалини України та географія їх розміщення
Мінеральні
сировинні
ресурси
Види
Корисні
копалини
Географія розміщення
Основні родовища Області України
Рудні
(металеві)
Руди
чорних
металів
Залізні Родовища Криво-
різького басейну
Маріупольське
Південно-Білозер-
ське
Дніпропетровська
Донецька
Запорізька
Манга-
нові
Родовища Нікополь-
ського басейну
Великотокмацьке
Дніпропетровська,
Запорізька
Запорізька
Руди
кольо-
рових
металів
Нікелеві Деренюське, Капіта-
нівське
Сухохутірське, Дев-
ладівське
Кіровоградська
Дніпропетровська
Титанові Стремигородське
Малишівське
Житомирська
Дніпропетровська
Алюмі-
нієві
Смілянське
Високопільське
Калініно-Шевчен-
ківське
Черкаська
Дніпропетровська
Донецька
Закінчення таблиці

26. 26
ФізичнагеографіяУкраїни
Мінеральні
сировинні
ресурси
Види
Корисні
копалини
Географія розміщення
Основні родовища Області України
Рудні
(металеві)
Руди
кольо-
рових
металів
Мідні Рафалівське Рівненська
Поліме-
талеві
(свинець,
цинк)
Біганське Закарпатська
Ртутні Микитівське Донецька
Золото Мужієвське Закарпатська
Паливні Енерге-
тичні
горючі
Кам’яне
вугілля
Родовища Донецько-
го басейну
Донецька,
Дніпропет­ровська,
Луганська
Родовища Львів-
сько-Волинського
басейну
Львівська, Волин-
ська
Буре
вугілля
Миронівське
Новоолександрів-
ське
Козацьке
Андрушівське
Оріхівське та інші
Кіровоградська
Дніпропетровська
Черкаська
Житомирська
Запорізька
Газ при-
родний
Березівське,
Вишнівське, Захід-
нохрестищинське,
Шебелинське та
інші
Котелівське, Семи-
ренківське, Абазів-
ське, Машівське та
інші
Залужанське
Гринівське
Фонтанівське,
Штормове та інші
Харківська
Полтавська
Львівська
Івано-Франківська
АР Крим
Нафта Козіївське
Старосамбірське
Долинське
Бугруватівське
Східносаратське та
інші
Харківська
Львівська
Івано-Франківська
Сумська
Одеська
Продовження таблиці

27. 27
ФізичнагеографіяУкраїни
Мінеральні
сировинні
ресурси
Види
Корисні
копалини
Географія розміщення
Основні родовища Області України
Паливні Енерге-
тичні
горючі
Торф Поліське
Морочне, Чемерне,
Кремінне
Озерянське та інші
Волинська
Рівненська
Житомирська
Горючі
сланці
Бовтиське Кіровоградська
Нерудні
(немета-
леві)
Гірни­чо-
хімічна
сирови-
на
Самород-
на сірка
Немирівське, Яво-
рівське
Роздольське
Подорожнянське
Львівська
Тернопільська
Івано-Франківська
Кам’яна
сіль
Новокарфагенське,
Артемівське
Роменське
Єфремівське
Солотвинське
Донецька
Сумська
Харківська
Закарпатська
Калійні
солі
Стебницьке
Калуш-Голинське
Львівська
Івано-Франківська
Буді-
вельна
сирови-
на
Ґраніт Омелянівське та
інші
Жежелівське, Тив-
рівське
Панське, Староба-
банське
Новоданилівське та
інші
Житомирська
Вінницька
Черкаська
Миколаївська
Мармур Новопавлівське
Требушанське, Біль-
шокаменецьке
Білинське
Луганська
Закарпатська
АР Крим
Пісок
кварцо-
вий
Новоселівське,
Берестовеньківське
Авдіївське, Новоми-
хайлівське
Волошинське
Харківська
Донецька
Львівська
Мета-
лургій-
на сиро-
вина
Вогне-
тривкі
глини
Часово-Ярське,
Моворайське та інші
П’ятихатське, Обоз­
нівське
Полозьке
Донецька
Кіровоградська
Запорізька
Продовження таблиці

