4. § 1. Відлуння історії
1. Вступ. У п’ятому класі ви познайо-
милися з розповідями про історію України
і вже знаєте, що історія — це наука про
розвиток людського життя і суспільства
в минулому.
Наука, що вивчає минуле всього людства, називається
всесвітньою історією.
Учених, які вивчають історію, назива-
ють істориками. Вони розділили всесвітню
історію на чотири великі періоди: стародав-
ній світ, середні віки, новий та новітній час.
Цього року ви познайомитесь з історією
стародавнього світу — найтривалішим пе-
ріодом історичного розвитку, який охоплює
величезний проміжок часу — від появи на
Землі перших людей 2 млн років тому до
загибелі найдавніших держав, яка сталася
лише 1500 років тому. Півтора тисячоліття
для історії людства — це дуже мало, адже
якщо від загального часу існування люди-
ни «відняти» історію стародавнього світу,
залишиться менше 1/1000 частини!
Усім зрозуміло, що знання історії
свого народу допомагає в житті. Але на-
віщо людині знати далеке минуле чужих
країн і народів? Давні римляни казали:
«Історія — наставниця життя». Чого, нап-
риклад, може навчити нас історія народу,
який існував кілька тисячоліть тому?
Нерідко людям здається, що від
давніх часів залишилися тільки сказання
і легенди. Але це не так. Давні народи за-
лишили нам безцінну спадщину.
За час свого існування вони пройшли
складний шлях, здійснили відкриття, без
яких сучасне життя було б неможливим.
У сиву давнину перші люди з’явилися
й на території нашої країни. Українські
землі були батьківщиною для відважних
мисливців, що полювали на мамонтів, су-
ворих скотарів й працьовитих хліборобів.
Рис. 1. Давньогрецький над-
гробок
Рис. 2. На розкопках по-
селення прадавніх людей
(Південна Англія)
5. Давні жителі теренів сучасної України будували прекрасні міста,
створювали держави й розвивали свою культуру.
Давня історія України — складова частина всесвітньої історії.
Яким же чином історики вивчають життя давніх народів і дер
жав? У цьому їм допомагають історичні джерела — різноманітні
свідчення, або «сліди» життя людей минулого. Для вивчення
історії стародавнього світу найважливішими є речові та писемні
джерела.
2. Історія, «озброєна» лопатою. Чи знаємо ми, що сховано
під землею? Далеко не завжди. Іноді, на глибині всього декількох
метрів від поверхні можна знайти житло первісної людини чи мо-
гилу колись усевладного царя, руїни давнього міста чи залишки
загубленої бібліотеки.
…Блискавично й нестримно жорстокий ворог увірвався
в місто. Загарбники безжалісно розграбували й спалили будинки,
засипали колодязі, зруйнували оборонні стіни. Мешканців убили
або взяли в полон, а ті, хто уник цієї долі, назавжди залишили
місце трагедії. Місто спорожніло. Вітер роками заносив його пи-
лом і піском, колись людні площі й вулиці позаростали травою
й деревами. Люди забули про місто…
Але одного разу сюди прийшли вчені-археологи й почали
розкопки. Поступово, шар за шаром вони звільнили залишки
міста від землі, пилу й каміння.
Археологія — це наука, яка вивчає історію за речовими джерелами.
Рис. 3. Моря й океани приховують безліч
таємниць. Рівень Світового океану неодно-
разово змінювався. Тому багато стародав-
ніх міст чи їх частини опинились під водою.
Сучасний рівень розвитку техніки дозволяє
проводити підводні дослідження стародавніх
пам’яток. Тонка металева «сітка» точно фіксує
всі знахідки на дні моря
стародавній світ середні віки новий та новітній час
н. е. V ст. ХV ст.
6. У роботі археолога не буває дрібниць.
Для нього важливе все, що знайдене під
час розкопок: мідна монета чи прикраса,
посудина для води чи гачок для лову риби,
бойова сокира чи бронзове дзеркало, вулич-
на бруківка чи закон країни, викарбуваний
на кам’яній плиті. Щороку археологічні
розкопки заповнюють «білі» сторінки іс-
торії стародавнього світу.
3. Знаки, які «заговорили». Чи мо-
же сучасна людина постійно пам’ятати
всю потрібну їй інформацію? Звичайно,
ні. Тому майже кожен із вас користується
записником, довідником або комп’ютером,
куди занотовує потрібну йому інформацію.
Коли ж люди навчилися зберігати для се-
бе й нащадків необхідні знання у вигляді
знаків? Виявляється, писемність виник-
ла більше як 5 тисяч років тому. Люди
писали на каменях і скелях, глиняних
і дерев’яних табличках, шкурах тварин
і навіть на панцирах черепах. Звичний нам
папір був уперше виготовлений у Китаї
2 тисячі років тому. Багато давніх письмен
збереглися до наших днів.
Писемні джерела містять важливі відомості з історії
стародавнього світу.
Але як прочитати давні письмена, ко-
ли зникли народи, які їх використовували?
Іноді зрозуміти зниклу мову допомагають
її існуючі «родичі». Так, італійська мова
походить від давньої латини. Але таких
«помічників» небагато. Учені десятиліт-
тями працюють із записами, намагаючись
розкрити значення кожного знака. Їм вда-
лося розшифрувати писемність більшості
давніх народів. Але деякі з них так і за-
лишаються таємницею. Так, нерозгаданою
залишається писемність давніх жителів
острова Крит. Можливо, саме ви зможете
її прочитати…
Рис. 5. Давньогрецький на-
пис з Ольвії
Рис. 4. Лицевий та зво-
ротній боки срібної монети
з Херсонесу Таврійського
7. Рис. 6. Мисливець австралій-
ського племені з луком
Рис. 7. Полювання ескімосів
на морського звіра
В історії є ще один помічник — наука
етнографія. Вона вивчає культуру, звичаї
та побут народів нашої планети. У найвідда-
леніших куточках землі — високо в горах,
у густих заростях джунглів, на віддалених
островах — ще залишилися племена, які
живуть первісним життям. Спостерігаючи
за ними, учені дізнаються, як жили наші
далекі предки.
4. Давні цивілізації. Чи схожі люди
один на одного? І так, і ні. Усі люди на-
роджуються, живуть і вмирають. Ми всі
належимо до одного біологічного виду,
маємо однакову будову тіла. Але в той же
час кожна людина неповторна. Ми маємо
різний колір шкіри, очей, волосся, різні
характери й звички тощо.
Народи стародавнього світу мають
в історії свого розвитку багато спільного.
Однак кожен народ мав свою мову, влас-
ну писемність, по-своєму будував міста,
приймав закони, розвивав мистецтво,
накопичував наукові знання. У кожного
з них складалися свої звичаї, традиції,
віра в богів. Усе це часто заміняють одним
словом — цивілізація.
Давні цивілізації загинули, але на їх-
ньому підґрунті виникли й розвиваються
цивілізації сучасного світу. Про історію
розвитку найдавніших цивілізацій, які іс-
нували й на території нашої країни також,
ви довідаєтесь із цієї книги.
Запитання й завдання 1. Придумайте назву до першого пункту параграфа.
Поясніть, чому ви його так назвали. 2. Що вивчають всесвітня історія та історія
стародавнього світу? 3. Що і як вивчає наука археологія? Чому археологію
іноді називають «історією, озброєною лопатою»? 4. Розкажіть про писемні
історичні джерела. 5*. Чи можна вважати Україну давньою країною? Свою
думку обґрунтуйте. 6. Поясніть словосполучення давня цивілізація.
