л14 уя 2012

Дисципліна
СТАНДАРТИЗАЦІЯ та УПРАВЛІННЯ
ЯКІСТЮ
Лекція №14

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
Модуль №2
«Управління якістю у видавничо-поліграфічній справі»
Лекція №14
Прикладна кваліметрія

План
1.Загальні відомості про переробку образотворчої
інформації. Якість репродукування.
2. Кваліметрія фоторепродукційних процесів і
фотоформ.
3. Кваліметрія в процесах програмування фотозйомки.
4.Перелік і порядок операцій технологічного процесу
репродукування зображення.
5. Методи забезпечення та оцінювання якості робочих
фотоформ.
6.Показники якості діапозитивів тексту.
Контрольні питання.

Загальні відомості про переробку
образотворчої інформації.
Якість репродукування
• Репродукування оригіналу складається з
послідовних, залежних один від одного
процесів перетворення інформації.
• Ланцюг перетворень образотворчої
інформації, закладеної в оригіналі, до
вигляду, зручного для її масового
тиражування, починається з
фоторепродукційних процесів.

• Першою стадією багаторазового
трансформування оригіналу як вихідного
еталонного зображення, яке являє собою
двовимірний розподіл оптичної щільності
Л(х, у) або яскравості В(х, У), є виготовлення
фотоформи.
• На цій стадії ілюстраційна інформація
(оригінал) розчленовується на градаційну і
кольорову інформації і передається на
наступний носій інформації.

• При цьому зона кольорового охоплення і
параметри різкості оригіналу приводяться у
відповідність з аналогічними
можливостями нового носія інформації.
• Відкоректована інформація переноситься
на майбутню друкарську форму, а на стадії
друкування — на папір.

• До переробки ілюcтраційної і текстової інформації
висуваються різні вимоги.
• Ілюстрації крім змісту мають зовнішню форму, яка має
створювати певне враження на споживача інформації.
• Необхідні перетворення (як головні, так і додаткові)
виконуються на всьому шляху - від оригіналу до
фотоформи.
• Чим довший шлях відтворення, тим більше
технологічних можливостей, але це вступає в
протиріччя з економікою.

• Проблеми при репродукуванні образотворчої
інформації виникають через різноманіття
ілюстрацій:
• в кожному конкретному випадку доводиться
вирішувати проблему досвідним шляхом.
• З точки зору інформаційного підходу система тим
краще відтворює зображення, чим дрібніші деталі
й більше число градацій оптичної щільності буде
зафіксовано на копії.

• Поняття "якість" досить часто вживається,
але не завжди цілком зрозуміло, що ж воно
означає.
• Проблема якості спрямована не на
підвищення продуктивності, а на
забезпечення високої надійності.
• Коли йдеться про якість продукції, то, як
правило, мають на увазі технічний бік
справи, тобто відповідність технічним
вимогам, і забувають про духовний аспект.

• У кінцевому підсумку якість продукції оцінюють
покупці.
• Часто вважається, що поняття "якість" випливає
із співвідношення ціна - продуктивність.
• Насправді ж воно виходить за межі такого
співвідношення.
• Свідченням цього є те, що продукція окремих
підприємств реалізується за вищими цінами
порівняно з аналогічною продукцією інших
підприємств.

• Це пояснюється тим, що якість визначається не лише
власне якістю продукції, а й якістю всієї виробничої
системи (обладнання, матеріали, технологічні
процеси, управління, контроль та ін.).
• З досвіду, оцінювання рівня якості репродукції
ускладнюєтеся, з одного боку, тим, що воно базується
на зоровому сприйнятті людини (визначальну роль
при цьому відіграють психофізіологічні фактори —
свідомість та уява), тобто суб'єктивно на підставі того,
наскільки дане зображення видається хорошим.
• З іншого боку, якість зображення характеризується
рядом фізичних показників.

• Таким чином, необхідно говорити про дві категорії
якості:
• об’єктивну, що визначається показниками, ознаки
яких можна досить точно виміряти (геометричні
розміри, оптичну щільність, умови друкування,
лініатуру растра, растрові градації, кути повороту
растра), і
• суб'єктивну, ознаки якої неможливо точно
виміряти або встановити досить надійно (відчуття,
настрій), зорове відчуття, враження від зображення.

• Встановлення суб’єктивної якості є дуже
складним завданням, тому при такому оцінюванні
доцільно завчасно потурбуватися про фактори,
котрі впливають на результат:
• нормоване освітлення для розглядання
зображення,
• наявність зразків кольорів,
• приклади результатів оцінювання зображень
споживачем,
• особливості сприйняття ним зображень та ін.