28. 28
ФізичнагеографіяУкраїни
Мінеральні
сировинні
ресурси
Види
Корисні
копалини
Географія розміщення
Основні родовища Області України
Нерудні
(немета-
леві)
Мета-
лургій-
на сиро-
вина
Вапняк
флюсо-
вий
Оленівське та інші
Краснопартизанське
та інші
Донецька
АР Крим
Талько-
магнезит
Правдинське Дніпропетровська
Кольо-
рове та
юве-
лірне
каміння
Марму-
ровий
онікс
Калюсин Хмельницька
Топаз,
берил,
кварц
Володарсько-Волин-
ське
Волинська
Міне-
ральні
води та
грязі
Міне-
ральні
води
Березівське
Миргородське
Моршинське, Трус-
кавецьке та інші
Харківська
Полтавська
Львівська
Термаль-
ні води
Ужгородське
Василівське, Сак-
ське та інші
Закарпатська
АР Крим
Ліку-
вальні
грязі
Євпаторійське,
Сасикське, Куяль-
ник
АР Крим
Одеська
Перспективна оцінка ресурсозабезпеченості України
певними видами корисних копалин
Корисні копалини Ресурсозабезпеченість, роки
Вугілля 200
Торф 40
Залізна руда 90
Манганова руда 90
Вапняки 60
Вогнетривкі глини 80
Калійні солі 200
Кам’яна сіль 100
Закінчення таблиці

29. 29
ФізичнагеографіяУкраїни
Геоморфологічна будова
Геоморфологія — наука, що вивчає форми рельєфу Землі та їх похо-
дження.
Абразія — процес руйнування бе­регів морськими (озерними) хвилями.
Акумуляція — процес накопичення пухкого мінерального матеріалу та
органічних решток на земній поверхні.
Вивітрювання — процес руйнування і хімічних змін гірських порід на
земній поверхні або близько під поверхнею під впливом температурних
коливань, повітря, води, організмів.
Денудація — комплекс процесів знесення й перенесення (водою, вітром,
льодом, прямим впливом сили тяжіння) продуктів руйнування гір-
ських порід з їх подальшим накопиченням на знижених ділянках земної
по­верхні.
Ерозія — процес руйнування ґрунтів і гірських порід під дією постій­них
і тимчасових водотоків, а та­кож вітру.
Балка — суха долина або долина з тимчасовим водотоком та плоским
дном; кінцева стадія розвитку ярів.
Яри — глибокі вибоїни на схилах горбів і височин, на дні балок і улого-
вин з крутими схилами, майже позбавленими рослинності.
Карст — невеликі форми рельєфу (воронки, колодязі, шахти, печери
тощо), що виникають у розчинних природними водами гірських породах
(вапняку, гіпсах, кам’яній солі та ін.).
Яйла — 1) головне пасмо в системі Кримських гір; 2) загальна назва літ-
ніх гірських пасовищ у Криму.
Рельєфоутворюючі процеси