8. Частина I
Життя прадавніх людей
Отже, історія людства почалася більш
як 2 мільйони років тому, коли на Землі
з’явилися перші люди. У той час не було
міст і сіл, писемності та законів, наук
і мистецтва — не було цивілізації. Перші
люди зовні нагадували тварин. Та вони й
насправді були частиною тваринного сві-
ту, жили за його законами. Знадобилося
майже 2 мільйони років, щоб люди на-
були сучасного вигляду. Цей величезний
період в історії називається первісним
часом, а люди, що жили в ті далекі ча-
си,— первісними.
І сьогодні тривають суперечки про те,
як з’явилася людина та виникло людське
суспільство. Одні твердо вірять, що люди-
на не могла з’явитися без утручання Бога,
і для них найвагомішим доказом є слова
Біблії. Інші переконані, що людське
суспільство виникло завдяки втручанню
інопланетних цивілізацій і прибульців із
космосу. Ми розповімо про те, як цю
проблему розглядають більшість сучас-
них учених.
9. Перші люди
2 млн 1,5 млн 1 млн 800 200 100—15 45
Поява
«людини вмілої»
Поява «людини
прямоходячої»
«Людина прямоходяча»
освоює територію україни
Початок
використання вогню
Останній льодови-
ковий період
Перші
неандертальці
«Людина
розумна»
тис. років
тому
Неандерталь
Альтамір
Кро-Маньон
Шанідар
Олдувай
Пекін
о. Ява
Стоянки первісних людей:
— «людина вміла»
— «людина прямоходяча»
— неандерталець
— кроманьйонець
Вірогідна
прабатьківщина
людини
Заселення
кроманьйонцями
Америки,
Австралії,
Океанії
«Сліди» існування прадавніх людей
виявлені в різних куточках нашої планети.
Однак останки найдавніших людей знайдені
в Африці й це не випадково. Річ у тім, що
мільйони років тому на Землі почалося три-
вале похолодання — льодовиковий період.
Навіть в Африці густих теплих джунглів стало
менше. Тварини, які не змогли пристосувати-
ся до нових умов, вимерли. А ті, що вижили,
заселили рівнини з високою густою травою
й колючим чагарником, що замінили джунг-
лі. Серед них були австралопітеки («південні
мавпи») — наші далекі предки. Нові умови
змусили їх поступово випрямитися й пере-
суватися на двох ногах. Так з’явилися перші
люди.
Тіло перших людей було вкрите густою
шерстю. У них були могутні щелепи, великі
зуби,низькийіспадистийлоб.Мозокперших
людей був більше, ніж у мавпи, але значно
менший, ніж у сучасних людей. Перші люди
збирали дикі рослини й полювали на дріб-
них тварин, точнісінько як мавпи. Чому ж їх
називають людьми?
Виявляється, перші люди навчилися ви-
готовляти знаряддя праці з каменю, дерева
й кістки. Але знадобилися ще сотні тисяч
років, щоб вони поступово перетворилися
на «справжніх людей». Про те, як це відбу-
валося, ви довідаєтеся з подальших розпові-
дей.
Розділ 1. ПЕРВІСНІ збирачі та мисливці
10. Основні етапи становлення
людини
«Людина
вміла»
«Людина
прямоходяча»
Неандерталець «Людина
розумна»
Австралопітек
Рис. 1. Людське
стадо
§ 2. Перші люди
1. Людське стадо. Повноводна річка тече широкою рівни-
ною, на якій пасуться стада тварин. У густій траві, очікуючи на
поживу, затаїлися хижаки. Зненацька серед прибережних дерев
і кущів з’являються два десятки дивних істот, укритих шерстю.
У них великі обличчя з могутніми щелепами, широкі приплю-
щені носи, вузьке чоло нависає над очима. Пересуваються істоти
на двох ногах, тримаючи в руках, що звисають до колін, камені
й палки. Це — стадо прадавніх людей.
Людське стадо — об’єднання перших людей.
11. 10
Чоловіки, жінки й діти повільно наближа-
ються до берега, уважно оглядаючи все навколо.
Ніщо не сховається від їхніх очей. Плоди дерев,
ягоди, гриби, жаби, хробаки, равлики, пташині
яйця — усе це негайно стає їхньою їжею. От
чоловік, затиснувши в руках гострий камінь,
розколов великий горіх. А ось жінки руками
і палками розрили землю та знайшли їстівні
бульби й корені. Діти можуть зібрати дуже ма-
ло, але дорослі діляться з ними своєю їжею.
Збиральництво — основне заняття перших людей.
Очолює стадо вожак — найдужчий і най-
досвідченіший чоловік. Раптом він зупинився,
прислухався і видав різкий звук, що нагадує
лемент мавп. Люди відразу ж оточили його
щільним кільцем. Через мить стало зрозуміло:
на галявину вийшов шаблезубий тигр. Його
довгі вигнуті ікла не вміщувалися в пащі. Цей
звір міг впоратися навіть із могутнім носоро-
гом. Обійняті жахом, люди зустріли хижака
гучним криком та почали кидати в нього ка-
мені й палки. Не очікуючи на таку рішучу
відсіч, хижак відступив. Його полювання ви
явилося невдалим. Але так було не завжди.
Перші люди часто ставали легкою по-
живою хижаків. На людину, яка відбилася
від стада, чекала неминуча загибель. Люди
вмирали від хвороб і голоду, гинули під час
повеней і лісових пожеж, не доживаючи й до
30 років. Зріст перших людей рідко перевищу-
вав 1,5 метра. Вижити прадавні люди могли,
тільки об’єднавшись у людське стадо.
Але якщо в стаді з’являвся ще один силь-
ний та успішний ватажок, він міг піти зі стада
разом із декількома товаришами. Так виника-
ли нові стада прадавніх людей, що заселяли
інші землі.
2. «Людина вміла». Проводячи розкопки
в Східній Африці, археологи віднайшли без-
ліч розтрощених кісток диких коней. Поруч
лежали загострені камені, якими перші люди
розбирали туші тварин. Археологам удалося
Рис. 2. «Людина вміла»
Рис. 3. Рубило
12. 11
відшукати сліди житла, складеного з довгих палок, каменів, гілок
і трави. На цьому місці перші люди жили, поки не з’їли коней.
Місце, де тривалий час жили прадавні люди, називають первісною стоянкою.
Що ж тут сталося майже 2 мільйони років тому? Уявімо
собі таку картину: кілька диких коней, рятуючись від хижака,
зірвалися з крутого обриву й розбилися. Тут їх знайшло стадо пра-
давніх людей. Тварин, які були ще живі, добили камінням. Потім
стадо розділилося на дві частини. Одні люди стерегли поживу, від-
ганяючи гієн, вовків і шакалів. Інші йшли до річки, щоб вибрати
потрібні камені. Знайшовши їх, люди бралися до роботи.
Щоб загострити камінь, треба десятки разів дуже сильно
й точно вдарити по ньому іншим каменем. Мавпа не впоралася б
із цим завданням, а перша людина вже навчилася виготовляти
примітивні знаряддя праці, тому її й назвали «людина вміла».
«Людина вміла» — наш далекий предок.
Згодом первісні люди навчилися виготовляти рубила. Це бу-
ли гострі камені, які ставали у пригоді в різноманітних випадках.
За допомогою рубила можна було розрити нору тварини, викопати
солодкі корені, перерубати гілку, розбити кістки вбитого звіра.
