конституція україни крізь призму історії

1. «Основний закон – надійна
опора держави»
Електронна слайд-презентація

2. Основний закон – надійна опора держави [Текст]: електронна слайд-
презентація/ комп. верстку, набір та оформ. підгот. бібліотекар Прохорець
О.С.: КНЗ «Златоустівська загальноосвітня школа I-III ступенів», 2017. –
27 с.
Видання містить інформацію про основні етапи державотворення,
Конституцію України та державну символіку.
2

3. Основний закон ухвалений 28 червня 1996 року
на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання.
Конституція України набула чинності з дня її прийняття.
На пам’ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне
свято — День Конституції України.
3

4. Термін “конституція” походить від лат. Constitutio – установлення,
устрій. Конституція - це єдиний правовий акт вищої юридичної
сили, що встановлює форму держави, систему державних органів,
визначає порядок їх формування та діяльності, основні права та
обов’язки громадян. Саме за це її називають Основним Законом.
Визначальні риси сучасних конституцій
• зазвичай пов’язані із закріпленням демократичного ладу, хоч історія знає і винятки з
цього правила (конституції тоталітарних держав);
• спрямовані передусім на закріплення прав і свобод людини і громадянина;
• народ визнається основним джерелом влади в суспільстві;
• державна влада діє на основі принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та
судову гілки;
• найважливішим принципом суспільного життя вважають принцип порозуміння,
розумного компромісу між різними соціальними верствами населення та політичними
угрупованнями;
закріплюється принцип ідеологічної багатоманітності, яка звільняє особистість від
диктатури панівної думки.
Конституція України складається з преамбули та 15 розділів (161 стаття).
У вступній частині, яка традиційно іменується преамбулою, проголошено,
що Конституція приймається Верховною Радою "від імені Українського народу",
що його складають "громадяни України всіх національностей",
"спираючись на багатовікову історію українського державотворення".
Її основою є здійснення "українською нацією, усім Українським народом
права на самовизначення".
4

5. Конституція України є водночас основним законом
і держави, і всього суспільства. Звідси й поняття “конституційний лад”
передбачає об’єднання суспільного та державного начал в єдине ціле.
Розділ I. Загальні засадиРозділ I. Загальні засади
Розділ II. Права, свободи та
обов’язки людини і громадянина
Розділ II. Права, свободи та
обов’язки людини і громадянина
Розділ III. Вибори. Референдум.Розділ III. Вибори. Референдум.
Розділ IV. Верховна Рада УкраїниРозділ IV. Верховна Рада України
Розділ V. Президент УкраїниРозділ V. Президент України
Розділ VI. Кабінет Міністрів України.
Інші органи виконавчої влади
Розділ VI. Кабінет Міністрів України.
Інші органи виконавчої влади
Розділ VII. ПрокуратураРозділ VII. Прокуратура
Розділ VIII. ПравосуддяРозділ VIII. Правосуддя
Розділ IX. Територіальний устрій
України
Розділ IX. Територіальний устрій
України
Розділ X. Автономна республіка
Крим
Розділ X. Автономна республіка
Крим
Розділ XV. Перехідні положенняРозділ XV. Перехідні положення
Розділ XIV. Прикінцеві положенняРозділ XIV. Прикінцеві положення
Розділ XIII. Внесення змін до
Конституції України
Розділ XIII. Внесення змін до
Конституції України
Розділ XII. Конституційний Суд
України
Розділ XII. Конституційний Суд
України
Розділ XI. Місцеве самоврядуванняРозділ XI. Місцеве самоврядування
5

6. Насамперед прийняття конституції свідчить про досягнення
державою певної стабільності у суспільстві.
Адже саме цей процес, як правило, зумовлюється
переходом суспільства від одного якісного стану до іншого.
Український народ має багату історію,
пов'язану зі створенням правових
основ організації різних сторін життя
суспільства. Особливість цих процесів
полягає в тому, що протягом значного
періоду своєї історії Україна була
частиною інших, часом двох і більше,
держав. Ця обставина робила ще
дужчим прагнення народу України
створити свою державу. І це
знаходило своє вираження у значній
кількості розроблених конституційних
проектів, більшість яких, через
історичні умови, так і не були
реалізовані.
Основи української конституції
закладалися ще в давні часи.
Спробуймо послідовно оглянути
головні етапи становлення української
конституційної ідеї. 6

