Володимир Сосюра
«Сад»
рубали, різали…
тюрму творили ми
собі…
брати нас брали на
штики…
чиї ми діти…
…пеньки та бур’яни…
…як сон, блідих…
тільки снився…
…повстали, захотіли…
раби…
струни плакали…
…прийшов співець
новий…
…і в струни вдарив…
…і ми здригнули!
Це ти, той сад,
о краю мій!