Точний і сильний удар рубилом збивав із ніг оленя чи антилопу.
До того ж, потрібний для виготовлення рубила камінь можна було
досить швидко знайти. Тому камінь став головним матеріалом для
виготовлення знарядь праці.
Час існування первісних людей учені називають палеолітом (давньокам’яним віком),
тому що основні знаряддя праці тоді виготовлялися з каменю.
3. «Людина прямоходяча». Клімат і рельєф нашої планети
змінювалися не раз. З’являлися нові гори, моря, річки. Багато
тварин і рослин, що існували в давні часи, вимерли. Чому ж ви-
жили прадавні люди? Вони змогли пристосуватися до нових умов
Рис. 4. Долина Олдувай (Східна Африка, Танзанія) — одне з найдавніших місць проживання
перших людей. Реконструкція
13. 12
життя. Люди стали вищими на зріст і сильні-
шими фізично, навчилися упевнено пересува-
тися на двох ногах. Приблизно 1,5 мільйона
років тому з’явилася «людина прямоходяча»,
стоянки якої знайдені в Африці, Європі та Азії.
Іноді таку людину називають пітекантро-
пом — мавполюдиною. У неї трохи збільшився
об’єм мозку — людина стала розумнішою. Вона
почала використовувати примітивну мову.
«Людина прямоходяча» — те саме, що пітекантроп.
Чим же займалася «людина прямоходя-
ча»? На стоянках людей цього виду археологи
знайшли скупчення кісток різних тварин. Отже,
«людина прямоходяча» успішно полювала.
Ще вона навчилася виготовляти нові знаряддя
праці, використовуючи не тільки камінь, але
й кістку. Кам’яними ножами перерізали м’ясо,
шкребками очищали шкури, різцями переріза-
ли сухожилля, кістки, дерево. Зі шкур тварин
робили одяг, ними накривали житла.
Мисливство — головне заняття «людини прямоходячої».
Рятуючись від холодів і негоди, «люди-
на прямоходяча» почала селитися в печерах.
У печері Чжоукоудянь (поблизу Пекіна, Китай)
археологи знайшли багатометровий шар по-
пелу. Що ж могло так довго горіти в печері?
Звичайно, багаття! Звідки з’явився у людей
вогонь, адже вони, як і тварини, боялися
пожеж, викликаних виверженнями вулканів
чи ударами блискавок? Люди перебороли свій
Рис. 5. Полювання на диких коней
Рис. 6. «Людина прямо-
ходяча». Уперше викопні
рештки «людини прямо-
ходячої» були знайдені на
о. Ява (Індонезія). Людям
цього виду належить за-
слуга освоєння величезних
територій Євразії
14. 13
страх і зрозуміли, що вогонь може стати їм
у пригоді, якщо навчитися підтримувати його,
зберігаючи на одному місці. Що ж змінилося
в житті прадавніх людей із появою вогню?
У печерах прадавніх людей стало тепліше
й безпечніше, адже навіть найгрізніші хижа-
ки боялися вогню. Приготовлена на вогні їжа
була смачнішою й більш поживною. Обпалена
вогнем гостра палка ставала твердішою і могла
вразити звіра з товстою шкурою. Вогонь став
надійним помічником і захисником прадавніх
людей.
Оволодіння вогнем зробило «людину прямоходячу»
сильнішою за тварин.
Рис. 7. Обробка
дерева кам’яним різцем.
Сучасний експеримент
§ 3. Родові общини «людини розумної»
1. Неандерталець. Ще в середині XIX
століття в долині Неандерталь (Німеччина)
були виявлені останки людини, кістки якої
нагадували скелет сучасної людини. Згодом
останки цього ж виду людей, що з’явилися
майже 200 тисяч років тому, були знайдені
в багатьох країнах. Цей тип людей дістав на-
зву «неандертальці».
Об’єм мозку неандертальця був значно
більший, ніж у пітекантропа або «людини
вмілої». Неандертальці були досить високи-
ми (1,7 м), широкоплечими, кремезними, мали
надзвичайну фізичну силу. Для виготовлення
знарядь праці, полювання та рибальства вони
використовували різні породи каменю, дерев та
кістки. Навіть найдужчі хижаки не могли подо-
лати таких людей.
Рис. 1. Неандерталець
Запитання й завдання — — — — — — — — — — — — — — — — —
1. Чим перші люди відрізнялися від людиноподібних мавп? 2. Яке заняття
прадавніх людей називають «збиральництвом»? 3. Розкажіть про людське
стадо. 4. Чому первісні часи називають «кам’яним віком»? 5. Чим «людина
прямоходяча»відрізняласявід«людинивмілої»? 6*. Запервіснихчасіввимерло
багато великих і сильних тварин. Чому вижили слабкі прадавні люди?
15. 14
В умовах суворого холодного клімату неан-
дертальці стали хазяями темних печер, навчилися
добувати вогонь і будувати теплі житла. Зі шкур
зайців, вовків і лисиць вони за допомогою кістя-
них голок і сухожиль тварин шили грубі штани,
сорочки й плащі.
Неандертальці — попередники сучасної людини.
Неандертальці першими почали ховати по-
мерлих. Найвідомішими стали поховання в печері
Шанідар (Ірак), яку неандертальці використову-
вали дуже довго — понад 60 тисяч років. Серед
великої кількості могил, зроблених у різний час,
учених вразило одне поховання. Після смерті тіло
чоловіка було покладено в позу сплячої людини
й усипано квітами. Такі знахідки свідчать про ви-
сокий рівень свідомості неандертальців. Більшість
учених вважають, що неандертальці стали попере-
дниками й родичами «людини розумної».
2. «Людина розумна». Приблизно 45 тисяч
років тому з’явилася «людина розумна». Чому її
так називають? Дослідження скелетів показало,
що в неї були сильні, вмілі руки й розвинена мус-
кулатура. Об’єм мозку «людини розумної» і неан-
дертальця був майже однаковим. Однак у «людини
розумної» була краще розвинена та частина мозку,
у якій відбуваються основні розумові процеси.
Іншими словами, «людина розумна» була «розум-
ніша» за неандертальця. Не дивно, що й мова її
з часом ставала більш розвиненою.
«Людина розумна» — це людина сучасного вигляду,
із розвиненою мовою.
Становлення «людини розумної» збіглося
в часі із черговим льодовиковим періодом (100—
15 тисяч років тому). Як і неандерталець, «люди-
на розумна» зуміла пристосуватися до нових умов
життя. Вона будувала міцні житла, шила теплий
одяг. Тепер люди могли заселити й освоїти найвід-
даленіші куточки нашої планети.
Уперше скелети «людини розумної» були знай-
дені в печері Кро-Маньйон (Франція), тому «людей
розумних» ще називають кроманьйонцями.
Рис. 2. Способи
добування вогню:
тертя (африканські
мисливці) й висікання
іскри (сучасний
експеримент)
Рис. 3. Поховання
людини неандерталь-
ської
16. 15
«Людина розумна» — те саме, що кроманьйонець.
Нові місця люди освоювали за допомогою
складних знарядь, що виготовлялися з каме-
ню, дерева, кістки й рогу. Якщо гострий і тон-
кий кремінний наконечник з’єднати з тонким
і довгим дерев’яним руків’ям — виходив
спис. Якщо важке кам’яне рубило прив’язати
тонкими шкіряними ремінцями до короткого
дерев’яного руків’я та закріпити це з’єднання
смолою — виходила сокира. А якщо зроблений
із кістки наконечник прив’язати до легкого дер
жака — виходив гарпун, який використовува-
ли для полювання на велику рибу та морських
тварин. Розкопки стоянок «людини розумної»
доводять, що люди вміли виготовляти більше
як 90 видів таких складних знарядь!