7. Основний зміст “Руської Правди”:
 Кривава помста - традиція первісного ладу -скасовувалася.
 Власність феодала захищалась законом.
 За замах на власність феодала призначалося покарання -
штраф, відшкодування збитку
 За вбивство князівських слуг (тисяцьких, тіунів та ін.) -
штраф.
 Регулювалося правове положення общинників-землеробів (їх
називали смердами, або селянами).
Ярослав Мудрий
(978-1054 рр.)
Ще в часи України-Русі (Київської Русі) був створений документ, який, за сучасними
поняттями, мав конституційну силу. Йдеться про «Руську Правду» - видатну пам'ятку права,
появу якої, багато хто з дослідників пов'язує з іменем київського князя Ярослава Мудрого .
Високе уявлення про право відобразилося у назві цього документа.
Адже слово «правда» означало тоді «закон». І в нашій мові слова
«право», «правда», «справедливість» походять від одного кореня.
«Руська Правда», встановлюючи правові, тобто загальнообов'язкові
правила поведінки, багато в чому випливала зі звичаїв, що
регулювали відносини між людьми ще в додержавний період.
Важливу роль у ті часи відігравали договори, що мали письмову форму. Повсюдно діяли
збори (віча) громадян, на яких не тільки вирішувалися найважливіші поточні справи, що мали
загальне значення, а й формувалися певні державні структури, наприклад вирішувалося, кого з
князів і на яких умовах запрошувати для здійснення певних управлінських функцій. При цьому
саме віче укладало з князем відповідний договір, у якому фіксувалися його права та
обов'язки. Таким чином, подібні договори набували певної конституційної сили.
“Руська Правда”
Згодом з історичних причин, до яких передусім треба віднести розпад Київської Русі на ряд
князівств, татаро-монгольську навалу та її наслідки, відбувається занепад і на довгі роки
фактична втрата національної державності і, у зв'язку з цим, правотворчості.
7

8. Маґдебурзьке право.
Магдебурзьке право (німецьке міське право) - одна з
найпоширеніших правових систем міського
самоврядування у Центральній Європі у середні віки.
Право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоуправління, суду,
купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало
покарання за різні види злочинів тощо. Старі феодальні повинності замінялись податками з
торгівлі та промислів, дозволялися всі види комерційних угод, торгівлі, продажі.
Загалом у відносно завершеному вигляді Магдебурзьке право склалося у XIII ст. і
поширилося спочатку на міста Східної Німеччини, а згодом - разом з німецькою
колонізацією - на Східну Прусію, Сілезію, Чехію, Угорщину, а далі на Польщу, Литву,
звідки перейшло до Білорусі та України.
В Україні Магдебурзьке право поширилося у XIV-XV ст. Відповідно до цього права всі міста
України поділялися на 3 категорії.
До першої належали міста, що отримали Магдебурзьке право від литовських князів,
польських та угорських королів. В Україні першими одержали право самоврядування
закарпатські міста, які входили до Угорського королівства (Хуст, Тячів, Вишкове), в 1356 p. –
Львів, 1374 p. - Кам'янець, 1494 p. – Київ. До середини XVII ст. його мала більшість
великих міст України. В них діяло не класичне магдебурзьке право, а пристосоване до
місцевих умов.
До другої категорії входили міста, які отримали Магдебурзьке право від їх власників. Так,
князі Вишневецькі у XVI ст. подарували це право Лохвиці, Лубнам, Пирятину, Прилукам.
До третьої категорії належали міста, яким Магдебурзьке право було надано грамотами
гетьманів після приєднання України до Московської держави. У 1752 році Магдебурзьке право
було даровано гетьманом Розумовським Полтаві, 1758 - Новгороду-Сіверському.
8

