2. Для опису подій, очевидицею
яких була Ахматова, поетеса
вибирає біблійний масштаб.
Біблійні мотиви пронизу-ють
усю поему. Чому? Сама
Ахматова дає таке пояснен-ня:
«…В 1936 я знову починаю писати, але почерк у мене змінився, але голос уже звучить
інакше. А життя приводить в
уздечку Пегаса, який чимось
нагадує апокаліпсичного блідого коня або чорного коня із
тоді ще ненароджених віршів…»
3. «Зірка» («Зловісний знак… Великої
звізди») – біблійний образ, що виникає в
Апокаліпсисі. Він же з’являється і в поемі
“Реквієм”:
4. Розділ «Розп’яття» узагальнює всена-
родне горе і підносить його до масштабів вічності та ідеї духовного воскресіння.
5. Не випадково Богоматір іменується у вірші просто
“Матір’ю”: у такий спосіб авторка наближає
біблійний образ до земної жінки, до всіх матерів, що
пережили тортури чи страту репресованих синів.
6. Богоматір – символ невимовного болю,
терпіння та любові. Горе матері, що
пережила наругу над сином, ототожнюється, з мукою Богородиці, на очах
якої був розіп’ятий Христос.
7. Христос – символ великого страждання
сина. Розп’ятий Христос та заніміла
Богоматір у “Реквіємі” – це вирок, що
його виносить поетеса добі терору.
8. Наприкінці твору з’являється глибоко
символічний образ голуба. Він своїм
корінням, з одного боку, походить від
біблійної історії про потоп і є вісником
Божого прощення і початку життя з
миром.
З іншого боку, образ голуба є
символом Божого благовоління, що
походить із євангельського сюжету
про хрещення Ісуса Христа від Івана
Хрестителя.
9.
10. Перевід подій у біблійний план підкреслює
святість долі народу. Біблійні образи
допомагають розкрити загальнолюдські
страждання. Через них Ахматова звертається
до вічності.