3. «Людина розумна» на полюванні.
Головними заняттями «людей розумних» бу-
ли мисливство, рибальство та збиральництво.
Полювали переважно на стадних тварин: ко-
ней, биків, бізонів, оленів, мамонтів. Людина
не могла просто наздогнати й убити таких
швидких і сильних істот. Мисливці уважно
вивчали звички й поводження тварин, адже
від цього залежав результат полювання.
У тих місцях, де великі тварини з’явля
лися часто, люди влаштовували глибокі ями-
пастки, на дно яких іноді вкопували загос-
трений кіл. Яму маскували гіллям, травою,
листям або снігом і терпляче чекали на здобич.
Звіра, який потрапив у пастку, добивали каме-
нями й гострими списами.
Найбільший успіх забезпечувало загінне
полювання. Мисливці влаштовували облаву:
криком, шумом, а іноді й вогнем зганяли тва-
рин до крутих обривів, глибоких ярів і грузь-
ких боліт. У визначеному місці на переляка-
них тварин могла чекати засідка з найдужчих
мисливців. Люди успішно полювали навіть на
мамонтів. Так, тільки на одній з відомих стоя-
нок «людини розумної» було знайдено останки
понад 900 мамонтів!
Рис. 5. Полювання на
бізона
Рис. 4. Знаряддя праці
«людини розумної»
17. 16
Полювання на великих і сильних тварин —
небезпечне й складне заняття. Для нього потріб-
ний постійний, добре організований колектив. Так
виникає нова форма об’єднання людей.
4. Родова община. «Люди розумні» поєд-
нувалися за родовою ознакою. Таке згуртоване
об’єднання родичів називають родовою общиною.
Як же було організоване життя в родовій об-
щині?
Уявімо собі житло «людей розумних», розта-
шоване на узліссі. Довгі жердини й кістки тварин
міцно зв’язані між собою шкіряними ременями
й у кілька шарів укриті шкурами. Чоловіки,
спритно орудуючи ножами й різцями, обробляють
тушу великого оленя, що потрапив уночі в пастку.
Старі виготовляють зброю, адже скоро всі чоловіки
роду вирушать на велике полювання. У кожного
мисливця має бути два-три списи, кам’яний ніж
і міцна, важка дубина.
Жінки й діти пішли збирати ягоди, гриби,
коріння. Ті, хто залишився, плетуть кошики,
кістяними голками зшивають шкури для одягу
й житла, доглядають маленьких дітей. Ось підліт-
ки беруть гарпуни і йдуть до річки ловити рибу.
Рис. 6. Жінка, що
збирає мед диких
бджіл. Наскальне
зображення
(Іспанія)
Рис. 7. Багато ро-
дових общин «люди-
ни розумної» про-
довжували жити
в печерах та гротах
18. 17
Усіма керує старійшина — найшанованіший і найдосвідчені-
ший мисливець. Зараз він уважно слухає повідомлення розвідни-
ків про те, що велика череда бізонів пасеться поруч із крутим,
зарослим колючим чагарником яром…
Увечері родичі збираються біля вогню. Усім старійшина
виділяє необхідну частку їжі, тому кожний член родової общини
зацікавлений, щоб його праця була корисною. Усе, що вдавалося
добути, розподілялося між усіма. Найстрашнішим покаранням
було вигнання з общини, адже це означало неминучу загибель:
одна людина не в змозі вистояти перед безліччю небезпек.
Родова община — об’єднання кровних родичів, які вели спільне господарство.
Житло, знаряддя праці, шкури, плоди — усе майно роду
спільне. Життя родової общини керується принципом «один за
всіх і всі за одного». Кожний готовий прийти на допомогу роди-
чеві й знає, що його теж не кинуть напризволяще.
Запитання й завдання — — — — — — — — — — — — — — — — —
1. За допомогою карти на с. 8 з’ясуйте, у яких частинах світу були знайдені остан-
ки неандертальців. 2. Які нові знаряддя праці згадуються в пункті 1 параграфа?
Чим вони відрізняються від знарядь праці «людини прямоходячої»? 3. Які спосо-
би полювання на великих тварин застосовували кроманьйонці? 4*. Поясніть,
чому стадо «людей вмілих» не змогло б організувати полювання на мамон-
та. 5. Чому об’єднання «людей розумних» дістало назву «родова община»?
Чому «родова»? Чому «община»? 6. Розкажіть про організацію життя родової
общини. Якби ви були членом родової общини, яку б роботу виконували?
§ 4. Зародження мистецтва та релігійних вірувань
1. Прадавні художники. У 1879 році на півночі Іспанії
в печері Альтаміра були виявлені малюнки давніх людей. Учені
поставилися до цього відкриття з недовірою: вони вважали, що
давні люди не вміли малювати. Однак археологи знаходили все
нові й нові підтвердження існування печерного живопису. Іноді
зображення тварин були висічені на скелях. Виявилося, що кро-
маньйонці були чудовими художниками. Що ж вони малювали?
Кроманьйонці малювали тварин, яких бачили майже щод-
ня. Це зображення оленів, коней, бізонів, мамонтів і печерних
ведмедів. Давні художники на диво точно змогли передати рухи
тварин, їхню красу й силу.
Із появою «людини розумної» зароджується мистецтво.
19. 18
Давні художники не тільки малювали
людей і тварин. На стоянках «людини ро-
зумної» археологи знаходять також кам’яні
та глиняні фігурки. Зброю, житло, знаряддя
праці людина прикрашала майстерним різьб-
ленням. Учені впевнені, що в кроманьйонців
було добре розвинене почуття прекрасного.
На стінах печер і скелях збереглися
малюнки тяжко поранених списами тварин.
Деякі картини давні художники виконували
у віддалених куточках печер, подалі від чужо-
го ока. Іноді на малюнках, великих кам’яних
або глиняних фігурах ведмедів, левів, бізонів
знаходять сліди від ударів списами й сокира-
ми. Навіщо прадавні люди били зброєю зобра-
ження звіра?
2. «Звіре, дай себе вбити!» Життя «лю-
дини розумної» залежало від удалого полю-
вання. Сліди звірів давні мисливці «читали»
так само добре, як ми читаємо книгу. Збирачі
знали особливості багатьох рослин і грибів,
адже їх використовували не тільки в їжу, але
й для приготування ліків і отрут. І все-таки
кроманьйонці часто голодували.
Люди шукали відповіді на важливі для
себе запитання: «Чому іноді полювання закін-
чується вдало, а іноді багато днів не вдається
вбити жодної тварини? Чому розлилася річка,
і звірі загинули або пішли до інших місць?
Чому з великої гори з гуркотом викидається
вогонь і підпалює ліс, де було багато їжі?».
Людина прагнула панувати над природою
й наполегливо шукала способи здійснення
цього бажання. А що як намалювати на стіні
печери ураженого зброєю звіра? Раптом це
допоможе на полюванні? А якщо намалювати
бізонів у глибині печери, може вони ніколи
не підуть із цих місць? Можливо, якщо люди
зачарують здобич, полювання буде вдалим?
От чому на стінах печер археологи зна-
ходять дивні зображення чи то людей, чи
то тварин. На них надягнуті шкури та зві-
рині маски, їхні голови прикрашені рогами.