• На підставі найбільш загальних положень теорії
розпізнавання образів вважається, що зорова
система сприйняття образотворчої інформації
оцінює якість зображення за ступенем
"наближення" репродукції до оригіналу.
• Основними факторами, які визначають
розпізнавання сюжету на репродукції, є розподіл
тонів на репродукції і чіткість зображення.
• При репродукуванні кольорових зображень
важливим фактором є точність кольоропередачі.

• Якість репродукції залежить також від
випадкових факторів (шумових вад):
• зернистості й
• плямистості фотошарів,
• растрового муару,
• нерівномірності друку,
• механічних пошкоджень тощо.

• Об'єктивні та суб'єктивні критерії якості
створюють технічну якість продукції, що
складає основу системи забезпечення
якості на виробництві.
• Без гарантії реалізації цієї якості неможливо
створити передумови для формування
іміджу підприємства.

• Для забезпечення якості продукції необхідно
підвищувати відповідальність виробника цієї
продукції і створювати систему контролю на
виробництві.
• Важливим завданням організації системи
контролю продукції є:
• планування,
• управління,
• забезпечення і
• підвищення якості продукції..

• Для репродукційного виробництва властиве
дотримання індивідуальних вимог до якості
продукції, що необхідно враховувати при
організації контролю, який має
здійснюватися відповідно до вимог
стандартів.
• Такий контроль є здійснимим лише щодо
об'єктивних критеріїв якості.

• Сутність кожної окремої операції відтворення
інформації полягає в точному передаванні її:
• з оригіналу на фотоформу,
• з фотоформи на друкарську форму і
• з друкарської форми на папір (відбиток).
• Це може контролюватися різними способами і
воно є завданням метрології.
• Кількісно і якісно точність передавання
оцінюється за допомогою певних показників.

• Суттєва вимога до показників якості - їх
здатність мати керуючу дію, тобто давати
конкретні передумови при визначенні
технологічного процесу, виборі матеріалів і
обладнання, що забезпечують потрібний
рівень якості.
• Важливу роль при контролі репродукційних
процесів відіграють контрольні шкали, які
дають змогу здійснювати оперативний
візуальний та інструментальний контроль.

Кваліметрія фоторепродукційних
процесів і фотоформ
• Стандартизація всієї системи
репродукування та промислова обробка
оригіналу можливі лише у разі повної
стандартизації репродукційних процесів,
тому що якість репродукції залежить від
параметрів фотоформи.
• Для виготовлення друкарської форми
образотворчу інформацію (ілюстрації і
зображення тексту) попередньо
підготовлюють і переробляють.

• Значущість, число операцій та їх послідовність
визначаються видом друку.
• Найважливішими є такі операції:
а) змінювання розмірів зображення;
б) змінювання оптичної щільності та контрасту
зображення;
в) перетворення півтонового зображення в
растрове;
г) кольороділення;
д) градаційна коректура;
е) коректура кольороподільних спотворень;

є) регулювання зональних щільностей
кольороподіленого комплекту;
ж) змінювання кількості деталей зображення
(видалення чи добавлення);
з) отримання прямого або дзеркального
зображення;
і) комбінування та монтування зображень;
к) контратипування.
• Перелічені операції за мірою впливу на
відтворювану інформацію можуть бути поділені
на три групи.

• До першої належать операції, пов'язані з
кольороподілом, раструванням, корекцією
кольору та градації, контратипування.
• Друга група операцій змінює зміст
зображення за бажанням видавництва;
свідоме змінювання кольорів оригіналу,
змінювання кількості деталей зображення
та ін.

• Операції третьої групи (монтування, розміщення
зображення — пряме чи дзеркальне) не
впливають чи майже не впливають (змінювання
розмірів зображення) ні на зміст зображення, ні
на градацію тону та кольору.
• Найбільший інтерес в теоретичному та
практичному плані й найбільшу складність
становлять операції першої групи.
• До цього часу ці операції важко стандартизувати.

• Репродукування неминуче призводить до
градаційних спотворень зображення, що
потребує збільшення числа етапів, частина з
яких призначена для корекції зображення.
• При електронному репродукуванні досить
одного передавання інформації при
виготовленні як негативів, так і
діапозитивів.

