2. ДЕРМАТИТ
ДЕРМАТИТ - контактне гострозапальне ураження
шкіри, що виникає в результаті впливу на неї
дратівливих чинників хімічної, фізичної чи біологічної
природи. Відноситься до групи алергодерматозів.
Класифікація: 1. Гостра форма - мікровезікульна або
макровезікульна - виникає відразу після контакту з
подразником і зникає після припинення контакта.
2. Підгостра - коркова або луската.
3. Хронічна - аконтотична - виникає
при періодичних контактах з
подразником протягом тривалого часу.
3. ВІТИЛІГО
ВІТИЛІГО - порушення пігментації, що
виражається в зникненні пігменту меланіну на
окремих ділянках шкіри.
Велике значення у розвитку
вітиліго мають стресові стани,
хронічні хвороби внутрішніх
органів, інтоксикації, контакту-
вання шкіри з деякими синте-
тичними тканинами, фізична
травма (реакція Кебнера)
4. ВІТИЛІГО
Цікаві факти: Зміни в кольорі шкіри Майкла Джексона
протягом його життя викликані саме вітиліго.
Хвороба Майкла Джексона передалася і його старшому
сину - 14-річному Принцу Майклу Джозефу Джексону.
У Артура Конан-Дойля є невелике оповідання «побілілий
воїн». Британський офіцер перенервував в колоніальних
битвах і повернувся додому з плямами вітиліго, будучи
абсолютно впевненим у тому, що це початок прокази.
Цікаво, що за останні 100 років, незважаючи на
гігантський прогрес в інформаційних і медичних
технологіях, відношення більшої частини населення до
білих плям майже не змінилося.
5. ПЕДИКУЛЬОЗ
ПЕДИКУЛЬОЗ (вошивість) - паразитичне
захворювання шкіри, викликане наявністю на
волоссі вошей.
Симптоми вошивості:
- шкірний свербіж в місці укусу воші;
- дрібні сірувато-блакитні плями на шкірі;
- розчухи (екскоріації);
- наявність гнид у волоссі.
7. КОРОСТА
КОРОСТА - інфекційне
паразитарне захворювання
шкіри, яке супроводжується
свербінням та розчухами.
Щороку в світі реєструється
до 300 млн випадків
корости.
Збудник корости – кліщ
коростяний, або коростяний
свербун.
8. СЕБОРЕЯ
СЕБОРЕЯ - патологічний стан шкіри,
обумовлений порушенням функцій
сальних залоз, зміною складу їх
секрета.
Форми: жирна, густа і суха.
Причини:
- спадкова схильність;
- порушення гормонального статусу
організму;
- вплив негативних факторів
зовнішнього середовища;
- пухлина яєчок у чоловіків,
захворювання яєчників у жінок;
- психічні і неврологічні захворювання.
9. АЛОПЕЦІЯ
АЛОПЕЦІЯ - патологічне випадання волосся, що
приводить до його порідіння або повного
зникнення в певних ділянках голови або тулуба.
Причини розвитку алопеції лежать
на генному рівні і полягають в
ушкоджувальному впливі на
волосяні фолікули активної
форми чоловічого статевого
гормону тестостерону -
дигідротестостерону, що
знаходиться у волосяних фолікулах.
10. ВУГРОВА ХВОРОБА
ВУГРОВА ХВОРОБА - хронічне рецидивуюче
захворювання сальних залоз і волосяних фоллікулів.
Захворювання найчастіше виявляється в період
статевого дозрівання.
Класифікація:
- неонатальні;
- дитячі;
- юнацькі (звичайні);
- вугри дорослих;
- контактні;
- комедональні.
11. ВАСКУЛІТИ ШКІРИ
ВАСКУЛІТИ ШКІРИ- група
захворювань, при яких
ведучою і характерною
ознакою є запальне
ураження стінки
кровоносних судин дерми та
підшкірної основи, частіше
алергічного типу.
12. ЕКЗЕМА
ЕКЗЕМА- гостре або
хронічне незаразливе
запальне захворювання
шкіри, що має нервово-
алергічну природу та
характеризується
різноманітними висипами,
почуттям печіння,
свербінням і схильністю до
рецидивів.
13. МІКОЗ
МІКОЗ (грибок) – хвороба
викликана
паразитуючими грибами.
Види мікозу:
- дерматомікози - нігтів та
шкіри;
- внутрішніх органів.
14. МІКОЗ
Види грибкових захворювань:
- кандидоз - викликається
Candida albicans.
- оніхомікоз - грибкове
захворювання нігтів.
- строкатий (висівковий,
різнокольоровий) лишай -
характеризується утворенням
лусочок.
15. МІКОЗ
Чорний лишай - на долонях і
підошвах утворює коричневі або
чорні плями.
Чорна пьедра - колонізує
волосся, викликається Piedraia
hortae.
Біла Пьедра - мікоз волосся
голови, вусів, бороди.
Тріхофітія – стригучий лишай.