Рис. 1. Бізон. Малюнок
у печері Альтаміра
Рис. 2. Прадавній «скуль-
птор» за роботою
20. 19
Це чаклуни. Вони виконують особливі магічні
дії, якими «зачаровують» звіра та вселяють
мисливцям віру в успіх. Чаклунство зберегло-
ся до наших днів. Так, наприклад, мисливці
одного африканського племені перед полюван-
ням виконують танець, де одні зображують
антилоп, що тікають, а інші — мисливців.
«Антилопи» відчайдушно відбиваються від
мисливців, але зрештою «гинуть» під удара-
ми списів. Мисливці вважали, що тільки при
«правильному» виконанні танцю полювання
буде вдалим.
Чаклунство — це магічні обряди, що мають забезпечити
успіх якої-небудь справи.
Давні мисливці й збирачі вважали себе
частиною природи. Вони вірили, що звір,
рослина чи предмет — їхній далекий предок,
тотем. Слово «ототем» у перекладі з індіансь-
кої мови означає «його рід». Багато родових
общин вважали себе нащадками якогось то-
тема й називали себе його ім’ям. Наприклад,
рід Чорної Черепахи, рід Самотнього Вовка
тощо. Під час розкопок прадавніх стоянок
були знайдені окремі поховання кісток і чере-
пів бізонів, лосів, ведмедів, вовків. Це могили
тотемів. Одного разу дослідники знайшли два
черепи печерних левів, які давні мисливці
встановили біля входу в печеру. Так тотем
охороняв житло людей.
3. Дорога до «країни мертвих». У моги-
лах давніх людей археологи знаходять списи,
гарпуни, сокири, намиста й браслети з бивнів
мамонта, іграшки та інші предмети. Навіщо ці
речі були залишені в могилі?
Від голоду й болю людина занедужува-
ла, непритомніла, марила. Їй могли снитися
дивні сни. Як «людина розумна» пояснювала
ці явища? Вона вірила, ніби в усьому, що її
оточує, живуть надприродні істоти — духи.
Кожна людина жива доти, доки в ній живе
душа. Коли людина спить, її душа залишає
тіло й зустрічається з іншими душами. Тому
Рис. 3. Намисто зі скам’я
нілих черепашок і зубів
песця
Рис. 4. Чаклун, що
зображує оленя. Рисунок
із печери Ле-Труа-Фрер
(Франція)
Рис. 5. Обрядовий
шолом-маска північно
американських індіанців
21. 20
перекладати сплячу людину на інше місце небезпечно, оскільки
душа може не знайти свого тіла? А якщо це станеться, людина
помре. Але не помре її душа, яка вирушить у далеку й прекрасну
«країну мертвих».
Шлях до цієї країни далекий і важкий, тому в дорогу збира-
ють усе необхідне. Для цього в могилах разом із померлими зали-
шали знаряддя праці, одяг, прикраси, їжу. Якщо душа не знайде
дорогу до «країни мертвих», вона повернеться й буде турбувати
живих людей. Щоб цього не сталося, покійників ховали подалі
від жител і засипали землею.
Із цих уявлень «людини розумної» поступово складається
первісна релігія.
Первісна релігія — віра людей у чаклунство, тотеми,
існування душі, життя після смерті.
Запитання й завдання — — — — — — — — — — — — — — — — —
1. Чому первісне мистецтво часто називають «печерним»? 2. Що і з якою
метою зображували давні художники? 3. Чому вчені не знайшли малюнків
«людини прямоходячої»? Чи могли з’явитися такі малюнки? 4. Чому в «людини
розумної»виниклавіравнадприроднісили,ав«людинипрямоходячої»релігійних
вірувань не було? 5. Поясніть терміни чаклун, тотем, душа. 6*. Іноді спортивні
команди носять дивні, на перший погляд, назви: «Чорні соколи», «Червоні бики»,
«Могутні буйволи». Сліди яких первісних вірувань збереглися в цих назвах?
Рис. 6. Поховання кроманьйонця
22. 21
У печері Maу-Maу
* Вохра — червона глина; у давнину вважалася символом тепла, життя й крові.
У заростях густого чагарника, зарившись у мох і суху траву,
лежав тринадцятирічний хлопчик. Уже кілька днів він спостері-
гав за мешканцями печери. Його звали Гур, він був із роду Білого
Лося. Утім, ніякого роду вже не було…
Одного разу вночі люди його роду прокинулися від страшно-
го гуркоту, який швидко наростав. Із високих гір на місце їхньої
стоянки обрушилися потоки бруду й каміння. Після швидкого
танення снігів вода переповнила гірське озеро й ринула в долину.
Міцні житла, укріплені великим камінням і складені з бивнів
і лопаток мамонтів і носорогів, були зметені грязьовим потоком
разом із мешканцями. Живим залишився тільки Гур. Багато днів
і ночей хлопчик біг із проклятої долини. І от він тут…
Іноді в сутінках він потай пробирався до великої сміттєвої
ями, розташованої неподалік печери, де можна було знайти за-
лишки їжі. Гур був здивований великою кількістю кісток бізонів,
оленів, кабанів, вовків і зайців та відсутністю кісток ведмедя.
Йому подобалося м’ясо ведмедя, а ведмежим жиром старий Вом
лікував багато хвороб. У ямі було багато шкаралупи горіхів, че-
репашок, шишок, пожованої кори, риб’ячих кісток, шматочків
шкур і уламків кременя різної форми.
Учора жителі печери кістяними лопатами й дубовими колами
вирили неглибоку яму, дно якої встелили товстим шаром свіжої
трави. Потім туди опустили тіло людини, уклавши її на правий
бік. Зверху небіжчика посипали червоним порошком — вохрою*.
Поруч із померлим поклали спис, кістяну голку, кремінний шкре-
бок і великий шматок смаженого м’яса. Тіло укрили оленячою
шкурою, а яму засипали землею та завалили камінням. Після цьо-
го чоловіки повернулися до печери, а жінки й діти, прихопивши
плетені кошики й мішки, вирушили до лісу. Увечері вони повер-
нулися з горіхами, соковитими плодами та смачними корінцями.
Гур відчув гостре почуття голоду, у нього запаморочилася го-
лова, і, знесилений, він заснув. У цю ніч до нього знову приходили
душі родичів. Хлопчик бачив велетня Кха, мудрого Вома, добру
й ніжну Бун. Вони кликали його із собою. Але гордий Гур не хотів
відпускати свою душу. Він вирішив вийти до чужих людей…
23. 22
Жителі печери ховають товариша.
У сухій і чистій печері горів вогонь.
Гур пробрався до великої сміттєвої ями.Гур спостерігає за мешканцями печери.
На стоянку обрушилися потоки
бруду й каміння.
24. 23
Високий і сильний мисливець Ку-Мау дав Гуру легкий дротик. Тепер він один із Мау-Мау.
Стіни й стеля печери були покриті дивними зображеннями звірів.
25. 24
Вхід до печери прикривала велика стара шкура мамонта.
Там горів вогонь та відчувалось тепло й сухість. Коли очі звикли
до півмороку, хлопчик помітив уздовж стін печери купи листя,
сухої трави й моху, накриті шкурами тварин. Поруч були акурат-
но складені списи й дротики. Трохи далі лежали великі дерев’яні
дрюки з насадженими на них іклами тварин, кам’яні сокири
з дерев’яним руків’ям, кістяні кинджали із загострених рогів
оленів і биків. Але де ж люди?