9. Жителі міст, які мали Магдебурзьке право, були юридично вільними, мали право власності у
місті, платили податки у міську казну, виставляли ополчення. Вони виконували як
загальнодержавні повинності, так і ті, що визначала міська влада. Із загальнодержавних
повинностей головною була військова.
Магдебурзьке право звільняло місто не лише від судової, а й від адміністративної влади
власника, на землі якого це місто знаходилось. Місто могло мати власну казну, шинок, млин,
лазню, проводити щотижневі торги та щосезонні ярмарки, кошти від яких потрапляли у
міський бюджет.
Цивільні тяжби городян розглядали і рада, і лава. Апелювати можна було лише до
королівського суду, який затверджував вирок.
Діловодство у містах велося польською або латинською мовою.
До кінця XVIII ст. Магдебурзьке право одержали майже всі
міста Лівобережної України. Грамоти гетьманів переважно
підтверджували права міст України на самоврядування, які
вони отримали ще під литовським та польським пануванням.
За рівнем панування міста України поділялися на магістратські
та ратушні. Магістратське самоврядування було більш
самостійним. Ратушу, як орган міського самоврядування, у
кінці XVIII ст. мали майже всі міста лівобережної України.
Міщанство переводилося на окремий суспільний стан,
який мав свої органи самоврядування. Таким органом у
великих містах була міська рада (магістрат), що, як
правило, складався із війта, його помічників (бурмістрів) і
двох колегій – ради (райці, ратмани, радники) й лави
(лавники, засідателі), яких обирало міщанське населення.
Львівська ратуша
9

10. Пам’ятник
“Колона
Магдебурзького
права” у Києві
Одночасно з магдебурзьким правом міста одержують право мати власний
герб. Цей атрибут став присутній на документах міста, чим
підкреслювалася його незалежність від княжої або королівської влади,
економічний і культурний рівень певного центру.
Хоч магдебурзьке право не відіграло в Україні тієї ролі,
що на Заході, все ж воно, вносячи певні риси
західноєвропейського міського устрою до українських
міст, стало одним із важливих чинників культурно-
правового наближення України до Західної Європи.
Ювілейна монета
1994р.
Поширення магдебурзького права на території України сприяло
формуванню засад громадянського суспільства.
Вплив цієї системи не можна назвати однозначно
позитивним, адже вона зумовила посилення іноземної
колонізації та обмеження прав місцевого населення. З
органів міського самоврядування витіснялись корінні
жителі, місце яких зайняли поляки та німці;
загострились проблеми в економічній сфері, де
серйозними конкурентами стали вірмени та євреї.
З ліквідацією Гетьманщини почало занепадати і самоврядування українських міст.
Царським указом від 1831 р. (для Києва — від 1835 p.) магдебурзьке право було остаточно
скасоване.
10

11. У XIV-XVI століттях українські землі
перебували у складі Великиго князівства Литовського.
Існуюче Магдебургське право звільняло міста від
правління й суду феодалів та надавало права місцевому
самоврядуванню.
Подальшим здобутком у процесі систематизації права у
Великому князівстві Литовському стало укладання в XVI
ст. трьох Литовських статутів. Джерелами Литовського
статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське
право, відповідна місцева судова практика, «Руська
правда», польські судебники та кодекси інших держав.
Литовські статути були важливим джерелом права на
українських землях, вони забезпечували спадкоємність і
наступність багатьох норм та інститутів українського
права, сформованих у Київській Русі та Галицько-
Волинській державі. У Литовських статутах подано
визначення багатьох правових термінів (наприклад,
злочин, право власності, договір, контракт та ін.).
Найвагомішим систематизованим правовим актом став Третій Литовський статут 1588 p.,
котрий діяв на території Литовсько-Руської держави та на українських землях, що входили до
складу Польщі. Цей документ покінчив з різноманіттям місцевих прав і став єдиною
правовою основою функціонування держави.
1529 р.
1588 р.
1566 р.
Третій Литовський статут залишався найавторитетнішим джерелом чинного права
Гетьманщини після її приєднання до Московської держави у 1654 р.
“Литовські статути”
(XVI ст.)
11