Чорний язик – на язику
утворюється чорний наліт, що
викликається грибком.
18. Що таке “обмороження”?
Обмороження – це ушкодження тканин у
результаті дії низьких температур.
Може виникнути навіть за
температури, вищої від 0°С. Мокре та
тісне взуття; тривале перебування у
нерухомому стані на вітрі, в снігу, під
холодним дощем; хвороби, втрата
певної кількості крові, алкогольне
отруєння тощо можуть стати
причиною обмороження. Найбільш
уразливі для обморожень частини тіла
з найслабшим кровотоком: ніс, вуха,
кінцівки.
19. Симптоми обмороження:
1. Виникає відчуття холоду.
2. Людина відчуває
поколювання, її шкіра
набуває блідого кольору,
втрачає чутливість.
3. Шкіра німіє та набуває
синього відтінку.
4. Повна втрата контролю
над переохолодженою
частиною тіла.
20. Невідкладна допомога
1. Для швидкого відновлення кровообігу –
швидко зігріти уражені ділянки шкіри шляхом
занурення у розчин перманганату калію,
поступово підвищуючи температуру від 20о С до
37-39о С, можна розтерти шкіру спиртом при
відмороженні І ступеня.
2. З метою запобігання попадання інфекції на
уражену ділянку – просушити уражені ділянки,
накласти асептичну пов’язку.
3. З метою профілактики шоку – ввести
знеболюючі препарати.
4. Госпіталізація в опіковий центр або
хірургічний відділ лікарні.
22. Ступені обмороження:
1. Пошкодження поверхневого шару шкіри.
Шкіра бліда, після зігрівання стає набряклою,
багряно-червоною з темно-синіми плямами,
з’являється колючий, пекучий біль.
2. Утворення пухирів, наповнених
прозорою, жовтуватого кольору рідиною,
навколо яких шкіра темно-синього кольору,
біль пекучого характеру.
3. Омертвіння шкіри та підшкірної
клітковини, виражений набряк навколишніх
тканини, утворення пухирів з гемологічним
вмістом, больовий синдром.
4. Омертвіння шкіри, тканин і кістяк,
больовий синдром.
23. 1. Обмороження III та IV ступенів, що
протікають за типом сухої гангрени,
характеризуються поступовою
муміфікацією , відмиранням та
висиханням шкіри, темно-синім
забарвленням, утворенням
демаркаціонних борозен (зморшок).
2. Мимовільне відторгнення некротизованих
пальців кистів та ступнів (4-5 тижнів по
тому).
3. Після відторгнення некротизованих
ділянок відбувається ріст грануляцій ,
епітелізація та рубцювання ран.
24. Для виявлення границь ураження використовують:
- спосіб Більрота;
- інфрачервону термографію;
- креатинкіназний тест;
- комплексне рентгенорадіонуклідне
дослідження.
25. Профілактика обморожень:
Полягає в попередньому загартовуванні
організму, у дотриманні особистої гігієни ,
застосуванні відповідного одягу і взуття.
Слід періодично перевіряти чутливість
кінцівок та обличчя. Перед виходом на
вулицю у холодну погоду треба ситно поїсти.
Не дай собі замерзнути!!!
27. Опіки
Опік – ушкодження шкіри чи слизової оболонки,часто з підлеглими
тканинами,внаслідок дії на них високої температури (термічний
опік), чи хімічно активних речовин (хімічний опік), чи таких фізико-
хімічних чинників,як електричний струм та радіація (електричні та
променеві опіки).
Наука, що вивчає опіки називається комбустіологія.
28. Класифікація опіків
термічні — опіки, що виникають внаслідок дії джерел тепла (полум'я,
розпечених металів, променевої енергії тощо);
хімічні — опіки, що спричинюються дією будь-якої хімічної речовини;
радіаційні — виникають при тривалій дії й потраплянні радіоактивних
речовин на шкіру і слизові оболонки.
променеві — ураження, що виникають внаслідок місцевої дії на шкіру
іонізуючого випромінювання;
світлові — термічні опіки, які виникають внаслідок інтенсивного світлового
випромінювання;
сонячні — опіки шкіри, які виникають внаслідок дії сонячного
випромінювання;
електричні (електроопіки) — опіки, які виникають при проходженні крізь
тканини електричного струму;
Термохімічні— опіки при вибухах хімічних речовин.
29. Ступені опіків
ступінь I (легкий) — почервоніння
(гіперемія) і набряк шкіри;
ступінь II(середній) — утворення
дрібних пухирів з прозорим вмістом
(руйнуються дрібні лімфатичні судини
- лімфокапіляри);
ступінь IIIa(середньо-важкий) —
утворення великих пухирів з мутним
вмістом (ушкодження шкіри і
підшкірної клітковини);
ступінь IIIb(важкий) — частина
великих пухирів тріскає, утворюючи
мокрі виразки або малюнок
«потрісканої землі» (глибокий опік);
ступінь IV (дуже важкий) —
обвуглення, згоряння тіла аж
до кісток і
ушкодженння кістки (некроз), опікова
райдуга, шоковий стан пацієнта.
30. ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ДІАГНОЗУ
НЕОБХІДНО ВИЗНАЧИТИ
Коли площа ураженої шкіри перевищує 10% - слід
очікувати розвиток опікового шоку
1) Фактор опіку;
2) Площу опіку:
- Правило долоні
- Правило дев’яток
3) Глибину опіку;
31. Опіковий шок
Опіковий шок – найтяжчий період опікової
хвороби. Він зумовлений потужними
больовими імпульсами з місця опіку та
втратою рідкої частини крові разом з білками
та електролітами. Ушкоджена шкіра в
десятки разів інтенсивніше віддає рідину, ніж
неушкоджена, що викликає порушення
водно-сольового балансу, зменшує об'єм
циркулюючої крові, викликає гіпоксію
органів і тканин.
Гіпоксія, або Кисневе голодування —
патологічний стан, під час якого тканини і
органи недостатньо насичуються киснем або
кисню достатньо, але він не засвоюється
тканинами. Внаслідок цього в життєво
важливих органах розвиваються незворотні
зміни.
32. 1) Ушкоджену поверхню підкласти під
струмінь холодної води та потримати 5-
10 хвилин.
2) Накрити чистою сухою тканиною.
3) Зверху тканини прикласти холод (лід,
пакет з холодною водою або снігом).
Недопустимо змащувати ушкоджені
ділянки кремами і жирами, присипати
борошном або крохмалем; пробивати
пухирі та видаляти тканину, що прилипла
до шкіри.
33. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ
ТЕРМІЧНИХ ОПІКАХ III та IV
СТУПЕНІВ
1) Накласти на ушкоджену поверхню
чисту серветку, плівку або тканину.
2) 2) Зверху плівки прикласти пакет з
льодом.
3) Дати потерпілому таблетку анальгіну
(якщо потерпілий при тямі).
4) При довгому очікуванні швидкої
медичної допомоги забезпечити
постраждалого великою кількістю
теплого пиття.
34. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ
ТЕРМІЧНИХ ОПІКАХ
НЕДОПУСТИМО:
1. Здирати з поверхні шкіри одяг
2. Роздирати пухирі
3. Бинтувати обпечену поверхню
4. Змивати бруд та сажу з поверхні шкіри
5. Обробляти пошкоджену поверхню
присипками та рідинами, що вміщують спирт
35. НАРОДНІ МЕТОДИ
ЛІКУВАННЯ
№1
Народна медицина радить спосіб
лікування опіку – картоплею. Натерти на
тертці свіжу картоплю, покласти на
ганчірку і прив’язати до хворого місця. Як
тільки компрес нагріється, зняти його.
№2
Спосіб лікування чаєм: заварити міцний
чорний або зелений чай, остудити
заварку до 15 ° С і поливати нею обпалені
місця, перебінтовуючи їх.Постійно
змочувати бинти заваркою, не даючи їм
висихати. Робити так 10-12 днів.
36. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ
ХІМІЧНИХ ОПІКАХ
Якщо опік викликаний кислотою (за винятком сірчаної),
то можна промити місце опіку струменем холодної води, а потім
луговим розчином: миляною водою або розчином харчової соди.
2) Якщо опік від лугу, то після промивання водою добре
прикласти тканину, змочену слабим оцтом або лимонним
соком. Перед відправкою у лікарню опік накрити пов’язкою.
3) Якщо на шкіру потрапив фосфор, то він може
спалахнути. Пошкоджене місце слід опустити під воду.
Паличкою видалити шматки фосфору, накласти пов’язку.
4) Коли на шкіру потрапляє негашене вапно, ні в якому
випадку не допустити потрапляння туди вологи – відбудеться
хімічна реакція. Опік обробити будь-яким маслом.
37. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ
СМЕРТІ ПРИ ОПІКАХ
Опіковий шок. Виникає у зв'язку
з подразненням великої кількості
нервових елементів значної області
ураження. Чим більша площа опіку, тим
частіше буває і важче проходить шок.
Опікова хвороба. Чіткої межі
між опіковим шоком та опіковою
хворобою нема. По суті мова йде про
одне і те саме явище. У перші 2-3 доби
мова йде про опіковий шок. На 3-5у
добу, як правило, повністю
проявляються зазначені вище
ускладнення - опікова хвороба.
Інфекція. При інфекції на
ураженій поверхні виникають
септичні явища (септична фаза
хвороби), підвищується температура
тіла, появляються озноби, наростає
лейкоцитоз та нейтрофільоз,
розвивається анемія, язви, тощо.
Токсемія. Починається з
перших годин після опіку, поступово
наростає і після виходу із шоку в
подальшому визначає стан
потерпілого. У розвитку токсемії
відіграє роль всмоктування із зони
опіку продуктів розпаду тканин,
токсинів.
