Екологія, коротко про повітрянне забруднення в Україні.

1. 7.4. ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯНОГО БАСЕЙНУ
Найнеобхіднішим компонентом довкілля та життєдіяльності людини є повітря. У наш час
процеси самовідтворення та регуляції складу атмосфери порушуються завдяки всебічній
діяльності людини.
На стан повітряного басейну України впливають внутрішні стаціонари та пересувні
джерела й повітряні потоки з території Західної Європи. Забрудненість повітря ми почали
відчувати наприкінці 60-х років, однак до середини 70-х узагальненої інформації про це в
республіці майже не використовували. Нині рівень забрудненості повітря в більшості міст
країни перевищує санітарні норми, а у чверті населених пунктів перевищено гранично-
допустимі рівні в 5-20 разів. Близько третини всіх промислових підприємств України
працюють без санітарно-захисних зон. Головними забруднювачами повітря в Україні є
підприємства металургії — 35%, енергетики — 29,3%, вугільної — 8% та нафтохімічної
промисловості — 6% від загального обсягу викидів стаціонарних джерел. Щорічно
промислові та автотранспортні підприємства України викидають в атмосферу 17 млн тонн
шкідливих речовин (по 300 кг на кожного мешканця України). Від загального обсягу
промисловихвикидів вловлюють 16%, а утилізують 48%. З 1991 р. в Україні введено плату
за забруднення повітря. Якщо порушуються нормативи, що встановлені для 8500
промислових підприємств, плата зростає у 3-5 разів. Викиди шкідливих речовин від
стаціонарних джерел забруднення в 1993 р. становили 7,3 млн тонн. Вловлюється та
знешкоджується лише 3/4 шкідливих речовин, котрі викидаються стаціонарними
джерелами забруднення.
До екологічних лих України немало додає розвиток транспорту. Щорічні викиди
автотранспорту в Україні становлять 6,5 млн тонн, або 37% усіх шкідливих викидів у
повітря. У ряді міст вони переважають усі інші, зокрема в Чернівцях на них припадає 75%,
у Вінниці та Києві — 77%, Львові — 79%, Сімферополі, Луцьку, Івано-Франківську — 83%,
Ялті, Полтаві, Хмельницькому — 89%, Євпаторії та Ужгороді — 91% викидів.
Однак у країні залишається нерозв'язаним питання із встановленням на автомобілях
нейтралізаторів вихлопу, виробництвом дизельного палива з антидимовими присадками та
пониженим вмістом сірки, бракує сучасних контрольних приладів, неетильованих марок
пального. Питома вага викидів від стаціонарних джерел та автотранспорту в
Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській областях від загальних в Україні
становить відповідно 68 та 45%. У більш ніж половині областей автотранспорт — основне
джерело забруднення повітряного середовища. Високий рівень забруднення
спостерігається в 13 містах України, котрі розташовані в Донецькому (Донецьк,
Краматорськ, Єнакієве, Горлівка, Макіївка, Маріуполь, Алчевськ, Слов'янськ, Луганськ,
Дзержинськ), а також в Придніпровському (Запоріжжя, Одеса, Кривий Ріг) промислових
регіонах. Такий рівень зумовлений підвищеним вмістом специфічних шкідливих речовин,
а також вмістом діоксиду азоту й пилу.
Повільно впроваджується реконструкція й модернізація шкідливих виробництв. Так, з 50
доменних печей в Україні 46 експлуатуються понад 30 років. З 80 мартенівських печей 68
працюють такий же термін.
Встановлено, що довготривале забруднення атмосферного повітря сірчаним газом,
окислами вуглецю, азоту та іншими речовинами шкідливо впливає на здоров'я людини.

