АВТОБІОГРАФІЯ
Мене звати ДесятнюкАнастасія Володимирівна. Я народилася 1 березня
2000 року у місті Києві. Моя мама - Десятнюк Олена Миколаївна, мій
тато - Десятнюк Володимир Вікторович. Також я маю сестру -
Десятнюк Катерина Володимирівна.З 2006 по 2008 рік я навчалася у
загальноосвітній школі № 156, а з 2008 по 2015 рік у спеціалізованій школі
№ 76 імені Олеся Гончара, яку закінчила з відзнакою.
З вересня 2015 року навчаюся в Ірпінському коледжі економіки та права на
спеціальності " Правознавство".
4.
ГІТАРА
Гру на гітарія опанувала близько двох років тому. Багато-
хто вважає гру на гітарі дитячою забавкою, так воно і є, але
ця «забавка» приносить особисто мені багато задоволення.
Гітара – це не просто інструмент, це душа великої компанії.
Адже що може бути прекрасніше, ніж пісні коло вогнища?
Нічого, заради таких моментів і варто навчитися грати на
гітарі.
ПОЕЗІЯ
Вірші для мене– це спосіб спілкування. Я завжди
захоплювалася поетами і прагнула стати такою ж відомою
як Ліна Костенко. Віршувати я почала ще в дитинстві, але
ви можете уявити, що то було. Свідомими мої вірші стали
десь у років 14. У власній поезії я надаю перевагу
метафорам, адже кожен повинен знайти у вірші щось своє,
поводячи паралелі.
7.
Рано чи пізноти обираєш захід
і з цієї дороги нікуди не зійти
та в очах твоїх лиш минулі жахи
які спонукали до цьої ходи
на сході ж пожежа нема вороття
і круки чорняві немов у смолі
летять від багаття рятують життя
та краще б у пеклі згоріли вони
а ти все ідеш та думка непевна
тривожить твій ранній спокій
а що як була ти занадто твереза
та сонце сідаюче немов вирок їй
і ось вже вогонь тобі в спину пече
і ти повернулась щоб знову згадати
позаду лиш попіл і дим а проте
попереду - інше багаття
8.
.Finita la comedia.
Мывешаем на людей ярлыки
Лишь потому, что они не такие, как мы.
Потому что у них
свои понятия.
Потому что у них
свои приоритеты.
Потому что они
могут позволить себе больше, чем мы
И я не про сигареты, но ты
Всё снова
перекрутишь.
И снова я
сожгу мосты.
И снова
будут слёзы.
И снова
игра "В одиночку".
Мы всё проходили...
И долго оттягивали финал этой драмы,
Но пришло время поставить точку.
9.
ФОТОГРАФІЯ
Я дуже люблюфотографію. При чому як фотографувати,
так і фотографуватися. Це ж так чудово, що можна зберегти
ту красу, яку ми бачимо навколо, ті моменти, які
переживаємо. Але деякі люди не люблять фотографуватися.
І мене це відверто дивує, бо як взагалі можна лишатися
байдужим до фотографій?