Нарешті в далекому кутку печери Гур знайшов вузький зви-
вистий хід і, не роздумуючи, рушив ним назустріч своїй долі. Він
увійшов у величезний підземний зал, освітлений смолоскипами.
Стіни й стеля печери були покриті дивними зображеннями звірів.
Затаївши подих, Гур очікував, що от-от величні зубри, дикі коні
з гривами, що розвіваються, красені-олені й волохаті мамонти
зійдуть із кам’яних стін. У відблисках світла здавалося, що звірі
рухалися, бігли, стрибали, падали, перепливали річки. У центрі
печери стояв виліплений із глини великий ведмідь, що піднявся
на задні лапи. Біля його ніг сиділа дивна людина, на голові якої
красувалися оленячі роги, а тіло було розфарбоване червоними
й білими візерунками. Людина гуркотіла кістяними тріскачками
й вигукувала: «May-May!». Цей вигук повторювали всі чоловіки,
озброєні списами й дротиками. Пританцьовуючи, вони водили
лиховісний танок навколо фігури ведмедя. По черзі мисливці ви-
ходили з кола й кидали списи в зображення звірів. Усякий точний
кидок супроводжувався радісними вигуками людей: «May-May!».
Спочатку ніхто не звернув уваги на прибульця. Але раптом високий
і сильний мисливець, якого називали Ку-Мау, підійшов до Гура.
Плечі мисливця прикрашало хитромудре татуювання, а на грудях
красувалося намисто з левиних і вовчих зубів. Він узяв хлопчика
за руку, вручив йому легкий дротик і ввів у кільце танцюючих
мисливців. Гур зрозумів, що тепер він — один із May-May…
Запитання й завдання — — — — — — — — — — — — — — — — —
1. Доведіть, що в розповіді мова йде про «людину розумну», а не про «лю-
дину прямоходячу». 2. Розкажіть про заняття людей роду May-May. 3. Чи
можемо ми назвати людей роду May-May родовою общиною? Свою точку зору
обґрунтуйте прикладами. 4. Які типи житла давньої людини згадуються в роз-
повіді? Опишіть їх. 5*. Чому в сміттєвій ямі Гур не знайшов кісток печерних
ведмедів? 6. На прикладі життя родів Білого Лося і May-May розкажіть про
релігійні вірування давніх людей.
26. 25
Розділ 2. ПЕРВІСНІ хлібороби й скотарі
13 10 9,5 7 6 5 3,5
Приручення
людиною собаки
Виникнення земле-
робства в західній азії
Приручення тварин,
виникнення скотарства
Початок використан-
ня людиною міді
Поява перших
міст
Початок виплавлян-
ня людиною бронзи
Початок вироб-
ництва заліза
тис. років
тому
Перші землероби й скотарі
— Протоміста
— Давні центри металообробки
— Великі релігійні центри,
святилища
Чатал Хююк
ДжармоЄрихон
Фаюм
— «Родючий півмісяць», най-
давніший район виникнення
землеробства та скотарс-
тва
— Напрямки розповсюдження
виробляючого господарс-
— Найважливіші центри
виникнення землеробства
Родові общини «людей розумних» зуміли
пережити суворі часи останнього льодови-
кового періоду. Збиральництво, мисливство
та рибальство забезпечували общини тільки
необхідниммінімумомпродуктівдлявиживан-
ня. Люди вели привласнююче господарство,
оскільки користувалися продуктами, створе-
ними природою. Значне потеплення призве-
ло до серйозних змін не тільки в природі, але
й в організації життя людського суспільства.
Приблизно 10 тисяч років тому в Передній
Азії та Єгипті виникло землеробство, люди
навчилися вирощувати пшеницю, ячмінь,
горох. Трохи пізніше до культурного виро-
щування рослин прилучилися Китай (просо,
рис, соя) і Центральна Америка (кукурудза,
квасоля, гарбузи). У цей же час почали при-
ручати й розводити тварин — так виникло
скотарство. Поряд із кам’яними знаряддями
праці використовувалися перші предмети,
виготовлені з металу. У багатьох регіонах
світу епоха бронзи завершує історію первіс-
ного суспільства.
Землеробство й скотарство —
відтворюючі типи господарства.
27. 26
§ 5. Виникнення землеробства і скотарства
1. Час відкриттів і винаходів. Майже
13 тисяч років тому на Землі почалося потеп-
лення. Льодовик танув і відступав на північ,
залишаючи по собі безліч річок і озер. Через
водні перешкоди треба було якось переправля-
тися, і тому людина створила перший транс-
портний засіб — пліт. Пізніше зі стовбурів
великих дерев люди навчилися робити човни.
На плотах і човнах вони вирушали освоюва-
ти нові землі. Поселення людей з’явилися
в Америці та Австралії, на далеких островах
Тихого океану.
Зміна клімату призвела до загибелі ба-
гатьох рослин і тварин. Вимерли мамонти,
шерстисті носороги, гігантські олені, печерні
ведмеді й леви. На дичину, яка залишилася,
треба було полювати по-новому. Створюючи
хитромудрі пастки, люди навчилися викорис-
товувати силу гнучкого дерева. Так виник лук.
Стріла, випущена з нього, уражала тварину на
Рис. 2. У давньому селищі «людини розумної». Які зміни в житті людей порівняно з «родовою
общиною» (рис. 7 на с. 16) відбиті на малюнку?
Рис. 1. Полювання на
оленів із луком і соба-
кою. Наскальний живопис
(Туреччина)
28. 27
відстані 70—80 кроків. У деяких районах Азії
та Америки полювали за допомогою тонкої
двометрової трубки — духової рушниці. У ній
містилася коротка стріла, кістяний наконечник
якої був змащений отрутою. Мисливець із си-
лою видував стрілу, і вона летіла на відстань до
25 кроків. Уражені дрібні тварини гинули мит-
тєво, а великих звірів отрута паралізовувала.
У цей період люди навчилися майстерно
обробляти різні види каменю. Вони розщеплю-
вали кремінь на невеликі, тонкі, дуже гострі
пластинки, які слугували наконечниками
списів, стріл, дротиків, лезами ножів і різців.
Кремінні пластинки, з’єднані з дерев’яним або
кістяним руків’ям, перетворювалися на такі
потрібні знаряддя, як пилка або серп. Прадавні
вмільці могли свердлити й шліфувати камінь,
виготовляючи таким чином кремінні сокири.
Час появи нових кам’яних знарядь праці на-
зивається неолітом — новокам’яним віком
(11—7 тисяч років тому).
Неоліт — час рішучих змін у житті людського суспільства.
Давні люди зберігали їжу у плетених ко-
шиках, обмазаних глиною. Одного разу такий
кошик випадково опинився біля вогню… Його
стінки стали твердими, як камінь. Можна при-
пустити, що саме так люди відкрили спосіб ви-
готовлення глиняного посуду. Незабаром вони
почали виготовляти й інші вироби з глини.
Отже, зміна клімату й природних умов,
поява складних знарядь праці привели до ви-
никнення нових занять у згуртованих родових
общинах давніх людей.
2. Від збиральництва до землеробства.
У країнах із теплим вологим кліматом росли дикі
злаки — пшениця, ячмінь, рис. Жінки зрізали
колоски рослин серпами, зробленими з гострих
кремінних пластинок. Частина зерен падала на
землю й проростала. З одного зернятка виростав
новий колосок. Люди спочатку лише збирали
злаки, що виросли випадково, а потім почали
їх сіяти. Сокирами вони розчищали площі від
1) 2) 3)
4)
Рис. 3. Знаряддя праці
й посуд епохи неоліту.