12. Як акти конституційного характеру в
історико-юридичних дослідженнях розглядаються
договори часів становлення Гетьманської держави,
котру будував Богдан Хмельницький. Він підписав
договір і морську конвенцію з Османською Портою
(1648 p.), Зборівську угоду з Польським Королівством
(1649 p.), чим закладалися основи автономії України.
«Березневі статті»
Богдана Хмельницького
Нові відносини між Україною та Росією були
юридично оформлені договором 1654 p., який
складався з двох документів. Це, по-перше,
«Березневі статті» Богдана Хмельницького, де були
сформульовані умови, на яких Україна об'єднувалася
в союз із Московщиною, і, подруге, жалувані грамоти
царя Олексія Михайловича Богданові Хмельницькому
та Війську Запорозькому. В цьому документі за
Військом Запорозьким закріплювалися широкі права:
«вибирати гетьмана, самим між собою, по давньому
звичаю», самостійно здійснювати судочинство, мати
стосунки з іншими державами (лише для зносин із
Польщею й Туреччиною слід було мати згоду царя),
збирання податків для української скарбниці,
утримувати 60-тисячне військо.
Прапор Богдана Хмельницького.
Абревіатура: Богдан Хмельницький,
гетьман Війська Запорозького, его
королівської милості
12

13. «Договори і Постановлення Прав
і вольностей Війська Запорозького…» 1710 року
Договір Богдана Хмельницького з царем передбачав мінімальну
залежність від Московії й, за умови його сумлінного виконання,
надавав Україні можливості до розвитку своєї державності. Але
подальша практика стосунків з Росією показала підступність її
політики, та поступове перетворення українських земель на
звичайну провінцію Московської держави. Це збудило протидію,
привело до відродження ідеї самостійності української держави, що
знайшло своє втілення у так званій Конституції Пилипа Орлика.
Це був договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі
старшиною та козацтвом Війська, який визначав права і обов’язки
усіх членів Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію
Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко).
Укладений 1710 року і принятий 5 квітня 1710 року в
Бендерах, договір затверджений шведським королем
Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською.
Складається з преамбули та 16 статей. З погляду
правничої думки він був дуже прогресивним, але не
дістав утілення за відсутністю території, оскільки
Пилип Орлик був гетьманом у вигнанні. За своїм
змістом цей документ можна розцінювати як першу в
Європі конституцію в сучасному її розумінні.
13

14. Четвертий
Універсал
(22 січня 1918 р)
Проголосив
самостійність і
Незалежність
України
Універсали
Центральної Ради
Самостійна
українська
держава
(в межах
автономії)
Другий Універсал
(16 липня 1917р.)
Тимчасовий уряд
і Центральна рада
визнали одне
одного
Третій Універсал
(20 листопада
1917р.)
Утворення УНР
Перший Універсал
(23 червня 1917р.)
Голова Української
Центральної Ради
Михайло Грушевський
Автор трьох перших Універсалів
Центральної Ради, голова уряду
УНР, потім голова Директорії,
видатний письменник і драматург
- Володимир Винниченко.
Україна доби Центральної Ради та Директорії
(1917-1920 рр.)
14

15. Перемога буржуазно-демократичної революції 1917 р. в Петрограді відкрила широкі
можливості для активізації національно-визвольних процесів. 4 березня пройшла Рада
об’єднаних громадських організацій, яка проголосила про утворення громадсько-
політичного об’єднання всеукраїнського масштабу – Центральної Ради.
Головою Центральної Ради обрано визнаного лідера національного відродження професора
Михайла Грушевського.
Утворення Центральної Ради поклало початок української національно-демократичної
революції 1917-1920 рр., головною метою якої стало державне самовизначення
українського народу.
В розвитку української революції виділяють в основному три етапи: доба Центральної
Ради, гетьманату і доба Директорії УНР.
9 березня 1917 р. УЦР звернулася з відозвою „До українського народу”, в якій закликала
його домагатися від Тимчасового уряду автономії для України у складі Росії та публічного
використання української мови „в державних, судових та освітніх установах”.
Почавши свою діяльність з нечисленної організації, до якої входили відомі діячі
українського національно-визвольного руху, Українська Центральна Рада набувала все
більшого авторитету і згодом стала, по суті, українським парламентом.
10 червня 1917 р. ЦР оприлюднила свій І Універсал, в якому проголошувалась автономія
України, а Центральна Рада – найвищим органом держави. 15 червня було створено
перший за кілька століть український уряд – Генеральний секретаріат – у складі восьми
генеральних секретарів і генерального писаря. Очолив його відомий письменник і
громадський діяч Володимир Винниченко.
15

