Портфоліо вчителя Ночки О.І.

1. Відділ освіти
суворовської районної адміністрації
Одеськоі міської ради
ОНВК «Морський ліцей» –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
Ночки Ольги Іванівни
Одеса-2014

2. 2
ЗЗММІІССТТ
РОЗДІЛ І. ОСОБИСТІ ДАНІ ПРО ВЧИТЕЛЯ…………………. 8
РОЗДІЛ ІІ. НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ:
ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ, МЕТОДИЧНА РОБОТА,
ПРАВОВІ СЕМІНАРИ, ВІДКРИТІ УРОКИ………………………… 10
Мої відкриті уроки…………………………………………………. 12
Нестандартні уроки з правознавства……………………………… 37
Тема для самоосвітньої роботи……………………………………... 66
Підвищення ефективності навчання на уроках історії
та правознавства шляхом застосування інноваційних технологій:
………………………………….……………………. ……………………. 71
Проектні технології на уроках правознавства: науково-практичне
дослідження…………………………………………………………………. 95
РОЗДІЛ ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…
Паспорт як документ, який гарантує особі свободу пересування:
наукова робота учня в рамках секції права Малої академії наук………… 104
Булінг: сутність поняття та особливості явища: наукова робота учня
на районний конкурс-захист учнівських науково-дослідницьких робіт
з правознавства………………………………………………………………. 126
Психологічні особливості поведінки членів сім‘ї, в якій
чиниться насильство: наукова робота учня на районний конкурс-захист
учнівських науково-дослідницьких робіт з правознавства……………….. 132
Правові основи використання місцевої символіки: реферат-проект 140
Втілення положень Загальної декларації прав людини у Статуті
територіальної громади Одеси: наукова робота учня на районний конкурс
―Моя правова освіта‖………………………………………………………….. 154
Гендерні стереотипи та маніпуляції в телевізійній рекламі:
робота учня в рамках Науково-практичної конференції з правознавства за

3. 3
темою: ―Гендерна політика держави та суспільства‖…….………………… 173
Психологічні особливості поведінки членів сім‘ї, в якій чиниться
насильство: наукова робота учня на районний конкурс
―Моя правова освіта‖………………………………………………………… 179
Демократичний розвиток правової культури суспільства як характерис-
тика розвитку правової системи: Реферат учня на конкурс ―Моя правова
освіта‖ ………………………………………………………………………… 196
Вдосконалення законодавства України про місцеве самоврядування
як одне з головних завдань демократичного розвитку вітчизняної правової
системи: Реферат учня на конкурс ―Моя правова освіта‖ ………………….. 201
РОЗДІЛ IV. ПОЗАУРОЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З ПРЕДМЕТУ……….. 208
Інформація про участь у правоосвітній діяльності…………………….. 209
Конституція України - логічне продовження розвитку
українського демократичного державотворення: Виховний захід………….. 227
Право знати право: Правовий брейн–ринг…………………………….. 238
Торгівля людьми як проблема праці: Усний журнал………………… 240
Закон, за яким ми живемо! Правове лото на знання статей
Конституції України ………………………………………………………….. 247
Право й молодь: Сценарій правового шоу для учнів старших класів 254
Конституція України – втілення національної ідеології
державотворення: Сценарій масового заходу до Дня Конституції України 261
Захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства,
недопущення глуму, жорстокого, брутального поводження, посягання
на її гідність і честь: бесіда-диспут………………………………………… 266
Вікторина питання – відповіді з права……………………………… 281
РОЗІЛ V. ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В РАМКАХ
КЛАСНОГО КЕРІВНИЦТВА ……………………………………………. 285
РОЗІЛ VІ. ВІДГУКИ ……………………………………………. 300

4. 4

5. 5
ІІ.. ООССООББИИССТТІІ ДДААННІІ ППРРОО ВВЧЧИИТТЕЕЛЛЯЯ
25. Прізвище, імя, по батькові: Ночка Ольга Іанівна
2. Дата народження: 10 липня 1981 року.
3. Що і коли закінчила: Факультет соціології Одеського національного університету
ім. І.І. Мечникова, 2004 р.
4. Посада: вчитель історії та правознавства
5. Який предмет викладає: історія, правознавство
6. Загальний педагогічний стаж: 10 років
7. В даному закладі: 5 років
ІНФОРМАЦІЙНА КАРТКА УЧАСНИКА КОНКУРСУ
«УЧИТЕЛЬ РОКУ2014»
І. Загальні відомості
Громадянство України українка
Населений пункт
Дата народження (день, місяць, рік) 10.07.1981 р.
Місце народження м. Одеса
Адреса особистого сайту, блогу та ін., де мож-
на познайомитись з учасником та опублікова-
ними їм матеріалами (якщо є)
http://IPv4.213.231.24
Nolga 711@gmail.com
Адреса шкільного сайту в Інтернеті (якщо є) srvo.od.ua/school/s24/ru/about/about/
II. Робота
Місце роботи (найменування освітнього закла-
ду відповідно до статуту)
Навчально-виховний комплекс Морсь-
кий ліцей-школа №24
Посада вчитель
Предмети, які викладає 5 – 11 класи
Класне керівництво (у даний час, в якому
11-АМ
класі)
Загальний педагогічний та трудовий стаж
(повних років на момент заповнення картки)
8
Кваліфікаційна категорія вчитель 2-ї категорії
III. Освіта
Найменування та рік закінчення професійної
освіти
Що і коли закінчила: Факультет
соціології Одеського національного універси-
тету ім. І.І. Мечникова, 2004 р.
Спеціальність, кваліфікація за дипломом
Додаткова професійна освіта за останні три
роки (найменування освітніх програм, курсів,
стажування і т.п., місця та строки їх отриман-
ня)
ООІУВ, 2011 р.
Знання іноземної мови (вказати рівень воло-
діння)
англійська

6. 6

7. 7
ММООЇЇ
ВВІІДДККРРИИТТІІ
УУРРООККИИ

8. 8
ПРАВОЗНАВСТВО 9 КЛАС
УРОК № 19
Тема уроку: Що таке сім’я і шлюб.
Дата проведення: 01.02.2012
Клас: 9-А.
Епіграф до уроку:
Жениться совсем не трудно, трудно быть женатым. (Унамуно)
Счастлив тот, кто счастлив у себя дома. (Л. Толстой)
Мета:
Показати роль права в регулюванні сімейно- шлюбних відносин
Усвідомити вплив сім‘ї на розвиток особистості і суспільства, роль і зна-
чення сім‘ї в сучасному суспільстві.
Створити психологічні передумови для відповідального ставлення до
майбутнього сімейного життя
Основні поняття: сім‘я, шлюб, Сімейний кодекс, шлюбний вік, нуклеар-
на сім‘я, розширена сім‘я.
Презентація.
Учні повинні знати:
1. Основні аспекти сімейного життя регулюються законом: Сімейним ко-
дексом України.
2. Родина знаходиться під захистом держави, так само як і материнство,
батьківство і дитинство.
3. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян при вступі в
шлюб і в сімейних відносинах.
Учні повинні розуміти, що таке:
Сім‘я;
Шлюб;
Умови вступу в шлюб.
Тип уроку: комбінований з елементами практичних завдань
План
І. Організаційний момент
II. Вивчення нового матеріалу
25. Що таке сім‘я і шлюб.
2. Функції сім‘ї.
3. Типи сімей.
4. Укладення шлюбу.
5. Правові основи сімейно- шлюбних відносин.
III. Закріплення нових знань і вмінь учнів
IV. Підсумки уроку
V. Домашнє завдання
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

9. 9
Слайд №1
Вступне слово вчителя
Шлюб і сім‘я протягом багатьох сторіч є невід‘ємними елементами соці-
альної структури будь-якого суспільства. Вони вважаються фундаментальними
соціальними інститутами, що забезпечують відтворення і стійкість людського
суспільства.
Були часи, коли сім‘ї не існувало. Люди жили в первісному стаді. Усе бу-
ло загальним. І діти теж. Але ті часи минули. Сім‘я існує вже тисячі років. І всі
прекрасно знають, що жити в сім‘ї краще, ніж без сім‘ї.
Слайд №2
25. Що таке сім‘я?
2. Навіщо людині сім‘я?
3. Чи Може людина жити без сім‘ї, не відчуваючи труднощів?
Після припущень учнів слово вчителю.
Пояснення вчителя:
Слайд №3
Сім‘я – первісне об‘єднання людей, засноване на кровному родстві, ко-
ханні та взаємній відповідальності.
Сім‘я - спільність подружжя, батьків і дітей
Слайд №4
Завдання:
Відповісти на запитання: ―Чи це сім‘я?‖
Результат внесіть у таблицю:
№ приклада Який склад родини Які підстави сімейних зв‘язків
Слайд №5-9
25. Євдокія Павлівна – удова, живе зі своєю дочкою в гуртожиток того пі-
дприємства, у якому вона працює
2. Володимир і Олена – подружжя. У них немає дітей. Вони живуть само-
стійно, наймаючи квартиру в одному житловому блоці.
3. Іванові Петровичу – 47 років. Він ніколи не одружувався, але місяць
назад усиновив трирічної дитини
4. У Марини і Сергія Сидорових двоє дітей. У них немає власного кута, і
вони живуть разом з батьками.
5. Тетяна й Олег познайомилися 2 роки тому і вже 7 місяців живуть ра-
зом, наймаючи квартиру спільно.
Висновок:
Сім‘я – це сукупність осіб, пов‘язаних відносинами шлюбу, родства чи
усиновлення, що живуть разом і ведуть загальне домашнє господарство
В даний час сімейні відносини регулюються новим Сімейним кодексом
України, що діє з 2004 р. і новим Цивільним кодексом.
Слайд №10
Ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України: Сім‘ю складають особи, які спільно
проживають, пов‘язані спільним побутом, мають взаємні права та обов‘язки.

10. 10
Подружжя вважається сім‘єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв‘язку з на-
вчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з
інших поважних причин не проживають спільно.
Чи можна поставити знак рівності між поняттями сім‘я і шлюб?
Яку роль у створенні родини грає укладення шлюбу?
Укладення шлюбу – це юридичний акт, що забезпечує юридичне оформ-
лення сім‘ї. Слово ―шлюб‖ (руське – ―брак‖) походить від давньоруського сло-
во ―брачити‖, тобто відбирати, вибирати добре, відхиляти погане
Шлюб – це вільний рівноправний союз чоловіка і жінки, пов‘язаний з до-
триманням порядку й умов, встановлених законом, що мають метою створення
сім‘ї і породжують між подружжям взаємні особисті і майнові права й
обов‘язки.
Слайд №11
Стаття 21 Сімейного кодексу:
25. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі
державної реєстрації актів цивільного стану.
2. Проживання однією сім‘єю жінки та чоловіка без шлюбу не є
підставою для виникнення у них прав та обов‘язків подружжя.
3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та
чоловіка прав та обов‘язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд
шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації
актів цивільного стану.
Основа сімейного життя – кохання і взаємна відповідальність чоловіка і
жінки. Гармонія сексуальних відносин подружжя має велике значення, але не
менше значення має і духовний, і моральний зв‘язок чоловіка і жінки.
2. Функції сім’ї.
Слайд №12
Функції сім‘ в суспільстві різноманітні. Перелічимо тільки головні з них:
25. відтворення суспільства і регулювання сексуальних відносин;
25. навчання і виховання дітей, їх соціалізація і прилучення до культури;
25. економічна функція – виробництво матеріальних благ і піклування про
непрацездатних членів суспільства.
Як бачимо, сім‘я має всі первинні ознаки соціальної структури, з яких го-
ловні – здатність до відтворення, поділ праці, спадкування і розвиток культури.
Як тіло людини складається з клітин, так і суспільство, по суті, складається з
сімей. І як не може бути здоровим людина, якщо клітини її організму хворі,
так не може бути здоровим суспільство з неблагополучними сім‘ями.
Слайд №13
Основними принципами сімейного права є ті провідні ідеї та положення,
які визначають сутність сімейного права, стрижень, який поєднує окремі норми
та інститути сімейного права в одне ціле.

11. 11
З урахуванням цього основними засадами (принципами) сучасного
сімейного права є:
25. державна охорона сім‘ї, материнства, батьківства;
2) рівність учасників сімейних відносин;
3) недопустимість державного або будь-якого іншого втручання в сімей-
не життя;
4) пріоритет сімейного виховання;
5) регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх
учасниками;
6) пріоритет захисту прав та інтересів дітей та непрацездатних членів
сім‘ї.
Слайд №14
3. Типи родин:
В історії в різних народів складалися різні традиції сімейного життя, ви-
ди родини. якщо в сучасному суспільстві частіше зустрічається нуклеарна сім‘я
– тобто родина, що складається з подружжя (вони – ядро родини, лат. nucleus
означає ядро) і їх дітей, то в стародавності і нині в багатьох народів була по-
ширена розширена, чи родинна сім‘, що включає крім батьків і дітей ще і роди-
чів різних поколінь, що живуть одним господарством.
Для тих суспільств, де нуклеарна родина є переважним типом сімейного
життя, властиві і визначені характеристики демографічних процесів, а саме:
порівняно пізніший вступ у шлюб, невисока народжуваність, відносно часті
розводи, а в другій половині ХХ століття статистикою всі частіше стало фіксу-
ватися зниження числа офіційно зареєстрованих шлюбів і ріст позашлюбної
народжуваності. У соціальному плані в таких країнах існує, як правило, добре
розвинута система інститутів, що допомагають родині,: дитячих установ, охо-
рони здоров‘я, що обслуговують підприємств.
Завдання: робота в групах.
Кожна група визначає коло своєї родини, розподіляє обов‘язки , установ-
лює принципи своєї родини.
4. Укладення шлюбу.
Можна любити і жити без прагнення створити родину. Деякі так і надхо-
дять.
Завдання:
Зустрілися чоловік і жінка. Сподобалися один одному і вирішили ― зійти-
ся‖. Народилися діти. Усі живуть щасливо. Але їхні відносини державою не
було зареєстровано. Чи можна вважати цю групу людей сім‘єю? (так)
Родиною є заснована на чи шлюбі кровному родстві мала група, члени
якої пов‘язані спільністю побуту і моральною відповідальністю.
Представте, що дітей у них немає. Чи можна в цьому випадку назвати їх-
ній союз сім‘єю?
(ні)

12. 12
Завдання:
Глибоко віруючі батьки молодих людей настояли на вінчанні в церкві. У
державних органах реєстрації не було. Чи можна назвати цю пару родиною?
(ні)
Яку ж роль у створенні родини грає укладення шлюбу?
(Шлюбом вважається сімейний союз чоловіка і жінки, що породжує їх
права й обов‘язки по відношенню один до одного і до дітей. Якщо шлюб не ук-
ладений, виходить, не відбулося юридичне оформлення сімейного союзу. І не
виникло дуже багатьох прав і обов‘язків, що регулюються законом. І це може
мати юридичні наслідки.)
Коротко запис у зошиті
Слайд №15
Ознаки шлюбу:
Союз чоловіка і жінки
Одношлюбний союз
Вільний союз
Рівноправний союз
Союз, зареєстрований в органах РАГСу
Союз, що породжує між чоловіками юридичні права й обов‘язки
6. Правові основи сімейно-шлюбних відносин
Центральна проблема підтеми – правові основи сімейно- шлюбних відно-
син. Вона включає ряд аспектів:
порядок і умови укладення і розірвання шлюбу;
права й обов‘язки подружжя;
майнові правовідносини подружжя.
Робота із Сімейним кодексом України
Слайд№16-17
Ч.1 ст. 33. Місце реєстрації шлюбу
Шлюб реєструється у приміщенні органу державної реєстрації актів
цивільного стану. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня по-
дання особами заяви про реєстрацію шлюбу.
Стаття 23. Право на шлюб
Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою
особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано
право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Стаття 24. Добровільність шлюбу
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
25. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами пря-
мої лінії споріднення.

13. 13
2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, непов-
норідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних бать-
ків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного
батька.
3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра,
рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.
4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дити-
ною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були
усиновлені ним.
5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним
дитина.
Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути за-
реєстровано лише в разі скасування усиновлення.
Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров‘я
Наречені зобов‘язані повідомити один одного про стан свого здоров‘я.
2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наре-
чених.
…………………………………………………………………………………
……………………….
5. Приховування відомостей про стан здоров‘я одним з наречених,
наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здо-
ров‘я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання
шлюбу недійсним.
Коротко запис у зошиті
Слайд № 18
Умови дійсності шлюбу:
Взаємна згода.
Дієздатність обох сторін.
Досягнення шлюбного віку (Стаття 22. Шлюбний вік для жінки
встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років. Стаття 23.
Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка
досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на
шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам).
Не повинні знаходитись в зареєстрованому шлюбі з іншим.
Не повинні бути близькими родичами.
Не повинні бути усиновителями та усиновленими.
Слайд № 19
Стаття 39. Шлюб, який є недійсним
Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в
іншому зареєстрованому шлюбі.
2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами пря-
мої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.

14. 14
3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздат-
ною.
Завдання: ―Сімейне вогнище‖
Розділитися на дві підгрупи, встати обличчям один до одного. Перша
група відіграє роль прихильників сімейного способу життя. Їхня задача – пере-
конати свого партнера в тому, що без сім‘ї людина не може бути щасливою і
здоровою, несімейні люди частіше вчиняють злочини і т.д. але щоб переконати
в цьому свого партнера потрібні не тільки слова, але і серйозні доводи й аргу-
менти, у тому числі на прикладі своєї сім‘ї. Друга група – прихильники самот-
нього способу життя. Їхня задача – відповідаючи на всі доводи й аргументи
прихильників сімейних уз- відстояти свою точку зору.
Час – 3 хвилини на підготовку.
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Учитель наголошує, що знання норм сімейного права дозволяє уникнути
прикрих проблем та непорозумінь, які часом заважають спокійному існуванню
сім‘ї; що більшість норм сімейного права тісно пов‘язані з нормами моралі,
спираються на них і підкріплюють їх.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
25. Опрацювати текст підручника.
2. Підготувати відповіді на запитання і завдання до вказаного параграфа.
Зразки відповіді.
Відповідь може бути оформлена у вигляді порівняльної таблиці.
Критерії порівняння
Шлюб, що визнано недій-
сним
Шлюб, що припинено шля-
хом розлучення
Підстави
У разі порушення поряд-
ку укладання шлюбу, а
також у разі фіктивного
браку
За заявою одного або обох з
подружжя
Прийняття рішення
Органами реєстрації актів
цивільного стану або в
судовому порядку
Органами реєстрації актів
цивільного стану або в судо-
вому порядку
3 якого часу шлюб
вважається припи-
неним
3 часу його укладання
3 часу прийняття рішення
про розлучення
Наслідки
Нуліфікація шлюбу (усе
повертається у стан, який
був до шлюбу — влас-
ність, прізвище тощо,
крім прав дітей, наро-
джених у шлюбі)
Подружжя має право на збе-
реження прізвища, яке отри-
мано в шлюбі, мають рівні
права на майно, набуте під
час шлюбу

15. 15
Урок № 7
Тема уроку: Узагальнення з теми: «ОСНОВИ ТЕОРІЇ
ДЕРЖАВИ»(Слайд 1).
Мета:узагальнення та систематизація знань учнів,набутих під час ви-
вчення теми ―Основи теорії держави‖.Формування логіч-
ної,інформаційної,соціальної компетентностей.Підвищення правової культури
учнів,сприяти вихованню правосвідомості учнів,формувати юридичну освіче-
ність.
Клас: 10-А
Тип уроку.Урок узагальнення та систематизації знань.
Основні терміни.Держава,історичний тип держави,форма держави,форма
правління,форма політичного режиму,монархія,республіка,громадянство.
Обладнання.Мультимедійна презентація ―Основи теорії держа-
ви‖,дидактичний та роздавальний матеріал,аркуші,фломастери,карта світу.
ХІД УРОКУ.
І. Організаційний момент.
Враховуючи,що основною формою роботи на уроці є робота в малих
групах,учитель пропонує учням зайняти місця за окремими столами.Групи фо-
рмуються таким чином,щоб до складу кожної з них входили учні з різним рів-
нем навчальних досягнень.
ІІ.Мотивація навчальної діяльності.
Матеріал сьогоднішнього уроку - це не просто матеріал підручни-
ка,вивчивши який ви станете більш обізнанними,збагаченними знання-
ми,питання данної теми- це теоретична база вивчення курсу правознавст-
ва(слайд №3).Теорія держави і права є:
-юридичною наукою,тому що вивчає лише державну і правову сторону
громадського життя ;
-суспільною наукою,тому що вивчає такі суспільні явища,як держава і
право;
-загальнотеоретичною наукою,оскільки виявляє і пояснює загальні та ос-
новні закономірності розвитку держави і права.
ІІІ.Систематизація та узагальнення знань учнів.
План уроку.(Слайд 2).
1.Історичний аспект виникнення держави і права.
2. Загальна характеристика держави.
3.Державний лад.Форми правління,політичний режим,територіальний
устрій.
4.Особа,суспільство,держава.
5. Правова та соціальна держава.
Загальновідомо, що держава — набагато пізніше утворення,ніж первісне
суспільство,її створенню передував первісний лад-стародавній примітивний
тип колективного виробництва,причиною виникнення і існування якого була
слабкість окремої людини перед навколишнім середовищем.

16. 16
Давайте з‘ясуємо,чому виникла держава?
Робота в групах.
Спробуйте встановити логічний ланцюжок причин,що привели до ство-
рення держави
(додаток 1).
Розставити в належній послідовності.
1.Утворення майнової нерівності
2.Виникнення соціальних кофліктів..
3.Великий поділ праці.
4.Утворення груп людей ,які професійно здійснюють управління в суспі-
льстві.
5.Формування держави як політичної організації публічної влади.
6.Поява надлишкового продукту.
7.Утворення соціальних груп з протилежними інтересами.
8.Неспроможність суспільної влади первісногосуспільства врегулювати
соціальні кофлікти.
Відповідь:3,6,1,7,2,8,4,5.
Яку теорію походження держави відтворює цей ланцюжок?
Вчитель.Поява держави є наслідком довготривалого процесу,.Виявлення
причин виникнення такої форми організації суспільства багато в чому залежить
від того,як соціальна група чи соціальний інститут тлумачить цю державність,її
сутність та призначення.Тому юридична наука роглядає декілька теорій похо-
дження держави.Які теорії походження держави ви знаєте? (Відповіді учнів).
Робота в групах.
Кожна група отримала аркуш з назвою теорії походження держа-
ви.Намалюйте цю теорію. (Обговорення результатів роботи).
НАМАЛЮВАТИ.
25. Теологічна теорія походження держав
2. Патріархальна теорія походження держави.
3. Космічна теорія походження держави.
4. Договірна теорія походження держави.
Вчитель.Кожному типу суспільства,виробничих відносин відповідає пев-
ний історичний тип держави.Давайте згадаємо,які історичні типи держави іс-
нують?Слайд № 4 )
Робота в групах.
Слайд 2..
а) Система господарства заснована на свободі та приватній власності на
засоби виробництва:
б) експлуатація найманої робочої сили ;в)політичне панування класу бу-
ржуазії над найманими робітниками.
2.а) Планова система господарювання;б)спільна соціалістична влас-
ність,заборона приватної власності;в)формальне проголошення загальновизна-
них прав і свобод.

17. 17
3.а) Велика земельна власністьфеодалів;б)дрібне натуральне господарст-
во залежних селян;в)диктатура класу феодалів.
4.а) Економічна основа — право приватної власності на раба та інші за-
соби виробництва;б)диктатура рабовласників;в)поділ суспільства на вільних і
рабів.
5.а) Рівноправ я всіх форм власності;б)організація політичної влади бі-
льшості населення;в)забезпечення реального здійснення основних прав і сво-
бод.
Вчитель.Історичні типи держави,теорії походження держави… А що ж
таке держава?Дайте визначення цього поняття. (Відповіді учнів)- слайд № 5.
В спеціальній літературі існує чимало визначень поняття ―держа-
ва‖,котрі відбивають її основні ознаки.
Робота в групах.
ЯКІ ОЗНАКИ Є ХАРАКТЕРНИМИ ДЛЯ ДЕРЖАВИ?
1.ПОСТІЙНА ТЕРИТОРІЯ.
2.ПЛЕМІННА ОРГАНІЗАЦІЯ.
3.СУВЕРЕНІТЕТ.
4.ОБ ЄДНАННЯ НАСЕЛЕННЯ ЗА ТЕРИТОРІАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ.
5.ЗВИЧАЇ І ТРАДИЦІЇ.
6.ПРАВО.
7.ПЕРВІСНЕ САМОВРЯДУВАННЯ.
8.СИСТЕМА СПЕЦІАЛЬНИХ ОРГАНІВ.
9.ПОДАТКОВА СИСТЕМА.
10.КРОВНОРОДИННІ ЗВ‖ЯЗКИ.
11.ПОЛІТИЧНА СУБ‘ЄКТНІСТЬ.
12.МАЙНОВА РІВНІСТЬ.
(Відповідь:1,3,4,6,8,9,11).ЯКІ ОЗНАКИ Є ХАРАКТЕРНИМИ ДЛЯ
ДЕРЖАВИ?
Вчитель.Ще з давніх часів учені намагалися дати визначення і класіфіку-
вати за видами форми держави(слайд 6).Наприклад,давньогрецький філософ
Платон (427-347 р.до н.е.) визначив форму держави як правління кращих і ви-
ділив ідеальну форму правління — правління благородних правителів- аристо-
кратів.ЗАВДАННЯ УЧНЯМ.Складіть перелік понять,які асоціюються з понят-
тям форма держави(відповіді учнів). .Дійсно,сучасне розуміння державного
ладу характеризує державу з погляду форми правління,державно-політичного
режиму та територіального устрою,що відображає як зовнішні характеристики
держави,так і відосини між державою,суспільством та особистіс-
тю,економічні,політичні та ідеологічні підвалини держави.
Робота в групах.РОЗВ‘ЯЗАТИ ЮРИДИЧНІ ЗАДАЧІ НА ВИЗНАЧЕННЯ
ФОРМИ ДЕРЖАВИ.
ЗАДАЧА 1.Держава складається з 16 земель,кожна з яких має власні кон-
ституцію,парламент,уряд.Вищу юридичну силу має конституція,яку приймає
парламент держави,що складається з двох палат:нижньої(формується шляхом

18. 18
загальнонародних виборів раз на чотири роки) та верхньої( дерутати обирають-
ся парламентами земель).Глава держави- Президент,який обирається нижньою
палатою парламенту строком на 5 років.Уряд відповідальний перед парламен-
том та формується партією,що має в парламенті більшість(або відповідно коа-
ліцією партій).Уряд очолює канцлер,який останні два роки проводить надзви-
чайно жорстоку політику,внаслідок якої закрито чимало опозиційних засобів
інформації,застосовуються силові засоби управління.Міжнародні спостерігачі
виявили суттєві порушення основних прав люди-
ни.(Вдповідь.Федерація,парламентська республіка,антидемократичний полі-
тичний режим).
ЗАДАЧА 2.Країна складається з трьох історичних частин,у кожній з
яких діють виборні органи,що займаються справами місцевого значення.Глава
держави – королева ,яка призначає прем‘єр- міністра та міністрів.Члени уряду
підписують укази корролеви та відповідають за них.Законодавча влада нале-
жить двопалатному парламенту,нижня палата якого обирається не рідше ніж
раз на 5 років загальним голосуванням.Міністри обов‘язково мають бути депу-
татами парламенту,прем‘єром призначають лідера партії,що перемогла на пар-
ламентських виборах.Усі суперечки вирішуються судами,суддів призначає ко-
ролева за поданням кваліфікаційної комісії суддів.(Відповідь.Унітарна держа-
ва,обмежена монархія,демократія-поділ влади,регулярні загальні вибори).
При наявності часу запропонувати учням жестами,без жодного слова
,показати поняття: монархія,республіка,імперія.
Завдання учням. Визначити форму держави нашої країни — України.
Вчитель.Які ще унітарні держави ви знаєте,покажіть їх на карті сві-
ту(Болгарія,Польща,Данія,Іспанія,Італія та інш.)
Однією з ознак держави є її населення.Як взаємопов‘язані ці поняття
?(Слайд 7).
Слайд 8.Способи набуття громадянства.(Слайд 8).
Робота в групах.ЯКЕ ПОНЯТТЯ ПРОПУЩЕНЕ В ТЕКСТІ?
1.‖Відповідно до параграфа 1427 Титулу 8 Зводу Законів США,особа
може здійснити … ,якщо заявник прожив на території США не меньше 5 ро-
ків,після одержання законного дозволу на проживання в США,мешкав не ме-
ньше 6 місяців у штаті,де подав заяву про …,і є особою ,що володіє високими
моральними якостями,відданою Конституції США і доброзичливо настрроє-
ною стосовно до діючого порядку і процвітання Сполучених Шта-
тів.‖(Натуралізація).
2.Про який спосіб набуття громадянства йдеться ?
Відповідно до Закону України ст.10 …особа,яка після припинення гро-
мадянства України не набула іноземного громадянства і подала заяву про по-
новлення у громадянстві України,реєструється громадянином України незале-
жно від того,проживає вона постійнов Україні чи за кордоном,за відсутності
обставин,передбачених законодавством України.(Реінтеграція).

19. 19
Вчитель.До уроку ви повинні були опрацювати Закон України ―Про гро-
мадянство‖.Пропоную застосувати набуті знання при розв‘язанні правової си-
туації.
3.РОЗВ‘ЯЖІТЬ ПРАВОВУ СИТУАЦІЮ
Батьки 15-річного Сергія вирішили виїхати на постійне проживання до
Росії та змінити громадянство.Сам Сергій проти.Як буде вирішено це питання
за законом ?
(Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбу-
ватися лише за їхньою згодою).
Вчитель.
Ще утопісти мріяли про існування справедливого суспільства.На мою
думку , таким суспільством може бути правова.соціальга держава.Що для Вас
означає така держава?Які асоціаціі виникають у вас,коли мова йде про таку
державу?
Прокоментуйте вислів:―У правовій державі владі поставлені певні ме-
жі,які вона не повинна и не може переступити.Відмежування влади в правовій
державі створене визнанням за особою не-
від‘ємних,непорушних,недоторканих,невідчужуваних прав.‖(В.Кістяківський).
ІV.Підсумки уроку.
На уроці ми розглянули тільки деякі питання розділу ―Основи теорії дер-
жави‖.Чим цей урок був корисним для Вас?
Оцінювання роботи учнів в групах.
V. Домашнє завдання.
Повторити тему.Підготуватися до тематичної атестації.

20. 20
Урок № 8
Тема. Ти – людина, значить, маєш права
Мета навчальна: перевірити, поглибити, систематизувати і закріпити
знання учнів, оцінити навчальні досягнення.
Мета розвивальна: розвивати вміння роботи в групах, роботи з докуме-
нтами, закріпити здатність вирізняти і помічати порушення прав у наведених
ситуаціях, систематизувати права.
Мета виховна: виховувати активну життєву позицію, патріотизм, гума-
нізм, гендерну толерантність.
Клас: 9-й
Очікувані результати
Після уроку учні зможуть:
- систематизувати групи прав, пояснювати суть кожного права;
- аналізувати життєві ситуації, пов‘язані із порушенням прав;
- розуміти наслідки недотримання і невиконання обов‘язків;
- пояснювати нерозривний зв‘язок ланцюжка права – обов‘язки людини
і громадянина;
- називати імена відомих жінок, які реалізувалися у житті (минуле –
сьогодення);
- характеризувати нормативно-правові документи, в яких закріплені
права людини.
Обладнання і матеріали: Конституція України, Закон України «Про
охорону дитинства», витяги із Конвенції ООН про права дитини, Загальної де-
кларації прав людини; Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культу-
рні права, Хартії прав людини; відео презентація уроку; портрети видатних жі-
нок: Лесі Українки, Марка Вовчка, Оксани Забужко, Ліни Костенко, Ади Рого-
вцевої, Індіри Ганді, Маргарет Тетчер, Юлі Тимошенко, Ангели Меркель, ко-
ролеви Вікторії; малюнок Ярослави Нуднової «Хлопчики і дівчатка мають од-
накові права», уривок з фільму «Кавказька полонянка», мультфільму «Дюймо-
вочка», «Попелюшка», «Колобок», роздавальний матріал – кольорові картки,
бланки з тестами, плакати для ігрупової роботи «Групи прав», емблеми команд,
пам‘ятка «Права та обов‘язки учнів», аудіо запис щебетання птахів.
Базові поняття і терміни: права людини, обов‘язки людини і громадя-
нина, декларація, конвенція, закон, конституція.
Використані методи і прийоми: робота з документами, «відкритий мік-
рофон», «Хвилинка компліменту», Метод «Сюрприз», індивідуальна робота на
картках, робота в групах, робота з відеоматеріалом, розповідь учителя, бесіда,
робота з епіграфом та проблемним питанням, «метод ланцюжок».
Тип уроку: комбінований з використанням інтерактивних методів.
Структура уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчання.

21. 21
ІІІ. Актуалізація опорних знань і вміння учнів.
IV. Узагальнення і систематизація знань і вмінь учнів.
V. Робота у групах.
VI. Підсумки уроку.
VIІ. Домашнє завдання.
Хід уроку
Клас поділено на чотири команди, залежно від кількості груп прав
і обов’язків, за кольорами. На столі кожної групи знаходиться табличка з на-
звою команди, на бейджиу кожного учня дублюється назва команди. Колір ко-
манди підкреслено і кольором краватки в учня: зелені – особисті (громадянсь-
кі) права – назва команди «Життя» (одне із найважливіших прав цієї групи);
червоні – соціально-економічні – «Розумники» (право на освіту – одне із най-
важливіших прав цієї групи); сині – політичні права – «Політики»; жовті –
культурні – «Креативні».
Стіл зелених прикрашає дерево – символ життя, червоних – глобус – си-
мвол знань, синіх – прапор, жовтих – міні-пам’ятка культури.
Ти знаєш, що ти – людина.
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба –
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя єдина,
Мука твоя єдина,
Очі твої – одні!
В. Симоненко
І. Організаційний момент.
Для того, щоб налаштувати один одного на приємний лад, підбадьорити,
пропонується провести «Хвилинку компліменту». Учні передають один одному
парасольку відповідного кольору всередині групи і кажуть комплімент, та на-
зивають ім‘я одноклассника, кому адресований цей комплімент. Після цього,
команди по черзі піднімать вгору парасольку і кажуть комплімент іншій ко-
манді. (Парасолька, аби ніяка мряка, похмура погода не обтяжила і не зіпсува-
ла сонячного настрою).
ІІ. Мотивація навчання
Робота з епіграфом
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Учитель. Тема та ідея поезії якнайкраще розкриває суть теми, яку ми ро-
зглядали протягом 5-ти уроків «Ти – людина, значить, маєш права» (слайд).

