День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Матеріали для книжкової виставки.

1. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИСТАВКИ

2. День вшанування
учасників ліквідації
наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС
14 грудня 2020

3. «Чорнобильські кіборги»
Ващук Микола Васильович Титенок Микола Іванович Кибенок Віктор Миколайович
Правик Володимир Павлович Тишура Володимир Іванович Ігнатенко Василь Іванович

6. Красень атлет – справжній кіборг в ту ніч самотужки виніс із
полум’я Миколу Ващука, Миколу Титенка та Володимира
Тишуру, коли ті втратили свідомість від високої радіації.
Разом із Правиком та Кибенком він спускався останнім з 70-
ти метрової відмітки четвертого енергоблоку.
Їхав він на виклик без брезентового костюма, як був у одній
сорочці, так і поїхав.
Уривки спогадів дружини пожежника-ліквідатора Василя
Ігнатенка Людмили Ігнатенко, 2007 рік.
“…Вони вже лежали по одному, кожний в окремій палаті… Їм
категорично заборонялося виходити в коридор.
Перестукувалися через стінку… Там, де вони були,
зашкалювали навіть стіни. Зліва, справа і поверх під ними.
Там усіх виселили – жодного хворого…
…Він почав змінюватись – щодня я зустрічала іншу людину.
Опіки виходили назовні. Рятувало те, що все це відбувалося
миттєво; ніколи було думати, ніколи було плакати. Я любила
його! Я ще не знала, як я його любила! Ми тільки–но
одружилися…
У готелі в перший же день дозиметристи мене заміряли.
Одяг, сумка, гаманець, туфлі, — все “горіло”. І все це тут же у
мене забрали. Навіть спідню білизну.
…Мені не дозволяли його обіймати. Але я піднімала і садила
його. Перестелювала ліжко. Ставила градусник. Приносила і
відносила судно. Всю ніч вартувала поруч. Інші дружини теж
приїжджали, але їх уже не пустили. Були зі мною їхні мами.
Мама Володі Правика весь час просила Бога: “Візьми краще
мене”… А потім я щодня чую: помер, помер. Помер Тишура.
Помер Титенок. Помер. Як молотком по тім’ячку…

7. Микола Іванович Титенок (нар. 5 грудня 1962, смт. Вільча, Поліський район,
Київська область — пом. 16 травня 1986, Москва) — ліквідатор аварії на
Чорнобильській АЕС, старший сержант, пожежник відділення 6-ї самостійної
воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип’ять. Герой України.
Народився у селищі міського типу Вільча Поліського району Київської
області. Закінчив середню школу. Після закінчення десятого класу пішов навчатися
до морехідного училища. Три роки служив у місті Поті. В органах внутрішніх
справ з 1984 року. Працював пожежником 6-ї самостійної воєнізованої пожежної
частини (СВПЧ-6) з охорони міста Прип’ять. Сумлінно ставився до виконання
службових обов’язків і громадських доручень. Виявляв ініціативу і кмітливість.
26 квітня 1986 року о 1 годині 35 хвилин, прибувши на місце аварії після
вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС у складі чергового караулу,
Микола Титенок приступив до гасіння пожежі.
Незважаючи на небезпеку радіоактивного зараження, важкі умови, діяв
сміливо й самовіддано, виявляючи при цьому професійну майстерність і
відвагуВнаслідок тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення,
теплового виділення і задимлення вибув з бойових рядів і був госпіталізований.
Лікувався в спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто
високою. Помер 16 травня 1986 року. Похований у Москві на Митинському
кладовищі.
Нагороджений орденом Червоного Прапора (25.09.1986, посмертно, за
мужність, героїзм і самовіддані дії при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС);
хрестом “За мужність” (08.05.1996, посмертно, за особисту мужність і відвагу,
виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС).
Указом Президента України № 328/2006 від 21 квітня 2006 року за
геройський подвиг в ім’я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту
мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС
пожежнику 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста
Прип’яті Київської області Миколі Івановичу Титенку посмертно присвоєно звання
Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.