30. 30
ФізичнагеографіяУкраїни
Типи невеликих форм рельєфу України
Тип
рельєфу
Рельєфоутворюючі
процеси і фактори
Форма рельєфу
Райони найбіль­
шого поширення
Ерозійно-
акумуля-
тивний
Площинна ерозія
і акумуляція;
лінійна ерозія та
акумуляція тим-
часових водостоків;
ерозія й акумуляція
постійних водотоків
Змиті верхні частини
схилів; делювіальні
шлейфи нижньої час-
тини схилів; ерозійні
борозни, лощини, яри,
балки; долини річок
(корінні схили, запла-
ви, тераси)
Ерозія — на
височинах, аку-
муляція — на
низовинах
Денуда-
ційний
Неотектонічні під-
няття; різні види
денудації
Горби — «останці» Товтри, Доне-
цький кряж,
Житомирське
Полісся
Льодо-
виковий
(змінений
ерозією)
Давня льодовикова
денудація та акуму-
ляція
Горби напірної море-
ни, гляціодислокації,
гляціовідторженці;
кари (в горах)
Полісся
Водно-
льодови-
ковий
Ерозія та акумуля-
ція талих льодовико-
вих вод
Піщані (зандрові) рів-
нини, ози, ками, про-
хідні долини
Житомирська,
Волинська
області
Гравіта-
ційний
Круті схили, викли-
нювання підземних
вод
Зсуви, «шишаки»;
обвально-осипні
шлейфи на схилах
Праві береги
річок
Карсто-
вий
Розчинні у воді трі-
щинуваті гірські
породи (вапняки,
гіпс, солі, крейда);
циркулююча вода
Відкритий карст
(кари, воронки, доли-
ни, провали); покри-
тий карст (печери,
шахти, каверни)
Кримські гори,
Карпати, При-
чорноморська
низовина, Доне-
цький кряж
Еоловий Вітрова ерозія, сипу-
чі гірські породи
Дюни, кучугури, кот-
ловини видування
Полісся
Суфозій-
ний
Просадки лесових
порід на плоских
вододілах
«Степові блюдця»,
поди
Придніпров-
ська, Причорно-
морська низо-
вини
Береговий Дія хвиль (абразія,
акумуляція)
Коси, берегові бари,
пляжі, морські тераси
Узбережжя
морів
Техноген-
ний
Діяльність людини,
техніка
Кар’єри, відвали,
дамби, насипи, курга-
ни, будівлі тощо
Донецька, Дні-
пропетровська
та інші області

31. 31
ФізичнагеографіяУкраїни
Кліматичні умови та ресурси
Клімат — багаторічний режим погоди, характерний для певної території.
Кліматичні ресурси — вид невичерпних природних ресурсів, до якого
належать сонячна й вітрова енергія, вологість повітря.
Кліматична діаграма — графічна модель ходу температур повітря та
опадів протягом певного терміну (місяця, року).
Повітряні маси — великі маси повітря у тропосфері, що мають певні
властивості (температура, вологість, прозорість).
Погода — стан тропосфери у даний час у даному місці.
Коефіцієнт зволоження (Kзв ) — відношення річної кількості опадів
(o) до випарування (u). Розраховується за формулою Kзв = 1 —
достатнє зволоження, Kзв 1 — надмірне зволоження, Kзв 1 — недостанє
зволоження, наближене до 1 — майже достатнє.
Центри дії атмосфери — стаціонарні області підвищеного або зниженого
тиску повітря.
Кліматотворні чинники — умови, що впливають на формування клімату місцевості
Сонячна радіація —
кількість сонячного
тепла і світла, що надхо-
дить на земну поверхню
(залежить від географіч-
ної широти місцевості,
висоти Сонця над гори-
зонтом і характеру під-
стилаючої поверхні)
Циркуляція
атмо­сфери —
горизон­тальне
переміщен­ня
повітряних
мас над зем-
ною поверх-
нею
Характер підстилаючої
(земної) поверхні — сухо-
діл (рівнинний чи гір-
ський), вода (солона чи
прісна), рослинність —
безпосередньо впливає на
розподіл сонячної радіації
та рух повітряних мас
Повітряні маси, які впливають на клімат України
Тропічні
Континентальні (КТП)
Морські (МТП)
Помірні
Континен­тальні (КПП)
Морські (МПП)
Арктичні
Континен­тальні (КАП)
Морські (МАП)
Річна кількість опадів
Територія України Кількість опадів, мм
Рівнинна частина 300—700
Кримські гори 1000—1200
Українські Карпати 1500