16. З липня 1917 р. було проголошено II Універсал Центральної Ради. В ньому
йшлося,зокрема про те, що ЦР визнана крайовим органом Тимчасового уряду на Україні,
що до скликання Всеросійських Установчих Зборів не проголошуватиметься автономія
України, про невідокремлення від Росії, про поповнення складу Центральної Ради і
Генерального секретаріату представниками національних меншин. Тобто цей Універсал
можна розцінювати, з одного боку, як поступку Тимчасовому урядові, а з іншого – як
подальше наполягання на автономії України. Водночас Центральна Рада прискорювала
формування власних військових сил. У жовтні в Чигирині відбувся з’їзд, який обрав
отаманом Вільного козацтва командира 1-го Українського корпусу генерала П.
Скоропадського.
Дальше погіршення соціально-економічного і військово-політичного становища в Росії
призвело до жовтневого повстання 1917 р. здійсненого під керівництвом більшовиків на чолі
з В. Ульяновим-Леніним. Тимчасовий уряд був повалений, було проголошено встановлення
влади Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів на всій території Росії, а також
оприлюднено Декрети про мир і про землю.
У Києві розпочалася боротьба між штабом Київського військового округу та більшовицькими
силами.
27 жовтня 1917 р. було прийнято Звернення Генерального секретаріату ЦР „До всіх
громадян України”.
7 листопада Центральна Рада ухвалила III Універсал, яким проголосила Українську
Народну Республіку. У III Універсалі наголошувалося на тому, що, „не відділяючись від
Російської республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб уся
Російська республіка стала федерацією рівних і вільних народів”.
Передбачалося скликання 9 січня 1918 р. Українських Установчих Зборів для обрання
легітимних органів влади.
16

17. Проблема для України полягала в тому, що внаслідок дальшого погіршення соціально-
економічного становища і антиукраїнської агітації більшовиків уряд УНР втрачав свій вплив
на маси. В той же час вплив більшовиків невпинно зростав.
На І Всеукраїнському з’їзді Рад у грудні 1917 р. у Харкові було проголошено створення
Української Радянської Республіки. В основному це віддзеркалювало інтереси русифікованої
частини насамперед робітничого класу.
На кінець 1917 р. в Україні склалася своєрідна ситуація: на частину її території
поширювалася влада Центральної Ради, на іншу частину – радянсько-більшовицька влада.
В такій обстановці, в січні 1918 р., було скликано чергову сесію Центральної Ради, на
розгляд якої виносилися питання про землю і про самостійність Української держави.
Що до самостійності України, то її проголошення диктувалося самим ходом подій: Україна
перебувала у стані війни з радянською Росією. IV Універсал, оприлюднений 22 січня
1918 р., зафіксував, що „віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, від
нікого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу”. Урядові УНР
доручалося почати мирні переговори. Рефреном IV Універсалу була ідея незалежності та
самостійності України.
Проте домогтися цього Центральній Раді не вдалося.
ЗО січня 1918 р. до Києва прибув Народний Секретаріат і місто стало столицею радянської
України. Зовнішньополітичне становище УНР також було невизначеним. Радянська Росія
утворила на власній території маріонетковий робітничо-селянський уряд України.
Становлення в Україні радянської влади відбувалося в умовах переговорів про мир, які
9 грудня 1917 р. з ініціативи більшовиків почалися між Росією і Німеччиною та її
союзниками у Брест-Литовському. За цих обставин уряд УНР звернувся до всіх воюючих і
нейтральних держав з нотою, в якій заявив, що не визнає права Раднаркому виступати на
переговорах від імені народів усієї Росії і буде вести переговори з Німеччиною та її
союзниками цілком самостійно. 17

