Download to read offline
![Як бачимо, виробництву хлібобулочних виробів насправді припадає досить вагома частка виробництва ос-
новних продукті харчування. Але видно, що ця частка з роками зменшується, якщо у 2003 році виробництву
хлібобулочних виробів належала майже п’ята частина усіх продуктів харчування (19,9%), то на кінець 2012
року ця частина зменшилась майже вдвічі і становить (11,5%).
Отже, виробництво хлібобулочних виробів та його місце серед основних продуктів харчування з кожним
роком зменшується.
Література
1. Статистичний щорічник України за 2012 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет
статистики України, 2013. — 560 с.
2. Статистичний щорічник України за 2011 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет
статистики України, 2012. — 559 с.
3. Статистичний щорічник України за 2010 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет
статистики України, 2011. — 560 с.
4. Статистичний щорічник України за 2009 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет
статистики України, 2010. — 567 с.
5. Статистичний щорічник України за 2008 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет
статистики України, 2009. — 567 с.
Воронкова А. В., студентка 3 курса
Научный руководитель: Емельянченко Я. В., магистр экон. наук
Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь)
НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ПОВЫШЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ПРОМЫШЛЕННОСТИ
РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ
Экономика Республики Беларусь в последние несколько лет развивалась в достаточно сложных условиях.
Трудности выполнения отдельных целевых параметров объясняются как внешними, так и внутренними фак-
торами. Однако, не смотря на некую противоречивость тенденций в экономическом развитии страны, нельзя
не отметить положительной динамики роста производства в промышленности в 2012 -2013 гг.
Промышленный комплекс Республики Беларусь является основой развития национальной экономики и
обеспечивает экономическую безопасность страны. Своевременное выявление угроз устойчивому экономи-
ческому развитию промышленности и разработка соответствующих мер являются приоритетными направле-
ниями повышения ее эффективности. На развитие промышленности влияет состояние национальной эконо-
мики, подверженной внутренним и внешним угрозам. К внутренним угрозам относятся: низкая конкурентоспо-
собность промышленных предприятий, вызванная отсталостью технологической базы; высокая энергоем-
кость и ресурсоемкость; высокие издержки производства; падение инвестиционной активности; тяжелое со-
стояние финансовой системы; нарушение платежных отношений; сбои в работе предприятий вследствие
хронического дефицита оборотных средств. К внешним угрозам относятся: острая зависимость предприятий
от поставок минерально-сырьевых ресурсов; вытеснение отечественных производителей товаров с внутрен-
него рынка зарубежными агентами и др. В 2013 г. по сравнению с 2012 г. в промышленности значительно
увеличилась доля убыточных предприятий в их общем числе и сумма чистых убытков. Существенно снизи-
лись рентабельность продаж и рентабельность реализованной продукции. Увеличилась доля нерентабель-
ных и низкорентабельных предприятий до значения 46,3 % и т.д. [1].
В настоящее время кроме Национальной стратегии устойчивого социально-экономического развития Рес-
публики Беларусь на период до 2020 г. (НСУР) действует и Программа развития промышленного комплекса
Республики Беларусь на период до 2020 г.
Стратегическая идея НСУР состоит в увеличении общей конкурентоспособности промышленного комплек-
са страны на основе развития наиболее эффективных производств в каждом секторе промышленности. Про-
грамма же дополняет и уточняет данную стратегию. Так, на ближайшую перспективу запланировано:
- опережающее развитие экспортоориентированных и высокотехнологичных производств с постепенным
сокращением объемов в неэффективных видах экономической деятельности,
- техническая и технологическая модернизация традиционных направлений специализации и формирова-
ние на этой основе рациональной структуры промышленности, обеспечивающей рост производительности
труда;
- качественное улучшение производственного потенциала,
- снижение материало- и импортоемкости продукции,
- повышение конкурентоспособности традиционных направлений специализации на основе технологиче-
ского переоснащения.
В 2014 году особое внимание будет уделено развитию производств агропромышленного комплекса, дере-
вообрабатывающей и химической промышленности. Намечены большие планы по наращиванию объемов
производства на предприятиях коммунальной собственности, в том числе мясо-молочной промышленности [2].
В заключении отметим, что только точечные приоритеты и выверенное финансирование позволит повы-
сить конкурентоспособность белорусской промышленности.
Литература
1. Основные тенденции в экономике и денежно-кредитной сфере Республики Беларусь: Аналитическое обозрение [Электронный ресурс]
/ Национальный Банк Республики Беларусь. – Режим доступа: http://www.nbrb.by/.
2. Программа развития промышленного комплекса Республики Беларусь на период до 2020 г.: Пост. Совета Министров Республики Бе-
ларусь от 05.07.2012 № 622 [Электронный ресурс] / Министерство экономики Республики Беларусь. – Режим доступа:
http://www.economy.gov.by/.
8](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-9-320.jpg)
![Гармай Н. А., студентка 5 курсу гр. УП-091
Наук. керівник: к.е.н., доцент Забаштанський М. М.
Чернігівський національний технологічний університет
СУЧАСНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ
У сучасних умовах господарювання особливої актуальності набуває питання ефективності використання
трудових ресурсів. Достатня забезпеченість підприємств потрібними трудовими ресурсами, їхнє раціональне
використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для підвищення ефективності
функціонування будь-якого підприємства. Саме трудові ресурси є одним із головних об'єктів управління як на
рівні макросистем (держава, регіон, галузь), так і мікросистеми (підприємство).
Система управління трудовими ресурсами в нашій країні забезпечує безупинне удосконалювання методів
роботи з кадрами і використання досягнень вітчизняної й закордонної науки і найкращого виробничого
досвіду. Управління трудовими ресурсами займає провідне місце в системі управління організації. Проте
окремі теоретичні питання управління трудовими ресурсами підприємств недостатньо опрацьовані. Крім того,
спостерігаються певні труднощі в організації роботи по проведенню управління трудовими ресурсами на
практиці.
Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню трудових ресурсів підприємств та управління
ними, слід виділити таких як Струмілін С.Г., Романішин В.О., Качан Є.П., Травін В.В., Богиня Д.П., Грішно-
ва О.А., Соловйов А.П., Галенко В.П., Федулова Л.І. та інші.
Аналіз економічної літератури свідчить про наявність різноманітних тлумачень сутності трудових ресурсів
та визначення поняття управління трудовими ресурсами підприємства.
Термін «трудові ресурси» вперше ввів в економічну літературу відомий економіст Станіслав Густавович
Струмілін в 1922 році. Під трудовими ресурсами він розумів робочу силу даної країни або народу у віці 16-49
років [5].
Романішин В.О. визначає трудові ресурси, як головну продуктивну силу суспільства [3].
Качан Є.П. розглядає трудові ресурси, як сукупність носіїв робочої сили, яка здебільшого визначається
демографічною структурою населення, встановленими межами працездатності як тих, що беруть участь у
процесі праці, створенні споживчих вартостей і соціально-культурних цінностей, так і потенційно здатних до
суспільно-корисної діяльності [2].
Травін В.В. визначає трудові ресурси, як частину населення країни, яка володіє фізичним розвитком, розу-
мовими здібностями і знаннями, необхідними для заняття суспільно-корисною працею [4].
Богиня Д.П. та Грішнова О.А. під трудовими ресурсами розуміють частину населення країни, яка за своїм
фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві [1].
На думку А.П. Соловйова трудові ресурси – це сукупність носіїв функціонуючої, потенційної, сукупної та
індивідуальної робочої сили та тих відносин, які виникають в процесі її відтворення.
Узагальнивши існуючі підходи, ми пропонуємо дати власне визначення поняттю «трудові ресурси». Під
трудовими ресурсами необхідно розуміти продуктивну силу суспільства, яка використовуючи свій фізичний
розвиток, розумові здібності і знання, займається або здатна займатися суспільно-корисною працею.
Управління трудовими ресурсами - це теоретико-прикладна наука, яка багато в чому формує
організаційний та управлінський горизонт працівника, можливості його ефективної співпраці з іншими членами
групи або команди, культуру його ділового спілкування, тобто забезпечує його соціальну компетентність. Ос-
тання разом з професійною компетентністю, тобто знаннями та навичками у сфері спеціалізації, характеризує
якість підготовки спеціаліста, потенціал ефективності його трудової діяльності [6].
Деякі автори під час визначення поняття управління трудовими ресурсами оперують ціллю та методами,
за допомогою яких можна досягти цієї цілі, акцентуючи увагу при цьому на організаційному аспекті управління.
Інші звертають увагу на змістовну частину, котра відображає функціональний бік управління.
На нашу думку, під управлінням трудовими ресурсами необхідно розуміти сукупність взаємопов’язаних
економічних, організаційних, соціальних та психологічних методів, за допомогою яких визначається потреба в
персоналі, залучення, вивільнення, розвиток, контролінг персоналу, а також структурування робіт, комплекс
винагород та соціальних послуг, управління затратами на персонал. Сутність управління трудовими ресурса-
ми полягає в необхідності розглядати працівників як конкурентне багатство підприємства, яке потрібно розви-
вати та мотивувати для досягнення поставлених задач. Тобто необхідно враховувати не лише мету
підприємства, а й індивідуальні цілі працівників.
На даний час ситуація управління трудовими ресурсами в Україні є результатом існування проблем та су-
перечностей, які тривалий час не вирішувались та продовжують загострюватися. Серед найпоширеніших слід
виділити:
- недотримання трудових договорів з боку роботодавців,
- порушення політичних та загальних прав людини,
- незбалансованість існуючих трудових ресурсів та робочих місць,
- економічна діяльність, яка орієнтується на короткий строк,
- низький рівень управлінських навиків,
- низький рівень у працівників задоволеністю праці,
- підготовка вузькоспеціалізованих керівників,
- випереджання розвитку технологій рівня кваліфікації персоналу.
Все це негативно позначається на кількісних та якісних показниках трудових ресурсів. Впровадження но-
вих технологій, освоєння виробництва конкурентоздатної продукції, скорочення ринкового попиту на вироблені
товари й послуги може привести до зменшення чисельності персоналу, як по окремих категоріях, так і по
9](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-10-320.jpg)
![всьому складу. Тому основою вдосконалювання управління трудовими ресурсами на підприємствах повинні
стати визначення реальної потреби в робочій силі та прогноз її зміни.
Удосконалення системи управління трудовими ресурсами на українських підприємствах необхідно
10
здійснювати у розрізі її суб’єктів, процесів та об’єктів.
У розрізі суб’єктів системи управління трудовими ресурсами (керівників різних рівнів) необхідно
реалізувати програми навчання керівників з метою підвищення у них рівня сформованості та розширення
управлінських навиків. Під час реалізації програми можна проводити тематичні семінари і тренінги з форму-
вання та підвищення якості управлінських навиків.
У розрізі процесів системи управління трудовими ресурсами (технологій управління персоналом)
здійснювати впровадження новітніх технологій з управління персоналом, використовуючи передові технології
зарубіжних країн.
У розрізі об’єктів системи управління трудовими ресурсами (персоналу підприємств) – необхідно
реалізувати програми з підвищення рівня задоволеності працею, лояльності до підприємств, формування в
них мотивів для досягнення цілей підприємств.
Таким чином, для того щоб діяльність українських підприємств була ефективною потрібно залучати
працівників до праці та вирішення питань що пов’язано з нею, удосконалювати систему управління трудовими
ресурсами, необхідно стимулювати персонал для досягнення максимальних результатів та шукати нові
підходи до підвищення продуктивності праці та кар’єрного росту працівників. Всі роботи із вдосконалення
елементів системи управління трудовими ресурсами підприємств повинні проводитись у чіткому взаємозв’язку
між собою.
Отже, удосконалення системи управління трудовими ресурсами має відображатися у трансформації
організаційної та управлінської культури підприємств, адже від ефективного управління трудовими ресурсами
залежить не тільки стан окремого підприємства, а стан економіки в цілому і життя кожної працездатної люди-
ни.
Література
1. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. – К:Знання-прес, 2005. – 313 с.
2. Качан Є.П. Управління трудовими ресурсами / Є.П. Качан: навч. посібник. - К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2007. - 358с.
3. Романишин В.О. Рынок труда Украины: современное положение и пути реформирования / В.О.Романишин // Актуальные проблемы
экономики. - 2004. - №6. - С.214-219.
4. Травін В.В. Кадрова політика в сучасних умовах / В.Травин. - М., 2008.- 364с.
5. Управління трудовим потенціалом Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. - Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2008. — 403 с.
6. Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту Навч. посібник / За. ред. д-ра екон. наук, проф. Л.І. Федулової. – К.: Центр учбової літе-
ратури, 2009. – 536 с.
Долгополов М. Г., студент 1 курсу гр. ФК-131
Наук. керівник: к.е.н., доцент Мекшун Л. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
СОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНЕ РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
Соціально-орієнтована ринкова економіка – це господарська система, яка була розроблена і вперше за-
стосована Людвігом Ерхардом в Німеччині в період повоєнної економічної кризи. Назву системі дав у 1946
році економіст Альфред Мюллер-Армак, який вважав, що державне регулювання економіки неминуче при-
зведе до скорочення економічної свободи окремо взятої людини і порушить ринковий механізм формування
цін [1].
Лише в соціально-орієнтованій ринковій економіці він бачив забезпеченість економічної свободи підприєм-
ців і працівників найманої праці.
Умовами створення соціальної-орієнтованої ринкової економіки були:
- проведення податкової реформи за допомогою зниження податкового тягаря до рівня, стимулюючого
особисту економічну зацікавленість в розширенні виробництва;
- здійснення реформи фінансової системи шляхом радикального зниження витрат і забезпечення
бюджетної рівноваги в цілях запобігання заборгованості;
- проведення антимонопольної політики для подолання можливих зловживань владою в економіці;
- заміна регульованої економіки на соціально-орієнтовану ринкову економіку.
Враховуючи особливості функціонування економіки у різних країнах можна виділити три різновиди
соціально-орієнтованої ринкової економіки. Перший різновид сформувався в таких країнах, як Великобританія
і Канада, в яких вирішення соціальних проблем забезпечується за рахунок високого розвитку приватного сек-
тора у сфері надання послуг, наприклад, системою недержавних пенсійних фондів.
Другий різновид існує в Німеччині, Франції і Нідерландах, в яких держава приймає помірну участь у
досягненні високих соціальних стандартів за рахунок державних програм, наприклад по забезпеченню висо-
кого рівня зайнятості населення.
Третій різновид соціально-орієнтованої ринкової економіки сформувався в скандинавських країнах:
Норвегії, Данії, Фінляндії, Швеції. Цьому типу властива активна роль держави у вирішенні соціальних проблем.
Досягнення соціальних стандартів здійснюється за рахунок перерозподілу державного бюджету.
На мою думку, для України найбільш підходить різновид соціально-орієнтованої ринкової економіки який
сформувався в скандинавських країнах, тому що ця модель найближча до реалізації ідеї добробуту,
соціальної рівності і справедливості для всього населення країни.
В країнах з соціально-ринковою економікою високий рівень життя. Наприклад Швеція посідає 2 позицію у
списку країн з найвищим рівнем життя у світі.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-11-320.jpg)
![Таблиця 1
Соціально-економічні показники Швеції
Критерії Показники
Дохід 26242 $ (дохід сім'ї після сплати податків) на рік
Зайнятість 74 % населення працевлаштовані
Житлові умови більше 92 % задоволені житловими умовами; 1,7 кімнати припадає на 1 особу
Суспільство 92 % упевнені , що їм є на кого покластися в скрутну хвилину
Освіта 87% населення мають повну середню освіту
Цивільне право 65 % громадян довіряють політичним інститутам; 85 % активність виборців
Здоров'я середня тривалість життя майже 82 роки; у 80% опитаних відмінне здоров'я
Джерело: складено автором на основі [2]
Теорія суспільного добробуту та соціального ринкового господарства найкраще відображають тенденції
розвитку сучасного суспільства. Ці теорії містять важливі ціннісні настанови, використання яких дозволяє
підвищувати добробут населення та створює умови для гармонійного соціально-економічного розвитку. Вони
відводять людині головну роль у підвищенні якості соціальних послуг та доступності соціальних гарантій. Крім
цього на їх основі людина стає активним учасником економічних відносин, що дозволяє їй власними силами
досягати високого матеріального забезпечення. Їх використання дозволяє побудувати особливу стратегію
розвитку національної економіки як для України, так і для інших країн світу.
Література
1. Мюллер-Армак А. Принципы социального рыночного хозяйства/Мюллер-Армак А. – СПб.: Экономическая школа, 1999. – 264 с.
2. Теория фактов [Електронний ресурс] / 15 стран с самым высоким уровнем жизни в 2013 году – Режим доступу: http://t-fakt.ru/15-stran-s-samyim-
vyisokim-urovnem-zhizni-v-2013-godu.
Домашенко С. В., студент 1 курсу гр. ЕК-31
Наук. керівник: к.е.н., доцент Полковниченко С. О.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
В умовах міжнародної відкритості економік та глобалізації економічних відносин вагомого значення набу-
ває посилення конкурентоспроможності країни на світовому ринку.
Конкурентоспроможність національної економіки є важливою концепцією економіки розвитку і практичної
політики, оскільки охоплює не тільки економічні показники, а оцінює й економічні результати неекономічних
явищ, таких як: рівень освіти, культура, система цінностей, управління суспільством тощо [1]. Розуміння про-
блеми конкурентоспроможності дозволяє країні вчасно реагувати на ті зміни, які відбуваються в суспільстві, та
вживати заходи для пристосування до цих змін.
До сьогодні, як в економічній науці, так і при реалізації економічної політики не досягнуто однозначності і
використовуються різні теоретичні підходи не тільки відносно чинників зростання конкурентоспроможності, а й
самого поняття «конкурентоспроможність економіки». Серед найбільш відомих центрів по вивченню
конкурентоспроможності країн виділяються: Інститут стратегії й конкурентоспроможності при Гарвардському
університеті (США), Міжнародний інститут розвитку менеджменту (IMD) (Лозанна, Швейцарія), Всесвітній
економічний форум (Давос, Швейцарія).
Зокрема, у звітах про національну конкурентоспроможність Міжнародний інститут розвитку менеджменту
(IMD) визначає конкурентоспроможність як здатність країни створювати додану вартість і, таким чином,
збільшувати національне багатство [2]. У звітах Всесвітнього економічного форуму (WEF)
конкурентоспроможність представлена як здатність національної економіки досягати високого рівня
економічного зростання, який вимірюється в щорічному прирості ВВП на душу населення [3]. Комісія з
конкурентоспроможності при Президентові США визначає конкурентоспроможність національної економіки як
міру можливості країни за умов вільного й справедливого ринку виробляти товари та послуги, що відповідають
вимогам світових ринків при одночасному збереженні або підвищенні реальних доходів своїх громадян [4].
У 2004 р. Всесвітній економічний форум запропонував Глобальний індекс конкурентоспроможності (ГІК) –
дуже широкий індекс для оцінки національної конкурентоспроможності, який бере до уваги мікроекономічні та
макроекономічні основи національної конкурентоспроможності і оцінює здатність країн забезпечити високий
рівень добробуту своїх громадян. Індекс глобальної конкурентоспроможності складений із 113 змінних, які де-
тально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного
розвитку. Усі змінні об’єднані в 12 основних показників, які включають: якість інститутів, інфраструктуру,
макроекономічну стабільність, здоров’я та початкову освіту, вищу освіту і професійну підготовку, ефективність
ринку товарів і послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, технологічний рівень, розмір
ринку, конкурентоспроможність бізнесу, інноваційний потенціал.
За даними звіту ВЕФ про глобальну конкурентоспроможність, у 2012-2013 роках Україна посідала 73-є
місце [5]. Згідно звіту 2013-2014 рр. [6], Україна опустилася на 11 позицій, отримавши показник 4,05 з 7 та
перемістилася на 84-у позицію серед 148 країн. Цим самим вона повернулась до показників 2011-2012 рр. У
звіті 2013-2014 рр. порівняно зі звітом 2012-2013 рр. майже всі показники погіршились. Так, за складовою
«Базові вимоги» Україна опустилась з 79 на 91 місце, за складовою «Підсилювачі ефективності» – з 65 на 71
місце. Водночас лідируючі позиції Україна займає за складовою «Людський потенціал». Це стосується здо-
11](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-12-320.jpg)
![ров’я населення та початкової освіти, вищої освіти та підготовки. У звіті ВЕФ зазначено, що в цілому Україна
зберігає свої конкурентні переваги, оскільки має об'ємний ринок і тверду освітню систему, яка забезпечує лег-
кий доступ до всіх рівнів освіти. Великі обсяги ринку забезпечені розміром держави, чисельністю населення та
споживанням товарів і послуг. Дещо гіршими позиціями представлена інфраструктура, технології, фінанси та
бізнес. Найгірші позиції у нашої держави з впровадженням інновацій та якістю інститутів. Це спричинене
відсталістю вітчизняного виробництва, високим рівнем корупції, недосконалістю податкової, бюджетної систе-
ми та ін.
За оцінками ВЕФ, Україна знаходиться на другому етапі розвитку, коли економіка орієнтована на
ефективність. На цьому етапі конкурентоспроможність України залежить від якості вищої освіти та
професійної підготовки, ефективності ринку товарів та послуг, розвиненості фінансового ринку. Для
підвищення рівня конкурентоспроможності Україні треба вирішити важливі проблеми, з яких найважливіші:
перебудова інституційної структури, впровадження реформ фінансово-банківського сектора тощо.
Отже, на сучасному етапі рівень конкурентоспроможності України є досить низьким. На даний момент в
нашій державі існує чимало проблем, які перешкоджають інтенсивному розвитку економіки та підвищенню її
конкурентоспроможності. Але Україна має високий потенціал, щоб забезпечити гідне місце у світових рейтин-
гах.
Література
1. Шраменко В. Цивілізаційні аспекти конкурентоспроможності національних економік в глобальному середовищі / В.Шраменко // Стратегії
розвитку України (економіка, соціологія, право). – 2010. – №2. – С.223-227.
2. Радзієвська С. О. Конкурентоспроможність та інтеграційні перспективи України / С.О.Радзієвська. – К.: Знання України, 2012. – 344 с.
3. Глобальний індекс конкурентоспроможності. Визначення продуктивного потенціалу країн [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.feg.org.ua/docs/2.pdf
4. Оцінювання конкурентоспроможності української економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/10033/1/48.pdf
5. The Global Competitiveness Report 2012-2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2012-13.pdf
6. The Global Competitiveness Report 2013-2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2013-14.pdf.
Левківський В. В., магістрант 2 курсу гр. МБ-81
Наук. керівник: к.е.н., професор Мазуренко В. П.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ІНВЕСТИЦІЙНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З КНР З ПОЗИЦІЙ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
На сучасному етапі зростає значимість Китаю у розвитку світової економіки. Протягом останніх трьох деся-
тиліть країна постійно нарощувала свій економічний потенціал, розвиваючись надзвичайно швидкими темпа-
ми. Сьогодні КНР є найбільшим експортером світу, а за обсягом номінального ВВП поступається лише США.
За окремими прогнозами, частка ВВП КНР у світовій економіці до 2020 р. зросте до 20%, що зробить Китай
найбільшою економікою світу [4]. Підтримка з боку такого партнера є дуже важливою для нашої держави.
З кінця 2010 року спостерігається потужний ривок в економічному співробітництві між Україною та Китаєм.
Перед нашою державою відкриваються нові перспективи в розвитку вітчизняної промисловості (зокрема, ра-
кетно-космічної, авіаційної, суднобудівної, машинобудування), сільського господарства, ядерної та теплової
енергетики, транспортної інфраструктури, наукового співробітництва, експорті новітніх технологій.
Україна зацікавлена в отриманні дешевих китайських інвестицій. Водночас важливо розібратись, чим за-
грожує китайська «експансія». Тому аналіз системи українсько-китайського економічної співпраці, на наш по-
гляд, необхідно здійснювати з врахуванням загроз зовнішньоекономічній безпеці. Знання загроз і розробка
заходів щодо їх мінімізації дозволить підвищити ефективність державного управління розвитком економіки,
посилити міжнародну конкурентоспроможність України та зміцнити її зовнішньоекономічну безпеку.
Під зовнішньоекономічною безпекою ми розуміємо здатність держави протистояти зовнішнім загрозам, за-
хистити національні економічні інтереси, використовуючи конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників.
Зовнішні загрози економічної безпеки стосуються всіх сфер економічного співробітництва України – інвесту-
вання, кредитування, торгівлі, трудової міграції.
Одним із важливих аспектів забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України є специфіка обсягів і
структури іноземного інвестування. Інвестиційне співробітництво України з Китаєм, особливо враховуючи його
стратегію нарощування капіталовкладень за кордоном, є мізерним і не відповідає можливостям Китаю та по-
требам України. Загальний обсяг залучених в економіку України китайських інвестицій станом на 01.01.2014
року становив 20,3 млн. дол. США (0,48 % у загальному обсязі залучених прямих іноземних інвестицій), при-
ріст інвестицій за 2013 рік склав 1,6 млн. дол. США.
Найбільший обсяг інвестицій з Китаю (8,7 млн. дол. США, що складає 42,7% від загального обсягу китайсь-
ких інвестицій) надійшов до української промисловості. У сферу оптової та роздрібної торгівлі інвестовано 3,85
млн. дол. США (19,0%); до сільського, лісового та рибного господарств залучено 1,99 млн. дол. США (9,8%) [6].
Водночас загальний обсяг інвестицій з України до Китаю на 01.01.2014 року склав лише 916,0 тис. дол.
США. А за 2013 рік українські інвестицій в китайську економіку взагалі не залучалися [6].
Звичайно, незначні інвестиції, залучені Україною, не в змозі порушити безпечні для національного розвитку
критерії іноземного впливу або інвестиційний макробаланс. Але потрібно передусім наголошувати на якості
іноземних інвестицій. В ідеалі інвестиції мають залучатися у пріоритетні ефективні господарські проекти, які
виробляють конкурентоспроможні товари. Якщо це не реалізувати на практиці, то Україна буде і в подальшо-
му випускати нерентабельні товари, зокрема металургійної та хімічної промисловості, які надходять на мало-
прибуткові ринки [1].
12](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-13-320.jpg)
![Важливо, перш за все, залучати китайські капіталовкладення у виробничу сферу України: транспортну та
портову інфраструктуру, енергетичну сферу, розробку природних ресурсів, авіаційну та машинобудівну галузі.
Вже сьогодні завдяки китайським інвестиціям Україна може забезпечити створення нових інфраструктурних
об’єктів. Ще в 2011 р. між українською делегацією і експортно-імпортним Банком Китаю було підписано угоду
про залучення кредиту на суму 2 млрд. дол. для спорудження об’єктів інфраструктури Київської області. Укра-
їна домовилася з Китаєм про залучення кредиту в розмірі 372 млн. доларів на будівництво залізниці між між-
народним аеропортом «Бориспіль» (Київська область) та Києвом. Відповідно до домовленостей, у 2013 р. екс-
портно-імпортний банк Китаю відкрив фінансування Національного проекту «Повітряний експрес». Китайська
державна компанія China Guangdong Provincial Changda Highway Engineering Co.Ltd зацікавлена брати участь
в інвестиційному проекті будівництва кільцевої дороги навколо м.Києва.
Українсько-китайське інвестиційне співробітництво, з одного боку, дозволяє в окремих напрямах покращи-
ти стан зовнішньоекономічної безпеки, а з іншого – створює нові ризики і загрози.
Наприклад, співпраця з КНР у сфері енергетики дає можливість Україні підвищити власну енергобезпеку і
знизити залежність від російського газу. Фактично завдяки інвестиціям КНР відбувається створення альтерна-
тивного РФ маршруту транспортування каспійського газу через територію України. У МТП «Південному» пла-
нується створити українсько-китайський проект терміналу з прийому зрідженого газу потужністю 10 млрд. м3
газу [3]. Це говорить про зацікавленість обох країн знизити можливості РФ у розвитку магістральних газопро-
водів в напрямку ЄС, спрямувати основні газові потоки на свою користь.
Крім того, важливим напрямом співпраці України з Китаєм є реалізація програми заміщення споживання
російського природного газу українським вугіллям за китайськими технологіями. Зокрема, планувалось побу-
дувати чотири заводи газифікації кам’яного і бурого вугілля, а також провести реконструкцію ДП «Сєверодо-
нецька ТЕЦ», переобладнавши її на використання водовугільного палива. У зв’язку з цим у грудні 2012 р. була
підписана кредитна угода між «Нафтогазом» та держбанком розвитку Китаю щодо фінансування програми
заміщення газу українським вугіллям на суму 3,656 млрд. доларів США під держгарантії уряду України [2]. Від-
повідно до досягнутих домовленостей 2010 року для технічного переоснащення шахт Україна має отримати
китайський кредит на суму 1 млрд. дол. [5]. Йдучи на таке співробітництво, Китай, перш за все, дбає про свою
безпеку, оскільки це дасть поштовх для розвитку машинобудування в цій країні.
Економічне співробітництво не завжди позитивно впливає на забезпечення зовнішньоекономічної безпеки
країни, здебільшого воно супроводжується виникненням загроз і небезпек для економічних систем.
Залучаючи китайські інвестиції, потрібно враховувати, що Китай, як правило, надає інвестиції разом зі сво-
єю робочою силою, висуваючи вимоги щодо того, аби реалізацією китайських інвестиційних проектів в Україні
займались китайські працівники, китайські інженери тощо. Тому Україні необхідно дбати, перш за все, про свої
національні інтереси, примушувати себе поважати. Приймаючи рішення щодо іноземного інвестування, потрі-
бно оцінити вигоди та втрати від альтернативного заміщення власних потужностей і власної робочої сили.
Важливою сферою припливу інвестицій з КНР може стати сільське господарство. Українські чорноземи
становлять інтерес для Китаю. Вже на даному етапі відбувається співпраця в області захисту і карантину рос-
лин та створення в Україні тваринницьких комплексів для великої рогатої худоби. Згідно з угодою 2012 р., на
реалізацію проектів у вітчизняній аграрній галузі найближчим часом планується залучити 3 млрд. дол. кредит-
них ресурсів КНР. Проте і тут Китай не забуває про свою безпеку, маючи намір інвестувати в український аг-
ропромисловий комплекс з метою імпорту виробленої продукції до КНР. Для КНР перспективним завданням є
використання сільськогосподарських спільних підприємств з Україною як гарантії власної продовольчої безпе-
ки. Для нас важливо, щоб гроші вкладались у наші чорноземи як у відновлювальний ресурс, щоб дотримува-
лась сівозміна. Не можна допустити й ситуації, щоб через декілька років Китай взяв в оренду українські чорно-
земи і почав вирощувати на експорт продовольство. Україна могла б самостійно заробляти на його продажах.
Активізація співробітництва з КНР має забезпечити максимальний ефект при мінімізації загроз зовнішньо-
економічній безпеці. Важливо не допустити критичну залежність економіки України від КНР у життєво важли-
вих питаннях економічного співробітництва. Зовнішньоекономічна безпека України вимагає, щоб участь у спів-
праці з Китаєм була спрямована на створення найбільш сприятливих умов для розвитку національного вироб-
ництва.
Література
1 Бабець І.Г. Методологія аналізу системи управління інтерррегіональним співробітництвом у контексті економічної безпеки [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/En_etei/2010 _7_1/1.pdf
2. Єрьоменко А. Куди підуть понад 3,6 млрд. дол. китайського кредиту / А. Єрьоменко. – Дзеркало тижня. Україна. – 2012. – №32. – 14
вересня.
3. Кухалейшвили Г. Азиатский вектор Украины [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://sd.net.ua/2012/06/18/aziatskij-vektor-ukrainy.
html
4. Пріоритети політики України щодо країн Азії: аналіт. доп. / А.З.Гончарук, А.М.Кобзаренко, О.К.Микал; за заг. ред. О.В.Литвиненка. – К.:
НІСД, 2011. – 64 с.
5. Рукомеда Р. Китай заходит в Украину. Пекин активизирует собственную игру за украинские активы [Электронный ресурс]. – Режим
доступу: https://peoplefirst.org.ua/ru/articles/china-comes-into-ukraine
6. Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Китаєм / Посольство України в Китайській Народній Республіці та в Монголії
(за сумісництвом) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://china.mfa.gov.ua/ua
Литвиненко Ю. О., аспірантка ЧДІЕУ
Наук. керівник: к.е.н., доцент Роговий А. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ
Правове регулювання ринку землі належить до найбільш важливих сфер державної економічної політики
нашої держави. Ефективність використання земельних ресурсів визначає результативність функціонування
економіки країни вцілому. Ось чому питання становлення ефективного та «прозорого» ринку землі в Україні
13](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-14-320.jpg)
![ніні є особливо актуальним. Питанням формування та розвитку земельних відносин в Україні присвячено ро-
боти відомих вчених-аграрників: В.П. Галушки, А.С. Даниленка, Д.С. Добряка, Л.Я. Новаковського, П.Т. Саблу-
ка, А.Я. Сохнича, А.Г. Тихонова, А.М. Третяка, А.Г. Тихонова, М.М. Федорова та інших [4, 5].
У процесі розвитку земельних відносин важливим є повноцінне запровадження правового регулювання
ринку землі та посилення впливу з боку держави. Тобто запровадження та введення в дію низки законодавчих
актів зокрема, “Про ринок землі”, “Про іпотеку землі”,“Про державний (іпотечний) банк”, “Про оцінку земель”,
“Про державний земельний кадастр” та ін, створять умови для «прозорого» функціонування ринку землі.
Регулювання ринку земель повинно здійснюватися з метою захисту економічної конкуренції, спрощення
доступу громадян до земельних ресурсів країни, забезпечення галузей економіки земельними ресурсами, і
основне – для попередження тіньових та незаконних дій суб’єктів ринку. Згідно з Проектом Закону України
“Про ринок земель”, такий ринок визначено як систему правовідносин між відчужувачами земельних ділянок,
та особами, які набувають право на земельні ділянки, органами державної влади, державних органів привати-
зації та органів місцевого самоврядування, пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та припиненням ци-
вільно-правових договорів, які передбачають відчуженняземельних ділянок або прав на них [1].
Основними завданнями закону України «Про ринок земель» є [5]:
законодавче визначення принципів державного регулювання ринку земель;
запровадження механізмів попередження недобросовісних дій суб’єктів ринку земель, пов’язаних із
продажем земельних ділянок за заниженими цінами, а також досягненням суб’єктами ринку монопольного
(домінуючого) становища;
деталізацію умов цивільно-правових угод, за якими може здійснюватися відчуження речових прав на
земельні ділянки;
попередження спекулятивних операцій із земельними ділянками сільськогосподарського призначення
шляхом введення спеціальних ставок державного мита за посвідчення відповідних договорів та ін.
Прийняття закону України «Про ринок земель» із урахуванням запропонованих підходів дозволить створи-
ти правові передумови для запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, який передба-
чатиме обмежене державне регулювання процедури відчуження власниками речових прав на земельні ділян-
ки сільськогосподарського призначення, що забезпечить запровадження ринкового економічного обороту ре-
чових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення із одночасною мінімізацією його потен-
ційних негативних суспільно-економічних наслідків.
Варто зазначити, що правове регулювання ринку земель в нашій державі здійснюється відповідно до Кон-
ституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України “Про порядок виді-
лення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, “Про землеустрій”, “Про охорону зе-
мель”, законодавства про приватизацію та інших нормативно-правових актів.
Отже, посилення регулюючої функції держави дозволить створити «прозорий» ринок землі в Україні та
врегульовуватиме дії суб’єктів ринку земель пов'язаних із продажем чи купівлею земельних ділянок.
Література
1. Конституція України: Прийнята 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 1996 р., № 30, стаття 141.
2. Земельний кодекс України: Прийнятий 25.10.2001 № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
3. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003-2003 р., № 40, стаття 356.
4. Формування ринку землі в Україні. – 2-ге видання, переробл. та доповн. / В.П. Галушко, Ю.Д. Білик, А.С. Даниленко та ін. За ред. А.С.
Даниленка, Ю.Д. Білика. – К.: Урожай, 2006. – 280 с.
5. Добряк Д.С., Мартин А.Г., Паламарчук Л.В. Актуальні проблеми законодавчого забезпечення розвитку ринку земель в Україні // Земле-
устрій і кадастр. – 2006. – № 2. – С. 3-7.
Ніценко Л. А., студентка 3 курсу гр. Мен-112
Наук. керівник: к.е.н., доцент Велігорський А. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
SWOT-АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
В останні десятиріччя в світовому господарстві динамічно розвиваються нові міжнародні ринки, зокрема
ринок послуг. Однією з найбільш перспективних форм міжнародних послуг, в тому числі і для України, є між-
народний туризм.
Як зазначено у звіті Міністерства культури і туризму України «Проблеми та перспективи розвитку туризму в
Україні на сучасному етапі», «туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим
ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток ту-
ризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким
володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн
світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяль-
ності» [1].
ЯК відомо, для аналізу переваг і недоліків діяльності різних суб’єктів та галузей економічної діяльності ви-
користовують метод SWOT-аналізу. Цей універсальний метод також ефективний при аналізі переваг і недолі-
ків туристичної галузі. SWOT - аналіз передбачає пошук відповідей на кілька груп запитань. Одна група запи-
тань стосується внутрішніх факторів (аналізуються переваги і недоліки), друга — зовнішніх факторів (сприят-
ливі можливості й загрози). SWOT-аналіз допомагає виявити ключові фактори успіху, тобто переваги країни,
які найбільше сприяють туристичній діяльності.
Проведемо SWOT-аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні (Таблиця 1).
14](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-15-320.jpg)
![Таблиця 1
SWOT-аналіз туристичної галузі України
Сильні сторони Слабкі сторони
1. Наявність достатніх природних ресурсів (ліси, гори, водойми,
пляжі);
2.Наявність достатніх та унікальних культурно-історичних
ресурсів;
3.Сприятливі кліматичні умови (помірна температура влітку, для
розвитку літніх видів туризму, а також наявність снігу взимку та
помірного температурного режиму для розвитку зимових видів
туризму);
4.Наявність туристичної інфраструктури;
5.Можливість для розвитку екологічного та лікувально-
оздоровчого туризму.
1. Недостатній рівень розвиненості безпосередньо
мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх
невідповідність світовим стандартам;
2. Недостатньо кваліфіковані кадри туристичної
сфери;
3. Низька інвестиційна активність (недостатність
внутрішніх і зовнішніх інвестицій);
4. Не дуже привабливий імідж країни у споживачів;
5. Відсталість в інноваційних процесах.
Можливості Загрози
1. Покращення інвестиційного клімату;
2. Поліпшення підприємницького середовища та активізація мало-
го і середнього бізнесу;
3. Швидке зростання ринку;
4. Упевненість відносно регіонів-суперників;
5. Розширення (диференціація) асортименту продуктів (турів,
готельних послуг) для задоволення ширшого кола споживачів, що
дасть можливість виходу на нові туристичні ринки.
1. Погіршення інвестиційного та бізнес-клімату;
2. Несприятлива податкова політика в сфері туриз-
му з боку держави;
3. Зміна потреб і смаків туристів-споживачів;
4. Повільне зростання ринку;
5. Збільшення обсягу продажу аналогічних турів
або послуг, пропонованих регіонами та країнами
конкурентами.
Джерело: власна розробка автора
На основі проведеного SWOT-аналізу, можна зробити наступні висновки:
- Україна, яка розташована в центрі Європи на перехресті транспортних шляхів, має для розвитку туристи-
чної сфери, в тому числі і для міжнародного туризму, сприятливі умови (значний історико-культурний потенці-
ал, вигідне географічне положення, багатий і різноманітний природний, історико-культурний та туристично-
рекреаційний потенціал, сприятливий клімат, можливості для розвитку багатьох видів туризму) проте вона
використовує свій потенціал, за деякими оцінками, лише на 10% [2].
- поряд з сильними сторонами країна має достатню кількість і слабких сторін, які гальмують розвиток тури-
стичної сфери. Такий стан не є прийнятним і потребує активізації процесів щодо створення в нашій державі
потужної галузі, яка спроможна задовольняти різноманітні рекреаційні потреби як мешканців України, так і
іноземних туристів. На сьогодні в Україні розвиток такої важливої галузі економіки як туризм є недостатній.
Основною причиною такого становища є низька інвестиційна активність, тобто недостатність як внутрішніх,
так і зовнішніх інвестицій в дану сферу. З цієї причини випливає наступна проблема, а саме - недостатній
рівень розвиненості безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, більшість з яких знахо-
дяться в досить занедбаному стані, часто зруйновані або не пристосовані до використання туристами, тобто
не відповідають світовим стандартам. В Україні є багато невідновлених або зруйнованих замків, фортець і
церков. Можна нарахувати понад 1500 архітектурних пам'яток, багато з яких чекають на реставрацію та адап-
тацію до потреб сучасного туристичного руху [3]. Наступною слабкою стороною є недостатня кваліфікованість
кадрів даної сфери. Рівень підготовки фахівців цієї галузі не завжди відповідає потребам ринку. Однією з про-
блем української туристичної сфери є недостатнє просування національних туристичних продуктів на світовий
ринок, в тому числі обмеженість інформації про Україну. Всі вище перелічені проблеми формують не дуже
привабливий імідж нашої країни у іноземних туристів, що є ще однією слабкою стороною.
- можливості пов’язані з тим, що є надія на покращення економічної ситуації в країні. Це призведе до по-
ліпшення інвестиційного клімату, підприємницького середовища, та, як наслідок, створить сприятливі умови
для активізації малого та середнього бізнесу, в тому числі туристичного. Останнє буде сприяти розширенню
асортименту туристичної продукції для задоволення більш ширшого кола споживачів.
- що стосується загроз – вони обумовлені тим, що на протязі двадцяти років незалежності держава, на
жаль, не здійснила суттєвих змін в інвестиційному та бізнес-кліматі. Високі ставки оподаткування, ускладнена,
заплутана та нестабільна податкова система, недостатні темпи зростання доходів населення – все це обме-
жує можливості розвитку ринку туристичних послуг.
Незважаючи на необхідність розвитку всіх форм туризму, пріоритетною формою туризму для України за-
лишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного
бюджету та створення додаткових робочих місць. Особливістю останнього десятиріччя є декларування на всіх
рівнях необхідності ефективного інтегрування України в систему міжнародного туристського обміну як засобу
залучення іноземних туристів та досягнення активного зовнішньоторговельного балансу.
Переваги, які нами визначені вище, служать базою, на яку країна буде спиратися в конкурентній боротьбі
на світовому ринку туристичних послуг. Ці переваги вона повинна розширювати і зміцнювати. Особливу увагу
слід приділити аналізові слабких сторін та поступово ліквідовувати економічні та політичні причини їх існування.
На основі викладеного можна зробити висновок - Україна займає не останнє місце на міжнародному ринку
туристичних послуг, але ми поки що не можемо бути задоволеними існуючим становищем, оскільки країна
суттєво відстає від інших європейських держав в цій сфері.
Література
1.Міністерство культури і туризму України «Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі» [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/183853;jsessionid= CBACCE6697D400A116E060EE2C513F8C.
2. Прейгер Д. Розвиток іноземного туризму в Україні / Д. Прейгер, І. Малярчук - Економіка України. - 2009. -№8.- С. 37-40.
3.Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / В.Ф. Кифяк— Чернівці : Книги-ХХІ,
2006. — 298с.
15](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-16-320.jpg)
![Пчельнікова К. А., студентка 2 курсу гр. ФК-121
Наук. керівник: д.е.н., професор Савченко В. Ф.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Саме поняття інвестиції (від лат. Investio -одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій
країні, так і за її межами. Інвестиційна діяльність – визначальний фактор економічного росту будь-якої країни.
Залучення ресурсів у формі інвестицій є дієвим засобом піднесення національної економіки. На сьогодні за-
безпечення сприятливого інвестиційного клімату питання досить важливе, від реалізації якого залежить соці-
ально-економічна динаміка, ефективність залучення у світовий поділ праці, можливості модернізації на цій
основі національної економіки. Рівень інвестиційної активності у державі визначається багатьма чинниками:
соціально-економічним станом держави, прибутковістю підприємств, можливостями бюджетної системи, рів-
нем розвитку фінансово-кредитної системи, доходами населення, розвитком ринку цінних паперів.
Україну можна вважати інвестиційно привабливою країною для інвестування, опираючись на такі фактори:
− наявність високого природо-ресурсного потенціалу;
− культурна спорідненість з іншими європейськими країнами;
− високий рівень освіти населення і належна професійна підготовка;
− великий споживчий ринок, що наздоганяє ринок високо розвинутих держав.
Найсприятливішими вважають такі види економічної діяльності України як промисловість (машинобуду-
вання, хімічна, паливна та інші) і фінансова діяльність, а найменш привабливим сегментом є сільське госпо-
дарство, куди за останні 10-15 років масштабні інвестиції не надходили.
Велику проблему у сільському господарстві становить спрацьованість устаткування, а також неможливість
швидкого повернення інвестором вкладеного капіталу. На даний час сільське господарство повністю фінансу-
ється державою. Найпривабливішими регіонами є Дніпропетровська, Донецька, Київська, Львівська, Одеська і
Харківська області.
Сума надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) вУкраїнуу2013 році становила $ 2,86 млрд. Вона ско-
ротилась у порівнянні з 2012 роком, в якому складала $ 4,13 млрд. Загальний обсяг внесених в Україну ПІІ на
кінець 2013 року досяг $ 58,157 млрд, що в розрахунку на душу населення становить $ 1,284 тис.
На сьогоднішній день в Україні можна виділити низку проблем, що перешкоджають поліпшенню інвестицій-
ного клімату:
− відсутність сталої стратегії економічного і політичного розвитку;
− обмеженість державних підприємств, що підлягають приватизації і в яких зацікавлені потенційні інвесто-
ри;
− незабезпечення усім суб’єктам,у тому числі й іноземним інвесторам, рівних економічних прав і свобод у
здійсненні фінансово-економічної діяльності;
− складність податкової системи та суттєве податкове навантаження;
− відсутність надійної інвестиційної історії, що формується роками внаслідок успішних капіталовкладень
інвесторів, та інші [1].
Основними причинами зниження активності інвестиційної діяльності в Україні є:
несприятливий інвестиційний клімат;
недосконала законодавча база;
неналежна підготовка інвестиційних проектів та програм і їх недієвість;
нерозвиненість інвестиційних інструментів та інвестиційного ринку.
Прямі іноземні інвестиції повинні підсилювати міжнародну інвестиційну позицію України та запобігати зро-
станню зовнішнього боргу. Для економічного і соціального зростання потрібен стабільний розвиток інвести-
цій. Держава повинна активно сприяти розвитку інвестиційної діяльності, а саме:
дотримуватися активної позиції щодо залучення інвестицій;
підтримувати на державному рівні програми і проекти зарубіжних та вітчизняних інвесторів;
створювати сприятливий інвестиційний клімат;
забезпечувати прозорість, «партнерські» відносини між державою та інвестором;
розвивати інвестиційний ринок і сприяти його інтеграції у світовий простір.
Інвестиції значно зменшились завдяки фінансовій кризі, в умовах якої інвестори не ризикують вкладати
свої засоби в нестабільну українську економіку, яка потерпає від бюрократії і корупції. Активна державна дія-
льність і чіткий контроль можуть реалізувати програму інвестиційного розвитку і поліпшити бізнес-клімат в
Україні. Також держава повинна вибирати пріоритетні галузі економіки для більш інтенсивного інвестування,
тобто ті галузі, які мають значний потенціал і характерні саме для України (промисловість, сільське господар-
ство).В майбутньому слід передбачити зниження податкового тиску на виробництво, застосування податкових
пільг (канікули)при оподаткуванні прибутку, який використовується для розвитку виробництва.
В перспективі це дасть змогу збільшити прибуток. Комплексне використання всіх цих факторів може забезпе-
чити ефективність інвестиційної діяльності України в майбутньому.
Беручи до уваги всі проблеми і перешкоди, необхідно зауважити, що іноземні інвестори при виборі об’єкта
вкладення керуються двома основними умовами: отриманням прибутку та захищеністю вкладень. На сьогодні,
нажаль, в Україні жодна з цих умов не виконується повністю. Інвестор повинен бути впевнений в надійності
запланованих операцій. Для цього Україна повинна створити стабільний для ділової активності і зрозумілий
для вкладника інвестиційний режим, в крайньому випадку хоч і недосконалий, але не такий, що постійно змі-
нюється.
16](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-17-320.jpg)
![Провівши аналіз поставлених вище проблем, необхідними завданнями для покращання державної політи-
ки слід назвати:
− вдосконалення нормативно-правових актів;
− побудову відповідних ринкових інститутів;
− реструктуризацію банківської і страхової систем;
− відтворення фінансових ринків;
− ведення в Україні фінансової звітності як ефективної мови спілкування з іноземними інвесторами;
− посилення дисципліни виконання контрактів;
− здійснення податкової реформи, що передбачає спрощення податкової системи та зниження податково-
го тиску на підприємства;
− проведення земельної реформи;
− здійснення ефективної інвестиційної політики держави і вибір чіткої стратегії її розвитку.
Підсумовуючи,сьогодні в Україні можна очікувати на кращі результати при реалізації таких факторів як: за-
безпечення зайнятості та модернізація робочих місць, залучення прямих іноземних інвестицій, нових знань і
технологій, управлінського досвіду, активізація науково-технічного обміну та прискорення соціально-
економічного розвитку країни.
Література
1. Бутняров А. / Сприятливий інвестиційний клімат країни – запорука залучення іноземних інвестицій/ А. Бутняров // Ринок цінних паперів
України. – 2008, – №3-4. – С. 29-32.
2. Гаврилюк О.В. / Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України / О.В. Гаврилюк // Фінанси України. – 2008. – №3. – С. 79-93.
3. Попельнюхов Р.В. / Інвестиційна привабливість економіки України (інвестиційний клімат)/Р.В. Попельнюхов// Інвестиції: практика та до-
свід. – 2009. – №21. – С. 24-28.
4. Мамалуй О.О/.Основи економічної теорії. /О. О. Мамалуй //Підручник. Київ.ЮрінкомІнтер- 2006.- С479.
Редька Є. В., студентка 1 курсу гр. ФК-132
Наук. керівник: к.е.н. доцент Мекшун Л. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ
Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і не-
товарні платежі в господарстві. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та
фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне
економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух
реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише строго визначеної
маси грошей.
Політика у сфері управління грошовим обігом має спрямовуватись на повне і своєчасне забезпечення по-
треб економіки в готівці, посилення контролю за грошовими розрахунками між суб'єктами господарювання та
децентралізацію випуску готівки в обіг і вдосконалення організації роботи з готівкою через запровадження су-
часних методів і технологій [1].
Для забезпечення потреб у готівці (банкнот і монет) та інших цінностях банки:
- прогнозують рух грошових коштів;
- виявляють потребу в них для кожного регіону;
- проводять випуск та / або емісію готівкових коштів (монопольне право центральних банків);
- проводять касові операції;
- контролюють рух готівкових коштів при взаємовідносинах між усіма суб’єктами господарювання;
- організують і виконують оперативні функції з реалізації єдиної грошово–фінансової політики на території
певного регіону.
Поява великої кількості пластикових карток та популяризація електронних грошей певною мірою витісня-
ють готівку з повсякденного ужитку. Але попри все, у більшості країн Єврозони обсяги готівки продовжують
зростати. В Україні готівкова складова грошової маси у першому півріччі 2013 року збільшилася на 8,2 % – до
219,9 млрд. грн. (питома вага 26, 3%) [2].
Національний банк України приділяє багато уваги проблемам ефективного функціонування готівкового обі-
гу на території України. Ще у 2008 році постановою НБУ №177 було схвалено Концепцію вдосконалення робо-
ти з готівкою в Україні на 2008-2012 роки. 2 липня 2013 року в Міністерстві юстиції України було зареєстровано
постанову, про встановлення граничної суми розрахунків готівкою. В одному з пунктів вказувалося, що фізичні
особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 000 гривень, шляхом перерахування
коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення або перерахування коштів на поточні рахунки (у
тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті) [3].
Готівка в Україні надходить з: торговельної виручки, усіх видів платних послуг, податків та зборів, вкладів
фізичних осіб, підприємств поштового зв’язку, за платіжними картками, від продажу іноземної валюти, від про-
дажу акцій та інших цінних паперів. В нашій країні рівень достатності готівки у 2013 р. був на рівні 16,3%, в той
час як максимальний зафіксований у Японії – 17% [4].
На нинішньому етапі економічного розвитку України вплив на збільшення обсягів готівки в обігу спричиняють:
а) підвищення рівня тіньової економіки;
б) низький рівень доходів населення;
в) економічна та політична нестабільність;
г) нестабільність депозитного та валютного ринків;
д) наявність ризику при використанні безготівкових розрахунків;
е) обмеженість і необізнаність населення щодо використання безготівкових форм розрахунку;
є) зростання грошової маси за рахунок збільшення коштів у національній валюті і зменшення в іноземній.
17](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-18-320.jpg)
![На нашу думку, для підвищення ефективності розвитку готівкового обігу в Україні необхідно:
- привести систему готівкового обігу відповідно до європейських стандартів;
- провести децентралізацію, яка суттєво зменшить ризики в забезпеченні готівкою при виникнення певних
кризових ситуацій;
- застосувати новітні світові технології, які мінімізують контакт відповідальних працівників з готівковими ко-
штами, оптимізують робочий час, сприятимуть кращому перевезенню готівки, забезпечать надійну якість об-
роблення монет та банкнот національної валюти на всіх етапах як переміщення, так і зберігання готівкових
коштів.
Література
1. Субтельний О.В. Національний банк і грошово-кредитна політика / О.В. Субтельний. - К., 2008.- с.57-71.
2. Статистичні дані, станом на 2013 рік - [електронний ресурс] - режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control
3. Монетарний огляд за 1-ше півріччя 2013 року - [електронний ресурс] - режим доступу:http:// www.bank.gov.ua
4. Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою – [електронний ресурс] - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/
Росохач О. В., студентка 1 курсу гр. ОА-131
Наук. керівник: к.е.н., доцент Полковниченко С. О.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ІННОВАЦІЙНІСТЬ ЯК РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Одним із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України є підвищення рівня і якості
життя сільського населення, що безпосередньо залежить від ефективності функціонування аграрного сек-
тору економіки, який, у свою чергу, з метою виробництва сільськогосподарської продукції, конкурентоспро-
можної на міжнародних ринках, та забезпечення продовольчої безпеки держави має очевидну потребу у
впровадженні інновацій і переході в цілому на інноваційний розвиток. Саме інновації повинні зіграти страте-
гічно важливу роль в середньостроковому і довгостроковому економічному розвитку сільського господарст-
ва. Тим більше, що в умовах ринкової системи господарювання, інтегрування в глобальне агропромислове
виробництво все більш відчутним є катастрофічне відставання техніко-технологічного рівня аграрного сек-
тору економіки України від провідних світових виробників сільськогосподарської продукції.
У Законі України «Про інноваційну діяльність» інноваційна діяльність визначена як діяльність, що спря-
мована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск
на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [1].
Стосовно аграрного виробництва інноваційну діяльність слід розуміти як сукупність послідовних дій зі
створення нової або покращеної сільськогосподарської продукції, вдосконалення технології та організації її
виробництва на основі використання результатів наукових досліджень і розробок або передового виробни-
чого досвіду. Інноваційний процес в аграрній сфері має свою специфіку, обумовлену, насамперед, особли-
востями сільськогосподарського виробництва.
У зв’язку зі значною залежністю сільського господарства від природно-біологічних та екологічних чинни-
ків інноваційний розвиток в цій сфері діяльності, крім традиційних виробничо-технологічного і організаційно-
управлінського напрямів, має охоплювати також такі види інновацій, як селекційно-генетичні та економіко-
соціоекологічні [2]. Інноваційний процес в сільському господарстві порівняно з іншими галузями характе-
ризується тривалішими строками розробки й апробації новацій, особливо при веденні селекції сортів у рос-
лин та порід тварин. Так, інноваційний процес від початку селекційної роботи до впровадження нових гібри-
дів цукрових буряків триває 25 років, з них 18 – припадає на селекційний процес [3].
Проведені реформи у 90-х рр. ХХ ст. негативно вплинули на науково-інноваційну сферу аграрного сек-
тору. Сучасний стан наукового забезпечення інноваційного процесу сільськогосподарської науки дійшов до
критичної межі: матеріально-технічна база науково-дослідних установ зношена, не вистачає приладів для
досліджень, особливо з найбільш наукомістких напрямів, зокрема біотехнології. Державне фінансування
забезпечується на 47-73% від потреби [4].
Інновації в основному впроваджуються в прибуткові рослинницькі галузі: 46% підприємств застосовують
нові сорти і гібриди сільськогосподарських культур, 25% – нові сільськогосподарські машини та механізми,
14% – нові системи обробітку ґрунту. Незначний рівень (5%) використання науково-обґрунтованих сівозмін.
У тваринництві 52% підприємств застосовували нові породи сільськогосподарських тварин, інші ж види ін-
новацій, зокрема високоефективні корми, нові механізми та засоби захисту рослин знаходяться майже на
одному рівні (близько 16%) [5].
Сьогодні темпи розвитку і структура сектору аграрних досліджень і розробок не повною мірою відпові-
дають потребам сільського господарства і зростаючому попиту на передові технології з боку окремих сег-
ментів підприємницького сектору. У той же час запропоновані наукові результати не знаходять застосуван-
ня внаслідок незбалансованості інноваційної системи, а також загальної низької чутливості до інновацій
підприємницького сектору, невисокої його прибутковості.
Кількість організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи в сільському господарстві скоро-
тилась з 186 од. у 2000 р. до 151 од. у 2012 р., а кількість працівників наукових організацій з 13482 осіб до
9951 осіб відповідно, в тому числі дослідників – з 6107 осіб до 5239 осіб, техніків – з 3450 осіб до 1670 осіб,
допоміжного персоналу – з 2041осіб до 1404 осіб [6]. Дефіцит фінансових коштів у виробників аграрної про-
дукції, недостатня фінансова підтримка з боку держави і висока вартість нововведень не дозволяють роз-
вивати інноваційну діяльність. Фінансування витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт в
галузі сільськогосподарських наук в Україні в 2012 р. становило 6,1% від загальної суми на зазначені цілі і
лише 0,3% від ВВП, виробленого в сільському господарстві. Основна частка витрат на виконання наукових
18](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-19-320.jpg)
![та науково-технічних робіт в галузі сільськогосподарських наук у 2012 р. здійснена за кошти державного
бюджету (79,2%) [6].
У 2012 р. тільки 8 сільськогосподарських підприємств використовували передові технології і жодне під-
приємство їх не створило.
Цілком очевидно, що у вирішенні проблем інноваційного розвитку аграрного сектору активну роль пови-
нна відіграти держава. Важливо розробити комплексну програму інноваційного розвитку галузі, визначити
пріоритети і запровадити систему заходів прямого і непрямого регулювання.
Для забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери необхідно:
– запровадити комплекс економічних інструментів, які б забезпечили прискорення науково-технологічно-
технічного процесу в аграрній сфері;
– сформувати ефективну систему фінансування фундаментальних і найважливіших прикладних розро-
бок за рахунок державного бюджету з метою наближення їх результатів до потреб практики;
– сконцентрувати капітал на пріоритетних напрямах розвитку, зокрема на освіті, науці, прогресивних тех-
нологіях, підприємницькій активності на ринку наукомісткої продукції;
– зорієнтувати науково-дослідну базу на ринок новітніх розробок, вивчити попит на наукову продукцію;
– забезпечити організацію конкурентоспроможного виробництва агропродовольчої продукції;
– створювати технології, які б в умовах сучасної економіки відповідали критеріям ефективності, були
маловитратними, ресурсоощадними й екологічно безпечними;
– сформувати інноваційний фонд та ринок науково-технологічно-технічної продукції;
– створювати та підтримувати діяльність агротехнічних парків, які функціонуватимуть як аграрні підпри-
ємства з органічним поєднанням наукової та виробничої складових, користуватимуться державною підтрим-
кою;
– переорієнтувати інвестиції на розвиток галузей сільського господарства з порівняно високою інтенсив-
ністю виробництва;
– впроваджувати інноваційно-інвестиційні проекти будівництва промислових об’єктів з переробки енер-
гетичних продуктів і виробництва біопалива.
Для успішного функціонування сільськогосподарської галузі сьогодні необхідні методи управління на ос-
нові постійних нововведень. Сучасні фахівці повинні вміти застосовувати нові методи управління трудовими
ресурсами, правильно конкретизувати стратегію розвитку у вигляді сформованих цілей. Важливим напря-
мом інноваційної діяльності має стати підвищення технологічної оснащеності сільськогосподарських підпри-
ємств. Впровадження інновацій в галузі генетики, селекції, біохімії вимагає підвищеної уваги до проблеми
матеріально-технічного забезпечення науково-дослідних організацій, зайнятих розробками в зазначених
областях наукового знання.
Реалізація комплексних заходів щодо впровадження інновацій у сферу сільського господарства потре-
бує від держави значного розширення фінансування галузі як за рахунок бюджетних коштів, так і шляхом
залучення приватних інвестицій.
Література
1. Закон України «Про Інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/40-15
2. Шубравська О. Інноваційний розвиток аграрного сектора економіки України: теоретико-методологічний аспект / О.Шубравська // Еконо-
міка України. – 2012. – №1. – С.27-35.
3. Гордійчук А.І. Інноваційний розвиток галузей сільського господарства та ефективність їх функціонування [Електронний ресурс] /
А.І.Гордійчук. – Режим доступу: http://elibrary.nubip.edu.ua /5585/1/10gai.pdf
4. Федорак В.І. Державне регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності агропромислового виробництва [Електронний ресурс] /
В.І.Федорак. – Режим доступу: http://www.viem.edu.ua/ konf2/art.php?id=0520
5. Тарабрін О.І. Інноваційний розвиток аграрного сектора економіки України в сучасних умовах [Електронний ресурс] / О.І.Тарабрін,
І.Г.Піменов. – Режим доступу: http://base.dnsgb.com.ua/ INB/2011-2/11_tarabrin.pdf
6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2012 році. Статистичний збірник. – К.: Державна служба статистики України, 2013. – 287 с.
Пчельнікова К. А., студентка 2 курсу гр. ФК-121
Наук. керівник: к.е.н., доцент кафедри економічної теорії Холявко Н. І.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
БЕЗРОБІТТЯ ЯК ВАЖЛИВА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПРОБЛЕМА
У сучасних умовах безробіття є центральною проблемою суспільства. Безробіття – це соціально-
економічне явище перевищення кількості бажаючих отримати роботу над кількістю робочих місць, проявом
якого є стан незайнятості працездатного населення. Високий рівень безробіття призводить до втрати частки
потенційного валового внутрішнього продукту, скорочення доходів населення, зниження рівня життя населен-
ня, втрати кваліфікації, політичних збурень і переворотів, руйнування матеріальних і духовних надбань поко-
лінь. Основні причини безробіття: спад економіки; структурні зрушення; технологічний прогрес та запрова-
дження нових технологій.
За методологією Міжнародної організації праці (МОП), працездатними вважаються особи віком від 15 до 70
років. Саме ці вікові межі визначають чисельність робочої сили, тобто сукупність населення відповідної вікової
групи, яке прагне реалізувати свою здатність працювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи
натуральній формі. Населення країни умовно поділяється на дві групи:
- інституціональне - особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили.
- неінституціональне - працездатні особи, що поділяються на економічно активне населення (особи, що
працюють за наймом) і економічно неактивне населення (особи, що добровільно не працюють за наймом, на-
приклад: домогосподарки, студенти та ін.)
19](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-20-320.jpg)
![Безробітні - це непрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу за най-
мом (зареєстровані на ринку праці). Такими, що вибули зі складу робочої сили, вважають осіб, які не мають і
не шукають роботу за наймом.
Згідно з офіційними даними Державної служби статистики, рівень зареєстрованого безробіття в цілому в
Україні станом на 1 грудня 2010 року становив 1,6% кількості населення працездатного віку, що на 0,2 п.п.
більше, ніж у жовтні, і на 0,3 п.п. менше, ніж на 1 січня 2010 року. За методологією МОП, рівень безробіття
серед економічно активного населення становив 7,0%, а серед населення працездатного віку – 7,6%. У 2012
році рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні становив 1,8% населення працездатного віку (рис.
1). Найвищий рівень безробіття зафіксований у Чернігівській – 11,2%, Рівненській – 11,1%, Тернопільській –
11,0% та Житомирській області – 10,9%, а найнижчий у м. Києві – 6,2%, АР Крим – 6,7%, Одеській області –
6,8% та м. Севастополі – 6,9% [1].
вивільнені у зв’язку зі
особи, які не були змінами в організації зайняті більше 1 року виробництва та 11% військовослужбовці, не зайняті з інших звільнені за
причин скороченням
7% чисельності або
штату без права на
пенсію
7%
звільнені за власним
бажанням
11%
звільнені у зв’язку з
закінченням строку звільнені за угодою
договору сторін
20% 44%
Рис. 1. Кількість зареєстрованих безробітних за причинами незайнятості, 2013 р.
Джерело: [1]
За даними Державної служби статистики України, станом на 1 лютого 2013 року в Державній службі за-
йнятості було зареєстровано 589,1 тис. безробітних (564,5 тис. у січні), із них 469,1 тис ос. отримують допомо-
гу з безробіття (табл. 1).
Середній розмір допомоги на одного безробітного складає 1117 грн., що на 183 грн. більше, ніж у 2012
році [1]. Соціально-економічні наслідки безробіття: скорочення обсягів виробництва валового національного
продукту; зниження податкових надходжень до державного бюджету; зростання витрат на соціальну допомогу
безробітним; знецінення наслідків навчання; зниження рівня кваліфікації; посилення соціальної напруженості в
суспільстві; зниження трудової активності.
Заходи, спрямовані на зниження рівня безробіття в Україні: реалізація державної та регіональної програм
зайнятості; приведення чинного законодавства у відповідність до міжнародних норм; захист внутрішнього рин-
ку праці; інтеграція до міжнародного ринку праці; створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та
самозайнятості населення; підвищення технічного рівня робочих місць; сприяння зростанню заробітної плати;
ліквідація фіктивних робочих місць, зменшення прихованого безробіття; забезпечення відповідності держза-
мовлення на підготовку спеціалістів у вищих навчальних закладах вимогам ринку праці тощо [2-3].
Таблиця 1
Динаміка основних показників незайнятості населення за даними Державної служби зайнятості України
Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами
Державної служби зайнятості, в цілому за рік
з них
працевлаштовано
перебували на
обліку, на кінець
року
Середній розмір допомоги
по безробіттю в грудні
у %
Всього,
тис.осіб
тис. осіб
у % до тих, які
перебували на
обліку
тис. осіб грн до мінімальної
заробітної плати
до попереднього
року
2000 2 744,1 597,0 21,8 1 188,0 59,39 50,3 119,2
2001 2 760,2 772,7 28,0 1 028,8 85,23 72,2 143,5
2002 2 799,2 831,8 29,7 1 055,2 105,98 64,2 124,3
2003 2 835,2 877,3 30,9 1 003,7 118,32 57,7 111,6
2004 2 900,6 984,2 33,9 998,9 146,37 61,8 123,7
2005 2 887,7 1 049,8 36,4 903,5 192,89 58,1 131,8
2006 2 700,4 1 070,8 39,7 780,9 251,48 62,9 130,4
2007 2 419,7 1 098,6 45,4 660,3 339,27 73,8 134,9
2008 2 500,7 1 084,0 43,3 876,2 571,07 94,4 168,3
2009 2 143,3 702,7 32,8 542,8 655,56 88,1 114,8
2010 1 847,4 744,5 40,3 564,0 780,05 84,6 119,0
2011 1 855,0 762,7 41,1 501,4 878,52 87,5 112,6
2012 1 826,1 764,4 41,9 526,2 1027,54 90,6 117,0
Джерело: [1]
20](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-21-320.jpg)
![Література
1. Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua.
2. Л.І. Галькін. Втрати людського капіталу України: чинник безробіття / Галькін Л.Г II Економіка та регіони. - 2007. - №2. - с. 110-113.
3. Рівень безробіття в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. rbc.ua/.
4. Купчанко М. Я., Погоріла І. І. Україна та Європейський союз у світовій хвилі безробіття [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://intkonf.org.
5. Лопатіна К. А. Стан та напрями ліквідації проблеми безробіття в Україні/ К. А Лопатіна // Управління розвитком. ‐2011. ‐ №16(113). С. 85‐86.
Савченко В. А., студентка 2 курсу гр. М-121
Наук. керівник: к.е.н., доцент кафедри економічної теорії Холявко Н. І.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ
Роздрібна торгівля розвивається під впливом комплексу складних динамічних економічних, соціальних,
правових чинників, що у своїй сукупності вагомим чином впливають та визначають специфічні особливості
розвитку ринкового середовища та функціонування торговельних підприємств. За сучасних умов господарю-
вання розвиток роздрібної торгівлі перебуває у вагомій залежності від чисельності об’єктів роздрібної торгове-
льної мережі, форм їх організацій та спеціалізації, рівня забезпеченості ним населення. З огляду на активну
мінливість зовнішнього економічного середовища і, відповідно, факторів розвитку роздрібної торгівлі, актуалі-
зується необхідність регулярної аналітичної оцінки й характеристики сучасного стану, ключових тенденцій
розвитку та результатів діяльності роздрібних торговельних підприємств в Україні.
Роздрібна торгівля по своїй суті є посередником в процесі відтворення, впливає на обсяги і структуру това-
рної пропозиції, сприяє стабілізації ринку продовольчих та непродовольчих товарів. У цілому, місією роздріб-
ної торгівлі можна визначити забезпечення ефективної реалізації та своєчасного доведення до кінцевих спо-
живачів продовольчих товарів.
До слабких сторін розвитку роздрібної торгівлі в Україні можна віднести наступні аспекти:
- темпи зростання роздрібного товарообігу значно відстають від темпів зростання реальних
доходів домогосподарств;
- значна частка ринку споживчих товарів та послуг перебуває в «тіні»;
- фізична маса товарів не зростає;
- розвиток роздрібної торгівлі характеризується нерівномірністю як на регіональному рівні, так і
за окремими сегментами споживчого ринку [1, c. 249-251].
Порівняно більш активними темпами розвитку роздрібної торгівлі в Україні характеризуються Донецька,
Дніпропетровська області, а також міста Харків, Одеса, Львів і Київ. Причому безумовним лідером за темпами
розвитку торговельних мереж в Україні є м. Київ, що обумовлено достатньо високим рівнем доходів мешканців
столиці [2, c. 128-130].
Згідно з офіційними даними Державної служби статистики України, оборот роздрібної торгівлі має тенден-
цію до зростання (табл. 1). Оборот роздрібної торгівлі в Україні у січні 2014 року порівняно з січнем 2013 року
(у порівняльних цінах) зріс на 8,8% - до 64,762 млрд грн. Роздрібний товарообіг в Україні в 2013 році проти
2012 року зріс на 9,5% – до 884,2 млрд грн. [4]. Найвищі значення зростання даного показника спостерігають-
ся в Донецькій області (на 12,8% - до 13,352 млрд грн.), у Чернігівській області (на 12,1% - до 2,579 млрд грн.),
а також у Рівненській і Чернівецькій областях (на 11,8% і 11,4%, до 2,651 млрд грн і 1,759 млрд грн відповід-
но). Оборот роздрібної торгівлі в м. Києві в січні-лютому 2014 року порівняно з відповідним періодом минулого
року зріс на 8,9% – до 17,323 млрд грн [4].
Таблиця 1
Ключові показники розвитку роздрібної торгівлі в Україні
У тому числі питома вага,
у %
У тому числі
Рік
Обсяг роздрібного
товарообороту
підприємств,
млн.грн.
Продо-
вольчих
товарів
Непродо-
вольчих
товарів
Наявність об'єктів
роздрібної торгівлі
підприємств, тис.од
Мага-
зини
Кіоски та
автозаправні
станції
Кількість ринків
з продажу
споживчих
товарів, од
2000 28757 51,9 48,1 103,2 77,9 25,3 2514
2001 34417 50,4 49,6 96,4 72,3 24,1 2715
2002 39691 48,0 52,0 89,3 66,8 22,5 2863
2003 49994 45,6 54,4 83,8 62,3 21,5 2891
2004 67556 43,9 56,1 78,5 58,3 20,2 2869
2005 94332 41,6 58,4 75,2 55,8 19,4 2886
2006 129952 38,2 61,8 73,6 54,6 19,0 2890
2007 178233 35,3 64,7 71,9 52,3 19,6 2834
2008 246903 34,4 65,6 69,2 50,5 18,7 2785
2009 230955 40,0 60,0 65,3 47,6 17,7 2761
2010 280890 39,5 60,5 64,8 48,0 16,8 2758
2011 350059 38,9 61,1 64,2 48,4 15,8 2698
2012 405114 40,2 59,8 62,2 47,2 15,0 2647
Джерело: [4]
Аналітична характеристика ключових показників розвитку роздрібної торгівлі в Україні дозволила виявити
наступні тенденції:
1) регіональна експансія та глобалізація – у сучасних умовах роздрібна торгівля характеризується пере-
важно екстенсивним шляхом розвитку, оскільки підвищення обсягів продажу обмежене колом покупців, врахо-
21](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-22-320.jpg)
![вуючи транспортний та часовий фактори; властивою ознакою поточного етапу розвитку роздрібної торгівлі є
постійне збільшення кількості об’єктів, створення торгових мереж спочатку у містах, потім – у рамках регіону
та національної економіки в цілому;
2) зміна уподобань споживачів щодо форматів придбання кінцевої продукції – протягом останніх років ак-
тивізується розвиток невеликих торговельних об’єктів, які розташовані в центральній частині міст і житлових
масивів, що низкою споживачів сприймаються як більш зручні й ефективні формати для здійснення щоденних
покупок;
3) зростання значення цінової гнучкості – споживач дедалі більше орієнтується на зниження своїх витрат
(у тому числі, на придбання продуктів харчування);
4) розширення додаткових послуг – підвищена конкурентна боротьба на переважній більшості сучасних
ринків спонукає торговельні підприємства до використання заходів не лише цінової політики, а й удосконален-
ня підходів до обслуговування споживачів, надання більш широкого спектру супутніх послуг;
5) розширення товарного асортименту та підвищення якості продукції – це обумовлено тими фактами, що
успішність діяльності торговельного підприємства значною мірою залежить від правильності управлінських
рішень щодо формування асортименту продукції, неодмінному врахуванні попиту споживачів на певні види
продукції та потреб населення, а також новітніх тенденцій поведінки споживача.
Таким чином, проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що галузь роздрібної торгівлі в Україні є до-
статньо динамічною та розвивається під впливом низки різнорідних чинників (купівельна спроможність насе-
лення, стан товарозабезпечення, розвиток матеріально-технічної бази, інституціональні перетворення, конце-
нтрація, конкуренція). Протягом останніх років спостерігається удосконалення структури роздрібної торгове-
льної мережі, скорочується частка неорганізованої торгівлі, розвивається мережа дискаунтерів та гіпермарке-
тів, а також з’являються представники іноземних роздрібних торгівельних мереж.
Література
1. Добуш З.О. Стан і тенденції розвитку роздрібної торгівлі – детермінанта ефективності її регулювання / З.О. Добуш // Науковий вісник
НЛТУ України. – 2013. – №23.1. – С.248-253.
2. Тараненко О.О. Тенденції та чинники розвитку роздрібної торгівлі в Україні / О.О. Тараненко // Економічний простір. – 2012. – №64. –
С.126-131.
3. Шостак Р.С. Оцінка сучасного стану та розвитку торгівельних мереж в Україні / Р.С. Шостак // Економічний простір. – 2011. – №56/2. –
С.115-123.
4. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
Савченко С. В., студент 1 курсу гр. ФК-131
Наук. керівник: к.е.н., доцент Мекшун Л. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ПРИВАТИЗАЦІЇ В УКРАЇНІ
У світовій практиці приватизація розглядається як дієвий інструмент втілення структурної перебудови
економіки, збільшення значення продуктивності функціонування компаній, а крім того як джерело додаткових
коштів до державного бюджету з метою наступного їх використання для вирішення соціальних питань та
реформування виробничого потенціалу країни.
Приватизацію потрібно здійснювати для розв'язання таких проблем:
- заповнення ринків потрібною продукцією, зниження цін, зростання прибутків виробників;
- забезпечення ліберальних умов діяльності власників майна та капіталу;
- створення конкурентного середовища.
Процеси приватизації відбуваються як у розвинених державах, так і в державах, що розвиваються.
Основними цілями приватизації з моменту здобуття Україною незалежності були:
1) демонтаж командно-адміністративної системи та заміна її ринковою економікою;
2) структурна перебудова національної економіки;
3 ) стабілізація і поступове збільшення продуктивності державної економіки;
4) формування національної системи ділових підприємств тощо.
Реформування власності в Україні відбувається у процесі приватизації державного майна.
Порядок приватизації державного майна враховує присутність наступних стадій:
- опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації ( у виданнях державних органів приватизації,
місцевій пресі);
- прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань
Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;
- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;
- проведення аудиторської ревізії економічної звітності приватизованого підприємства ( за винятком
об'єктів малої приватизації );
- затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій публічних акціонерних товариств,
створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.
Державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо
приватизації об'єкта і в 5-денний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий
колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений
управляти цим майном [1].
З початку процесу приватизації на 1 жовтня 2013 року реформовано 129597 об’єктів, з яких більше ніж три
чверті (100548 об’єктів) належали до комунальної форми власності, інші (29049 об’єктів) – до державної.
22](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-23-320.jpg)
![Переважна більшість об’єктів (84,8%) відносились до групи А, інші об’єкти – до груп В, Г (8,9%), Д (4,0%), Ж
(1,2%) та Е (1,1%). За регіональним розподілом кількість реформованих об’єктів груп А, В, Г наведена в
таблиці 1 [2].
Таблиця 1
Кількість реформованих об’єктів груп А, В, Г за регіональним розподілом*
Регіон Кількість об’єктів
Об’єкти групи А
Донецька область 11710
Львівська область 11441
Дніпропетровська область 7078
Харківська область 5104
АР Крим та м. Севастополь 6800
м. Київ 12146
Об’єкти груп В, Г
Донецька область 963
Дніпропетровська область 786
Харківська область 683
Луганська область 616
Одеська область 598
Київська область 585
м. Київ 692
* Джерело: складено автором на основі [2]
Аналіз приватизаційнοгο процесу в Україні дає можливість зрοб ити прοгнοз: орієнтація на продаж
висοкοліквідних та інвестиційнο привабливих підприємств з метою отримання гарантованих прибутків дο
бюджету супрοвοджується накопиченням у державному секторі неліквідних та інвестиційнο непривабливих
підприємств.
Приватизація в Україні повинна привести до:
- зменшення частки державнοгο сектору в екοнοміці;
- залучення великих οб сягів приватнοгο капіталу, у тому числі інοземнοгο;
- ствοрення потужних вертикально інтегрованих структур, кοнкурентοспрοмοжних на світοвοму ринку;
- модернізації вирοб ництва, використання новітніх технοлοгій, створення нових видів продукції,
впровадження сучасного менеджменту;
- створення бази для розвитку суб’єктів малοгο і середньοгο підприємництва та адаптації йοгο дο ринкових
умов;
- зменшення навантаження на державу з управління державним сектοрοм екοнοміки, щο забезпечило б
підвищення ефективності управління [3].
Література
1. Закон України: Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" // Відомості Верховної Ради
України, 1997. - № 17. - С.122.
2. Фонд державного майна України. [Електронний ресурс] / Звіт про роботу Фонду державного майна України, хід та результати виконан-
ня Державної програми приватизації у 2012 році. Режим доступу: http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com.ua/Lists/
SPFUReportsMFIListInstance/Attachments/74/andov_6_2013.htm
3. Закон України "Про Державну програму приватизації" // Відомості Верховної Ради України, 2012 . - № 39. - С.466.
Севрюк О. С., студентка ФК-122
Наук. керівник: к.е.н., доцент кафедри економічної теорії Холявко Н. І.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
АНАЛІЗ ПАРАМЕТРІВ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ
Дослідження проблем розвитку сучасного ринку праці України є актуальним з огляду на підвищену динамі-
чність і мінливість даного ринку, а також вплив на його розвиток комплексу складних різнорідних чинників еко-
номічного, соціального, політичного, психологічного характеру. Вато зазначити, що питання розвитку ринку
праці є об’єктом вивчення низки вітчизняних та іноземних учених, зокрема: М. Фрідмена, Дж. Кейнса, П. Саму-
ельсона, Ф. Модільяні, Р. Солоу, Д. Тобіна, Л. Кейна, Е. Лібанової, І. Петрової, В. Мандибура, І. Курило та ін.
У цілому, ринок праці можна визначити як суспільно-економічну форму руху трудових ресурсів; як систему
виробничих відносин між робітниками, підприємцями і державою з приводу обміну індивідуальної здібності до
праці на фонд засобів, необхідних для відтворення робочої сили; як систему економічних відносин з приводу
розміщення робітників в системі суспільного поділу праці відповідно до законів товарного виробництва та
обороту. Ринок праці перебуває у тісному взаємозв’язку з ринками споживчих благ, житла, інвестицій, освітніх
послуг тощо. Окрім того, ринок праці недоцільно розглядати без врахування особливостей економічної сис-
теми, тобто сукупності економічних процесів і явищ, що відбуваються у суспільстві на основі діючих майнових
відносин і організаційних форм [3]. На сьогоднішній день стан ринку праці характеризується наявністю низки
проблем, які можна розглядати в якості стримуючих факторів соціально-економічного розвитку як національ-
ної економіки в цілому, так і її окремих регіонів. До найбільш актуальних проблем вітчизняного ринку праці
відносяться наступні: порівняно невисокий рівень економічної активності населення, дисбаланс між пропози-
цією та потребою у робочій силі, низький кваліфікаційний рівень незайнятого населення, низькі рівні зайнято-
сті молоді та інвалідів, нелегальні зовнішні трудові міграції, неформалізовані внутрішні трудові міграції та ті-
ньовий ринок праці [2].
Відповідно до офіційних даних Державної служби статистики України, станом на 1 грудня
2013 року кількість вакансій у базі даних Державної служби зайнятості становила 67,8 тисячі. У середньому на
23](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-24-320.jpg)
![одну вакансію претендувало 6 осіб, у тому числі серед кваліфікованих робітників з інструментом – 3 особи,
серед професіоналів – 4 особи, серед фахівців та робітників з обслуговування технологічного устаткування –
відповідно по 6 осіб; серед осіб без спеціальної підготовки – 7 осіб; серед працівників торгівлі та сфери послуг
– 8 осіб; серед законодавців, вищих державних службовців, керівників, менеджерів – 9 осіб; серед технічних
службовців – 13 осіб; серед кваліфікованих робітників сільського господарства – 23 особи. Рівень безробіт-
тя населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з
7,8% (І півріччя 2012 р.) до 7,5% економічно активного населення відповідної вікової групи (І півріччя 2013 р.) –
табл. 1 [1; 4]. Станом на 1 грудня 2013 року кількість зареєстрованих безробітних становила 423,8 тис. осіб, з
яких більше ніж половину становили жінки, 44% – молодь віком до 35 років, 34% – особи, які мають додаткові
гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, понад 37% зареєстрованих безробітних є сільськими мешканця-
ми. У січні-листопаді 2013 року послугами Державної служби зайнятості скористалися понад 1,7 млн. грома-
дян, з них статус безробітного мали 1,4 млн. осіб.
Таблиця 1
Динаміка показників безробіття населення України (за методологією МОН)
Безробітне населення (за методологією МОП)
у віці 15-70 років працездатного віку
активного населення тис.осіб % до економічно
тис.осіб % до економічно
активного населення
2000 2 655,8 11,6 2 630,0 12,4
2001 2 455,0 10,9 2 440,3 11,7
2002 2 140,7 9,6 2 128,6 10,3
2003 2 008,0 9,1 1 994,0 9,7
2004 1 906,7 8,6 1 888,2 9,2
2005 1 600,8 7,2 1 595,2 7,8
2006 1 515,0 6,8 1 513,7 7,4
2007 1 417,6 6,4 1 416,7 6,9
2008 1 425,1 6,4 1 424,0 6,9
2009 1 958,8 8,8 1 956,6 9,6
2010 1 785,6 8,1 1 784,2 8,8
2011 1 732,7 7,9 1 731,7 8,6
2012 1 657,2 7,5 1 656,6 8,1
Джерело: [4]
Протягом січня-листопада 2013 року за направленням центрів зайнятості отримали роботу 773,7 тис. осіб,
з них 515,1 тис. зареєстрованих безробітних, що на третину більше, ніж у січні-листопаді 2012 року. На нові
робочі місця з компенсацією роботодавцям єдиного соціального внеску працевлаштовано 7,6 тис. безробіт-
них, у тому числі 3,5 тис. осіб недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці, 4,1 тис. осіб, працевлашто-
ваних на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності. Кількість безробітних,
які започаткували власну справу за рахунок отримання допомоги по безробіттю одноразово, збільшилася з
10,5 тис. осіб у січні-листопаді 2012 року до 14,8 тис. осіб у січні-листопаді 2013 року. Із травня 2013 року роз-
почалася видача ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб старше 45 років на ринку праці. Про-
тягом травня-листопада 2013 року ваучер на навчання та підвищення кваліфікації отримали 18,7 тис. грома-
дян, у т.ч. безробітні – 10,6 тис. осіб. Протягом аналізованого періоду брали участь у громадських роботах та
інших роботах тимчасового характеру – 222,4 тис. осіб, у тому числі – 218,0 тис. безробітних; проходили
професійне навчання – 203,8 тис. осіб [4].
Вагомою проблемою ринку праці є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага ви-
трат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжга-
лузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати. Однак, слід відзначити, що офіційні статистичні
дані дозволяють виявити позитивну тенденцію до збільшення середньої заробітної плати [2].
Таким чином, на ринку праці України в сучасних умовах залишається низка проблем, які потребують вирі-
шення та регулювання на загальнодержавному рівні, що має бути орієнтовано на: забезпечення чіткого до-
тримання трудового законодавства і гарантування його гнучкості та динамічності; підвищення рівня конкурен-
тоспроможності вітчизняних висококваліфікованих фахівців (поліпшення якості освіти, підготовки та перепідго-
товки кадрів); удосконалення умов праці; удосконалення діяльності державної служби зайнятості тощо.
Література
1. Державний центр зайнятості Міністерства соціальної політики України [Електронний ресурс] // інтернет-портал – Режим доступу:
http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article;jsessionid=D96BD5A9E92786ED1F2E625D6704C13A.app1?art_id=157070&cat_id=35829
2. Сохань О. Проблеми ринку праці в Україні та перспективи його розвитку / Сохань О. Стогній О. // [Елнктронний ресурс] // інтернет-
портал – Режим доступу: http://conference.spkneu.org/2013/04/problemi-rinku-pratsi-v-ukrayini-ta-pers/
3. Яковенко Р.В. Прикладні проблеми ринку праці. [Електронний ресурс] // інтернет-портал – Режим доступу:
http://www.kntu.kr.ua/doc/zb_17_ekon/stat_17/68.pdf
4. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
Чепикова Н. С., студентка 4 курса гр. 1071зС
Научный руководитель: Коваленко С. А., к.с.-х.н., доцент
Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь)
ТРУДОВОЙ ПОТЕНЦИАЛ – НАЦИОНАЛЬНОЕ БОГАТСТВО РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ
Потенциал – это совокупность возможностей в какой-либо области для достижения определённых целей.
Потенциал организации представляет собой совокупность научно-технического, трудового, финансово-
экономического, информационного, маркетингового, организационно-управленческого, природно-ресурсного и
внешнеэкономического потенциалов [1].
В настоящее время огромное внимание уделяется как раз трудовому потенциалу как решающему фактору
24](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-25-320.jpg)
![в производстве конкурентоспособной продукции и предоставлении качественных услуг. Многообразие опре-
делений понятия «трудовой потенциал» можно свести к трём основным подходам. Выступая в качестве инте-
гральной характеристики количества, качества и меры реализации совокупной способности к труду, трудовой
потенциал определяет возможности, как отдельных работников, так и их групп (больших и малых). В связи с
этим выделяют понятия «трудовой потенциал работника», «трудовой потенциал организации», «трудовой
потенциал общества» [2].
Наиболее чаще используемой является позиция Третьяковой Е.П. Автор рассматривает трудовой потен-
циал как самостоятельную социальную категорию, как синергетический эффект взаимодействия людей в
процессе труда между собой и организацией [3]. Такой подход в наибольшей степени соответствует совре-
менному представлению о роли человеческого фактора в проектировании организации и ее производствен-
ной деятельности. При его использовании элементами трудового потенциала считают не только состав и
структуру трудовых ресурсов, но и систему формирования, обучения и повышения квалификации персонала,
стимулирования трудовой активности и обслуживания работников организации.
Современный рыночный подход к исследованию трудового потенциала человека наиболее полно и осно-
вательно раскрыт Б. М. Генкиным в его научных и учебных работах. По его оценке, основные компоненты
трудового потенциала человека должны характеризовать следующие факторы [4]: психофизиологические
возможности его участия в общественно-полезной деятельности; возможности нормальных социальных кон-
тактов работника; способности к разработке новых идей и методов работы, формированию образов, пред-
ставлений и проектов; рациональность личного поведения в социально-трудовых отношениях персонала;
наличие способностей, знаний и навыков, необходимых для выполнения определенных обязанностей и ра-
бот; соответствующее предложение рабочей силы на рынке труда. Приведенным человеческим характери-
стикам в самой полной мере, как считает Б. М. Генкин, соответствуют следующие компоненты трудового по-
тенциала: здоровье; нравственность и умение работать в коллективе; творческие способности; активность;
организованность; образованность; профессионализм; ресурсы рабочего времени [4].
Основные составляющие трудового потенциала работника организации включают в себя:
– психофизиологический потенциал (способности и склонности человека, состояние его здоровья, работо-
способность, выносливость, тип нервной системы и т.п.);
– квалификационный потенциал (объем, глубина и разносторонность общих и специальных знаний, трудо-
вых навыков и умений, обусловливающих способность работника к труду определенного содержания и слож-
ности);
– личностный потенциал (уровень гражданского сознания и социальной зрелости, степень усвоения работником
норм отношения к труду, ценностные ориентации, интересы, потребности и запросы в сфере труда) [2].
Если рассматривать понятие «трудовой потенциал» в рамках определенной организации, то он пред-
ставляет собой совокупную трудовую деятельность коллектива всей организации исходя из возраста, фи-
зических возможностей, имеющихся знаний и профессионально-квалификационных навыков.
Реализованный трудовой потенциал образует человеческий капитал, который представляет принадлежа-
щие человеку производительные активы (здоровье, способности, умения), позволяющие ему на протяжении
времени создавать доходы, являющиеся результатом инвестиций в них. Трудовой потенциал является ос-
новным компонентом национального богатства. Состав и динамика трудового потенциала Республики Бела-
русь представлены в таблице 1 [5].
25
Таблица 1
Состав и динамика трудового потенциала Республики Беларусь
На конец года Темп роста, %
Показатели или абсолютное изменение, +/–
2010 г. 2011 г. 2012 г. 2011/2010 2012/2011
Численность населения, тыс. чел. 9481 9465 9464 99,83 99,99
Трудовые ресурсы, тыс. чел., в т.ч.: 6079 6031 6057 99,21 100,43
– трудоспособное население в трудоспо-
собном возрасте 5742 5695 5690 99,18 99,91
– лица старше и младше трудоспособного
возраста 337 336 367 99,70 109,23
Удельный вес трудовых ресурсов в числен-
ности населения, % 64,0 63,7 64,0 –0,3 0,3
Численность населения за рассматриваемый период сократилась на 0,18%, а численность трудовых ре-
сурсов в целом по Республике Беларусь за 2010–2012 гг. снизилась на 0,36 %, в том числе снижение числен-
ности трудоспособного населения в трудоспособном возрасте составило 0,91 %. Вместе с тем, численность
лиц старше и младше трудоспособного возраста за анализируемый период резко возросла – на 8,9 %. Также
следует отметить прирост удельного веса трудовых ресурсов в общей численности населения Республики
Беларусь за 2012 год на 0,3 п.п., однако в целом за исследуемый период данный показатель остался неиз-
менным – на уровне 64,0 %. Динамика и структура экономически активного населения Республики Беларусь
представлена в таблице 2 [5]. Численность экономически активного населения в Республике Беларусь за
2010–2012 гг. снизилась на 2,1 % и на конец 2012 г. составила 4606 тыс. чел., а его удельный вес в трудовых
ресурсах снизился на 1,36 п.п. и по итогам отчетного периода составил 76,04 %.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-26-320.jpg)
![Таблица 2
Динамика экономически активного населения Республики Беларусь
На конец года
Темп роста, %
или абсолютное
Показатели изменение, +/-
2010 г. 2011 г. 2012 г. 2011/ 2010 2012/ 2011
Трудовые ресурсы, тыс. чел., из них: 6079 6031 6057 99,21 100,43
– экономически активное население, тыс. чел. 4705 4686 4606 99,60 98,29
– в % к трудовым ресурсам 77,40 77,70 76,04 0,30 -1,65
Из экономически активного населения:
– занятое население, тыс. чел. 4666 4655 4577 99,76 98,32
– в % к экономически активному населению 99,17 99,34 99,37 0,17 0,03
Безработные, зарегистрированные в центрах занято-
сти населения, тыс. чел. 39 31 29 79,49 93,55
– в % к экономически активному населению 0,83 0,66 0,63 -0,17 -0,03
Таким образом, трудовой потенциал общества составляют его трудовые ресурсы в единстве их количест-
венных и качественных характеристик. Он определяется численностью трудовых ресурсов, их демографиче-
ской структурой, соотношением видов занятости, социальным, профессиональным и квалификационным со-
ставом. Улучшение использования трудового потенциала выдвигается в настоящее время в число наиболее
важных проблем, что связано с переходом экономики на преимущественно интенсивный путь развития и с
усилением напряженности баланса трудовых ресурсов вследствие сужения масштабов их воспроизводства.
Литература
1. Кондаратова И.Г. Анализ использования трудовых ресурсов как важнейшей части ресурсного потенциала организации / И.Г. Кондра-
това // Экономический анализ: теория и практика. – 2010. – № 1. – С. 32–37.
2. Вайсбурд В.А. Экономика труда: учеб. пособие / В.А. Вайсбурд. – М.: Омега-Л, 2011. – 376 с.
3. Третьякова Е.П. Оценка трудового потенциала организации / Е.П. Третьякова // Менеджмент в России и за рубежом. – 2011. – № 1. –
С. 136–144.
4. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: учеб. для вузов / Б.М. Генкин. – М.: Норма, 2007. – 448 с.
5. Беларусь и Россия. 2012: Стат. сб. / Белстат, Росстат, Постоянный комитет Союзного Государства. – М.: Росстат, 2013. – 179 с.
Чхаїдзе В. О., студентка 2 курсу гр. ФК-121
Наук. керівник: к.е.н. доцент Мекшун Л. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ЕКОНОМІЧНІ І СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ
Нині в умовах бурхливих глобалізаційних процесів у світі немає жодної країни, яка б не відчула на собі
вплив інфляції. Макроекономічні наслідки інфляції є фундаментальною проблемою для розвитку будь-якої
країни, в тому числі і для України.
До основних негативних соціально-економічних наслідків інфляції дослідники відносять:
1) руйнування нормальних господарських зв’язків, посилення хаосу і диспропорції в економіці, дезоргані-
зація інвестиційного процесу;
2) переливання капіталу в спекулятивні сфери та за кордон, зростання тіньової економіки та корупції;
3) порушення нормального функціонування грошово-кредитної системи;
4) поступове згортання товарно-грошових відносин й розширення прямого продуктообміну на основі бар-
терних угод;
5) негативний вплив на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни, підрив конкурен-
тоспроможності та експорту вітчизняних товарів;
6) погіршення сприйняття громадськістю влади, зниження довіри до діяльності уряду, до запланованих
програм і реформ;
7) зниження життєвого рівня усіх верств населення, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів
зростання цін на товари й послуги;
8) посилення безробіття, підрив мотивації до ефективної трудової діяльності;
9) перешкоджання довгостроковим інвестиціям та економічному зростанню;
10) знищення заощаджень юридичних і фізичних осіб [1; 2].
Інфляція є невід’ємним атрибутом розвитку економіки України. Так, згідно з прогнозу Міністерство фінансів
України інфляція у 2014 році передбачається на рівні 8,3%. Дані щодо річних індексів інфляції в Україні з 2006
по 2013 рік наведено в таблиці1 [3].
Таблиця 1
Річний індекс інфляції в Україні
Роки 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013
Показники
(за рік) у% 111,6 116,6 122,3 112,3 109,1 104,6 99,8 100,5
Як видно з даних таблиці 1, найвищий рівень інфляції зафіксований у 2008 році, що було спричинено сві-
товою фінансово-економічною кризою. В подальші роки спостерігалося незначне коливання показника індексу
інфляції.
Інфляція призводить до відчутних негативних наслідків у багатьох сферах суспільного життя. У соціальній
сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між окремими найманими працівниками та
26](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-27-320.jpg)
![підприємцями на користь підприємців. Зростання цін на товари і послуги як прояв інфляції сприяє збільшенню
прибутків господарських суб’єктів і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення,
які змушені купувати товари за зростаючими цінами. Водночас, підприємці не лише реалізують, але й купують
товари, а працівники не лише купують товари, а й продають свій товар — робочу силу. Ціни на товари, які ку-
пують підприємці, та ціни на робочу силу в період інфляції також зростають. Тому виграші або втрати від
інфляції можуть мати різні соціальні групи. Все залежить від темпів зростання цін на товарному і ресурсному
ринках. Якщо, наприклад, ціни на робочу силу зростають повільніше від цін на споживчі товари, що є
найхарактернішим, то матеріальне становище робітників погіршується [4].
Отже, мінімізація впливу інфляційних процесів є першочерговою для будь-якої країни. Серед основних за-
ходів боротьби з інфляцією можна виділити наступні:
- стабілізація і стимулювання виробництва;
- вдосконалення податкової системи;
- створення розвинутої ринкової інфраструктури;
- підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності;
- розвиток ринку платних послуг;
- зниження ліквідності грошових заощаджень населення і їх поточних доходів шляхом підвищення відсотків
на депозити;
- ліквідація дефіциту державного бюджету тощо [1].
На підставі зазначеного можна сказати, що інфляція − дуже поширена економічна недуга, від якої в останні
десятиліття постраждали багато розвинених країн. Для боротьби з інфляцією держава прово-
дить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо знижен-
ня рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у
тривалій перспективі.
Література
1.Черешня Г.А. Інфляційні процеси в Україні: еволюція, сучасний стан / Г.А. Черешня, Т.В. Цвігун // Вісник ХНУ. – 2011. – Т.2. – С. 249 – 252.
2.Сметана В.С. Інфляція в Україні та шляхи її подолання / В.С. Сметана // Управління розвитком. – 2013. - №15. –С.127 – 128.
3. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua
4. Економічні і соціальні наслідки інфляції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kopiyka.org.ua/?p=198
Шатирко Д. В., аспірант
Наук. керівник : д.е.н., професор Савченко В. Ф.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ОСОБЛИВОСТІ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ
На сучасному етапі важливим завданням є пошук нетрадиційних шляхів інвестування нових розробок. Од-
ним із можливих напрямів вирішення цієї проблеми може бути розвиток венчурної індустрії.
Правову базу функціонування вітчизняних венчурних фондів було закладено у 2001 році, коли почав діяти
Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)".
Венчурний бізнес є порівняно новим видом діяльності для української економічної практики, хоча питання
розвитку механізмів венчурного інвестування розглядалися вітчизняними вченими ще у середині 80-х років
минулого століття.
Проблемами розвитку венчурного інвестування в Україні займаються такі вчені як Л.Антонюк, І.Волкова,
Л.Долгополова, А.Поручник, С.Перминова, В.Фірсова та ін. Однак дані питання потребують подальших до-
сліджень. Вітчизняні науковці переважно звертають увагу на загальний незадовільний стан венчурного фінан-
сування, вивчають та аналізують його причини. Водночас дуже важливим і недослідженим є вивчення особли-
востей українського венчурного інвестування.
Поняття венчурного фонду в Україні відрізняється від загальноприйнятого у світі. У нас це специфічний ІСІ
(інститут спільного інвестування), правила формування, існування і закриття якого вмонтовані у загальні пра-
вила діяльності ІСІ та компаній з управління активами.
Відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні
фонди)", венчурний фонд – недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу, який здійс-
нює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50 відсотків
складаються з корпоративних прав і цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торгове-
льно-інформаційній системі. Його учасниками можуть бути тільки юридичні особи [1].
Венчурні фонди акумулюють капітал інвестиційних, пенсійних та інших фондів, банків, страхових компаній,
корпорацій, особисті заощадження інвесторів, іноді державні кошти. Порівняно з іншими видами інститутів
спільного інвестування вони є найбільш ризикованими для інвесторів. Це пояснюється відсутністю жорстких
законодавчих вимог щодо складу і структури активів цих фондів та операцій з ними, які характерні для інших
ІСІ. До венчурного фонду висуваються найменші регулятивні вимоги з боку законодавства і саме це робить
його гнучким інструментом для здійснення інвестиційних програм.
Підвищена ризикованість венчурних фондів не відлякує інвесторів, так як компенсується широкими інвес-
тиційними можливостями, ефективне використання яких може приносити більші прибутки та переваги, ніж при
вкладенні коштів у інші ІСІ. Мінімізація ризиків досягається завдяки жорсткому відбору проектів і одночасно
підтриманню такого їх числа, яке дозволяє отримати значний прибуток. Тому венчурні фонди користуються
популярністю в Україні.
В загальних активах українських ІСІ частка венчурних фондів складає близько 93%. Вартість чистих активів
усіх ІСІ у 2012 році становила 139 260 млн грн, причому вартість венчурних фондів – 129 498 млн грн. За 2011
рік їх активи виросли на 25% [2].
27](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-28-320.jpg)
![Венчурні фонди за порядком організації своєї діяльності відносяться до ІСІ закритого типу, а тому беруть
на себе зобов'язання викупати емітовані ними цінні папери лише при ліквідації чи реорганізації. Вони створю-
ються на певний строк, встановлений у проспекті емісії. Венчурним фондам як ІСІ закритого типу надається
право нараховувати та сплачувати дивіденди.
За законодавством венчурні фонди визнаються недиверсифікованими ІСІ, тобто без жорстких вимог щодо
розосередження своїх активів серед різних об'єктів інвестиційної діяльності, що дає їм змогу тримати у своєму
портфелі контрольні пакети акцій інших підприємств і мати у складі активів велику кількість цінних паперів, які
недопущені до торгів на фондовій біржі чи торговельно-інформаційній мережі.
Основні відмінності венчурних фондів від інших ІСІ:
- вони можуть мати активи, що повністю складаються з корпоративних прав та цінних паперів, які недопу-
щені до торгів на фондовій біржі або у торгівельно-інформаційній системі, а також з цінних паперів, які не
отримали рейтингової оцінки;
- компанії з управління активами венчурних фондів на відміну від компаній з управління активами інших ІСІ
беруть участь в управлінні діяльністю емітентів, корпоративні права яких перебувають в активах венчурних
фондів, якими ці компанії управляють;
- венчурні фонди мають право надавати позики емітентам, частка у корпоративних правах яких входить до
складу їх активів.
Обмеженням для таких фондів є те, що цінні папери не підлягають публічному розміщенню і можуть роз-
міщуватися тільки серед юридичних осіб.
Згідно українському законодавству, венчурні фонди, як і будь-який інший інститут спільного інвестування,
звільняються від сплати податку на прибуток та ПДВ до моменту завершення своєї роботи і виплати дивіден-
дів. Це дозволяє забезпечити беззбиткове реінвестування грошей від реалізації проекту. Акумулюючи прибу-
ток у рамках венчурного фонду, інвестор має змогу реінвестувати його в інші проекти без сплати податків.
Поширеною є думка про те, що кошти залучають найбільш перспективні ідеї й особистості. Але насправді
венчурні фонди вкладають гроші в ринки (галузі), що швидко зростають і конкуренція в яких до певного моме-
нту не є напруженою. Наприклад, відповідно до статистичних даних, у 80-ті роки ХХ ст. значна частка венчур-
них інвестицій у США спрямовувалася в енергетику й виробництво комп’ютерної техніки, на початку 90-х – у
виробництво програмного забезпечення, генну інженерію й телекомунікації, наприкінці 90-х – в Інтернет-
компанії.
Специфіка умов українського ринку полягає в тому, що на сучасному етапі високодохідними і зростаючими
галузями є ті, які в інших країнах належать до так званої “традиційної” економіки. Українські венчурні фонди
фінансують такі сектори економіки як будівництво, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість і роз-
дрібна торгівля [3].
Дуже активно вітчизняні венчурні фонди використовуються у фінансуванні різноманітних будівельних про-
ектів. Забудовник створює та формує венчурний фонд шляхом продажу інвестиційних сертифікатів певному
колу інвесторів, а венчурний фонд спрямовує отримані від продажу сертифікатів гроші забудовнику. Після
завершення будівельних робіт він передає будівництво інвесторам у якості доходу. Ті ж, у свою чергу, прода-
ють нерухомість та отримують гроші, а сам фонд продовжує функціонувати, не сплачуючи податки, адже усі
податки він має виплатити лише у випадку закриття. Крім цього, венчурні фонди дають можливість інвестува-
ти кошти за кордон, реалізовувати вексельні схеми, отримувати кредити під заставу активів.
Одна з причин підвищеного інтересу до венчурних фондів полягає у тому, що вони дозволяють надійно
приховати реального власника бізнесу. Необхідність оформлення особистих активів на фонд може бути ви-
кликана тим, що фізична особа, внаслідок різних обставин не може безпосередньо володіти бізнесом або ба-
жає оптимізувати механізм своєї участі в управлінні власністю. Для таких цілей приватні активи передаються
венчурним фондам. Венчурні фонди, що створюються як пайові, не зобов'язані розкривати інформацію про
своїх учасників. Тому про те, хто стоїть за ними, можна тільки здогадуватися.
Популярність венчурних фондів пояснюється й тим, що вони дозволяють використовувати велику кількість
інструментів для організації фінансових потоків усередині групи компаній. Зокрема, фонди можуть видавати
кредити підприємствам, акціями або корпоративними правами яких вони володіють. Умовно кажучи, наявність
у портфелі однієї акції підприємства вже дає можливість відкрити для нього багатомільйонну кредитну лінію
під низький процент.
У венчурних фондів є ще одна незаперечна перевага – вони сплачують податок на прибуток тільки по за-
кінченні терміну своєї діяльності. При цьому обмежень по термінах, на які може створюватися фонд, у законо-
давстві немає. Це дозволяє власникам фондів заводити і виводити кошти та активи, не задумуючись, скільки
такий фонд отримає прибутку і скільки необхідно буде сплатити податків.
Якщо врахувати зазначені вище переваги венчурних інвестиційних фондів, стає зрозуміло, чому останнім
часом бізнесмени та чиновники почали переводити свою власність, особливо нерухомість, в такі установи. Не
останню роль у цьому питанні зіграла і можливість запровадження в Україні податку на розкіш. Проте зазна-
чені особливості не завжди надають венчурним фондам інноваційне спрямування і в цьому напрямку необхід-
ні подальші дослідження та удосконалення законодавчо-нормативного забезпечення.
Література
1. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 року № 2299-III зі
змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2001 р. – № 21. – С. 103.
2. УАІБ: Аналітичний огляд ринку управління активами у 2012 році http://www.uaib.com.ua/analituaib/publ_ici_quart/182563.html.
3. Джусов О.А. Інвестиційна діяльність українських венчурних фондів: стратегія та перспективи / О.А. Джусов // Економічний простір. Збі-
рка наукових праць. – 2009р. – №32. – С. 99–109.
4. Андреюк Н. В. Інститути венчурного інвестування в Україні: стан та перспективи розвитку / Н. В. Андреюк // Теоретичні та прикладні пи-
тання економіки.– 2010.– №. 23.– С. 77 – 85.
28](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-29-320.jpg)
![ стабільність банківської системи, тому населення довіряє банкам та залишає кошти на депозитах.
Протягом 2012-2013 років спостерігається стійка тенденція до зростання заощаджень населення
Таблиця 1
(див.табл.1)
Вклади населення в банках України ( на початок року (січень), млн. грн.)
у тому числі за строками у тому числі
Період Усього
на вимогу до 1 року від 1 року
до 2 років
більше 2
років
у національній
валюті
усього
в іноземній
валюті
усього
2012 369 264 77 153 125 560 139 490 27 062 186 772 182 493
січень 317 620 71 609 109 516 114 778 21 717 164 657 152 963
2013
січень 377 817 76 049 130 422 143 660 27 685 192 635 185 181
Як випливає з даних табл.1 населення України швидкими темпами нарощує вклади в банках України. Так,
за січень 2013 року їх обсяги зросли на 60197 млн.грн. порівняно з 2012 роком і становили 377817 млн. грн.
Безумовно, це позитивно впливає як на зростання обсягів виробництва, так і на розширення інвестицій в роз-
виток технологічного способу виробництва. Проте обсяги цих заощаджень ще досить незначні, вони станов-
лять лише 0,02% ВВП України. З цього випливає, що все ще виключне значення в заощадженнях належить
прибуткам підприємств. В Україні основним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти
підприємств, що з огляду на їх обмеженість не дає підстав для висновку про суттєві позитивні якісні зрушення
в інвестиційній сфері. Після введення системи гарантування депозитів в Україні спостерігається активізація
акумуляції коштів населення. Є підстави стверджувати, що заощадження фізичних осіб, які були поза банків-
ською системою, частково перемістилися на банківські рахунки, оскільки темпи приросту заощаджень пере-
вищують темпи приросту грошових доходів. Отже заходи, що застосовуються відповідними органами держа-
ви, для відновлення довіри населення до комерційних банків, підвищення рівня прозорості банківського секто-
ру приносять свої результати.
Заходи, що мають сприяти вирішенню проблем стимулювання заощаджень населення можна згрупувати
за такими основними напрямками:
- розширення кола депозитних рахунків, кошти, на яких можуть використовуватись для здійснення поточ-
них платежів і водночас виступати своєрідними інвестиціями;
- оптимізація відсоткової політики банку як методу стимулювання розміщення коштів населення;
- активне використання комплексного обслуговування клієнтури як засобу залучення коштів домашніх гос-
подарств на депозитні рахунки;
- страхування внесків або їх гарантування, тобто комплекс заходів для запобігання втрати банком плато-
спроможності та виплата компенсацій.
Реалізація запропонованих заходів сприятиме мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів країни, а отже,
стимулюватиме інвестиційні можливості і економічне зростання.
Література
1. Божидарнік, Н.В. Валютні операції. - К.: ЦУЛ, 2013. - 698 с.
2. Динаміка депозитів та грошей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://bankografo.com/dinamika-depozitiv-ta-groshey-za-sichen-lyutiy-
2014.html].
3. Національний банк України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=44579].
Болва Ю. М., студентка 3 курсу гр. ФК-111
Наук. керівник: к.е.н. Литовченко М. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
В умовах ринкової економіки цінні папери є найефективнішим інструментом залучення і перерозподілу ві-
льних фінансових ресурсів. Ринoк цінних пaперів − сукупність учaсників фoндoвoгo ринку тa правовідносин між
ними щoдo рoзміщення, oбігу тa oбліку цінних пaперів і пoхідних (деривaтивів) [1]. Це важливий сегмент еко-
номіки будь-якої країни та є джерелом і механізмом фінансування інвестицій, забезпечуючи стійке економічне
зростання. У багатьох розвинених країнах цінні пaпери є дієвим інструментом, здатним позитивно впливaти нa
інвестиційні процеси в державі [4]. Фондовий ринок в Україні поступово розвивається, про що свідчать позити-
вні тенденції збільшення обсягів біржових контрактів на організаторах торгівлі (рис. 1) [2].
Рис. 1. Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, млрд. грн.
30](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-31-320.jpg)
![Відповідно до Звіту регулятора, у 2012 році обсяг торгів на ринку цінних паперів продовжив тенденцію зро-
стання і становив 2 530,87 млрд грн. Цей показник у порівнянні з попереднім роком більше на 359,77 млрд грн.
У той же час, темпи зростання фондового ринку у 2012 році були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг
торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази.
За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами
у 2012 році становив 263,67 млрд грн, що більше на 11,99 % у порівнянні з 2011 роком.
Таблиця 1
ТОП – 5 емітентів, які зареєстрували найбільші випуски акцій протягом 2012 року
Сьогодні в Україні спостерігається ситуація, коли населення та більшість суб’єктів господарської діяльності
не мають достатньо коштів для здійснення операцій на фондовому ринку. Український фондовий ринок є спе-
кулятивним, та незважаючи на привабливість для іноземних інвесторів, є недосконалим та зарегульованим в
законодавчо-правовому полі, що в свою чергу зменшує надходження інвестицій та коштів в країну.