32. 32
ФізичнагеографіяУкраїни
Середньорічна температура повітря
Місяць Температура
Січень –4,2 °С
Липень +19,6 °С
Середня температура за кліматичними зонами
Зона Січень Липень
Полісся –3,8 °С +17,6 °С
Лісостеп –4,8 °С +19,0 °С
Степ –4,1 °С +22,2 °С
Сезонні особливості клімату України
Зима Весна Літо Осінь
Температура
повітря нижча
0 °С, тривалість
75—130 днів,
помірно м’яка на
заході, прохолод-
на на південному
сході й сході
Температура
повітря від 0 °С
до +15 °С,
тривалість
50—100 днів,
погода нестійка
Температура
повітря переви-
щує +15 °С,
тривалість
100—165 днів,
тепле, максимум
опадів
Температура
повіт­ря від +15 °С
до 0 °С,
тривалість
65—100 днів,
нестійка погода,
зростання цик­
лічної діяльності
Небезпечні погодні явища
Град
Зливи
Грози
Тумани
Посухи
Суховій
Пилові
бурі
Хурто­
вини
Атмосферні процеси в Україні продовжують зміщуватись на схід.
В останні десятиліття центри дії атмосфери змістились на 20° на схід сто-
совно їх кліматичного походження в середині ХХ ст.

33. 33
ФізичнагеографіяУкраїни
Внутрішні води
Річкова долина — результат діяльності річки у вигляді лінійно-витяг-
нутого зниження на поверхні суходолу від витоку річки до її гирла.
Падіння річки — це різниця висот рівнів води витоку й гирла, виражена
в метрах.
Похил річки — відношення падіння річки до її довжини (см/км).
Водний режим — зміна в часі рівнів і об’ємів води у ріках, озерах, боло-
тах.
Витрата води — це об’єм води, що протікає через поперечний переріз
водотоку за одиницю часу (л/с або м3
/с).
Річкова ерозія — процес розмивання та змиву гірських порід текучими
водами.
Алювій — річкові наноси у пониззях річок.
Базис ерозії — рівень, до якого річка поглиблює свою долину.
Тераси давні — уступи, що простягаються вздовж схилів гір, горбів,
схилів річкових долин. Є давніми запливами.
Твердий стік — усі частинки зруйнованих річкою гірських порід, які
переносяться з її водою.
Меандри — вигини річища.
Річний стік — річні витрати води в річці (км3
).
Водні ресурси — запаси поверхневих і підземних вод, які використову-
ютьсячиможутьбутивикористаніугосподарськійдіяльності.Складаються
з місцевого стоку та транзиту (загальний обсяг — 210 км2
, у тому числі
130 км2
формується за межами України).
Водний баланс — кількісне співвідношення приходу, витрат і накопи-
чення води на певній території.
Повінь — це тривалий підйом рівня води в річці, який викликається
основним джерелом її живлення та повторюється щорічно в певний сезон.
Паводок — порівняно короткочасне підняття рівня води, яке викликане
сильними дощами чи активним таненням снігу.
Види внутрішніх вод та їх зв’язок
з природними та антропогенними компонентами
РельєфКлімат
Ґрунти
Діяльність людини
Рослинність
Внутрішні води
Річки БолотаОзера Підземні
води
Штучні
водойми

34. 34
ФізичнагеографіяУкраїни
Густота річкової сітки (довжина річок на 1 км2
площі)
Регіон Густота, м/км2
Вся Україна 411
Карпати 1,7
Полісся, Лісостеп, Гірський Крим 0,33—0,4
Степ 0,2
Найбільші річкові системи
Назва річки Довжина територією України, км
Дніпро 981
Південний Буг 806
Псел 717
Дністер 705
Сіверський Донець 672
Горинь 659
Десна 591
Інгулець 549
Ворскла 464
Клімат Річки Рельєф
Повно-
водність
Зміню-
ється за
сезона-
ми року
Режим
стоку
Повінь
Межень
Паводок
Льодо­
став
Живлення
Змішане (сні-
гове — 60 %,
підземне —
30 %, дощо-
ве — 10 %)
Напря-
мок течії
З пів-
ночі на
південь
Похил
і па­
дін­ня
річки
Швидкість
течії
Рівнинні
річки
Гірські
річки
Класифікація річок України
Східноєвропей-
ський тип
Змішане жив-
лення з пере-
важанням сні-
гового
Карпатський
тип
Змішане жив-
лення з перева-
жанням дощо-
вого
Кримський
тип
Змішане живлен-
ня з переважан-
ням дощового
Причорномор-
ський тип
Живлення
переважно
снігове