22. 22
Ваше домашнє завдання – твір-мініатюра «Які мої права найчастіше по-
рушуються», вивішено на дошці. Серед робіт будуть обрані найкращі, найціка-
віші, які і будуть оцінені та прочитані на наступному уроці.
Бесіда.
- Що таке права?
- Які нормативно-правові документи регулюють права людини? (слайд)
Називаємо документ та даємо визначення поняття конституція, декла-
рація, конвенція, закон.
- На які групи поділяються права? (слайд).
IV. Узагальнення і систематизація знань і вмінь учнів.
Метод ланцюжок. Учні називають право людини, характеризують
його, після чого кладуть руку на плече сусіда, називаючи його ім‘я. Коли усі
учні із однієї групи назвали права, то естафета переходить до іншої групи.
Проблемне питання. Чи порушуються права людини, які?
Робота з відеофрагментами.
- Уривок з «Кавказької полонянки».
- «Колобок».
- «Дюймовочка».
- «Попелюшка».
Після перегляду, учні пояснюють і називають права, які порушено. Це ві-
дповідь на проблемне питання.
Розповідь учителя.
Права жінок. Особливістю розвитку нашого суспільства є гендер-
на нерівність. Багато хто жаліється на дискримінацію прав, вимагає зрівняти в
правах жінок і чоловіків. Так виник напрямок суфражистів, феміністів, фети-
шистом. Але не кожен розуміє, що суспільство саме винне у поділі на ремінне
та маскулінне. Спробуйте навести приклади з життя на підтвердження цього.
Робота в групах.
- Спочатку нас кладуть у дитячі колиски різного кольору – рожеві та
сині.
- Пізніше відводять до «дівчачих» та «хлопчачих» гуртків та секцій.
- Ми чуємо про «жіночі» та «чоловічі» професії.
- А також про «жіночі» та «чоловічі» обов‘язки у сім‘ї.
- Навіть приказки та прислів‘я на кшталт «Вислухай жінку та зроби на-
впаки» вважаються народною мудрістю.
- За статистичними даними заробітна плата жінок на третину менша від
чоловіків.
- І безробітних жінок значно більше.
- Але, в той же час, більше жінок, ніж чоловіків навчаються на лікарів
та юристів.
- Жінки є основними покупцями продуктів харчування, ліків.
- Але чоловіки в Україні мають всиновлювати дітей нарівні з жінками,
але, на відміну від жінок, їм не можна надавати відпустки тривалістю
56 календарних днів.

23. 23
Розповідь учителя.
Перші спроби для зрівняння чоловіків та жінок у правах зроблено. У
статті 24 Конституції України записано (слайд): «Рівність прав жінки та чоло-
віка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у гро-
мадсько-політичній ті культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній
підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони
праці і здоров‘я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які
дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захис-
том, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включа-
ючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і мате-
рям».
Прийнято ЗУ «Про забезпечення рівних прав і рівних можливостей жінок
і чоловіків», який вступив у силу 1 січня 2006 року, який передбачає покарання
за дискримінацію за статевою ознакою (слайд).
Незважаючи на тривалу дискримінацію за гендерною ознакою, а це є по-
рушенням прав жінок, все ж були і є такі, які досягли значних висот у своїх по-
чинаннях, реалізувалися, попри існуючі суспільні стереотипи. Ось вони.
(Слайд «Картинна галерея відомих жінок»).
Робота з таблицею.
У вашого класу було випереджальне завдання: провести анкетування жі-
ночої частини нашої школи, мам, бабусь, сусідок на тему «Становище сучасної
жінки». Результати вами ж таки оброблені, систематизовані, винесені у табли-
цю. (Слайд).
№ Питання анкети Відсоток жінок, що
відповіли на питання пози-
тивно
1
.
Чи стикались ви осо-
бисто з насильством у ро-
дині? у тому числі:
25. з фізичним;
- з моральним
24%
52%
2
.
Чи залежите ви фі-
нансово від чоловіка?
31%
3
.
Чи стра-
ждаєте ви від
пияцтва чоло-
віка? У тому
числі:
25. морально;
- фізично
64%
30%
4
.
Ранжуйте наступні
поняття. Яке з них буде для
вас на першій позиції:
4%

24. 24
25. робота;
25. хобі;
25. сім‘я;
- Друзі?
96%
5
.
Ранжуйте наступні
поняття. Яке з них буде для
вас на другій позиції:
25. робота;
25. хобі;
25. сім‘я
- друзі?
8
5%
1
1%
4%
Обговорення результатів анкетування. Як бачимо з результатів анкети,
сім‘я відіграє важливу роль в житті жінки. Але на друге місце жінки-
респондентки вивели роботу (85 відсотків з тих, хто погодився заповнити анке-
ту). Дуже часто жінкам доводиться вирішувати фінансові проблеми сім‘ї. Робо-
та для більшості з них — це запорука сімейного статку. Переважна більшість
ваших матусь працює.
Хтось мудрий сказав: «Світ тримається на ніжних руках жінок. Що
буде зі світом, якщо вони втомляться?»
У 2007 році дев‘ятирічна харківська школярка Ярослава Нуднова зі своїм
малюнком «Хлопчики і дівчатка мають однакові права» стала переможницею
від України Міжнародного конкурсу серед 8-10 річних дітей країн світу, що
проводився Європейською Комісією. Ярослава зобразила в космічному прос-
торі земну кулю, яку з обох боків утримують своїми руками жінка і чоловік, на
вершині планети за учнівським столом сидять дівчинка-учениця та хлопчик-
учень.
Малюнок юної художниці наочно демонструє, що мир, добробут і гармонія
на Землі можуть бути досягнуті тільки тоді, коли жінки і чоловіки спільно, на
засадах рівноправності й взаємодопомоги, творитимуть краще життя для себе,
своїх батьків і дітей.

25. 25
Робота з документами.
Права дитини. У кожної групи є витяги з нормативно-правових документів,
які закріплюють права дитини.
Завдання. Знайдіть ті права, які перегукуються з правами, записаними в
Конституції України (зелені, жовті – Декларація прав людини, червоні, сині –
Конвенція про права дитини).
Обов’язки людини. Кожна людина, окрім прав, має ще й обов‘язки.
- Що таке обов‘язки людини?(Слайд)
V. Робота в групах.
Для перевірки того, чи вмієте ви систематизувати права людини за гру-
пами, чи розумієте ви, де права, а де обов‘язки, ви попрацюєте у групах над за-
вданням. У кожної групи є ватман із зображенням Сонця (у кожної групи Сон-
це має своє ім‘я, залежно від назви команди: особисті права, соціально-
економічні права, культурні права та політичні права). Але, на жаль, Сонце не
має промінчиків. Допоможіть і йому реалізувати своє право на щастя: виберіть
із запропонованих промінців-прав саме ті, які стосуються вашого Сонечка, та
приклейте їх. З іншого боку плаката заховалося ще одне Сонечко без промін-
чиків (у кожної групи Сонце має своє ім‘я: особисті обов‘язки, соціально-
економічні обов‘язки, культурні обов‘язки та політичні обов‘язки).
Завдання не вважається виконане групою до того часу, поки кожен із
членів команди не дасть відповідь на завдання на індивідуальній карточці, а

26. 26
потім не повісить ці завдання з титульного боку плаката. По завершенню вико-
нання завдань, кожен член команди піднімає карточку відповідного кольору,
що є сигналом завершення роботи.
VI. Підсумки уроку.
Та команда, яка перша справилася із завданням, отримує бонуси – півба-
ла, решту півбала вони отримують за підведення підсумків уроку.
Метод «відкритий мікрофон».
Учитель бере в руку уявний мікрофон, ставить проблемне питання «Що
для мене права?» і передає мікрофон учню, який має відповісти на питання
учителя та передати мікрофон наступному учню. (Слайд)
Права для мене – це…
- можливість реалізуватися;
- самоствердження;
- відчуття себе повноцінним громадянином держави;
- захищеність;
- щастя;
- гарант Конституції;
- невід‘ємний атрибут життя;
- подарунок від держави;
- спроба назвати себе Людиною;
- частина нерозривного ланцюжка Права – Свободи – Обов‘язки.
Кожен учень отримує пам’ятку «Права та обов’язки учнів».
Метод «Сюрприз».
У мене в руках «Чарівна скринька», у ній – найцінніший скарб пла-
нети. Хто з вас хоче його побачити, може зазирнути, але поки що не розповіда-
ти, що він там побачив, аж доти, доки всі найцікавіші та найсміливіші не зази-
рнуть на дно (аудіозапис щебетання птахів).
Кого ви побачили? (Учні називають себе, оскільки на дні скриньки лежа-
ло дзеркало).
Слово вчителя. Людина – найбільший скарб. Кожен із вас – особистість,
і саме такої людини, як ви, більше не буде на Землі. Не важливо, яку професію
ви оберете у житті, важливо, чи станете ви Справжньою Людиною. На завер-
шення – вірш (Слайд).
Переверніть надписи на бейджиках (з іншого боку написано – Люди-
на).
VIІ. Домашнє завдання.
1. Вивчити пам‘ятку «Права та обов‘язки учнів».
2. Сторінка 84, завдання 2 (знайдіть помилки у реченнях), письмово.
3. Складіть письмову пропозицію щодо вдосконалення навчання у нашій
школі – своєрідний статут, творчо його оформіть.

27. 27
РОЗДІЛ 4. Закони в житті твоєї сім’ї.
Урок № 19
Тема уроку: Що таке сім’я і шлюб.
Мета:
дати уявлення про поняття «сім‘я» і «шлюб», умови укладання
шлюбу, види шлюбу, особисті немайнові і майнові права та обов‘язки по-
дружжя; пояснювати, використовуючи положення статей Сімейного коде-
ксу України, умови укладання шлюбу, в тому числі й неповнолітніми;
розвивати вміння аналізувати правові ситуації й пропонувати шляхи
їх розв‘язання на підставі норм сімейного права;
виховувати в учнів повагу до сім‘ї та шлюбу як до суспільного осе-
редку, що має на меті державне значення.
Клас: 9-й
Обладнання: мультимедійний проектор, стікери, маркери,
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Очікувані результати:
Розтлумачувати поняття «сім‘я» і «шлюб»
Пояснювати, використовуючи положення Сімейного кодексу України,
умови укладання шлюбу, порядок укладання
шлюбу неповнолітньою особою;
Називати окремі особисті немайнові права та обов‘язки подружжя і
характеризувати їх на конкретних прикладах;
Аналізувати правові ситуації і пропонувати шляхи їх розв‘язання на
підставі норм сімейного права;
Висловлювати власні думки щодо важливості створення сім‘ї.
Структура уроку
І. Організаційний момент
Привітання і знайомство.
Вправа «Позитивні емоції» (передача гарного настрою від вчителя
до учнів»
ІІ. Вивчення нового матеріалу
Мотивація навчальної діяльності.
Оголошення теми і мети уроку, наші очікування.
Осмислення нових знань, умінь.
План
Що таке сім‘я.
Як укласти шлюб.
Які особисті немайнові і майнові обов‘язки має подружжя.
ІІІ. Узагальнення та систематизація знань
ІV. Підсумки уроку
V. Домашнє завдання

28. 28
Хід уроку.
І. Організація класу.
Привітання і знайомство.
Вправа «Позитивні емоції» (передача гарного настрою від вчителя
до учнів)
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
1.Мотивація навчальної діяльності.
Опрацювання казки «Дюймовочка»
Бесіда з учнями.
Для чого люди створюють сім‘ю?
25. Оголошення теми і мети уроку, наші очікування.
Слайд 1. «Тема і план уроку»
Робота в зошитах. (учні записують тему і план уроку)
Слайд 2. «Наші очікування»
Що ви очікуєте дізнатися на сьогоднішньому уроці?
(учні пишуть на стікерах)
Осмислення нових знань, умінь
Що таке сім‘я.
Сім‘я відіграє важливу роль у житті кожної людини, в сім‘ях наро-
джуються і виховується більшість дітей.
А що таке сім‘я для кожного з вас?
Створення «Асоціативного куща – Сонечка»
Учні на промінцях пишуть що таке сім‘я і приклеюють на сонце,
що на дошці.
Слайд 3.
Отже сім‘я – це люди, які спільно проживають, пов‘язані спільним
побутом, мають взаємні права і обов‘язки.
Робота в зошитах. (Учні записують визначення до зошитів.)
Сім‘ї приділяє увагу і суспільство і держава. Кажуть міцна сім‘я
– міцна держава. Відносини між членами сім‘ї називають сімейними. Во-
ни регулюються нормами сімейного права, а також традиціями, мораллю,
звичаями, релігією. Правові норми щодо сім‘ї містяться в Конституції
України, Сімейному кодексі, Загальній Декларації прав людини.
Слайд 4. «Нормативно – правова база»
Метод «Мікрофон»
На підставі чого створюється сім‘я?
Візуальний ряд.
Що об‘єднує побачені фото?
Мозковий штурм
Що таке шлюб?
Слайд 5. Шлюб - це сімейний союз чоловіка і жінки
Робота в зошиті. (учні записують визначення в зошити)

29. 29
Робота в парах.
Учні об‘єднуються в пари. Опрацьовують витяги із Сімейного ко-
дексу України: умови укладання шлюбу.
Одна пара отримує індивідуальне завдання,
Ситуація.
Марія, якій виповнилося 16 років, закохана у Романа й бажає одружитися з
ним. Вони знайомі майже рік. Марія вагітна.
Роману 20 років. Він вчиться на юридичному факультеті Київського універси-
тету й мешкає в гуртожитку. Щовечора підробляє в пі церії офіціантом. Батьки Ро-
мана пенсіонери, допомогти матеріально не мають змоги. Роман до нестями зако-
ханий у Марію і хоче з нею одружитися.
Він сподівається, що врешті решт знайде добре оплачувану роботу й продо-
вжуватиме навчання заочно. Роман упевнений, що зароблених грошей вистачатиме
для утримання майбутньої сім’ї та оплати квартири, яку вони з Марією наймати-
муть. Однак поки що ані роботи, ані квартири він не знайшов.
Батьки Марії проти шлюбу доньки. Вони не заперечують проти народження
дитини, обіцяють якнайкраще піклуватися про обох та залишити доньку жити з не-
мовлям в їхній квартирі. Після довгих розмов з батьками Марія звернулася із зая-
вою про дозвіл на шлюб до місцевого суду.
Розповідь вчителя
Види шлюбу.
КЛАСИЧНИЙ (ТРАДИЦІЙНИЙ) ШЛЮБ
Такий шлюб укладається в загсі. Цей різновид шлюбу є основою стабі-
льності існування суспільства загалом. Більше, ніж інші шлюби., охороняє пра-
ва дітей, права й обов’язки подружжя, передбачає певний ступінь обмеження
волі подружжя.
ЦЕРКОВНИЙ ШЛЮБ
Вінчання сьогодні увійшло в моду як красивий ритуал. Хотілося б на-
голосити: святими речами не можна легковажити! Йти до вінця треба з ро-
зумінням змісту цього таїнства, вірою в Бога і готовністю докласти всіх зу-
силь, щоб прожити до самої смерті з однією людиною.
УКЛАДЕНИЙ НА НЕБЕСАХ
Про такий шлюб можна говорити поза всякими формальностями та
ритуалами. Шлюб, укладений на небесах, — це союз, у якому жінка і чоловік
усім серцем вірять, що вони призначені одне для одного, не допускають навіть
думки про можливе розлучення і впродовж усього життя докладають зусиль,
щоб завжди бути разом. Саме про такий шлюб усі ми мріємо. Життя ж дає
нам тільки шанс.
КОРПОРАТИВНИЙ ШЛЮБ

30. 30
Об’єднання в одному шлюбі спадкоємців двох великих капіталів, ба-
жання батьків прийняти в родину представника свого кола. Головне тут —
розрахунок, але й любов не виключається.
ШВЕДСЬКА РОДИНА
Де сполучення слів в усіх на слуху. І все-таки — що це? Шведська ро-
дина — це родина, де кілька пар живуть разом, господарюють, спільно вихо-
вують дітей, зв’язані дружбою й сексом.
ПРОБНИЙ ШЛЮБ
Став нині досить популярним. Нерідко жінки самі не поспішають іти
до РАГСу, мотивуючи свою неготовність вступити до законного шлюбу нев-
певненістю в собі та своєму обранцеві. Марно — пробний шлюб не може вря-
тувати від сумнівів у партнері, у його коханні до тебе, серйозності його намі-
рів так само, як і від сумнівів у власних почуттях.
Ще частіше «ідеологом» пробного шлюбу є чоловік. Адже до відповіда-
льності за сім’ю ще треба дозріти, а як відомо, наші хлопці не поспішають
дорослішати.
ЦИВІЛЬНИЙ ШЛЮБ
Не треба плутати пробний і цивільний шлюб, хоча, з юридичної точки
зору, вони ідентичні. У цивільному шлюбі можуть жити люди, котрі й не уяв-
ляють свого життя нарізно. Серед причин, з яких подружжя не хоче оформ-
ляти свої стосунки, можуть бути прагнення спочатку заробити гроші на ве-
сілля, міркування про свободу від умовностей, бажання подратувати батьків.
Відрізнити пробний шлюб від цивільного можна лише проаналізувавши мотиви
чоловіка і жінки, які обрали саме цей вид сімейного союзу.
Робота з підручником. Сторінка 104.
Побудувати «Юридичну павутинку»
Особисті майнові і немайнові прав і обов‘язки подружжя.
Розгляд ситуації.
Ситуація ІІ.
Юнак і дівчина хочуть укласти шлюб. Між ними виникла
суперечка, щодо майбутнього прізвища. Дівчина хоче залишити
своє прізвище, та юнак наполягає на тому, щоб прізвище у
подружжя було його. У конфлікті взяли учать батьки. Як виріши-
ти дану суперечку.
Метод «Мікрофон»
Чи є на вашу думку державна реєстрація шлюбу важливою. Чому?
ІІІ. Узагальнення і систематизація знань, вмінь.
Гра «Лото»
ІV. Підсумок. Оцінювання
25. Чи справдилися ваші очікування?.
25. Валіза.
V. Домашнє завдання.
Опрацювати § 16. (О. Пометун)

31. 31
ННЕЕССТТААННДДААРРТТННІІ
УУРРООККИИ
ЗЗ ППРРААВВООЗЗННААВВССТТВВАА..

32. 32
Тема: Захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильст-
ва, недопущення глуму, жорстокого, брутального поводження, посягання
на її гідність і честь.
Мета: формування усвідомленого розуміння поняття «життя», його
унікальності, цінності, значущості для кожної особистості; розвивати у дитини
почуття гідності, своєї необхідності для суспільства, усвідомлення своїх прав,
обов‘язків, відповідальності за свої дії, стимулювати у дітей бажання реалізува-
ти свої права; допомогти підліткам усвідомити глибинний зміст і суть прав
дітей стосовно здорового способу життя, зробити вибір правомірних варіантів
поведінки.
Завдання: ознайомити учнів з нормативно-правовими документами з пи-
тань соціально-правового захисту дітей (Конституцією України, Конвенцією
ООН про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», іншими
законодавчими та нормативними актами); спонукати учнів до роздумів над
важливими життєвими проблемами, утверджувати у поведінці дітей позитивні
якості особистості, формувати навички протидії шкідливим звичкам, уміння
позитивно розв'язувати конфліктні ситуації, виходити з них.
Обладнання: картки з індивідуальними завданнями, плакати, пам‘ятки.
Тип уроку: комбінований (у формі лекції-бесіди-диспуту).
Хід уроку
І. Організація класу.
Добрий день, діти. Сьогодні ми спільно проведемо урок, для вас можливо
не досить звичний, але серед повноважень працівників органів юстиції поряд з
організацією діяльності нотаріату, реєстрації актів цивільного стану громадян,
легалізації громадських організацій, виконання судових рішень, міжнародного
представництва держави в судах, реєстрації нормативних актів, розроблення
проектів законів, є вивчення стану правової освіти та правового виховання
дітей у навчальних закладах, проведення у них лекцій, бесід, конкурсів, анке-
тувань та інших заходів правового характеру. Ось і сьогодні ми поведемо мову
про захист прав дітей, тобто ваших прав. Сподіваюсь на вашу активність,
відвертість.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Права дітей – одна з найбільш наболілих проблем нашого суспільства. За
даними опитування Українського Інституту соціальних досліджень, рівень
правової культури та знання дітьми своїх прав і обов‘язків досить низький.
Майже кожна шоста дитина взагалі не знає законів, які її захищають. Я також
впевнена, що батькам також бракує елементарної обізнаності щодо прав своїх
дітей, обов‘язків і відповідальності у багатьох життєвих ситуаціях.
Реалізація ваших прав є чи не найголовнішою умовою фізичного та
психічного благополуччя і розвитку.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Отже, на уроці ми поговоримо про те, які права ви маєте, та як їх відс-
тоювати і захищати в разі порушення, про обов’язки та відповідальність

33. 33
за протиправні дії, також пограємось та порозв’язуємо задачі правового
характеру.
ІV. Вивчення нового матеріалу
1. Вступна бесіда
Всі ми є членами людської цивілізації, живемо в одному домі, на одній
планеті Земля.
Питання про сенс життя хвилює кожного, адже воно випливає із природи
самої людини. Кожен має усвідомити цінність життя, цінність кожної його
миті, знайти своє місце і призначення, адже, на жаль, чимало людей даремно
розтрачують життя, живуть так, нібито у них попереду безмежна вічність: для
них нічого не варто згайнувати годину чи день. Так втрачаються роки, знічев-
люється життя.
Не можна не погодитися з висловом Президента України, що залежно від
того, як нація, громада відносяться до свого наймолодшого громадянина і як
вони відносяться до свого найстаршого громадянина, це міра, якою вимірюєть-
ся соціальність нації, її гуманізм, духовність.
В нашій державі склалась непроста ситуація саме з цією найбільш вразли-
вою категорією населення.
Підлітковий період – один із найважчих періодів розвитку особистості,
який характеризується потребою у звільненні з-під контролю і опіки дорослих,
протестом проти встановлених правил і порядків, спрямованістю до незалеж-
ності, самостійності і утвердженні себе як особистості. В цьому віці у 7 разів
збільшується кількість негативних вчинків, і у 40 разів зростає кількість нев-
мотивованих вчинків.
Найкриміногеннішим віковим періодом є 16-17 років – у цьому віці підлі-
тками вчиняється до 62 % злочинів від загальної кількості. Разом з цим, немає
певних обмежень чи виключень в залежності від соціального статусу неповно-
літніх злочинців – ними стають як безпритульні (без батьківської опіки та пос-
тійного місця проживання), вихідці із неблагополучних сімей, так і вихідці із
цілком педагогічно та матеріально благополучних сімей. Кожна десята особа,
затримана за вчинення злочину у 2005 році, є неповнолітньою.
Багато хто з учнів дивується дізнавшись, що наші повсякденні вчинки час-
то мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя.
Щоб уміло і правильно користуватись своїми правами і добре виконувати свої
обов‘язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони.
Звичайно, у вашому віці неможливо знати детально усі закони. Але основне,
що стосується вас, ви повинні знати.
З якого ж віку, на вашу думку, дитина має знати свої права та обов‘язки,
що є протиправним вчинком чи злочином, яка і з якого віку законодавством
встановлюється відповідальність за їх скоєння та в яких випадках відповідаль-
ність за дії дітей несуть їх батьки?

34. 34
Так, поки у вас ще не було уроків правознавства, звідки ж ви, учні, може-
те почерпнути правові знання? З виховних годин, позакласних заходів на
правову тематику, з книг, газет, журналів, радіо та телепередач, зі спілкування з
друзями, знайомими, батьками.
То давайте ж з‘ясуємо, які основні права ви маєте? Найголовнішим є
право на життя…- ніхто не може позбавити життя. Ти маєш право захищати
своє життя і здоров‘я, життя і здоров‘я інших людей від протиправних пося-
гань – в цьому унікальність цього права. (Демонстрація карток, діти називають
та аналізують, як вони це розуміють: право на любов і піклування; на вільне
спілкування; на медичну допомогу; на освіту; на об‘єднання в організації; ко-
ристуватися своєю національною культурою; на розвиток таланту; вільно вис-
ловлювати свої погляди; на відпочинок; на захист від втручання в особисте
життя; на інформацію; право на справедливий судовий розгляд; на житло, на
майно, на повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства). Про
останнє на уроці поговоримо більш детально. Пропоную виконати певну впра-
ву.
Вправа 1.
Мета: підвести учасників до розуміння необхідності знання правил і за-
конів, цінності їх у суспільстві.
Хід вправи.
Об‘єдную учасників у дві команди і прошу вишикуватися в дві колони.
Потім даю маркер (або інший предмет) першому гравцеві кожної команди й
пропоную почати гру. Очевидно, учасники будуть розгублені через відсутність
вказівок. Через деякий час поступово пояснюю деякі правила гри: маркер треба
спочатку передати в кінець колони, а потім передати назад. Команди почина-
ють, але я їх зупиняю, сказавши, що вони не так грають: маркер необхідно пе-
редавати через ліве плече. Команди починають обурюватися, що їм нічого не
казали про це. Після чергового старту гра зупиняється знову, і додається якесь
нове правило. Коли більшість учасників будуть обуреними перебігом гри, я
припиняю її.
Запитання для обговорення:
 що ви відчували, коли виконували цю вправу?
 що здавалося несправедливим?
 що могло би зробити гру справедливою? (знання учасниками правил гри)
 де потрібні правила?
 для чого потрібні правила?
 що є спільного між правилами і законами?
При підсумках гри звертаю увагу на необхідність знання та дотримання
правил і законів не тільки у грі, а й у житті людини.
Тому окрім прав, ви маєте певні обов’язки. Назвіть основні з них, напри-
клад, як школярів.
Робота з таблицею правопорушень на стор. 103.

35. 35
Чи завжди люди діють відповідно до законів? Ні, не завжди. У разі вчи-
нення протиправних вчинків чи злочинів передбачено і відповідну
відповідальність.
Статтею 22 ―Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність‖
Кримінального кодексу України передбачено, що особи, які вчинили злочини у
віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній
відповідальності за умисне вбивство, умисне тяжке та середньої тяжкості
тілесні ушкодження, бандитизм, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, вима-
гання, умисне знищення або пошкодження майна, незаконне заволодіння
транспортним засобом, хуліганство та інші злочини. Не буду зупинятись на
термінах та видах покарання за вчинення таких злочинів, бо метою нашого за-
няття не є викликати страх чи боязнь протиправно діяти через сувору
відповідальність. (З пам‘ятками щодо відповідальності ви ознайомитесь само-
стійно)
Пропоную проаналізувати наступну ситуацію.
Повідомлення із преси: Буковинські правоохоронці обнародували факт
жорстокого побиття школярів. Диск з відеозаписом в Управління внутрішніх
справ приніс незнайомий чоловік, місцевий житель. Після перегляду відеофі-
льму під назвою ―Лох – це доля‖ правоохоронці виявили, що події кліпу з жор-
стоким побиттям дітей відбуваються в одній із шкіл міста Чернівців.
Школярі жорстоко знущались над своїми однокласниками. Упродовж мі-
сяця шестеро випускників гімназії глумились над ровесниками та молодшими
школярами, що і фіксували на відеокамеру. Сцени насилля зняли на відеокаме-
ру, змонтували, а потім розмістили в Інтернеті. Підписали, що кліп базується на
реальних подіях. В ньому демонструється, як б‘ють дітей, засувають голову в
унітаз і зображають статевий акт. За місяць хулігани – автори і водночас голов-
ні герої фільму познущались над 16 учнями своєї школи.
Своє кіно учні відзнімали ще в травні. Про це керівництво школи дізна-
лось влітку. Однак тоді педагоги в міліцію не звернулись, намагались з‘ясувати
все своїми силами. Тепер пояснюють, що скарг від постраждалих дітей та їх
батьків не надходило. Директор школи і класний керівник кажуть, що були
вражені побаченим. Діти, які чинили насильство, з хороших благополучних сі-
мей, успішно навчались. Такий дозвіл вони отримали до завершення навчаль-
ного року, презентували двогодинний фільм про важливі події в житті шкіль-
ного колективу. Всі шестеро одинадцятикласників характеризуються вчителя-
ми як ерудовані і виховані діти, котрі активно приймали участь в суспільному
житті школи. Один з них виборов друге місце на обласній олімпіаді з інформа-
тики. Всі вони успішно вступили до вузів.
Батьки постраждалих про факти знущання над їх дітьми дізнались вже під
час слідства у райвідділі міліції. Однак, лише шестеро з них подали відповідні
заяви. Виявилось, що на момент відкриття справи дирекція школи вже володіла
копією відеофільму і настійно проводила службове розслідування. Правоохо-
ронці розцінюють це як спробу приховування протиправних вчинків школярів
з метою збереження іміджу школи. Слідство триває. Учнів допитали, але поки

36. 36
що не затримували. Проти всіх шести школярів порушили дві кримінальні
справи – за хуліганство та виготовлення і розповсюдження непристойної
відеопродукції. Порушникам світить 5 років позбавлення волі.
 Учасниками подій є ваші ровесники. Яку відповідальність понесуть ше-
стеро випускників, ви вже почули. Будь-ласка зачитайте, яка міра покаран-
ня може бути встановлена за дії цих учнів. Чи заслуговують вони на по-
карання? Чи знали учні, яка відповідальність передбачена законом за їх
протиправні вчинки?
 Батьки постраждалих про факти знущання над їх дітьми дізнались вже
під час слідства в райвідділі міліції. Можна лише здогадуватись, яке при-
ниження відчували постраждалі діти, їхній стан, коли терпіли наругу і по-
биття. Чому лише шестеро з них подали відповідні заяви?
 Чи можна було відвернути біду і для постраждалих дітей, і для тих, хто
чинив глум? Яким способом?
В який спосіб мають діяти діти, права яких порушуються. Про це нам
надає відповідь чинне законодавство. А для вас Міністерством юстиції
підготовлено пам‘ятку, де наводиться і роз‘яснюється законодавство, яке вас
захищає.
2. Міжнародні документи
Основним міжнародним документом, який стосується прав дитини, є Кон-
венція ООН про права дитини.
20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН була одноголосно
прийнята Конвенція про права дитини.
Конвенція про права дитини є одним із найголовніших договорів про пра-
ва людини. Її одразу ж підписала 61 країна, що стало безпрецедентним випад-
ком у практиці прийняття договорів у рамках Організації Об‘єднаних Націй.
Зараз Конвенція ратифікована майже всіма країнами. Україна ратифікувала її в
1991 році. Сьогодні становище дітей може значно покращитися, оскільки уря-
ди держав зобов‘язалися захищати дітей і стежити за дотриманням їхніх прав.
Зачитую текст статей 16, 19, 34, 37 Конвенції
Стаття 16 Конвенції визначає, що „жодна дитина не може бути об'єктом
свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і
сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незакон-
ного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від та-
кого втручання або посягання.‖
Стаття 19 покладає на Держави-учасниці зобов‘язання „вживати всіх
необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з
метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства,
образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального по-
водження або експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків,
законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.‖
Згідно зі статтею 34 „Держави-учасниці зобов'язані захищати дитину від
усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.‖

37. 37
Відповідно до статті 37 „Держави-учасниці забезпечують, щоб:
25. жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюд-
ським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання.
25. Вітчизняне законодавство
Статтями 3 та 52 Конституції України встановлено, що людина, її життя і
здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні най-
вищою соціальною цінністю.
А що гарантується статтями 28, 52 Конституції України?
Право на захист від усіх форм насильства гарантується статтями 28, 52
Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуван-
ню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, повод-
женню чи покаранню. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація пе-
реслідуються за законом.
Що гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»?
Я: Законом України «Про охорону дитинства» (стаття 10) кожній дитині
гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають за-
безпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і
виключають приниження честі та гідності дитини.
Діти доповнюють: Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізич-
ного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з
нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку
батьків або осіб, які їх замінюють; втягнення у злочинну діяльність, залучення
до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; залучен-
ня до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, викори-
стання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, при-
мушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних
ігор тощо.
Доповнюю:
Крім того, розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину,
що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини заборо-
няється.
Також частиною четвертою статті 20 Закону України «Про охорону ди-
тинства» забороняється пропагування у засобах масової інформації культу
насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зне-
важає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.
Що зазначено в статті 26 Закону України „Про освіту‖?
Згідно зі статтею 26 Закону України „Про освіту‖ забезпечення безпечних
і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах по-
кладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчально-
го закладу.
Що гарантує стаття 56 цього ж Закону?
Відповідно до статті 56 цього Закону педагогічні та науково-педагогічні
працівники зобов'язані, зокрема, додержувати педагогічної етики, моралі, по-

38. 38
важати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких
форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкого-
лю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.
Доповнюю, повідомляю:
Частиною першою статті 17 Закону України „Про загальну середню
освіту‖ передбачено, що виховання учнів (вихованців) у загальноосвітніх нав-
чальних закладах здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної
роботи з ними.
Відповідно до статті 36 цього Закону основними завданнями органів
управління системою загальної середньої освіти є забезпечення соціального
захисту, охорони життя, здоров'я та захисту, зокрема, прав учнів (вихованців)
загальноосвітніх навчальних закладів.
А про що йдеться в статті 47 „Про загальну середню освіту‖?
Згідно зі ст. 47 цього ж Закону посадові особи і громадяни, винні у пору-
шенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у
порядку, встановленому законами України.
Статтею 7 Закону України ―Про захист суспільної моралі‖ передбачено,
що з метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх заборо-
няється: втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції
сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання
послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи
еротичного характеру; розповсюдження продукції сексуального чи еротичного
характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищ-
них заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх; вико-
ристання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи
еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еро-
тичного характеру.
Статтею 15 згаданого Закону встановлено, що державний нагляд за до-
держанням вимог цього Закону здійснюють Міністерство культури і туризму
України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції
України, Міністерство освіти України, Міністерство внутрішніх справ України,
Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний
комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з пи-
тань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з
питань захисту суспільної моралі.
Увага! Ми знаємо, що робити і до кого звертатися, коли раптом заболить
зуб чи захворіємо на грип.
А як бути, коли порушуються права підлітків? До кого звертатися, кому
довірятися, кого запитати? Майже кожен хоча б раз задавався цим питанням.
Підлітки не знають, до кого звертатися, і тому не можуть вчасно отримати пот-
рібну їм консультацію та допомогу, і врешті залишаються наодинці зі своїми
проблемами.
В кожній місцевості існує ціла мережа організацій, служб, здатних кинути
«рятувальний круг» тим, хто його потребує.

