1. «Розстріляне Відродження»
День української писемності та мови в
ДНЗ № 13 «Світлячок» м.Білицьке
“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка
людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої
сподіванки, розум, досвід, почування.”
Панас Мирний
День української писемностіта мови відзначають 9 листопада. Це свято було
встановлено Указом Президента України в 1997 роціі відзначається щороку на честь
українськоголітописця Нестора – послідовникатворців слов’янської писемності
Кирила та Мефодія.
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками
плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління. Досвід людства
упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації.
Так склалося, що історія нашої мови є непростою і буремною. Багато для нас
невідомого в національній культурі, літературі , історії .
Сьогоднів День Української мови і писемності в дошкільному закладі №13
«Світлячок» м.Білицьке Білицької міської ради Донецької області святкували
особливо. Дітям показували слайди, розповідалипро історію виникнення
письменності, про перші книги, друкарні.Вихователі Бойченко О.В. та Дугельна Л.А.
ознайомилидітей з біографією Остапа Вишні та КропивницькогоМарка Лукича.Діти
Павленко Даша та Рєзнікова Єліна розповілицікаві гуморескиОстапа Вишні.

2. Читали українськиказки, червоноюниткою всього заходубуло : як же то добре вміти
грамотно писати,багато читати, що освідчена людина має вільно володіти не тільки
рідною мовоюа декількома іноземними.
Для дорослиху садочкупройшов воркшоп(workshop) «Розстріляне Відродження»
.Батьки, вихователі, всі працівники закладу захоплено слухали про літературно-
мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожнітвори
у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним
сталінським режимом. Потім переглядали слайди, читали вірші. Більш детально
познайомилися з біографією та творчістю з Івана Багряного.
Дугельна Л.А. презентувала свій реферат по творчостіЮліана Шпола (Михайла
Ялового , обговорювалийого твір «Золотілисенята» ,який у романтично-
оптимістичномуключі описував „боротьбистів”та події української революції.
„Лисенята” мають кілька гостро цікавих сюжетних ліній. Головнийгеройроману має
знайти повстанськийзагін і провестиагітаційну роботу, покиповстанці не розійшлися
по домівках. За короткий час своєї подорожіюний революціонер встигає закохатися,
потрапити в полон і дивом врятуватися від смерті. З іншої сюжетної лінії читач
дізнається про обставинипідпільного життя, про секрети конспірації, про підготовку
терористичного замахута його провал. Усіх героїв романуєднають революція, любов,
роздумипро сенс життя і, звісно, «золотілисенята» – пустотливі промінчикисонця,
що з’являються напочатку нового дня.
Наша творчамайстерня працювала на одномуподисі: єкспресивно, захоплено,
компетентно. І що дуже порадувало, що для більшості батьків такі невідомуі сторінки
нашої літератури були не такі вже й невідомі. Андрейко Ю.І. згадала та прочитала
ГуморескуОстапа Вишні "Фазани"
Підсумком нашого воркшопустали наробки, ідеї по організації нового циклу
«Батьківської школи» де всі разом будемо пізнавати незаслужено забуті, репресовані
творимистецтва, літератури, театру, музики українських митців.
Коротка історія книги
Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися
писати, своювсю мудрість вонидовірили книгам. Книги відкривають нам світ,
допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.
Шлях розвиткукниги був довгим і складним. Який тільки матеріал не
використовувалилюди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру
тварин, бамбук, папірус, шовк.
Перші паперові книги з'явилися в Європів ХІІІ ст. Їх довгийчас писали від руки. Одна
книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого.
У ХV ст. був винайдений спосіб друкувати книги. Перша друкована в Україні була
видана Іваном Федоровим у 1574 роціу Львові. Називалась вона “Апостол”.
Одночасно з "Апостолом" І. Федоров видає навчальні книги — граматки. Зразком
такої книги є "Буквар", надрукований у 1574 р. "Буквар" складався з двох частин:
азбуки та матеріалів для читання. Крім того, що ця книга є одним з українських
першодруків, вона Ще й цінна пам'ятка шкільної освіти.
Довіряючивсі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями
книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецькоїмови слово “бібліотека”
означаєприміщення, де зберігаються книги (“бібліо” – книга, “тека” – сховище).

3. Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх “аптеками для
душі”, тому, що книги робилилюдську душу благородною, а розум сильним. В
Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь
Ярослав Мудрий у 1037 р.
Поява книгодрукування — значна віха в розвиткукультури українського народу,
серйознийчиннику формуванні національної свідомості..

5. Розстріляне Відродження
РозстрілянеВідродження - літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр.
в Україні, яке дало високохудожнітвориу галузі літератури, живопису, музики, театру
і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.
Термін "РозстрілянеВідродження" вперше запропонував діаспорний
літературознавець Юрій Лавріненко, вживши його як назву збірника найкращих
текстів поезії та прози1920-30-х рр. За це десятиліття (1921—1931) українська
культура спромогласякомпенсуватитрьохсотрічневідставання й навіть переважити
на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема(на 1 жовтня 1925 року в
Україні нараховувалося 5000 письменників).
Головнимилітературними об'єднаннями20-30-хх рр. були "Ланка" (пізніше "МАРС"),
"Плуг", неокласики "Молодняк", "Спілка письменників західної України", ЛОЧАФ
(об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був "Гарт", який пізніше був
перейменований на "ВАПЛІТЕ" ("Вільну Академію Пролетарської Літератури"). Саме
ВАПЛІТЕ в особіМиколи Хвильового розпочало славетнулітературну дискусію
1925—1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної,
специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.
Головнимискладниками новітньої еліти, її світогляду був бунт, самостійність
мислення та щира віра у власні ідеали. В більшості своїйце були інтелектуали, які
робилиставку на особистість, а не на масу.