35. 35
ФізичнагеографіяУкраїни
Класифікація озер
За походженням
Льодовикові й моренні, карстові,
термокарстові, загачені або заваль-
ні, вулканічні, лиманні, тектоніч-
ні, реліктові, озера-стариці
За рухом
води
Стічні,
проточні,
безстічні
За солоністю, ‰
Прісні (до 1)
Солонуваті (1—24,7)
Солоні (24,7—47)
Мінеральні ( 47)
Найбільші озера України
Типи боліт за умовами живлення
Низинні (жив-
ляться підзем-
ними водами)
Верхові (жив-
ляться атмосфер-
ними опадами)
Перехідні (живляться як під-
земними водами, так і атмо­
сферними опадами)
Чинники заболоченості території
Зниження
рельєфу
Високий рівень
ґрунтових вод
Перезволо-
ження
Невисока середньорічна
температура повітря
Схема утворення підземних вод різних видів

36. 36
ФізичнагеографіяУкраїни
Найбільші артезіанські басейни України
Особливості водних ресурсів України
Неможливість використання
їх більшої частини (транзит
річкового стоку)
Найбільш забруднена вода у річках
Дунай, Дністер, Південний Буг,
Дніпро, Сіверський Донець
Основні запаси припадають на
басейн Дніпра (60 %)
Середня забезпеченість водою —
1700 м3
/рік на 1 особу
Останнє місце в Європі за запа-
сами питної води
70 місце у світі за якістю питної
води
Нерівномірне розміщення по
території (найбільше — на
заході, найменше — на півдні
та сході)
Найбільші споживачі води — під-
приємства промисловості, сіль-
ського господарства, комунального
господарства
Забрудненість
Надходження води із сусідніх тери-
торій перевищує місцевий стік

37. 37
ФізичнагеографіяУкраїни
Ґрунти і земельні ресурси
Ґрунт — особливе природне тіло, верхній пухкий родючий шар земної
кори, сформований у результаті взаємодії природних компонентів.
Родючість ґрунту — здатність забезпечувати потреби рослин в елемен-
тах живлення, воді й кисні.
Широтна зональність — закономірна зміна природних зон у напрямку
від екватора до полюсів унаслідок зміни надходження кількості сонячного
тепла та вологи на земну поверхню.
Висотна поясність — закономірна зміна природних компонентів і при-
родних комплексів з висотою.
Ерозія водна — процес розмивання ґрунтів, утворення в ній вимивин під
дією текучих вод.
Ерозія вітрова — процес руйнування ґрунтів під дією вітру.
Меліорація — система заходів, що сприяють підвищенню родючості
ґрунтів та боротьбі з водною та вітровою ерозією. Виділяють три види:
водну, земельну, кліматичну.
Земельні ресурси — землі, що використовуються або можуть бути
використані людиною у господарській діяльності. Забезпеченість України
сільськогосподарськими угіддями дуже висока: 0,8 га/особу. Рівень сіль-
ськогосподарського освоєння — 69 % (1 місце в Європі). На кожного жите-
ля України припадає 0,65 га ріллі (за регіонами: захід — 0,15 га/особу,
південь — 1 % га/особу).
Склад ґрунтів
Тверда частина
(гірські породи,
гумус)
Рідка частина
(ґрунтовий роз-
чин)
Газоподіб-
на частина
(кисень)
Жива частина
(ґрунтові флора
і фауна)
Чинники ґрунтоутворення
Чинники Наслідок впливу чинника Приклад
Материнські
гірські породи
Наявність механічних частинок,
хімічних елементів
Ґрунти всіх природних
зон
Життєдіяль-
ність організ-
мів
Утворення гумусу Чорноземні ґрунти
Степу мають найбільше
гумусу
Клімат Зміна кліматичних показників
за сезонами року та зонально
Широтна зональність
Рельєф Із зміною висоти місцевості змі-
нюються клімат і рослинність
Висотна поясність