39. 39
Інформація, яку ви отримаєте зараз, підкаже, куди і до кого звернутися за
допомогою щодо захисту своїх прав.
Наводжу список організацій і служб, до яких підлітки можуть звернути-
ся в разі потреби, роздаю їм інформаційні листівки з переліком цих організацій
і служб
Таким чином, держава через органи опіки і піклування, служби у справах
дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у порядку, встановле-
ному законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необ-
хідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з
дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних
уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів
щодо припинення насильства.
Дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування,
служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді,
інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інте-
ресів.
Спільним наказом Державного комітету України у справах сім‘ї та молоді,
Міністерства внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки, Міністерства охо-
рони здоров‘я від 16 січня 2004 року № 5/34/24/11, зареєстрованим у
Міністерстві юстиції 22 січня 2004 року за № 99/8698 затверджено Порядок
розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з
дітьми або реальної загрози його вчинення.
Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймають-
ся посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти,
охорони здоров'я, управлінь у справах сім'ї та молоді, центрів соціальних
служб для молоді та передаються до відповідного територіального
підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту
отримання звернення.
Діти, які зазнали жорстокого поводження (або щодо яких існує загроза йо-
го вчинення), також можуть бути виявлені під час проведення рейдів служб у
справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, через мережу «телефонів
довіри» тощо.
У цьому разі кожен виявлений факт документується і передається до тери-
торіального підрозділу служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
Служби у справах дітей уживають невідкладних заходів до ліквідації
наслідків і загрози неправомірних дій щодо дитини; у разі потреби разом з
кримінальною міліцією у справах дітей розв'язують питання про тимчасове ви-
лучення дитини із середовища, де вона зазнала жорстокого поводження, та про
подальше її влаштування.
Спільно з центрами соціальних служб для молоді надають необхідну
соціально-психологічну допомогу, представляють, у разі необхідності, інтере-
си дитини в суді.
Органи внутрішніх справ: працівники органів внутрішніх справ, у тому
числі кримінальної міліції у справах дітей, здійснюють прийняття інформації

40. 40
про випадки жорстокого поводження з дітьми цілодобово. Повідомлення зо-
бов'язані приймати всі працівники органів внутрішніх справ. У разі усного
звернення або телефонного повідомлення працівником органу внутрішніх
справ складається протокол цього звернення чи повідомлення.
Усі звернення та інформації з приводу жорстокого поводження з дітьми, у
яких вбачаються ознаки злочинний діянь або загроза їх учинення, обов'язково
реєструються в черговій частині органу внутрішніх справ. Після перевірки
викладених у зверненні фактів керівник органу внутрішніх справ приймає
рішення про притягнення винних осіб до відповідальності.
Органи та заклади освіти: передають повідомлення у письмовій формі до
служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого по-
водження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення, вживають заходів до
виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних
закладах, притягують до дисциплінарної відповідальності співробітників, учнів
та інших осіб, які допускають жорстоке поводження з дітьми. Керівники нав-
чальних закладів зобов'язують педагогічних працівників, зокрема класних
керівників, проводити попереджувальну роботу з батьками з метою недопу-
щення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також відстежувати
подібні випадки з боку інших учнів.
Органи та заклади охорони здоров'я: лікувально-профілактичні установи
та заклади цілодобово здійснюють приймання дітей, які зазнали жорстокого
поводження, та надають їм потрібну медичну допомогу.
При обстеженні дитини медичні працівники звертають увагу на ушкод-
ження, що могли виникнути внаслідок жорстокого поводження з дитиною, та
повідомляють про це дільничного педіатра, орган внутрішніх справ та
відповідну службу у справах дітей.
Управління (відділи) у справах сім'ї та молоді: здійснюють приймання та
розгляд звернень і повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми.
Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі
до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого
поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення. Направляють дітей,
які зазнали жорстокого поводження, та членів сім'ї, стосовно яких існує реаль-
на загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для надання допомоги
(кризові центри соціально-психологічної допомоги, притулки, центри медико-
соціальної реабілітації, прийомні сім'ї).
Україна, використовуючи міжнародно-правові стандарти, намагається ак-
тивно і послідовно розбудовувати національну систему захисту прав і свобод
людини. 14 квітня 1998 року Верховна Рада обрала першого в історії
України Уповноваженого з прав людини (Омбудсмена). Головне його зав-
дання – здійснювати контроль за дотриманням державними органами прав
і свобод людини та громадянина, ефективно захищати ці права у разі їхнього
порушення. Важливо, що стаття 55 Конституції України, крім судового захи-
сту, гарантує кожному право на звернення щодо захисту своїх прав до Упов-
новаженого з прав людини.

41. 41
Але як приклад у 1981 році, задовго до прийняття Конвенції, Норвегія ста-
ла першою державою, що заснувала посаду незалежного комісара з питань
дітей, який є представником дітей і захисником їхніх прав. На той час вважало-
ся дивним забезпечувати офіційне представництво дітей у процесі прийняття
рішень урядом. Сьогодні 20 країн уже створили чи створюють незалежні орга-
ни з прав дітей.
Пам’ятайте! На прохання дитини, висловленого в будь-якій формі, не
підлягають розголошенню її прізвище, місце проживання, навчання або
роботи.
Всеукраїнська дитяча лінія (8-800-500-21-80) та система телефонів
довіри: безкоштовно, конфіденційно та анонімно надають консультації і пси-
хологічну допомогу дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводжен-
ня з нею; надають дитині інформацію про роботу служб у справах дітей,
відділів у справах сім'ї та молоді, соціальних служб для молоді, органів опіки і
піклування, освіти і науки, охорони здоров'я, кримінальної міліції у справах
дітей, неурядових організацій, які працюють в інтересах дітей; інформують
відповідну службу у справах дітей про факт жорстокого поводження (у разі,
якщо така дитина погодилася повідомити свою адресу проживання) з метою
оперативного втручання і надання допомоги.
Казуси
Я: Права людини охоплюють також і права дитини, кожне з прав людини
стосується і прав дитини. Але, крім закріплених у документах про права люди-
ни, діти мають деякі права, що гарантовані Конвенцією виключно дітям. Саме
про такі права йдеться у казусах, які ми будемо розв‘язувати за допомогою до-
кументів, у яких зафіксовано права дитини.
Учні поділяються на 5 груп. Кожна з груп отримує казус та посилання на
відповідну ст. Конвенції. Завдання: розв‘язати ситуацію.
1 казус. Петра часто і жорстоко бив батько. Хлопець звернувся до ди-
ректора школи. Але директор школи заявив, що Петро заслуговує на пока-
рання. (ст. 19 Конвенції)
Відповідь: Директор школи є посадовою (державною) особою, тому має
бути на захисті прав дитини, він повинен вжити заходів по забезпеченню цих
прав, протидіяти фізичному, психічному або сексуальному насильству. У цій
ситуації відбулося порушення прав дитини.
2 казус. За вчинену бійку, зрив уроку, прогул навчального заняття учнів
у школі покарано словесними приниженнями, ставленням учня у куток, по-
биттям.
Дозволені чи заборонені правом способи покарання у цій школі?(ст.28
Конвенції)
Відповідь: Конвенція говорить про те, що шкільна дисципліна може
підтримуватись лише за допомогою покарань, що захищають гідність учня та
повагу до дитини.
3 казус. 14-річний Віктор вирішив скористатись своїм правом на сво-
боду висловлювання. Він висловів учительці з математики все, що про неї

42. 42
думав. При цьому використовував грубі слова, зухвалу форму. Чи мав він на
це право? (ст. 13 Конвенції)
Відповідь: Віктор, безумовно, не мав права принижувати вчительку. Ми
маємо використовувати свої права, але при цьому не можемо порушувати права
інших людей. Віктор не тільки повів себе негарно, він здійснив правопорушен-
ня, за яке має відповісти.
4 казус. У батьків народилася вродлива дівчинка. Вони вирішили дати
їй ім’я Весна. Представник РАЦСу відмовилась реєструвати дитину під
таким ім’ям. Батьки вирішили, що відбулося порушення права дитини.
(ст. 7,8 Конвенції)
Відповідь: Батьки мають право обирати ім‘я дитині за однією умовою: во-
но не повинно принижувати дитину. Тому, в принципі, відбулося порушення
прав батьків і дитини на ім‘я.
5 казус: Директор державного ліцею, викладач правознавства, прийняв
рішення про введення оплати за навчання. Чи мав він на це право? (ст. 28
Конвенції)
Відповідь. Конвенція передбачає лише мінімальні стандарти, кожна дер-
жава має право вводити більш високі і кращі. В Україні обов‘язковою і безо-
платною є середня освіта в державних установах, тому директор не мав права
вводити плату за навчання. Права дитини у цьому ліцеї порушені.
Таблиця правопорушень.
Недопустима
поведінка
Забруднення
довкілля
Примус до праці
неповнолітніх
х
Знищення природи
Псування
чужих речей
Крадіжка
Ображання
інших Неповага до
старших
Шантаж
Бійка
Порушення правил поведінки
в школі і громадських місцях
Порушення правил
дорожнього руху
25. Робота з прислів‘ями
А) Гра ―Знайди пару‖
Шануй батька і неньку той і собі має.
Хто людям добра бажає що собі не мило.
Свій розум май і буде тобі скрізь гладенько.
Не роби комусь, людей питай.
Оголошення результатів анкетування
Запам’ятайте правила:
 Грай чесно
 Шкода, що програв, але не заздри, не сумуй

43. 43
 Не тішся з невдачі іншого
 Виконуй свою роботу вчасно і якнайкраще, при цьому пам'ятай про
загальну роботу колективу
 Допоможи, навчи, покажи тому, хто не може впоратись з роботою
 Вчись у інших того, чого не вмієш сам, із вдячністю приймай допомо-
гу і підтримку друзів, якщо це необхідно
 Стався до інших так, як ти бажаєш, щоб до тебе ставились
«ЗАХИСТ ДИТИНИ В УКРАЇНІ»
1. Стаття 16 Конвенції ООН про права дитини визначає, що „жодна дитина
не може бути об'єктом незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина
має право на захист закону від такого втручання або посягання.‖
Захист твоєї гідності – це перш за все завдання держави!
Пам‘ятай, що будь-яка людина, ким би вона не була (одним із твоїх батьків,
однолітків, вчителів, сусідів), не має права поводитись з тобою брутально, при-
нижувати твою гідність.
В разі, якщо з тобою таке трапилось, ти маєш право звернутись до держав-
них органів за допомогою!
2. Статтями 28, 52 Конституції України встановлено, що ніхто не може бу-
ти підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що прини-
жує його гідність, поводженню чи покаранню.
Ти – людина! Ніхто і нічим не може виправдати жорстоке поводження з то-
бою, наприклад, побиття, знущання. Навіть якщо таким чином тебе виховують
батьки, вчителі чи старші діти. Жорстоке, нелюдське, таке, що принижує твою
гідність, поводження.
3. Стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує кожній
дитині право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дис-
ципліна і порядок у сім‘ї, навчальних та інших дитячих закладах мають за-
безпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедли-
вості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Ти маєш право на свободу, особисту недоторканність. Тобто ти можеш
вільно виражати свої думки та погляди, не боячись бути покараним за це.
Разом з тим, ти маєш пам‘ятати, що твої відносини з батьками, вчителями,
однолітками мають ґрунтуватися на взаємоповазі і справедливості, виключаю-
чи приниження честі та гідності.
4. Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що
діти мають право особисто звернутися до органу опіки та піклування,
служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді,
інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних ін-
тересів та скаргами про їх порушення.
Якщо хтось вчиняє над тобою будь-яке насильство, принижує тебе чи об-
ражає (це можуть бути вчителі, однокласники або учні старших класів чи навіть
батьки), ти можеш і повинен звернутися до органу опіки і піклування, служби у
справах дітей, центрів соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді, закладів охо-

44. 44
рони здоров‘я, органів та установ освіти, відділів міліції зі скаргою про пору-
шення твоїх прав, а також через представників – до суду.
5. Статтею 26 Закону України „Про освіту” забезпечення безпечних і не-
шкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах по-
кладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника нав-
чального закладу.
Якщо директор школи не забезпечить безпечні та нешкідливі умови для
навчання, праці та виховання учнів у навчальному закладі, то він нестиме за це
відповідальність відповідно до чинного законодавства.
6. Стаття 56 Закону України „Про освіту” зобов‘язує педагогічних та нау-
ково-педагогічних працівників додержувати педагогічної етики, моралі,
поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від
будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживан-
ню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.
Вчителі та інші працівники школи повинні з повагою ставитись до тебе і
не повинні вдаватись до покарань, що принижують твою гідність, зокрема та-
ких, як словесні приниження, ставлення учня в куток, побиття тощо. Також
вони повинні захищати тебе від погроз та фізичного насильства з боку інших
осіб, в тому числі твоїх однолітків і батьків. Стаття 56 Закону України „Про
освіту‖ також зобов‘язує педагогічних працівників запобігати вживанню діть-
ми алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.
7. Статтею 47 Закону України „Про загальну середню освіту” встановле-
но, що посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про
загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановлено-
му законами України.
Якщо у твоїй школі порушуються права та обов‘язки учасників навчаль-
но-виховного процесу, за це винні особи нестимуть відповідальність
відповідно до законів України.
Підсумок уроку
Дати відповідь на запитання:
- Основним правом людини є право… (на життя, бо це одне з найваж-
ливіших і найвагоміших прав, яке сприяє здійсненню всіх інших прав і
свобод. Це право, яке не може оновлюватися чи відбиратися. Тому захист
права на життя належить до найцінніших пріоритетів людської цивіліза-
ції).
- В яких документах закріплені права дитини?
- Яким чином ви відстоюватимете право на повагу до своєї гідності та
захист від усіх форм насильства?
Можливі запитання до батьків:
- Які дитячі телепередачі залюбки дивляться ваші діти?
- Які фільми до вподоби вашим дітям?
- Чи достатньо ми знаємо про свої права, чи хотіли б ви знати більше,
яким чином цього можемо добитись?

45. 45
ННааппррииккллаадд,, уу ККооллууммббііїї ппррииййнняяттоо ннооввиийй ККооддеекксс ддлляя ннееппооввннооллііттннііхх,, ввіі--
ддппооввіідднноо ддоо яяккооггоо ввссіі ннееппооввннооллііттнніі ммааююттьь ппррааввоо ввііллььнноо ввиирраажжааттии ссввооюю
ддууммккуу іі ззннааттии ссввооїї ппрраавваа
Висновок
Результати проведеного вчора анкетування показали, що в цілому ви про-
живаєте в благополучних сім‘ях, де стосунки між її членами базуються на вза-
ємоповазі та взаєморозумінні, де дуже рідко застосовують тілесні покарання (1
раз в рік – за погані оцінки), частіше – це моральні покарання, і ви, що цілком
правильно, не вважаєте їх за покарання, оскільки вони є справедливими. Хоча
дехто вважає їх несправедливими і думки про втечу з дому виникали у 4-х
учнів, одного учня – б‘ють, сварять, обзивають.
- Проте, на запитання, чи траплялось тобі терпіти приниження зі сторони
ровесників, кожен 3-ій з вас відповів позитивно, 1 учень, - що дуже часто.
- Які почуття в тебе виникають, коли на тебе кричать, обзивають або
б‘ють? – образа, гнів, страх, і навіть бажання відповісти тим же.
- Чи допускають образи та приниження вчителі в школі? – більшість учнів
відповіли – ніколи, 5 учнів – інколи, 1 – дуже часто.
- Чи застосовують вчителі тілесні покарання? – 2 учні надали відповідь
―інколи‖.
- Оцінюючи такі вчинки вчителів діти відповіли, що це – виховні міри.
- Кожен четвертий учень класу написав, що йому потрібна консультація
певного спеціаліста, зокрема: психолога, медиків, юристів.
- Не зовсім відвертою, на мій погляд, була відповідь учнів на запитання
―Чи в тебе вимагали гроші? ‖, бо всі відповіли – ―ні‖. Проте у наступній
графі ―Кому ти про це розказав?‖ дехто написав – ―батькам, друзям‖.
- І досить тривожним фактом була відповідь на запитання: ―Чи був ти
свідком чи жертвою насилля на вулиці?‖ 7 учнів – так, фізичного, 2 – мо-
рального, 1 – сексуального…

46. 46
Тема уроку: Особливості припинення трудових правовідносин. Еко-
номічні аспекти зайнятості населення. Інтегрований урок право
Мета: ознайомити учнів з особливостями розірвання трудового договору,
надати уявлення про функціональне призначення служби зайнятості, формува-
ти у учнів усвідомлення важливості права на працю у житті людини, розвивати
уміння застосовувати на практиці здобуті знання, підвищувати рівень право-
свідомості учнів у галузі трудового законодавства.
Обладнання і матеріали: Кодекс законів про працю України від 10.12.
1971 р., витяг із закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р.,
таблиця зведених статистичних даних по Дергачівському району, відеофільм
«Імітація ситуації розірвання трудового договору», слайд-шоу (кількість
слайдів – 13), проектор, екран, ноутбук, рекламні буклети, картки з № групи,
бланки самооцінювання відповідей учнів.
Основні поняття: трудовий договір, безробіття, державна служба зайня-
тості.
Тип уроку: урок-узагальнення.
Методичні прийоми: самоперевірка знань, мотивація за допомогою
відеофрагменту, робота в групах, аналіз правової ситуації, аналіз правових
джерел.
Структура уроку
25. Організаційний момент.
25. Актуалізація опорних знань учнів.
25. Оголошення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності.
25. Закріплення матеріалу:
4.1 Постановка завдання.
4.2 Перегляд відеофільму.
4.3 Робота в групах.
4.4 Презентація роботи груп.
25. Повторення вивченого з економіки.
25. Практична робота.
6.1 Фронтальна бесіда. Аналіз рівня безробіття в Україні.
6.2 Робота в групах. Визначення рівня безробіття в Дергачівському рай-
оні.
25. Робота в групах з документами. Опрацювання витягу із закону
України «Про зайнятість населення».
25. Прес-конференція.
25. Підсумки уроку. Рефлексія.
10. Домашнє завдання.

47. 47
Х І Д У Р О К У
25. Організаційний момент
Учні класу об’єднані в три групи, на партах кожної з груп розміщена
табличка з № групи, бланки оцінювання відповідей учнів (Додаток 1), Кодекс
законів про працю України, тексти юридичних задач (Додаток 2), витяг із за-
кону України «Про зайнятість населення» (Додаток 3), таблиця зведених
статистичних даних стану ринку праці у Дергачівському районі (Додаток 4).
25. Актуалізація опорних знань учнів
1. Вступне слово вчителя
Вчитель
Шановні учні, нагадую, що на попередніх уроках ми з Вами
розглянули цілий спектр тем, які були присвячені галузі трудового права. Тому
зараз я пропоную Вам перевірити набуті знання через виконання тестового зав-
дання, яке представлене на слайді. Звертаю Вашу увагу на те, що в тестах лише
одна правильна відповідь, на виконання цього завдання у Вас є 3 хвилини
(Слайд №1 «Тестові завдання»).
2.2. Самостійна робота учнів з тестами (з метою самоперевірки попе-
редньо набутих знань учні виконують тестові завдання протягом 3 відведених
хвилин).
2.3. Самоперевірка.
Вчитель
Час вичерпано, приступаємо до визначення правильних
відповідей (вчитель зачитує питання, учні називають правильні
відповіді, які вчитель позначає на слайді №1 «Тестові завдання», учні пара-
лельно здійснюють самоперевірку).
! Ключ до тестів: 1 В,2 Г, 3 В, 4 А, 5 Б.

48. 48
Нагадую, що кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал. Отже,
визначили загальну кількість балів і занесли результати до свого бланку
оцінювання відповідей учня (учні заносять отримані результати до бланків
оцінювання відповідей учнів, які розміщені у декількох примірниках на партах
кожної з груп (Додаток 1)).
25. Оголошення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Вчитель
(Слайд №2 «Тематична заставка») Шановні одинадцятикласники, прой-
де ще зовсім небагато часу, і Ви постанете перед вибором – яку професію обра-
ти і куди піти навчатися. І ми всі можемо із цим погодитися, адже вибір про-
фесії – це важливий крок у житті кожної людини. Обираючи професію, ми оби-
раємо не тільки спосіб, яким заробляти на життя, але і спосіб життя.
Відповідальність за цей крок лягає, в першу чергу, на плечі самого «обираючо-
го». Проте, щоб дійти правильного рішення, треба бути добре поінформова-
ним, а надати Вам безпосередню допомогу у цьому може державна служба зай-
нятості.
Шановні учні та гості, прошу звернути Вашу увагу на виставку реклам-
них буклетів під загальною назвою «Я обираю професію майбутнього», яка
створена за підтримки нашої Дергачівської районної служби зайнятості. По
закінченню уроку Ви можете підійти і детально ознайомитися з наданою ін-
формацією.
(Слайд №3 «Тема уроку. Очікувані результати», поява першого фраг-
менту) Маю на меті Вам нагадати, що наші останні заняття з трудового зако-
нодавства були присвячені темі «Порядок звільнення з роботи». Тому на
сьогоднішньому уроці ми систематизуємо набуті знання і спробуємо їм надати

49. 49
цілком практичного застосування через інтеграцію трудового законодавства з
економічною теорією. Отже, тема нашого уроку: «Особливості припинення
трудових правовідносин. Економічні аспекти зайнятості населення».
(поява другого фрагменту слайду №3) На цьому уроці ми розглянемо
деякі правові ситуації, пов‘язані з припиненням трудових правовідносин, у Вас
буде можливість ознайомитися з функціями державної служби зайнятості та
поставити запитання представнику Дергачівської районної служби зайнятості -
……………..
25. Закріплення матеріалу
4.1 Постановка завдання вчителем
Вчитель
На попередніх уроках ми з Вами детально розглядали підстави
припинення трудового договору, тому зараз я пропоную Вам уважно
переглянути три юридичних відеозадачі і подумати над наступними питання-
ми: (Слайд №4 «Питання до задачі») 1) Яка підстава припинення трудового
договору? 2) Які порушення в галузі трудового законодавства були допущені
роботодавцем або працівником?
4.2 Перегляд відеофільму
(Учні протягом 10 хвилин переглядають відеоролики с сюжетом кожної
з трьох задач – Додаток 2).
4.3 Робота в групах 
Вчитель
Увага! Ми з Вами переглянули три ситуаційних відеоролика,

50. 50
всі учні класу об‘єднані в 3 групи, тому кожна група отримає індивідуальне за-
вдання.
Група №1 аналізує перший відеоролик, нагадую Вам – це ситуація звіль-
нення жінки, яка має двох неповнолітніх дітей. (Задача 1).
Група №2 аналізує другий відеоролик – це ситуація звільнення працівни-
ка за власним бажанням. (Задача 2).
Група №3 аналізує третій відеоролик – це ситуація звільнення неповнолі-
тнього працівника. (Задача 3).
Питання для всіх трьох груп є спільними, ці питання ви можете бачити на
слайді (Слайд №4 «Питання до задачі»).
Але перед тим як приступити до виконання завдання, хочу нагадати Вам
правила продуктивної роботи у групі (Плакат-інструкція).
25. Ми розподіляємо ролі і визначаємо фасилітатора (організатор діяль-
ності групи), реєстратора (записує результати роботи), доповідача
(доповідає результати роботи групи учням всього класу), хрономет-
риста (стежить за часом, відпущеним на виконання завдання).
25. Ми чітко дотримуємося регламенту часу, який складає 5 хвилин.
25. Ми маємо право на помилку, бо ми вчимося на своїх помилках.
25. Ми цінуємо думки інших.
Отже, приступаємо до роботи (учні протягом 5 хвилин працюють над по-
ставленим завданням, питання висвічують на Слайді №4 «Питання до задачі»,
вчитель слідкує за часом).
4.4. Презентація роботи груп 
Вчитель
Час вичерпано! Підводимо підсумки і переходимо до аналізу
юридичних ситуацій.
Слово надається групі №1, №2, №3 (доповідачі здійснюють аналіз юри-
дичних задач, вчитель коригує відповіді і за необхідністю задає поточні запи-
тання до всіх учасників групи).
Джерело для розв’язання юридичних задач – Кодекс законів про працю
України:
задача №1 – ст. 42.2, 184, 43, 44;

51. 51
задача №2 – ст. 39, 38, 47, 116;
задача №3 – ст. 198, 24, 51.1, 192.
Вчитель
Отже, ми з Вами щойно проаналізували 3 ситуації звільнення
працівників і на конкретних життєвих прикладах побачили, що
необізнаність у галузі трудового законодавства, в першу чергу,
працівника може призвести до незворотніх помилок.
Такі помилки, на жаль, ми маємо змогу спостерігати дуже часто: у влас-
ному житті, по телебаченню, у ЗМІ, у періодичних виданнях і.т.п. Тому, для
бажаючих отримати 10-12 балів за виконання домашнього завдання пропоную
у ЗМІ знайти інформацію про порушення прав працівників під час процедури
працевлаштування або звільнення (завдання висвічується на слайді №5 «До-
машнє завдання 10-12 балів»).
25. Повторення вивченого з економіки.
Виникає, на жаль, риторичне питання: «Яка подальша доля звільнених з
роботи?»
Для того, щоб дати відповідь на поставлене питання, ми повинні з Вами
пригадати: до якої частини населення відносять звільнених робітників? (очіку-
вана відповідь: економічно активне населення).
А якими ще термінами ми називаємо економічно активне населення?
(очікувана відповідь: трудові ресурси, робоча сила).
До якої категорії населення відноситься економічно активне населення на
період пошуку роботи? (очікувана відповідь: безробітні).
Тепер пропоную звернути Вашу увагу на витяг із закону України «Про
зайнятість населення», а саме на визначення категорії «безробітні» (витяги із
закону попередньо розміщені на парті кожної з груп). Виходячи з тлумачення
зазначеної категорії спробуємо виділити ознаки, які притаманні безробітним
(учні на основі прочитаного визначення називають ознаки, які притаманні без-
робітним. Очікувана відповідь: не мають роботи, але активно її шукають, за-
реєстровані у державній службі зайнятості, готові приступити до роботи
найближчим часом. Відповіді учнів підкріплюються Слайдом №6 «Ознаки
категорії «безробітні»»).

52. 52
Отже, всім зрозуміло, що безробіття – це негативне явище в економіці.
Проте виникає зустрічне питання: а чи завжди безробіття є «апокаліпсисом»
для країни? Зараз ми не будемо зупинятися на цьому питанні, воно виноситься
для опрацювання як домашнє завдання для тих хто бажає отримати 7-9 балів
(питання висвічується на слайді №7 «Домашнє завдання 7-9 балів»).
Ми пригадали з Вами, кого ми відносимо до безробітних, а тепер назвіть,
будь ласка, які існують види безробіття залежно від причин виникнення (очіку-
вана відповідь: фрикційне, структурне, циклічне).
Пропоную Вам повернутися до відеозадач і визначити вид безробіття у
кожній із ситуацій:
ситуація №1 «Звільнення жінки, що має двох неповнолітніх дітей». Яка
була причина звільнення? (очікувана відповідь: зміна в організації вироб-
ництва, скорочення штату працівників). Такі причини вказують на який саме

53. 53
вид безробіття? (очікувана відповідь: циклічне; вчитель пропонує пересвід-
читися у правильності відповіді через зіставлення з інформацією на Слайді №8
«Види безробіття» – поява 1-го фрагменту).
ситуація №2 «Звільнення працівника за власним бажанням». Яка була
причина звільнення? (очікувана відповідь: власне бажання працівника у зв’язку
з переїздом на нове місце проживання). Такі причини вказують на який саме
вид безробіття? (очікувана відповідь: фрикційне. Вчитель пропонує пересвід-
читися у правильності відповіді через зіставлення з інформацією на Слайді №8
«Види безробіття» – поява 2-го фрагменту).
ситуація №3 «Звільнення неповнолітнього». Яка була причина звільнен-
ня? (очікувана відповідь: перепрофілізація підприємства, ліквідація посади,
скорочення попиту на дану професію). Такі причини вказують на який саме вид
безробіття? (очікувана відповідь: структурне; вчитель пропонує пересвідчити-
ся у правильності відповіді через зіставлення з інформацією на Слайді №8
«Види безробіття» – поява 3-го фрагменту).
Практична робота.
6.1 Фронтальна бесіда. Аналіз рівня безробіття в Україні.
Вчитель
Щойно ми з вами на прикладі відеофільму розглянули аб-
страктні приклади по безробіттю, проте, на жаль, Україна сьогодні
не стоїть осторонь цієї проблеми. Для нашої країни проблема безробіття вже
давно набула конкретних значень, та підкріплюється сумною статистикою.

54. 54
Прошу звернути Вашу увагу на слайд, на якому у вигляді діаграми пред-
ставлені статистичні дані рівня безробіття в Україні протягом 2000-2010 рр.
(вчитель демонструє Слайд №9 «Динаміка рівня безробіття в Україні протя-
гом 2000-2010 рр.»).
На прикладі діаграми ми можемо простежити, що за даними як Держком-
стату, так і МОП рівень безробіття, починаючи з 2000 року поступово змен-
шується. Таке зменшення триває до початку 2009 року, що пов‘язано з
«розігрівом» фінансово-економічної кризи в країні, закриттям підприємств та
масовим звільненням працівників.
На сьогодні рівень безробіття в Україні за даними Держкомстату складає
приблизно 2,1 %.
Пригадайте, чому статистичні дані Держкомстату суттєво відрізняються
від даних МОП, у чому причина? (очікувана відповідь: існування різних під-
ходів до розрахунку рівня безробіття: до числа безробітних Держкомстат
відносить лише тих працездатних громадян, які перебувають на обліку у дер-
жавній службі зайнятості, а МОП відносить зареєстрованих та неза-
реєстрованих, тих, які шукають роботу або намагаються організувати власну
справу – у зв’язку з цим показники рівня безробіття за методологією МОП є
більш високими).
Отже, ми можемо зробити висновок, що статистичні дані Держкомстату
не є реальним відображенням ситуації безробіття в Україні.
А в чому ще полягають причини відсутності реальних об‘єктивних даних
стосовно ситуації безробіття? (очікувана відповідь: існування ситуації прихова-
ного безробіття).
А які існують ознаки прихованого безробіття? (очікувана відповідь: не всі
безробітні перебувають на обліку у державній службі зайнятості, працюють
неповний робочий день або неповний робочий тиждень, перебувають у виму-
шеній відпустці з ініціативи роботодавця).

55. 55
6.2 Робота в групах. Визначення рівня безробіття у Дергачівському рай-
оні.
Вчитель
А тепер пропоную від теорії перейти до практичних ро-
зрахунків. З попередніх занять з економіки Вам вже є відомими
формули, за якими можна розрахувати рівень безробіття. У кожного
з Вас на партах лежать зведені статистичні дані ринку праці по Дергачівському
району, на основі яких пропоную Вам здійснити розрахунки і знайти показник
рівня безробіття (Слайд № 10 «Статистика ринку праці у Дергачівському рай-
оні», поява 1-го фрагменту).
Проте спочатку пригадаємо, якими категоріями ми оперуємо при викори-
станні даної формули (вчитель схематично на Слайді №10 показує структуру
всього населення і виділяє необхідні категорії).
Приступаємо до розрахунків, формулу Ви можете бачити на слайді (учні
у групах здійснюють необхідні розрахунки).
Ключ до задачі:
зайняті=95000-(10900+27885+4500+1269+1874)=48572 осіб
рівень безробіття=1269 / (1269+48572)=1269 / 49841=2,5%
Вчитель
Отже, давайте порівняємо, які відповіді отримала кожна з груп
(учні називають показник рівня безробіття у Дергачівському районі,
вчитель записує результат розв’язку на слайді №10 «Статистика ринку праці
у Дергачівському районі»).

56. 56
25. Робота в групах з документами. Опрацювання витягу із закону
України «Про зайнятість населення».
Вчитель
Ви пересвідчилися, що проблема безробіття є актуальною як для всієї
України, так і для нашого району. Таку проблему покликана вирішувати Дер-
жавна служба зайнятості. На попередніх уроках ми вже з Вами знайомилися з
законом України «Про зайнятість населення», зокрема із правами та
обов‘язками державної служби зайнятості. Користуючись витягом із закону,
давайте визначимо кожну із функцій (учні зачитують завдання державної
служби зайнятості, які поступово відображаються на Слайді №11 «Завдання
державної служби зайнятості»).
Прес-конференція.
Вчитель
Сьогодні на уроці у нас присутній представник Дергачівської
районної служби зайнятості -, користуючись нагодою Ви можете от-
римати відповіді на запитання, що Вас цікавлять (учні задають питання пред-
ставнику служби зайнятості).
Підсумок уроку. Рефлексія.
Ми дякуємо за змістовні відповіді….. На жаль, час вичерпано, проте ви
зможете продовжити спілкування на наступному уроці. А зараз ми переходимо
до підведення підсумків уроку. На початку уроку ми з прогнозували результати
роботи. Пропоную Вам на листку самооцінювання одним реченням написати
відповідь на питання: Що корисного я взяв для себе з уроку? З метою допомоги
нагадую наші очікування (Слайд №12 «Очікувані результати», учні
здійснюють запис).
10. Домашнє завдання.
Отже, я сподіваюся, що Ви всі отримаєте освіту, гарно працевлаштуєтеся
і у Вашому «трудовому» житті не буде таких помилок та прорахунків, яких до-
пустилися наші герої із відеофільму, адже Ви вже є добре обізнаними у галузі
трудового законодавства. Проте, як кажуть, «совершенству нет предела», у
зв‘язку з цим ми не зупиняємося на досягнутому і тому записуємо домашнє за-
вдання, яке представлене на слайді (учні обирають для себе відповідний рівень
завдання Слайду №13 «Домашнє завдання»).