• При трансформаціях зображення деяка
частина інформації губиться або
спотворюється, тому репродукція буде
відрізнятися від оригіналу.
• Для отримання якісної репродукції
репродукційним процесом необхідно
управляти:
• компенсовувати недоліки деяких показників
за рахунок інших, а також ураховувати
специфіку конкретного технологічного
процесу.

• Технологічний процес репродукування
оригіналу включає операції, різні за
ступенем впливу на репродукцію та за
ступенем придатності до управління.
• Так, операція передавання інформації з
растрової фотоформи на копіювальний шар
(копія), а з копії - в друкарську форму є
практично некерованими.

• Проте процес трансформації копії в
друкарську форму, наприклад, при
виготовленні форми глибокого друку
пігментним способом або операція ручної
коректури при травленні форм високого
друку дуже активно впливають на обсяг
інформації, що передається.

• Фоторепродукційний процес є підготовчим
етапом до друкарського процесу.
• Він є керованим процесом.
• Управління репродукційним процесом —
складне багатогранне завдання, першим і
важливим етапом якого є оцінювання рівня
якості технологічного процесу.

• Теорія комплексного управління якістю
передбачає необхідність планування не лише
рівня якості продукції, а й заходів, що його
забезпечують.
• При репродукуванні враховуються особливості
видів друку.
• Удосконалення технології фоторепродукційних
процесів можливе при використанні
прогресивних методів нормалізації умов
репродукування на всіх етапах — від оцінювання
якості оригіналу до вибору і реалізації
оптимальйих режимів обробки фотоформи.

• При цьому особливо важливе місце відводиться
пристроям і системам програмованого управління
експонуванням .
• Нормалізація фоторепродукційних процесів тісно
пов’язана з вибором системи, а останнє – з рівнем
якості відтворення та можливістю управління
параметрами фотоформи на всіх етапах процесу.
• Нині значно вдосконалено обладнання,
технологію та покращено якість матеріалів, легше
контролювати робочі властивості проявника та ін.,
що дає змогу підвищити якість продукції.

Кваліметрія в процесах
програмування фотозйомки
• Програмування процесів зйомки особливо
важливе при репродукуванні кольорової
продукції.
• Нині істотно вдосконалено як методи
електронного кольороподілу, так і методи з
використанням традиційного
фоторепродукційного обладнання.

Електронні
кольороподільники нового
покоління
Кращий рівень якості
кольоровідтворення
Непрямий метод
Наступний за якістю метод
Прямий метод
Третій за якістю метод
• М. Саутворт методи кольороподілу за
мірою їх досконалості розглядає в такій
послідовності:

• М. Саутворт відзначає, що якість відтворення цими
трьома методами настільки близька, що причиною
різниці часто є кваліфікація операторів, а не система
кольороподілу.
• При електронному методі одночасно з розгорткою
зображення оригіналу коректується кольороподіл.
• Растрування відкоректованого зображення (при
необхідності) здійснюється або за допомогою
звичайного контактного растра, або електронним
методом.

• Контактні растри дають змогу застосовувати
хімічну коректуру фотоформи в широких межах, а
електронний спосіб - забезпечити високу різкість
зображення.
• В останньому випадку коректурні можливості
значно знижуються (приблизно до 10% розміру
растрової точки).
• Отже, електронні кольороподільники дають змогу
автоматично виправляти недоліки кольороподілу,
проте їх застосування значною мірою
визначається економікою.

• Недоліки кольороподілу при використанні
фотоапаратів чи збільшувачів можна
усунути за допомогою сірих або кольорових
масок, виготовлених заздалегідь.
• Різкість зображення в таких випадках нижча
і менші коректурні можливості, які
лімітуються можливостями
кольорокоректувальних масок.

• Переваги традиційного способу полягають у
менших капітальних витратах і у відсутності
форматних обмежень.
• При цьому не виключена можливість
програмування процесу експонування.
• Метою програмування процесу експонування в
загальному випадку є його оптимізація з точки
зору економіки та якості таким чином, щоб
фотоформи однаковою мірою відповідали
вимогам наступних етапів.

• При виготовленні фотоформ на рівень
якості їх показників впливає чотири групи
основних факторів:
• технічні характеристики оригіналів;
• властивості фотоматеріалів;
• умови експонування;
• умови обробки фотоформ.

• Система програмування процесу зйомки
(СППЗ) має передбачати нормалізацію умов
фоторепродукування, що ґрунтується на
врахуванні змінних факторів технологічного
процесу, властивостей матеріалів,
управління обладнанням на всіх стадіях
виготовлення фотоформ. Т
• Таке завдання найбільш ефективно
вирішити можна за допомогою ЕОМ.

