Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Способи захисту права власності

440 views

Published on

Способи захисту права власності

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Способи захисту права власності

  1. 1. Підготували студенти КРД-302: Гура Наталія Жуков Олег Пальчевська Анастасія Способи захисту права власності
  2. 2. Мета: дослідити та проаналізувати існуючі у правовій науці класифікації способів захисту різних видів права власності. Завдання: розглянути питання, пов’язані із захистом права власності у цивільному полі. Дослідити та проаналізувати існуючі у правовій науці класифікації способів захисту права власності. Виявити основні напрями захисту права власності, що мають на меті повернення майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права власності або відновлення майнової сфери потерпілого власника.
  3. 3. Право власності – це одне із основних прав людини. Після природних прав людини воно є першим правом, яке захищається державою. Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, «держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності» та ст. 41, «ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності».
  4. 4. Із Цивільного Кодексу України від 16.01.2003: Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
  5. 5. Стаття 321. Непорушність права власності 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 316. Поняття права власності 1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
  6. 6. Ст. 16 ЦК України прямо зазначає, що способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: • визнання права; • визнання правочину недійсним; • припинення дії, яка порушує право; • відновлення становища, яке існувало до порушення; • примусове виконання обов’язку в натурі; • зміна правовідношення; • припинення правовідношення; • відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; • відшкодування моральної (немайнової) шкоди; • визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
  7. 7. Хто здійснює захист прав власності в Україні:  Способи захисту цивільних прав та інтересів, що встановлені законодавчо, здійснюють уповноважені на це владні органи із захисту права, тобто йдеться вже про форми захисту права.  Так, у ч. 1 ст. 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  У ст. 17, 18, 19 ЦК України містяться положення про захист цивільних прав та інтересів осіб Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, а також нотаріусами шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі;  Також у цих статтях йде мова про самозахист, де зазначено, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.
  8. 8. Форми захисту права власності: Виділяють юрисдикційну та неюрисдикційну форми захисту цивільних прав. Основна відмінність між ними полягає в тому, що захист права власності в юрисдикційній формі здійснюється різними спеціально уповноваженими на цей вид діяльності державою компетентними органами, з притаманним кожному з них визначеним процесуальним порядком діяльності, у той час як захист прав і інтересів в неюрисдикційній формі протікає в рамках матеріального правовідношення та здійснюється, як правило, самими учасниками правовідношення.
  9. 9. Найвідомішим є поділ цивільно-правових способів захисту права власності, що бере своє коріння з часів римського приватного права, на речово-правові та зобов’язально-правові способи. Основними речово-правовими способами захисту права власності у римському праві традиційно виділяли: віндикаційний та негаторний позов. Класифікація способів захисту права власності Віндикаційний позов - це позадоговірна вимога власника, що не володіє, до фактичного власника майна про повернення останнього в натурі. Передусім вимагається, щоб власник був позбавлений фактичного панування над своїм майном, яке вибуло з його володіння. Далі необхідно, щоб майно, яке втратив власник, збереглося в натурі і перебувало у фактичному володінні іншої особи. Витребувати за віндикаційним позовом можливо лише індивідуально визначене майно, що випливає із суті цього позову, спрямованого на повернення власникові того самого майна, яке вибуло з його володіння. Віндикаційний позов носить позадоговірний характер і захищає право власності як абсолютне суб’єктивне право.
  10. 10. Негаторний позов є позов володіючого власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням володіння (ст. 391 ЦК України). Негаторний позов пред’являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування або/та розпорядження ним. Як і віндикаційний, негаторний позов може застосовуватися лише у разі відсутності між позивачем і відповідачем зобов’язальних відносин та подається щодо індивідуально визначеного майна. Наприклад, позов власника про виселення фізичних осіб з неправомірно зайнятих ними житлових приміщень; позов власника гаража до власника сусіднього гаража, який розмістив біля воріт його гаража будівельні матеріали.
  11. 11. Зобов’язально-правові способи захисту поділяються на договірні та недоговірні (позадоговірні). У договірних зобов’язаннях уповноважена особа може захистити своє право власності шляхом примусу боржника виконати обов’язок у натурі; розірвання договору; застосування мір відповідальності, передбачених договором чи інших заходів, передбачених договором або законом (наприклад, повернення сторонам майна, переданого ними на виконання договору, повернення майна, переданого власником в орендне чи інше тимчасове користування). До недоговірних (позадоговірних) зобов’язань правова доктрина відносить публічні обіцянки винагороди, ведення чужих справ без доручення, запобігання загрози шкоди чужому майну, рятування здоров’я та життя іншої особи, заподіяння шкоди, створення небезпеки (загрози) життю та здоров’ю фізичних осіб, а також їхньому майну та майну юридичих осіб. Тут має місце деліктне зобов’язання, (наприклад, повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна; відшкодування збитків та ін.)