57. 57
Прошу Вас здійснити самооцінювання, заносячи результати Вашої робо-
ти до бланку оцінювання відповідей учнів для подальшого виставлення оцінок
за роботу на уроці (вчитель збирає бланки оцінювання по закінченню уроку).
На цьому урок завершено. Хочу Вам подякувати за активну роботу, за
міцні знання і за сприяння у зйомці відеофільму. На згадку хочу подарувати
Вам відеозапис з вашою участю, всі інші отримають відеозапис нашого
сьогоднішнього уроку.
Додаток 1
Листок самооцінювання
учня (учениці)_________________________________________
№ Вид роботи
Макси-
мальна кіль-
кість балів
Само-
оцінка
1 Тестові завдання 5
2 Аналіз правової ситуації:
2.1 участь у роботі групи 2
2.2 виступ від групи 4
2.3 робота з текстом закону 1
3 Участь у евристичній бесіді 3
4 Тлумачення економіко-правових
2
дефініцій
5 Підведення підсумків 3
Загальна кількість балів:
!!!ПРИ ЗДІЙСНЕННІ САМООЦІНЮВАННЯ БУДЬ
САМОКРИТИЧНИМ ТА ЧЕСНИМ

58. 58
Додаток 2
Умова задачі №1 (звільнення жінки, що має двох неповнолітніх дітей)
Ситуація на підприємстві: зміни в організації виробництва, що тягнуть за
собою скорочення штату працівників. До списку працівників, які підпадають
під скорочення, роботодавець включив жінку, що має двох неповнолітніх дітей,
яка самостійно їх виховує. У день звільнення жінці буде видана трудова книж-
ка і здійснені всі розрахунки по заробітній платі. Роботодавець обіцяє надати
вихідну допомогу у розмірі 50% від середнього місячного заробітку.
Умова задачі №2 (звільнення працівника за власним бажанням)
Між працівником і роботодавцем був укладений строковий трудовий до-
говір 1.03.2008 року строком на 4 роки. Проте 15.03.2011 року працівник
вирішив звільнитися за власним бажанням у зв‘язку зі зміною постійного місця
проживання (дострокове розірвання трудового договору). Роботодавець не за-
перечував, проте поставив умову відпрацювати додатково два тижні і попере-
див працівника про два нюанси: у зв‘язку зі змінами у кадровому відділі трудо-
ва книжка буде видана через тиждень після звільнення, всі розрахунки будуть
здійснені також через тиждень після офіційного звільнення.
Умова задачі №3 (звільнення неповнолітнього)
Ситуація на підприємстві: перепрофілізація виробництва у зв‘язку з ви-
робничою необхідністю. Роботодавець виносить рішення звільнити непов-
нолітнього працівника на підставі ст. 40 п. 1 КЗпПУ, через ліквідацію посади,
яку він обіймає (зникла необхідність у посаді). Між неповнолітнім працівником
і роботодавцем була укладена усна трудова угода. Працівник благає робото-
давця не звільняти його, адже він протягом всього часу дуже сумлінно ставився
до своїх обов‘язків, працював по 9-10 годин на день, а якщо потрібно – у свята
та вихідні. Крім того, працівник наголошує на бажанні перепрофілюватися аби
залишитися працювати на даному підприємстві.
Додаток 3
Витяг із закону України «Про зайнятість населення»
Стаття 2. Безробітні
Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які
через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законо-
давством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Стаття 19. Обов'язки і права державної служби зайнятості
Державна служба зайнятості:
25. аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує
населення й державні органи управління про стан ринку праці;
2) консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або
уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про мож-
ливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що став-
ляться до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості
населення;

59. 59
3) веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань
працевлаштування; подає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і
власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам
у підборі необхідних працівників;
4) організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку грома-
дян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних за-
кладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприєм-
ствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання;
5) реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в
т. ч. і грошову.

60. 60
ТЕМА ДЛЯ САМООСВІТНЬОЇ
РОБОТИ
„Підвищення ефективності
навчання на уроках історії
та правознавства
шляхом використання
інноваційних технологій”

61. 61
ВСТУП
З прийняттям Конституції України і нового Закону України ―Про загаль-
ну середню освіту‖, в яких було закріплене положення про обов‘язкову, повну
загальну середню освіту, в роботі учителя більш помітними стали труднощі,
пов‘язані зі зниженням інтересу до навчання у деяких школярів. У зв‘язку з
цим, на мій погляд, формування мотивації навчання є одним з головних резер-
вів вирішення задач всеобучу і виховання активного громадянина демократич-
ного суспільства.
Найбільш ефективними є підходи, які направлені на те, щоб залучати уч-
нів у активне, спільне і засноване на критичному аналізі навчання. Педагогічні
форми і методи включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделюван-
ня, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи. Ці методи на-
вчання не тільки підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують
глибоке засвоєння змісту, вироблення навичок і відданість загальнолюдським
цінностям. Учнів треба втягувати в дискусії й заохочувати питання. Це робить
обстановку в класі більш демократичною, творчою, емоційною.
Для вивчення історії й правознавства потрібна не тільки різноманітність
методів і форм, але й матеріалів. Для підготовки до занять, на уроках учні ви-
користовують підручники, монографії, першоджерела, художні твори, що ілю-
струють той чи інший історичний період, газети, телевізійні передачі, в яких
обговорюються поточні події. І тут, нібито такий негативний момент нашої
дійсності, як наявність великої кількості, часто поганих, підручників (особливо
з історії України) має свій позитив: діти, якщо правильно організована робота,
вчаться критично оцінювати інформацію, яку отримали, усвідомлюють необ-
хідність користуватися багатьма джерелами.
Велике значення в процесі навчання має правильне використання питань.
Було підраховано, що в середньому вчитель за урок задає 2 питання кожну
хвилину! Правильно підібрані питання допомагають учням сконцентрувати
увагу на матеріалі, що вивчається, підвищити активність на уроці, притягти до
участі в дискусії. Питання ж учнів допомагають мені вияснити, що з матеріалу,
який вивчається, їм незрозуміле або пропущене мною. Такі питання сприяють
розвитку розумових здібностей дітей, розвивають їх мовні навички.
Важливу роль відіграє час очікування відповіді. Тут я вивела для себе за-
кономірність: чим більше очікуєш, тим більш ґрунтовну відповідь отримуєш.
Оптимальний час відповіді – від 5 до 8 секунд.
Зміст запитань повинен бути зрозумілим і конкретним. Уважне ставлення
до деталей сприяє розвитку критичного підходу до матеріалу в учнів, допома-
гає їм порівнювати, знаходити причинно-наслідкові зв‘язки. При підготовці до
уроку я старанно обмірковую послідовність питань для того, щоб допомогти
учням перейти від фактів до узагальнень, до більш високого рівня розумової
діяльності.

62. 62
У кожного вчителя, який пропрацював багато років у школі, накопичу-
ється багатий арсенал форм і методів викладання, засвоєних і своїх. Всі їх уза-
гальнити в одній роботі неможливо. Тому я зупиняюсь на тих, які турбують
мене в даний момент більш за все.
Педагогіка співробітництва ставить на новий, більш гуманний і довірли-
вий рівень відношень між учителями й учнями. Методика ж учбового співробі-
тництва заснована на спільній роботі учнів у парах і групах. Цей метод засто-
совується при виконанні будь-якого завдання. Наприклад, учні можуть бути
об‘єднані в групи для складання визначення поняття, створення рольової ситу-
ації, написання проекту тощо.
Саме при використанні цього методу найбільш виконується головна мета
навчання – не викласти які-небудь знання учням, а разом з ними здобути їх.
Метод емоційного стимулювання навчання досить простий і традицій-
ний. Складається він із створення у навчальному процесі ситуації зацікавленос-
ті. На уроках правознавства я його використовую дуже часто, тому що підруч-
ник написано сухою, невиразною мовою, велика кількість юридичних термінів
важко сприймається учнями, тому створення в навчальному процесі ситуації
зацікавленості просто необхідне. Буквально на кожне нове поняття я наводжу
цікавий приклад. Так, під час вивчення теми 30 ― Правопорушення і юридична
відповідальність‖, розкриваючи поняття злочину, здійсненого ―навмисне‖, ―по
необережності‖, ―казус‖, наводжу приклад з вікном, у яке навмисне на голову
перехожому кидається старий стілець, просто викидається непотрібна каструля
або випадково відлітає, зриваючись з ручки, молоток, яким забивають цвях у
квартирі. Звикаючи сприймати правову термінологію через цікаві приклади,
учні незабаром самі навчаються цьому прийому. Важливу роль у цьому методі
грає ефект здивування. Якщо на початку уроку після формулювання теми зада-
ти дітям питання: ―Що ви чекаєте від сьогоднішнього уроку‖, а відповіді найс-
міливіших записати на дошці, для того щоб вони були перед очима впродовж
всього уроку, можна з повною впевненістю сказати, що ви емоційно простиму-
лювали майже всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти ―очікування‖ з дійсні-
стю. В кінці уроку можна запропонувати бажаючому проаналізувати ―очіку-
вання‖, свої або чужі, чи виправдались вони, якщо ні, то чому, чи не виявилась
дійсність кращою, ніж ―очікування‖? Необхідною умовою створення емоцій-
них ситуацій в ході уроку є яскрава, образна мова учителя, його готовність по-
зитивно мислити, яка передається дітям, тому що у процесі навчання є два рів-
ноцінних і взаємопов‘язаних учасника: ѐучень і учитель.
Метод створення ситуації пізнавальної суперечки, навчальних дискусій.
Цей прийом використовується для того, щоб викликати підвищений інтерес до
більш глибокого вивчення тих чи інших питань, для формування навичок мо-
нологічної мови, виховання толерантності. Елементи дискусії, на мій погляд,
на уроках історії в старших класах просто обов‘язкові. Немає такої теми у про-
грамі, в якій би не можна було провести дискусію.
Питання для дискусії і література пропонуються завчасно. Під час уроку
дискусійні питання вивішуються на видному місці або записуються на дошці.

63. 63
Готується група лідерів (доповідач, співдоповідач, ведучий, техніки). На поча-
тку уроку встановлюється дружня, неформальна атмосфера, з побажанням, що-
би всі присутні були активними слухачами і учасниками дискусії. Можна за-
пропонувати всім учасникам самим скласти правила дискусії або внести зміни і
доповнення в запропоновані.
Правила повинні бути вивішені на дошці. Щоб зберегти доброзичливість,
можна не робити зауважень порушникам цих правил, а придумати який-небудь
жест, наприклад, підняти догори відкриті долоні.
Роль учителя полягає в тому, щоб залишатися нейтральним і направляти
дискусію у відповідності до правил, а не втручатися. Потрібно відходити від
бажання групи зробити з вас експерта або відповідача на питання. Учитель по-
винен взяти на себе піклування про створення атмосфери, в якій всі точки зору,
поза залежністю від їх джерела, мають рівну вагу й увагу. До дискусії треба
спробувати залучити всіх і не дозволяти комусь особисто домінувати. Час від
часу необхідно підводити підсумки. Учитель втручається до розмови лише з
таких причин:
щоб поновити основні правила;
вияснити щось;
ліквідувати конфлікт;
просувати розмову далі;
залучати пасивних учасників;
утримувати від домінування.
Використовуючи своє ―третє око‖, учитель зможе спостерігати, наскільки
добре учасники спілкуються між собою – хто висловився, хто ні, чию думку ще
не вислухали. Необхідно пам‘ятати, що дискусія – це не дебати, а діалог групи
(різниця між діалогом і дебатами подається у додатку 10). При закінченні дис-
кусії можна попрохати дітей поділитися своїми враженнями, новими ідеями
або думками, які у них виникли в результаті дискусії. Уроки-дискусії доцільно
проводити на уроках узагальнення в курсі всесвітньої історії в т. 1. ―Перша сві-
това війна‖, т. 5. ―Країни Центральної і Східної Європи‖ (10 кл.), в т. 3. ―Суспі-
льно-політичні рухи‖ (10 кл.); в 11 кл. в т. 1. ―Друга світова війна‖, ―Світ після
другої світової війни: загальні тенденції‖; т.8 ―Міжнародні відносини.‖ В курсі
історії України в 11 кл. тт. 3, 4, 5.
Метод пізнавальних ігор. Основною перевагою методики рольової гри є
те, що вона приносить задоволення як учням, так і вчителю. Таким чином, до-
сягається триєдина мета навчального процесу:
створюються стимули для вивчення предмету, появляється мотивація для
підготовки до занять;
емоційна залученість до заняття допомагає школярам довго після закін-
чення занять тримати у пам‘яті весь пройдений матеріал;
рольова методика дає учням навички активної практичної участі в житті
суспільства.

64. 64
Цим методом я дуже часто користуюсь на уроках правознавства. Маючи
перед собою алгоритм проведення рольової гри, можна легко спланувати ро-
льову гру на будь-яку тему курсу (додаток 11). Наприклад, у рольовій грі про
―по грабунок‖ учні, виконуючи роль жертви, вчаться ситуативно відчувати, що
значить бути жертвою злочину.
Проведення рольових ігор потребує старанної підготовки й наявності не-
обхідної кількості годин, проте, як відомо, викладання історії й правознавства
зведено в даний момент до мінімуму й приходиться часто обмежуватись про-
веденням на уроках міні-ігор, створенням ігрових ситуацій.
З методом рольових ігор добре поєднується метод аналізу життєвих ситу-
ацій. Цим методом я користуюсь на кожному уроці правознавства при вивченні
галузей права: трудового, сімейного, адміністративного, карного, житлового. Я
ілюструю життєвими ситуаціями (своїми, колег, знайомих, запропонованими
самими дітьми) основні статі кодексів. Дуже часто діти самі задають питання з
проханням пояснити ту або іншу життєву ситуацію з точки зору Закону. Ефек-
тивним є цей метод на уроках історії в темах з економіки, під час розкриття по-
нять ―Велика депресія‖, ―економічна криза‖, ―новий курс Рузвельта‖.
Всю свою позакласну роботу з історії та правознавства я також проводжу
по інтерактивній методиці. ―Мозковим штурмом‖ були складені анкети, у фор-
мі ділової гри проведено вибори до шкільного парламенту тощо.
Захоплення вчителя породжує захоплення учнів. Учні нашої школи ста-
ють призерами районних олімпіад з історії й правознавства і успішно прийма-
ють участь у обласних олімпіадах. В цьому році двоє моїх учнів брали участь у
районному конкурсі МАН.

65. 65
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
НАВЧАННЯ
НА УРОКАХ
ІСТОРІЇ
ТА ПРАВОЗНАВСТВА
ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ
ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.
.

66. 66
ЗМІСТ
ВСТУП.
РОЗДІЛ 1. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У
СУЧАСНІЙ МЕТОДИЦІ НАВЧАННЯ.
1.1.Поняття інноваційних технології: історія їх появи і розвитку.
1.2. Дослідження ступеня застосування інноваційних технологій
у навчанні.
1.3. Позитивні і негативні сторони застосування інноваційних
технологій у навчальному процесі.
РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙ У НАВЧАННІ
ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТА
МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ЗАСОБІВ
2.1. Співвідношення пасивних, активних та інноваційних методів
навчання
2.2. Інноваційні методи навчання із використанням аудіовізуальних
та мультимедійних засобів як шлях розвитку особистісних
компетентностей учнів на уроках історії та правознавства.
2.3. Використання документальних матеріалів.
2.4. Використання художніх фільмів.
2.5. Діафільми і слайди.
2.6. Аудіоматеріали.
2.7. Використання комп‘ютерних засобів мультимедіа.
ВИСНОВКИ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

67. 67
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми та її актуальність.
Серйозні перетворення в економічному і суспільному устрої України, ін-
теграція країни у світове співтовариство зумовили необхідність реформування
в системі освіти.
Значення освіти в сучасному світі величезне, воно є найважливішим фак-
тором формування якості економіки і суспільства. Виняткова роль тут нале-
жить школі. Вона повинна стати найважливішим чинником гуманізації суспі-
льно-економічних відносин. У школі необхідно виховати і підготувати до жит-
тя людей, здатних бути відповідальними за долю країни, забезпечити її інтен-
сивний розвиток.
Концепції модернізації освіти в Україні вимагають забезпечити рівний
доступ молодих людей до повноцінного якісної освіти відповідно до їх інте-
ресів і схильностей, незалежно від матеріального достатку сім‘ї, місця прожи-
вання, національної приналежності та стану здоров‘я.
Модернізація освіти спрямована не тільки на зміни змісту досліджуваних
предметів і курсів, але і на зміни підходів до методики викладання, розширення
арсеналу методичних прийомів вчителя, активізацію діяльності учнів під час
занять, наближення тем, які вивчаються, до реального життя через розгляд си-
туацій та пошуків шляхів вирішення найбільш гострих суспільних проблем.
Дослідження, які проводяться вченими сьогодні в школах, показують, що
домінування репродуктивних підходів створює у половини учнів байдуже ста-
влення до навчання, а у третини – негативне ставлення. Саме тому важливо,
щоб учень не був пасивним об‘єктом впливу, а міг самостійно знайти необхід-
ну інформацію, обмінятися думкою з визначеної проблеми зі своїми одноліт-
ками, брати участь в дискусіях, знаходити аргументи і контраргументи.
Вчення стає навчальною діяльністю тоді, коли школяр оволодіває не
тільки знаннями, а й способами їх придбання. На жаль, на уроках історії поки
переважають два джерела інформації – вчитель і підручник, що уявляється яв-
но недостатнім в умови сучасного швидко мінливого світу.
Очевидно, що ХХІ століття вимагає принципово інших підходів до осві-
ти. Навчання повинно бути розвиваючим в плані розвитку самостійного крити-
чного і творчого мислення. Але для цього, природно, недостатньо наявності в
системі тільки вчителя і підручника (витлумаченого розширено, як система за-
собів навчання), що відображають одну точку зору, прийняту в суспільстві. Не-
обхідно широке інформаційне поле діяльності, різні джерела інформації, різні
погляди, точки зору на одну й ту ж проблему, спонукають учня до самостійно-
го мислення, пошуку власної аргументованої позиції. Для цього необхідні і
адекватні поставленої мети методи і засоби навчання.
Ми припускаємо, що на сьогоднішній день, сучасна система освіти, спи-
раючись на традиційні джерела інформації, такі, як шкільні підручники, навча-
льні посібники, реалізована під керівництвом вчителя, вимагає розширення ін-

68. 68
формаційного поля. Потрібно і інша дидактична система, інші методи і техно-
логії навчання, адекватні особистісно-орієнтованого підходу в освіті.
Таким чином, тема інноваційних технологій дуже актуальна на сьогодні-
шній день, так як вона тільки починає вивчатися. Незважаючи на це ми проана-
лізуємо різні точки зору на цю проблему. У своїй роботі ми спробуємо дослі-
дити проблему впровадження інноваційних технологій в сучасну систему осві-
ти, та зробити висновок про те, яку ж роль вони відіграють для сучасної школи.
Мета і завдання дослідження.
Мета дослідження полягає у вивченні особливостей застосування іннова-
ційних технологій у викладанні історії.
Відповідно до цієї загальної мети, були визначені наступні завдання дос-
лідження:
визначити поняття та сутність застосування інноваційних технологій в
освіті;
простежити історію появи і розвитку інноваційних технологій в освіті;
показати можливості використання інноваційних технологій у навчанні
історії та права;
дослідити методику застосування інноваційних технологій технологій на
різних етапах уроку.
Об’єкт та предмет дослідження.
Об‘єктом дослідження є використання інноваційних технологій у на-
вчанні.
Предмет дослідження: використання інноваційних технологій на уроках
історії та права.
Методичну основу дослідження склали методи аналізу, синтезу, індук-
ції.
Джерельна база дослідження.
Як нормативно-правову базу курсової роботи було використано чинне
законодавство України з питань інноваційної діяльності, зокрема, Закони Укра-
їни ―Про інноваційну діяльність‖ та інші.
Як літературу було використано праці українських та російських авторів,
щодо особливостей застосування інноваційних, перш за все – інформаційних
методів навчання у викладанні історії та правознавства.
Структура роботи визначається її цілями, завданнями, об‘єктом та пред-
метом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та
списку використаних джерел.

69. 69
РОЗДІЛ 1.
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ
У СУЧАСНІЙ МЕТОДИЦІ НАВЧАННЯ
1.1. Поняття про інноваційні технології у шкільному навчанні: істо-
рія їхньої появи і розвитку
Сучасний курс на інноваційний розвиток в Україні визначає перехід як
економіки, так і всієї держави, до нового якісного стану. Він супроводжується
активізацією інноваційної діяльності, яка дає змогу реорганізувати економіку
на основі розвитку наукомістких виробництв, впровадження у виробництво
прогресивних високотехнологічних процесів, розробки та випуску нової кон-
курентоспроможної продукції. Для реалізації стратегії інноваційного розвитку
є всі необхідні передумови, серед яких науково-технічний, виробничий та кад-
ровий потенціал, що визначають конкурентні переваги країни. Досвід економі-
чно розвинутих країн переконливо свідчить, що в сучасних умовах зазначені
економічні параметри вирішальним чином залежать від масштабів та якісного
рівня інвестиційної діяльності, структурно-технологічних змін на основі інно-
вацій [8; 14].
Зародження інноваційної теорії відноситься до початку ХХ ст. і відобра-
жене в працях західноєвропейських учених. Але питання, пов‘язані з науково-
технічним прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільст-
ва, вивчалися й висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків
політекономії. Однак лише з 50-х років ХХ ст. науково-технічний прогрес роз-
глядається як чинник виробництва разом з капіталом та працею.[20; 186]
Головною постаттю серед фундаторів інноваційних теорій економічного
розвитку, безперечно, є австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883—
1950). Ще в 30-ті роки він ввів поняття інновації, трактуючи його, як зміну з
метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових ви-
робничих і транспортних засобів, ринків і форм організації промисловості.
За Й. Шумпетером, саме науково-технічний прогрес є головним чинни-
ком історичної трансформації суспільства, еволюції економічної системи, але
ця його вирішальна роль в економічному зростанні стала зрозумілою тільки в
другій половині XX ст.
Узагальнення історичного досвіду різних країн доводить, що спрямова-
ність суспільства на досягнення науково-технічного прогресу сприяє розвитку
економіки країни, і навпаки, суспільства, які неспроможні забезпечити потік
науково-технічних інновацій, неспроможні економічно розвиватися.
Результатом інноваційної діяльності є інтелектуальний продукт, без
якого неможливо створити конкурентоспроможне виробництво та продукцію.
Тому найважливішою економічною метою передових компаній і країн є підт-
римання здатності національної економіки до інноваційного розвитку й ефек-
тивного використання найновіших технологій.

70. 70
У термін «інновація» вкладається найрізноманітніший зміст. Звернемо
увагу на кілька визначень.
Інновація – це підсумковий результат створення та освоєння принципово
нового або модернізованого засобу (нововведення) [19; 42]. Інновація в широ-
кому розумінні – прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій,
видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень ви-
робничого, фінансового, комерційного або іншого характеру.
У підручнику «Інноваційний менеджмент» (за ред. Н. П. Завліна,
А. К. Казанцева й ін.) інновація визначена як використання в тій або іншій сфе-
рі суспільства результатів інтелектуальної (науково-технічної) діяльності,
спрямованих на вдосконалення процесу діяльності або його результатів [9; 43].
У Великому тлумачному словнику української мови інновація визнача-
ється як нововведення [5; 512]
Закон України ―Про інноваційну діяльність‖, дає такі визначення: ―Інно-
вації — новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні тех-
нології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення вироб-
ничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно по-
ліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери‖ [1].
Встановлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність
будь-якого поняття, є вихідним моментом для формування цілей, структури й
обсягу подальших досліджень. Тому ми приділяємо таку увагу розглядові сут-
ності базового поняття «інновація», що має відповідати ряду вимог.
По-перше, вважаємо за доцільне розмежувати поняття «нововведення» і
«інновація». Нововведення — оформлений результат фундаментальних, прик-
ладних досліджень або експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності,
спрямованих на підвищення її ефективності. Нововведення можуть оформля-
тися у вигляді:
25. відкриттів, винаходів;
25. патентів, товарних знаків, раціоналізаторських пропозицій;
25. документації на новий або вдосконалений процес;
25. організації, виробництва або іншої структури;
25. «ноу-хау» тощо.
У той же час інновація, на нашу думку, представляє собою кінцевий ре-
зультат впровадження нововведення з метою зміни об‘єкта управління й одер-
жання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншо-
го виду ефекту.
По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб (з
метою впровадження у власному виробництві або для накопичення), так і на
продаж. На «вході» фірми як системи будуть нововведення, що можуть відразу
впроваджуватися у форму інновацій, або просто накопичуватися, чекаючи сво-
го часу для впровадження. На «виході» фірми будуть тільки нововведення як
товари.
По-третє, неправомірно в поняття «інновації» включати розроблення ін-
новації, її створення, впровадження і дифузію. Ці етапи належать до інновацій-

71. 71
ної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути нововведення або
інновації.
Закон України ―Про інноваційну діяльність‖ визначає таку діяльність як
спрямовану на використання і комерціалізацію результатів наукових дослі-
джень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних това-
рів і послуг…‖ [1]. У свою чергу, Законі України ―Про інвестиційну діяльність‖
визначає інноваційну діяльність як ―одну із форм інвестиційної діяльності здій-
снюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у ви-
робництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принци-
пово нових видів техніки і технології; прогресивні міжгалузеві структурні зру-
шення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими
строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для
здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження
нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального
і екологічного становища [2].
Вісімдесяті роки двадцятого століття характеризуються зміною ―індуст-
ріального‖ суспільства ―інформаційним‖. У ускладнюються умови життя вирі-
шальним стає ставлення людей до інформації. Наше суспільство перебуває у
стані переходу від індустріального до інформаційного етапу свого розвитку,
що характеризується переміщенням центру ваги на виробництво, переробку і
найбільш повне використання інформації в усіх видах людської діяльності. Це
становить основу процесу інформатизації, інформація стає стратегічним ресур-
сом суспільства, перетворюється на товарний продукт [4; 8].
Вся накопичена людством до кінця ХХ століття і знову генерується інфо-
рмація переводиться в комп‘ютерне подання. Виникають світові інформаційні
мережі, що охоплюють робочі місця користувачів і їхні домашні господарства.
Сучасний фахівець повинен володіти комп‘ютером, розуміти функціональні
можливості інформаційних технологій і вміти визначати їх місце у професійній
діяльності, в побуті.
Одним з пріоритетних напрямів інформатизації суспільства стає процес
інформатизації освіти, що припускає використання інноваційних,
комп‘ютерних технологій, методів і засобів інформатики для реалізації ідей
розвиваючого навчання, інтенсифікації всіх рівнів навчально-виховного проце-
су, підвищення його ефективності і якості, підготовку підростаючого поколін-
ня до комфортного (як в психологічному, так і в практичному відношенні)
життя в нових умовах.
Швидке розширення спектру застосування комп‘ютерів і їх периферійно-
го обладнання призвело до появи нових загальновживаних понять: ―інформа-
ційні технології навчання‖, ―комп‘ютерні технології навчання‖, ―інноваційні
технології‖ в навчанні (далі – ІТ). Як синонім ІТ дуже часто виступає таке по-
няття, як ―комп‘ютерна технологія‖, проте, в першому понятті виділяється
об‘єкт технологічної обробки – інформація (щодо навчання – навчальна інфор-
мація), а в другому – технічний засіб реалізації інформаційної технології –
комп‘ютер. Тут важливо підкреслити, що технічними засобами ІТ навчання є

72. 72
не тільки комп‘ютери. ІТ передбачає використання всього різноманіття сучас-
них пристроїв обробки інформації, включаючи ЕОМ, їх периферійне устатку-
вання (відеоматеріали, принтери, пристрої для перетворення даних з графічної
і звукової форми подання в числову і назад і т.п.), засоби зв‘язку, відеотехніку і
т.д. [7; 13]. Це технічна база розгортається на наших очах процесу інформати-
зації суспільства.
Інформаційні технології навчання не можуть бути вивчені і пояснені поза
процесом загального інноваційного розвитку, що є за своєю суттю глибоким
соціальним процесом. Зведення інноваційних технологій виключно до техніч-
ного прогресу, відмова від розгляду в контексті комплексного економічного,
соціального, політичного, культурного та суспільного розвитку обмежують або
навіть роблять неможливим вивчення феномена нових технологій навчання, як
в комплексі, так і в окремих конкретних випадках. Тому, виходячи з того, що
технологічна революція є процес глобального соціального перетворення, слід
припустити, що: системи освіти увійдуть до XI століття, збагатившись доко-
рінно зміненими філософією, цілями, структурою, змістом, організацією і ме-
тодами освіти і виховання, що з‘явилися в результаті впровадження нових ін-
формаційних технологій у навчальних закладах.
Найбільш істотні зміни як наслідок розвитку інформаційних технологій,
відбудуться, на думку Б.М. Влахович, в наступних чотирьох напрямках:
модернізація макро – і мікроструктур;
диференційована спрямованість на індивідуальні та групові методи на-
вчання;
ефективне використання сучасних засобів комунікацій в навчальному
процесі;
розширене використання різних засобів навчання та форм так званого
―мобільного навчання‖ [13; 4].
На основі розгляду процесу впровадженні інновацій в освіті як комплек-
сного за своєю суттю процесу, визначальною стає тенденція створення моделі
середовища, в рамках якої здійснюється ефективне співробітництво учасників
навчального процесу. У зв‘язку з цим, спостерігається тенденція використання
форм навчання, спрямованих на самостійне придбання знань на основі викори-
стання розвинених форм гіпер – і мультимедіа технологій, в яких поєднуються
звукові, графічні, анімаційні, відео можливості комп‘ютера.
Перед освітою стоїть завдання освоєння педагогічних інформаційних те-
хнологій (під якими будемо розуміти комплексний, інтегративний процес на-
вчання з використанням інформаційно-обчислювальної техніки), введення в
навчальний процес інтенсифікують методів і форм. Виникає необхідність при-
скорення адаптації викладачів і учнів в умовах швидко розвиваються наукових
областей і педагогічних знань.
Засоби інформаційних технологій мають подвійний характер: з одного
боку – це предмет вивчення, з іншого – засіб навчання. Вчитель перестає бути
першоджерелом інформації, перетворюючись на посередника, що полегшує її
отримання.

73. 73
1.2. Дослідження ступеня застосування інформаційних технологій у
навчанні
Для того щоб зрозуміти, на скільки інтенсивно сьогодні інноваційні, зок-
рема – інформаційні, технології застосовуються вчителями історії в школі і на
скільки це прийнятно для учнів, нами було опитано 75 учнів з 2-х шкіл міста
Одеси, учнів 5 і 10 класів. Їм було запропоновано перелік питань з варіантами
відповідей. Результати опитування зведені в таблицю 1.1.
Таблиця 1.1.
Результати опитування учнів щодо використання інноваційних
технологій на уроках історії
Питання Відповіді
Ніколи Рідко Часто
Як часто ви маєте можливість доступу до
Інтернету в школі?
52% 48%
0%
Як часто на уроці історії використовують-
ся відеоносії?
21% 52%
27%
Як часто уроки історії проводяться в
комп‘ютерному класі?
24% 76%
0%
Як часто використовується комп‘ютер при
перевірці знань? (Тестування)
0% 52%
48%
Як часто вчитель історії задає вам домаш-
нє завдання, для якого необхідно викори-
стання комп‘ютерних програм?
0% 25%
75%
Результати опитування показали, що, на жаль, на сьогоднішній день ін-
новаційні технології застосовуються рідко. Це відбувається з двох причин:
низька ступінь оснащеності шкіл комп‘ютерами й мультимедійним обла-
днанням.
консервативні погляди викладачів, які, ймовірно, через невміння працю-
вати з новими інформаційними технологіями відмовляються від їх застосуван-
ня.
Для вирішення цих завдань держава проводить активну політику в галузі
освіти.
В теперішній час у школах з‘явилися комп‘ютерні класи (1-2 на школу),
здійснено підключення до високошвидкісного Інтернету. Швидкими темпами
зростає забезпеченість комп‘ютерними програмами.
Повільніше і складніше вирішується проблема якісної підготовки педаго-
гічних кадрів до ефективного застосування можливостей інформаційних тех-
нологій у навчальному процесі.
За відомостями Одеського обласного інституту удосконалення вчителів,
для подолання комп‘ютерної неграмотності вчителів, в тому числі вчителів іс-
торії, на курсах підвищення кваліфікації обов‘язково включається заняття з
оволодіння інформаційними технологіями, подано відомості про перспективні

74. 74
напрямки використання інформаційних технологій, методикою ефективного
застосування комп‘ютера, Інтернету, електронних навчальних посібників. На
практичних заняттях слухачі курсів отримують уявлення про можливості ро-
сійськомовних Інтернет-ресурсів з історії, отримують рекомендації щодо оп-
тимальної організації пошуку потрібної інформації, вчаться створювати муль-
тимедійні презентації.
Проте слід розуміти, що завдання перетворення сучасного уроку за допо-
могою інформаційних технологій не буде вирішена тільки через оснащення
шкіл технікою та отримання вчителями базових навичок роботи з комп‘ютером
та іншим обладнанням. Для того щоб інформаційні технології зайняли своє гі-
дне місце в сучасному процесі викладання, потрібен більш тривалий проміжок
часу, тому що мова йде, по-перше, про необхідність подальшої розробки мето-
дики їх використання у викладанні предметів гуманітарного циклу і, по-друге,
про формування інформаційної культури вчителя історії. Тільки забезпечення
цих двох необхідних умов дозволить, творчо, на новому, більш високому якіс-
ному рівні застосовувати інформаційні технології на уроках і при організації
самостійної роботи учнів.
1.3. Позитивні і негативні сторони застосування інформаційних техноло-
гій у навчальному процесі
Проблема використання наочності на уроках історії є ―вічною‖, бо діти
при вивченні далекого минулого мають справу з об‘єктами, які в більшості сво-
їй можна тільки уявити або уявити у своєму первозданному вигляді [21].
Сплеск інтересу до цієї теми у методичній літературі та створення комплектів
наочних посібників для школи припали на другу половину XX століття. З пли-
ном часу школи втратили старі посібники і сьогодні не мають можливості при-
дбати нові, через їх відсутність старі методичні розробки з наочності вже втра-
тили свою актуальність.
Вчитель історії сьогодні повинен керуватися ―підручними‖ засобами
(ілюстраціями в підручниках, картами в атласах, крейдовими схемами на дош-
ці) і самостійно виготовляти об‘ємні наочні посібники. Навчальний кіно і теле-
передачі з історії перестали існувати, їх почасти замінили відео та комп‘ютерна
графіка, але вони є далеко не у всіх кабінетах шкіл. Найважче доводиться поча-
тківцям молодим вчителям, які не бачили старих посібників і не завжди мають
можливість скористатися сучасними технологіями [27; 13].
Кожен сучасний вчитель історії, вважаємо, задавався ще одним питан-
ням: чи цікава учневі, годинами грає на персональному домашньому
комп‘ютері і переглядає мультимедіа, та навчальна наочність, яку йому можуть
запропонувати в кабінеті історії? У той же час є діти, які не мають вдома
комп‘ютера і ніколи не тримали в руках ілюстрованих посібників, якими так
багатий книжковий ринок. У наше століття крайнього індивідуалізму та дифе-
ренціації єдиним методичним виходом з ситуації, ―ненаглядної‖ ситуації є, як
вважає М.В. Короткова, застосування особистісно-орієнтованого підходу у ви-
користанні наочних засобів на уроці історії‖ [13; 4].