18. Договір від 9 лютого 1918 року між УНР та Німеччиною врятував Україну від поглинення
більшовицькою Росією. 18 лютого розпочався загальний наступ німецько-австрійських військ
на Східному фронті. На території України ці війська наступали як союзні Центральній Раді.
3 березня 1918 було укладено Берестейський мир або Брест-Литовську мирну угоду між
РСФРР і Німеччиною та союзниками. Росія зобов’язувалася визнати угоду між Центральною
Радою і Німеччиною та зі свого боку підписати мирний договір з УНР. Одним з пунктів
договору між Росією і Німеччиною передбачав: “Росія укладає негайно мир з УНР. Україна і
Фінляндія негайно очищаються від російських військ і Червоної Гвардії.
1 березня 1918 р. радянські війська змушені були залишили Київ. 7 березня сюди
повернулась УЦР. Протягом березня — квітня радянські війська були витіснені з України.
Берестейський договір поклав початок міжнародно-правовому визнанню України як
незалежної держави. Незважаючи на складні умови, він був успіхом молодої української
дипломатії.
Деякий час після ліквідації радянської влади в Україні зберігалася республіканська форма
правління: усі державні акти підписувалися від імені УНР. Але її авторитет серед населення
України знижувався. 29 квітня 1918 р. засідала Центральна Рада, Останнім рішенням Ради
було прийняття Конституції УНР, або "Статут про державний устрій, права і вольності УНР" і
складалася з восьми розділів і 85 статей і обрання Президентом України Михайла
Грушевського.
Того ж дня на Всеукраїнському з’їзді землевласників, який зібрав 6432 делегати, було
вирішено встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат.
Гетьманатом України було обрано одного з найвідоміших організаторів військових частин
генерала Павла Скоропадського, нащадка лівобережного гетьмана України. Серед перших
рішень гетьмана було встановлення Української Держави замість УНР.
За гетьмана Україна продовжувала розширювати міжнародні контакти. Вона мала
дипломатичні відносини з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, а
восени 1918 р. – з Францією, Англією, Румунією. Дипломатичні відносини підтримувалися з
Російською Федерацією, Доном, Кубанню. Вдалі кроки було зроблено у формуванні власної
банківської мережі і встановленні української грошової системи.
18

19. Восени 1918 р., в Україні активізувалися ті політичні партії і групи, які виступали за
відновлення Української Народної Республіки. У ніч з 13 на 14 листопада для керівництва
збройною боротьбою з гетьманом була утворена Директорія УНР, до складу якої ввійшли
В. Винниченко, С.Петлюра, Ф. Швець, О.Андріївський. А.Макаренко. 15 листопада у
зверненні до населення України Директорія закликала до збройної боротьби з гетьманом,
пообіцявши при цьому демократичні свободи, 8-годниний робочий день, передачу
поміщицьких земель селянам.
Резонансною подією в політичному житті України став Акт злуки — проголошене 22 січня
1919 р. об’єднання двох українських держав — Української Народної Республіки
(Наддніпрянська Україна) та Західноукраїнської Народної Республіки (Галичина, Буковина і
Закарпаття) в єдину соборну незалежну українську державу. Однак це об’єднання не створило
єдиної держави. Обидві українські народні республіки й надалі жили окремим державним
життям.
Доба Директорії УНР (1919—1920 рр.) була останнім періодом Української революції, який
можна охарактеризувати як боротьбу за незалежність. Протягом двох років українська держава
вела війну, причому іноді одночасно на трьох фронтах: проти радянської Росії, білої армії
генерала А. Денікіна, польської армії. Мала ще й внутрішній фронт в особі селянсько-
повстанської армії Н. Махна, отамана Н. Григор’єва, червоних партизанів та ін.
Не виправдалися сподівання українців на підтримку світової спільноти. Україна не була
запрошена на Паризьку мирну конференцію, проте брала в ній участь неофіційно. Попри
значні зусилля, українській делегації так і не вдалося схилити конференцію до міжнародно-
правового визнання УНР і збереження територіальної цілісності українських земель.
Центральна Рада (і в цьому її безсумнівна заслуга) заклала організаційні та правові засади
української державності. У міру своїх можливостей намагалася їх зміцнювати і розвивати.
19