  12. 12. Є. О. Суханов поділяє способи захисту залежно від характеру порушень права власності і змісту захисту, що надається. Тут виділяються: • речово-правові засоби захисту права власності (віндикаційний і негаторний позови), а також позов про визнання права власності як особливого способу захисту цивільних (у тому числі речових) прав; • зобов’язально-правові способи. Разом із цим, Є. О. Суханов виділяє в окрему групу інші способи захисту права власності, оскільки вони мають особливий характер і не можуть бути застосовані у перших двох групах. Наприклад, способи захисту права власності померлих та осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими. Самостійну групу цивільно-правових способів захисту речових прав складають ще позови до публічної влади, тобто вимоги, що ставляться до державних органів. Українські вчені також зробили свій внесок у розробку підходів до класифікації захисту права власності.
  13. 13. Досить детальною є класифікація способів захисту права власності О. В. Дзери, який представив її з урахуванням традиційного поділу та законодавчого закріплення спеціальних способів в особливих випадках порушення прав власників. Речово-правові способи: • основні: віндикаційний позов; негаторний позов; • допоміжні: позов про визнання права власності; позов про виключення майна з опису; позови про захист прав співвласників у разі виділу, поділу та продажу спільного майна.
  14. 14. 2) Зобов’язально-правові способи: договірні: відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору; повернення речей, наданих у користування за договором; недоговірні: способи захисту права власності в деліктних зобов’язаннях; повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна. 3) Спеціальні способи захисту: • позови про визнання угоди недійсною; • способи захисту права власності померлих та осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими; • способи захисту прав власників від неправомірного чи правомірного втручання державних органів, визнанням незаконним правового акта, що порушує право власності.
  15. 15. • правовий захист інтелектуальної власності; • розвиток патентної системи; • організацію загальнонаціональних конкурсів винахідництва і новаторства тощо. Захист інтелектуальної власності — інструмент правового та економічного регулювання винахідницької діяльності, оскільки дає змогу зберігати право власності та одержувати прибуток від винаходів чи нововведень. Система захисту передбачає: Стаття 418 ЦКУ. Поняття права інтелектуальної власності 1. Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. 3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
  16. 16. Дуже важлива роль правового регулювання інтелектуальної власності, адже воно полягає в охороні і стимулюванні розвитку інтелектуального потенціалу країни. Заходи щодо захисту авторського права впроваджуються і на міжнародному рівні, де більшість країн керуються правилами Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). У Європі організація винахідницької (інноваційної) діяльності фактично вже стала прерогативою Європейського Союзу, що свідчить про надзвичайну актуальність проблеми. Нині у світі, зокрема і в Україні, наявні три основні типи захисту інтелектуальної власності: • патенти, що закріплюють за автором право па винахід; • авторське право, яке поширюється па твори у сфері науки, літератури і мистецтва; • товарний знак на виготовлену продукцію підприємств.
  17. 17. Висновки: Право власності – це одне із основних прав людини. Після природних прав людини воно є першим правом, яке захищається державою. Ст. 16 ЦК України прямо зазначає, що способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права;визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення та інші. Способи захисту цивільних прав та інтересів, що встановлені законодавчо, здійснюють уповноважені на це владні органи із захисту права. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
  18. 18. Існує досить велика кількість методів та форм захисту права власності, а отже і безліч їх класифікацій, які так чи інакше базуються на римському праві, яке перевірене сотнями років. Певний вклад у дослідження цього питання внесли і українські вчені. Серед способів захисту різні вчені виділяють: речово-правові засоби захисту права власності (віндикаційний і негаторний позови), а також позов про визнання права власності як особливого способу захисту цивільних (у тому числі речових) прав; зобов’язально-правові способи. Також окремо виділяються за різними теоріями «інші» або «спеціальні» способи. Захист інтелектуальної власності – це досить актуальне на сьогодні питання, і тому нині у світі, зокрема і в Україні, є три основні типи захисту інтелектуальної власності: патенти, авторське право та товарний знак. Українська система захисту права власності не ідеальна та потребує доопрацювання, особливо в епоху “цифрової” власності, коли нормативно- правове поле має підлаштовуватися під нові стандарти.
  19. 19. Дякуємо за увагу!

×