75. 75
Не дивлячись на труднощі, інформаційні технології вже широко застосо-
вуються вчителями історії, у яких склалася своя думка про позитивні і негатив-
ні сторони їх застосування. Цей досвід привернув увагу представників педаго-
гічний науки. З‘явилася велика кількість дослідницьких робіт по темі застосу-
вання інформаційних технологій. Так, І.Г. Захарова в своїй роботі ―інформа-
ційні технології в освіті‖ позитивними сторонами застосування інформаційних
технологій в освіті (далі – ІТО) вважає:
Використання ІТО допомагає забезпечити тісну взаємодію між виклада-
чем і учнем навіть в умовах дистанційної освіти. ІТО надають найширші мож-
ливості. Опис творчого процесу, його результати можуть бути представлені та
обговорені на електронній конференції, опубліковані в електронному виданні,
розміщені на Web-caйті навчального закладу. Наприклад, на зміну рукописним
тематичним журналів (історичні, літературні та ін) не тільки у вузах, а й у бага-
тьох школах, гімназіях, ліцеях з‘являються електронні журнали, для яких немає
проблем з тиражуванням та розповсюдженням. Кожен бажаючий може озна-
йомитися з їх матеріалами через Internet, а при відсутності у навчального за-
кладу свого Web-сайту – через локальну мережу.
ІТО розширюють можливості освітнього середовища як різноманітними
програмними засобами, так і методами розвитку креативності учнів. До таких
програмних засобів відносяться моделюючі програми, пошукові, інтелектуаль-
ні навчальні, експертні системи, програми для проведення ділових ігор. Факти-
чно в усіх сучасних електронних підручниках робиться акцент на розвиток
творчого мислення. З цією метою в них пропонуються завдання евристичного,
творчого характеру, ставляться питання, на які неможливо дати однозначну ві-
дповідь, і т.д. Комунікаційні технології дозволяють по-новому реалізовувати
методи, що активізують творчу активність. Навчають, можуть долучитися до
дискусій, які проводяться не тільки в аудиторії або класі, але й віртуально, на-
приклад на сайтах періодичних видань, навчальних центрів. У виконанні спі-
льних творчих проектів можуть брати участь учні різних навчальних закладів.
Новий зміст освітнього середовища створює і додаткові можливості для
стимулювання допитливості учня. Одним з таких стимулів є можливість задо-
вольнити свою цікавість, завдяки широким можливостям глобальної мережі
Internet надається доступ до електронних бібліотек (науково-технічним, науко-
во-методичним, довідкових і т.д.), інтерактивним баз даних культурних, науко-
вих та інформаційних центрів, енциклопедій, словників. Через Internet навча-
ють, може звернутися з питанням по зацікавила його проблемі не тільки до
свого наставника, а й до провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців, винести
його на обговорення в електронній конференції або чаті. Саме різноманітність
інформації, що пропонуються в освітньому середовищі, інтегрованої у світовий
інформаційний простір, допомагає педагогові підвести учнів до пошуку влас-
ного погляду на суть досліджуваної проблеми. Розвитку допитливості учнів,
прищеплення інтересу до пошуково-дослідницької діяльності допомагає також
можливість роботи у віртуальних наукових лабораторіях, проведення
комп‘ютерних експериментів за допомогою моделюючих програм.

76. 76
Створювані на сайтах навчальних закладів персональні web-сторінки пе-
дагогів надають додаткові можливості і для того, щоб відкрити учнем ―двері‖ у
свою творчу майстерню. На таких сторінках можна показати не лише навчальні
матеріали, а й свої наукові публікації, проспекти проведених досліджень, най-
кращі роботи ―учнів, що перевершили вчителя‖. Вихід у світовий інформацій-
ний простір дозволяє побачити безліч зразків креативності: на сайтах, що роз-
повідають про діяльність науково-дослідних центрів і окремих науково-
дослідних інститутів; в матеріалах електронних наукових журналів та конфе-
ренцій; результати конкурсів творчих проектів і дистанційних олімпіад; на пе-
рсональних web-сторінках учнів, студентів, викладачів, вчених усього світу [8;
25 – 26].
Персональний комп‘ютер можна використовувати як універсальний тех-
нічний засіб навчання (далі – ТЗН). Такі ТЗН дозволяють впорядковано збері-
гати величезну кількість матеріалу і готових розробок уроків.
Систематичне використання персонального комп‘ютера на уроках приз-
водить до цілого ряду цікавих наслідків:
Підвищення рівня використання наочності на уроці.
Підвищення продуктивності праці.
Встановлення міжпредметних зв‘язків з інформатикою.
З‘являється можливість організації проектної діяльності учнів по ство-
ренню навчальних програм під керівництвом вчителів інформатики та історії.
Вчитель, створює, або використовує інформаційні технології, змушений
звертати величезну увагу подачі навчального матеріалу. Що позитивним чином
позначається на рівні знань учнів.
Змінюється на краще взаємини з учнями далекими від історії, особливо з
захопленими комп‘ютерами. Вони починають бачити у вчителя ―споріднену
душу‖.
7. Змінюється, особливо у 5 – 7-класників, ставлення до комп‘ютера, як
до дорогої, захоплюючій іграшці. Хлопці починають сприймати його як уні-
версального інструмента для роботи в будь-якій області людської діяльності
[8; 27].
Використання нових інформаційних технологій здатне суттєво поглибити
зміст матеріалу, а застосування нетрадиційних методик навчання може зробити
помітний вплив на формування практичних умінь і навичок учнів в освоєнні
історичного матеріалу.
Разом з тим існує достатня кількість проблем пов‘язаних з впроваджен-
ням ІТО в освітній процес і їх негативний вплив на успіхи учнів, психологічне
та фізичне здоров‘я школярів. Серед них:
складність сприйняття великих обсягів інформації з екрану дисплея;
2) відсутність безпосереднього та регулярного контролю над ходом ви-
конання навчального плану;
3) порушення взаємодії вчитель-учень. Оскільки комп‘ютер не може за-
мінити повністю вчителя. Тільки вчитель має можливість зацікавити учнів,
спонукати в них допитливість, завоювати їхню довіру, направити їх на ті чи

77. 77
інші аспекти досліджуваного предмета, винагородити за зусилля і примусити
вчитися [8; 28 – 29].
Не дивлячись на ці проблеми не можна не відзначити, що інформаційні
технології:
формують високу ступінь мотивації, підвищують інтерес до процесу на-
вчання;
2) підвищують інтенсивність навчання;
3) дозволяють досягти індивідуалізації навчання;
4) забезпечують об‘єктивність оцінювання результатів;
5) збільшують частку самостійної роботи.
Таким чином, інновація – це підсумковий результат створення та освоєн-
ня принципово нового або модернізованого засобу (нововведення). Інновація в
широкому розумінні – прибуткове використання новацій у вигляді нових тех-
нологій, видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рі-
шень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру. Одним з
пріоритетних напрямів інформатизації суспільства стає процес інформатизації
освіти, що припускає використання інноваційних, комп‘ютерних технологій,
методів і засобів інформатики для реалізації ідей розвиваючого навчання, інте-
нсифікації всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефекти-
вності і якості, підготовку підростаючого покоління до комфортного (як в пси-
хологічному, так і в практичному відношенні) життя в нових умовах.
На основі розгляду процесу впровадженні інновацій в освіті як комплек-
сного за своєю суттю процесу, визначальною стає тенденція створення моделі
середовища, в рамках якої здійснюється ефективне співробітництво учасників
навчального процесу. У зв‘язку з цим, спостерігається тенденція використання
форм навчання, спрямованих на самостійне придбання знань на основі викори-
стання розвинених форм гіпер – і мультимедіа технологій, в яких поєднуються
звукові, графічні, анімаційні, відео можливості комп‘ютера.

78. 78
РОЗДІЛ 2.
ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙ У НАВЧАННІ
ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ
АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТА МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ЗАСОБІВ
2.1. Співвідношення пасивних, активних та інноваційних методів на-
вчання
Метод навчання історії – це впорядкований спосіб взаємодії учасників
навчального процесу, спрямований на досягнення цілей і завдань шкільної іс-
торичної освіти. Відповідно критерієм для класифікації методів навчання істо-
рії може бути характер цієї взаємодії, насамперед між учителем і учнями. Ви-
ходячи з цього критерію і враховуючи класифікацію Є. Голанта, розподіляємо
методи навчання історії на пасивні (умовно-пасивні), активні та інтерактивні
[24; 4].
При використанні пасивних методів учні виступають в ролі «об‘єкта» на-
вчання. Вони засвоюють та відтворюють матеріал, що пере¬дається педагогом
– джерелом історичної інформації (інколи такі методи, за І. Лернером, назива-
ють пояснювально-ілюстративними і репродуктивними). Як правило, це відбу-
вається шляхом застосування лекції-монологу, читання, демонстрації, опиту-
вання учнів щодо вивченого змісту. Учні між собою не спілкуються і не вико-
нують творчих завдань.
Якщо мова йде про активні методи, учні стають «суб‘єктами» навчання,
виконують творчі завдання, беруть участь у діалозі з учителем. Такі методи
пов‘язані з виконанням творчих завдань (часто вдома), питаннями від учня до
вчителя і вчителя до учня, розвивають творче мислення. За І. Лернером, до та-
ких методів відносяться частково-пошуковий чи евристичний, проблемний і
дослідницький. Хоча учні в цьому випадку більш активні, основною формою
взаємодії часто залишається і монолог. Спочатку педагог у монологічній формі
здійснює передачу знань учням, а потім останні повертають йому ці знання,
шляхом монологічних відповідей. Інколи навчання відбувається у діалозі вчи-
теля й учня, шляхом бесіди, однак викладач виступає як своєрідний полюс, на-
вколо якого концентрується вся комунікація учасників процесу навчання [23;
44].
Сутність інноваційних методів навчання полягає у тому, що навчання ві-
дбувається шляхом взаємодії всіх тих, хто навчається і навчає. Це співнавчання
(навчання у взаємодії та співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб‘єктами на-
вчання.
Основний принцип інтеракції: постійна взаємодія учнів між собою, їх
співпраця, спілкування, співробітництво, на відміну від активних та «пасив-
них» методів, коли спілкування відбувається між учнями і вчителем. Учитель
тільки організатор і координатор інтерактивної взаємодії. На відміну від актив-

79. 79
них методів навчання, які будуються на однобічній взаємодії (її організовує і
постійно стимулює учитель), інтерактивні методи принципово змінюють схему
взаємодії учасників навчального процесу.
2.2. Інноваційні методи навчання із використанням аудіовізуальних та
мультимедійних засобів як шлях розвитку особистісних компетентностей учнів
на уроках історії та правознавства
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. наголошує на
необхідності забезпечення переходу до нової гуманістично-інноваційної фі-
лософії освіти. Зазначається, що освіта ХХІ ст. – освіта для людини. ЇЇ мета
– виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвит-
ку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, викорис-
товувати набуті знання і уміння для творчого розв‘язання проблем, тобто під-
вищення життєвих компетенцій учнів. Компетентність базується на знаннях,
досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, пов‘язана із загальною здатніс-
тю людини оперувати у певній ситуації набутими знаннями та практичним до-
свідом. і є показником успішності школярів. Одним з найважливіших чинників
формування важливих компетенцій є вивчення історії в школі. ―Без знання
минулого неможливе точне поняття про сучасність‖, – справедливо наголошу-
вав виданий український історик і державний діяч М. Грушевський [21].
Нові підходи до вивчення історії ХХ століття повинні базуватися саме на
особистісно орієнтованому навчанні, а всі педагогічні технології мають бути
спрямовані на виховання соціально адаптованого, свідомого громадянина
України, здатного творчо й виважено розв‘язувати проблеми у процесі саморе-
алізації особистості.
Викладання історії в школі вимагає від вчителя творчого підходу, особ-
ливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу та викорис-
тання аудіовізуальних засобів. При цьому одним з найбільш вагомих пріорите-
тів стає формування творчого і критичного мислення учнів, орієнтування не
стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду самостійної роботи.
Очевидно, що одним із засобів розвитку особистості учня в цьому напрямі, а
також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках історії є учбово-
дослідницька діяльність, яка має включати в себе постановку творчих, дослід-
ницьких завдань і наукове, поетапне їх вирішення. Формування дослідницьких
вмінь на уроках історії можливо в процесі поєднання інтерактивних, аудіовізу-
альних і мультимедійних технологій.
Головна мета даної інновації полягає у створенні цілісної взаємодії учня
та вчителя, розвитку особистості та різноманітних форм мислення кожного уч-
ня, створенні і вирішенні проблемних завдань, самостійне осмислення учнем
певних історичних подій без звертання до підручника, можливість робити пев-
ні висновки і застосовувати свої знання на практиці.
Одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку
освіти є створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне за-

80. 80
безпечення ними навчальних закладів, запровадження сучасних інформаційних
технологій в освіті.
Використання аудіовізуальних засобів на уроках історії практикується
досить давно, але раніше якість фото-аудіо-відеоматеріалів, їх нестача та не-
можливість відходу від класно-урочної системи не дозволяли вчителю викори-
стати аудіовізуальні засоби більш ефективно і продуктивно.
При використанні аудіовізуальних та мультимедійних засобів вчитель
повинен орієнтуватись на особистість учня, на можливість кожного учня окре-
мо зрозуміти, осмислити і пояснити певну проблему, яка висувається вчителем
за допомогою відеофільму, аудіозапису чи історичного документу. Це викликає
певні труднощі, тому що не кожна дитина може це зробити. Тому досить ефек-
тивне в цьому плані застосування різних форм організації навчання, починаю-
чи від колективної роботи, роботи в парах і групах до індивідуального навчан-
ня, це дає вчителю можливість диференціації проблеми за рівнем розвитку уч-
нів. Інтерактивні технології створюють комфортні умови навчання , за яких
кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Впро-
вадження інтерактивної навчальної діяльності ставить перед вчителем наступні
завдання :
25. враховувати індивідуальні особливості кожного учня;
25. навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;
25. формувати комунікативні вміння учнів;
25. формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: плануван-
ня, аналіз, контроль, оцінку;
25. стимулювати моральні переживання взаємного навчання [17; 23].
Використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках різ-
них типів – таких як комбінований, урок-лекція, урок-семінар і особливо на не-
стандартних уроках, як то:
– інтегрований, рольова гра;
– урок-КВН;
– урок ―Брейн-ринг‖;
– урок-гра ―Що? Де? Коли?;
– урок-гра ―Щасливий випадок‖.
Застосування таких інноваційних технологій дає можливість вчителю
найбільш повно врахувати особливості, інтереси, нахили, здібності кожного
учня. Безумовно в кожному нестандартному уроці є елементи традиційних уро-
ків – сприймання нового матеріалу, його засвоєння, осмислення, узагальнення,
застосування, але в незвичайних формах.
Ознайомлення учнів з новими документальними і художніми фільмами,
робота з персональним комп‘ютером, використання інших аудіовізуальних за-
собів (діапроектор, аудіомагнітофон, слайдопроектор ) надає можливість вчи-
телю зробити свої уроки більш цікавими, насиченими і продуктивними. Де-
монстрування відеоматеріалів викликає інтерес учнів, виникає досить стійка
мимовільна увага, що обумовлена яскравістю, динамічністю, розмірами та кон-
трастністю зображення, звуковим супроводом тощо. Саме цим пояснюється

81. 81
міцне запам‘ятовування учнями окремих, найбільш яскравих, емоційно наси-
чених кадрів. Утворюються передумови до формування чітких уявлень, свідо-
мого та глибокого засвоєння знань.
Необхідність формування дослідницьких вмінь учнів актуалізує пробле-
му достовірності і фактичної основи відео-аудіо-фотоматеріалу, в тому числі
подій революції 1917 року, Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни,
подій середини ХХ ст. В художніх фільмах дуже часто можна побачити неточ-
ну реконструкцію побутових деталей, конкретних подій епохи і т.д. Крім того,
тривалість кінострічок в часі і відсутність в них навчальної направленості до-
зволяє говорити про доцільність їх використання в учбовому процесі і для ви-
рішення виховних завдань. Тому вчитель повинен перед застосуванням відео-
матеріалу ретельно його підготувати. Оптимальний хронометраж відеоматеріа-
лів на уроці тривалістю 40-45 хвилин повинен складати 15-20 хвилин. Для уро-
ків різних типів і форм проведення доцільно використовувати різні види відео-
матеріалу: відео-пояснення (розповідь), відео-ілюстрацію, відео-
підтвердження, відео-тест тощо. Для кожного конкретного уроку вчитель по-
винен ретельно відібрати той відеоматеріал, який відповідає меті, плану і стру-
ктурі уроку. Відібраний навчальний відеоматеріал обов‘язково повинен бути
поділений на невеликі фрагменти (кадри), які розташовані в логічній послідов-
ності. Окрім нової навчальної інформації, кожен відеофрагмент має також і за-
вдання, яке необхідно виконати після отримання інформації ( це може бути пи-
тання, завдання та ін.). Після виконання завдання учнями вчитель аналізує, як
воно виконане. Слід пам‘ятати, що при переобтяженні уроку аудіоовізуальни-
ми засобами (чисельним демонструванням, прослуховуванням, застосуванням
різноманітної техніки) губиться навчальний зміст уроку.
Необхідність використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів
на уроках історії України та всесвітньої історії є очевидною , і кожен творчий
вчитель повинен застосовувати цю технологію.
Вважаємо за можливе запропонувати наступну роботу з аудіовізуальними
і мультимедійними засобами.
2.3. Використання документальних матеріалів
Фільми мають бути розподілені за темами, для кожного уроку потрібно
вибирати окремі фрагменти, які не повинні заважати вчителю і учням у процесі
проведення уроку. Кожен документальний фільм має автора з своїми погляда-
ми, тому вчителю потрібно чітко відбирати відеоматеріал так, щоб учень міг
самостійно робити висновки. З всесвітньої історії фільми каналу ―Діскавері‖
мають найбільш ефективну побудову, особливо фільми по стародавньому світу
( 6 клас), однак часто вони мають досить тенденціозний, упереджений виклад
самих історичних подій. Такі серіали як ―Загублені скарби стародавніх цивілі-
зацій‖ вміщують короткі нариси по окремих країнах стародавнього світу –
Єгипту, Греції, Китаю, Індії, Межиріччю, Риму і т.д. Для учнів 6 класу в цих
фільмах досить цікаво і змістовно розповідається про певні події, які відбува-
лись в історії людства. Після таких фільмів учень більш яскраво уявляє собі

82. 82
про що буде говоритись на уроках в подальшому. В 6-х класах доцільно пока-
зувати такий фільм повністю перед вивченням певної теми, а потім в процесі
навчання використовувати уривки з фільму на різних етапах уроку. Більшість
документальних фільмів побудовані на архівних матеріалах, інтерв‘ю сучасни-
ків та учасників подій і можуть розглядатись в якості відеоматеріалів, які до-
зволяють наблизитися до вирішення завдання формування дослідницьких на-
вичок учнів. Однак, супроводжуючі ці фільми коректні, вивірені коментарі міс-
тять, як правило, готові оцінюючі твердження і висновки, які не дозволяють
учням, повністю побудувати власні висновки і виступити в якості самостійних
дослідників минулого. Тому доцільно використовувати в даному випадку еле-
менти інноваційної технології Ю. Троїцького (навчання без підручни-
ка). Переглядаючи певний відеоматеріал, учень може перевірити його за істо-
ричними документами, архівними дослідженнями і зробити самостійно висно-
вки.
Документальні фільми з історії України мають ще більше недоліків, як
технічних, так і змістовних. Найбільш доцільним на уроках історії України в 5-
11 класах є використання 15-хвилинних фільмів з серії ―Невідома Україна‖ та
―Золота підкова‖.
2.4. Використання художніх фільмів
Художні фільми теж є одним з найбільш цікавих засобів навчання, але
тривалість художнього фільму не дає можливості вчителю показати
його повністю на уроці та і немає такої потреби. Більш доцільно зробити
окремі відеофрагменти з фільму, які яскраво відображають тему чи подію (―Ви-
зволення (рос. – ―Освобождение‖, ―Вогнем і мечем‖, ―Жанна д‘Арк‖ та інші).
Використання художніх фільмів найбільш продуктивне на нестандартних уро-
ках ( урок-рольова гра, ―Що? Де? Коли?‖ і т.д.)
2.5. Діафільми і слайди
В тих випадках, коли діафільм повністю і наглядно відображає програм-
ний матеріал, він може бути основою уроку. Основним засобом активізації уч-
ня при роботі з діафільмами і слайдами є постановка питань і завдань, які пот-
рібно зв‘язати з конкретним образотворчим рядом діафільму. На жаль, на су-
часному етані нових учбових діафільмів не випускається, а ті, що є ( особливо
матеріали 9-11 класів) вже застаріли як якісно, так і змістовно.
2.6. Аудіоматеріали
Використання аудіоматеріалів є необхідним і досить цікавим. Так як я
працюю в навчально-виховному комплексі з поглибленим вивченням англій-
ської мови та школи мистецтв, то доцільно проводити інтегровані уроки – істо-
рії та історії мистецтв в спеціальному класі. Використання аудіоматеріалів
найбільш ефективно при вивченні тем з культури. Вчитель повинен скласти і
записати матеріал за темами. Наприклад. музика Відродження, музика народів

83. 83
Сходу та ін. Аудіоматеріал не повинен заважати вчителю та учням, не бути
―фоном‖ уроку, а навпаки, повинен доповнювати учбовий процес.
2.7. Використання комп’ютерних засобів мультимедіа
Особливої актуальності останнім часом у галузі освіти набувають про-
блеми розробки й впровадження комп‘ютерно-інформаційних, зокрема, муль-
тимедійних технологій навчання.. Мультимедійні програми можуть забезпечи-
ти принципово нову якість: обмін інформацією між учнем і технічною систе-
мою проходить у діалогічній формі, сама комп‘ютерна технологія забезпечує
нові можливості щодо організації паралельного навчання і контролю знань,
надає реальну можливість практичного впровадження індивідуалізованого на-
вчання. Форми практичного використання мультимедійних програм можуть
бути найрізноманітнішими. Мультимедійні матеріали можуть використову-
ватися перед вивченням навчального матеріалу як вступ до теми ( зорова, слу-
хова або зорово-слухова опора для здійснення пошукової діяльності, подаль-
шого засвоєння учнями знань), як матеріал для самостійного опрацювання на-
вчальної інформації, як засіб контролю та самоконтролю якості і повноти знань
учнів тощо.
На початку ХХІ ст. з‘явилась велика кількість навчальних компакт-дисків
з історії (―Стародавня Греція‖, ―Стародавній Єгипет‖, ―Римська імперія у вій-
нах‖, ―Світ у війнах‖ та інші), які доцільно використовувати на уроках. Якщо
учні в певній мірі володіють комп‘ютером, то вчителю доцільно проводити ін-
тегровані уроки в комп‘ютерному класі. Наприклад, при вивченні теми ―Старо-
давня Греція‖ учню надається можливість побачити схеми битв, побут, культу-
ру, політичну структуру країни завдяки навчальному диску, на якому є ряд тес-
тових завдань. Використовувати комп‘ютер можна при залікових та підсумко-
вих атестаціях за наявністю учбових програм-тестів.
2.8. Робота з текстом
Використання аудіовізуальних засобів на уроках історії буде ефективні-
ше, коли вчитель застосовує роботу з історичним текстом. Ця технологія являє
собою модель навчання історії, побудовану на дослідженні текстів з подаль-
шим творчим їх використанням учнями і розвитку творчого та історичного ми-
слення. Учасники навчального процесу, учень та вчитель, виступають як рівні.
А навчання – то їх спільна діяльність, результатом якої є створення учнями
власної версії історичної події. Навчання за цією технологією складається із
завершених циклів – тем. Кожній темі відповідає комплекс проблем, які вирі-
шують учні під час її вивчення. Застосування аудіовізуальних засобів при цьо-
му просто необхідне. Наприклад, вивчаючи тему ―Столітня війна‖ ( 7 клас), уч-
ням пропонуються тексти з хрестоматії та уривки фільму ―Жанна д‘Арк‖, які
відповідають тексту. Учні, ознайомившись з текстом і відеоматеріалом, обго-
ворюють їх, інтерпретують у власному розумінні, роблять певні висновки. Без-
умовно, повністю відмовитись від підручника недоцільно, тому що не кожну
тему можна вивчити за хрестоматійними та архівними текстами, і не кожен

84. 84
учень може аналізувати історичні тексти і робити самостійні висновки. Крім
того, навчання без підручника має свої негативні сторони – фрагментарність
знань, нестача коштів на роздрукування текстів і неможливість ознайомлення з
текстами кожної теми.
Таким чином, використання аудіовізуальних засобів та мультимедійних
засобів є необхідною ланкою у роботі творчого вчителя тому, що арсенал дида-
ктичних можливостей аудіовізуальних та мультимедійних засобів навчання
дуже великий. Стисло його можна визначити так:
25. урізноманітнення форм подання інформації;
25. урізноманітнення навчальних завдань;
25. забезпечення зворотного зв‘язку, широкі можливості діалогізації на-
вчального процесу;
25. широка індивідуалізація процесу навчання, розширення поля самос-
тійності;
25. широке застосування ігрових прийомів;
25. активізація навчальної роботи учнів, посилення їх ролі як суб‘єкта уч-
бової діяльності;
25. посилення мотивації навчання.
Потрібно відзначити, що найбільш ефективне формування дослідницьких
вмінь учнів на уроці, передбачає крім дотримання загальних вимог щодо вико-
ристання аудіовізуальних засобів в процесі навчання, дотримання додаткових
вимог:
25. по перше, уроки-пари з відповідної теми;
25. по-друге, використання і сполучення завдань трьох типів: репродукти-
вного, продуктивно-пізнавального і проблемного;
25. по-третє, врахування рівня підготовки школярів до сприйняття аудіо-
відеоматеріалів при винесенні тих чи інших питань на обговорення.
Також важливо знайомити учнів з текстами хрестоматій чи підручника
після закінчення роботи з аудіовізуальними засобами .
Побудована таким чином робота сприяє розвитку учнівських компетен-
цій, дозволяє сформувати в учнів наступні дослідницькі вміння і навички:
25. робота з аудіовізуальними засобами, як зі специфічним історичним
джерелом;
25. спостереження і аналіз історичних подій;
25. формування гіпотези;
25. використання набутих знань на практиці і в галузі інших споріднених
з історією предметів. Найбільш підготовлені учні можуть узагальнити
матеріал і скласти доповіді, написати реферати.

85. 85
ВИСНОВКИ
Підводячи підсумок проведеному дослідженню, необхідно відзначити
наступне.
1. На сучасному етапі розвитку суспільства оновлення шкіл можливе ли-
ше на шляхах розробки інноваційних педагогічних технологій і відповідної пі-
дготовки професійних педагогів. Саме тому на сьогоднішній день так важливо
впровадження інноваційних технологій і систематичне користування сучасни-
ми інформаційними засобами у процесі викладання гуманітарних дисциплін,
зокрема історії та правознавства.
2. Застосування нових технологій приводить до таких результатів:
підвищення рівня використання наочності на уроці;
підвищення продуктивності уроку;
встановлення міжпредметних зв‘язків із основами інформатики і обчис-
лювальної техніки, фізики, літератури та інших навчальних дисциплін;
можливість організації проектної діяльності учнів щодо створення навча-
льних програм під керівництвом викладачів інформатики та історії.
3. Необхідність звертати величезну увагу на логіку подачі навчального
матеріалу позитивним чином позначається на рівні знань учнів.
4. Поліпшуються взаємовідносини вчителя з учнями, далекими від історії,
але захопленими ПК. Підлітки починають бачити в викладачі ―споріднену ду-
шу‖.
5. Один з визначних факторів – в учнів змінюється ставлення до ПК як до
дорогої, захоплюючій іграшки. Хлопці починають сприймати його як універса-
льний інструмент для роботи в будь-якій області людської діяльності.
6. Розвиток суспільства сьогодні диктує необхідність використовувати
нові інформаційні технології в усіх сферах життя. Сучасна школа не повинна
відставати від вимог часу, а значить, сучасний вчитель повинен використовува-
ти комп‘ютер у своїй діяльності, оскільки головне завдання школи – виховати
нове покоління грамотних, думаючих, які вміють самостійно здобувати знання
громадян.
7. У зв‘язку з широким впровадженням інноваційних технологій змінила-
ся і роль вчителя. Він перестав бути першоджерелом інформації і перетворився
на посередника, що полегшує її отримання. Зібравши необхідний матеріал для
уроку на CD, вчитель може в потрібний момент використовувати його на уроці.
З кожним роком можливості вчителів будуть розширюватися, у зв‘язку з інтен-
сивною комп‘ютеризацією шкіл, підключенням шкіл до високошвидкісного
Інтернету; Що позначиться на формуванні стійкого інтересу до навчання.
8. Як з‘ясувалося, значну користь інформаційні технології можуть прине-
сти й вчителю історії. Це пов‘язано з тим, що специфіка історичної дисципліни
передбачає постійну роботу з ілюстративним матеріалом. Демонстрація відео-
фільму, комп‘ютерні програмні технології, слайди занурюють учнів в обстано-
вку будь-якої історичної епохи, створюють ефект присутності. Широкі можли-

86. 86
вості представляє Інтернет. Вчитель історії може вибрати необхідні для уроку
матеріали. У своїй роботі ми докладно описали можливості використання Інте-
рнет-ресурсів. Інформація, взята в мережі Інтернет збільшує обсяг інформації,
дозволяє реалізувати інтерактивні технології.
9. Сучасні інноваційні технології відкривають учням доступ до нетради-
ційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, да-
ють абсолютно нові можливості для творчості, набуття та закріплення різних
професійних навичок.
10. Для поповнення понятійного багажу і кругозору служить набір енци-
клопедій та словників.
11. Інформація, що міститься в мережі Інтернет наповнена корисним для
вчителя змістом. В Інтернеті можна дізнатися останні новини в галузі освіти,
сайти освітньої спрямованості (Велика перерва, Профільне навчання), норма-
тивні документи, а також корисні програми.
12. Як одна з форм перевірки знань учнів може використовуватися тесту-
вання. Воно дозволяє об‘єктивно оцінити знання учнів, автоматизувати процес
підбиття підсумків і позбавляє викладача від необхідності витрати часу на пе-
ревірку контрольних робіт.
13. Інноваційні технології не замінять вчителів і підручників, вони ство-
рюють нові можливості для розвитку всієї системи освіти. Не розвиток техно-
логій задля технологій, а використання їх заради підтримки і розвитку інтересу
до знань та навчанні учнів – актуальне завдання сучасної освіти, при модерні-
зації якого особливу роль приділяють інформатизації навчання.
Таким чином, можна стверджувати, що застосування інноваційних тех-
нологій у навчанні історії характеризуєтьсчя незаперечною ефективністю. Їх
використання технологій гарантує зростання якісної успішності, підвищення
міцності знань, підвищення загальної ефективності та інтересу учнів до пред-
метів історії та правознавства.

87. 87
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
25. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 липня 2002 року №
40-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – Ст. 266.
25. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року
№ 1560-XII // (Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. –
Ст. 646.
25. Аствацатуров, Г. Технологія конструювання мультимедійного уроку /
Г. Аствацатуров // Учитель історії. – 2002. - № 2. – 2-6с.
25. Боголюбов, В.І. Інноваційні технології у педагогіці. / В.І. Боголюбов / /
Шкільні технології. – 2005. - № 1. – С. 8 – 11.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і го-
лов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1152 с.
25. Дахін, О.М. Освітні технології: сутність, класифікація, ефективність /
О.М. Дахін / / Шкільні технології. – 2007. - № 2. – С. 24 – 26.
25. Жерлигіна, С.П. Використання комп‘ютерних технологій у викладанні
історії / С.П. Жерлигіна // Викладання історії в школі. – 2005. - № 8. -
68 с.
25. Захарова, І.Г. Інформаційні технології в освіті / І.Г. Захарова. – М.:
Академія, 2007. – 414 с.
25. Инновационный менеджмент: Справочное пособие / Под ред. П. Н.
Завлина, А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. – М.: Спарк, 1998. – 614 с.
10. Інтернет в гуманітарній освіті / За ред. Полат Е. С. – М.: Владос, 2001.
– 272 с.
11. Іоффе, О.М. Основні стратегії викладання в школі / О.М. Іоффе // Ви-
кладання історії в школі. – 2005. - № 7. – С. 14 – 17.
12. Калуцький, Є.К. Сучасний кабінет історії: проблеми і перспективи /
Є.К. Калуцький / / Викладання історії в школі. – 2008. - № 3. – С. 3 – 6.
13. Короткова, М.В. Особистісно-орієнтований підхід у використанні на-
очних засобів на уроках історії / М.В. Короткова // Викладання історії в школі.
– 2008. - № 1. - С. 3 – 8.
14. Крилова, Н.Б. Проектні (продуктивні) методи проти классно-урочної
організації освіти / Н.Б. Крилова // Шкільні технології. – 2004. - № 5.
17. Куркін, Є.Б. Технологізація освіти – вимога часу / Є.Б. Куркін // Шкі-
льні технології. – 2007. - № 1. – С. 23 – 33.
18. Лапко, О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання.
Монографія / О. Лапко. – К.: Інститут економічного прогнозування НАН Укра-
їни, 1999. – 253 с.
25. Лапко, О. Державне регулювання економіки та інноваційна діяльність
/ О. Лапко. // Економіст. – 1999. - № 7. – С.42 – 45.
20. Лапко, О. Інновації як предмет економічного дослідження / О. Лапко
//Вісник Української Академії державного управління при Президентові Украї-
ни. –1999.– № 4. – С. 186 – 190.