1) Сокира. 2) Мотика.
3) Серп. 4) Горщик
Рис. 4. Обробка землі
мотикою
29. 28
чагарників та лісу. Так 10 тисяч років тому виникло землеробство.
Для того щоб зерно краще росло, його треба кидати в пухку землю.
Розпушували землю мотикою — палкою з прив’язаним до неї на-
конечником із рогу або каменя (рис. 5). Потім у землю закопували
зерна. Оскільки головним знаряддям праці в давньому землеробстві
була мотика, його назвали мотичним.
10 тисяч років тому виникло мотичне землеробство —
вирощування культурних рослин.
Найдавнішим центром землеробства вчені вважають Західну
Азію. Згодом воно набуло розвитку й в інших частинах Азії, а та-
кож Африці, Америці та Європі.
3. Від мисливства до скотарства. Під час удалого полювання
люди забирали до себе дитинчат убитих тварин. Якийсь час їх від-
годовували, а потім, коли їжі не вистачало, з’їдали. 12—13 тисяч
років тому людина приручила собаку, який допомагав охороня-
ти житло й полювати. Використання навчених собак зробило
полювання особливо успішним. Поступово люди приручили кіз,
свиней, овець, корів. Це забезпечувало їх м’ясом, молоком, шку-
рами, вовною незалежно від результатів полювання. Так виникло
скотарство.
9,5 тисячі років тому виникло скотарство — розведення свійських тварин.
У районах, непридатних для землеробства, основну увагу
люди приділяли скотарству. Але збільшення поголів’я приводи-
ло до того, що худоба швидко поїдала рослинність, тому череди
доводилося переганяти на нові пасовища (рис. 6). Так поступово
виникло кочове скотарство.
Плетіння кошиків, мішків, торб, килимків наштовхнуло
людей на думку у такий же спосіб виготовляти одяг. Але одяг не
можна плести з лозин і грубих волокон, для нього потрібні нитки.
Так було винайдене прядіння. Жінки пряли нитки з вовни тва-
рин або волокон льону, а потім з’єднували їх у полотнину — так
виникло ткацтво. Вовняну чи лляну тканину виготовляли на
примітивному ткацькому верстаті.
1) 2) 3) 4)
Рис. 5. Від колосся до борошна. 1) Жнива. 2) Молотьба. 3) Віяння. 4) Здрібнювання зерен
30. 29
4. Початок обробки металів. Якось давній майстер не-
вдоволено відкинув убік важкий камінь червонястого кольору.
Розколоти його не вдалося. Камінь розплющився й змінив фор-
му. Із непотрібного каменя разом з іншим камінням улаштували
вогнище. Через якийсь час люди помітили, що дивний «камінь»
почав пузиритися й розтікатися. Але коли вогонь залили водою,
застиглий «камінь» знову затвердів…
Можливо, саме так 7 тисяч років тому люди відкрили новий
матеріал для виготовлення знарядь праці — метал. Спочатку лю-
дина навчилася обробляти м’який метал — мідь. Її розплавляли
й заливали в кам’яні чи глиняні форми тих предметів, які хотіли
отримати. Коли метал застигав, форми розбивали. Виходили кин-
джал, майже готова мідна сокира чи наконечник списа, які треба
було лише з’єднати із сокирищем або держаком. М’яка мідь пос-
тупалася каменю в гостроті й міцності, але її завжди можна було
нагострити, переплавити, перекувати. Услід за мідними з’явилися
золоті й срібні вироби.
Однак метал ще довго не міг повністю витіснити камінь.
Вироби з міді були рідкістю й дуже високо цінувалися.
Щоб виготовляти вироби з металу й глини, потрібні не ли-
ше спеціальні знання, уміння й пристосування, але й багато часу
(рис. 7). Людина мала займатися тільки цим, не відволікаючись
на землеробство чи скотарство. Так виникло ремесло — професійне
Рис. 6. На стоянці скотарів-кочівників
31. 30
виготовлення різних виробів. Першими ремісниками були ковалі
й гончарі. Але ремісник також потребував їжі, а хлібороби й ско-
тарі готові були віддати плоди своєї праці за ремісничі вироби.
Так виник обмін.
Отже, 11—7 тисяч років тому за допомогою нових знарядь
праці та матеріалів давні люди навчилися самостійно виробляти
продукти, необхідні для життя. Такий спосіб ведення господарства
називається відтворюючим. Люди обробляли землю, вирощували
культурні рослини й розводили свійських тварин. Ремісники ви-
робляли для хліборобів і скотарів знаряддя праці та зброю. Люди
стали менше залежати від примх природи, менше голодували,
довше жили. Їхня кількість зросла. Змінився весь порядок життя
первісного суспільства.
Запитання й завдання — — — — — — — — — — — — — — — — —
1. Чому в епоху неоліту полювання давніх людей стало більш успішним? 2. Які
відкриття й винаходи зробили давні люди після потеплення на Землі? 3*. Люди
часто вживають прислів’я: «Що посієш, те й збереш». Чи завжди було справед-
ливим це твердження? 4. Чому вчені називають період 11—7 тисяч років тому
новокам’яним віком? 5. Як ви вважаєте, які винаходи й відкриття найвірогідніше
були зроблені жінками, а які — чоловіками? Чому так сталося? 6. Чим земле-
робство і скотарство відрізняється від збиральництва й мисливства? 7. Чому
мідні знаряддя праці та зброя так і не витіснили предмети з каменя?
§ 6. На порозі цивілізації
1. Роди об’єднуються в племена. Землеробство й скотарство
надійно забезпечували давніх людей їжею, однак нові заняття ви-
магали об’єднання зусиль багатьох людей. Землероби осушували
болота, вирубували ліси. Вони насипали земляні греблі, щоб захис-
тити свої поля й житла від розливів річок. Такі роботи були не під
силу одній общині, тому кілька родів об’єднувалися в племена.
Плем’я — це об’єднання кількох родових общин, що жили на одній території.
На чолі племені стояла рада старійшин. Вона приймала рі-
шення з найважливіших життєвих питань, розв’язувала супере-
чки, судила й карала винних. Іноді між племенами починалися
1) 2) 3)
Рис. 7. Лиття міді. 1) Роздування вогню в деревному вугіллі. 2) Виймання тигля з розплавленим
металом. 3) Розливання металу у форми.
32. 31
війни. Кожне плем’я прагнуло зберегти за
собою кращі землі й пасовища, захопити
багату здобич і бранців. Чоловіки племені
вибирали військового проводиря — вождя.
Зазвичай ним ставав найбільш досвідче-
ний, сильний і хоробрий воїн. Разом із
радою старійшин вождь керував життям
племені.
2. Від родової общини — до сусід
ської. Землероби помітили, що врожай
залежить від якості обробітку ґрунту.
Насіння набирає більше сили, якщо пот-
рапляє глибше в землю. Згодом мотику за-
мінили важкою колодою з довгим гострим
суччям. Її тягли по землі чоловіки. Такий
пристрій краще спушував землю й залишав
на ній рівні борозни. Так виникло рало.
Згодом у нього стали запрягати тяглових
тварин: ослів або биків. Управляти ралом
і тваринами могли тільки чоловіки. Орне
землеробство дозволяло обробляти такі
ґрунти, де мотика була безсила.
Майже 6 тисяч років тому ковалі
навчилися виплавляти бронзу. Цей сплав
складається з однієї частини олова та
дев’яти частин міді. Бронза міцніша за
мідь. Знаряддя праці та зброя з бронзи
зробили давніх людей ще сильнішими.