На основі проведеного аналізу сучасного стану функціонування фондового ринку України можливо визна-
чити основні проблеми його розвитку, а саме:
1) недосконалість конкурентоспроможності фондового ринку. Ця проблема випливає із того, що недостат-
ньо сприятливою є державна політика щодо оподаткування на фондовому ринку.
2) пропозиція цінних паперів в Україні не тільки не може задовольнити потенційний попит міжнародних
портфельних інвесторів, а є недостатньою навіть для забезпечення зростаючого попиту з боку вітчизняних [6].
3) незадовільний рівень інформованості населення про діяльність фондового ринку, що призводить до не-
значної активності фізичних осіб на фондовій біржі, тобто психологічне неприйняття та недооцінка потенціалу
фондового ринку [2].
4) низька здатність фондового ринку для залучення максимальної кількості коштів при первинному
публічному розміщенню акцій та складна процедура для розміщення за кордоном [5].
За цих умов основними пріоритетними напрямами розвитку українського фінансового ринку повинні бути:
- стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегульованих оптимальних норм і методів через
найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі;
- проведення адміністративної реформи і, зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдоскона-
лення його організаційної структури, уточнення функції, підвищення ролі і статусу;
- централізація та організаційна оформленість обігу цінних паперів в Україні через створення єдиної бір-
жової системи;
- здійснення заходів щодо стимулювання внутрішнього ринку капіталів, обмеження доступу до нього нере-
зидентів, що сприятиме зростанню обсягів капіталу;
- запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на
умовах доступності для вітчизняного інвестора;
- обмеження зовнішніх запозичень й розширення випуску державних і місцевих позик;
- залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств;
- розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування;
- створення системи захисту прав інвесторів на фінансовому ринку.
Незважаючи на всі недоліки, ринок цінних паперів має потенційні можливості для подальшого розвитку.
Література
1. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України №3480-IV від 23 лютого 2006 р., зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс].
– Режим доступу до ресурсу : http://zakon1.rada.gov.ua.
2. Джусов О.А. Фондовий ринок України: сучасний стан, проблеми розвитку та перспективи / О.А. Джусов, В.О. Поворозник // Офіційний
сайт Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/
3. Петренко О.І. Сучасний стан та тенденції розвитку фондового ринку України / Петренко О.І. // Проблеми підвищення ефективності ін-
фраструктури. 2013. - № 37. – С. 103-110.
4. Приказюк Н.В. Ринок державних цінних паперів : світовий досвід та вітчизняні реалії / Н.В. Приказюк, Т.П. Моташко // Фінанси України. –
2009. – №2. – С. 73-81.
5. Стефурак О.Д. Фондові біржі України як основні організатори торгівлі цінними паперами / Стефурак О.Д. // [Електронний ресурс] – Ре-
жим доступу: http://www.rusnauka.com/6_NITSHB_2011/Economics/4_80386.doc.htm
6. Столяров В.Ф. Стан татенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні / В.Ф. Столяров, В.В. Столярова, О.О. Полєтаєв // Вісник
економічної науки України. - 2011. - №1. - С. 142-148.
Борисенко Я. М., студент 5 курсу гр. ФКмаг. – 091
Наук. керівник: к.е.н., професор Коваленко Л. О.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ХЛІБОПЕКАРНОЇ ГАЛУЗІ
Робота хлібопекарських підприємств порівняно з іншими галузями харчової промисловості характеризу-
ється відносною стабільністю та меншим ступенем ризикованості. Незважаючи на те, що харчова промисло-
вість є однією з найбільш динамічних й інвестиційно привабливих галузей економіки України з високим рівнем
31](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-32-320.jpg)
![оборотності і окупності капіталу, як свідчать дані табл. 1, операційна діяльність вітчизняних хлібопекарських
підприємств не є високорентабельною [1; 2].
Таблиця 1
Основні показники діяльності хлібопекарських підприємств України за 2007-2012 роки
Показники 2007 2008 2009 2010 2011 2012
Випуск хлібобулочних виробів, тис. т 2264 2160 2034 1978 1826 1725
Рентабельність операційної діяльності, % 2,4 2,2 1,8 0,9 1,7 2,3
Індекс цін виробників хліба і хлібобулочних виробів, % 134,6 97,0 100,8 116,2 108,3 116,5
Обсяг товарообороту хліба і хлібобулочних виробів, млн. грн 1699 1803 2010 2636 2631 2883
Аналіз зносу основних засобів хлібопекарської галузі показує, що знос будівель складає 40%, споруд –
48%, технологічного обладнання – 64%, в тому числі: основного технологічного обладнання – печей і
тістомісильних машин – від 60 до 80%, а на окремих підприємствах – до 100%. У зв’язку з цим надзвичайно
важливою є підтримка хлібопекарської галузі з метою мінімізації коливання цін на хліб, а також поліпшення
фінансово стану хлібопекарських підприємств задля залучення коштів в модернізацію виробництва.
В умовах конкурентного та суперечливого зовнішнього середовища існує можливість посилення негатив-
них змін та ймовірності зростання ступеня ризикованості інноваційної діяльності хлібопекарських підприємств.
Через те, що у світі посилюється вплив продовольчої небезпеки, і для України притаманні тенденції коливання
цін на зерно, борошно, енергоносії, що позначається на вартості готової продукції хлібопекарських
підприємств, а також зростають матеріальні і виробничі витрати виготовлення хлібобулочних виробів, то
управління фінансовими ресурсами пов’язано не лише із забезпеченням ефективного використання вже
накопиченої їх частини, але і з формуванням додаткових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток
хлібопекарських підприємств та сприяють підвищенню їх конкурентоспроможності.
Разом з тим, ринкова економіка з притаманним лише їй конкурентним середовищем та товарним вироб-
ництвом дозволяє, з одного боку, найбільш повно та раціонально забезпечити постійно зростаючі потреби
суспільства в умовах рідкісних і обмежених економічних ресурсів, а, з іншого боку, є недостатньо ефективною
та гнучкою для вирішення численних вітчизняних економічних проблем.
Специфіка роботи підприємств хлібопекарської галузі полягає і тому, що термін реалізації продукції є ко-
ротким, що впливає на кількість виробників та їх частку ринку; конкуренція на регіональних ринках досить ви-
сока; ринок хліба та хлібобулочних виробів значною мірою залежить від ситуації на ринку борошна та коли-
вань на зерновому ринку, який чутливий до сезонних факторів та державного регулювання.
Особливо чуттєві до цінових коливань продукції хлібопекарської галузі соціально незахищені верстви. Са-
ме тому, значна частка хлібопекарської продукції підлягає регулюванню. Так, в середньому по Україні
регулюється до 70% продукції, що виробляється хлібозаводами. При цьому в умовах жорсткого тривалого
регулювання цін на хліб практично кожне друге підприємство працює зі збитками. За даними Держкомстату, за
січень-червень 2012 року в цілому галузь отримала 177,2 млн. гривень збитків, при цьому 48,2%
хлібопекарських підприємств стали збитковими. Зростання витрат на сировину, матеріали та енергоресурси,
брак оборотних коштів не дає змоги оновлювати матеріальну базу підприємств сучасним устаткуванням та
впроваджувати сучасні технології.
Необхідність державного регулювання вартості хліба зумовлено дисбалансом між попитом та купівельною
спроможністю населення. Зазначимо, що державне регулювання підприємств хлібопекарської галузі враховує
не лише соціальну значимість продукції, але й рівень економічного розвитку, природно-кліматичні умови
функціонування ресурсної бази хлібопекарських підприємств, частку виробництва хлібобулочних виробів у
загальнонаціональному масштабі тощо. Зокрема, виробництво та продаж хлібної продукції в Україні
регулюється місцевою владою, яка може встановлювати граничну норму рентабельності для окремих сортів
соціального хліба.
Державне регулювання вартості хліба як соціально значимого продукту залежить від цін на борошно та
зумовлює рентабельність, фінансову стабільність, ліквідність трансформованих підприємств хлібопекарської
промисловості. Галузева програма розвитку хлібопекарської галузі на період до 2015 року (2008) була на-
правлена на розв’язання таких основних проблем галузі як зменшення обсягів виробництва, недостатнє за-
вантаження виробничих потужностей, зношеність матеріально-технічної бази. Основна увага Програми
приділяється питанням державної підтримки галузі, залучення інвестицій, технічному, технологічному, кадро-
вому, інформаційному, законодавчо-нормативному забезпеченню галузі. Проте, і досі рекомендації та поло-
ження програми не знайшли свого практичного втілення.
На нашу думку, на підприємствах хлібопекарської галузі використання організаційно-економічних засад
науково-технічного прогресу буде сприяти: по-перше, здійсненню глобальної реструктуризації підприємств,
скерованої на повне й ефективне використання виробничих потужностей, що дасть змогу забезпечити стійкий
попит на кваліфікованих працівників, здатних виробляти високоякісні хлібопродукти, конкурентоздатні як на
внутрішньому, так і на світовому ринках. По-друге, істотному підвищенню рівня заробітної плати працівників,
забезпеченню гарантованості праці та вмотивованості, що призводить до посилення інтенсивності й
продуктивності праці, а також ліквідації пошуку додаткових джерел доходу, необхідних для забезпечення
нормальної життєдіяльності, розробленню системи оплати праці, що передбачає скорочення невиправдано
великої різниці у рівнях заробітку різних категорій працівників (такого співвідношення можна досягти шляхом
встановлення відповідних коефіцієнтів відповідно до складності праці, відповідальності за прийняті рішення,
умов виконання та трудомісткості робіт). По-третє, проведенню комп’ютеризації та автоматизації виробничих,
технологічних, управлінських процесів, спрямованих на забезпечення контролю за веденням процесів вироб-
ництва продукції та дотриманням встановлених правил ведення їхньої організації.
32](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-33-320.jpg)
![Продовження таблиці 2
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Фінансова
діяльність 74969,0 6,6 82200,4 6,5 188009,4 13,2 196528,9 12,4 227170,3 11,9
Інші галузі 358436,1 31,6 437674,4 34,5 430183,3 23,7 483693,5 30,5 540029,9 28,3
Позиковий
капітал, в т.ч.: 1449431,9 100 1705408,3 100 1891268,2 100 2183258,9 100 2472841,7 100
Сільське
господарство 44868,4 3,1 50360,5 3,0 53799,0 2,8 70007,3 3,2 91278,7 3,7
Промисловість 401805,2 27,7 484456,5 28,4 584974,7 30,9 655357,0 30,0 711546,1 28,8
Будівництво 78727,2 5,4 75089,6 4,4 83367,6 4,4 101865,8 4,7 153294,2 6,2
Торгівля 584800,2 40,3 637189,8 37,4 703828,2 37,2 805326,6 36,9 848229,4 34,3
Транспорт та
зв’язок 66288,4 4,6 69557,6 4,1 83127,4 4,4 105457,6 4,8 102492,6 4,1
Фінансова
діяльність 54959,8 3,8 73603,9 4,3 88585,5 4,7 86132,2 3,9 128146,3 5,2
Інші галузі 217982,7 15,0 315150,4 18,5 293585,8 15,5 359112,4 16,5 437854,4 17,7
Найменше позикового капіталу залучали підприємства сільського господарства (хоча питома вага позико-
вого капіталу в структурі їх пасивів зросла в 2011-2012 рр.), фінансової діяльності (неоднорідна динаміка зміни
обсягів залучених позикових коштів, що пояснюється кон’юнктурою фінансового ринку), транспорту та зв’язку.
Узагальнюючи наведені дані, можемо констатувати, що за досліджуваний період позиковий капітал пере-
вищував власний та мав тенденцію до зростання, причому більш швидкими темпами, ніж власний капітал. З
позиції фінансового менеджменту залучення позикових коштів в оборот підприємства – нормальне явище, що
сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану за умови, якщо кошти не заморожуються на тривалий час
в обороті та своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська
заборгованість, що призводить до виплати штрафів, застосування санкцій і погіршення фінансового стану.
Використання зобов’язань впливає як на ступінь ризику, так і на дохід підприємства.
Ефективне використання позикових коштів сприятиме приросту рентабельності власного капіталу, водно-
час це може негативно вплинути на фінансову стійкість підприємства.
Гривко С. Д., аспірант
Наук. керівник: д.е.н., професор Савченко В. Ф.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
РОЛЬ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ
У СТАБІЛІЗАЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНОМУ ЗРОСТАННІ НА МАКРОРІВНІ
В умовах сучасних складних виробничих і управлінських процесів, нестабільності зовнішнього середовища
і глобалізації світових економічних процесів особливого значення набуває стратегічне управління підприємст-
вами, яке передбачає формування обґрунтованої стратегії на основі глибокого осмислення визначальних еко-
номічних, технологічних, соціальних та інших перетворень. У зв'язку з цим актуальною є потреба розвитку
науково-теоретичних досліджень в цій області, їх вивчення і обґрунтоване використання на практиці.
Фінансова стратегія підприємств машинобудівного комплексу – це система довгострокових цілей його фі-
нансової діяльності та найбільш успішних способів їх досягнення. Це частина загальної стратегії розвитку під-
приємств. Вона має бути підпорядкована загальній стратегії, узгоджена з її цілями та напрямками. Водночас
фінансова стратегія сама суттєво впливає на формування загальної стратегії і може вносити в неї певні корек-
тиви. Розробка обґрунтованої фінансової стратегії – основа для забезпечення життєздатності підприємства та
фінансової стабілізації в довгостроковій перспективі. Стратегія фінансування включає в себе визначення ці-
лей використання фінансових ресурсів і капіталу, методів фінансування, управління рухом ресурсів і капіталу,
фінансове планування тощо.
Основні принципи фінансової стратегії: балансування матеріальних і фінансових потоків; ефективне фі-
нансування розвитку, підтримки чи скорочення окремих підсистем і всього підприємства; прогнозування аль-
тернативних варіантів розвитку підприємства з погляду фінансових характеристик його діяльності; фінансовий
контроль і аналіз діяльності підприємства. Фінансова стратегія має наступні складові: прийняття рішення про
доцільну для підприємства структуру капіталу, наприклад співвідношення між основним і оборотнім, власним і
залученим капіталом; дивідендна політика підприємства – співвідношення простих і привілейованих акцій,
облігацій, векселів; сплачення дивідендів акціонерам або спрямування грошей на подальший розвиток; при-
йняття рішення щодо розміщення дивідендів; політика підприємства щодо боргів – де, на який час, у яких об-
сягах, під який відсоток і на яких умовах брати гроші в борг; визначення відносин із фінансовими, страховими,
кредитними організаціями, акціонерами, усім фінансовим ринком; розміщення акцій – часткове, пропозиція
для відкритого продажу, співвідношення різних типів акцій [1].
Фінансова стратегія (фінансове забезпечення) є важливою стратегією, що заохочує процес створення кон-
курентних переваг та їх успішне використання у стратегічній діяльності і забезпечує фінансову стабілізацію
підприємства.
З урахуванням місця фінансової стратегії у стратегічному наборі підприємства виділяються такі суттєві ха-
рактеристики стратегічного управління: забезпечує адаптацію до змін умов зовнішнього середовища шляхом
корегування напрямів формування та використання фінансових ресурсів; один із видів функціональної страте-
гії; найважливіше в системі функціональних стратегій; формує специфічні фінансові цілі довгострокового роз-
37](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-38-320.jpg)
![витку; забезпечує вибір найбільш ефективних напрямів досягнення фінансової мети; забезпечує охоплення
всіх основних напрямів розвитку фінансової діяльності та фінансових відносин; враховує та адекватно реагує
на зміни зовнішніх умов фінансової діяльності [2].
Головні напрямки і завдання фінансової стратегії:
1. Фінансова стратегія розробляється переважно у формі бюджету (фінансового плану). Отже бюджет –
найважливіша складова фінансової стратегії, найважливіший напрямок її розробки.
Фінансовий план або бюджет – це фінансовий документ, в якому визначено витрати майбутніх періодів і
джерела їх покриття.
Бюджет підприємства включає:
- план доходів і видатків. Йдеться про очікувані доходи (прибутки) та їх розподіл;
- план грошових надходжень і виплат (план руху готівки);
- баланс (групування коштів за їх складом і розміщенням та джерелами надходження).
Розрізняють наступні типи бюджетів підприємства:
- матеріальний бюджет – визначає кількість сировини і матеріалів по видах для реалізації стратегії;
- бюджет закупок – конкретизує витрати на закупівлю сировини і матеріалів для реалізації стратегії;
- бюджет праці – розраховує потребу у трудових ресурсах для реалізації стратегії;
- бюджет адміністративних витрат – розраховує витрати на управління.
Бюджетування в умовах ринку зустрічається з певними труднощами. По-перше, прогнозовані показники
грошових надходжень, що залежать від коливання обсягів продаж, можуть не співпадати з фактичними потре-
бами у фінансах на той чи інший період. По-друге, якщо планувати бюджет по діючих нормативах, він може
неадекватно вплинути на ресурсозабезпечення обраної стратегії, якщо середовище суттєво зміниться.
У зв'язку з цим, в умовах нестабільного середовища, з метою уникнення названих і деяких інших труднощів
бюджетування здійснюють певні нейтралізаційні заходи. Серед них: а) застосовують методики гнучкого бю-
джетування, які передбачають розробку бюджетів з врахуванням багатоваріантності умов їх реалізації; б) роз-
робляють кілька альтернативних бюджетів для різних сценаріїв розвитку середовища; в) використовують ме-
тод нульового бюджетування – підхід, який не враховує минулих і поточних бюджетних пропорцій для розпо-
ділу ресурсів під реалізацію нової стратегії підприємства.
2. Ще одним напрямом, завданням фінансової стратегії є розробка ефективної структури капіталу підпри-
ємства.
Ефективна структура капіталу означає розробку оптимальних співвідношень між основним і оборотним,
власним і залученим капіталом, формування оптимальної структури майна підприємства.
Серед названого особливого значення слід надавати формуванню оптимального співвідношення між вла-
сним і залученим капіталом. Фінансовий ліверидж – використання боргів для фінансування інвестицій, – нерід-
ко вигідний підприємству. Але надмірні борги підвищують ризик, насторожують інвесторів, що може привести
до підвищення вартості капіталу (позичок на капітальні вкладення). В такому разі доводиться платити вищий
дохід на акції, щоб спонукати їх покупку і в такий спосіб отримати фінансування на капітальні вкладення. Бе-
ручи в борг (кредит), слід пам'ятати, що підприємству це вигідно доти, доки віддача від позичених коштів пе-
ревищує процент, який слід заплатити за користування ними.
3. Проведення дивідендної політики – теж важлива складова, важливий напрямок і завдання фінансової
стратегії підприємства.
Дивідендна політика означає вибір оптимального співвідношення між розмірами частки доходу, що нап-
равляється на дивіденди (споживання), і часткою доходів, що направляється на інвестування (нагромадження
капіталу).
Існує декілька теорій щодо дивідендної політики:
- дивіденди виплачуються лише після того, коли здійснено всі обов'язкові платежі і задоволено потребу у
фінансуванні капвкладень (інвестуванні);
- дивіденди на акції не впливають на ціну цих акцій;
- дивіденди – впливають на ціну акцій і є важливим показником вартості підприємства тощо.
На практиці у машинобудуванні спостерігаємо наступне:
- підприємства, які швидко розвиваються, часто не виплачують дивідендів (або ж виплачують у мінімаль-
них розмірах), а весь дохід, за вирахуванням обов'язкових платежів, скеровують на розвиток виробництва,
тобто на інвестування;
- підприємства, які повільно розвиваються, навпаки, вартість акцій підтримують сплатою високих дивіден-
дів, а тому власних коштів на інвестування і швидкий розвиток їм не вистачає;
При розробці фінансової стратегії названі приклади теорії і практики обов'язково враховуються, особливо
для вироблення політики управління дивідендами. При цьому розраховують коефіцієнт виплати дивідендів,
який є часткою від ділення дивідендів з розрахунку на акцію на дохід з розрахунку на ту ж акцію. Так від під-
приємств машинобудівного комплексу, які використовують стратегію зростання, названий коефіцієнт планують
невисоким, нерідко розраховуються не дивідендами, а новими акціями, кошти від яких направляють на чисті
інвестиції, прискорений розвиток виробництва. І, навпаки, реалізуючи стратегію стабілізації, можна більшу
кількість доходу направити на дивіденди і коефіцієнт планувати вищим.
Отже, фінансова стратегія підприємств машинобудівного комплексу відіграє важливу роль у стабілізації та
економічному зростанні на макрорівні.
Література
1. Тарнавська Н. Стратегічний менеджмент: практикум. Навчальний посібник / Н. Тарнавська, О. Напора. – Тернопіль: Карт-бланш, К.:
Кондор, 2008. – 287с.
2. Семенов А. Г. Фінансова стратегія в управлінні підприємствами : [монографія] / Семенов, О. О. Єропутова, Т. В. Перекрест, А. В. Ли-
ненко. – Запоріжжя : КПУ, 2008. – 188 с.
38](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-39-320.jpg)
![Гродзіцька К. А., студентка 4 курсу гр. ФК-101
Наук. керівник: к.е.н., професор, академік УАН Коваленко Л. О.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ЗМІНИ В АДМІНІСТРУВАННІ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Удосконалення процесу адміністрування та пошук резервів щодо збільшення основних бюджетоутворюю-
чих податків є актуальними проблемами, оскільки вирішення їх створює додаткові можливості стосовно
збільшення доходної частини бюджету та, відповідно, задоволення потреб держави.
На сьогоднішній день жоден з бюджетоформуючих податків не обговорюється так активно, як податок на
додану вартість, оскільки лише цей податок, через можливість ухилення від оподаткування та відшкодування
його з бюджету, здобув репутацію «криміногенного», маючи при цьому значну питому вагу в надходження до
Державного бюджету. Так, у 2013 році цей показник склав 37,8 % [6].
Потенційно висока фіскальна ефективність податку на додану вартість зумовлена тим, що він має широку
базу оподаткування, яка включає більшість груп товарів і послуг, тобто є надійнішим джерелом наповнення
бюджету.
Прийняття ПКУ стало значним кроком у напрямку вирішення проблем адміністрування податків та зборів і
ПДВ зокрема. Проте, не зважаючи на численні зміни, система адміністрування ПДВ в України в цілому, з точки
зору ведення бізнесу, має ряд суттєвих недоліків. Тому питання вдосконалення системи адміністрування ПДВ
в Україні залишаються актуальними і потребують подальших наукових досліджень.
Одним із завдань, що поставлені перед уповноваженими органами, є реформування системи
адміністрування ПДВ. Першим кроком назустріч платникам податку є те, що вони мають можливість отриму-
вати інформаційно-довідкові послуги Інформаційно-довідкового департаменту Міністерства доходів і зборів
України телефоном, факсом, електронною поштою або користуватися Єдиною базою податкових знань через
офіційний сайт податкових органів [5].
Так з середини 2011 року Державна податкова служба почала здійснювати експеримент із запровадження
«горизонтального моніторингу». Наразі угоди про горизонтальний моніторинг укладено з тільки кількома вели-
кими платниками податків. Горизонтальний моніторинг – це добровільне «розкриття бухгалтерських книг»
підприємств, яке уможливлює контроль операцій підприємства податковою службою «в режимі реального
часу».Такі відносини передбачають збільшення взаємної відповідальності обох сторін, створення культури
спілкування, консультування, підвищення рівня співробітництва та довіри.
Він надає компаніям змогу отримувати консультації податкової служби щодо ще не здійснених операцій із
підвищеним ступенем ризику і уможливлює скорочення кількості податкових перевірок і витраченого на них
часу. Водночас механізм горизонтального моніторингу потребує законодавчого врегулювання, адже в іншому
разі у підприємств немає гарантій отримання вигод від нього. Крім того, треба мінімізувати ризики нецільового
використання даних про підприємства та ймовірність примусу компаній працювати з обраними контрагентами.
На думку фахівців податкової служби, запровадження «горизонтального моніторингу» великих платників
податків дасть змогу розпочати формування ефективної для бюджету та необтяжливої для сумлінних
платників податків системи адміністрування податків у рамках проведення податкової реформи [5].
Ще одним важливим кроком у реформуванні адміністрування ПДВ є розвиток електронного контролю за
обігом ПДВ шляхом залучення максимальної кількості платників податків до подання податкової звітності та
реєстрів податкових накладних. З 2014 року платники податків, зборів, платежів зможуть формувати податко-
ву звітність у електронному форматі в одному пакеті (декларація + додатки) та надсилати її до органів
Міністерства доходів і зборів у режимі реального часу, використовуючи новий електронний сервіс «Електрон-
ний кабінет платника податків». Його впроваджено в експлуатацію з 5 грудня 2013 року.
Можливість подання електронної звітності має безліч переваг, а саме:
- економія робочого часу та коштів на придбання бланків;
- гарантія автоматичної перевірки підготовлених документів на наявність арифметичних помилок;
- суттєве скорочення термінів проведення перевірки щодо правомірності заявлених до відшкодування сум
ПДВ та забезпечення своєчасного їх відшкодування платнику податку;
- при введенні нових форм декларацій платник податків автоматично отримує можливість оновлення
версій форматів;
- підтвердження доставки звітності та конфіденційність інформації;
- повідомлення про наявну заборгованість перед бюджетом
- оперативність обробки інформації у податковому органі.
З 1 квітня 2013 року змінились правила адміністрування ПДВ, які почали застосовуватись відповідно до
Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових
норм». Так, форму декларації з податку на додану вартість приведено у відповідність до змін, внесених до
Податкового кодексу України відповідно до цього закону. Крім того, внесеними змінами передбачено скоро-
чення кількості податкової звітності шляхом переходу від чотирьох існуючих дотепер форм декларацій до
однієї. Ці нововведення сприяють спрощенню процедури адміністрування податку на додану вартість та
сприяють мінімізації документообігу.
З 01.01.2014 р. відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо
ставок окремих податків» планувалось встановлення ставки ПДВ на рівні 17%. Проте, дане зменшення
відклали до 01.01.2015 р. Велика вірогідність того, що запропонована зміна ставки ПДВ не сприяла б виводу
економіки з тіні та поліпшенню інвестиційного клімату, а, навпаки, могла б посилити тіньову економіку і
погіршити інвестиційний клімат хоча б тому, що запропоновані зміни вимагають часу на пристосування.
Оскільки мова йде про непрямий податок, який за своєю природою має нейтрально впливати на бізнес, про-
блема полягає не в зміні ставки, а саме в адмініструванні податку.
39](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-40-320.jpg)
![Однією з головних проблем для українського бізнесу є невчасне відшкодування ПДВ експортерами. Утво-
рення заборгованості з відшкодування ПДВ призводить до зниження конкурентоспроможності українського
експорту, змушуючи компанії піднімати ціни на свою продукцію та скорочувати витрати на модернізацію ви-
робництва. Серед наслідків неповернення заборгованості – зниження стимулів до інвестування в
експортоорієнтовані виробництва, ,обмеження можливостей для зростання економіки.
Невідшкодування ПДВ перешкоджає також залученню інвестицій в економіку України. Так, інвесторів
відлякує те, що держава не дотримується власних законів і те, що захист власних інтересів через суд – вит-
ратний і мало результативний процес.
У разі неповернення ПДВ експортерам він перетворюється з податку на споживання на податок на вироб-
ництво, що знижує конкурентоспроможність вітчизняних компаній. Через нестачу обігових коштів підприємства
змушені підвищувати ціни на свою продукцію та відкладати модернізацію.
Вирішити проблему відшкодування ПДВ можна за рахунок випуску ПДВ-облігацій, використання процедури
автоматичного відшкодування ПДВ та подальший розвиток горизонтального моніторингу.
Серед напрямків удосконалення системи адміністрування ПДВ можна виділити такі:
– посилення інформаційного забезпечення платників ПДВ;
– широке впровадження методу "горизонтального моніторингу" та посилення автоматизованого режиму
подання податкових документів з метою зменшення кількості перевірок та скорочення їх термінів для
сумлінних платників податків.
Підвищення рівня ефективності адміністрування процесів оподаткування сприятиме створенню ефектив-
них умов діяльності органів оподаткування та формування сприятливого середовища для розвитку
підприємницької діяльності в Україні.
Література
1. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/ 4834-17
2. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: zakon.rada.gov.ua/go/713-18.
3. Барашенко Я.В. Напрями вдосконалення системи адміністрування ПДВ в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/ 11_NPE_2013/Economics/7_133782.doc.htm.
4. Кулик П.Л. Ефективність адміністрування ПДВ в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.pu.if.ua/depart/Finances/resource/file/Збірник/2011-2/Кулик.pdf.
5. Цибульова А.О. Адміністрування податку на додану вартість [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.kntu.kr.ua/doc/nauk_zap_14/stat_14/zbirnuk.pdf.
6. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/archive/main?cat_id= 51703.
Дорош Т. С., студент 4 курсу гр. ФК – 101
Наук. керівник: к.е.н. Міхєєнко Т. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ»
Дефініція “система оподаткування” є одним з найбільш вживаних у фіскальній термінології. Проте численні
трактування цієї категорії накладають на неї різне смислове навантаження і навіть в спеціальній економічній
літературі немає єдиного підходу до визначення поняття “система оподаткування”. Складність його розуміння
доповнюється вживанням терміна-синоніма “податкова система”. Автори, що займалися вивченням цього пи-
тання, вкладали різний зміст у ці поняття, розрізняючи або ототожнюючи їх.
Так, у Податковому кодексі Україні використовується дефініція “система оподаткування” лише у
словосполученні “спрощена система оподаткування, обліку та звітності”, що означає особливий механізм
справляння платежів та введення спрощеного обліку і звітності. Однак, для визначення загальних умов опо-
даткування законодавець застосовує термін “податкова система”, розуміючи під ним сукупність податків та
зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку. У попередньому Законі України «Про сис-
тему оподаткування в Україні», що регулював податкові відносини, так само трактувалося це поняття,
натомість вживався термін “система оподаткування”. Тобто у нормативно-правових актах ці два поняття ото-
тожнюються.
Автор Петрова Г. В., вживаючи термін “податкова система”, трактує його відповідно до законодавства, при
цьому додаючи до цієї системи платників податків — фізичних та юридичних осіб [4]. Смирнікова Ю. Л.
зазначає, що подібна взаємопов’язана сукупність платежів є специфічною для кожної держави та формується
під впливом соціально-політичних та економічних умов [5].
Науковці Бельський К.С, Кучерявенко М.П., Ханкевич Л.А. теж використовують у своїх працях поняття “по-
даткова система” [7]. Проте, на відміну від попередніх авторів, ними суттєво розширюється елементний склад
цієї системи: додаються форми, методи, принципи оподаткування, державні органи, що встановлюють та стя-
гують платежі до бюджету, права та обов’язки учасників податкових відносин.
Авторами Даніловим О.Д., Довгалюком В.І., Лучковською С.І. ці поняття розмежовуються. Так, Данілов О.Д.
надає терміну “податкова система” більш широкого значення, розуміючи під ним сукупність врегульованих
нормами права податкових відносин, натомість терміну «система оподаткування» надається звужений
матеріальний зміст [1]. Лучковською С.І. це поняття трактується як сукупність податків і зборів, що надходять
до централізованих фондів грошових ресурсів держави [3]. Прямо протилежний погляд має Довгалюк В.І.,
який визначає дефініцію “податкова система” як базовий елемент системи оподаткування [2].
Крім розбіжностей у застосуванні понять “система оподаткування” і “податкова система” серед вчених та
авторів існують відмінності у їх трактуванні, виходячи із надання їм більш широкого чи вузького змісту, неза-
лежно від вживання того чи іншого терміна.
40](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-41-320.jpg)
![Вперше на пострадянському просторі поняття “податкова система” було законодавчо введено Законом РФ
від 27.12.1991р. № 2118-1 “Про основи податкової системи в РФ”, який трактував її вкрай спрощено, як сукуп-
ність податків і зборів, митних та інших платежів, що стягуються у встановленому порядку. Подібне визначен-
ня було продубльовано як законодавством України, так і у працях Петрової Г.В., Смирнікової Ю.Л.,
Хімічової Н.І.
Однак таке трактування податкової системи критично сприймається рядом авторів, які вказують на
відсутність у цьому визначенні системоутворюючих ознак. Сучасні дослідники доводять необхідність розмежу-
вання двох підходів до трактування поняття «податкова система» — вузького та широкого. Тополь Ю.О., на-
магаючись внести до визначення даного терміна оптимальну кількість елементів, не звужуючи його та не над-
то конкретизуючи, розуміє під ним зумовлену платоспроможністю населення та принципами оподаткування
сукупність податків, зборів та інших платежів до державного та місцевого бюджетів, до державних цільових
фондів та цільових фондів місцевого самоврядування, платників податків та органів, які здійснюють контроль
за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю сплати їх у встановленому законом порядку; права
та обов’язки податкових служб і платників податків, а також відповідальність сторін, що беруть участь у подат-
кових правовідносинах [6]. Погоджуючись із визначенням податкової системи, даним Тополем Ю.О., слід на-
голосити на тому, що базовим елементом, ядром податкової системи (системи оподаткування) є система
діючих податків та зборів.
Аналіз літератури з проблеми дослідження довів, що серед різних авторів та науковців немає єдиного під-
ходу до вживання понять “система оподаткування” та “податкова система” – їх розмежування або ототожнен-
ня, надання їм широкого чи вузького змісту залежить від суб’єктивної думки автора та особистого розуміння
наукових основ оподаткування.
Узагальнюючи наукові підходи, доходимо висновку, що поняття “система оподаткування” визначає конкре-
тний варіант сплати фізичною чи юридичною особою податків та інших платежів залежно від обраних умов
діяльності та поведінки. Натомість податкова система являє собою взаємопов’язану сукупність загальних умов
оподаткування, що сформувалися на території країни під впливом економічних та соціальних факторів.
Відмінність у розумінні цих понять полягає лише у масштабах їх застосування – елементний склад та структу-
ра системи оподаткування та податкової системи не відрізняється, а тому в конкретних умовах ці поняття мо-
жуть ототожнюватися.
Література
1. Данілов О.Д. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях / О. Д. Данілов, Т. І. Паєнко. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 256 с.
2. Довгалюк В. І. Податкова система: Навчальний посіб / В. І. Довгалюк, Ю. Я. Ярмоленко. – К.: Центр учбової літератури, 2007. - 360 с.
3. Лучковська С. І. Фінансове право / С. І. Лучковська. – К.: КНТ, 2010. – 296 с.
4. Петрова. Г. В. Налоговая система / Г. В. Петрова // Российская юридическая энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_law/1305
5. Смирникова Ю. Л. Правовые основы налогового права // Налоговое право России: [Учебник для вузов] / Смирникова Ю. Л. – М.: Норма,
2004. - С.59-63.
6. Тополь Ю. О. Поняття податкової системи в контексті нормативно-правової лексики / Ю. О. Тополь // Університетські наукові записки. –
2009. - №3 (31). – С.171-176.
7. Ханкевич Л. А. Финансовое право Республики Беларусь. Практ. пособ. / Л. А. Ханкевич. – Мн.: Молодеж. науч. об-во, 2004. – 282 с.
Калашников А. Н., аспирант
Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь)
ИНДИКАТОРЫ СОСТОЯНИЯ И РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ РЕГИОНОВ
Реализация эффективной региональной политики требует глубокого анализа и диагностики социально-
экономического развития регионов. Если предметом анализа являются связи и зависимости экономических
явлений и процессов во всем их многообразии, то диагностика, основываясь на результатах анализа, выяв-
ляет еще причины и величину отклонения экономических процессов в регионе от установленной нормы на
основе типичных признаков.
Для проведения диагностики эффективности реализации региональной социально-экономической полити-
ки необходима система взаимосвязанных измерителей, в качестве которых выступают соответствующая ста-
тистическая информация и индикаторы состояния и развития экономики регионов. Важнейшей статистиче-
ской информацией для проведения диагностики региона являются общие сведения о регионе, а также ком-
плекс макроэкономических индикаторов.
В комплекс макроэкономических индикаторов для региональных экономических систем входят показатели,
характеризующие производство и использование валового регионального продукта, изменение уровня цен
(инфляции), динамику изменения занятости и уровень инвестиционной активности (ставка банковского креди-
та) и другие стороны финансовой и хозяйственной деятельности регионов.
К таким показателям по отдельным сферам могли бы быть отнесены следующие:
1. В сфере производства: объем ВРП; ВРП на душу населения; темпы роста ВРП; соотношение темпов
роста потребления и инвестиций в основной капитал; рост экспортного потенциала региона; индекс физиче-
ского объема промышленной продукции (в сопоставимых ценах); степень износа основных производственных
фондов; удельный вес убыточных предприятий.
2. В денежно-кредитной сфере: коэффициент монетизации регионального народного хозяйства, который
характеризует степень зрелости формации и совершенство механизма трансформации вещественного богат-
ства в удобную денежную форму; объем ресурсов банковской системы относительно ВРП; отклонение ва-
лютного курса от паритета покупательной способности; отклонение внутренних (региональных) цен от внеш-
них (мировых); режим конвертируемости национальной валюты; бюджетная обеспеченность региона; ставка
по кредитам банков; темп роста инвестиций в основной капитал; индекс соотношения ВРП и налоговых по-
41](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-42-320.jpg)
![ступлений в региональный бюджет; уровень цен (соотношение цен текущего и базового периодов); состояние
кредиторской и дебиторской задолженностей региона, в том числе по налогам.
3. В социальной сфере: уровень прожиточного минимума; доля оплаты труда в ВРП; соотношение сред-
немесячной заработной платы и прожиточного минимума; задолженность по выплате заработной платы, пен-
сий и пособий; доля населения с доходами ниже прожиточного минимума в общей численности населения;
уровень финансирования социальных программ из регионального бюджета; естественная убыль и миграция
населения; удельный вес официально зарегистрированных безработных и число безработных на одно место;
динамика общей численности населения региона, активного и занятого населения.
Дополнительными и конкретизирующими характеристиками регионов и стран в целом могут являться раз-
личные макроэкономические показатели их устойчивости и нестабильности.
Вся совокупность индикаторов оценки развития регионов можно разбить на следующие группы:
1. Экономические индикаторы, к которым относятся: экономический потенциал региона и его использова-
ние; объем и эффективность производства; состояние региональных рынков; инвестиционная активность;
энергетическая и продовольственная безопасность; финансовое самообеспечение региона; налоговая на-
грузка и наличие независимой налоговой базы для формирования местных бюджетов; показатели территори-
альной структуры, концентрации экономической деятельности, уровня диверсификации; структура собствен-
ности в регионе.
2. Социальные индикаторы, включающие в себя: уровень безработицы и занятости в регионе; динамика
номинальных и реальных доходов; структура доходов и расходов; соотношение среднемесячного дохода и
прожиточного минимума; потребление материальных благ и услуг; уровень развития инфраструктуры и др.
Для обобщающей оценки уровня развития и качества жизни людей (социального развития региона) про-
граммой развития ООН (ПРООН) рекомендуется показатель «индекс развития человеческого потенциала»
(ИРЧП). Индекс развития человеческого потенциала дает самую общую интегральную оценку уровня соци-
ального развития страны и региона. Он включает в себя:
1) доход, измеряемый ВВП (ВРП) на душу населения с учетом различной покупательной способности в
различных регионах;
2) продолжительность жизни, измеряемую ожидаемой продолжительностью жизни при рождении;
3) знания, или уровень образования, измеряемые числом грамотных лиц или длительностью школьного
образования, числом лиц с высшим специальным образованием.
3. Экологические индикаторы, в числе которых выделяют: антропогенную нагрузку на территорию; уро-
вень выбросов загрязняющих веществ в атмосферу; состояние поверхностных водоемов и запасов сточных
вод и др.
4. Демографические индикаторы, характеризующие информацию о количестве городского и сельского
населения, о его половозрастной структуре, трудоспособном населении, уровне образования, плотности на-
селения, сальдо миграции и др.
5. Индикаторы наличия и использования ресурсов в регионе, которые анализируют наличие и состояние
в регионе:
1) трудового потенциала, отражающего численность трудовых ресурсов, половозрастной состав и про-
фессиональный уровень их подготовки;
2) природно-ресурсного потенциала, характеризующего наличие природных богатств – земельных ресур-
сов, лесов, полезных ископаемых, воды, прочих видов ограниченных природных ресурсов и условий окру-
жающей среды;
3) производственного потенциала, анализирующего в самом общем виде производственные мощности:
стоимостную оценку капитальных ресурсов, материальных оборотных средств, ноу-хау и др.;
4) потенциала инфраструктуры, отражающего показатели развития социальной, производственной,
управленческой, экологической и рыночной инфраструктуры.
Использование представленных индикаторов позволит осуществлять анализ социально-экономического
развития любого региона и сделать вывод об эффективности проводимой социально-экономической политики.
Катрушенко К. М., студентка 5 курсу гр. ФКмаг-091
Наук. керівник: к.е.н., професор кафедри фінансів Маргасова В. Г.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛІНГ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ: НЕОБХІДНІСТЬ ТА
ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ
Однією з причин виникнення кризової ситуації на багатьох українських підприємствах є низький рівень ме-
неджменту. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва привели велику кількість суб’єктів господарю-
вання на межу банкрутства. Істотним фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рі-
шень, є відсутність на вітчизняних підприємствах ефективної системи фінансового контролінгу.
Фінансовий контролінг – це комплексна система управління підприємством, що включає в себе управлінсь-
кий облік, облік і аналіз витрат з метою контролю за всіма статтями витрат, усіма підрозділами і складовими
виробленої продукції або наданих послуг, а також їх планування [1].
Дослідження організації фінансового контролінгу є надзвичайно актуальним, оскільки ефективно організо-
вана служба фінансового контролінгу на підприємстві може стати основою системи прийняття, реалізації, кон-
тролю та аналізу управлінських рішень. Окрім того, дана концепція економічного управління підприємством
спрямована на виявлення всіх шансів і ризиків, пов’язаних з головною метою діяльності суб’єкта господарю-
вання – отримання прибутку в умовах ринку. Систему управління підприємством схематично зображено на
рис.1.
42](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-43-320.jpg)
![Процедура проведення фінансового контролінгу має виконуватися у такій послідовності.
На першому етапі проведення фінансового контролінгу має здійснюватися вибір оптимальних для даного
підприємства методів аналізу інформації.
На другому етапі має виконуватися збір інформації для розрахунку показників, аналіз яких слід виконати
при застосуванні обраних методів.
Рис. 1. Місце фінансового контролінгу в системі управління підприємством [2]
На третьому етапі має виконуватися порівняння фактичних показників з прийнятими нормативами, аналіз
потенційного впливу відхилень на ймовірність досягнення мети діяльності підприємства або організації, при-
чин відхилень, розроблення альтернативних управлінських рішень. На четвертому етапі оброблена
інформація має повертатися функціональним підсистемам у вигляді рекомендацій щодо вибору альтернатив-
них напрямів розвитку підприємства та очікуваних результатів їх впровадження.
Слід зазначити, що в Україні фінансовому контролінгу приділяється недостатня увага, хоча причин для йо-
го активного запровадження достатньо, зокрема: зростання нестабільності зовнішнього середовища, що вису-
ває додаткові вимоги до системи управління підприємства; переміщення акценту з контролю минулого на
аналіз майбутнього; збільшення швидкості реакції на зміни у навколишньому середовищі, підвищення гнучкос-
ті підприємства; необхідність у безперервному відстеженні змін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньо-
му середовищах підприємства; необхідність продуманої системи дій щодо забезпечення виживання підприєм-
ства й уникнення кризових ситуацій; ускладнення системи управління підприємством, що потребує механізму
координації всередині системи управління; наявність інформаційного буму при недостатності релевантної
інформації, що потребує побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення управління; зростання
загальнокультурного прагнення до синтезу, інтеграції різних галузей знань і людської діяльності [3].
Основними проблемами при впровадженні системи фінансового контролінгу на вітчизняних підприємствах є:
– неправильне розуміння суті та завдань фінансового контролінгу;
– помилки при виборі цілей;
– надлишкова або недостатня кількість інформації;
– надмірність контрольованих показників;
– впровадження фінансового контролінгу без попереднього аналізу достовірності інформаційної бази під-
приємства і організаційно-технологічних процесів;
– вбудовування фінансового контролінгу в структуру фінансової або планово-економічної служби підпри-
ємства;
– фокусування уваги на витратах і суворий контроль бюджетів;
– спроби впроваджувати фінансовий контролінг „знизу догори” [4].
Усунення даних помилок та проблем забезпечить ефективне функціонування системи фінансового конт-
ролінгу на вітчизняних підприємствах, що, в свою чергу, надасть йому можливість: вдосконалення організацій-
но-економічного механізму управління за рахунок перетворення традиційної системи обліку в управлінський
облік для вирішення відповідних завдань; вдосконалення системи обліку витрат та доходів; підвищення якості
управління на всіх етапах управлінського процесу на основі виділення центрів відповідальності; підвищення
якості системи моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства та оперативності отримання
необхідної інформації; оптимізації інформаційних потоків на підприємстві; підвищення якості діагностики від-
хилень очікуваних результатів від запланованих на основі використання інструментарію фінансового контро-
лінгу; забезпечення дієвості системи інформаційного забезпечення; підвищення якості й ефективності систем
планування, організації, мотивації, інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень,
контролю та регулювання за рахунок координації діяльності різних підрозділів підприємства; уніфікації критері-
їв оцінки діяльності підрозділів і підприємства в цілому.
43](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-44-320.jpg)
![виплати, врешті - планують, як країна житиме далі. Тільки наші чиновники вищого ешелону чомусь не розумі-
ють, що для свого народу вони зробили геноцид. Можливо, потрібно їх самих поставити в умови, створені для
простих людей, на 5 років, нехай покажуть, як виживати при їхньому споживчому кошику.
Щоб поліпшити стандарти життя, непотрібно винаходити соціальний велосипед, а треба просто привести
споживчий кошик і прожитковий мінімум у відповідність до вимог сучасного світу. Це стане реальним стимулом
для розвитку економіки і забезпечить вищі соціальні стандарти життя. З цього і треба починати реформи. Не-
обхідний диференційований підхід до різних категорій громадян, з окремим виділенням споживчого кошика
для пенсіонерів і малозабезпечених. Крім цього, у кошику повинні враховуватися освітні потреби українців у
новому інформаційному суспільстві, наприклад, витрати на інтернет та придбання підручників.
На мою думку, слід запровадити обов'язковий перегляд споживчого кошика кожні три роки та автоматичне
збільшення прожиткового мінімуму, якщо інфляція перевищить закладену в бюджеті більш ніж на 1%. Варто
також закріпити механізм перегляду прожиткового мінімуму. Як цей механізм виглядатиме на практиці?Якщо
прожитковий мінімум перевищить затверджені показники більш ніж на 1%, Мінсоцполітики мусить готувати
зміни до держбюджету для коригування розміру прожиткового мінімуму відповідно до зростання цін і тарифів.
Таким чином, ми обгрунтували необхідність перегляду споживчого кошика українця, який повинен відпові-
дати сьогоднішнім реаліям. А також встановлення такого прожиткового мінімуму, за яким нам хотілося жити, а
не виживати.
Література
1. Петренко П. Порожніє кошик українця [Електронний ресурс] / П. Петренко. – Економічна правда. – 2013. – Режим доступу до журн:
http://www.epravda.com.ua/columns/2013/07/23/386489/
2. Ладжун І. Геноцид для народу. Як вижити на споживчий кошик? [Електронний ресурс] / І. Ладжун. – Карпатський об’єктив. – 2014. – Ре-
жим доступу до журн: http://karpatskijobjektiv.com/
3. Королевська Н. Кошик бідності [Електронний ресурс] / Н. Королевська. – Економічна правда. – 2011. – Режим доступу до журн:
http://www.epravda.com.ua/columns/2011/01/17/266603/
4. Щодо удосконалення методики визначення споживчого кошику. Аналітична записка [Електронний ресурс] / Відділ соціальної політики. –
2014. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1233/
5. Чорна М. Українцям розширили споживчий набір [Електронний ресурс] / М. Чорна.- Хрещатик. – 2012. – Режим доступу до журн:
http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4049/art/1330456551.html
Лазоренко Т. В., студентка 4 курсу гр. ФК-102
Наук. керівник: к.е.н. Литовченко М. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
Важливою підгалуззю особистого страхування є медичне страхування. Об'єктом медичного страхування є
життя і здоров'я громадян. Воно здійснюється на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини, в тому числі у
зв'язку з хворобою та нещасним випадком. Мета такого страхування − забезпечити громадянам у разі настан-
ня страхового випадку одним медичної допомоги за рахунок накопичених коштів, а також фінансування
профілактичних заходів.
Суть медичного страхування − сплативши одноразовий страховий внесок, значно менший, ніж вартість усіх
медичних послуг, громадяни мають змогу протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних
послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках з платним обслуговуванням.
Медичне страхування, як і страхування від нещасних випадків, може проводитися в обов'язковій і
добровільній формах. Кожна з цих форм має певні особливості щодо суб'єктів страхування і умов страхового
захисту.
Однією з найбільш важливих галузей сфери послуг є охорона здоров'я. Розвиток страхової медицини −
один із перспективних напрямів розв'язання проблем фінансування охорони здоров'я. Нині питання страхової
медицини є дуже актуальними. Досвід зарубіжних країн показує, що відповідні страхові фонди можуть стати
вагомим джерелом фінансування, а механізм формування і витрачання цих коштів може забезпечити саме
його адресність, тобто фінансування не загалом медичних закладів, а конкретних жителів [2].
В Україні фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджетів
місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких
інших джерел, не заборонених законодавством.
Обов'язкове медичне страхування поки що знаходиться на рівні проектів, а добровільне медичне страху-
вання активно розвивається. Більше 50 страхових компаній уже отримали ліцензію на цей вид страхування.
Послуги, які надають страхові компанії з медичного страхування, можна поділити на 4 основні категорії:
1) програма "Поліклініка"; 2) програма "Стаціонар"; 3) "Невідкладна і швидка допомога"; 4) "Стоматологія".
Деякі компанії пропонують й інші види послуг: медичне обслуговування на дім, безоплатна видача полісів
зі страхування медичних витрат при поїздках за кордон, пільгове страхування для членів сім'ї, спеціальні про-
грами для дітей і вагітних жінок.
Багато страхових програм, які відрізняються як за кількістю наданих послуг, так і за цілями чи їх комбінаці-
єю, дають можливість вибрати поліс, виходячи із наявних потреб і фінансових можливостей. Крім цього, май-
же кожна компанія пропонує знижки (інколи в розмірі до 25 %) при страхуванні колективів, а також для своїх
клієнтів, з якими вона працює за інших видів страхування або для постійних клієнтів за медичного страхуван-
ня.
Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової компанії
настає у разі звернення страхувальника до лікувально-профілактичної установи за одержанням медичної до-
помоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необ-
хідного лікування.
45](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-46-320.jpg)
![Поява добровільної форми медичного страхування зумовлена тим, що обсяг послуг й умови надання ме-
дичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування обмежені.
Програми добровільного медичного страхування передбачають заходи, які розширюють можливості й по-
ліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги населенню. До
цієї роботи через систему добровільного медичного страхування вдається залучати найкваліфікованіші
медичні кадри, підвищуючи якість медичних послуг.
Добровільне медичне страхування проводиться в межах створених страховою медичною компанією пра-
вил і може бути індивідуальним або колективним.
При індивідуальному страхуванні страхувальниками, як правило, виступають окремі громадяни, які уклали
договір із страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок власних
грошових засобів.
При колективному страхуванні страхувальником, зазвичай, є підприємство, організація, установа, яка ук-
ладає договір із страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей праців-
ників, пенсіонерів тощо) за рахунок їхніх грошових засобів [3].
Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами про надання ними допомо-
ги застрахованим за певну плату, яку зобов'язується гарантувати страховик.
За строками укладання договору добровільне медичне страхування може бути коротко- або довгостроко-
вим.
Страховий поліс з добровільного медичного страхування зумовлює обсяг надання медичних послуг,
можливість вибору умов отримання медичної допомоги тощо. Програми добровільного медичного страхуван-
ня розширюють можливості та поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та
реабілітаційної допомоги.
Договір з добровільного медичного страхування може передбачати:
− ширше право вибору застрахованим пацієнтом медичних установ, лікарів для обслуговування;
− поліпшення умов отримання застрахованого в стаціонарах, санаторіях, профілакторіях;
− продовження тривалості після лікарняного патронажу та догляду за пацієнтом у домашніх умовах;
− діагностику, лікування та реабілітацію з використанням методів нетрадиційної медицини;
− розвиток системи сімейного лікаря;
− страхування виплат з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів та материнства на пільгових умовах
за строками і розмірами грошових виплат;
− участь у цільовому фінансуванні технічного переозброєння й нового будівництва лікувально-профілактичних
установ, підприємств з виробництва медичного устаткування, ліків з правом першочергового отримання по-
слуг або продукції цих підприємств та організацій [1].
Договір добровільного медичного страхування включає перелік умов, за яких страховик має право не вико-
нувати свої зобов'язання зі страхової виплати. Крім того, страховик має право відмовити в оплаті медичних
послуг, якщо застрахованим одержані послуги, які не були передбачені договором страхування.
Лікувально-профілактичні установи так само, як і при обов'язковому медичному страхуванні, повинні нести
економічну відповідальність за надання застрахованим громадянам медичних послуг, обсяг і рівень якості
яких передбачено договором страхування. У разі порушення лікувально-профілактичним закладом медико-
економічних стандартів страхова організація може частково або повністю не оплачувати вартість медичних
послуг.
Спеціалізовані страхові поліси дають змогу скористатися медичними послугами лікарів із вузьких спеціалі-
зацій або брати під страховий захист лише певний стан здоров'я (вагітність, пологи, інфікування вірусом СНІД
тощо).
Добровільна форма медичного страхування дає змогу громадянам, які виїздять за кордон, укласти догово-
ри страхування на випадок захворювання, тілесних пошкоджень унаслідок нещасного випадку, а також смерті
під час перебування за кордоном. Договір страхування може передбачати відповідальність страховика при
потребі медичного транспортування хворого до найближчої або спеціалізованої лікарні; транспортування в
країну проживання з медичним супроводом; репатріацію тіла застрахованого; дострокове повернення; екстре-
ну стоматологічну допомогу; юридичну допомогу та ін.
Правила страхування громадян, які виїздять за кордон, не передбачають відшкодування витрат у разі
лікування хронічних захворювань, стоматологічного протезування.
Медичне страхування здійснюється через "Assistans" − організацію надання допомоги. Поліс медичного
страхування "Assistans" гарантує за кордоном не тільки медичну допомогу з відшкодуванням витрат на
госпіталізацію та лікування, а й повернення на батьківщину хворого чи загиблого та осіб, що його супровод-
жують.
Асистанс-компанії працюють за угодами зі страховими компаніями. Прийнявши виклик застрахованого, во-
ни зобов'язані доставити його у відповідний лікувальний заклад, передати кваліфікованому медичному персо-
налу та контролювати процес надання допомоги.
Однією з міжнародних незалежних асистанських компаній є CORIS, яка забезпечує різноманітний сервіс
для українських громадян, які подорожують за кордоном. CORIS має 45 представницьких офісів − диспет-
черських пунктів, розташованих у найбільш відвідуваних нашими співвітчизниками країнах, а також потужну
мережу кореспондентів, які обслуговують клієнтів страхових компаній у 135 країнах світу. CORIS надає
різноманітні послуги медичного, технічного, юридичного та бізнес-асистансу, цілодобово здійснює моніторинг
при регулюванні страхових подій, що відбуваються з клієнтами українських страхових компаній за кордоном, а
також здійснює асистанс на території України для застрахованих клієнтів іноземних страхових компаній, які
подорожують Україною. Це якісно новий сервіс, при якому клієнту гарантують не просто безкоштовне
лікування за рахунок страхової компанії, а й забезпечують медичне обслуговування високого класу [2].
46](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-47-320.jpg)
![Література
1. Закон України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80
2. Базилевич В.Д. Страхова справа: Підручник / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич − 4-те вид., перероб. і доп. − К.: Товариство "Знання",
2002. − 203 с.
3. Страхування: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. − К.: Знання, 2008. − 351 с.
Малетич Х. М., студентка 3 курсу гр. ФК-111
Наук. керівник: к.е.н. Литовченко М. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ЗАПОЗИЧЕННЯМИ У КОНТЕКСТІ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
На сьогоднішній день проблема державних запозичень є досить актуальною в світі, зокрема і в Україні,
адже в ХХІ ст. при високому розвитку і лібералізації міжнародних відносин не існує такої держави в якої б не
було запозичень і боргів перед іншими країнами. В першу чергу це стосується і України, адже після здобуття
нею незалежності вона сама повинна була впоратись з низкою проблем які постали перед нею після розпаду
СРСР, і для того щоб стабілізувати економіку змушена була залучити запозичені кошти.
Державні запозичення − це операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повер-
нення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету.
Слід зазначити, що повна відмова від державного запозичення, як внутрішнього, так і зовнішнього, немож-
лива, оскільки необхідно забезпечувати обслуговування й погашення вже накопиченого зовнішнього боргу,
підтримувати платіжний баланс, зберігати й накопичувати валютні резерви, які є джерелом фінансування еко-
номічного зростання. Унаслідок цього зовнішні запозичення завжди повинні перебувати під пильною увагою
органів макроекономічного регулювання, особливо в ті періоди, коли масштаби цих процесів набувають знач-
ного для економіки розмаху, як це спостерігається сьогодні. Не менш важливим при розробці стратегії дер-
жавних запозичень є врахування реальних потреб економіки у дефіцитному фінансуванні. Збереження висо-
ких темпів зростання ВВП надає змогу уряду відмовитись від широкого використання дефіцитних інструментів
фінансування державних видатків, а отже, від збільшення рівня державного боргу, як це традиційно
відбувається у більшості країн світу.
До заходів підвищення боргової безпеки належать такі дії:
- удосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості;
- узгодженість зі стратегією економічного розвитку, прогнозом ВВП, платіжного балансу, резервів НБУ;
- поліпшення процесів формування, обліку, обслуговування та контролю державних запозичень;
- розробка системи індикаторів щодо стану сукупного державного боргу;
- визначення оптимального обсягу заборгованості, яка б задовольняла потреби держави та спонукала до
підвищення соціально-економічного розвитку;
- переведення частини заборгованості у державні цінні папери;
- встановлення єдиних стандартів розкриття інформації про державний борг для звітування про обсяги всіх
складових державного прямого та умовного боргів;
- проведення скоординованої політики співвідношення між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями;
- розробка механізму контролю за дотриманням річного ліміту зовнішніх запозичень і граничного розміру
зовнішнього державного боргу, включаючи міжнародні запозичення державними органами місцевого самовря-
дування;
- запровадження зваженої системи управління державним боргом, за допомогою якої приймалися б
рішення залежно від ситуації, що склалася у фінансовій сфері.
Пропоновані для використання в операціях з обслуговування і погашення джерела покриття зовнішнього
боргу, можна класифікувати наступним чином:
1. Готівкові грошові кошти;
2. Державні цінні папери;
3. Корпоративні цінні папери;
4. Товарні поставки;
5. Боргові зобов'язання третіх сторін перед українським урядом;
6. Інші державні активи.
У 2014 році боргові зобов’язання України визначені в обсязі 10 млрд. доларів. Ця сума включає внутрішні
та зовнішні запозичення, які необхідно обслуговувати. Зокрема цього року Україна має погасити заборгова-
ність перед МВФ у розмірі 2,9 млрд. доларів. У міністерстві фінансів кажуть, що Україна буде виконувати всі
чинні зобов’язання і поки не має наміру розглядати питання про їх реструктуризацію. Експерти впевненні, що
така позиція чиновників продиктована майбутньою програмою співпраці між Україною і МВФ.
Валовий зовнішній борг України станом на 01 січня 2014 року становив 142.5 млрд. дол. США, збільшив-
шись порівняно з початком року на 7.4 млрд. дол. США. Відносно ВВП обсяг боргу зріс за 2013 рік з 76.6% до
78.3%. Основним чинником такої динаміки було зростання обсягів зовнішніх зобов’язань реального сектору
економіки, переважно за торговими кредитами. Водночас борг органів грошово-кредитного регулювання про-
довжував скорочуватися.
Основною валютою зовнішніх запозичень України станом на 01 січня 2014 року залишається долар США
(77.9%). Питома вага зобов’язань у СПЗ перед МВФ скоротилася з 9.5% до 5.1%. Частка зовнішньої заборго-
ваності в гривнях залишалася незначною – 2.6% від валового обсягу боргу.
47](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-48-320.jpg)
![Отже, невідкладним завданням для України є зменшення боргового навантаження та вдосконалення сис-
теми управління державним боргом. Необхідно вжити заходів щодо поліпшення прогнозування боргової
політики та її координації з бюджетною, податковою та грошово-кредитною політикою.
При цьому варто враховувати багатий світовий досвід урегулювання зовнішньої заборгованості. Для Укра-
їни вкрай необхідною є розробка стратегії зовнішніх запозичень. Здійснення ефективного управління зовніш-
нім державним боргом України передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг
розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забез-
печення економічного зростання країни.
Омеляненко М. О., студентка 5 курсу гр. ФКмаг – 91
Науковий керівник: к.е.н., професор кафедри фінансів Абакуменко О. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ЗАЛУЧЕННЯ КАПІТАЛУ ЗА ДОПОМОГОЮ ІРО В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ
ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
В умовах стрімкого розвитку економічної інтеграції та глобалізації на світових біржових майданчиках все
щільніше місце посідає найпростіша, найефективніша та найпрозоріша схема залучення капіталу за допомо-
гою ІРО, первинного розміщення акцій.
Основна частина ІРО здійснюється у країнах, для яких характерна фондова модель функціонування
фінансового ринку (США, Великобританія, Канада). На ці ринки прагнуть вийти й ті емітенти, що не в змозі
залучати достатній обсяг фінансових ресурсів на вітчизняному ринку. Тим більше, що для даних англосак-
сонських держав вважається нормою вихід на ринок малих та середніх компаній, а фінансування основного
капіталу на 10-20% відбувається за рахунок залучення грошових коштів через ІРО.
Найвищу оцінку бізнесу надає саме ІРО, при цьому ж: власник, продавши понад 50% акцій на біржі,
зберігає повний контроль над компанією, оскільки цими цінними паперами володітимуть сотні дрібних
інвесторів. Але проблема в тому, що не всім вдається продати власні акції з користю. За результатами ек-
спертних досліджень лише ІРО кожної третьої компанії приносить очікуваний позитивний результат.
Вітчизняні суб’єкти господарювання повинні втілювати в життя досвід іноземних компаній, що полягає у фі-
нансуванні діяльності за рахунок ІРО, оскільки перспективи при використанні даного інструменту залучення
величезні, що підтверджує нижче наведений аналіз (рис.1).
За 16 років періоду, що досліджується, ринок ІРО пережив як злети, так і масштабні падіння. Перше ре-
кордне значення зафіксоване у 2000 р., коли було залучено 210 білліонів дол.США в результаті стрімкого
зростання ІТ-технологій й виходу нових компаній (1800 шт.). Існує кореляційна залежність між кризовими про-
цесами в економіці та динамікою залучення фінансових ресурсів через ІРО, оскільки мінімізація активності
ринку припадає на 2002-2003 рр. та 2008-2009 рр. (світові кризи).
Рис. 1. Обсяги залученого капіталу через ІРО в 1996 - 2012 рр.
Джерело: побудовано за даними [1]
48](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-49-320.jpg)
![Однак позитивним є стрімке його відновлення, адже зростання обсягів ІРО у 2004 р. та 2010р. відбулося
майже у 2,5 рази, що свідчить про швидку адаптацію та оперативність у відновленні ринку ІРО.
Найбільшою активністю залучення довгострокового капіталу через ІРО характеризуються ринки Азії (45-
55%), Європи та Африки (20-25%), Північної Америки (25-30%) (рис. 2.23). Слід відмітити, що ще 8-10 років
тому вважалося, що застосування ІРО як інструменту довгострокового фінансування можливе лише для
економічних систем розвинутих країн світу. Але останнім часом все більшу увагу з приводу цього методу
фінансування корпорацій акцентують компанії ринків, що розвиваються: Індії, Китаю, Польщі, України, Росії,
Чехії, Бразилії тощо. Поступово суб’єкти вище перерахованих та інших держав виходять на світові біржові
майданчики, залучаючи таким чином необхідний обсяг довгострокових фінансових ресурсів.
При перейнятті досвіду світових біржових майданчиків значна доля успішного його засвоєння та втілення
залежить від уміння своєчасно мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти населення і суб'єктів господарю-
вання з метою перерозподілу їх у сферу реальної економіки. Прийнявши рішення про вихід на ринок ІРО,
компанія повинна пройти послідовну підготовку, потребує відповідних змін її структура, світогляд власників,
розуміння сутності бізнесу і вимог законодавчого характеру [2].
Для успішного залучення капіталу через біржові майданчики світу недостатніми є привабливість для
інвесторів за результатами фінансово-економічної діяльності, за іміджом та популярністю компанії. Важлива
роль для активізації інвестиційної активності належить ситуації на світовому фондовому ринку. Наприклад, на
попит потенційних інвесторів і, як наслідок, на обсяги залучених фінансових ресурсів емітентами цінних
паперів безпосередньо впливає рівень капіталізації акцій.
Рис. 2. Еволюція капіталізації фондового ринку за часовими поясами розміщення фондових бірж
Джерело: побудовано автором за даними [2]
Капіталізація або сукупна ринкова вартість акцій є одним з найголовніших показників, що характеризує
ефективність діяльності акціонерних товариств та їх інвестиційну привабливість серед учасників торгів. Рис. 2
зображає наступну закономірність: рівень капіталізації досягає своїх мінімальних значень у періоди економіч-
них світових рецесій.
Необхідно наголосити на зміні привабливості окремих регіонів при залученні капіталу для потенційних
інвесторів. Так, за 12 років аналізу частка капіталізації американських фондових бірж зменшилася майже на
20% і досягла рівня – 43% [3]. В той же час все більша активність простежується на азіатсько-тихоокеанських
ринках цінних паперів, що характеризуються порівняно швидкими темпами зростання загального рівня цін та
нарощенням обсягів цінних паперів, що котируються на біржах.
При загальному зростанні світової ділової активності попит на емітовані корпораціями акції високий, що
дає можливість успішно залучати суб'єктами господарювання капітал через нові випуски цінних паперів для
розширення своєї діяльності шляхом поповнення статутного капіталу.
Для удосконалення механізму ІРО та підвищення ефективності успішного його використання пропонуємо
наступні заходи:
1. забезпечення доступності ІРО шляхом зменшення витрат на його організацію та проведення, адже
сьогодні вони досягають 20% загального обсягу залученого капіталу;
2. впровадження заходів, пов’язаних із зниженням конфліктів інтересів між проектом та зацікавленою
стороною;
3. вдосконалення методів організації процедури ІРО на біржі (порядок визначення ціни): метод
фіксованих цін (відкрита пропозиція), метод аукціону, метод формування портфелю (збору заявок) та враху-
вання їх недоліків при розміщенні акцій.
Отже, дотримання рекомендацій учасників світового ринку, а також використання їх досвіду є запорукою
успішного здійснення ІРО вітчизняними компаніями, а це, в свою чергу, сприяє економічному підйому націона-
льної економіки.
Література
1. Global IPO trends 2012 / Ernst & Young // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/Global_IPO_trends_2012_Prepare_early,_move_fast/$FILE/Global_IPO_trends_2012-CY0291.pdf
2. Фищук І.М. Процеси інтернаціоналізації операцій ІРО в умовах трансформаційної економіки / І.М. Фищук // Теоретичні та прикладні пи-
тання економіки. – Випуск 25. – С. 255 – 262.
3. WFE 2012 Market Highlights / World Federation of Exchanges // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.world-exchanges.
org/files/statistics/2012%20WFE%20Market%20Highlights.pdf
49](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-50-320.jpg)
![Полянінова Л. В., студентка 4 курсу гр. ФК-101
Наук. керівник: к.е.н., доцент Товстиженко О. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ФІНАНСОВИЙ АСПЕКТ РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Конституційно в Україні визнано, що найвищою соціальною цінністю держави є життя і здоров’я кожної лю-
дини. Ступінь орієнтованості держави на покращення здоров’я громадян, вдосконалення діяльності сфери
охорони здоров’я (СОЗ) і є одним із основних показників розвитку держави, її цивілізованості й конкурентосп-
роможності.
Найбільш актуальними питаннями, які постають перед державою сьогодні є реформування системи охо-
рони здоров’я з метою забезпечення справедливості та доступність надання медичної допомоги, запобігання
та подолання проявів корупції в ній, задоволення потреб населення в ефективній медичній допомозі з мініма-
льними фінансовими затратами, покращення показників здоров’я населення.
Успіх реформування системи охорони здоров’я з вирішенням вищезазначених питань переважно залежить
від моделі фінансування, адекватної соціально-економічним та політичним умовам країни. Адже стан справ в
вітчизняній системі охорони здоров’я давно нікого не влаштовує, а ні надавачів, а ні споживачів медичних по-
слуг. Система охорони здоров’я продовжує фінансуватися за залишковим принципом, а функціонувати – по
затратному [5].
За останні роки чисельність населення України знизилась з 50 мільйонів до, менш ніж, 46 мільйонів, і на 1
січня 2014 р. склала 45426,2 тис.осіб, і в подальшому продовжує стрімко скорочуватись. Так, щорічно в Україні
відбувається зменшення населення приблизно кількості, яку має такі обласні центри, як Суми, Тернопіль, Во-
линь та ін. [6].Тривалість життя в Україні за останніми даними дорівнює біля 74-75 років у жінок і 63-64 роки у
чоловіків. В той же час по даним ВООЗ, в Японії – 86 років у жінок, 79 – у чоловіків, при збереженні практично
задовільного стану загального здоров’я у віці до 75–80 років (в Україні – до 55 років).
Негативна динаміка стану здоров'я населення призводить до об'єктивного зростання потреб у медичній
допомозі, які існуюча система охорони здоров'я задовольнити не в змозі.
Однією з основних причин такого стану в охороні здоров'я України є успадковані нею принципи централі-
зації, неефективного і громіздкого керування на всіх його рівнях.
В більшості країн світу (США, Великобританія, Німеччина, Японія, Швеція та багатьох ін.) медицина займає
першочергове пріоритетне місце в державі. Стосовно сьогоднішньої «української» медицини, то серед пріори-
тетів держави, вона знаходиться на далекому невизначеному місці, як щодо пріоритетів, так і фінансування,
на яку виділяється 2,8-3,2 % від ВВП, тоді, як відомо, галузь починає ефективно працювати з 8-12 % [6].
На сьогодні діяльність системи охорони здоров'я фінансується лише на 25 - 40 % від потреби, забезпечую-
чи лише виплату заробітної плати працівникам. За витратами на охорону здоров'я з розрахунку на одного жи-
теля Україна займає 111-те місце серед 191 країни та 8-ме місце серед країн колишнього Радянського Союзу.
За цим показником її випереджають країни Балтії, Білорусь, Молдова, Росія, Грузія, Вірменія.
У цілому необхідність реформи у сфері охорони здоров'я є очевидною.
Надходження коштів в систему охорони здоров’я здійснюється із трьох основних джерел:
a) державні (суспільні) кошти, які включають Зведений бюджет і соціальне страхування;
б) приватні кошти домашніх господарств, роботодавців, некомерційних організацій, що обслуговують до-
могосподарства;
в) кошти іншого світу (кошти міжнародних донорських організацій, спрямованих в систему охорони
здоров'я України) [3].
Більша частина коштів на рівні домогосподарств витрачається методом прямих виплат (з кишені) та не йде
на передплату до страхових фондів чи обов’язкової системи страхування в країні. Ця частка, як правило,
включає обсяг видатків населення на придбання лікарських засобів і виробів медичного призначення, видатки
лікарняних кас, видатки на приватну медицину. Благодійництво та спонсорство розглядається як інвестиції у
сферу охорони здоров’я України. Благодійна та спонсорська допомога локального характеру сьогодні має те-
нденцію до зниження. Причиною такої ситуації є необґрунтоване та нецільове використання наданих коштів [3].
З огляду на недостатнє фінансування, реформа охорони здоров’я України запроваджує інститут сімейної
медицини. Вона передбачає реорганізацію поліклінік і розвиток партнерських відносин між лікарем та пацієн-
том. Спочатку сімейний лікар надає комплекс медичних послуг, а потім направляє пацієнта до вузького спеці-
аліста. Існує проблема визначення собівартості наданої медичної послуги сімейним лікарем. В її вартість
включається прибуток, який не закладається у вартість послуг у бюджетних установах. Але впровадження
інституту сімейного лікаря і реорганізація поліклінік дозволяю зменшити фінансування медичної галузі [2].
Пріоритетним напрямом реформування охорони здоров’я є запровадження системи медичного страху-
вання, яке є найдієвішим способом фінансування галузі охорони здоров’я. Перевагами медичного страхуван-
ня є можливість вибору необхідного переліку медичних послуг, вибору медичного закладу, отримання заходів
щодо попередження хвороб, можливість контролю за якістю послуг тощо і, аналізуючи ринок страхових по-
слуг. Але існують декілька перешкод: з одного боку, страхові компанії недостатньо вміло розвивають свої по-
слуги, а з іншого, фізичні особи вимагають наявності низьких тарифів на велику кількість медичних послуг [4].
Для оптимізації джерел фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні можна внести такі практичні
пропозиції:
1. У процесі переходу України до ринкових відносин слід впроваджувати багатоканальну модель
фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я, яка об'єднуватиме джерела фінансування, категорії
населення, що отримують медичні послуги, та зменшить навантаження на бюджет.
50](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-51-320.jpg)
![2. Для реформування джерел фінансування закладів охорони здоров'я необхідно здійснити відповідні пере-
51
творення:
а) у бюджетній сфері:
– встановити мінімальні межі витрат державного і місцевого бюджетів, що виділяються на фінансування
закладів охорони здоров'я;
– запровадити цільові податки на фінансування медичних установ або виділити у межах уже існуючих
податків та податкових ставок певні частки податкових надходжень, які спрямовуватимуться на фінансування
охорони здоров'я;
б) у сфері самофінансування:
– визначити перелік платних медичних послуг, які б не суперечили Конституції України;
4. Удосконалити кошторисний порядок планування і фінансування установ охорони здоров'я.
5. Поступово вводити інститут сімейного лікаря та його підготовка з урахуванням міжнародного досвіду (до
10 років стажування).
Модель бюджетної медицини мала в умовах планової економіки безліч переваг. Але нова економічна си-
туація, що склалася в державі, вимагала певних змін. Тому реформування повинно відображати інтереси всіх
учасників системи охорони здоров’я: для пацієнтів отримати доступну і якісну медичну допомогу, для по-
стачальників медичних послуг отримувати адекватну платню за свою працю і для держави балансу між
інтересами пацієнтів та постачальників медичних послуг.
Література
1. Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях
та місті Києві» вiд 07.07.2011 № 3612-VI [Електронний ресурс] // Голос України вiд 03.08.2011 – № 142. − Режим доступу:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=968.
2. Лемішко Б.Б. Модель державного управління розвитком сімейної медицини на перехідний період [Електронний ресурс] / Б.Б. Лемішко.
– Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&Z21ID=&IMAGE_FILE_
DOWNLOAD =1&Image_file_name=PDF/Tpdu_2012_2_18.pdf.
3. Мортіков В.В. Реформування охорони здоров’я: фінансовий аспект / В.В. Мортіков // Фінанси України. – 2012. – № 10. – С. 79–85.
4. Петровський В. Медичне страхування може стати механізмом контролю якості лікування [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/ Menegment/2012_73/9.pdf.
5. Попченко Т. П. Реформування сфери охорони здоров’я в Україні: організаційне, нормативно-правове та фінансово-економічне забез-
печення: [аналіт. доп.] / Т.П. Попченко. – К. : НІСД, 2012. – 96 с.
6. Черницький В. Ю. Економічний механізм державного управління системою охорони здоров’я Україні [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN= UJRN&Z21ID=&IMAGE_FILE_
DOWNLOAD= 1&Image_file_name=PDF/dums_2013_1_21.pdf.
Решетько М. В., студентка 4 курсу гр. ФК-101
Наук. керівник: к.е.н., професор, академік УАН Коваленко Л. О.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Ефективність підприємницької діяльності, забезпечення високих темпів її розвитку значною мірою визна-
чається рівнем її фінансового потенціалу. Множина питань, пов'язаних з фінансовим забезпеченням підпри-
ємницької діяльності, вимагає ґрунтовних знань теорії і практичних навичок в області обґрунтування фінансо-
вої стратегії, вибору ефективних форм розвитку активів і капіталу, розробки цілеспрямованої інвестиційної
програми та інших. Фінансове забезпечення значною мірою визначає ефективність функціонування суб'єктів
господарювання будь-якої галузі економіки.
Питання фінансового забезпечення є невід'ємною складовою будь-якого суб'єкта підприємництва, так як
характеризує рівень стабільності грошових надходжень і прибутковості, формування фінансових ресурсів,
ведення поточної операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, забезпечує виконання фінансових зобо-
в'язань перед діловими партнерами, бюджетом і цільовими фондами.
Фінансове забезпечення є одним із складових елементів фінансового механізму поряд з управлінням фі-
нансовою діяльністю, фінансовим регулюванням, фінансовим планування і прогнозуванням та іншими.
Фінансовий механізм: поняття, структура, призначення в економічній літературі, наукових дослідженнях трак-
туються по-різному. Акценти проставляються залежно від того, в контексті вирішення яких завдань їх розгля-
дають. Багато науковців розглядають фінансовий механізм як систему управління фінансами, інші - через
використання фінансових методів і важелів. Можна знайти і поєднання цих двох підходів як сукупності
економіко-організаційних і правових форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів,
управління фінансовою діяльністю [1].
Фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте ефективна фінансова діяльність
підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Вони дають змогу суттєво розширити
обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу,
прискорити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства.
За даними Державної служби статистики власний капітал вітчизняних підприємств у 2010 році становив
1426711,6 млн. грн. У 2011 році розмір даного капіталу збільшився на 159573,1 млн. грн. і становив 1586284,7.
Власний капітал вітчизняних підприємств у 2012 році склав 1904940,2 млн. грн., що на 478228,6 млн. грн.
більше порівняно з 2010 роком і на 318655,5 у порівнянні 3 2011 роком (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка капіталу підприємств України за 2010 – 2012 роки (млн. грн.)
Показник 2010 рік 2011 рік 2012 рік Відхилення ( +, -)
Власний капітал 1426711,6 1586284,7 1904940,2 478228,6 318655,5
Прирівняний до
власного капітал 103383,2 131894,2 144680,3 41297,1 12786,1
Залучений капітал 2566887,6 2957922,9 3370065,6 803178 422142,7](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-52-320.jpg)
![Прирівняний до власного капітал у 2012 році дорівнював 144680,3 млн. грн., що більше на 41297,1 млн.
грн. і 12786,1 млн. грн. порівняно з 2010 та 2011 роками. Дані показники тоді становили відповідно 103383,2
млн. грн. і 131894,2 млн. грн.
Якщо аналізувати обсяги залученого капіталу вітчизняними підприємствами, то у 2010 році даний показ-
ник сягав 2566887,6 млн. грн. У 2011 році спостерігається тенденція до збільшення розміру залученого
капіталу, даний показник становив 2957922,9 млн. грн.. 2012 рік теж характеризувався збільшенням обсягів
позикового капіталу і становив 3370065,6 млн. грн. [5].
Підприємства відчувають потребу у власному капіталі, так як існує вища здатність отримання прибутку у
всіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібна сплата позикового відсотка, забезпечується
фінансова стійкість розвитку підприємства, його платоспроможність у довгостроковому періоді.
Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний, має найвищу фінансову стійкість, але обме-
52
жує темп свого розвитку [2].
Щодо позикового капіталу, то він має ряд переваг. По-перше, досить широкі можливості залучення, по-
друге, забезпечення зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення
його активів і зростання обсягу господарської діяльності, по-третє, нижча вартість порівняно з власним
капіталом. Серед недоліків позикового капіталу є те, що використання цього капіталу створює найбільш
небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства – ризик зниження фінансової стійкості й
втрати платоспроможності; активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, дають меншу норму прибутку,
яка знижується на суму позикового відсотка, що виплачується; складність процедури залучення. Отже,
підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і
можливості приросту фінансової діяльності, однак більшою мірою відвертає фінансовий ризик і загрозу бан-
крутства [3].
Необхідно відмітити, що фінансове забезпечення виступає частиною фінансового механізму та спрямо-
ване на вирішення таких основних завдань:
- фінансування поточної виробничо-господарської діяльності;
- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
- виконання фінансових зобов'язань перед іншими суб'єктами підприємництва, бюджетом, банками;
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого розвитку,
збільшення власного капіталу;
- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.
Один із першочергових кроків на шляху становлення і розвитку підприємництва в Україні - подолання пе-
решкод, зумовлених саме суб'єктивними чинниками, до яких належать:
- недостатність фінансових ресурсів;
- обмежений доступ кредиту;
- велика доля кредиторської заборгованості;
- податковий тиск;
- низька рентабельність;
- висока доля збитковості підприємств.
Слабка підготовленість населення до підприємницької діяльності зумовлена тим, що в Україні відсутній
доступ до фінансових ресурсів, досі немає розвиненої системи інформаційного забезпечення та інфраструк-
тури, яка була б здатна підняти науково-практичний рівень підприємців. Немає достатньої системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів підприємницької діяльності, яка давала б можливість охопи-
ти не тільки досвідчених підприємців, а й тих, хто тільки починає займатися підприємницькою діяльністю [4].
Для подолання перешкод, що гальмують формування і розвиток малого підприємництва в Україні, може
бути запропоновано такі заходи:
- необхідно внести зміни у грошово-кредитній політиці. Зробити кредит дешевшим, щоб він був доступним
для більшості підприємств.
- завершити переговори до вступу з ЄС щоб забезпечити приток іноземного капіталу в Україну.
- держава повинна прийняти відповідні законодавчі акти, які б захищали право власності.
- підвищити рівень кваліфікації та фінансового менеджменту.
- зменшити податковий тиск.
Головною метою підтримки підприємництва повинно стати створення умов до нарощення власного капі-
талу, здешевлення кредитів та забезпечити більший доступ до кредитних ресурсів малому бізнесу.
Література
1. Гушко С. В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. [Текст] / С. В. Гушко, А.В. Шайкан, Н.П. Шайкан, О.А.Гушко. - Вид. 2-е, перероб. і допов. - Кривий Ріг: Чер-
нявський Д. О., 2011. - 174 с.
2. Ситник Л.С. Управління фінансування розвитку підприємства за рахунок власних джерел / Л.С.Ситник // Економіка України. 2012.-№3. – с. 22-27.
3. Фінансова діяльність підприємств: навч. посібник / І.В. Аранчій, В.Д. Чумак, О.Ю. Смолянська, Л.В. Черненко. - К.: Професіонал, 2010. - 240 с.
Сіренко К. Ю., аспірант кафедри фінансів
Наук. керівник: к.е.н., професор кафедри фінансів Маргасова В. Г.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ГОЛОВНІ ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Легка промисловість є однією з найважливіших галузей виробництва непродовольчих товарів. Продукція
галузі йде на задоволення потреб населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими пред-
метами споживання, а також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини і допоміжних
матеріалів.
Однак, структурні зрушення, що відбулися в економіці з початку 90-х років, привели до того, що в легкій
промисловості України загострилися численні економічні та соціальні проблеми. Продукція легкої промисло-
вості України втрачає конкурентоспроможність в результаті високої собівартості. На сьогодні у структурі реалі-](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-53-320.jpg)
![Література
1. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/
2. Маєвська О.О. Сучасні тенденції інноваційного розвитку легкої промисловості [Текст] / О.О. Маєвська // Вісник соціально-економічних
54
досліджень. – 2011. – № 3 (43). – С. 252-258.
3. Єфетова К.Ф. Модернізація як засіб реалізації сучасних тенденцій у розвитку легкої промисловості України [Текст] / К.Ф. Єфетова // Пробле-
ми науки. – 2011. – № 3. – С. 28.
4. Сіренко К.Ю. Перспективи розвитку інноваційної діяльності легкої промисловості України / К.Ю. Сіренко // Всеукраїнський науково-
виробничий журнал “Інноваційна економіка”. – Тернопіль: СМП «ТАЙП», 2012. - №9/2012 35. – 375 с. – С 60 – 67.
5. Сіренко К.Ю., Маргасова В.Г. Інноваційне забезпечення підприємств легкої промисловості як передумова підвищенню їх конкурентосп-
роможності / К.Ю. Сіренко, В.Г. Маргасова // ХІ Міжнародна наукова конференція молодих вчених, аспірантів і студентів «Економіка, управ-
ління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку» Частина 3 (13 квітня, 2012р.) Тези доповідей. - Донецьк: ДонНАБА , 2012. – 218 с.- С.
105-108.
6. Аналітична довідка Стан розвитку науки і техніки, результати наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, трансферу техноло-
гій за 2012 рік. – К.: Держ. агенст. з пит. науки, іннов. та інформатиз. Укр. – 2013. – С. 104- 110.
7. Аналітична довідка Інноваційний розвиток промисловості як складова структурної трансформації економіки України. – К.: НІСД, 2013. –
С. 47-53.
Снитко О. М., студент 3 курсу гр. ФК-111
Науковий керівник: к.е.н., доцент Товстиженко О. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
Необхідністю проведення пенсійної реформи було те, що на 2011 рік в Україні було 13,7 мільйона пенсіо-
нерів і 14,4 мільйона працюючих громадян — тобто на 88 пенсіонерів припадало 100 осіб, що сплачують пен-
сійні внески. Якщо все залишати без змін, то в 2025 році один працюючий утримуватиме одного пенсіонера, а
2050 року вже буде 125 пенсіонерів на 100 працюючих.
Тому необхідно було впровадити масштабні зміни до законодавства з метою збалансувати доходи і видат-
ки Пенсійного фонду.
Наприклад, європейці в середньому відкладають щомісячно 5% від зарплати протягом 35 років, і під час
виходу на пенсію отримують 30-процентну надбавку до державної пенсії. Загалом, це 75% від останньої зар-
плати перед виходом на пенсію.
Найбільш поширеними пенсійними програмами є паритетні соціально-накопичувальні програми страхуван-
ня життя (внески платять як працівники, так і працедавець). У розробці таких програм важливу роль виконують
фінансові консультанти.
Так, у період проведення пенсійної реформи в Польщі було підготовлено більше як 450 тис. фінансових
консультантів. В Україні ж необхідно близько 500 тис. висококласних фахівців, здатних донести до суспільства
суть пенсійного накопичувального страхування.
Засадничі положення реформи:
запровадження ІІ рівня пенсійного забезпечення (накопичувальної системи загальнообов'язкового дер-
жавного пенсійного страхування);
збільшення бази для нарахування єдиного соціального внеску;
врегулювання пенсійного забезпечення держслужбовців: обмежити максимальний розмір пенсії; для
обчислення пенсії зменшити з 90 до 80 відсотків заробітну плату держслужбовців, яка є базою для призначен-
ня цих пенсій;
збільшити період перебування на військовій службі для військовослужбовців;
збільшити пенсійний вік і страховий стаж.
Основними проблемами реалізації пенсійної реформи є погіршення демографічної ситуації через старіння
населення, значні масштаби міграції кваліфікованої робочої сили, а також дефіцит бюджету Пенсійного фон-
ду, що разом з державними дотаціями складає 58 млрд грн. Прийнята реформа не вирішує проблему цього
дефіциту.
Серед негативних наслідків пенсійної реформи можна виділити, зокрема, наступне: працюючим пенсіоне-
рам зменшили пенсії; реальний дефіцит бюджету Пенсійного фонду 2012 року збільшився і склав 27,2 млрд
грн.; збільшується залежність Пенсійного фонду від держбюджету; внаслідок збільшення пенсійного віку до
пенсії доживає менше громадян; почастішали судові спори Пенсійного фонду з пенсіонерами про перерахунок
пенсій; в Україні одні з найвищих соціальних відрахувань у світі.
Якщо буде прийнято рішення про доцільність введення накопичувальної системи, то Уряд зможе змінити
закон про пенсійну реформу.
Як повідомлялося, прийнятий в 2011 році Закон про пенсійну реформу передбачає запуск другого, персо-
ніфікованого рівня пенсійної системи в рік, наступний за роком ліквідації дефіциту Пенсійного фонду. Питання
введення накопичувального рівня пенсійної системи все ще потребує обговорення і опрацьовування всіх де-
талей, тому давати точні прогнози на цей рахунок передчасно. Наприклад, пенсійний вік для жінок підвище-
ний на 5 років - до 60 років, починаючи з 1 вересня 2011 року, і поширюється на тих, кому до цієї дати не ви-
повнилося 55 років. Проте до 2015 року жінка старше 55 років зможе вийти на пенсію у будь-який момент, як-
що у неї є 30 років страхового стажу і вона звільниться з роботи. Але це протягом найближчих трьох років з
моменту набуття чинності закону спричинить зменшення пенсії на 0,5% за кожен повний або неповний місяць
дострокового виходу на пенсію. Втім, основний сенс виходу на пенсію в 55 років - це можливість продовжува-
ти працювати, отримуючи і пенсію. Якщо ця можливість прикриється, то і сенсу йти на пенсію раніше у жінок
не буде (якщо у них, звичайно, є робота). Адже зарплата вища за пенсію.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-55-320.jpg)
![55
Таблиця 1
Зміни які відбулися після прийняття пенсійної реформи
До реформи Після реформи
Пенсійний вік для жінок - 55 років Пенсійний вік для жінок - 60 років.
У разі виходу на пенсію (у період до 01.01.2015р.) непрацюючих
жінок у 55 років, розмір їх пенсії буде зменшено на 0,5 % за кожний
місяць дострокового виходу на пенсію
Страховий стаж для призначення мінімальної
пенсії: жінкам – 20 років, чоловікам – 25 років
Страховий стаж для призначення мінімальної пенсії:
жінкам – 30 років, чоловікам – 35 років. Тобто, потрібно на 10 років
довше працювати для отримання пенсії в мінімальному розмірі
Підвищення пенсії за понаднормовий стаж у роз-
мірі 1% розміру пенсії встановлюється за кожний
рік роботи понад:
20 років – у жінок і 25 років – у чоловіків
Підвищення пенсії за понаднормовий стаж у розмірі 1% розміру
пенсії встановлюється за кожний рік роботи понад: 30 років - у жінок і
35 років – у чоловіків (нові пенсіонери в середньому втрачатимуть
60-80 грн. в місяць)
Для обчислення пенсії застосовується середня
зарплата в Україні за останній календарний рік
перед зверненням за призначенням пенсії
Для обчислення пенсії застосовуватиметься середня заробітна
плата в Україні за останні три календарні роки, які передують року
звернення за призначенням пенсії (внесена пропозиція зменшує
розміри нових пенсій в середньому на 15 %)
Працюючим пенсіонерам, яким пенсія встановле-
на в мінімальному розмірі, розмір пенсії періодич-
но підвищується у зв’язку із зростанням прожит-
кового мінімуму
Пенсіонерам, яким пенсія встановлена в мінімальному розмірі, в
період роботи розмір пенсії у зв’язку із зростанням прожиткового
мінімуму не підвищуватиметься
Працюючим пенсіонерам через кожні 2 роки пен-
сія перераховується з врахуванням заробітку
після призначення пенсії із застосуванням серед-
ньої заробітної плати в країні за календарний рік,
який передує року звернення за перерахунком
пенсії
Працюючі пенсіонери позбавляються права на перерахунок пенсії
через кожні 2 роки роботи з урахуванням середньої заробітної плати
в країні за календарний рік, який передує року звернення за перера-
хунком пенсії (пенсіонери втрачають можливість підвищити пенсії на
30-40 і більше відсотків)
При переході з одного виду пенсії на інший для
розрахунку розміру пенсії застосовується середня
зарплата в країні за календарний рік, який пере-
дує року звернення за переведенням з одного на
інший вид пенсії
При переході з одного виду пенсії на інший для розрахунку розміру
пенсії застосовуватиметься середня зарплата в країні, яка врахову-
валася при обчисленні раніше призначеної (перерахованої) пенсії
(пенсіонери втрачатимуть 20-40 % пенсії і більше, залежно від часу
призначення попереднього виду пенсії).
Переваги пенсійної реформи полягають в тому, що вік збільшується плавно, разом з ним росте і пенсія, до
того ж у 55-річних є протягом 3 років вибір: вийти на пенсію або працювати, заробляючи вищу пенсію. Коли
почне працювати накопичувальна система, триваліший стаж збільшить їх пенсії.
Висновки пенсійної реформи:
1. Без розвитку економіки ніколи не буде бездефіцитного бюджету Пенсійного фонду.
2. Пенсійна реформа не дасть ефекту, поки половина економіки знаходиться в тіні. Компаніям повинно бу-
ти вигідно платити легальну заробітну плату.
3. Бюджетні кошти повинні витрачатися на реформи, а не на проїдання.
4. Однією з цілей реформи повинно стати зростання соціальних стандартів.
5. Поки за тривалістю життя Україна займає 158 місце у світі, підвищувати пенсійний вік не гуманно.
Сташук І. І., студент 5 курсу гр. ФКмаг-091
Наук. керівник: к.е.н., професор Коваленко Л. О.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ В УКРАЇНІ
Важливою умовою поступального розвитку підприємств України, задоволення потреб населення є
своєчасне, безперебійне постачання електроенергії. З метою завершення структурної перебудови електрое-
нергетики та підвищення ефективності роботи галузі в ринкових умовах був створений оптовий ринок
електричної енергії. На даний час в Україні за територіальним принципом функціонує 25 обласних та 2 міських
(міста Київ та Севастополь) енергопостачальних компанії, які здійснюють на закріпленій території передачу
електроенергії місцевими (локальними) електромережами та її постачання кінцевим споживачам.
У 2012 році продаж електричної енергії в ОРЕ(Оптовий ринок електроенергії) здійснювали 116 українських
виробників електроенергії. Обсяг проданої виробниками електроенергії в ОРЕ у 2012 році порівняно з 2011
роком збільшився на 2,2 % (з 176 592,0 млн-кВт-год до 180 512,5 млн-кВт-год).
За результатами світового досвіду в Україні була обрана модель “Єдиного покупця”, яка на той час пози-
тивно зарекомендувала себе в Англії, Уельсі і Аргентині (структура енергетичних потужностей цих країн
подібна до української) [1]. Економічна суть обраної моделі функціонування Оптового ринку електроенергії
полягала в розділенні процесів виробництва, передачі та постачанні електроенергії на окремі види діяльності
та створенні конкурентного середовища в енергетичному секторі.
В Україні виробляється більше електроенергії ніж споживається, тому з метою експорту електричної енергії
протягом 2012 року енергопостачальні компанії закупили на ОРЕ електричну енергію в обсязі 9 752,44 млн-
кВт-год. Головними країнами, що споживають українську електроенергію є: Республіка Білорусь - 4 050,4 млн-
кВт-год (на 1 488,8 млн-кВт-год більше, ніж в 2011 році), Республіка Молдова – 845,7 млн-кВт-год, (на 180 млн-
кВт-год більше, ніж в 2011 році) і ENTSO-E (European Network of Transmission System Operators for Electricity -
загальноєвропейська мережа, яка об’єднує системних операторів передачі електрики майже з усіх країн
Європи) – обсяг закупівлі електроенергії на ОРЕ становив 4 855,4 млн-кВт-год, що на 1 684,1 млн-кВт-год](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-56-320.jpg)
![більше, ніж у 2011 році. Таким чином дана галузь має значний експортний потенціал, що вимагає особливої
уваги до забезпечення її поступального розвитку [2].
Одними з головним джерел, за рахунок яких фінансуються підприємства електропостачання, є платежі на-
селення, промисловості, житлово-комунального сектору, державних закладів, установ, організацій.
Відповідно до наданих законодавством повноважень НКРЕ здійснює регулювання цін (тарифів) на товари
(послуги) суб’єктів природних монополій суб’єктів господарювання, що проводять діяльність та суміжних рин-
ках у паливно-енергетичному комплексі України, керуючись принципами регулювання, визначеними чинним
законодавством на основі збалансування економічних інтересів виробників і споживачів їх товарів та послуг, а
також забезпечення повного відшкодування споживачем економічно обґрунтованих витрат на виробництво,
передачу та постачання електричної енергії.
Система цінового регулювання передбачає контроль за ціноутворенням на кожному етапі формування
тарифів на електроенергію – виробництва, передачі та постачання електричної енергії.
Відповідно до повноважень, передбачених чинним законодавством, НКРЕ також встановлює «зелений»
тариф на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання на об’єктах електроенергетики, що вико-
ристовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії
– вироблену лише малими гідроелектростанціями). Вимагає також вдосконалення тарифна політика електро-
постачання. Для втілення стимулюючого ціноутворення має бути здійснено декілька послідовних кроків. У
першу чергу, необхідно розробити та затвердити відповідні методики формування тарифів на продукцію
суб’єктів монополій і суб’єктів суміжних ринків. Наразі такі методики в Україні затвердженні тільки для
централізованого водопостачання та водовідведення. Діючі тарифи на електроенергію є економічно не
обґрунтованими, застосовується система надання державної компенсації для покриття різниці у тарифах, але
в умовах гострого дефіциту бюджетних коштів спостерігаються систематичні порушення строків
відшкодування дотацій підприємствам. В результаті виникає гостра нестача власних оборотних коштів
підприємств електропостачання. Для України характерна значна диференціація тарифів на електроенергію
для різних категорій споживачів: комерційних структур, населення, державних підприємств і організацій. При
цьому найбільш високі тарифи встановленні для комерційних структур, що в значній мірі впливає на зростання
собівартості продукції, її конкурентоспроможність. Як наслідок зростає заборгованість за спожиту
електроенергію, яка на 1 січня 2013 року становила 11783 млн. грн., найбільша заборгованість спостерігається
у галузях промисловості – 44,4%, житлово-комунальному господарстві – 29,7% і населенні – 27,4%.
У зв’язку з цим надзвичайно гостро стоїть проблема технічного переозброєння галузі, так як лінії електро-
передач, електричні підстанції і обладнання електропостачання має високий процент зносу, що обумовлює
виникнення переривання електропостачання споживачам з вини компаній. В середньому по Україні перери-
вання електропостачання досягає 259 хвилин на рік. Разом з тим аналіз планів технічного переозброєння під-
приємств галузі показав недовиконання інвестиційних програм, про що свідчить таке: із запланованих інвести-
цій на суму 5 млрд. 969 млн. 103 тис. грн., було освоєно лише 85% [3]. Як наслідок спостерігаються аварії на
лініях електропередач, значні втрати електроенергії, зростання її собівартості. А все це обумовлюється тим,
що у підприємств відбувається недостатність власних коштів, за рахунок яких вони б змогли обновити елект-
рообладнання.
Таким чином подальший розвиток галузі потребує пошуку резервів підвищення ефективності її функціону-
вання на основі інноваційно-інвестиційних проектів технічного, організаційного та управлінського напрямку. До
перспективних напрямків удосконалення діяльності підприємств електропостачання можна віднести наступні:
1. Удосконалення механізмів регулювання відносин щодо приєднання споживачів до мереж суб'єктів при-
родних монополій, з метою забезпечення прозорих механізмів регулювання відносин, які виникають між енер-
гетичними компаніями та споживачами.
2. Удосконалення системи цінового регулювання суб’єктів природних монополій ( за рахунок впровадження
стимулюючого регулювання, яке передбачає, що тарифи на передачу електричної енергії локальними (місце-
вими) мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом на 2014 рік будуть здійснюва-
тись за новою тарифною методологією.
3. Лібералізація ринку електроенергії України, передбачає впровадження вимог енергетичного законодав-
ства ЄС, зокрема лібералізацію ринку електроенергії. Програмою економічних реформ на 2010-1014 роки
«Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» передбачено перехід від моделі
ринку «Єдиного покупця» до повномасштабного конкурентного ринку електричної енергії України шляхом роз-
роблення та прийняття закону про засади функціонування ринку електричної енергії України. Реформа ринку
електричної енергії визначена як один із необхідних кроків для створення ефективної енергетичної галузі та
підвищення енергоефективності економіки.
4. Удосконалення регулювання сфери альтернативної електроенергетики. З цією метою 20 листопада
2012 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України
«Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел
енергії», яким, зокрема, передбачено запровадження: гарантій походження електричної енергії, «зелених»
тарифів на електричну енергію, вироблену з біогазу, диференціацію ГЕС на малі, міні-, мікро- ГЕС, зміну ме-
ханізму визначення місцевої складової при створенні об’єкту електроенергетики тощо. На виконання цього
Закону у 2013 році були розроблені і прийняті відповідні нормативно-правові акти НКРЕ. Актуальність цього
питання обумовлена тим, що питома вага виробництва електроенергії з альтернативних джерел складає всьо-
го 2,8 % [4].
Діюча система регулювання природних монополій в Україні базується на витратних методах, якіі стимулю-
ють компанії до нарощування витрат. Крім того, вона орієнтована переважно на централізовані інвестиції і не
передбачає залучення приватного капіталу. Створення привабливого інвестиційного клімату з метою розвитку
та модернізації суб’єктів природних монополій України можливе шляхом проведення довгострокової держав-
ної цінової і тарифної політики у сфері природних монополій у напрямку поступового переходу до стимулюю-
чих методів регулювання, які у країнах ЄС вже майже повністю замінили витратні методи регулювання та пе-
редбачають послаблення залежності між встановленим тарифом та витратами компанії, і таким чином фор-
56](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-57-320.jpg)
![мують для суб’єктів природних монополій стимули до скорочення витрат, аналогічні тим, що діють в конкурен-
тному середовищі.
Література
1.Биркович Т.І. Напрями реформування та державного регулювання ринку електроенергетики: міжнародний досвід / Т.І. Биркович // Еко-
номіка і держава. - 2012. - № 9. - С.102 -104.
2. Про затвердження Положення про порядок виконання надання ліцензіатам з постачання електричної енергії за регульованим тарифом
інвестиційних програм енергопостачальним компаніям : постанову НКРЕ від 26.09.2013 № 1275 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0715-134.
3. Про затвердження Звіту про результати діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, обся-
ги закупівлі електричної енергії на оптовому ринку електроенергії в 2008-2012 роках: постанову НКРЕ від 22.03.2013 № 282 [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://document.ua/pro-zatverdzhennja-zvitu-pro-rezultati-dijalnosti-nacionalno-doc139785.html.
4. Закон України Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" щодо стимулювання виробництва електроенергії з альте-
рнативних джерел енергії / / Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 51. - Ст.714.
Стецюн І. М., студентка 5 курсу гр. ФКмаг.-091
Наук. керівник: к.е.н., доцент Зеленський С. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Харчова промисловість є однією із провідних системо утворюючих галузей вітчизняної економіки. Вона
безпосередньо задіяна у забезпеченні продовольчої безпеки держави, формуванні її експортного потенціалу
та здатна позитивно впливати на динаміку економічного зростання України. Частка харчової промисловості в
обсязі виручки від реалізації промислової продукції в 2012 році склала 16,5 %, що показує її важливе значення
для економіки держави.
Низький рівень показників ліквідності свідчить про неефективне управління грошовими потоками на вітчиз-
няних підприємствах харчової промисловості та відсутність чистого грошового потоку, достатнього для вико-
нання їх зобов’язань перед контрагентами.
Проблема недостатності додатних грошових потоків від операційної діяльності прямо пов’язана з управ-
лінням оборотними активами. Найбільш інформативними щодо цього є показники, наведені у таблиці 1.
Таблиця 1
Показники оборотності товарних запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств харчової
промисловості у 2008 і 2012 роках
Показники Роки
2008 2012
Відхилення,
+/-
Коефіцієнт оборотності запасів товарно-матеріальних цінностей, об. 6,30 6,34 0,04
Період обертання запасів товарно-матеріальних цінностей, днів 57,00 57,00 0,00
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, об. 3,30 2,82 -0,48
Період обертання дебіторської заборгованості, днів 109,00 127,00 18,00
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, об. 3,00 2,81 -0,19
Період обертання кредиторської заборгованості, днів 120,00 128,00 8,00
На основі даних таблиці 1 розрахуємо тривалість операційного і фінансового циклів підприємств харчової
промисловості України. Результати розрахунків відобразимо на рис. 1.
Зростання тривалості операційного і фінансового циклів у 2012 році свідчить про неефективну виробничу і
збутову політику, збільшення обсягу дебіторської і кредиторської заборгованості і зростання суми вихідного
грошового потоку, виникнення непродуктивного відтоку грошових коштів у вигляді сплати відсотків за кредити,
які підприємства регулярно залучають для поповнення оборотного капіталу.
Проведений аналіз сучасного стану управління грошовими потоками на основі показників платоспромож-
ності та тривалості фінансового і операційного циклів свідчить про його низьку ефективність. Підприємствами
здебільшого використовується оперативне фінансове планування, яке включає розробку касового бюджету.
Збалансованість грошових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними
грошовими потоками, між напрямами й умовами їх залучення і використання, яке дає змогу досягти найкра-
щих результатів діяльності, досягається у процесі бюджетування. Однак планування та контроль оперативних
бюджетів у середньому може забезпечити збільшення показників ефективності лише на 3 – 5 % на рік, тоді як
управління і контролінг, орієнтовані на довгострокове існування та розвиток мають суттєво більший вплив.
Рисунок 1. Тривалість операційного і фінансового циклу підприємств харчової промисловості України у 2008 і
2012 роках, днів
57](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-58-320.jpg)
![На сьогодні науковці виділяють три моделі контролінгу: американську, німецьку та японську, найефектив-
нішою з яких є японська (табл. 2). Аналіз показав, що відмінність цих моделей пояснюється і тим, що у Німеч-
чині центральне місце займає внутрішній облік, у США у функції контролінгу додатково включені завдання
фінансового обліку, а в Японії додаються завдання «інноваційної хвилі» – пошуку, придбання, аналізу та
впровадження новинок для безупинного розвитку, завдання «росту кадрів» – постійне навчання кадрів, та за-
вдання «футуристичної мотивації» (самомотивації) – акцентування важливості внеску кожного працівника у
майбутнє країни.
58
Таблиця 2
Дієвість впровадження системи контролінгу у 2005 – 2008 рр. провідними компаніями світу [1]
Назва компанії
Збільшення ефективності
керування у зв’язку з
використанням контролінгових
технологій у процесі управління, %
Збільшення ефективності
виробничого процесу у зв’язку із
застосуванням інноваційних досягнень
в області контролінгу, %
ALD Brunswick Capital 7,2 14,9
Shell 8,6 19,02
BP 9,1 19,6
Siemens 9,3 21,5
Mazda 9,9 22,9
Nokia 10,2 25,3
Незважаючи на високу ефективність контролінгу за кордоном, сьогодні на більшості вітчизняних підпри-
ємств служба контролінгу не виділена як самостійний спеціальний відділ, хоча ряд підприємств харчової про-
мисловості здійснили реальні кроки з його створення (наприклад, ТОВ «М’ясний альянс», Чернігівський пив-
комбінат «Десна»), що є найоптимальнішим варіантом. Разом з тим, найчастіше функції контролера розподі-
ляються між існуючими традиційними департаментами або покладаються на один з них: бухгалтерію чи пла-
ново-економічний відділ. Однак при такій реалізації ефективність впровадження контролінгу підлягає сумніву.
На нашу думку, для поліпшення фінансового стану та удосконалення управління грошовими потоками під-
приємств харчової провислості України доцільно інтенсифікувати процеси створення вертикальних інтеграцій-
них об’єднань; запровадити систему контролінгу грошових потоків на основі використання сучасних програм-
них засобів та здійснювати управління дебіторською і кредиторською заборгованістю шляхом використання
можливостей АВС-аналізу та розрахунку сумнівних боргів методом VaR. Запропоновані заходи, за умови їх
практичної реалізації, створять передумови для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних продуктів
харчування на вітчизняному й світовому ринках та забезпечать платоспроможність і фінансову стійкість під-
приємств харчової промисловості у довгостроковому періоді.
Література
1. Говорушко Т. А. Теоретичні аспекти сутності контролінгу і різних його моделей / Т. А. Говорушко, Д. О. Кроніковський // Формування ри-
нкових відносин в Україні. – 2011. - № 1 (116). – С. 7 – 10 .
2. Литвинчук Т. В. Грошові потоки в системі управління підприємством / Т. В. Литвинчук // Вісник Хмельницького національного універси-
тету. – 2009 . - № 6.
3. Харченко В. А. Система управління грошовими потоками підприємства / В. А. Харченко // Вісник економічної науки України – 2011. -
№1. – С. 161 – 164.
Ходос О. О., студентка 4 курсу гр. ФК-101
Наук. керівник: к.е.н., доцент, професор кафедри фінансів Маргасова В. Г.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
На сучасному етапі економічного розвитку більшість промислових підприємств гостро відчувають дефіцит
оборотних коштів. Основною причиною такого явища стала відсутність на підприємствах ефективної системи
управління оборотними коштами.
Ефективне управління оборотними коштами має важливе значення для забезпечення безперебійності ви-
робничого процесу підприємств. Для них властивий процес постійного перетворення, в результаті якого
повністю змінюється матеріальна форма оборотних коштів протягом одного виробничого циклу. Таким чином,
для формування виробничої програми в будь-який проміжок часу існує потреба у певних обсягах коштів. Тому
кожен проміжок часу вимагає раціональних управлінських рішень на основі використання методів та прийомів
економічного аналізу та діагностики, у тому числі щодо управління оборотними коштами у умовах обмеженості
ресурсів [1].
Значний обсяг оборотних коштів, задіяних у виробничому процесі, різноманітність їх елементів, визначаль-
на роль у пришвидшенні обігу, забезпечення постійної платоспроможності зумовлюють складність завдань,
пов'язаних з управлінням рухом оборотних коштів. У зв'язку з цим мають бути чітко конкретизовані напрями
побудови ефективної системи управління оборотними коштами підприємства, які заслуговують на першочер-
гову увагу, зокрема:
1. Забезпечення економії під час використання оборотних коштів.
2. Вибір ефективного методу оцінювання грошових коштів і матеріально-виробничих запасів.
3. Виявлення і використання можливостей пришвидшення обертання оборотних коштів.
4. Упорядкування інформаційних потоків системи управління оборотними коштами підприємства.
5. Чітке розмежування етапів процесу управління оборотними коштами підприємства.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-59-320.jpg)
![При чому виділені напрями побудови ефективної системи управління оборотними коштами повинні
реалізуватись з урахуванням галузевих особливостей кожного окремого підприємства та специфіки його
стратегічного курсу [4].
Значення економії під час використання оборотних коштів полягає в такому:
а) зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву значні економічні виго-
ди, що дає змогу з певної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції й тому є однією з
вагомих передумов збільшення масштабів виробництва;
б) прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалення
59
технологічних процесів;
в) економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей
і підвищенню суспільної продуктивної праці;
г) економія матеріальних ресурсів сприяє зниженню собівартості продукції та позитивно впливає на
фінансовий стан підприємства [3].
На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів, під якими варто розглядати
можливості, що виникли або виникають, але ще не використані (повністю або частково) для поліпшення вико-
ристання матеріальних ресурсів. Основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості
поділяють на виробничо-технічні й організаційно-економічні. Визначальними є виробничо-технічні напрями, до
яких відносять заходи, пов'язані з якісною підготовкою сировини до виробничого споживання, удосконаленням
конструкції устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, впровадженням
нової техніки і прогресивних технологій, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних
відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва з максимально можливим використанням вто-
ринних матеріальних ресурсів [2].
Пришвидшення оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану
підприємства, що пояснюється трьома основними причинами:
а) від швидкості оборотності оборотних коштів залежить обсяг річного обігу, адже підприємство, що має
невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і
підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю оборотності;
б) з оборотністю пов'язують відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці
продукції;
в) пришвидшення обігу на тій чи інший стадії кругообігу коштів (наприклад, скорочення часу перебування
матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях [5].
Підприємства мають значні внутрішні резерви пришвидшення оборотності мобільних коштів, на які воно
може істотно вплинути, але на практиці майже не звертаються до їх використання. При цьому на різних
стадіях руху оборотних коштів джерела зазначених резервів відрізняються.
На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути: впровадження економічно обґрунтованих
норм запасу; наближення постачальників сировини до споживачів, широке використання прямих тривалих
зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі
матеріалами і устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на
складах.
На стадії незавершеного виробництва: пришвидшення науково-технічного прогресу (впровадження
прогресивної техніки і технологій, особливо безвідходних), розвиток стандартизації, уніфікації, типізації, удо-
сконалення форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних
матеріалів; удосконалення системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і па-
ливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, на яку є підвищений попит.
На стадії обігу: наближення споживачів продукції до її виробників; удосконалення системи розрахунків;
збільшення обсягу реалізованої продукції внаслідок виконання замовлень за прямими зв'язками,
дотермінового випуску продукції, виготовлення продукції із зекономлених матеріалів; ретельна і своєчасна
добірка продукції, що відвантажується, за партіями, асортиментом, транзитною нормою, відвантаження в
точній відповідності з укладеними договорами.
У системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його
фінансового стану, важливе місце належить питанням раціонального використання оборотних коштів.
Проблема поліпшення використання оборотних коштів стала ще актуальнішою в умовах негативних
наслідків фінансово-економічної кризи. Оскільки фінансове положення підприємств перебуває в прямій
залежності від стану оборотних коштів і передбачає порівняння витрат з результатами у господарській діяль-
ності, підприємства зацікавлені в раціональній організації і використанні обігових коштів.
Література
1. Ватченко О.Б. Управління оборотним капіталом підприємства [Електронний ресурс] / О.Б. Ватченко, І.Б. Тахмазова. - Режим доступу :
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ekpr/2011_50/statti/23.pdf
2. Данько Ю. Г. Аналіз ефективності формування та використання оборотного капіталу [Електронній ресурс] / Ю.Г. Данько // Управління
розвитком. – 2010. - №14(90). – С.146-148. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uproz/2010_14/u1014dan.pdf
3. Дубровська Е.В. Теоретичні основи управління оборотними коштами підприємств [Електронний ресурс] / Е.В. Дубровська. - Режим до-
ступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vetp/2012_38/12dyvmas.pdf
4. Мануйлович Ю. М. Проблеми управління оборотними засобами підприємства в сучасних умовах функціонування [Електронній ресурс] /
Ю.М. Мануйлович. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vchnu_ekon/2012_1/zmist.files/_32.pdf
5. Стаханова Н. В. Ефективність управління оборотним капіталом в економіці України [Електронній ресурс] / Н.В. Стаханова // Збірник на-
укових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). – 2012. – №2(18). Т.6. – С.254-263. – Режим досту-
пу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znptdau/2012_2_6/18-6-33.pdf](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-60-320.jpg)
![60
Троїло Т. С., студентка 5 курсу гр. ФКмаг-091
Наук. керівник: к.е.н., доцент Товстиженко О. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ПРАКТИЧНИЙ ПІДХІД ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ
ЗАБОРГОВАНІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ
У підприємницькій діяльності некерована дебіторська заборгованість є однією з причин кризового стану.
Одним із напрямків управління дебіторською заборгованістю, що сприятиме її зменшенню, має стати поси-
лення контролю за нею через створення не кожному підприємстві спеціальних підрозділів. На великих підпри-
ємствах це може бути спеціальний відділ управління та контролю за дебіторською заборгованістю, а на сере-
дніх і малих – особа, на яку покладені його завдання.
Важливим напрямком управління дебіторською заборгованістю, на відміну від її контролю, є можливість не
тільки збирати прострочені рахунки і позбавлятися безнадійних боргів, але й вивести підприємство на макси-
мальний рівень прибутковості. Щоб цього досягти, в умовах ринкової конкуренції недостатньо притримуватись
тільки “надійних” покупців, оскільки при цьому виключається значна частка продаж, що припадає на обмежен-
ня платоспроможності покупців.
Для ефективності системи градація категорій повинна бути достатньою, але не настільки подрібненою,
щоб стерти межі між рівнями ризикованості. Наведемо орієнтовний ряд категорій для підприємств.
Ризик від середнього до мінімального:
- Перша категорія (А) – незначний або нульовий ризик (платоспроможність і фінансовий стан підприємств
не викликає сумніву).
- Друга категорія (Б) – звичайний комерційний ризик (підприємства, які мають добру репутацію та знахо-
дяться в стійкому фінансовому стані, у яких, наскільки відомо, відсутні зареєстровані інциденти за заборгова-
ністю з постачальниками. В більшості галузей в цю категорію входять не менше 50% всіх підприємств. Ті, які з
якихсь причин першочергово попадають у вищу (нижчу) категорію ризику, передбачається що перейдуть в
дану категорію через певний проміжок часу задовільних операцій і в міру накопичення позитивної інформації,
що дозволяє уточнити початкову оцінку).
Ризик середнього рівня:
- Третя категорія (В) – підприємства, які можуть здійснювати відстрочку платежу (ці підприємства вважа-
ються фінансово стійкими, але мають випадки відстрочки платежу з постачальниками. З такими господарюю-
чими суб’єктами необхідно жорстко визначати терміни платежу та штрафи або проценти за прострочення.
Невиконання цієї вимоги майже автоматично призводить до простроченняна ранній стадії, а таку ситуацію
гірше виправити, чим коли з самого початку не допустити її виникнення).
- Четверта категорія (Г) – значний ризик (підприємства, які мають фінансову слабкість. Це зона дебітор-
ської заборгованості, яка здатна стати джерелом великих втрат і вимагає особливого контролю.Присвоєння
цієї категорії ризику має першочергове значення, так як і розробка ефективних заходів постійного контролю).
Неприйнятний рівень ризику.
- П’ята категорія (Д) – високий ризик (підприємства слабкі у фінансових питаннях і недотримуються своїх
зобов’язань.Із ними лише обумовлювати передплату і жорсткі процедури контролю, які б забезпечили вико-
нання замовлення лише після одержання грошових засобів).
Отже, на підприємствах при управлінні дебіторською заборгованістю доцільно розробляти методичні по-
ложення щодо оцінки платоспроможності покупців. Пропонується алгоритм рейтингової оцінки покупців та за-
мовників, що характеризує прийняття рішення щодо управління дебіторською заборгованістю
На першому етапі здійснюється вибір покупця.На другому етапі здійснюється інформаційне забезпечення
процесу оцінки покупця за кількісними та якісними показниками. Основні компоненти щодо розрахунку і оцінки
кількісних показників потенційного покупця на основі аналізу дебіторської заборгованості: оборотність дебітор-
ської заборгованості, період погашення дебіторської заборгованості, відношення дебіторської заборгованості
до обсягу реалізації товарів, робіт, послуг (за умови попереднього співробітництва).За кожним з цих компонен-
тів нараховуються бали від 1 (незначний або нульовий ризик) до 5 (високий ризик). Бали за кожним з компоне-
нтів підсумовуютьсята діляться на 3 (за кількістю показників) для отримання сукупної попередньої рейтингової
оцінки щодо кількісних показників. Основними елементами аналізу якісних показників покупців підприємства є
аналіз історії покупця; дотримання платіжної дисципліни; компетентність менеджменту покупця; наявність уго-
ди. Рейтингова оцінка якісних показників визначається шляхом підсумовування відповідних балів, що встано-
влюються за кожним з елементів, та діленням на їх кількість.На третьому етапі визначається кінцева загальна
рейтингова оцінка як середнє значення від рейтингової оцінки кількісних та якісних показників.
На четвертому етапі, виходячи із значення кінцевої рейтингової оцінки, покупцю присвоюється відповідна
категорія надійності:
1-1,5– А. Незначний або нульовий ризик непогашення дебіторської заборгованості.
1,51-2,0– Б. Звичайний комерційний ризик.
2,01-2,5 – В. Підвищений ризик несвоєчасної оплати.
2,51-3 – Г. Значний ризик.
> 3.01 – Д. Високий ризик.
На п’ятому етапі продавець приймає рішення про платоспроможність покупця [1].
Запропоновані заходи реалізуємо на ПАТ «Чернігівський молокозавод».Необхідність удосконалення
управління дебіторською заборгованістю підприємства обґрунтовується тим, що її обсяг має тенденцію до
зростання.
Для ілюстрації запропонованого алгоритму проведемо розрахунок для двох дебіторів підприємства: Закри-
те акціонерне товариство "Фабрика печива "Борзна" (далі підприємство 1) та Закрите акціонерне товариство](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-61-320.jpg)
![62
Таблиця 1
Моделі депозитарних систем [2, с.20]
Ознаки порівняння Американська Європейська
Ступінь централізації
системи обліку прав на
цінні папери
Монополізація ринків цінних паперів на рівні
професійних учасників
Повна централізація,закріплена
законодавством.
Наявність центрального депозитарію
Можливості суміщення
професійної діяльності
на ринках цінних паперів
Комерційним банкам забороняється займа-
тися інвестиційною діяльністю, а інвестицій-
ним – класичними банківськими операціями.
Існують обмеження на суміщення профе-
сійної діяльності на ринках цінних паперів
Банкам дозволено поєднувати банківські
операції з більшістю операцій на ринках
цінних паперів. Учасники ринків цінних па-
перів можуть поєднувати різноманітні види
професійної діяльності
Роль банків на ринках
цінних паперів
Можуть здійснювати кастодіальну діяль-
ність
Банки відіграють важливу роль у наданні
фінансових послуг, можуть здійснювати
кастодіальну діяльність
Тип обліку прав на цінні
папери
Розподільний Централізований
Наявність та роль
реєстраторів
Реєстратори здійснюють ведення реєстра-
торів та знаходяться на першому рівні сис-
теми обліку прав на цінні папери
Не існує реєстраторів в українському
розумінні цього слова
Ступінь регулювання Жорстке регулювання, високий рівень
контролю та нагляду за ринковою поведін-
кою учасників угод з цінними паперами з
боку держави
Мінімальна участь держави в
регулюванні. Низький рівень контролю та
нагляду
Роль номінальних
власників
«Розщеплення» прав власності на цінні
папери між двома особами – реальним та
номінальним власником (nominee)
«Розщеплення» не допускається, номіналь-
них власників не існує.
Власник – єдиний
Більшість країн Європи (15) мають єдиний центральний депозитарій для корпоративних і державних цінних
паперів; 10 країн мають єдиний центральний депозитарій корпоративних цінних паперів та один депозитарій у
структурі Центрального банку для обслуговування угод з державними цінними паперами. Виключенням з на-
ведених структур у Європі є Чеська Республіка (3 депозитарії) та Іспанія (4 депозитарії).
Україна пішла шляхом створення Центрального депозитарію та депозитарію Національного банку України
щодо державних цінних паперів та місцевих облігацій. Правові засади функціонування депозитарної системи
визначені Законом України «Про депозитарну систему України» № 5178-VI від 06.07.2012 р. Згідно із законом,
в Україні можуть проводитись такі види депозитарної діяльності [1]:
- депозитарна діяльність Центрального депозитарію;
- депозитарна діяльність Національного банку України;
- депозитарна діяльність депозитарної установи;
- діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування;
- діяльність із зберігання активів пенсійних фондів.
Серед структурних нововведень Закону № 5178-VI необхідно виокремити появу нового потужного
учасника - Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках. Вказаний суб'єкт пови-
нен забезпечити здійснення грошових розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, укладеними на фон-
дових біржах та поза фондовою біржею, якщо проводяться розрахунки за принципом «поставка цінних паперів
проти оплати».
Створення Центрального депозитарію є важливим кроком для України на шляху інтеграції у міжнародний
фондовий ринок. Це сприятиме участі в його капіталі міжнародних фінансових організацій, іноземних депози-
тарних і клірингових установ, що дозволить створити прозору структуру, знизити ризики конфліктів в органах
управління і дасть можливість залучити іноземних інвесторів на український ринок разом з кращими стандар-
тами і технологіями. Позитивним моментом також є фактичне припинення діяльності реєстраторів, діяльність
яких на ринку є неактуальною, поліпшення системи обліку цінних паперів та наближення її до світових станда-
ртів. До переваг нової депозитарної системи слід віднести і введення механізму розрахунку за принципом
«поставка проти платежу», що передбачає здійснення переказу цінних паперів та/або переказу прав на цінні
папери відразу після відповідного переказу коштів.
Однак вказаний закон має ряд недоліків. Так, Розрахунковий центр повинен займатися клірингом і викону-
вати функції центрального контрагента. У країнах з розвинутим фондовим ринком кліринг здійснює сама бір-
жа. Крім клірингу, Розрахунковий центр виконує функції розрахункового банку для всіх учасників торгів на фо-
ндовому ринку. Закон передбачає для Центрального депозитарію і всіх інших інфраструктурних організацій
збереження своїх грошей і грошей своїх клієнтів не в Нацбанку, а в новоствореному Розрахунковому центрі,
що збільшує ризики.
Світова практика свідчить про те, що грошовими розрахунками за операціями з цінними паперами має за-
йматися Центральний депозитарій, функцією якого і є виконання угод, оскільки у такому разі краще реалізу-
ється схема поставка проти платежу. Клірингові ж організації беруть на себе всі ризики учасників торгів і не
можуть зберігати їхні гроші. Розрахункові та клірингові функції повинні бути розділені, інакше розрахункові
функції будуть пов'язані з неприйнятними ризиками. Крім підвищення ризиків, створення Розрахункового
центру спричиняє втрату біржами частини доходу, оскільки вони не можуть надавати клірингові послуги.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-63-320.jpg)
![Висновки. Зміни у депозитарній системі України за своїм правовим змістом мають позитивний характер,
оскільки спрямовані на забезпечення її цілісності, прозорості, захист прав власників цінних паперів. Оптима-
льна структура національної депозитарної системи України, на нашу думку, має включати Центральний депо-
зитарій та депозитарні установи без залучення до неї Розрахункового центру. Функції останнього мають бути
розподілені між Центральним депозитарієм та НБУ. Депозитарні установи повинні вести облік цінних паперів,
а не прав на них, що забезпечить єдність права власності на цінні папери та права на них. Запропоновані за-
ходи дозволять побудувати депозитарну систему відповідно до міжнародних стандартів.
Література
1.Закон України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 № 5178-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
63
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5178‐17/page.
2. Москвін С.О. Депозитарна діяльність: навч. посіб. / С.О. Москвін, В.В. Посполітак, С.Г. Хоружий. – К: АДС УМКЦентр, 2010. – 415 с.
Шпарун Д. В., магистрантка 2 курса гр. Змаг25-21
Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь)
О КРИТЕРИЯХ ОЦЕНКИ СТЕПЕНИ ИННОВАЦИОННОСТИ РАЗВИТИЯ
СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ
Менеджмент любого сложного процесса связан с необходимостью контроля результативности и эффек-
тивности как самого процесса, так и процесса управления им. Инновационное развитие, как процесс качест-
венных преобразований в социально-экономических системах оценивается и контролируется в настоящее
время через применение различных показателей и индикаторов. Можно выделить показатели для оценки ин-
новационного потенциала – как некой возможности системы к инновационному развитию в будущем, и пока-
затели оценки текущего уровня инновационного развития.
Инновационный потенциал социально-экономической системы (государства, региона) – это важнейший
показатель планирования инновационной деятельности.
Исходные определения инноваций, которые считаются классическим, классифицируют сами инновации по
следующим признакам:
1) использование новых - техники, технологических процессов или рыночного обеспечения производства;
2) внедрение продукции с новыми свойствами;
3) использование нового сырья;
4) изменение в организации производства и его материально-технического обеспечения;
5) появление новых рынков сбыта.
Такое перечислительное определение инноваций не дает возможности выработать единый критерий, по-
зволяющий определить степень инновационности экономики отрасли, региона, страны. Зачастую, инноваци-
онность определяется путем подсчета того сколько установлено единиц нового оборудования или подсчета
объема выпуска товаров, по каким либо критериям отнесенным к инновационным.
Мы предлагаем определить инновации исходя из тех задач, которые должна решать экономика. Под ин-
новациями мы понимаем изменения, которые улучшают эффективность решения основной задачи экономики
– максимальное удовлетворение потребностей населения при минимальном использовании ресурсов. Если
УП это объем удовлетворенных потребностей, а ИП – использованные ресурсы, то под эффективностью ре-
шения понимается отношение УП/ИП. Если какое либо изменение в экономике увеличивает это отношение,
то это изменение относится к инновациям.
Исходя из вышесказанного оценка динамики инновационного развития за какой-то период может быть по-
лучена путем определения сравнения эффективности решения на начало и на конец периода.
При оценки решения любой экономической задачи в первую очередь возникает вопрос об источнике ин-
формации. Для оценки эффективности решения основной задачи предлагается использовать таблицы меж-
отраслевого баланса. При этом наибольшую часть информации предоставляет таблица коэффициентов пря-
мых затрат (технологические коэффициенты). Именно эти коэффициенты показывают, сколько продукции
других отраслей требуются для производства «единицы» продукции любой из этих отраслей. В межотрасле-
вых балансах Республики Беларусь роль такой единицы выполняет продукция на тысячу рублей. Эти коэф-
фициенты рассчитываются на основании матрицы «затраты – выпуск» и характеризуют уровень развития
отраслей производства на определенный момент tнач. Несовпадение значений этих коэффициентов со зна-
чениями на другой период tтек говорит о том, что произошли какие-то изменения в технологии, в управлении
или в ценах. Чтобы убрать влияние цен следует рассчитывать коэффициенты, учитывая сопоставимые цены.
В этом случае изменение коэффициентов будет зависеть только от изменений в технологиях или в управлен-
ческих решениях. Если сумма прямых коэффициентов в столбце на момент времени tтек оказывается мень-
ше, чем на момент tнач, то это говорит об уменьшении затрат на производство единицы продукции соответст-
вующей отрасли, то есть изменения вызвавшие уменьшение значения этих коэффициентов являются инно-
вационными изменениями. Разность этих сумм и дает количественную меру инноваций в отрасли за период.
Например, рассмотрим две отрасли Республики Беларусь – черные металлы и цветные металлы в период
2011–2012 гг. В первой отрасли сумма коэффициентов прямых затрат возросла на 36,81 руб. на тысячу руб-
лей продукции, во второй уменьшилась на 24,99 руб. на тысячу руб. продукции. Эти показатели говорят об
инновационных изменениях в отрасли цветных металлов в период 2011–2012 гг.
Обращаем внимание на то, что в столбец технологических коэффициентов следует обязательно добав-
лять и коэффициент, учитывающий потребление отраслью труда работников.
Сумма таких разностей по всем отраслям показывает меру инновационности страны за период. Это, в
свою очередь, позволяет делать соответствующие количественные оценки инновационности развития нацио-
нальной экономики и разрабатывать организационно-экономические механизмы ее повышения.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-64-320.jpg)
![Секція Проблеми менеджменту, маркетингу та управління проектами умовах
64
сучасних трансформацій
Секция Проблемы менеджмента, маркетинга и управления проектами в условиях
современных трансформаций
Баранова Н. А., студентка 4 курса гр. 1071зС
Научный руководитель: Штейнбок Г. М., к.э.н., доцент
Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь)
СИНЕРГЕТИЧЕСКИЙ ЭФФЕКТ И ЭКО НОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ
Экономическую эффективность принято рассматривать, как характеризующая результативность процесса чело-
веческой деятельности и определяется путем сопоставления результатов и затрат на достижение поставленных це-
лей. Если результаты превышают приложенные затраты, то деятельность при достижении поставленной цели счита-
ется эффективной. Но относительно редко задаются вопросом, существует ли закономерность достижения экономи-
ческой эффективности в организации и какие процессы системообразования происходят при достижении цели? Дан-
ный вопрос определяет исследование направления эффективного управления организацией.
Но прежде чем оценивать систему управления организацией, необходимо понять каким образом достигается
синергетический эффект, в процессе достижения поставленной цели. Как и в какой последовательности происхо-
дит эффективное совершенствование системы управления организацией, примененяются методы эффективного
управления производством, а также выбираются необходимые расчеты и сравнениваются показатели эффектив-
ности производства. Необходимым условием разрешения поставленных задач является научный поиск, анализ,
обобщение практики и обоснование такой системы управления организацией, которая могла бы обеспечить повы-
шение эффективности производства и насыщение рынка высококачественными товарами, доступными для массо-
вого потребителя. Решение данных задач возможно на основе достижения синергетического эффект как в системе
управления, так и в производственной деятельности организации.
Синергетическим эффектом (от греч. – вместе действующий) является возрастание эффективности дея-
тельности в результате интеграции, слияния отдельных частей в единую систему за счет системного эффек-
та (эмерджентности). А эмерджентностью (англ. emergence – возникновение, появление нового) является
наличие у какой-либо системы особых свойств, не присущих ее подсистемам, а также сумме элементов, не
связанных особыми системообразующими связями (несводимость свойств системы к сумме свойств ее ком-
понентов). Также необходимо отметить, что не всякий процесс интеграции может привести к синергетическо-
му эффекту, так как процессы интеграции имеют различную направленность в зависимости от мотивации
сотрудников организации (например - лень, воровство).
В ходе ряда исследований выявлена следующая закономерность при достижении синергетического эф-
фекта. Данная закономерность состоит из четырех стадий [1]. Первая стадия – формообразование системы
(структурирование процессов производства и ресурсообеспечение функциональных подразделений). Вторая
стадия – взаимодейстиве системы (налаживание и коррекция системы коммуникаций, определение многова-
риативности в связях подсистем и элементов). Третья стадия – управление системными отношениями (инте-
грация элементов в новые подсистемы с целью приобретения эффекта эмерджентности). Четвертая стадия –
переходный процесс (приобретение новых свойств, всей системой и достижение синергетического эффекта).
Таким образом возможно прийти к выводу, что эффект эмерджентности достигается интеграционными про-
цессами в подсистемах, а синергетический эффект достигается за счет интеграции и вариативной рекомби-
нации эмерджентных подсистем.
Но возникает вопрос. Почему при относительно равных условиях производства идентичные организации дости-
гают различные результаты эффективной деятельности? Ответ заключается в том, что разрабатываемые мероприя-
тия должны внедряться в строгой последовательности выше описаного алгоритма системообразования, т. е. необхо-
димо реализовывать мероприятия, которые позволят достичь эффекта эмерджентности в подсистемах. Где сначала
на стадии формообразования усиливается функционирование структурных подразделений, затем на стадии взаимо-
действия совершенствуется качество коммуникаций, далее на стадии управления создаются условия повышенной
вариативности подразделений с внешней средой и затем на переходном процессе определяется возможность произ-
водства новой продукции и выхода на новые сегменты рынка. Данный алгоритм позволяет в коротком промежутке
времени достичь синергетического эффекта и как следствие увеличить экономическую эффективность организации.
Эти четыре стадии взаимообусловлены и не могут применяться в другой последовательности, а иначе исследования
показывают, что перемена последовательности стадий (соответственно внедрение мероприятий) приводит к значи-
тельной потере финансовых, человеческих, материальных и информационных ресурсов.
Так на примере анализа ОАО «Птицефабрика «Рассвет» (Гомельский район) были выявлены следующие про-
блемы в хозяйственной деятельности организации: высокий износ машин и оборудования (снижение эффективности
формообразующего фактора); рост удельного веса материальных затрат в течение исследуемого периода, что явля-
ется отрицательной тенденцией (снижение эффективности фактора взаимодействия); опережающий рост полной
себестоимости реализованной продукции над выручкой в 2012 г. к 2011 г (снижение эффективности факторов управ-
ления и развития экономической системы). Из выявленной тенденции видна закономерность взаимообусловленности
проблемных областей [2].
В связи с этим необходимо внедрить следующие мероприятия. На стадии формообразования производствен-
ной деятельности предлагается обновление оборудования, на стадии взаимодействия организации предлагается](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-65-320.jpg)
![На основі викладеного можна зробити висновок, що глобалізація, якщо розглядати її складові, має суттє-
вий вплив на різні сторони маркетингу, починаючи з ролі нововведень і закінчуючи глобальним маркетингом,
а також проникає в усі сфери життєдіяльності людини, завдаючи як позитивного, так і негативного впливу. Але
варто пам’ятати, що якщо не брати її до уваги при побудові бізнесу та його подальшому просуванні, то не вар-
то розраховувати і на конкурентоспроможність фірми.
Сахно К. Є., студентка 2 курсу гр. МЕН-121
Наук. керівник: к.т.н., доцент Дорош М. С.
Чернігівський державний інститут економіки та управління
ПРОГНОЗУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДІВ
МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ
При розрахунку інвестиційного проекту важливо знати зміни його показників в стратегічному майбутньому.
Тому при довгостроковому прогнозуванні ефективності інвестиційних проектів необхідно передбачувати меха-
нізм зміни його вхідних показників в залежності від змін зовнішнього та внутрішнього середовища. При цьому
кількість показників для розрахунку може коливатися. Деякі з них підпорядковуються законам математичної
статистики, а деякі можливо задати лише за допомогою експертних оцінок.
Щоб спрогнозувати зміни параметрів в часі, використаємо відомий апарат математичної статистики для
визначення, яким чином відбувається коливання в дискретному та інтервальному рядах [1, 2]. Для дослі-
дження оберемо 5 типових проектів промислової галузі з виробництва скловиробів.
На українському ринку представлені компанії, які оперують однотипними проектами по реалізації склови-
робів. Порівняльна характеристика цін на продукцію підприємств - продавців віконного скла наведена в таб-
лиці таблиця 1.
Таблиця 1
Назва підприємства Ціна, грн. /м2
ТОВ «Склоплюс» 62,00
ТОВ «А.С.Д.ЭНЕРГО 59.00
ТОВ«Бусел» 45.00
ТОВ «Стекло от А до Я» 83.00
ТОВ «Стекло Декор» 62.00
Аналіз цін на скло дозволив визначити залежність чисельності підприємств від встановлених цін. Основні
статистичні показники розраховані методами математичної статистики і представлені в таблиці 2.
Таблиця 2
Дискретний ряд Інтервальний ряд
Х, грн./м2 fi wi Хнj,-Хвj, грн./м2 Хіj, Fj
45,00 1 0,2 45,00-57,67 45,00 1
59,00 1 0,2 57,67-70,33 59,00, 62,00, 62,00 3
62,00 2 0,4 70,33-83,00 83,00 1
83,00 1 0,2
Всього 5 1,0 Всього - 5
На основі таблиці 2 з урахуванням визначених показників були побудовані многокутник (рис. 1) та гістогра-
ма розподілу залежності чисельності підприємств від цін на скло (рис. 2).
Рис 1. Многокутник розподілу Рис.2. Гістограма інтервального ряду
Отже, 5 підприємств встановили ціни на скло від 45,00 до 83 грн./м2. Характер чисельності цих підприємств
в залежності від цін коливається від 1 до 2.
Перетворивши дискретну ознаку на інтервальну можна побачити, що в діапазоні цін від 45,00 до 83 грн./м2.
В 3 утворених інтервалах чисельність підприємств коливається щонайменше від 1 підприємства (20%),
в 1-ому та 3-ому інтервалах до щонайбільше 3 підприємств (60%) в 2-ому інтервалі.
Література
1. Теорія статистики: Навчальний посібник/Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. – К.: Либідь, 2001.-320 с.
2. Лугінін О.Є. Статистика/Підручник.-2-е видання, перероблене та доповнене-К.: Центр учбової літератури, 2007.-608 с.
66](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-67-320.jpg)
![Реалізація запропонованого механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств здатна посилити
позиції компаній, покращити їх конкурентне становище та забезпечити довгострокове економічне зростання
ринку на якісно новій основі.
68
Фесюн Т. Ю., студентка 5 курсу гр. МОА(маг.)-091
Наук. керівник: к.е.н., доцент Ладонько Л. С.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ОБГРУНТУВАННЯ СУТНОСТІ ТА СКЛАДОВИХ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
Ефективно сформований інноваційний потенціал є однією з основних рушійних сил інноваційного розвитку
будь-якої країни. Основна його роль полягає у здійсненні наукового забезпечення соціально-економічної та
науково-технічної діяльності. Він дасть можливість вийти з кризового стану, досягти необхідного рівня
конкурентоспроможності продукції, і як наслідок, створити базис для успішного інтегрування України до
європейського простору. Тому на даний час розвиток інноваційного потенціалу в Україні набуває
першочергового значення, як для підприємств, регіонів так і держави в цілому.
Значний внесок у визначення сутності та систематизації підходів до поняття інноваційного потенціалу і
його складових зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Д. А. Білоусов, В. М. Гончаров, І. О. Джаїн, Є. В.
Іванова, В. Калишенко, Д. І. Кокурін , Л. Мартюшева, Л. Г. Міляєва, А. І. Федулова, Л. К. Шамина [1-7]. Ними
були зроблені спроби уточнити сутність інноваційного потенціалу, досліджено теоретичні засади його
формування, визначено основні чинники, які впливають на створення інноваційного потенціалу та розглянуто
окремі складові, що необхідні для здійснення його оцінки. Але, незважаючи на велику кількість наукових
досліджень слід уточнити, що в економіці не існує єдиного визначення щодо поняття «інноваційний
потенціал», що впливає на неоднозначне розуміння сутності даної категорії. Тому важливим є подальше
доопрацювання даного напряму дослідження.
Метою дослідження є узагальнення теоретичних підходів зарубіжних та вітчизняних вчених до
обґрунтування сутності інноваційного потенціалу та його складових елементів.
Термін „інноваційний потенціал” має широке коло формулювань. У багатьох працях вітчизняні і зарубіжні
дослідники зосереджують свої зусилля на аналізі окремих сторін інноваційного потенціалу, тому в літературі
представлені його специфічні визначення.
Узагальнення дефініцій терміну інноваційний потенціал різними науковцями представлено в таблиці 1.
Таблиця 1
Узагальнення теоретичних підходів до обгрунтування дефініції «інноваційний потенціал»
Автор Визначення терміну « інноваційний потенціал»
Л. Мартюшева та В. Калишенко [1]
це сукупність організованих в певних соціально-економічних формах ресурсів, що
можуть при певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинниках інноваційного
середовища бути спрямованими на реалізацію інноваційної діяльності з метою
задоволення потреб суспільства
І.О. Джаїн [2]
це сукупна здатність науково-практичних знань і практичного досвіду, які є в
розпорядженні суспільства на сучасному етапі його розвитку
А. І. Федулова [3]
це ступінь готовності підприємства реалізувати завдання, завдяки яким можна
досягти покладеної інноваційної мети, тобто рівень готовності до здійснення
інноваційного проекту
Л.К. Шамина [4]
характеристика підприємства, що відзеркалює наявність у підприємства наукових
кадрів та працівників високої кваліфікації, сприймання зовнішніх інновацій і
можливість здійснення нововведень у власному виробництві чи організаційній
структурі
Л. Г. Міляєва та Д. А. Білоусов [5] сукупність ресурсів, що забезпечують потенційну готовність підприємства до
інноваційної діяльності
Д.І. Кокурін [6] невикористані приховані можливості накопичених ресурсів що можуть бути
задіяні для досягнення цілей економічних суб’єктів
В. М. Гончаров та Є.В. Іванова [7] органічне поєднання ресурсів, здібностей і можливостей підприємства при
здійсненні інноваційної діяльності
Узагальнюючи всі вищезазначені формулювання, під інноваційним потенціалом слід розуміти сукупність
наявних та прихованих ресурсів, а також можливості їх застосування при здійсненні інноваційної діяльності.
Проаналізувавши різні точки зору науковців (табл. 2), щодо структури та формування інноваційного
потенціалу, можна виділити єдність трьох підходів, а саме: ресурсногого, результативного та внутрішнього [8 -
13].
Здійснивши аналіз дефініції можна стверджувати, що визначення змісту та сутності, а головне структури
інноваційного потенціалу, як економічної категорії, можуть бути загальними як для підприємств, регіонів
(галузей економіки) так і для держави, але при цьому слід акцентувати увагу на масштабах здійснення
інноваційної діяльності. Так, для підприємств – це масштаб здійснення інноваційних проектів, для регіонів –
інноваційних програм, а для держави – інноваційної політики чи стратегії.
Для сучасної України наявність ефективного інноваційного потенціалу є важливим чинником економічного
зростання й забезпечення належного місця вітчизняної економіки у світовій економічній системі. У реальному
секторі найяскравіше інноваційність розвитку економіки характеризує частка підприємств, котрі впроваджують
інновації, та частка інноваційної продукції в обсягах її реалізації.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-69-320.jpg)
![69
Таблиця 2
Характеристика складових інноваційного потенціалу
Автор Складові інноваційного потенціалу Підхід
А. В. Гриньов [8] Кадрова, матеріально-технічна, інформаційно-методологічна та
організаційно-управлінська складові інноваційного потенціалу
В. Н. Фридлянов [9]
Сукупність науково-технічних, технологічних, інфраструктурних, фінансових,
правових, соціокультурних та інших можливостей, що забезпечують
сприйняття й реалізацію нововведень, тобто одержання інновацій
Ресурсний
Н. І. Чухрай [10]
Розглядає інноваційний потенціал, як спроможність утворювати нову
вартість завдяки цільовому поєднанню матеріальних та нематеріальних
активів, що гарантує інноваційний розвиток підприємства
А. Л. Маслов [11]
Інноваційний потенціал - категорія особливого змісту, що включає не лише
інноваційні ресурси, а й активність інноваційних процесів у регіональній
економіці
Внутрішній
І. Р. Бузько[12] Інноваційний потенціал є здатністю підприємства розробляти й
реалізовувати інноваційні проекти
Д. С. Адріанов та інші [13] Інноваційний потенціал організації – це міра її готовності виконувати
завдання, які забезпечують досягнення поставленої інноваційної цілі
Результати-
вний
Високий інноваційний потенціал ЄС — один із найбільш потужних і мотиваційних чинників для
євроінтеграційного вибору України. Саме тому дії нашої країни повинні бути направлені на формування
дієвого інноваційного потенціалу, адже ефективність діяльності на ринку в умовах жорсткої конкурентної
боротьби залежить перш за все від спроможності нарощувати й активно використовувати організаційні,
технічні, маркетингові та інші інноваційні можливості, які складають інноваційний потенціал.
Література
1. Мартюшева Л., Калишенко В. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження // Фінанси України. – 2002. – №
10. – С. 61–66.
2. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: [монография] / И.О. Джаин. – Сумы: ИТД― «Университетская книга», 2002. – 250 с.
3. Федулова Л.І. Оцінка інноваційного потенціалу економічного розвитку регіону як складова його стратегії / Л.І. Федулова // Проблеми на-
уки. 2004. -№ 12. С. 9 – 14.
4 . Шамина Л.К. Инновационный потенциал предприятия / Шамына Л.К. // Инновации. – 2007. № 9. С. 58 – 60.
5. Миляева Л. Г. Уточнение понятия инновационный потенциал, базирующееся на методике структурированных процедур / Л. Г. Миляе-
ва, Д. А. Белоусов // Инновации. – 2008. – №12. – С. 100-102.
6. Кокурин Д. И. Инновационная деятельность: монографія / Д.І. Кокурин. — М.: Экономика, 2001. — 415 с.
7.Гончаров В.Н. Характеристика инновационного потенциала предприятия в контексте стратегического управления / В.Н. Гончаров, Е.В.
Иванова // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2004. Вып. 76. – С. 112-119.
8. Гриньов А. В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства / А.В. Гриньов//Проблеми науки.–2003.–№12.–С.12–15.
9. Фридлянов В. Н. Инновационный потенциал как фактор развития. Межгосударственное социально-экономическое исследование /В. Н.
Фридлянов, Б. К. Лисин // Инновации. — 2002.— №7. — С. 17 — 34.
10. Чухрай Н.І. Формування інноваційного потенціалу підприємста: маркетингове і логістичне забезпечення: монографія / Н.І. Чухрай. –
Львів: Видавництво Національнлго університету «Львівська політехніка», 2002. – 315 с.
11 . Масалов А. Л. Инновационньїй тип развития / А. Л. Масалов // Журнал
для акционеров. — 1999. — № 9. — С. 12.
12 . Бузько И. Р. Стратегический потенциал и формирование приоритетов в развитии предприятий: монография / И. Р. Бузько, И. Е. Дми-
тренко, О. А. Сущенко. — Алчевск : Изд-во ДГМИ,2002. — 216 с.
13. Андрианов Д. С. Сущность и структура инновационного потенциала организации [Электронный ресурс] / Д. С. Андрианов // Академия
управления "ТИСБИ". — Режим доступа :http: //www.tisbi.ru/science/vestnik/2006/issue4/Econom2.html.
Солошин О. С., студент 4 курсу гр. МЕН-101
Наук. керівник: к.е.н., доцент Ладонько Л. С.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ІНСТРУМЕНТІВ
МЕНЕДЖМЕНТУ
Якби кожна людина робила, все що їй заманеться, не зважаючи на всі правила і норми, то в дуже короткий
термін ми б зіштовхнулися з таким поняттям як «Хаос». Так само кожна організація і процес повинні бути ко-
мусь підпорядковані, а точніше мати свого керівника. Саме ця умова і лягла в основу формування такої науки
як менеджмент.
Інструменти управлінської діяльності це засоби пристосування до умов зовнішнього середовища, головним
завданням яких є виключити з середовища елементи невизначеності і створити ситуацію визначеності,
стійкості і повторюваності.
Інструменти управління – це засоби упорядкування, пристосування для вирішення поставленого завдання
в рамках сформованої реальної ситуації. Таким чином, інструменти управління орієнтовані на збереження
конкурентних позицій.
Упродовж тривалого періоду розвитку суспільства проблемами формування ефективних інструментів
управлінської діяльності опікувалися видатні вчені, теоретики та практики, класики менеджменту, так:
Роберт Оуен і Адам Сміт вважали, що гроші є основним мотивуючим фактором у роботі [2].
Ф. Тейлор застосовував: науковий відбір працівників на відповідні професії; уміння визначати та реа-
лізовувати цілі; поєднання режиму праці та відпочинку; вдосконалення системи стимулювання праці та інше.
Г. Гант започаткував виробниче календарне планування та графічні методи [2].](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-70-320.jpg)
![ Г. Емерсон сформулював принципи та інструменти раціонального менеджменту: точно поставлені
ідеали або цілі; здоровий глузд; консультацій; облік; диспетчеризація; нормування операцій, тощо.
А. Файоль виділяє основні інструменти управління персоналом, такі як: винагорода, справедливість,
підпорядкованість приватних інтересів суспільним, єдність персоналу, тощо.
E. Мейо прийшов до висновків про існування залежності продуктивності праці від соціальних факто-
рів, а саме: від взаємовідносин між членами колективу, соціальні потреби; групові відчуття; рівень соціальної
захищеності [2].
Д. М. Грегор сформулював, так звані, теорії «X» та «У» в управлінні персоналом.
З часом класичні теорії дали поштовх розвитку багатомірним теоріям управління.
Теорія ситуаційної зумовленості стверджує, що бюрократична форма організації ефективніша у відносно
простому і стабільному оточенні, а більш "органічна" форма організації буде ефективнішою у складному та
динамічному середовищі, коли у роботі бере участь значна частка фахівців.
Теорія залежності від ресурсів наголошує на важливості здатності організації до забезпечення необхідних
ресурсів із навколишнього середовища, якщо організація хоче вижити.
Концепція стратегічного управління як продовження теорії залежності від ресурсів наголошує на вмінні
розмістити свою організацію по відношенню до зовнішнього оточення так, щоб досягти своєї мети і забезпечи-
ти виживання.
Теорія популяційної екології доводить, що оточення "відбирає" для виживання окремі види організацій.
Спираючись на теорію природного відбору з біології, вони основну увагу зосереджують на певній популяції
організацій, а не на окремих організаціях.
Інституційна теорія стверджує, що зовнішнє середовище, у якому функціонують організації, має свої нор-
ми, правила та висуває вимоги, а тому, щоб бути узаконеними і одержувати підтримку, організації повинні
відповідати цим вимогам, нормам та правилам.
Найбільш популярними інструментами управління підприємством у сучасній світовій практиці менеджмен-
70
ту є:
Пpoцесно-орієнтоване управління (Activity-based management) - система управління, що забезпечує
оптимізацію робіт підприємства, які приносять додану вартість, та мінімізацію або вилучення робіт [1].
Збалансована система показників:
(http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0
%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0Balanced Scorecard (BSC) - забезпечення чіткого формулювання стратегічних пла-
нів та їхню реалізацію — є ширшим за призначення систем, які лише вимірюють фінансові показники.
Бенчмаркінг (Benchmarking) — це процес пошуку стандартного чи еталонного економічно ефективнішого
підприємства-конкурента з метою порівняння з власним та переймання його найкращих методів роботи.
Ключова компетенція (Core сompetence) виділяє й інвестує в спеціальні навики або технології, що створю-
ють унікальну цінність для клієнтів.
Венчурне фінансування (Corporate venturing) інвестування в нові продукти або технології через фінансу-
вання бізнесу усередині або поза компанією.
Управління відносинами з клієнтами (Customer relationship мanagement (CRM))— поняття що охоплює кон-
цепції, котрі використовуються компаніями для управління їхніми взаємовідносинами зі споживачами, вклю-
чаючи збір, зберігання й аналіз інформації про споживачів, постачальників, партнерів та інформації про взає-
мовідносинами з ними [1].
Сегментація клієнтів (Customer segmentation) розділяє ринки на групи клієнтів, які володіють загальними
ознаками, щоб створити спеціальну пропозицію продукту або маркетингову програму.
Скорочення витрат часу (Cycle time reduction) зменшує загальний час, що проходить від створення концеп-
ції до готовності продукту і процесу.
Стратегії зростання (Growth strategies) направляють ресурси на можливості, що забезпечують прибуткове
зростання.
Управління знаннями (Knowledge management) – розвиток систем і процесів для ідентифікації і розповсюд-
ження інтелектуальних активів компанії.
Аналіз можливостей зміни ринкових тенденцій (Market disruption analysis) виявляє ранні сигнали можливої
зміни ринкових тенденцій і нові технології, які можуть перевернути ринкову ситуацію.
Команди злиття (Merger integration teams) – групи вищих керівників компаній, що зливаються, спрямовані
на досягнення синергії з продажу і виробництва [1].
Результативність і ефективність управління сучасною організацією значною мірою залежить від того, яких
принципів, методів та інструментів застосовуються для прийняття управлінських рішень. Розглянувши
еволюцію інструментів управління, можна стверджувати, що із переходом до нової економічної моделі розвит-
ку сучасні організації використовують все більш різноманітні і складні інструменти для удосконалення
управлінської діяльності.
Література
1. Darrell Rigby Лучшие инструменты управления компанией [Електронний ресурс]: Режим доступу:
http://www.management.com.ua/strategy/str097.html
2. Милов Г. Самые актуальные инструменты управления [Електронний ресурс]: Режим доступу:
http://www.iteam.ru/publications/marketing/section_28/article_3291/](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-71-320.jpg)
![71
Шипарєва В. В., студентка 5 курсу гр. МОА(маг)-091
Наук. керівник: к.е.н., доцент Кунденко А. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ ЗРІЛОСТІ ПРИ АНТИКРИЗОВОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
Для того, щоб визначити, на якому рівні зрілості знаходиться підприємство, виникає необхідність у засто-
суванні моделей зрілості для управління антикризовою стратегією.
Для отримання більш повної картини щодо діяльності підприємства важливим є визначення рівнів зрілості
систем стратегічного та антикризового управління, так як ці дві системи є тісно пов’язаними між собою. Розро-
бка і реалізація антикризової стратегії повинна проводитися з врахуванням стану підприємства, внутрішнього
потенціалу та факторів зовнішнього оточення.
Перехід систем на кожний наступний, більш високий рівень розвитку, має робити їх більш конкурентоспро-
можними, такими, що динамічно реагують на вимоги зовнішнього середовища й дозволяють раціонально ви-
користовувати як особистий, так і організаційний потенціал [1].
У роботі [2, с.143] виділено п’ять рівнів зрілості системи стратегічного управління. Перший рівень зрілості
характеризується відсутністю усвідомленої потреби в системному стратегічному управлінні та у формалізова-
ній системі стратегічного управління. На другому рівні ще відсутніми є стратегії як набір формалізованих цілей
та планів дій, існуюча стратегія є декларацією ідей. На третьому рівні зрілості з’являється формалізована
стратегія, але механізм її реалізації не впроваджений. На наступному рівні запроваджується механізм реалі-
зації стратегій, проводиться безперервний моніторинг та вдосконалення стратегічного управління підприємст-
вом. Останній, п’ятий рівень, характеризується ефективно функціонуючою системою розробки та реалізації
портфелю стратегій підприємства.
Сучасна економічна ситуація спонукає менеджерів підприємств формувати систему антикризового управ-
ління у складі загальної структури управління підприємством, зокрема системи стратегічного управління. То-
му, при розробці моделі зрілості антикризового управління підприємством, будемо опиратися на ступені зріло-
сті системи стратегічного управління, які наведені вище.
Сформуємо модель зрілості антикризового управління підприємством, а також заходи, необхідні для пере-
ходу на вищий рівень. Одержані результати наведемо в таблиці 1.
Як бачимо, на першому рівні зрілості підприємство не має досвіду з антикризового управління, відсутня чі-
тка методологія. Для переходу на наступний рівень пріоритетним завданням є усвідомлення необхідності
впровадження на підприємстві системи антикризового управління.
На другому рівні з’являється загальна методологія антикризового управління. На цьому рівні підприємство
стикається з рядом проблем.
Таблиця 1
Модель зрілості системи антикризового управління (АУ)
Рівень
зрілості Назва Характеристика Умови переходу на наступний рівень
1 2 3 4
1 Базові знання
Випадковий характер антикризового управ-
ління або ж повна відсутність досвіду у даній
сфері; відсутня антикризова методологія; з
боку персоналу немає усвідомлення необхід-
ності впровадження АУ.
- Усвідомлення необхі-дності впровадження
системи АУ;
- підвищення пріори-тетності використання
АУ;
- впровадження заходів для створення сис-
теми АУ.
2 Усвідомлення
Підприємство усвідомлює необхідність вико-
ристання загальних процесів та методології
АУ.
Ідея антикризового управління знаходиться
на стадії розробки.
- Створення вищим менеджментом програми
підтримки АУ;
- документування антикризових заходів;
- доведення плану впровадження АУ до пра-
цівників.
3 Формалізація
управління
Повна підтримка АУ з боку керівництва; анти-
кризові процеси є задокументованими та
стандартизованими; система АУ є чітко відо-
кремленою від інших систем підприємства.
- Організаційне забез-печення АУ;
- дослідження впровадження системи АУ
іншими підприємствами;
- створення системи кількісної оцінки резуль-
татів АУ.
4 Керованість
та оцінка
Безперервний моніторинг ефективності АУ;
використання досвіду виходу з кризових си-
туацій інших підприємств; поява в організа-
ційній структурі підприємства відділу АУ;
введення системи кількісної оцінки антикри-
зових заходів.
- Безперервний моніторинг всіх процесів АУ;
- чітко вироблена схема виходу підприємства
з кризи.
5 Постійне
вдосконалення
Вдосконалення всіх процесів; накопичення
інформації про минулий досвід з АУ.
-
Наприклад, з проблемою відсутності стандартизації антикризових процесів, необхідних інструментів для
антикризового управління та ін. Тож для переходу на наступний рівень керівництву підприємства потрібно
створити спеціальну програму з реалізації антикризового управління та довести її до працівників, запровадити
документування всіх антикризових заходів, що проводяться.
На третьому рівні підприємства стикаються з проблемою втілення ідеї антикризового управління в реа-
льність. Система антикризового управління остаточно виокремлюється від інших систем підприємства. Для](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-72-320.jpg)
![Секція Проблеми розвитку банківської системи на сучасному етапі
Секция Проблемы развития банковской системы на современном этапе
Петренко А. М., студентка 5 курсу гр. БС-91
Наук. керівник: к.е.н., доцент Лавров Р. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ НА СПОЖИВЧІ ПОТРЕБИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Споживче кредитування є одним з найпоширеніших видів банківських операцій у розвинутих країнах світу і
одним зі стимулювальних факторів розвитку економік цих країн. Останніми роками відбулося зростання не
лише абсолютних величин кредитів, наданих банками фізичним особам, а й питомої ваги споживчих кредитів
у загальній сумі банківських кредитів, але разом з тим слід зазначити, що вітчизняні банки зіткнулися з про-
блемою неповернення населенням отриманих кредитів. Ця проблема є однією з головних, вона підкреслює
актуальність методик оцінки кредитоспроможності фізичних осіб і ризику банків при споживчому кредитуванні.
Банки переважно видають невеликі кредити на споживчі потреби, в зв’язку з чим їх частка в структурі
портфелю поступово зростає. Так , станом на кінець грудня 2012 року споживчі кредити складали 66,7% від
кредитного портфелю фізичних осіб, а станом на кінець грудня 2013 року - 71% [3]. Хоча варто зазначити, що
поточний рівень даної форми кредиту в розрахунку на душу населення в Україні в шість разів нижчий від се-
редньоєвропейського.
Варто зазначити, що у розрізі регіонів найбільшу питому вагу займає Київська область та м. Київ – близько
32,6 % від загального обсягу наданих споживчих кредитів станом на кінець 2013 року. Це й не дивно, зважаю-
чи на те, що для цього регіону характерний найбільший по Україні рівень доходів населення. Значно меншу,
але значну частку займають області з містами-мільонерами - Дніпропетровська (4,9 %), Донецька (5,8 %),
Одеська (3,1 %) та Харківська (2,9%) [6].
Сьогодні основна частка на ринку належить кредитам на купівлю товарів - 46,5% і кредитам готівкою - 35%
(переважно картковими), тоді як кількість автокредитів знизилась до 8% порівняно з попереднім роком. Най-
більш інтенсивно в 2013 році розвивався сегмент споживчого беззаставного кредитування. За минулий рік
значно збільшилася як кількість учасників цього ринку, так і кількість кредитних програм усередині кожного з
них. На початку 2013 року середні реальні ставки за трирічними кредитами готівкою і позики на товари старту-
вали з однієї позначки близько 60% річних, то закінчили рік вони з різницею в 6 відсоткових пунктів: 55,3 проти
61,3% реальних річних за позиками на товари і готівкою відповідно [5].
Останнім часом в нашій країні починає активно розвиватися споживче кредитування на торгівельних точ-
ках. Так, 30-50% усіх купівель у торгівельних мережах здійснюють у кредит, лідирує серед них побутова та
аудіо- і відеотехніка. Найбільш розповсюджена сума купівель у кредит - 300-400 дол. США. Близько 80% усьо-
го ринку споживчого кредитування сконцентровано в великих торгівельних мережах «Фокстрот», «Ельдорадо»
та ін. Споживчі кредити прямо в магазинах пропонують далеко не всі банки, серед них зокрема «УкрСиббанк»,
«Дельта банк», «ПриватБанк», «Русский стандарт» та інші. Кожний банк пропонує досить широкий асортимент
кредитних програм на купівлю товарів [1].
Додатковими прибутками банку в рамках реалізації програм споживчого кредитування є комісії (дисконт) із
торгівельних організацій. На першому етапі розвитку ринку споживчих кредитів дисконт становив 7-10%. У
сучасних умовах він зменшився до 1,5-2,5%, оскільки для залучення клієнтів банки починають демпінгувати в
рамках конкурентної боротьби між собою.
Усі банківські продукти мають основні об’єднувальні умови їх видачі - мінімальну кількість документів, по-
трібних для отримання кредиту, швидкість оформлення (протягом 30 хв.), відсутність поручителів, вік позича-
льників (21-65 років). Умови споживчих кредитів майже не змінилися в порівнянні з докризовими: середня пе-
реплата за товарний кредит 30-100% за рік. Максимальна сума кредиту за різними програмами коливається
від 10 до 25 тис. грн. За більшістю пропозицій банки декларують «нульову» кредитну ставку - номінальну.
Проте банки, залежно від виду кредитування, стягують цілу низку комісій (включаючи, скажімо, страхування
життя, разову комісію за видачу споживчого кредиту і щомісячну за його обслуговування тощо), що не входять
у платежі за самим кредитом, але при цьому опосередковано збільшують реальну відсоткову ставку. Часто
сукупна сума комісій досягає рівня відсоткової ставки. Однак і ефективна відсоткова ставка не дає повного
уявлення про реальну вартість кредиту, оскільки не враховує витрат на обслуговування кредитного рахунку,
який банк відкриває на ім’я позичальника, та особливі відсотки, які банк бере до видачі кредиту за те, що зав-
часно підготував для нього гроші.
Зміни умов споживчого кредитування стосуються першого внеску (становить 10-30% вартості товару) та
терміну кредитування (більшість товарних кредитів видаються строком до року, максимально - до трьох років).
На сьогоднішній день в Україні діє понад 150 комерційних банків. За даними Асоціації українських банків
найбільшу питому вагу в споживчому кредитуванні займає ПАТ КБ «Приватбанк», який є одним із провідних
банків в Україні та чи не найпотужнішою фінансовою установою і на сьогодні, за показниками фінансового
результату, посідає перше місце у банківській системі [4].
Сьогодні споживчі кредити - це найбільш масові кредити. Вони, в основному, перераховуються в
безготівковій формі. Збільшення обсягів наданих споживчих кредитів дає змогу відчизняним банкам збільшити
прибуток, адже ефективні відсоткові ставки за даним різновидом кредиту є більшими в порівнянні з іншими
видами кредитування в звязку з його підвищеною ризиковістю. Водночас доволі швидко зростає і прострочена
73](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-74-320.jpg)
![заборгованість за позичками. Це наочно ілюструє одну з основних проблем банківської діяльності - забезпе-
чення оптимального співвідношення ризику і прибутковості Основною проблемою споживчого кредитування в
Україні залишається висока вартість кредитів для фізичних осіб. Мінімізація ризиків банківського споживчого
кредитування має здійснюватися силами самих банків шляхом застосування активних методів впливу на ймо-
вірність неповернення позик і відсотків за ними у бік зменшення. Завдання банків - удосконалювати внутрішній
кредитний ризик-менеджмент. Проте рішення даної проблеми неможливе без одночасних змін і на державно-
му рівні. Державне регулювання споживчого кредитування полягає в регулюванні процентних ставок, строків,
додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів та захисту прав споживачів. Окремі
аспекти споживчого кредитування регулюються Цивільним кодексом України, окремі – Законом України «Про
захист прав споживачів», окремі – іншими законодавчими актами, але спеціального законодавчого акту, в
якому б комплексно регулювалися всі аспекти споживчого кредитування в Україні досі не має.
Отже, в існуючих умовах недостатньо високого платоспроможного попиту та недосконалого законодавства
стабільним попитом, високою доходністю та прийнятним рівнем ризиків (з урахуванням невеликих сум
кредитів) характеризується беззаставне споживче кредитування. Саме тому переважаючий розвиток дрібного
споживчого кредитування на даний час є цілком закономірним, а його подальший розвиток потребує вдоско-
налень як внутрішнього ризик-менеджменту банку, так і зовнішнього законодавчого середовища.
Література
1. Петриківа О. С. Особливості організації споживчого кредитування: проблеми та перспективи // Економіка та управління підпріємствами
машинно-будівної галузі: проблеми теорії та практики. – 2011. - № 2. – С.38-47;
2. Торубка Л. В. Споживче кредитування в Україні: сучасний стан і напрями розвитку // Вісник Університету банківської справи Національ-
74
ного банку України - 2011. - № 3 – С. 227-230.
3. Грошово-кредитна статистика [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=44579
4. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bank.gov.ua
5. Огляд ринку кредитування фізичних осіб за 2013 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ua.prostobank.ua/spozhivchi_krediti/statti/oglyad_rinku_kredituvannya_fizichnih_osib_za_2013_rik
6. Щомісячний аналітичний бюлетень Незалежної асоціації банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nabu.org.ua/ukr/analytics/bankivska-sistema-ukrayini/shhomisjachnijj-bjuleten/46444/
Дирда Т. А., студентка 5 курсу гр. БС-091
Наук. керівник: к.е.н., доцент Демченко М. Ю.
Чернігівський державній інститут економіки і управління
МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РИЗИКАМИ БАНКІВ УКРАЇНИ
Стабільність розвитку банківської системи є однією з передумов ефективного функціонування всіх суб'єктів
ринкової економіки. Проте для більшості країн, ринки яких є такими, що розвиваються в умовах обмежених
джерел формування ресурсного потенціалу банки потребують більш надійних напрямів вкладення залучених
ресурсів. Це й обумовлює підвищену увагу до визначення дієвих засад управління кредитним процесом зага-
лом та кредитним ризиком зокрема. Важливими серед таких засад є питання аналізу та оцінки управління
кредитним ризиком.
Проблемам управління кредитним ризиком спрямовані дослідження Васюренка О.В., Гребенник Н.І., Зару-
би О.Д., Івасіва Б.С., Карманова Є.В., Красавіної Л.Н., Лаврушина О.І., Міщенка В.І., Мороза А.М., Савлу-
ка М.І., Тиркала Л.І.
Під поняттям кредитного ризику треба розуміти ризик несплати позичальником основного боргу та
процентів за ним відповідно до строків та умов кредитної угоди. Розрізняють індивідуальний та портфельний
кредитні ризики. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий контрагент банку, а портфельний
кредитний ризик розглядається як ступінь ризиковості кредитного портфеля (сукупності всіх кредитних угод)
банку загалом [1].
Розглядаючи кредитний ризик комерційних банків, слід відмітити декілька моментів. По-перше, неповер-
нення кредитів викликає збільшення ризику ліквідності і ризику банкрутства банку. По-друге, кредитний ризик
для банку загострюється в зв’язку з тим, що банки позичають не свої власні кошти, а кошти вкладників і
кредиторів. По-третє, рівень ризику постійно змінюється. Це відбувається тому, що як банки, так і їх клієнти
оперують в економічному, політичному і соціальному динамічному оточенні, де умови постійно змінюються.
Управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля дещо відрізняється від управління на рівні
окремого позичальника і потребує специфічних методів, які б охоплювали усю сукупність здійснюваних банком
кредитних операцій. Як такі методи у вітчизняній банківській практиці найчастіше використовують лімітування,
резервування, диверсифікацію, сек’юритизацію [2].
На сьогодні домінуючу роль у вітчизняній банківській практиці управління ризиком кредитного портфеля
відіграє лімітування. Цей метод полягає у встановленні максимально допустимих розмірів позик за їх видами,
категоріями позичальників, за кредитами в окремі галузі, географічні території, за найбільш ризиковими на-
прямами кредитування. Завдяки встановленню лімітів кредитування банкам удається уникнути критичних
втрат унаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний порт-
фель і забезпечити стабільні прибутки.
Підвищення ефективності системи лімітування як засобу управління кредитним портфелем банку має пе-
редбачати наявність у кожної банківської установи достатньо розвинутої системи лімітів, адекватної як
функціональній структурі банку, так і сучасним реаліям ринку банківських послуг в Україні.
Метод резервування полягає в акумулюванні частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації
можливих втрат за кредитними операціями. Цей метод є обов’язковим засобом управління кредитним ризиком
та регламентується Положенням НБУ "Про порядок формування та використання банками України резервів
для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджена Постановою
Правління НБУ від 25.01.2012 р. № 23 [5].](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-75-320.jpg)
![Досить поширеним методом є диверсифікація, що означає процес модифікації складу й структури кредит-
ного портфеля банку за допомогою кредитів, що відрізняються один від одного основними параметрами та
характеристиками [3]. Диверсифікація буває галузевою (розподіл кредитів за різними галузями економіки),
географічною (розподіл кредитних ресурсів між різними регіонами) та портфельною (розсередження кредитів
за різними категоріями позичальників). Попри те, що метод диверсифікації є простим, а також найменш за-
тратним (оскільки не вимагає проведення детального аналізу ринку), він приховує небезпеку виникнення
надмірної диверсифікованості, що може обумовити не зниження, а збільшення кредитного ризику й можливих
збитків банку.
Перспективним методом управління кредитним ризиком є сек’юритизація – це продаж активів банку через
перетворення їх на цінні папери, які надалі розміщують на ринку. В основному сек’юритизацію застосовують
до банківських кредитів, даючи змогу банкам передавати кредитний ризик іншим учасникам ринку –
інвесторам, які купують цінні папери. Сек’юритизація активів знижує рівень ризиковості банку, поліпшує якість
активів, дає змогу підвищити за інших рівних умов показники адекватності капіталу.
Отже, необхідно зазначити, що кожний із перелічених методів управління портфельним кредитним ризиком
має як свої переваги, так і недоліки, а тому у сучасних умовах нестабільності фінансової системи
найдоцільніше застосовувати комплексний підхід щодо управління кредитними ризиками через
диверсифікацію методів та інструментів, які дають змогу мінімізувати збитки банків за будь-якого розвитку
подій.
Необхідно запропонувати такі вдосконалення щодо мінімізації кредитного ризику комерційних банків
75
України:
- роботі комерційних банків щодо мінімізації кредитних ризиків заважає недостатність інформації про
потенційних позичальників. Часткове вирішення цієї проблеми можливе за умов створення в Україні
спеціальних рейтингових агентств, а також централізованої інформаційної системи;
- основним способом мінімізації кредитного ризику в банківській системі України є вимога забезпечення
кредитів. А серед форм забезпечення найпоширенішою є застава. Інколи при прийнятті рішення про видачу
кредитів більша увага звертається на заставне майно, ніж на фінансовий стан та платоспроможність клієнтів;
- необхідною також є підготовка висококваліфікованих спеціалістів із знаннями в багатьох галузях
економіки, які здатні приймати рішення в нестандартних ситуаціях;
- на державному рівні проблема мінімізації кредитного ризику вирішується за допомогою впровадження
обов’язкового створення банками резервів на покриття можливих втрат від кредитної діяльності, а також вве-
дення економічних нормативів ризику [4].
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що для вирішення проблеми мінімізації кредитних ризиків
необхідно вдосконалювати законодавчу базу, посилювати теоретичні розробки у цій галузі, активніше засто-
совувати світовий досвід та новітні інформаційні технології, практичні навички працівників банків з аналізу та
мінімізації можливих втрат, пов’язаних з кредитною діяльністю, запровадити відкритість проблемних кредит-
них історій.
Література
1. Корнєєв В.В. Управління кредитними ризиками комерційних банків в умовах фінансової кризи / Корнєєв В.В. // Наука й економіка. –
2011. – № 1(21). – С. 38-43.
2. Бобиль В. Сек’юритизація банківських активів у контексті управління портфельним кредитним ризиком / Бобиль В., Соловей М. // Вісник
НБУ. – 2010. – № 1. – С. 22-25.
3. Гринько О. Теоретичні аспекти сутності та визначення диверсифікації кредитного портфеля банку / Гринько О. // Вісник НБУ. – 2011. –
№ 4. – С. 38-45.
4. Лісна Р. П. Управління кредитними ризиками в банку / Лісна Р.П. // Вісник університету банківської справи Національного банку України.
– 2011. – № 1 (10). – С. 202-205.
5. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними бан-
ківськими операціями, затверджена Постановою Правління НБУ від 25.01.2012 р. № 23 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12.
Зиза І. Г., студентка 5 курсу групи БС - 091
Науковий керівник: к.е.н., доцент Суржик В. Г.
Чернігівський державний інститут економіки та управління
БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Банківське інвестиційне кредитування передбачає тісний взаємозв'язок фінансового менеджменту в банку
та інвестування і кредитування, який виявляється в управлінні власниками й уповноваженими особами
стратегією у галузі фінансів акціонерних банків, що забезпечує насамперед захист інтересів власників банку,
збільшення їх доходів, ефективне використання фінансових ресурсів, формування фондів грошових ресурсів у
визначених розмірах, контроль за використанням і збереженням майна тощо. В умовах трансформації
економіки значно зростає роль банківського інвестиційного кредитування.
В результатах досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів щодо банківського інвестиційного кредиту-
вання в України не знайшли всебічного відображення і вимагають подальшої розробки проблеми
інвестиційного кредитування комерційними банками залежно від складу і структури їх джерел фінансування,
форм і методів залучення фінансових ресурсів, адекватних сучасним умовам.
Теоретичні та практичні аспекти організації банківського інвестиційного кредитування у своїх працях роз-
глядали такі вітчизняні вчені як: М.Д. Білик, О.Д. Василик, Ю.М. Воробйов, А.Г. Загородній, І.В. Зятковський,
В.М. Опарін, К.В. Павлюк та інші.
У вітчизняній економіці банківське інвестиційне кредитування тільки набуває розвитку як один з засобів
ринкової трансформації економіки, що проявилося у процесі приватизації та створення комерційних банків як
інструменту перманентного перерозподілу прав власності та активів держави. Недостатність досліджень у
цьому напрямі призвела до того, що чітко не відокремлені особливості банківського інвестиційного кредитування
від короткострокового кредитування банками. Це і обумовило вибір теми статті.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-76-320.jpg)
![На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в
економіці відіграє банківський кредит і інвестиційний кредит зокрема, як головне джерело забезпечення гро-
шовими ресурсами інвестиційної діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарю-
вання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість
більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників (на
фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних
операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.
В Україні недооцінювання ролі інвестицій як основної рушійної сили економічного розвитку призвело до
втрати конкурентоспроможності та структурних викривлень вітчизняного виробництва, перетворення країни в
сировинний придаток розвинутих держав та споживача імпортованих товарів з високою часткою доданої
вартості.
В умовах розвитку ринкових відносин, необхідності створення нових і модернізації діючих виробничих по-
тужностей особливої актуальності набувають проблеми і перспективи розширення участі комерційних банків у
відтворювальних процесах. Одним із важливих аспектів активізації інвестиційної діяльності є використання
банківського кредиту як джерела інвестування.
В той же час однією з проблем здійсненні реформування та становлення фінансово – кредитного
механізму, а отже і розвитку банківської системи в цілому, є досить висока ризикованість кредитних операцій.
Інвестиційне кредитування одна з найризикованіших операцій комерційного банку. Тому чітке розуміння сут-
ності процесу банківського інвестиційного кредитування та принципів його організації, вміле використання їх
на практиці має важливе значення для ефективної діяльності комерційного банку.
Інвестиційне кредитування — це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних
76
відносин в інвестиційній сфері.
Поглиблене вивчення сутності інвестиційних кредитних операцій, дослідження процесів, які відбуваються в
банківській справі, є об’єктивно важливим не тільки для банкірів-практиків, але й для всіх тих, хто так чи
інакше пов’язаний з економікою та бізнесом: сьогодні дуже важко виділити хоча б один самостійний суб’єкт
будь-якої галузі економіки, фінансова діяльність якого не знаходилась би в процесі постійної і глибокої
взаємодії з банківською системою. Отже питання управління інвестиційним кредитуванням банку є важливими
та актуальними для всіх комерційних банків.
Цим пояснюється потреба у всебічному вивченні досвіду щодо надання інвестиційних кредитів, застосу-
вання ефективних форм забезпечення, управління кредитним портфелем банку, дослідження сучасного стану
по даній темі, висвітлення нових методів, концептуальних підходів, науково-методичних рекомендацій з пи-
тання проблем оцінки заставленого майна, страхування ризиків неповернення кредиту та удосконалення за-
конодавства в області інвестиційного кредитування.
Особливістю банківського інвестиційного кредитування в Україні в період трансформації економіки є те, що
інвестиційна корпоративна культура, від рівня розвитку якої залежить економічне піднесення держави, ще
тільки формується. Характер моделі банківського інвестиційного кредитування залежить перш за все від ство-
рення в Україні сприятливого інвестиційного клімату. Завдяки запровадженню на фінансовому ринку України
загальновизнаних у світі принципів і стандартів поведінки банків у їх клієнтів, інвестиційний клімат покращиться.
Література
1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 47, ст.646.
2. Закон України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19.06.2003р.
№979-4// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.—2003.—№ 10.-С.3-25.
3. Закон України “Про іпотеку” від 15.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 38, ст.313
4. Закон України „Про заставу” від 02.10.1992р. №2654-12
5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121-111 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.
– 2001. – Вип. 1 – С.
6. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. №723/97.
7. Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Литовченко К. А., студентка 5 курсу гр. БС-91,
Суржик В. Г., к.е.н., доцент
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ
Іпотечне кредитування може стати в Україні ефективною формою залучення вільних фінансових ресурсів,
що і зумовлює актуальність обраної теми.
Предмет цього дослідження – іпотечний портфель та банківські операції пов`язані з іпотечним кредиту-
ванням.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні основ організації, розкритті діючої практики з
проблеми іпотечного кредитування та перспективи його розвитку в Україні, а також пошуку напрямків удоско-
налення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.
Перед національними економічними системами різних країн традиційно стоїть завдання розширення єм-
ності інвестиційного ринку, що змушує їх активно працювати над розробкою ефективних механізмів, здатних
акумулювати вільні фінансові ресурси на фінансовому ринку та спрямовувати їх в сегменти економіки, які фо-
рмують потенційний попит на інвестиційний ресурс [1]. Іпотека, як засвідчує багаторічний досвід її застосуван-
ня у світі, являє собою один з таких механізмів, при цьому вона виступає як сполучний елемент в макроеконо-
мічній системі, який завдяки мультиплікаційному ефекту спроможний активізувати різновекторні ринки: капіта-
лу, житла, будівельних матеріалів, землі, комерційної нерухомості, кредитів, депозитів, праці, страховий ри-
нок, сферу недержавного пенсійного забезпечення тощо. Іпотека також робить вагомий внесок у розширення
ємності фінансового ринку, диверсифікацію його інституціональної структури та структури фінансових інстру-
ментів, формує та збалансовує інтереси учасників іпотечного ринку, створює механізми здешевлення позич-](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-77-320.jpg)
![кового ресурсу, забезпечує досягнення соціально-економічного ефекту в процесі споживання учасниками рин-
ку відповідного іпотечного продукту [2].
Для України розбудова іпотечного ринку є важливим та актуальним завданням на шляху подальшого ре-
формування економіки і створення адекватного сучасним вимогам фінансового ринку з відповідною структу-
рою та інституціональними складовими. При цьому розвиток іпотечного ринку вирішує як економічні проблеми
активізації та ефективного використання фінансових ресурсів, так і соціальні завдання щодо залучення різних
соціальних верств населення до задоволення своїх потреб через механізм фінансового ринку. Це визначає
необхідність розробки і реалізації державної програми забезпечення даних процесів в Україні, їх теоретичне
обґрунтування з врахуванням особливостей національної економіки та існуючих загальносвітових тенденцій в
розвитку іпотечного кредитування [3].
У наш час економіка України, порівняно з минулим, радикально змінилася завдяки здобуттю незалежності
в політичному та економічному аспекті, а також переходом до ринкової економіки. Саме тому я вважаю, що
дослідження даної теми є доволі актуальним і доцільним на сучасному етапі розвитку банківської системи
України. Однією з найважливіших проблем є те, що подальший, збалансований розвиток економіки нашої кра-
їни стримується обмеженістю інвестиційних ресурсів. У разі їх капіталізації економіка може отримати величезні
додаткові фінансові ресурси, забезпечені нерухомістю. Із розвитком іпотечного кредитування пов`язується
можливість суттєвих якісних змін в економіці [4].
У цьому звязку дослідження питань щодо проблеми іпотечного кредитування та перспектив його розвитку
в Україні набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення
досліджень для розвитку цього питання.
В Україні до недавнього часу іпотечні відносини регулювалися лише Законом України “Про заставу”, зок-
рема розділом II “Іпотека”. Це сприяло започаткуванню іпотеки, проте не забезпечувало достатніх правових
умов для її прискореного розвитку. Якісним проривом у цьому плані стало прийняття Верховною Радою Украї-
ни Земельного, Цивільного та Господарського кодексів, а також Законів України “Про іпотеку”, “Про іпотечне
кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, “Про фінансово-кредитні
механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, “Про оцінку майна, майно-
вих прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та “Про оцінку землі”. Тому зараз виключно актуальним
стає питання практичної реалізації можливостей, що заявилися в рамках прийнятого законодавчого поля для
подальшого розвитку іпотечного кредитування в Україні.
В країні існує значний попит на “довгі” гроші, за допомогою яких можна здійснити капітальні вкладення в
будь-яку сферу економіки, створити нові або реконструювати діючі потужності, започаткувати власний бізнес,
збудувати або поліпшити житло. З іншого боку, на внутрішньому ринку країни є пропозиція грошей, які можна
залучити на певних вигідних умовах. Свідченням тому є збільшення депозитів на рахунках населення в бан-
ківській системі. При створенні відповідних стимулів пропозиція грошей може значно зрости за рахунок при-
пливу коштів з тіньової економіки. Збільшення у зв’язку з цим ліквідності банківської системи спонукає банки
диверсифікувати свої активи, у тому числі за рахунок іпотечного кредитування.
Іпотечне кредитування може стати ефективною формою залучення вільних фінансових ресурсів, що і зу-
77
мовлює актуальність обраної теми.
Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об’єктів нерухомого майна за таких умов:
− нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо
іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути
відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
− нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт
права власності.
Суб’єктами вітчизняної іпотеки будемо вважати осіб (учасників), які діють в системі іпотечного кредиту-
вання. Їх можна розділити на дві групи: основні і допоміжні (ті, які обслуговують іпотеку).
Різноманіття способів погашення іпотечного кредиту, сплати процентів, зміни процентних ставок, встано-
влення строків кредитування, можливість включення в кредитний договір додаткових умов, що впливають на
ризик позичальника і кредитора, приводять до виникнення різних умов кредитування, які вибираються банка-
ми залежно від обставин та кон’юнктури іпотечного ринку. Житлове будівництво безпосередньо впливає на
стан багатьох галузей економіки, які працюють на внутрішній ринок країни.
Перед Україною стоїть ще одна дуже велика проблема, що найтіснішим чином пов’язана з можливостями
мобілізації ресурсів у житлову сферу. Йдеться про модернізацію, реконструкцію житлових будинків, так званих
«хрущовок», побудованих у 50-ті – 60-ті рр. минулого сторіччя. Термін їх експлуатації фактично завершився.
Більшість їх перебуває сьогодні в аварійному або передаварійному стані. Багато людей взагалі не мають вла-
сного житла. На сьогоднішній день 3,5 млн. сімей і самотніх людей мешкають у комунальних квартирах, гурто-
житках чи орендують житло у приватних осіб. На жаль, наша держава не змогла своєчасно створити необхідну
правову базу, відпрацювати організаційні та економічні аспекти впровадження іпотеки в країні. Найпопулярні-
шим забезпеченням наданих кредитів виступає застава, а саме: нерухоме майно житлового призначення.
Отже, можна підсумувати, що в Україні розвиток іпотечного кредитування ще далеко від аналогічного по-
казника в зарубіжних країнах. Крім того економіка ще відчуває значні наслідки фінансової кризи.
Література
1. Жукова Н.К. Значення банківського кредиту для економічного розвитку // Збірник тез доповідей Третьої міжнародної науково-практичної конференції
молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”, Частина 2. – Тернопіль:
Економічна думка, 2012. – с. 112 – 114.
2. Гроші та кредит: Підручник / М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І.Савлука. - К.: КНЕУ, 2011. - 602 с.
3. Євтух О. Т.„О кредите” // Актуальні проблеми економіки. – 2012. - № 7. с. 35 – 48.
4. Євтух О.Т. Розвиток банківської системи в умовах нової економіки // Вісник Національного банку України. – 2013. - №7. - с. 64 – 68.
5. Закон України № 2121-ІІІ від 7 грудня 2000 року “Про банки і банківську діяльність” з урахуванням змін // Інфодиск: Законодавство України.
6. Закон України № 898-ІV від 5 червня 2003 року “Про іпотеку” з урахуванням змін // Інфодиск: Законодавство України.
7. Закон України № 979-ІV від 19 червня 2003 року “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні серти-
фікати” з урахуванням змін // Інфодиск: Законодавство України.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-78-320.jpg)
![78
Саенко М. В., студент 5 курсу гр. БС-091
Наук. керівник: к.е.н., доцент Демченко М. Ю.
Чернігівський державний інститут економівки і управління
ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ
Сучасний етап розвитку економіки України висуває нові вимоги до економічної політики держави, де важ-
ливу роль займає механізм макроекономічного регулювання. Центральний банк як головний орган державного
регулювання в рамках своїх повноважень здійснює комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на дося-
гнення цілей монетарної політики, щоб забезпечити відповідну цінову стабільність та припинити зростання
інфляції на довгостроковий період.
Стабільне економічне зростання на основі розширеного відтворення потребує активізації кредитної діяль-
ності банків, нарощування ресурсів, покращання їх структури та залучення різних видів депозитів. На сьогодні
актуальною залишається необхідність розробки нових ефективних інструментів для управління ліквідністю
банківської системи, підвищення її ділової активності на депозитному та кредитному ринках.
У науковій економічній літературі значна увага приділяється теоретичним та практичним проблемам гро-
шово-кредитної політики в цілому. Вітчизняні та зарубіжні фінансисти та економісти прагнуть знайти шляхи
стабілізації фінансово-економічної ситуації в післякризовий період. Результати цих досліджень знайшли своє
відображення в працях В.І. Міщенка, С.В. Міщенко, В.С. Стельмаха, Т.С. Смовженко та ін. Разом з тим, недо-
статньо висвітленими залишаються питання впливу центрального банку на депозитний та кредитний ринок в
умовах перехідної економіці.
Монетарна політика – один із видів макроекономічної політики, що є сукупністю заходів, за допомогою яких
здійснюється вплив на стан грошового обігу і кредитної сфери з метою контролю і регулювання пропозиції
грошей, відсоткових ставок, ринків капіталу тощо. Монетарну політику ототожнюють із грошово-кредитною.
Грошово-кредитна політика є політикою у сфері управління кількістю грошей в обігу. Грошова маса змінюється
в результаті операцій центрального банку, комерційних банків і рішень суб’єктів фізичного (виробничого) сек-
тору економіки [3]. Монетарна політика є дуже ефективним інструментом формування конкурентоспроможнос-
ті національної економіки, оскільки здійснює безпосередній вплив на чинники, пов’язані з ціною та ціноутво-
ренням і з відтворювальним процесом загалом. На сьогоднішній день стратегія України, що до розвитку еко-
номіки в цілому тісно пов’язана з проведення ефективної монетарної політики та регулювання цієї політики зі
сторони Національного Банку.
Але грошово-кредитна політики, що проводилася НБУ має свої проблеми та можливості вирішення цих
проблем. Основними з таких проблем є: - при використанні монетарних інструментів макроекономічного регу-
лювання відсутня збалансованість дій; - монетарні заходи впливу на економіку мають короткостроковий хара-
ктер, не переслідують стратегічних цілей грошово-кредитної політики держави; - динаміка монетарних агрега-
тів в Україні залишається негативною; - у зв’язку з інфляційними процесами існує недовіра економічних
суб’єктів до національної грошової одиниці, що спричиняє високий рівень доларизації економіки [4].
Фінансова криза, в якій опинилася Україна на сегодні починає тільки розвіватися, справила суттєвий вплив
на дестабілізацію грошового та кредитного ринків. Це призвело не тільки до значних втрат і банкрутств фінан-
сових інститутів, а також до сповільнення економічного зростання, зменшення довіри населення до фінансової
системи, труднощів при проведенні грошово-кредитної політики центральним банком та іншим пробле-
мам. Отже, досвід останньої кризи, 2007 – 2009рр. показав, що центральний банк не знайшли комбінованих
інструментів, які б могли застосовуватися з однаковою ефективністю при різних ситуаціях грошово-кредитного
ринку і забезпечували б досягнення основних цілей.
Інструменти грошово-кредитної політики — це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають
у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впли-
ває на цільові орієнтири грошово-кредитної політики. Особливістю інструментів грошово- кредитної політики є
те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в
грошовому секторі економіки, а й у реальному та зовнішньому секторах. За характером впливу на грошовий
ринок інструменти грошово-кредитної політики поділяються на інструменти прямої дії (адміністративні) та
опосередкованої, непрямої дії (ринкові).
Інструменти прямої дії - це регулятивні заходи центрального банку, то мають форму обмежень, лімітів, ди-
ректив. Вони спрямовані на обмеження сфери діяльності комерційних банків, зокрема визначають або обме-
жують ціни (процентні ставки) чи обсяги (кредитів). Яскравим прикладом застосування інструментів прямої дії
є встановлення центральним банком для комерційних банків «кредитних стель», тобто обмежень на обсяг
кредитних вкладень.
Інструменти опосередкованої дії - це регулятивні заходи впливу центрального банку на грошовий ринок
шляхом формування на ринку відповідних умов, які визначають подальшу поведінку суб'єктів ринку.
Інструменти опосередкованої дії ще називають ринковими, оскільки, застосовуючи їх, центральні банки про-
водять операції за ринковими цінами і на добровільних засадах.
В основному, всі регулюючі інструменти НБУ направлені на стабілізацію банківських установ, тому пріори-
тетними інструментами його грошово-кредитної політики можна визначити: 1) процентну політику; 2) політику
обов’язкових резервів; 3) операції на відкритому ринку; 4) політику рефінансування; 5) курсову політику [1].
Суттєвим чинником удосконалення грошово-кредитної політики є ширше запровадження принципу плано-
вості, що передбачає прийняття єдиного плану – основних засад грошовокредитної політики, – як узгодженого
плану дій Уряду і Національного банку України для встановлення єдиного державного узгодженого, скоорди-
нованого режиму реалізації грошовокредитної політики. Цьому сприятиме і прийняття Кабінетом Міністрів
України постанови про координацію діяльності міністерств і відомств у межах реалізації основних засад гро-
шовокредитної політики.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-79-320.jpg)
![Отже, на нашу думку, грошово-кредитна політика НБУ повинна передбачати системні та скоординовані за-
79
ходи всіх інститутів з метою :
- здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси;
- забезпечення рівня купівельної спроможності національної валюти, який би дав змогу збалансувати інте-
реси держави та інших суб’єктів господарської діяльності;
- розвитку системи інституційних інвесторів і фінансових ринків;
- стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему;
- збільшення обсягів кредитування через інтенсифікацію кредитної активності банків;
- забезпечення стійкості банківського сектору через підтримання ліквідності банків через систему рефінансування;
- забезпечення зовнішньої платоспроможності держави [2].
Враховуючи такі завдання, грошово-кредитна політика повинна сприяти ліквідності фінансового ринку, зро-
станню ефективності процентної політики, розвитку системи макроекономічного моделювання та прогнозу-
вання макроекономічних монетарних показників.
Література
1. Кривенко Л. В. Грошово-кредитні засоби регулювання економіки [Текст] : монографія / за заг. редакцією д-ра екон. наук Л. В. Кривенко /
Л. В. Кривенко, О. М. Дутченко, М. І. Синюченко та ін. - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. – С 210-212 с.
2. Міщенко С.В. Удосконалення монетарної політики та регулювання фінансових систем // Вісник Національного банку України. – 2011. –
№5. – С. 21 - 27.
3. Свірідов Є. Ю. Грошовокредитна і бюджетна політика як чинники економічної безпеки держави / Свірідов Є. Ю. // Проблеми розвитку і
вдосконалення фінансової системи. – 2012. – С. 83–89.
4. Корнєєв В.В. Управління кредитними ризиками комерційних банків в умовах фінансової кризи / Корнєєв В.В. // Наука й економіка. –
2011. – № 1(21). – С. 38-43.
Черненко В. В., Мринська О. О., студентки 5 курсу обліково-економічного факультету
Наук. керівник: доцент Бриштіна В. В.
Національний університет державної податкової служби України (м. Ірпінь)
ПРОБЛЕМНІ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ АСПЕКТИ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
В БАНКІВСЬКУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ
Економічний розвиток в сучасних умовах характеризується посиленням впливу процесів глобалізації на усі
сфери життя суспільства. З питанням доступу іноземного капіталу до вітчизняної банківської системи немину-
че пов’язана участь України у загальносвітових процесах інтернаціоналізації банківської діяльності та фінан-
сової глобалізації. Через це, питання впливу іноземного капіталу на діяльність банківської системи є досить
актуальним і обумовлює доцільність проведення дослідження.
Даним дослідженням займалися такі науковці як Герасименко В., Нетудихата К. Л., Чуб О., Шелудько Н. М.
та багато інших.
Процес прискорення інтеграційних процесів у банківській системі спричинили сучасні глобалізацій ні про-
цеси шляхом присутності в ній іноземного капіталу. Погляди фахівців на наслідки для економіки приймаючої
країни дуже розділилися, через активну діяльність іноземних банків.
Розглянувши світовий досвід, можна побачити, що жодна країна не змогла створити ефективну економічну
систему, відгородивши себе від світової економічної системи. Основу глобалізації світової економіки склада-
ють створення спільних підприємств, взаємопроникнення окремих національних економік. В Україні дуже ви-
сокий рівень проникнення іноземного капіталу в банківську систему, до того ж найбільшу активність ми спо-
стерігаємо з таких країн, як Франція, Австрія, Італія, Росія та багато інших [1, с. 100 – 107].
На сьогодні у фінансовому та банківському секторі щороку збільшується кількість іноземного капіталу. Для
того, щоб визначити вплив надходження іноземного капіталу в банківську систему України була використана
модель динамічного нормативу [2, с. 57 – 59], яка дала змогу вивести узагальнюючу оцінку економічної ефек-
тивності банківської системи. Беручи за основу індекси динаміки аналітичних показників, які характеризують
економічну ефективність банківської діяльності, визначено інтегральні показники: стабільне значення у 2012-
2013 рр., а підвищується у 2011-2012 рр.
Основною проблемою функціонування сучасної банківської системи є необхідність регулювання рівня кон-
центрації банківського капіталу та його оцінка. Велика кількість малих банків досить суттєво впливає на розра-
хунок простих індексів, що призводить до неможливості застосування їх для аналізу процесу концентрації.
Криві концентрації показали те, що вони можуть бути промодельовані [3, с. 28 – 33].
Порівнявши тенденції показників збільшення присутності іноземного капіталу та концентрації банківського
капіталу, можна говорити про суттєвий зв’язок цих процесів. Розрахований коефіцієнт показав наявність тако-
го зв’язку. Модельні розрахунки показують, що стрімке зростання прибутків банківської системи спричинене
процесами глобалізації і концентрації, що розглядалися при збереженні темпів концентрації капіталу, може
перейти на деякий спад [4].
Отже, з вище сказаного можна зробити висновок, що прихід іноземного капіталу в банківську систему Укра-
їни є об’єктивним процесом, який характеризується активною динамікою. Головним завданням є мінімізація
недоліків при приходу іноземних банків. Для підтримки конкурентоспроможності місцеві банки повинні підтри-
мувати рівень капіталізації. Для того щоб місцеві банки змогли утримати позиції на ринку банківських послуг, і
посилити свою діяльність, їм необхідно займати активні позиції на конкурентному ринку.
Література
1. Шелудько н. М. Іноземний капітал у банківському секторі України: тенденції, проблеми і перспективи / Н. М. Шелудько // Фінанси Украї-
ни. – 2009. – №12. – С. 100 – 107.
2. Чуб О. Вплив іноземного капіталу на ефективність банківської системи України / О. Чуб // Вісник НБУ. – 2009. – №4. – С. 57 – 59.
3. Герасименко В. Концентрація банківського капіталу і методи оцінки його рівня / В. Герасименко // Всник НБУ. – 2010. – №4. – С. 28 – 33.
4. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс] – режим доступу: http//bank.gov.ua
5. Нетудихата К. Л. вплив іноземного капіталу на функціонування банківської системи України / Нетудихата К. Л. // Наукові праці. – Том
109. – Випуск 96. – 2010. – С. 21 – 25.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-80-320.jpg)
![87
Жимолостнова М. Ю., студентка гр. ОА-092
Наук. керівник: ст. викладач Маркова Н. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
На сьогоднішній день економіка України побудована на принципах ринкових відносин, які визначають під-
ходи і вимоги до системи обліку та зміст економічної інформації, що надається зовнішнім і внутрішнім користу-
вачам. Слід відмітити, що в реформах, які стосувались обліку в Україні, значно більшу увагу було приділено
фінансовому його аспекту, ніж управлінському. Тому проблема формування управлінського обліку є актуаль-
ною, адже для ефективного управління і швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища необхідно
використовувати оперативну інформацію, формування і надання якої ї є головним завданням управлінського
обліку.
Діяльність будь-якого підприємства спрямована на отримання максимального прибутку. Для виробничого
підприємства поставлена мета, досягається за допомогою оптимального випуску та реалізації готової
продукції, товарів робіт та послуг.
Забезпечення позитивного фінансового результату діяльності підприємства сприяє ефективна система
управлінського обліку, яка формує дані, щодо запасів готової продукції на складі, своєчасності та правильності
її оприбуткування, забезпечення її збереження, своєчасності відвантаження та виконання договірних зо-
бов’язань перед покупцями та замовниками.
За даними управлінського обліку готової продукції керівництво підприємства отримує інформацію, щодо
наявності та руху готової продукції, що дає можливість своєчасно приймати управлінські рішення, щодо зміни
обсягу випуску продукції, зміни її ціни, зміни асортименту та інше.
Необхідно відмітити, що значну частку в економіці займає малий бізнес, так як, незалежно від тієї частини
валового внутрішнього продукту, що він виробляє, цей сектор економіки створює нові робочі місця і вирішує
різні соціальні завдання [3]. Відповідно у малих підприємствах є значно менше ресурсів для реалізації своєї
діяльності, і кожна одиниця власності підприємства повинна використовуватись розумно та з максимальною
ефективністю. Особливістю є те, що на малих підприємствах управлінські функції виконують не вузькоспеціа-
лізовані служби та фахівці, а обмежена кількість працівників, яким часто не вистачає досвіду для того, щоб
вести управлінський облік.
Для ефективного управлінського обліку готової продукції на підприємстві необхідно ведення та складання
такої внутрішньогосподарської звітності, яка б сприяла прийняттю оперативних та стратегічних рішень, щодо
виготовлення готової продукції та її реалізації.
З метою надання методичної допомоги, необхідна розробка типового положення щодо впровадження сис-
теми управлінського обліку, яке б мало не тільки рекомендаційний характер, а й розкривало сутність такого
обліку, принципи, допомагало у виборі підходів, прийомів з урахуванням таких факторів, як:
- зовнішні умови функціонування підприємства,
- форма власності та організаційно-правова форма;
- розміри підприємства, обсяги та вид діяльності;
- податкова політика;
- стратегічні цілі та завдання підприємства;
- ступінь автоматизації фінансово-господарської роботи;
- рівень компетентності та освіченості кадрів.
Все це повинно мати вигляд методичних рекомендацій або стандартів бухгалтерського обліку з урахуван-
ням необхідної нормативної бази, адже, як правило, саме їй приділяють велику увагу на підприємствах. Також
в методичних рекомендаціях необхідно запропонувати (запровадити) типові форми звітності, які б слугували
базою для розробки власних форм безпосередньо на підприємстві.
На етапі випуску продукції і передачі її на склад доцільно складати звітність про виробництво продукції,
робіт та послуг у розрізі підрозділів виробництва. У цій звітності, можуть формуватися дані, щодо наймену-
вання продукції, одиниці виміру, об’єм випуску, план випуску, відхилення від плану. Джерелами інформації для
складання звітності, виступатимуть такі документи, як: накладні приймання та видачі готової продукції, акти
передачі готової продукції, відомості випуску продукції.
Для контролю запасів готової продукції та отримання інформації про можливість її відпуску, необхідно фо-
рмувати звітність про реалізацію та залишки готової продукції, яка може містити дані, щодо місячного плану по
реалізації, про об’єм реалізації, дані щодо залишків готової продукції та дані про допустимий мінімальний за-
пас її на складі. Цей звіт необхідно вести по кожному виду готової продукції. За даними звітності можна сфор-
мувати висновки про виконання плану з реалізації продукції та про залишок готової продукції на складі.
Також доцільним для підприємств є розробка графіків відвантаження замовлених обсягів в системі управ-
лінського обліку реалізації продукції. Особливо важливим це є для підприємств із широким асортиментом
продукції, значним обсягом виробництва та великою кількістю покупців. На практиці контроль за виконанням
договорів зосереджується лише у відділі збуту, тому управлінський облік треба доповнити функцією чіткого
контролю за цим безпосередньо в центрах відповідальності. При цьому повинен забезпечуватися взаємо-
зв’язок між відділом збуту підприємства та його центрами відповідальності щодо контролю за виконанням до-
говорів.
Важливим елементом управлінського обліку є управління витратами, яке нерозривно пов’язано з поняттям
готової продукції. Тому існує необхідність в створенні єдиної системи управління з певними принципами та
інструментами [1].](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-88-320.jpg)
![Зниження й оптимізація витрат, особливо собівартості продукції, є одними з основних напрямків удоскона-
лювання економічної діяльності кожного підприємства. Підвищення технічного рівня виробництва, удоскона-
лювання організації виробництва і праці призводить до зниження матеріальних витрат і витрат на заробітну
плату Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їх використання, скоро-
чення відходів і втрат у процесі виробництва та збереження, повторне використання матеріалів, впроваджен-
ня безвідходних технологій.
Для того, щоб аналізувати і контролювати витрати, необхідно сформувати управлінський робочий План
рахунків, який забезпечить ведення аналітичного обліку за напрямками, які необхідні для управління витрата-
ми, організувати облік витрат за центрами відповідальності, визначити нормативні показники в бізнес – плані.
Важливо зазначити, що для вирішення проблеми управління витратами та ефективності господарювання під-
приємству потрібен індивідуальний підхід до вибору існуючих систем управління витратами, а в низці випадків
до формування власної системи управління з урахуванням галузевих особливостей, організаційної структури і
масштабності підприємства [2].
Таким чином, ведення управлінського обліку на підприємствах з метою вдосконалення обліку готової про-
дукції є вимогою часу та ринкових умов. Розроблена система обліку повинна бути спрямована на полегшення
отримання інформації, а також здійснення управлінської роботи, та ні в якому випадку не ускладнювати
обліковий процес. В процесі обліку випуску та реалізації готової продукції формуються важливі показники, такі
як: собівартість готової продукції, обсяг виробництва продукції, виручка від реалізації, що у підсумку вплива-
ють на фінансовий результат діяльності підприємства. Тому управлінський облік готової продукції займає одне
з провідних місць у загальній системі управління підприємством, а його розробка і удосконалення є частиною
загального процесу реформування системи бухгалтерського обліку в Україні.
Література
1. Воронова О. С. Роль управлінського обліку в управлінні діяльністю підприємства / О. С. Воронова // Управління розвитком. - 2013. - №
88
15. - С. 122-124.
2. Левицька С. О. Управлінський та внутрішньогосподарський облік: завдання, мета, чинники ефективного впровадження / С. О. Левиць-
ка // Бухоблік і аудит. – 2011. − №2. – с. 27-35.
3. Півнюк О.П. Проблеми впровадження управлінського обліку на підприємствах в умовах глобалізації економіки України [Електронний
ресурс] / О.П. Півнюк. – Режим доступу: http://nauka.zinet.info/6/pivnyuk.php
Жукова М. Ю., студентка 5 курсу гр. ОА-092
Наук. керівник: ст. викладач Бондаренко Д. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ОФОРМЛЕННЯ, ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ
ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ВИТРАТ
Безліч організацій стикається з потребою проводити представницькі заходи. Витрати на зустрічі з контр-
агентами та переговори, на яких установлюють або підтримують співробітництво, стали невід’ємною складо-
вою затрат комерційних організацій. Облік та оподаткування таких витрат мають свої особливості.
На сьогодні в Україні нормативним актом, що регулює такі питання, як склад і зміст витрат на
представницькі цілі, є наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Норм коштів на представницькі
цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання» (далі – Наказ №1026). Його вимоги поширюються лише на
бюджетні установи. Інші підприємства цей документ мають право використовувати тільки у якості довідкового,
оскільки досі законодавством не визначено єдиний для всіх підприємств документ, який би регулював визна-
чення, склад і порядок оформлення представницьких витрат.
Отже, згідно з Наказом №1026 представницькі витрати – це витрати бюджетних установ на прийом та об-
слуговування іноземних представників і делегацій, що прибули за запрошенням для проведення переговорів з
метою здійснення міжнародних зв’язків, установлення й підтримки взаємовигідного співробітництва.
Підсумовуючи вищевикладене, можна зазначити, що представницькі витрати – це витрати, спрямовані на
проведення прийому представників, делегацій, клієнтів (у тому числі потенційних), а також підтримання та
розширення ділових відносин підприємства в процесі господарської діяльності. До таких витрат можуть
відноситися витрати на: проведення офіційного прийому представників, транспортне забезпечення
представників, заходи культурної програми, буфетне обслуговування під час переговорів, оплату послуг пере-
кладача, який не перебуває в штаті підприємства, оплату номерів у готелях, тощо.
Важливим моментом для обліку представницьких витрат є наявність та правильність їх документального
оформлення. Оформлення первинних документів із порушенням, їх недостовірність, відсутність ускладнюють
обґрунтування представницьких затрат в обліку.
Обов’язкові реквізити первинних документів, якими належало б оформляти представницькі витрати, містив
наказ Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України № 88 «Про затвердження Норм коштів
на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для
службових поїздок та порядку їх витрачання» від 12.11.1993 року, котрий на даний час вже втратив чинність.
А саме:
дату, місце, програму проведення ділової зустрічі (прийому),
запрошених осіб,
представників підприємства, що приймає делегацію,
розмір витрат.
У Наказі №1026 аналогічного переліку не визначено. Тому, оскільки відсутні чітко визначені підстави для
застосування комерційними підприємствами норм даного наказу, вони мають повне право самостійно за-
тверджувати документи, що регламентують документообіг, порядок здійснення та списання представницьких
витрат з метою їх обліку та контролю. Можна закріпити порядок відображення таких витрат і складання їх](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-89-320.jpg)
![90
Ляшенко І. Г., студентка 4 курсу гр..ОА-101
Наук. керівник: к.е.н., доцент Клименко О. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНУ СФЕРУ
Проблеми організації управлінського обліку вивчаються досить недавно, тому необхідність впровадження
системи управлінського обліку вже практично вирішена, але на сьогоднішній час дискусійними залишаються
такі проблеми, як створення належної системи управлінського обліку в установі та його ведення.
Проблеми інформаційного забезпечення управлінського обліку бюджетних установ розглядалися в працях
відомих вітчизняних учених-економістів. Зокрема, розвитку теорії і практики управлінського обліку присвячені
праці Бутинця Ф. Ф., Назаренко З. В., Ольховської Н. В., Ордіховської Н. Д., Черненка А. О. та інших. Великий
внесок в розробку теоретичних основ і методологічних підходів до проблеми інформаційного забезпечення
управлінського обліку бюджетних установ внесли провідні вчені-економісти: Аксентюк М. М., Верник Р. А.,
Волкова В. А., Джога Р.Т., Макаренко М. В., Лагун М. І., Ніколаєва С. М., Плікус І. Й., Онищенко В. А., Фарі-
он І.Д. та інші вчені. Проте низка проблем інформаційного забезпечення управлінського обліку в бюджетних
установах потребують подальших досліджень та наукових розробок.
У зв’язку з наявністю в обліку бюджетних і власних надходжень неможливо сформувати єдину фінансову
звітність, на основі якої можна було б отримати повну, прозору, консолідовану звітність за всіма коштами
установи, яка відображає не тільки надходження, але й ефективність використання всіх коштів, а також фінан-
совий результат. Виникає необхідність паралельно бухгалтерському обліку розвивати управлінський облік, бо
в сучасних умовах розвитку суспільства інформаційні потреби і запити керівництва не можуть задовольнятися
бухгалтерським обліком повною мірою. [1]
Сьогодні управлінський облік не тільки не регламентується, а й не передбачається чинним Планом
рахунків бюджетних установ (на відміну від Плану рахунків з обліку виконання бюджету). Можна назвати дві
основні причини необхідності активного пошуку ефективних методів ведення й організації управлінського
обліку на нинішньому етапі функціонування бюджетних установ:
у великих бюджетних установах система управління ними ускладнюється, тож без надійного
інформаційного забезпечення ці системи стають некерованими;
бюджет таких установ вимірюється десятками мільйонів гривень, зокрема доходи і видатки за
спеціальним фондом досягають двох третин. Виникає необхідність отримання інформації не лише в розрізі
кодів бюджетної класифікації, а й за структурними підрозділами (факультетами, відділеннями, науковими
відділами, гуртожитками, лабораторіями тощо).
Хоча управлінський облік у бюджетних установах поки перебуває у «зародковому» етапі, проте він уже
торує собі шлях. Так, військові частини Збройних Сил України планують видатки й ведуть їх облік і за кошто-
рисом Міністерства оборони України в розрізі різних служб (продовольчої, медичної тощо). Ця інформація
використовується для оперативного управління видатками на відомчому рівні, тобто формується система
управлінського обліку із деталізацією за центрами відповідальності.
Управлінський облік зорієнтований на детальний облік витрат (видатків) і калькулювання собівартості
нематеріальних послуг. Сьогодні методика калькулювання таких послуг (освітніх, медичних, культурних, юри-
дичних) потребує наукового обґрунтування. Існує потреба в адаптації категорій методів обліку й калькулюван-
ня, об'єктів калькулювання, калькуляційних одиниць та похідних від них до методики калькулювання
нематеріальних послуг.
Наведені міркування стосовно окремих методичних підходів до реформування бухгалтерського обліку в
державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів є додатковим свідченням необхідності вра-
хування особливостей фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, які впливають на побудову
бухгалтерського обліку виконання кошторисів доходів і видатків [2].
Література
1. Алпатова Н. Бухгалтерський і управлінський облік бюджетних установ / Н. Алпатова, Н. Єрмакова // Все про бухгалтерський облік. –
2009. - №16. – с.71-84.
2. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2009. – 250с.
Пилипчук О. С., студентка 4 курсу гр. ОА-102
Наук. керівник: к.е.н., доцент Клименко О. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО
ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
На сучасному етапі розвитку існує необхідність створення досконалої системи фінансового контролю в
Україні для забезпечення фінансової дисципліни. Контроль є невід’ємною складовою управління національ-
ним господарством і його окремими ланками. Його роль в умовах переходу до ринку визначається не тільки
необхідністю усунення прорахунків в управлінні економікою, наявністю недоліків у фінансовій практиці, неефе-
ктивністю витрачання коштів або розкраданням майна, особливо державного, а й закономірністю ускладнення
господарських і економічних зв’язків.
Центральне місце серед усіх проблем, пов’язаних зі здійсненням державного фінансового контролю (ДФК),
займає ефективність. Головним критерієм ефективності фінансового контролю є його кінцевий результат, от-](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-91-320.jpg)
![же, поняття ефективності фінансового контролю тісно пов’язане з поняттям його результативності. Для того
щоб знати, яким буде результат, треба бути обізнаним щодо змісту діяльності контролюючого органу, реакції
на його контрольні дії, змін, що відбуваються в управлінській діяльності під впливом контролю. Неможливо
говорити про підсумки контролю без виявлення практичних результатів, які позитивно вплинули на зміст дія-
льності суб’єкта, що перевірявся ДФК.
Отже, облік результатів контролю для управлінської діяльності особливо важливий, оскільки під ефектив-
ністю контролю розуміється виключно досягнення позитивного результату контролю. Дієвість органів держав-
ного фінансового контролю має важливе значення для фінансової безпеки України, що обумовлено прерога-
тивою таких факторів як бюджетна безпека і боротьба з фінансовими злочинами. Так, органи державного фі-
нансового контролю попереджають фінансові порушення і злочини, сприяють викриттю та запобігають виник-
ненню тіньової економіки шляхом проведення контрольних дій щодо ефективності і законності управління фі-
нансовими ресурсами й активами [1].
Головне завдання ДФК – організація та здійснення контролю своєчасного виконання дохідної й витратної
статей державного бюджету, досягнення високої ефективності використання суспільних коштів. Законодавст-
вом нашої держави визначено коло організацій, які виконують окремі функції державного контролю. Це Рахун-
кова палата, Національний банк України, Міністерство фінансів України (Державна фінансова інспекція Украї-
ни), Державна податкова служба України, Державна служба фінансового моніторингу, Державний митний ко-
мітет України, Державна служба експортного контролю України, а також інші органи контролю надходжень і
витрат коштів державного бюджету й позабюджетних фондів.
В Україні досить детально й навіть із приписом багатьох повноважень, які, згідно з міжнародною практи-
кою, йому не притаманні, висвітлюються проблеми внутрішнього державного контролю, тобто контролю з боку
органу ДФК виконавчої влади – Державної фінансової інспекції. Лише в останні роки важливою темою обгово-
рення стає правове регулювання статусу органу ДФК спеціальної конституційної компетенції – Рахункової па-
лати. Характерною ознакою контрольної діяльності Держфінінспекції є наділення її функціями по здійсненню
державного фінансового аудиту, що є «різновидом державного фінансового контролю та полягає в перевірці й
аналізі фактичного стану справ щодо законного й ефективного використання державних чи комунальних кош-
тів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової
звітності, функціонування системи внутрішнього контролю». Рахункова палата здійснює зовнішній контроль
діяльності органів виконавчої влади, а отже й підлеглих їй органів внутрішнього контролю.
Тому найближчим для неї завданням є забезпечення координації діяльності всієї системи контролю вико-
ристання державних фінансових і матеріальних ресурсів у країні. Об’єктивно така координація потрібна для
забезпечення системності контролю, а також для організаційного впорядкування контрольної діяльності в ці-
лому та роботи окремих ланок системи фінансового контролю зокрема.
Результати фінансового контролю будуть неточними, якщо не враховувати витрати, що супроводжують
здійснення контролю: пов’язані з тривалістю перевірок, числом осіб, які беруть участь у перевірці, інші витрати
(на транспорт, відрядження тощо). Витрати на здійснення контролю можуть бути більшими чи меншими та
повинні порівнюватися з його результатами. Ступінь ефективності контролю тим вищий, чим менше зусиль і
коштів витрачається на досягнення позитивного результату. Тому одним із критеріїв ефективності фінансового
контролю є його економічність. Критерії ефективності фінансового контролю – результативність, дієвість, еко-
номічність – дають змогу оцінити її тільки загалом.
Точніше оцінити результати фінансового контролю допомагає розробка й використання сталих, постійних
показників. Якщо критерії досягнення мети контролю мають загальний характер, то згадані показники харак-
теризують зміст контрольної роботи, складові позитивного результату, що й надає можливість оцінювати
якість контролю. Правильна оцінка результатів діяльності контрольних органів включає виявлення й облік по-
казників, що характеризують витрати, пов’язані зі здійсненням контролю. При цьому враховується, якими спе-
ціалістами проводиться перевірка, число працівників відомства, що перевіряється, які готують необхідні мате-
ріали, витрачений час, повнота наданих відомостей, загальне число учасників перевірки тощо. Вивчення поді-
бних показників дає змогу встановити відповідність витрат і результатів контролю. В ряді випадків порівняння
витрат і результатів показало, що контроль проводився поспішно, або навпаки, витрачено багато часу, задіяна
велика кількість людей, а результати такі собі. У практиці найприйнятнішим є спрощений розрахунок економі-
чної ефективності фінансового контролю за допомогою такої формули:
91
Ееф = Еб + Ек ,
3
де Ееф – економічна ефективність фінансового контролю;
Еб – сума відшкодувань незаконних і нецільових витрат бюджетних коштів, перерахованих (повернених) на
бюджетні рахунки й до державного бюджету в результаті контрольних заходів;
Ек – кошти, отримані в результаті поліпшення діяльності об’єкта контролю;
З – затрати на утримання органу фінансового контролю.
Для кращої ефективності фінансового контролю необхідно, по-перше, підвищити якість роботи контроле-
рів, які повинні виявляти максимально можливу кількість порушень; по-друге, знизити собівартість контрольної
роботи.
Для оцінки ефективності контрольного заходу (роботи перевіряючих) можуть бути використані такі показ-
ники: обсяг перевірених коштів (Оп); обсяг виявлених фінансових порушень (Ов); кількість проведених контро-
льних заходів (Кк); кількість контрольних заходів, проведених у цілому по структурному підрозділу (Кф); обсяг
нецільового використання коштів державного бюджету, виявленого при проведенні контрольного заходу, та
сума нарахованих штрафних санкцій, якщо контрольний орган має право на цю дію (Он); кількість матеріалів,
переданих до правоохоронних органів за підсумками контрольних заходів (Кп); обсяг коштів, повернених до
державного бюджету за підсумками контрольних заходів (Осф); обсяг коштів, витрачених на контрольний захід
(Озс).](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-92-320.jpg)
![Використовуючи зазначені показники, можна розрахувати коефіцієнти віддачі кожного співробітника, депа-
92
ртаменту й контрольного органу в цілому:
1) коефіцієнт інтенсивності роботи (КІР): КІР = Кк / Кф;
2) коефіцієнт результативності контролю (КР): КР = Он / Оп;
3) коефіцієнт реалізованості контролю (КРК): КРК = Кп / Кк;
4) коефіцієнт дієвості контролю (КДК): КДК = Осф / Он;
5) коефіцієнт окупності роботи (КОР): КОР = Осф / Озс.
Ґрунтуючись на викладених теоретичних положеннях, можна сформулювати критерії й показники ефектив-
ності діяльності контрольного органу. З урахуванням наявної офіційної інформації нами обчислені такі показ-
ники економічної ефективності Державної фінансової інспекції та Рахункової палати з використанням співвід-
ношень:
1. Економічна ефективність діяльності органу ДФК: Ееф = Еб / Зв, де Зв – сума видатків на оплату праці й
відрядження.
2. Коефіцієнт результативності контрольних заходів (Кр): Кр = Еб / Ов.
3. Коефіцієнт ефективності витрат на утримання персоналу контролюючого органу (Кефп): Кефп = Ов / З.
4. Інтенсивність роботи персоналу контролюючого органу (Кіп): Кіп = Кк / Чп, де Чп – загальна чисельність
працюючих.
5. Інтенсивність роботи контролерів (Кіі): Кіі = Кк / Чк, де Чк – чисельність контролерів, що брали участь у
контрольному заході.
Кожний із перелічених критеріїв може бути оцінений кількісно, й це дуже важливо для оцінки ефективності
роботи як зазначених контрольних органів у цілому, так і їх окремих підрозділів.
Наведені методичні основи дають змогу оцінити ефективність фінансового контролю як управлінської дії
(функції), й діяльності його органу. Крім того, вони прийнятні на різних рівнях управління органу фінансового
контролю, а також можуть бути визначені кількісно, завдяки чому можна оцінювати діяльність такого органу в
динаміці.
Глибоке осмислення та використання запропонованих теоретичних і методичних підходів до оцінки ефек-
тивності ДФК дасть змогу істотно підвищити відповідальність за результативність контролю та помітно підви-
щити ефективність діяльності не тільки органів ДФК, а й усіх державних службовців. Для досягнення цієї мети
самими лише поправками до чинного законодавства не обійтися, потрібно розробити, проаналізувати та при-
йняти нові нормативно-правові акти, зокрема, Закон про державний фінансовий контроль. Узагальнюючи ви-
кладене, сформулюємо головне завдання, що стоїть перед Україною як правовою державою: створити на її
території єдине поле фінансового контролю.
Література
1. Стефанюк І.Б. Методологічні засади функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю в Україні [ Текст ] /
І. Б.С тефанюк // Фінанси України. - 2011. - №6. - С.84 -102.
2. Піхоцький В.М. Функціонування системи державного фінансового контролю та її удосконалення [ Текст ] / В.М. Піхоцький // Демократи-
чне врядування. - 2012. - № 10. - С. 35-45.
3. Петренко П.С. Ефективність діяльності органів фінансового контролю України [ Текст ] / П.С. Петренко // Фінанси України. - 2012. -№ 7.
-С.70 - 80.
Пономаренко Т. В., студентка 4 курсу гр. ОА-101
Наук.керівник: ст.викладач Биховець С. О.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПЕРЕХОДУ НА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Появі Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні сприяли інтеграційні процеси в економіці та
глобалізація бізнесу. Зокрема, утворення Європейського Союзу викликало необхідність уніфікації законодав-
ств і систем обліку, звітності та статистики європейських країн, а згодом даний процес набув світового поши-
рення.
Проблеми та перспективи удосконалення бухгалтерського обліку в Україні на основі міжнародних стандар-
тів досліджували ряд науковців, зокрема: П. С. Безруких, Ф. Ф. Бутинець, М. П. Войнаренко, С. Ф. Голов, Л. Л.
Горецька, В. М. Жук, Л. М. Кіндрацька, Г. Г. Кірейцев, В. М. Костюченко, В. П. Пантелеєв, В. В. Сопко, Л. К. Сук,
В. О. Шевчук та інші.
Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) це – набір прийнятих Радою з міжнародних стандартів
фінансової звітності (IASB) документів (стандартів і коментарів), що визначають стандарти, які регламентують
правила складання фінансової звітності, необхідної зовнішнім користувачам для прийняття ними економічних
рішень стосовно підприємства.
Складання фінансової звітності за міжнародними стандартами забезпечує прозорість та надійність обліко-
вої інформації, що, викликає довіру потенційних партнерів, а це, у свою чергу, надає можливість для залучен-
ня в країну іноземних інвестицій і може стати рушійною силою економічного зростання.
Поштовхом до впровадження МСФЗ в Україні стало прийняття Кабінетом Міністрів України "Програми ре-
формування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів".
Як показує досвід, Україна пішла шляхом розробки національних Положень (стандартів) бухгалтерського
обліку (П(С)БО), які ґрунтуються на основних концепціях МСФЗ. Міністерство Фінансів України поступово вно-
сить необхідні зміни до Національних стандартів, наближуючи їх до міжнародних та зменшуючи прогалину між
вітчизняною системою обліку та загальноприйнятою європейською.
Протягом останніх декількох років Урядом України зроблено значний крок вперед на цьому шляху - прийн-
ято ряд нормативних документів різного рівня, які направлені на забезпечення переходу вітчизняних підпри-
ємств на Міжнародні стандарти фінансової звітності, зокрема:](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-93-320.jpg)
![Відповідно до П(С)БО 7 амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних
активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвес-
тицій). Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
Амортизації в податковому обліку нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації)
об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, помісячно, почина-
ючи з місяця, наступного за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період
його реконструкції, модернізації, інших видів поліпшення та консервації. Підприємство самостійно встановлює
строк корисного використання кожного об’єкта основних засобів, але не менше мінімально допустимого стро-
ку. Його фіксують наказом по підприємству, визнаючи об’єкт активом (зараховуючи на баланс).
Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів (виконанням
робіт, наданням послуг), у періоді її нарахування не зменшує об'єкта оподаткування. її спочатку включають до
податкової собівартості товарів (робіт, послуг) і лише після їхнього продажу (передачі права власності на то-
вари покупцеві, складання актів про виконані роботи, надані послуги) вона в складі такої собівартості зменшує
оподатковуваний прибуток. Витрати на придбання, виготовлення, ремонт невиробничих основних у податко-
вому обліку не амортизують (на відміну від бухобліку).
Для розрахунку амортизаційних відрахувань всі основні засоби та інші необоротні активи розподіляються
на 16 груп. Податкові групи основних засобів в своїй більшості повністю відповідають бухгалтерським, лише за
деякими групами є незначні розбіжності в податковій та бухгалтерській класифікації. Зазначимо, що на основ-
ні засоби груп 1 та 13 (земельні ділянки та природні ресурси) амортизацію не нараховують.
Наведені в Податковому Кодексі методи амортизації основних засобів вцілому повторюють методи бухгал-
терського обліку (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової варто-
сті, кумулятивний, виробничий). Але це зовсім не гарантує, що в бухгалтерському та податковому обліках
суми амортизації збігатимуться. Відмінності будуть проявлятися за рахунок різниці в підходах до переоцінки,
до формування амортизованої вартості в частині покупок, здійснених у фізосіб-єдинників, а також різних спо-
собів обліку витрат на ремонти та поліпшення. Крім того, в бухгалтерському обліку амортизують вартість без-
коштовно отриманих основних засобів, тоді як в податковому обліку амортизації підлягають лише суми витрат
на ремонт та поліпшення таких об’єктів.
Економічне обґрунтування амортизації основних засобів підприємства втілюється у прагненні створити
амортизаційний фонд шляхом резервування витрат для відновлення об'єктів основних засобів після закінчен-
ня строків їхнього використання. Досить часто наголошується на необхідності запровадження обов'язкового
перерахування підприємствами грошових коштів у розмірі нарахованої амортизації на спеціальний єдиний
рахунок, резервуючи таким чином ресурси для оновлення основних засобів. При цьому не виключається мож-
ливість "викупу" підприємством власних коштів для фінансування своїх поточних потреб, або "продажу" їх ін-
шим підприємствам для фінансування придбання (спорудження) останнім виробничих основних засобів.
Зауважимо, що практика формування амортизаційного фонду існувала за радянських часів. Тоді суму
амортизації в повному обсязі відносили на збільшення амортизаційного фонду одночасно з її нарахуванням.
Головний недолік такого порядку полягав у тому, що амортизаційний фонд утворювався, а активи, які його
забезпечували, не надходили підприємству через реалізацію продукції, якщо ціна була нижче собівартості.
При цьому на першому етапі кошти перераховували централізовано в банк, проте згодом від цього відмови-
лись і залишали їх у розпорядженні підприємства, але за використанням коштів не здійснювався контроль і
вони використовувались на поточні потреби підприємства. У той же час, на думку окремих економістів, якщо б
амортизаційний фонд, нарахований підприємствами, був використаний за призначенням, то весь обсяг запла-
нованих капітальних вкладень був би профінансований без залучення прибутку й позикових коштів.
По вимогах МСБО амортизація не є джерелом фінансування нового активу. Розглядаючи особливості
МСБО 16 "Основні засоби", слід звернути увагу на чітко виражену належність стандарту до ресурсної концеп-
ції амортизації, яка заснована на загальновизнаних принципах бухгалтерського обліку, але не враховує відно-
влювальну функцію амортизації та фінансові аспекти її нарахування. Відповідно до п. 48 МСБО 16, амортиза-
ційні відрахування за кожен період слід визнавати у прибутку чи збитку, якщо вони не включені до балансової
вартості іншого активу[1]. Іншими словами, зазначене дозволяє компенсувати державою підприємству амор-
тизаційні суми шляхом зменшення бази оподатковування на суму відрахувань. Як справедливо зазначає
Н. Жук [2] резервування реальних коштів для зазначеної мети на окремих рахунках (як це було за радянських
часів), в ринкових умовах економічно не виправдано, погіршує показники ділової активності, відволікає кошти з
господарського обороту. Так зване "резервування" витрачається скоріше на поточні потреби, оскільки прибут-
кові підприємства здатні обновляти виробничі потужності незалежно від величини "амортизаційного фонду".
Амортизація може розглядатися в ринковій економіці джерелом фінансування капітальних вкладень виходячи
з її фінансової складової - реальних коштів у виручці від продажу товарів (продукції, робіт, послуг), які й пови-
нні акумулюватися для цільового їхнього використання Виробник зобов'язаний здійснювати нагромадження
амортизаційних відрахувань, «відкладаючи» їх з виручки за реалізовану продукцію.
Таким чином, фонд амортизації (навіть якщо він формується підприємством) не відіграє ніякої ролі в техні-
чному переоснащенні, тому що він є суто обліковим. Його наявність не означає дійсної наявності грошових
коштів, які можуть бути інвестовані в нові об'єкти основних засобів. Тому, вважаємо недоцільним відновлення
рахунку амортизаційного фонду, оскільки резервування коштів на ньому лише відволікатиме їх з господарсь-
кого обороту підприємства і ніяким чином не вплине на оновлення основних засобів.
Література
1. Міжнародний стандарт бухгалтерського 16 «Основні засоби» [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України.
95
Режим доступу: http:// minfin.gov.ua.
2. Жук Н. Проблеми впровадження міжнародних стандартів в облікову практику суб’єктів господарювання [Текст] /Н. Л. Жук
//Запровадження МСФЗ в Україні: проблеми та перспективи для аграрного сектору: VІІ Міжнар. наук.-практ. конф. ННЦ «Інститут аграрної
економіки» НААН, 25 листопада 2011 р. – К.: збірник тез та виступів/ Відпов. за вип.. Б. В. Мельничук.- ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2011.– С. 345- 348.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-96-320.jpg)
![96
Смірнова К. В., студентка 3 курсу гр. ОА-111
Наук. керівник: ст. викладач Лаптій Т. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА ІМОВІРНОСТІ
БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
В сучасних умовах соціально-економічного розвитку успішне функціонування будь-якого суб’єкта господа-
рювання неможливе без контролю і аналізу його діяльності. Дослідження фінансового стану і фінансової стій-
кості зокрема посідає щонайважливіше місце, оскільки від правильності проведення аналізу залежить не лише
підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, але і правильність складання заходів по ви-
веденню підприємства зі стану кризи, у разі, коли воно знаходиться у скрутному економічному становищі.
Фінансова стійкість - це стан майна підприємства, який гарантує підприємству платоспроможність, рівнова-
гу між власними і залученими засобами, оптимальний рівень виробництва і прибутку. Дана категорія характе-
ризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники
й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості
впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих
економічних проблем, тому що недостатній її рівень може призвести до неплатоспроможності підприємства й
відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишковий рівень буде перешкоджати розвитку, формуючи
на підприємстві зайві запаси і резерви [1].
Аналіз фінансової стійкості здійснюється за даними форми №1 і форми №2 і характеризує структуру дже-
рел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості, незалежності підприємства від зовніш-
ніх джерел фінансування. В табл. 1 виконано оцінку фінансової стійкості на основі звітних даних ПАТ «Полта-
вський турбомеханічний завод» (ПАТ «ПТМЗ») за 2012 рік.
Таблиця 1
Аналіз фінансової стійкості ПАТ «ПТМЗ»
№ Показники ліквідності На початок періоду На кінець періоду Відхилення
1 Розмір власних оборотних коштів (ВОК), тис. грн. 68460 65530 –2930,00
2 Питома вага ВОК в активах (не менше 30%), % 27 19 –8,00
3 Коефіцієнт покриття матеріальних запасів ВОК, К=0,6÷0,8 0,79 0,50 –0,29
4 Коефіцієнт незалежності (автономії), К≥0,5 0,5 0,33 –0,17
5 Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів, К≤1 1,01 2,07 1,06
Аналіз фінансової стійкості показав, що підприємство не є фінансово стійким і незалежним, оскільки біль-
ша частина розрахованих коефіцієнтів не відповідає заданим нормативним значенням. Розмір власних оборо-
тних коштів підприємства на кінець періоду зменшився на 2930 тис. грн. і становив 65530 тис. грн., що є недо-
статнім для погашення поточних зобов’язань підприємства. Питома вага ВОК у в активах на кінець періоду
також зменшилась до 19%, що на 8% менше, ніж було на початок. Коефіцієнт співвідношення власних і залу-
чених коштів на підприємстві в кінці року збільшився більш ніж в 2 рази і становив 2,07 при нормативі не бі-
льше 1. Це свідчить про те, що в структурі фінансових ресурсів підприємства переважають залучені кошти,
наслідком чого є втрата підприємством фінансової незалежності.
На стадії занепаду діяльності, що і спостерігається на ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод», постає
головне завдання керівництва підприємства – недопущення настання банкрутства.
До основних зовнішніх якісних ознак можливого банкрутства підприємства відносяться:
1) незадовільна структура активів, що пов’язано зі збільшенням частки важкореалізованих активів;
2) погіршення показників ділової активності (оборотності);
3) скорочення періоду погашення кредиторської заборгованості при зниженні показників ділової активності;
4) наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її частки в короткострокових зобов'я-
заннях;
5) наявність простроченої дебіторської заборгованості, в т.ч. з закінченим терміном позовної давності;
6) нераціональне використання фінансових ресурсів, що проявляється у фінансуванні за рахунок коротко-
строкових зобов'язань формування необоротних активів;
7) наявність за підсумками року збитків.
В економічній літературі існує велика кількість моделей, що оцінюють ризик настання банкрутства. Для ви-
значення можливого банкрутства підприємства в міжнародній практиці застосовуються безліч моделей і мето-
дів, наприклад, Е. Альтмана, У. Бівера, Р. Лиса, Р. Таффлера, Д. Фулмера, Г. Спрінгейта, Ж. Конана і М. Голь-
дера, а також інших учених, що займаються дослідженнями в даній області [2]. Проте в Україні використання
цих моделей поки не отримало широкого застосування.
Аналіз імовірності банкрутства ПАТ «ПТМЗ» наведений в табл. 2. Серед значної кількості моделей і мето-
дів було обрано п’ятифакторну модель Альтмана, модель коефіцієнта Бівера, і модель Теффлера.
Таблиця 2
Аналіз імовірності банкрутства ПАТ «ПТМЗ»
№ Назва моделі Розрахункове
значення
Нормативне
значення Висновок
1 Модель Альтмана 2,0019 Більше 2,7 Висока імовірність банкрутства
2 Коефіцієнт Бівера 0,0592 Більше 0,2 Висока імовірність банкрутства
3 Модель Теффлера 0,4828 Менше 0,2 Висока імовірність банкрутства](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-97-320.jpg)
![Таким чином, аналіз діяльності ПАТ «ПТМЗ» показав, що підприємство знаходиться в незадовільному фі-
нансово-економічному становищі. Для того, щоб відновити стабільний фінансовий стан, керівництву підприєм-
ства необхідно вжити невідкладних заходів щодо відновлення фінансової стійкості, серед яких можна запро-
понувати наступні:
проведення раціональної виробничої політики щодо використання оборотних активів підприємства:
забезпечення виробництва оптимальним обсягом запасів, яке виключить осідання оборотних коштів в них,
контроль за станом дебіторської заборгованості і виключення випадків її прострочення;
модернізація або оновлення основних засобів для підвищення ефективності виробництва;
забезпечення оптимального розміру власних оборотних коштів для погашення термінових зо-
бов’язань і покриття необхідної кількості матеріальних запасів;
зменшення витрат на виробництво і збут продукції без впливу на якість;
розробка стратегічних заходів щодо зменшення обсягів запозичених коштів і збільшення власних кош-
97
тів у фінансуванні підприємства.
Перераховані заходи дозволять підприємству можливість забезпечити оптимальний обсяг виробництва
продукції, збільшити її прибутковість, покращити показники фінансової самостійності підприємства і підвищити
його конкурентоздатність.
Отже, можна зробити висновок, що практикою фінансового аналізу вироблено досить велика кількість ме-
тодик прогнозування банкрутства підприємства. Проте здійснюючи аналіз, важливо пам'ятати, що потрібно не
просто розрахувати той чи інший показник, важливо зрозуміти його економічну інтерпретацію стосовно конкре-
тної ситуації, конкретного об'єкта аналізу.
Література
1. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: навчальний посібник. / Шеремет О.О. — К.: Кондор, 2011. — 193c.
2. Евстропов М. В. Прогнозирование наступления банкротства предприятий на основе бухгалтерской отчетности / М. В. Евстропов // Бух-
галтерский учет. – 2008. – №3. – С. 71-74.
Фуголь В. О., студентка 4 курсу гр. ОА-101
Наук. керівник: к.е.н., доцент Клименко О. М.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ОСНОВНІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ має ряд особливостей, що в свою чергу впливають
на побудову бухгалтерського обліку. Вони є неприбутковими організаціями та функціонують на правах
державної власності. Бюджетні установи та організації мають за мету надавати нематеріальні послуги, для
задоволення потреб населення.
Основним завданням обліку у процесі фінансово-господарської діяльності бюджетної установи є забезпе-
чення своєчасного, точного, повного відображення всіх господарських операцій у бухгалтерських документах
та використання виділених коштів з бюджетів різних рівнів за цільовим призначенням [2].
Протягом останніх років у бюджетній сфері відбулись значні перетворення: змінилось бюджетне законо-
давство; впроваджено казначейське обслуговування бюджетних коштів та облік зобов'язань розпорядників
коштів у системі органів казначейства; створено централізовану модель управління державними ресурсами
через єдиний казначейський рахунок.
В Україні триває процес реформування бухгалтерського оліку відповідно до міжнародних стандартів. Мо-
дернізація системи обліку і звітності в приватному секторі суттєво випереджає аналогічні процеси у держав-
ному секторі. Так, у приватному секторі розроблено 34 національні (положення) стандарти бухгалтерського
обліку та низку інших інструктивних матеріалів, які дозволяють наближувати облік діяльності суб’єктів госпо-
дарювання до вимог міжнародного законодавства.
В бюджетній сфері процеси реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відбуваються зна-
чно повільнішими темпами. Облікова система в державному секторі не відповідає сучасним потребам щодо
прозорості інформації про державні фінанси для зовнішніх користувачів, не забезпечує в достатній мірі проце-
си прийняття рішень у системі державного управління та місцевого самоврядування, не є придатною для оці-
нювання ефективності діяльності в бюджетній сфері.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. №34 затверджено «Стратегію модернізації сис-
теми бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки» [2]. Завданнями Стратегії є удоскона-
лення методології та перехід на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, а також ство-
рення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку. Суб’єктами бух-
галтерського обліку в державному секторі є розпорядники бюджетних коштів, Державне казначейство та дер-
жавні цільові фонди. На даний час облікова система бюджетної сфери складається з бухгалтерського обліку
виконання державного і місцевих бюджетів та бухгалтерського обліку бюджетних установ .
Відповідно до Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі пропонується
розробити та затвердити 24 національні положення(стандарти) бухгалтерського обліку в бюджетних устано-
вах. Розробка положень(стандартів) бухгалтерського обліку в бюджетних установах здійснюється Державним
казначейством України та Міністерством фінансів. На сьогодні прийнято 19 національних поло-
жень(стандартів) бухгалтерського обліку для державного сектора, з яких 4 регулюють питання фінансової зві-
тності, а решта 15 - питання бухгалтерського обліку (121 «Основні засоби», 122 «Нематеріальні активи»,
123 «Запаси», 124 «Доходи», 125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок», 126 «Оренда»,
127 «Зменшення корисності активів», 128 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені акти-
ви», 129 «Інвестиційна нерухомість», 130 «Вплив змін валютних курсів», 131 «Будівельні контракти»,](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-98-320.jpg)
![132 «Виплати працівникам», 133 «Фінансові інвестиції», 134 «Фінансові інструменти», 135 «Витрати») [3].
Введення в дію прийнятих стандартів перенесено з 2013 на 2015 рік.
У процесі реформування бухгалтерського обліку особлива увага приділяється також питанню створення
та запровадження єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Сьогодні в дер-
жавному секторі використовують два плани рахунків:
- план рахунків бухгалтерського обліку для виконання державного та місцевих бюджетів, який ґрунту-
ється на касовому методі обліку, передбаченому Бюджетним кодексом, і використовується Державним
казначейством України;
- план рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, який історично ґрунтується на методі по-
вного обліку на основі принципу нарахування і застосовується всіма розпорядниками бюджетних коштів.
Єдиний план рахунків повинен бути гармонізований із бюджетною класифікацією, будуватися на ме-
тоді нарахування і забезпечувати формування національних рахунків. Застосування єдиного плану раху-
нків у державному секторі забезпечить відкритість облікових процесів, прозору консолідацію інформації .
Не менш важливу роль в процесі реформування організаційної системи бухгалтерського обліку в
державному секторі займає створення інституту державних бухгалтерів, що сприятиме чіткому розподілу
повноважень і відповідальності між учасникам бюджетного процесу, а також посилення державного фі-
нансового контролю за використанням бюджетних коштів.
У реформуванні бухгалтерського обліку важливим методичним підходом є використання управлінсько-
го обліку, який забезпечить адаптацію обліку до сучасних умов господарювання установ і посилення
контролю за ефективністю використання бюджетних коштів [3]. Належна організація управлінського облі-
ку в бюджетних установах дозволить отримувати інформацію про доходиі видатки за центрами виникнен-
ня і відповідальності, а також калькулювати собівартість нематеріальних послуг бюджетної сфери.
Формування ефективної системи бухгалтерського обліку в бюджетних установах як основного елемента
управління неможливе без належного рівня організації облікової полі тики. При визначенні сфери дії облі-
кової полі тики потрібно враховувати такі чинники: рівень бюджету, з якого здійснюється фінансове за-
безпечення відповідної бюджетної установи(державний, місцевий); рівень бюджетної установи як розпо-
рядника коштів; галузева належність бюджетної установи; рівень фінансового і матеріального забезпе-
чення бюджетної установи; кількість працюючих; обсяги і вид діяльності; ступінь автоматизації обліково-
го процесу. Таким чином, облікова політика як елемент управління установою, дає змогу керівництву
приймати більш раціональні рішення, аналізувати роботу бюджетної установи, здійснювати і контролю-
вати цільове використання засобів відповідно до затвердженого кошторису.
Таким чином, для модернізації системи обліку в державному секторі є необхідним формування єди-
ної нормативно-правової бази, адаптованої до міжнародних норм та вимог, удосконалення методології
обліку та складання звітності, запровадження інформаційних технологій. Вище зазначені напрями удо-
сконалення обліку в бюджетних установах дозволять забезпечити реальність планових показників бю-
джету та їх виконання, визначити основні напрями бюджетного фінансування, забезпечити ефективне
використання фінансових ресурсів та збереження коштів загального та спеціального фондів.
Література
1. Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки: постанова Кабінету Міністрів
України від 16.01.2007 р. № 34 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. minfin.gov.ua.
2. Сушко Н. Реформування бухгалтерського обліку в державному секторі триває / Н. Сушко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. -
98
№ 8-9. – С. 22- 27.
3. Сушко Н. Перспективи запровадження національних положень(стандартів) бухгалтерського обліку в держсекторі / Н. Сушко
//Баланс-бюджет. - 2012. - № 4.-С.2-4.
Ягода Г. А., студентка 4 курсу гр.ОА-102
Наук. керівник: к.е.н., доцент Полякова О. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Ефективна управлінська діяльність органів виконавчої влади є запорукою суспільно-економічного розвитку
держави. Перетворення останніх двох десятиліть внесли істотні зміни у сферу виконавчої влади, взаємовідно-
сини влади і народу, з’явилися нові форми управління, соціальні інститути і структури. Проте сучасний стан
функціонування органів виконавчої влади змушує констатувати необхідність їх системного і комплексного ре-
формування.
В Україні рівень відповідальності апарату державного управління перед суспільством і громадянами знач-
ною мірою залежить від контролю в державному управлінні. Проблема здійснення контролю в органах
виконавчої влади існувала та існує в усіх країнах, однак має різні шляхи вирішення. Для України, важливим є
запровадження сучасних підходів до реалізації контролю в державному управлінні.
Важливості державного контролю приділило увагу достатньо велика кількість вчених, але не зважаючи на
це, це питання в зарубіжних країнах досліджено ще недостатньо.
Аналіз організації державного контролю в системі органів виконавчої влади зарубіжних країн, а саме: Спо-
лучених Штатів Америки, Канади, Японії, Китайської Народної Республіки, Російської Федерації, Республіки
Казахстан, Республіки Білорусь, показує, що у більшості цих країн принципи організації та здійснення контро-
лю в системі органів виконавчої влади закріплено у відповідних законодавчих актах.
У таких країнах як Франція, Португалія, в системі органів державної влади відсутній окремий орган, який
займався б виключно питаннями контролю за виконанням урядових рішень. Немає центрального органу з пе-
ревірки виконання документів, доручень, запитів тощо і у Данії.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-99-320.jpg)
![До джерел, на підставі яких формуються критерії, належать дані Єдиного державного реєстру юридичних
осіб та фізичних осіб – підприємців, Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб, сформова-
ні на підставі судових рішень та оголошень про банкрутство.
Виходячи із зазначеного переліку критеріїв, можуть претендувати на автоматичне бюджетне відшкодуван-
ня ПДВ платники, фінансові результати діяльності яких свідчать про наявність належного рівня податкової
культури, відсутність ознак мінімізації податкових зобов’язань, застосування прозорого механізму формування
сум бюджетного відшкодування ПДВ. Запровадження механізму автоматичного відшкодування ПДВ, тобто –
здійснення централізованого відбору декларацій платників для автоматичного відшкодування, передбачає:
- скорочення строків проведення перевірки;
- відсутність позапланової документальної виїзної перевірки;
- скорочення робочих днів продовження терміну самої перевірки,
- скорочення строків направлення висновків казначейству;
- скорочення строків перерахування казначейством коштів на рахунок платника.
Отже, платники податків при такому режимі відшкодування ПДВ мають очевидні переваги: кожен відчує рі-
вноправне партнерство держави і бізнесу. Це – цивілізована система взаємовідносин, де обидві сторони,
представники бізнесу і податківці , ділові партнери, відкриті, прозорі. Податкова зацікавлена у збільшенні кіль-
кості підприємств, які отримуватимуть автоматичне відшкодування ПДВ. В цьому зацікавлені і самі платники
податку, оскільки відбір платників для автоматичного відшкодування здійснює система. Втручатися в цей про-
цес податківці не можуть, тобто абсолютно виключається будь-який вплив людського фактору.
Крім позитивних сторін практика застосування автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ породила
ряд проблем і помилок, зокрема, помилки податкових органів, наприклад, неправильний розрахунок податків-
цями середньої заробітної плати для визначення відповідності платника податків встановленим критеріям.
Після усунення вказаних помилок кількість автоматичних відшкодувань ПДВ зросла в декілька разів.
Проте багато платників податків і сьогодні не підпадають під заявлені критерії у зв'язку з недостатнім рів-
нем середніх зарплат. Дійсно, відповідати цьому критерію досить непросто, особливо враховуючи середній
рівень заробітних плат в регіонах України. Крім того, на практиці виникають проблеми з автоматичним відшко-
дуванням навіть у тих осіб, які потрапили в списки, оскільки органами державної влади порушуються встанов-
лені законом терміни на виплату такого відшкодування. Проблему посилює також відсутність судової практики
з вказаного питання, що свідчить про неготовність платників податків відстоювати свої права і інтереси в су-
довому порядку.
Проблеми з відшкодування ПДВ вирішуються за допомогою:
а) взаємозаліку зобов'язань із повернення ПДВ за рахунок податкових зобов'язань платника ПДВ або кре-
100
диторів платника ПДВ;
б) списання і реструктуризації боргу уряду з відшкодування ПДВ пропорційно до списання і реструктуриза-
ції боргу платників податків перед бюджетом;
в) виплати заборгованості бюджету платникам податків за рахунок державного бюджету;
г) запровадження різноманітних механізмів, які дали змогу відшкодовувати ПДВ шляхом співпраці з банків-
ською сферою, шляхом надання пільгових кредитів або депозитів.
д) проведення детальної перевірки усіх, хто подав заявку на відшкодування ПДВ (шляхом незалежного ау-
диту);
б) створення єдиного реєстру усіх експортерів, які претендують на відшкодування ПДВ.
Отже, впровадження системи автоматичного відшкодування ПДВ є позитивною тенденцією, оскільки сти-
мулює представників бізнесу до соціально-відповідальної поведінки, що дозволяє отримати економічний
ефект. Проте механізм такого відшкодування вимагає удосконалення з тією метою, щоб їм могли скористати-
ся не лише великі підприємства, але і представники середнього і малого бізнесу. Успішність автоматичного
відшкодування ПДВ залежить не стільки від критеріїв, які встановлені законодавчо, скільки від кадрової полі-
тики влади та успішності проведення адміністративної реформи. Адже податок на додану вартість – це надій-
не джерело збільшення доходів державного бюджету, а тому вирішення питання його реформування є шля-
хом до створення ефективної податкової системи.
Яцун В. М., студентка 3 курсу гр. ОА-111
Наук. керівник: ст. викладач Бондаренко Д. В.
Чернігівський державний інститут економіки і управління
ОЦІНКА ОПЕРАЦІЙ ЗАСТАВИ ДЛЯ ЦІЛЕЙ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Застава є досить поширеним і широковживаним способом забезпечення виконання зобов’язань у
цивільно-господарському обороті. У зв’язку із вступом в силу 1 січня 2004 року Господарського Кодексу
України (далі ГКУ) правове регулювання операцій із застави зазнало певних змін — значно розширилось поле
правового регулювання інституту застави. За таких умов виникає необхідність у дослідженні цього об’єкта та
удосконалення методики обліку операцій з застави [2].
Застава — це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави креди-
тор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем), забезпеченого заставою
зобов'язання, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає на підставі договору, законодавства або рішення суду [2,3].
Сторонами договору застави є заставодавець і заставоодержувач. Ними можуть бути як фізичні, так і
юридичні особи. Основна вимога – заставодавець має бути власником або особою, якій передали майно чи
майнове право, з правом їх застави.
Бухгалтерський облік заставних операцій насамперед залежить від юридичних особливостей передачі
активів у заставу. Перш за все, розрізняють два окремі види застави:](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-101-320.jpg)
![ Іпотека - застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставоодержувача або третьої особи.
Застава - застава рухомого майна, яке передається у володіння заставоодержувача, або згідно його на-
101
казу, у володіння третій особі.
Застава самостійно не існує. Нею можуть забезпечуватися зобов’язання, які витікають з інших договорів
(позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажів та ін.).
Предметом застави може бути майно, цінні папери, майнові права, що відчужуються заставником і на них
може бути обернене стягнення. Це означає, що не можна передавати в заставу майно, що не належить
заставникові на праві власності.
Відповідно до ГКУ, у випадках передбачених договором або законодавством, предмет застави має бути
оцінений. Оцінка є однією з головних проблем заставних операцій. Адже підприємство (заставодавець) має
ряд способів, за допомогою яких можна підвищити вартість заставного майна: доооцінка, індексація тощо. Це
завищує справедливу вартість активу, тому заставоутримувачу необхідно провести аудит звітності
підприємства з інвентаризацією та експертною оцінкою майна підприємства, яке передається в забезпечення
виконання зобов’язань, для визначення достовірної вартості [1].
У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заста-
вою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути
досягнута угода. Основними причинами спорів, які виникають між заставодавцем і заставодержателем, є еко-
номічні та юридичні фактори.
До економічних (облікових) факторів відносяться:
неналежна організація обліку збереженості майна, прийнятого (переданого) в заставу;
неправомірне списання з балансу (прийняття на баланс) об‘єктів застави без переходу права власності на них.
До юридичних:
порушення вимог укладення договору застави;
неналежне оформлення документів, що затверджують право власності на майно, передане (прийняте) в
заставу, тощо [5].
В бухгалтерському обліку заставлене майно відображається на позабалансових рахунках
05 “Гарантії та забезпечення надані”;
06 “Гарантії та забезпечення отримані”[4].
На цих рахунках відображаються суми, передбачені договором застави. Аналітичний облік ведеться за
видами гарантій та забезпечень. Однак, доречніше організувати позабалансовий облік, першочергово за ви-
дами застави (іпотека, заклад, застава товарів в обороті або у переробці, застава майнових прав, застава
цінних паперів), а наступні рівні аналітики – за видами гарантій та забезпечень.
Вартість заставленого майна відображається заставодавцем на рахунку 05 “Гарантії та забезпечення
надані”. При цьому вартість активу з балансу не списується, тому що є власністю заставодавця. Списання
заставленого майна з балансу заставодавця здійснюється лише у випадку невиконання ним свого зо-
бов’язання перед заставодержателем. За рахунок вартості даного майна заставодержатель задовольняє свої
вимоги. Як правило, у разі невиконання заставодавцем своїх зобов’язань, заставодержатель реалізує застав-
лене майно і за отримані кошти повністю погашає зобов’язання заставодавця. При цьому, якщо вартість
реалізації заставленого майна перевищує суму зобов’язань заставодавця, тоді заставодержатель повертає
останньому надлишкову суму коштів. Із суми реалізації заставленого майна заставодержатель утримує суму
штрафів, пені, неустойок за порушення строків виконання зобов’язань заставодавцем.
Для обліку гарантій та забезпечень отриманих договірних зобов’язань використовується рахунок 06
“Гарантії та забезпечення отримані”. Тобто, коли підприємство виступає заставодержателем, то відобразити
отримані в заставу товарно-матеріальні цінності, основні засоби, цінні папери йому потрібно на цьому ж ра-
хунку.
Щодо оподаткування операцій застави необхідно зауважити, що при передачі майна в заставу немає пере-
ходу права власності. Тому, відповідні операції та операції з повернення майна із застави не підлягають опо-
даткуванню податком на прибуток. Це стосується як заставодавця, так і заставодержателя.
Згідно Податкового кодексу України (далі ПКУ) передача майна в заставу (іпотеку) позикодавцю (кредито-
ру), повернення цього майна із застави (іпотеки) після закінчення дії відповідного договору не є об’єктом опо-
даткування ПДВ. Тобто, у сторін, заставодавця та заставодержателя, не буде податкових наслідків при
здійсненні операцій застави. У разі невиконання заставодавцем своїх зобов’язань, як було вищезазначено,
заставодержатель здійснює стягнення на заставлене майно. Проте, в такій ситуації можливі два випадки:
право власності на заставлене майно не переходить від заставодавця до заставодержателя, тобто за-
ставлене майно продається, а заставодержатель отримує грошову винагороду;
право власності на заставлене майно переходить від заставодавця до заставодержателя. Доходи та
витрати сторін договору застави, що пов’язані із зверненням стягнення на предмет застави визначаються
відповідно до ПКУ [2,5].
Реалізація заставленого майна проводиться спеціалізованими організаціями з аукціонів, якщо інше не пе-
редбачено договором, державних підприємств та відкритих акціонерних товариств. Якщо перший аукціон не
відбувся, проводиться другий та наступні аукціони. Коли ж і ці аукціони не відбулися — заставодержатель має
право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому
аукціоні.
Якщо сума, отримана від реалізації предмета застави, не покриває вимог заставодержателя, він має право
отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника у порядку черговості. У зворотному випадку, коли
виручка від реалізації заставленого майна перевищує суму боргу, різниця повертається заставодавцю.
Заставні зобов'язання припиняються у разі:
припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
реалізації предмета застави;](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-102-320.jpg)
![ набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Отже, застава виступає надійним засобом забезпечення виконання зобов‘язання. Хоча й існує ряд про-
блемних питань обліку операцій із заставою — більшість можна вирішити при якісно укладеному договорі про
заставу.
Вагомим недоліком, на нашу думку, є оцінка заставного майна, що вирішується тільки за допомогою екс-
перта з оцінки для визначення справедливої вартості. При цьому доцільно:
спростити процедуру реалізації заставного майна, адже можливі махінації при визначенні ціни на
102
аукціонах;
реалізовувати майно або зараховувати на баланс за ціною, погодженою у договорі застави.
Література
1. Господарський кодекс від 16 січня 2003 р. № 436 – IV / Верховна Рада України – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.
2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755 - VI / Верховна Рада України – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.
3. Закон України “Про заставу” від 02.10.1992 р. № 2654 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2654-12.
4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств,
організацій: Наказ від 30.11.99 р. № 291, зі змінами та доповненнями / Міністерство фінансів України - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/.
5. Романчук К.В. Проблемні питання обліку операцій із заставою [Електронний ресурс] / К.В.Романчук – Режим доступу:
http://www.buhobl.donduet.edu.ua/different/Konf/28-11-2013/Z1.pdf.](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-103-320.jpg)
![делювання. Рішення задачі зводиться до пошуку максимальної дохідності від реалізації продукції в умовах
обмежених обсягів виробничих ресурсів.
Структурна модель задачі має вигляд:
n
F c x
j
a x
V
j j
x j n i m
j
n
j
ij j i
0 ; 1 , ; 1 ,
1
1
max
(1)
де F – дохід від реалізації продукції підприємства (грн.); сj – ціна реалізації одиниці j-го виду продукції
(грн.); xj – кількість продукції j-го виду (ц); аіj – норми витрат і-го виду ресурсу на виробництво одиниці j-го виду
продукції (грн./ц); Vi – фактичний обсяг i-го виду ресурсу (грн.); n – кількість видів продукції, що виробляється
підприємством; m – кількість наявних ресурсів, задіяних у виробничому процесі. У розгорнутому вигляді струк-
турну модель можна представити таким чином:
F c x c x c x c x c x
1 1 2 2 3 3
1
max
a x a x a x a x
V
n n
11 1 12 2 13 3 1 1
a x a x a x ...
a x
V
21 1 22 2 23 3 2 2
a x a x a x a x
V
m m m mn n m
1 1 2 2 3 3
x x x x x x x x
0 , 0 , 0 , 0 , 0 , 0 , 0 , 0
j n i
m
n n
n n
n
j
j j
1 , ; 1 ,
...
...
...
1 2 3 4 5 6 7 8
(2)
Норми витрат і-го виду ресурсу на виробництва j-го виду продукції у матричній формі мають такий вигляд:
a a a a
... ...
j n
11 12 1 1
a a a a
... ...
j n
21 22 2 2
... ... ... ... ... ...
m m mj mn
ij
a a a a
a
... ...
1 2
.
Підвищення рівня дохідності підприємств можливе за оптимального розподілу ресурсного потенціалу. Для
вирішення вказаного завдання запропоновано економіко-математичну модель, результатом виконання якої є
оптимізація використання обмежених виробничих ресурсів. Реалізація моделі на практиці дає можливість ви-
явити резерви для вивільнення ресурсів та напрями їх використання, що сприятиме підвищенню рівня прибут-
ковості підприємства за умови ефективного використання його ресурсного потенціалу.
Михалев П. С., студент 3 курса гр. 11-МОА
Научный руководитель: к.т.н., доцент Копелиович Д. И.
Брянский государственный технический университет (г. Брянск, Россия)
СОСТАВНОЕ СОВЕРШЕННОЕ ХЕШИРОВАНИЕ
Задача поиска информации является краеугольной задачей любой информационной технологии. В на-
стоящее время хеширование при определённых условиях является самым быстрым методом поиска инфор-
мации. Составное совершенное хеширование является одним из самых перспективных видов хеширования,
так как оно быстрое, точное и в то же время безопасно [1].
Составное совершенное хеширование это новая схема хеширования, основанная на двухуровневой
структуре данных.
На первом уровне используется динамическое хеширование (например, линейное хеширование), резуль-
тат которого - позиция в таблице, хранящейся в оперативной памяти. Строка этой таблицы: (Ai, Bi, hi) (адрес
экстента, размер экстента, функция хеширования для этого экстента).
На втором уровне применяется своя функция хеширования для каждого экстента.
Экстент (англ. extent, протяженность) — в файловых системах, непрерывная область носителя информации.
Как правило, в файловых системах с поддержкой экстентов большие файлы состоят из нескольких экстентов,
не связанных друг с другом напрямую [2].
ЭКСТЕНТЫ И БЛОКИ.
Во многих файловых системах, в общем случае файл хранится в виде «заголовка», то есть некой относи-
тельно небольшой структуры данных (например, inode и косвенных блоков в ext3 или строки Master File Table
в NTFS), который содержит указатели на участки носителя информации, где по кускам хранится содержимое
106](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-107-320.jpg)
![файла. В традиционных файловых системах это указатели на отдельные блоки (минимальные участки носи-
теля, которые можно прочесть или записать за раз). В ряде современных файловых систем используются
указатели не на блоки, а на экстенты.
Использование указателей на экстенты имеет ряд преимуществ над схемой с указателями на отдельные
блоки. Поскольку все данные в одном экстенте расположены на диске подряд, повышается скорость чтения и
записи файла и понижается степень фрагментации дискового пространства. При одинаковом размере и орга-
низации структуры данных «заголовка» файла файловая система с поддержкой экстентов будет иметь боль-
ший максимальный размер файлов.
Главный недостаток экстентов — повышенная сложность реализации файловой системы.
Следует заметить, что использование алгоритма распределения блоков, который распределяет их по воз-
можности из непрерывного участка, повышает скорость чтения и записи данных и отчасти компенсирует от-
сутствие поддержки экстентов. Скорость доступа к файлу также можно повысить, если заранее зарезервиро-
вать под файл по возможности непрерывный участок на диске (например, через системный вызов fallocate в
Unix или через SetFileValidData и SetEndOfFile в Microsoft Windows); впрочем, такое резервирование полезно,
даже если файловая система не поддерживает экстенты.
Рисунок 1: общая схема составного совершенного хеширования
Характеристики составного совершенного хеширования:
1. Доступ за одно обращение к диску;
2. Высокий коэффициент заполнения (до 95%);
3. Высокая сложность реорганизации;
4. Необходимо управление экстентами.
КОНЦЕПЦИИ ЛИНЕЙНОГО ХЕШИРОВАНИЯ.
На первом шаге составного совершенного хеширования обычно происходит линейное хеширование. В на-
чале опишем его. Кратко опишем термины, используемые в этом описании. Линейное хеширование расши-
ряет файл, потом расщепляет сегмент по одному в линейном порядке 0, 1, 2.....
Когда сегмент разбивается, примерно половина его записей будут удалены и будут восстановлены в но-
вом сегменте в конце файла. Не существует индекса, для которого необходим только один указатель p, по-
казывающий какой сегмент будет разделен следующим. Когда все сегменты в файле разделены, указатель
сбрасывается на первый сегмент(0), и процесс начинается снова, но теперь с файлами в 2 раза больше. Пе-
реполненные записи создают явные указатели на отдельные области переполнениях[3].
Мы рассмотрим только один случай, когда начальный размер файла равен 1. После L завершений файл
удваивается или расширяется, его размер составляет 2^L. L- называется уровнем файла.
Используем серию разделительных функций hi(k), одну для каждого уровня файла, где каждый hL(k) хе-
шируется случайно на интервале [2^L] , мы получим хеш-функцию.
K(h)- является действительным числом, чтобы получить целое число сегмента мы используем. Дальше
мы будем использовать реальные числа сегмента, и предположим усечение, чтобы получить целое число
сегмента. Пусть D(k) распределяется равномерно, как большое количество сегментов по мере необходимо-
сти. Тогда пример линейного хеширования представлен на (1).
(2) также иллюстрирует основные задачи линейного Хеширования :c каждыми hi(k) разделение функций
(к) распределяет равномерно по записи свой ассортимент сегментами, то в течение расширение файла по-
прежнему нерасщепленной сегмента будет содержать в два раза больше записей, которые уже были разде-
лены.
ВЫБОР ФУНКЦИЙ ХЕШИРОВАНИЯ НА ВТОРОМ УРОВНЕ.
Параметры функции должны занимать мало места, например, деление с остатком.
Процедура вставки: Если на втором уровне нет коллизии, то выполняется вставка, в случае коллизий де-
лается попытка подобрать другую функцию хеширования. В случае неудачи - увеличение экстента и подбор
новой функции.
Очень большие экстенты неэффективны, поэтому нужно использовать расщепление на первом уровне.
107](https://image.slidesharecdn.com/zbirnikmaterialiv-140912080542-phpapp01/85/Zbirnik-materialiv-108-320.jpg)
Zbirnik materialiv
- 1. MlHlCTEPcTBo освlти lнАуки укрАТни lнститут lнновАцlЙних тЕхнологlЙ l змlсту освlти чЕрнlгlвськиЙ дЕржАвниЙ Iнститут Економlки l упрАвл!ння чЕрнlгlвськиЙ нАцlонАльниЙ тЕхнологlчниЙ унlвЕрситЕт студЕнтськЕ нАуковЕ товАриство чдl Еу жркl вськи й няцlоняльни й вконом lчни й yHi вврситст l нститут м Ен Еджм Енту l нФормацl й н их систЕм, латвiя гом Ел ьськиЙ двр>t<двн и Й ун l внрситЕт tMBHl ордн цискА сkори ни, Бiлорусь ьрянськи й дЕр)кАвн и й твхн tч ний ун l ввFситЕт, росiя сучдсний ryмАнlтАрний lнституг рЕспуБлlки молдовА, молдова гомЕльськиЙ оtлlдл мlжнАродного унlвЕрситЕту кмитсо>, Бiлорусь зБIрник мАтЕрlАлlв М iжнародноТ студентськоТ науково-п ракти ч нот конферен цiт <tюНlсТЬ НАУкИ f 201 4D 17 -18 KBITH я 2014 року Чернiгiв, 2014
- 2. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ІНАУКИ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СТУДЕНТСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ЧДІЕУ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, Латвія ГОМЕЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ФРАНЦИСКА СКОРИНИ, Білорусь БРЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, Росія СУЧАСНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА, Молдова ГОМЕЛЬСЬКИЙ ФІЛІАЛ МІЖНАРОДНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «МИТСО», Білорусь ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ Міжнародної студентської науково-практичної конференції «ЮНІСТЬ НАУКИ – 2014» 17- 18 квітня 2014 року Чернігів 2014 1
- 3. 2 УДК 3 ББК 6 Ю 52 ЮНІСТЬ НАУКИ - 2014: МІЖНАРОДНА СТУДЕНТСЬКА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ (м. Чернігів,17 - 18 квітня 2014 року): Збірник матеріалів конференції. – Чернігів: ЧДІЕУ, 2014. – 226 с. Редакційна колегія: Голова редколегії: Гонта Олена Іванівна – доктор економічних наук, професор, проректор з наукової та міжнародної діяльності Члени редакційної колегії: Кирилюк Юрій Володимирович – кандидат еконономічних наук, доцент, перший проректор з науково-педагогічної та методичної роботи Ремньова Людмила Михайлівна – кандидат економічних наук, доцент, декан фінансово-економічного факультету Юрченко Марина Євгенівна – кандидат фізико-математичних наук, доцент, декан обліково-економічного факультету Пономаренко Сергій Іванович – кандидат екнономічних наук, доцент, декан факультету менеджменту Корнієнко Ігор Валентинович – кандидат технічних наук, доцент, в.о. декана інженерно-будівельного факультету Ніщимна Світлана Олексіівна – кандидат юридичних наук, доцент, декан юридичного факультету Мельников Сергій Володимирович – кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету природокористування і туризму Сканцев Віталій Михайлович – кандидат технічних наук, доцент, проректор з наукової роботи Брянського державного технічного університету Коваленко Сніжана Олександрівна – кандидат сільськогосподарських наук, доцент, завідувач кафедри менеджменту і економіки Гомельського філіалу Міжнародного університету «МИТСО» Трусевич Микола Володимирович – доктор економічних наук, професор, проректор з наукової роботи Сучасного гуманітарного інституту Республіки Молдова Відповідальний секретар: Кормило Ірина Миколаївна – провідний спеціаліст відділу підготовки науково-педагогічних кадрів У збірник увійшли тези доповідей студентів, магістрантів, аспірантів вищих навчальних закладів України, Республіки Білорусь, Мо- лдови та Росії у яких зосереджено увагу на актуальних питаннях соціально-економічного розвитку суспільства, фінансової стабільнос- ті держави, проблемах менеджменту, маркетингу та управління проектами, розвитку банківської системи, застосуванні сучасних інфо- рмаційних технологій в економіці та управлінні, організації обліково-аналітичної роботи, проблемах природокористування, перспекти- вах розвитку туризму, використанні сучасних технологій будівництва, геодезії та геоінформатики, проблемах юридичної науки і практи- ки, соціології, психології та соціальної роботи, гуманітарних аспектах розвитку суспільства. Матеріали надруковані в авторській редакції. УДК 3 ББК 6 Ю 52 ЮНОСТЬ НАУКИ - 2014: МЕЖДУНАРОДНАЯ СТУДЕНЧЕСКАЯ НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКАЯ КОНФЕРЕНЦИЯ (г. Чернигов,17 - 18 апреля 2014 года): Сборник материалов конференции. – Чернигов: ЧГИЭУ, 2014. – 226 с. Редакционная коллегия: Председатель редколлегии: Гонта Елена Ивановна – доктор экономических наук, профессор, проректор по научной и международной деятельности Черниговского государственного института экономики и управления Члени оркомитета: Кирилюк Юрий Владимирович – кандидат экономических наук, доцент, первый проректор по научно-педагогической и методической работе Ремнева Людмила Михайловна – кандидат экономических наук, доцент, декан финансово-экономического факультета Юрченко Марина Евгеньевна – кандидат физико-математических наук, доцент, декан учетно-экономического факультета Пономаренко Сергей Иванович – кандидат экономических наук, доцент, декан факультета менеджмента Корниенко Игорь Валентинович – кандидат технических наук, доцент, и.о. декана инженерно-строительного факультета Нищимная Светлана Алексеевна – кандидат юридических наук, доцент, декан юридического факультета Мельников Сергей Владимирович – кандидат педагогических наук, доцент, декан факультета природопользования и туризма Сканцев Виталий Михайлович – кандидат технических наук, доцент, проректор по научной работе Брянского государст- венного технического университета Коваленко Снежана Александровна – кандидат сельскохозяйственных наук, доцент, заведующая кафедрой менеджмен- та и экономики Гомельского филиала Международного университета «МИТСО» Трусевич Николай Владимирович – доктор экономических наук, профессор, проректор по научной работе Современного гуманитарного университета Республики Молдова Ответственный секретарь: Кормыло Ирина Николаевна – ведущий специалист отдела подготовки научно-педагогических кадров В сборник вошли тезисы докладов студентов, магистрантов, аспирантов высших учебных заведений Украины, Республики Бела- русь, Молдовы и России, в которых сосредоточено внимание на актуальных вопросах социально-экономического развития общест- ва, финансовой стабильности общества, проблемах менеджмента, маркетинга и управления проектами, развития банковской систе- мы, использования современных информационных технологий в экономике и управлении, организации учетно-аналитической рабо- ты, проблемах природопользования, перспективах развития туризма, использования современных технологий в строительстве, гео- дезии и геоинформатики, проблемах юридической науки и практики, социологии, психологии и социальной работы, гуманитарных аспектах развития общества. Материалы напечатаны в авторской редакции. ISBN 978-966-2188-50-9 Видавництво ЧДІЕУ, 2014 Редакційна колегія, 2014 Автори, 2014
- 4. ЗМІСТ СОДЕРЖАНИЕ СекцияТеорія і практика соціально-економічного розвитку суспільства Секция Теория и практика социально-экономического развития общества Алексейчук В. О. Місце хлібобулочних виробів серед основних продуктів харчування……...... 7 Воронкова А. В. Некоторые аспекты повышения конкурентоспособности промышленности Республики Беларусь ……………………………………………………………….. 8 Гармай Н. А. Сучасні аспекти управління трудовими ресурсами ……………………………. 9 Долгополов М. Г. Соціально-орієнтоване ринкове господарство ………………………………….. 10 Домашенко С. В. Оцінка конкурентоспроможності сучасної економіки України…………………. 11 Левківський В. В. Інвестиційне співробітництво України з КНР з позицій зовнішньоекономічної безпеки……………………………………………………… 12 Литвиненко Ю. О. Правове регулювання ринку землі в Україні……………………………………… 13 Ніценко Л. А. SWOT-аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні……………………….. 14 Пчельнікова К. А. Сучасний стан та перспективи розвитку інвестиційної діяльності в Україні… 16 Редька Є. В. Сучасний стан і перспективи розвитку готівкового обігу в Україні …………… 17 Росохач О. В. Інноваційність як рушійна сила розвитку аграрного сектору економіки України……........................................................................................................... 3 18 Пчельнікова К. А. Безробіття як важлива соціально-економічна проблема………....................... 19 Савченко В. А. Сучасні тенденції розвитку роздрібної торгівлі в Україні……………………… 21 Савченко С. В. Особливості процесу приватизації в Україні …………………………………….. 22 Севрюк О. С. Аналіз параметрів безробіття в Україні …………………………………………... 23 Чепикова Н. С. Трудовой потенциал – национальное богатство Республики Беларусь …… 24 Чхаїдзе В. О. Економічні і соціальні наслідки інфляції в Україні ……………………………… 26 Шатирко Д. В. Особливості венчурного інвестування в Україні ……………………………….. 27 Секция Фінансова стабілізація: основні чинники, стратегія і тактика Секция Финансовая стабилизация: основные факторы, стратегия и тактика Андросенко В. В. Основні напрямки стимулювання заощаджень населення……………………. 29 Болва Ю. М. Ринок цінних паперів в Україні: актуальні проблеми та шляхи вдосконалення ………………………………………………………………………… 30 Борисенко Я. М. Проблеми фінансового забезпечення підприємств хлібопекарної галузі ….. 31 Голачова В. В. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку в Україні……………… 33 Гололоб Ю. В. Напрями забезпечення рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємств України …………………………………………………………………. 35 Горбач М. В. Проблеми формування капіталу підприємств України ………………………… 36 Гривко С. Д. Роль фінансової стратегії підприємств машинобудівного комплексу у стабілізації та економічному зростанні на макрорівні………………………….. 37 Гродзіцька К. А. Зміни в адмініструванні податку на додану вартість …………………………… 39 Дорош Т. С. Теоретичні аспекти поняття "система оподаткування" ………………………… 40 Калашников А. Н. Индикаторы состояния и развития экономики регионов…………..…………… 41 Катрушенко К. М. Фінансовий контролінг на вітчизняних підприємствах: необхідність та проблеми впровадження …………………………….….….….….….….….….…... 42 Коптило М. В. Перегляд споживчого кошика як необхідна умова виживання……….….….… 44 Лазоренко Т. В. Медичне страхування та його розвиток в Україні ……………………………… 45 Малетич Х. М. Управління державними запозиченнями у контексті забезпечення фінансової безпеки України ………………………………………………………… 47 Омеляненко М. О. Залучення капіталу за допомогою ІРО в умовах глобальної фінансової нестабільності ………………………………………………………………………… 48 Полянінова Л. В. Фінансовий аспект реформування охорони здоров’я …………….................... 50 Решетько М. В. Проблеми фінансового забезпечення підприємницької діяльності в Україні 51 Сіренко К. Ю. Головні проблеми інноваційного розвитку легкої промисловості України….. 52 Снитко О. М. Реформування пенсійної системи в Україні ……………………………………... 54 Сташук І. І. Фінансове забезпечення підприємств електропостачання в Україні………… 55 Стецюн І. М. Організація управління грошовими потоками на вітчизняних підприємствах харчової промисловості …………………………………………………………… 57 Ходос О. О. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів………… 58 Троїло Т. С. Практичний підхід щодо покращення управління дебіторською заборгованістю на підприємстві …………………………………………………… 60 Юрченко- Титаренко А. Ю. Розвиток національної депозитарної системи в Україні ………...................... 61 Шпарун Д. В. О критериях оценки степени инновационности развития социально-экономической системы ……………………………………………… 63 Секція Проблеми менеджменту, маркетингу та управління проектами в умовах сучасних трансформацій Секция Проблемы менеджмента, маркетинга и управления проектами в условиях современных трансформаций Баранова Н. А. Синергетический эффект и экономическая эффективность ………………… 64 Ніценко Л. А. Вплив глобалізації на маркетинг ………………………………………................ 65
- 5. Сахно К. Ю.Прогнозування інвестиційних проектів з використанням методів математичної статистики ……………………………………………………………. 66 Супрун Д. В. Підвищення конкурентоспроможності підприємств на ринку чайної промисловості України ……………………………………………………………… 67 Фесюн Т. Ю. Обгрунтування сутності та складових інноваційного потенціалу…………….. 68 Солошин О. С. Теоретичні передумови формування сучасних інструментів менеджменту 69 Шипарєва В. В. Використання моделей зрілості при антикризовому управлінні підприємством ……………………………………………………………………….. 71 Секція Проблеми розвитку банківської системи на сучасному етапі Секция Проблемы развития банковской системы на современном этапе Петренко А. М. Кредитування населення на споживчі потреби та перспективи його розвитку в Україні …………………………………………………………………… 73 Дирда Т. А. Методи управління кредитними ризиками банків України ……...................... 74 Зиза І. Г. Банківське інвестиційне кредитування та перспективи його розвитку в Україні………………………………………………………………………………….. 75 Литовченко К. А., Суржик В. Г. Проблеми та перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні……. 76 Саенко М. В. Грошово-кредитна політика Національного банку та шляхи її удосконалення ………………………………………………………………………. 78 4 Черненко В. В., Мринська О. О. Проблемні та перспективні аспекти іноземних інвестицій в банківську систему України ……………………………………………………………………… 79 Секція Удосконалення методики та організації обліково-аналітичної роботи Секция Совершенствование методики и организации учетно-аналитической работы Аврамишина В. К. Проблеми та напрями удосконалення обліку основних засобів на підприємствах ………………………………………………………………………… 80 Андрушко Н. П. Проблеми відображення податкових різниць в обліку і звітності українських підприємств ……………………………………………............................................ 81 Бондаренко С. О. Зарубіжний досвід оподаткування доходів фізичних осіб …………………….. 83 Вареник Т. А. Особливості сплати податку на житлову нерухомість в Україні ……………… 84 Вареник Т. А. Особливості обліку запасів за вітчизняними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку ……………………………………………………………… 85 Жимолостнова М. Ю. Ключові аспекти побудови управлінського обліку готової продукції…………. 87 Жукова М.Ю. Проблемні аспекти документального оформлення, обліку та оподаткування представницьких витрат …………………………………………. 88 Ляшенко І. Г. Актуальні аспекти впровадження управлінського обліку в бюджетну сферу.. 90 Пилипчук О. С. Методологічні засади ефективності функціонування державного фінансового контролю ………………………………………………………………. 90 Пономаренко Т. В. Проблемні аспекти переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності та шляхи їх вирішення ………………………………………………………………. 92 Сакун Т. В. Вплив ПДВ на діяльність промислових підприємств …………………………… 93 Ситник В. І. Окремі аспекти нарахування амортизації ………………………………………... 94 Смірнова К. В. Методичні прийоми проведення аналізу фінансової стійкості та імовірності банкрутства підприємств України …………………………………………………. 96 Фуголь В. О. Основні аспекти реформування бухгалтерського обліку бюджетних установ 97 Ягода Г. А. Зарубіжний досвід здійснення контролю в органах виконавчої влади………. 98 Ягода Г. А. Проблемні питання реалізації механізму автоматичного відшкодування податку на додану вартість ………………………………………………………… 99 Яцун В. М. Оцінка операцій застави для цілей бухгалтерського обліку ………………….. 100 Секція Сучасні напрями економіко-математичного моделювання Секция Современные направления экономико-математического моделирования Мостова М. А. Оцінка систем на основі моделі ситуаційного управління ……........................ 103 Богомоленко Ю. А. Методичний інструментарій оцінки конкурентоспроможності регіону………. 104 Деркач А. П. Оптимізація виробничих ресурсів підприємства ……………………………….. 105 Михалев П. С. Составное совершенное хеширование …………………………………………. 106 Мілка К. О. Використання економічних програм в операційній системі Linux.................... 108 Мілка К. О., Осипенко Є. Л. Сучасні інструменти оптимізації транспортних затрат ………………………… 109 Олешко О. О. Математичне моделювання та коп’ютерні технології в управлінні фінансової діяльності підприємства ……………………………………………… 111 Пономаренко А. К. Применение нейросетевых технологий для определения необходимости проведения антикризисных мер на предприятии……………………………….. 112 Пчельнікова К. А., Деркач А. О. Лінійна регресійна модель залежності зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на успішність студента …………………………………………………….. 113 Сіра Л. В. Моделювання стратегічного розвитку підприємства ………………………….. 114
- 6. Секція Економіка природокористуваннята екологічна безпека Секция Экономика природопользования и экологическая безопасность Іващенко Р. C. Ефективність застосування мікробного препарату поліміксобактерин при вирощуванні льону-довгунця ……………………………………………………… 116 Марчук А. Р. Сучасні біологічні препарати - ефективний засіб захисту сільськогосподарських рослин та підвищення їх продуктивності……………. 117 Хрол О. І. Вплив агротехнічних прийомів на розвиток кореневих гнилей озимої пшениці…………………………………………………………………………………. 118 Чуйко В. П. Зелені покрівлі – інноваційний метод покращення екологічного стану міста 119 Шкаберда В. Лосеферма як перспективний об’єкт екологічного туризму Чернігівщини….. 121 Секція Перспективи розвитку національного туристично-рекреаційного комплексу Секция Перспективы развития национального туристическо-рекреационного комплекса Барбаш С. А. Регулювання ринків туристичних послуг …………………………….................. 123 Берізка К. А. Управління сезонністю в туристичній сфері ……………………………………. 124 Бичок А. П, Кокта О. В. Перспективи розвитку релігійного та паломницького туризму в Україні …… 126 Гончаренко І.С., Гончаренко О.С. Історія та сучасний стан готельного господарства м. Чернігів……………….. 128 Гришко В. В. Перспективи розвитку оздоровчого туризму в умовах сучасної політичної ситуації ………………………………………………………………………………… 129 Задерей О. В. Перспективи збільшення туристичних потоків України в сучасних умовах… 130 Казимір К. Л. Ресурси розвитку сільського туризму …………………………………………… 132 Сапега М. М. Стратегія синергізму як головна передумова розвитку туристично- рекреаційного комплексу ………………………………………………………… 133 Слесар Р. І. Місце виставкових заходів в діяльності туристичного оператора…………… 134 Старікова О. В. Чудотворні ікони Чернігівщини …………………………………………………… 135 Сулим Н. М. Міжнародний досвід організації дитячого туризму …………………………… 136 Завидей М. Г. Исследование туристических услуг используемых населением Молдовы… 138 Секція Сучасні інформаційні технології в економіці та управлінні Секция Современные информационные технологии в экономике и управлении Драгуновская О. И., Журин В. О. Использование автоматизированной системы мониторинга деятельности студентов для выявления личностных качеств, отличающих людей, склонных к работе в IT-сфере ……………………………………………………... 140 5 Мілка К. О., Олешко О. О., Ткач Є. О. Використання пакету MATHCAD при дослідженні моделей економічної динаміки ……………………………………………………………………………….. 141 Позній В. В. Геомаркетинг як рушійна сила сучасної економічної системи………………… 143 Прочай Л. В. Дистанційна робота у глобальній мережі INTERNET ………………………….. 144 Тимощенко Д. М. Інформатизація як магістральний шлях розвитку цивілізації …………………. 145 Царенко А. В. Хмарні технології як інструмент організації навчального процесу..………….. 146 Якосенко М. С. Інформаційні технології в управлінні комунікаціями на підприємстві ……….. 147 Посадська А. С. Вирішення задач логістики з використанням програмних продуктів PTV Vision та ArcGIS 149 Секція Сучасні технології будівництва, геодезії та геоінформатики Секция Современные технологии строительства, геодезии и геоинформатики Артюх А. Б. Використання альтернативних джерел енергії для опалення будинків…….. 150 Асауленко О. О. Аналіз конкурентного поля забудовників на прикладі міст Києва і Донецька………………………………………………………………………………. 151 Кезля П. О. Розрахунок будівельних конструкцій за допомогою програмного комплексу SCAD Office …………………………………………………………………………… 153 Кирда С. В., Литвиненко А. М. Проектні пропозиції до ревіталізації промислової зони колишнього заводу «Октябрьский молот» в м. Чернігові ……………………………………………... 155 Крошка О. В. Інтеграція розвитку територій з умовами функціонування ГІС……………….. 157 Корзаченко М. М. Будівництво на просадочних лесових грунтах …………………………………. 158 Кравченко О. В., Скепська К. Л. Сучасні технології оздоблюваного бетону………………………………………. 160 Кравченко О. В., Скепська К. Л. Стабілізація грунтових вод в Масанах за допомогою дренажної системи … 161 Потапенко В. В., Чуйко О. Ю. Модернізація малоповерхових житлових будинків перших масових серій з влаштуванням мансард …………………………………………………………….. 162 Терпицький А. Г. Використання підземного простору ………………………………...................... 164 Федоренко Д. І. Використання композитної арматури в будівельних конструкціях ………... 165 Фоміних О. О., Сінокосов В. Ю. Про доцільність енергоефективної реконструкції житлових багатоквартирних будинків Чернігівщини ………………………………………. 166 Горб О. М. Обстеження підземелля будинку Ігумена на території Єлецького монастиря в м. Чернігові……………………………………………………………. 167 Карпенко М. І. Будівництво в складних інженерно-геологічних умовах………………………. 169
- 7. Секція Актуальні питаннясоціології, психології та соціальної роботи Секция Актуальные вопросы социологии, психологии и социальной работы Апанасенко В. О. Соціально-психологічна робота з дівчатами (14-18 років) – жертвами сімейного насильства ………………………………………………………………. 170 Біла А. М. Діяльність соціального працівника з формування культури статевого виховання старшокласників ………………………………………………………… 171 Бойченко С. Г., Пивоваренко К. П. Патріотизм у розумінні сучасної молоді………………………………………….. 172 Василець В. Л., Басович С. Б. Соціальна робота з різними категоріями дітей та молоді …………………….. 173 Діхтярук О. П. Прийомна сім’я як об’єкт соціальної роботи …………………………………..… 174 Дорошенко Я. Л., Скойбеда Ю. О. Організація та управління системою соціального захисту осіб з обмеженими можливостями в Україні…………………………………………….. 176 Ілліна О. С. Деякі аспекти соціальної роботи з особами, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі …………………........................................................... 176 Кальницька К. О., Шматко Т. М. Вплив гендерних стереотипів на професійну кар’єру жінки …………………... 178 Кальницька К. О., Зазимко О. А. Психологічні технології роботи з жінками-жертвами домашнього насильства …………………………………………………………………………… 179 Кошова Є. Ю. Пiдходи та принципи психологiчного консультування молодих сімей ……… 181 Мозоль О. О. Основні професійно-статусні характеристики до майбутніх фахівців із соціальної роботи …………………………………………...................................... 182 Панько М. В. Особливості профілактичної роботи з попередження девіантної поведінки підлітків ………………………………………………………………………………… 184 Пелешук Л. М. Соціальна профілактика домашнього насильства над дітьми ……………….. 185 Піроцький Б. Ю. Люди з функціональними обмеженнями як спеціальна група клієнтів соціальної роботи …………………………………………………………………… 187 Сухаренко Н. О. Особливості соціальної роботи з військовослужбовцями ……………………. 188 Секція Держава і право: проблеми взаємодії на сучасному етапі Секция Государство и право: проблемы взаимодействия на современном этапе Адамчик Н. О. Митна політика та її основні елементи …………………………………………… 190 Динник Н. С. Митна справа в незалежній Україні: становлення та розвиток ………………. 191 Коваленко Ю. В. Міжнародне співробітництво з питань державної митної справи……………. 192 Коваленко Ю. В. Правові засади діяльності іноземних банків в Україні: окремі положення….. 193 Корольова Ю. М. Кримінальна відповідальність за сепаратизм …………………………………… 194 Маняко А. О. Митна справа за часів царизму ……………………………………………………. 196 Мига В. С. Правове регулювання діяльності національного банку України на відкритому ринку: окремі засади…………………............................................... 197 Новік Ю. Ю. Особливі процедури митного контролю в Україні…………………………………. 199 Новік Ю. Ю. Правове регулювання розвитку банківської системи України: деякі проблеми………………………………………………………………………………. 200 Пирховська К. А. Деякі засади правового регулювання розвитку банківської системи в Україні …………………………………………………………………………………. 202 Пирховська К. А. Актуальні питання боротьби з контрафактними товарами під час їх переміщення через митний кордон України ……………………………………. 203 Полосьмак І. М. Особливості розвитку митної справи в радянський період …………………… 205 Фоменко І. Б. Проблеми наповнення місцевих бюджетів …………………………................... 206 Чиж Т. В. Проходження служби в органах доходів і зборів …………………………………. 207 Юрчик А. В. Заходи щодо запобігання та протидії контрабанді в Україні……………………. 209 Секція Гуманітарні науки як основа побудови фундаменту духовності держави Секция Гуманитарные науки как основа построения духовности общества Vorotniyk O. G., Chmil V. N. А fine line between madness and genius. Nicola Tesla…………………………... 211 Зеляк Д., Шкурко Д. Honey bee losses ……………………………………………………………………… 212 Ковальська О. І. Формування мовленнєвих і комунікативних умінь під час виконання проблемно-ситуативних завдань …………........................................................ 213 Красковська Я. Г. Socio-cultural impact of tourism on the state spirituality………………………….. 214 Мачульська А. Г. Специфіка використання навчальних ігор на заняттях з української мови . 215 Панченко Д. П. Future life ………………………………………………………………………………. 216 Редька Є. В., Дідовець Ю. М. The role of foreign languages in the modern world ………………………………... 217 Рябус Л. С. Теоретичні засади особистісно орієнтованого навчання ……………………… 218 Севрюк О. С. Ідея громадянської активності в творчості Т. Шевченка та її сучасна інтерпретація …………………………………………………………………………. 219 Ткаченко А. С. Grüner Tourismus in der Ukraine ……………………………….............................. 220 Топал А. С. Інформаційні війни в контексті сучасного постіндустріального суспільства.. 221 Чхаїдзе В. О. Significance of religion in modern society life ……………………………………… 222 Терещенко В. О., Шадура А. П. Use of biotechnology in agriculture…………………………………………………. 223 6
- 8. Секція Теорія іпрактика соціально-економічного розвитку суспільства Секция Теория и практика социально-экономического развития общества 7 Алексейчук В. О., аспірант кафедри фінансів Наук. керівник: к.е.н., професор кафедри фінансів Маргасова В. Г. Чернігівський державний інститут економіки і управління МІСЦЕ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ СЕРЕД ОСНОВНИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ Продовольчий комплекс будь-якої країни, в тому числі і хлібопекарська галузь є важливим об’єктом дер- жавного регулювання, особливо в умовах розвитку та вдосконалення ринкових відносин. Продумана держав- на політика в даній сфері може призвести як до покращення економічної ситуації в країні, так і до підвищення її ролі в міжнародному економічному середовищі. В Україні хліб справедливо вважається продуктом харчування номер один. Його споживають і надалі вико- ристовуватимуть у своєму харчовому раціоні люди незалежно від їх рівня доходів. Попит на цей важливий для життя продукт ніколи не впаде. Хліб споживають постійно, отже, щодня витрачаються «живі» гроші на його купівлю. Його ціна і якість завжди будуть знаходиться в центрі пильної уваги населення нашої країни. У цьому сенсі доступність хліба стає запорукою соціальної стабільності українського суспільства. Виробництво хлібобулочних виробів є одним з основних видів виробництв продуктів харчування, щоб по- бачити це, проаналізуємо його виробництво серед інших основних продуктів харчування, використовуючи дані наведені в таблиці 1 та дослідимо його тенденцію. Таблиця 1 Виробництво основних продуктів харчування в Україні в 2003-2012 роках Продукти (тис.т) 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 Яловичина і 284 198 193 200 222 167 121 111 82 69 телятина Свинина 99 88 99 155 203 171 135 172 211 178 М'ясо і субпродукти птиці 170 241 332 418 548 654 739 784 826 836 Вироби ковбасні 271 332 309 301 330 335 272 281 290 285 Напівфабрикати м’ясні 73 220 142 149 178 94 73 96 109 104 Овочі консервовані натуральні 93 102 150 158 101 140 147 118 154 153 Джеми, желе, пюре, пасти 71 61 94 81 85 92 62 56 59 64 Олія соняшникова 1257 1343 1381 2078 2226 1863 2772 2990 3177 3611 Маргарин і продукти 250 282 302 311 317 316 353 363 359 326 анолог. Молоко оброблене рідке 645 716 864 820 863 808 770 801 891 909 Масло вершкове 137 116 120 104 100 85 74 80 77 88 Сири 231 295 358 310 339 328 309 286 255 245 Продукти 427 467 499 524 532 532 492 479 474 486 кисломолочні Крупи 294 335 342 322 318 363 397 340 356 371 Вироби хлібобулочні 2335 2307 2264 2160 2034 1978 1828 1808 1769 1607 Цукор 2486 2147 2139 2592 1867 1571 1275 1805 2586 1954 Кондитерські вироби 498 554 568 544 585 596 596 604 575 565 Вироби макаронні 110 100 104 108 107 113 108 116 135 144 Всього: 11734 11908 12265 13341 12962 12214 12532 13300 14396 14007 Проаналізувавши дані з таблиці 1, бачимо, що виробництву хлібобулочних виробів припадає досить ваго- ма частка виробництва серед усіх інших продуктів харчування. Також бачимо, що вагома частка належить та- кож і виробництву соняшникової олії та цукру. Загальна тенденція виробництва хлібобулочних виробів в Укра- їні за останні десять років йде на спад. Як бачимо виробництво хліба в 2012 році в порівнянні з 2003 роком зменшилось на 728 тис.т. Проаналізуємо частку виробництва хлібобулочних виробів серед основних продуктів харчування у відсот- ковому відношенні. Для цього використовуючи дані таблиці 1, скористаємось формулою 1 та внесемо всі дані до таблиці 2. % хб = Вироби хлібобулочні Всього х 100 % …………………(1) Таблиця 2 Частка виробництва хлібобулочних виробів серед основних продуктів харчування в Україні в 2003-2012 роках Продукти 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 Вироби хлібобу- лочні (%) 19,9 19,4 18,5 16,2 15,7 16,2 14,6 13,6 12,3 11,5
- 9. Як бачимо, виробництвухлібобулочних виробів насправді припадає досить вагома частка виробництва ос- новних продукті харчування. Але видно, що ця частка з роками зменшується, якщо у 2003 році виробництву хлібобулочних виробів належала майже п’ята частина усіх продуктів харчування (19,9%), то на кінець 2012 року ця частина зменшилась майже вдвічі і становить (11,5%). Отже, виробництво хлібобулочних виробів та його місце серед основних продуктів харчування з кожним роком зменшується. Література 1. Статистичний щорічник України за 2012 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет статистики України, 2013. — 560 с. 2. Статистичний щорічник України за 2011 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет статистики України, 2012. — 559 с. 3. Статистичний щорічник України за 2010 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет статистики України, 2011. — 560 с. 4. Статистичний щорічник України за 2009 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет статистики України, 2010. — 567 с. 5. Статистичний щорічник України за 2008 рік / За ред. О.Г. Осауленка; Відповідальний за випуск Н.П. Павленко. — К.: Державний комітет статистики України, 2009. — 567 с. Воронкова А. В., студентка 3 курса Научный руководитель: Емельянченко Я. В., магистр экон. наук Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь) НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ПОВЫШЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ПРОМЫШЛЕННОСТИ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ Экономика Республики Беларусь в последние несколько лет развивалась в достаточно сложных условиях. Трудности выполнения отдельных целевых параметров объясняются как внешними, так и внутренними фак- торами. Однако, не смотря на некую противоречивость тенденций в экономическом развитии страны, нельзя не отметить положительной динамики роста производства в промышленности в 2012 -2013 гг. Промышленный комплекс Республики Беларусь является основой развития национальной экономики и обеспечивает экономическую безопасность страны. Своевременное выявление угроз устойчивому экономи- ческому развитию промышленности и разработка соответствующих мер являются приоритетными направле- ниями повышения ее эффективности. На развитие промышленности влияет состояние национальной эконо- мики, подверженной внутренним и внешним угрозам. К внутренним угрозам относятся: низкая конкурентоспо- собность промышленных предприятий, вызванная отсталостью технологической базы; высокая энергоем- кость и ресурсоемкость; высокие издержки производства; падение инвестиционной активности; тяжелое со- стояние финансовой системы; нарушение платежных отношений; сбои в работе предприятий вследствие хронического дефицита оборотных средств. К внешним угрозам относятся: острая зависимость предприятий от поставок минерально-сырьевых ресурсов; вытеснение отечественных производителей товаров с внутрен- него рынка зарубежными агентами и др. В 2013 г. по сравнению с 2012 г. в промышленности значительно увеличилась доля убыточных предприятий в их общем числе и сумма чистых убытков. Существенно снизи- лись рентабельность продаж и рентабельность реализованной продукции. Увеличилась доля нерентабель- ных и низкорентабельных предприятий до значения 46,3 % и т.д. [1]. В настоящее время кроме Национальной стратегии устойчивого социально-экономического развития Рес- публики Беларусь на период до 2020 г. (НСУР) действует и Программа развития промышленного комплекса Республики Беларусь на период до 2020 г. Стратегическая идея НСУР состоит в увеличении общей конкурентоспособности промышленного комплек- са страны на основе развития наиболее эффективных производств в каждом секторе промышленности. Про- грамма же дополняет и уточняет данную стратегию. Так, на ближайшую перспективу запланировано: - опережающее развитие экспортоориентированных и высокотехнологичных производств с постепенным сокращением объемов в неэффективных видах экономической деятельности, - техническая и технологическая модернизация традиционных направлений специализации и формирова- ние на этой основе рациональной структуры промышленности, обеспечивающей рост производительности труда; - качественное улучшение производственного потенциала, - снижение материало- и импортоемкости продукции, - повышение конкурентоспособности традиционных направлений специализации на основе технологиче- ского переоснащения. В 2014 году особое внимание будет уделено развитию производств агропромышленного комплекса, дере- вообрабатывающей и химической промышленности. Намечены большие планы по наращиванию объемов производства на предприятиях коммунальной собственности, в том числе мясо-молочной промышленности [2]. В заключении отметим, что только точечные приоритеты и выверенное финансирование позволит повы- сить конкурентоспособность белорусской промышленности. Литература 1. Основные тенденции в экономике и денежно-кредитной сфере Республики Беларусь: Аналитическое обозрение [Электронный ресурс] / Национальный Банк Республики Беларусь. – Режим доступа: http://www.nbrb.by/. 2. Программа развития промышленного комплекса Республики Беларусь на период до 2020 г.: Пост. Совета Министров Республики Бе- ларусь от 05.07.2012 № 622 [Электронный ресурс] / Министерство экономики Республики Беларусь. – Режим доступа: http://www.economy.gov.by/. 8
- 10. Гармай Н. А.,студентка 5 курсу гр. УП-091 Наук. керівник: к.е.н., доцент Забаштанський М. М. Чернігівський національний технологічний університет СУЧАСНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ У сучасних умовах господарювання особливої актуальності набуває питання ефективності використання трудових ресурсів. Достатня забезпеченість підприємств потрібними трудовими ресурсами, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для підвищення ефективності функціонування будь-якого підприємства. Саме трудові ресурси є одним із головних об'єктів управління як на рівні макросистем (держава, регіон, галузь), так і мікросистеми (підприємство). Система управління трудовими ресурсами в нашій країні забезпечує безупинне удосконалювання методів роботи з кадрами і використання досягнень вітчизняної й закордонної науки і найкращого виробничого досвіду. Управління трудовими ресурсами займає провідне місце в системі управління організації. Проте окремі теоретичні питання управління трудовими ресурсами підприємств недостатньо опрацьовані. Крім того, спостерігаються певні труднощі в організації роботи по проведенню управління трудовими ресурсами на практиці. Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню трудових ресурсів підприємств та управління ними, слід виділити таких як Струмілін С.Г., Романішин В.О., Качан Є.П., Травін В.В., Богиня Д.П., Грішно- ва О.А., Соловйов А.П., Галенко В.П., Федулова Л.І. та інші. Аналіз економічної літератури свідчить про наявність різноманітних тлумачень сутності трудових ресурсів та визначення поняття управління трудовими ресурсами підприємства. Термін «трудові ресурси» вперше ввів в економічну літературу відомий економіст Станіслав Густавович Струмілін в 1922 році. Під трудовими ресурсами він розумів робочу силу даної країни або народу у віці 16-49 років [5]. Романішин В.О. визначає трудові ресурси, як головну продуктивну силу суспільства [3]. Качан Є.П. розглядає трудові ресурси, як сукупність носіїв робочої сили, яка здебільшого визначається демографічною структурою населення, встановленими межами працездатності як тих, що беруть участь у процесі праці, створенні споживчих вартостей і соціально-культурних цінностей, так і потенційно здатних до суспільно-корисної діяльності [2]. Травін В.В. визначає трудові ресурси, як частину населення країни, яка володіє фізичним розвитком, розу- мовими здібностями і знаннями, необхідними для заняття суспільно-корисною працею [4]. Богиня Д.П. та Грішнова О.А. під трудовими ресурсами розуміють частину населення країни, яка за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві [1]. На думку А.П. Соловйова трудові ресурси – це сукупність носіїв функціонуючої, потенційної, сукупної та індивідуальної робочої сили та тих відносин, які виникають в процесі її відтворення. Узагальнивши існуючі підходи, ми пропонуємо дати власне визначення поняттю «трудові ресурси». Під трудовими ресурсами необхідно розуміти продуктивну силу суспільства, яка використовуючи свій фізичний розвиток, розумові здібності і знання, займається або здатна займатися суспільно-корисною працею. Управління трудовими ресурсами - це теоретико-прикладна наука, яка багато в чому формує організаційний та управлінський горизонт працівника, можливості його ефективної співпраці з іншими членами групи або команди, культуру його ділового спілкування, тобто забезпечує його соціальну компетентність. Ос- тання разом з професійною компетентністю, тобто знаннями та навичками у сфері спеціалізації, характеризує якість підготовки спеціаліста, потенціал ефективності його трудової діяльності [6]. Деякі автори під час визначення поняття управління трудовими ресурсами оперують ціллю та методами, за допомогою яких можна досягти цієї цілі, акцентуючи увагу при цьому на організаційному аспекті управління. Інші звертають увагу на змістовну частину, котра відображає функціональний бік управління. На нашу думку, під управлінням трудовими ресурсами необхідно розуміти сукупність взаємопов’язаних економічних, організаційних, соціальних та психологічних методів, за допомогою яких визначається потреба в персоналі, залучення, вивільнення, розвиток, контролінг персоналу, а також структурування робіт, комплекс винагород та соціальних послуг, управління затратами на персонал. Сутність управління трудовими ресурса- ми полягає в необхідності розглядати працівників як конкурентне багатство підприємства, яке потрібно розви- вати та мотивувати для досягнення поставлених задач. Тобто необхідно враховувати не лише мету підприємства, а й індивідуальні цілі працівників. На даний час ситуація управління трудовими ресурсами в Україні є результатом існування проблем та су- перечностей, які тривалий час не вирішувались та продовжують загострюватися. Серед найпоширеніших слід виділити: - недотримання трудових договорів з боку роботодавців, - порушення політичних та загальних прав людини, - незбалансованість існуючих трудових ресурсів та робочих місць, - економічна діяльність, яка орієнтується на короткий строк, - низький рівень управлінських навиків, - низький рівень у працівників задоволеністю праці, - підготовка вузькоспеціалізованих керівників, - випереджання розвитку технологій рівня кваліфікації персоналу. Все це негативно позначається на кількісних та якісних показниках трудових ресурсів. Впровадження но- вих технологій, освоєння виробництва конкурентоздатної продукції, скорочення ринкового попиту на вироблені товари й послуги може привести до зменшення чисельності персоналу, як по окремих категоріях, так і по 9
- 11. всьому складу. Томуосновою вдосконалювання управління трудовими ресурсами на підприємствах повинні стати визначення реальної потреби в робочій силі та прогноз її зміни. Удосконалення системи управління трудовими ресурсами на українських підприємствах необхідно 10 здійснювати у розрізі її суб’єктів, процесів та об’єктів. У розрізі суб’єктів системи управління трудовими ресурсами (керівників різних рівнів) необхідно реалізувати програми навчання керівників з метою підвищення у них рівня сформованості та розширення управлінських навиків. Під час реалізації програми можна проводити тематичні семінари і тренінги з форму- вання та підвищення якості управлінських навиків. У розрізі процесів системи управління трудовими ресурсами (технологій управління персоналом) здійснювати впровадження новітніх технологій з управління персоналом, використовуючи передові технології зарубіжних країн. У розрізі об’єктів системи управління трудовими ресурсами (персоналу підприємств) – необхідно реалізувати програми з підвищення рівня задоволеності працею, лояльності до підприємств, формування в них мотивів для досягнення цілей підприємств. Таким чином, для того щоб діяльність українських підприємств була ефективною потрібно залучати працівників до праці та вирішення питань що пов’язано з нею, удосконалювати систему управління трудовими ресурсами, необхідно стимулювати персонал для досягнення максимальних результатів та шукати нові підходи до підвищення продуктивності праці та кар’єрного росту працівників. Всі роботи із вдосконалення елементів системи управління трудовими ресурсами підприємств повинні проводитись у чіткому взаємозв’язку між собою. Отже, удосконалення системи управління трудовими ресурсами має відображатися у трансформації організаційної та управлінської культури підприємств, адже від ефективного управління трудовими ресурсами залежить не тільки стан окремого підприємства, а стан економіки в цілому і життя кожної працездатної люди- ни. Література 1. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. – К:Знання-прес, 2005. – 313 с. 2. Качан Є.П. Управління трудовими ресурсами / Є.П. Качан: навч. посібник. - К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2007. - 358с. 3. Романишин В.О. Рынок труда Украины: современное положение и пути реформирования / В.О.Романишин // Актуальные проблемы экономики. - 2004. - №6. - С.214-219. 4. Травін В.В. Кадрова політика в сучасних умовах / В.Травин. - М., 2008.- 364с. 5. Управління трудовим потенціалом Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. - Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2008. — 403 с. 6. Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту Навч. посібник / За. ред. д-ра екон. наук, проф. Л.І. Федулової. – К.: Центр учбової літе- ратури, 2009. – 536 с. Долгополов М. Г., студент 1 курсу гр. ФК-131 Наук. керівник: к.е.н., доцент Мекшун Л. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління СОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНЕ РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО Соціально-орієнтована ринкова економіка – це господарська система, яка була розроблена і вперше за- стосована Людвігом Ерхардом в Німеччині в період повоєнної економічної кризи. Назву системі дав у 1946 році економіст Альфред Мюллер-Армак, який вважав, що державне регулювання економіки неминуче при- зведе до скорочення економічної свободи окремо взятої людини і порушить ринковий механізм формування цін [1]. Лише в соціально-орієнтованій ринковій економіці він бачив забезпеченість економічної свободи підприєм- ців і працівників найманої праці. Умовами створення соціальної-орієнтованої ринкової економіки були: - проведення податкової реформи за допомогою зниження податкового тягаря до рівня, стимулюючого особисту економічну зацікавленість в розширенні виробництва; - здійснення реформи фінансової системи шляхом радикального зниження витрат і забезпечення бюджетної рівноваги в цілях запобігання заборгованості; - проведення антимонопольної політики для подолання можливих зловживань владою в економіці; - заміна регульованої економіки на соціально-орієнтовану ринкову економіку. Враховуючи особливості функціонування економіки у різних країнах можна виділити три різновиди соціально-орієнтованої ринкової економіки. Перший різновид сформувався в таких країнах, як Великобританія і Канада, в яких вирішення соціальних проблем забезпечується за рахунок високого розвитку приватного сек- тора у сфері надання послуг, наприклад, системою недержавних пенсійних фондів. Другий різновид існує в Німеччині, Франції і Нідерландах, в яких держава приймає помірну участь у досягненні високих соціальних стандартів за рахунок державних програм, наприклад по забезпеченню висо- кого рівня зайнятості населення. Третій різновид соціально-орієнтованої ринкової економіки сформувався в скандинавських країнах: Норвегії, Данії, Фінляндії, Швеції. Цьому типу властива активна роль держави у вирішенні соціальних проблем. Досягнення соціальних стандартів здійснюється за рахунок перерозподілу державного бюджету. На мою думку, для України найбільш підходить різновид соціально-орієнтованої ринкової економіки який сформувався в скандинавських країнах, тому що ця модель найближча до реалізації ідеї добробуту, соціальної рівності і справедливості для всього населення країни. В країнах з соціально-ринковою економікою високий рівень життя. Наприклад Швеція посідає 2 позицію у списку країн з найвищим рівнем життя у світі.