88. 88
21. Маткін, А.А. ІКТ – компетентність вчителя історії / А.А. Маткін. –
[Електронний ресурс] Режим доступу: http://schools. Perm.ru
22. Румянцев, В.Б. Всесвітня історії в Інтернеті. / В.Б. Румянцев // Викла-
дання історії і в школі. – 2002. - № 8. – 75 – 77с.
23. Студенікін, М.Т. Сучасні технології викладання історії в школі / М.Т.
Студенікін. – М. – Владос, 2007. – 227с.
24. Тороп, В.В. Проблема використання інформаційних технологій у ви-
кладанні предметів соціально-гуманітарного циклу / В.В. Тороп // Викладання
історії в школі. – 2007. - № 2. – С. 4 – 8.
25. Цифрові освітні ресурси в навчальному освітньому процесі педагогі-
чного вузу та школи: Тези доповідей 1-ї регіональної науково-практичної кон-
ференції. – Воронеж: ВДПУ, 2007. – 140с.

89. 89
ППРРООЕЕККТТННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇ
ННАА УУРРООККААХХ ППРРААВВООЗЗННААВВССТТВВАА::
ннааууккооввоо--ппррааккттииччннее ддоосслліідджжеенннняя
Підготовлене
вчителем ОНВК «Морський ліцей –
ЗОШ № 24 І-ІІІ ступенів»
Ночкою Ольгою Іванівною

90. 90
СУТНІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ
ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Проект у перекладі з латині означає «самостійний пошук шдяху» (
«кинути вперед»).
Проект учнівський – індивідуальне або групове учнівське дослідження,
здійснене на основі вільного вибору учнів з урахуванням інтересів школярів.
Цикл проектного навчання вміщує :
Продумування, розробку, впровадження та емоційну підтримку учнівсь-
кого проекту.
Проектний метод – це дидактичний засіб активізації пізнавальної
діяльності учнів, розвитку креативного мислення й формування визначених у
них особистісних якостей. Три «кити», на яких тримається дана технологія,- це
самостійність, діяльність, результативність.
Такий метод допомагає учням самостійно пройти всі етапи дослі-
дження обраної проблеми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої
діяльності.
Якщо в основу проекту покладена теоретична проблема, то підсум-
ком має бути її розв‘язання. Щоб досягти цього, необхідно навчити дітей само-
стійно мислити, знаходити й розв‘язувати проблеми, залучати для цього знання
з різних галузей, здатність прогнозувати результати й можливі наслідки різних
варіантів рішення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв‘язки, оціню-
вати свої дії та дії своїх товаришів.
У проекті учні стають основними дійовими особами навчального
процесу, вони є рівноправними членами творчого колективу, що дозволяє їм
об‘єднуватися за інтересами, забезпечує розмаїття рольової діяльності. Метод
дає можливість залучити до навчального процесу не лише дії та думки школя-
рів, але й їхні почуття. У ході здійснення проекту школярі навчаються надавати
допомогу своїм товаришам по роботі, в них формується вміння самостійно орі-
єнтуватися в інформаційному просторі, виробляється обов‘язковість і відпові-
дальність.
Уміння користуватися методом проектів – показник високої кваліфі-
кації викладача, його ставлення до прогресивних методик навчання й розвитку
учнів. У ході здійснення проекту викладач допомагає учням у пошуку джерел
інформації, необхідних для роботи над проектом, координує весь процес, підт-
римує постійний зв‘язок зі школярами, консультує, заохочує та надихає учнів.
Вимоги до проекту:
 Проект розробляється за ініціативою учнів, але тема може бути за-
пропонована вчителем. Тема для всього класу може бути одна, але

91. 91
шляхи її реалізації в кожній групі будуть різні. Можливе одночасне
виконання учнями класу різних проектів.
 Проект варто зробити значущим для найближчого й опосередкова-
ного оточення учнів.
 Робота над проектом має дослідницький характер, моделює роботу в
науковій лабораторії, тому неоюхідно розробити апарат досліджен-
ня, обгрунтувати його.
 Проект має бути педагогічно значущим, тоюто учні в процесі його
здійснення одержують нові знання, будують нові стосунки.
 Проект заздалегідь спланований, сконструйований спільними зусил-
лями вчителя й учнів.
 Проект рекламується в рамках класу, паралелі, школи з метою під-
вищення мотивації участі в його реалізації, усвідомлення його сус-
пільної значимості.
 Проект реалістичний, має визначену практичну значущість, зорієн-
тований на можливості учнів. Допускається широке розмаїття тем.
Вибираючи тему проекту, слід враховувати:
 його соціальну спрямованість;
 зв‘язок з досліджуваними у відповідному курсі історії
темами;
 наявність необхідних знань й особистого досвіду учнів з
цієї проблеми;
 можливість реалізації міжпредметних зв‘язків.
Особливо популярними серед учнів є проекти краєзнавчої, історико-
політичної, правознавчої спрямованості.
Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В од-
них випадках учителі визначають тематику з урахуванням інтересів і здібнос-
тей учнів, своїх професійних інтересів, навчальної ситуації в класі. В інших –
тематика проектів може бути запропонована учнями, які природньо орієнту-
ються на власні інтереси, причому не тільки пізнавальні, але й творчі, приклад-
ні.
Розрізняють кілька типів проектів.
Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури,
визначення мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціа-
льної значущості, продуманості методів, зокрема, експериментальних методів
обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження, аргу-
ментація й актуальність; з‘ясування предмета й об‘єкта, завдань і методів; ха-
рактеристики методології дослідження; знаходження гіпотез розв‘язання про-
блеми і визначення шляхів її розв‘язання.
Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної
діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись остаточному ре-
зультату, інтересам учасників проекту, шляхом прийняття групою логіки спі-
льної діяльності. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результатиі
форму їх подання – рукописний журнал, колективний коллаж, відеофільм, ве-

92. 92
чір, свято тощо. І тоді потрібен сценарій фільму, пограма свята, макет журналу,
альбому, газети.
Ігрові проекти . Учасники обирають собі певні ролі, обумовлені ха-
рактером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і ре-
ально існуючі особистості. Учасники удають їхні соціальні і ділові відносини,
які ускладнюються вигаданими ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже ви-
сокий, але провідним видом діяльності все ж таки є гра.
Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про який-небудь
об‘єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз
та узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури,
можливості проведення систематичної корекції під час роботи над проектом.
Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його
актуальність; методи пошуку (літературні джерела, засоби масової інформації,
бази данних, зокрема й електронні, інтерв‘ю, анкетування тощо) та обробки
інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргумен-
товані висновки); презентація (публікація, зокрема в електронній мережі, обго-
ворення в телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною
дослідницьких проектів, їхнім модулем.
Практично орієнтовані проекти. Результат діяльності учасників чітко
визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників
(документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного
саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з
визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є кваліфікована ор-
ганізація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презента-
ція отриманих результатів і можливих засобів їх запровадження у практику. За
змістом розрізняють проекти в межах досліджуваного навчального проекту
(монопроект) і проекти, засновані на змісті кількох начальних предметів (між-
предметні).
За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні.
Внутрішніми називаються проекти, організовані або всередині од-
нієї школи, або між школами, класами в межах регіону, країни. У міжнарод-
них проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можна
застосувати засоби інформаційних технологій.
За кількістю учасників проекти поділяються на особисті, парні та
групові.
За тривалістю проведення розрізняють проекти короткодіючі, сере-
дньої тривалості, довготривалі.
За характером координування проекту педагогом можна виділити
варіант за активної участі учителя як безпосереднього керівника на всіх етапах
підготовки та здійснення проекту (прямий) і варіант, коли вчитель неявно ке-
рує процесом. У цьому випадку він імітує із себе члена колективу, що здійснює
проекти (прихований).
На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами
проектів.

93. 93
Необхідно організовувати зовнішню оцінку виконання проекту, що
дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вчасно
вносити корективи.
Підготовка та реалізація проекту передбачає такі етапи:
1. Вивчення актуальних тем на вибір проблем для дослідження:
 усвідомленя учнями мотиву діяльності;
 методами «мозкового штурму» або «круглого столу» визначаються
найбільш актуальні й важливі історичні теми;
 проводиться обговорення та аналіз визначених тем: школярі вису-
вають пропозиції, обгрунтовують та обирають проблему для дослі-
дження;
 визначається одна проблема, що є найцікавішою і посильною для
вирішення;
 визначення задуму проекту, висування гіпотез щодо його
розв‘язання;
 виявлення і обговорення методів дослідження, на основі яких реа-
лізовуватимуться проекти.
2. Дослідження проблеми:
 учні об‘єднуються у тимчасові групи ( 4-6 чол.) для здійснення
проектної діяльності ;
 визначаються всі доступні для використання джерела інформації;
 складання орієнтовного плану з його подальшим обговоренням і
коригуванням, затвердженням робочого плану проекту;
 розподіл обов‘язків між виконавцями проекту;
 кожна з груп опрацьовує певні, чітко визначені джерела інформа-
ції;
Етап має на меті визначення способу вирішення проблеми, який під-
тримує більшість класу.
Головним завданням цього етапу є систематизація та аналіз отрима-
ного матеріалу, планування діяльності для вирішення проблеми.
За допомогою учителя учні компонують матеріал за такими розділа-
ми:
 актуальність та важливість цієї проблеми;
 інформація про різні підходи до вирішення проблеми;
 обрана програма дій.
Групи школярів презентують зібрані матеріали, наводять факти, ста-
тистичні дані, висновки спеціалістів, які доводять наявність проблеми, її актуа-
льність.
На основі зібраних даних обирається посильна, оптимальна програма
дій і спосіб вирішення проблеми.
Перед тим, як зробити свій вибір стосовно способу вирішення про-
блеми, учні повинні подумати над такими питаннями:
 ефективність обраного способу;

94. 94
 можливі негативні наслідки практичного втілення обраної програ-
ми дій.
3. Вирішення проблеми
Етап передбачає спроби повністю чи частково реалізувати обраний
варіант вирішення проблеми через організацію відповідних заходів школярів.
Учні об‘єднуються в групи, кожна з яких працює над окремими аспе-
ктами загального завдання. Передбачається поєднання зусиль учителів, школя-
рів, сім‘ї тощо.
Підготовка проекту до представлення
Матеріали, напрацьовані робочими групами, впорядковуються та ро-
зподіляються на документальні, описові та демонстраційні.
Папка документів. Містить матеріали, що розкривають зміст про-
блеми.
Опис. Представляє науково-теоретичне обгрунтування обраної про-
блеми відповідно до вимог щодо виконання таких робіт.
Демонстраційний стенд. Складається з декількох планшетів, кожен
з яких відповідно ілюструє етапи роботи над проектом.
Представлення матеріалів дослідження
Може здійснюватись у різних формах: виступ перед шкільним колек-
тивом, організація виставки, музейної експозиції, участь у конкурсах.
Етап ставить перед собою наступні завдання:
 поінформувати широку аудиторію про важливість обраної про-
блеми;
 ознайомити присутніх з результатами етапу збору та аналізу ін-
формації;
 представити обрані способи вирішення проблеми;
 розповісти про практичну діяльність у ході реалізації проекту.
При представленні результатів проекту бажано дотримуватись насту-
пних правил :
 кожна група готує усне повідомлення і протягом 3-5 хвилин по-
дає найважливішу інформацію про один із етапів вирішення
проблеми;
 під час представлення необхідно у загальних рисах викласти
зміст демонстраційного стенду та папки документів;
 у процесі презентації потрібно використовувати демонстраційні
матеріали;
 у представленні проекту доцільно брати участь всім членам гру-
пи;
 учні повинні вільно говорити, уникаючи читання тексту;
 під час виступу доцільно використовувати заздалегідь підготов-
лені нотатки;
 представляючи проект, слід використовувати ті матеріали, що
містяться на стенді або знаходяться у папці документів.

95. 95
Необхідним компонентом цієї технології є експертиза, завдяки якій мож-
на визначити:
 чи досягнуто визначеної мети;
 чи відповідають отримані результати сучасному рівню наукових
знань з порушеної проблеми;
 чи змогли учні задовольнити свої інтереси, виявити свої здібно-
сті.
Критерії оцінювання проекту
1. Значущість і актуальність висунутих проблем.
2. Коректність пропонованих методів дослідження і ме-
тодів обробки отриманих результатів.
3. Активність учасників проекту.
4. Характер відносин і взаємодопомоги учасників.
5. Глибина проникнення в проблему.
6. Уміння аргументувати свої висновки, відповідати на
запитання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей
членів групи.
7. Завершеність.
8. Зрозумілість.
9. Інформативність.
10. Доказовість.
11. Наочність.
12. Естетика оформлення результатів виконаного проекту.
4. Завершальний етап – оцінювально-рефлексивний. Його мета – самооці-
нка своєї діяльності. Школярі усвідомлюють власні досягнення і обгово-
рюють труднощі, аналізують.
Після закінчення проекту доцільно організувати обговорення, під час
якого учні матимуть змогу оцінити проектну діяльність в цілому та особистий
внесок кожного у загальну справу.
Як результат у процесі роботи над проектом в учнів виробляються
практичні вміння та навички, а саме :
 критичне мислення;
 уміння вирішувати проблеми;
 співробітництво;
 перспективне бачення, розвиток уяви;
 толерантність;
 громадська активність;
 комунікативність.
Орієнтовні приклади проетів :
1. Рукописний журнал.
2. Колективний коллаж.
3. Відеофільм.
4. Вечір.
5. Свято.

96. 96
6. Альбом.
7. Газета.
8. Інтерв‘ю.
9. Презентація.
Структура уроку з проектними технологіями:
1. Етап орієнтації.
2. Етап цілепокладання.
3. Етап проектування.
4. Етап організації активної діяльності.
5. Етап контрольно-оцінювальний.
6. Домашнє завдання.

97. 97
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси

98. 98
Суворовське відділення Малої Академії Наук
Історіографічне відділення
Секція права
«ПАСПОРТ ЯК ДОКУМЕНТ,
ЯКИЙ ГАРАНТУЄ ОСОБІ СВОБОДУ
ПЕРЕСУВАННЯ»:
наукова робота учня в рамках секції права Малої академії наук
Друге місце на районному турі Суворовського відділення Малої Академії
Наук
Роботу виконала: Крупа Анастасія Олексії-
вна
Учениця 9-БМ кл., № 24 школи Суворов-
ського району
Керівник: Ночка Ольга Іванівна,
учитель : Правознавства
Одеса – 2011

99. 99
ТЕЗИ
Науково-дослідна робота «Паспорт як документ, який гарантує особі
свободу пересування». Крупа Анастасія Олексіївна, учениця 9-БМ класу,
ОЗОШ №24 Суворовського району м. Одеси; Суворовське відділення Малої
Академії Наук; Історіографічне відділення, секція права; Керівник: Ночка Оль-
га Іванівна, учитель правознавства.
Актуальність теми дослідження визначається наступними положеннями.
Коли молодій людині, яка живе в нашій державі, виповнюється 16 років,
вона одержує паспорт громадянина України. Фактично, уже всі учні одинадця-
тих класів школи мають такий паспорт. Але далеко не всі остаточно і чітко
знають про те, що таке – паспорт громадянина України, яким документом він є
та яких зусиль докладає держава для того, щоб кожен громадянин своєчасно
отримав паспорт, міг здійснити певні дії, пов‘язані з внесенням змін до цього
документа. В роботі показано, як паспорт громадянина України дозволяє за-
безпечити особі свободу пересування як всередині держави, так і за кордоном.
Показано значення паспортної системи для забезпечення громадського право-
порядку в країні.
У висновках показано, що Паспорт громадянина України є документом,
що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є
дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських
операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед
третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України. Наявність у громадянина паспорта
входить до системи нормативно-правових гарантій реалізації права на свободу
пересування та вільний вибір місця проживання. Доводиться, що міст права на
вільний вибір місця проживання полягає в забезпеченні волевиявлення грома-
дян на зміну місця проживання в межах держави і вільно залишати Україну та в
будь-який час повернутися до неї. Інші фізичні особи, що на законних підста-
вах перебувають в Україні мають право вибору місця проживання на її терито-
рії.

100. 100
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………..
Розділ 1. Правові засади забезпечення реалізації свободи
пересування людини та громадянина в Україні………………………
1.1. Зародження та правове закріплення свободи пересування.
1.2. Правова природа і зміст поняття ―свобода пересування‖..
1.3. Свобода пересування як об‘єкт конституційно-
правового регулювання…………………………………………………
1.4. Система правових гарантій забезпечення реалізації свободи
пересування………………………………………………………………
Розділ 2. Паспорт громадянина України як документ,
що посвідчує особу та гарантує свободу пересування………………..
Розділ 3. Поняття та призначення паспортної системи………..
3.1. Історичний розвиток паспортної системи. ……………….
3.2. Поняття та задачі паспортної системи України.…………
3.3. Роль та діяльність паспортної служби МВС України
при реалізації права особи на свободу пересування…………………..
Висновки………………………………………………………….
Список використаних джерел…………………………………….

101. 101
ВСТУП
Актуальність теми творчої роботи.
Коли молодій людині, яка живе в нашій державі, виповнюється 16 років,
вона одержує паспорт громадянина України. Фактично, уже всі учні одинадця-
тих класів школи мають такий паспорт. Але далеко не всі остаточно і чітко
знають про те, що таке – паспорт громадянина України, яким документом він є
та яких зусиль докладає держава для того, щоб кожен громадянин своєчасно
отримав паспорт, міг здійснити певні дії, пов‘язані з внесенням змін до цього
документа.
Наявність паспорта забезпечує громадянинові можливість реалізації його
права на свободу пересування і вільний вибір місця проживання на території
України. Вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією
свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право,
як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним.
Право громадян на вільний вибір місця проживання є рушійним елемен-
том міграційних процесів, адже зазначене право зумовлює переселення людей з
одного місця на інше. В свою чергу, міграційна сфера є досить об‘ємною, а ви-
ходячи з того, що в нашому суспільстві формується правова держава, питання
забезпечення прав людини і громадянина завжди будуть носити актуальний
характер.
Мета і завдання творчої роботи.
Основною метою дослідження є дослідження ролі паспорта громадянина
України як документа, що посвідчує його особу та визначення поняття та ролі
паспортної системи України, з‘ясування стану адміністративно-правових від-
носин щодо забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання,
визначення основних напрямків вдосконалення відповідних інституцій у цій
сфері та обґрунтування змін і доповнень до чинного законодавства для реаліза-
ції цих прав і свобод.
Виходячи з поставленої мети, в роботі зосереджено увагу на вирішенні
наступних основних завдань:
– дати визначення поняттю «паспорт громадянина України»;
– проаналізувати і узагальнити наукові дослідження у сфері здійснення
паспортної системи та реалізації прав громадян на вільний вибір місця прожи-
вання;
– виділити адміністративно-правові засоби забезпечення права громадян
на вільний вибір місця проживання;
– проаналізувати законодавство у сфері функціонування паспортної сис-
теми, забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання;
– сформулювати поняття та призначення паспортної системи;
– здійснити історичний аналіз інституту прописки та провести порівня-
льний аналіз його розвитку;
– визначити сутність та порядок реєстрації фізичних осіб;

102. 102
– розкрити компетенцію органів державної влади у сфері забезпечення
права громадян на вільний вибір місця проживання;
– сформулювати науково-методичні рекомендації щодо реформування
законодавства в галузі регулювання свободи пересування та вільного вибору
місця проживання громадян.
Об’єкт та предмет творчої роботи.
Об‘єктом дослідження виступає реальний стан суспільних відносин у
сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання, зокре-
ма, паспортна система України.
Предметом дослідження є комплекс правовідносин, що виникають між
державою та її громадянами, а також іноземцями, які перебувають в Україні;
відносини паспортної системи.
Нормативну базу дослідження становлять міжнародно-правові акти (у
контексті питань, розглянутих у дослідженні), Конституція України, закони,
підзаконні акти, зокрема відомчі акти Міністерства внутрішніх справ України.
Як джерела було використано дослідження переважно вітчизняних, а та-
кож російських авторів, що присвячені історії та сьогоднішньому функціону-
ванню паспортної системи України.

103. 103
РОЗДІЛ 1.
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СВОБОДИ
ПЕРЕСУВАННЯ ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
1.1. Зародження та правове закріплення свободи пересування
Перш за все спробуємо здійснити короткий історико-правовий аналіз ви-
никнення, становлення і розвитку норм права про свободу пересування на при-
кладі історії розвитку існуючих держав з часів античності і до розпаду Союзу
РСР.
Виходячи з вчення юриста Г. Гроція про рівність прав людини як приро-
дного стану, можемо виділити історичний і правовий аспект реалізації свободи
пересування, що відповідає самій природі людського буття. У більш пізній пе-
ріод, незадовго до Великої Французької революції XVIII століття, подальшим
кроком уперед в утвердженні прав і свобод громадянина, в тому числі і на сво-
боду пересування, був внесок мислителів-енциклопедистів А. Вольтера, Ш.
Монтеск‘є, Д. Дідро, П. Гольбаха. Визначення Ш. Монтеск‘є свободи як ―права
робити все, що дозволено законом‖, знайшло свій розвиток в одному з право-
вих пам‘ятників людської історії — Декларації прав людини і громадянина
1789 року.
Першим актом, який детально регламентував права і свободи людини, у
тому числі свободу пересування, була Велика хартія вольностей, прийнята у
середньовічній Англії.
Приблизно у той самий час в європейських державах запроваджується
паспорт, а згодом і паспортна система, які стали використовуватися як основ-
ний інструмент поліцейського контролю над переміщенням людини.
Історико-правовий досвід становлення інституту свободи пересування до
кінця XVIII століття свідчить про існування таких тенденцій: спочатку недо-
пущення іноземців суспільством і державою на свою територію, майже повна
нетерпимість до чужинців, сприйняття їх як ворогів – згодом поступове подо-
лання такого ставлення до них. На зміну безправному, беззахисному становищу
іноземців приходило наділення їх певним правовим захистом. Забезпечуючи
інтереси своїх громадян, держава завжди визначала правовими нормами відпо-
відне ставлення до іноземців з погляду отримання максимального зиску і зве-
дення до мінімуму шкоди від їх в‘їзду, перебування на своїй території та виїз-
ду.
Лише з XIX столітті законодавчо та в договірному праві утвердилося, що
держава входить в юридичні відносини з чужинцями з моменту, коли вони ма-
ють намір проникнути в межі її території. В якості іноземця чужинці не мали
права доступу до іншої держави, а остання не зобов‘язувалася допускати їх на
свою територію, якщо таке право не було встановлене законом або договором.

104. 104
Такі підходи збереглися й донині в міжнародних договорах, конституціях, за-
конах, судових прецедентах.
При дослідженні історії розвитку свободи пересування в період існуван-
ня радянської влади, висвітлено використання запровадженої державою на по-
чатку 30-х років XX століття паспортної системи і прописки як інструменту
тотального контролю за пересуванням громадян. Система прописки норматив-
но розвивалася таким чином, аби пристосувати сферу свободи пересування ві-
дповідно до державних інтересів. У своїй основі більше сорока років вона збе-
рігалася переважно у недоторканній формі.
Після проголошення незалежності та формування Україною державності
в 1991 році певний час продовжувала діяти загальносоюзна паспортна система.
Зараз створена власна паспортна система. Контроль за виконанням громадяна-
ми і посадовими особами правил паспортної системи на підставі Положення,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 14 червня
2002 року, здійснює Державний департамент у справах громадянства, іммігра-
ції та реєстрації фізичних осіб, який діє у складі Міністерства внутрішніх справ
України і йому підпорядковується.
1.2. Правова природа і зміст поняття “свобода пересування”
Визначимо нормативно-правовий зміст свободи пересування. Він охоп-
лює:
1) свободу пересування кожного територією України;
2) свободу вільного вибору місця проживання;
3) свободу залишати територію України, а для громадян України — сво-
боду повернення в Україну. Останнє є абсолютним для громадян України і не
поширюється на:
– осіб без громадянства, які не народилися в Україні, але на законних пі-
дставах постійно перебувають в Україні;
– іноземців, які не народилися в Україні, але тривалий час на законних
підставах перебувають на її території;
– осіб (іноземців і осіб без громадянства), які народилися в Україні, але
не мають її громадянства. В законодавстві України термін ―власна держава‖
стосовно даного права розуміється як країна громадянства.
З наведеного випливає, що свобода пересування має два аспекти: внутрі-
шній і зовнішній. Під внутрішнім аспектом необхідно розуміти право будь-якої
фізичної особи вільно пересуватися по території України та на власний розсуд
обирати місце проживання (постійне чи тимчасове). Зовнішній аспект полягає
у праві кожного залишати територію України, а для лише громадян України –
свободу повернення в Україну.
Якщо на процеси пересування не впливати за допомогою правового ме-
ханізму, то це не зупинить, а тільки сприятиме їх хаотичному характеру. В
цьому аспекті виділяється стаття 92 Конституції України, де закріплена норма
щодо врегулювання найбільш важливих суспільних відносин, в тому числі
процесів, пов‘язаних з свободою пересування, виключно законами України.

105. 105
Слід наголосити, що положення пункту 10 статті 92 Конституції розви-
вають і конкретизують загальні норми статті 3 Конституції України, яка закрі-
плює один з головних обов‘язків держави – утвердження і забезпечення прав і
свобод людини. Право на свободу пересування належать до тих невід‘ємних
прав і свобод людини, що зумовлені її природою та не залежать від наявності
певного статусу особи в державі, а тому має оберігатися законом.
Якщо взяти слово ―закон‖ у контексті статті 33 Конституції України, то
його можна тлумачити у широкому розумінні як законодавчий акт, тобто це всі
обов‘язкові правила, що регулюють поведінку фізичної особи. Проте у сукуп-
ності зі статтею 92 Конституції України, яка конкретизує сфери, що повинні
регулюватися юридичним законом, закон у вузькому значенні є нормативний
правовий акт, який офіційно прийнятий парламентом і має вищу юридичну си-
лу. Залишається нез‘ясованим питання: які наслідки того, що найважливіші су-
спільні відносини, передбачені статтею 92 Конституції України, будуть неви-
значеними. Воно чекає відповіді законодавця або у майбутніх рішеннях Кон-
ституційного Суду України, як і вся 92 стаття Конституції.
1.3. Свобода пересування як об’єкт конституційно-правового регу-
лювання
Свобода пересування у вузькому значенні є конституційно-правовою ка-
тегорією, яка полягає у самостійному виборі фізичною особою варіанту здійс-
нення будь-якого переміщення.
Свобода пересування у широкому розумінні, крім переміщень, охоплює
вільний вибір місця проживання в межах держави, право вільно залишати те-
риторію держави, в тому числі свого громадянства або постійного проживання,
право в будь-який час повертатися до держави свого громадянства.
Функції держави взагалі і державної влади зокрема конституційно лімі-
товані в ім‘я свобод і прав людини та громадянина. Вони, з одного боку, визна-
чені межами державного втручання у сферу свободи пересування особи, які не
можуть бути подолані без ризику втрати державою легітимності, а з другого
порушенням кордонів індивідуальної автономії особи. Це встановлено статтею
19 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примушений
робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх по-
садові особи навпаки зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень
та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто при де-
мократії закон обов‘язковий не лише для підвладних, але і для самої держави в
особі її органів. Гарантуючи свободу пересування, Конституція України визна-
чає обов‘язки щодо її забезпечення.
Тому свобода пересування, зважаючи на конституційний статус, включає
багатопланову юридичну регламентацію, система якої охоплює декілька зрізів:
а) що здійснюється за допомогою власне Конституції України, звичайних
законів, а також підзаконних нормативно-правових актів;
б) що забезпечується індивідуальними актами застосування права;

106. 106
в) що досягається як результат дії усталених правових традицій, звичаїв
тощо.
1.4. Система правових гарантій забезпечення реалізації свободи пере-
сування.
Розглянемо положення Конституції України, які є внутрішньодержавною
складовою інституту правових гарантій свободи пересування. Перш за все слід
вказати на вплив і значення статей, зокрема, 1, 3, 25, 26, 33, 92 Конституції
України як нерозривних елементів конституційного ладу України, спрямованих
на закріплення і реалізацію основних прав і свобод людини та громадянина, в
тому числі в‘їзду на територію України, пересування по території України, виї-
зду за її межі.
На підставі порівняльного аналізу можна визначити особливості вживан-
ня відповідних понять. Наприклад, порядок здійснення права громадян Украї-
ни на вільне залишення території України (право на виїзд з України), повер-
нення в будь-який час до України (в‘їзд в Україну) детально регламентуються
Законом України ―Про порядок виїзду з України і в‘їзду в Україну громадян
України‖ від 21 січня 1994 року, тобто до прийняття Конституції України 1996
року. Застосувавши граматичний спосіб тлумачення із залученням, зокрема,
Нового тлумачного словника української мови, можна дійти висновку, що по-
няття ―залишати‖ та ―виїжджати‖ за змістом мають певні відмінності. Під сло-
вом ―залишати‖ розуміється вирушати звідкись, покидати щось, когось. Слово
―виїжджати‖ (виїздити, виїхати) роз‘яснюється як їхати, відправлятися куди-
небудь з якоюсь метою. Отже, ―виїжджати‖ на відміну від ―залишати‖ передба-
чає і в‘їзд до країни; перше є проявом процесу. Така різниця понять простежу-
ється і за дією в часі. Це стосується також понять ―повернення‖ та ―в‘їзд‖. Та-
ким чином, поняття ―залишення‖ та ―повернення‖, які поширюються на будь-
яку особу, є більш місткими та змістовнішими у порівняні зі звуженими ―виїзд‖
та ―в‘їзд‖, що вживаються у зазначеному Законі, а тому останні потребують
уточнення. До того ж використання цих конституційних понять певним чином
впливає на правовий статус особи.
Практика правового регулювання свідчить, що правильно відображений
обов‘язок держави щодо забезпечення свободи пересування у прийнятих на
основі та у відповідності з Конституцією України законах, інших нормативно-
правових актах, їх адекватна конституційним установленням конкретизація
стосовно особливостей різних галузей права сприяє більш точному регулюван-
ню суспільних відносин, які виникають у сфері свободи пересування. Аналіз
законів України у сфері гарантування свободи пересування людини та грома-
дянина в Україні призвів до висновку, що жоден з них не став предметом розг-
ляду Конституційним Судом України на неконституційність в цілому чи їх
окремих положень. Конституційний Суд України розглянув лише нормативно-
правовий акт Кабінету Міністрів України, безпосередньо пов‘язаний з питан-
нями свободи пересування, — це справу про прописку (Рішення від 14 листо-
пада 2001 року).
Разом з тим за останні роки в Україні покращується система правових га-
рантій забезпечення реалізації права на свободу пересування, спрямовується на
розвиток демократичних принципів утвердження прав і свобод людини та гро-
мадянина. Удосконалення національного законодавства України про свободу
пересування зумовлено реаліями політичної, соціально-економічної тощо ситу-
ації в українському суспільстві, а також стало однією з складових механізму
реалізації положень нової Конституції України та міжнародних договорів про
права людини, стороною яких є Україна.

107. 107
РОЗДІЛ 2.
ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ ЯК ДОКУМЕНТ,
ЩО ПОСВІДЧУЄ ОСОБУ ТА ГАРАНТУЄ СВОБОДУ
ПЕРЕСУВАННЯ
Норми щодо свободи пересування громадянина та вільного вибору місця
проживання громадянина України містяться в Конституції України,1 а щодо
правового статусу паспорта вони конкретизуються в Постанові Верховної Ради
України ―Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про
свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за
кордон‖.2
Відповідно до пункту 1 цієї Постанови, Паспорт громадянина України є
документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство
України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення
банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва
перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України.3
Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при
перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для
виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи
моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і
оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом
Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної
авіації (IKAO, Doc. N 9303).
Паспорт громадянина України (далі — паспорт) видається кожному
громадянинові України паспортною службою органів внутрішніх справ
(далі — паспортна служба) після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або
паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом
Міністрів України. Усі записи в паспорті і відомості про його власника, що
вносяться до нього, виконуються українською і російською мовами. Внесення
додаткової інформації до паспорта може здійснюватися також на вклеюваних
аркушах установленої Міністерством внутрішніх справ України форми.
1 Конституція України. Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомо-
сті Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2 Положення про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт грома-
дянина України для виїзду за кордон: Затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992
року № 2503-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.
3 Положення про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт грома-
дянина України для виїзду за кордон: Затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992
року № 2503-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.

108. 108
Паспортна книжечка (див. рис. 1) являє собою зшиту внакидку нитками
обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16
сторінок.
Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Дер-
жавний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній ча-
стині лицьового боку обкладинки зроблено напис ―Україна‖, нижче — зобра-
ження Державного герба України, під ним — напис ―Паспорт‖.
На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі — зображення
Державного прапора України, нижче — напис ―Паспорт громадянина
України‖.1
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище,
ім‘я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також
вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На
другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав
паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу.
Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка — випуклою сухою печаткою.
Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів
та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання
плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.
1 Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про
паспорт громадянина України для виїзду за кордон: Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року
№ 2503-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.

109. 109
Третя, четверта, п‘ята і шоста сторінки призначені для фотокарток,
додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев‘ята — для особливих
відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника
паспорта, на одинадцятій — шістнадцятій — про реєстрацію постійного місця
проживання громадянина.
На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма
і дев‘ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу
крові і резус-фактор.
На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з
Положення ―Про затвердження положень про паспорт громадянина України,
про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду
за кордон‖. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або
законодавчими актами України, забороняється.
Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються
паспортною службою.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не
обмежується.
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного
віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в
якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником
зазначеного віку, вважається недійсним.1
Бланки паспортів виготовляються на замовлення Міністерства
внутрішніх справ України Головним управлінням по організації виготовлення
цінних паперів і документів суворого обліку Міністерства фінансів України з
високоякісного паперу з використанням спеціального захисту і є документами
суворої звітності.
Таким чином, Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує
особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для
укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій,
оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою
особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України. Наявність у громадянина паспорта входить до системи
нормативно-правових гарантій реалізації права на свободу пересування та ві-
льний вибір місця проживання.
1 Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про
паспорт громадянина України для виїзду за кордон: Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року
№ 2503-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.