20. За радянського періоду української державності було прийнято
чотири конституції (1919, 1929, 1937 і 1978 рр.). Усі вони
формально проголошували Україну суверенною державою. Але
зовнішня політика і торгівля, фінанси, військові справи,
транспорт, пошта належали до компетенції союзної влади.
Інтенсивно проводилась русифікація усіх сфер українського
життя, вся влада в центрі та на місцях була зосереджена в
руках партійних органів. УРСР не була ні правовою, ні
демократичною державою.
З 16 липня 1990 року – Дня проголошення
Декларації про державний суверенітет України –
почався новий етап розвитку конституційного процесу в Україні,
віхами якого стали Акт проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року
і його підтвердження 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням.
Нова Конституція прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року.
Всі нормативні документи конституційного характеру, що були прийняті
за цей період, залишили свій слід у формуванні української державності.
20

21. Державна символіка
Державні символи – це встановлені конституцією або спеціальними законами особливі
розпізнавальні знаки конкретної держави, які уособлюють її суверенітет,
а в деяких випадках сповнені й певного історичного чи ідеологічного змісту. Державні
символи є важливим атрибутом сучасної держави, складовою її конституційного ладу.
Символи нації, створені нею в процесі власного державотворення, з часом, як правило,
стають державними у результаті їх закріплення на законодавчо-правовому рівні. Історична
традиція, унаочнена в символіці, перетворює населення на народ, формує націю.
Малий Державний
Герб України
Великий Державний
Герб України (проект)
За ст. 20 Конституції України визначено такі символи нашої держави:
Державний Прапор, Державний Герб, який встановлюється з
урахуванням
малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького, і
Державний Гімн. 21

22. Публічна наруга над Державним Прапором, Державним Гербом,
Державним Гімном України (пошкодження прапора чи герба, вчинення на них
непристойних записів чи малюнків, спалення та інші дії) ,
згідно ст. 338 Кримінального Кодексу України, тягне кримінальну відповідальність
у вигляді штрафу або арешту на строк до шести місяців.
Конституція може вказувати на
необхідність поважного відношення
до державної символіки.
Становлення державності потребує належної
охорони та захисту державної символіки, що
досить важливо і для збереження стабільності
конституційного ладу, його захисту, поваги до
державних атрибутів.
22

23. Гербова печатка
Президента України
Державні символи Президента України
Прапор (штандарт)
Президента України
Знак
Президента
України
Булава
Президента
України
23

24. Список використаних джерел:
• Бібік, Н.М. Найголовніший Закон [Текст] : [про Конституцію України та деякі
статті з неї] / Н.М. Бібік, М.М. Ілляш //Зростаймо громадянами. Розповідь про
Конституцію України [Текст] : навч. посіб. – К. : Веселка, 2000. – С. 23 – 86.
• Бунецкий, Д. Конституции Украины – 19 : инструкция по применению [Текст] :
Основной Закон гарантирует людям много прав и свобод, но не обеспечивает их
выполнение /Дмитрий Бунецкий, Александра Захарова, Андрей Мазур, Григорий
Салай //Сегодня. – 2015. - № 115 (25.06.). – С. 34 – 35.
• Гусак, С.В. Пилип Орлик [Текст] //Будівничі держави / Сергій Гусак //Легендарні
постаті України. – Х. : Торсинг Плюс, 2009. – С. 22 – 23. – (Моя Україна).
• Колесник, О. Констиитуційні основи України [Текст] : [сторінками історико-
правового журналу «Я-патріот»] /Оксана Колесник //ПрофтехОсвіта. – 2015. - №
6. – С. 29.
• Потоцкий, В. Филипп Орлик [Текст] /Вячеслав Потоцкий //Кто есть в украинской
истории. – Х. : ИД «Школа», 2010. – С. 84 – 87. – (Исторический архив: малеькие
тайны великой истории).
• Сокол, А. Конституція України [Текст] / Алла Сокол, Олена Конечна; ред. О.Б.
Коваленко //Моя країна – Україна. – Чернігів: Деснянська правда, 2004. – С. 30 – 31.
• Конституция Украины [Текст] // Любимая моя Украина! Увлекательные страницы
истории и культуры для детей и взрослых /авт.. – сост. М.В. Богатырёва. – Донецк:
БАО, 2009. - С. 43.
24