- 12. Таблиця 1 Соціально-економічніпоказники Швеції Критерії Показники Дохід 26242 $ (дохід сім'ї після сплати податків) на рік Зайнятість 74 % населення працевлаштовані Житлові умови більше 92 % задоволені житловими умовами; 1,7 кімнати припадає на 1 особу Суспільство 92 % упевнені , що їм є на кого покластися в скрутну хвилину Освіта 87% населення мають повну середню освіту Цивільне право 65 % громадян довіряють політичним інститутам; 85 % активність виборців Здоров'я середня тривалість життя майже 82 роки; у 80% опитаних відмінне здоров'я Джерело: складено автором на основі [2] Теорія суспільного добробуту та соціального ринкового господарства найкраще відображають тенденції розвитку сучасного суспільства. Ці теорії містять важливі ціннісні настанови, використання яких дозволяє підвищувати добробут населення та створює умови для гармонійного соціально-економічного розвитку. Вони відводять людині головну роль у підвищенні якості соціальних послуг та доступності соціальних гарантій. Крім цього на їх основі людина стає активним учасником економічних відносин, що дозволяє їй власними силами досягати високого матеріального забезпечення. Їх використання дозволяє побудувати особливу стратегію розвитку національної економіки як для України, так і для інших країн світу. Література 1. Мюллер-Армак А. Принципы социального рыночного хозяйства/Мюллер-Армак А. – СПб.: Экономическая школа, 1999. – 264 с. 2. Теория фактов [Електронний ресурс] / 15 стран с самым высоким уровнем жизни в 2013 году – Режим доступу: http://t-fakt.ru/15-stran-s-samyim- vyisokim-urovnem-zhizni-v-2013-godu. Домашенко С. В., студент 1 курсу гр. ЕК-31 Наук. керівник: к.е.н., доцент Полковниченко С. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В умовах міжнародної відкритості економік та глобалізації економічних відносин вагомого значення набу- ває посилення конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Конкурентоспроможність національної економіки є важливою концепцією економіки розвитку і практичної політики, оскільки охоплює не тільки економічні показники, а оцінює й економічні результати неекономічних явищ, таких як: рівень освіти, культура, система цінностей, управління суспільством тощо [1]. Розуміння про- блеми конкурентоспроможності дозволяє країні вчасно реагувати на ті зміни, які відбуваються в суспільстві, та вживати заходи для пристосування до цих змін. До сьогодні, як в економічній науці, так і при реалізації економічної політики не досягнуто однозначності і використовуються різні теоретичні підходи не тільки відносно чинників зростання конкурентоспроможності, а й самого поняття «конкурентоспроможність економіки». Серед найбільш відомих центрів по вивченню конкурентоспроможності країн виділяються: Інститут стратегії й конкурентоспроможності при Гарвардському університеті (США), Міжнародний інститут розвитку менеджменту (IMD) (Лозанна, Швейцарія), Всесвітній економічний форум (Давос, Швейцарія). Зокрема, у звітах про національну конкурентоспроможність Міжнародний інститут розвитку менеджменту (IMD) визначає конкурентоспроможність як здатність країни створювати додану вартість і, таким чином, збільшувати національне багатство [2]. У звітах Всесвітнього економічного форуму (WEF) конкурентоспроможність представлена як здатність національної економіки досягати високого рівня економічного зростання, який вимірюється в щорічному прирості ВВП на душу населення [3]. Комісія з конкурентоспроможності при Президентові США визначає конкурентоспроможність національної економіки як міру можливості країни за умов вільного й справедливого ринку виробляти товари та послуги, що відповідають вимогам світових ринків при одночасному збереженні або підвищенні реальних доходів своїх громадян [4]. У 2004 р. Всесвітній економічний форум запропонував Глобальний індекс конкурентоспроможності (ГІК) – дуже широкий індекс для оцінки національної конкурентоспроможності, який бере до уваги мікроекономічні та макроекономічні основи національної конкурентоспроможності і оцінює здатність країн забезпечити високий рівень добробуту своїх громадян. Індекс глобальної конкурентоспроможності складений із 113 змінних, які де- тально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Усі змінні об’єднані в 12 основних показників, які включають: якість інститутів, інфраструктуру, макроекономічну стабільність, здоров’я та початкову освіту, вищу освіту і професійну підготовку, ефективність ринку товарів і послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, технологічний рівень, розмір ринку, конкурентоспроможність бізнесу, інноваційний потенціал. За даними звіту ВЕФ про глобальну конкурентоспроможність, у 2012-2013 роках Україна посідала 73-є місце [5]. Згідно звіту 2013-2014 рр. [6], Україна опустилася на 11 позицій, отримавши показник 4,05 з 7 та перемістилася на 84-у позицію серед 148 країн. Цим самим вона повернулась до показників 2011-2012 рр. У звіті 2013-2014 рр. порівняно зі звітом 2012-2013 рр. майже всі показники погіршились. Так, за складовою «Базові вимоги» Україна опустилась з 79 на 91 місце, за складовою «Підсилювачі ефективності» – з 65 на 71 місце. Водночас лідируючі позиції Україна займає за складовою «Людський потенціал». Це стосується здо- 11
- 13. ров’я населення тапочаткової освіти, вищої освіти та підготовки. У звіті ВЕФ зазначено, що в цілому Україна зберігає свої конкурентні переваги, оскільки має об'ємний ринок і тверду освітню систему, яка забезпечує лег- кий доступ до всіх рівнів освіти. Великі обсяги ринку забезпечені розміром держави, чисельністю населення та споживанням товарів і послуг. Дещо гіршими позиціями представлена інфраструктура, технології, фінанси та бізнес. Найгірші позиції у нашої держави з впровадженням інновацій та якістю інститутів. Це спричинене відсталістю вітчизняного виробництва, високим рівнем корупції, недосконалістю податкової, бюджетної систе- ми та ін. За оцінками ВЕФ, Україна знаходиться на другому етапі розвитку, коли економіка орієнтована на ефективність. На цьому етапі конкурентоспроможність України залежить від якості вищої освіти та професійної підготовки, ефективності ринку товарів та послуг, розвиненості фінансового ринку. Для підвищення рівня конкурентоспроможності Україні треба вирішити важливі проблеми, з яких найважливіші: перебудова інституційної структури, впровадження реформ фінансово-банківського сектора тощо. Отже, на сучасному етапі рівень конкурентоспроможності України є досить низьким. На даний момент в нашій державі існує чимало проблем, які перешкоджають інтенсивному розвитку економіки та підвищенню її конкурентоспроможності. Але Україна має високий потенціал, щоб забезпечити гідне місце у світових рейтин- гах. Література 1. Шраменко В. Цивілізаційні аспекти конкурентоспроможності національних економік в глобальному середовищі / В.Шраменко // Стратегії розвитку України (економіка, соціологія, право). – 2010. – №2. – С.223-227. 2. Радзієвська С. О. Конкурентоспроможність та інтеграційні перспективи України / С.О.Радзієвська. – К.: Знання України, 2012. – 344 с. 3. Глобальний індекс конкурентоспроможності. Визначення продуктивного потенціалу країн [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.feg.org.ua/docs/2.pdf 4. Оцінювання конкурентоспроможності української економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/10033/1/48.pdf 5. The Global Competitiveness Report 2012-2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2012-13.pdf 6. The Global Competitiveness Report 2013-2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2013-14.pdf. Левківський В. В., магістрант 2 курсу гр. МБ-81 Наук. керівник: к.е.н., професор Мазуренко В. П. Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІНВЕСТИЦІЙНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З КНР З ПОЗИЦІЙ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ На сучасному етапі зростає значимість Китаю у розвитку світової економіки. Протягом останніх трьох деся- тиліть країна постійно нарощувала свій економічний потенціал, розвиваючись надзвичайно швидкими темпа- ми. Сьогодні КНР є найбільшим експортером світу, а за обсягом номінального ВВП поступається лише США. За окремими прогнозами, частка ВВП КНР у світовій економіці до 2020 р. зросте до 20%, що зробить Китай найбільшою економікою світу [4]. Підтримка з боку такого партнера є дуже важливою для нашої держави. З кінця 2010 року спостерігається потужний ривок в економічному співробітництві між Україною та Китаєм. Перед нашою державою відкриваються нові перспективи в розвитку вітчизняної промисловості (зокрема, ра- кетно-космічної, авіаційної, суднобудівної, машинобудування), сільського господарства, ядерної та теплової енергетики, транспортної інфраструктури, наукового співробітництва, експорті новітніх технологій. Україна зацікавлена в отриманні дешевих китайських інвестицій. Водночас важливо розібратись, чим за- грожує китайська «експансія». Тому аналіз системи українсько-китайського економічної співпраці, на наш по- гляд, необхідно здійснювати з врахуванням загроз зовнішньоекономічній безпеці. Знання загроз і розробка заходів щодо їх мінімізації дозволить підвищити ефективність державного управління розвитком економіки, посилити міжнародну конкурентоспроможність України та зміцнити її зовнішньоекономічну безпеку. Під зовнішньоекономічною безпекою ми розуміємо здатність держави протистояти зовнішнім загрозам, за- хистити національні економічні інтереси, використовуючи конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників. Зовнішні загрози економічної безпеки стосуються всіх сфер економічного співробітництва України – інвесту- вання, кредитування, торгівлі, трудової міграції. Одним із важливих аспектів забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України є специфіка обсягів і структури іноземного інвестування. Інвестиційне співробітництво України з Китаєм, особливо враховуючи його стратегію нарощування капіталовкладень за кордоном, є мізерним і не відповідає можливостям Китаю та по- требам України. Загальний обсяг залучених в економіку України китайських інвестицій станом на 01.01.2014 року становив 20,3 млн. дол. США (0,48 % у загальному обсязі залучених прямих іноземних інвестицій), при- ріст інвестицій за 2013 рік склав 1,6 млн. дол. США. Найбільший обсяг інвестицій з Китаю (8,7 млн. дол. США, що складає 42,7% від загального обсягу китайсь- ких інвестицій) надійшов до української промисловості. У сферу оптової та роздрібної торгівлі інвестовано 3,85 млн. дол. США (19,0%); до сільського, лісового та рибного господарств залучено 1,99 млн. дол. США (9,8%) [6]. Водночас загальний обсяг інвестицій з України до Китаю на 01.01.2014 року склав лише 916,0 тис. дол. США. А за 2013 рік українські інвестицій в китайську економіку взагалі не залучалися [6]. Звичайно, незначні інвестиції, залучені Україною, не в змозі порушити безпечні для національного розвитку критерії іноземного впливу або інвестиційний макробаланс. Але потрібно передусім наголошувати на якості іноземних інвестицій. В ідеалі інвестиції мають залучатися у пріоритетні ефективні господарські проекти, які виробляють конкурентоспроможні товари. Якщо це не реалізувати на практиці, то Україна буде і в подальшо- му випускати нерентабельні товари, зокрема металургійної та хімічної промисловості, які надходять на мало- прибуткові ринки [1]. 12
- 14. Важливо, перш завсе, залучати китайські капіталовкладення у виробничу сферу України: транспортну та портову інфраструктуру, енергетичну сферу, розробку природних ресурсів, авіаційну та машинобудівну галузі. Вже сьогодні завдяки китайським інвестиціям Україна може забезпечити створення нових інфраструктурних об’єктів. Ще в 2011 р. між українською делегацією і експортно-імпортним Банком Китаю було підписано угоду про залучення кредиту на суму 2 млрд. дол. для спорудження об’єктів інфраструктури Київської області. Укра- їна домовилася з Китаєм про залучення кредиту в розмірі 372 млн. доларів на будівництво залізниці між між- народним аеропортом «Бориспіль» (Київська область) та Києвом. Відповідно до домовленостей, у 2013 р. екс- портно-імпортний банк Китаю відкрив фінансування Національного проекту «Повітряний експрес». Китайська державна компанія China Guangdong Provincial Changda Highway Engineering Co.Ltd зацікавлена брати участь в інвестиційному проекті будівництва кільцевої дороги навколо м.Києва. Українсько-китайське інвестиційне співробітництво, з одного боку, дозволяє в окремих напрямах покращи- ти стан зовнішньоекономічної безпеки, а з іншого – створює нові ризики і загрози. Наприклад, співпраця з КНР у сфері енергетики дає можливість Україні підвищити власну енергобезпеку і знизити залежність від російського газу. Фактично завдяки інвестиціям КНР відбувається створення альтерна- тивного РФ маршруту транспортування каспійського газу через територію України. У МТП «Південному» пла- нується створити українсько-китайський проект терміналу з прийому зрідженого газу потужністю 10 млрд. м3 газу [3]. Це говорить про зацікавленість обох країн знизити можливості РФ у розвитку магістральних газопро- водів в напрямку ЄС, спрямувати основні газові потоки на свою користь. Крім того, важливим напрямом співпраці України з Китаєм є реалізація програми заміщення споживання російського природного газу українським вугіллям за китайськими технологіями. Зокрема, планувалось побу- дувати чотири заводи газифікації кам’яного і бурого вугілля, а також провести реконструкцію ДП «Сєверодо- нецька ТЕЦ», переобладнавши її на використання водовугільного палива. У зв’язку з цим у грудні 2012 р. була підписана кредитна угода між «Нафтогазом» та держбанком розвитку Китаю щодо фінансування програми заміщення газу українським вугіллям на суму 3,656 млрд. доларів США під держгарантії уряду України [2]. Від- повідно до досягнутих домовленостей 2010 року для технічного переоснащення шахт Україна має отримати китайський кредит на суму 1 млрд. дол. [5]. Йдучи на таке співробітництво, Китай, перш за все, дбає про свою безпеку, оскільки це дасть поштовх для розвитку машинобудування в цій країні. Економічне співробітництво не завжди позитивно впливає на забезпечення зовнішньоекономічної безпеки країни, здебільшого воно супроводжується виникненням загроз і небезпек для економічних систем. Залучаючи китайські інвестиції, потрібно враховувати, що Китай, як правило, надає інвестиції разом зі сво- єю робочою силою, висуваючи вимоги щодо того, аби реалізацією китайських інвестиційних проектів в Україні займались китайські працівники, китайські інженери тощо. Тому Україні необхідно дбати, перш за все, про свої національні інтереси, примушувати себе поважати. Приймаючи рішення щодо іноземного інвестування, потрі- бно оцінити вигоди та втрати від альтернативного заміщення власних потужностей і власної робочої сили. Важливою сферою припливу інвестицій з КНР може стати сільське господарство. Українські чорноземи становлять інтерес для Китаю. Вже на даному етапі відбувається співпраця в області захисту і карантину рос- лин та створення в Україні тваринницьких комплексів для великої рогатої худоби. Згідно з угодою 2012 р., на реалізацію проектів у вітчизняній аграрній галузі найближчим часом планується залучити 3 млрд. дол. кредит- них ресурсів КНР. Проте і тут Китай не забуває про свою безпеку, маючи намір інвестувати в український аг- ропромисловий комплекс з метою імпорту виробленої продукції до КНР. Для КНР перспективним завданням є використання сільськогосподарських спільних підприємств з Україною як гарантії власної продовольчої безпе- ки. Для нас важливо, щоб гроші вкладались у наші чорноземи як у відновлювальний ресурс, щоб дотримува- лась сівозміна. Не можна допустити й ситуації, щоб через декілька років Китай взяв в оренду українські чорно- земи і почав вирощувати на експорт продовольство. Україна могла б самостійно заробляти на його продажах. Активізація співробітництва з КНР має забезпечити максимальний ефект при мінімізації загроз зовнішньо- економічній безпеці. Важливо не допустити критичну залежність економіки України від КНР у життєво важли- вих питаннях економічного співробітництва. Зовнішньоекономічна безпека України вимагає, щоб участь у спів- праці з Китаєм була спрямована на створення найбільш сприятливих умов для розвитку національного вироб- ництва. Література 1 Бабець І.Г. Методологія аналізу системи управління інтерррегіональним співробітництвом у контексті економічної безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/En_etei/2010 _7_1/1.pdf 2. Єрьоменко А. Куди підуть понад 3,6 млрд. дол. китайського кредиту / А. Єрьоменко. – Дзеркало тижня. Україна. – 2012. – №32. – 14 вересня. 3. Кухалейшвили Г. Азиатский вектор Украины [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://sd.net.ua/2012/06/18/aziatskij-vektor-ukrainy. html 4. Пріоритети політики України щодо країн Азії: аналіт. доп. / А.З.Гончарук, А.М.Кобзаренко, О.К.Микал; за заг. ред. О.В.Литвиненка. – К.: НІСД, 2011. – 64 с. 5. Рукомеда Р. Китай заходит в Украину. Пекин активизирует собственную игру за украинские активы [Электронный ресурс]. – Режим доступу: https://peoplefirst.org.ua/ru/articles/china-comes-into-ukraine 6. Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Китаєм / Посольство України в Китайській Народній Республіці та в Монголії (за сумісництвом) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://china.mfa.gov.ua/ua Литвиненко Ю. О., аспірантка ЧДІЕУ Наук. керівник: к.е.н., доцент Роговий А. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ Правове регулювання ринку землі належить до найбільш важливих сфер державної економічної політики нашої держави. Ефективність використання земельних ресурсів визначає результативність функціонування економіки країни вцілому. Ось чому питання становлення ефективного та «прозорого» ринку землі в Україні 13
- 15. ніні є особливоактуальним. Питанням формування та розвитку земельних відносин в Україні присвячено ро- боти відомих вчених-аграрників: В.П. Галушки, А.С. Даниленка, Д.С. Добряка, Л.Я. Новаковського, П.Т. Саблу- ка, А.Я. Сохнича, А.Г. Тихонова, А.М. Третяка, А.Г. Тихонова, М.М. Федорова та інших [4, 5]. У процесі розвитку земельних відносин важливим є повноцінне запровадження правового регулювання ринку землі та посилення впливу з боку держави. Тобто запровадження та введення в дію низки законодавчих актів зокрема, “Про ринок землі”, “Про іпотеку землі”,“Про державний (іпотечний) банк”, “Про оцінку земель”, “Про державний земельний кадастр” та ін, створять умови для «прозорого» функціонування ринку землі. Регулювання ринку земель повинно здійснюватися з метою захисту економічної конкуренції, спрощення доступу громадян до земельних ресурсів країни, забезпечення галузей економіки земельними ресурсами, і основне – для попередження тіньових та незаконних дій суб’єктів ринку. Згідно з Проектом Закону України “Про ринок земель”, такий ринок визначено як систему правовідносин між відчужувачами земельних ділянок, та особами, які набувають право на земельні ділянки, органами державної влади, державних органів привати- зації та органів місцевого самоврядування, пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та припиненням ци- вільно-правових договорів, які передбачають відчуженняземельних ділянок або прав на них [1]. Основними завданнями закону України «Про ринок земель» є [5]: законодавче визначення принципів державного регулювання ринку земель; запровадження механізмів попередження недобросовісних дій суб’єктів ринку земель, пов’язаних із продажем земельних ділянок за заниженими цінами, а також досягненням суб’єктами ринку монопольного (домінуючого) становища; деталізацію умов цивільно-правових угод, за якими може здійснюватися відчуження речових прав на земельні ділянки; попередження спекулятивних операцій із земельними ділянками сільськогосподарського призначення шляхом введення спеціальних ставок державного мита за посвідчення відповідних договорів та ін. Прийняття закону України «Про ринок земель» із урахуванням запропонованих підходів дозволить створи- ти правові передумови для запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, який передба- чатиме обмежене державне регулювання процедури відчуження власниками речових прав на земельні ділян- ки сільськогосподарського призначення, що забезпечить запровадження ринкового економічного обороту ре- чових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення із одночасною мінімізацією його потен- ційних негативних суспільно-економічних наслідків. Варто зазначити, що правове регулювання ринку земель в нашій державі здійснюється відповідно до Кон- ституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України “Про порядок виді- лення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, “Про землеустрій”, “Про охорону зе- мель”, законодавства про приватизацію та інших нормативно-правових актів. Отже, посилення регулюючої функції держави дозволить створити «прозорий» ринок землі в Україні та врегульовуватиме дії суб’єктів ринку земель пов'язаних із продажем чи купівлею земельних ділянок. Література 1. Конституція України: Прийнята 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 1996 р., № 30, стаття 141. 2. Земельний кодекс України: Прийнятий 25.10.2001 № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27. 3. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003-2003 р., № 40, стаття 356. 4. Формування ринку землі в Україні. – 2-ге видання, переробл. та доповн. / В.П. Галушко, Ю.Д. Білик, А.С. Даниленко та ін. За ред. А.С. Даниленка, Ю.Д. Білика. – К.: Урожай, 2006. – 280 с. 5. Добряк Д.С., Мартин А.Г., Паламарчук Л.В. Актуальні проблеми законодавчого забезпечення розвитку ринку земель в Україні // Земле- устрій і кадастр. – 2006. – № 2. – С. 3-7. Ніценко Л. А., студентка 3 курсу гр. Мен-112 Наук. керівник: к.е.н., доцент Велігорський А. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління SWOT-АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ В останні десятиріччя в світовому господарстві динамічно розвиваються нові міжнародні ринки, зокрема ринок послуг. Однією з найбільш перспективних форм міжнародних послуг, в тому числі і для України, є між- народний туризм. Як зазначено у звіті Міністерства культури і туризму України «Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі», «туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток ту- ризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяль- ності» [1]. ЯК відомо, для аналізу переваг і недоліків діяльності різних суб’єктів та галузей економічної діяльності ви- користовують метод SWOT-аналізу. Цей універсальний метод також ефективний при аналізі переваг і недолі- ків туристичної галузі. SWOT - аналіз передбачає пошук відповідей на кілька груп запитань. Одна група запи- тань стосується внутрішніх факторів (аналізуються переваги і недоліки), друга — зовнішніх факторів (сприят- ливі можливості й загрози). SWOT-аналіз допомагає виявити ключові фактори успіху, тобто переваги країни, які найбільше сприяють туристичній діяльності. Проведемо SWOT-аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні (Таблиця 1). 14
- 16. Таблиця 1 SWOT-аналізтуристичної галузі України Сильні сторони Слабкі сторони 1. Наявність достатніх природних ресурсів (ліси, гори, водойми, пляжі); 2.Наявність достатніх та унікальних культурно-історичних ресурсів; 3.Сприятливі кліматичні умови (помірна температура влітку, для розвитку літніх видів туризму, а також наявність снігу взимку та помірного температурного режиму для розвитку зимових видів туризму); 4.Наявність туристичної інфраструктури; 5.Можливість для розвитку екологічного та лікувально- оздоровчого туризму. 1. Недостатній рівень розвиненості безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам; 2. Недостатньо кваліфіковані кадри туристичної сфери; 3. Низька інвестиційна активність (недостатність внутрішніх і зовнішніх інвестицій); 4. Не дуже привабливий імідж країни у споживачів; 5. Відсталість в інноваційних процесах. Можливості Загрози 1. Покращення інвестиційного клімату; 2. Поліпшення підприємницького середовища та активізація мало- го і середнього бізнесу; 3. Швидке зростання ринку; 4. Упевненість відносно регіонів-суперників; 5. Розширення (диференціація) асортименту продуктів (турів, готельних послуг) для задоволення ширшого кола споживачів, що дасть можливість виходу на нові туристичні ринки. 1. Погіршення інвестиційного та бізнес-клімату; 2. Несприятлива податкова політика в сфері туриз- му з боку держави; 3. Зміна потреб і смаків туристів-споживачів; 4. Повільне зростання ринку; 5. Збільшення обсягу продажу аналогічних турів або послуг, пропонованих регіонами та країнами конкурентами. Джерело: власна розробка автора На основі проведеного SWOT-аналізу, можна зробити наступні висновки: - Україна, яка розташована в центрі Європи на перехресті транспортних шляхів, має для розвитку туристи- чної сфери, в тому числі і для міжнародного туризму, сприятливі умови (значний історико-культурний потенці- ал, вигідне географічне положення, багатий і різноманітний природний, історико-культурний та туристично- рекреаційний потенціал, сприятливий клімат, можливості для розвитку багатьох видів туризму) проте вона використовує свій потенціал, за деякими оцінками, лише на 10% [2]. - поряд з сильними сторонами країна має достатню кількість і слабких сторін, які гальмують розвиток тури- стичної сфери. Такий стан не є прийнятним і потребує активізації процесів щодо створення в нашій державі потужної галузі, яка спроможна задовольняти різноманітні рекреаційні потреби як мешканців України, так і іноземних туристів. На сьогодні в Україні розвиток такої важливої галузі економіки як туризм є недостатній. Основною причиною такого становища є низька інвестиційна активність, тобто недостатність як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій в дану сферу. З цієї причини випливає наступна проблема, а саме - недостатній рівень розвиненості безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, більшість з яких знахо- дяться в досить занедбаному стані, часто зруйновані або не пристосовані до використання туристами, тобто не відповідають світовим стандартам. В Україні є багато невідновлених або зруйнованих замків, фортець і церков. Можна нарахувати понад 1500 архітектурних пам'яток, багато з яких чекають на реставрацію та адап- тацію до потреб сучасного туристичного руху [3]. Наступною слабкою стороною є недостатня кваліфікованість кадрів даної сфери. Рівень підготовки фахівців цієї галузі не завжди відповідає потребам ринку. Однією з про- блем української туристичної сфери є недостатнє просування національних туристичних продуктів на світовий ринок, в тому числі обмеженість інформації про Україну. Всі вище перелічені проблеми формують не дуже привабливий імідж нашої країни у іноземних туристів, що є ще однією слабкою стороною. - можливості пов’язані з тим, що є надія на покращення економічної ситуації в країні. Це призведе до по- ліпшення інвестиційного клімату, підприємницького середовища, та, як наслідок, створить сприятливі умови для активізації малого та середнього бізнесу, в тому числі туристичного. Останнє буде сприяти розширенню асортименту туристичної продукції для задоволення більш ширшого кола споживачів. - що стосується загроз – вони обумовлені тим, що на протязі двадцяти років незалежності держава, на жаль, не здійснила суттєвих змін в інвестиційному та бізнес-кліматі. Високі ставки оподаткування, ускладнена, заплутана та нестабільна податкова система, недостатні темпи зростання доходів населення – все це обме- жує можливості розвитку ринку туристичних послуг. Незважаючи на необхідність розвитку всіх форм туризму, пріоритетною формою туризму для України за- лишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного бюджету та створення додаткових робочих місць. Особливістю останнього десятиріччя є декларування на всіх рівнях необхідності ефективного інтегрування України в систему міжнародного туристського обміну як засобу залучення іноземних туристів та досягнення активного зовнішньоторговельного балансу. Переваги, які нами визначені вище, служать базою, на яку країна буде спиратися в конкурентній боротьбі на світовому ринку туристичних послуг. Ці переваги вона повинна розширювати і зміцнювати. Особливу увагу слід приділити аналізові слабких сторін та поступово ліквідовувати економічні та політичні причини їх існування. На основі викладеного можна зробити висновок - Україна займає не останнє місце на міжнародному ринку туристичних послуг, але ми поки що не можемо бути задоволеними існуючим становищем, оскільки країна суттєво відстає від інших європейських держав в цій сфері. Література 1.Міністерство культури і туризму України «Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі» [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/183853;jsessionid= CBACCE6697D400A116E060EE2C513F8C. 2. Прейгер Д. Розвиток іноземного туризму в Україні / Д. Прейгер, І. Малярчук - Економіка України. - 2009. -№8.- С. 37-40. 3.Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / В.Ф. Кифяк— Чернівці : Книги-ХХІ, 2006. — 298с. 15
- 17. Пчельнікова К. А.,студентка 2 курсу гр. ФК-121 Наук. керівник: д.е.н., професор Савченко В. Ф. Чернігівський державний інститут економіки і управління СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ Саме поняття інвестиції (від лат. Investio -одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні, так і за її межами. Інвестиційна діяльність – визначальний фактор економічного росту будь-якої країни. Залучення ресурсів у формі інвестицій є дієвим засобом піднесення національної економіки. На сьогодні за- безпечення сприятливого інвестиційного клімату питання досить важливе, від реалізації якого залежить соці- ально-економічна динаміка, ефективність залучення у світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки. Рівень інвестиційної активності у державі визначається багатьма чинниками: соціально-економічним станом держави, прибутковістю підприємств, можливостями бюджетної системи, рів- нем розвитку фінансово-кредитної системи, доходами населення, розвитком ринку цінних паперів. Україну можна вважати інвестиційно привабливою країною для інвестування, опираючись на такі фактори: − наявність високого природо-ресурсного потенціалу; − культурна спорідненість з іншими європейськими країнами; − високий рівень освіти населення і належна професійна підготовка; − великий споживчий ринок, що наздоганяє ринок високо розвинутих держав. Найсприятливішими вважають такі види економічної діяльності України як промисловість (машинобуду- вання, хімічна, паливна та інші) і фінансова діяльність, а найменш привабливим сегментом є сільське госпо- дарство, куди за останні 10-15 років масштабні інвестиції не надходили. Велику проблему у сільському господарстві становить спрацьованість устаткування, а також неможливість швидкого повернення інвестором вкладеного капіталу. На даний час сільське господарство повністю фінансу- ється державою. Найпривабливішими регіонами є Дніпропетровська, Донецька, Київська, Львівська, Одеська і Харківська області. Сума надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) вУкраїнуу2013 році становила $ 2,86 млрд. Вона ско- ротилась у порівнянні з 2012 роком, в якому складала $ 4,13 млрд. Загальний обсяг внесених в Україну ПІІ на кінець 2013 року досяг $ 58,157 млрд, що в розрахунку на душу населення становить $ 1,284 тис. На сьогоднішній день в Україні можна виділити низку проблем, що перешкоджають поліпшенню інвестицій- ного клімату: − відсутність сталої стратегії економічного і політичного розвитку; − обмеженість державних підприємств, що підлягають приватизації і в яких зацікавлені потенційні інвесто- ри; − незабезпечення усім суб’єктам,у тому числі й іноземним інвесторам, рівних економічних прав і свобод у здійсненні фінансово-економічної діяльності; − складність податкової системи та суттєве податкове навантаження; − відсутність надійної інвестиційної історії, що формується роками внаслідок успішних капіталовкладень інвесторів, та інші [1]. Основними причинами зниження активності інвестиційної діяльності в Україні є: несприятливий інвестиційний клімат; недосконала законодавча база; неналежна підготовка інвестиційних проектів та програм і їх недієвість; нерозвиненість інвестиційних інструментів та інвестиційного ринку. Прямі іноземні інвестиції повинні підсилювати міжнародну інвестиційну позицію України та запобігати зро- станню зовнішнього боргу. Для економічного і соціального зростання потрібен стабільний розвиток інвести- цій. Держава повинна активно сприяти розвитку інвестиційної діяльності, а саме: дотримуватися активної позиції щодо залучення інвестицій; підтримувати на державному рівні програми і проекти зарубіжних та вітчизняних інвесторів; створювати сприятливий інвестиційний клімат; забезпечувати прозорість, «партнерські» відносини між державою та інвестором; розвивати інвестиційний ринок і сприяти його інтеграції у світовий простір. Інвестиції значно зменшились завдяки фінансовій кризі, в умовах якої інвестори не ризикують вкладати свої засоби в нестабільну українську економіку, яка потерпає від бюрократії і корупції. Активна державна дія- льність і чіткий контроль можуть реалізувати програму інвестиційного розвитку і поліпшити бізнес-клімат в Україні. Також держава повинна вибирати пріоритетні галузі економіки для більш інтенсивного інвестування, тобто ті галузі, які мають значний потенціал і характерні саме для України (промисловість, сільське господар- ство).В майбутньому слід передбачити зниження податкового тиску на виробництво, застосування податкових пільг (канікули)при оподаткуванні прибутку, який використовується для розвитку виробництва. В перспективі це дасть змогу збільшити прибуток. Комплексне використання всіх цих факторів може забезпе- чити ефективність інвестиційної діяльності України в майбутньому. Беручи до уваги всі проблеми і перешкоди, необхідно зауважити, що іноземні інвестори при виборі об’єкта вкладення керуються двома основними умовами: отриманням прибутку та захищеністю вкладень. На сьогодні, нажаль, в Україні жодна з цих умов не виконується повністю. Інвестор повинен бути впевнений в надійності запланованих операцій. Для цього Україна повинна створити стабільний для ділової активності і зрозумілий для вкладника інвестиційний режим, в крайньому випадку хоч і недосконалий, але не такий, що постійно змі- нюється. 16
- 18. Провівши аналіз поставленихвище проблем, необхідними завданнями для покращання державної політи- ки слід назвати: − вдосконалення нормативно-правових актів; − побудову відповідних ринкових інститутів; − реструктуризацію банківської і страхової систем; − відтворення фінансових ринків; − ведення в Україні фінансової звітності як ефективної мови спілкування з іноземними інвесторами; − посилення дисципліни виконання контрактів; − здійснення податкової реформи, що передбачає спрощення податкової системи та зниження податково- го тиску на підприємства; − проведення земельної реформи; − здійснення ефективної інвестиційної політики держави і вибір чіткої стратегії її розвитку. Підсумовуючи,сьогодні в Україні можна очікувати на кращі результати при реалізації таких факторів як: за- безпечення зайнятості та модернізація робочих місць, залучення прямих іноземних інвестицій, нових знань і технологій, управлінського досвіду, активізація науково-технічного обміну та прискорення соціально- економічного розвитку країни. Література 1. Бутняров А. / Сприятливий інвестиційний клімат країни – запорука залучення іноземних інвестицій/ А. Бутняров // Ринок цінних паперів України. – 2008, – №3-4. – С. 29-32. 2. Гаврилюк О.В. / Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України / О.В. Гаврилюк // Фінанси України. – 2008. – №3. – С. 79-93. 3. Попельнюхов Р.В. / Інвестиційна привабливість економіки України (інвестиційний клімат)/Р.В. Попельнюхов// Інвестиції: практика та до- свід. – 2009. – №21. – С. 24-28. 4. Мамалуй О.О/.Основи економічної теорії. /О. О. Мамалуй //Підручник. Київ.ЮрінкомІнтер- 2006.- С479. Редька Є. В., студентка 1 курсу гр. ФК-132 Наук. керівник: к.е.н. доцент Мекшун Л. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і не- товарні платежі в господарстві. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей. Політика у сфері управління грошовим обігом має спрямовуватись на повне і своєчасне забезпечення по- треб економіки в готівці, посилення контролю за грошовими розрахунками між суб'єктами господарювання та децентралізацію випуску готівки в обіг і вдосконалення організації роботи з готівкою через запровадження су- часних методів і технологій [1]. Для забезпечення потреб у готівці (банкнот і монет) та інших цінностях банки: - прогнозують рух грошових коштів; - виявляють потребу в них для кожного регіону; - проводять випуск та / або емісію готівкових коштів (монопольне право центральних банків); - проводять касові операції; - контролюють рух готівкових коштів при взаємовідносинах між усіма суб’єктами господарювання; - організують і виконують оперативні функції з реалізації єдиної грошово–фінансової політики на території певного регіону. Поява великої кількості пластикових карток та популяризація електронних грошей певною мірою витісня- ють готівку з повсякденного ужитку. Але попри все, у більшості країн Єврозони обсяги готівки продовжують зростати. В Україні готівкова складова грошової маси у першому півріччі 2013 року збільшилася на 8,2 % – до 219,9 млрд. грн. (питома вага 26, 3%) [2]. Національний банк України приділяє багато уваги проблемам ефективного функціонування готівкового обі- гу на території України. Ще у 2008 році постановою НБУ №177 було схвалено Концепцію вдосконалення робо- ти з готівкою в Україні на 2008-2012 роки. 2 липня 2013 року в Міністерстві юстиції України було зареєстровано постанову, про встановлення граничної суми розрахунків готівкою. В одному з пунктів вказувалося, що фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті) [3]. Готівка в Україні надходить з: торговельної виручки, усіх видів платних послуг, податків та зборів, вкладів фізичних осіб, підприємств поштового зв’язку, за платіжними картками, від продажу іноземної валюти, від про- дажу акцій та інших цінних паперів. В нашій країні рівень достатності готівки у 2013 р. був на рівні 16,3%, в той час як максимальний зафіксований у Японії – 17% [4]. На нинішньому етапі економічного розвитку України вплив на збільшення обсягів готівки в обігу спричиняють: а) підвищення рівня тіньової економіки; б) низький рівень доходів населення; в) економічна та політична нестабільність; г) нестабільність депозитного та валютного ринків; д) наявність ризику при використанні безготівкових розрахунків; е) обмеженість і необізнаність населення щодо використання безготівкових форм розрахунку; є) зростання грошової маси за рахунок збільшення коштів у національній валюті і зменшення в іноземній. 17
- 19. На нашу думку,для підвищення ефективності розвитку готівкового обігу в Україні необхідно: - привести систему готівкового обігу відповідно до європейських стандартів; - провести децентралізацію, яка суттєво зменшить ризики в забезпеченні готівкою при виникнення певних кризових ситуацій; - застосувати новітні світові технології, які мінімізують контакт відповідальних працівників з готівковими ко- штами, оптимізують робочий час, сприятимуть кращому перевезенню готівки, забезпечать надійну якість об- роблення монет та банкнот національної валюти на всіх етапах як переміщення, так і зберігання готівкових коштів. Література 1. Субтельний О.В. Національний банк і грошово-кредитна політика / О.В. Субтельний. - К., 2008.- с.57-71. 2. Статистичні дані, станом на 2013 рік - [електронний ресурс] - режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control 3. Монетарний огляд за 1-ше півріччя 2013 року - [електронний ресурс] - режим доступу:http:// www.bank.gov.ua 4. Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою – [електронний ресурс] - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ Росохач О. В., студентка 1 курсу гр. ОА-131 Наук. керівник: к.е.н., доцент Полковниченко С. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ІННОВАЦІЙНІСТЬ ЯК РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Одним із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України є підвищення рівня і якості життя сільського населення, що безпосередньо залежить від ефективності функціонування аграрного сек- тору економіки, який, у свою чергу, з метою виробництва сільськогосподарської продукції, конкурентоспро- можної на міжнародних ринках, та забезпечення продовольчої безпеки держави має очевидну потребу у впровадженні інновацій і переході в цілому на інноваційний розвиток. Саме інновації повинні зіграти страте- гічно важливу роль в середньостроковому і довгостроковому економічному розвитку сільського господарст- ва. Тим більше, що в умовах ринкової системи господарювання, інтегрування в глобальне агропромислове виробництво все більш відчутним є катастрофічне відставання техніко-технологічного рівня аграрного сек- тору економіки України від провідних світових виробників сільськогосподарської продукції. У Законі України «Про інноваційну діяльність» інноваційна діяльність визначена як діяльність, що спря- мована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [1]. Стосовно аграрного виробництва інноваційну діяльність слід розуміти як сукупність послідовних дій зі створення нової або покращеної сільськогосподарської продукції, вдосконалення технології та організації її виробництва на основі використання результатів наукових досліджень і розробок або передового виробни- чого досвіду. Інноваційний процес в аграрній сфері має свою специфіку, обумовлену, насамперед, особли- востями сільськогосподарського виробництва. У зв’язку зі значною залежністю сільського господарства від природно-біологічних та екологічних чинни- ків інноваційний розвиток в цій сфері діяльності, крім традиційних виробничо-технологічного і організаційно- управлінського напрямів, має охоплювати також такі види інновацій, як селекційно-генетичні та економіко- соціоекологічні [2]. Інноваційний процес в сільському господарстві порівняно з іншими галузями характе- ризується тривалішими строками розробки й апробації новацій, особливо при веденні селекції сортів у рос- лин та порід тварин. Так, інноваційний процес від початку селекційної роботи до впровадження нових гібри- дів цукрових буряків триває 25 років, з них 18 – припадає на селекційний процес [3]. Проведені реформи у 90-х рр. ХХ ст. негативно вплинули на науково-інноваційну сферу аграрного сек- тору. Сучасний стан наукового забезпечення інноваційного процесу сільськогосподарської науки дійшов до критичної межі: матеріально-технічна база науково-дослідних установ зношена, не вистачає приладів для досліджень, особливо з найбільш наукомістких напрямів, зокрема біотехнології. Державне фінансування забезпечується на 47-73% від потреби [4]. Інновації в основному впроваджуються в прибуткові рослинницькі галузі: 46% підприємств застосовують нові сорти і гібриди сільськогосподарських культур, 25% – нові сільськогосподарські машини та механізми, 14% – нові системи обробітку ґрунту. Незначний рівень (5%) використання науково-обґрунтованих сівозмін. У тваринництві 52% підприємств застосовували нові породи сільськогосподарських тварин, інші ж види ін- новацій, зокрема високоефективні корми, нові механізми та засоби захисту рослин знаходяться майже на одному рівні (близько 16%) [5]. Сьогодні темпи розвитку і структура сектору аграрних досліджень і розробок не повною мірою відпові- дають потребам сільського господарства і зростаючому попиту на передові технології з боку окремих сег- ментів підприємницького сектору. У той же час запропоновані наукові результати не знаходять застосуван- ня внаслідок незбалансованості інноваційної системи, а також загальної низької чутливості до інновацій підприємницького сектору, невисокої його прибутковості. Кількість організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи в сільському господарстві скоро- тилась з 186 од. у 2000 р. до 151 од. у 2012 р., а кількість працівників наукових організацій з 13482 осіб до 9951 осіб відповідно, в тому числі дослідників – з 6107 осіб до 5239 осіб, техніків – з 3450 осіб до 1670 осіб, допоміжного персоналу – з 2041осіб до 1404 осіб [6]. Дефіцит фінансових коштів у виробників аграрної про- дукції, недостатня фінансова підтримка з боку держави і висока вартість нововведень не дозволяють роз- вивати інноваційну діяльність. Фінансування витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт в галузі сільськогосподарських наук в Україні в 2012 р. становило 6,1% від загальної суми на зазначені цілі і лише 0,3% від ВВП, виробленого в сільському господарстві. Основна частка витрат на виконання наукових 18
- 20. та науково-технічних робітв галузі сільськогосподарських наук у 2012 р. здійснена за кошти державного бюджету (79,2%) [6]. У 2012 р. тільки 8 сільськогосподарських підприємств використовували передові технології і жодне під- приємство їх не створило. Цілком очевидно, що у вирішенні проблем інноваційного розвитку аграрного сектору активну роль пови- нна відіграти держава. Важливо розробити комплексну програму інноваційного розвитку галузі, визначити пріоритети і запровадити систему заходів прямого і непрямого регулювання. Для забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери необхідно: – запровадити комплекс економічних інструментів, які б забезпечили прискорення науково-технологічно- технічного процесу в аграрній сфері; – сформувати ефективну систему фінансування фундаментальних і найважливіших прикладних розро- бок за рахунок державного бюджету з метою наближення їх результатів до потреб практики; – сконцентрувати капітал на пріоритетних напрямах розвитку, зокрема на освіті, науці, прогресивних тех- нологіях, підприємницькій активності на ринку наукомісткої продукції; – зорієнтувати науково-дослідну базу на ринок новітніх розробок, вивчити попит на наукову продукцію; – забезпечити організацію конкурентоспроможного виробництва агропродовольчої продукції; – створювати технології, які б в умовах сучасної економіки відповідали критеріям ефективності, були маловитратними, ресурсоощадними й екологічно безпечними; – сформувати інноваційний фонд та ринок науково-технологічно-технічної продукції; – створювати та підтримувати діяльність агротехнічних парків, які функціонуватимуть як аграрні підпри- ємства з органічним поєднанням наукової та виробничої складових, користуватимуться державною підтрим- кою; – переорієнтувати інвестиції на розвиток галузей сільського господарства з порівняно високою інтенсив- ністю виробництва; – впроваджувати інноваційно-інвестиційні проекти будівництва промислових об’єктів з переробки енер- гетичних продуктів і виробництва біопалива. Для успішного функціонування сільськогосподарської галузі сьогодні необхідні методи управління на ос- нові постійних нововведень. Сучасні фахівці повинні вміти застосовувати нові методи управління трудовими ресурсами, правильно конкретизувати стратегію розвитку у вигляді сформованих цілей. Важливим напря- мом інноваційної діяльності має стати підвищення технологічної оснащеності сільськогосподарських підпри- ємств. Впровадження інновацій в галузі генетики, селекції, біохімії вимагає підвищеної уваги до проблеми матеріально-технічного забезпечення науково-дослідних організацій, зайнятих розробками в зазначених областях наукового знання. Реалізація комплексних заходів щодо впровадження інновацій у сферу сільського господарства потре- бує від держави значного розширення фінансування галузі як за рахунок бюджетних коштів, так і шляхом залучення приватних інвестицій. Література 1. Закон України «Про Інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/40-15 2. Шубравська О. Інноваційний розвиток аграрного сектора економіки України: теоретико-методологічний аспект / О.Шубравська // Еконо- міка України. – 2012. – №1. – С.27-35. 3. Гордійчук А.І. Інноваційний розвиток галузей сільського господарства та ефективність їх функціонування [Електронний ресурс] / А.І.Гордійчук. – Режим доступу: http://elibrary.nubip.edu.ua /5585/1/10gai.pdf 4. Федорак В.І. Державне регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності агропромислового виробництва [Електронний ресурс] / В.І.Федорак. – Режим доступу: http://www.viem.edu.ua/ konf2/art.php?id=0520 5. Тарабрін О.І. Інноваційний розвиток аграрного сектора економіки України в сучасних умовах [Електронний ресурс] / О.І.Тарабрін, І.Г.Піменов. – Режим доступу: http://base.dnsgb.com.ua/ INB/2011-2/11_tarabrin.pdf 6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2012 році. Статистичний збірник. – К.: Державна служба статистики України, 2013. – 287 с. Пчельнікова К. А., студентка 2 курсу гр. ФК-121 Наук. керівник: к.е.н., доцент кафедри економічної теорії Холявко Н. І. Чернігівський державний інститут економіки і управління БЕЗРОБІТТЯ ЯК ВАЖЛИВА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПРОБЛЕМА У сучасних умовах безробіття є центральною проблемою суспільства. Безробіття – це соціально- економічне явище перевищення кількості бажаючих отримати роботу над кількістю робочих місць, проявом якого є стан незайнятості працездатного населення. Високий рівень безробіття призводить до втрати частки потенційного валового внутрішнього продукту, скорочення доходів населення, зниження рівня життя населен- ня, втрати кваліфікації, політичних збурень і переворотів, руйнування матеріальних і духовних надбань поко- лінь. Основні причини безробіття: спад економіки; структурні зрушення; технологічний прогрес та запрова- дження нових технологій. За методологією Міжнародної організації праці (МОП), працездатними вважаються особи віком від 15 до 70 років. Саме ці вікові межі визначають чисельність робочої сили, тобто сукупність населення відповідної вікової групи, яке прагне реалізувати свою здатність працювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи натуральній формі. Населення країни умовно поділяється на дві групи: - інституціональне - особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили. - неінституціональне - працездатні особи, що поділяються на економічно активне населення (особи, що працюють за наймом) і економічно неактивне населення (особи, що добровільно не працюють за наймом, на- приклад: домогосподарки, студенти та ін.) 19
- 21. Безробітні - ценепрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу за най- мом (зареєстровані на ринку праці). Такими, що вибули зі складу робочої сили, вважають осіб, які не мають і не шукають роботу за наймом. Згідно з офіційними даними Державної служби статистики, рівень зареєстрованого безробіття в цілому в Україні станом на 1 грудня 2010 року становив 1,6% кількості населення працездатного віку, що на 0,2 п.п. більше, ніж у жовтні, і на 0,3 п.п. менше, ніж на 1 січня 2010 року. За методологією МОП, рівень безробіття серед економічно активного населення становив 7,0%, а серед населення працездатного віку – 7,6%. У 2012 році рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні становив 1,8% населення працездатного віку (рис. 1). Найвищий рівень безробіття зафіксований у Чернігівській – 11,2%, Рівненській – 11,1%, Тернопільській – 11,0% та Житомирській області – 10,9%, а найнижчий у м. Києві – 6,2%, АР Крим – 6,7%, Одеській області – 6,8% та м. Севастополі – 6,9% [1]. вивільнені у зв’язку зі особи, які не були змінами в організації зайняті більше 1 року виробництва та 11% військовослужбовці, не зайняті з інших звільнені за причин скороченням 7% чисельності або штату без права на пенсію 7% звільнені за власним бажанням 11% звільнені у зв’язку з закінченням строку звільнені за угодою договору сторін 20% 44% Рис. 1. Кількість зареєстрованих безробітних за причинами незайнятості, 2013 р. Джерело: [1] За даними Державної служби статистики України, станом на 1 лютого 2013 року в Державній службі за- йнятості було зареєстровано 589,1 тис. безробітних (564,5 тис. у січні), із них 469,1 тис ос. отримують допомо- гу з безробіття (табл. 1). Середній розмір допомоги на одного безробітного складає 1117 грн., що на 183 грн. більше, ніж у 2012 році [1]. Соціально-економічні наслідки безробіття: скорочення обсягів виробництва валового національного продукту; зниження податкових надходжень до державного бюджету; зростання витрат на соціальну допомогу безробітним; знецінення наслідків навчання; зниження рівня кваліфікації; посилення соціальної напруженості в суспільстві; зниження трудової активності. Заходи, спрямовані на зниження рівня безробіття в Україні: реалізація державної та регіональної програм зайнятості; приведення чинного законодавства у відповідність до міжнародних норм; захист внутрішнього рин- ку праці; інтеграція до міжнародного ринку праці; створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та самозайнятості населення; підвищення технічного рівня робочих місць; сприяння зростанню заробітної плати; ліквідація фіктивних робочих місць, зменшення прихованого безробіття; забезпечення відповідності держза- мовлення на підготовку спеціалістів у вищих навчальних закладах вимогам ринку праці тощо [2-3]. Таблиця 1 Динаміка основних показників незайнятості населення за даними Державної служби зайнятості України Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами Державної служби зайнятості, в цілому за рік з них працевлаштовано перебували на обліку, на кінець року Середній розмір допомоги по безробіттю в грудні у % Всього, тис.осіб тис. осіб у % до тих, які перебували на обліку тис. осіб грн до мінімальної заробітної плати до попереднього року 2000 2 744,1 597,0 21,8 1 188,0 59,39 50,3 119,2 2001 2 760,2 772,7 28,0 1 028,8 85,23 72,2 143,5 2002 2 799,2 831,8 29,7 1 055,2 105,98 64,2 124,3 2003 2 835,2 877,3 30,9 1 003,7 118,32 57,7 111,6 2004 2 900,6 984,2 33,9 998,9 146,37 61,8 123,7 2005 2 887,7 1 049,8 36,4 903,5 192,89 58,1 131,8 2006 2 700,4 1 070,8 39,7 780,9 251,48 62,9 130,4 2007 2 419,7 1 098,6 45,4 660,3 339,27 73,8 134,9 2008 2 500,7 1 084,0 43,3 876,2 571,07 94,4 168,3 2009 2 143,3 702,7 32,8 542,8 655,56 88,1 114,8 2010 1 847,4 744,5 40,3 564,0 780,05 84,6 119,0 2011 1 855,0 762,7 41,1 501,4 878,52 87,5 112,6 2012 1 826,1 764,4 41,9 526,2 1027,54 90,6 117,0 Джерело: [1] 20
- 22. Література 1. Державнийкомітет статистики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua. 2. Л.І. Галькін. Втрати людського капіталу України: чинник безробіття / Галькін Л.Г II Економіка та регіони. - 2007. - №2. - с. 110-113. 3. Рівень безробіття в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. rbc.ua/. 4. Купчанко М. Я., Погоріла І. І. Україна та Європейський союз у світовій хвилі безробіття [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org. 5. Лопатіна К. А. Стан та напрями ліквідації проблеми безробіття в Україні/ К. А Лопатіна // Управління розвитком. ‐2011. ‐ №16(113). С. 85‐86. Савченко В. А., студентка 2 курсу гр. М-121 Наук. керівник: к.е.н., доцент кафедри економічної теорії Холявко Н. І. Чернігівський державний інститут економіки і управління СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ Роздрібна торгівля розвивається під впливом комплексу складних динамічних економічних, соціальних, правових чинників, що у своїй сукупності вагомим чином впливають та визначають специфічні особливості розвитку ринкового середовища та функціонування торговельних підприємств. За сучасних умов господарю- вання розвиток роздрібної торгівлі перебуває у вагомій залежності від чисельності об’єктів роздрібної торгове- льної мережі, форм їх організацій та спеціалізації, рівня забезпеченості ним населення. З огляду на активну мінливість зовнішнього економічного середовища і, відповідно, факторів розвитку роздрібної торгівлі, актуалі- зується необхідність регулярної аналітичної оцінки й характеристики сучасного стану, ключових тенденцій розвитку та результатів діяльності роздрібних торговельних підприємств в Україні. Роздрібна торгівля по своїй суті є посередником в процесі відтворення, впливає на обсяги і структуру това- рної пропозиції, сприяє стабілізації ринку продовольчих та непродовольчих товарів. У цілому, місією роздріб- ної торгівлі можна визначити забезпечення ефективної реалізації та своєчасного доведення до кінцевих спо- живачів продовольчих товарів. До слабких сторін розвитку роздрібної торгівлі в Україні можна віднести наступні аспекти: - темпи зростання роздрібного товарообігу значно відстають від темпів зростання реальних доходів домогосподарств; - значна частка ринку споживчих товарів та послуг перебуває в «тіні»; - фізична маса товарів не зростає; - розвиток роздрібної торгівлі характеризується нерівномірністю як на регіональному рівні, так і за окремими сегментами споживчого ринку [1, c. 249-251]. Порівняно більш активними темпами розвитку роздрібної торгівлі в Україні характеризуються Донецька, Дніпропетровська області, а також міста Харків, Одеса, Львів і Київ. Причому безумовним лідером за темпами розвитку торговельних мереж в Україні є м. Київ, що обумовлено достатньо високим рівнем доходів мешканців столиці [2, c. 128-130]. Згідно з офіційними даними Державної служби статистики України, оборот роздрібної торгівлі має тенден- цію до зростання (табл. 1). Оборот роздрібної торгівлі в Україні у січні 2014 року порівняно з січнем 2013 року (у порівняльних цінах) зріс на 8,8% - до 64,762 млрд грн. Роздрібний товарообіг в Україні в 2013 році проти 2012 року зріс на 9,5% – до 884,2 млрд грн. [4]. Найвищі значення зростання даного показника спостерігають- ся в Донецькій області (на 12,8% - до 13,352 млрд грн.), у Чернігівській області (на 12,1% - до 2,579 млрд грн.), а також у Рівненській і Чернівецькій областях (на 11,8% і 11,4%, до 2,651 млрд грн і 1,759 млрд грн відповід- но). Оборот роздрібної торгівлі в м. Києві в січні-лютому 2014 року порівняно з відповідним періодом минулого року зріс на 8,9% – до 17,323 млрд грн [4]. Таблиця 1 Ключові показники розвитку роздрібної торгівлі в Україні У тому числі питома вага, у % У тому числі Рік Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, млн.грн. Продо- вольчих товарів Непродо- вольчих товарів Наявність об'єктів роздрібної торгівлі підприємств, тис.од Мага- зини Кіоски та автозаправні станції Кількість ринків з продажу споживчих товарів, од 2000 28757 51,9 48,1 103,2 77,9 25,3 2514 2001 34417 50,4 49,6 96,4 72,3 24,1 2715 2002 39691 48,0 52,0 89,3 66,8 22,5 2863 2003 49994 45,6 54,4 83,8 62,3 21,5 2891 2004 67556 43,9 56,1 78,5 58,3 20,2 2869 2005 94332 41,6 58,4 75,2 55,8 19,4 2886 2006 129952 38,2 61,8 73,6 54,6 19,0 2890 2007 178233 35,3 64,7 71,9 52,3 19,6 2834 2008 246903 34,4 65,6 69,2 50,5 18,7 2785 2009 230955 40,0 60,0 65,3 47,6 17,7 2761 2010 280890 39,5 60,5 64,8 48,0 16,8 2758 2011 350059 38,9 61,1 64,2 48,4 15,8 2698 2012 405114 40,2 59,8 62,2 47,2 15,0 2647 Джерело: [4] Аналітична характеристика ключових показників розвитку роздрібної торгівлі в Україні дозволила виявити наступні тенденції: 1) регіональна експансія та глобалізація – у сучасних умовах роздрібна торгівля характеризується пере- важно екстенсивним шляхом розвитку, оскільки підвищення обсягів продажу обмежене колом покупців, врахо- 21
- 23. вуючи транспортний тачасовий фактори; властивою ознакою поточного етапу розвитку роздрібної торгівлі є постійне збільшення кількості об’єктів, створення торгових мереж спочатку у містах, потім – у рамках регіону та національної економіки в цілому; 2) зміна уподобань споживачів щодо форматів придбання кінцевої продукції – протягом останніх років ак- тивізується розвиток невеликих торговельних об’єктів, які розташовані в центральній частині міст і житлових масивів, що низкою споживачів сприймаються як більш зручні й ефективні формати для здійснення щоденних покупок; 3) зростання значення цінової гнучкості – споживач дедалі більше орієнтується на зниження своїх витрат (у тому числі, на придбання продуктів харчування); 4) розширення додаткових послуг – підвищена конкурентна боротьба на переважній більшості сучасних ринків спонукає торговельні підприємства до використання заходів не лише цінової політики, а й удосконален- ня підходів до обслуговування споживачів, надання більш широкого спектру супутніх послуг; 5) розширення товарного асортименту та підвищення якості продукції – це обумовлено тими фактами, що успішність діяльності торговельного підприємства значною мірою залежить від правильності управлінських рішень щодо формування асортименту продукції, неодмінному врахуванні попиту споживачів на певні види продукції та потреб населення, а також новітніх тенденцій поведінки споживача. Таким чином, проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що галузь роздрібної торгівлі в Україні є до- статньо динамічною та розвивається під впливом низки різнорідних чинників (купівельна спроможність насе- лення, стан товарозабезпечення, розвиток матеріально-технічної бази, інституціональні перетворення, конце- нтрація, конкуренція). Протягом останніх років спостерігається удосконалення структури роздрібної торгове- льної мережі, скорочується частка неорганізованої торгівлі, розвивається мережа дискаунтерів та гіпермарке- тів, а також з’являються представники іноземних роздрібних торгівельних мереж. Література 1. Добуш З.О. Стан і тенденції розвитку роздрібної торгівлі – детермінанта ефективності її регулювання / З.О. Добуш // Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – №23.1. – С.248-253. 2. Тараненко О.О. Тенденції та чинники розвитку роздрібної торгівлі в Україні / О.О. Тараненко // Економічний простір. – 2012. – №64. – С.126-131. 3. Шостак Р.С. Оцінка сучасного стану та розвитку торгівельних мереж в Україні / Р.С. Шостак // Економічний простір. – 2011. – №56/2. – С.115-123. 4. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ Савченко С. В., студент 1 курсу гр. ФК-131 Наук. керівник: к.е.н., доцент Мекшун Л. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ПРИВАТИЗАЦІЇ В УКРАЇНІ У світовій практиці приватизація розглядається як дієвий інструмент втілення структурної перебудови економіки, збільшення значення продуктивності функціонування компаній, а крім того як джерело додаткових коштів до державного бюджету з метою наступного їх використання для вирішення соціальних питань та реформування виробничого потенціалу країни. Приватизацію потрібно здійснювати для розв'язання таких проблем: - заповнення ринків потрібною продукцією, зниження цін, зростання прибутків виробників; - забезпечення ліберальних умов діяльності власників майна та капіталу; - створення конкурентного середовища. Процеси приватизації відбуваються як у розвинених державах, так і в державах, що розвиваються. Основними цілями приватизації з моменту здобуття Україною незалежності були: 1) демонтаж командно-адміністративної системи та заміна її ринковою економікою; 2) структурна перебудова національної економіки; 3 ) стабілізація і поступове збільшення продуктивності державної економіки; 4) формування національної системи ділових підприємств тощо. Реформування власності в Україні відбувається у процесі приватизації державного майна. Порядок приватизації державного майна враховує присутність наступних стадій: - опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації ( у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі); - прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; - опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; - проведення аудиторської ревізії економічної звітності приватизованого підприємства ( за винятком об'єктів малої приватизації ); - затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій публічних акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію. Державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо приватизації об'єкта і в 5-денний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управляти цим майном [1]. З початку процесу приватизації на 1 жовтня 2013 року реформовано 129597 об’єктів, з яких більше ніж три чверті (100548 об’єктів) належали до комунальної форми власності, інші (29049 об’єктів) – до державної. 22
- 24. Переважна більшість об’єктів(84,8%) відносились до групи А, інші об’єкти – до груп В, Г (8,9%), Д (4,0%), Ж (1,2%) та Е (1,1%). За регіональним розподілом кількість реформованих об’єктів груп А, В, Г наведена в таблиці 1 [2]. Таблиця 1 Кількість реформованих об’єктів груп А, В, Г за регіональним розподілом* Регіон Кількість об’єктів Об’єкти групи А Донецька область 11710 Львівська область 11441 Дніпропетровська область 7078 Харківська область 5104 АР Крим та м. Севастополь 6800 м. Київ 12146 Об’єкти груп В, Г Донецька область 963 Дніпропетровська область 786 Харківська область 683 Луганська область 616 Одеська область 598 Київська область 585 м. Київ 692 * Джерело: складено автором на основі [2] Аналіз приватизаційнοгο процесу в Україні дає можливість зрοб ити прοгнοз: орієнтація на продаж висοкοліквідних та інвестиційнο привабливих підприємств з метою отримання гарантованих прибутків дο бюджету супрοвοджується накопиченням у державному секторі неліквідних та інвестиційнο непривабливих підприємств. Приватизація в Україні повинна привести до: - зменшення частки державнοгο сектору в екοнοміці; - залучення великих οб сягів приватнοгο капіталу, у тому числі інοземнοгο; - ствοрення потужних вертикально інтегрованих структур, кοнкурентοспрοмοжних на світοвοму ринку; - модернізації вирοб ництва, використання новітніх технοлοгій, створення нових видів продукції, впровадження сучасного менеджменту; - створення бази для розвитку суб’єктів малοгο і середньοгο підприємництва та адаптації йοгο дο ринкових умов; - зменшення навантаження на державу з управління державним сектοрοм екοнοміки, щο забезпечило б підвищення ефективності управління [3]. Література 1. Закон України: Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" // Відомості Верховної Ради України, 1997. - № 17. - С.122. 2. Фонд державного майна України. [Електронний ресурс] / Звіт про роботу Фонду державного майна України, хід та результати виконан- ня Державної програми приватизації у 2012 році. Режим доступу: http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com.ua/Lists/ SPFUReportsMFIListInstance/Attachments/74/andov_6_2013.htm 3. Закон України "Про Державну програму приватизації" // Відомості Верховної Ради України, 2012 . - № 39. - С.466. Севрюк О. С., студентка ФК-122 Наук. керівник: к.е.н., доцент кафедри економічної теорії Холявко Н. І. Чернігівський державний інститут економіки і управління АНАЛІЗ ПАРАМЕТРІВ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ Дослідження проблем розвитку сучасного ринку праці України є актуальним з огляду на підвищену динамі- чність і мінливість даного ринку, а також вплив на його розвиток комплексу складних різнорідних чинників еко- номічного, соціального, політичного, психологічного характеру. Вато зазначити, що питання розвитку ринку праці є об’єктом вивчення низки вітчизняних та іноземних учених, зокрема: М. Фрідмена, Дж. Кейнса, П. Саму- ельсона, Ф. Модільяні, Р. Солоу, Д. Тобіна, Л. Кейна, Е. Лібанової, І. Петрової, В. Мандибура, І. Курило та ін. У цілому, ринок праці можна визначити як суспільно-економічну форму руху трудових ресурсів; як систему виробничих відносин між робітниками, підприємцями і державою з приводу обміну індивідуальної здібності до праці на фонд засобів, необхідних для відтворення робочої сили; як систему економічних відносин з приводу розміщення робітників в системі суспільного поділу праці відповідно до законів товарного виробництва та обороту. Ринок праці перебуває у тісному взаємозв’язку з ринками споживчих благ, житла, інвестицій, освітніх послуг тощо. Окрім того, ринок праці недоцільно розглядати без врахування особливостей економічної сис- теми, тобто сукупності економічних процесів і явищ, що відбуваються у суспільстві на основі діючих майнових відносин і організаційних форм [3]. На сьогоднішній день стан ринку праці характеризується наявністю низки проблем, які можна розглядати в якості стримуючих факторів соціально-економічного розвитку як національ- ної економіки в цілому, так і її окремих регіонів. До найбільш актуальних проблем вітчизняного ринку праці відносяться наступні: порівняно невисокий рівень економічної активності населення, дисбаланс між пропози- цією та потребою у робочій силі, низький кваліфікаційний рівень незайнятого населення, низькі рівні зайнято- сті молоді та інвалідів, нелегальні зовнішні трудові міграції, неформалізовані внутрішні трудові міграції та ті- ньовий ринок праці [2]. Відповідно до офіційних даних Державної служби статистики України, станом на 1 грудня 2013 року кількість вакансій у базі даних Державної служби зайнятості становила 67,8 тисячі. У середньому на 23
- 25. одну вакансію претендувало6 осіб, у тому числі серед кваліфікованих робітників з інструментом – 3 особи, серед професіоналів – 4 особи, серед фахівців та робітників з обслуговування технологічного устаткування – відповідно по 6 осіб; серед осіб без спеціальної підготовки – 7 осіб; серед працівників торгівлі та сфери послуг – 8 осіб; серед законодавців, вищих державних службовців, керівників, менеджерів – 9 осіб; серед технічних службовців – 13 осіб; серед кваліфікованих робітників сільського господарства – 23 особи. Рівень безробіт- тя населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 7,8% (І півріччя 2012 р.) до 7,5% економічно активного населення відповідної вікової групи (І півріччя 2013 р.) – табл. 1 [1; 4]. Станом на 1 грудня 2013 року кількість зареєстрованих безробітних становила 423,8 тис. осіб, з яких більше ніж половину становили жінки, 44% – молодь віком до 35 років, 34% – особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, понад 37% зареєстрованих безробітних є сільськими мешканця- ми. У січні-листопаді 2013 року послугами Державної служби зайнятості скористалися понад 1,7 млн. грома- дян, з них статус безробітного мали 1,4 млн. осіб. Таблиця 1 Динаміка показників безробіття населення України (за методологією МОН) Безробітне населення (за методологією МОП) у віці 15-70 років працездатного віку активного населення тис.осіб % до економічно тис.осіб % до економічно активного населення 2000 2 655,8 11,6 2 630,0 12,4 2001 2 455,0 10,9 2 440,3 11,7 2002 2 140,7 9,6 2 128,6 10,3 2003 2 008,0 9,1 1 994,0 9,7 2004 1 906,7 8,6 1 888,2 9,2 2005 1 600,8 7,2 1 595,2 7,8 2006 1 515,0 6,8 1 513,7 7,4 2007 1 417,6 6,4 1 416,7 6,9 2008 1 425,1 6,4 1 424,0 6,9 2009 1 958,8 8,8 1 956,6 9,6 2010 1 785,6 8,1 1 784,2 8,8 2011 1 732,7 7,9 1 731,7 8,6 2012 1 657,2 7,5 1 656,6 8,1 Джерело: [4] Протягом січня-листопада 2013 року за направленням центрів зайнятості отримали роботу 773,7 тис. осіб, з них 515,1 тис. зареєстрованих безробітних, що на третину більше, ніж у січні-листопаді 2012 року. На нові робочі місця з компенсацією роботодавцям єдиного соціального внеску працевлаштовано 7,6 тис. безробіт- них, у тому числі 3,5 тис. осіб недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці, 4,1 тис. осіб, працевлашто- ваних на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності. Кількість безробітних, які започаткували власну справу за рахунок отримання допомоги по безробіттю одноразово, збільшилася з 10,5 тис. осіб у січні-листопаді 2012 року до 14,8 тис. осіб у січні-листопаді 2013 року. Із травня 2013 року роз- почалася видача ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб старше 45 років на ринку праці. Про- тягом травня-листопада 2013 року ваучер на навчання та підвищення кваліфікації отримали 18,7 тис. грома- дян, у т.ч. безробітні – 10,6 тис. осіб. Протягом аналізованого періоду брали участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру – 222,4 тис. осіб, у тому числі – 218,0 тис. безробітних; проходили професійне навчання – 203,8 тис. осіб [4]. Вагомою проблемою ринку праці є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага ви- трат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжга- лузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати. Однак, слід відзначити, що офіційні статистичні дані дозволяють виявити позитивну тенденцію до збільшення середньої заробітної плати [2]. Таким чином, на ринку праці України в сучасних умовах залишається низка проблем, які потребують вирі- шення та регулювання на загальнодержавному рівні, що має бути орієнтовано на: забезпечення чіткого до- тримання трудового законодавства і гарантування його гнучкості та динамічності; підвищення рівня конкурен- тоспроможності вітчизняних висококваліфікованих фахівців (поліпшення якості освіти, підготовки та перепідго- товки кадрів); удосконалення умов праці; удосконалення діяльності державної служби зайнятості тощо. Література 1. Державний центр зайнятості Міністерства соціальної політики України [Електронний ресурс] // інтернет-портал – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article;jsessionid=D96BD5A9E92786ED1F2E625D6704C13A.app1?art_id=157070&cat_id=35829 2. Сохань О. Проблеми ринку праці в Україні та перспективи його розвитку / Сохань О. Стогній О. // [Елнктронний ресурс] // інтернет- портал – Режим доступу: http://conference.spkneu.org/2013/04/problemi-rinku-pratsi-v-ukrayini-ta-pers/ 3. Яковенко Р.В. Прикладні проблеми ринку праці. [Електронний ресурс] // інтернет-портал – Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/doc/zb_17_ekon/stat_17/68.pdf 4. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ Чепикова Н. С., студентка 4 курса гр. 1071зС Научный руководитель: Коваленко С. А., к.с.-х.н., доцент Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь) ТРУДОВОЙ ПОТЕНЦИАЛ – НАЦИОНАЛЬНОЕ БОГАТСТВО РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ Потенциал – это совокупность возможностей в какой-либо области для достижения определённых целей. Потенциал организации представляет собой совокупность научно-технического, трудового, финансово- экономического, информационного, маркетингового, организационно-управленческого, природно-ресурсного и внешнеэкономического потенциалов [1]. В настоящее время огромное внимание уделяется как раз трудовому потенциалу как решающему фактору 24
- 26. в производстве конкурентоспособнойпродукции и предоставлении качественных услуг. Многообразие опре- делений понятия «трудовой потенциал» можно свести к трём основным подходам. Выступая в качестве инте- гральной характеристики количества, качества и меры реализации совокупной способности к труду, трудовой потенциал определяет возможности, как отдельных работников, так и их групп (больших и малых). В связи с этим выделяют понятия «трудовой потенциал работника», «трудовой потенциал организации», «трудовой потенциал общества» [2]. Наиболее чаще используемой является позиция Третьяковой Е.П. Автор рассматривает трудовой потен- циал как самостоятельную социальную категорию, как синергетический эффект взаимодействия людей в процессе труда между собой и организацией [3]. Такой подход в наибольшей степени соответствует совре- менному представлению о роли человеческого фактора в проектировании организации и ее производствен- ной деятельности. При его использовании элементами трудового потенциала считают не только состав и структуру трудовых ресурсов, но и систему формирования, обучения и повышения квалификации персонала, стимулирования трудовой активности и обслуживания работников организации. Современный рыночный подход к исследованию трудового потенциала человека наиболее полно и осно- вательно раскрыт Б. М. Генкиным в его научных и учебных работах. По его оценке, основные компоненты трудового потенциала человека должны характеризовать следующие факторы [4]: психофизиологические возможности его участия в общественно-полезной деятельности; возможности нормальных социальных кон- тактов работника; способности к разработке новых идей и методов работы, формированию образов, пред- ставлений и проектов; рациональность личного поведения в социально-трудовых отношениях персонала; наличие способностей, знаний и навыков, необходимых для выполнения определенных обязанностей и ра- бот; соответствующее предложение рабочей силы на рынке труда. Приведенным человеческим характери- стикам в самой полной мере, как считает Б. М. Генкин, соответствуют следующие компоненты трудового по- тенциала: здоровье; нравственность и умение работать в коллективе; творческие способности; активность; организованность; образованность; профессионализм; ресурсы рабочего времени [4]. Основные составляющие трудового потенциала работника организации включают в себя: – психофизиологический потенциал (способности и склонности человека, состояние его здоровья, работо- способность, выносливость, тип нервной системы и т.п.); – квалификационный потенциал (объем, глубина и разносторонность общих и специальных знаний, трудо- вых навыков и умений, обусловливающих способность работника к труду определенного содержания и слож- ности); – личностный потенциал (уровень гражданского сознания и социальной зрелости, степень усвоения работником норм отношения к труду, ценностные ориентации, интересы, потребности и запросы в сфере труда) [2]. Если рассматривать понятие «трудовой потенциал» в рамках определенной организации, то он пред- ставляет собой совокупную трудовую деятельность коллектива всей организации исходя из возраста, фи- зических возможностей, имеющихся знаний и профессионально-квалификационных навыков. Реализованный трудовой потенциал образует человеческий капитал, который представляет принадлежа- щие человеку производительные активы (здоровье, способности, умения), позволяющие ему на протяжении времени создавать доходы, являющиеся результатом инвестиций в них. Трудовой потенциал является ос- новным компонентом национального богатства. Состав и динамика трудового потенциала Республики Бела- русь представлены в таблице 1 [5]. 25 Таблица 1 Состав и динамика трудового потенциала Республики Беларусь На конец года Темп роста, % Показатели или абсолютное изменение, +/– 2010 г. 2011 г. 2012 г. 2011/2010 2012/2011 Численность населения, тыс. чел. 9481 9465 9464 99,83 99,99 Трудовые ресурсы, тыс. чел., в т.ч.: 6079 6031 6057 99,21 100,43 – трудоспособное население в трудоспо- собном возрасте 5742 5695 5690 99,18 99,91 – лица старше и младше трудоспособного возраста 337 336 367 99,70 109,23 Удельный вес трудовых ресурсов в числен- ности населения, % 64,0 63,7 64,0 –0,3 0,3 Численность населения за рассматриваемый период сократилась на 0,18%, а численность трудовых ре- сурсов в целом по Республике Беларусь за 2010–2012 гг. снизилась на 0,36 %, в том числе снижение числен- ности трудоспособного населения в трудоспособном возрасте составило 0,91 %. Вместе с тем, численность лиц старше и младше трудоспособного возраста за анализируемый период резко возросла – на 8,9 %. Также следует отметить прирост удельного веса трудовых ресурсов в общей численности населения Республики Беларусь за 2012 год на 0,3 п.п., однако в целом за исследуемый период данный показатель остался неиз- менным – на уровне 64,0 %. Динамика и структура экономически активного населения Республики Беларусь представлена в таблице 2 [5]. Численность экономически активного населения в Республике Беларусь за 2010–2012 гг. снизилась на 2,1 % и на конец 2012 г. составила 4606 тыс. чел., а его удельный вес в трудовых ресурсах снизился на 1,36 п.п. и по итогам отчетного периода составил 76,04 %.
- 27. Таблица 2 Динамикаэкономически активного населения Республики Беларусь На конец года Темп роста, % или абсолютное Показатели изменение, +/- 2010 г. 2011 г. 2012 г. 2011/ 2010 2012/ 2011 Трудовые ресурсы, тыс. чел., из них: 6079 6031 6057 99,21 100,43 – экономически активное население, тыс. чел. 4705 4686 4606 99,60 98,29 – в % к трудовым ресурсам 77,40 77,70 76,04 0,30 -1,65 Из экономически активного населения: – занятое население, тыс. чел. 4666 4655 4577 99,76 98,32 – в % к экономически активному населению 99,17 99,34 99,37 0,17 0,03 Безработные, зарегистрированные в центрах занято- сти населения, тыс. чел. 39 31 29 79,49 93,55 – в % к экономически активному населению 0,83 0,66 0,63 -0,17 -0,03 Таким образом, трудовой потенциал общества составляют его трудовые ресурсы в единстве их количест- венных и качественных характеристик. Он определяется численностью трудовых ресурсов, их демографиче- ской структурой, соотношением видов занятости, социальным, профессиональным и квалификационным со- ставом. Улучшение использования трудового потенциала выдвигается в настоящее время в число наиболее важных проблем, что связано с переходом экономики на преимущественно интенсивный путь развития и с усилением напряженности баланса трудовых ресурсов вследствие сужения масштабов их воспроизводства. Литература 1. Кондаратова И.Г. Анализ использования трудовых ресурсов как важнейшей части ресурсного потенциала организации / И.Г. Кондра- това // Экономический анализ: теория и практика. – 2010. – № 1. – С. 32–37. 2. Вайсбурд В.А. Экономика труда: учеб. пособие / В.А. Вайсбурд. – М.: Омега-Л, 2011. – 376 с. 3. Третьякова Е.П. Оценка трудового потенциала организации / Е.П. Третьякова // Менеджмент в России и за рубежом. – 2011. – № 1. – С. 136–144. 4. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: учеб. для вузов / Б.М. Генкин. – М.: Норма, 2007. – 448 с. 5. Беларусь и Россия. 2012: Стат. сб. / Белстат, Росстат, Постоянный комитет Союзного Государства. – М.: Росстат, 2013. – 179 с. Чхаїдзе В. О., студентка 2 курсу гр. ФК-121 Наук. керівник: к.е.н. доцент Мекшун Л. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління ЕКОНОМІЧНІ І СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ Нині в умовах бурхливих глобалізаційних процесів у світі немає жодної країни, яка б не відчула на собі вплив інфляції. Макроекономічні наслідки інфляції є фундаментальною проблемою для розвитку будь-якої країни, в тому числі і для України. До основних негативних соціально-економічних наслідків інфляції дослідники відносять: 1) руйнування нормальних господарських зв’язків, посилення хаосу і диспропорції в економіці, дезоргані- зація інвестиційного процесу; 2) переливання капіталу в спекулятивні сфери та за кордон, зростання тіньової економіки та корупції; 3) порушення нормального функціонування грошово-кредитної системи; 4) поступове згортання товарно-грошових відносин й розширення прямого продуктообміну на основі бар- терних угод; 5) негативний вплив на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни, підрив конкурен- тоспроможності та експорту вітчизняних товарів; 6) погіршення сприйняття громадськістю влади, зниження довіри до діяльності уряду, до запланованих програм і реформ; 7) зниження життєвого рівня усіх верств населення, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги; 8) посилення безробіття, підрив мотивації до ефективної трудової діяльності; 9) перешкоджання довгостроковим інвестиціям та економічному зростанню; 10) знищення заощаджень юридичних і фізичних осіб [1; 2]. Інфляція є невід’ємним атрибутом розвитку економіки України. Так, згідно з прогнозу Міністерство фінансів України інфляція у 2014 році передбачається на рівні 8,3%. Дані щодо річних індексів інфляції в Україні з 2006 по 2013 рік наведено в таблиці1 [3]. Таблиця 1 Річний індекс інфляції в Україні Роки 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 Показники (за рік) у% 111,6 116,6 122,3 112,3 109,1 104,6 99,8 100,5 Як видно з даних таблиці 1, найвищий рівень інфляції зафіксований у 2008 році, що було спричинено сві- товою фінансово-економічною кризою. В подальші роки спостерігалося незначне коливання показника індексу інфляції. Інфляція призводить до відчутних негативних наслідків у багатьох сферах суспільного життя. У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між окремими найманими працівниками та 26
- 28. підприємцями на користьпідприємців. Зростання цін на товари і послуги як прояв інфляції сприяє збільшенню прибутків господарських суб’єктів і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами. Водночас, підприємці не лише реалізують, але й купують товари, а працівники не лише купують товари, а й продають свій товар — робочу силу. Ціни на товари, які ку- пують підприємці, та ціни на робочу силу в період інфляції також зростають. Тому виграші або втрати від інфляції можуть мати різні соціальні групи. Все залежить від темпів зростання цін на товарному і ресурсному ринках. Якщо, наприклад, ціни на робочу силу зростають повільніше від цін на споживчі товари, що є найхарактернішим, то матеріальне становище робітників погіршується [4]. Отже, мінімізація впливу інфляційних процесів є першочерговою для будь-якої країни. Серед основних за- ходів боротьби з інфляцією можна виділити наступні: - стабілізація і стимулювання виробництва; - вдосконалення податкової системи; - створення розвинутої ринкової інфраструктури; - підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності; - розвиток ринку платних послуг; - зниження ліквідності грошових заощаджень населення і їх поточних доходів шляхом підвищення відсотків на депозити; - ліквідація дефіциту державного бюджету тощо [1]. На підставі зазначеного можна сказати, що інфляція − дуже поширена економічна недуга, від якої в останні десятиліття постраждали багато розвинених країн. Для боротьби з інфляцією держава прово- дить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо знижен- ня рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі. Література 1.Черешня Г.А. Інфляційні процеси в Україні: еволюція, сучасний стан / Г.А. Черешня, Т.В. Цвігун // Вісник ХНУ. – 2011. – Т.2. – С. 249 – 252. 2.Сметана В.С. Інфляція в Україні та шляхи її подолання / В.С. Сметана // Управління розвитком. – 2013. - №15. –С.127 – 128. 3. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua 4. Економічні і соціальні наслідки інфляції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kopiyka.org.ua/?p=198 Шатирко Д. В., аспірант Наук. керівник : д.е.н., професор Савченко В. Ф. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОСОБЛИВОСТІ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ На сучасному етапі важливим завданням є пошук нетрадиційних шляхів інвестування нових розробок. Од- ним із можливих напрямів вирішення цієї проблеми може бути розвиток венчурної індустрії. Правову базу функціонування вітчизняних венчурних фондів було закладено у 2001 році, коли почав діяти Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)". Венчурний бізнес є порівняно новим видом діяльності для української економічної практики, хоча питання розвитку механізмів венчурного інвестування розглядалися вітчизняними вченими ще у середині 80-х років минулого століття. Проблемами розвитку венчурного інвестування в Україні займаються такі вчені як Л.Антонюк, І.Волкова, Л.Долгополова, А.Поручник, С.Перминова, В.Фірсова та ін. Однак дані питання потребують подальших до- сліджень. Вітчизняні науковці переважно звертають увагу на загальний незадовільний стан венчурного фінан- сування, вивчають та аналізують його причини. Водночас дуже важливим і недослідженим є вивчення особли- востей українського венчурного інвестування. Поняття венчурного фонду в Україні відрізняється від загальноприйнятого у світі. У нас це специфічний ІСІ (інститут спільного інвестування), правила формування, існування і закриття якого вмонтовані у загальні пра- вила діяльності ІСІ та компаній з управління активами. Відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", венчурний фонд – недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу, який здійс- нює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50 відсотків складаються з корпоративних прав і цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торгове- льно-інформаційній системі. Його учасниками можуть бути тільки юридичні особи [1]. Венчурні фонди акумулюють капітал інвестиційних, пенсійних та інших фондів, банків, страхових компаній, корпорацій, особисті заощадження інвесторів, іноді державні кошти. Порівняно з іншими видами інститутів спільного інвестування вони є найбільш ризикованими для інвесторів. Це пояснюється відсутністю жорстких законодавчих вимог щодо складу і структури активів цих фондів та операцій з ними, які характерні для інших ІСІ. До венчурного фонду висуваються найменші регулятивні вимоги з боку законодавства і саме це робить його гнучким інструментом для здійснення інвестиційних програм. Підвищена ризикованість венчурних фондів не відлякує інвесторів, так як компенсується широкими інвес- тиційними можливостями, ефективне використання яких може приносити більші прибутки та переваги, ніж при вкладенні коштів у інші ІСІ. Мінімізація ризиків досягається завдяки жорсткому відбору проектів і одночасно підтриманню такого їх числа, яке дозволяє отримати значний прибуток. Тому венчурні фонди користуються популярністю в Україні. В загальних активах українських ІСІ частка венчурних фондів складає близько 93%. Вартість чистих активів усіх ІСІ у 2012 році становила 139 260 млн грн, причому вартість венчурних фондів – 129 498 млн грн. За 2011 рік їх активи виросли на 25% [2]. 27
- 29. Венчурні фонди запорядком організації своєї діяльності відносяться до ІСІ закритого типу, а тому беруть на себе зобов'язання викупати емітовані ними цінні папери лише при ліквідації чи реорганізації. Вони створю- ються на певний строк, встановлений у проспекті емісії. Венчурним фондам як ІСІ закритого типу надається право нараховувати та сплачувати дивіденди. За законодавством венчурні фонди визнаються недиверсифікованими ІСІ, тобто без жорстких вимог щодо розосередження своїх активів серед різних об'єктів інвестиційної діяльності, що дає їм змогу тримати у своєму портфелі контрольні пакети акцій інших підприємств і мати у складі активів велику кількість цінних паперів, які недопущені до торгів на фондовій біржі чи торговельно-інформаційній мережі. Основні відмінності венчурних фондів від інших ІСІ: - вони можуть мати активи, що повністю складаються з корпоративних прав та цінних паперів, які недопу- щені до торгів на фондовій біржі або у торгівельно-інформаційній системі, а також з цінних паперів, які не отримали рейтингової оцінки; - компанії з управління активами венчурних фондів на відміну від компаній з управління активами інших ІСІ беруть участь в управлінні діяльністю емітентів, корпоративні права яких перебувають в активах венчурних фондів, якими ці компанії управляють; - венчурні фонди мають право надавати позики емітентам, частка у корпоративних правах яких входить до складу їх активів. Обмеженням для таких фондів є те, що цінні папери не підлягають публічному розміщенню і можуть роз- міщуватися тільки серед юридичних осіб. Згідно українському законодавству, венчурні фонди, як і будь-який інший інститут спільного інвестування, звільняються від сплати податку на прибуток та ПДВ до моменту завершення своєї роботи і виплати дивіден- дів. Це дозволяє забезпечити беззбиткове реінвестування грошей від реалізації проекту. Акумулюючи прибу- ток у рамках венчурного фонду, інвестор має змогу реінвестувати його в інші проекти без сплати податків. Поширеною є думка про те, що кошти залучають найбільш перспективні ідеї й особистості. Але насправді венчурні фонди вкладають гроші в ринки (галузі), що швидко зростають і конкуренція в яких до певного моме- нту не є напруженою. Наприклад, відповідно до статистичних даних, у 80-ті роки ХХ ст. значна частка венчур- них інвестицій у США спрямовувалася в енергетику й виробництво комп’ютерної техніки, на початку 90-х – у виробництво програмного забезпечення, генну інженерію й телекомунікації, наприкінці 90-х – в Інтернет- компанії. Специфіка умов українського ринку полягає в тому, що на сучасному етапі високодохідними і зростаючими галузями є ті, які в інших країнах належать до так званої “традиційної” економіки. Українські венчурні фонди фінансують такі сектори економіки як будівництво, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість і роз- дрібна торгівля [3]. Дуже активно вітчизняні венчурні фонди використовуються у фінансуванні різноманітних будівельних про- ектів. Забудовник створює та формує венчурний фонд шляхом продажу інвестиційних сертифікатів певному колу інвесторів, а венчурний фонд спрямовує отримані від продажу сертифікатів гроші забудовнику. Після завершення будівельних робіт він передає будівництво інвесторам у якості доходу. Ті ж, у свою чергу, прода- ють нерухомість та отримують гроші, а сам фонд продовжує функціонувати, не сплачуючи податки, адже усі податки він має виплатити лише у випадку закриття. Крім цього, венчурні фонди дають можливість інвестува- ти кошти за кордон, реалізовувати вексельні схеми, отримувати кредити під заставу активів. Одна з причин підвищеного інтересу до венчурних фондів полягає у тому, що вони дозволяють надійно приховати реального власника бізнесу. Необхідність оформлення особистих активів на фонд може бути ви- кликана тим, що фізична особа, внаслідок різних обставин не може безпосередньо володіти бізнесом або ба- жає оптимізувати механізм своєї участі в управлінні власністю. Для таких цілей приватні активи передаються венчурним фондам. Венчурні фонди, що створюються як пайові, не зобов'язані розкривати інформацію про своїх учасників. Тому про те, хто стоїть за ними, можна тільки здогадуватися. Популярність венчурних фондів пояснюється й тим, що вони дозволяють використовувати велику кількість інструментів для організації фінансових потоків усередині групи компаній. Зокрема, фонди можуть видавати кредити підприємствам, акціями або корпоративними правами яких вони володіють. Умовно кажучи, наявність у портфелі однієї акції підприємства вже дає можливість відкрити для нього багатомільйонну кредитну лінію під низький процент. У венчурних фондів є ще одна незаперечна перевага – вони сплачують податок на прибуток тільки по за- кінченні терміну своєї діяльності. При цьому обмежень по термінах, на які може створюватися фонд, у законо- давстві немає. Це дозволяє власникам фондів заводити і виводити кошти та активи, не задумуючись, скільки такий фонд отримає прибутку і скільки необхідно буде сплатити податків. Якщо врахувати зазначені вище переваги венчурних інвестиційних фондів, стає зрозуміло, чому останнім часом бізнесмени та чиновники почали переводити свою власність, особливо нерухомість, в такі установи. Не останню роль у цьому питанні зіграла і можливість запровадження в Україні податку на розкіш. Проте зазна- чені особливості не завжди надають венчурним фондам інноваційне спрямування і в цьому напрямку необхід- ні подальші дослідження та удосконалення законодавчо-нормативного забезпечення. Література 1. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 року № 2299-III зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2001 р. – № 21. – С. 103. 2. УАІБ: Аналітичний огляд ринку управління активами у 2012 році http://www.uaib.com.ua/analituaib/publ_ici_quart/182563.html. 3. Джусов О.А. Інвестиційна діяльність українських венчурних фондів: стратегія та перспективи / О.А. Джусов // Економічний простір. Збі- рка наукових праць. – 2009р. – №32. – С. 99–109. 4. Андреюк Н. В. Інститути венчурного інвестування в Україні: стан та перспективи розвитку / Н. В. Андреюк // Теоретичні та прикладні пи- тання економіки.– 2010.– №. 23.– С. 77 – 85. 28
- 30. Секція Фінансова стабілізація:основні чинники, стратегія і тактика Секция Финансовая стабилизация: основные факторы, стратегия и тактика Андросенко В. В., студентка 3 курсу гр. ФК-111 Науковий керівник: к.е.н., доцент Товстиженко О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОСНОВНІ НАПРЯМКИ СТИМУЛЮВАННЯ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ Заощадження - частина грошових доходів населення, яка не витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому. Основним заощадником в економіці є домогосподарства, які за- ощаджують певний відсоток використовуваного доходу. Заощадження домогосподарств називають особисти- ми заощадженнями. Основним видом заощадження є інвестиції. Заощадження впливають на інвестиційну по- літику держави, підвищуючи інвестиційну активність. Інвестиційна політика - це сукупність господарських рішень, що визначають джерела, розміри, структуру, основні напрями інвестицій, заходи по їх концентрації на найважливіших ділянках економічного розвитку і ефективному використанню.Об’єктом інвестиційної політики є весь комплекс галузей народного господарства, що забезпечує відтворювальний процес і науково-технічний розвиток. Основною метою інвестиційної політики є створення оптимальних умов для вкладення власних і позикових фінансових та інших ресурсів, які забезпечують зростання доходів на вкладений капітал, для розширення еко- номічної діяльності підприємства, створення кращих умов для перемоги в конкурентній боротьбі. Якщо про- аналізувати структуру капітальних інвестицій, то можна сказати, що значну частку в інвестуванні відіграють власні кошти підприємств, організацій, населення, тобто заощадження. Також населення вкладає свої кошти в банки на зберігання, тобто депозити. Розглянемо структуру депозитів за валютами у січні 2013-2014 років графічно (Рис.1) Структура депозитів за валютами, млн.грн. 300 000 250 000 200 000 150 000 100 000 50 000 – 2013 2014 Депозити в гривні Депозити в іноземній валюті Рис. 1. Структура депозитів за валютами, млн.грн. Станом на 01.01.2013 р. валютна структура загального депозитного портфелю України становила 192 635 млн.грн. у національній валюті, а вклади в іноземній валюті - 185 181 млн.грн., що менше на 7454 млн.грн. Протягом 2013 р. зафіксований ріст депозитів у гривнях і на січень 2014 року становлять 256361 млн.грн., тоді як депозити в іноземній валюті зменшилися порівняно з попереднім роком і склали 181200 млн.грн. При- чиною такої зміни структури депозитів населення були високі процентні ставки в осінньо-зимовий період, які після Нового року почали дещо знижуватись. За 2013 рік українці довірили банкам 433,7 млрд грн − на 69,7 млрд грн більше, ніж роком раніше. Щодо 2014 року, то на січень депозити населення склали 437 562 млн.грн. В Україні станом на січень 2014 рік переважають депозити у національній валюті у 1,41 рази ніж в інозем- ній валюті. Основні чинники, що впливають на заощадження населення в Україні: очікування населення щодо змін цін і кількості товарів на ринку та зміни у доходах і загальному фінансо- вому становищі; відсоткові ставки. Реальні процентні ставки можуть впливати на заощадження; податкові ставки. Збільшення податкових ставок зменшує дохід кінцевого використання населення і ско- рочує їхнє споживання і заощадження; 29
- 31. стабільність банківськоїсистеми, тому населення довіряє банкам та залишає кошти на депозитах. Протягом 2012-2013 років спостерігається стійка тенденція до зростання заощаджень населення Таблиця 1 (див.табл.1) Вклади населення в банках України ( на початок року (січень), млн. грн.) у тому числі за строками у тому числі Період Усього на вимогу до 1 року від 1 року до 2 років більше 2 років у національній валюті усього в іноземній валюті усього 2012 369 264 77 153 125 560 139 490 27 062 186 772 182 493 січень 317 620 71 609 109 516 114 778 21 717 164 657 152 963 2013 січень 377 817 76 049 130 422 143 660 27 685 192 635 185 181 Як випливає з даних табл.1 населення України швидкими темпами нарощує вклади в банках України. Так, за січень 2013 року їх обсяги зросли на 60197 млн.грн. порівняно з 2012 роком і становили 377817 млн. грн. Безумовно, це позитивно впливає як на зростання обсягів виробництва, так і на розширення інвестицій в роз- виток технологічного способу виробництва. Проте обсяги цих заощаджень ще досить незначні, вони станов- лять лише 0,02% ВВП України. З цього випливає, що все ще виключне значення в заощадженнях належить прибуткам підприємств. В Україні основним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти підприємств, що з огляду на їх обмеженість не дає підстав для висновку про суттєві позитивні якісні зрушення в інвестиційній сфері. Після введення системи гарантування депозитів в Україні спостерігається активізація акумуляції коштів населення. Є підстави стверджувати, що заощадження фізичних осіб, які були поза банків- ською системою, частково перемістилися на банківські рахунки, оскільки темпи приросту заощаджень пере- вищують темпи приросту грошових доходів. Отже заходи, що застосовуються відповідними органами держа- ви, для відновлення довіри населення до комерційних банків, підвищення рівня прозорості банківського секто- ру приносять свої результати. Заходи, що мають сприяти вирішенню проблем стимулювання заощаджень населення можна згрупувати за такими основними напрямками: - розширення кола депозитних рахунків, кошти, на яких можуть використовуватись для здійснення поточ- них платежів і водночас виступати своєрідними інвестиціями; - оптимізація відсоткової політики банку як методу стимулювання розміщення коштів населення; - активне використання комплексного обслуговування клієнтури як засобу залучення коштів домашніх гос- подарств на депозитні рахунки; - страхування внесків або їх гарантування, тобто комплекс заходів для запобігання втрати банком плато- спроможності та виплата компенсацій. Реалізація запропонованих заходів сприятиме мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів країни, а отже, стимулюватиме інвестиційні можливості і економічне зростання. Література 1. Божидарнік, Н.В. Валютні операції. - К.: ЦУЛ, 2013. - 698 с. 2. Динаміка депозитів та грошей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://bankografo.com/dinamika-depozitiv-ta-groshey-za-sichen-lyutiy- 2014.html]. 3. Національний банк України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=44579]. Болва Ю. М., студентка 3 курсу гр. ФК-111 Наук. керівник: к.е.н. Литовченко М. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ В умовах ринкової економіки цінні папери є найефективнішим інструментом залучення і перерозподілу ві- льних фінансових ресурсів. Ринoк цінних пaперів − сукупність учaсників фoндoвoгo ринку тa правовідносин між ними щoдo рoзміщення, oбігу тa oбліку цінних пaперів і пoхідних (деривaтивів) [1]. Це важливий сегмент еко- номіки будь-якої країни та є джерелом і механізмом фінансування інвестицій, забезпечуючи стійке економічне зростання. У багатьох розвинених країнах цінні пaпери є дієвим інструментом, здатним позитивно впливaти нa інвестиційні процеси в державі [4]. Фондовий ринок в Україні поступово розвивається, про що свідчать позити- вні тенденції збільшення обсягів біржових контрактів на організаторах торгівлі (рис. 1) [2]. Рис. 1. Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, млрд. грн. 30
- 32. Відповідно до Звітурегулятора, у 2012 році обсяг торгів на ринку цінних паперів продовжив тенденцію зро- стання і становив 2 530,87 млрд грн. Цей показник у порівнянні з попереднім роком більше на 359,77 млрд грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку у 2012 році були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази. За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами у 2012 році становив 263,67 млрд грн, що більше на 11,99 % у порівнянні з 2011 роком. Таблиця 1 ТОП – 5 емітентів, які зареєстрували найбільші випуски акцій протягом 2012 року Сьогодні в Україні спостерігається ситуація, коли населення та більшість суб’єктів господарської діяльності не мають достатньо коштів для здійснення операцій на фондовому ринку. Український фондовий ринок є спе- кулятивним, та незважаючи на привабливість для іноземних інвесторів, є недосконалим та зарегульованим в законодавчо-правовому полі, що в свою чергу зменшує надходження інвестицій та коштів в країну. На основі проведеного аналізу сучасного стану функціонування фондового ринку України можливо визна- чити основні проблеми його розвитку, а саме: 1) недосконалість конкурентоспроможності фондового ринку. Ця проблема випливає із того, що недостат- ньо сприятливою є державна політика щодо оподаткування на фондовому ринку. 2) пропозиція цінних паперів в Україні не тільки не може задовольнити потенційний попит міжнародних портфельних інвесторів, а є недостатньою навіть для забезпечення зростаючого попиту з боку вітчизняних [6]. 3) незадовільний рівень інформованості населення про діяльність фондового ринку, що призводить до не- значної активності фізичних осіб на фондовій біржі, тобто психологічне неприйняття та недооцінка потенціалу фондового ринку [2]. 4) низька здатність фондового ринку для залучення максимальної кількості коштів при первинному публічному розміщенню акцій та складна процедура для розміщення за кордоном [5]. За цих умов основними пріоритетними напрямами розвитку українського фінансового ринку повинні бути: - стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегульованих оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі; - проведення адміністративної реформи і, зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдоскона- лення його організаційної структури, уточнення функції, підвищення ролі і статусу; - централізація та організаційна оформленість обігу цінних паперів в Україні через створення єдиної бір- жової системи; - здійснення заходів щодо стимулювання внутрішнього ринку капіталів, обмеження доступу до нього нере- зидентів, що сприятиме зростанню обсягів капіталу; - запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора; - обмеження зовнішніх запозичень й розширення випуску державних і місцевих позик; - залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств; - розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування; - створення системи захисту прав інвесторів на фінансовому ринку. Незважаючи на всі недоліки, ринок цінних паперів має потенційні можливості для подальшого розвитку. Література 1. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України №3480-IV від 23 лютого 2006 р., зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://zakon1.rada.gov.ua. 2. Джусов О.А. Фондовий ринок України: сучасний стан, проблеми розвитку та перспективи / О.А. Джусов, В.О. Поворозник // Офіційний сайт Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ 3. Петренко О.І. Сучасний стан та тенденції розвитку фондового ринку України / Петренко О.І. // Проблеми підвищення ефективності ін- фраструктури. 2013. - № 37. – С. 103-110. 4. Приказюк Н.В. Ринок державних цінних паперів : світовий досвід та вітчизняні реалії / Н.В. Приказюк, Т.П. Моташко // Фінанси України. – 2009. – №2. – С. 73-81. 5. Стефурак О.Д. Фондові біржі України як основні організатори торгівлі цінними паперами / Стефурак О.Д. // [Електронний ресурс] – Ре- жим доступу: http://www.rusnauka.com/6_NITSHB_2011/Economics/4_80386.doc.htm 6. Столяров В.Ф. Стан татенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні / В.Ф. Столяров, В.В. Столярова, О.О. Полєтаєв // Вісник економічної науки України. - 2011. - №1. - С. 142-148. Борисенко Я. М., студент 5 курсу гр. ФКмаг. – 091 Наук. керівник: к.е.н., професор Коваленко Л. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ХЛІБОПЕКАРНОЇ ГАЛУЗІ Робота хлібопекарських підприємств порівняно з іншими галузями харчової промисловості характеризу- ється відносною стабільністю та меншим ступенем ризикованості. Незважаючи на те, що харчова промисло- вість є однією з найбільш динамічних й інвестиційно привабливих галузей економіки України з високим рівнем 31
- 33. оборотності і окупностікапіталу, як свідчать дані табл. 1, операційна діяльність вітчизняних хлібопекарських підприємств не є високорентабельною [1; 2]. Таблиця 1 Основні показники діяльності хлібопекарських підприємств України за 2007-2012 роки Показники 2007 2008 2009 2010 2011 2012 Випуск хлібобулочних виробів, тис. т 2264 2160 2034 1978 1826 1725 Рентабельність операційної діяльності, % 2,4 2,2 1,8 0,9 1,7 2,3 Індекс цін виробників хліба і хлібобулочних виробів, % 134,6 97,0 100,8 116,2 108,3 116,5 Обсяг товарообороту хліба і хлібобулочних виробів, млн. грн 1699 1803 2010 2636 2631 2883 Аналіз зносу основних засобів хлібопекарської галузі показує, що знос будівель складає 40%, споруд – 48%, технологічного обладнання – 64%, в тому числі: основного технологічного обладнання – печей і тістомісильних машин – від 60 до 80%, а на окремих підприємствах – до 100%. У зв’язку з цим надзвичайно важливою є підтримка хлібопекарської галузі з метою мінімізації коливання цін на хліб, а також поліпшення фінансово стану хлібопекарських підприємств задля залучення коштів в модернізацію виробництва. В умовах конкурентного та суперечливого зовнішнього середовища існує можливість посилення негатив- них змін та ймовірності зростання ступеня ризикованості інноваційної діяльності хлібопекарських підприємств. Через те, що у світі посилюється вплив продовольчої небезпеки, і для України притаманні тенденції коливання цін на зерно, борошно, енергоносії, що позначається на вартості готової продукції хлібопекарських підприємств, а також зростають матеріальні і виробничі витрати виготовлення хлібобулочних виробів, то управління фінансовими ресурсами пов’язано не лише із забезпеченням ефективного використання вже накопиченої їх частини, але і з формуванням додаткових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток хлібопекарських підприємств та сприяють підвищенню їх конкурентоспроможності. Разом з тим, ринкова економіка з притаманним лише їй конкурентним середовищем та товарним вироб- ництвом дозволяє, з одного боку, найбільш повно та раціонально забезпечити постійно зростаючі потреби суспільства в умовах рідкісних і обмежених економічних ресурсів, а, з іншого боку, є недостатньо ефективною та гнучкою для вирішення численних вітчизняних економічних проблем. Специфіка роботи підприємств хлібопекарської галузі полягає і тому, що термін реалізації продукції є ко- ротким, що впливає на кількість виробників та їх частку ринку; конкуренція на регіональних ринках досить ви- сока; ринок хліба та хлібобулочних виробів значною мірою залежить від ситуації на ринку борошна та коли- вань на зерновому ринку, який чутливий до сезонних факторів та державного регулювання. Особливо чуттєві до цінових коливань продукції хлібопекарської галузі соціально незахищені верстви. Са- ме тому, значна частка хлібопекарської продукції підлягає регулюванню. Так, в середньому по Україні регулюється до 70% продукції, що виробляється хлібозаводами. При цьому в умовах жорсткого тривалого регулювання цін на хліб практично кожне друге підприємство працює зі збитками. За даними Держкомстату, за січень-червень 2012 року в цілому галузь отримала 177,2 млн. гривень збитків, при цьому 48,2% хлібопекарських підприємств стали збитковими. Зростання витрат на сировину, матеріали та енергоресурси, брак оборотних коштів не дає змоги оновлювати матеріальну базу підприємств сучасним устаткуванням та впроваджувати сучасні технології. Необхідність державного регулювання вартості хліба зумовлено дисбалансом між попитом та купівельною спроможністю населення. Зазначимо, що державне регулювання підприємств хлібопекарської галузі враховує не лише соціальну значимість продукції, але й рівень економічного розвитку, природно-кліматичні умови функціонування ресурсної бази хлібопекарських підприємств, частку виробництва хлібобулочних виробів у загальнонаціональному масштабі тощо. Зокрема, виробництво та продаж хлібної продукції в Україні регулюється місцевою владою, яка може встановлювати граничну норму рентабельності для окремих сортів соціального хліба. Державне регулювання вартості хліба як соціально значимого продукту залежить від цін на борошно та зумовлює рентабельність, фінансову стабільність, ліквідність трансформованих підприємств хлібопекарської промисловості. Галузева програма розвитку хлібопекарської галузі на період до 2015 року (2008) була на- правлена на розв’язання таких основних проблем галузі як зменшення обсягів виробництва, недостатнє за- вантаження виробничих потужностей, зношеність матеріально-технічної бази. Основна увага Програми приділяється питанням державної підтримки галузі, залучення інвестицій, технічному, технологічному, кадро- вому, інформаційному, законодавчо-нормативному забезпеченню галузі. Проте, і досі рекомендації та поло- ження програми не знайшли свого практичного втілення. На нашу думку, на підприємствах хлібопекарської галузі використання організаційно-економічних засад науково-технічного прогресу буде сприяти: по-перше, здійсненню глобальної реструктуризації підприємств, скерованої на повне й ефективне використання виробничих потужностей, що дасть змогу забезпечити стійкий попит на кваліфікованих працівників, здатних виробляти високоякісні хлібопродукти, конкурентоздатні як на внутрішньому, так і на світовому ринках. По-друге, істотному підвищенню рівня заробітної плати працівників, забезпеченню гарантованості праці та вмотивованості, що призводить до посилення інтенсивності й продуктивності праці, а також ліквідації пошуку додаткових джерел доходу, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності, розробленню системи оплати праці, що передбачає скорочення невиправдано великої різниці у рівнях заробітку різних категорій працівників (такого співвідношення можна досягти шляхом встановлення відповідних коефіцієнтів відповідно до складності праці, відповідальності за прийняті рішення, умов виконання та трудомісткості робіт). По-третє, проведенню комп’ютеризації та автоматизації виробничих, технологічних, управлінських процесів, спрямованих на забезпечення контролю за веденням процесів вироб- ництва продукції та дотриманням встановлених правил ведення їхньої організації. 32
- 34. Оскільки важливою передумовоюзростання ефективності діяльності виробничих підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та фінансової інфраструктури, то сьогодні всі підприємницькі структури хлібопекарської галузі користуються послугами комерційних банків, бірж (товарно- сировинних, фондових, праці), інноваційних фондів тощо. Окрім того, безпосередній вплив на результативність діяльності хлібопекарських підприємств справляє на- лежний розвиток виробничої інфраструктури: комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо. Так, спеціалізовані інформаційні системи дозволяють забезпечити динамічну координацію дій за рахунок сучасних засобів зв’язку, програмних продуктів та комп’ютерної техніки. На нашу думку, становлен- ня нового етапу розвитку хлібопекарської галузі визначить докорінна зміна технологічного способу виробниц- тва, розроблення нових підходів до використання факторів виробництва, формування нових взаємин людей у процесі виробництва. Визначальним чинником переходу може стати перехід від ресурсомістких до ресурсоощадних, наукомістких, високоефективних безпечних технологій, що забезпечують глибоку переробку сировини у високоякісну продукцію. Враховуючи те, що значна частка продукції хлібопекарської галузі підлягає держав- ному ціновому регулюванню на хліб та хлібобулочні вироби і має стратегічне значення, інноваційно- інвестиційні процеси в агропромисловому виробництві є стратегічним напрямком, здатним забезпечити про- довольчу безпеку України; збільшити економічний потенціал країни; підвищити конкурентоздатність продукції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках; поліпшити якість і підвищити рівень життя населення. Для реалізації ефективної фінансової політики хлібопекарської галузі на рівні хлібопекарських підприємств, на нашу думку, необхідно передбачити: - підвищення ефективності використання основних та оборотних засобів, власних та залучених інвестиційних коштів; - скорочення виробничих витрати; - пошук внутрішніх джерел для підтримки та фінансування державної соціальної політики. Пропоновані заходи уможливлять підвищення якості соціально значущої продукції та розширення її асор- тименту; організацію виробництва «соціальних» лікувально-профілактичних сортів хліба, що призведе до підвищення якості життя суспільства, знизить соціальну напругу, посилить соціальний захист малозабезпече- них категорій населення. Література 1. Статистичний щорічник «Чернігівщина – 2012» / За ред. Д. І. Ашихміної . – Чернігів: ГУС у Чернігівській області. – 2013. – 480 с. 2. Статистичний щорічник України за 2012 рік / За ред. О. Г. Осауленка. – К: ТОВ «Август Трейд» – 2013. – 559 с. Голачова В. В., студентка 3 курсу гр. ФК-111 Наук. керівник: к.е.н., доцент Товстиженко О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ Рівень розвитку страхування в країні є основним показником ефективності функціонування бізнес- середовища. На сьогоднішній день український страховий ринок не можна назвати таким, що успішно розвивається. Страховий ринок України перебуває на етапі становлення і не дивлячись на стрімкий розвиток окремих його сегментів, рівень страхового покриття залишається досить низьким – 5-10 %, в той час коли у розвинутих країнах Європи даний показник становить понад 95 %. В Україні розвивається лише класичні види страхування. Найбільшу питому вагу займає авто страхування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена карта») та страху- вання майна, тоді як медичне страхування знаходиться на етапі зародження. Головними проблемами подальшого розвитку страхового ринку є: 1. низький платоспроможний попит на страхові послуги; 2. відсутність довіри населення до страхових компаній, що зумовлено інформаційною закритістю страхо- вого ринку та відсутністю якісної статистичної інформації; 3. низька прибутковість окремих видів страхування; 4. недосконале законодавство щодо обов'язкових видів страхування, які потребують виваженого політичного та економічного підходу з урахуванням як зарубіжного досвіду, так і економічної доцільності здійснення в Україні; 5. недостатній розвиток довгострокового страхування життя; 6. невелика фінансова місткість вітчизняного страхового ринку; 7. доволі складна процедура отримання відшкодування у разі настання страхового випадку; 8. відсутність достовірної і повної інформації про діяльність страхових компаній; 9. відсутність механізмів гарантування зобов’язань страховика разі його банкрутства; 10. велика кількість страхових компаній практично ще не працює за світовими та європейськими стандар- тами; 11. зосередження страхової діяльності переважно на майновому страхуванні юридичних осіб; 12. недостатній рівень правого забезпечення медичного страхування; 13. недостатній розвиток брокерських послуг на ринку; 14. страхове шахрайство; 15. порушення термінів виплат страхового відшкодування і відмова від виплат; 16. надмірна кількість страхових компаній та низький відсоток реально застрахованих ризиків. Актуальною проблемою страхового ринку, яка найбільше впливає на всі показники ринку, є відсутність довіри населення й господарських суб’єктів до страхових компаній, яка до цих пір не відновлена повною 33
- 35. мірою. Саме недовірудо вітчизняних страхових компаній називають громадяни, які не мають жодного страхо- вого полісу, головною причиною свого небажання страхуватися. Звичайно, існують і глибші, ніж недовіра до страхових інститутів, причини низького рівня поширення стра- хування в країні. Це невпевненість громадян у майбутньому, відчуття втрати соціальної перспективи, що при- зводить до того, що люди не мають можливості довгострокового планування життя, та не сприяє страхуванню від ризиків, особливо довгостроковому, наприклад, страхуванню життя. В контексті вирішення даної проблеми важливим видом діяльності є інформування населення про економічну діяльність страхування, про стан стра- хового ринку і державний контроль за його діяльністю, а також впровадження нових, привабливих для насе- лення видів фінансових послуг. Також досить актуальним напрямом є активізація ролі держави та її органів у зміцненні страхового ринку України та приведення вітчизняного страхового ринку у відповідність із світовими стандартами. В Україні протягом попередніх років діяльність страхових посередників перебувала в зародковій стадії. На- самперед це пояснюється тим, що фактично не врегульована на законодавчому рівні діяльність страхових агентів і дуже обмежена роль страхових брокерів. Залучення нового клієнта обходилося компанії в п’ять разів дорожче ніж утримання реального. В Україні дуже мало зареєстрованих брокерів зі страхування життя. Вод- ночас страхові агентські мережі, навпаки, розвиваються завдяки компаніям зі страхування життя та появі ве- ликих агентств, тоді як в ризиковому страхуванні зростання агентських мереж не є таким активним (слабко розвинене медичне страхування).Через значний обсяг непокритих страхуванням ризиків у держави та в суспільстві бракує коштів на відшкодування шкоди або виникає необхідність використання коштів державного, місцевих бюджетів і суспільних фондів. Водночас, розвиток страхування великих ризиків, зокрема, в енергетичній та будівельній сферах, аграрному секторі, ризиків за масовими видами страхування, зокрема, медичного страхування, стра- хування життя та формування потужного довгострокового фінансового ресурсу через залучення заощаджень домашніх господарств та корпорацій до інвестиційного процесу неможливий без реформування страхового сектора економіки. Особливу увагу приділити інвестиційному потенціалу страхового ринку. Потрібно ретельно попрацювати над українською термінологією, що використовується у страхуванні. Головна проблема полягає не тільки в тому, що пересічний громадянин не розуміє багатьох термінів іншомовного походження, а й в тому, що стра- хування як галузь знань не визначилося щодо змісту багатьох фундаментальних понять і категорій. Ще однією з головних проблем страхового ринку є висока частка нереального страхування, яке в українській термінології отримало назву «схемного» страхування. До 2012 року страхові компанії активно ви- користовували «схемні» види страхування, в результаті яких їм вдавалося «виводити» грошові кошти їхніх клієнтів за допомогою передачі зароблених валових премій перестраховикам (у т.ч. нерезидентам). Однак, після введення податку на внутрішнє перестрахування з 1 квітня 2012 року, обсяги внутрішнього перестраху- вання різко почали падати, оскільки «схеми» різко подорожчали. Однак з початку 2013 року набули чинності зміни до податкового законодавства, що скасували оподаткування внутрішнього перестрахування та зробили страховий ринок привабливим для тіньових операцій. Практика внутрішнього перестрахування найчастіше припускає передачу одного ризику по черзі від одного учасника до іншого, поки в кінцевому підсумку ризик «осідає» на маловідомій компанії, виплати для якої або занадто великі , або (що частіше) приблизно наближені до нуля. Вирішення проблем на страховому ринку є необхідною умовою подальшого розвитку українського страхо- вого ринку та досягнення високого рівня конкурентоспроможності його учасників. Для удосконалення та подальшого ефективного розвитку страхового ринку України необхідно здійснити 34 ряд першочергових заходів: 1. підвищити захист споживачів страхових послуг; 2. збільшити капіталізацію страховиків та конкурентоспроможність національного страхового ринку; 3. підвищити прозорість діяльності учасників страхового ринку; 4. впорядкувати страхове законодавство в цілому та окремих його положень, і привести їх у відповідність до існуючих економічних реалій; 5. обґрунтування й досягнення оптимальної структури між різними формами страхування; 6. інтеграція страхування до європейських страхових структур; 7. створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій; 8. розробити ефективні механізми захисту інтересів страхувальників; 9. удосконалення методології страхових і перестрахувальних операцій за участю страхових посередників; 10. подальший перерозподіл ринку на користь великих гравців і компаній з іноземним капіталом; 11. розвиток мережі незалежних від страхових компаній брокерських агентств та брокерів-підприємців; 12. посилити контроль за страховиками, які затримують страхові виплати (страхове відшкодування) та притягувати їх до відповідальності, в т.ч. шляхом позбавлення відповідних ліцензій; 13. забезпечити постійне інформування учасників фінансових ринків, насамперед споживачів страхових послуг, про ситуацію в галузі; 14. розробити ефективні механізми захисту інтересів страхувальників; 15. активізація альтернативних каналів продажів, зокрема, через Інтернет.