110. 110
РОЗДІЛ 3.
ПОНЯТТЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ
ПАСПОРТНОЇ СИСТЕМИ
3.1. Історичний розвиток паспортної системи
Паспортна система — це є сукупність урегульованих правом суспільних
відносин, що виникають переважно між органами внутрішніх справ і громадя-
нами в зв'язку з видачею громадянам паспортів (видів на проживання) і реєст-
раційним обліком громадян за місцем проживання і місцем перебування.1
Головними суб'єктами цих правовідносин є громадяни й органи внутріш-
ніх справ.
Як показують договори Олега й Ігоря, Русь уперше довiдалась про вста-
новленi правила, за допомогою яких держава може оберiгати себе вiд в'їзду не-
бажаних осiб у вiдносинах з Вiзантiєю.
З 1650 р. повсюдно дiяло правило, що росiяни, якi виїжджають за кордон,
повиннi мати спецiальний документ. Так утворилися проїзнi грамоти в iншi
держави - попередники сучасних закордонних паспортiв.
Починаючи з 1763 р. паспорт одержав фiскальне значення, як засiб збору
паспортних податкiв. За паспорт, що видавався термiном на один рiк, потрiбно
було платити 1 руб. 45 коп. - в тi часи це була велика сума, i це приносило дер-
жавi чималий доход.2
У вереснi 1918 р. РНК РСФСР видала Декрет "Про трудовi книжки для
нетрудящих".
На Українi також починалися певнi заходи для вирiшення цих питань. 29
квiтня 1918 р. була прийнята Конституцiя Української Народної Республiки.
Вiдповiдно до неї кожен громадянин УНР i всi, хто проживав на її територiї,
мали право вiльно змiнювати мiсце свого перебування. У Законi «Про тимчасо-
вий державний устрiй України» вiд 29 квiтня 1918 р. передбачалося, що кожен
український козак i громадянин має право вiльно обирати мiсце проживання i
без обмежень виїжджати за межi Української держави.3
27 грудня 1932 р. ВЦВК i РНК СРСР прийняли постанову "Про встанов-
лення єдиної паспортної системи по Союзу РСР i обов'язковiй прописцi пас-
портiв".
У першу чергу паспортна система вводилась у Москвi, Ленiнградi, Хар-
ковi, Києвi, Мiнську, Ростовi, Владивостоцi, Одесi. Вона була спрямована на
стабiлiзацiю суспiльних вiдносин, значно полiпшувала облiк трудових ресурсiв,
сприяла змiцненню правопорядку i законностi.
1 Дегтярьов О.Ф. Інститут прописки: історія становлення. // Науковий вісник Національної академії
внутрішніх справ. – 2005. – № 1. – С. 321.
2 Зінов‘єв М. П. Камені спотікання на шляху паспортної реформи в Україні // Урядовій кур'єр. - 1996. -
3 вересня - С. 4..
3 Балаклицький І. Прописні істини, або дещо про роботу паспортної служби України: /Бесіда з нач. пас-
порт. від. Гол. упр. МВС в м. Києві І. Балаклицьким/ // Іменем закону. - 1995. - 6 жовт. - С. 7.

111. 111
В роки Великої Вiтчизняної вiйни паспортна система дозволила успiшно
провести мобiлiзацiю та вирiшила питання повного i рацiонального викорис-
тання людських ресурсiв на фронтi та в тилу. Завдяки паспортнiй системi пiсля
вiйни за порiвняно короткий термiн мiльйони людей знайшли своїх рiдних,
близьких, знайомих.
Проте паспортну систему за радянських часів істотно обтяжував інститут
прописки, позбавляючи громадян права вільно обирати місце проживання. То-
му, із здобуттям Україною незалежності, у діяльність паспортно-візових орга-
нів було внесено істотні зміни. Перш за все це стосувалося скасування інститу-
ту прописки та запровадження інституту реєстрації місця проживання.
Сьогодні паспортна служба України – це відділи громадянства, імміграції
і реєстрації фізичних осіб. У їх повноваження входять: оформлення паспортів
громадян України, оформлення паспортів для виїзду за кордон (для тимчасово-
го і постійного проживання), розшук неплатників аліментів і державних борж-
ників, реєстрація всіх категорій іноземців (туристів, студентів, іноземних гро-
мадян, що прибули в Україну по службовим чи по приватних справах), оформ-
лення документів на запрошення іноземців для пропуску через державний кор-
дон (у службових чи приватних справах), оформлення дозволу для іноземця на
постійне проживання в Україні (на законних підставах цим правом можуть ко-
ристатися особи, що мають в Україні родичів чи вступили в шлюб), рішення
питань громадянства України, контроль за режимом перебування іноземців в
Україні, у т.ч. притягнення до адміністративної відповідальності за порушення
термінів перебування, заборона в'їзду в Україну при грубих порушеннях і висе-
лення за межі України, екстрадиція злочинців.
3.2. Поняття та задачі паспортної системи України
Зміст права людини на вільний вибір місця проживання полягає в тому,
що громадянам держави гарантується свобода пересування за власним бажан-
ням у межах своєї держави; іншим особам, які перебувають на території Украї-
ни на законних підставах, також гарантується свобода пересування; кожному
гарантується вільний вибір місця проживання; кожному гарантується право ві-
льно залишати територію України; громадянам України належить право в будь-
який час повернутися в Україну.1
Проте існують обставини, при яких необхідно дотримуватись певних
правил для реалізації зазначеного права. Норми, в яких закріплені дані правила,
складають окремий інститут адміністративного права – паспортну систему
України.
Паспортна система являє собою сукупність урегульованих нормами адмі-
ністративного права відносин з приводу видачі, отримання, обліку, здачі та ви-
лучення паспортів, реєстрації та зняття з реєстрації громадян з метою статис-
тичного і персонального обліку населення, забезпечення реалізації суб'єктив-
1 Дегтярьов О.Ф. Паспортна система як спосіб забезпечення права громадян на вільний вибір місця
проживання. // Право України. – 2005. – № 2 – С. 20.

112. 112
них прав і обов'язків громадян, а також охорони громадського порядку і націо-
нальної безпеки.
Щодо завдань, які виконує паспортна система, то головними з них можна
визначити наступні:
а) облік і статистика населення;
б) регулювання внутрішньої міграції;
в) забезпечення реалізації особистих прав та обов'язків громадян Украї-
ни;
г) посилення охорони громадського порядку і забезпечення національної
безпеки.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власни-
ка та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання ци-
вільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень
іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території
України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.1
Процес реалізації того чи іншого права громадянина складається, як пра-
вило, з двох стадій:
а) волевиявлення громадянина;
б) офіційної реакції на це волевиявлення з боку уповноваженого органа
виконавчої влади (посадової особи).
Можна дійти висновку, що зміст адміністративно-правових гарантій по-
лягає в наявності адміністративно-правових засобів, за допомогою яких забез-
печується право вільного вибору місця проживання. Серед цих засобів чільне
місце посідають норми паспортної системи, правові відносини, що виникають
в разі видачі необхідних документів, що засвідчують особу, реєстрацію фізич-
них осіб тощо, акти реалізації норм і правовідносин.
Однією із гарантій є практичне здійснення органами виконавчої влади у
відповідності з законами та підзаконними актами юридичних обов'язків щодо
реалізації прав і свобод громадян, створенню умов для їх реалізації, у разі по-
рушення прав та свобод громадян застосування ними санкцій.
Таким чином, здійснення паспортної системи та контроль органів держа-
вної влади за дотриманням громадянами правил паспортної системи є засобами
забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання.
3.3. Роль та діяльність паспортної служби МВС України при реаліза-
ції права особи на свободу пересування.
Забезпечення прав та свобод громадян України в значимій мірі прихо-
диться на долю органів виконавчої влади. Одне з провідних місць тут належить
Паспортній службі органів внутрішніх справ України. Паспортна служба ор-
11 Положення про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт
громадянина України для виїзду за кордон: Затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня
1992 року № 2503-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.

113. 113
ганів внутрішніх справ є складовою частиною міліції громадської безпеки
системи МВС.
До складу паспортної служби входять:
– управління паспортної, реєстраційної та міграційної роботи МВС;
– управління паспортної, реєстраційної та міграційної роботи головних
управлінь, управлінь МВС у Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі;
– відділи (відділення) паспортної роботи міських (районних) органів
внутрішніх справ.1
Паспортна служба у своїй діяльності керується Конституцією і за-
конами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпоря-
дженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями
Кабінету Міністрів України, відповідними міжнародними договорами
України, Положенням про неї, а також нормативними актами МВС.2
Головними завданнями паспортної служби є:
– реалізація державної політики щодо паспортизації громадян;
– забезпечення видачі громадянам України, які постійно прожива-
ють в Україні, паспорта громадянина України і паспорта громадянина Укра-
їни для виїзду за кордон та проїзного документа дитини;
– організація виконання законодавства з питань громадянства щодо
осіб, які постійно проживають в Україні;
– забезпечення видачі іноземним громадянам і особам без громадян-
ства (іноземці) документів для в'їзду в Україну, перебування на її території та
виїзду за її межі;
– організація контролю за додержанням іноземцями правил перебу-
вання в Україні або транзитного проїзду через її територію;
– підготовка документів для видворення іноземців з України в установ-
леному порядку.3
Паспортна служба відповідно до покладених на неї завдань:
1) організовує в межах компетенції роботу, пов'язану з оформлен-
ням і видачею паспортних та інших документів, реєстрацією та обліком гро-
мадян за обраним ними місцем проживання, здійснює контроль за виконан-
ням громадянами і посадовими особами правил паспортної системи;
2) розглядає клопотання і забезпечує оформлення громадянам України
паспортів для виїзду за кордон і документів іноземцям для відвідування Укра-
їни і виїзду за її межі;
3) забезпечує виконання законодавства про громадянство України,
прийом громадян, оформлення та перевірку заяв і клопотань з питань гро-
1 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, Затверджее Постановою Кабінету
Міністрів України від 14 листопада 2001 року // www.iufodisk.com.
2 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, Затверджее Постановою Кабінету
Міністрів України від 14 листопада 2001 року // www.iufodisk.com.
3 Там само..

114. 114
мадянства і подання їх з висновками до Комісії при Президенті України у
питаннях громадянства, а також вживає заходів до виконання її рішень;
4) організовує в установленому порядку реєстрацію національних
паспортів іноземців, що прибувають в Україну, і контроль за додержанням
ними правил перебування в країні, а також вживає заходів до запобігання їх
порушенням;
5) здійснює інші повноваження згідно з чинним законодавством.
Підрозділи паспортної служби користуються правами, передбаче-
ними Законами України "Про міліцію", "Про громадянство України", "Про
порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", "Про право-
вий статус іноземців, "Про біженців" та іншими актами законодавства, що ре-
гулюють діяльність паспортної системи і питання громадянства. Зокрема, під
час виконання службових обов'язків працівники паспортної служби мають
право:
1) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчу-
ють їх особу, а також інші документи для з'ясування питання щодо додер-
жання правил паспортної системи і вимог законодавства про правовий
статус іноземців в Україні;
2) вживати заходи, передбачені чинним законодавством, до громадян і
посадових осіб, які порушують правила паспортної системи, в'їзду, перебу-
вання і виїзду з України та транзитного проїзду через її територію іноземців;
3) безперешкодно заходити до приміщень підприємств, установ і органі-
зацій незалежно від форм власності (крім дипломатичних представництв і
консульських установ зарубіжних держав) з метою виконання покладених на
паспортну службу завдань;
4) перевіряти додержання чинного законодавства стосовно забезпе-
чення виконання правил паспортної системи і вимог щодо правового стату-
су іноземців в Україні міністерствами і відомствами, підприємствами,
установами та організаціями незалежно від форм власності і вносити пропози-
ції про усунення причин і умов, що сприяють їх порушенням;
5) на підставах, передбачених законодавством, скорочувати термін пе-
ребування іноземців в Україні та готувати висновки про їх видворення тощо.
Безпосереднє керівництво паспортною службою здійснює управління
паспортної, реєстраційної та міграційної роботи МВС, яке є самостійним
структурним підрозділом апарату міністерства. Начальник цього управління
призначається Міністром внутрішніх справ.
Паспортна служба з метою забезпечення покладених на неї завдань вза-
ємодіє з відповідними підрозділами МЗС, Міністерства у справах національ-
ностей, міграції та культів, Мінпраці, Служби безпеки, Держкомкордону,
Держмиткому та інших міністерств і відомств.

115. 115
ВИСНОВКИ
Підводячи підсумок проведеному дослідженню, необхідно відзначити
наступне.
1. Свобода пересування як конституційно-правовий інститут пройшов
довгий еволюційний шлях історичного розвитку, зазнаючи періоди заборони й
дозволу, видозмінюючись та наповнюючись новим змістом в залежності від
політико-правового та соціального рівня розвитку суспільних відносин. Проте
лише у другій половині ХХ століття свобода пересування стала невід‘ємним
правом людини, загальновизнаним принципом міжнародного права та набула
свого закріплення в документах універсального і регіонального характеру.
2. Свобода пересування знайшла своє місце в конституціях та законах ба-
гатьох держав світу. Україна вперше закріпила свободу пересування на консти-
туційному рівні в статті 33 Основного Закону 1996 року, відповідно до якої
кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гаранту-
ється свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно за-
лишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються зако-
ном. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час по-
вернутися в Україну, що є для них абсолютним правом.
Тобто нормативний зміст свободи пересування у сукупності охоплює
окремі елементи:
а) свободу пересування кожного територією України;
б) свободу вільного вибору місця проживання;
в) свободу залишати територію України, а для громадян України — сво-
боду повернення в Україну. Останнє є абсолютним для громадян України і не
поширюється на: осіб без громадянства, які не народилися в Україні, але на за-
конних підставах постійно перебувають в Україні; іноземців, які не народилися
в Україні, але тривалий час на законних підставах перебувають на її території;
осіб (іноземців і осіб без громадянства), які народилися в Україні, але не мають
громадянства України. Доречно зазначити, що національне законодавство
України передбачає мінімум обмежень для здійснення свободи пересування по
території України і на вільний вибір місця проживання на території України.
―Гарантується‖ необхідно розуміти як встановлені законом матеріальні, органі-
заційні, духовні, юридичні умови, що реально спрямовані на здійснення свобо-
ди пересування, виконання обов‘язків людини і громадянина та забезпечення її
охорони від незаконних обмежень і посягань. Матеріальні умови — це стан-
дарт економічного забезпечення свободи пересування для кожного. Організа-
ційні — наявність системи органів і посадових осіб — державної влади і місце-
вого самоврядування — метою яких є забезпечення і охорона свободи пересу-
вання, сумлінного виконання ними своїх обов‘язків. Духовні або ідеологічні
умови пов‘язані з правильним усвідомленням і відношенням в суспільстві до
свободи пересування.

116. 116
3. Свобода пересування, зважаючи на конституційний статус, потребує
багатопланової юридичної регламентації. Система такої регламентації охоплює
декілька зрізів і:
а) здійснюється за допомогою власне Конституції України, законів, а та-
кож підзаконних нормативно-правових актів;
б) забезпечується індивідуальними (правозастосувальними) актами;
в) досягається як результат дії усталених правових традицій, звичаїв то-
що.
4. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу
власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для
укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій,
оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою
особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України. Наявність у громадянина паспорта входить до системи
нормативно-правових гарантій реалізації права на свободу пересування та ві-
льний вибір місця проживання.
5. Зміст права на вільний вибір місця проживання полягає в забезпеченні
волевиявлення громадян на зміну місця проживання в межах держави і вільно
залишати Україну та в будь-який час повернутися до неї. Інші фізичні особи,
що на законних підставах перебувають в Україні мають право вибору місця
проживання на її території.
6. Паспортна система, а також контроль компетентних органів державної
влади за дотриманням її правил громадянами та посадовими особами підпри-
ємств установ організацій незалежно від форм власності є засобом забезпечен-
ня права громадян на вільний вибір місця проживання. По-перше, видача пас-
портів, реєстрація фізичних осіб, дозволяє вести статистичний і персональний
облік населення. По-друге, паспортна система служить цілями реалізації гро-
мадянами прав та обов'язків перед суспільством і державою. Нарешті, метою
паспортної системи є посилення охорони громадського порядку і забезпечення
національної безпеки.
7. Паспортна система являє собою сукупність урегульованих нормами
адміністративного права відносин з приводу видачі, отримання, обліку, здачі та
вилучення паспортів, реєстрації та зняття з реєстрації громадян з метою статис-
тичного і персонального обліку населення, забезпечення реалізації суб'єктив-
них прав і обов'язків громадян, а також охорони громадського порядку і націо-
нальної безпеки.
8. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу влас-
ника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання
цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення дору-
чень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на терито-
рії України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
9. Головними завданнями, що їх виконує паспортна система, є облік і
статистика населення; регулювання внутрішньої міграції; забезпечення реалі-

117. 117
зації особистих прав та обов'язків громадян України; посилення охорони гро-
мадського порядку і забезпечення національної безпеки.
10. Адміністративно-правовими гарантіями забезпечення права на віль-
ний вибір місця проживання є наявність адміністративно-правових засобів, та-
ких як норми цієї галузі права, що складають інститут паспортної системи, ад-
міністративно-правові відносини, акти їх реалізації. Однією з цих гарантій є
діяльність органів виконавчої влади із забезпечення правил паспортної систе-
ми.
11. Правовий інститут паспортної системи сьогодні потребує удоскона-
лення та оновлення. Зокрема, це стосується змісту правових норм, що регулю-
ють реєстрацію фізичних осіб, оскільки в них мають місце залишки регресив-
ного засобу регулювання переміщення населення – прописки громадян.

118. 118
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України. Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.
141.
2. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні:
Закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV // Відомості Верховної Ради
України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
3. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 4 По-
ложення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого по-
становою Кабінету Міністрів України (справа щодо прописки) від 14 листопада
2001 року Справа № 1-31/2001 327 // www.iufodisk.com.
4. Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про
свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за
кордон: Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-
XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.
5. Про створення Державної інформаційної системи реєстраційного облі-
ку фізичних осіб та їх документування: Постанова Кабінету Міністрів України
від 15 березня 2006 р. № 327 // www.iufodisk.com.
6. Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця
проживання в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня
2004 р. № 985 // www.iufodisk.com.
7. Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, ім-
міграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від
14 червня 2002 р. № 844 // www.iufodisk.com.
8. Балаклицький І. Прописні істини, або дещо про роботу паспортної
служби України: /Бесіда з нач. паспорт. від. Гол. упр. МВС в м. Києві І. Балак-
лицьким/ // Іменем закону. - 1995. - 6 жовт. - С. 7.
9. Васильев М., Піджаренко О. Паспорт для громадянина чи навпаки? //
Юридичний вісник України. - 1996. - 11-18 лип. - С. 1-2.
10. Дегтярьов О.Ф. Паспортна система як спосіб забезпечення права гро-
мадян на вільний вибір місця проживання. // Право України. – 2005. – № 2 – С.
20-23.
11. Дегтярьов О.Ф. Інститут прописки: історія становлення. // Науковий
вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2005. – № 1. – С. 321-328.
12. Дегтярьов О.Ф. Порівняльно-правовий аналіз термінів «місце прожи-
вання» і «місце реєстрації». // Науковий вісник Національної академії внутріш-
ніх справ. – 2005. – № 3. – с. 78-83.
13. Дегтярьов О.Ф. Забезпечення органами внутрішніх справ правил пас-
портної системи як гарантія права громадян на свободу пересування. // Право
України. – 2005. – № 11 – с. 36-39.

119. 119
14. Затверджено правила оформлення паспортів (Кабінет міністрів Укра-
їни затв. Правила оформлення і видачі паспортів для виїзду за кордон і проїз-
них документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення) // Урядовий
кур'єр. - 1995. - 11 квітня. - С. 2.
15. Захандревич М. "Паспортна служба в нашій країні буде ліквідована.
Але спочатку її необхідно зміцнити" // Іменем закону. - 1994. - 21 січня - С. 7.
16. Зінов‘єв М. П. Камені спотікання на шляху паспортної реформи в
Україні // Урядовій кур'єр. - 1996. - 3 вересня - С. 4.
17. Нові паспорти громадян України // Голос України. - 1994. - 12 січня -
С. 2.
18. Харахандюк Г. Порушення паспортних правил сприяє... безробіттю
(Адміністр. штрафи за порушення павпорт. правил) // Іменем закону. - 1995. - 1
вересня - С. 5.

120. 120
ВІДДІЛ ОСВІТИ СУВОРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ
АДМІНІСТРАЦІЇ М. ОДЕСИ
Районний конкурс-захист учнівських науково-дослідницьких робіт
з правознавства
Секція № 3
«Булінг: підліткове насильство в школі‖
2012 – 2013 навчальний рік
Доповідь на тему:
«БУЛІНГ: СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЯВИЩА».
Призове місце на Районному конкурсі-захисті учнівських науково-
дослідницьких робіт
з правознавства
Підготував:
учень 10-АМ класу Довгий Микита
ОНВК №24 Суворовського району
Керівник: Ночка Ольга Іванівна,
учитель історії та правознавства
м. Одеса – 2013

121. 121
Сьогодні проблема насильства в школах постає дуже гостро, що підтвер-
джується численними спробами запобігання цьому явищу. Шкільне насильст-
во, яке отримало назву ―булінг‖ найбільш поширене Америці, європейських та
інших країнах (дослідження проведені в Норвегії, Англії, Ірландії, Нідерлан-
дах, Португалії, Австралії, Японії, Бразилії, Канаді).
Проблему булінгу почали досліджувати зовсім недавно, у 60–70-х роках
ХХ ст., коли суспільство замислилося над існуванням зв‘язку між явищами де-
віантної та агресивної поведінки в соціумі та тим, як людина виховується, зрос-
тає та навчається протягом шкільних років, та почало усвідомлювати важли-
вість вивчення причин та наслідків цього явища, щоб в результаті мати важелі
впливу та контролю над ситуацією. Булінг можна вважати першим кроком до
справжнього насильства та злочинної поведінки, що доводять дослідження.
1. Поняття булінгу
Булінг (від англ to bully — задиратися, знущатися, змушувати погрозами)
— повторювані, свідомі, навмисні та обдумані дії з наміром нашкодити, викли-
кати страх шляхом погрози подальшою агресією. Усі дії, попри їх різноманіття,
мають спільні риси:
1) дисбаланс влади, тобто кривдник та жертва обов‘язково різні за соціа-
льним статусом, фізичною чи психологічною адаптованістю до середовища,
різної статі, раси, релігії, сексуальної орієнтації тощо;
2) намір нашкодити, тобто кривдник навмисно викликає емоційний або
фізичний біль у потерпілого, насолоджується спостерігаючи;
3) погроза подальшої агресії, тобто кривдник і жертва розуміють, що це
не перший і не останній випадок знущання. Інше визначення робить акцент на
тому, що булінг — це своєрідна захисна реакція на дисфункціональне середо-
вище, заснована на бажанні «вижити», зайняти своє місце. Таким визначенням
пояснюється природа цього явища.
Суть булінгу вбачають не в самій агресії або злості кривдника, а в пре-
зирстві, зневазі — сильному почутті відрази до покірливого, того, хто ніби не
заслуговує на повагу. Це дозволяє кривдникам шкодити без почуття провини,
співчуття чи емпатії. Кривдник надає собі привілеї домінантності, контролю,
права виключення та ізоляції жертв. Під поняття «булінг» не підпадають бра-
терське суперництво серед однолітків або імпульсивні агресивні дії потерпілих
у відповідь на напад кривдника, які за суттю є спонтанні, недискримінаційні та
з невизначеною жертвою. З іншого боку, булінг не включає кримінальні дії, які
починалися як конфлікт та розвинулися, тобто серйозне фізичне насильство,
погрози такого насильства, напади зі зброєю, вандалізм та інше не є булінгом.
Також значну роль у процесі булінгу відіграють спостерігачі, яких за до-
слідженнями 88% від усіх дітей: частина з них долучається до кривдника, інша,

122. 122
аудиторія, підбурює його до подальшого знущання, і лише від 10 до 20% нама-
гаються якось допомогти, коли над кимось знущаються. Потерпілий не здатен
ефективно захищати себе, тому певною мірою беззахисний перед кривдником
або їх групою. Кривдник не припиняє свої дії після того, коли йому так ска-
жуть батьки чи вчителі, він наступного разу просто «не попадеться на гарячо-
му».
2. Особливості явища
Можна виділити наступні особливості явища булінгу:
• Частіше відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих менший
або відсутній, — їдальні, коридори, сходи, вбиральні, спортивні майданчики;
частіше відбувається в школах, ніж по дорозі в школу чи з неї;
• Кривдники та жертви зазвичай одного віку, однак 30% жертв зазнача-
ють, що кривдники були дорослішими за них, а 10% — молодшими, що підтве-
рджує принцип різниці влади;
• Кривдники-хлопці частіше застосовують фізичну агресію, а дівчата —
дражняться, поширюють чутки, ізолюють, ігнорують та виключають жертву;
• До хлопців частіше, ніж до дівчат, застосовується як прямий (вербаль-
ний, фізичний), так і непрямий (соціальний) булінг;
• Половина випадків знущання відбувається «один-на-один», у решті
кривдниками виступає вже група дітей;
• Знущання найбільш поширені в початковій та середній школі (більше
прямого знущання — вербального, фізичного), рідше — у старшій школі, од-
нак з дорослішанням булінг набуває більш прихованого характеру (булінг з бо-
ку хлопців помітно зменшується з настанням 15 років, у дівчат — після 14 ро-
ків);
• У школах з охоронцями порядку значного зниження булінгу порівняно
з тими, де такого нагляду немає, не помічено;
• Школи в непривілейованих районах, школи й класи з учнями з поведі-
нковими, емоційними, навчальними проблемами мають більше випадків булін-
гу (хоча деякі дослідження спростовують зв‘язок між рівнем булінгу та соціое-
кономічним статусом сім‘ї або урбанізацією місця проживання).
Важливим для розуміння явища булінгу серед дітей є визначення їхніх
соціальних цілей. Дослідження виявили, що для хлопців переважають моти-
ви фізичної домінантності, тому вони застосовують фізичні та вербальні на-
пади, що потенційно шкодить почуттю гідності іншої людини. Дівчата замість
домінантності більше фокусуються на стосунках, для них є важливим до-
сягнення близьких, інтимних взаємин з іншими.

123. 123
3. Види булінгу
Види булінгу можна об‘єднати в групи вербального, фізичного та емо-
ційного (соціального) знущання, які часто поєднуються для більш сильного
впливу. 70% знущань відбуваються вербально: принизливі обзивання, дошку-
ляння, жорстока критика, плямування репутації, висміювання, агресивні заува-
ження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих об-
винувачень, ворожих чуток та пліток. На жаль, кривдник часто залишається
непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для
«об‘єкта» приниження.
Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини ви-
падків булінгу (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження
та знищення одягу та особистих речей жертви, а також погляди, жести, образ-
ливі рухи тіла та міміки обличчя).
Найскладніше зовні помітити емоційне (соціальне) знущання — система-
тичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції,
уникання, виключення. Жертви можуть і не знати про чутки, що про них хо-
дять, однак страждати від їх наслідків. Ці методи частіше використовуються
дівчатами для навмисного відчуження жертви або руйнування дружніх стосун-
ків. Маніпуляції, залякування, шантаж — це та зброя, яку застосовують до жер-
тви з метою її соціального виключення. Кривдник витрачає багато енергії для
підтримки своєї позиції, статусу, влади, контролю і ніяк не для побудови друж-
ніх стосунків.
Підліткове середовище поділене на певні групи з різним соціальним ста-
тусом, тому гарним прикладом може бути те, як жертву змушують виконувати
певні дії для «приєднання» до групи. Це певні ритуали посвячення до групи,
часто вони означають перехід від дитинства до дорослості, для якого сучасна
підліткова культура ще не виробила відповідних непринизливих правил пове-
дінки. Також часто у спортивних чи інших секціях намір нашкодити та прини-
зити опонентів тощо може бути відповідальністю «рольових» гравців. Так, сто-
совно приєднання до спортивних команд, музичних, театральних гуртків, до
інтелектуальних клубів учнями старшої школи 48% дітей зазначають, що під-
давалися хейзінгу (від англ. hazing — злісно насміхатися над новачками), 29%
— здійснили потенційно злочинні дії.
Необхідно окремо виділити знущання на сексуальному та расистському
підґрунті. Як свідчать дослідження, 85% дівчат та 76% хлопців зазнають сексу-
ального булінгу. Він стосується процесу статевого дозрівання (випередження
чи запізнення), сексуальної орієнтації тощо та фактично поєднує в собі всі види
булінгу: вербальні (погрози сексуального насильства, жарти, принизливі коме-
нтарі щодо сексуальної активності жертви), фізичні (торкання, обійми сексуа-
льного характеру, смикання нижньої білизни, сексуальні напади) та емоційні

124. 124
приниження (поширення чуток, написання поміток сексуального характеру,
наприклад, в роздягальнях, вульгарні жести та «сканування» тіла). Принижен-
ня, пов‘язані з расою чи національністю, існують в кліматі наявної дискриміна-
ції групи людей, де відмінності сприймаються негативно, а принципи гуманної
толерантної поведінки не вітаються. Спочатку в дітей виникають стереотипи,
узагальнені уявлення щодо груп з певними особливостями, потім розвивається
почуття щодо них — упередження, а далі — дискримінація, безпосередня дія,
яка принижуватиме того, стосовно кого існують стереотипи та упередження.
Так, 25% жертв булінгу зазначають, що зазнавали утисків саме через расу чи
релігію.
Інтернет та сучасні технології — вільний простір для кібер-булінгу. Діти
створюють веб-сторінки та сайти, де можуть вільно спілкуватися, коментувати,
ображаючи інших, поширювати плітки, фотографії особистого характеру та
іншу інформацію; також кривдники відсилають електронні листи та повідом-
лення своїм жертвам, у яких їх всіляко принижують. У такому просторі не іс-
нує жодних захисних для жертви бар‘єрів — ані часових, ані просторових, то-
му швидко, лише натисканням кнопки, образлива інформація поширюється се-
ред тисяч людей. Дослідники встановили, що кожна сімнадцята дитина у віці
10–17 років зазнає знущань через Інтернет, причому близько однієї третини з
цього числа вважають такі інциденти надзвичайно образливими та принизли-
вими.
Таким чином, булінг — повторювані, свідомі, навмисні та обдумані дії з
наміром нашкодити, викликати страх шляхом погрози подальшою агресією.
Суть булінгу вбачають не в самій агресії або злості кривдника, а в презирстві,
зневазі — сильному почутті відрази до покірливого, того, хто ніби не заслуго-
вує на повагу. Це дозволяє кривдникам шкодити без почуття провини, спів-
чуття чи емпатії. Дослідники звертають увагу на вікові та гендерні відмінності
процесу, особливості належності підлітків до групи, а також розрізняють вер-
бальне, фізичне та емоційне приниження.

125. 125
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України. Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.
141.
2. Про попередження насильства в сім‘ї: Закон України від 15 листопада
2001 року № 2789-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. -
Ст. 70.
3. Богуславська А. Насильство у школі // Україна молода. – 24.04.2007.
— [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/ num-ber/
904/171/32933/
4. Служба социального обеспечения в сфере образования. Буллинг. —
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.education-support.
org.uk/russian/parents/education-welfare-service/bullying/
5. Зиновьева Н. О., Михайлова Н. Ф. Психология и психотерапия наси-
лия. Ребенок в кризисной ситуации. — СПб.: Речь, 2003 — 248 с.
6. Кон И.С. Что такое буллинг и как с ним бороться? |// Семья и школа. –
2006. – № 11. – С. 15–18. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.neuro. net.ru/sexology/info178.html.

126. 126
ВІДДІЛ ОСВІТИ СУВОРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ
АДМІНІСТРАЦІЇ М. ОДЕСИ
Районний конкурс-захист учнівських науково-дослідницьких робіт
з правознавства
Секція № 2
«Теоретичні засади сутності насильства‖
2012 – 2013 навчальний рік
Доповідь на тему:
«ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї, В
ЯКІЙ ЧИНИТЬСЯ НАСИЛЬСТВО»
Третє місце на Районному конкурсі захисту
учнівських науково-дослідницьких робіт
з правознавства
Підготувала: Червенкова Ліля
учениця 9-БМ класу
ОНВК №24 Суворовського району
Керівник: Ночка Ольга Іванівна,
учитель історії та правознавства
м. Одеса – 2013

127. 127
Насильство над дітьми в сім‘ї відбувається у всіх секторах суспільства,
незалежно від релігії, раси, сексуальних вподобань, професійного та освітнього
рівня. Особи, які чинять насильство, намагаються одержати владу та контроль
над їхніми близькими партнерами. Влада набирає вигляду стратегічної образ-
ливої тактики (фізична, сексуальна, вербальна, емоційна), що забезпечує поси-
лення контролю. Коли образа переходить межу і перетворюється на насиль-
ство, все може розпочатися з порівняно незначних проявів. Коли насильство
повторюється, воно стає все жорстокішим та цілеспрямованим. Особи, які чи-
нять насильство, не «втрачають контроль», а застосовують насильство для кон-
тролювання та одержання влади над жертвою.
Чому кривдник чинить насильство:
1. Суспільство каже, що це нормально – занадто довго суспільство мири-
лося з насильством у сім‘ях та не притягувало кривдників до відповідальності
за насильство.
2. Це працює – тероризована насильством жертва буде казати чи робити
усе, щоб вижити.
3. Це вибір – кривдник вирішує чинити насильство для підтримання вла-
ди та контролю над жертвою. Так само, як і кривдник, кожна людина має про-
блеми, злиться та страждає від стресу, однак не кожна вирішує чинити насиль-
ство.
4. Контроль – кривдник бажає одержати повний контроль над жертвою
та сім‘єю, і може застосовувати у поєднанні насильство та образливу тактику
для одержання і підтримки контролю.
5. Вивчена поведінка – така поведінка «вивчається» з дитинства, від вла-
сних батьків, від однолітків, школи, спорту та медіа.
Колесо влади та контролю, наведене на малюнку 1, описує звичайну так-
тику, яку кривдники використовують з метою контролювання їхніх жертв, пра-
цівників правоохоронних органів та інших осіб. На ньому проілюстровані ме-
ханізми, вплив та логіка, що використовуються з метою обґрунтування
насильницької та домінантної поведінки. Також воно відображає «моментальні
знімки» насильницької техніки: фізичне та сексуальне насильство, емоційна
образа, залякування, погрози, економічне насильство, використання чоловічої
переваги, спроби ізолювати жертв та маніпулювання і знущання над дітьми.
Хоча багато актів психологічного та емоційного насильства не пов‘язані
конкретно з порушенням норм, це допомагає особам, які чинять насильство,
встановити контроль. Контроль часто підсилюється фізичним та сексуальним
насильством.

128. 128
Мал. 1. Колесо влади та контролю при застосуванні насильства.