• Проте при багатоваріантності процесу
багатоцільова високопродуктивна система є
дорогою.
• Тому досить поширені спеціалізовані пристрої,
призначені, наприклад, для програмування
зйомки.
• Таким пристроєм є система Burda-VSC (Бельгія,
ФРН), яка містить ЕОМ.
• У пам'ять ЕОМ уводиться інформація про
фотоматеріали, умови їх експонування та обробки.

• Проте найбільший ефект СППЗ дає при
великому завантаженні однотипними
оригіналами.
• Тому залишається актуальним завдання
програмування процесу з використанням
традиційного обладнання (фотоапаратів,
репрозбільшувачів, контактно-
копіювальних верстатів).

• Найбільш поширеними є системи
програмованого управління
експонуванням (СПУЕ).
• Метод враховує різне поєднання зовнішніх
факторів:
• постійних,
• змінних,
• змінних і регульованих.

• Із СПУЕ тісто пов'язана програма
фотохімічної обробки.
• У найпростіших моделях СПУЕ,
розрахованих на репродукування у
фотоапаратах одноколірних оригіналів,
програма експонування (ПЕ), як правило,
включає три значення базових експозицій,
відомості про інтервал растра та оптичні
щільності оригіналу.

• Dainippon Screen випускає пристрої
автоматичного управління експозицією
Е С-753 з міні-комп'ютером.
• За допомогою клавіатури в пристрій
вводяться дані про параметри оригіналу,
вибирається вид залежності (з десяти в
пам'яті пристрою) за ефектом
Шварцшильда. Т
• Точність контролю за тривалістю експозиції
- до 0,1 с.

• У заявці Великобританії (N1571310)
запропоновано спосіб і пристрій для
автоматичного регулювання часу експонування з
урахуванням параметра "чутливість фотоплівки".
• Фірма НАNS SіхТ (ФРН) випускає контактно-
копіювальний верстат з мікропроцесором,
запам'ятовуючий пристрій, якого зберігає 15
програм експозиції.
• Експозиція за вибраною програмою оперативно
коригується за допомогою додаткових даних.

• Досить досконалою є система програмованого
управління збільшувача Раwо-Хеnоtron Standart.
Вона укомплектована змінними касетами СПУЕ,
кожна з яких здатна запам'ятовувати 21 експозицію.
• У системі програмованого управління Klimsch Prog
AC, оснащеній пристроєм Multiselektor з дев'ятьма
вставними блоками МS 200 і МS 20, кількість базових
часів експозиції досягає 81.

• Більшість СПУЕ здатні коректувати
відхилення експозиції від базової при
переході від оригіналу до оригіналу.
• При цьому реґульованим фактором може
бути освітленість у площині оригіналу,
яскравість джерел світла, діафрагма чи час
експонування.
• Водночас не є винятком необхідність
тестових зйомок.

• Значно менші можливості має
експозиметричний метод програмування
(ЕМП), який використовується у
фотоапаратах.
• СПУЕ фотоапарата звичайно складається з
денситометричного пристрою та блока
експонування і розрахована на управління
тільки джерелами світла та затвором.

• Базові експозиції в таких системах
коригуються за денситометричними
даними за рахунок змінювання
світлопропускання об'єктів (принцип
еквівалентної діафрагми).
• Точність управління та відтворюваність
результатів у цьому випадку нижчі.

Перелік і порядок операцій
технологічного процесу
репродукування зображення
• Керування кольороподілом при
фотографуванні здійснюється вибором
світлофільтрів, а на етапі корекції недоліків
кольороподілу - вибором параметрів
маскування та хімічного ослаблення.
• Керування тоновідтворенням реалізується
за допомогою градаційного маскування.
• Різкість зображення визначається, як
правило, раструванням, а керувати різкістю
можна за допомогою нерізких масок.

• Перелік і порядок операцій технологічного
процесу репродукування зображення:
• Урахування умов друкування при програмуванні
репродукційного процесу.
• Вибір способу фоторепродукування.
• Перевірка узгодженості показів денситометрів,
які використовуються на всіх стадіях процесу.
• Визначення показників якості оригіналу.
• Вибір контактного растра.
• Складання (вибір) програми
фоторепродукційного процесу.

• Виготовлення кольорокоректувальної маски.
• Кольороподіл.
• Хімічна обробка фотоплівок.
• Контроль якості кольороподілених фотоформ.
• Додаткове виправлення кольороподільних і
градаційного спотворень фотоформ.
• Виготовлення робочих фотоформ.
• Контроль якості робочих фотоформ.
• Монтування фотоформ.