- 36. Гололоб Ю. В.,магістр гр. ФКмаг – 091 Наук. керівник: к.е.н., доцент, професор кафедри фінансів Абакуменко О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ Вплив дестабілізуючих факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, необхідність забезпечення конкурентоспроможної позиції підприємства на ринку в умовах глобальної економічної турбулентності ак- туалізують необхідність дослідження чинників, що викликають погіршення фінансового стану вітчизняних підприємств в останні роки, в тому числі, зниження рівня рентабельності їх діяльності. Як ілюструють дані табл. 1, протягом 2011-2012 рр. спостерігається скорочення рентабельності по всіх вітчизняних підприємствах на 0.9 п.п. Таблиця 1 Рентабельність операційної діяльності підприємств за видами економічної діяльності у 2011-2012 рр. 2011 р. 2012 р. Галузі Результат від операційної діяльності Витрати операційної діяльності Рівень рентабель ності (збитковості)% Результат від операційної діяльності Витрати операційної діяльності Рівень рентабель ності (збитковості) % Усього, в т.ч.: 186600,8 3167959,7 5,9 146404,8 2938536,6 5,0 сільське, лісове та риб- не господ-во 30496,2 131458,9 23,2 34455,4 158513,7 21,7 промисловість 81805,4 1742908,8 4,7 52583,2 1568185,0 3,4 будівництво 351,9 145539,0 0,2 -211,7 161730,4 -0,1 оптова та роздрібна торгівля; ремонт авто- 45928,8 305992,0 15,0 30074,0 246734,9 12,2 транспортних засобів транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність 13413,4 219821,4 6,1 11862,3 218313,0 5,4 тимчасове розміщування й організація харчування –10,7 15340,4 –0,1 -193,0 18282,9 -1,1 інформація та телекомунікації 6160,2 81168,1 7,6 7934,7 75659,5 10,5 фінансова та страхова діяльність 11954,0 310413,8 3,9 10569,0 173995,3 6,1 операції з нерухомим майном –2312,8 64133,6 –3,6 1695,7 59651,3 2,8 професійна, наукова та технічна діяльність 1406,2 90926,1 1,5 530,1 186792,3 0,3 діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслугову- –1066,0 39788,5 –2,7 -1334,4 45482,2 -2,9 вання освіта 126,5 1716,8 7,4 147,2 1796,6 8,2 охорона здоров'я та надання соціальної допомоги 206,0 7881,1 2,6 230,9 8570,9 2,7 мистецтво, спорт, роз- ваги та відпочинок –1948,7 7979,3 –24,4 -2026,1 11496,1 -17,6 надання інших видів послуг 90,4 2891,9 3,1 87,5 3332,5 2,6 При цьому найбільш збитковими були підприємства мистецтва, спорту, розваги та відпочинку – збитковість в 2011 р. склала 24,4%, в 2012 р. – 17,5%; підприємства, що провадять діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування – відповідно 2,7% та 2,9% в 2011 та 2012 рр., будівництва - якщо в 2011 році ці підприємства працювали прибутково, то вже в 2012 р. збитковість становила 0,1%. Рентабельність сільського, лісового та рибного господарства скоротилась з 23,2% в 2011 р. до 21,7% в 2012 р. ; промисловості – з 4,7% до 3,4%; оптової та роздрібної торгівлі – з 15% до 12,2%; транспорту, складського господарства, поштової та кур'єрської діяльності – з 6,1% до 5,4% тощо. Поряд з цим, слід виділити наступні види економічної діяльності, рентабельність яких протягом досліджуваного періоду зросла: інформація та телекомунікації – з 7,6% в 2011 р. до 10,5% в 2012 р.; фінансова та страхова діяльність – з 3,9% до 6,1%; освіта – з 7,4% до 8,2%; охорона здоров'я та надання соціальної допомоги – з 2,6% до 2,7%; операції з нерухомим майном – зі збиткового рівня у 3,6% підприємства перейшли у «прибутковий» сектор з рівнем рентабельності 2,8% в 2012 р. Актуальність підвищення рівня рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємств особливо проявляється зараз, через кредитне стиснення на риках капіталу, скорочення обсягів виробництва та реаліза- ції продукції вітчизняних підприємств, скорочення попиту на неї. 35
- 37. Для підвищення рівнярентабельності у сільському господарстві необхідно стимулювати попит домогос- подарств і переробних підприємств, збільшувати обсяг дотацій і компенсацій за реалізовану тваринницьку продукцію переробним підприємствам. Окрему увагу слід приділяти збільшенню експортного потенціалу вітчи- зняних виробників сільськогосподарської продукції; налагодженню сучасної інфраструктури аграрного ринку за допомогою створення інфраструктури для консалтингу, навчання та підвищення кваліфікації фермерів і сільськогосподарських спеціалістів; посиленню кооперації виробників сільськогосподарської продукції; ство- ренню спеціалізованих банків для кредитування сільськогосподарських підприємств на пільгових засадах то- що. Для промисловості актуальними є впровадження наступних рекомендацій: підвищення норми нагрома- дження основного капіталу; зниження податкового навантаження на підприємства та спрощення податкової системи; формування загальнодержавної системи технологічних кластерів, що мають особливе значення в сфері критичних технологій, для радикального зниження енергомісткості основних виробничих галузей Украї- ни. Для освіти в контексті підвищення рентабельності актуальним є: вдосконалення організації освітньої дія- льності; трансформація системи управління освітою; створення нових форм організації та управління освіт- ньою діяльністю; диверсифікація освітньої діяльності в традиційних навчальних закладах; підвищення функ- ціональної гнучкості роботи навчальних закладів; впровадження стимулюючих форм фінансування. Отже, є підстави очікувати, що реалізація зазначених вище пропозицій сприятиме підвищенню рентабель- ності по галузях та ефективному функціонуванню економіки в цілому. Горбач М. В., студентка 5 курсу гр. ФК – 091 Наук. керівник: к.е.н., доцент, професор кафедри фінансів Абакуменко О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Аналіз капіталу підприємств в Україні за 2008 – 2012 рр. (табл.1) свідчить про зростання його обся- гу та превалювання позикового капіталу над власним. Таблиця 1 Динаміка капіталу підприємств в Україні за 2008 – 2012 рр. Джерела формування 2008 рік 2009 рік 2010 рік 2011 рік 2012 рік млн. грн. млн. грн. млн. грн. млн. грн. млн. грн. 1. Власний капітал: 1133603,7 1269537,7 1426711,6 1586284,7 1904940,2 1.1.Статутний капітал 648476,5 742871,7 767041,1 853963,8 909643,1 1.2.Додатковий капітал 503875,8 599601,2 734577,0 776529,7 992749,3 1.3.Резервний капітал 35031,8 34339,1 39357,5 43546,8 47137,4 1.4.Нерозподілений прибуток 49586,4 -7139,9 -17677,4 16078,4 57015,0 1.5.Неоплачений та вилучений капітал 103366,8 100134,4 96586,6 103834,0 101604,6 2. Позиковий капітал 1449431,9 1705408,3 1891268,2 2183258,9 2472841,7 2.1.Короткострокові кредити банків 227945,9 224335,5 225825,6 275217,8 316987,2 2.2.Поточна заборгованість за довгостроковими збов’язаннями 40345,0 53283,7 69398,9 68537,6 90788,7 2.3.Кредиторська заборгованість 1181141,0 1427789,1 1596043,7 1839503,5 2065065,8 В структурі власного капіталу вітчизняних підприємств найбільшу питому вагу мають статутний та додатко- вий капітал, а найменшу – резервний капітал та нерозподілений прибуток. Останній мав від’ємне значення в 2009-2010 рр., що пояснюється деструктивним впливом світової фінансової кризи. Позиковий капітал протягом досліджуваного періоду характеризувався переважанням кредиторської заборгованості та короткострокових банківських кредитів. Дані табл. 2 ілюструють, що найбільші обсяги власного капіталу генерували підприємства промисловості, транспорту й зв’язку та інші, а найменший – будівництва та торгівлі. Водночас слід констатувати негативну динаміку питомої ваги власного капіталу підприємств промисловості, будівництва, транспорту та зв’язку протя- гом 2008-2011 рр. та позитивну динаміку досліджуваного показника у сільському господарстві та фінансовій діяльності. Позиковий капітал переважав в структурі фінансових ресурсів підприємств сфери торгівлі, але його питома вага має тенденцію до скорочення. Таблиця 2 Динаміка структури власного та позикового капіталу підприємств в Україні за галузями економічної діяльності в 2008 – 2012 рр. Показники 2008 рік 2009 рік 2010 рік 2011 рік 2012 рік млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Власний капітал, в т.ч.: 1133603,7 100 1269537,7 100 1426711,6 100 1586284,7 100 1904940,2 100 Сільське госпо- дарство 62845,2 5,5 72217,2 5,7 90390,9 6,3 124208,8 7,8 148147,8 7,8 Промисловість 394929,4 34,8 410801,9 32,4 424545,4 29,8 464370,9 29,3 680359,3 35,7 Будівництво 27421,2 2,4 29499,8 2,3 27371,9 1,9 25888,3 1,6 29522,5 1,5 Торгівля 66759,9 5,9 73694,2 5,8 91606,0 12,8 105728,3 6,7 106525,9 5,6 Транспорт та зв’язок 148242,9 13,1 163449,8 12,9 174604,7 12,2 185866,0 11,7 173184,5 9,1 36
- 38. Продовження таблиці 2 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Фінансова діяльність 74969,0 6,6 82200,4 6,5 188009,4 13,2 196528,9 12,4 227170,3 11,9 Інші галузі 358436,1 31,6 437674,4 34,5 430183,3 23,7 483693,5 30,5 540029,9 28,3 Позиковий капітал, в т.ч.: 1449431,9 100 1705408,3 100 1891268,2 100 2183258,9 100 2472841,7 100 Сільське господарство 44868,4 3,1 50360,5 3,0 53799,0 2,8 70007,3 3,2 91278,7 3,7 Промисловість 401805,2 27,7 484456,5 28,4 584974,7 30,9 655357,0 30,0 711546,1 28,8 Будівництво 78727,2 5,4 75089,6 4,4 83367,6 4,4 101865,8 4,7 153294,2 6,2 Торгівля 584800,2 40,3 637189,8 37,4 703828,2 37,2 805326,6 36,9 848229,4 34,3 Транспорт та зв’язок 66288,4 4,6 69557,6 4,1 83127,4 4,4 105457,6 4,8 102492,6 4,1 Фінансова діяльність 54959,8 3,8 73603,9 4,3 88585,5 4,7 86132,2 3,9 128146,3 5,2 Інші галузі 217982,7 15,0 315150,4 18,5 293585,8 15,5 359112,4 16,5 437854,4 17,7 Найменше позикового капіталу залучали підприємства сільського господарства (хоча питома вага позико- вого капіталу в структурі їх пасивів зросла в 2011-2012 рр.), фінансової діяльності (неоднорідна динаміка зміни обсягів залучених позикових коштів, що пояснюється кон’юнктурою фінансового ринку), транспорту та зв’язку. Узагальнюючи наведені дані, можемо констатувати, що за досліджуваний період позиковий капітал пере- вищував власний та мав тенденцію до зростання, причому більш швидкими темпами, ніж власний капітал. З позиції фінансового менеджменту залучення позикових коштів в оборот підприємства – нормальне явище, що сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану за умови, якщо кошти не заморожуються на тривалий час в обороті та своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що призводить до виплати штрафів, застосування санкцій і погіршення фінансового стану. Використання зобов’язань впливає як на ступінь ризику, так і на дохід підприємства. Ефективне використання позикових коштів сприятиме приросту рентабельності власного капіталу, водно- час це може негативно вплинути на фінансову стійкість підприємства. Гривко С. Д., аспірант Наук. керівник: д.е.н., професор Савченко В. Ф. Чернігівський державний інститут економіки і управління РОЛЬ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ У СТАБІЛІЗАЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНОМУ ЗРОСТАННІ НА МАКРОРІВНІ В умовах сучасних складних виробничих і управлінських процесів, нестабільності зовнішнього середовища і глобалізації світових економічних процесів особливого значення набуває стратегічне управління підприємст- вами, яке передбачає формування обґрунтованої стратегії на основі глибокого осмислення визначальних еко- номічних, технологічних, соціальних та інших перетворень. У зв'язку з цим актуальною є потреба розвитку науково-теоретичних досліджень в цій області, їх вивчення і обґрунтоване використання на практиці. Фінансова стратегія підприємств машинобудівного комплексу – це система довгострокових цілей його фі- нансової діяльності та найбільш успішних способів їх досягнення. Це частина загальної стратегії розвитку під- приємств. Вона має бути підпорядкована загальній стратегії, узгоджена з її цілями та напрямками. Водночас фінансова стратегія сама суттєво впливає на формування загальної стратегії і може вносити в неї певні корек- тиви. Розробка обґрунтованої фінансової стратегії – основа для забезпечення життєздатності підприємства та фінансової стабілізації в довгостроковій перспективі. Стратегія фінансування включає в себе визначення ці- лей використання фінансових ресурсів і капіталу, методів фінансування, управління рухом ресурсів і капіталу, фінансове планування тощо. Основні принципи фінансової стратегії: балансування матеріальних і фінансових потоків; ефективне фі- нансування розвитку, підтримки чи скорочення окремих підсистем і всього підприємства; прогнозування аль- тернативних варіантів розвитку підприємства з погляду фінансових характеристик його діяльності; фінансовий контроль і аналіз діяльності підприємства. Фінансова стратегія має наступні складові: прийняття рішення про доцільну для підприємства структуру капіталу, наприклад співвідношення між основним і оборотнім, власним і залученим капіталом; дивідендна політика підприємства – співвідношення простих і привілейованих акцій, облігацій, векселів; сплачення дивідендів акціонерам або спрямування грошей на подальший розвиток; при- йняття рішення щодо розміщення дивідендів; політика підприємства щодо боргів – де, на який час, у яких об- сягах, під який відсоток і на яких умовах брати гроші в борг; визначення відносин із фінансовими, страховими, кредитними організаціями, акціонерами, усім фінансовим ринком; розміщення акцій – часткове, пропозиція для відкритого продажу, співвідношення різних типів акцій [1]. Фінансова стратегія (фінансове забезпечення) є важливою стратегією, що заохочує процес створення кон- курентних переваг та їх успішне використання у стратегічній діяльності і забезпечує фінансову стабілізацію підприємства. З урахуванням місця фінансової стратегії у стратегічному наборі підприємства виділяються такі суттєві ха- рактеристики стратегічного управління: забезпечує адаптацію до змін умов зовнішнього середовища шляхом корегування напрямів формування та використання фінансових ресурсів; один із видів функціональної страте- гії; найважливіше в системі функціональних стратегій; формує специфічні фінансові цілі довгострокового роз- 37
- 39. витку; забезпечує вибірнайбільш ефективних напрямів досягнення фінансової мети; забезпечує охоплення всіх основних напрямів розвитку фінансової діяльності та фінансових відносин; враховує та адекватно реагує на зміни зовнішніх умов фінансової діяльності [2]. Головні напрямки і завдання фінансової стратегії: 1. Фінансова стратегія розробляється переважно у формі бюджету (фінансового плану). Отже бюджет – найважливіша складова фінансової стратегії, найважливіший напрямок її розробки. Фінансовий план або бюджет – це фінансовий документ, в якому визначено витрати майбутніх періодів і джерела їх покриття. Бюджет підприємства включає: - план доходів і видатків. Йдеться про очікувані доходи (прибутки) та їх розподіл; - план грошових надходжень і виплат (план руху готівки); - баланс (групування коштів за їх складом і розміщенням та джерелами надходження). Розрізняють наступні типи бюджетів підприємства: - матеріальний бюджет – визначає кількість сировини і матеріалів по видах для реалізації стратегії; - бюджет закупок – конкретизує витрати на закупівлю сировини і матеріалів для реалізації стратегії; - бюджет праці – розраховує потребу у трудових ресурсах для реалізації стратегії; - бюджет адміністративних витрат – розраховує витрати на управління. Бюджетування в умовах ринку зустрічається з певними труднощами. По-перше, прогнозовані показники грошових надходжень, що залежать від коливання обсягів продаж, можуть не співпадати з фактичними потре- бами у фінансах на той чи інший період. По-друге, якщо планувати бюджет по діючих нормативах, він може неадекватно вплинути на ресурсозабезпечення обраної стратегії, якщо середовище суттєво зміниться. У зв'язку з цим, в умовах нестабільного середовища, з метою уникнення названих і деяких інших труднощів бюджетування здійснюють певні нейтралізаційні заходи. Серед них: а) застосовують методики гнучкого бю- джетування, які передбачають розробку бюджетів з врахуванням багатоваріантності умов їх реалізації; б) роз- робляють кілька альтернативних бюджетів для різних сценаріїв розвитку середовища; в) використовують ме- тод нульового бюджетування – підхід, який не враховує минулих і поточних бюджетних пропорцій для розпо- ділу ресурсів під реалізацію нової стратегії підприємства. 2. Ще одним напрямом, завданням фінансової стратегії є розробка ефективної структури капіталу підпри- ємства. Ефективна структура капіталу означає розробку оптимальних співвідношень між основним і оборотним, власним і залученим капіталом, формування оптимальної структури майна підприємства. Серед названого особливого значення слід надавати формуванню оптимального співвідношення між вла- сним і залученим капіталом. Фінансовий ліверидж – використання боргів для фінансування інвестицій, – нерід- ко вигідний підприємству. Але надмірні борги підвищують ризик, насторожують інвесторів, що може привести до підвищення вартості капіталу (позичок на капітальні вкладення). В такому разі доводиться платити вищий дохід на акції, щоб спонукати їх покупку і в такий спосіб отримати фінансування на капітальні вкладення. Бе- ручи в борг (кредит), слід пам'ятати, що підприємству це вигідно доти, доки віддача від позичених коштів пе- ревищує процент, який слід заплатити за користування ними. 3. Проведення дивідендної політики – теж важлива складова, важливий напрямок і завдання фінансової стратегії підприємства. Дивідендна політика означає вибір оптимального співвідношення між розмірами частки доходу, що нап- равляється на дивіденди (споживання), і часткою доходів, що направляється на інвестування (нагромадження капіталу). Існує декілька теорій щодо дивідендної політики: - дивіденди виплачуються лише після того, коли здійснено всі обов'язкові платежі і задоволено потребу у фінансуванні капвкладень (інвестуванні); - дивіденди на акції не впливають на ціну цих акцій; - дивіденди – впливають на ціну акцій і є важливим показником вартості підприємства тощо. На практиці у машинобудуванні спостерігаємо наступне: - підприємства, які швидко розвиваються, часто не виплачують дивідендів (або ж виплачують у мінімаль- них розмірах), а весь дохід, за вирахуванням обов'язкових платежів, скеровують на розвиток виробництва, тобто на інвестування; - підприємства, які повільно розвиваються, навпаки, вартість акцій підтримують сплатою високих дивіден- дів, а тому власних коштів на інвестування і швидкий розвиток їм не вистачає; При розробці фінансової стратегії названі приклади теорії і практики обов'язково враховуються, особливо для вироблення політики управління дивідендами. При цьому розраховують коефіцієнт виплати дивідендів, який є часткою від ділення дивідендів з розрахунку на акцію на дохід з розрахунку на ту ж акцію. Так від під- приємств машинобудівного комплексу, які використовують стратегію зростання, названий коефіцієнт планують невисоким, нерідко розраховуються не дивідендами, а новими акціями, кошти від яких направляють на чисті інвестиції, прискорений розвиток виробництва. І, навпаки, реалізуючи стратегію стабілізації, можна більшу кількість доходу направити на дивіденди і коефіцієнт планувати вищим. Отже, фінансова стратегія підприємств машинобудівного комплексу відіграє важливу роль у стабілізації та економічному зростанні на макрорівні. Література 1. Тарнавська Н. Стратегічний менеджмент: практикум. Навчальний посібник / Н. Тарнавська, О. Напора. – Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. – 287с. 2. Семенов А. Г. Фінансова стратегія в управлінні підприємствами : [монографія] / Семенов, О. О. Єропутова, Т. В. Перекрест, А. В. Ли- ненко. – Запоріжжя : КПУ, 2008. – 188 с. 38
- 40. Гродзіцька К. А.,студентка 4 курсу гр. ФК-101 Наук. керівник: к.е.н., професор, академік УАН Коваленко Л. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ЗМІНИ В АДМІНІСТРУВАННІ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ Удосконалення процесу адміністрування та пошук резервів щодо збільшення основних бюджетоутворюю- чих податків є актуальними проблемами, оскільки вирішення їх створює додаткові можливості стосовно збільшення доходної частини бюджету та, відповідно, задоволення потреб держави. На сьогоднішній день жоден з бюджетоформуючих податків не обговорюється так активно, як податок на додану вартість, оскільки лише цей податок, через можливість ухилення від оподаткування та відшкодування його з бюджету, здобув репутацію «криміногенного», маючи при цьому значну питому вагу в надходження до Державного бюджету. Так, у 2013 році цей показник склав 37,8 % [6]. Потенційно висока фіскальна ефективність податку на додану вартість зумовлена тим, що він має широку базу оподаткування, яка включає більшість груп товарів і послуг, тобто є надійнішим джерелом наповнення бюджету. Прийняття ПКУ стало значним кроком у напрямку вирішення проблем адміністрування податків та зборів і ПДВ зокрема. Проте, не зважаючи на численні зміни, система адміністрування ПДВ в України в цілому, з точки зору ведення бізнесу, має ряд суттєвих недоліків. Тому питання вдосконалення системи адміністрування ПДВ в Україні залишаються актуальними і потребують подальших наукових досліджень. Одним із завдань, що поставлені перед уповноваженими органами, є реформування системи адміністрування ПДВ. Першим кроком назустріч платникам податку є те, що вони мають можливість отриму- вати інформаційно-довідкові послуги Інформаційно-довідкового департаменту Міністерства доходів і зборів України телефоном, факсом, електронною поштою або користуватися Єдиною базою податкових знань через офіційний сайт податкових органів [5]. Так з середини 2011 року Державна податкова служба почала здійснювати експеримент із запровадження «горизонтального моніторингу». Наразі угоди про горизонтальний моніторинг укладено з тільки кількома вели- кими платниками податків. Горизонтальний моніторинг – це добровільне «розкриття бухгалтерських книг» підприємств, яке уможливлює контроль операцій підприємства податковою службою «в режимі реального часу».Такі відносини передбачають збільшення взаємної відповідальності обох сторін, створення культури спілкування, консультування, підвищення рівня співробітництва та довіри. Він надає компаніям змогу отримувати консультації податкової служби щодо ще не здійснених операцій із підвищеним ступенем ризику і уможливлює скорочення кількості податкових перевірок і витраченого на них часу. Водночас механізм горизонтального моніторингу потребує законодавчого врегулювання, адже в іншому разі у підприємств немає гарантій отримання вигод від нього. Крім того, треба мінімізувати ризики нецільового використання даних про підприємства та ймовірність примусу компаній працювати з обраними контрагентами. На думку фахівців податкової служби, запровадження «горизонтального моніторингу» великих платників податків дасть змогу розпочати формування ефективної для бюджету та необтяжливої для сумлінних платників податків системи адміністрування податків у рамках проведення податкової реформи [5]. Ще одним важливим кроком у реформуванні адміністрування ПДВ є розвиток електронного контролю за обігом ПДВ шляхом залучення максимальної кількості платників податків до подання податкової звітності та реєстрів податкових накладних. З 2014 року платники податків, зборів, платежів зможуть формувати податко- ву звітність у електронному форматі в одному пакеті (декларація + додатки) та надсилати її до органів Міністерства доходів і зборів у режимі реального часу, використовуючи новий електронний сервіс «Електрон- ний кабінет платника податків». Його впроваджено в експлуатацію з 5 грудня 2013 року. Можливість подання електронної звітності має безліч переваг, а саме: - економія робочого часу та коштів на придбання бланків; - гарантія автоматичної перевірки підготовлених документів на наявність арифметичних помилок; - суттєве скорочення термінів проведення перевірки щодо правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ та забезпечення своєчасного їх відшкодування платнику податку; - при введенні нових форм декларацій платник податків автоматично отримує можливість оновлення версій форматів; - підтвердження доставки звітності та конфіденційність інформації; - повідомлення про наявну заборгованість перед бюджетом - оперативність обробки інформації у податковому органі. З 1 квітня 2013 року змінились правила адміністрування ПДВ, які почали застосовуватись відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм». Так, форму декларації з податку на додану вартість приведено у відповідність до змін, внесених до Податкового кодексу України відповідно до цього закону. Крім того, внесеними змінами передбачено скоро- чення кількості податкової звітності шляхом переходу від чотирьох існуючих дотепер форм декларацій до однієї. Ці нововведення сприяють спрощенню процедури адміністрування податку на додану вартість та сприяють мінімізації документообігу. З 01.01.2014 р. відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» планувалось встановлення ставки ПДВ на рівні 17%. Проте, дане зменшення відклали до 01.01.2015 р. Велика вірогідність того, що запропонована зміна ставки ПДВ не сприяла б виводу економіки з тіні та поліпшенню інвестиційного клімату, а, навпаки, могла б посилити тіньову економіку і погіршити інвестиційний клімат хоча б тому, що запропоновані зміни вимагають часу на пристосування. Оскільки мова йде про непрямий податок, який за своєю природою має нейтрально впливати на бізнес, про- блема полягає не в зміні ставки, а саме в адмініструванні податку. 39
- 41. Однією з головнихпроблем для українського бізнесу є невчасне відшкодування ПДВ експортерами. Утво- рення заборгованості з відшкодування ПДВ призводить до зниження конкурентоспроможності українського експорту, змушуючи компанії піднімати ціни на свою продукцію та скорочувати витрати на модернізацію ви- робництва. Серед наслідків неповернення заборгованості – зниження стимулів до інвестування в експортоорієнтовані виробництва, ,обмеження можливостей для зростання економіки. Невідшкодування ПДВ перешкоджає також залученню інвестицій в економіку України. Так, інвесторів відлякує те, що держава не дотримується власних законів і те, що захист власних інтересів через суд – вит- ратний і мало результативний процес. У разі неповернення ПДВ експортерам він перетворюється з податку на споживання на податок на вироб- ництво, що знижує конкурентоспроможність вітчизняних компаній. Через нестачу обігових коштів підприємства змушені підвищувати ціни на свою продукцію та відкладати модернізацію. Вирішити проблему відшкодування ПДВ можна за рахунок випуску ПДВ-облігацій, використання процедури автоматичного відшкодування ПДВ та подальший розвиток горизонтального моніторингу. Серед напрямків удосконалення системи адміністрування ПДВ можна виділити такі: – посилення інформаційного забезпечення платників ПДВ; – широке впровадження методу "горизонтального моніторингу" та посилення автоматизованого режиму подання податкових документів з метою зменшення кількості перевірок та скорочення їх термінів для сумлінних платників податків. Підвищення рівня ефективності адміністрування процесів оподаткування сприятиме створенню ефектив- них умов діяльності органів оподаткування та формування сприятливого середовища для розвитку підприємницької діяльності в Україні. Література 1. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/ 4834-17 2. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: zakon.rada.gov.ua/go/713-18. 3. Барашенко Я.В. Напрями вдосконалення системи адміністрування ПДВ в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ 11_NPE_2013/Economics/7_133782.doc.htm. 4. Кулик П.Л. Ефективність адміністрування ПДВ в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pu.if.ua/depart/Finances/resource/file/Збірник/2011-2/Кулик.pdf. 5. Цибульова А.О. Адміністрування податку на додану вартість [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/doc/nauk_zap_14/stat_14/zbirnuk.pdf. 6. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/archive/main?cat_id= 51703. Дорош Т. С., студент 4 курсу гр. ФК – 101 Наук. керівник: к.е.н. Міхєєнко Т. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ» Дефініція “система оподаткування” є одним з найбільш вживаних у фіскальній термінології. Проте численні трактування цієї категорії накладають на неї різне смислове навантаження і навіть в спеціальній економічній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття “система оподаткування”. Складність його розуміння доповнюється вживанням терміна-синоніма “податкова система”. Автори, що займалися вивченням цього пи- тання, вкладали різний зміст у ці поняття, розрізняючи або ототожнюючи їх. Так, у Податковому кодексі Україні використовується дефініція “система оподаткування” лише у словосполученні “спрощена система оподаткування, обліку та звітності”, що означає особливий механізм справляння платежів та введення спрощеного обліку і звітності. Однак, для визначення загальних умов опо- даткування законодавець застосовує термін “податкова система”, розуміючи під ним сукупність податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку. У попередньому Законі України «Про сис- тему оподаткування в Україні», що регулював податкові відносини, так само трактувалося це поняття, натомість вживався термін “система оподаткування”. Тобто у нормативно-правових актах ці два поняття ото- тожнюються. Автор Петрова Г. В., вживаючи термін “податкова система”, трактує його відповідно до законодавства, при цьому додаючи до цієї системи платників податків — фізичних та юридичних осіб [4]. Смирнікова Ю. Л. зазначає, що подібна взаємопов’язана сукупність платежів є специфічною для кожної держави та формується під впливом соціально-політичних та економічних умов [5]. Науковці Бельський К.С, Кучерявенко М.П., Ханкевич Л.А. теж використовують у своїх працях поняття “по- даткова система” [7]. Проте, на відміну від попередніх авторів, ними суттєво розширюється елементний склад цієї системи: додаються форми, методи, принципи оподаткування, державні органи, що встановлюють та стя- гують платежі до бюджету, права та обов’язки учасників податкових відносин. Авторами Даніловим О.Д., Довгалюком В.І., Лучковською С.І. ці поняття розмежовуються. Так, Данілов О.Д. надає терміну “податкова система” більш широкого значення, розуміючи під ним сукупність врегульованих нормами права податкових відносин, натомість терміну «система оподаткування» надається звужений матеріальний зміст [1]. Лучковською С.І. це поняття трактується як сукупність податків і зборів, що надходять до централізованих фондів грошових ресурсів держави [3]. Прямо протилежний погляд має Довгалюк В.І., який визначає дефініцію “податкова система” як базовий елемент системи оподаткування [2]. Крім розбіжностей у застосуванні понять “система оподаткування” і “податкова система” серед вчених та авторів існують відмінності у їх трактуванні, виходячи із надання їм більш широкого чи вузького змісту, неза- лежно від вживання того чи іншого терміна. 40
- 42. Вперше на пострадянськомупросторі поняття “податкова система” було законодавчо введено Законом РФ від 27.12.1991р. № 2118-1 “Про основи податкової системи в РФ”, який трактував її вкрай спрощено, як сукуп- ність податків і зборів, митних та інших платежів, що стягуються у встановленому порядку. Подібне визначен- ня було продубльовано як законодавством України, так і у працях Петрової Г.В., Смирнікової Ю.Л., Хімічової Н.І. Однак таке трактування податкової системи критично сприймається рядом авторів, які вказують на відсутність у цьому визначенні системоутворюючих ознак. Сучасні дослідники доводять необхідність розмежу- вання двох підходів до трактування поняття «податкова система» — вузького та широкого. Тополь Ю.О., на- магаючись внести до визначення даного терміна оптимальну кількість елементів, не звужуючи його та не над- то конкретизуючи, розуміє під ним зумовлену платоспроможністю населення та принципами оподаткування сукупність податків, зборів та інших платежів до державного та місцевого бюджетів, до державних цільових фондів та цільових фондів місцевого самоврядування, платників податків та органів, які здійснюють контроль за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю сплати їх у встановленому законом порядку; права та обов’язки податкових служб і платників податків, а також відповідальність сторін, що беруть участь у подат- кових правовідносинах [6]. Погоджуючись із визначенням податкової системи, даним Тополем Ю.О., слід на- голосити на тому, що базовим елементом, ядром податкової системи (системи оподаткування) є система діючих податків та зборів. Аналіз літератури з проблеми дослідження довів, що серед різних авторів та науковців немає єдиного під- ходу до вживання понять “система оподаткування” та “податкова система” – їх розмежування або ототожнен- ня, надання їм широкого чи вузького змісту залежить від суб’єктивної думки автора та особистого розуміння наукових основ оподаткування. Узагальнюючи наукові підходи, доходимо висновку, що поняття “система оподаткування” визначає конкре- тний варіант сплати фізичною чи юридичною особою податків та інших платежів залежно від обраних умов діяльності та поведінки. Натомість податкова система являє собою взаємопов’язану сукупність загальних умов оподаткування, що сформувалися на території країни під впливом економічних та соціальних факторів. Відмінність у розумінні цих понять полягає лише у масштабах їх застосування – елементний склад та структу- ра системи оподаткування та податкової системи не відрізняється, а тому в конкретних умовах ці поняття мо- жуть ототожнюватися. Література 1. Данілов О.Д. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях / О. Д. Данілов, Т. І. Паєнко. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 256 с. 2. Довгалюк В. І. Податкова система: Навчальний посіб / В. І. Довгалюк, Ю. Я. Ярмоленко. – К.: Центр учбової літератури, 2007. - 360 с. 3. Лучковська С. І. Фінансове право / С. І. Лучковська. – К.: КНТ, 2010. – 296 с. 4. Петрова. Г. В. Налоговая система / Г. В. Петрова // Российская юридическая энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_law/1305 5. Смирникова Ю. Л. Правовые основы налогового права // Налоговое право России: [Учебник для вузов] / Смирникова Ю. Л. – М.: Норма, 2004. - С.59-63. 6. Тополь Ю. О. Поняття податкової системи в контексті нормативно-правової лексики / Ю. О. Тополь // Університетські наукові записки. – 2009. - №3 (31). – С.171-176. 7. Ханкевич Л. А. Финансовое право Республики Беларусь. Практ. пособ. / Л. А. Ханкевич. – Мн.: Молодеж. науч. об-во, 2004. – 282 с. Калашников А. Н., аспирант Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь) ИНДИКАТОРЫ СОСТОЯНИЯ И РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ РЕГИОНОВ Реализация эффективной региональной политики требует глубокого анализа и диагностики социально- экономического развития регионов. Если предметом анализа являются связи и зависимости экономических явлений и процессов во всем их многообразии, то диагностика, основываясь на результатах анализа, выяв- ляет еще причины и величину отклонения экономических процессов в регионе от установленной нормы на основе типичных признаков. Для проведения диагностики эффективности реализации региональной социально-экономической полити- ки необходима система взаимосвязанных измерителей, в качестве которых выступают соответствующая ста- тистическая информация и индикаторы состояния и развития экономики регионов. Важнейшей статистиче- ской информацией для проведения диагностики региона являются общие сведения о регионе, а также ком- плекс макроэкономических индикаторов. В комплекс макроэкономических индикаторов для региональных экономических систем входят показатели, характеризующие производство и использование валового регионального продукта, изменение уровня цен (инфляции), динамику изменения занятости и уровень инвестиционной активности (ставка банковского креди- та) и другие стороны финансовой и хозяйственной деятельности регионов. К таким показателям по отдельным сферам могли бы быть отнесены следующие: 1. В сфере производства: объем ВРП; ВРП на душу населения; темпы роста ВРП; соотношение темпов роста потребления и инвестиций в основной капитал; рост экспортного потенциала региона; индекс физиче- ского объема промышленной продукции (в сопоставимых ценах); степень износа основных производственных фондов; удельный вес убыточных предприятий. 2. В денежно-кредитной сфере: коэффициент монетизации регионального народного хозяйства, который характеризует степень зрелости формации и совершенство механизма трансформации вещественного богат- ства в удобную денежную форму; объем ресурсов банковской системы относительно ВРП; отклонение ва- лютного курса от паритета покупательной способности; отклонение внутренних (региональных) цен от внеш- них (мировых); режим конвертируемости национальной валюты; бюджетная обеспеченность региона; ставка по кредитам банков; темп роста инвестиций в основной капитал; индекс соотношения ВРП и налоговых по- 41
- 43. ступлений в региональныйбюджет; уровень цен (соотношение цен текущего и базового периодов); состояние кредиторской и дебиторской задолженностей региона, в том числе по налогам. 3. В социальной сфере: уровень прожиточного минимума; доля оплаты труда в ВРП; соотношение сред- немесячной заработной платы и прожиточного минимума; задолженность по выплате заработной платы, пен- сий и пособий; доля населения с доходами ниже прожиточного минимума в общей численности населения; уровень финансирования социальных программ из регионального бюджета; естественная убыль и миграция населения; удельный вес официально зарегистрированных безработных и число безработных на одно место; динамика общей численности населения региона, активного и занятого населения. Дополнительными и конкретизирующими характеристиками регионов и стран в целом могут являться раз- личные макроэкономические показатели их устойчивости и нестабильности. Вся совокупность индикаторов оценки развития регионов можно разбить на следующие группы: 1. Экономические индикаторы, к которым относятся: экономический потенциал региона и его использова- ние; объем и эффективность производства; состояние региональных рынков; инвестиционная активность; энергетическая и продовольственная безопасность; финансовое самообеспечение региона; налоговая на- грузка и наличие независимой налоговой базы для формирования местных бюджетов; показатели территори- альной структуры, концентрации экономической деятельности, уровня диверсификации; структура собствен- ности в регионе. 2. Социальные индикаторы, включающие в себя: уровень безработицы и занятости в регионе; динамика номинальных и реальных доходов; структура доходов и расходов; соотношение среднемесячного дохода и прожиточного минимума; потребление материальных благ и услуг; уровень развития инфраструктуры и др. Для обобщающей оценки уровня развития и качества жизни людей (социального развития региона) про- граммой развития ООН (ПРООН) рекомендуется показатель «индекс развития человеческого потенциала» (ИРЧП). Индекс развития человеческого потенциала дает самую общую интегральную оценку уровня соци- ального развития страны и региона. Он включает в себя: 1) доход, измеряемый ВВП (ВРП) на душу населения с учетом различной покупательной способности в различных регионах; 2) продолжительность жизни, измеряемую ожидаемой продолжительностью жизни при рождении; 3) знания, или уровень образования, измеряемые числом грамотных лиц или длительностью школьного образования, числом лиц с высшим специальным образованием. 3. Экологические индикаторы, в числе которых выделяют: антропогенную нагрузку на территорию; уро- вень выбросов загрязняющих веществ в атмосферу; состояние поверхностных водоемов и запасов сточных вод и др. 4. Демографические индикаторы, характеризующие информацию о количестве городского и сельского населения, о его половозрастной структуре, трудоспособном населении, уровне образования, плотности на- селения, сальдо миграции и др. 5. Индикаторы наличия и использования ресурсов в регионе, которые анализируют наличие и состояние в регионе: 1) трудового потенциала, отражающего численность трудовых ресурсов, половозрастной состав и про- фессиональный уровень их подготовки; 2) природно-ресурсного потенциала, характеризующего наличие природных богатств – земельных ресур- сов, лесов, полезных ископаемых, воды, прочих видов ограниченных природных ресурсов и условий окру- жающей среды; 3) производственного потенциала, анализирующего в самом общем виде производственные мощности: стоимостную оценку капитальных ресурсов, материальных оборотных средств, ноу-хау и др.; 4) потенциала инфраструктуры, отражающего показатели развития социальной, производственной, управленческой, экологической и рыночной инфраструктуры. Использование представленных индикаторов позволит осуществлять анализ социально-экономического развития любого региона и сделать вывод об эффективности проводимой социально-экономической политики. Катрушенко К. М., студентка 5 курсу гр. ФКмаг-091 Наук. керівник: к.е.н., професор кафедри фінансів Маргасова В. Г. Чернігівський державний інститут економіки і управління ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛІНГ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ: НЕОБХІДНІСТЬ ТА ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ Однією з причин виникнення кризової ситуації на багатьох українських підприємствах є низький рівень ме- неджменту. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва привели велику кількість суб’єктів господарю- вання на межу банкрутства. Істотним фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рі- шень, є відсутність на вітчизняних підприємствах ефективної системи фінансового контролінгу. Фінансовий контролінг – це комплексна система управління підприємством, що включає в себе управлінсь- кий облік, облік і аналіз витрат з метою контролю за всіма статтями витрат, усіма підрозділами і складовими виробленої продукції або наданих послуг, а також їх планування [1]. Дослідження організації фінансового контролінгу є надзвичайно актуальним, оскільки ефективно організо- вана служба фінансового контролінгу на підприємстві може стати основою системи прийняття, реалізації, кон- тролю та аналізу управлінських рішень. Окрім того, дана концепція економічного управління підприємством спрямована на виявлення всіх шансів і ризиків, пов’язаних з головною метою діяльності суб’єкта господарю- вання – отримання прибутку в умовах ринку. Систему управління підприємством схематично зображено на рис.1. 42
- 44. Процедура проведення фінансовогоконтролінгу має виконуватися у такій послідовності. На першому етапі проведення фінансового контролінгу має здійснюватися вибір оптимальних для даного підприємства методів аналізу інформації. На другому етапі має виконуватися збір інформації для розрахунку показників, аналіз яких слід виконати при застосуванні обраних методів. Рис. 1. Місце фінансового контролінгу в системі управління підприємством [2] На третьому етапі має виконуватися порівняння фактичних показників з прийнятими нормативами, аналіз потенційного впливу відхилень на ймовірність досягнення мети діяльності підприємства або організації, при- чин відхилень, розроблення альтернативних управлінських рішень. На четвертому етапі оброблена інформація має повертатися функціональним підсистемам у вигляді рекомендацій щодо вибору альтернатив- них напрямів розвитку підприємства та очікуваних результатів їх впровадження. Слід зазначити, що в Україні фінансовому контролінгу приділяється недостатня увага, хоча причин для йо- го активного запровадження достатньо, зокрема: зростання нестабільності зовнішнього середовища, що вису- ває додаткові вимоги до системи управління підприємства; переміщення акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього; збільшення швидкості реакції на зміни у навколишньому середовищі, підвищення гнучкос- ті підприємства; необхідність у безперервному відстеженні змін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньо- му середовищах підприємства; необхідність продуманої системи дій щодо забезпечення виживання підприєм- ства й уникнення кризових ситуацій; ускладнення системи управління підприємством, що потребує механізму координації всередині системи управління; наявність інформаційного буму при недостатності релевантної інформації, що потребує побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення управління; зростання загальнокультурного прагнення до синтезу, інтеграції різних галузей знань і людської діяльності [3]. Основними проблемами при впровадженні системи фінансового контролінгу на вітчизняних підприємствах є: – неправильне розуміння суті та завдань фінансового контролінгу; – помилки при виборі цілей; – надлишкова або недостатня кількість інформації; – надмірність контрольованих показників; – впровадження фінансового контролінгу без попереднього аналізу достовірності інформаційної бази під- приємства і організаційно-технологічних процесів; – вбудовування фінансового контролінгу в структуру фінансової або планово-економічної служби підпри- ємства; – фокусування уваги на витратах і суворий контроль бюджетів; – спроби впроваджувати фінансовий контролінг „знизу догори” [4]. Усунення даних помилок та проблем забезпечить ефективне функціонування системи фінансового конт- ролінгу на вітчизняних підприємствах, що, в свою чергу, надасть йому можливість: вдосконалення організацій- но-економічного механізму управління за рахунок перетворення традиційної системи обліку в управлінський облік для вирішення відповідних завдань; вдосконалення системи обліку витрат та доходів; підвищення якості управління на всіх етапах управлінського процесу на основі виділення центрів відповідальності; підвищення якості системи моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства та оперативності отримання необхідної інформації; оптимізації інформаційних потоків на підприємстві; підвищення якості діагностики від- хилень очікуваних результатів від запланованих на основі використання інструментарію фінансового контро- лінгу; забезпечення дієвості системи інформаційного забезпечення; підвищення якості й ефективності систем планування, організації, мотивації, інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень, контролю та регулювання за рахунок координації діяльності різних підрозділів підприємства; уніфікації критері- їв оцінки діяльності підрозділів і підприємства в цілому. 43
- 45. Таким чином, вУкраїні очевидна необхідність розвитку фінансового контролінгу і його впровадження в дія- льність підприємства як самостійної складової системи управління, що є чинником підвищення рівня економі- чної ефективності комплексу напрямів діяльності підприємства. Література 1. Янковська В.А. Теоретичні засади організації фінансового контролінгу / В.А.Янковська // Вісник НТУ «ХПІ». – 2013. - №52(1025). – С. 182-187. 2. Прокопенко О.В. Економічна суть контролінгу, його місце в системі управління підприємством / О.В. Прокопенко, Л.Б. Криворучко // Вісник СумДУ. Серія «Економіка». – 2011. - №4. – С. 27-34. 3. Черкас А.В. Проблематика впровадження контролінгу на вітчизняних підприємствах / А.В. Черкас // Экономика и управление. – 2013. - №4. – С. 140-143. 4. Малицький А. Структуризація організаційно-економічного механізму управління підприємством в умовах ринку / А. Малицький // Торгівля і ринок України. – 2009. – №27. – С. 198-205. Коптило М. В., студентка 5 курсу групи ФКмаг-091 Наук. керівник: к.е.н., доцент Товстиженко О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПЕРЕГЛЯД СПОЖИВЧОГО КОШИКА ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ВИЖИВАННЯ Уявіть собі, що сьогодні в умовах розвитку новітніх технологій, коли з`являються на ринку все нові товари та послуги без яких ми не уявляємо своє життя, дивлячись на споживчий кошик, який пропонує нам уряд краї- ни, просто хочеться завмерти на місці. У ньому навіть не передбачені такі потрібні на сьогоднішній день по- слуги як мобільний зв'язок та інтернет. Український споживчий кошик не враховує сучасних потреб людини, пов'язаних з технологічними, інтелектуальними, інформаційними змінами в сучасному суспільстві. Більш того, кошик вчорашнього дня закладає майбутні злидні нашого народу. Тому у даній статті ми розглянемо необхід- ність розширення споживчого кошика українця та відповідність його реаліям сьогодення. Згідно з законодавством України, споживчий кошик має переглядатись кожні 5 років, адже змінюються ціни, економічна ситуація і загалом смаки споживачів. Із різних причин ніхто цього не робив. Натомість, споживчий кошик України не переглядався з 2000 року, отже йому вже майже 14 років! Цей кошик розроблено відповідно до методики Ленінградського інституту гігієни харчування у 1990 році і назвати його актуальним важко. Але давайте поглянемо, які ж продукти харчування і в якій кількості пропонує нам вживати наш уряд: хліб білий та чорний – 260 г/добу, м’ясо-115 г/добу, ковбаса -25 г/добу, сало – 5 г/добу, риба – 30 г/добу, молоко – 340 г/добу, сир твердий – 9 г/добу, яйця 0,6 шт/ добу, картопля – 260 г/добу, гречка – 5 г/добу, рис – 7 г/добу,макарони - 11 г/добу, помідори або огірки – 50 г/добу, фрукти та ягоди – 175 г/добу. Але повернімося до сьогодення. Як ви добре розумієте, нинішні ціни значно відрізняються від тих, які були у 2000 році. Це стосу- ється як продуктів харчування, так і комунальних послуг, одягу, лікування тощо. Окрім цього, на думку посадо- вців, громадянин нашої держави повинен мати змогу купити одну куртку – раз на чотири роки; светр, джинси та кросівки – раз на три роки; сім пар шкарпеток, дві сорочки та майки – раз на рік і п’ять пар спідньої білизни – на два роки! Осіннє пальто взагалі не передбачене. Експерти стверджують, що обсяг споживчого кошика по- трібно збільшити на 20-25 %, адже передбачені норми значно занижені і не відповідають реальним потребам людини, (наприклад, кошик включає 53 кг м’ясопродуктів на рік, а реальна потреба – 83 кг, 148 кг молока при фізіологічній нормі – 380 кг). У споживчому кошику дорослого українця немає кави, какао, чаю, спецій і навіть солі. Я хочу зауважити, що вагова структура споживчого кошику не відповідає сучасним потребам громадян. Структура споживання продовольчих товарів за 14 років змінилася (збільшення вживання фруктів, м’яса, ме- нше – борошна, картоплі). Крім того із урахуванням нових моделей харчування, які актуалізуються у всьому світі – пропаганда здорового способу життя, здорового харчування, поширення вегетаріанства – можна очіку- вати суттєву зміну у структурі харчування громадян. Норми споживання непродовольчих товарів та термінів їх служби є вкрай застарілими, виходячи із появи нових товарів та майже повного зникнення позицій товарів, які входять у чинний набір (наприклад, жіночі панталони, пральна машина типу «Малютка»). Норми використання в наборі послуг, особливо в категорії «послуги зв’язку та інформації», також потребують перегляду. Крім того, вміст набору потребує оновлення із доданням новітніх комунікаційних засобів та, відповідно, норм їх спожи- вання. Багатьох груп товарів і послуг, які давно існують у кошиках розвинених країн, в Україні ніколи не було. Для порівняння: у споживчий кошик англійців, крім їжі, включені акустична гітара, витрати на садівника, приватні школи та університети, чотири види страховок. У французьку споживчу корзину потрапили чималі витрати на відвідування перукарні, лак для волосся, гель для душу, численні косметичні засоби, 14 найменувань квітів, витрати на няню, оренду машин, їжа для кішок і собак. Німеччина до споживчого кошика включила піцу з до- ставкою, послуги фітнес-клубів і соляріїв, заморожені готові продукти та булочки. Загальноєвропейські стан- дарти вимагають включати до споживчого кошика послуги соціальної сфери - щомісячну вартість дитячих ясел, амбулаторний догляд за хворими, утримання у будинках престарілих, доставку продуктів харчування додому. Виходить, чим повніше кошик відображає вимоги часу, тим багатша країна. Лише українці не відчува- ють цієї динаміки, живучи за стандартами минулого століття. Тимчасом українців "урізають" у звичайній їжі. Як виживати за таких умов - можна хіба що здогадуватися. Це при тому, що нині в Україні близько 15% громадян мають доходи, навіть нижчі за прожитковий мінімум. Головне в цій темі не переплутати "споживчий набір" і "споживчий кошик" - це виявляється - дві великі різ- ниці. Кошиком в нашій країні міряють бідність, а набором - статки. Саме "споживчий набір" поповнився у 2012 році багатьма сучасними і корисними речами. До нього увійшли товари і послуги, які відповідають світовим тенденціям розвитку. Приміром, олія оливкова, ківі, кондиціонери, блендери, міксери, послуги з ведення до- машнього господарства, оренда житла, страхування особистого транспорту, ноутбуки тощо. По ньому вирахо- вують інфляцію. А по споживчому кошику визначають мінімальну зарплату і пенсію, нараховують соціальні 44
- 46. виплати, врешті -планують, як країна житиме далі. Тільки наші чиновники вищого ешелону чомусь не розумі- ють, що для свого народу вони зробили геноцид. Можливо, потрібно їх самих поставити в умови, створені для простих людей, на 5 років, нехай покажуть, як виживати при їхньому споживчому кошику. Щоб поліпшити стандарти життя, непотрібно винаходити соціальний велосипед, а треба просто привести споживчий кошик і прожитковий мінімум у відповідність до вимог сучасного світу. Це стане реальним стимулом для розвитку економіки і забезпечить вищі соціальні стандарти життя. З цього і треба починати реформи. Не- обхідний диференційований підхід до різних категорій громадян, з окремим виділенням споживчого кошика для пенсіонерів і малозабезпечених. Крім цього, у кошику повинні враховуватися освітні потреби українців у новому інформаційному суспільстві, наприклад, витрати на інтернет та придбання підручників. На мою думку, слід запровадити обов'язковий перегляд споживчого кошика кожні три роки та автоматичне збільшення прожиткового мінімуму, якщо інфляція перевищить закладену в бюджеті більш ніж на 1%. Варто також закріпити механізм перегляду прожиткового мінімуму. Як цей механізм виглядатиме на практиці?Якщо прожитковий мінімум перевищить затверджені показники більш ніж на 1%, Мінсоцполітики мусить готувати зміни до держбюджету для коригування розміру прожиткового мінімуму відповідно до зростання цін і тарифів. Таким чином, ми обгрунтували необхідність перегляду споживчого кошика українця, який повинен відпові- дати сьогоднішнім реаліям. А також встановлення такого прожиткового мінімуму, за яким нам хотілося жити, а не виживати. Література 1. Петренко П. Порожніє кошик українця [Електронний ресурс] / П. Петренко. – Економічна правда. – 2013. – Режим доступу до журн: http://www.epravda.com.ua/columns/2013/07/23/386489/ 2. Ладжун І. Геноцид для народу. Як вижити на споживчий кошик? [Електронний ресурс] / І. Ладжун. – Карпатський об’єктив. – 2014. – Ре- жим доступу до журн: http://karpatskijobjektiv.com/ 3. Королевська Н. Кошик бідності [Електронний ресурс] / Н. Королевська. – Економічна правда. – 2011. – Режим доступу до журн: http://www.epravda.com.ua/columns/2011/01/17/266603/ 4. Щодо удосконалення методики визначення споживчого кошику. Аналітична записка [Електронний ресурс] / Відділ соціальної політики. – 2014. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1233/ 5. Чорна М. Українцям розширили споживчий набір [Електронний ресурс] / М. Чорна.- Хрещатик. – 2012. – Режим доступу до журн: http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4049/art/1330456551.html Лазоренко Т. В., студентка 4 курсу гр. ФК-102 Наук. керівник: к.е.н. Литовченко М. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО РОЗВИТОК В УКРАЇНІ Важливою підгалуззю особистого страхування є медичне страхування. Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян. Воно здійснюється на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини, в тому числі у зв'язку з хворобою та нещасним випадком. Мета такого страхування − забезпечити громадянам у разі настан- ня страхового випадку одним медичної допомоги за рахунок накопичених коштів, а також фінансування профілактичних заходів. Суть медичного страхування − сплативши одноразовий страховий внесок, значно менший, ніж вартість усіх медичних послуг, громадяни мають змогу протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках з платним обслуговуванням. Медичне страхування, як і страхування від нещасних випадків, може проводитися в обов'язковій і добровільній формах. Кожна з цих форм має певні особливості щодо суб'єктів страхування і умов страхового захисту. Однією з найбільш важливих галузей сфери послуг є охорона здоров'я. Розвиток страхової медицини − один із перспективних напрямів розв'язання проблем фінансування охорони здоров'я. Нині питання страхової медицини є дуже актуальними. Досвід зарубіжних країн показує, що відповідні страхові фонди можуть стати вагомим джерелом фінансування, а механізм формування і витрачання цих коштів може забезпечити саме його адресність, тобто фінансування не загалом медичних закладів, а конкретних жителів [2]. В Україні фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Обов'язкове медичне страхування поки що знаходиться на рівні проектів, а добровільне медичне страху- вання активно розвивається. Більше 50 страхових компаній уже отримали ліцензію на цей вид страхування. Послуги, які надають страхові компанії з медичного страхування, можна поділити на 4 основні категорії: 1) програма "Поліклініка"; 2) програма "Стаціонар"; 3) "Невідкладна і швидка допомога"; 4) "Стоматологія". Деякі компанії пропонують й інші види послуг: медичне обслуговування на дім, безоплатна видача полісів зі страхування медичних витрат при поїздках за кордон, пільгове страхування для членів сім'ї, спеціальні про- грами для дітей і вагітних жінок. Багато страхових програм, які відрізняються як за кількістю наданих послуг, так і за цілями чи їх комбінаці- єю, дають можливість вибрати поліс, виходячи із наявних потреб і фінансових можливостей. Крім цього, май- же кожна компанія пропонує знижки (інколи в розмірі до 25 %) при страхуванні колективів, а також для своїх клієнтів, з якими вона працює за інших видів страхування або для постійних клієнтів за медичного страхуван- ня. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової компанії настає у разі звернення страхувальника до лікувально-профілактичної установи за одержанням медичної до- помоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необ- хідного лікування. 45
- 47. Поява добровільної формимедичного страхування зумовлена тим, що обсяг послуг й умови надання ме- дичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування обмежені. Програми добровільного медичного страхування передбачають заходи, які розширюють можливості й по- ліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги населенню. До цієї роботи через систему добровільного медичного страхування вдається залучати найкваліфікованіші медичні кадри, підвищуючи якість медичних послуг. Добровільне медичне страхування проводиться в межах створених страховою медичною компанією пра- вил і може бути індивідуальним або колективним. При індивідуальному страхуванні страхувальниками, як правило, виступають окремі громадяни, які уклали договір із страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок власних грошових засобів. При колективному страхуванні страхувальником, зазвичай, є підприємство, організація, установа, яка ук- ладає договір із страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей праців- ників, пенсіонерів тощо) за рахунок їхніх грошових засобів [3]. Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами про надання ними допомо- ги застрахованим за певну плату, яку зобов'язується гарантувати страховик. За строками укладання договору добровільне медичне страхування може бути коротко- або довгостроко- вим. Страховий поліс з добровільного медичного страхування зумовлює обсяг надання медичних послуг, можливість вибору умов отримання медичної допомоги тощо. Програми добровільного медичного страхуван- ня розширюють можливості та поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги. Договір з добровільного медичного страхування може передбачати: − ширше право вибору застрахованим пацієнтом медичних установ, лікарів для обслуговування; − поліпшення умов отримання застрахованого в стаціонарах, санаторіях, профілакторіях; − продовження тривалості після лікарняного патронажу та догляду за пацієнтом у домашніх умовах; − діагностику, лікування та реабілітацію з використанням методів нетрадиційної медицини; − розвиток системи сімейного лікаря; − страхування виплат з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів та материнства на пільгових умовах за строками і розмірами грошових виплат; − участь у цільовому фінансуванні технічного переозброєння й нового будівництва лікувально-профілактичних установ, підприємств з виробництва медичного устаткування, ліків з правом першочергового отримання по- слуг або продукції цих підприємств та організацій [1]. Договір добровільного медичного страхування включає перелік умов, за яких страховик має право не вико- нувати свої зобов'язання зі страхової виплати. Крім того, страховик має право відмовити в оплаті медичних послуг, якщо застрахованим одержані послуги, які не були передбачені договором страхування. Лікувально-профілактичні установи так само, як і при обов'язковому медичному страхуванні, повинні нести економічну відповідальність за надання застрахованим громадянам медичних послуг, обсяг і рівень якості яких передбачено договором страхування. У разі порушення лікувально-профілактичним закладом медико- економічних стандартів страхова організація може частково або повністю не оплачувати вартість медичних послуг. Спеціалізовані страхові поліси дають змогу скористатися медичними послугами лікарів із вузьких спеціалі- зацій або брати під страховий захист лише певний стан здоров'я (вагітність, пологи, інфікування вірусом СНІД тощо). Добровільна форма медичного страхування дає змогу громадянам, які виїздять за кордон, укласти догово- ри страхування на випадок захворювання, тілесних пошкоджень унаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном. Договір страхування може передбачати відповідальність страховика при потребі медичного транспортування хворого до найближчої або спеціалізованої лікарні; транспортування в країну проживання з медичним супроводом; репатріацію тіла застрахованого; дострокове повернення; екстре- ну стоматологічну допомогу; юридичну допомогу та ін. Правила страхування громадян, які виїздять за кордон, не передбачають відшкодування витрат у разі лікування хронічних захворювань, стоматологічного протезування. Медичне страхування здійснюється через "Assistans" − організацію надання допомоги. Поліс медичного страхування "Assistans" гарантує за кордоном не тільки медичну допомогу з відшкодуванням витрат на госпіталізацію та лікування, а й повернення на батьківщину хворого чи загиблого та осіб, що його супровод- жують. Асистанс-компанії працюють за угодами зі страховими компаніями. Прийнявши виклик застрахованого, во- ни зобов'язані доставити його у відповідний лікувальний заклад, передати кваліфікованому медичному персо- налу та контролювати процес надання допомоги. Однією з міжнародних незалежних асистанських компаній є CORIS, яка забезпечує різноманітний сервіс для українських громадян, які подорожують за кордоном. CORIS має 45 представницьких офісів − диспет- черських пунктів, розташованих у найбільш відвідуваних нашими співвітчизниками країнах, а також потужну мережу кореспондентів, які обслуговують клієнтів страхових компаній у 135 країнах світу. CORIS надає різноманітні послуги медичного, технічного, юридичного та бізнес-асистансу, цілодобово здійснює моніторинг при регулюванні страхових подій, що відбуваються з клієнтами українських страхових компаній за кордоном, а також здійснює асистанс на території України для застрахованих клієнтів іноземних страхових компаній, які подорожують Україною. Це якісно новий сервіс, при якому клієнту гарантують не просто безкоштовне лікування за рахунок страхової компанії, а й забезпечують медичне обслуговування високого класу [2]. 46
- 48. Література 1. ЗаконУкраїни "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 2. Базилевич В.Д. Страхова справа: Підручник / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич − 4-те вид., перероб. і доп. − К.: Товариство "Знання", 2002. − 203 с. 3. Страхування: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. − К.: Знання, 2008. − 351 с. Малетич Х. М., студентка 3 курсу гр. ФК-111 Наук. керівник: к.е.н. Литовченко М. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ЗАПОЗИЧЕННЯМИ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ На сьогоднішній день проблема державних запозичень є досить актуальною в світі, зокрема і в Україні, адже в ХХІ ст. при високому розвитку і лібералізації міжнародних відносин не існує такої держави в якої б не було запозичень і боргів перед іншими країнами. В першу чергу це стосується і України, адже після здобуття нею незалежності вона сама повинна була впоратись з низкою проблем які постали перед нею після розпаду СРСР, і для того щоб стабілізувати економіку змушена була залучити запозичені кошти. Державні запозичення − це операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повер- нення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету. Слід зазначити, що повна відмова від державного запозичення, як внутрішнього, так і зовнішнього, немож- лива, оскільки необхідно забезпечувати обслуговування й погашення вже накопиченого зовнішнього боргу, підтримувати платіжний баланс, зберігати й накопичувати валютні резерви, які є джерелом фінансування еко- номічного зростання. Унаслідок цього зовнішні запозичення завжди повинні перебувати під пильною увагою органів макроекономічного регулювання, особливо в ті періоди, коли масштаби цих процесів набувають знач- ного для економіки розмаху, як це спостерігається сьогодні. Не менш важливим при розробці стратегії дер- жавних запозичень є врахування реальних потреб економіки у дефіцитному фінансуванні. Збереження висо- ких темпів зростання ВВП надає змогу уряду відмовитись від широкого використання дефіцитних інструментів фінансування державних видатків, а отже, від збільшення рівня державного боргу, як це традиційно відбувається у більшості країн світу. До заходів підвищення боргової безпеки належать такі дії: - удосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості; - узгодженість зі стратегією економічного розвитку, прогнозом ВВП, платіжного балансу, резервів НБУ; - поліпшення процесів формування, обліку, обслуговування та контролю державних запозичень; - розробка системи індикаторів щодо стану сукупного державного боргу; - визначення оптимального обсягу заборгованості, яка б задовольняла потреби держави та спонукала до підвищення соціально-економічного розвитку; - переведення частини заборгованості у державні цінні папери; - встановлення єдиних стандартів розкриття інформації про державний борг для звітування про обсяги всіх складових державного прямого та умовного боргів; - проведення скоординованої політики співвідношення між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями; - розробка механізму контролю за дотриманням річного ліміту зовнішніх запозичень і граничного розміру зовнішнього державного боргу, включаючи міжнародні запозичення державними органами місцевого самовря- дування; - запровадження зваженої системи управління державним боргом, за допомогою якої приймалися б рішення залежно від ситуації, що склалася у фінансовій сфері. Пропоновані для використання в операціях з обслуговування і погашення джерела покриття зовнішнього боргу, можна класифікувати наступним чином: 1. Готівкові грошові кошти; 2. Державні цінні папери; 3. Корпоративні цінні папери; 4. Товарні поставки; 5. Боргові зобов'язання третіх сторін перед українським урядом; 6. Інші державні активи. У 2014 році боргові зобов’язання України визначені в обсязі 10 млрд. доларів. Ця сума включає внутрішні та зовнішні запозичення, які необхідно обслуговувати. Зокрема цього року Україна має погасити заборгова- ність перед МВФ у розмірі 2,9 млрд. доларів. У міністерстві фінансів кажуть, що Україна буде виконувати всі чинні зобов’язання і поки не має наміру розглядати питання про їх реструктуризацію. Експерти впевненні, що така позиція чиновників продиктована майбутньою програмою співпраці між Україною і МВФ. Валовий зовнішній борг України станом на 01 січня 2014 року становив 142.5 млрд. дол. США, збільшив- шись порівняно з початком року на 7.4 млрд. дол. США. Відносно ВВП обсяг боргу зріс за 2013 рік з 76.6% до 78.3%. Основним чинником такої динаміки було зростання обсягів зовнішніх зобов’язань реального сектору економіки, переважно за торговими кредитами. Водночас борг органів грошово-кредитного регулювання про- довжував скорочуватися. Основною валютою зовнішніх запозичень України станом на 01 січня 2014 року залишається долар США (77.9%). Питома вага зобов’язань у СПЗ перед МВФ скоротилася з 9.5% до 5.1%. Частка зовнішньої заборго- ваності в гривнях залишалася незначною – 2.6% від валового обсягу боргу. 47
- 49. Отже, невідкладним завданнямдля України є зменшення боргового навантаження та вдосконалення сис- теми управління державним боргом. Необхідно вжити заходів щодо поліпшення прогнозування боргової політики та її координації з бюджетною, податковою та грошово-кредитною політикою. При цьому варто враховувати багатий світовий досвід урегулювання зовнішньої заборгованості. Для Укра- їни вкрай необхідною є розробка стратегії зовнішніх запозичень. Здійснення ефективного управління зовніш- нім державним боргом України передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забез- печення економічного зростання країни. Омеляненко М. О., студентка 5 курсу гр. ФКмаг – 91 Науковий керівник: к.е.н., професор кафедри фінансів Абакуменко О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ЗАЛУЧЕННЯ КАПІТАЛУ ЗА ДОПОМОГОЮ ІРО В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ В умовах стрімкого розвитку економічної інтеграції та глобалізації на світових біржових майданчиках все щільніше місце посідає найпростіша, найефективніша та найпрозоріша схема залучення капіталу за допомо- гою ІРО, первинного розміщення акцій. Основна частина ІРО здійснюється у країнах, для яких характерна фондова модель функціонування фінансового ринку (США, Великобританія, Канада). На ці ринки прагнуть вийти й ті емітенти, що не в змозі залучати достатній обсяг фінансових ресурсів на вітчизняному ринку. Тим більше, що для даних англосак- сонських держав вважається нормою вихід на ринок малих та середніх компаній, а фінансування основного капіталу на 10-20% відбувається за рахунок залучення грошових коштів через ІРО. Найвищу оцінку бізнесу надає саме ІРО, при цьому ж: власник, продавши понад 50% акцій на біржі, зберігає повний контроль над компанією, оскільки цими цінними паперами володітимуть сотні дрібних інвесторів. Але проблема в тому, що не всім вдається продати власні акції з користю. За результатами ек- спертних досліджень лише ІРО кожної третьої компанії приносить очікуваний позитивний результат. Вітчизняні суб’єкти господарювання повинні втілювати в життя досвід іноземних компаній, що полягає у фі- нансуванні діяльності за рахунок ІРО, оскільки перспективи при використанні даного інструменту залучення величезні, що підтверджує нижче наведений аналіз (рис.1). За 16 років періоду, що досліджується, ринок ІРО пережив як злети, так і масштабні падіння. Перше ре- кордне значення зафіксоване у 2000 р., коли було залучено 210 білліонів дол.США в результаті стрімкого зростання ІТ-технологій й виходу нових компаній (1800 шт.). Існує кореляційна залежність між кризовими про- цесами в економіці та динамікою залучення фінансових ресурсів через ІРО, оскільки мінімізація активності ринку припадає на 2002-2003 рр. та 2008-2009 рр. (світові кризи). Рис. 1. Обсяги залученого капіталу через ІРО в 1996 - 2012 рр. Джерело: побудовано за даними [1] 48
- 50. Однак позитивним єстрімке його відновлення, адже зростання обсягів ІРО у 2004 р. та 2010р. відбулося майже у 2,5 рази, що свідчить про швидку адаптацію та оперативність у відновленні ринку ІРО. Найбільшою активністю залучення довгострокового капіталу через ІРО характеризуються ринки Азії (45- 55%), Європи та Африки (20-25%), Північної Америки (25-30%) (рис. 2.23). Слід відмітити, що ще 8-10 років тому вважалося, що застосування ІРО як інструменту довгострокового фінансування можливе лише для економічних систем розвинутих країн світу. Але останнім часом все більшу увагу з приводу цього методу фінансування корпорацій акцентують компанії ринків, що розвиваються: Індії, Китаю, Польщі, України, Росії, Чехії, Бразилії тощо. Поступово суб’єкти вище перерахованих та інших держав виходять на світові біржові майданчики, залучаючи таким чином необхідний обсяг довгострокових фінансових ресурсів. При перейнятті досвіду світових біржових майданчиків значна доля успішного його засвоєння та втілення залежить від уміння своєчасно мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти населення і суб'єктів господарю- вання з метою перерозподілу їх у сферу реальної економіки. Прийнявши рішення про вихід на ринок ІРО, компанія повинна пройти послідовну підготовку, потребує відповідних змін її структура, світогляд власників, розуміння сутності бізнесу і вимог законодавчого характеру [2]. Для успішного залучення капіталу через біржові майданчики світу недостатніми є привабливість для інвесторів за результатами фінансово-економічної діяльності, за іміджом та популярністю компанії. Важлива роль для активізації інвестиційної активності належить ситуації на світовому фондовому ринку. Наприклад, на попит потенційних інвесторів і, як наслідок, на обсяги залучених фінансових ресурсів емітентами цінних паперів безпосередньо впливає рівень капіталізації акцій. Рис. 2. Еволюція капіталізації фондового ринку за часовими поясами розміщення фондових бірж Джерело: побудовано автором за даними [2] Капіталізація або сукупна ринкова вартість акцій є одним з найголовніших показників, що характеризує ефективність діяльності акціонерних товариств та їх інвестиційну привабливість серед учасників торгів. Рис. 2 зображає наступну закономірність: рівень капіталізації досягає своїх мінімальних значень у періоди економіч- них світових рецесій. Необхідно наголосити на зміні привабливості окремих регіонів при залученні капіталу для потенційних інвесторів. Так, за 12 років аналізу частка капіталізації американських фондових бірж зменшилася майже на 20% і досягла рівня – 43% [3]. В той же час все більша активність простежується на азіатсько-тихоокеанських ринках цінних паперів, що характеризуються порівняно швидкими темпами зростання загального рівня цін та нарощенням обсягів цінних паперів, що котируються на біржах. При загальному зростанні світової ділової активності попит на емітовані корпораціями акції високий, що дає можливість успішно залучати суб'єктами господарювання капітал через нові випуски цінних паперів для розширення своєї діяльності шляхом поповнення статутного капіталу. Для удосконалення механізму ІРО та підвищення ефективності успішного його використання пропонуємо наступні заходи: 1. забезпечення доступності ІРО шляхом зменшення витрат на його організацію та проведення, адже сьогодні вони досягають 20% загального обсягу залученого капіталу; 2. впровадження заходів, пов’язаних із зниженням конфліктів інтересів між проектом та зацікавленою стороною; 3. вдосконалення методів організації процедури ІРО на біржі (порядок визначення ціни): метод фіксованих цін (відкрита пропозиція), метод аукціону, метод формування портфелю (збору заявок) та враху- вання їх недоліків при розміщенні акцій. Отже, дотримання рекомендацій учасників світового ринку, а також використання їх досвіду є запорукою успішного здійснення ІРО вітчизняними компаніями, а це, в свою чергу, сприяє економічному підйому націона- льної економіки. Література 1. Global IPO trends 2012 / Ernst & Young // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/Global_IPO_trends_2012_Prepare_early,_move_fast/$FILE/Global_IPO_trends_2012-CY0291.pdf 2. Фищук І.М. Процеси інтернаціоналізації операцій ІРО в умовах трансформаційної економіки / І.М. Фищук // Теоретичні та прикладні пи- тання економіки. – Випуск 25. – С. 255 – 262. 3. WFE 2012 Market Highlights / World Federation of Exchanges // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.world-exchanges. org/files/statistics/2012%20WFE%20Market%20Highlights.pdf 49
- 51. Полянінова Л. В.,студентка 4 курсу гр. ФК-101 Наук. керівник: к.е.н., доцент Товстиженко О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ФІНАНСОВИЙ АСПЕКТ РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Конституційно в Україні визнано, що найвищою соціальною цінністю держави є життя і здоров’я кожної лю- дини. Ступінь орієнтованості держави на покращення здоров’я громадян, вдосконалення діяльності сфери охорони здоров’я (СОЗ) і є одним із основних показників розвитку держави, її цивілізованості й конкурентосп- роможності. Найбільш актуальними питаннями, які постають перед державою сьогодні є реформування системи охо- рони здоров’я з метою забезпечення справедливості та доступність надання медичної допомоги, запобігання та подолання проявів корупції в ній, задоволення потреб населення в ефективній медичній допомозі з мініма- льними фінансовими затратами, покращення показників здоров’я населення. Успіх реформування системи охорони здоров’я з вирішенням вищезазначених питань переважно залежить від моделі фінансування, адекватної соціально-економічним та політичним умовам країни. Адже стан справ в вітчизняній системі охорони здоров’я давно нікого не влаштовує, а ні надавачів, а ні споживачів медичних по- слуг. Система охорони здоров’я продовжує фінансуватися за залишковим принципом, а функціонувати – по затратному [5]. За останні роки чисельність населення України знизилась з 50 мільйонів до, менш ніж, 46 мільйонів, і на 1 січня 2014 р. склала 45426,2 тис.осіб, і в подальшому продовжує стрімко скорочуватись. Так, щорічно в Україні відбувається зменшення населення приблизно кількості, яку має такі обласні центри, як Суми, Тернопіль, Во- линь та ін. [6].Тривалість життя в Україні за останніми даними дорівнює біля 74-75 років у жінок і 63-64 роки у чоловіків. В той же час по даним ВООЗ, в Японії – 86 років у жінок, 79 – у чоловіків, при збереженні практично задовільного стану загального здоров’я у віці до 75–80 років (в Україні – до 55 років). Негативна динаміка стану здоров'я населення призводить до об'єктивного зростання потреб у медичній допомозі, які існуюча система охорони здоров'я задовольнити не в змозі. Однією з основних причин такого стану в охороні здоров'я України є успадковані нею принципи централі- зації, неефективного і громіздкого керування на всіх його рівнях. В більшості країн світу (США, Великобританія, Німеччина, Японія, Швеція та багатьох ін.) медицина займає першочергове пріоритетне місце в державі. Стосовно сьогоднішньої «української» медицини, то серед пріори- тетів держави, вона знаходиться на далекому невизначеному місці, як щодо пріоритетів, так і фінансування, на яку виділяється 2,8-3,2 % від ВВП, тоді, як відомо, галузь починає ефективно працювати з 8-12 % [6]. На сьогодні діяльність системи охорони здоров'я фінансується лише на 25 - 40 % від потреби, забезпечую- чи лише виплату заробітної плати працівникам. За витратами на охорону здоров'я з розрахунку на одного жи- теля Україна займає 111-те місце серед 191 країни та 8-ме місце серед країн колишнього Радянського Союзу. За цим показником її випереджають країни Балтії, Білорусь, Молдова, Росія, Грузія, Вірменія. У цілому необхідність реформи у сфері охорони здоров'я є очевидною. Надходження коштів в систему охорони здоров’я здійснюється із трьох основних джерел: a) державні (суспільні) кошти, які включають Зведений бюджет і соціальне страхування; б) приватні кошти домашніх господарств, роботодавців, некомерційних організацій, що обслуговують до- могосподарства; в) кошти іншого світу (кошти міжнародних донорських організацій, спрямованих в систему охорони здоров'я України) [3]. Більша частина коштів на рівні домогосподарств витрачається методом прямих виплат (з кишені) та не йде на передплату до страхових фондів чи обов’язкової системи страхування в країні. Ця частка, як правило, включає обсяг видатків населення на придбання лікарських засобів і виробів медичного призначення, видатки лікарняних кас, видатки на приватну медицину. Благодійництво та спонсорство розглядається як інвестиції у сферу охорони здоров’я України. Благодійна та спонсорська допомога локального характеру сьогодні має те- нденцію до зниження. Причиною такої ситуації є необґрунтоване та нецільове використання наданих коштів [3]. З огляду на недостатнє фінансування, реформа охорони здоров’я України запроваджує інститут сімейної медицини. Вона передбачає реорганізацію поліклінік і розвиток партнерських відносин між лікарем та пацієн- том. Спочатку сімейний лікар надає комплекс медичних послуг, а потім направляє пацієнта до вузького спеці- аліста. Існує проблема визначення собівартості наданої медичної послуги сімейним лікарем. В її вартість включається прибуток, який не закладається у вартість послуг у бюджетних установах. Але впровадження інституту сімейного лікаря і реорганізація поліклінік дозволяю зменшити фінансування медичної галузі [2]. Пріоритетним напрямом реформування охорони здоров’я є запровадження системи медичного страху- вання, яке є найдієвішим способом фінансування галузі охорони здоров’я. Перевагами медичного страхуван- ня є можливість вибору необхідного переліку медичних послуг, вибору медичного закладу, отримання заходів щодо попередження хвороб, можливість контролю за якістю послуг тощо і, аналізуючи ринок страхових по- слуг. Але існують декілька перешкод: з одного боку, страхові компанії недостатньо вміло розвивають свої по- слуги, а з іншого, фізичні особи вимагають наявності низьких тарифів на велику кількість медичних послуг [4]. Для оптимізації джерел фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні можна внести такі практичні пропозиції: 1. У процесі переходу України до ринкових відносин слід впроваджувати багатоканальну модель фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я, яка об'єднуватиме джерела фінансування, категорії населення, що отримують медичні послуги, та зменшить навантаження на бюджет. 50
- 52. 2. Для реформуванняджерел фінансування закладів охорони здоров'я необхідно здійснити відповідні пере- 51 творення: а) у бюджетній сфері: – встановити мінімальні межі витрат державного і місцевого бюджетів, що виділяються на фінансування закладів охорони здоров'я; – запровадити цільові податки на фінансування медичних установ або виділити у межах уже існуючих податків та податкових ставок певні частки податкових надходжень, які спрямовуватимуться на фінансування охорони здоров'я; б) у сфері самофінансування: – визначити перелік платних медичних послуг, які б не суперечили Конституції України; 4. Удосконалити кошторисний порядок планування і фінансування установ охорони здоров'я. 5. Поступово вводити інститут сімейного лікаря та його підготовка з урахуванням міжнародного досвіду (до 10 років стажування). Модель бюджетної медицини мала в умовах планової економіки безліч переваг. Але нова економічна си- туація, що склалася в державі, вимагала певних змін. Тому реформування повинно відображати інтереси всіх учасників системи охорони здоров’я: для пацієнтів отримати доступну і якісну медичну допомогу, для по- стачальників медичних послуг отримувати адекватну платню за свою працю і для держави балансу між інтересами пацієнтів та постачальників медичних послуг. Література 1. Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» вiд 07.07.2011 № 3612-VI [Електронний ресурс] // Голос України вiд 03.08.2011 – № 142. − Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=968. 2. Лемішко Б.Б. Модель державного управління розвитком сімейної медицини на перехідний період [Електронний ресурс] / Б.Б. Лемішко. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&Z21ID=&IMAGE_FILE_ DOWNLOAD =1&Image_file_name=PDF/Tpdu_2012_2_18.pdf. 3. Мортіков В.В. Реформування охорони здоров’я: фінансовий аспект / В.В. Мортіков // Фінанси України. – 2012. – № 10. – С. 79–85. 4. Петровський В. Медичне страхування може стати механізмом контролю якості лікування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/ Menegment/2012_73/9.pdf. 5. Попченко Т. П. Реформування сфери охорони здоров’я в Україні: організаційне, нормативно-правове та фінансово-економічне забез- печення: [аналіт. доп.] / Т.П. Попченко. – К. : НІСД, 2012. – 96 с. 6. Черницький В. Ю. Економічний механізм державного управління системою охорони здоров’я Україні [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN= UJRN&Z21ID=&IMAGE_FILE_ DOWNLOAD= 1&Image_file_name=PDF/dums_2013_1_21.pdf. Решетько М. В., студентка 4 курсу гр. ФК-101 Наук. керівник: к.е.н., професор, академік УАН Коваленко Л. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ Ефективність підприємницької діяльності, забезпечення високих темпів її розвитку значною мірою визна- чається рівнем її фінансового потенціалу. Множина питань, пов'язаних з фінансовим забезпеченням підпри- ємницької діяльності, вимагає ґрунтовних знань теорії і практичних навичок в області обґрунтування фінансо- вої стратегії, вибору ефективних форм розвитку активів і капіталу, розробки цілеспрямованої інвестиційної програми та інших. Фінансове забезпечення значною мірою визначає ефективність функціонування суб'єктів господарювання будь-якої галузі економіки. Питання фінансового забезпечення є невід'ємною складовою будь-якого суб'єкта підприємництва, так як характеризує рівень стабільності грошових надходжень і прибутковості, формування фінансових ресурсів, ведення поточної операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, забезпечує виконання фінансових зобо- в'язань перед діловими партнерами, бюджетом і цільовими фондами. Фінансове забезпечення є одним із складових елементів фінансового механізму поряд з управлінням фі- нансовою діяльністю, фінансовим регулюванням, фінансовим планування і прогнозуванням та іншими. Фінансовий механізм: поняття, структура, призначення в економічній літературі, наукових дослідженнях трак- туються по-різному. Акценти проставляються залежно від того, в контексті вирішення яких завдань їх розгля- дають. Багато науковців розглядають фінансовий механізм як систему управління фінансами, інші - через використання фінансових методів і важелів. Можна знайти і поєднання цих двох підходів як сукупності економіко-організаційних і правових форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів, управління фінансовою діяльністю [1]. Фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Вони дають змогу суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. За даними Державної служби статистики власний капітал вітчизняних підприємств у 2010 році становив 1426711,6 млн. грн. У 2011 році розмір даного капіталу збільшився на 159573,1 млн. грн. і становив 1586284,7. Власний капітал вітчизняних підприємств у 2012 році склав 1904940,2 млн. грн., що на 478228,6 млн. грн. більше порівняно з 2010 роком і на 318655,5 у порівнянні 3 2011 роком (табл. 1). Таблиця 1 Динаміка капіталу підприємств України за 2010 – 2012 роки (млн. грн.) Показник 2010 рік 2011 рік 2012 рік Відхилення ( +, -) Власний капітал 1426711,6 1586284,7 1904940,2 478228,6 318655,5 Прирівняний до власного капітал 103383,2 131894,2 144680,3 41297,1 12786,1 Залучений капітал 2566887,6 2957922,9 3370065,6 803178 422142,7
- 53. Прирівняний до власногокапітал у 2012 році дорівнював 144680,3 млн. грн., що більше на 41297,1 млн. грн. і 12786,1 млн. грн. порівняно з 2010 та 2011 роками. Дані показники тоді становили відповідно 103383,2 млн. грн. і 131894,2 млн. грн. Якщо аналізувати обсяги залученого капіталу вітчизняними підприємствами, то у 2010 році даний показ- ник сягав 2566887,6 млн. грн. У 2011 році спостерігається тенденція до збільшення розміру залученого капіталу, даний показник становив 2957922,9 млн. грн.. 2012 рік теж характеризувався збільшенням обсягів позикового капіталу і становив 3370065,6 млн. грн. [5]. Підприємства відчувають потребу у власному капіталі, так як існує вища здатність отримання прибутку у всіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібна сплата позикового відсотка, забезпечується фінансова стійкість розвитку підприємства, його платоспроможність у довгостроковому періоді. Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний, має найвищу фінансову стійкість, але обме- 52 жує темп свого розвитку [2]. Щодо позикового капіталу, то він має ряд переваг. По-перше, досить широкі можливості залучення, по- друге, забезпечення зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення його активів і зростання обсягу господарської діяльності, по-третє, нижча вартість порівняно з власним капіталом. Серед недоліків позикового капіталу є те, що використання цього капіталу створює найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства – ризик зниження фінансової стійкості й втрати платоспроможності; активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, дають меншу норму прибутку, яка знижується на суму позикового відсотка, що виплачується; складність процедури залучення. Отже, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової діяльності, однак більшою мірою відвертає фінансовий ризик і загрозу бан- крутства [3]. Необхідно відмітити, що фінансове забезпечення виступає частиною фінансового механізму та спрямо- ване на вирішення таких основних завдань: - фінансування поточної виробничо-господарської діяльності; - пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності; - виконання фінансових зобов'язань перед іншими суб'єктами підприємництва, бюджетом, банками; - мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого розвитку, збільшення власного капіталу; - контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів. Один із першочергових кроків на шляху становлення і розвитку підприємництва в Україні - подолання пе- решкод, зумовлених саме суб'єктивними чинниками, до яких належать: - недостатність фінансових ресурсів; - обмежений доступ кредиту; - велика доля кредиторської заборгованості; - податковий тиск; - низька рентабельність; - висока доля збитковості підприємств. Слабка підготовленість населення до підприємницької діяльності зумовлена тим, що в Україні відсутній доступ до фінансових ресурсів, досі немає розвиненої системи інформаційного забезпечення та інфраструк- тури, яка була б здатна підняти науково-практичний рівень підприємців. Немає достатньої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів підприємницької діяльності, яка давала б можливість охопи- ти не тільки досвідчених підприємців, а й тих, хто тільки починає займатися підприємницькою діяльністю [4]. Для подолання перешкод, що гальмують формування і розвиток малого підприємництва в Україні, може бути запропоновано такі заходи: - необхідно внести зміни у грошово-кредитній політиці. Зробити кредит дешевшим, щоб він був доступним для більшості підприємств. - завершити переговори до вступу з ЄС щоб забезпечити приток іноземного капіталу в Україну. - держава повинна прийняти відповідні законодавчі акти, які б захищали право власності. - підвищити рівень кваліфікації та фінансового менеджменту. - зменшити податковий тиск. Головною метою підтримки підприємництва повинно стати створення умов до нарощення власного капі- талу, здешевлення кредитів та забезпечити більший доступ до кредитних ресурсів малому бізнесу. Література 1. Гушко С. В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. [Текст] / С. В. Гушко, А.В. Шайкан, Н.П. Шайкан, О.А.Гушко. - Вид. 2-е, перероб. і допов. - Кривий Ріг: Чер- нявський Д. О., 2011. - 174 с. 2. Ситник Л.С. Управління фінансування розвитку підприємства за рахунок власних джерел / Л.С.Ситник // Економіка України. 2012.-№3. – с. 22-27. 3. Фінансова діяльність підприємств: навч. посібник / І.В. Аранчій, В.Д. Чумак, О.Ю. Смолянська, Л.В. Черненко. - К.: Професіонал, 2010. - 240 с. Сіренко К. Ю., аспірант кафедри фінансів Наук. керівник: к.е.н., професор кафедри фінансів Маргасова В. Г. Чернігівський державний інститут економіки і управління ГОЛОВНІ ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Легка промисловість є однією з найважливіших галузей виробництва непродовольчих товарів. Продукція галузі йде на задоволення потреб населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими пред- метами споживання, а також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини і допоміжних матеріалів. Однак, структурні зрушення, що відбулися в економіці з початку 90-х років, привели до того, що в легкій промисловості України загострилися численні економічні та соціальні проблеми. Продукція легкої промисло- вості України втрачає конкурентоспроможність в результаті високої собівартості. На сьогодні у структурі реалі-
- 54. зованої продукції промисловостіУкраїни продукція легкої промисловості становить 0,7% 1 в порівнянні з 11,6% у 1985 р. Головними причинами кризового стану є: значне скорочення науково – дослідних розробок у галузі, спрямованих на впровадження досягнень науково – технічного прогресу у виробництво сучасних зраз- ків продукції, які б відповідали вимогам моди, дизайну; дефіцитом якісних сировинних ресурсів та застарілою технологічною базою. Отже, одним з найбільш дієвих шляхів виходу підприємств легкої промисловості з кризового стану є акти- візація інноваційної діяльності, що забезпечить підприємствам легкої промисловості конкурентоспроможну продукцію та допоможе зайняти гідне місце на вітчизняному та світовому ринках. Головними проблемами, які негативно позначаються на можливостях підприємств легкої промисловості 53 здійснювати інноваційну діяльність, є наступні. 1. Використання технологічно застарілого обладнання. Незважаючи на те, що у 2005-2012 рр. ступінь зношення основних засобів у легкій промисловості коливався на рівні 55% 1, що менше ніж у серед- ньому по промисловості (59,7 % у середньому за вказаний період), більшість нового устаткування, яке закупо- вувалося підприємствами легкої промисловості, належало до технологічних ланцюгів 1980-1990 рр. У легкій промисловості України сконцентровано найменші обсяги основних засобів серед усіх інших видів промислової діяльності (6,3 млрд грн., або 1 % від усіх основних засобів у переробній промисловості на початок 2010 р. без урахування індексації та переоцінки) 7, с. 47. 2. Різке скорочення сировинної бази для легкої промисловості. Так, порівняно з 1990 р., у 2012 р. виробництво льону-довгунцю в Україні скоротилось у 60,1 разу (зі 108,1тис т до 1,8 тис т), вовни всіх видів – у 8 разів (з 29,8 тис т до 3,7 тис т). Порівняно з 1991р., у 2012 р. поголів’я великої рогатої худоби скоротилось у 5,6 разу (з 24,6 млн гол. до 4,4 млн гол.), свиней – у 2,6 разу (з 19,4 млн гол. до 7,4 млн гол.), овець та кіз у 4,8 разу (з 8419 тис гол., до 1739 тис гол.). Це зумовило зменшення виробництва бавовняних тканин у 2012 р. порівняно з 1990 р. у 20,4 разу (з 565 млн м2 до 27,7 млн м2), вовняних тканин – у 11,6 разу (з 72 млн м2 до 6,2 млн м2) 1.. Хімічна промисловість не забезпечує потреби виробництва у хімічних нитках та волокнах, і основну їхню частку підприємства вимушені імпортувати. Віскозні штапельовані волокна постачаються з РФ, Німеччини, Австрії, Словаччини, поліефірні волокна і нитки – переважно з Білорусі 2, с. 252. 3. Брак кваліфікованої робочої сили, низький рівень заробітної плати працівників галузі. У 2012 р. середньомісячна заробітна плата на підприємствах легкої промисловості була найнижчою з усіх видів про- мислової діяльності та становила 1751,1 грн. або 50 % від середнього рівня заробітної платні у промисловості. У 2012 р. темпи зростання заробітної плати у легкій промисловості також були нижчими за середні у промисловості (8,7 % та 12,2 % відповідно) 7, с. 48. Середній вік працівників на деяких підприємствах легкої промисловості України становить 50-52 років, що має наслідком втрату виробничого досвіду та відсутність зв’язку поколінь. 4. Надмірна орієнтація підприємств легкої промисловості на роботу за давальницькими схе- мами, що у багатьох випадках залежить від сезонного фактору, тому не може забезпечити стабільну прибутковість підприємств галузі. Виробництво одягу за давальницькими схемами характеризується рентабельністю у 1-2 % 1, що призводить до нестачі власного оборотного капіталу та не дозволяє підприємству здійснювати планове оновлення виробничих потужностей, розширювати асортимент продукції, здійснювати інноваційну діяльність. Робота за такими схемами не вимагає організації збуту товарів та здійснення досліджень ринку. Так, кількість підприємств легкої промисловості, що впроваджували маркетингові інновації, у 2011 р. становила лише 1,5 % від загальної кількості підприємств галузі, або 11,0 % від кількості підприємств, що займались інноваційною діяльністю. 4, с. 61. 5. Відсутність спеціальних програм підтримки розвитку легкої промисловості. Так, у 2006 р. було схвалено Концепцію Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 р., проте відповідну програму розроблено не було. Наприклад, у РФ прийнято “Стратегію розвитку легкої промисловості на період до 2020 р.”, реалізація заходів якої за інноваційним сценарієм передбачає зростання обсягів вироб- ництва продукції легкої промисловості у 2020 р. порівняно з 2008 р. у 3,1 разу (з 174,8 млрд руб. до 550,3 млрд. руб.) 7, с. 50, нарощування обсягів експорту у 4 рази (до 3 млрд дол. США), зростання частки продукції російських виробників на внутрішньому ринку до 50,5 % (на відміну від 20,1 % у 2008 р. 1). Для за- безпечення розвитку легкої промисловості на інноваційній основі заходами Стратегії, зокрема, передбачено здійснення бюджетного фінансування НДДКР у галузі; зниження мита на ввезення технологічного обладнання для підприємств легкої промисловості; компенсування за рахунок коштів держбюджету РФ частки процентної ставки за кредитами, залученими для сезонної закупівлі сировини та матеріалів та ін. Таким чином, поряд з поточними проблемами у легкій промисловості існують системні, пов’язані зі специфікою функціонування самої галузі. Інноваційний потенціал галузі недовикористовується, відмічається її технологічна відсталість від рівня зарубіжних країн, яка виявляється у неможливості випуску конкурентоспроможної продукції, що відповідає очікуванням замовників і кінцевих споживачів. Незабезпеченість власною сировинною базою негативно впливає на цінову та асортиментну політику підприємств легкої промисловості, призводить до відсутності можливості налагодження міжгалузевих зв’язків. Зниження обсягів фінансування НДДКР у галузі призводить до скорочення фундаментальних і пошукових досліджень, призупинення багатьох наукових розробок, впровадження яких могло б створити нову технологічну основу для розширення виробництва конкурентоспроможної наукоємної продукції. Як висновок, можемо сказати, що інноваційна діяльність стає неможливою без активної державної під- тримки, що включає створення привабливого з правової, організаційної та фінансової точок зору середовища для наукових і бізнесових структур, які реалізують цикл «дослідження - розробка - виробництво». Це складне завдання, яке вимагає системного підходу.
- 55. Література 1. Статистичнаінформація [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/ 2. Маєвська О.О. Сучасні тенденції інноваційного розвитку легкої промисловості [Текст] / О.О. Маєвська // Вісник соціально-економічних 54 досліджень. – 2011. – № 3 (43). – С. 252-258. 3. Єфетова К.Ф. Модернізація як засіб реалізації сучасних тенденцій у розвитку легкої промисловості України [Текст] / К.Ф. Єфетова // Пробле- ми науки. – 2011. – № 3. – С. 28. 4. Сіренко К.Ю. Перспективи розвитку інноваційної діяльності легкої промисловості України / К.Ю. Сіренко // Всеукраїнський науково- виробничий журнал “Інноваційна економіка”. – Тернопіль: СМП «ТАЙП», 2012. - №9/2012 35. – 375 с. – С 60 – 67. 5. Сіренко К.Ю., Маргасова В.Г. Інноваційне забезпечення підприємств легкої промисловості як передумова підвищенню їх конкурентосп- роможності / К.Ю. Сіренко, В.Г. Маргасова // ХІ Міжнародна наукова конференція молодих вчених, аспірантів і студентів «Економіка, управ- ління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку» Частина 3 (13 квітня, 2012р.) Тези доповідей. - Донецьк: ДонНАБА , 2012. – 218 с.- С. 105-108. 6. Аналітична довідка Стан розвитку науки і техніки, результати наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, трансферу техноло- гій за 2012 рік. – К.: Держ. агенст. з пит. науки, іннов. та інформатиз. Укр. – 2013. – С. 104- 110. 7. Аналітична довідка Інноваційний розвиток промисловості як складова структурної трансформації економіки України. – К.: НІСД, 2013. – С. 47-53. Снитко О. М., студент 3 курсу гр. ФК-111 Науковий керівник: к.е.н., доцент Товстиженко О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ Необхідністю проведення пенсійної реформи було те, що на 2011 рік в Україні було 13,7 мільйона пенсіо- нерів і 14,4 мільйона працюючих громадян — тобто на 88 пенсіонерів припадало 100 осіб, що сплачують пен- сійні внески. Якщо все залишати без змін, то в 2025 році один працюючий утримуватиме одного пенсіонера, а 2050 року вже буде 125 пенсіонерів на 100 працюючих. Тому необхідно було впровадити масштабні зміни до законодавства з метою збалансувати доходи і видат- ки Пенсійного фонду. Наприклад, європейці в середньому відкладають щомісячно 5% від зарплати протягом 35 років, і під час виходу на пенсію отримують 30-процентну надбавку до державної пенсії. Загалом, це 75% від останньої зар- плати перед виходом на пенсію. Найбільш поширеними пенсійними програмами є паритетні соціально-накопичувальні програми страхуван- ня життя (внески платять як працівники, так і працедавець). У розробці таких програм важливу роль виконують фінансові консультанти. Так, у період проведення пенсійної реформи в Польщі було підготовлено більше як 450 тис. фінансових консультантів. В Україні ж необхідно близько 500 тис. висококласних фахівців, здатних донести до суспільства суть пенсійного накопичувального страхування. Засадничі положення реформи: запровадження ІІ рівня пенсійного забезпечення (накопичувальної системи загальнообов'язкового дер- жавного пенсійного страхування); збільшення бази для нарахування єдиного соціального внеску; врегулювання пенсійного забезпечення держслужбовців: обмежити максимальний розмір пенсії; для обчислення пенсії зменшити з 90 до 80 відсотків заробітну плату держслужбовців, яка є базою для призначен- ня цих пенсій; збільшити період перебування на військовій службі для військовослужбовців; збільшити пенсійний вік і страховий стаж. Основними проблемами реалізації пенсійної реформи є погіршення демографічної ситуації через старіння населення, значні масштаби міграції кваліфікованої робочої сили, а також дефіцит бюджету Пенсійного фон- ду, що разом з державними дотаціями складає 58 млрд грн. Прийнята реформа не вирішує проблему цього дефіциту. Серед негативних наслідків пенсійної реформи можна виділити, зокрема, наступне: працюючим пенсіоне- рам зменшили пенсії; реальний дефіцит бюджету Пенсійного фонду 2012 року збільшився і склав 27,2 млрд грн.; збільшується залежність Пенсійного фонду від держбюджету; внаслідок збільшення пенсійного віку до пенсії доживає менше громадян; почастішали судові спори Пенсійного фонду з пенсіонерами про перерахунок пенсій; в Україні одні з найвищих соціальних відрахувань у світі. Якщо буде прийнято рішення про доцільність введення накопичувальної системи, то Уряд зможе змінити закон про пенсійну реформу. Як повідомлялося, прийнятий в 2011 році Закон про пенсійну реформу передбачає запуск другого, персо- ніфікованого рівня пенсійної системи в рік, наступний за роком ліквідації дефіциту Пенсійного фонду. Питання введення накопичувального рівня пенсійної системи все ще потребує обговорення і опрацьовування всіх де- талей, тому давати точні прогнози на цей рахунок передчасно. Наприклад, пенсійний вік для жінок підвище- ний на 5 років - до 60 років, починаючи з 1 вересня 2011 року, і поширюється на тих, кому до цієї дати не ви- повнилося 55 років. Проте до 2015 року жінка старше 55 років зможе вийти на пенсію у будь-який момент, як- що у неї є 30 років страхового стажу і вона звільниться з роботи. Але це протягом найближчих трьох років з моменту набуття чинності закону спричинить зменшення пенсії на 0,5% за кожен повний або неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Втім, основний сенс виходу на пенсію в 55 років - це можливість продовжува- ти працювати, отримуючи і пенсію. Якщо ця можливість прикриється, то і сенсу йти на пенсію раніше у жінок не буде (якщо у них, звичайно, є робота). Адже зарплата вища за пенсію.
- 56. 55 Таблиця 1 Зміни які відбулися після прийняття пенсійної реформи До реформи Після реформи Пенсійний вік для жінок - 55 років Пенсійний вік для жінок - 60 років. У разі виходу на пенсію (у період до 01.01.2015р.) непрацюючих жінок у 55 років, розмір їх пенсії буде зменшено на 0,5 % за кожний місяць дострокового виходу на пенсію Страховий стаж для призначення мінімальної пенсії: жінкам – 20 років, чоловікам – 25 років Страховий стаж для призначення мінімальної пенсії: жінкам – 30 років, чоловікам – 35 років. Тобто, потрібно на 10 років довше працювати для отримання пенсії в мінімальному розмірі Підвищення пенсії за понаднормовий стаж у роз- мірі 1% розміру пенсії встановлюється за кожний рік роботи понад: 20 років – у жінок і 25 років – у чоловіків Підвищення пенсії за понаднормовий стаж у розмірі 1% розміру пенсії встановлюється за кожний рік роботи понад: 30 років - у жінок і 35 років – у чоловіків (нові пенсіонери в середньому втрачатимуть 60-80 грн. в місяць) Для обчислення пенсії застосовується середня зарплата в Україні за останній календарний рік перед зверненням за призначенням пенсії Для обчислення пенсії застосовуватиметься середня заробітна плата в Україні за останні три календарні роки, які передують року звернення за призначенням пенсії (внесена пропозиція зменшує розміри нових пенсій в середньому на 15 %) Працюючим пенсіонерам, яким пенсія встановле- на в мінімальному розмірі, розмір пенсії періодич- но підвищується у зв’язку із зростанням прожит- кового мінімуму Пенсіонерам, яким пенсія встановлена в мінімальному розмірі, в період роботи розмір пенсії у зв’язку із зростанням прожиткового мінімуму не підвищуватиметься Працюючим пенсіонерам через кожні 2 роки пен- сія перераховується з врахуванням заробітку після призначення пенсії із застосуванням серед- ньої заробітної плати в країні за календарний рік, який передує року звернення за перерахунком пенсії Працюючі пенсіонери позбавляються права на перерахунок пенсії через кожні 2 роки роботи з урахуванням середньої заробітної плати в країні за календарний рік, який передує року звернення за перера- хунком пенсії (пенсіонери втрачають можливість підвищити пенсії на 30-40 і більше відсотків) При переході з одного виду пенсії на інший для розрахунку розміру пенсії застосовується середня зарплата в країні за календарний рік, який пере- дує року звернення за переведенням з одного на інший вид пенсії При переході з одного виду пенсії на інший для розрахунку розміру пенсії застосовуватиметься середня зарплата в країні, яка врахову- валася при обчисленні раніше призначеної (перерахованої) пенсії (пенсіонери втрачатимуть 20-40 % пенсії і більше, залежно від часу призначення попереднього виду пенсії). Переваги пенсійної реформи полягають в тому, що вік збільшується плавно, разом з ним росте і пенсія, до того ж у 55-річних є протягом 3 років вибір: вийти на пенсію або працювати, заробляючи вищу пенсію. Коли почне працювати накопичувальна система, триваліший стаж збільшить їх пенсії. Висновки пенсійної реформи: 1. Без розвитку економіки ніколи не буде бездефіцитного бюджету Пенсійного фонду. 2. Пенсійна реформа не дасть ефекту, поки половина економіки знаходиться в тіні. Компаніям повинно бу- ти вигідно платити легальну заробітну плату. 3. Бюджетні кошти повинні витрачатися на реформи, а не на проїдання. 4. Однією з цілей реформи повинно стати зростання соціальних стандартів. 5. Поки за тривалістю життя Україна займає 158 місце у світі, підвищувати пенсійний вік не гуманно. Сташук І. І., студент 5 курсу гр. ФКмаг-091 Наук. керівник: к.е.н., професор Коваленко Л. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ В УКРАЇНІ Важливою умовою поступального розвитку підприємств України, задоволення потреб населення є своєчасне, безперебійне постачання електроенергії. З метою завершення структурної перебудови електрое- нергетики та підвищення ефективності роботи галузі в ринкових умовах був створений оптовий ринок електричної енергії. На даний час в Україні за територіальним принципом функціонує 25 обласних та 2 міських (міста Київ та Севастополь) енергопостачальних компанії, які здійснюють на закріпленій території передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та її постачання кінцевим споживачам. У 2012 році продаж електричної енергії в ОРЕ(Оптовий ринок електроенергії) здійснювали 116 українських виробників електроенергії. Обсяг проданої виробниками електроенергії в ОРЕ у 2012 році порівняно з 2011 роком збільшився на 2,2 % (з 176 592,0 млн-кВт-год до 180 512,5 млн-кВт-год). За результатами світового досвіду в Україні була обрана модель “Єдиного покупця”, яка на той час пози- тивно зарекомендувала себе в Англії, Уельсі і Аргентині (структура енергетичних потужностей цих країн подібна до української) [1]. Економічна суть обраної моделі функціонування Оптового ринку електроенергії полягала в розділенні процесів виробництва, передачі та постачанні електроенергії на окремі види діяльності та створенні конкурентного середовища в енергетичному секторі. В Україні виробляється більше електроенергії ніж споживається, тому з метою експорту електричної енергії протягом 2012 року енергопостачальні компанії закупили на ОРЕ електричну енергію в обсязі 9 752,44 млн- кВт-год. Головними країнами, що споживають українську електроенергію є: Республіка Білорусь - 4 050,4 млн- кВт-год (на 1 488,8 млн-кВт-год більше, ніж в 2011 році), Республіка Молдова – 845,7 млн-кВт-год, (на 180 млн- кВт-год більше, ніж в 2011 році) і ENTSO-E (European Network of Transmission System Operators for Electricity - загальноєвропейська мережа, яка об’єднує системних операторів передачі електрики майже з усіх країн Європи) – обсяг закупівлі електроенергії на ОРЕ становив 4 855,4 млн-кВт-год, що на 1 684,1 млн-кВт-год
- 57. більше, ніж у2011 році. Таким чином дана галузь має значний експортний потенціал, що вимагає особливої уваги до забезпечення її поступального розвитку [2]. Одними з головним джерел, за рахунок яких фінансуються підприємства електропостачання, є платежі на- селення, промисловості, житлово-комунального сектору, державних закладів, установ, організацій. Відповідно до наданих законодавством повноважень НКРЕ здійснює регулювання цін (тарифів) на товари (послуги) суб’єктів природних монополій суб’єктів господарювання, що проводять діяльність та суміжних рин- ках у паливно-енергетичному комплексі України, керуючись принципами регулювання, визначеними чинним законодавством на основі збалансування економічних інтересів виробників і споживачів їх товарів та послуг, а також забезпечення повного відшкодування споживачем економічно обґрунтованих витрат на виробництво, передачу та постачання електричної енергії. Система цінового регулювання передбачає контроль за ціноутворенням на кожному етапі формування тарифів на електроенергію – виробництва, передачі та постачання електричної енергії. Відповідно до повноважень, передбачених чинним законодавством, НКРЕ також встановлює «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання на об’єктах електроенергетики, що вико- ристовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблену лише малими гідроелектростанціями). Вимагає також вдосконалення тарифна політика електро- постачання. Для втілення стимулюючого ціноутворення має бути здійснено декілька послідовних кроків. У першу чергу, необхідно розробити та затвердити відповідні методики формування тарифів на продукцію суб’єктів монополій і суб’єктів суміжних ринків. Наразі такі методики в Україні затвердженні тільки для централізованого водопостачання та водовідведення. Діючі тарифи на електроенергію є економічно не обґрунтованими, застосовується система надання державної компенсації для покриття різниці у тарифах, але в умовах гострого дефіциту бюджетних коштів спостерігаються систематичні порушення строків відшкодування дотацій підприємствам. В результаті виникає гостра нестача власних оборотних коштів підприємств електропостачання. Для України характерна значна диференціація тарифів на електроенергію для різних категорій споживачів: комерційних структур, населення, державних підприємств і організацій. При цьому найбільш високі тарифи встановленні для комерційних структур, що в значній мірі впливає на зростання собівартості продукції, її конкурентоспроможність. Як наслідок зростає заборгованість за спожиту електроенергію, яка на 1 січня 2013 року становила 11783 млн. грн., найбільша заборгованість спостерігається у галузях промисловості – 44,4%, житлово-комунальному господарстві – 29,7% і населенні – 27,4%. У зв’язку з цим надзвичайно гостро стоїть проблема технічного переозброєння галузі, так як лінії електро- передач, електричні підстанції і обладнання електропостачання має високий процент зносу, що обумовлює виникнення переривання електропостачання споживачам з вини компаній. В середньому по Україні перери- вання електропостачання досягає 259 хвилин на рік. Разом з тим аналіз планів технічного переозброєння під- приємств галузі показав недовиконання інвестиційних програм, про що свідчить таке: із запланованих інвести- цій на суму 5 млрд. 969 млн. 103 тис. грн., було освоєно лише 85% [3]. Як наслідок спостерігаються аварії на лініях електропередач, значні втрати електроенергії, зростання її собівартості. А все це обумовлюється тим, що у підприємств відбувається недостатність власних коштів, за рахунок яких вони б змогли обновити елект- рообладнання. Таким чином подальший розвиток галузі потребує пошуку резервів підвищення ефективності її функціону- вання на основі інноваційно-інвестиційних проектів технічного, організаційного та управлінського напрямку. До перспективних напрямків удосконалення діяльності підприємств електропостачання можна віднести наступні: 1. Удосконалення механізмів регулювання відносин щодо приєднання споживачів до мереж суб'єктів при- родних монополій, з метою забезпечення прозорих механізмів регулювання відносин, які виникають між енер- гетичними компаніями та споживачами. 2. Удосконалення системи цінового регулювання суб’єктів природних монополій ( за рахунок впровадження стимулюючого регулювання, яке передбачає, що тарифи на передачу електричної енергії локальними (місце- вими) мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом на 2014 рік будуть здійснюва- тись за новою тарифною методологією. 3. Лібералізація ринку електроенергії України, передбачає впровадження вимог енергетичного законодав- ства ЄС, зокрема лібералізацію ринку електроенергії. Програмою економічних реформ на 2010-1014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» передбачено перехід від моделі ринку «Єдиного покупця» до повномасштабного конкурентного ринку електричної енергії України шляхом роз- роблення та прийняття закону про засади функціонування ринку електричної енергії України. Реформа ринку електричної енергії визначена як один із необхідних кроків для створення ефективної енергетичної галузі та підвищення енергоефективності економіки. 4. Удосконалення регулювання сфери альтернативної електроенергетики. З цією метою 20 листопада 2012 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», яким, зокрема, передбачено запровадження: гарантій походження електричної енергії, «зелених» тарифів на електричну енергію, вироблену з біогазу, диференціацію ГЕС на малі, міні-, мікро- ГЕС, зміну ме- ханізму визначення місцевої складової при створенні об’єкту електроенергетики тощо. На виконання цього Закону у 2013 році були розроблені і прийняті відповідні нормативно-правові акти НКРЕ. Актуальність цього питання обумовлена тим, що питома вага виробництва електроенергії з альтернативних джерел складає всьо- го 2,8 % [4]. Діюча система регулювання природних монополій в Україні базується на витратних методах, якіі стимулю- ють компанії до нарощування витрат. Крім того, вона орієнтована переважно на централізовані інвестиції і не передбачає залучення приватного капіталу. Створення привабливого інвестиційного клімату з метою розвитку та модернізації суб’єктів природних монополій України можливе шляхом проведення довгострокової держав- ної цінової і тарифної політики у сфері природних монополій у напрямку поступового переходу до стимулюю- чих методів регулювання, які у країнах ЄС вже майже повністю замінили витратні методи регулювання та пе- редбачають послаблення залежності між встановленим тарифом та витратами компанії, і таким чином фор- 56
- 58. мують для суб’єктівприродних монополій стимули до скорочення витрат, аналогічні тим, що діють в конкурен- тному середовищі. Література 1.Биркович Т.І. Напрями реформування та державного регулювання ринку електроенергетики: міжнародний досвід / Т.І. Биркович // Еко- номіка і держава. - 2012. - № 9. - С.102 -104. 2. Про затвердження Положення про порядок виконання надання ліцензіатам з постачання електричної енергії за регульованим тарифом інвестиційних програм енергопостачальним компаніям : постанову НКРЕ від 26.09.2013 № 1275 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0715-134. 3. Про затвердження Звіту про результати діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, обся- ги закупівлі електричної енергії на оптовому ринку електроенергії в 2008-2012 роках: постанову НКРЕ від 22.03.2013 № 282 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://document.ua/pro-zatverdzhennja-zvitu-pro-rezultati-dijalnosti-nacionalno-doc139785.html. 4. Закон України Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" щодо стимулювання виробництва електроенергії з альте- рнативних джерел енергії / / Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 51. - Ст.714. Стецюн І. М., студентка 5 курсу гр. ФКмаг.-091 Наук. керівник: к.е.н., доцент Зеленський С. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Харчова промисловість є однією із провідних системо утворюючих галузей вітчизняної економіки. Вона безпосередньо задіяна у забезпеченні продовольчої безпеки держави, формуванні її експортного потенціалу та здатна позитивно впливати на динаміку економічного зростання України. Частка харчової промисловості в обсязі виручки від реалізації промислової продукції в 2012 році склала 16,5 %, що показує її важливе значення для економіки держави. Низький рівень показників ліквідності свідчить про неефективне управління грошовими потоками на вітчиз- няних підприємствах харчової промисловості та відсутність чистого грошового потоку, достатнього для вико- нання їх зобов’язань перед контрагентами. Проблема недостатності додатних грошових потоків від операційної діяльності прямо пов’язана з управ- лінням оборотними активами. Найбільш інформативними щодо цього є показники, наведені у таблиці 1. Таблиця 1 Показники оборотності товарних запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств харчової промисловості у 2008 і 2012 роках Показники Роки 2008 2012 Відхилення, +/- Коефіцієнт оборотності запасів товарно-матеріальних цінностей, об. 6,30 6,34 0,04 Період обертання запасів товарно-матеріальних цінностей, днів 57,00 57,00 0,00 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, об. 3,30 2,82 -0,48 Період обертання дебіторської заборгованості, днів 109,00 127,00 18,00 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, об. 3,00 2,81 -0,19 Період обертання кредиторської заборгованості, днів 120,00 128,00 8,00 На основі даних таблиці 1 розрахуємо тривалість операційного і фінансового циклів підприємств харчової промисловості України. Результати розрахунків відобразимо на рис. 1. Зростання тривалості операційного і фінансового циклів у 2012 році свідчить про неефективну виробничу і збутову політику, збільшення обсягу дебіторської і кредиторської заборгованості і зростання суми вихідного грошового потоку, виникнення непродуктивного відтоку грошових коштів у вигляді сплати відсотків за кредити, які підприємства регулярно залучають для поповнення оборотного капіталу. Проведений аналіз сучасного стану управління грошовими потоками на основі показників платоспромож- ності та тривалості фінансового і операційного циклів свідчить про його низьку ефективність. Підприємствами здебільшого використовується оперативне фінансове планування, яке включає розробку касового бюджету. Збалансованість грошових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними грошовими потоками, між напрямами й умовами їх залучення і використання, яке дає змогу досягти найкра- щих результатів діяльності, досягається у процесі бюджетування. Однак планування та контроль оперативних бюджетів у середньому може забезпечити збільшення показників ефективності лише на 3 – 5 % на рік, тоді як управління і контролінг, орієнтовані на довгострокове існування та розвиток мають суттєво більший вплив. Рисунок 1. Тривалість операційного і фінансового циклу підприємств харчової промисловості України у 2008 і 2012 роках, днів 57
- 59. На сьогодні науковцівиділяють три моделі контролінгу: американську, німецьку та японську, найефектив- нішою з яких є японська (табл. 2). Аналіз показав, що відмінність цих моделей пояснюється і тим, що у Німеч- чині центральне місце займає внутрішній облік, у США у функції контролінгу додатково включені завдання фінансового обліку, а в Японії додаються завдання «інноваційної хвилі» – пошуку, придбання, аналізу та впровадження новинок для безупинного розвитку, завдання «росту кадрів» – постійне навчання кадрів, та за- вдання «футуристичної мотивації» (самомотивації) – акцентування важливості внеску кожного працівника у майбутнє країни. 58 Таблиця 2 Дієвість впровадження системи контролінгу у 2005 – 2008 рр. провідними компаніями світу [1] Назва компанії Збільшення ефективності керування у зв’язку з використанням контролінгових технологій у процесі управління, % Збільшення ефективності виробничого процесу у зв’язку із застосуванням інноваційних досягнень в області контролінгу, % ALD Brunswick Capital 7,2 14,9 Shell 8,6 19,02 BP 9,1 19,6 Siemens 9,3 21,5 Mazda 9,9 22,9 Nokia 10,2 25,3 Незважаючи на високу ефективність контролінгу за кордоном, сьогодні на більшості вітчизняних підпри- ємств служба контролінгу не виділена як самостійний спеціальний відділ, хоча ряд підприємств харчової про- мисловості здійснили реальні кроки з його створення (наприклад, ТОВ «М’ясний альянс», Чернігівський пив- комбінат «Десна»), що є найоптимальнішим варіантом. Разом з тим, найчастіше функції контролера розподі- ляються між існуючими традиційними департаментами або покладаються на один з них: бухгалтерію чи пла- ново-економічний відділ. Однак при такій реалізації ефективність впровадження контролінгу підлягає сумніву. На нашу думку, для поліпшення фінансового стану та удосконалення управління грошовими потоками під- приємств харчової провислості України доцільно інтенсифікувати процеси створення вертикальних інтеграцій- них об’єднань; запровадити систему контролінгу грошових потоків на основі використання сучасних програм- них засобів та здійснювати управління дебіторською і кредиторською заборгованістю шляхом використання можливостей АВС-аналізу та розрахунку сумнівних боргів методом VaR. Запропоновані заходи, за умови їх практичної реалізації, створять передумови для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних продуктів харчування на вітчизняному й світовому ринках та забезпечать платоспроможність і фінансову стійкість під- приємств харчової промисловості у довгостроковому періоді. Література 1. Говорушко Т. А. Теоретичні аспекти сутності контролінгу і різних його моделей / Т. А. Говорушко, Д. О. Кроніковський // Формування ри- нкових відносин в Україні. – 2011. - № 1 (116). – С. 7 – 10 . 2. Литвинчук Т. В. Грошові потоки в системі управління підприємством / Т. В. Литвинчук // Вісник Хмельницького національного універси- тету. – 2009 . - № 6. 3. Харченко В. А. Система управління грошовими потоками підприємства / В. А. Харченко // Вісник економічної науки України – 2011. - №1. – С. 161 – 164. Ходос О. О., студентка 4 курсу гр. ФК-101 Наук. керівник: к.е.н., доцент, професор кафедри фінансів Маргасова В. Г. Чернігівський державний інститут економіки і управління ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ На сучасному етапі економічного розвитку більшість промислових підприємств гостро відчувають дефіцит оборотних коштів. Основною причиною такого явища стала відсутність на підприємствах ефективної системи управління оборотними коштами. Ефективне управління оборотними коштами має важливе значення для забезпечення безперебійності ви- робничого процесу підприємств. Для них властивий процес постійного перетворення, в результаті якого повністю змінюється матеріальна форма оборотних коштів протягом одного виробничого циклу. Таким чином, для формування виробничої програми в будь-який проміжок часу існує потреба у певних обсягах коштів. Тому кожен проміжок часу вимагає раціональних управлінських рішень на основі використання методів та прийомів економічного аналізу та діагностики, у тому числі щодо управління оборотними коштами у умовах обмеженості ресурсів [1]. Значний обсяг оборотних коштів, задіяних у виробничому процесі, різноманітність їх елементів, визначаль- на роль у пришвидшенні обігу, забезпечення постійної платоспроможності зумовлюють складність завдань, пов'язаних з управлінням рухом оборотних коштів. У зв'язку з цим мають бути чітко конкретизовані напрями побудови ефективної системи управління оборотними коштами підприємства, які заслуговують на першочер- гову увагу, зокрема: 1. Забезпечення економії під час використання оборотних коштів. 2. Вибір ефективного методу оцінювання грошових коштів і матеріально-виробничих запасів. 3. Виявлення і використання можливостей пришвидшення обертання оборотних коштів. 4. Упорядкування інформаційних потоків системи управління оборотними коштами підприємства. 5. Чітке розмежування етапів процесу управління оборотними коштами підприємства.
- 60. При чому виділенінапрями побудови ефективної системи управління оборотними коштами повинні реалізуватись з урахуванням галузевих особливостей кожного окремого підприємства та специфіки його стратегічного курсу [4]. Значення економії під час використання оборотних коштів полягає в такому: а) зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву значні економічні виго- ди, що дає змогу з певної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції й тому є однією з вагомих передумов збільшення масштабів виробництва; б) прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалення 59 технологічних процесів; в) економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивної праці; г) економія матеріальних ресурсів сприяє зниженню собівартості продукції та позитивно впливає на фінансовий стан підприємства [3]. На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів, під якими варто розглядати можливості, що виникли або виникають, але ще не використані (повністю або частково) для поліпшення вико- ристання матеріальних ресурсів. Основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості поділяють на виробничо-технічні й організаційно-економічні. Визначальними є виробничо-технічні напрями, до яких відносять заходи, пов'язані з якісною підготовкою сировини до виробничого споживання, удосконаленням конструкції устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, впровадженням нової техніки і прогресивних технологій, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва з максимально можливим використанням вто- ринних матеріальних ресурсів [2]. Пришвидшення оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами: а) від швидкості оборотності оборотних коштів залежить обсяг річного обігу, адже підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю оборотності; б) з оборотністю пов'язують відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції; в) пришвидшення обігу на тій чи інший стадії кругообігу коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях [5]. Підприємства мають значні внутрішні резерви пришвидшення оборотності мобільних коштів, на які воно може істотно вплинути, але на практиці майже не звертаються до їх використання. При цьому на різних стадіях руху оборотних коштів джерела зазначених резервів відрізняються. На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути: впровадження економічно обґрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини до споживачів, широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами і устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах. На стадії незавершеного виробництва: пришвидшення науково-технічного прогресу (впровадження прогресивної техніки і технологій, особливо безвідходних), розвиток стандартизації, уніфікації, типізації, удо- сконалення форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів; удосконалення системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і па- ливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, на яку є підвищений попит. На стадії обігу: наближення споживачів продукції до її виробників; удосконалення системи розрахунків; збільшення обсягу реалізованої продукції внаслідок виконання замовлень за прямими зв'язками, дотермінового випуску продукції, виготовлення продукції із зекономлених матеріалів; ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, за партіями, асортиментом, транзитною нормою, відвантаження в точній відповідності з укладеними договорами. У системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце належить питанням раціонального використання оборотних коштів. Проблема поліпшення використання оборотних коштів стала ще актуальнішою в умовах негативних наслідків фінансово-економічної кризи. Оскільки фінансове положення підприємств перебуває в прямій залежності від стану оборотних коштів і передбачає порівняння витрат з результатами у господарській діяль- ності, підприємства зацікавлені в раціональній організації і використанні обігових коштів. Література 1. Ватченко О.Б. Управління оборотним капіталом підприємства [Електронний ресурс] / О.Б. Ватченко, І.Б. Тахмазова. - Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ekpr/2011_50/statti/23.pdf 2. Данько Ю. Г. Аналіз ефективності формування та використання оборотного капіталу [Електронній ресурс] / Ю.Г. Данько // Управління розвитком. – 2010. - №14(90). – С.146-148. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uproz/2010_14/u1014dan.pdf 3. Дубровська Е.В. Теоретичні основи управління оборотними коштами підприємств [Електронний ресурс] / Е.В. Дубровська. - Режим до- ступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vetp/2012_38/12dyvmas.pdf 4. Мануйлович Ю. М. Проблеми управління оборотними засобами підприємства в сучасних умовах функціонування [Електронній ресурс] / Ю.М. Мануйлович. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vchnu_ekon/2012_1/zmist.files/_32.pdf 5. Стаханова Н. В. Ефективність управління оборотним капіталом в економіці України [Електронній ресурс] / Н.В. Стаханова // Збірник на- укових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). – 2012. – №2(18). Т.6. – С.254-263. – Режим досту- пу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znptdau/2012_2_6/18-6-33.pdf
- 61. 60 Троїло Т.С., студентка 5 курсу гр. ФКмаг-091 Наук. керівник: к.е.н., доцент Товстиженко О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРАКТИЧНИЙ ПІДХІД ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ У підприємницькій діяльності некерована дебіторська заборгованість є однією з причин кризового стану. Одним із напрямків управління дебіторською заборгованістю, що сприятиме її зменшенню, має стати поси- лення контролю за нею через створення не кожному підприємстві спеціальних підрозділів. На великих підпри- ємствах це може бути спеціальний відділ управління та контролю за дебіторською заборгованістю, а на сере- дніх і малих – особа, на яку покладені його завдання. Важливим напрямком управління дебіторською заборгованістю, на відміну від її контролю, є можливість не тільки збирати прострочені рахунки і позбавлятися безнадійних боргів, але й вивести підприємство на макси- мальний рівень прибутковості. Щоб цього досягти, в умовах ринкової конкуренції недостатньо притримуватись тільки “надійних” покупців, оскільки при цьому виключається значна частка продаж, що припадає на обмежен- ня платоспроможності покупців. Для ефективності системи градація категорій повинна бути достатньою, але не настільки подрібненою, щоб стерти межі між рівнями ризикованості. Наведемо орієнтовний ряд категорій для підприємств. Ризик від середнього до мінімального: - Перша категорія (А) – незначний або нульовий ризик (платоспроможність і фінансовий стан підприємств не викликає сумніву). - Друга категорія (Б) – звичайний комерційний ризик (підприємства, які мають добру репутацію та знахо- дяться в стійкому фінансовому стані, у яких, наскільки відомо, відсутні зареєстровані інциденти за заборгова- ністю з постачальниками. В більшості галузей в цю категорію входять не менше 50% всіх підприємств. Ті, які з якихсь причин першочергово попадають у вищу (нижчу) категорію ризику, передбачається що перейдуть в дану категорію через певний проміжок часу задовільних операцій і в міру накопичення позитивної інформації, що дозволяє уточнити початкову оцінку). Ризик середнього рівня: - Третя категорія (В) – підприємства, які можуть здійснювати відстрочку платежу (ці підприємства вважа- ються фінансово стійкими, але мають випадки відстрочки платежу з постачальниками. З такими господарюю- чими суб’єктами необхідно жорстко визначати терміни платежу та штрафи або проценти за прострочення. Невиконання цієї вимоги майже автоматично призводить до простроченняна ранній стадії, а таку ситуацію гірше виправити, чим коли з самого початку не допустити її виникнення). - Четверта категорія (Г) – значний ризик (підприємства, які мають фінансову слабкість. Це зона дебітор- ської заборгованості, яка здатна стати джерелом великих втрат і вимагає особливого контролю.Присвоєння цієї категорії ризику має першочергове значення, так як і розробка ефективних заходів постійного контролю). Неприйнятний рівень ризику. - П’ята категорія (Д) – високий ризик (підприємства слабкі у фінансових питаннях і недотримуються своїх зобов’язань.Із ними лише обумовлювати передплату і жорсткі процедури контролю, які б забезпечили вико- нання замовлення лише після одержання грошових засобів). Отже, на підприємствах при управлінні дебіторською заборгованістю доцільно розробляти методичні по- ложення щодо оцінки платоспроможності покупців. Пропонується алгоритм рейтингової оцінки покупців та за- мовників, що характеризує прийняття рішення щодо управління дебіторською заборгованістю На першому етапі здійснюється вибір покупця.На другому етапі здійснюється інформаційне забезпечення процесу оцінки покупця за кількісними та якісними показниками. Основні компоненти щодо розрахунку і оцінки кількісних показників потенційного покупця на основі аналізу дебіторської заборгованості: оборотність дебітор- ської заборгованості, період погашення дебіторської заборгованості, відношення дебіторської заборгованості до обсягу реалізації товарів, робіт, послуг (за умови попереднього співробітництва).За кожним з цих компонен- тів нараховуються бали від 1 (незначний або нульовий ризик) до 5 (високий ризик). Бали за кожним з компоне- нтів підсумовуютьсята діляться на 3 (за кількістю показників) для отримання сукупної попередньої рейтингової оцінки щодо кількісних показників. Основними елементами аналізу якісних показників покупців підприємства є аналіз історії покупця; дотримання платіжної дисципліни; компетентність менеджменту покупця; наявність уго- ди. Рейтингова оцінка якісних показників визначається шляхом підсумовування відповідних балів, що встано- влюються за кожним з елементів, та діленням на їх кількість.На третьому етапі визначається кінцева загальна рейтингова оцінка як середнє значення від рейтингової оцінки кількісних та якісних показників. На четвертому етапі, виходячи із значення кінцевої рейтингової оцінки, покупцю присвоюється відповідна категорія надійності: 1-1,5– А. Незначний або нульовий ризик непогашення дебіторської заборгованості. 1,51-2,0– Б. Звичайний комерційний ризик. 2,01-2,5 – В. Підвищений ризик несвоєчасної оплати. 2,51-3 – Г. Значний ризик. > 3.01 – Д. Високий ризик. На п’ятому етапі продавець приймає рішення про платоспроможність покупця [1]. Запропоновані заходи реалізуємо на ПАТ «Чернігівський молокозавод».Необхідність удосконалення управління дебіторською заборгованістю підприємства обґрунтовується тим, що її обсяг має тенденцію до зростання. Для ілюстрації запропонованого алгоритму проведемо розрахунок для двох дебіторів підприємства: Закри- те акціонерне товариство "Фабрика печива "Борзна" (далі підприємство 1) та Закрите акціонерне товариство
- 62. "Ресторан станції Чернігів"(далі підприємство 2). Рейтингова оцінка зазначених підприємств за кількісними показниками наведено у таблиці 1. 61 Таблиця 1 Нарахування балів для визначення попередньої рейтингової оцінки замовника за кількісними показниками Компонент Рівень показника Фактичне значення для підприємства 1 Фактичне значення для підприємства 2 Бал Присуджений бал для підприємства 1 Присуджений бал для підприємства 2 1 2 3 4 5 6 7 Стан дебіторської заборгованості наявних покупців і замовників <1,0 1 1,5-1,0 1,3 2 2 2,0-1,5 1,9 3 3 4,0-2,0 4 Оборотність дебіторської заборгованості >4,0 5 >1-30 17 1 1 31-60 2 61-90 3 91-120 95 4 4 Період пога- шення дебітор- ської заборгованості, днів більше 120 5 <3,8 3,7 3,0 1 1 1 5,8-3,8 2 7,7-5,8 3 9,6-7,7 4 Відношення дебіторської заборгованості до обсягу реалізації това- рів, робіт, послуг, % >9,6 5 Рейтингова оцінка за кількісними показниками 1,33 2,67 Аналогічно розраховуємо бали для визначення попередньої рейтингової оцінки замовника за якісними по- казниками. І на основі їхнього середнього значення визначаємо вже кінцеву рейтингову оцінку замовника, при- суджуємо відповідну категорію надійності. Таблиця 3 Визначення кінцевої рейтингової оцінки та присудження категорії надійності замовника Підприємство Підприємство 1 Підприємство 2 Кінцева рейтингова оцінка 1,3 2,2 Присуджена категорія (клас) А В Отже, підприємству 1 присвоєна категорія надійності „А”, тобто платоспроможність і фінансовий стан цього підприємства не викликає сумніву. Підприємство 2 отримало категорію „ В”, тобто підприємство 2 вважається фінансово стійкими, але має випадки відстрочки платежу з виконавцями робіт. З такими господарюючими суб’єктами необхідно жорстко визначати терміни платежу та штрафи або проценти за прострочення. Література 1. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств / М.Д. Білик // Фінанси України. – 2010. – 20 с. 2. Горбонос Ф. В. Економіка підприємства підручник / Ф. В. Горбонос, Г. В. Черевко, Н. Ф. Павленчик, А. О. Павленчик. — К. : Знання, 2010. — 463 с. 3. Єдинак Т.С. Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств в умовах фінансово-економічної кризи / Т.С. Єдинак // Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». – 2012. – Вип. 3. – С. 54 – 57. Юрченко-Титаренко А. Ю., студент 1 курсу гр. ЗФК-131 ЧДІЕУ, студент 1 курсу гр. статистика 1.1 Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка Наук. керівник: к.е.н., доцент Марченко Н. А. Чернігівський державний інститут економіки і управління РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ Постановка проблеми. Для успішного розвитку національного ринку цінних паперів та його інтеграція до світового фондового ринку необхідна налагоджена та функціональна депозитарна система. Виконання цього завдання значною мірою залежить від чіткої інфраструктури депозитарної системи в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізом функціонування української депозитарної системи займається ряд вчених-економістів серед яких С. Москвін, Д. Покришка, В. Посполітак, Б. Пшик, А. Савченко, М. Скиба, О. Собкевич, С. Хоружий та інші. Але недостатньо висвітленими залишаються питання організації вітчизняної депозитарної системи, яка б відповідала міжнародним вимогам та створювала умови ефективного й органічного розвитку ринку цінних паперів країни у цивілізованому законодавчому просторі. Мета дослідження. Дослідження основних напрямків формування депозитарної системи України і надан- ня пропозицій щодо його вдосконалення відповідно до міжнародних правил і стандартів. Основний матеріал дослідження. У світі в залежності від умов функціонування, специфіки національного законодавства та особливостей формування національних фінансових ринків існують достатньо різноманітні структури депозитарних систем, які умовно можна поділити на американську та європейську (табл.1).
- 63. 62 Таблиця 1 Моделі депозитарних систем [2, с.20] Ознаки порівняння Американська Європейська Ступінь централізації системи обліку прав на цінні папери Монополізація ринків цінних паперів на рівні професійних учасників Повна централізація,закріплена законодавством. Наявність центрального депозитарію Можливості суміщення професійної діяльності на ринках цінних паперів Комерційним банкам забороняється займа- тися інвестиційною діяльністю, а інвестицій- ним – класичними банківськими операціями. Існують обмеження на суміщення профе- сійної діяльності на ринках цінних паперів Банкам дозволено поєднувати банківські операції з більшістю операцій на ринках цінних паперів. Учасники ринків цінних па- перів можуть поєднувати різноманітні види професійної діяльності Роль банків на ринках цінних паперів Можуть здійснювати кастодіальну діяль- ність Банки відіграють важливу роль у наданні фінансових послуг, можуть здійснювати кастодіальну діяльність Тип обліку прав на цінні папери Розподільний Централізований Наявність та роль реєстраторів Реєстратори здійснюють ведення реєстра- торів та знаходяться на першому рівні сис- теми обліку прав на цінні папери Не існує реєстраторів в українському розумінні цього слова Ступінь регулювання Жорстке регулювання, високий рівень контролю та нагляду за ринковою поведін- кою учасників угод з цінними паперами з боку держави Мінімальна участь держави в регулюванні. Низький рівень контролю та нагляду Роль номінальних власників «Розщеплення» прав власності на цінні папери між двома особами – реальним та номінальним власником (nominee) «Розщеплення» не допускається, номіналь- них власників не існує. Власник – єдиний Більшість країн Європи (15) мають єдиний центральний депозитарій для корпоративних і державних цінних паперів; 10 країн мають єдиний центральний депозитарій корпоративних цінних паперів та один депозитарій у структурі Центрального банку для обслуговування угод з державними цінними паперами. Виключенням з на- ведених структур у Європі є Чеська Республіка (3 депозитарії) та Іспанія (4 депозитарії). Україна пішла шляхом створення Центрального депозитарію та депозитарію Національного банку України щодо державних цінних паперів та місцевих облігацій. Правові засади функціонування депозитарної системи визначені Законом України «Про депозитарну систему України» № 5178-VI від 06.07.2012 р. Згідно із законом, в Україні можуть проводитись такі види депозитарної діяльності [1]: - депозитарна діяльність Центрального депозитарію; - депозитарна діяльність Національного банку України; - депозитарна діяльність депозитарної установи; - діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування; - діяльність із зберігання активів пенсійних фондів. Серед структурних нововведень Закону № 5178-VI необхідно виокремити появу нового потужного учасника - Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках. Вказаний суб'єкт пови- нен забезпечити здійснення грошових розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, укладеними на фон- дових біржах та поза фондовою біржею, якщо проводяться розрахунки за принципом «поставка цінних паперів проти оплати». Створення Центрального депозитарію є важливим кроком для України на шляху інтеграції у міжнародний фондовий ринок. Це сприятиме участі в його капіталі міжнародних фінансових організацій, іноземних депози- тарних і клірингових установ, що дозволить створити прозору структуру, знизити ризики конфліктів в органах управління і дасть можливість залучити іноземних інвесторів на український ринок разом з кращими стандар- тами і технологіями. Позитивним моментом також є фактичне припинення діяльності реєстраторів, діяльність яких на ринку є неактуальною, поліпшення системи обліку цінних паперів та наближення її до світових станда- ртів. До переваг нової депозитарної системи слід віднести і введення механізму розрахунку за принципом «поставка проти платежу», що передбачає здійснення переказу цінних паперів та/або переказу прав на цінні папери відразу після відповідного переказу коштів. Однак вказаний закон має ряд недоліків. Так, Розрахунковий центр повинен займатися клірингом і викону- вати функції центрального контрагента. У країнах з розвинутим фондовим ринком кліринг здійснює сама бір- жа. Крім клірингу, Розрахунковий центр виконує функції розрахункового банку для всіх учасників торгів на фо- ндовому ринку. Закон передбачає для Центрального депозитарію і всіх інших інфраструктурних організацій збереження своїх грошей і грошей своїх клієнтів не в Нацбанку, а в новоствореному Розрахунковому центрі, що збільшує ризики. Світова практика свідчить про те, що грошовими розрахунками за операціями з цінними паперами має за- йматися Центральний депозитарій, функцією якого і є виконання угод, оскільки у такому разі краще реалізу- ється схема поставка проти платежу. Клірингові ж організації беруть на себе всі ризики учасників торгів і не можуть зберігати їхні гроші. Розрахункові та клірингові функції повинні бути розділені, інакше розрахункові функції будуть пов'язані з неприйнятними ризиками. Крім підвищення ризиків, створення Розрахункового центру спричиняє втрату біржами частини доходу, оскільки вони не можуть надавати клірингові послуги.
