2. .
«Я вмію писати для
читачів, здатних
творити дива. А дива
творять діти, коли
читають книжки. Вони
беруть наші думки й
слова і вдихають у них
життя”
1907-2002
3. • Астрід була звичайною дитиною, такою, як її
ровесники. Але особливістю її було те, що вона
ніколи не розлучалася із книгою. Вона була
найзапеклішим читачем шкільної та сільської
бібліотек, де читала все підряд.
• «Сподіваюся, що ви будете любити книги так
само сильно, як люблю їх я. Я не тільки люблю їх
читати, я люблю чіпати їх, відчувати їх, знати,
що вони належать мені»…
4. • Дитинство Астрід проходило під прапором
нескінченних ігор - захоплюючих, цікавих,
часом ризикованих і нічим не поступаючих
хлоп'ячим забавам. Тому багато її героїв
такіж невиправні бешкетники.
• Це і улюблений дітьми всього світу Карлсон,
Еміль з Леннеберга, Пеппі Довгапанчоха,
Лотта з Бешкетної вулиці
5. • І на це запитання журналістів Астрід Ліндгрен
однозначно відповідала, що одна-єдина дитина на
світі може її надихати: та, якою була колись вона
сама. Може, тому її твори так подобаються дітям. До
останнього дня у душі А. Ліндгрен жила дитина, тому
так добре вона розуміла дитячу душу і так правдиво
та переконливо змогла описати життя дітей.
6. • Шведська письменниця
Астрід Анна Емілія Ліндгрен
написала понад 35 художніх
творів для дітей і про дітей,
у яких тісно переплітаються
реальність з фантастикою.
7. • Відома на цілий світ бешкетниця,
дівчинка у величезних черевиках,
з руденькими косичками і
ластовинням на носі. Вона майже
така ж фантастична істота як
Карлсон, бо в дев’ять років
сильніша і спритніша за кількох
дорослих поліцейських і
циркового силача. Пеппі вигадує
неймовірні історії про наймичку
своєї бабусі, про різні країни, у
яких вона бувала із своїм татом,
капітаном корабля. Вона не
розуміє для чого їй вчитися у
школі, не вміє поводитися у
товаристві і складається
враження, що робить усе, що їй
заманеться.
8. • «Вродливий, розумний і до міри
затовстий чоловік у розквіті сил» увесь
час хвалиться, виманює у Малого
солодощі, ламає іграшки, лякає
дорослих і все це – просто так, щоб
розважитися або когось подратувати.
У казці всы бешкети виглядають
такими дотепними і смішними. Та крім
хуліганства Карлсон робить і добрі
справи – знаходить молоко і втішає
немовля, рятує від злодіїв дім Малого.
Хоч у казці немає ніяких оцінок і
суджень – що добре, а що погано —
проте не зрозуміти цього неможливо,
навіть дитині.
9. • Еміль – п’ятирічний білявий хлопчик з
великими блакитними очима. Хоч на
вигляд він як справжнє янголя, його
витівок боїться усе село, а рідні не
мають ані хвилини спокою. То Еміль
вдягнув на голову супницю і не міг з
неї вибратися, то поклав у торбинку
пані Петрел пацюка, вилив на голову
татові цілу миску тіста або ледь не
влаштував пожежі у містечку
Вімерб’ю. Але усі його витівки – не злі.
Все, що стається — з добрих намірів,
через дитячу допитливість, або якось
так, випадково. Насправді Еміль має
добре серце, готовий завжди прийти
на допому і навіть рятує від смерті
наймита Альфреда.
10. • Лотта — найменша донечка в родині
Німанів. Вона ще не ходить до школи,
тож може втнути таке, чого старші діти
вже не роблять. Скажімо, може вибігти
на дощ, щоб краще рости, може
розпустити тітоньці Берґ недоплетеного
светра, може перетворити велику рожеву
свинку на ведмедика Бурмила, може
вживати мало не лайливі слова, може
безстрашно податися з дому (щоправда,
зовсім недалечко). Але найбільше за все
Лотта не любить самоти, тому з нею
весело й цікаво.
11. • Ліндгрен відповіла:
« З таким же успіхом можна запитати: чи є
майбутнє у хліба? У троянди, у дитячої
пісеньки, у травневого дощу? .. Краще
запитати: чи є майбутнє у людини? .. Якщо воно
є у людини, воно є і у книги. Тому що якщо
одного разу ми навчилися черпати радість і
втіха в книгах, нам без цього не обійтися ... Для
багатьох, багатьох книги так само потрібні, як
хліб і сіль. І так буде, скільки б не винаходили
хитромудрих касет, і телевізорів, і інших
замінників. У людському мозку зберігаються
книжкові скарби, які не помруть».
12. Діти, читайте книжки
А.Ліндгрен! Вони подарують вам
незабутні хвилини радості, світла
і тепла! Разом з її героями ви
будете творити чудеса! У це
вірила письменниця.