• Виготовлення друкарської форми.
• Пробне друкування.
• Аналіз отриманих результатів і прийняття рішення.
• Якість репродукції залежить від показників якості
фотоформи та проміжних зображень
(різкісні,градаційні, кольороподільні).
• Управління характеристиками зображення
здійснюється на кожному етапі
фйоторепродукційного процесу.

Методи забезпечення
та оцінювання якості
робочих фотоформ
• Необхідність цих операцій визначається типом друкарської
форми.
• При виготовленні робочих фотоформ змінюються розміри
растрових точок, що треба враховувати при програмуванні
фоторепродукційного процесу.
• Якість фотокопії залежить від наступних факторів:
• стабільності роботи вакуумної системи,
• ступеня розрідження та швидкості його створення;
• правильності вибору експозиції;
• стабільності напруги в електромережі;
• часу експонування;
• рефлексного відбиття від стін,
• обладнання та ін.

• Низька якість контактних копій може бути
пов'язана зі згинами на фотоформі, з
нерівномірним политтям фотошару
фотоплівки, з потраплянням пороху, із
забрудненням скла та фотоформ.
• Добрі результати дає використання
антистатиків.
• Для усунення рефлексного відбиття від стін
вони повинні бути матовими і
пофарбованими в темнозелений колір.

• Коливання напруга в мережі можуть сягати
10.,.15 В і більше.
• Для нормального засвічування при
зниженні напруги на 10 В час експонування
необхідно збільшити на 50 %.
• З метою жорсткої стабілізації напруги на
джерелах світла рекомендуються
електронні стабілізатори.
• Похибки мінімальні, якщо час експонування
лежить у межах 15...20 с.

• Наприклад, при часі експонування 20 с при
відхиленні його на 0,5 с похибка становить 2,5 %
загального часу експонування, а при часі 2 с з
таким же відхиленням - 25 %.
• Час експонування можна збільшити за рахунок
зміни напруги на джерелі світла або, що більш
ефективно, застосуванням нейтрально-сірих
світлофільтрів.
• Встановлення часу експонування та контроль
процесу здійснюються за допомогою контрольної
шкали СПШ-К згідно з технологічними
інструкціями.

• При оцінюванні якості фотоформ необхідно
враховувати умови їх використання.
• Оскільки копіювальні шари і фотополімерні
композиції є приймачами редукованого
випромінювання, оптичну щільність
фотоформ (а також покривних плівок,
стекол) треба вимірювати приладами, які
дають редуковане значення, тобто оптична
щільність повинна вимірюватися в діапазоні
випромінювань УФ-А.

• Більшість відомих денситометрів
розраховано на видиму зону спектра, а
відтак не забезпечується повна
відповідність при використанні
УФ-випромінювання.
• Редуковане значення дають УФ-
денситометри типу ДУФ, ТR-927 (Макбет),
D-200 (Гретаг).

Показники якості
діапозитивів тексту
• Методи оцінювання якості фотонабору
розроблено ще недостатньо, особливо у
випадку мішаних форм.
• Так, на думку спеціалістів фірми Воbst
Grapfik, якість фотонабору не можна
оцінювати незалежно від якості ілюстрацій,
тому що при виготовленні друкарської
форми це позначиться на якості ілюстрацій
чи тексту.

• У загальному випадку дефекти фотонабору можна
розбити на три групи:
• 1) порушення положення (знаку, слова, рядка);
• 2) деформація;
• 3) коливання товщини контуру знаку.
• Положення кожного з елементів тексту можна
описати за допомогою координатних осей: він
може зміститись у двох напрямах чи змінити
кутове положення.

• Деформацію знаку можна оцінити
порівнянням вихідного контуру (створеного
художником) зі збільшеним зображенням
знаку на фотоформі чи відбитку.
• Брунер, займаючись питаннями
прямокутності набору (округлення),
встановив, що закруглення прямокутних
контурів знаходиться в межах 20...70 мкм і
залежить лінійно від кегля шрифта.

• При фотоскладанні деформація знаків, як правило, є
результатом недостатньої роздільної здатності
фотоматеріалів (особливо фотопаперів), спотворень
у процесі репродукування, копіювання,
виготовлення друкарських форм і друкування.
• Фотографічне репродукування призводить до
округлення кутів і зменшення тонких штрихів.
• Це необхідно компенсувати відповідним
навмисним спотворенням зображення знаку на
шрифтоносії.