38. 38
ФізичнагеографіяУкраїни
Чинники Наслідок впливу чинника Приклад
Ґрунтові води Випаровування з поверхні в сте-
повій зоні мінералізованих ґрун-
тових вод
Утворення солончаків
Вік ґрунту Давні поверхні мають більш роз-
винуті ґрунти
1 мм ґрунту утворюєть-
ся за 400 років
Діяльність
людини
Змінюються властивості ґрунтів Оранка, зрошення,
осушення, внесення
добрив
Характеристика ґрунтів України
Тип ­ґрунту
Кліматичні
особливості
Природна
зона,
рослин-
ність
Гумус Материн­
ська
порода
Заходи
меліо­раціїВміст, %
Потуж­
ність, см
Дерново-
підзо-
листі
Помірно
тепло,
Kзв 1
Змішані
ліси, су-
бори
0,7—2,0 18—24 Піски,
супіски
Осушен-
ня, вап­­
нування,
бо­ротьба
з ерозією
Світло-,
темно-
сірі
лісові
Тепло,
Kзв = 1
Лісостеп,
дубові
ліси
2,5—4,5 20—36 Леси
і лесопо-
дібні, су-
глинки
Вапну-
вання,
боротьба
з водною
ерозією
Чорноземи
опід-
золе-
ні
Тепло,
Kзв 1
Лісостеп,
лучні
степи
3,5—5,5 36—50 Те саме Те саме
ти­
пові
Тепло,
Kзв = 0,9—
0,6
Те саме 6—7 до гли-
бини
120—
150
» »
зви-
чай-
ні
Дуже тепло,
Kзв = 0,6—
9,5
Степ, різ-
нотрав’я
4,5—6,5 60—80 » Зрошу-
вання,
боротьба
з віт­
ровою
і водною
ерозією
Закінчення таблиці

39. 39
ФізичнагеографіяУкраїни
Тип ­ґрунту
Кліматичні
особливості
Природна
зона,
рослин-
ність
Гумус Материн­
ська
порода
Заходи
меліо­раціїВміст, %
Потуж­
ність, см
Чорноземи
пів-
ден-
ні
Дуже тепло,
Kзв = 0,5—
0,4
Степ,
типчако­­
во-кови-
лова
3,5—5,0 до гли-
бини
30—50
Леси
і лесопо-
дібні, су-
глинки
Зрошу-
вання,
боротьба
з віт­
ровою
і водною
ерозією
Темно-
каш­та­
нові, ка-
штанові
Спекотно,
Kзв = 0,3—
0,4
Степ, су-
хі степи
3—4 40—50 Те саме Зрошу-
вання,
гіпсу-
вання
Бурозе-
ми
Тепло,
Kзв 1
Широ-
колисті
ліси
2,5—4 30—40 Вміст
окису за-
ліза
Боротьба
з вод­ною
і вітро-
вою еро-
зією
Корич-
неві
Спекотно,
Kзв 1
Сухі суб-
тропіки,
розрідже-
ні ліси
і чагар-
ники
5—7 25—33 На про-
дуктах
вивіт­
рювання
карбонат-
них порід
Боротьба
з водною
ерозією
Структура ґрунтового покриву України
Забезпеченність ріллею
Загальна
земельна площа,
тис. га
Сільськогосподарські
угіддя, тис. га
Показник сільсько-
господарського
освоєння території
Забезпеченість
населення одними
землями, га/осібУсього Рілля
60355,0 40773,0 32 989 0,69 0,65
Закінчення таблиці