Однак тривалий час такі вироби викорис-
товувалися тільки в урочистих випадках
і зберігалися як скарби.
В епоху бронзи (6—4 тис. років тому) поступово
закінчується історія первісного суспільства.
Тепер одна велика родина могла са-
мотужки обробити наділ — ділянку землі
на общинному полі. Кожна родина вела ок-
реме господарство й розпоряджалася своїм
врожаєм і майном. У поселеннях хліборобів
ставало все більше жителів. Їх поєднували
вже не родинні, але сусідські відносини.
Так родову общину поступово змінила
сусідська община. Земля, пасовища, ліси
Рис. 1. Вождь на чолі загону
лучників. Наскальний малюнок
Рис. 2. Рало — давній поперед
ник плуга
Рис. 3. Обробіток землі ралом
33. 32
залишались у ній спільною власністю.
Сусіди-общинники спільними зусиллями
обробляли й захищали свою землю. Отже,
як і раніше, люди мали допомагати один
одному.
Члени сусідської общини разом користувалися землею,
але вели самостійне господарство.
У кожній сусідській общині були свої
ремісники — ковалі та гончарі. Вони жили
за рахунок обміну своїх виробів на хліб, ін-
ші продукти й худобу. Іноді общини різних
племен збиралися в домовленому місці для
обміну знаряддями праці, прикрасами та
продуктами. На місцях обміну влаштову-
вали загальні свята й бенкети.
3. Ідоли, святилища, жерці. За брон-
зового віку люди, як і раніше, залежали
від природної стихії. Вони боялися посухи
й повеней, холодних зим та лютих хижаків.
Люди вірили, що силами природи, життям
рослин, тварин та їх власним існуванням
керують всемогутні істоти — боги. Бог
блискавки може підпалити ліс. Бог сонця
може зігріти посіви своїми променями. Бог
вітру — розігнати хмари.
Люди уявляли богів схожими на себе
або на тварин. Вони виготовляли ідолів —
кам’яні, дерев’яні чи глиняні зображення
богів, які встановлювали у своїх дворах або
Рис. 5. Неолітичне святилище
Стоунхендж (Англія)
Рис. 4. Жіночі клопоти
в первісній родині
34. 33
хатинах. До такого ідола можна було звернути-
ся з проханням — молитвою. Щоб задобрити
бога, необхідно було принести йому особливий
дарунок — жертву. Зазвичай богам дарували
продукти чи ремісничі вироби. Іноді ж люди
ображалися на богів. У цьому випадку ідолів
ставили в кут або сікли лозинами.
Ідолів головних богів установлювали
в особливих місцях — святилищах. Тут до
богів зверталися з молитвами й справляли
жертвування. У жертву богам приносили тва-
рин і навіть людей (як правило полонених).
Вважалося, що спілкуватися з богами можуть
тільки особливі люди — жерці. Вони переда-
вали богам прохання простих людей, здійс-
нювали необхідні обряди й молитви. Жерці
та старійшини збирали з простих общинників
подарунки для богів і святилищ.
Жерці — люди, які служили богам.
4. Поява нерівності. Череда слонів прой
шла полем і втоптала в землю дозрілий уро-
жай. Повінь залила водою частину общинних
земель. Пожежа згубила врожай на полях,
розташованих поблизу лісу. Від таких нещасть
страждала не вся община, а окремі родини.
Деяким общинникам доводилося брати зерно
чи худобу в борг, який потім необхідно було
відробити на чужому полі чи повернути в біль-
шому розмірі. Так одні родини ставали багат-
шими, інші — біднішими.
Розвиток землеробства, скотарства й ремесла, а також
поява сусідських общин створили умови для виникнення
нерівності між людьми.
Добробут общини багато в чому залежав
від старійшин, вождів і жерців. Старійшини
вирішували суперечки між общинниками.
Вожді здійснювали грабіжницькі походи
й поверталися з багатою здобиччю й бранцями.
Більша частина добутого залишалася вождям.
Жерці молили богів про гарний урожай, про-
сили захисту від хвороб і недругів. За це прості
Рис. 6. Дерев’яний ідол
з Ладоги (Росія)
Рис. 7. Кам’яний ідол.
Знайдений у помешканні
давньої людини (Сербія)
35. 34
общинники повинні були віддячувати старійшинам, вождям і жер-
цям дарунками. Поступово такі дарунки стали обов’язковими.
Деяким шанованим старійшинам і вождям удавалося передати
свою владу в спадщину. Їхні діти й нащадки теж керували жит-
тям племені. Такі родини ставали відомими, знаменитими, вель-
можними — так виникла знать. Вона привласнювала кращі землі
й дарунки простих общинників, ставала багатшою, розпоряджа-
лася скарбами й статками всього племені. Знатні люди носили
прикраси із золота й срібла, удягалися в красивий дорогий одяг.
Їм не доводилося обробляти свої поля та доглядати худобу — це
за них робили бранці.
Із появою знаті посилюється нерівність між людьми.
5. Перші міста. Успіхи в землеробстві привели до росту на-
селення сусідських общин. З’явилися великі поселення, кожне
з яких налічувало кілька тисяч осіб. Знатні родини дбали про
збереження своєї влади й багатства. Жерці вимагали захисту
святилищ та ідолів. Тому навколо великих поселень почали зво-
дити високі стіни, прокладати глибокі рови та земляні вали. Так
виникли перші міста. До числа найдавніших міст, відомих архе-
ологам, належать Чатал-Хююк та Єрихон. Ці міста Передньої Азії
досягли розквіту в епоху бронзового віку.
Рис. 8. Будівництво житла в Чатал-Хююку.
Реконструкція за результатами археологічних
розкопок
Чатал-Хююк з висоти пташиного
польоту. Реконструкція
Для будівництва житла та інших
споруд мешканці міста широко
використовували глиняну цеглу, яку
висушували на сонці
Драбина,
яка вела в дім
через дах
Глиняні
стіни
Центральне
вогнище
Штукатурка
36. Життям міста керував правитель — цар. Зазвичай царями
ставали вожді сильних племен. Владу царя захищало військо, яке
спочатку складалося з друзів і родичів царя. У місті працювали
найкращі ремісники. Тут розміщувалося головне святилище. Сюди
доставляли військову здобич і бранців. У будинку царя зберігали-
ся скарби племені.
Міста стають основою сили й могутності перших царів.
Добре укріплене місто поступово підкоряло своїй владі
сусідні племена та общини. Цар керував усією підвладною йому
територією.
Отже, розвиток землеробства, скотарства й ремесел при-
водить до появи сусідських общин, де кожна родина господарює
та розпоряджається результатами своєї праці. Серед общинни-
ків зростає нерівність, унаслідок чого влада опиняється в руках
знатних родин. У Передній Азії виникають перші міста, якими
керували царі. Таким чином, поступово закінчується первісна
історія людства. Починається історія давніх цивілізацій.
Запитання й завдання — — — — — — — — — — — — — — — — —
1. Чому родові общини об’єднувалися в племена? Хто керував життям пле-
мені? 2. Як виникає орне землеробство? 3. Поясніть різницю між родовою
та сусідською общинами. 4. Поясніть слова ідол, святилище, жрець, жер-
твоприношення. 5*. Чому в епоху бронзи значно зростає роль чоловіків
у суспільстві? 6. Чим відрізнялася влада старійшини родової общини від влади
перших царів?
Рис. 9. Давнє місто Єрихон.
Реконструкція
