2. *Загальні відомості проектування
Наприкінці 20-х років минулого століття на
території сучасного Запоріжжя розгорнулася
грандіозна будова. План Шостого селища, як
часто називають місце нашої прогулянки
запорожці, був складений в 1928 році
архітекторами В.А. Весніним, Н.Я. Коллі,
Г.М. Орловим і являв собою символічну для
радянського містобудування 20-х років
лінійну схему, спрямовану в даному випадку
перпендикулярно виробничій зоні
Дніпрокомбіната.
А вже через рік у голому степу, поряд з
Дніпробудом, розпочалось будівництво
«ідеального соціалістичного міста». Проект
цього дива архітектури викликав захоплення
навіть за кордоном – у 1937 і 1939 роках
деякі будинки були відзначені на Всесвітніх
виставках у Парижі й Нью-Йорку. В самому
ж Радянському Союзі проект довгий час
вважався еталоном містобудування.
3. Місто-конвеєр, місто безмежного розвитку складалося з таких
частин: квартал №1 – стадіон; квартал №2 – житлокомбінат-
комуна; квартал № 3 – поки не забудований (мова про нього ще
попереду); квартал № 4 – школа-гігант; квартал №6 –
лікарняне містечко; квартали № 5, 8, 9 – житлові.
7. У 1932 р. під керівництвом містобудівника І.І. Малозьомова був
закінчений генеральний план Великого Запоріжжя, і вже
існуюче як самостійне містобудівне утворення Шосте селище
увійшло до нього в якості однієї зі складових.
За початковим задумом, Велике Запоріжжя являло собою
лінійно-зірчасту схему поселень – «Соцмісто», аналогічну за
основною ідеєю генплану Сталінграда В.Н. Семенова. У
закінченому генплані І.І. Малозьомова місто отримало велику
злитість, і хоча, з одного боку, в ньому все ще домінував
принцип організації житлових районів-комплексів, що
складаються з однакових житлокомбінатів, з іншого – була
сформована планувальна система, по суті класицистська, з
виділенням головної магістралі – вулиці Леніна і перетинають її
поперечними бульварами, що ведуть до Дніпра
8. *Квартал № 3
Основні автори центрального
району – Г.М. Орлов і В.Г. Лавров
виклали свою програму в статті,
опублікованій в 1933 р.
Сформована планувальна
структура поселення залишалася
без змін. А головна композиційна
вісь – алея Ентузіастів (тепер
проспект Металургів), спрямована
від річки до Дніпрокомбінату,
отримувала подальший розвиток.
Її кульмінацією мав стати квартал
№3, який був завершальним у
забудові алеї з боку перед
заводською площею (архітектори
Г.М. Орлов і В.Г. Лавров).
Архітектурна композиція кварталу
знаменувала собою ряд корінних
змін естетичного ідеалу
радянського містобудування.
Особливість такого архітектурного
проекту полягала в тому, що він
був ідеальним, так як в жодному
місті немає схожої забудови.
Також квартал отримав
периметральну забудову, а
композиційна вісь, що не мала в
конструктивістських планах ні
початку, ні кінця, зупинялася
великим кільцевим будинком
(архітектора Лаврова), що обіймав
круглий внутрішній простір.