- 64. Висновки. Зміни удепозитарній системі України за своїм правовим змістом мають позитивний характер, оскільки спрямовані на забезпечення її цілісності, прозорості, захист прав власників цінних паперів. Оптима- льна структура національної депозитарної системи України, на нашу думку, має включати Центральний депо- зитарій та депозитарні установи без залучення до неї Розрахункового центру. Функції останнього мають бути розподілені між Центральним депозитарієм та НБУ. Депозитарні установи повинні вести облік цінних паперів, а не прав на них, що забезпечить єдність права власності на цінні папери та права на них. Запропоновані за- ходи дозволять побудувати депозитарну систему відповідно до міжнародних стандартів. Література 1.Закон України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 № 5178-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 63 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5178‐17/page. 2. Москвін С.О. Депозитарна діяльність: навч. посіб. / С.О. Москвін, В.В. Посполітак, С.Г. Хоружий. – К: АДС УМКЦентр, 2010. – 415 с. Шпарун Д. В., магистрантка 2 курса гр. Змаг25-21 Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь) О КРИТЕРИЯХ ОЦЕНКИ СТЕПЕНИ ИННОВАЦИОННОСТИ РАЗВИТИЯ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ Менеджмент любого сложного процесса связан с необходимостью контроля результативности и эффек- тивности как самого процесса, так и процесса управления им. Инновационное развитие, как процесс качест- венных преобразований в социально-экономических системах оценивается и контролируется в настоящее время через применение различных показателей и индикаторов. Можно выделить показатели для оценки ин- новационного потенциала – как некой возможности системы к инновационному развитию в будущем, и пока- затели оценки текущего уровня инновационного развития. Инновационный потенциал социально-экономической системы (государства, региона) – это важнейший показатель планирования инновационной деятельности. Исходные определения инноваций, которые считаются классическим, классифицируют сами инновации по следующим признакам: 1) использование новых - техники, технологических процессов или рыночного обеспечения производства; 2) внедрение продукции с новыми свойствами; 3) использование нового сырья; 4) изменение в организации производства и его материально-технического обеспечения; 5) появление новых рынков сбыта. Такое перечислительное определение инноваций не дает возможности выработать единый критерий, по- зволяющий определить степень инновационности экономики отрасли, региона, страны. Зачастую, инноваци- онность определяется путем подсчета того сколько установлено единиц нового оборудования или подсчета объема выпуска товаров, по каким либо критериям отнесенным к инновационным. Мы предлагаем определить инновации исходя из тех задач, которые должна решать экономика. Под ин- новациями мы понимаем изменения, которые улучшают эффективность решения основной задачи экономики – максимальное удовлетворение потребностей населения при минимальном использовании ресурсов. Если УП это объем удовлетворенных потребностей, а ИП – использованные ресурсы, то под эффективностью ре- шения понимается отношение УП/ИП. Если какое либо изменение в экономике увеличивает это отношение, то это изменение относится к инновациям. Исходя из вышесказанного оценка динамики инновационного развития за какой-то период может быть по- лучена путем определения сравнения эффективности решения на начало и на конец периода. При оценки решения любой экономической задачи в первую очередь возникает вопрос об источнике ин- формации. Для оценки эффективности решения основной задачи предлагается использовать таблицы меж- отраслевого баланса. При этом наибольшую часть информации предоставляет таблица коэффициентов пря- мых затрат (технологические коэффициенты). Именно эти коэффициенты показывают, сколько продукции других отраслей требуются для производства «единицы» продукции любой из этих отраслей. В межотрасле- вых балансах Республики Беларусь роль такой единицы выполняет продукция на тысячу рублей. Эти коэф- фициенты рассчитываются на основании матрицы «затраты – выпуск» и характеризуют уровень развития отраслей производства на определенный момент tнач. Несовпадение значений этих коэффициентов со зна- чениями на другой период tтек говорит о том, что произошли какие-то изменения в технологии, в управлении или в ценах. Чтобы убрать влияние цен следует рассчитывать коэффициенты, учитывая сопоставимые цены. В этом случае изменение коэффициентов будет зависеть только от изменений в технологиях или в управлен- ческих решениях. Если сумма прямых коэффициентов в столбце на момент времени tтек оказывается мень- ше, чем на момент tнач, то это говорит об уменьшении затрат на производство единицы продукции соответст- вующей отрасли, то есть изменения вызвавшие уменьшение значения этих коэффициентов являются инно- вационными изменениями. Разность этих сумм и дает количественную меру инноваций в отрасли за период. Например, рассмотрим две отрасли Республики Беларусь – черные металлы и цветные металлы в период 2011–2012 гг. В первой отрасли сумма коэффициентов прямых затрат возросла на 36,81 руб. на тысячу руб- лей продукции, во второй уменьшилась на 24,99 руб. на тысячу руб. продукции. Эти показатели говорят об инновационных изменениях в отрасли цветных металлов в период 2011–2012 гг. Обращаем внимание на то, что в столбец технологических коэффициентов следует обязательно добав- лять и коэффициент, учитывающий потребление отраслью труда работников. Сумма таких разностей по всем отраслям показывает меру инновационности страны за период. Это, в свою очередь, позволяет делать соответствующие количественные оценки инновационности развития нацио- нальной экономики и разрабатывать организационно-экономические механизмы ее повышения.
- 65. Секція Проблеми менеджменту,маркетингу та управління проектами умовах 64 сучасних трансформацій Секция Проблемы менеджмента, маркетинга и управления проектами в условиях современных трансформаций Баранова Н. А., студентка 4 курса гр. 1071зС Научный руководитель: Штейнбок Г. М., к.э.н., доцент Гомельский филиал Международного университета «МИТСО» (г. Гомель, Беларусь) СИНЕРГЕТИЧЕСКИЙ ЭФФЕКТ И ЭКО НОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ Экономическую эффективность принято рассматривать, как характеризующая результативность процесса чело- веческой деятельности и определяется путем сопоставления результатов и затрат на достижение поставленных це- лей. Если результаты превышают приложенные затраты, то деятельность при достижении поставленной цели счита- ется эффективной. Но относительно редко задаются вопросом, существует ли закономерность достижения экономи- ческой эффективности в организации и какие процессы системообразования происходят при достижении цели? Дан- ный вопрос определяет исследование направления эффективного управления организацией. Но прежде чем оценивать систему управления организацией, необходимо понять каким образом достигается синергетический эффект, в процессе достижения поставленной цели. Как и в какой последовательности происхо- дит эффективное совершенствование системы управления организацией, примененяются методы эффективного управления производством, а также выбираются необходимые расчеты и сравнениваются показатели эффектив- ности производства. Необходимым условием разрешения поставленных задач является научный поиск, анализ, обобщение практики и обоснование такой системы управления организацией, которая могла бы обеспечить повы- шение эффективности производства и насыщение рынка высококачественными товарами, доступными для массо- вого потребителя. Решение данных задач возможно на основе достижения синергетического эффект как в системе управления, так и в производственной деятельности организации. Синергетическим эффектом (от греч. – вместе действующий) является возрастание эффективности дея- тельности в результате интеграции, слияния отдельных частей в единую систему за счет системного эффек- та (эмерджентности). А эмерджентностью (англ. emergence – возникновение, появление нового) является наличие у какой-либо системы особых свойств, не присущих ее подсистемам, а также сумме элементов, не связанных особыми системообразующими связями (несводимость свойств системы к сумме свойств ее ком- понентов). Также необходимо отметить, что не всякий процесс интеграции может привести к синергетическо- му эффекту, так как процессы интеграции имеют различную направленность в зависимости от мотивации сотрудников организации (например - лень, воровство). В ходе ряда исследований выявлена следующая закономерность при достижении синергетического эф- фекта. Данная закономерность состоит из четырех стадий [1]. Первая стадия – формообразование системы (структурирование процессов производства и ресурсообеспечение функциональных подразделений). Вторая стадия – взаимодейстиве системы (налаживание и коррекция системы коммуникаций, определение многова- риативности в связях подсистем и элементов). Третья стадия – управление системными отношениями (инте- грация элементов в новые подсистемы с целью приобретения эффекта эмерджентности). Четвертая стадия – переходный процесс (приобретение новых свойств, всей системой и достижение синергетического эффекта). Таким образом возможно прийти к выводу, что эффект эмерджентности достигается интеграционными про- цессами в подсистемах, а синергетический эффект достигается за счет интеграции и вариативной рекомби- нации эмерджентных подсистем. Но возникает вопрос. Почему при относительно равных условиях производства идентичные организации дости- гают различные результаты эффективной деятельности? Ответ заключается в том, что разрабатываемые мероприя- тия должны внедряться в строгой последовательности выше описаного алгоритма системообразования, т. е. необхо- димо реализовывать мероприятия, которые позволят достичь эффекта эмерджентности в подсистемах. Где сначала на стадии формообразования усиливается функционирование структурных подразделений, затем на стадии взаимо- действия совершенствуется качество коммуникаций, далее на стадии управления создаются условия повышенной вариативности подразделений с внешней средой и затем на переходном процессе определяется возможность произ- водства новой продукции и выхода на новые сегменты рынка. Данный алгоритм позволяет в коротком промежутке времени достичь синергетического эффекта и как следствие увеличить экономическую эффективность организации. Эти четыре стадии взаимообусловлены и не могут применяться в другой последовательности, а иначе исследования показывают, что перемена последовательности стадий (соответственно внедрение мероприятий) приводит к значи- тельной потере финансовых, человеческих, материальных и информационных ресурсов. Так на примере анализа ОАО «Птицефабрика «Рассвет» (Гомельский район) были выявлены следующие про- блемы в хозяйственной деятельности организации: высокий износ машин и оборудования (снижение эффективности формообразующего фактора); рост удельного веса материальных затрат в течение исследуемого периода, что явля- ется отрицательной тенденцией (снижение эффективности фактора взаимодействия); опережающий рост полной себестоимости реализованной продукции над выручкой в 2012 г. к 2011 г (снижение эффективности факторов управ- ления и развития экономической системы). Из выявленной тенденции видна закономерность взаимообусловленности проблемных областей [2]. В связи с этим необходимо внедрить следующие мероприятия. На стадии формообразования производствен- ной деятельности предлагается обновление оборудования, на стадии взаимодействия организации предлагается
- 66. использовать новые технологиипроизводства с увеличением качественных характеристик продукции (уменьшает- ся удельный вес материальных затрат), на стадии управления развитием организации предлагается разработка нового вида продукта (временное достижение уровня экономического равновесия – эффект эмерджентности). Предложенные мероприятия в соответствующей последовательности позволяют увеличить объемы продаж, с целью получения опережающего роста выручки за счет продаж более рентабельной продукции и экономии на от- носительном снижении условно-постоянных расходов. В результате реализации предлагаемого алгоритма меро- приятий на ОАО «Птицефабрика «Рассвет», организация дополнительно получит 157 000 долларов прибыли от реализации продукции. На основе данного исследования, возможно, сделать вывод о детерминированном характере взаимообу- словленных аспектов по повышению экономической эффектвинсоти деятельности организации. Что в свою очередь подводит к пониманию взаимообусловленной связи экономической эффективности с достижением синергетического эффекта в деятельности организации. Литература 1. Штейнбок Г.М. Концепция инновационного исследования системы отношений организации и создания механизма оптимизации мене- джмента / Г.М. Штейнбок – М: ООО «НИПКЦ Восход-А», 2009 – 119 с. 2. Акулич В. В. Эффективность использования краткосрочных активов / В. В. Акулич // Планово-экономический отдел. – 2012. – № 10. – С. 53–58. Ніценко Л. А., студентка 3 курсу гр. Мен-112 Наук. керівник: к.е.н., доцент Рябова Т. А. Чернігівський державний інститут економіки і управління ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА МАРКЕТИНГ Однією з найважливіших характеристик сучасного бізнесу є глобалізація ринку. З кожним днем все відчут- нішим стає процес глибокої інтеграції країн світу в єдине ціле. Найпотужніший фактор глобалізації – економіч- ний, має прояв в наявності транснаціональних корпорацій, які діють одночасно в багатьох країнах та викорис- товують нові історичні умови в своїх інтересах. Така тенденція має серйозні і далекосяжні наслідки для розро- бки стратегії фірми, а також для визначення її політики в усіх областях ділової активності, включаючи марке- тинг. Це має прояв у зростаючій кількості глобальних товарів і торгових марок, та у все більш складних систе- мах виробничої логістики. Перевагою глобалізації є економія на масштабах виробництва, що призводить до скорочення витрат та зниження цін, а в підсумку до стійкого економічного зростання, підвищення продуктивності праці на основі раціоналізації виробництва на глобальному рівні та поширення передової технології. Як наслідок конкурентно- го тиску процес глобалізації породжує безперервне впровадження інновацій у світовому масштабі, відповідно з'являються переваги які дозволяють всім учасникам - партнерам збільшити виробництво, підвищити рівень заробітної плати та інші життєві блага людей. Оскільки глобалізація є дуже широким процесом, і щоб зрозуміти, який вплив вона чинить на розвиток мар- кетингу – доцільно розглянути зв'язку між окремими факторами глобалізації та змінами, що відбуваються в маркетингу (таблиця 1). Таблиця 1 Взаємозв’язок між факторами глобалізації та змінами на ринку Фактори глобалізації Зміни, що відбуваються в маркетингу 1.Збільшення транснаціо- нальних корпорацій Розвивається глобальний маркетинг, (незалежно від державних кордонів) який є досить рентабе- льним. Він знижує ризики при виведенні продукції на нові ринки і може бути досить ефективним у між- народному масштабі. Саме тому думка про створення глобальних брендів, здатних поширюватися по всьому світу з одними назвами, упаковкою, комплексом маркетингових комунікацій, зараз актуальна 2.Посилення та ускладнення конкуренції В сучасних умовах, коли конкуренція стає дедалі більшою, сучасний маркетинг повинен базувати- ся на швидкому, гнучкому плануванні нововведень, в центрі яких завжди повинен бути споживач. Зрос- тання ролі нововведень, приділення більшої уваги розробці нових продуктів - веління часу. Нові проду- кти можуть створити нові ринки, а на існуючих ринках допомагають потіснити конкурентів. 3. Зміна стилю і способу життя людей та, як наслі- док, очікування більш високої якості від послуг та продуктів Зростання ролі маркетингу, заснованого на CRM-технології; CRM - це спрямована на побудову стійкого бізнесу концепція і бізнес-стратегія, ядром якої є «клієнто-оріентований» підхід. Ця стратегія заснована на використанні передових управлінських і інформаційних технологій, за допомогою яких компанія збирає інформацію про своїх клієнтів на всіх стадіях прийняття рішення про придбання (залу- чення, утримання, лояльність), витягає з неї знання і використовує ці знання в інтересах свого бізнесу шляхом вибудовування взаємовигідних відносин з клієнтами 4. Формування єдиних засобів масової інформа- ції, популяризація Інтер- нету Розвиток Інтернет-маркетингу; його перевага в тому, що сучасні технології дозволяють отримати максимальну вигоду при мінімальних витратах. Тут передусім мається на увазі проведення маркетин- гових досліджень (моніторинг ринків та аналіз діяльності конкурентів, проведення опитувань відвідува- чів власного сервера, тестування нового продукту, дослідження результатів телеконференцій, викори- стання даних опитувань, проведених на інших серверах), пошук клієнтів і партнерів, проведення рек- ламних кампаній, стимулювання збуту, здійснення зв'язків з громадськістю, електронна комерція. 5. Розвиваються глобаль- не забезпечення і вироб- нича логістика Все більше уваги приділяється взаємозв'язку маркетингу і логістики, яка полягає в наступному: ма- ркетинг формує, підтримує і збільшує попит, а логістика забезпечує його шляхом створення різних систем і схем руху товарів та контролю їх проходження. 6. Заміна великої кількості робіт на повний робочий день тимчасовими робо- тами і неповним робочим днем, а також поширення аутсорсингу і робіт за контрактом Аутсорсинг (передача виконання функцій маркетингу спеціалізованим компаніям) останнім часом стає все більш популярним. Все частіше велику цінність представляє володіння маркою товару, а не заводом по його виготовленню. Якщо хто-то робить краще і дешевше, можливо, краще нічого самим не робити: компанії може нічого не належати, окрім торгової марки. Головні проблеми в такому випадку - проблеми управління. Отже, зростає роль маркетингу взаємовідносин. Джерело: власна розробка автора 65
- 67. На основі викладеногоможна зробити висновок, що глобалізація, якщо розглядати її складові, має суттє- вий вплив на різні сторони маркетингу, починаючи з ролі нововведень і закінчуючи глобальним маркетингом, а також проникає в усі сфери життєдіяльності людини, завдаючи як позитивного, так і негативного впливу. Але варто пам’ятати, що якщо не брати її до уваги при побудові бізнесу та його подальшому просуванні, то не вар- то розраховувати і на конкурентоспроможність фірми. Сахно К. Є., студентка 2 курсу гр. МЕН-121 Наук. керівник: к.т.н., доцент Дорош М. С. Чернігівський державний інститут економіки та управління ПРОГНОЗУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДІВ МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ При розрахунку інвестиційного проекту важливо знати зміни його показників в стратегічному майбутньому. Тому при довгостроковому прогнозуванні ефективності інвестиційних проектів необхідно передбачувати меха- нізм зміни його вхідних показників в залежності від змін зовнішнього та внутрішнього середовища. При цьому кількість показників для розрахунку може коливатися. Деякі з них підпорядковуються законам математичної статистики, а деякі можливо задати лише за допомогою експертних оцінок. Щоб спрогнозувати зміни параметрів в часі, використаємо відомий апарат математичної статистики для визначення, яким чином відбувається коливання в дискретному та інтервальному рядах [1, 2]. Для дослі- дження оберемо 5 типових проектів промислової галузі з виробництва скловиробів. На українському ринку представлені компанії, які оперують однотипними проектами по реалізації склови- робів. Порівняльна характеристика цін на продукцію підприємств - продавців віконного скла наведена в таб- лиці таблиця 1. Таблиця 1 Назва підприємства Ціна, грн. /м2 ТОВ «Склоплюс» 62,00 ТОВ «А.С.Д.ЭНЕРГО 59.00 ТОВ«Бусел» 45.00 ТОВ «Стекло от А до Я» 83.00 ТОВ «Стекло Декор» 62.00 Аналіз цін на скло дозволив визначити залежність чисельності підприємств від встановлених цін. Основні статистичні показники розраховані методами математичної статистики і представлені в таблиці 2. Таблиця 2 Дискретний ряд Інтервальний ряд Х, грн./м2 fi wi Хнj,-Хвj, грн./м2 Хіj, Fj 45,00 1 0,2 45,00-57,67 45,00 1 59,00 1 0,2 57,67-70,33 59,00, 62,00, 62,00 3 62,00 2 0,4 70,33-83,00 83,00 1 83,00 1 0,2 Всього 5 1,0 Всього - 5 На основі таблиці 2 з урахуванням визначених показників були побудовані многокутник (рис. 1) та гістогра- ма розподілу залежності чисельності підприємств від цін на скло (рис. 2). Рис 1. Многокутник розподілу Рис.2. Гістограма інтервального ряду Отже, 5 підприємств встановили ціни на скло від 45,00 до 83 грн./м2. Характер чисельності цих підприємств в залежності від цін коливається від 1 до 2. Перетворивши дискретну ознаку на інтервальну можна побачити, що в діапазоні цін від 45,00 до 83 грн./м2. В 3 утворених інтервалах чисельність підприємств коливається щонайменше від 1 підприємства (20%), в 1-ому та 3-ому інтервалах до щонайбільше 3 підприємств (60%) в 2-ому інтервалі. Література 1. Теорія статистики: Навчальний посібник/Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. – К.: Либідь, 2001.-320 с. 2. Лугінін О.Є. Статистика/Підручник.-2-е видання, перероблене та доповнене-К.: Центр учбової літератури, 2007.-608 с. 66
- 68. Супрун Д. В.,студентка 5 курсу гр. МОАмаг-091 Наук. керівник: к.е.н., доцент Косач І. А. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА РИНКУ ЧАЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Чайна промисловість – одна з провідних складових харчової промисловості України. Вона призначена для забезпечення населення чайною продукцією. Ємність українського ринку чаю оцінюється в 20-22 тис. тонн щорічно. Наш співвітчизник вживає в середньому 400-500 грамів продукції кожного року. В цілому, національ- ний ринок чаю ще не набув жорсткої кінцевої структури і знаходиться у процесі становлення. У споживачів остаточно не сформувались стійкі переваги, більша кількість активно звертає увагу на новинки і прихильники будь-якої однієї торгової марки залишаються у меншості. Сьогодні функціонують близько десяти значних імпортерів та виробників і майже 500 оптовиків- посередників. За таких умов кожному підприємству важко втримувати, а тим більше збільшувати свою частку ринку. Поява великої кількості нових підприємств, лібералізація імпорту, утворення ринку капіталу, поява на ринку України іноземних компаній значно ускладнили ринкову ситуацію і створили умови для бурхливого роз- витку конкуренції. Тому підвищення конкурентоспроможності підприємств на ринку є першочерговим завданням. Для підвищення конкурентоспроможності підприємств на ринку чайної промисловості доцільним є викорис- тання наступного механізму (рис. 1): Організаційні Правові Економічні ІНСТРУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ Приватних підприємств малого та середнього бізнесу 67 МЕТОДИ використання потенціалу галузі Вхід Процес забезпечення Вихід підвищення Потенціал конкуренто спроможності Підвищення функціонування галузі підприємств галузі ефективності на ринку структури експорту галузі валютне регулювання, Загальні Приватних підприємств митне, нетарифне великого бізнесу регулювання ЗЕД Адресні державна підтримка кредитів, податкові пільги Рис. 1. Механізм підвищення конкурентоспроможності підприємства На вході механізму постають можливості, за допомогою використання яких забезпечується підвищення конкурентоспроможності підприємств чайної промисловості. Під процесом забезпечення підвищення конкурентоспроможності підприємств розуміється найкраще з по- зиції ефективності використання матеріальних, трудових, інвестиційних, інноваційних ресурсів, інфраструкту- ри, внутрішніх та зовнішніх зв’язків галузі. В такому контексті виділені три напрямки досягнення кінцевої мети – підвищення ефективності викорис- тання потенціалу чайної промисловості, функціонування підприємств на ринку та експортної структури галузі. Методами впливу на процес підвищення конкурентоспроможності визначені: організаційні, правові та еконо- мічні. Організаційні методи передбачають розвиток галузевої зовнішньоекономічної структури, розробку проектів з іноземного інвестування. В основу правових методів впливу на конкурентні відносини покладені: законодавчо-нормативна база, стратегічне планування, прогнози та програми розвитку ринку чаю. Економічними методами впливу на процеси підвищення конкурентоспроможності підприємств чайної про- мисловості визначені оподаткування та грошово-кредитне регулювання. Інструменти загального регулювання впливають на поведінку багатьох підприємств, в свою чергу, адресні інструменти регулювання здійснюють безпосередній вплив на діяльність конкретного підприємства з метою підвищення конкурентоспроможності на ринку.
- 69. Реалізація запропонованого механізмупідвищення конкурентоспроможності підприємств здатна посилити позиції компаній, покращити їх конкурентне становище та забезпечити довгострокове економічне зростання ринку на якісно новій основі. 68 Фесюн Т. Ю., студентка 5 курсу гр. МОА(маг.)-091 Наук. керівник: к.е.н., доцент Ладонько Л. С. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОБГРУНТУВАННЯ СУТНОСТІ ТА СКЛАДОВИХ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ Ефективно сформований інноваційний потенціал є однією з основних рушійних сил інноваційного розвитку будь-якої країни. Основна його роль полягає у здійсненні наукового забезпечення соціально-економічної та науково-технічної діяльності. Він дасть можливість вийти з кризового стану, досягти необхідного рівня конкурентоспроможності продукції, і як наслідок, створити базис для успішного інтегрування України до європейського простору. Тому на даний час розвиток інноваційного потенціалу в Україні набуває першочергового значення, як для підприємств, регіонів так і держави в цілому. Значний внесок у визначення сутності та систематизації підходів до поняття інноваційного потенціалу і його складових зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Д. А. Білоусов, В. М. Гончаров, І. О. Джаїн, Є. В. Іванова, В. Калишенко, Д. І. Кокурін , Л. Мартюшева, Л. Г. Міляєва, А. І. Федулова, Л. К. Шамина [1-7]. Ними були зроблені спроби уточнити сутність інноваційного потенціалу, досліджено теоретичні засади його формування, визначено основні чинники, які впливають на створення інноваційного потенціалу та розглянуто окремі складові, що необхідні для здійснення його оцінки. Але, незважаючи на велику кількість наукових досліджень слід уточнити, що в економіці не існує єдиного визначення щодо поняття «інноваційний потенціал», що впливає на неоднозначне розуміння сутності даної категорії. Тому важливим є подальше доопрацювання даного напряму дослідження. Метою дослідження є узагальнення теоретичних підходів зарубіжних та вітчизняних вчених до обґрунтування сутності інноваційного потенціалу та його складових елементів. Термін „інноваційний потенціал” має широке коло формулювань. У багатьох працях вітчизняні і зарубіжні дослідники зосереджують свої зусилля на аналізі окремих сторін інноваційного потенціалу, тому в літературі представлені його специфічні визначення. Узагальнення дефініцій терміну інноваційний потенціал різними науковцями представлено в таблиці 1. Таблиця 1 Узагальнення теоретичних підходів до обгрунтування дефініції «інноваційний потенціал» Автор Визначення терміну « інноваційний потенціал» Л. Мартюшева та В. Калишенко [1] це сукупність організованих в певних соціально-економічних формах ресурсів, що можуть при певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинниках інноваційного середовища бути спрямованими на реалізацію інноваційної діяльності з метою задоволення потреб суспільства І.О. Джаїн [2] це сукупна здатність науково-практичних знань і практичного досвіду, які є в розпорядженні суспільства на сучасному етапі його розвитку А. І. Федулова [3] це ступінь готовності підприємства реалізувати завдання, завдяки яким можна досягти покладеної інноваційної мети, тобто рівень готовності до здійснення інноваційного проекту Л.К. Шамина [4] характеристика підприємства, що відзеркалює наявність у підприємства наукових кадрів та працівників високої кваліфікації, сприймання зовнішніх інновацій і можливість здійснення нововведень у власному виробництві чи організаційній структурі Л. Г. Міляєва та Д. А. Білоусов [5] сукупність ресурсів, що забезпечують потенційну готовність підприємства до інноваційної діяльності Д.І. Кокурін [6] невикористані приховані можливості накопичених ресурсів що можуть бути задіяні для досягнення цілей економічних суб’єктів В. М. Гончаров та Є.В. Іванова [7] органічне поєднання ресурсів, здібностей і можливостей підприємства при здійсненні інноваційної діяльності Узагальнюючи всі вищезазначені формулювання, під інноваційним потенціалом слід розуміти сукупність наявних та прихованих ресурсів, а також можливості їх застосування при здійсненні інноваційної діяльності. Проаналізувавши різні точки зору науковців (табл. 2), щодо структури та формування інноваційного потенціалу, можна виділити єдність трьох підходів, а саме: ресурсногого, результативного та внутрішнього [8 - 13]. Здійснивши аналіз дефініції можна стверджувати, що визначення змісту та сутності, а головне структури інноваційного потенціалу, як економічної категорії, можуть бути загальними як для підприємств, регіонів (галузей економіки) так і для держави, але при цьому слід акцентувати увагу на масштабах здійснення інноваційної діяльності. Так, для підприємств – це масштаб здійснення інноваційних проектів, для регіонів – інноваційних програм, а для держави – інноваційної політики чи стратегії. Для сучасної України наявність ефективного інноваційного потенціалу є важливим чинником економічного зростання й забезпечення належного місця вітчизняної економіки у світовій економічній системі. У реальному секторі найяскравіше інноваційність розвитку економіки характеризує частка підприємств, котрі впроваджують інновації, та частка інноваційної продукції в обсягах її реалізації.
- 70. 69 Таблиця 2 Характеристика складових інноваційного потенціалу Автор Складові інноваційного потенціалу Підхід А. В. Гриньов [8] Кадрова, матеріально-технічна, інформаційно-методологічна та організаційно-управлінська складові інноваційного потенціалу В. Н. Фридлянов [9] Сукупність науково-технічних, технологічних, інфраструктурних, фінансових, правових, соціокультурних та інших можливостей, що забезпечують сприйняття й реалізацію нововведень, тобто одержання інновацій Ресурсний Н. І. Чухрай [10] Розглядає інноваційний потенціал, як спроможність утворювати нову вартість завдяки цільовому поєднанню матеріальних та нематеріальних активів, що гарантує інноваційний розвиток підприємства А. Л. Маслов [11] Інноваційний потенціал - категорія особливого змісту, що включає не лише інноваційні ресурси, а й активність інноваційних процесів у регіональній економіці Внутрішній І. Р. Бузько[12] Інноваційний потенціал є здатністю підприємства розробляти й реалізовувати інноваційні проекти Д. С. Адріанов та інші [13] Інноваційний потенціал організації – це міра її готовності виконувати завдання, які забезпечують досягнення поставленої інноваційної цілі Результати- вний Високий інноваційний потенціал ЄС — один із найбільш потужних і мотиваційних чинників для євроінтеграційного вибору України. Саме тому дії нашої країни повинні бути направлені на формування дієвого інноваційного потенціалу, адже ефективність діяльності на ринку в умовах жорсткої конкурентної боротьби залежить перш за все від спроможності нарощувати й активно використовувати організаційні, технічні, маркетингові та інші інноваційні можливості, які складають інноваційний потенціал. Література 1. Мартюшева Л., Калишенко В. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С. 61–66. 2. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: [монография] / И.О. Джаин. – Сумы: ИТД― «Университетская книга», 2002. – 250 с. 3. Федулова Л.І. Оцінка інноваційного потенціалу економічного розвитку регіону як складова його стратегії / Л.І. Федулова // Проблеми на- уки. 2004. -№ 12. С. 9 – 14. 4 . Шамина Л.К. Инновационный потенциал предприятия / Шамына Л.К. // Инновации. – 2007. № 9. С. 58 – 60. 5. Миляева Л. Г. Уточнение понятия инновационный потенциал, базирующееся на методике структурированных процедур / Л. Г. Миляе- ва, Д. А. Белоусов // Инновации. – 2008. – №12. – С. 100-102. 6. Кокурин Д. И. Инновационная деятельность: монографія / Д.І. Кокурин. — М.: Экономика, 2001. — 415 с. 7.Гончаров В.Н. Характеристика инновационного потенциала предприятия в контексте стратегического управления / В.Н. Гончаров, Е.В. Иванова // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2004. Вып. 76. – С. 112-119. 8. Гриньов А. В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства / А.В. Гриньов//Проблеми науки.–2003.–№12.–С.12–15. 9. Фридлянов В. Н. Инновационный потенциал как фактор развития. Межгосударственное социально-экономическое исследование /В. Н. Фридлянов, Б. К. Лисин // Инновации. — 2002.— №7. — С. 17 — 34. 10. Чухрай Н.І. Формування інноваційного потенціалу підприємста: маркетингове і логістичне забезпечення: монографія / Н.І. Чухрай. – Львів: Видавництво Національнлго університету «Львівська політехніка», 2002. – 315 с. 11 . Масалов А. Л. Инновационньїй тип развития / А. Л. Масалов // Журнал для акционеров. — 1999. — № 9. — С. 12. 12 . Бузько И. Р. Стратегический потенциал и формирование приоритетов в развитии предприятий: монография / И. Р. Бузько, И. Е. Дми- тренко, О. А. Сущенко. — Алчевск : Изд-во ДГМИ,2002. — 216 с. 13. Андрианов Д. С. Сущность и структура инновационного потенциала организации [Электронный ресурс] / Д. С. Андрианов // Академия управления "ТИСБИ". — Режим доступа :http: //www.tisbi.ru/science/vestnik/2006/issue4/Econom2.html. Солошин О. С., студент 4 курсу гр. МЕН-101 Наук. керівник: к.е.н., доцент Ладонько Л. С. Чернігівський державний інститут економіки і управління ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ІНСТРУМЕНТІВ МЕНЕДЖМЕНТУ Якби кожна людина робила, все що їй заманеться, не зважаючи на всі правила і норми, то в дуже короткий термін ми б зіштовхнулися з таким поняттям як «Хаос». Так само кожна організація і процес повинні бути ко- мусь підпорядковані, а точніше мати свого керівника. Саме ця умова і лягла в основу формування такої науки як менеджмент. Інструменти управлінської діяльності це засоби пристосування до умов зовнішнього середовища, головним завданням яких є виключити з середовища елементи невизначеності і створити ситуацію визначеності, стійкості і повторюваності. Інструменти управління – це засоби упорядкування, пристосування для вирішення поставленого завдання в рамках сформованої реальної ситуації. Таким чином, інструменти управління орієнтовані на збереження конкурентних позицій. Упродовж тривалого періоду розвитку суспільства проблемами формування ефективних інструментів управлінської діяльності опікувалися видатні вчені, теоретики та практики, класики менеджменту, так: Роберт Оуен і Адам Сміт вважали, що гроші є основним мотивуючим фактором у роботі [2]. Ф. Тейлор застосовував: науковий відбір працівників на відповідні професії; уміння визначати та реа- лізовувати цілі; поєднання режиму праці та відпочинку; вдосконалення системи стимулювання праці та інше. Г. Гант започаткував виробниче календарне планування та графічні методи [2].
- 71. Г. Емерсонсформулював принципи та інструменти раціонального менеджменту: точно поставлені ідеали або цілі; здоровий глузд; консультацій; облік; диспетчеризація; нормування операцій, тощо. А. Файоль виділяє основні інструменти управління персоналом, такі як: винагорода, справедливість, підпорядкованість приватних інтересів суспільним, єдність персоналу, тощо. E. Мейо прийшов до висновків про існування залежності продуктивності праці від соціальних факто- рів, а саме: від взаємовідносин між членами колективу, соціальні потреби; групові відчуття; рівень соціальної захищеності [2]. Д. М. Грегор сформулював, так звані, теорії «X» та «У» в управлінні персоналом. З часом класичні теорії дали поштовх розвитку багатомірним теоріям управління. Теорія ситуаційної зумовленості стверджує, що бюрократична форма організації ефективніша у відносно простому і стабільному оточенні, а більш "органічна" форма організації буде ефективнішою у складному та динамічному середовищі, коли у роботі бере участь значна частка фахівців. Теорія залежності від ресурсів наголошує на важливості здатності організації до забезпечення необхідних ресурсів із навколишнього середовища, якщо організація хоче вижити. Концепція стратегічного управління як продовження теорії залежності від ресурсів наголошує на вмінні розмістити свою організацію по відношенню до зовнішнього оточення так, щоб досягти своєї мети і забезпечи- ти виживання. Теорія популяційної екології доводить, що оточення "відбирає" для виживання окремі види організацій. Спираючись на теорію природного відбору з біології, вони основну увагу зосереджують на певній популяції організацій, а не на окремих організаціях. Інституційна теорія стверджує, що зовнішнє середовище, у якому функціонують організації, має свої нор- ми, правила та висуває вимоги, а тому, щоб бути узаконеними і одержувати підтримку, організації повинні відповідати цим вимогам, нормам та правилам. Найбільш популярними інструментами управління підприємством у сучасній світовій практиці менеджмен- 70 ту є: Пpoцесно-орієнтоване управління (Activity-based management) - система управління, що забезпечує оптимізацію робіт підприємства, які приносять додану вартість, та мінімізацію або вилучення робіт [1]. Збалансована система показників: (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0 %BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0Balanced Scorecard (BSC) - забезпечення чіткого формулювання стратегічних пла- нів та їхню реалізацію — є ширшим за призначення систем, які лише вимірюють фінансові показники. Бенчмаркінг (Benchmarking) — це процес пошуку стандартного чи еталонного економічно ефективнішого підприємства-конкурента з метою порівняння з власним та переймання його найкращих методів роботи. Ключова компетенція (Core сompetence) виділяє й інвестує в спеціальні навики або технології, що створю- ють унікальну цінність для клієнтів. Венчурне фінансування (Corporate venturing) інвестування в нові продукти або технології через фінансу- вання бізнесу усередині або поза компанією. Управління відносинами з клієнтами (Customer relationship мanagement (CRM))— поняття що охоплює кон- цепції, котрі використовуються компаніями для управління їхніми взаємовідносинами зі споживачами, вклю- чаючи збір, зберігання й аналіз інформації про споживачів, постачальників, партнерів та інформації про взає- мовідносинами з ними [1]. Сегментація клієнтів (Customer segmentation) розділяє ринки на групи клієнтів, які володіють загальними ознаками, щоб створити спеціальну пропозицію продукту або маркетингову програму. Скорочення витрат часу (Cycle time reduction) зменшує загальний час, що проходить від створення концеп- ції до готовності продукту і процесу. Стратегії зростання (Growth strategies) направляють ресурси на можливості, що забезпечують прибуткове зростання. Управління знаннями (Knowledge management) – розвиток систем і процесів для ідентифікації і розповсюд- ження інтелектуальних активів компанії. Аналіз можливостей зміни ринкових тенденцій (Market disruption analysis) виявляє ранні сигнали можливої зміни ринкових тенденцій і нові технології, які можуть перевернути ринкову ситуацію. Команди злиття (Merger integration teams) – групи вищих керівників компаній, що зливаються, спрямовані на досягнення синергії з продажу і виробництва [1]. Результативність і ефективність управління сучасною організацією значною мірою залежить від того, яких принципів, методів та інструментів застосовуються для прийняття управлінських рішень. Розглянувши еволюцію інструментів управління, можна стверджувати, що із переходом до нової економічної моделі розвит- ку сучасні організації використовують все більш різноманітні і складні інструменти для удосконалення управлінської діяльності. Література 1. Darrell Rigby Лучшие инструменты управления компанией [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.management.com.ua/strategy/str097.html 2. Милов Г. Самые актуальные инструменты управления [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.iteam.ru/publications/marketing/section_28/article_3291/
- 72. 71 Шипарєва В.В., студентка 5 курсу гр. МОА(маг)-091 Наук. керівник: к.е.н., доцент Кунденко А. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ ЗРІЛОСТІ ПРИ АНТИКРИЗОВОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ Для того, щоб визначити, на якому рівні зрілості знаходиться підприємство, виникає необхідність у засто- суванні моделей зрілості для управління антикризовою стратегією. Для отримання більш повної картини щодо діяльності підприємства важливим є визначення рівнів зрілості систем стратегічного та антикризового управління, так як ці дві системи є тісно пов’язаними між собою. Розро- бка і реалізація антикризової стратегії повинна проводитися з врахуванням стану підприємства, внутрішнього потенціалу та факторів зовнішнього оточення. Перехід систем на кожний наступний, більш високий рівень розвитку, має робити їх більш конкурентоспро- можними, такими, що динамічно реагують на вимоги зовнішнього середовища й дозволяють раціонально ви- користовувати як особистий, так і організаційний потенціал [1]. У роботі [2, с.143] виділено п’ять рівнів зрілості системи стратегічного управління. Перший рівень зрілості характеризується відсутністю усвідомленої потреби в системному стратегічному управлінні та у формалізова- ній системі стратегічного управління. На другому рівні ще відсутніми є стратегії як набір формалізованих цілей та планів дій, існуюча стратегія є декларацією ідей. На третьому рівні зрілості з’являється формалізована стратегія, але механізм її реалізації не впроваджений. На наступному рівні запроваджується механізм реалі- зації стратегій, проводиться безперервний моніторинг та вдосконалення стратегічного управління підприємст- вом. Останній, п’ятий рівень, характеризується ефективно функціонуючою системою розробки та реалізації портфелю стратегій підприємства. Сучасна економічна ситуація спонукає менеджерів підприємств формувати систему антикризового управ- ління у складі загальної структури управління підприємством, зокрема системи стратегічного управління. То- му, при розробці моделі зрілості антикризового управління підприємством, будемо опиратися на ступені зріло- сті системи стратегічного управління, які наведені вище. Сформуємо модель зрілості антикризового управління підприємством, а також заходи, необхідні для пере- ходу на вищий рівень. Одержані результати наведемо в таблиці 1. Як бачимо, на першому рівні зрілості підприємство не має досвіду з антикризового управління, відсутня чі- тка методологія. Для переходу на наступний рівень пріоритетним завданням є усвідомлення необхідності впровадження на підприємстві системи антикризового управління. На другому рівні з’являється загальна методологія антикризового управління. На цьому рівні підприємство стикається з рядом проблем. Таблиця 1 Модель зрілості системи антикризового управління (АУ) Рівень зрілості Назва Характеристика Умови переходу на наступний рівень 1 2 3 4 1 Базові знання Випадковий характер антикризового управ- ління або ж повна відсутність досвіду у даній сфері; відсутня антикризова методологія; з боку персоналу немає усвідомлення необхід- ності впровадження АУ. - Усвідомлення необхі-дності впровадження системи АУ; - підвищення пріори-тетності використання АУ; - впровадження заходів для створення сис- теми АУ. 2 Усвідомлення Підприємство усвідомлює необхідність вико- ристання загальних процесів та методології АУ. Ідея антикризового управління знаходиться на стадії розробки. - Створення вищим менеджментом програми підтримки АУ; - документування антикризових заходів; - доведення плану впровадження АУ до пра- цівників. 3 Формалізація управління Повна підтримка АУ з боку керівництва; анти- кризові процеси є задокументованими та стандартизованими; система АУ є чітко відо- кремленою від інших систем підприємства. - Організаційне забез-печення АУ; - дослідження впровадження системи АУ іншими підприємствами; - створення системи кількісної оцінки резуль- татів АУ. 4 Керованість та оцінка Безперервний моніторинг ефективності АУ; використання досвіду виходу з кризових си- туацій інших підприємств; поява в організа- ційній структурі підприємства відділу АУ; введення системи кількісної оцінки антикри- зових заходів. - Безперервний моніторинг всіх процесів АУ; - чітко вироблена схема виходу підприємства з кризи. 5 Постійне вдосконалення Вдосконалення всіх процесів; накопичення інформації про минулий досвід з АУ. - Наприклад, з проблемою відсутності стандартизації антикризових процесів, необхідних інструментів для антикризового управління та ін. Тож для переходу на наступний рівень керівництву підприємства потрібно створити спеціальну програму з реалізації антикризового управління та довести її до працівників, запровадити документування всіх антикризових заходів, що проводяться. На третьому рівні підприємства стикаються з проблемою втілення ідеї антикризового управління в реа- льність. Система антикризового управління остаточно виокремлюється від інших систем підприємства. Для
- 73. того, щоб впровадженняантикризової системи було успішним, необхідно враховувати досвід інших підпри- ємств у даній сфері. Для четвертого рівня зрілості характерне функціонування системи антикризового управління підприємст- вом. Проведено об’єктивний аналіз процедури виходу підприємства з кризової ситуації, виділено всі критерії оцінювання ефективності впровадження антикризових заходів. П’ятий рівень зрілості характеризується ефективно функціонуючою системою антикризового управління 72 підприємством. Управління реалізацією антикризової стратегії підприємства передбачає поєднання методологій та нако- пичених знань у сферах стратегічного та антикризового управління. При чому, чим на вищому рівні організа- ційного розвитку перебувають зазначені системи, тим ефективнішим буде процес реалізації антикризової стратегії. За допомогою сформованої моделі зрілості антикризового управління підприємство може самостійно оці- нити рівень розвитку, на якому воно знаходиться по відношенню до системи розробки антикризової стратегії, а також вжити всіх необхідних заходів для переходу на вищий рівень. Література 1. Маматова Т. Методологічні засади визначення рівнів зрілості систем надання якісних послуг з державного контролю / Тетяна Маматова // Держ. упр. та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2011. – № 1 (8). 2. Скитьова Г. С. Стратегічне управління холдинговими компаніями: проектно – орієнтований підхід (за матеріалами підприємств галузі інформаційно – комунікаційних технологій України): дис. канд. екон. наук : 08.00.04 / Ганна Сергіївна Скитьова. - К., 2013. – 217 с. .
- 74. Секція Проблеми розвиткубанківської системи на сучасному етапі Секция Проблемы развития банковской системы на современном этапе Петренко А. М., студентка 5 курсу гр. БС-91 Наук. керівник: к.е.н., доцент Лавров Р. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ НА СПОЖИВЧІ ПОТРЕБИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Споживче кредитування є одним з найпоширеніших видів банківських операцій у розвинутих країнах світу і одним зі стимулювальних факторів розвитку економік цих країн. Останніми роками відбулося зростання не лише абсолютних величин кредитів, наданих банками фізичним особам, а й питомої ваги споживчих кредитів у загальній сумі банківських кредитів, але разом з тим слід зазначити, що вітчизняні банки зіткнулися з про- блемою неповернення населенням отриманих кредитів. Ця проблема є однією з головних, вона підкреслює актуальність методик оцінки кредитоспроможності фізичних осіб і ризику банків при споживчому кредитуванні. Банки переважно видають невеликі кредити на споживчі потреби, в зв’язку з чим їх частка в структурі портфелю поступово зростає. Так , станом на кінець грудня 2012 року споживчі кредити складали 66,7% від кредитного портфелю фізичних осіб, а станом на кінець грудня 2013 року - 71% [3]. Хоча варто зазначити, що поточний рівень даної форми кредиту в розрахунку на душу населення в Україні в шість разів нижчий від се- редньоєвропейського. Варто зазначити, що у розрізі регіонів найбільшу питому вагу займає Київська область та м. Київ – близько 32,6 % від загального обсягу наданих споживчих кредитів станом на кінець 2013 року. Це й не дивно, зважаю- чи на те, що для цього регіону характерний найбільший по Україні рівень доходів населення. Значно меншу, але значну частку займають області з містами-мільонерами - Дніпропетровська (4,9 %), Донецька (5,8 %), Одеська (3,1 %) та Харківська (2,9%) [6]. Сьогодні основна частка на ринку належить кредитам на купівлю товарів - 46,5% і кредитам готівкою - 35% (переважно картковими), тоді як кількість автокредитів знизилась до 8% порівняно з попереднім роком. Най- більш інтенсивно в 2013 році розвивався сегмент споживчого беззаставного кредитування. За минулий рік значно збільшилася як кількість учасників цього ринку, так і кількість кредитних програм усередині кожного з них. На початку 2013 року середні реальні ставки за трирічними кредитами готівкою і позики на товари старту- вали з однієї позначки близько 60% річних, то закінчили рік вони з різницею в 6 відсоткових пунктів: 55,3 проти 61,3% реальних річних за позиками на товари і готівкою відповідно [5]. Останнім часом в нашій країні починає активно розвиватися споживче кредитування на торгівельних точ- ках. Так, 30-50% усіх купівель у торгівельних мережах здійснюють у кредит, лідирує серед них побутова та аудіо- і відеотехніка. Найбільш розповсюджена сума купівель у кредит - 300-400 дол. США. Близько 80% усьо- го ринку споживчого кредитування сконцентровано в великих торгівельних мережах «Фокстрот», «Ельдорадо» та ін. Споживчі кредити прямо в магазинах пропонують далеко не всі банки, серед них зокрема «УкрСиббанк», «Дельта банк», «ПриватБанк», «Русский стандарт» та інші. Кожний банк пропонує досить широкий асортимент кредитних програм на купівлю товарів [1]. Додатковими прибутками банку в рамках реалізації програм споживчого кредитування є комісії (дисконт) із торгівельних організацій. На першому етапі розвитку ринку споживчих кредитів дисконт становив 7-10%. У сучасних умовах він зменшився до 1,5-2,5%, оскільки для залучення клієнтів банки починають демпінгувати в рамках конкурентної боротьби між собою. Усі банківські продукти мають основні об’єднувальні умови їх видачі - мінімальну кількість документів, по- трібних для отримання кредиту, швидкість оформлення (протягом 30 хв.), відсутність поручителів, вік позича- льників (21-65 років). Умови споживчих кредитів майже не змінилися в порівнянні з докризовими: середня пе- реплата за товарний кредит 30-100% за рік. Максимальна сума кредиту за різними програмами коливається від 10 до 25 тис. грн. За більшістю пропозицій банки декларують «нульову» кредитну ставку - номінальну. Проте банки, залежно від виду кредитування, стягують цілу низку комісій (включаючи, скажімо, страхування життя, разову комісію за видачу споживчого кредиту і щомісячну за його обслуговування тощо), що не входять у платежі за самим кредитом, але при цьому опосередковано збільшують реальну відсоткову ставку. Часто сукупна сума комісій досягає рівня відсоткової ставки. Однак і ефективна відсоткова ставка не дає повного уявлення про реальну вартість кредиту, оскільки не враховує витрат на обслуговування кредитного рахунку, який банк відкриває на ім’я позичальника, та особливі відсотки, які банк бере до видачі кредиту за те, що зав- часно підготував для нього гроші. Зміни умов споживчого кредитування стосуються першого внеску (становить 10-30% вартості товару) та терміну кредитування (більшість товарних кредитів видаються строком до року, максимально - до трьох років). На сьогоднішній день в Україні діє понад 150 комерційних банків. За даними Асоціації українських банків найбільшу питому вагу в споживчому кредитуванні займає ПАТ КБ «Приватбанк», який є одним із провідних банків в Україні та чи не найпотужнішою фінансовою установою і на сьогодні, за показниками фінансового результату, посідає перше місце у банківській системі [4]. Сьогодні споживчі кредити - це найбільш масові кредити. Вони, в основному, перераховуються в безготівковій формі. Збільшення обсягів наданих споживчих кредитів дає змогу відчизняним банкам збільшити прибуток, адже ефективні відсоткові ставки за даним різновидом кредиту є більшими в порівнянні з іншими видами кредитування в звязку з його підвищеною ризиковістю. Водночас доволі швидко зростає і прострочена 73
- 75. заборгованість за позичками.Це наочно ілюструє одну з основних проблем банківської діяльності - забезпе- чення оптимального співвідношення ризику і прибутковості Основною проблемою споживчого кредитування в Україні залишається висока вартість кредитів для фізичних осіб. Мінімізація ризиків банківського споживчого кредитування має здійснюватися силами самих банків шляхом застосування активних методів впливу на ймо- вірність неповернення позик і відсотків за ними у бік зменшення. Завдання банків - удосконалювати внутрішній кредитний ризик-менеджмент. Проте рішення даної проблеми неможливе без одночасних змін і на державно- му рівні. Державне регулювання споживчого кредитування полягає в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів та захисту прав споживачів. Окремі аспекти споживчого кредитування регулюються Цивільним кодексом України, окремі – Законом України «Про захист прав споживачів», окремі – іншими законодавчими актами, але спеціального законодавчого акту, в якому б комплексно регулювалися всі аспекти споживчого кредитування в Україні досі не має. Отже, в існуючих умовах недостатньо високого платоспроможного попиту та недосконалого законодавства стабільним попитом, високою доходністю та прийнятним рівнем ризиків (з урахуванням невеликих сум кредитів) характеризується беззаставне споживче кредитування. Саме тому переважаючий розвиток дрібного споживчого кредитування на даний час є цілком закономірним, а його подальший розвиток потребує вдоско- налень як внутрішнього ризик-менеджменту банку, так і зовнішнього законодавчого середовища. Література 1. Петриківа О. С. Особливості організації споживчого кредитування: проблеми та перспективи // Економіка та управління підпріємствами машинно-будівної галузі: проблеми теорії та практики. – 2011. - № 2. – С.38-47; 2. Торубка Л. В. Споживче кредитування в Україні: сучасний стан і напрями розвитку // Вісник Університету банківської справи Національ- 74 ного банку України - 2011. - № 3 – С. 227-230. 3. Грошово-кредитна статистика [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=44579 4. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bank.gov.ua 5. Огляд ринку кредитування фізичних осіб за 2013 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.prostobank.ua/spozhivchi_krediti/statti/oglyad_rinku_kredituvannya_fizichnih_osib_za_2013_rik 6. Щомісячний аналітичний бюлетень Незалежної асоціації банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nabu.org.ua/ukr/analytics/bankivska-sistema-ukrayini/shhomisjachnijj-bjuleten/46444/ Дирда Т. А., студентка 5 курсу гр. БС-091 Наук. керівник: к.е.н., доцент Демченко М. Ю. Чернігівський державній інститут економіки і управління МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РИЗИКАМИ БАНКІВ УКРАЇНИ Стабільність розвитку банківської системи є однією з передумов ефективного функціонування всіх суб'єктів ринкової економіки. Проте для більшості країн, ринки яких є такими, що розвиваються в умовах обмежених джерел формування ресурсного потенціалу банки потребують більш надійних напрямів вкладення залучених ресурсів. Це й обумовлює підвищену увагу до визначення дієвих засад управління кредитним процесом зага- лом та кредитним ризиком зокрема. Важливими серед таких засад є питання аналізу та оцінки управління кредитним ризиком. Проблемам управління кредитним ризиком спрямовані дослідження Васюренка О.В., Гребенник Н.І., Зару- би О.Д., Івасіва Б.С., Карманова Є.В., Красавіної Л.Н., Лаврушина О.І., Міщенка В.І., Мороза А.М., Савлу- ка М.І., Тиркала Л.І. Під поняттям кредитного ризику треба розуміти ризик несплати позичальником основного боргу та процентів за ним відповідно до строків та умов кредитної угоди. Розрізняють індивідуальний та портфельний кредитні ризики. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий контрагент банку, а портфельний кредитний ризик розглядається як ступінь ризиковості кредитного портфеля (сукупності всіх кредитних угод) банку загалом [1]. Розглядаючи кредитний ризик комерційних банків, слід відмітити декілька моментів. По-перше, неповер- нення кредитів викликає збільшення ризику ліквідності і ризику банкрутства банку. По-друге, кредитний ризик для банку загострюється в зв’язку з тим, що банки позичають не свої власні кошти, а кошти вкладників і кредиторів. По-третє, рівень ризику постійно змінюється. Це відбувається тому, що як банки, так і їх клієнти оперують в економічному, політичному і соціальному динамічному оточенні, де умови постійно змінюються. Управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля дещо відрізняється від управління на рівні окремого позичальника і потребує специфічних методів, які б охоплювали усю сукупність здійснюваних банком кредитних операцій. Як такі методи у вітчизняній банківській практиці найчастіше використовують лімітування, резервування, диверсифікацію, сек’юритизацію [2]. На сьогодні домінуючу роль у вітчизняній банківській практиці управління ризиком кредитного портфеля відіграє лімітування. Цей метод полягає у встановленні максимально допустимих розмірів позик за їх видами, категоріями позичальників, за кредитами в окремі галузі, географічні території, за найбільш ризиковими на- прямами кредитування. Завдяки встановленню лімітів кредитування банкам удається уникнути критичних втрат унаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний порт- фель і забезпечити стабільні прибутки. Підвищення ефективності системи лімітування як засобу управління кредитним портфелем банку має пе- редбачати наявність у кожної банківської установи достатньо розвинутої системи лімітів, адекватної як функціональній структурі банку, так і сучасним реаліям ринку банківських послуг в Україні. Метод резервування полягає в акумулюванні частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації можливих втрат за кредитними операціями. Цей метод є обов’язковим засобом управління кредитним ризиком та регламентується Положенням НБУ "Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджена Постановою Правління НБУ від 25.01.2012 р. № 23 [5].
- 76. Досить поширеним методомє диверсифікація, що означає процес модифікації складу й структури кредит- ного портфеля банку за допомогою кредитів, що відрізняються один від одного основними параметрами та характеристиками [3]. Диверсифікація буває галузевою (розподіл кредитів за різними галузями економіки), географічною (розподіл кредитних ресурсів між різними регіонами) та портфельною (розсередження кредитів за різними категоріями позичальників). Попри те, що метод диверсифікації є простим, а також найменш за- тратним (оскільки не вимагає проведення детального аналізу ринку), він приховує небезпеку виникнення надмірної диверсифікованості, що може обумовити не зниження, а збільшення кредитного ризику й можливих збитків банку. Перспективним методом управління кредитним ризиком є сек’юритизація – це продаж активів банку через перетворення їх на цінні папери, які надалі розміщують на ринку. В основному сек’юритизацію застосовують до банківських кредитів, даючи змогу банкам передавати кредитний ризик іншим учасникам ринку – інвесторам, які купують цінні папери. Сек’юритизація активів знижує рівень ризиковості банку, поліпшує якість активів, дає змогу підвищити за інших рівних умов показники адекватності капіталу. Отже, необхідно зазначити, що кожний із перелічених методів управління портфельним кредитним ризиком має як свої переваги, так і недоліки, а тому у сучасних умовах нестабільності фінансової системи найдоцільніше застосовувати комплексний підхід щодо управління кредитними ризиками через диверсифікацію методів та інструментів, які дають змогу мінімізувати збитки банків за будь-якого розвитку подій. Необхідно запропонувати такі вдосконалення щодо мінімізації кредитного ризику комерційних банків 75 України: - роботі комерційних банків щодо мінімізації кредитних ризиків заважає недостатність інформації про потенційних позичальників. Часткове вирішення цієї проблеми можливе за умов створення в Україні спеціальних рейтингових агентств, а також централізованої інформаційної системи; - основним способом мінімізації кредитного ризику в банківській системі України є вимога забезпечення кредитів. А серед форм забезпечення найпоширенішою є застава. Інколи при прийнятті рішення про видачу кредитів більша увага звертається на заставне майно, ніж на фінансовий стан та платоспроможність клієнтів; - необхідною також є підготовка висококваліфікованих спеціалістів із знаннями в багатьох галузях економіки, які здатні приймати рішення в нестандартних ситуаціях; - на державному рівні проблема мінімізації кредитного ризику вирішується за допомогою впровадження обов’язкового створення банками резервів на покриття можливих втрат від кредитної діяльності, а також вве- дення економічних нормативів ризику [4]. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що для вирішення проблеми мінімізації кредитних ризиків необхідно вдосконалювати законодавчу базу, посилювати теоретичні розробки у цій галузі, активніше засто- совувати світовий досвід та новітні інформаційні технології, практичні навички працівників банків з аналізу та мінімізації можливих втрат, пов’язаних з кредитною діяльністю, запровадити відкритість проблемних кредит- них історій. Література 1. Корнєєв В.В. Управління кредитними ризиками комерційних банків в умовах фінансової кризи / Корнєєв В.В. // Наука й економіка. – 2011. – № 1(21). – С. 38-43. 2. Бобиль В. Сек’юритизація банківських активів у контексті управління портфельним кредитним ризиком / Бобиль В., Соловей М. // Вісник НБУ. – 2010. – № 1. – С. 22-25. 3. Гринько О. Теоретичні аспекти сутності та визначення диверсифікації кредитного портфеля банку / Гринько О. // Вісник НБУ. – 2011. – № 4. – С. 38-45. 4. Лісна Р. П. Управління кредитними ризиками в банку / Лісна Р.П. // Вісник університету банківської справи Національного банку України. – 2011. – № 1 (10). – С. 202-205. 5. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними бан- ківськими операціями, затверджена Постановою Правління НБУ від 25.01.2012 р. № 23 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12. Зиза І. Г., студентка 5 курсу групи БС - 091 Науковий керівник: к.е.н., доцент Суржик В. Г. Чернігівський державний інститут економіки та управління БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Банківське інвестиційне кредитування передбачає тісний взаємозв'язок фінансового менеджменту в банку та інвестування і кредитування, який виявляється в управлінні власниками й уповноваженими особами стратегією у галузі фінансів акціонерних банків, що забезпечує насамперед захист інтересів власників банку, збільшення їх доходів, ефективне використання фінансових ресурсів, формування фондів грошових ресурсів у визначених розмірах, контроль за використанням і збереженням майна тощо. В умовах трансформації економіки значно зростає роль банківського інвестиційного кредитування. В результатах досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів щодо банківського інвестиційного кредиту- вання в України не знайшли всебічного відображення і вимагають подальшої розробки проблеми інвестиційного кредитування комерційними банками залежно від складу і структури їх джерел фінансування, форм і методів залучення фінансових ресурсів, адекватних сучасним умовам. Теоретичні та практичні аспекти організації банківського інвестиційного кредитування у своїх працях роз- глядали такі вітчизняні вчені як: М.Д. Білик, О.Д. Василик, Ю.М. Воробйов, А.Г. Загородній, І.В. Зятковський, В.М. Опарін, К.В. Павлюк та інші. У вітчизняній економіці банківське інвестиційне кредитування тільки набуває розвитку як один з засобів ринкової трансформації економіки, що проявилося у процесі приватизації та створення комерційних банків як інструменту перманентного перерозподілу прав власності та активів держави. Недостатність досліджень у цьому напрямі призвела до того, що чітко не відокремлені особливості банківського інвестиційного кредитування від короткострокового кредитування банками. Це і обумовило вибір теми статті.
- 77. На сьогоднішньому етапіодну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит і інвестиційний кредит зокрема, як головне джерело забезпечення гро- шовими ресурсами інвестиційної діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарю- вання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів. В Україні недооцінювання ролі інвестицій як основної рушійної сили економічного розвитку призвело до втрати конкурентоспроможності та структурних викривлень вітчизняного виробництва, перетворення країни в сировинний придаток розвинутих держав та споживача імпортованих товарів з високою часткою доданої вартості. В умовах розвитку ринкових відносин, необхідності створення нових і модернізації діючих виробничих по- тужностей особливої актуальності набувають проблеми і перспективи розширення участі комерційних банків у відтворювальних процесах. Одним із важливих аспектів активізації інвестиційної діяльності є використання банківського кредиту як джерела інвестування. В той же час однією з проблем здійсненні реформування та становлення фінансово – кредитного механізму, а отже і розвитку банківської системи в цілому, є досить висока ризикованість кредитних операцій. Інвестиційне кредитування одна з найризикованіших операцій комерційного банку. Тому чітке розуміння сут- ності процесу банківського інвестиційного кредитування та принципів його організації, вміле використання їх на практиці має важливе значення для ефективної діяльності комерційного банку. Інвестиційне кредитування — це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних 76 відносин в інвестиційній сфері. Поглиблене вивчення сутності інвестиційних кредитних операцій, дослідження процесів, які відбуваються в банківській справі, є об’єктивно важливим не тільки для банкірів-практиків, але й для всіх тих, хто так чи інакше пов’язаний з економікою та бізнесом: сьогодні дуже важко виділити хоча б один самостійний суб’єкт будь-якої галузі економіки, фінансова діяльність якого не знаходилась би в процесі постійної і глибокої взаємодії з банківською системою. Отже питання управління інвестиційним кредитуванням банку є важливими та актуальними для всіх комерційних банків. Цим пояснюється потреба у всебічному вивченні досвіду щодо надання інвестиційних кредитів, застосу- вання ефективних форм забезпечення, управління кредитним портфелем банку, дослідження сучасного стану по даній темі, висвітлення нових методів, концептуальних підходів, науково-методичних рекомендацій з пи- тання проблем оцінки заставленого майна, страхування ризиків неповернення кредиту та удосконалення за- конодавства в області інвестиційного кредитування. Особливістю банківського інвестиційного кредитування в Україні в період трансформації економіки є те, що інвестиційна корпоративна культура, від рівня розвитку якої залежить економічне піднесення держави, ще тільки формується. Характер моделі банківського інвестиційного кредитування залежить перш за все від ство- рення в Україні сприятливого інвестиційного клімату. Завдяки запровадженню на фінансовому ринку України загальновизнаних у світі принципів і стандартів поведінки банків у їх клієнтів, інвестиційний клімат покращиться. Література 1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 47, ст.646. 2. Закон України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19.06.2003р. №979-4// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.—2003.—№ 10.-С.3-25. 3. Закон України “Про іпотеку” від 15.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 38, ст.313 4. Закон України „Про заставу” від 02.10.1992р. №2654-12 5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121-111 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2001. – Вип. 1 – С. 6. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. №723/97. 7. Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Литовченко К. А., студентка 5 курсу гр. БС-91, Суржик В. Г., к.е.н., доцент Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ Іпотечне кредитування може стати в Україні ефективною формою залучення вільних фінансових ресурсів, що і зумовлює актуальність обраної теми. Предмет цього дослідження – іпотечний портфель та банківські операції пов`язані з іпотечним кредиту- ванням. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні основ організації, розкритті діючої практики з проблеми іпотечного кредитування та перспективи його розвитку в Україні, а також пошуку напрямків удоско- налення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання. Перед національними економічними системами різних країн традиційно стоїть завдання розширення єм- ності інвестиційного ринку, що змушує їх активно працювати над розробкою ефективних механізмів, здатних акумулювати вільні фінансові ресурси на фінансовому ринку та спрямовувати їх в сегменти економіки, які фо- рмують потенційний попит на інвестиційний ресурс [1]. Іпотека, як засвідчує багаторічний досвід її застосуван- ня у світі, являє собою один з таких механізмів, при цьому вона виступає як сполучний елемент в макроеконо- мічній системі, який завдяки мультиплікаційному ефекту спроможний активізувати різновекторні ринки: капіта- лу, житла, будівельних матеріалів, землі, комерційної нерухомості, кредитів, депозитів, праці, страховий ри- нок, сферу недержавного пенсійного забезпечення тощо. Іпотека також робить вагомий внесок у розширення ємності фінансового ринку, диверсифікацію його інституціональної структури та структури фінансових інстру- ментів, формує та збалансовує інтереси учасників іпотечного ринку, створює механізми здешевлення позич-
- 78. кового ресурсу, забезпечуєдосягнення соціально-економічного ефекту в процесі споживання учасниками рин- ку відповідного іпотечного продукту [2]. Для України розбудова іпотечного ринку є важливим та актуальним завданням на шляху подальшого ре- формування економіки і створення адекватного сучасним вимогам фінансового ринку з відповідною структу- рою та інституціональними складовими. При цьому розвиток іпотечного ринку вирішує як економічні проблеми активізації та ефективного використання фінансових ресурсів, так і соціальні завдання щодо залучення різних соціальних верств населення до задоволення своїх потреб через механізм фінансового ринку. Це визначає необхідність розробки і реалізації державної програми забезпечення даних процесів в Україні, їх теоретичне обґрунтування з врахуванням особливостей національної економіки та існуючих загальносвітових тенденцій в розвитку іпотечного кредитування [3]. У наш час економіка України, порівняно з минулим, радикально змінилася завдяки здобуттю незалежності в політичному та економічному аспекті, а також переходом до ринкової економіки. Саме тому я вважаю, що дослідження даної теми є доволі актуальним і доцільним на сучасному етапі розвитку банківської системи України. Однією з найважливіших проблем є те, що подальший, збалансований розвиток економіки нашої кра- їни стримується обмеженістю інвестиційних ресурсів. У разі їх капіталізації економіка може отримати величезні додаткові фінансові ресурси, забезпечені нерухомістю. Із розвитком іпотечного кредитування пов`язується можливість суттєвих якісних змін в економіці [4]. У цьому звязку дослідження питань щодо проблеми іпотечного кредитування та перспектив його розвитку в Україні набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання. В Україні до недавнього часу іпотечні відносини регулювалися лише Законом України “Про заставу”, зок- рема розділом II “Іпотека”. Це сприяло започаткуванню іпотеки, проте не забезпечувало достатніх правових умов для її прискореного розвитку. Якісним проривом у цьому плані стало прийняття Верховною Радою Украї- ни Земельного, Цивільного та Господарського кодексів, а також Законів України “Про іпотеку”, “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, “Про оцінку майна, майно- вих прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та “Про оцінку землі”. Тому зараз виключно актуальним стає питання практичної реалізації можливостей, що заявилися в рамках прийнятого законодавчого поля для подальшого розвитку іпотечного кредитування в Україні. В країні існує значний попит на “довгі” гроші, за допомогою яких можна здійснити капітальні вкладення в будь-яку сферу економіки, створити нові або реконструювати діючі потужності, започаткувати власний бізнес, збудувати або поліпшити житло. З іншого боку, на внутрішньому ринку країни є пропозиція грошей, які можна залучити на певних вигідних умовах. Свідченням тому є збільшення депозитів на рахунках населення в бан- ківській системі. При створенні відповідних стимулів пропозиція грошей може значно зрости за рахунок при- пливу коштів з тіньової економіки. Збільшення у зв’язку з цим ліквідності банківської системи спонукає банки диверсифікувати свої активи, у тому числі за рахунок іпотечного кредитування. Іпотечне кредитування може стати ефективною формою залучення вільних фінансових ресурсів, що і зу- 77 мовлює актуальність обраної теми. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об’єктів нерухомого майна за таких умов: − нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; − нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності. Суб’єктами вітчизняної іпотеки будемо вважати осіб (учасників), які діють в системі іпотечного кредиту- вання. Їх можна розділити на дві групи: основні і допоміжні (ті, які обслуговують іпотеку). Різноманіття способів погашення іпотечного кредиту, сплати процентів, зміни процентних ставок, встано- влення строків кредитування, можливість включення в кредитний договір додаткових умов, що впливають на ризик позичальника і кредитора, приводять до виникнення різних умов кредитування, які вибираються банка- ми залежно від обставин та кон’юнктури іпотечного ринку. Житлове будівництво безпосередньо впливає на стан багатьох галузей економіки, які працюють на внутрішній ринок країни. Перед Україною стоїть ще одна дуже велика проблема, що найтіснішим чином пов’язана з можливостями мобілізації ресурсів у житлову сферу. Йдеться про модернізацію, реконструкцію житлових будинків, так званих «хрущовок», побудованих у 50-ті – 60-ті рр. минулого сторіччя. Термін їх експлуатації фактично завершився. Більшість їх перебуває сьогодні в аварійному або передаварійному стані. Багато людей взагалі не мають вла- сного житла. На сьогоднішній день 3,5 млн. сімей і самотніх людей мешкають у комунальних квартирах, гурто- житках чи орендують житло у приватних осіб. На жаль, наша держава не змогла своєчасно створити необхідну правову базу, відпрацювати організаційні та економічні аспекти впровадження іпотеки в країні. Найпопулярні- шим забезпеченням наданих кредитів виступає застава, а саме: нерухоме майно житлового призначення. Отже, можна підсумувати, що в Україні розвиток іпотечного кредитування ще далеко від аналогічного по- казника в зарубіжних країнах. Крім того економіка ще відчуває значні наслідки фінансової кризи. Література 1. Жукова Н.К. Значення банківського кредиту для економічного розвитку // Збірник тез доповідей Третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”, Частина 2. – Тернопіль: Економічна думка, 2012. – с. 112 – 114. 2. Гроші та кредит: Підручник / М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І.Савлука. - К.: КНЕУ, 2011. - 602 с. 3. Євтух О. Т.„О кредите” // Актуальні проблеми економіки. – 2012. - № 7. с. 35 – 48. 4. Євтух О.Т. Розвиток банківської системи в умовах нової економіки // Вісник Національного банку України. – 2013. - №7. - с. 64 – 68. 5. Закон України № 2121-ІІІ від 7 грудня 2000 року “Про банки і банківську діяльність” з урахуванням змін // Інфодиск: Законодавство України. 6. Закон України № 898-ІV від 5 червня 2003 року “Про іпотеку” з урахуванням змін // Інфодиск: Законодавство України. 7. Закон України № 979-ІV від 19 червня 2003 року “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні серти- фікати” з урахуванням змін // Інфодиск: Законодавство України.
- 79. 78 Саенко М.В., студент 5 курсу гр. БС-091 Наук. керівник: к.е.н., доцент Демченко М. Ю. Чернігівський державний інститут економівки і управління ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ Сучасний етап розвитку економіки України висуває нові вимоги до економічної політики держави, де важ- ливу роль займає механізм макроекономічного регулювання. Центральний банк як головний орган державного регулювання в рамках своїх повноважень здійснює комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на дося- гнення цілей монетарної політики, щоб забезпечити відповідну цінову стабільність та припинити зростання інфляції на довгостроковий період. Стабільне економічне зростання на основі розширеного відтворення потребує активізації кредитної діяль- ності банків, нарощування ресурсів, покращання їх структури та залучення різних видів депозитів. На сьогодні актуальною залишається необхідність розробки нових ефективних інструментів для управління ліквідністю банківської системи, підвищення її ділової активності на депозитному та кредитному ринках. У науковій економічній літературі значна увага приділяється теоретичним та практичним проблемам гро- шово-кредитної політики в цілому. Вітчизняні та зарубіжні фінансисти та економісти прагнуть знайти шляхи стабілізації фінансово-економічної ситуації в післякризовий період. Результати цих досліджень знайшли своє відображення в працях В.І. Міщенка, С.В. Міщенко, В.С. Стельмаха, Т.С. Смовженко та ін. Разом з тим, недо- статньо висвітленими залишаються питання впливу центрального банку на депозитний та кредитний ринок в умовах перехідної економіці. Монетарна політика – один із видів макроекономічної політики, що є сукупністю заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на стан грошового обігу і кредитної сфери з метою контролю і регулювання пропозиції грошей, відсоткових ставок, ринків капіталу тощо. Монетарну політику ототожнюють із грошово-кредитною. Грошово-кредитна політика є політикою у сфері управління кількістю грошей в обігу. Грошова маса змінюється в результаті операцій центрального банку, комерційних банків і рішень суб’єктів фізичного (виробничого) сек- тору економіки [3]. Монетарна політика є дуже ефективним інструментом формування конкурентоспроможнос- ті національної економіки, оскільки здійснює безпосередній вплив на чинники, пов’язані з ціною та ціноутво- ренням і з відтворювальним процесом загалом. На сьогоднішній день стратегія України, що до розвитку еко- номіки в цілому тісно пов’язана з проведення ефективної монетарної політики та регулювання цієї політики зі сторони Національного Банку. Але грошово-кредитна політики, що проводилася НБУ має свої проблеми та можливості вирішення цих проблем. Основними з таких проблем є: - при використанні монетарних інструментів макроекономічного регу- лювання відсутня збалансованість дій; - монетарні заходи впливу на економіку мають короткостроковий хара- ктер, не переслідують стратегічних цілей грошово-кредитної політики держави; - динаміка монетарних агрега- тів в Україні залишається негативною; - у зв’язку з інфляційними процесами існує недовіра економічних суб’єктів до національної грошової одиниці, що спричиняє високий рівень доларизації економіки [4]. Фінансова криза, в якій опинилася Україна на сегодні починає тільки розвіватися, справила суттєвий вплив на дестабілізацію грошового та кредитного ринків. Це призвело не тільки до значних втрат і банкрутств фінан- сових інститутів, а також до сповільнення економічного зростання, зменшення довіри населення до фінансової системи, труднощів при проведенні грошово-кредитної політики центральним банком та іншим пробле- мам. Отже, досвід останньої кризи, 2007 – 2009рр. показав, що центральний банк не знайшли комбінованих інструментів, які б могли застосовуватися з однаковою ефективністю при різних ситуаціях грошово-кредитного ринку і забезпечували б досягнення основних цілей. Інструменти грошово-кредитної політики — це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впли- ває на цільові орієнтири грошово-кредитної політики. Особливістю інструментів грошово- кредитної політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й у реальному та зовнішньому секторах. За характером впливу на грошовий ринок інструменти грошово-кредитної політики поділяються на інструменти прямої дії (адміністративні) та опосередкованої, непрямої дії (ринкові). Інструменти прямої дії - це регулятивні заходи центрального банку, то мають форму обмежень, лімітів, ди- ректив. Вони спрямовані на обмеження сфери діяльності комерційних банків, зокрема визначають або обме- жують ціни (процентні ставки) чи обсяги (кредитів). Яскравим прикладом застосування інструментів прямої дії є встановлення центральним банком для комерційних банків «кредитних стель», тобто обмежень на обсяг кредитних вкладень. Інструменти опосередкованої дії - це регулятивні заходи впливу центрального банку на грошовий ринок шляхом формування на ринку відповідних умов, які визначають подальшу поведінку суб'єктів ринку. Інструменти опосередкованої дії ще називають ринковими, оскільки, застосовуючи їх, центральні банки про- водять операції за ринковими цінами і на добровільних засадах. В основному, всі регулюючі інструменти НБУ направлені на стабілізацію банківських установ, тому пріори- тетними інструментами його грошово-кредитної політики можна визначити: 1) процентну політику; 2) політику обов’язкових резервів; 3) операції на відкритому ринку; 4) політику рефінансування; 5) курсову політику [1]. Суттєвим чинником удосконалення грошово-кредитної політики є ширше запровадження принципу плано- вості, що передбачає прийняття єдиного плану – основних засад грошовокредитної політики, – як узгодженого плану дій Уряду і Національного банку України для встановлення єдиного державного узгодженого, скоорди- нованого режиму реалізації грошовокредитної політики. Цьому сприятиме і прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про координацію діяльності міністерств і відомств у межах реалізації основних засад гро- шовокредитної політики.
- 80. Отже, на нашудумку, грошово-кредитна політика НБУ повинна передбачати системні та скоординовані за- 79 ходи всіх інститутів з метою : - здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси; - забезпечення рівня купівельної спроможності національної валюти, який би дав змогу збалансувати інте- реси держави та інших суб’єктів господарської діяльності; - розвитку системи інституційних інвесторів і фінансових ринків; - стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему; - збільшення обсягів кредитування через інтенсифікацію кредитної активності банків; - забезпечення стійкості банківського сектору через підтримання ліквідності банків через систему рефінансування; - забезпечення зовнішньої платоспроможності держави [2]. Враховуючи такі завдання, грошово-кредитна політика повинна сприяти ліквідності фінансового ринку, зро- станню ефективності процентної політики, розвитку системи макроекономічного моделювання та прогнозу- вання макроекономічних монетарних показників. Література 1. Кривенко Л. В. Грошово-кредитні засоби регулювання економіки [Текст] : монографія / за заг. редакцією д-ра екон. наук Л. В. Кривенко / Л. В. Кривенко, О. М. Дутченко, М. І. Синюченко та ін. - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. – С 210-212 с. 2. Міщенко С.В. Удосконалення монетарної політики та регулювання фінансових систем // Вісник Національного банку України. – 2011. – №5. – С. 21 - 27. 3. Свірідов Є. Ю. Грошовокредитна і бюджетна політика як чинники економічної безпеки держави / Свірідов Є. Ю. // Проблеми розвитку і вдосконалення фінансової системи. – 2012. – С. 83–89. 4. Корнєєв В.В. Управління кредитними ризиками комерційних банків в умовах фінансової кризи / Корнєєв В.В. // Наука й економіка. – 2011. – № 1(21). – С. 38-43. Черненко В. В., Мринська О. О., студентки 5 курсу обліково-економічного факультету Наук. керівник: доцент Бриштіна В. В. Національний університет державної податкової служби України (м. Ірпінь) ПРОБЛЕМНІ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ АСПЕКТИ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В БАНКІВСЬКУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ Економічний розвиток в сучасних умовах характеризується посиленням впливу процесів глобалізації на усі сфери життя суспільства. З питанням доступу іноземного капіталу до вітчизняної банківської системи немину- че пов’язана участь України у загальносвітових процесах інтернаціоналізації банківської діяльності та фінан- сової глобалізації. Через це, питання впливу іноземного капіталу на діяльність банківської системи є досить актуальним і обумовлює доцільність проведення дослідження. Даним дослідженням займалися такі науковці як Герасименко В., Нетудихата К. Л., Чуб О., Шелудько Н. М. та багато інших. Процес прискорення інтеграційних процесів у банківській системі спричинили сучасні глобалізацій ні про- цеси шляхом присутності в ній іноземного капіталу. Погляди фахівців на наслідки для економіки приймаючої країни дуже розділилися, через активну діяльність іноземних банків. Розглянувши світовий досвід, можна побачити, що жодна країна не змогла створити ефективну економічну систему, відгородивши себе від світової економічної системи. Основу глобалізації світової економіки склада- ють створення спільних підприємств, взаємопроникнення окремих національних економік. В Україні дуже ви- сокий рівень проникнення іноземного капіталу в банківську систему, до того ж найбільшу активність ми спо- стерігаємо з таких країн, як Франція, Австрія, Італія, Росія та багато інших [1, с. 100 – 107]. На сьогодні у фінансовому та банківському секторі щороку збільшується кількість іноземного капіталу. Для того, щоб визначити вплив надходження іноземного капіталу в банківську систему України була використана модель динамічного нормативу [2, с. 57 – 59], яка дала змогу вивести узагальнюючу оцінку економічної ефек- тивності банківської системи. Беручи за основу індекси динаміки аналітичних показників, які характеризують економічну ефективність банківської діяльності, визначено інтегральні показники: стабільне значення у 2012- 2013 рр., а підвищується у 2011-2012 рр. Основною проблемою функціонування сучасної банківської системи є необхідність регулювання рівня кон- центрації банківського капіталу та його оцінка. Велика кількість малих банків досить суттєво впливає на розра- хунок простих індексів, що призводить до неможливості застосування їх для аналізу процесу концентрації. Криві концентрації показали те, що вони можуть бути промодельовані [3, с. 28 – 33]. Порівнявши тенденції показників збільшення присутності іноземного капіталу та концентрації банківського капіталу, можна говорити про суттєвий зв’язок цих процесів. Розрахований коефіцієнт показав наявність тако- го зв’язку. Модельні розрахунки показують, що стрімке зростання прибутків банківської системи спричинене процесами глобалізації і концентрації, що розглядалися при збереженні темпів концентрації капіталу, може перейти на деякий спад [4]. Отже, з вище сказаного можна зробити висновок, що прихід іноземного капіталу в банківську систему Укра- їни є об’єктивним процесом, який характеризується активною динамікою. Головним завданням є мінімізація недоліків при приходу іноземних банків. Для підтримки конкурентоспроможності місцеві банки повинні підтри- мувати рівень капіталізації. Для того щоб місцеві банки змогли утримати позиції на ринку банківських послуг, і посилити свою діяльність, їм необхідно займати активні позиції на конкурентному ринку. Література 1. Шелудько н. М. Іноземний капітал у банківському секторі України: тенденції, проблеми і перспективи / Н. М. Шелудько // Фінанси Украї- ни. – 2009. – №12. – С. 100 – 107. 2. Чуб О. Вплив іноземного капіталу на ефективність банківської системи України / О. Чуб // Вісник НБУ. – 2009. – №4. – С. 57 – 59. 3. Герасименко В. Концентрація банківського капіталу і методи оцінки його рівня / В. Герасименко // Всник НБУ. – 2010. – №4. – С. 28 – 33. 4. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс] – режим доступу: http//bank.gov.ua 5. Нетудихата К. Л. вплив іноземного капіталу на функціонування банківської системи України / Нетудихата К. Л. // Наукові праці. – Том 109. – Випуск 96. – 2010. – С. 21 – 25.
- 81. Секція Удосконалення методикита організації обліково-аналітичної роботи Секция Совершенствование методики и организации учетно-аналитической 80 работы Аврамишина В. К., студентка 4 курсу гр. ОА - 101 Наук. керівник: к.е.н., доцент Гливенко В. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ Незалежно від виду господарської діяльності, суб’єкти господарювання мають майно, завдяки якому здійс- нюють свою діяльність. Основною частиною майна підприємства є основні засоби, які йому необхідні для ви- готовлення певного виду продукції, робіт чи надання послуг. Облік основних засобів є однією із складних діля- нок практичної роботи бухгалтерів. Велика кількість об’єктів основних засобів, широкий спектр їх застосуван- ня, особливості перенесення вартості на новостворений продукт, потреби коригування вартостей зумовлюють великий практичний та теоретичний інтереси зі сторони бухгалтерів-практиків та науковців. Загальні питання обліку основних засобів висвітлені у працях відомих учених-економістів, таких як Бути- нець Ф.Ф., Власюк Г.В., Гуцайлюк З.В., Дрозд І.К., Кузьмінський Ю.А., Петрова І.В., Пушкар М.С. та інших. Аналізуючи праці зарубіжних і вітчизняних вчених та діяльність ряду підприємств, можна стверджувати, що облік основних засобів останнім часом дещо ускладнився та існують проблеми, які в свою чергу здійснюють вплив на процес управління виробництвом. На нашу думку, можна виокремити такі проблемні аспекти: - різні підходи до визначення сутності основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку; - проблема оцінки основних засобів; - проблеми вдосконалення системи нарахування амортизації; - проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку основних засобів. Згідно з П(С)БО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів чи надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (екс- плуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Разом з тим,згідно з П(С)БО 7 виділяють кілька критеріїв віднесення об’єктів до основних засобів: об’єкт бухгалтерського обліку повинен бути визнаний активом; використовуватися для чітко визначених цілей; мати очікуваний строк корис- ного використання більше одного року або операційного циклу; мати фізичну форму – бу- ти матеріальним активом. Положеннями підпункту 14.1.138 статті 14 ПКУ визначено, що основні засоби – матеріальні активи, у т. ч. запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капіталь- них інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн, невиробничих основних засобів і матеріальних активів), що при- значаються платником податку для використання у його господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Одночасно, згідно з ПКУ матеріальні активи вважаються основними засобами, якщо: об’єкти призначені для використання у господарській діяльності платника податків; вартість окремого об’єкта становить понад 2500 грн; очікуваний строк корисного використання (експлуатації) окремого об’єкта з дати введення його в експлуатацію перевищує один рік. Отже, податкове законодавство, на відміну від П(С)БО 7 «Основні засоби» встановлює вартісні критерії приналежності об’єктів до основних засобів. В окрему групу необхідно виділити проблеми оцінки основних засобів, які полягають у виборі вартості, за якою їх слід вимірювати. Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємства можуть використовувати один із двох методів оцінки вартості основних засобів: за первісною або за справедливою вартістю. Найпоширенішим способом оцінки в національній бухгалтерській практиці є відображення основних засобів за первісною вартіс- тю, яка складається з фактичних витрат на їх придбання чи виробництво. В умовах інфляції застосування пе- рвісної вартості при оцінці основних засобів може привести до негативних наслідків. На нашу думку, основними проблемами, які виникають в процесі оцінки основних засобів за справедливою вартіс- тю, є: - відсутні методичні основи обґрунтованого визначення вихідної оцінки основних засобів, що є дуже важливим; - при виборі об’єктивного методу оцінки основних засобів необхідно мати на увазі, що не існує такої оцінки, яка б задовольняла вимоги всіх користувачів фінансової звітності. Існують деякі проблеми, пов’язані з нарахуванням амортизації основних засобів. Головною з них є визна- чення строку корисного використання. Свобода, яка надана в цьому питанні підприємствам, призводить до того, що для однакових об’єктів основних засобів на різних підприємствах такий строк може відрізнятись. За- рубіжний досвід процесу нарахування амортизації свідчить про те, що прогресивним підходом є законодавчий поділ основних засобів на групи із встановленням строків корисного використання. При проведенні досліджень на підприємствах були виявлені наступні недоліки в обліку основних засобів :
- 82. - у первиннихдокументах з обліку основних засобів заповнюються не всі необхідні реквізити, значна кіль- кість інвентарних карток заповнюються лише в електронній формі; - на більшості підприємств не використовується рахунок 286, який згідно з законодавством про переведен- ня основних засобів до необоротних активів і груп вибуття повинен використовуватися у разі їх реалізації; - не завжди внутрішнє переміщення об’єктів оформлюється Актом приймання-передачі (внутрішнього пе- 81 реміщення) основних засобів тощо. Слід зазначити, що кожна господарська операція має бути документально оформлена. Основним регіст- ром аналітичного обліку основних засобів є інвентарна картка (форма ОЗ-6). Дані до неї заносять на підставі «Акту приймання - передачі основних засобів» (форма ОЗ-1), «Акту приймання–здачі відремонтованих, реко- нструйованих і модернізованих об’єктів» (форма ОЗ-2) та «Акту на списання основних засобів» (форма ОЗ- 3). На нашу думку, типова форма інвентарної картки не відповідає сучасним вимогам бухгалтерського обліку. Потрібно зазначити, що в цьому первинному бухгалтерському документі необхідно додатково вводити інфо- рмацію про: строк корисного використання; ліквідаційну вартість; вартість, що амортизується; справедливу вартість; метод нарахування амортизації; суму переоцінки об'єкта. Введення цих даних до інвентарної картки обліку основних засобів суттєво підвищить її інформативність та аналітичність. Ми вважаємо, що потрібно звернути увагу на проблеми підвищення ефективності та оперативності обліку необоротних активів підприємств, що потребує вирішення таких завдань : - подальше дослідження діючої методики нарахування амортизації та обліку зносу основних засобів; - удосконалення методики обліку основних засобів та впливу на них змін податкової політики. На нашу думку, організацію обліку основних засобів потрібно будувати з урахуванням таких основних факторів: - тривалого терміну використання необоротних активів, протягом якого їх необхідно обліковувати; - необхідність проведення ремонтів, модернізації, реконструкції основних засобів призводить до зміни їх первісних характеристик, які необхідно своєчасно відображати у регістрах обліку; - цінність об’єктів потребує адекватної організації процесів їх приймання, обліку наявності, а також списан- ня, які повинні забезпечувати їх цілісність і збереження у робочому стані. Реалізація вищезазначених дій дасть змогу удосконалити організацію та методику обліку основних засобів, підвищити його інформативність та аналітичність і прогнозувати ефективність використання основних засобів на підприємстві. Андрушко Н. П., студентка 4 курсу гр. ОА – 102 Наук. керівник: ст. викладач Биховець С. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМИ ВІДОБРАЖЕННЯ ПОДАТКОВИХ РІЗНИЦЬ В ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ Одним із важливих напрямів розвитку вітчизняної системи бухгалтерського обліку в сучасних умовах є ін- теграція різних облікових підсистем – власне бухгалтерського обліку і обліку для цілей податкових розрахун- ків. У цілому перспективи інтеграційних процесів в бухгалтерському обліку, на нашу думку, пов’язані, насампе- ред, із поглибленням зв’язків між цими підсистемами. Мета тез полягає в тому, щоби розкрити значення податкових різниць в обліку та охарактеризувати основні проблеми, які виникають у зв’язку з їх відображенням у фінансовій звітності. Спробуємо розібратися в ситуації навколо податкових різниць, що є найбільш суперечливою за останній рік. Відомо, що загалом податкові різниці пов’язані з різними підходами до визначення прибутку в бухгалтерсь- кому та податковому обліку. Причому вони виникають лише внаслідок здійснення господарських операцій, щодо яких існують різні оцінки та/або критерії визнання в бухгалтерському обліку та податковому законодав- стві. Базовим нормативним документом, який в Україні регламентує облік податкових різниць є ПБО «Податкові різниці». Одразу ж відзначимо, що аналогу даного П(С)БО у складі МСФЗ немає. У системі МСФЗ є лише МСФЗ 12 «Податки на прибуток», з яким співвідноситься П(С)БО 17 «Податок на прибуток». ПБО «Податкові різниці», прийнятий в 2011 році в Україні, визначив методологічні засади формування в бухгалтерському облі- ку інформації про податкові різниці та її розкриття у фінансовій звітності. Однак, питання необхідності обліку податкових різниць перейшло в розряд актуальних практично для всіх юридичних осіб, які згідно із законодав- ством є платниками податку на прибуток, у зв’язку із новаціями, запровадженими в іншому документі, а саме в Податковому кодексі. Необхідність обліку податкових різниць передбачена діючою редакцією Податкового кодексу України. Так, у Перехідних положеннях Кодексу визначено, що методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", публікується до 1 квітня 2011 року та набирає чинності з 1 січня 2014 року. Суб'єкти господарювання - платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податко- вих різниць починаючи із звітних періодів 2014 року. Сьогодні Україна прагне долучитися до кращого світового досвіду, але поки що порядок розрахунку подат- кових різниць можна назвати дещо «сирим», а відповідальність за його ігнорування у законодавстві належним чином не визначено. Маємо на увазі таке: 1. Є певні неточності у визначеннях термінів. Так, відповідно до пп. 14.1.188 ПКУ податкова різниця — це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III ПКУ «Податок на прибуток підприємств». А згідно з п. 3 Розділу І ПБО 27 податкова різниця — це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами,
- 83. визначеними податковим законодавством.Навіть на перший погляд очевидно, що з визначення у ПБО 27 ви- пала норма про міжнародні стандарти фінансової звітності. Тобто, визначення щодо одного й того самого пи- тання щонайменше не є ідентичними, а щонайбільше — провокують зайві запитання для тих, хто складає фі- нансову звітність за міжнародними стандартами. 2. Головний мотивуючий чинник запровадження обліку податкових різниць і відображення відповідної ін- формації у звітності полягає лише в тому, щоб змусити підприємства максимально розкрити контролюючим органам інформацію стосовно того, які конкретні чинники враховані або не враховані в розрахунку бухгалтер- ського і оподаткованого прибутку. Тобто органи ДПС цікавить питання розкриття інформації податкової звірки, за рахунок складення і подання якої можна буде легко порівняти показники податкової і фінансової звітності, а отже, це полегшить процес перевірок і збільшить можливість застосування штрафних санкцій у випадку з’ясування будь-яких неспівпадінь. Таким чином, звітування з податкових різниць додатково ускладнює звіт- ність для підприємства. Доповнення фінансової звітності, а саме форми № 2 «Звіт про фінансові результати» або в його новому форматі «Звіт про сукупний дохід» показниками податкових різниць, цю проблему тільки поглиблює і віддалює українську звітність від формату Звіту про сукупний доход за МСФЗ, у якому відповідних показників розрахунку податкових різниць не передбачено. 3. Вимоги до обліку різниць висувають досить суворі. Так, у п. 7 розділу ІІ ПБО 27 є застереження, що під час систематизації інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, у регістрах синте- тичного й аналітичного обліку, обов’язково проводять аналіз господарської операції на наявність податкових різниць. А у п. 9 зазначено, що інформація про тимчасові і постійні податкові різниці накопичується в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема шляхом виділення окремих граф для їх відображення (за відповідною класи- фікацією — тимчасова або постійна) або в інший спосіб, що забезпечуватиме реєстрацію і накопичення відпо- відної інформації для її розкриття у фінансовій звітності. Водночас чіткої класифікації таких різниць на сьогодні немає. 4. Оскільки за законодавчими нормами постійні й тимчасові податкові різниці відображаються у фінансовій звітності, наразі вони є винятково бухгалтерським показником, який визначає їх вплив на фінансовий резуль- тат підприємства, але не зачіпає об’єкта оподаткування податком на прибуток. 5. Платникові податків надано право (а не закріплено як безумовний обов’язок) за методикою, затвердже- ною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, вес- ти облік тимчасових і постійних податкових різниць і використовувати дані такого обліку для складання декла- рації з податку на прибуток. 6. Практично відсутня відповідальність для платників податків за ненадання інформації про податкові різ- ниці. Так, штрафні санкції, передбачені ст. 120 ПКУ, стосуються неподання чи несвоєчасного подання подат- кової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до неї. Тобто, податкових різниць вони не стосу- ються. Те саме випливає зі ст. 121 ПКУ щодо порушень встановлених законодавством строків зберігання до- кументів з питань обчислення і сплати податків і зборів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Отже, йдеться, що- найбільше, про притягнення платника до адміністративної відповідальності. Наразі вже є підстави говорити, що податкові різниці запроваджено не лише як третій вид податкового об- ліку, а з метою зміни в найближчому майбутньому порядку розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Наші припущення підтверджує і зміст розділу ІІ ПБО 27, аналізуючи який, можна дійти висновку, що планується запровадити розрахунок податкового прибутку (збитку) шляхом коригування обліко- вого прибутку (збитку) на постійні й тимчасові податкові різниці. Додатково це підтверджує Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73, який вніс зміни до П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітнос- ті». Разом із цим скасував П(С)БО 2, 3, 4 та 5, які визначали порядок подання, заповнення та затверджували самі форми Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів та Звіту про власний капі- тал відповідно. У зв’язку з прийняттям документа всі вимоги до основних форм фінансових звітів прописані у НП(С)БО 1, а самі форми стали його додатками, а саме: • Баланс (Звіт про фінансовий стан); • Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід); • Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом); • Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом); • Звіт про власний капітал (Звіт про зміни у власному капіталі). Але головне нововведення, на нашу думку, полягає в тому, що у Звіті про фінансові результати немає від- повідних розділів для розкриття інформації про постійні й тимчасові податкові різниці. Вирішення проблеми існування різних підходів в обліку для цілей складання фінансової і податкової звіт- ності, тобто максимальна інтеграція в обліку можлива за рахунок встановлення чіткого переліку податкових різниць за основними статтями звітності. Такий перелік має стати орієнтиром для суб’єктів господарювання, однак, він необхідний не для того, щоб змусити їх звітувати за складом цих різниць, а для того, щоб зробити розрахунок податку більш простим і зрозумілим для платників. Фактично пропонуємо, у складі розділу Податкового кодексу України, присвяченого податку на прибуток, закласти саме обмежуючі норми відносно постійних різниць і чітко окреслити норми відносно тимчасових різ- ниць, замість наведення докладного переліку всіх статей доходів і витрат, що мають бути віднесені до Декла- рації з податку на прибуток. Тим самим платник податку на прибуток отримує чітке розуміння, що не дозволя- ється або дозволяється лише за певних умов враховувати під час розрахунку прибутку для цілей оподатку- вання, але не здійснює дублюючих розрахунків доходів і витрат за всіма статтями для різних цілей за різними методиками. При тому вважаємо за доцільне відмовитися від ідеї формування звітності щодо конкретних податкових рі- зниць між бухгалтерським і оподатковуваним прибутком (тобто звітування щодо звірки прибутку) із здачею її до податкових органів у складі Звіту про сукупний дохід. Розкриття інформації щодо податкових різниць доці- льно здійснювати у Примітках до фінансової звітності відповідно до вимог МСФЗ 12 або П(С)БО 17. 82
- 84. 83 Бондаренко С.О., студент 4 курсу гр. ОА-102 Наук. керівник: к.е.н., доцент Клименко О. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ На початковому етапі свого функціонування податкова система України спричинила кризові явища у меха- нізмі розподілу фінансових ресурсів мільйонів громадян на користь держави, а тому сформувала чіткий сте- реотип несправедливості, який трансформувався в досить розвинений інститут приховування доходів. У цій ситуації податкове законодавство довело свою недієздатність в пошуку оптимального відношення податкових ставок, податкових пільг, які б враховували складну соціально-економічну ситуацію в країні на фоні кризових явищ у всіх сферах суспільного життя. У центрі будь-якої податкової системи знаходиться оподаткування особистих доходів. Це викликано не тільки тим, що всі суспільні відносини так або інакше замикаються на людину, працівника, а й тим, що тяжкість індивідуального податку на доходи багато в чому визначає рівень оподаткування іншими податками. Розвиток ринкових відносин, зростання цін, підвищення оплати праці-все це, змінюючи умови формування та викорис- тання доходів, вимагає великої рухливості податків. Таким чином, важливим є реформування і подальше вдо- сконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб, а також пошук шляхів зростання фіскального й регулюючого потенціалу особистого прибуткового оподаткування. Досвід розвинених країн засвідчує, що податок з доходів громадян – дієвий інструмент перерозподілу в умовах зрілої демократії із чітко визначеними умовами суспільного договору, із високим рівнем життя й дохо- дів населення, тому вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні повинно відбуватися в напрям- ку забезпечення принципу соціальної справедливості. Варто відзначити, що в країнах з розвиненою економікою частка індивідуального прибуткового податку в загальних надходженнях значно більша, ніж в Україні. Це пов’язано насамперед із запровадженням пропор- ційної ставки прибуткового податку, низькою податковою культурою населення та мізерним рівнем доходів. На відміну від США, де прибутковий податок сплачують заможні верстви населення, в Україні 95 % податку надходять із доходів до 700 грн. на місяць. По суті порушується головний принцип прибуткового оподаткуван- ня – принцип соціальної справедливості, що у свою чергу також впливає на частку надходжень із зазначеного податку. У багатьох країнах світу виділяються певні тенденції та спільні риси при побудові системи оподаткування доходів фізичних осіб, однак кожна країна має свої характерні особливості. Загалом же, існує проблема того, що оподаткування доходів характеризується соціальною несправедливі- стю. У зв’язку із цим у різних країнах проходить поетапне реформування цього виду оподаткування: розширю- ється його база, відбувається перебудова ставок, створюється більш однорідний режим оподаткування різних джерел доходу . У Швеції діють окремі умови оподаткування резидентів та нерезидентів. Для останніх діє єдина ставка 25 % незалежно від суми доходу. Резиденти сплачують податок двох видів: – муніципальний – дохід до визначеної суми оподатковується за ставкою 32 %; – національний податок – понад 80 % працівників, які мають доходи, менші за визначену суму, звільнені від його сплати. Для громадян, які мають доходи, що перевищують визначену суму, ставка становить 20 %. Для тих, хто має великі доходи ставка становить 50 %, середні – 30 %, а для низькооплачуваних працівників – 24 %. При розрахунку бази оподаткування з усіх доходів вираховуються витрати, які має робітник при одержанні цього доходу. Крім того, діє система персональних відрахувань. Досвід шведських колег варто переймати в тій частині, що стосується загальнонаціональної солідарності й справедливості.. Позитивним є використання досвіду США. У сучасних умовах із усіх джерел доходів Федерального бюдже- ту США найвагомішим є прибутковий податок із громадян, що забезпечує понад половину загального обсягу федеральних податкових надходжень. Згідно з податковою системою США доходи фізичних осіб можуть опо- датковуватися як окремо з кожного громадянина, так із доходу сім’ї загалом. Оподатковуваний дохід обклада- ється за прогресивною шкалою. При цьому платники податку поділяються на чотири категорії, які оподаткову- ються за різними ставками залежно від доходу. Ставка оподаткування коливається від 15 до 39,6 %. В останні роки з’явилася тенденція до зростання мінімуму доходів, що не обкладаються податком, та до зменшення його максимальної ставки. Крім того, оподаткування доходів найбідніших верств населення, що перевищують прожитковий мінімум, але не є значними, часто здійснюється за зниженими номінальними ставками. Наприклад, у Великобританії — за ставкою 10 % (тоді як найзаможніших - за ставкою 50 %), Португалії - 10,5 % (42 %), Франції - 14,8 % (45,8 %). Завдяки комплексу зазначених заходів реальна ставка податку на дохід незаможних громадян в країнах Є С є або від'ємною (окрім того, що податок не стягується, з бюджету ще і надаються субсидії), або вкрай низь- кою. За дослідженням Національного інституту стратегічних досліджень, для найманого працівника, який отримує дохід на рівні середньої зарплати та має на утриманні двох дітей і дружину, реальна податкова став- ка складає в Німеччині «мінус» 2,8 %, у Греції — 0,6 %, в Іспанії — 3,4 %, у Великобританії - 8,7 %. У країнах Центральної Європи з перехідною економікою (Угорщина. Польща, Словаччина, Чехія) фактичний рівень опо- даткування коливається від «мінус» 5,3 % (Словаччина) до «плюс» 5,3 % (Чехія). Таким чином, найбідніші верстви населення країн ЄС або взагалі не сплачують персональний податок (а часто, навпаки, ще й отримують доплати), або сплачують невелику частку свого доходу. Така політика є при- кладом ефективного застосовування принципу соціальної справедливості податкових систем.
- 85. В Україні жреальна ставка податку на доходи фізичних осіб для незаможного найманого працівника скла- дає 14,5 % (із врахуванням пільг, знижок та винятків). Вищою, ніж в Україні, є фактична ставка оподаткування громадян з низькими та середніми доходами тільки у скандинавських країнах (24-26 %) та Бельгії (15,2 %). Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновки: 1. Необхідно відмовитися від спроб суто фіскального підходу до наповнення бюджету. Основним критері- єм має слугувати максимізація функції суспільного добробуту. 2. Потрібно виправити недоліки чинного законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, вклю- чаючи порушення існуючої ієрархії доходів. Для цього слід замінити податкову соціальну пільгу на неоподат- ковуваний мінімум доходів громадян, що змусить уряд дотримуватись його законодавчо встановленого розмі- ру – не нижче розміру прожиткового мінімуму, установленого на відповідний бюджетний рік, або хоча б поета- пно до нього наближатися, та відновити економічну суть цього терміну, якою є мінімальна сума видатків на просте відтворення спроможності людини до праці. 3. Система оподаткування доходів громадян має бути прогресивною. Однак прогресія повинна бути роз- рахована таким чином, щоб ураховувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян. 4. Реформування прибуткового оподаткування доходів фізичних осіб має відбуватися в комплексі з рефо- рмуванням усього податкового навантаження на фонд оплати праці (Пенсійний фонд та фонди соціального страхування), щоб мати оптимальне податкове навантаження й повну легалізацію доходів громадян. Отже, реалізація на практиці іноземного досвіду має на меті сприяти як найшвидшому переходу до нової сталої та дієвої системи оподаткування, яка ґрунтуватиметься на всебічному поєднані найкращих передових методів та запозичених позитивних елементів із досвіду податкових систем зарубіжних країн, що дало б по- штовх до посилення соціальної складової системи оподаткування. Література 1.Мартиненко В. П. Основні напрями розвитку оподаткування доходів фізичних осіб // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - 84 №5. - С. 70-73. 2.Іванський А.Й. Перспективи розвитку оподаткування доходів фізичних осіб в Україні з урахування європейського досвіду // Наше право. - 2011. - №1. - С. 81-87. 3. Демченко Т. М. Податок з доходів фізичних осіб у системі державних доходів // Регіональна економіка. - 2007. - №2. - С. 270-276. 4.Нікітішин А. О. Використання іноземного досвіду при оподаткуванні доходів фізичних осіб // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – №6. – С. 80-83. Вареник Т. А., студентка 4 курсу гр. ОА-102 Наук. керівник: к.е.н., доцент Гливенко В. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОСОБЛИВОСТІ СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ЖИТЛОВУ НЕРУХОМІСТЬ В УКРАЇНІ Податкова система - найважливіший інструмент державної економічної політики і регулювання ринкових відносин, яка являє собою сукупність встановлених податків, а також принципів, форм і методів їх встанов- лення, зміни, скасування, справляння та контролю. Впровадження податку на нерухомість є важливим кроком на шляху розвитку системи місцевого самоврядування, оскільки місцева влада направляє отримані кошти на перетворення в найбільш важливих сферах на конкретній території. Існує величезна кількість невирішених питань, які необхідно вирішувати комплексно, з урахуванням прин- ципу справедливості оподаткування, а також економічної суті податку на нерухомість. Одним з найбільш обго- ворюваних питань є обкладення податком саме житлової нерухомості. Нежитлова нерухомість взагалі не є об'єктом оподаткування. Разом з тим, формулювання назви статті Кодексу передбачає регулювання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а поняття «нерухоме майно» за своєю суттю охоплює як житлову, так і нежитлову нерухомість. Введення податку на нерухомість в Україні багато в чому зумовлено необхідністю підвищувати ефектив- ність системи оподаткування шляхом пошуку найбільш надійних, стабільних й об'єктивних джерел сплати по- датків, що не порушують господарські процеси як на мікро, так і на макрорівні. Податком обкладаються об’єкти житлової нерухомості, втому числі їх частки, будови, що належать до жит- лового фонду, а саме житлові будинки, прибудови до них, житлові будинки садибного типу, квартири, котеджі та кімнати у багатосімейних квартирах. Платниками податку на нерухомість виступають фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти - власники об’єктів житлової нерухомості. Податком обкладатися не буде житло, що знаходиться у власності держави або територіальних громад; житло розташоване в зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення; будівлі дитячих будинків сімейного типу; садові або дитячі будинки, але не більше такого об’єкта на одного платника податку; об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника; гуртожитки; об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, ви- знаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину. Згідно із законодавством власники об’єктів житлової нерухомості, які підлягають оподаткуванню, сплачува- тимуть податок за 2013 рік у наступному - 2014 році. Враховуючи нові правила оподаткування житла, грома- дяни, які вже сплатили податок, зможуть повернути сплачені кошти. Для цього їм потрібно звернутися із за- явою до територіальних органів Міністерства доходів. Разом з цим, сплачені кошти в 2013 році можуть бути зараховані для сплати податку у 2014 році. Відповідно до Податкового кодексу для подання заяви щодо пове- рнення надміру сплачених коштів у платників податку є три роки. Водночас до 31 грудня 2013 року власники могли здійснити звірку даних на підставі оригіналів документів про право власності на об’єкти житлової неру-
- 86. хомості та прожитлову площу таких об’єктів. Для цього потрібно було звернутися до податкової інспекції за місцем реєстрації власника нерухомості. Розмір податку визначається щорічно місцевими радами. ПКУ встановлює обмеження, що розмір податку в будь-якому випадку не може бути більшим ніж: 1% від розміру мінімальної зарплати (на 1 січня кожного року), для квартир, житлова площа яких не більша 240 квадратних метрів, а також для будинків, житлова площа яких не більше 500 метрів. У 2013 році це 11,47 грн. за 1 квадратний метр житлової площі; 2,7% від розміру мініма- льної зарплати (на 1 січня кожного року), для квартир, житлова площа яких більша ніж 240 квадратних метрів, а також для будинків, житлова площа яких більша ніж 500 метрів. У 2013 році це 30,97 грн. за 1 квадратний метр житлової площі; а також - 1 відсоток - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв. метрів; 2,7 відсотка - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв. метрів. Нововведеною нормою Податкового кодексу України роз’яснюється, хто повинен сплачувати податок на нерухомість, якщо об’єкт знаходиться у власності декількох осіб. Якщо об`єкт нерухомості перебуває у спіль- ній частковій власності кількох громадян, або у спільній сумісній власності з поділом в натурі, то кожен з них окремо сплачує податок на належну йому частку. Окрім того, відповідно до змін, внесених до Податкового кодексу щодо об’єктів житлової нерухомості, та- кож переглянуто розміри житлової нерухомості, на яку будуть поширюватись пільги. Так, база оподаткування об’єкта / об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, якщо їх загальна житлова площа не перевищує 120 кв. м. Для власників бу- динків «пільгова площа» визначена у розмірі 250 кв. м., знову ж таки незалежно від того, якою кількістю будин- ків володіє особа. Якщо у власника є і квартира, і будинок загальною житловою площею до 370 кв. м., він та- кож не сплачуватиме податок на нерухомість. Однак, якщо об’єкти оподаткування використовуються власниками для одержання доходів, тобто надають- ся в оренду, лізинг або використовуються у підприємницькій діяльності, пільга на них не діє. Також якщо житло перебуває у спільній сумісній власності декількох осіб, але не виділено в натурі тоді по- даток сплачує один за згодою всіх сторін, якщо інше не встановлено судом. Про необхідність сплатити податок фізичних осіб повідомлять працівники податкової служби, вручивши їм особисто або направивши поштою податкові повідомлення - рішення, в яких будуть вказані суми податку на- лежні до сплати. Податкове повідомлення – рішення вважається надісланим фізичній особі, коли його вручено йому особис- то або його представникові чи надіслано на адресу місця проживання або останнього відомого її місце знахо- дження з повідомленням про вручення. При цьому, якщо пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення – рішення, через його відсутність за місцем проживання, його відмови прийняти податкове по- відомлення – рішення або з інших причин, тоді податкове повідомлення – рішення вважається врученим плат- нику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначеною причиною невручення. Фізичні особи сплачуватимуть податок за місцем податкової адреси (місцем реєстрації), а не за місцезна- ходженням об‘єктів нерухомості; дані про житлову площу податкова бере з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; сума податку та реквізити сплати зазначаються в податковому повідомленні-рішенні яке надходить платнику до 1 липня року, за який сплачується податок; податок необхідно сплатити протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення. Якщо податок не сплачений у відповідний термін, то згідно ст. 126 ПКУ необхідно сплатити штраф в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, розмір штрафу становить 10% суми податку; при за- тримці більш ніж 30 календарних днів штраф 20% суми податку. Якщо купується нове житло, в такому разі податок буде сплачуватися за місцем в якому виникло право власності на таке житло. У разі зміни власника житла протягом календарного року попередньому власнику необхідно буде сплатити податок з 1 січня цього року, до початку того місяця в якому він перестав бути влас- ником житла, а вже новому власникові потрібно буде сплачувати податок за період в якому він став власником і зареєстрував право власності на себе. Розглянувши особливості нарахування та сплати податку на житлову нерухомість в Україні, можна сказати, що безумовно, для об'єктивності справляння податку на нерухомість необхідно брати за основу для оподаткування вартість об'єкта, а не розміри його площі. Уряди багатьох країн давно використо- вують ринкову або нормативну вартість житла, як базу для її оподаткування. 85 Вареник Т. А., студентка 4 курсу гр. ОА-102 Наук. керівник: к.е.н., доцент Полякова О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ ЗА ВІТЧИЗНЯНИМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ Необхідність стандартизації фінансового обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем визначається розвитком процесів економічної інтеграції країн, створенням міжнародних корпорацій, вільних економічних зон, створенням та функціонуванням спільних підприємств, реалізацією спільних проектів. Метою дослідження є аналіз особливостей обліку запасів по міжнародних та вітчизняних стандартах, ви- явлення відмінностей задля вдосконалення механізму інтеграції міжнародних стандартів до національної сис- теми обліку. Об’єктом дослідження є облік запасів по міжнародних та вітчизняних стандартах. Предметом дослідження є особливості оцінки запасів по міжнародних та вітчизняних стандартах.