25. • Компромісна Конституція [Текст] //Україна. Нова епоха: 1991 – 2011
/упоряд. Андрій Кокотюха. – К. : КМ Publishing, 2011. – С. 100 – 101.
• «Конституційна ніч» українських парламентаріїв [Текст] //Україна /авт.. –
упоряд. В.М. Скляренко, Н.М. Кушнаренко, Т.В. Іовлева, А.П. Рибальченко; худож.
– оформл. І.В. Осипов. – Х. : Фоліо, 2003. – С. 88 – 89. – (Дитяча енциклопедія).
• Прийняття Конституції України [Текст] //Історія України /авт. – упоряд.
А.Г. Чередниченко; худож. – ілюстр. Г.В. Беззубова; худож. – оформл. І.В. Осипов,
Л.Д. Киркач – Осипова. – Х. : Фоліо, 2006. – С. 313 – 314. – (Дитяча енциклопедія).
• Прийняття Конституції України (1996р.) [Текст] //Велика ілюстрована
енциклопедія України. – К. : Махаон - Україна, 2009. – С. 159.
• [Як приймалась Конституція України] [Текст] /Юрій Шаповал //Держава:
ілюстр. енцикл. України. – К. : Балтія – Друк, 2008 . – С. 147 – 149.
•28 червня – День Конституції України [Текст] /М.Н. Шкода //Свята моєї
Батьківщини : дитячий календар ілюстрований. – Донецьк : БАО, 2009. – С. 122 –
123.
• 28 июня - День Конституции Украины [Текст] /М.Н. Шкода; пер. з укр. Н.
Тишковой //Праздники и памятные даты моей Родины : иллюстрированный
календарь для детей и родителей. – Донецк: БАО, 2009. – С. 179 – 181.
25

26. Використані Інтернет – ресурси :
http://ukrhistory.com.ua/referaty/1283.html uk.wikipedia.org›Березневі статті
https://uk.wikipedia.org/wiki/Магдебурзьке_право
http://histua.com/slovnik/m/magdeburzke-pravo
https://ru.wikipedia.org/wiki/Хмельницкий,_Богдан_
http://histua.com/istoriya-ukraini/novitnij-chas/ukrainska-centralna-rada-1-ta-2-universali
http://litopys.com.ua/encyclopedia/contemporary-history/pryynyattya-pershogo-i-drugogo-
universaliv-v-ukrayini/
http://litopys.com.ua/encyclopedia/khronolog-ya-rozvitku-pod-y/direktor-ya-unr-z-grudnya-1918-
r-/?sphrase_id=59232
https://uk.wikipedia.org/wiki/Березневі_статті
http://ukrhistory.com.ua/referaty/1209.html
http://ua.convdocs.org/docs/index-143942.html?page=2
http://www.hopak.kiev.ua/ua/details/493/
http://news.a.ua/Ukraine/16024_interesnie_fakti_o_konstitutsii_ukraini/
http://www.nbuv.gov.ua/gallery/Prezident.html
26

27. “Основний закон – надійна опора держави”
Електронна слайд-презентація
Комп’ютерну верстку, набір та оформлення
підготувала: бібліотекар Прохорець О.С.
КНЗ “Златоустівська загальноосвітня школа I-III
ступенів”
27