• При фотоскладанні ширина штрихів залежить
від таких основних факторів:
• інтенсивності світла (на яку впливає коливання
живильної напруги та тривалість спалаху),
• часу проявлення,
• хімічного складу та
• температури проявника,
• терміну і
• умов зберігання фотоматеріалів та ін.

• Однією з найважливіших вимог до
фотоскладальних машин є повторюваність
лінійних розмірів.
• Сучасні фотоскладальні машини в
стандартизованих умовах можуть забезпечити
високу точність повторення, яка перебуває в
межах 1 мкм.
• Окрім дотримання необхідної точності розмірів
знаків не менш важливим є забезпечення
достатньої копіювальної щільності, яка
визначається головним чином правильним
вибором експозиції.

• Через ряд випадкових факторів експозиція
попередньо не може бути встановлена зі
100 %-тю точністю.
• Намагання досягти високої оптичної
щільності штрихів спричинює спотворення
розмірів літер.
• Фотографічні методи отримання текстового
зображення призводять також до
розмитості країв штрихів, котра може сягати
130...140 мкм.

• Око сприймає мінімальні відхилення лінійних
розмірів у межах 5...10 мкм з кожного боку знаку.
• Менші відхилення ширини контуру окремого
знаку не розпізнаються людським оком, але
помітні при оцінюванні ділянки тексту.
• Практично спотворення розмірів можуть досягати
10...30 мкм.
• Зміни ширини контуру знаків виникають також
при виготовленні друкарської форми та
друкуванні.

• Об'єктивні методи оцінювання якості
фотонабору базуються на:
• використанні денситометрів,
• вимірювальних мікроскопів,
• мікрофотометрів та
• обчислювальної техніки.
• Проте не завжди економічно доцільно
застосовувати дорогу вимірювальну техніку, тому
в багатьох випадках застосовуються візуальні
методи, точність яких зростає при використанні
відповідних тест-об'єктів.

• Так, згадана фірма Воbst Grapfik запропонувала
для цього міру у формі квадрата, темні елементи
(лінії) якого становлять приблизно 50 % площі.
• За положенням ліній можна візуально оцінювати
щільність зображення.
• На осях квадрата розміщено позитивні та
негативні точки для мікроскопічних оцінювань
растрових зображень. Тонка штриховка в кутах
міри дає змогу візуально помітити коливання
ширини товстих ліній.

• При контролі якості фотонабору
ефективними є статистичні вибіркові
методи, які мають суттєві переваги перед
реєстраційними (суцільними чи
вибірковими).
• Реєстраційний контроль фактично тільки
констатує наявність браку без виявлення
причин його появи, не кажучи вже про
трудомісткість суцільного контролю.

• За даними Л. Волкової, основний брак діапозитивів
пов'язаний з нестабільністю розмірних показників
штрихів під час складання навіть одного замовлення.
• Тому випадкові вибірки потрібно брати не менше
чотирьох - п'яти разів на день.
• Розмір систематичних похибок залежить від точних
параметрів знаку на шрифтоносії та умов
проявлення.
• Випадкові похибки спричинені нестабільністю
освітлення при фотографуванні.

• Наявність похибок, їх вид і розмір можна
встановлювати побудовою кривих нормального
розподілу (кривих Гаусса), причому дня
спрощення - емпіричних кривих.
• При цьому зсув кривих відносно середини поля
розсіювання (з урахуванням допуску) свідчить про
систематичні похибки.
• Від випадкових похибок залежать форма кривої і
розмір поля розсіювання випадкової величини.

Контрольні питання
1. Що є першою стадією багаторазового трансформування
оригіналу?
2. На що спрямована проблема якості?
3. Від яких випадкових факторів залежить якість
репродукції?
4. Що передбачає теорія комплексного управління якістю?
5. Як здійснюється керування кольороподілом?
6. Що встановив Брунер займаючись питаннями
прямокутності набору?
7. Від чого залежить якість фотокопії?
8. На які групи можна розбити дефекти фотонабору?
9. Від чого залежить ширина штрихів при фотоскладанні?
10. На чому базуються об'єктивні методи оцінювання якості
фотонабору?

л14 уя 2012

Recommended

Recommended

More Related Content

Viewers also liked

Viewers also liked (14)

Similar to л14 уя 2012

Similar to л14 уя 2012 (6)

More from Юлия Томащук

More from Юлия Томащук (10)

л14 уя 2012