- 87. Важливою умовою правильноїорганізації обліку виробничих запасів є їх відповідне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції‚ яку вони виконують у процесі виробництва. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) виробничі запаси на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва У світовому співтоваристві при сучасному зростанні ділової міжнародної активності й обсягів іноземних інвестицій проблема порівняння бухгалтерських стандартів набуває великого значення. Розмаїття стандартів може скоротити інтернаціональні потоки капіталу й у такий спосіб зашкодити економічному розвитку. Україна не повинна стояти осторонь від тих тенденцій, які обумовлюють сьогодні розвиток ринку капіталів. У жодній країні світу фінансовий ринок не може розвиватися у відриві від ринку міжнародного. У першу чергу це стосується країн із перехідною економікою, у яких ринки капіталу споконвічно створювалися багато в чому завдяки іноземним інвестиціям. Незважаючи на те, що всі національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України (П(С)БО) значною мірою ґрунтуються на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО), вони не тотожні. Однак ряд важливих питань методології й організації бухгалтерського обліку в сучасних умовах залишаються дотепер не вирішеними. Це стосується насамперед гармонізації бухгалтерського обліку й фінансової звітності, а також визначення основних шляхів удосконалення бухгалтерського обліку в Україні на основі міжнародного досвіду. Національний П(С)БО 9 «Запаси» розроблявся на основі МСБО 2 «Запаси», тому вони мають такі спільні 86 моменти: 1) щодо сфери їх застосування – застосовується до всіх запасів, за винятком: а) незавершеного виробниц- тва за будівельними контрактами, включаючи безпосередньо пов’язані з ними контракти з надання послуг; б) фінансових інструментів; в) біологічних активів, пов’язаних із сільськогосподарською діяльністю та сільсько- господарською продукцією на місці збирання врожаю (п. 2 МСБО 2, п. 3 П(С)БО 9); 2) основні поняття – запаси, чиста вартість реалізації, справедлива вартість (п. 6 МСБО 2, п. 4, п. 26 П(С)БО 9); 3) визначення поняття «запаси» – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту вироб- ництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (п. 6 МСБО 2, п. 4 П(С)БО 9); 4) оцінювання запасів: – методів оцінювання запасів при їх вибутті – ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних за- трат; ціни продажу (п. 21, п. 24, п. 25, МСБО 2, п. 16 П(С)БО 9); – на дату балансу – запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю (собівартістю) або чистою вартістю реалізації (п. 9 МСБО 2, п. 24 П(С)БО 9); 5) розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності – методи оцінювання запасів; балансова вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансова вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації та ін. (п. 3 МСБО 2, п. 29 П(С)БО 9). У вітчизняному положенні визначено порядок визнання, оцінки та документального оформлення руху запасів, а в міжнародному аналізі більша увага приділяється визначенню термінів, пов’язаних із використан- ням запасів. Відповідно до МСБО 2, запаси – це активи, які: 1. Утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності. 2. Перебувають у процесі виробництва для такого продажу або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг. Необхідно відзначити, що визначення запасів у П(С)БО 9 майже ідентичне. За винятком того, що в остан- ньому пункті крім споживання у виробничому процесі або при наданні послуг зазначене можливе споживання запасів у керуванні підприємством. Таке доповнення є цілком доречним, тим більше, що процес виробництва – це не процес здійснення якої-небудь діяльності. Процес виробництва, наприклад, не містить у собі такі про- цеси, як заготівля, збереження або реалізація. Варто відзначити, що у МСБО 2 так і в П(С)БО 9 до запасів відноситься готова продукція і незавершене виробництво. Взагалі, визначення вартості запасів є головною метою МСБО 2, як сказано в самому стандарті, що підкреслює значення даного процесу. Відповідно до п. 6 МСБО 2, запаси слід вимірювати за найменшим з двох показників: собівартістю або чис- тою вартістю реалізації. Питання оцінки запасів досить дискусійне. У світовій та вітчизняній літературі є різні підходи відносно оцінок та їх класифікації. П(С)БО 9 передбачає, що виробничі запаси відображаються в бухгалтерському облі- ку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Результати за- стосування різних методів оцінки собівартості запасів залежать від системи їх обліку, прийнятої на підприємс- тві. У міжнародній практиці існує дві системи обліку запасів: періодична і постійна. При застосуванні періодичного обліку запасів кількість і собівартість вибулих запасів визначається розра- хунковим способом, а наявних на підставі проведеної інвентаризації. При постійній системі обліку запасів у кожний момент відомо, яка кількість одиниць запасів використана і надійшла на підприємство. Облік наявності та руху запасів в Україні здійснюється лише на рахунках у системі постійного обліку запасів. Отже, сьогодні міжнародні стандарти не тільки узагальнюють накопичений досвід різних країн, але й активно впливають на розвиток національних систем бухгалтерського обліку й звітності. Ці причини вплинули на вибір МСБО як орієнтира для реформування системи бухгалтерського обліку й звітності України.
- 88. 87 Жимолостнова М.Ю., студентка гр. ОА-092 Наук. керівник: ст. викладач Маркова Н. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ На сьогоднішній день економіка України побудована на принципах ринкових відносин, які визначають під- ходи і вимоги до системи обліку та зміст економічної інформації, що надається зовнішнім і внутрішнім користу- вачам. Слід відмітити, що в реформах, які стосувались обліку в Україні, значно більшу увагу було приділено фінансовому його аспекту, ніж управлінському. Тому проблема формування управлінського обліку є актуаль- ною, адже для ефективного управління і швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища необхідно використовувати оперативну інформацію, формування і надання якої ї є головним завданням управлінського обліку. Діяльність будь-якого підприємства спрямована на отримання максимального прибутку. Для виробничого підприємства поставлена мета, досягається за допомогою оптимального випуску та реалізації готової продукції, товарів робіт та послуг. Забезпечення позитивного фінансового результату діяльності підприємства сприяє ефективна система управлінського обліку, яка формує дані, щодо запасів готової продукції на складі, своєчасності та правильності її оприбуткування, забезпечення її збереження, своєчасності відвантаження та виконання договірних зо- бов’язань перед покупцями та замовниками. За даними управлінського обліку готової продукції керівництво підприємства отримує інформацію, щодо наявності та руху готової продукції, що дає можливість своєчасно приймати управлінські рішення, щодо зміни обсягу випуску продукції, зміни її ціни, зміни асортименту та інше. Необхідно відмітити, що значну частку в економіці займає малий бізнес, так як, незалежно від тієї частини валового внутрішнього продукту, що він виробляє, цей сектор економіки створює нові робочі місця і вирішує різні соціальні завдання [3]. Відповідно у малих підприємствах є значно менше ресурсів для реалізації своєї діяльності, і кожна одиниця власності підприємства повинна використовуватись розумно та з максимальною ефективністю. Особливістю є те, що на малих підприємствах управлінські функції виконують не вузькоспеціа- лізовані служби та фахівці, а обмежена кількість працівників, яким часто не вистачає досвіду для того, щоб вести управлінський облік. Для ефективного управлінського обліку готової продукції на підприємстві необхідно ведення та складання такої внутрішньогосподарської звітності, яка б сприяла прийняттю оперативних та стратегічних рішень, щодо виготовлення готової продукції та її реалізації. З метою надання методичної допомоги, необхідна розробка типового положення щодо впровадження сис- теми управлінського обліку, яке б мало не тільки рекомендаційний характер, а й розкривало сутність такого обліку, принципи, допомагало у виборі підходів, прийомів з урахуванням таких факторів, як: - зовнішні умови функціонування підприємства, - форма власності та організаційно-правова форма; - розміри підприємства, обсяги та вид діяльності; - податкова політика; - стратегічні цілі та завдання підприємства; - ступінь автоматизації фінансово-господарської роботи; - рівень компетентності та освіченості кадрів. Все це повинно мати вигляд методичних рекомендацій або стандартів бухгалтерського обліку з урахуван- ням необхідної нормативної бази, адже, як правило, саме їй приділяють велику увагу на підприємствах. Також в методичних рекомендаціях необхідно запропонувати (запровадити) типові форми звітності, які б слугували базою для розробки власних форм безпосередньо на підприємстві. На етапі випуску продукції і передачі її на склад доцільно складати звітність про виробництво продукції, робіт та послуг у розрізі підрозділів виробництва. У цій звітності, можуть формуватися дані, щодо наймену- вання продукції, одиниці виміру, об’єм випуску, план випуску, відхилення від плану. Джерелами інформації для складання звітності, виступатимуть такі документи, як: накладні приймання та видачі готової продукції, акти передачі готової продукції, відомості випуску продукції. Для контролю запасів готової продукції та отримання інформації про можливість її відпуску, необхідно фо- рмувати звітність про реалізацію та залишки готової продукції, яка може містити дані, щодо місячного плану по реалізації, про об’єм реалізації, дані щодо залишків готової продукції та дані про допустимий мінімальний за- пас її на складі. Цей звіт необхідно вести по кожному виду готової продукції. За даними звітності можна сфор- мувати висновки про виконання плану з реалізації продукції та про залишок готової продукції на складі. Також доцільним для підприємств є розробка графіків відвантаження замовлених обсягів в системі управ- лінського обліку реалізації продукції. Особливо важливим це є для підприємств із широким асортиментом продукції, значним обсягом виробництва та великою кількістю покупців. На практиці контроль за виконанням договорів зосереджується лише у відділі збуту, тому управлінський облік треба доповнити функцією чіткого контролю за цим безпосередньо в центрах відповідальності. При цьому повинен забезпечуватися взаємо- зв’язок між відділом збуту підприємства та його центрами відповідальності щодо контролю за виконанням до- говорів. Важливим елементом управлінського обліку є управління витратами, яке нерозривно пов’язано з поняттям готової продукції. Тому існує необхідність в створенні єдиної системи управління з певними принципами та інструментами [1].
- 89. Зниження й оптимізаціявитрат, особливо собівартості продукції, є одними з основних напрямків удоскона- лювання економічної діяльності кожного підприємства. Підвищення технічного рівня виробництва, удоскона- лювання організації виробництва і праці призводить до зниження матеріальних витрат і витрат на заробітну плату Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їх використання, скоро- чення відходів і втрат у процесі виробництва та збереження, повторне використання матеріалів, впроваджен- ня безвідходних технологій. Для того, щоб аналізувати і контролювати витрати, необхідно сформувати управлінський робочий План рахунків, який забезпечить ведення аналітичного обліку за напрямками, які необхідні для управління витрата- ми, організувати облік витрат за центрами відповідальності, визначити нормативні показники в бізнес – плані. Важливо зазначити, що для вирішення проблеми управління витратами та ефективності господарювання під- приємству потрібен індивідуальний підхід до вибору існуючих систем управління витратами, а в низці випадків до формування власної системи управління з урахуванням галузевих особливостей, організаційної структури і масштабності підприємства [2]. Таким чином, ведення управлінського обліку на підприємствах з метою вдосконалення обліку готової про- дукції є вимогою часу та ринкових умов. Розроблена система обліку повинна бути спрямована на полегшення отримання інформації, а також здійснення управлінської роботи, та ні в якому випадку не ускладнювати обліковий процес. В процесі обліку випуску та реалізації готової продукції формуються важливі показники, такі як: собівартість готової продукції, обсяг виробництва продукції, виручка від реалізації, що у підсумку вплива- ють на фінансовий результат діяльності підприємства. Тому управлінський облік готової продукції займає одне з провідних місць у загальній системі управління підприємством, а його розробка і удосконалення є частиною загального процесу реформування системи бухгалтерського обліку в Україні. Література 1. Воронова О. С. Роль управлінського обліку в управлінні діяльністю підприємства / О. С. Воронова // Управління розвитком. - 2013. - № 88 15. - С. 122-124. 2. Левицька С. О. Управлінський та внутрішньогосподарський облік: завдання, мета, чинники ефективного впровадження / С. О. Левиць- ка // Бухоблік і аудит. – 2011. − №2. – с. 27-35. 3. Півнюк О.П. Проблеми впровадження управлінського обліку на підприємствах в умовах глобалізації економіки України [Електронний ресурс] / О.П. Півнюк. – Режим доступу: http://nauka.zinet.info/6/pivnyuk.php Жукова М. Ю., студентка 5 курсу гр. ОА-092 Наук. керівник: ст. викладач Бондаренко Д. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ОФОРМЛЕННЯ, ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ВИТРАТ Безліч організацій стикається з потребою проводити представницькі заходи. Витрати на зустрічі з контр- агентами та переговори, на яких установлюють або підтримують співробітництво, стали невід’ємною складо- вою затрат комерційних організацій. Облік та оподаткування таких витрат мають свої особливості. На сьогодні в Україні нормативним актом, що регулює такі питання, як склад і зміст витрат на представницькі цілі, є наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Норм коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання» (далі – Наказ №1026). Його вимоги поширюються лише на бюджетні установи. Інші підприємства цей документ мають право використовувати тільки у якості довідкового, оскільки досі законодавством не визначено єдиний для всіх підприємств документ, який би регулював визна- чення, склад і порядок оформлення представницьких витрат. Отже, згідно з Наказом №1026 представницькі витрати – це витрати бюджетних установ на прийом та об- слуговування іноземних представників і делегацій, що прибули за запрошенням для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв’язків, установлення й підтримки взаємовигідного співробітництва. Підсумовуючи вищевикладене, можна зазначити, що представницькі витрати – це витрати, спрямовані на проведення прийому представників, делегацій, клієнтів (у тому числі потенційних), а також підтримання та розширення ділових відносин підприємства в процесі господарської діяльності. До таких витрат можуть відноситися витрати на: проведення офіційного прийому представників, транспортне забезпечення представників, заходи культурної програми, буфетне обслуговування під час переговорів, оплату послуг пере- кладача, який не перебуває в штаті підприємства, оплату номерів у готелях, тощо. Важливим моментом для обліку представницьких витрат є наявність та правильність їх документального оформлення. Оформлення первинних документів із порушенням, їх недостовірність, відсутність ускладнюють обґрунтування представницьких затрат в обліку. Обов’язкові реквізити первинних документів, якими належало б оформляти представницькі витрати, містив наказ Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України № 88 «Про затвердження Норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядку їх витрачання» від 12.11.1993 року, котрий на даний час вже втратив чинність. А саме: дату, місце, програму проведення ділової зустрічі (прийому), запрошених осіб, представників підприємства, що приймає делегацію, розмір витрат. У Наказі №1026 аналогічного переліку не визначено. Тому, оскільки відсутні чітко визначені підстави для застосування комерційними підприємствами норм даного наказу, вони мають повне право самостійно за- тверджувати документи, що регламентують документообіг, порядок здійснення та списання представницьких витрат з метою їх обліку та контролю. Можна закріпити порядок відображення таких витрат і складання їх
- 90. кошторису в обліковійполітиці підприємства або в Положенні про представницькі витрати. У кошторисі дос- татньо прописати граничну суму, яку підприємство може витратити за рік на представницькі цілі. Головною умовою для включення представницьких витрат до складу податкових є належним чином оформлені первинні документи, котрі підтверджують зв’язок таких витрат із господарською діяльністю платни- ка податків. Тому фахівці радять до пакету документів з оформлення представницьких витрат включити: наказ про проведення офіційного прийому чи презентації; запрошення, надіслане представникам іншої організації (у вигляді листів, надісланих й отриманих за допомогою поштового, факсимільного й електронного зв’язку); програму офіційного прийому чи презентації; плановий кошторис представницьких витрат; акт на списання представницьких витрат; звіт про фактичні представницькі витрати; журнал реєстрації учасників представницького заходу. Розпорядчим документом керівника підприємства визначаються особи, відповідальні за прийом представників інших підприємств з питань комерційної діяльності. Програма проведення прийому має містити перелік заходів, які плануються, дату і місце їх проведення, список запрошених осіб і представників сторони, що організовує офіційний прийом. Представники і делегації, які прибудуть на переговори мають бути офіційно запрошені на підприємство. У тому випадку, коли під час проведення ділової зустрічі сторони не дійшли згоди й не уклали договір, необхідно документально підтвердити цей факт. Для підтвердження ефективності і правомірності використан- ня коштів слід завершувати такі переговори щонайменше підписанням протоколу про намір укласти договір (здійснити операцію) у довільній формі, підписаний представниками обох сторін. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» представницькі витрати, як і загальні корпоративні витрати, відносять до адміністративних. Якщо ж понесені витрати позиціонуються з рек- ламою або залученням клієнтів, їх класифікують як витрати на збут. Отже, нарахування таких витрат підприємства відображають в дебеті рахунку 92 «Адміністративні витрати» (93 «Витрати на збут») у кореспонденції з рахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Податковим кодексом України (далі – ПКУ) також передбачено включення представницьких витрат до складу адміністративних (або збутових, якщо їх спрямовано на рекламу чи залучення клієнтів). Датою виз- нання таких витрат є звітний період, у якому їх було здійснено. Тобто, представницькі витрати відображаються у податковому обліку за фактом оформлення документів, які підтверджують їх здійснення, незалежно від їх сплати (за методом нарахування). Варто зауважити, що ПКУ не регламентує розмір представницьких витрат. Також відсутні обмеження щодо готівки, яку підприємство може використати на представницькі цілі та рекламу, як це було раніше. Разом з тим, не включають до складу представницьких витрат витрати, не пов’язані із провадженням господарської діяльності, а саме витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб. Плановий захід повинен відповідати предмету, меті та напрямкам господарської діяльності підприємства, і працівники, котрі беруть участь у ньому від сторони, яка приймає, повинні мати пряме відношення до питань, розглянутих під час офіційної зустрічі. Однією з умов для врахування витрат при визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток є підтвердження таких витрат первинними документами, що фіксують їх здійснення таким платником податку та обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Витрати на проведення представницьких заходів для прийому як вітчизняних, так і іноземних делегацій можуть включатись до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за умови наявності, зокрема, наказу про проведення офіційного прийому, кошторису витрат, актів виконання робіт, на- кладних на відпуск продукції, товарів зі складу тощо та інших належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують зв’язок цих витрат з господарською діяльністю платника. Нарахований (сплачений) ПДВ у зв’язку зі здійсненням представницьких затрат у межах господарської діяльності підприємства включають до складу податкового кредиту звітного періоду. Датою виникнення права на податковий кредит є день події, що сталася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податків на оплату товарів, послуг; дата одержання платником податків товарів, послуг, підтверджена податковою накладною. Документально підтверджені представницькі витрати не обкладаються податком на дохід фізичних осіб. Зазначене правило діє для обох сторін – як для тієї, що направляє, так і для тієї, що приймає представників, клієнтів. При цьому такі витрати можна здійснювати за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платникові податків під звіт роботодавцем. Головною умовою є господарська спрямованість витрат, а також їх документальне підтвердження. Література 1. Податковий Кодекс України: від 02.12.2010 р. № 2755-VІ ВР (зі змінами та доповненнями) / Верховна Рада України. – Режим доступу: 89 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755‐vi. 2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ від 30.11.1999 р. №291 / Міністерство фінансів України – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99. 3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: Наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (зі змінами та доповненнями). – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288‐00. 4. Про затвердження Норм коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання: Наказ Міністерства фінансів Укра- їни від 14.09.2010 р. N 1026. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0956‐10. 5. Про оподаткування представницьких витрат: Лист Державної податкової служби України від 22.11.2012 р. № 5743/0/61-12/15-1415. – Режим доступу: http://minrd.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/pributok/62127.html.
- 91. 90 Ляшенко І.Г., студентка 4 курсу гр..ОА-101 Наук. керівник: к.е.н., доцент Клименко О. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНУ СФЕРУ Проблеми організації управлінського обліку вивчаються досить недавно, тому необхідність впровадження системи управлінського обліку вже практично вирішена, але на сьогоднішній час дискусійними залишаються такі проблеми, як створення належної системи управлінського обліку в установі та його ведення. Проблеми інформаційного забезпечення управлінського обліку бюджетних установ розглядалися в працях відомих вітчизняних учених-економістів. Зокрема, розвитку теорії і практики управлінського обліку присвячені праці Бутинця Ф. Ф., Назаренко З. В., Ольховської Н. В., Ордіховської Н. Д., Черненка А. О. та інших. Великий внесок в розробку теоретичних основ і методологічних підходів до проблеми інформаційного забезпечення управлінського обліку бюджетних установ внесли провідні вчені-економісти: Аксентюк М. М., Верник Р. А., Волкова В. А., Джога Р.Т., Макаренко М. В., Лагун М. І., Ніколаєва С. М., Плікус І. Й., Онищенко В. А., Фарі- он І.Д. та інші вчені. Проте низка проблем інформаційного забезпечення управлінського обліку в бюджетних установах потребують подальших досліджень та наукових розробок. У зв’язку з наявністю в обліку бюджетних і власних надходжень неможливо сформувати єдину фінансову звітність, на основі якої можна було б отримати повну, прозору, консолідовану звітність за всіма коштами установи, яка відображає не тільки надходження, але й ефективність використання всіх коштів, а також фінан- совий результат. Виникає необхідність паралельно бухгалтерському обліку розвивати управлінський облік, бо в сучасних умовах розвитку суспільства інформаційні потреби і запити керівництва не можуть задовольнятися бухгалтерським обліком повною мірою. [1] Сьогодні управлінський облік не тільки не регламентується, а й не передбачається чинним Планом рахунків бюджетних установ (на відміну від Плану рахунків з обліку виконання бюджету). Можна назвати дві основні причини необхідності активного пошуку ефективних методів ведення й організації управлінського обліку на нинішньому етапі функціонування бюджетних установ: у великих бюджетних установах система управління ними ускладнюється, тож без надійного інформаційного забезпечення ці системи стають некерованими; бюджет таких установ вимірюється десятками мільйонів гривень, зокрема доходи і видатки за спеціальним фондом досягають двох третин. Виникає необхідність отримання інформації не лише в розрізі кодів бюджетної класифікації, а й за структурними підрозділами (факультетами, відділеннями, науковими відділами, гуртожитками, лабораторіями тощо). Хоча управлінський облік у бюджетних установах поки перебуває у «зародковому» етапі, проте він уже торує собі шлях. Так, військові частини Збройних Сил України планують видатки й ведуть їх облік і за кошто- рисом Міністерства оборони України в розрізі різних служб (продовольчої, медичної тощо). Ця інформація використовується для оперативного управління видатками на відомчому рівні, тобто формується система управлінського обліку із деталізацією за центрами відповідальності. Управлінський облік зорієнтований на детальний облік витрат (видатків) і калькулювання собівартості нематеріальних послуг. Сьогодні методика калькулювання таких послуг (освітніх, медичних, культурних, юри- дичних) потребує наукового обґрунтування. Існує потреба в адаптації категорій методів обліку й калькулюван- ня, об'єктів калькулювання, калькуляційних одиниць та похідних від них до методики калькулювання нематеріальних послуг. Наведені міркування стосовно окремих методичних підходів до реформування бухгалтерського обліку в державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів є додатковим свідченням необхідності вра- хування особливостей фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, які впливають на побудову бухгалтерського обліку виконання кошторисів доходів і видатків [2]. Література 1. Алпатова Н. Бухгалтерський і управлінський облік бюджетних установ / Н. Алпатова, Н. Єрмакова // Все про бухгалтерський облік. – 2009. - №16. – с.71-84. 2. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2009. – 250с. Пилипчук О. С., студентка 4 курсу гр. ОА-102 Наук. керівник: к.е.н., доцент Клименко О. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ На сучасному етапі розвитку існує необхідність створення досконалої системи фінансового контролю в Україні для забезпечення фінансової дисципліни. Контроль є невід’ємною складовою управління національ- ним господарством і його окремими ланками. Його роль в умовах переходу до ринку визначається не тільки необхідністю усунення прорахунків в управлінні економікою, наявністю недоліків у фінансовій практиці, неефе- ктивністю витрачання коштів або розкраданням майна, особливо державного, а й закономірністю ускладнення господарських і економічних зв’язків. Центральне місце серед усіх проблем, пов’язаних зі здійсненням державного фінансового контролю (ДФК), займає ефективність. Головним критерієм ефективності фінансового контролю є його кінцевий результат, от-
- 92. же, поняття ефективностіфінансового контролю тісно пов’язане з поняттям його результативності. Для того щоб знати, яким буде результат, треба бути обізнаним щодо змісту діяльності контролюючого органу, реакції на його контрольні дії, змін, що відбуваються в управлінській діяльності під впливом контролю. Неможливо говорити про підсумки контролю без виявлення практичних результатів, які позитивно вплинули на зміст дія- льності суб’єкта, що перевірявся ДФК. Отже, облік результатів контролю для управлінської діяльності особливо важливий, оскільки під ефектив- ністю контролю розуміється виключно досягнення позитивного результату контролю. Дієвість органів держав- ного фінансового контролю має важливе значення для фінансової безпеки України, що обумовлено прерога- тивою таких факторів як бюджетна безпека і боротьба з фінансовими злочинами. Так, органи державного фі- нансового контролю попереджають фінансові порушення і злочини, сприяють викриттю та запобігають виник- ненню тіньової економіки шляхом проведення контрольних дій щодо ефективності і законності управління фі- нансовими ресурсами й активами [1]. Головне завдання ДФК – організація та здійснення контролю своєчасного виконання дохідної й витратної статей державного бюджету, досягнення високої ефективності використання суспільних коштів. Законодавст- вом нашої держави визначено коло організацій, які виконують окремі функції державного контролю. Це Рахун- кова палата, Національний банк України, Міністерство фінансів України (Державна фінансова інспекція Украї- ни), Державна податкова служба України, Державна служба фінансового моніторингу, Державний митний ко- мітет України, Державна служба експортного контролю України, а також інші органи контролю надходжень і витрат коштів державного бюджету й позабюджетних фондів. В Україні досить детально й навіть із приписом багатьох повноважень, які, згідно з міжнародною практи- кою, йому не притаманні, висвітлюються проблеми внутрішнього державного контролю, тобто контролю з боку органу ДФК виконавчої влади – Державної фінансової інспекції. Лише в останні роки важливою темою обгово- рення стає правове регулювання статусу органу ДФК спеціальної конституційної компетенції – Рахункової па- лати. Характерною ознакою контрольної діяльності Держфінінспекції є наділення її функціями по здійсненню державного фінансового аудиту, що є «різновидом державного фінансового контролю та полягає в перевірці й аналізі фактичного стану справ щодо законного й ефективного використання державних чи комунальних кош- тів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю». Рахункова палата здійснює зовнішній контроль діяльності органів виконавчої влади, а отже й підлеглих їй органів внутрішнього контролю. Тому найближчим для неї завданням є забезпечення координації діяльності всієї системи контролю вико- ристання державних фінансових і матеріальних ресурсів у країні. Об’єктивно така координація потрібна для забезпечення системності контролю, а також для організаційного впорядкування контрольної діяльності в ці- лому та роботи окремих ланок системи фінансового контролю зокрема. Результати фінансового контролю будуть неточними, якщо не враховувати витрати, що супроводжують здійснення контролю: пов’язані з тривалістю перевірок, числом осіб, які беруть участь у перевірці, інші витрати (на транспорт, відрядження тощо). Витрати на здійснення контролю можуть бути більшими чи меншими та повинні порівнюватися з його результатами. Ступінь ефективності контролю тим вищий, чим менше зусиль і коштів витрачається на досягнення позитивного результату. Тому одним із критеріїв ефективності фінансового контролю є його економічність. Критерії ефективності фінансового контролю – результативність, дієвість, еко- номічність – дають змогу оцінити її тільки загалом. Точніше оцінити результати фінансового контролю допомагає розробка й використання сталих, постійних показників. Якщо критерії досягнення мети контролю мають загальний характер, то згадані показники харак- теризують зміст контрольної роботи, складові позитивного результату, що й надає можливість оцінювати якість контролю. Правильна оцінка результатів діяльності контрольних органів включає виявлення й облік по- казників, що характеризують витрати, пов’язані зі здійсненням контролю. При цьому враховується, якими спе- ціалістами проводиться перевірка, число працівників відомства, що перевіряється, які готують необхідні мате- ріали, витрачений час, повнота наданих відомостей, загальне число учасників перевірки тощо. Вивчення поді- бних показників дає змогу встановити відповідність витрат і результатів контролю. В ряді випадків порівняння витрат і результатів показало, що контроль проводився поспішно, або навпаки, витрачено багато часу, задіяна велика кількість людей, а результати такі собі. У практиці найприйнятнішим є спрощений розрахунок економі- чної ефективності фінансового контролю за допомогою такої формули: 91 Ееф = Еб + Ек , 3 де Ееф – економічна ефективність фінансового контролю; Еб – сума відшкодувань незаконних і нецільових витрат бюджетних коштів, перерахованих (повернених) на бюджетні рахунки й до державного бюджету в результаті контрольних заходів; Ек – кошти, отримані в результаті поліпшення діяльності об’єкта контролю; З – затрати на утримання органу фінансового контролю. Для кращої ефективності фінансового контролю необхідно, по-перше, підвищити якість роботи контроле- рів, які повинні виявляти максимально можливу кількість порушень; по-друге, знизити собівартість контрольної роботи. Для оцінки ефективності контрольного заходу (роботи перевіряючих) можуть бути використані такі показ- ники: обсяг перевірених коштів (Оп); обсяг виявлених фінансових порушень (Ов); кількість проведених контро- льних заходів (Кк); кількість контрольних заходів, проведених у цілому по структурному підрозділу (Кф); обсяг нецільового використання коштів державного бюджету, виявленого при проведенні контрольного заходу, та сума нарахованих штрафних санкцій, якщо контрольний орган має право на цю дію (Он); кількість матеріалів, переданих до правоохоронних органів за підсумками контрольних заходів (Кп); обсяг коштів, повернених до державного бюджету за підсумками контрольних заходів (Осф); обсяг коштів, витрачених на контрольний захід (Озс).
- 93. Використовуючи зазначені показники,можна розрахувати коефіцієнти віддачі кожного співробітника, депа- 92 ртаменту й контрольного органу в цілому: 1) коефіцієнт інтенсивності роботи (КІР): КІР = Кк / Кф; 2) коефіцієнт результативності контролю (КР): КР = Он / Оп; 3) коефіцієнт реалізованості контролю (КРК): КРК = Кп / Кк; 4) коефіцієнт дієвості контролю (КДК): КДК = Осф / Он; 5) коефіцієнт окупності роботи (КОР): КОР = Осф / Озс. Ґрунтуючись на викладених теоретичних положеннях, можна сформулювати критерії й показники ефектив- ності діяльності контрольного органу. З урахуванням наявної офіційної інформації нами обчислені такі показ- ники економічної ефективності Державної фінансової інспекції та Рахункової палати з використанням співвід- ношень: 1. Економічна ефективність діяльності органу ДФК: Ееф = Еб / Зв, де Зв – сума видатків на оплату праці й відрядження. 2. Коефіцієнт результативності контрольних заходів (Кр): Кр = Еб / Ов. 3. Коефіцієнт ефективності витрат на утримання персоналу контролюючого органу (Кефп): Кефп = Ов / З. 4. Інтенсивність роботи персоналу контролюючого органу (Кіп): Кіп = Кк / Чп, де Чп – загальна чисельність працюючих. 5. Інтенсивність роботи контролерів (Кіі): Кіі = Кк / Чк, де Чк – чисельність контролерів, що брали участь у контрольному заході. Кожний із перелічених критеріїв може бути оцінений кількісно, й це дуже важливо для оцінки ефективності роботи як зазначених контрольних органів у цілому, так і їх окремих підрозділів. Наведені методичні основи дають змогу оцінити ефективність фінансового контролю як управлінської дії (функції), й діяльності його органу. Крім того, вони прийнятні на різних рівнях управління органу фінансового контролю, а також можуть бути визначені кількісно, завдяки чому можна оцінювати діяльність такого органу в динаміці. Глибоке осмислення та використання запропонованих теоретичних і методичних підходів до оцінки ефек- тивності ДФК дасть змогу істотно підвищити відповідальність за результативність контролю та помітно підви- щити ефективність діяльності не тільки органів ДФК, а й усіх державних службовців. Для досягнення цієї мети самими лише поправками до чинного законодавства не обійтися, потрібно розробити, проаналізувати та при- йняти нові нормативно-правові акти, зокрема, Закон про державний фінансовий контроль. Узагальнюючи ви- кладене, сформулюємо головне завдання, що стоїть перед Україною як правовою державою: створити на її території єдине поле фінансового контролю. Література 1. Стефанюк І.Б. Методологічні засади функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю в Україні [ Текст ] / І. Б.С тефанюк // Фінанси України. - 2011. - №6. - С.84 -102. 2. Піхоцький В.М. Функціонування системи державного фінансового контролю та її удосконалення [ Текст ] / В.М. Піхоцький // Демократи- чне врядування. - 2012. - № 10. - С. 35-45. 3. Петренко П.С. Ефективність діяльності органів фінансового контролю України [ Текст ] / П.С. Петренко // Фінанси України. - 2012. -№ 7. -С.70 - 80. Пономаренко Т. В., студентка 4 курсу гр. ОА-101 Наук.керівник: ст.викладач Биховець С. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПЕРЕХОДУ НА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ Появі Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні сприяли інтеграційні процеси в економіці та глобалізація бізнесу. Зокрема, утворення Європейського Союзу викликало необхідність уніфікації законодав- ств і систем обліку, звітності та статистики європейських країн, а згодом даний процес набув світового поши- рення. Проблеми та перспективи удосконалення бухгалтерського обліку в Україні на основі міжнародних стандар- тів досліджували ряд науковців, зокрема: П. С. Безруких, Ф. Ф. Бутинець, М. П. Войнаренко, С. Ф. Голов, Л. Л. Горецька, В. М. Жук, Л. М. Кіндрацька, Г. Г. Кірейцев, В. М. Костюченко, В. П. Пантелеєв, В. В. Сопко, Л. К. Сук, В. О. Шевчук та інші. Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) це – набір прийнятих Радою з міжнародних стандартів фінансової звітності (IASB) документів (стандартів і коментарів), що визначають стандарти, які регламентують правила складання фінансової звітності, необхідної зовнішнім користувачам для прийняття ними економічних рішень стосовно підприємства. Складання фінансової звітності за міжнародними стандартами забезпечує прозорість та надійність обліко- вої інформації, що, викликає довіру потенційних партнерів, а це, у свою чергу, надає можливість для залучен- ня в країну іноземних інвестицій і може стати рушійною силою економічного зростання. Поштовхом до впровадження МСФЗ в Україні стало прийняття Кабінетом Міністрів України "Програми ре- формування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів". Як показує досвід, Україна пішла шляхом розробки національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), які ґрунтуються на основних концепціях МСФЗ. Міністерство Фінансів України поступово вно- сить необхідні зміни до Національних стандартів, наближуючи їх до міжнародних та зменшуючи прогалину між вітчизняною системою обліку та загальноприйнятою європейською. Протягом останніх декількох років Урядом України зроблено значний крок вперед на цьому шляху - прийн- ято ряд нормативних документів різного рівня, які направлені на забезпечення переходу вітчизняних підпри- ємств на Міжнародні стандарти фінансової звітності, зокрема:
- 94. - Закон України«Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в 93 Україні»»: від 12.05.2011р. №3332-VІ; - Про внесення змін в Порядок представлення фінансової звітності: постанова Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р. №1223; - Зміни в деякі нормативно-правові акти Міністерства фінансів України до бухгалтерського звіту, затвер- джені наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1591; - Лист Міністерства фінансів України щодо форм фінансової звітності за 2012 рік від 01.01.2013 р.№31- 08410-06-5/188 та інші. Наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. №73 затверджено нове Національне положення (стандарт) бухгалтер- ського обліку 1 на заміну П(С)БО 1, 2, 3, 4 та 5, які окремо визначали порядок подання кожної з основних форм фінансової звітності. Ці зміни спрямовані на наближення обліку та подання фінансової звітності за наці- ональними стандартами до міжнародних стандартів. Наступним кроком переходу на міжнародні стандарти стало затвердження Національного положення (ста- ндарту) бухгалтерського обліку 2 «Консолідована фінансова звітність» Наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 628. МСФЗ вимагають додаткового розкриття, приміток та аналізу фінансових показників, що не передба- чено національними стандартами. Національні ж стандарти передбачають чіткі форми звітів, які входять до складу фінансової інформації. МСФЗ дає вибір компанії, в якій формі складати звітність, регулюючи тільки основні методологічні підходи. Незважаючи на адаптацію вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку до міжнародних норм все ще іс- нують певні проблеми: - офіційних переклад МСБО являється недостатньо наближеним до оригіналу, чим викликає труднощі для розуміння та використання даних стандартів у практичній діяльності українських підприємств; - не забезпечується оперативне внесення змін, які відбулися в міжнародних стандартах, у офіційний пере- клад відповідних стандартів, що розміщені на веб-сайті Міністерства фінансів України. У зв’язку з цим, факти- чно ведення бухгалтерського обліку за міжнародними нормами на вітчизняних підприємствах не відповідає дійсності; - наявні деякі розбіжності між П(С)БО та МСБО, зокрема: у Балансі (Звіті про фінансовий стан) не перед- бачено наявність спеціальних статей стосовно окремих фінансових активів і зобов’язань, у Звіті про сукупний прибуток не наводиться поділ сукупного прибутку відповідно до критерію можливості перекласифікації та інші. Крім того, суперечать підходам складання фінансової звітності відповідно до МСФЗ наступні моменти: 1) відсутність статей «фінансові активи» і «фінансові зобов’язання» у вітчизняній ф. № 1 «Баланс» (Звіт про фінансовий стан), а натомість наявність статті фінансових інвестицій, яка у системі МСФЗ не визначена; 2) невідповідність у структурі ф. № 2 «Звіту про фінансові результати», зокрема, його другого розділу; не- виконання вимог МСБО 1 «Подання звітності» щодо розподілу податку на прибуток між елементами іншого сукупного доходу, які в майбутньому буде перекласифіковано; 3) підхід щодо відображення дивідендів у фінансовій звітності, а також відсутність інформації за попере- дній звітний період у ф. № 4 «Звіт про власний капітал» та ін. Відсутність повного збігання норм П(С)БО та положень міжнародних стандартів не обов’язково має викли- кати невідповідність звітності вимогам МСБО, у випадку якщо розбіжності не суттєві. Крім того, навіть суттєві розбіжності в окремих положеннях можуть не впливати на відповідність МСБО фінансової звітності окремого підприємства. Наприклад, розбіжності в підходах до обліку лізингових контрактів не впливатимуть на фінансо- ву звітність підприємств, які не займаються такою діяльністю. Наразі для остаточного завершення переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності є необхідними такі заходи: остаточна адаптація національної нормативно-правову базу з питань бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів; врегулювання спірних питань та коригування суттєвих розбіжностей між національними та міжнародними стан- дартами; складання детальних методичних рекомендацій стосовно кожного МСФЗ, що сприятиме розумінню даних ста- ндартів; надання консультацій щодо особливостей ведення обліку за міжнародними стандартами (проведення практич- них семінарів, розробка концепції професійного навчання і підвищення кваліфікації бухгалтерів та аудиторів); створення ефективної системи контролю за достовірністю на правильністю відображення облікових даних. Незважаючи на очевидні переваги застосування міжнародних норм у процесі ведення бухгалтерського об- ліку в Україні, бездумне копіювання та застосування облікових стандартів Ради з міжнародних стандартів фі- нансової звітності без врахування національних економічно-правових особливостей буде неефективним. Саме тому перехід до використання в обліку МСФЗ доцільно здійснити після детального вивчення кожного з положень міжнародних стандартів. Виключно такий підхід до гармонізації національних та міжнародних ста- ндартів фінансової звітності принесе реальний та ефективний результат. Сакун Т. В., студентка 4 курсу гр. ОА -102 Наук. керівник: викладач Андросенко О. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ВПЛИВ ПДВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ Найбільш складним та суперечливим податком для підприємства, але і головним наповнювачем бюджету є податок на додану вартість. Особливість сплати ПДВ полягає в тому, що він сплачується суб’єктами підприємництва як платниками цього податку не лише до бюджету, а й під час їхньої господарської діяльності: при оплаті придбаних
- 95. матеріальних цінностей, основнихзасобів, нематеріальних активів, отриманих послуг, виконаних робіт, у ціну яких включений ПДВ. Для суб’єктів підприємництва це додаткові витрати, котрі він має здійснити. Сплата ПДВ у ціні придбання супроводжується відволіканням коштів. Вплив цього непрямого податку на фінансову діяльність суб’єктів підприємництва є доволі складним. Суб’єкти господарювання виступають платниками ПДВ при придбанні товарів, робіт, послуг. Однак реалізуючи товари, роботи, послуги, у складі виручки від реалізації вони отримують на свої рахунки певні суми цих податків, сплачених покупцями, що нібито нейтралізує негативний вплив на відволікання оборотних коштів. Ці обставини актуалізують вплив ПДВ на фінансово-господарську діяльність підприємств та визначення пріоритетних підходів до підвищення ефективності непрямого оподаткування. Механізм впливу ПДВ на діяльність суб’єктів підприємництва–платників цього податку, пов’язаний із мож- ливим відволіканням грошових оборотів на його сплату. Таке відволікання, його обсяги й терміни залежать від ряду обставин, а саме: дати виникнення податкових зобов’язань внаслідок реалізації продукції, податкового періоду і встановлених термінів сплати податку до бюджету, часу виникнення права на податковий кредит і отримання його відшкодування з бюджету (якщо на таке підприємство має право). Податкове зобов’язання з ПДВ – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному податковому періоді. Згідно з Податковим кодексом України при здійсненні операцій із поставки продукції датою виникнення подат- кових зобов’язань вважається та подія, котра відбулася першою: зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата за продукцію або відвантаження продукції. За таких умов час- тина коштів виходить з обороту, якщо підприємство спочатку реалізовує продукцію. Джерело сплати ПДВ до бюджету в суб’єкта підприємництва–платника податку з’являється після надход- ження виручки від реалізації, в ціну якої включений ПДВ. Відволікання грошових оборотів активів для сплати ПДВ відбуватиметься за умови несвоєчасного надходження виручки від реалізації продукції, щодо поставки яких виникли податкові зобов’язання. При цьому необхідно врахувати, що відволікання коштів може і не бути, якщо кошти від покупця надійдуть в найближчі строки. Так як від моменту виникнення податкових зобов’язань до сплати ПДВ у бюджет проходить певний час, який залежить від установленого податкового періоду (місячний чи квартальний), то підприємство зацікавлене, щоб кошти надійшли в межах цього податкового періоду. Якщо підприємство активно займатиметься погашенням (стягненням) дебіторської заборгованості, виручка від реалізації може й повинна надійти за короткий проміжок часу. Безумовно, при квартальному податковому періоді більше часу для забезпечення погашення дебіторської заборгованості за відвантаженою продукцією, а отже й надходжень ПДВ у складі виручки від реалізації. У та- кому разі зменшується ймовірність відволікання коштів. З іншого боку, при надходженні передоплати від покупців підприємство отримує додаткові кошти, в яких вже закладений податок. Тому за певних умов реалізації і оплати, термінах сплати до бюджету ПДВ виступає додатковим джерелом оборотних коштів. Згідно з Податковим кодексом витрачені кошти відшкодовуються, якщо продукція суб’єкта підприємництва обкладається ПДВ. Таке відшкодування відображається в сумі податкового кредиту, котра буде врахована при сплаті ПДВ до бюджету, та на яку зменшуються податкові зобов’язання підприємства щодо сплати ПДВ у бюджет в установлений термін. Таким чином, відволікання оборотних коштів відбуватиметься тривалий час, а саме до врахування податкового кредиту при сплаті ПДВ у бюджет. Однак термін відволікання коштів суб’єкта підприємництва на сплату вхідного ПДВ може збільшуватися при відшкодуванні з бюджету. При перевищенні податкового кредиту над сумою податкових зобов’язань плат- ника ПДВ у бюджет за відповідний податковий період виникає від’ємне значення ПДВ, яке: 1) може зараховуватися на зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник у попередні податкові 94 періоди; 2) зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (за відсутності податково- го боргу). У даному випадку відшкодування вхідного ПДВ не відбувається, тож відволікання оборотних коштів не припиняється, а триватиме до врахування податкового кредиту на зменшення податкових зобов’язань із ПДВ в наступні податкові періоди; 3) відшкодовується з бюджету, тобто погашається від’ємне значення податкового кредиту - відволікання оборотних коштів зберігається до отримання бюджетного відшкодування/погашення податкового кредиту. З вказаного можливо зробити висновок про необхідність удосконалення податкового планування на підприємстві з метою поліпшення управління сплатою ПДВ, а також зменшення відволікання грошових коштів з обороту на сплату ПДВ у бюджет. Зменшення негативного впливу оподаткування суб’єктів підприємництва на їхню діяльність може бути пов’язане зі зменшенням об’єкта оподаткування; зі своєчасним перерахуванням податків, для того, щоб уникнути сплати штрафів та зменшити відволікання коштів на сплату податків; із своєчасним отриманням коштів за реалізовану продукцію та надходженням податкових накладних від постачальників для відображення податкового кредиту. Ситник В. І., студент 4 курсу гр. ОА-101 Наук. керівник: викладач Халахурда В. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОКРЕМІ АСПЕКТИ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ Проблеми обліку і нарахування амортизації основних засобів є предметом особливої уваги економічної на- уки, оскільки амортизація як економічна категорія, одночасно виступає як витрати виробництва та як джерело відтворення і, як наслідок, впливає на широке коло економічних показників - собівартість, ціну, прибуток, пода- тки, кількісні та якісні оцінки виробничого потенціалу тощо. Вагомий внесок у розвиток теоретичних основ і методологічних підходів до вирішення цих питань зробили вітчизняні вчені: Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, М.Я. Дем'яненко, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, В.Г. Лінник, М.Ф.Огійчук, П.Т. Саблук, В.В. Сопко, Л.К. Сук та інші.
- 96. Відповідно до П(С)БО7 амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвес- тицій). Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Амортизації в податковому обліку нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, помісячно, почина- ючи з місяця, наступного за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, інших видів поліпшення та консервації. Підприємство самостійно встановлює строк корисного використання кожного об’єкта основних засобів, але не менше мінімально допустимого стро- ку. Його фіксують наказом по підприємству, визнаючи об’єкт активом (зараховуючи на баланс). Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів (виконанням робіт, наданням послуг), у періоді її нарахування не зменшує об'єкта оподаткування. її спочатку включають до податкової собівартості товарів (робіт, послуг) і лише після їхнього продажу (передачі права власності на то- вари покупцеві, складання актів про виконані роботи, надані послуги) вона в складі такої собівартості зменшує оподатковуваний прибуток. Витрати на придбання, виготовлення, ремонт невиробничих основних у податко- вому обліку не амортизують (на відміну від бухобліку). Для розрахунку амортизаційних відрахувань всі основні засоби та інші необоротні активи розподіляються на 16 груп. Податкові групи основних засобів в своїй більшості повністю відповідають бухгалтерським, лише за деякими групами є незначні розбіжності в податковій та бухгалтерській класифікації. Зазначимо, що на основ- ні засоби груп 1 та 13 (земельні ділянки та природні ресурси) амортизацію не нараховують. Наведені в Податковому Кодексі методи амортизації основних засобів вцілому повторюють методи бухгал- терського обліку (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової варто- сті, кумулятивний, виробничий). Але це зовсім не гарантує, що в бухгалтерському та податковому обліках суми амортизації збігатимуться. Відмінності будуть проявлятися за рахунок різниці в підходах до переоцінки, до формування амортизованої вартості в частині покупок, здійснених у фізосіб-єдинників, а також різних спо- собів обліку витрат на ремонти та поліпшення. Крім того, в бухгалтерському обліку амортизують вартість без- коштовно отриманих основних засобів, тоді як в податковому обліку амортизації підлягають лише суми витрат на ремонт та поліпшення таких об’єктів. Економічне обґрунтування амортизації основних засобів підприємства втілюється у прагненні створити амортизаційний фонд шляхом резервування витрат для відновлення об'єктів основних засобів після закінчен- ня строків їхнього використання. Досить часто наголошується на необхідності запровадження обов'язкового перерахування підприємствами грошових коштів у розмірі нарахованої амортизації на спеціальний єдиний рахунок, резервуючи таким чином ресурси для оновлення основних засобів. При цьому не виключається мож- ливість "викупу" підприємством власних коштів для фінансування своїх поточних потреб, або "продажу" їх ін- шим підприємствам для фінансування придбання (спорудження) останнім виробничих основних засобів. Зауважимо, що практика формування амортизаційного фонду існувала за радянських часів. Тоді суму амортизації в повному обсязі відносили на збільшення амортизаційного фонду одночасно з її нарахуванням. Головний недолік такого порядку полягав у тому, що амортизаційний фонд утворювався, а активи, які його забезпечували, не надходили підприємству через реалізацію продукції, якщо ціна була нижче собівартості. При цьому на першому етапі кошти перераховували централізовано в банк, проте згодом від цього відмови- лись і залишали їх у розпорядженні підприємства, але за використанням коштів не здійснювався контроль і вони використовувались на поточні потреби підприємства. У той же час, на думку окремих економістів, якщо б амортизаційний фонд, нарахований підприємствами, був використаний за призначенням, то весь обсяг запла- нованих капітальних вкладень був би профінансований без залучення прибутку й позикових коштів. По вимогах МСБО амортизація не є джерелом фінансування нового активу. Розглядаючи особливості МСБО 16 "Основні засоби", слід звернути увагу на чітко виражену належність стандарту до ресурсної концеп- ції амортизації, яка заснована на загальновизнаних принципах бухгалтерського обліку, але не враховує відно- влювальну функцію амортизації та фінансові аспекти її нарахування. Відповідно до п. 48 МСБО 16, амортиза- ційні відрахування за кожен період слід визнавати у прибутку чи збитку, якщо вони не включені до балансової вартості іншого активу[1]. Іншими словами, зазначене дозволяє компенсувати державою підприємству амор- тизаційні суми шляхом зменшення бази оподатковування на суму відрахувань. Як справедливо зазначає Н. Жук [2] резервування реальних коштів для зазначеної мети на окремих рахунках (як це було за радянських часів), в ринкових умовах економічно не виправдано, погіршує показники ділової активності, відволікає кошти з господарського обороту. Так зване "резервування" витрачається скоріше на поточні потреби, оскільки прибут- кові підприємства здатні обновляти виробничі потужності незалежно від величини "амортизаційного фонду". Амортизація може розглядатися в ринковій економіці джерелом фінансування капітальних вкладень виходячи з її фінансової складової - реальних коштів у виручці від продажу товарів (продукції, робіт, послуг), які й пови- нні акумулюватися для цільового їхнього використання Виробник зобов'язаний здійснювати нагромадження амортизаційних відрахувань, «відкладаючи» їх з виручки за реалізовану продукцію. Таким чином, фонд амортизації (навіть якщо він формується підприємством) не відіграє ніякої ролі в техні- чному переоснащенні, тому що він є суто обліковим. Його наявність не означає дійсної наявності грошових коштів, які можуть бути інвестовані в нові об'єкти основних засобів. Тому, вважаємо недоцільним відновлення рахунку амортизаційного фонду, оскільки резервування коштів на ньому лише відволікатиме їх з господарсь- кого обороту підприємства і ніяким чином не вплине на оновлення основних засобів. Література 1. Міжнародний стандарт бухгалтерського 16 «Основні засоби» [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. 95 Режим доступу: http:// minfin.gov.ua. 2. Жук Н. Проблеми впровадження міжнародних стандартів в облікову практику суб’єктів господарювання [Текст] /Н. Л. Жук //Запровадження МСФЗ в Україні: проблеми та перспективи для аграрного сектору: VІІ Міжнар. наук.-практ. конф. ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН, 25 листопада 2011 р. – К.: збірник тез та виступів/ Відпов. за вип.. Б. В. Мельничук.- ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2011.– С. 345- 348.
- 97. 96 Смірнова К.В., студентка 3 курсу гр. ОА-111 Наук. керівник: ст. викладач Лаптій Т. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В сучасних умовах соціально-економічного розвитку успішне функціонування будь-якого суб’єкта господа- рювання неможливе без контролю і аналізу його діяльності. Дослідження фінансового стану і фінансової стій- кості зокрема посідає щонайважливіше місце, оскільки від правильності проведення аналізу залежить не лише підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, але і правильність складання заходів по ви- веденню підприємства зі стану кризи, у разі, коли воно знаходиться у скрутному економічному становищі. Фінансова стійкість - це стан майна підприємства, який гарантує підприємству платоспроможність, рівнова- гу між власними і залученими засобами, оптимальний рівень виробництва і прибутку. Дана категорія характе- ризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатній її рівень може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишковий рівень буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви [1]. Аналіз фінансової стійкості здійснюється за даними форми №1 і форми №2 і характеризує структуру дже- рел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості, незалежності підприємства від зовніш- ніх джерел фінансування. В табл. 1 виконано оцінку фінансової стійкості на основі звітних даних ПАТ «Полта- вський турбомеханічний завод» (ПАТ «ПТМЗ») за 2012 рік. Таблиця 1 Аналіз фінансової стійкості ПАТ «ПТМЗ» № Показники ліквідності На початок періоду На кінець періоду Відхилення 1 Розмір власних оборотних коштів (ВОК), тис. грн. 68460 65530 –2930,00 2 Питома вага ВОК в активах (не менше 30%), % 27 19 –8,00 3 Коефіцієнт покриття матеріальних запасів ВОК, К=0,6÷0,8 0,79 0,50 –0,29 4 Коефіцієнт незалежності (автономії), К≥0,5 0,5 0,33 –0,17 5 Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів, К≤1 1,01 2,07 1,06 Аналіз фінансової стійкості показав, що підприємство не є фінансово стійким і незалежним, оскільки біль- ша частина розрахованих коефіцієнтів не відповідає заданим нормативним значенням. Розмір власних оборо- тних коштів підприємства на кінець періоду зменшився на 2930 тис. грн. і становив 65530 тис. грн., що є недо- статнім для погашення поточних зобов’язань підприємства. Питома вага ВОК у в активах на кінець періоду також зменшилась до 19%, що на 8% менше, ніж було на початок. Коефіцієнт співвідношення власних і залу- чених коштів на підприємстві в кінці року збільшився більш ніж в 2 рази і становив 2,07 при нормативі не бі- льше 1. Це свідчить про те, що в структурі фінансових ресурсів підприємства переважають залучені кошти, наслідком чого є втрата підприємством фінансової незалежності. На стадії занепаду діяльності, що і спостерігається на ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод», постає головне завдання керівництва підприємства – недопущення настання банкрутства. До основних зовнішніх якісних ознак можливого банкрутства підприємства відносяться: 1) незадовільна структура активів, що пов’язано зі збільшенням частки важкореалізованих активів; 2) погіршення показників ділової активності (оборотності); 3) скорочення періоду погашення кредиторської заборгованості при зниженні показників ділової активності; 4) наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її частки в короткострокових зобов'я- заннях; 5) наявність простроченої дебіторської заборгованості, в т.ч. з закінченим терміном позовної давності; 6) нераціональне використання фінансових ресурсів, що проявляється у фінансуванні за рахунок коротко- строкових зобов'язань формування необоротних активів; 7) наявність за підсумками року збитків. В економічній літературі існує велика кількість моделей, що оцінюють ризик настання банкрутства. Для ви- значення можливого банкрутства підприємства в міжнародній практиці застосовуються безліч моделей і мето- дів, наприклад, Е. Альтмана, У. Бівера, Р. Лиса, Р. Таффлера, Д. Фулмера, Г. Спрінгейта, Ж. Конана і М. Голь- дера, а також інших учених, що займаються дослідженнями в даній області [2]. Проте в Україні використання цих моделей поки не отримало широкого застосування. Аналіз імовірності банкрутства ПАТ «ПТМЗ» наведений в табл. 2. Серед значної кількості моделей і мето- дів було обрано п’ятифакторну модель Альтмана, модель коефіцієнта Бівера, і модель Теффлера. Таблиця 2 Аналіз імовірності банкрутства ПАТ «ПТМЗ» № Назва моделі Розрахункове значення Нормативне значення Висновок 1 Модель Альтмана 2,0019 Більше 2,7 Висока імовірність банкрутства 2 Коефіцієнт Бівера 0,0592 Більше 0,2 Висока імовірність банкрутства 3 Модель Теффлера 0,4828 Менше 0,2 Висока імовірність банкрутства
- 98. Таким чином, аналіздіяльності ПАТ «ПТМЗ» показав, що підприємство знаходиться в незадовільному фі- нансово-економічному становищі. Для того, щоб відновити стабільний фінансовий стан, керівництву підприєм- ства необхідно вжити невідкладних заходів щодо відновлення фінансової стійкості, серед яких можна запро- понувати наступні: проведення раціональної виробничої політики щодо використання оборотних активів підприємства: забезпечення виробництва оптимальним обсягом запасів, яке виключить осідання оборотних коштів в них, контроль за станом дебіторської заборгованості і виключення випадків її прострочення; модернізація або оновлення основних засобів для підвищення ефективності виробництва; забезпечення оптимального розміру власних оборотних коштів для погашення термінових зо- бов’язань і покриття необхідної кількості матеріальних запасів; зменшення витрат на виробництво і збут продукції без впливу на якість; розробка стратегічних заходів щодо зменшення обсягів запозичених коштів і збільшення власних кош- 97 тів у фінансуванні підприємства. Перераховані заходи дозволять підприємству можливість забезпечити оптимальний обсяг виробництва продукції, збільшити її прибутковість, покращити показники фінансової самостійності підприємства і підвищити його конкурентоздатність. Отже, можна зробити висновок, що практикою фінансового аналізу вироблено досить велика кількість ме- тодик прогнозування банкрутства підприємства. Проте здійснюючи аналіз, важливо пам'ятати, що потрібно не просто розрахувати той чи інший показник, важливо зрозуміти його економічну інтерпретацію стосовно конкре- тної ситуації, конкретного об'єкта аналізу. Література 1. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: навчальний посібник. / Шеремет О.О. — К.: Кондор, 2011. — 193c. 2. Евстропов М. В. Прогнозирование наступления банкротства предприятий на основе бухгалтерской отчетности / М. В. Евстропов // Бух- галтерский учет. – 2008. – №3. – С. 71-74. Фуголь В. О., студентка 4 курсу гр. ОА-101 Наук. керівник: к.е.н., доцент Клименко О. М. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОСНОВНІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ має ряд особливостей, що в свою чергу впливають на побудову бухгалтерського обліку. Вони є неприбутковими організаціями та функціонують на правах державної власності. Бюджетні установи та організації мають за мету надавати нематеріальні послуги, для задоволення потреб населення. Основним завданням обліку у процесі фінансово-господарської діяльності бюджетної установи є забезпе- чення своєчасного, точного, повного відображення всіх господарських операцій у бухгалтерських документах та використання виділених коштів з бюджетів різних рівнів за цільовим призначенням [2]. Протягом останніх років у бюджетній сфері відбулись значні перетворення: змінилось бюджетне законо- давство; впроваджено казначейське обслуговування бюджетних коштів та облік зобов'язань розпорядників коштів у системі органів казначейства; створено централізовану модель управління державними ресурсами через єдиний казначейський рахунок. В Україні триває процес реформування бухгалтерського оліку відповідно до міжнародних стандартів. Мо- дернізація системи обліку і звітності в приватному секторі суттєво випереджає аналогічні процеси у держав- ному секторі. Так, у приватному секторі розроблено 34 національні (положення) стандарти бухгалтерського обліку та низку інших інструктивних матеріалів, які дозволяють наближувати облік діяльності суб’єктів госпо- дарювання до вимог міжнародного законодавства. В бюджетній сфері процеси реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відбуваються зна- чно повільнішими темпами. Облікова система в державному секторі не відповідає сучасним потребам щодо прозорості інформації про державні фінанси для зовнішніх користувачів, не забезпечує в достатній мірі проце- си прийняття рішень у системі державного управління та місцевого самоврядування, не є придатною для оці- нювання ефективності діяльності в бюджетній сфері. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. №34 затверджено «Стратегію модернізації сис- теми бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки» [2]. Завданнями Стратегії є удоскона- лення методології та перехід на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, а також ство- рення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку. Суб’єктами бух- галтерського обліку в державному секторі є розпорядники бюджетних коштів, Державне казначейство та дер- жавні цільові фонди. На даний час облікова система бюджетної сфери складається з бухгалтерського обліку виконання державного і місцевих бюджетів та бухгалтерського обліку бюджетних установ . Відповідно до Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі пропонується розробити та затвердити 24 національні положення(стандарти) бухгалтерського обліку в бюджетних устано- вах. Розробка положень(стандартів) бухгалтерського обліку в бюджетних установах здійснюється Державним казначейством України та Міністерством фінансів. На сьогодні прийнято 19 національних поло- жень(стандартів) бухгалтерського обліку для державного сектора, з яких 4 регулюють питання фінансової зві- тності, а решта 15 - питання бухгалтерського обліку (121 «Основні засоби», 122 «Нематеріальні активи», 123 «Запаси», 124 «Доходи», 125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок», 126 «Оренда», 127 «Зменшення корисності активів», 128 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені акти- ви», 129 «Інвестиційна нерухомість», 130 «Вплив змін валютних курсів», 131 «Будівельні контракти»,
- 99. 132 «Виплати працівникам»,133 «Фінансові інвестиції», 134 «Фінансові інструменти», 135 «Витрати») [3]. Введення в дію прийнятих стандартів перенесено з 2013 на 2015 рік. У процесі реформування бухгалтерського обліку особлива увага приділяється також питанню створення та запровадження єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Сьогодні в дер- жавному секторі використовують два плани рахунків: - план рахунків бухгалтерського обліку для виконання державного та місцевих бюджетів, який ґрунту- ється на касовому методі обліку, передбаченому Бюджетним кодексом, і використовується Державним казначейством України; - план рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, який історично ґрунтується на методі по- вного обліку на основі принципу нарахування і застосовується всіма розпорядниками бюджетних коштів. Єдиний план рахунків повинен бути гармонізований із бюджетною класифікацією, будуватися на ме- тоді нарахування і забезпечувати формування національних рахунків. Застосування єдиного плану раху- нків у державному секторі забезпечить відкритість облікових процесів, прозору консолідацію інформації . Не менш важливу роль в процесі реформування організаційної системи бухгалтерського обліку в державному секторі займає створення інституту державних бухгалтерів, що сприятиме чіткому розподілу повноважень і відповідальності між учасникам бюджетного процесу, а також посилення державного фі- нансового контролю за використанням бюджетних коштів. У реформуванні бухгалтерського обліку важливим методичним підходом є використання управлінсько- го обліку, який забезпечить адаптацію обліку до сучасних умов господарювання установ і посилення контролю за ефективністю використання бюджетних коштів [3]. Належна організація управлінського облі- ку в бюджетних установах дозволить отримувати інформацію про доходиі видатки за центрами виникнен- ня і відповідальності, а також калькулювати собівартість нематеріальних послуг бюджетної сфери. Формування ефективної системи бухгалтерського обліку в бюджетних установах як основного елемента управління неможливе без належного рівня організації облікової полі тики. При визначенні сфери дії облі- кової полі тики потрібно враховувати такі чинники: рівень бюджету, з якого здійснюється фінансове за- безпечення відповідної бюджетної установи(державний, місцевий); рівень бюджетної установи як розпо- рядника коштів; галузева належність бюджетної установи; рівень фінансового і матеріального забезпе- чення бюджетної установи; кількість працюючих; обсяги і вид діяльності; ступінь автоматизації обліково- го процесу. Таким чином, облікова політика як елемент управління установою, дає змогу керівництву приймати більш раціональні рішення, аналізувати роботу бюджетної установи, здійснювати і контролю- вати цільове використання засобів відповідно до затвердженого кошторису. Таким чином, для модернізації системи обліку в державному секторі є необхідним формування єди- ної нормативно-правової бази, адаптованої до міжнародних норм та вимог, удосконалення методології обліку та складання звітності, запровадження інформаційних технологій. Вище зазначені напрями удо- сконалення обліку в бюджетних установах дозволять забезпечити реальність планових показників бю- джету та їх виконання, визначити основні напрями бюджетного фінансування, забезпечити ефективне використання фінансових ресурсів та збереження коштів загального та спеціального фондів. Література 1. Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 34 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. minfin.gov.ua. 2. Сушко Н. Реформування бухгалтерського обліку в державному секторі триває / Н. Сушко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - 98 № 8-9. – С. 22- 27. 3. Сушко Н. Перспективи запровадження національних положень(стандартів) бухгалтерського обліку в держсекторі / Н. Сушко //Баланс-бюджет. - 2012. - № 4.-С.2-4. Ягода Г. А., студентка 4 курсу гр.ОА-102 Наук. керівник: к.е.н., доцент Полякова О. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ Ефективна управлінська діяльність органів виконавчої влади є запорукою суспільно-економічного розвитку держави. Перетворення останніх двох десятиліть внесли істотні зміни у сферу виконавчої влади, взаємовідно- сини влади і народу, з’явилися нові форми управління, соціальні інститути і структури. Проте сучасний стан функціонування органів виконавчої влади змушує констатувати необхідність їх системного і комплексного ре- формування. В Україні рівень відповідальності апарату державного управління перед суспільством і громадянами знач- ною мірою залежить від контролю в державному управлінні. Проблема здійснення контролю в органах виконавчої влади існувала та існує в усіх країнах, однак має різні шляхи вирішення. Для України, важливим є запровадження сучасних підходів до реалізації контролю в державному управлінні. Важливості державного контролю приділило увагу достатньо велика кількість вчених, але не зважаючи на це, це питання в зарубіжних країнах досліджено ще недостатньо. Аналіз організації державного контролю в системі органів виконавчої влади зарубіжних країн, а саме: Спо- лучених Штатів Америки, Канади, Японії, Китайської Народної Республіки, Російської Федерації, Республіки Казахстан, Республіки Білорусь, показує, що у більшості цих країн принципи організації та здійснення контро- лю в системі органів виконавчої влади закріплено у відповідних законодавчих актах. У таких країнах як Франція, Португалія, в системі органів державної влади відсутній окремий орган, який займався б виключно питаннями контролю за виконанням урядових рішень. Немає центрального органу з пе- ревірки виконання документів, доручень, запитів тощо і у Данії.
- 100. Фінляндія має двінезалежні контролюючі структури – Парламентські державні аудитори та Офіс держав- ного аудиту, які діють згідно з рекомендаціями міжнародної організації вищих аудиторських інституцій. Першо- рядні завдання обох органів – контроль за дотриманням виконавчою владою законодавства країни, найперше, з бюджетно-фінансових питань. У Румунії забезпечення контролю в системі органів виконавчої влади здійснює Національна адміністрація контролю, яка є органом центральної виконавчої влади та знаходиться у підпоряд- куванні уряду країни. У більшості країн основними критеріями, за якими держава контролює роботу приватних і державних підприємств, є виконання обов'язкових відрахувань до державного бюджету і реалізація урядових замовлень. У державному секторі економіки, крім того, предметом державного контролю є оцінка ефективності роботи підприємств шляхом порівняння видатків і реалізації продукції, цільове витрачання державних коштів та вико- ристання державного майна. Так, контроль за діяльністю державних підприємств у Франції, частка яких становить близько 20%, умовно поділяють на два основні різновиди: внутрішній контроль, який забезпечують фінансові контролери підприємств, адміністрацій, державні бухгалтери та Генеральна інспекція фінансів та зовнішній, який здійснює Рахункова палата та її регіональні підрозділи. Внутрішній контроль спрямований в основному на перевірку законності здійснених операцій та збереження державного майна від розкрадання. Усі операції, які здійснюються державними бухгалтерами Франції, підля- гають низці перевірок, мета яких – забезпечити виконання затверджених бюджетних операцій та додержання правил ведення державного бухгалтерського обліку. Результати діяльності органів державного управління, місцевого самоврядування вирішальною мірою за- лежать від людей, керівних кадрів різних рівнів, державних службовців. А тому в управлінській діяльності особливої ваги набувають питання здійснення контролю у кадровій роботі органів управління. Виділяють два напрями такого контролю: безпосередньо за діяльністю державних службовців; за станом роботи з кадрами і кадровим резервом в органах влади нижчого рівня. Підконтрольність органів влади народу являється невід’ємною цінністю демократичної форми організації суспільства. Отже, досвід розвинених країн світу свідчить, що зміни законодавства через покращення ставлення до ви- конання службових обов’язків, підвищення свідомості та відповідальності державних службовців за виконавсь- ку дисципліну суттєво впливають на рівень виконання нормативно-правових актів. Перспективи подальших наукових досліджень та адаптації зарубіжного досвіду здійснення контролю у сфері державного управління до умов України мають бути зосереджені на аналізі залучення громадськості до контролю за державно- управлінською діяльністю. 99 Ягода Г. А., студентка 4 курсу гр.ОА-102 Наук. керівник: ст. викладач Биховець С. О. Чернігівський державний інститут економіки і управління ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУ АВТОМАТИЧНОГО ВІДШКОДУВАННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ Податок на додану вартість є основним складником податкових систем багатьох країн і його використову- ють більш ніж у 100 державах світу. Його популярність спричинена широкою базою оподаткування, нейтраль- ністю щодо платників та об'єктів оподаткування, надійністю та стабільністю надходжень. Враховуючи, що ме- ханізм відшкодування податку на додану вартість досить тривалий час не зазнавав суттєвих змін, та, як пока- зала практика застосування, не був досконалим, і як наслідок, дозволяв здійснювати тіньові операції і завда- вав великих труднощів для платників податків. Проблема в тому, що в Україні виникла практика затримки відшкодування податку на додану вартість. Причиною цього було те, що у Державному бюджеті кожен рік закладалася менша сума в порівнянні з заявка- ми на відшкодування платників податків, що в свою чергу породжувало прийняття рішення щодо повернення або неповернення податку на додану вартість в ручному режимі та потенційно перетворювало у джерело зло- вживань. Саме Податковим кодексом України запроваджено принципово нові норми, які стосуються автомати- чного відшкодування податку на додану вартість, яке має на меті подолання порушень норм законодавства та усунення основних перепон на шляху іноземних інвестицій до України. Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматич- ного бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлює рівні права для всіх платників ПДВ, які мають одержати таке відшкодування. Такі критерії оцінки платника побудовано на аналізі даних його звіт- них показників та наявної податкової інформації і для визначення їх відповідності використовуються дані по- даткових декларацій платника з ПДВ; відомості з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; дані податкового розрахунку платника податків форми 1 ДФ «Податковий розрахунок сум дохо- ду, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»; дані податкової звітності з податку на прибуток підприємств. До критеріїв відносять: 1) питома вага обсягу поставок, до яких застосовується нульова ставка, повинна бути не меншою за 40% загального обсягу поставок за попередні 12 місяців; 2) загальна сума розбіжностей між задекларованим податковим кредитом і зобов’язаннями, показаними контрагентами, не може бути більше 10% заявленого відшкодування; 3) середня заробітна платня за останні чотири квартали у 2,5 рази повинна перевищувати мінімальну; 4) відсутність податкового боргу; 5) на вибір виконання однієї з умов – чисельність найманих працівників до 20 чоловік, рівень податкового навантаження з податку на прибуток за останні 4 квартали повинен бути вищим за середній по галузі, залиш- кова вартість основних засобів повинна бути більшою за суму відшкодування ПДВ.
- 101. До джерел, напідставі яких формуються критерії, належать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб, сформова- ні на підставі судових рішень та оголошень про банкрутство. Виходячи із зазначеного переліку критеріїв, можуть претендувати на автоматичне бюджетне відшкодуван- ня ПДВ платники, фінансові результати діяльності яких свідчать про наявність належного рівня податкової культури, відсутність ознак мінімізації податкових зобов’язань, застосування прозорого механізму формування сум бюджетного відшкодування ПДВ. Запровадження механізму автоматичного відшкодування ПДВ, тобто – здійснення централізованого відбору декларацій платників для автоматичного відшкодування, передбачає: - скорочення строків проведення перевірки; - відсутність позапланової документальної виїзної перевірки; - скорочення робочих днів продовження терміну самої перевірки, - скорочення строків направлення висновків казначейству; - скорочення строків перерахування казначейством коштів на рахунок платника. Отже, платники податків при такому режимі відшкодування ПДВ мають очевидні переваги: кожен відчує рі- вноправне партнерство держави і бізнесу. Це – цивілізована система взаємовідносин, де обидві сторони, представники бізнесу і податківці , ділові партнери, відкриті, прозорі. Податкова зацікавлена у збільшенні кіль- кості підприємств, які отримуватимуть автоматичне відшкодування ПДВ. В цьому зацікавлені і самі платники податку, оскільки відбір платників для автоматичного відшкодування здійснює система. Втручатися в цей про- цес податківці не можуть, тобто абсолютно виключається будь-який вплив людського фактору. Крім позитивних сторін практика застосування автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ породила ряд проблем і помилок, зокрема, помилки податкових органів, наприклад, неправильний розрахунок податків- цями середньої заробітної плати для визначення відповідності платника податків встановленим критеріям. Після усунення вказаних помилок кількість автоматичних відшкодувань ПДВ зросла в декілька разів. Проте багато платників податків і сьогодні не підпадають під заявлені критерії у зв'язку з недостатнім рів- нем середніх зарплат. Дійсно, відповідати цьому критерію досить непросто, особливо враховуючи середній рівень заробітних плат в регіонах України. Крім того, на практиці виникають проблеми з автоматичним відшко- дуванням навіть у тих осіб, які потрапили в списки, оскільки органами державної влади порушуються встанов- лені законом терміни на виплату такого відшкодування. Проблему посилює також відсутність судової практики з вказаного питання, що свідчить про неготовність платників податків відстоювати свої права і інтереси в су- довому порядку. Проблеми з відшкодування ПДВ вирішуються за допомогою: а) взаємозаліку зобов'язань із повернення ПДВ за рахунок податкових зобов'язань платника ПДВ або кре- 100 диторів платника ПДВ; б) списання і реструктуризації боргу уряду з відшкодування ПДВ пропорційно до списання і реструктуриза- ції боргу платників податків перед бюджетом; в) виплати заборгованості бюджету платникам податків за рахунок державного бюджету; г) запровадження різноманітних механізмів, які дали змогу відшкодовувати ПДВ шляхом співпраці з банків- ською сферою, шляхом надання пільгових кредитів або депозитів. д) проведення детальної перевірки усіх, хто подав заявку на відшкодування ПДВ (шляхом незалежного ау- диту); б) створення єдиного реєстру усіх експортерів, які претендують на відшкодування ПДВ. Отже, впровадження системи автоматичного відшкодування ПДВ є позитивною тенденцією, оскільки сти- мулює представників бізнесу до соціально-відповідальної поведінки, що дозволяє отримати економічний ефект. Проте механізм такого відшкодування вимагає удосконалення з тією метою, щоб їм могли скористати- ся не лише великі підприємства, але і представники середнього і малого бізнесу. Успішність автоматичного відшкодування ПДВ залежить не стільки від критеріїв, які встановлені законодавчо, скільки від кадрової полі- тики влади та успішності проведення адміністративної реформи. Адже податок на додану вартість – це надій- не джерело збільшення доходів державного бюджету, а тому вирішення питання його реформування є шля- хом до створення ефективної податкової системи. Яцун В. М., студентка 3 курсу гр. ОА-111 Наук. керівник: ст. викладач Бондаренко Д. В. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОЦІНКА ОПЕРАЦІЙ ЗАСТАВИ ДЛЯ ЦІЛЕЙ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ Застава є досить поширеним і широковживаним способом забезпечення виконання зобов’язань у цивільно-господарському обороті. У зв’язку із вступом в силу 1 січня 2004 року Господарського Кодексу України (далі ГКУ) правове регулювання операцій із застави зазнало певних змін — значно розширилось поле правового регулювання інституту застави. За таких умов виникає необхідність у дослідженні цього об’єкта та удосконалення методики обліку операцій з застави [2]. Застава — це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави креди- тор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем), забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, законодавства або рішення суду [2,3]. Сторонами договору застави є заставодавець і заставоодержувач. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Основна вимога – заставодавець має бути власником або особою, якій передали майно чи майнове право, з правом їх застави. Бухгалтерський облік заставних операцій насамперед залежить від юридичних особливостей передачі активів у заставу. Перш за все, розрізняють два окремі види застави:
- 102. Іпотека -застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставоодержувача або третьої особи. Застава - застава рухомого майна, яке передається у володіння заставоодержувача, або згідно його на- 101 казу, у володіння третій особі. Застава самостійно не існує. Нею можуть забезпечуватися зобов’язання, які витікають з інших договорів (позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажів та ін.). Предметом застави може бути майно, цінні папери, майнові права, що відчужуються заставником і на них може бути обернене стягнення. Це означає, що не можна передавати в заставу майно, що не належить заставникові на праві власності. Відповідно до ГКУ, у випадках передбачених договором або законодавством, предмет застави має бути оцінений. Оцінка є однією з головних проблем заставних операцій. Адже підприємство (заставодавець) має ряд способів, за допомогою яких можна підвищити вартість заставного майна: доооцінка, індексація тощо. Це завищує справедливу вартість активу, тому заставоутримувачу необхідно провести аудит звітності підприємства з інвентаризацією та експертною оцінкою майна підприємства, яке передається в забезпечення виконання зобов’язань, для визначення достовірної вартості [1]. У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заста- вою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Основними причинами спорів, які виникають між заставодавцем і заставодержателем, є еко- номічні та юридичні фактори. До економічних (облікових) факторів відносяться: неналежна організація обліку збереженості майна, прийнятого (переданого) в заставу; неправомірне списання з балансу (прийняття на баланс) об‘єктів застави без переходу права власності на них. До юридичних: порушення вимог укладення договору застави; неналежне оформлення документів, що затверджують право власності на майно, передане (прийняте) в заставу, тощо [5]. В бухгалтерському обліку заставлене майно відображається на позабалансових рахунках 05 “Гарантії та забезпечення надані”; 06 “Гарантії та забезпечення отримані”[4]. На цих рахунках відображаються суми, передбачені договором застави. Аналітичний облік ведеться за видами гарантій та забезпечень. Однак, доречніше організувати позабалансовий облік, першочергово за ви- дами застави (іпотека, заклад, застава товарів в обороті або у переробці, застава майнових прав, застава цінних паперів), а наступні рівні аналітики – за видами гарантій та забезпечень. Вартість заставленого майна відображається заставодавцем на рахунку 05 “Гарантії та забезпечення надані”. При цьому вартість активу з балансу не списується, тому що є власністю заставодавця. Списання заставленого майна з балансу заставодавця здійснюється лише у випадку невиконання ним свого зо- бов’язання перед заставодержателем. За рахунок вартості даного майна заставодержатель задовольняє свої вимоги. Як правило, у разі невиконання заставодавцем своїх зобов’язань, заставодержатель реалізує застав- лене майно і за отримані кошти повністю погашає зобов’язання заставодавця. При цьому, якщо вартість реалізації заставленого майна перевищує суму зобов’язань заставодавця, тоді заставодержатель повертає останньому надлишкову суму коштів. Із суми реалізації заставленого майна заставодержатель утримує суму штрафів, пені, неустойок за порушення строків виконання зобов’язань заставодавцем. Для обліку гарантій та забезпечень отриманих договірних зобов’язань використовується рахунок 06 “Гарантії та забезпечення отримані”. Тобто, коли підприємство виступає заставодержателем, то відобразити отримані в заставу товарно-матеріальні цінності, основні засоби, цінні папери йому потрібно на цьому ж ра- хунку. Щодо оподаткування операцій застави необхідно зауважити, що при передачі майна в заставу немає пере- ходу права власності. Тому, відповідні операції та операції з повернення майна із застави не підлягають опо- даткуванню податком на прибуток. Це стосується як заставодавця, так і заставодержателя. Згідно Податкового кодексу України (далі ПКУ) передача майна в заставу (іпотеку) позикодавцю (кредито- ру), повернення цього майна із застави (іпотеки) після закінчення дії відповідного договору не є об’єктом опо- даткування ПДВ. Тобто, у сторін, заставодавця та заставодержателя, не буде податкових наслідків при здійсненні операцій застави. У разі невиконання заставодавцем своїх зобов’язань, як було вищезазначено, заставодержатель здійснює стягнення на заставлене майно. Проте, в такій ситуації можливі два випадки: право власності на заставлене майно не переходить від заставодавця до заставодержателя, тобто за- ставлене майно продається, а заставодержатель отримує грошову винагороду; право власності на заставлене майно переходить від заставодавця до заставодержателя. Доходи та витрати сторін договору застави, що пов’язані із зверненням стягнення на предмет застави визначаються відповідно до ПКУ [2,5]. Реалізація заставленого майна проводиться спеціалізованими організаціями з аукціонів, якщо інше не пе- редбачено договором, державних підприємств та відкритих акціонерних товариств. Якщо перший аукціон не відбувся, проводиться другий та наступні аукціони. Коли ж і ці аукціони не відбулися — заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні. Якщо сума, отримана від реалізації предмета застави, не покриває вимог заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника у порядку черговості. У зворотному випадку, коли виручка від реалізації заставленого майна перевищує суму боргу, різниця повертається заставодавцю. Заставні зобов'язання припиняються у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави;
- 103. набуття заставодержателемправа власності на предмет застави. Отже, застава виступає надійним засобом забезпечення виконання зобов‘язання. Хоча й існує ряд про- блемних питань обліку операцій із заставою — більшість можна вирішити при якісно укладеному договорі про заставу. Вагомим недоліком, на нашу думку, є оцінка заставного майна, що вирішується тільки за допомогою екс- перта з оцінки для визначення справедливої вартості. При цьому доцільно: спростити процедуру реалізації заставного майна, адже можливі махінації при визначенні ціни на 102 аукціонах; реалізовувати майно або зараховувати на баланс за ціною, погодженою у договорі застави. Література 1. Господарський кодекс від 16 січня 2003 р. № 436 – IV / Верховна Рада України – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/. 2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755 - VI / Верховна Рада України – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/. 3. Закон України “Про заставу” від 02.10.1992 р. № 2654 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2654-12. 4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, організацій: Наказ від 30.11.99 р. № 291, зі змінами та доповненнями / Міністерство фінансів України - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/. 5. Романчук К.В. Проблемні питання обліку операцій із заставою [Електронний ресурс] / К.В.Романчук – Режим доступу: http://www.buhobl.donduet.edu.ua/different/Konf/28-11-2013/Z1.pdf.
- 104. Секція Cучасні напрямиекономіко-математичного моделювання Секция Современные направления экономико-математического 103 моделирования Мостова М. А., к.е.н., доцент кафедри економічної кібернетики та інформатики Чернігівський державний інститут економіки і управління ОЦІНКА СИСТЕМ НА ОСНОВІ МОДЕЛІ СИТУАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ Центральним моментом і об'єктом ситуаційного управління є управлінська ситуація. Переважна більшість фахівців в області менеджменту схильні розглядати ситуацію як набір обставин, наприклад, М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі під ситуацією розуміють «конкретний набір обставин, що здійснюють істотний вплив на роботу організації в даний момент». Пізніше Д. Поспєлов розширює поняття ситуації, додаючи в нього інформацію про зв'язки між об'єктами: «поточна ситуація - сукупність всіх відомостей про структуру об'єкта та його функціонуванні в даний момент часу». Враховуючи еволюцію розвитку методології ситуаційного управління, управлінську ситуацію можна визначити як суб'єктивну оцінку конкретних характеристик підприємства, зовнішнього середовища (ситуаційних змінних) і зв'язків між ними, що мають місце в даний час, але залежних від подій, що відбулися і розвиваються у часі і просторі. Історично поняття ситуаційного управління застосовувалось до тих аспектів управління, які були пов’язані із розв’язанням питань виходу з кризи, що вже сталася (ліквідації наслідків надзвичайної події). Технологій підтримки прийняття рішень в таких ситуаціях спиралися на експертні системи, системи прийняття колективних рішень та будувались переважно на апараті нечітких множин. Пошук рішень тривав також на шляху визначення найкращих асоціативних рішень з бази знань про ситуації, що вже минули. Розвиток програмно-апаратної реалізації методів призвів до бажання застосовувати їх в технологіях фор- мування корпоративних рішень на етапах стратегічного планування різних проектів. Експертні методи допов- нювались математичними моделями, що відповідали на питання – яка ситуація має настати в результаті прийняття рішення про застосування до об’єкта конкретної стратегії управління. Створення ситуаційних центрів стало сьогодні одним із найважливіших завдань підвищення ефективності управлінської діяльності. Необхідність широкого застосування СЦ у складних організаційно-технічних систе- мах (СОТС) викликають такі чинники: • ускладнення і розширення кола завдань управління, що вирішуються керівниками вищої ланки в політичній, військовій, фінансово-економічної, соціальної, екологічній та інших областях; • підвищення вимог до оперативності і якості прийняття і реалізації управлінських рішень; • висока міра відповідальності за прийняте рішення; • потреба в довгостроковому і короткостроковому прогнозуванні розвитку ситуації на всіх напрямках діяльності керівництва в різних умовах функціонування (напрацювання і перевірка планів на типові критичні ситуації); • зростання вимог до координації взаємодії із зовнішніми оточенням та зарубіжними організаціями і відомствами; • отримання додаткових переваг партнерами і конкурентами при широкому комплексному використанні інформаційних, телекомунікаційних та аналітичних можливостей сучасних апаратно-програмних обчислю- вальних комплексів і телекомунікаційних засобів; • потреба у комплексному та оперативному застосуванні високоефективних методів прийняття рішень («мозкові атаки», ділові ігри, методи типу сценаріїв, експертні оцінки, методи аналізу ієрархій, методи типу «дерево цілей» , морфологічні методи), які є досить ресурсоємними; • збільшення обсягів і розмаїття способів подання інформації; • наявність розподілених джерел різнорідної (іноді суперечливої ) інформації з різним ступенем достовірності, з різними системами управління даними і організації доступу до них; • наявність проблем з пошуком і використанням даних; • наявність проблеми використання даних із застарілих систем збереження; потреба комплексування інформації (агрегування даних) для оцінки та прогнозування ситуації; • відсутність у осіб приймають рішення необхідного ресурсу часу для глибокого аналізу багатофакторної ситуації та вироблення обгрунтованих рішень; • потреба в ефективному реагуванні на швидкі зміни ситуації, особливо в кризових випадках; • зростання ціни прийняття помилкових управлінських рішень; • потреба оцінки ризиків (політичних, економічних, екологічних тощо) та загроз досягнення поставлених цілей, що виникають при різних варіантах розвитку ситуації чи процесу з урахуванням можливих конфліктів; • потреба прийняття оптимальних і обгрунтованих рішень у складних умовах. Ситуаційний центр - це найсучасніша форма реалізації систем підтримки прийняття рішень, заснована на технологіях моделювання та аналізу ситуацій у гранично концентрованому (візуальному) представленні інформації та забезпечує інтегральне управління організацією, галуззю, регіоном. СЦ являє собою інформаційно-аналітичну систему, що дозволяє оцінити реальний стан об'єкта управління, визначити розвиток внутрішніх і зовнішніх тенденцій, розглянути можливі наслідки дій. У літературі зустрічаються різні назви ситуаційних центрів: центри стратегічного управління, ситуаційні кімнати, центри збору, обробки і відображення інформації та ін. За своїми функціональними можливостями СЦ можна розділити на чотири основні класи:
- 105. • системи моніторингустану предметної області (СМС); • системи ситуаційного відображення інформації (ССВІ); • системи динамічного моделювання ситуацій (СДМС); • аналітичні та прогностичні ситуаційні системи (АПСС). Необхідно відзначити, що на сьогоднішній день відсутня єдина науково-обгрунтована методологія ком- плексного вирішення завдань динамічного моделювання та аналізу ситуацій і створення СЦ в цілому. У результаті кожен діючий сьогодні СЦ є унікальним, з самого початку свого створення орієнтований на специфіку тільки своєю предметної сфери та використання оригінальних концептуальних підходів. Теорія управління складними організаційно-технічними системами в кризових ситуаціях повинна носити прикладний характер, тобто бути спрямованою на розробку нових інформаційних технологій вдосконалення і створення ситуаційних центрів з принципово новими якісними характеристиками. 104 Богомоленко Ю. А., студентка 5 курсу гр. ЕК-91 Наук. керівник: к.е.н., доцент кафедри економічної кібернетики та інформатики Мостова М. А. Чернігівський державний інститут економіки і управління МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ На сьогоднішній момент основним підходом до визначення конкурентоспроможності регіону являється на- дбання фахівців міжнародного Інституту розвитку менеджменту в Лозанні (IMD-Lausanne). Вони розуміють під конкурентоспроможністю регіону здатність регіону (його населення, бізнесу і влади) перемагати в суперництві з іншими регіонами за залучення і створення нових факторів виробництва, забезпечуючи при цьому конкурен- тні переваги в економічному зростанні та рівні життя населення. Безугла В.О. конкурентоспроможність регіону трактує як здатність кожної регіональної системи до управління своїми конкурентними перевагами, раціонального й ефективного розміщення продуктивних сил з метою забезпечення стійкого фінансового та економічного становища, одержання максимальної вигоди, задо- волення об'єктивних і суб'єктивних потреб за умов самостійності та самофінансування у межах чинного зако- нодавства. Багатогранний характер конкуренції зумовлює широкий діапазон підходів та показників оцінки конкурентоспроможності регіонів. У сукупності вони охоплюють як вертикальний, так і горизонтальний ряд об’єктів. Вертикальний ряд представлений окремими регіонами, галузями, країнами. Горизонтальний ряд являє собою окремі товари, підприємства, види діяльності. Підхід до оцінки конкурентоспроможності регіонів, що базується на комплексності такої економічної категорії, як «конкурентоздатність» пропонується багатьма науковцями, серед яких можна відзначити: О.О.Тарасову, С.Н. Смірнова, Ю.В. Сімачова, Л.С. Засімову, А.А. Чулок, Л.С. Ковальську, Р.А. Фатхутдинова, М. Удачину. Комплексний інтегральний підхід до оцінки конкурентоспроможності регіону, який спирається на сім груп показників пропонує О. О. Тарасова. Вчена виокремлює групи показників, що характеризують аспекти конкурентоспроможності, зазначені нижче: - наявність й ефективність використання ресурсів регіону; - життєвий рівень населення; - інвестиційну привабливості регіону; - інноваційну складової регіону; - введення нових основних засобів; - споживання окремих видів енергетичних матеріалів; - малі підприємства. Методика оцінки конкурентоспроможності О. О. Тарасової складається умовно з трьох етапів таких, як роз- рахунок восьми груп показників, визначення інтегрального показника за кожним регіоном, віднесення регіонів до однієї з чотирьох груп. З точки зору вченої, з якою можна погодитись, показник регіональної конкурентоспроможності є комплексним показником, що поєднує три рівні конкурентоспроможності: макро-, мезо-, та мікрорівень. Група вчених у складі С. Н. Смірнова, Ю. В. Сімачова, Л. С. Засімової, А .А. Чулок зазначають, що в залежності від цілей оцінки можуть бути обрані як інтегральні, так і часткові показники конкурентоспроможності регіону. Згідно з методикою вищезазначених вчених, інтегральний індекс конкурентоспроможності регіону розраховується на основі двох зведених індексів, таких як: конкурентоздатність підприємств регіону (фінансовий стан підприємства, інвестиційна активність підприємств, інноваційна активність підприємств, диверсифікація галузевої структури регіону, корпоративний розвиток); інституційний розвиток регіону (загальний підприємницький клімат, інвестиційний клімат, якість трудо- вих ресурсів, інноваційний розвиток, розвиток інфраструктури, туристична привабливість регіону, ресурсна забезпеченість. На нашу думку, вищезазначений підхід, дозволить визначити вклад регіону в економічний розвиток країни та виокремити конкретні напрямки, що характеризують внутрішню конкурентоздатність регіону . Науковець Л. С. Ковальська у своїх роботах пропонує трьохрівневий комплексний підхід, що складається з розрахунку трьох наступних груп показників: конкурентні переваги регіону (стан природних ресурсів, інноваційних, людських та фінансових ресурсів); рівень людського розвитку (стан і охорона здоров’я населення; фінансування людського капіталу; рівень освіти населення; екологічна ситуація; демографічний розвиток; розвиток ринку праці; соціальне сере- довище; матеріальний добробут населення; умови проживання населення);
- 106. рівень зовнішньоекономічноївідкритості регіону (відкритість економіки регіону, покриття експортом імпорту, частка експорту у валовому регіональному продукті, частка імпорту у валовому регіональному продукті). Оскільки поняття конкурентоспроможності є відносним, то порівняння рівня конкурентоспроможності регіонів можливе на основі системи показників. Аналіз існуючих підходів показав, що для таких цілей пропонується чимало систем показників, котрі включають як дані статистики, так і експертні оцінки. На нашу думку, оцінку конкурентоспроможності регіонів доцільно здійснювати відповідно до наведеного нижче алгоритму (рис.). Формування системи показників для оцінки конкурентоспроможності регіону Нормування показників та визначення ступеня диференціації отрима- них даних за регіонами Проведення розрахунку інтегрального індексу конкурентоспроможності відповідного регіону Ранжування отриманих інтегральних індексів та побудова рейтингу регіонів за рівнем конкурентоспроможності у відповідному році Групування регіонів за рівнем конкурентоспроможності Аналіз результатів оцінки рівня конкурентоспроможності Розроблення управлінських рішень для підвищення рівня конкурентоспроможності досліджуваного регіону Рис. Структурно-логічна схема оцінки конкурентоспроможності регіону Запропонований методичний підхід до інтегральної оцінки конкурентоспроможності регіону базується на використанні економіко-математичних методів дослідження. Обрані групи показників мають необхідну для проведення розрахунків статистичну базу, тобто адаптовані до офіційної державної статистики та дозволяють самостійно здійснити оцінку рівня конкурентоспроможності регіону, отримати об’єктивне уявлення про рівень його конкурентоспроможності відповідно до визначених напрямів та пріоритетів розвитку. 105 Деркач А. П., студентка 4 курсу гр. ЕК-01 Наук. керівник: к.е.н., доцент кафедри економічної кібернетики та інформатики Мостова М. А. Чернігівський державний інститут економіки і управління ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА Оптимальність (від лат. оptimus – найкращий) передбачає найкращий із можливих спосіб економічної по- ведінки, економічних дій. Оптимізація ресурсного потенціалу підприємства передбачає визначення необхід- них обсягів наявних ресурсів та їх раціонального співвідношення у процесі господарської діяльності для отри- мання максимального результату у вигляді доходу. Модель оптимізації ресурсного потенціалу підприємства можна зобразити графічно (рис.). Ідентифікація факторів, що Максимальний результат впливають на ефективність (за обмежених обсягів ресурсного господарської діяльності потенціалу) Аналіз та оцінка обсягів наявних ресурсів з урахуванням норм їх Проведення організаційних витрат процедур, зокрема перерозподіл наявних обсягів ресурсів (надлишки одних ресурсів спрямовуються на Визначення оптимальних обсягів покриття дефіциту інших ресурсів) ресурсів за критерієм максимізації доходу Рис. Модель оптимізації ресурсного потенціалу підприємства Підвищити економічну ефективність виробництва підприємств і виявити резерви ресурсного потенціалу можна шляхом оптимізації наявних виробничих ресурсів та раціонального їх використання. Оптимізувати ви- робництво продукції конкретного підприємства можливо за допомогою методів економіко-математичного мо-
- 107. делювання. Рішення задачізводиться до пошуку максимальної дохідності від реалізації продукції в умовах обмежених обсягів виробничих ресурсів. Структурна модель задачі має вигляд: n F c x j a x V j j x j n i m j n j ij j i 0 ; 1 , ; 1 , 1 1 max (1) де F – дохід від реалізації продукції підприємства (грн.); сj – ціна реалізації одиниці j-го виду продукції (грн.); xj – кількість продукції j-го виду (ц); аіj – норми витрат і-го виду ресурсу на виробництво одиниці j-го виду продукції (грн./ц); Vi – фактичний обсяг i-го виду ресурсу (грн.); n – кількість видів продукції, що виробляється підприємством; m – кількість наявних ресурсів, задіяних у виробничому процесі. У розгорнутому вигляді струк- турну модель можна представити таким чином: F c x c x c x c x c x 1 1 2 2 3 3 1 max a x a x a x a x V n n 11 1 12 2 13 3 1 1 a x a x a x ... a x V 21 1 22 2 23 3 2 2 a x a x a x a x V m m m mn n m 1 1 2 2 3 3 x x x x x x x x 0 , 0 , 0 , 0 , 0 , 0 , 0 , 0 j n i m n n n n n j j j 1 , ; 1 , ... ... ... 1 2 3 4 5 6 7 8 (2) Норми витрат і-го виду ресурсу на виробництва j-го виду продукції у матричній формі мають такий вигляд: a a a a ... ... j n 11 12 1 1 a a a a ... ... j n 21 22 2 2 ... ... ... ... ... ... m m mj mn ij a a a a a ... ... 1 2 . Підвищення рівня дохідності підприємств можливе за оптимального розподілу ресурсного потенціалу. Для вирішення вказаного завдання запропоновано економіко-математичну модель, результатом виконання якої є оптимізація використання обмежених виробничих ресурсів. Реалізація моделі на практиці дає можливість ви- явити резерви для вивільнення ресурсів та напрями їх використання, що сприятиме підвищенню рівня прибут- ковості підприємства за умови ефективного використання його ресурсного потенціалу. Михалев П. С., студент 3 курса гр. 11-МОА Научный руководитель: к.т.н., доцент Копелиович Д. И. Брянский государственный технический университет (г. Брянск, Россия) СОСТАВНОЕ СОВЕРШЕННОЕ ХЕШИРОВАНИЕ Задача поиска информации является краеугольной задачей любой информационной технологии. В на- стоящее время хеширование при определённых условиях является самым быстрым методом поиска инфор- мации. Составное совершенное хеширование является одним из самых перспективных видов хеширования, так как оно быстрое, точное и в то же время безопасно [1]. Составное совершенное хеширование это новая схема хеширования, основанная на двухуровневой структуре данных. На первом уровне используется динамическое хеширование (например, линейное хеширование), резуль- тат которого - позиция в таблице, хранящейся в оперативной памяти. Строка этой таблицы: (Ai, Bi, hi) (адрес экстента, размер экстента, функция хеширования для этого экстента). На втором уровне применяется своя функция хеширования для каждого экстента. Экстент (англ. extent, протяженность) — в файловых системах, непрерывная область носителя информации. Как правило, в файловых системах с поддержкой экстентов большие файлы состоят из нескольких экстентов, не связанных друг с другом напрямую [2]. ЭКСТЕНТЫ И БЛОКИ. Во многих файловых системах, в общем случае файл хранится в виде «заголовка», то есть некой относи- тельно небольшой структуры данных (например, inode и косвенных блоков в ext3 или строки Master File Table в NTFS), который содержит указатели на участки носителя информации, где по кускам хранится содержимое 106
- 108. файла. В традиционныхфайловых системах это указатели на отдельные блоки (минимальные участки носи- теля, которые можно прочесть или записать за раз). В ряде современных файловых систем используются указатели не на блоки, а на экстенты. Использование указателей на экстенты имеет ряд преимуществ над схемой с указателями на отдельные блоки. Поскольку все данные в одном экстенте расположены на диске подряд, повышается скорость чтения и записи файла и понижается степень фрагментации дискового пространства. При одинаковом размере и орга- низации структуры данных «заголовка» файла файловая система с поддержкой экстентов будет иметь боль- ший максимальный размер файлов. Главный недостаток экстентов — повышенная сложность реализации файловой системы. Следует заметить, что использование алгоритма распределения блоков, который распределяет их по воз- можности из непрерывного участка, повышает скорость чтения и записи данных и отчасти компенсирует от- сутствие поддержки экстентов. Скорость доступа к файлу также можно повысить, если заранее зарезервиро- вать под файл по возможности непрерывный участок на диске (например, через системный вызов fallocate в Unix или через SetFileValidData и SetEndOfFile в Microsoft Windows); впрочем, такое резервирование полезно, даже если файловая система не поддерживает экстенты. Рисунок 1: общая схема составного совершенного хеширования Характеристики составного совершенного хеширования: 1. Доступ за одно обращение к диску; 2. Высокий коэффициент заполнения (до 95%); 3. Высокая сложность реорганизации; 4. Необходимо управление экстентами. КОНЦЕПЦИИ ЛИНЕЙНОГО ХЕШИРОВАНИЯ. На первом шаге составного совершенного хеширования обычно происходит линейное хеширование. В на- чале опишем его. Кратко опишем термины, используемые в этом описании. Линейное хеширование расши- ряет файл, потом расщепляет сегмент по одному в линейном порядке 0, 1, 2..... Когда сегмент разбивается, примерно половина его записей будут удалены и будут восстановлены в но- вом сегменте в конце файла. Не существует индекса, для которого необходим только один указатель p, по- казывающий какой сегмент будет разделен следующим. Когда все сегменты в файле разделены, указатель сбрасывается на первый сегмент(0), и процесс начинается снова, но теперь с файлами в 2 раза больше. Пе- реполненные записи создают явные указатели на отдельные области переполнениях[3]. Мы рассмотрим только один случай, когда начальный размер файла равен 1. После L завершений файл удваивается или расширяется, его размер составляет 2^L. L- называется уровнем файла. Используем серию разделительных функций hi(k), одну для каждого уровня файла, где каждый hL(k) хе- шируется случайно на интервале [2^L] , мы получим хеш-функцию. K(h)- является действительным числом, чтобы получить целое число сегмента мы используем. Дальше мы будем использовать реальные числа сегмента, и предположим усечение, чтобы получить целое число сегмента. Пусть D(k) распределяется равномерно, как большое количество сегментов по мере необходимо- сти. Тогда пример линейного хеширования представлен на (1). (2) также иллюстрирует основные задачи линейного Хеширования :c каждыми hi(k) разделение функций (к) распределяет равномерно по записи свой ассортимент сегментами, то в течение расширение файла по- прежнему нерасщепленной сегмента будет содержать в два раза больше записей, которые уже были разде- лены. ВЫБОР ФУНКЦИЙ ХЕШИРОВАНИЯ НА ВТОРОМ УРОВНЕ. Параметры функции должны занимать мало места, например, деление с остатком. Процедура вставки: Если на втором уровне нет коллизии, то выполняется вставка, в случае коллизий де- лается попытка подобрать другую функцию хеширования. В случае неудачи - увеличение экстента и подбор новой функции. Очень большие экстенты неэффективны, поэтому нужно использовать расщепление на первом уровне. 107
- 109. Составное совершенное хеширование:варианты. B+-дерево вместо первого уровня. Частичное сохране- 108 ние порядка ключей, возможен поиск по диапазону. Индекс для экстентов второго уровня: в таблице хранится минимальное значение функции хеширования для каждого блока экстента. Упрощается подбор функции хеширования за счет большего расхода памяти. Составное совершенное хеширование полезно для больших внешних файлов. Оно гарантирует поиск лю- бой записи в единый доступ к диску. Вставка и удаление просты, а размер файла может значительно изме- няться без ущерба для производительности. Простой вариант схемы поддерживает эффективный поиск диа- пазона в дополнение к полностью динамической схеме организации файлов. Эти преимущества достигаются за счет небольшого количества дополнительного внутреннего хранения и увеличение стоимости вставок. Литература 1. Гулаков В. К. Введение в хеширование: монография / В.К. Гулаков, К.В. Гулаков – Брянск: БГТУ, 2011. – 129 с. 2. D. Talbot, "Randomized Language Models via Perfect Hash Functions", Proceedings of ACL-08: HLT, June 2008. 3. M. V. Ramakrishna and P.-:1V Larson, " File organization using composite perfect hashing", ACM TODS., Vol. 14, June 1989. Мілка К. О., студентка 4 курсу групи ЕК- 01 Наук. керівник: старший викладач Руденко О. Г. Чернігівський державний інститут економіки і управління ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОГРАМ В ОПЕРАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ LINUX Операційна система Linux надає певні можливості в використанні економічних програм. Звичайно, не всі програми надають такі широкі можливості користувачам Linux, порівняно з Windows, але базові функції про- грам є доступними. Зараз на ринку програмного забезпечення існує такий ряд програм, які мають аналоги під ОС Linux: MILLENNIUM BSA Корпоративна інформаційна система Millennium BSA - ERP- система, що реалізує принцип єдиного схови- ща даних , що містить всю корпоративну бізнес-інформацію і забезпечує інтерактивний доступ до неї необхідної кількості співробітників підприємства , наділених відповідними повноваженнями. Основні функціональні можливості MILLENNIUM BSA : • ведення специфікацій , що визначають склад вироблених виробів , а також матеріальні ресурси та операції , необхідні для їх виготовлення; • формування планів продажів і виробництва ; • планування потреб в матеріалах і комплектуючих , термінів та обсягів поставок для виконання плану ви- робництва продукції; • управління запасами і закупівлями : ведення договорів , реалізація централізованих закупівель , забезпе- чення обліку і оптимізації складських і цехових запасів; • оперативне управління фінансами , включаючи складання платіжного календаря і здійснення контролю його виконання , фінансовий і управлінський облік; • управління персоналом , включаючи кадровий і табельний облік; • управління взаємовідносинами з клієнтами та ведення бази знань Центру обслуговування клієнтів. Галактика Експрес СРВ 1 . Дистрибутив системи для України, який включає: базу даних з настройками, довідниками та класифікаторами для України; статистичну, фінансову, податкову та іншу звітність, відповідну законодавству України; 2 . Документацію з використання компонент Системи ; 3 . Тестові бази ; 4 . Опис прийомів і методів використання Системи ; 5 . Методики ведення основних бізнес- процесів , властивих українським підприємствам ; 6 . Ліцензійні файли на використання Системи . Дана система , як непоганий аналог 1С , існує на ринку вже 25 років.. Це повноцінна альтернатива 1С. Систему не можна коригувати , крім дрібних виправлень інтерфейсу . Всі доопрацювання необхідно за- мовляти у розробника системи , у порівнянні з 1С це вийде дорого і не прийнятно за термінами. Парус Дана програма так само бере свій початок дуже давно і повноцінно може бути названа аналогом 1С, за- снована компанія в 1990 році. Більшість доходів компанія отримує від державних компаній. Систему мають право допрацьовувати тільки самі розробники, софт доводиться використовувати " як є". SAP SAP - це програма , класу ERP, родом з Німеччини . SAP є найперспективнішою заміною 1С. Сап , як і інші рішення , складається з модулів, що різняться за видами призначення. САП дуже популярна система в світі. В основному , впроваджується великим підприємствам. Це обумовлено високою ціною ліцензій і послуг (у 3-10 разів вище, ніж 1С ) . САП має хорошу репутацію серед ERP. Доопрацювання SAP можливе , але досить трудомістка . На практиці , те , що в 1С можна доопрацювати за 1-2 години , в SAP займає 1-2 дні. OpenSource - складське програмне забезпечення для Linux. Продукт має наступні технічні характеристики : 1 . OpenSource проект під GPL , розроблений повністю для роботи під Linux ; 2 . MySQL база даних; 3 . Працює під mono ; 4 . Працює і підтримує стандартні бази даних фірми Microinvest , що дозволяє створювати самостійні або гібридні системи . Продукт пропонується безкоштовно , він доступний всім для скачування та використання за GPL ліцензії .
- 110. Робота під Linuxдає можливість користувачам самим вибирати операційну систему , встановлювати її і працювати з безкоштовними дистрибутивами Linux , тобто споживачі не повинні оплачувати ліцензійні подат- ки. Також складське програмне забезпечення фірми Microinvest безкоштовне і працює без реєстраційних кодів. У відповідність з пропонованою OpenSource GPL ліцензією користувачі можуть легально використовувати без- коштовний MySQL сервер і Open Office . iceB - 9.0 Відкрита бухгалтерія " iceB " розроблена для роботи під управлінням POSIX - сумісних операційних систем (POSIX -назва міжнародного стандарту на операційні системи). Система є універсальною і готова до експлуатації без доробок на будь-якому підприємстві з будь-яким характером діяльності цього підприємства. Існують дві версії системи : • iceB - система з термінальним інтерфейсом. • iceBw - система з графічним інтерфейсом. Функціонально обидві версії системи ідентичні. База даних " MySQL " є клієнт- серверною . Це дозволяє будь-якій кількості бухгалтерів одночасно працювати в одних і тих же підсистемах . Система з термінальним інтерфейсом дозволяє на клієнтському робочому місці використовувати будь-яке обладнання і будь-яку операційну систему. Система з графічним інтерфейсом буде працювати тільки на комп'ютерах з POSIX - сумісної (Linux / Unix та ін ) операційною системою. 1С: Підприємства Особливості робочих серверів під управлінням Linux • не можуть взаємодіяти з СУБД Microsoft SQL Server , • Не підтримується робота з СОМ - об'єктами , • Аутентифікація на сервері виконується за протоколом Kerberos , • Недоступна робота з Інтернет- з'єднанням. Раніше робота користувачів в операційній системі Linux була можлива тільки за допомогою веб-клієнта під одним з інтернет-браузерів , підтримуваних в Linux.Тепер для операційної системи Linux створені клієнтські програми , аналогічні тим , які існують для операційної системи Windows : • Тонкий клієнт, що забезпечує роботу користувачів у режимі керованого застосування, • Товстий клієнт, що забезпечує роботу в режимі звичайного або керованого застосування, • Конфігуратор , для адміністрування інформаційної бази і для зміни конфігурації. Завдяки цьому в операційній системі Linux тепер можуть працювати не тільки користувачі додатків 1С: Підприємства, але і розробники цих додатків , а також адміністратори інформаційних баз. Мілка К. О., Осипенко Є. Л., студенти 4 курсу групи ЕК- 01 Наук. керівник: к.е.н., доцент кафедри економічної кібернетики та інформатики Мостова М. А. Чернігівський державний інститут економіки і управління СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАТРАТ Висококонкурентне середовище продуктового рітейлу диктує свої умови: успішні компанії змушені перебу- вати в постійному пошуку нових можливостей для гнучкого ціноутворення - нових шляхів скорочення витрат і оптимізації процесів. Як правило, транспортні операції рітейлерів дещо складніше, ніж просто почергова доставка товарів з точ- ки А в точки B, C і D. Найчастіше при плануванні маршрутів доставки диспетчерам доводиться мати справу з кількома складами, центрами розподілу, планувати завантаження транспорту, виходячи з категорій товарів, часових вікон, навантаження магазинів та ін. При плануванні доставки диспетчери також повинні враховувати типи транспортних засобів, які використовуються в різній комбінації для доставки широкої номенклатури товарів по всій продуктовій мережі: малотоннажні вантажівки, фури, автопоїзда з причепами, холодильними установками для перевезення охолоджених і заморожених продуктів. З появою спеціалізованих TMS-рішень (систем управління транспортом) менеджерам з логістики стали доступні нові інструменти для ефективного планування та управління транспортними процесами: • Автоматична прокладка маршруту. Система управління транспортом автоматично розраховує маршрути доставки і пропонує оптимальний варіант доставки з урахуванням типу транспортного засобу, ступеня заван- таження транспорту, часових вікон, категорій товарів та інших критеріїв, які можуть бути налаштовані виходя- чи з конкретних вимог бізнесу. • Навантаження з декількох складів одночасно. За наявності декількох складів/розподільних центрів, TMS дозволяє планувати завантаження транспортних засобів з декількох складів одночасно в рамках одного мар- шруту. • Крос-докінг. Деякі системи управління транспортом підтримують операцію крос-докінгу: коли необхідна транспортування вантажу з точки А в точку С, з перевалкою в точці B. TMS дозволяє враховувати і планувати переміщення товарів зі складу в кінцеву точку з розвантаженням у проміжній точці і подальшої відвантаженням в магазини, але вже в складі іншого транспортного засобу. • "Зворотнє завантаження". По закінченні маршруту система дозволяє планувати завантаження транспорт- ного засобу на зворотному шляху: заїжджати до постачальника за товарами по дорозі на склад, збирати тару і повернення в точці доставки, якщо це необхідно. • Єдиний центр диспетчеризації. При наявності мережі філій система управління транспортом може висту- пати єдиним центром диспетчеризації всередині компанії. Це означає, що в разі географічно розподілених інсталяцій можна управляти маршрутизацією транспорту з однієї точки. Дана функція дозволить скоротити штат диспетчерів і отримати додаткову економію за рахунок скорочення фонду оплати праці. • Платформа для зовнішніх перевізників. При роботі із зовнішніми перевізниками у вашому розпорядженні з'являється зручна платформа для проведення тендерів на вантажоперевезення. Кожен перевізник, заведе- 109
- 111. ний в систему,буде отримувати повідомлення про нове завдання на перевезення із зазначенням маршруту за фактом його формування в системі. Кожен контрагент залишає на порталі свою пропозицію щодо вартості виконання маршруту - вам залишається тільки вибрати найвигіднішу пропозицію. • Облік типу транспорту. Максимально ефективне використання кожного ресурсу - один з найбільш попу- лярних способів скорочення транспортних витрат у бізнесі . Планування перевезень з урахуванням типів ван- тажу і особливостей його перевезення убезпечить вас від форс-мажорів і порожніх прогонів транспортних засобів. TMS-рішення підтримують настройку широкого спектра транспортних засобів, у тому числі за типом кузова, а також причепів з урахуванням внутрішніх відділів. • Інтернет-торгівля та інтеграція з системою доставки. Система управління транспортом може бути інтегрована з платформою інтернет-магазину компанії