40. 40
ФізичнагеографіяУкраїни
Структура земельного фонду України
Земельний фонд України (603,7 тис. км2
або 100 %)
Лісовий
фонд
майже
17 %
Водний
фонд
майже
4 %
Сільськогосподар-
ський фонд
майже 70 %
рілля — 60 %
сади, виноградни-
ки — 2 %
пасовища та сіно-
жаті — 7 %
інші угіддя — 1 %
Антропоген-
ний фонд
майже 7 %
забудова —
4 %
заповідни-
ки — 3 %
Інші землі
майже 2 %
болота,
піски,
яри — 2 %
Вплив людини на деградацію ґрунтів
Ґрунти
Діяльність людини
Зрошен-
ня
Розорювання Внесення
пестицидів
Внесення
міндобрив
Осушення
ґрунту
Підвищен-
ня рівня
ґрунтових
вод
Забруднення
сільськогос-
подарських
продуктів
Змив
поверхневи-
ми водами
Зміна вод-
ного режи-
му
Засо-
лення
Вплив на
стан здо-
ров’я людей
Вплив на
водосхови-
ща
Пошкоджен-
ня лісових
масивів
Заболо-
чення
Аридизація Вплив та попа-
дання до організ-
му тварин ток-
сичних речовин
Зміна
видового
складу
фауни
Виникнен-
ня дегра-
даційних
процесів
Процеси
Збільшення кіль-
кості захворювань
Забруднення важ-
кими металами
Ущільнен-
ня ґрунту
Ерозія
Дефляція

41. 41
ФізичнагеографіяУкраїни
Рослинний покрив
Рослинне угруповання — сукупність рослин на певній території, що
пов’язані між собою та навколишнім середовищем.
Чинники, які впливають на формування рослинного покриву
Рельєф Геологічний час Клімат
Рослинність
Ґрунти Внутрішні води Тварини Людина
Багатство видового складу рослинного світу України
До 30 тис. видів рослин
5 тис. видів
вищих рос-
лин
15 тис.
видів гри-
бів
800 видів
мохів
1 тис. видів
лишайни-
ків
4 тис. видів
водоростей
Типи рослинних угруповань України
Ліси
Найскладні-
ші рослинні
угруповання із
дерев і чагар-
ників, які утво-
рюють яруси
Степи
Рослинні угру-
повання із
переважанням
посухостійкої
трав’янистої
рослинності
Луки
Рослинні угрупо-
вання з перева-
жанням рослин,
які потребують
достатнього зво-
ложення ґрунту
Болота
Рослинні
угрупован-
ня із пере-
важанням
вологолюб-
них рослин
Рослинні угруповання України
Типи Види Географічне положення
Приклади
рослинності
Ліси Хвойні Середгір’я Українських
Карпат, Поліська низови-
на, піщані тераси річок,
скелясті схили Крим-
ських гір
Сосна, ялина, ялиця

42. 42
ФізичнагеографіяУкраїни
Типи Види Географічне положення
Приклади
рослинності
Ліси Змішані Поліська низовина Сосна, дуб, береза
Широко­
листі
Лісостеп, передгір’я
і нижня частина Україн-
ських Карпат і північних
схилів Кримських гір
Дуб, бук, граб, липа,
клен
Степи Лучні Рівнинна частина Украї-
ни, Гірський Крим
Ковила, типчак, келерія
Різнотравно-
типчатково-
ковилові
Більша частина степової
зони
Ковила, коронарія,
молочай
Типчатково-
ковилові
Більша частина степової
зони
Кахрис, ферула
Полинно-
злакові
Крайній південь України,
північна частина Криму
Типчак, ковила, кермек
Чагарникові Східна частина України,
Донецький кряж
Зарості карагани —
кам’янисто-степового
чагарника
Луки Заплавні На заплавах річок Тонконіг, конюшина,
щавель, деревій
Материкові Підійняті ділянки водо-
ділу
Тонконіг, кульбаба,
волошка
Низинні Зниження на вододілах,
терасах, долинах річок
Костриця червона,
ти­мофіївка лучна, осока,
конюшина лучна і біла
Гірські Українські Карпати Костриця, осока
­вічнозелена
Болота Низинні
трав’яні
Западини заплав і біля
низьких берегів річок
Очерет, стрілолист,
сусак, рогіз
Трав’янисто­
мохові
Латаття, водяний різак,
кушир, ряска
Закінчення таблиці