2. Через це може збільшуватися загальна захворюваність населення, яка зумовлена
ураженням окремих органів і систем організму — легеневої (пневмонія, бронхіальна астма
та інші неспецифічні хвороби легень) та серцево-судинної (гіпертонічна хвороба) систем.
Охорона повітряного середовища
Заходи з охорони атмосферного повітря можна розділити на такі групи:
1) планувальні - раціональне розміщення промисловості в певнихсанітарно захищених зонах
залежно від виду й потужності підприємства та місцевих умов;
2) ефективні способи газоочищення, пиловловлювання і редукції (вловлювання й
використання промислових викидів);
3) санітарно-законодавчі - розробка норм гранично допустимих концентрацій (ГДК)
шкідливих речовин у атмосферному повітрі населених пунктів.
Для зниження забрудненості повітря промисловими викидами застосовують хімічній фізичні
методи їх вловлювання з перспективою змін існуючих технологій і переходу на замкнуті
безвідходні технологічні цикли.
Хімічне очищення передбачає вловлювання викидів шкідливих газів шляхом абсорбції їх
рідинами, адсорбції твердими речовинами, каталітичного перетворення домішок чи
доспалювання їх у топках. Такими способами можна вловити 60-80% шкідливих газів.
Абсорбція - найпоширеніший спосіб очищення газів. Він заснований на різній розчинності
газів у рідинах і хімічних реакціях, при яких у абсорбційній рідині (як правило, у воді)
присутні реагенти, котрі утворюють з уловлюваним компонентом стійкі хімічні сполуки.
Адсорбція базується на здатності дрібнопористих адсорбентів (активоване вугілля,
силікагелі, алюмогелі, цеоліти, пористе скло та ін.) вловлювати з газової суміші шкідливі
компоненти.
Основу каталітичних методів очищення газів становлять каталітичні перетворення
шкідливих газоподібних речовин у нешкідливі сполуки, які викидаються в атмосферу чи
використовуються у виробництві.
Фізичні методи очищення засновані на осадженні твердих частинок і рідких домішок -
частинок пилу, крапельок туману. З цією метою використовують різноманітні пристрої, котрі
працюють за принципами інерційної сепарації, фільтрування через пористі матеріали й
перегородки, мокрого очищення газових відходів, електростатичного осадження пилу тощо.
Ефективність фізичних методів пиловловлювання сягає 90-99%. Проблема повного
вловлювання газів і аерозолів з викидів технічно вирішена і застосовується, наприклад, на
підприємствах атомної промисловості.
Для підвищення ефективності й повноти очищення відхідних газів і пиловихчасток
необхідні значні додаткові затрати. Тому віднаходяться додаткові шляхи зниження
локального забруднення навколоземного шару повітря в районі джерела викидів. Одним з
них є спорудження високих і надвисоких димових труб (180-300 м). Димова труба висотою
100 м дозволяє розсіювати шкідливі речовини в околиці радіусом 20 км, тим самим
знижуючи їх вміст практично до нешкідливого для людини рівня. Труба висотою 250 м
збільшує радіус розсіювання до 75 км. Застосування високих труб, звичайно, не зменшує
кількості викидів шкідливих речовин, а лише сприяє зниженню їх концентрації в повітрі.

3. Все актуальнішою стає проблема зниження забруднення атмосферного повітря від
вихлопних газів автомобілів і літаків. У багатьох країнах світу провадяться інтенсивні
роботи з вдосконалення двигунів внутрішнього згоряння і пошуку новихпринципів їх
роботи. Для вирішення цієї проблеми у містах скорочують використання етилованого
бензину, застосовують каталізатори для окислення монооксиду вуглецю, вуглеводнів і
відновлення оксидів азоту, замінюють бензин природним газом і водневим паливом.
Згоряння палива в турбінах реактивних літаків відбувається при вищій температурі, ніж у
автомобільних двигунах. Тому в вихлопних газах турбін, крім оксидів вуглецю й сірки,
міститься підвищена кількість оксидів азоту. Ці домішки можуть протягом тривалого часу
знаходитися в стратосфері й взаємодіючи з озоном, знижувати його вміст у повітрі.
У нашій країні використовуються такі критерії шкідливості атмосферних забруднень:
1. Допустимим визнається лише такий вміст тієї чи іншої речовини в атмосферному повітрі,
який не справляє на людину прямої чи опосередкованої шкідливої або неприємноїдії, не
знижує працездатності, не впливає на самопочуття й настрій людей.
2. Привикання до шкідливих речовин розглядається як несприятливий момент і доказ
недопустимості даного рівня їх вмісту.
3. Недопустимим є такий вміст шкідливих речовин, котрий несприятливо впливає на
рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери і побутові умови життя населення.
Для кожної речовини, що забруднює повітряне середовище, встановлено два нормативи:
разова й середньодобова ГДК. Максимальна разова ГДК встановлюється для попередження
рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміна біоелектричної активності головного
мозку, світлочутливості очей тощо) при короткочасній дії атмосферних забруднень (до 20
хв.), а середньодобова - з метою попередження їх загальнотоксичного, канцерогенного,
мутагенного та інших хвороботворних впливів.
На даний час гігієнічні нормативи встановленідля 160 речовин і 35 комбінованих
атмосферних забруднювачів.
Підприємства, їхні окремі цехи й споруди, котрі є джерелами виділення в атмосферне
повітря шкідливих і тих, що мають неприємний запах, речовин, відокремлюють від жилої
забудови санітарно-захисними зонами. Ширина такої зони може становити від 50 до 1000 м в
залежності від санітарного класу підприємства.