129. 129
Мал. 2. Цикл насильства.
Цикл насильства (малюнок 2):
1. Напруження зростає - Потреба кривдника у владі та контролі лежить в
основі злості та обвинувачення за будь-яке напруження у стосунках. Коли на-
пруження зростає, жертва почувається так, ніби «ходить по голках».
2. Вибух - Злочинець показує силу та встановлює контроль над ситуаці-
єю, результатом цієї ситуації та його/її партнером шляхом застосування наси-
льницьких методів. Особа, яка чинить насильство, свідомо вирішує його чини-
ти.
3. Любов і каяття - Особа, яка чинить насильство, вдається до романти-
чного примирення, вибачається та обіцяє змінитися, користуючись зніяковіліс-
тю та страхом, що був спричинений насильством.
Цикл кривдника:

130. 130
1. Образа – Особа, яка чинить насильство, показує владу та контроль че-
рез образливі методи.
2. Провина та страх репресій – Особа, яка чинить насильство, боїться бу-
ти «спійманою» або що жертва буде намагатися помститися.
3. Раціоналізація – Кривдник переконує жертву, що вона винна у насиль-
стві, ігноруючи будь-яку особисту відповідальність
4. Нормальна поведінка – Кривдник поводиться так, ніби нічого не тра-
пилося. Зазвичай жертва змушена приховувати правду внаслідок маніпуляції
чи обвинувачування.
5. Планування та фантазування – Фантазії про колишні та майбутні на-
сильства підкріплюють злість кривдника, що призводить до активного плану-
вання іншого епізоду.
6. Складання плану – Кривдник створює та контролюватиме ситуації, у
яких жертва не матиме вибору і буде змушена діяти у спосіб, який «обґрунтує»
насильство.
Бачення ситуації особою, яка чинить насильство:
«Я не роблю нічого неправильного, якщо і роблю, то мене не спіймають,
якщо спіймають, то я виправдаюсь.»
«Якщо будуть наслідки, вони будуть незначними.»
Нижчезазначене не вважається виправданням для домашнього
насильства:
1. Хвороба – Лише незначний відсоток (менше 5%) насильства, що сто-
сується близьких осіб, спричинений поведінкою внаслідок хвороби.
2. Генетика – Насильство в сім‘ї є поведінкою, що виникає внаслідок
спостереження та посилення. Це не спричинено генетично.
Алкоголь та наркотики – Такий елемент може бути присутнім у багатьох
ситуаціях насильства в сім‘ї, але алкоголь не змушує будь-кого ставати жорс-
токим. Алкоголь може зробити з жорстокої людини ще жорстокішу. Особи, які
чинять насильство, часто посилаються на алкоголь для виправдання своєї жор-
стокості.
4. «Неконтрольована» поведінка – Насильство контролюється та зазви-
чай спрямоване лише проти членів сім‘ї. Особи, які чинять насильство, обира-
ють тих, над ким будуть знущатися, що вони робитимуть чи не робитимуть з
жертвою та де і коли вони завдадуть удару. Таке прийняття рішення підтвер-
джує, що кривдники все ж таки контролюють власну насильницьку поведінку.
5. Злість:
а). Деякі епізоди, що пов‘язані з побиттям, трапляються, коли особа, яка
чинить насильство, не заряджена емоційно або зла, та деякі трапляються, коли
особа, яка чинить насильство, дуже сильно заряджена емоційно.
б). Особи, які чинять насильство, обирають насильство або іншу тактику
для контролю, наприклад, прояв гніву для одержання того, що вони хочуть, або
того, на що вони впевнені, що мають право. Джерелом жорстокості є не злість,
а швидше потреба кривдника одержати контроль.

131. 131
6. Стрес – Усі страждають від стресу (наприклад, робота, конфлікти у
стосунках, хвороба, гроші тощо), однак стрес не змушує людей бути жорсто-
кими. Багато епізодів насильства в сім‘ї трапляється, коли кривдник не заря-
джений емоційно або не знаходиться у стресі. Насильство – це вибір, який ро-
бить кривдник.
7. Поведінка жертви та проблеми у стосунках – Врахування стосунків
або поведінки жертви для пояснення насильства в сім‘ї ставить наголос не на
дії особи, яка чинить насильство та відповідальна за нього.
Жертва насильства в сім‘ї – член сім‘ї, який постраждав від фізичного,
сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена
сім‘ї.
Жертвою насильства є будь-який член сім‘ї, якому діями іншого члена
цієї сім‘ї спричинена матеріальна або нематеріальна шкода, тобто порушені
його конституційні права і свободи.
Як свідчить статистика органів внутрішніх справ, близько 80–85% потер-
пілих від насильства в сім‘ї є жінки.
Можна перерахувати наступні причини того, чому жінки, які мають дітей
та потерпають від подружнього насильства, не розривають шлюб з кривдни-
ком:
– відсутність (або впевненість у відсутності) альтернатив у сфері працев-
лаштування та джерел надходження фінансів (часто всі грошові надходження
знаходяться під контролем чоловіка). Ця проблема є особливо значущою для
жінок із дітьми;
– відсутність житла або іншого помешкання, куди жінка могла б переїха-
ти та забрати своїх дітей;
– соціальні, культурні та сімейні традиції, які декларують шлюб найви-
щою цінністю та закликають до збереження родини за будь-яку ціну;
– наявність людей, які переконують жінку (або підтримують в неї впев-
неність) в тому, що вона сама винна в насильстві, і що вона може зупинити йо-
го, повністю підкорившись вимогам партнера;
– іммобілізація в результаті психологічної та/або фізичної травми (трав-
мовані особи часто не можуть мобілізувати власні ресурси, необхідні для при-
пинення деструктивних шлюбних стосунків і початку нового життя для себе і
своїх дітей, особливо безпосередньо після травмування).
Кожна дитина має право на фізичну та особисту недоторканість та захист
від усіх форм насильства. Діти як людські істоти мають повне право користува-
тися усіма правами, що їх гарантують різноманітні міжнародні угоди з прав
людини, які походять з Загальної декларації прав людини. Діти також мають
право на захист, яке закріплено в міжнародних правових інструментах,
пов‘язаних з міжнародним кримінальним, гуманітарним та трудовим правом.
Загальносоціальне попередження здійснюється державою у вигляді дія-
льності її органів по контролю за додержанням прав і свобод особи. Напри-
клад, однією з функцій прокуратури України є загальний нагляд за додержан-
ням законодавства, у тому числі з попередження насильства в сім‘ї. Закріплен-

132. 132
ня в законодавстві відповідальності за сімейне насильство є реалізацією преве-
нтивної функції даної галузі права.
Попередження насильства в сім‘ї може здійснюватись і суспільством. Та-
ким прикладом є діяльність громадських правозахисних організацій, політич-
них партій тощо.
Спеціальне попередження є загальною назвою сукупності різноманітних
конкретних заходів одноразового чи тривалого характеру, що мають за мету:
– скоротити кількість проявів насильства в сім‘ї; – послабити сімейне
неблагополуччя;
– не допустити вчинення фізичного, сексуального, психологічного і еко-
номічного насильства або припинити вже почате насильство.
Спеціальне попередження може виявлятися у винесенні захисного при-
пису, поставленні особи на профілактичний облік, винесенні офіційного попе-
редження про неприпустимість вчинення насильства в сім‘ї, направленні крив-
дника на проходження корекційної програми.
Спеціальні заходи залежно від моменту їх здійснення поділяються на за-
ходи профілактики і заходи припинення.
Заходи профілактики насильства в сім‘ї спрямовані на завчасне виявлен-
ня сімей, де існує загроза виникнення насильства, відвернення причин і умов,
що сприяють його скоєнню, або обмеження їх впливу, а якщо можливо, то й їх
усунення та створення достатнього захисту від насильницьких посягань для
кожного члена сім‘ї.
Заходи з припинення насильства в сім‘ї – це оперативні заходи, спрямо-
вані на фізичне переривання початого насильства. Заходи припинення застосо-
вуються в критичних ситуаціях, коли життю і здоров‘ю жертви насильства в
сім‘ї загрожує небезпека. Здійснення цих заходів вимагає від представників
спеціально уповноважених органів і установ з попередження насильства в сім‘ї
мати відповідну фізичну і психологічну підготовку та необхідні навички пере-
ривання такого насильства (тактика проведення діалогу з кривдником, надання
первинної допомоги жертві насильства та ін.). Ці заходи передбачені Розділом
III Закону України «Про попередження насильства в сім‘ї», а навички вироб-
ляються практикою і навчанням.
Принциповим моментом є те, що заходи з попередження насильства в
сім‘ї мають здійснюватись і у тих випадках, коли діяння кривдника кваліфіку-
ється як адміністративне правопорушення чи злочин.
У випадках, коли має місце склад правопорушення, одночасно із захода-
ми з попередження насильства в сім‘ї застосовуються заходи юридичної відпо-
відальності: адміністративної, цивільної чи кримінальної, в залежності від тяж-
кості вчиненого, за вчинення насильства в сім‘ї.
Доповідь закінчено. Дякую за увагу.

133. 133
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України. Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.
141.
2. Про попередження насильства в сім‘ї: Закон України від 15 листопада
2001 року № 2789-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. -
Ст. 70.
3. Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Мініс-
терства внутрішніх справ України: Затверджене Наказом Міністерства внутрі-
шніх справ України від 20.10.2003 № 1212 // www.infodisk.com.
4. Про затвердження Інструкції про порядок узяття на профілактичний
облік та порядок зняття з профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство
в сім‘ї: Наказ МВС України від 9 квітня 2002р. №329 // Закон і бізнес. – 2002. –
18 травня (№14). – С. 8 – 9.
5. Методичні рекомендації щодо організації роботи дільничних інспекто-
рів міліції з протидії насильству в сім‘ї / Укладачі: Запорожцев А.В., Брижик
В.О., Мусієнко О.М., Заброда Д.Г., Басиста І.В. – Київ, 2010. – 172 с.
6. Боднар А.Я., Павленко С.С. Деякі аспекти вивчення проблеми насильс-
тва в сім'ї на сучасному етапі // Наукові записки НаУКМА.— 2008. Т. 84. Педа-
гогічні, психологічні науки та соціальна робота.- С 69-72.
7. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л. Соціально-психологічні аспекти про-
блем насильства. - К., 2003. - 337 с.
8. Насилие в семье: особенности психологической реабилитации. -СПб.:
Речь, 2004. - 153 с.

134. 134
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
Конкурс творчих робіт на краще знання учнями історії створення
та правил використання місцевої символіки
РЕФЕРАТ-ПРОЕКТ
«ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ
МІСЦЕВОЇ СИМВОЛІКИ».
Перше місце на районному турі Конкурсу творчих робіт
на краще знання учнями історії створення
та правил використання місцевої символіки
Перше місце у місті
Роботу виконала: учениця 9-ВМ класу
ОНВК №24 Суворовського району
Стратієнко Хрестина
Керівник: Ночка Ольга Іванівна,
Одеса – 2013

135. 135
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………
1. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ МІСЦЕВОЇ СИМВОЛІКИ…………
2. ВИКОРИСТАННЯ МІСЦЕВОЇ СИМВОЛІКИ………………..
2.1. Загальні засади……………………………………………….
2.2. Використання символіки без комерційної мети……………
2.3. Використання місцевої символіки з комерційною метою….
ВИСНОВКИ………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………

136. 136
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми проекту.
Виховання любові і пошани до державної символіки, ритуалів суверен-
ної України та рідного міста посідає одне з чільних місць у системі гро-
мадянського, зокрема патріотичного, виховання. Державна та місцева символі-
ка покликана формувати громадянську гідність, патріотичні почуття і впевне-
ність молоді у майбутньому своєї держави. У будь-яких закладах переваж-
ної більшості демократичних країн світу повагу до державних символів
введено у ранг пріоритетних елементів громадянського виховання[3].
Визначення та опис державних символів України подано у ст. 20 Консти-
туції України [1], а місцевих символів – у Статуті м. Одеси [4].
Національні та місцеві символи – це свідчення високого духу народу, йо-
го історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації.
Вони покликані послужити надійною основою формування громадянських
рис особистості, її патріотизму, національної свідомості, активної життєвої
позиції. Метою використання державних символів є формування почуття
свідомого громадянина, здатного захищати її незалежність, готового взяти
на себе відповідальність за добробут і безпеку своєї родини, народу.
Мета проекту.
Метою даного проекту є вивчення історичних та правових засад розробки
та використання місцевої символіки.

137. 137
1. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ МІСЦЕВОЇ СИМВОЛІКИ
Південна Пальмира з моменту свого заснування мала власну символіку –
герб й прапор, зображення яких знайомі кожному одеситу. Герб Одеси нероз-
ривно поєднаний з історією «перлини біля моря», але його сучасний вигляд,
знайомий більшості городян, він отримав не одразу. Мінялася історична ситуа-
ція, мінялася ідеологія, і разом з ними мінявся і герб Одеси – або цілком, чи
заміні підлягали лише його окремі елементи.
Червоний колір у складі герба м. Одеси, що у старовину називали словом
«червлень», є символом мужності і хоробрості, великодушності і безстрашнос-
ті, вогню і любові, пристрасті і теплоти, а також життєдайних сил[6, 17]. Білий
або сріблястий кольори асоціюються із символами невинності і чистоти, надій-
ності і вірності, доброти. Золотаво-жовтий колір або червлене золото асоцію-
ється із Сонцем, енергією, силою і багатством, процвітанням і стійкістю.
Головний елемент одеської символіки – срібний якір-кішка, що став сим-
волом Південної Пальмири ще в 1798 році і з тих пір став геральдичною емб-
лемою «перлини біля моря» [8, 1]. Якір як символ Одеси був заснований безпо-
середньо імператором Павлом I, і з тих пір є незмінним символом міста, пере-
даючись в колишньому вигляді з покоління в покоління.
Незвичайний галерний якір у якості геральдичного моносимволу, зафік-
сував найважливішу віху в історії Південної Пальмири – найважливішого пор-
тового міста в Російській імперії. У 1794 році, ще в часи царювання Катерини
II, був підписаний рескрипт про створення гребного флоту, яким тоді керував
Чорноморський віце-адмірал Дерібас.
Крім найдавнішого символу мореплавців, що ще з найдавніших часів
здійснювали плавання уздовж берегів сучасної Одеської затоки, якір має най-
важливіше значення у світовій геральдиці. Ще серед моряків якір зі стародав-
ності вважався одним із символів порятунку, саме він надавав морякам надію в
складній ситуації. Сріблиста тинктура асоціюється з чистотою думки, червоний
колір поверхні герба нагадує про довгу й криваву боротьбу, що у ті роки велася
при завоюванні нового краю, який став виходом до просторів Чорного моря.
Зірку Міста-Героя післявоєнна Одеса одержала за героїзм і мужність, що
її жителі виявили в лихоліття Великої Вітчизняної війни. Даний символ в істо-
рії Одеси був офіційно закріплений лише в 1965 році, коли Південна Пальмира
одержала статус Міста-Героя [9, 78].
При цьому Золота Зірка розташована у верхній частині герба, над срібли-
стим якорем, а її розміщення усередині золотої корони не тільки відбиває висо-
кий статус південного міста. Українське Геральдичне товариство визнало зірку
на офіційному рівні, а як геральдичний символ, використовуваний у гербах ба-
гатьох міст України, зірка використовується в спеціальних каталогах.
Золота корона в геральдиці означає високий статус Одеси як українсько-
го обласного центру. В зовнішній частині одеського герба знаходиться золота
корона з трьома однаковими за розміром зубцями й оригінальний золотий кар-

138. 138
туш. У 1995 р. Українське Геральдичне товариство порекомендувало і сучасні
розміри штандарта і прапора Одеси, і ледве закруглену форму її герба. Дане
товариство, що приймає особисту участь у формуванні муніципальної гераль-
дики, виконує експертну функцію. Фахівці з геральдики спочатку працювали в
співробітництві з Верховною Радою, а згодом – з Президентом України.
Свій прапор має й Одеський міський голова. Кольори штандарту місько-
го голови і прапора Південної Пальмири називаються «відгербовими», вони
відповідають стандартам першого одеського герба, прийнятого ще в 1798 році.
Разом з «триколором» – триколірною структурою і прапор Одеси, і штандарт її
міського голови відбивають дух міста і її жителів. За допомогою асоціативних
геральдичних символів передається чиста душа одеситів, їхнє багатство і про-
цвітання, їхній героїчний дух.
Одеська символіка багато в чому відбиває історичну епоху й атмосферу,
характерну для XVIII сторіччя, а в Південній Пальмирі дотепер збереглася рів-
ність, принципи волі і терпимості.
Довгі роки неофіційним гімном Південної Пальмири вважалася знамени-
та пісня «У Чорного моря», уперше виконана легендарним співаком Леонідом
Утьосов в опереті «Біла акація». Музика композиції, що так сподобалась одеси-
там, була написана композитором Ісааком Дунаєвським, а слова були написані
М. А. Червінським і В. З. Массом. Фрагмент зі знаменитої споконвіку одеської
пісні можна почути навіть на курантах, розташованих на фасаді будинку місь-
кої мерії [11, 11].
Нинішня символіка Одеси визначена Статутом міста, затвердженим рі-
шенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 1240-VI від 25.08.2011
[4].
Герб Одеси за формою нагадує закруглений щит, внутрішній простір яко-
го заповнено святково-яскравим червоним кольором (рис. 1).
Рис. 1. Герб м. Одеси
У самому його центрі можна побачити сріблистий якір-кішку з чотирма
лапами, що нагадує про нерозривний зв'язок Одеси з мореплаванням. Щит із

139. 139
зображенням вкладений в оригінальний золочений картуш, що вінчає незви-
чайна золота корона з трьома зубцями. Новий герб практично не відрізняється
від попереднього, але в ньому з‘явилося й одне нововведення – п‘ятикутна Зір-
ка героя, огранена в золоту оправу і прикрашена діамантами. Ця зірка нагадує
про порівняно недавнє минуле міста-героя Одеса. Малий герб Одеси зображу-
ється без зірки, він являє собою лише якір-кішку на червоному тлі.
Прапор Південної Пальмири являє собою прямокутне полотнище, спів-
відношення якого складає 2:3 (рис. 2).
Рис. 2. Прапор м. Одеси.
Прапор розділений на три рівних смуги, спочатку випливає червона сму-
га, що нагадує по кольорі тло одеського герба, потім – біла смуга, і тільки потім
– золотаво-жовта смуга. На центральній смузі міського прапора зображений
герб Південної Пальмири.
Штандарт міського голови міста Одеса за зовнішнім виглядом перегуку-
ється з міським прапором. Саме полотнище штандарта двосторонньою, прик-
рашеною золотавою бахромою. Як і прапор Південної Пальмири, штандарт
Одеси розділений на три вертикальні смуги, однакові по ширині. Посередині
білої смуги, у самому центрі штандарта розташований герб міста, червоне по-
лотнище якого обрамлено по периметру білою смугою.

140. 140
2. ВИКОРИСТАННЯ МІСЦЕВОЇ СИМВОЛІКИ
2.1. Загальні засади
Порядок використання символіки місцевими територіальними громадами
(міста, села, області) визначається відповідним нормативним актом конкретно-
го суб‘єкта місцевого самоврядування. Відповідно до статті (далі – ст.) 22 За-
кону України ―Про місцеве самоврядування‖ [2], територіальні громади сіл,
селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає
їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і
традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл,
селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка
відповідно району, області. Зміст, опис та порядок використання символіки
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються
відповідною радою згідно з Законом ―Про місцеве самоврядування‖ [2].
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради
вирішуються такі питання, як затвердження відповідно до закону Положення
про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади;
про зміст, опис та порядок використання символіки району, області.
Щодо використання місцевої символіки, то воно може здійснюватися як
без мети отримання прибутку, так й з комерційною метою.
2.2. Використання символіки без комерційної мети
Без мети прибутку державну та місцеву символіку можуть використову-
вати будь-які юридичні та фізичні особи. Таке використання здійснюється без-
оплатно. Проте, під час такого використання слід дотримуватися ряду правил.
У закладах, установах, організаціях будь-якої форми власності проводиться
роз'яснення ідейної суті державних та місцевих символів і правил їх вико-
ристання, ритуалів, традицій, виховувати почуття поваги до них, формувати
стійкі навички свідомого дотримання почестей та правил поведінки щодо
таких символів в повсякденному житті, під час урочистих і офіційних захо-
дів.
Місцева символіка, поряд з державною, встановлюється у загальнодо-
ступному, естетично оформленому місці [3].
Прапор – одна з офіційних емблем рідного міста. Він розміщується, як
правило, поряд з державним прапором України, трохи нижче та лівіше від
Державного Прапора.
Обабіч Державного Прапора розміщується малий Державний Герб
України та текст Державного Гімну України. Обабіч Прапора міста розміщу-
ються Герб міста та слова Гімну [3].
Місцева символіка, поряд з державною, застосовується при проведенні
урочистих заходів (свято першого дзвоника, вручення атестатів, свідоцтв,

141. 141
дипломів тощо), державних і національних свят, при виконанні відповідних
розпоряджень органів влади, у тому числі – місцевої.
У всьому світі склалися певні правила використання Прапорів, на основні
з яких ми звертаємо увагу:
1. Державний Прапор, Прапор міста ні перед ким не опускаються вниз.
Не можна ними салютувати. Не можна схиляти їх перед будь-якою особою чи
предметом.
2. Державний Прапор при вивішуванні серед інших прапорів має займа-
ти перше, найпочесніше місце. Він вивішується або вище за всі інші, або у
фронті інших прапорів займає правий геральдичний бік. Прапор міста вивішу-
ється лівіше.
3. На зібраннях у приміщенні Державний Прапор розміщується на еста-
каді (подіумі) з правого боку від промовця, а прапор міста – з лівого боку;
якщо Державний Прапор виставляється з боку аудиторії, то займає правий бік
фронтом до естради, а Прапор міста – лівий.
4. В процесіях Державний Прапор треба нести попереду від Прапору
міста або вправо від нього.
5. Не можна виставляти ушкодженого Прапора.
6. При вивішуванні Прапор не повинен торкатися землі, підлоги.
7. На Прапорі не можна розміщувати предмети, емблеми, прикраси
тощо.
8. Прапор ніколи і ніде не можна використовувати як прикрасу чи деко-
рацію. З цією метою можна використовувати барви Прапора, і то лише у ви-
падку державних, національних чи місцевих свят, при державних урочистостях
тощо.
9. Зображення Прапора не можна використовувати на рекламах, оголо-
шеннях, заставках.
10. Державний та місцевий Прапори (стяги), спущені на півдревка
(півщогля), означають жалобу [3].
Церемоніал внесення Державного Прапора України та Прпаора міста з
місць їх постійного зберігання здійснюється групою прапороносців. Пра-
пороносці проходять інструктаж щодо правил поведінки під час церемоніалу.
Бажано, щоб члени групи прапороносців були одягнені у відповідну форму. В
навчальному закладі може бути кілька груп прапороносців.
Внесення і винос Прапора повинні відбуватися за певними правилами.
Якщо Прапор вносять на древку, його несе прапороносець в супроводі двох
асистентів. В разі внесення полотнища, його несуть чотири прапороносці
широкою стороною вперед, тримаючи за кути так, щоб верхня частина була
злегка піднята. Чіткість, злагодженість, краса цієї церемонії мають глибокий
емоційний вплив на виховання учнівської та студентської молоді як громадян
своєї держави. Внесення і винос Прапорів відбувається під звуки маршу.
На території навчального закладу може бути обладнаний спеціальний
майданчик, на якому встановлюються щогли, визначається місце шикування.
Майданчик, на якому розміщені щогли, має бути завжди акуратно прибраний

142. 142
і впорядкований. Щогла для підняття Державного прапора має бути вищою й
розташована правіше. Для підняття Державного Прапора та Прапора міста
(якщо він підіймається) призначається група прапороносців. Державний
Прапор піднімається на щоглі в супроводі Державного Гімну України. При
цьому всі присутні стоять струнко з рівняння на Прапор.
У дні жалоби Державний Прапор України та Прапор міста (якщо він
встановлюється) зі скорботною стрічкою чорного кольору приспускаються (на-
хиляються).
2.3. Використання місцевої символіки з комерційною метою
У випадку використання місцевої символіки м. Одеси з комерційною ме-
тою діє Порядок видачі дозволів на право використання місцевої символіки з
комерційною метою (далі – Порядок) [5], що визначає процедуру оформлення,
видачі, внесення змін та припинення дії дозволів на право використання сим-
воліки міста Одеси з комерційною метою, перелік якої затверджено Одеською
міською радою. Вимоги цього Порядку поширюються на суб‘єктів господарю-
вання незалежно від форми власності та підпорядкування, які використовують
місцеву символіку з комерційною метою. При цьому, як вже було сказано, по-
ложення цього Порядку не поширюються на осіб, що використовують місцеву
символіку з некомерційною метою.
Дозвіл на право використання місцевої символіки з комерційною метою –
це є офіційний документ, що засвідчує право суб‘єкта господарювання викори-
стовувати місцеву символіку з комерційною метою (далі – дозвіл). Єдиний
дозвільний центр – робочий орган Одеської міської ради, в якому представники
місцевих дозвільних органів та адміністратор провадять діяльність з видачі,
переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, видачі їх
дублікатів за принципом організаційної єдності [5].
Уповноважений орган з видачі Дозволів – бюро естетики міського сере-
довища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування
Одеської міської ради.
Використання місцевої символіки допускається виключно за наявності
дозволу, виданого відповідно до Порядку. Дозвіл видається суб‘єкту господа-
рювання окремо на кожну одиницю місцевої символіки, при цьому одним доз-
волом не може встановлюватися право використання декількох одиниць сим-
воліки. При всьому цьому, Дозволом не може встановлюватися виключне пра-
во одного суб‘єкта господарювання на використання певної одиниці символіки.
Використання місцевої символіки у якості або у складі зареєстрованого
знаку для товарів і послуг (торговельної марки) та/або у складі зареєстрованого
найменування, не звільняє від обов‘язку отримати дозвіл відповідно до вимог
Порядку. Не допускається використання місцевої символіки у виробах, товарах
і продукції, які не відповідають вимогам нормативних документів, а так само в
публічних заходах (спектаклях, концертах, фестивалях, аукціонах, гуляннях,
показах тощо), що можуть негативно вплинути на імідж міста Одеси [5].

143. 143
У випадку надання дозволу на право використання власних назв або імен,
що належать до місцевої символіки, у дозволі зазначається найменування такої
символіки українською та російською мовами та іншою мовою, що вказана
суб‘єктом господарювання в заяві про видачу дозволу. У випадку повного або
часткового співпадіння найменування окремої одиниці місцевої символіки
міста Одеси з символікою іншого населеного пункту України або іноземної
держави, отримання дозволу є обов‘язковим якщо суб‘єкт господарювання, що
використовує таку символіку з комерційною метою, здійснює господарську
діяльність у місті Одесі.
Дозволи на право використання місцевої символіки з комерційною метою
видаються в приміщенні Єдиного дозвільного центру за принципом ор-
ганізаційної єдності. Для отримання дозволу до Єдиного дозвільного центру
подається заява встановленої форми. У заяві зазначається найменування місце-
вої символіки відповідно до затвердженого Одеською міською радою переліку,
а також способи та напрямки використання цієї символіки у діяльності суб‘єкта
господарювання, що подає заяву. До заяви додається ряд документів, необ-
хідних для видачі дозволу, який є вичерпним. Забороняється вимагати від за-
явників для видачі дозволу документи, не передбачені законодавством та цим
порядком.
Заява та документи, що додаються до неї, подаються в одному примірни-
ку та мають бути скріплені печаткою суб‘єкта господарювання (за наявності) й
засвідчені підписом його уповноваженої особи. Вказані документи приймають-
ся за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про прийняття доку-
ментів. Заява реєструється уповноваженим органом протягом двох днів з дня
отримання документів у журналі реєстрації заяв, форма якого затверджується
керівником уповноваженого органу.
Уповноважений орган має право, за певних підстав, відмовити у видачі
дозволу. Про відмову у видачі дозволу заявник повідомляється листом, в якому
зазначаються підстави для відмови, про що робиться запис у журналі реєстра-
ції. Разом з листом заявнику направляється поданий ним пакет документів. Пе-
релік підстав для відмови у видачі дозволу є вичерпним.
За наявності усіх документів уповноважений орган протягом трьох
наступних робочих днів після реєстрації заяви готує й оформлює два примір-
ника дозволу, після чого протягом двох днів передає перший примірник дозво-
лу до Єдиного дозвільного центру. Другий примірник дозволу зберігається
уповноваженим органом для обліку та контролю.
У місячний термін з дати реєстрації заяви заявник повинен отримати
перший примірник дозволу в Єдиному дозвільному центрі. У разі неявки заяв-
ника в зазначений термін – заява анулюється. Факт видачі дозволу фіксується в
журналі реєстрації виданих дозволів, форма якого затверджується керівником
уповноваженого органу.
Уповноважений орган щомісячно, до п‘ятого числа місяця наступного за
звітним, направляє до відповідних податкових органів інформацію про
суб‘єктів господарювання, яким видано дозволи на використання місцевої сим-

144. 144
воліки із зазначенням ідентифікаційних кодів (номерів), а також адрес місце-
знаходження таких суб‘єктів господарювання.
Дозвіл видається безстроково. Дозвіл припиняє свою дію:
- у разі припинення діяльності суб‘єкта господарювання, що підтвер-
джується повідомленням податкових органів;
- за заявою суб‘єкта господарювання про відмову від використання
місцевої символіки;
- у разі виключення окремої одиниці місцевої символіки із затвердженого
Одеською міською радою переліку місцевої символіки, за використання якої з
комерційною метою стягується збір.
За заявою суб‘єкта господарювання до дозволу вносяться зміни у разі:
- зміни адреси місцезнаходження суб‘єкта господарювання;
- зміни організаційно-правової форми суб‘єкта господарювання;
- зміни найменування суб‘єкта господарювання юридичної особи або
ім'я, по батькові та/або прізвища фізичної особи-підприємця [5].
Заява про внесення змін до дозволу або про відмову від використання
місцевої символіки (анулювання дозволу) подається уповноваженому органу
через Єдиний дозвільний центр. До заяви додаються копії документів, що
підтверджують необхідність внесення змін. Зміни до дозволу вносяться протя-
гом п‘яти робочих днів після отримання уповноваженим органом заяви
суб‘єкта господарювання шляхом оформлення додатку до дозволу, що є його
невід'ємною складовою частиною.
Суб'єкти господарювання, які з комерційною метою використовують
місцеву символіку без дозволу, виданого відповідно до Порядку, несуть
відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством. Відсутність
виданого у встановленому порядку дозволу не звільняє суб‘єкта господа-
рювання від передбаченого законодавством обов‘язку щодо сплати відповідно-
го збору у випадку самовільного використання місцевої символіки.

145. 145
ВИСНОВКИ
Таким чином, місто Одеса з самого моменту свого заснування отримало
власну символіку – герб й прапор. Ці два символи нерозривно поєднаний з іс-
торією міста.
Головний елемент одеської символіки – срібний якір-кішка, що став сим-
волом Південної Пальмири ще в 1798 році і з тих пір став геральдичною емб-
лемою «перлини біля моря».
Післявоєнна Одеса за героїзм і мужність, що її жителі виявили в лихоліт-
тя Великої Вітчизняної війни, одержала до свого герба Зірку Міста-Героя.
Нинішня символіка Одеси визначена Статутом міста, затвердженим рі-
шенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 1240-VI від 25.08.2011.
Порядок використання символіки місцевими територіальними громадами
(міста, села, області) визначається відповідним нормативним актом конкретно-
го суб‘єкта місцевого самоврядування. Територіальні громади сіл, селищ, міст
можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх
історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і
традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл,
селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка
відповідно району, області. Зміст, опис та порядок використання символіки
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються
відповідною радою згідно з законом.
Використання місцевої символіки, то воно може здійснюватися як без
мети отримання прибутку, так й з комерційною метою.
Без мети прибутку державну та місцеву символіку можуть використо-
вувати будь-які юридичні та фізичні особи. Таке використання здійснюється
безоплатно. Проте, під час такого використання слід дотримуватися ряду пра-
вил. Місцева символіка, поряд з державною, встановлюється у загальнодосту-
пному, естетично оформленому місці. Прапор міста розміщується, як правило,
поряд з державним прапором України, трохи нижче та лівіше від Державного
Прапора.
Обабіч Державного Прапора розміщується малий Державний Герб
України та текст Державного Гімну України. Обабіч Прапора міста розміщу-
ються Герб міста та слова Гімну.
Місцева символіка, поряд з державною, застосовується при проведенні
урочистих заходів (свято першого дзвоника, вручення атестатів, свідоцтв,
дипломів тощо), державних і національних свят, при виконанні відповідних
розпоряджень органів влади, у тому числі – місцевої. Ставлення до загальноде-
ржавної та місцевої символіки має демонструвати глибокий емоційний вплив
на виховання населення, учнівської та студентської молоді як громадян своєї
держави.
У випадку використання місцевої символіки м. Одеси з комерційною ме-
тою діє Порядок видачі дозволів на право використання місцевої символіки з
комерційною метою (далі – Порядок), що визначає процедуру оформлення, ви-

146. 146
дачі, внесення змін та припинення дії дозволів на право використання символі-
ки міста Одеси з комерційною метою, перелік якої затверджено Одеською мі-
ською радою. Вимоги цього Порядку поширюються на суб‘єктів господарю-
вання незалежно від форми власності та підпорядкування, які використовують
місцеву символіку з комерційною метою. При цьому, як вже було сказано, по-
ложення цього Порядку не поширюються на осіб, що використовують місцеву
символіку з некомерційною метою.

147. 147
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України. Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.
141.
2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня
1997 року № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. –
Ст. 170.
3. Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання держав-
ної символіки в навчальних закладах України № 439 від 07.09.2000 // Інформа-
ційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2001. – №5. – Березень.
– С. 3 – 5.
4. Статут міста Одеси: Затверджений рішенням виконавчого комітету
Одеської міської ради № 1240-VI від 25.08.2011 // // Офіційний сайт міста Оде-
са. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.Odessa.ua.
5. Про затвердження Порядку видачі дозволів на право використання мі-
сцевої символіки з комерційною метою: Рішення виконкому № 910 від
18.08.2009 р. // Офіційний сайт міста Одеса. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: www.Odessa.ua.
6. Винклер П.П. Гербы городов, губерний, областей и посадов Россий-
ской империи. – СПб., 1899. Переизд. – М., 1991.
7. Гречило А. Українська міська геральдика. – К. – Львів: УГТ, 1998. –
338 с.
8. Долматовский Е. Возрождение геральдики наших городов//Советская
культура. – 1963. № 6. – 28 мая. – С. 1–2.
9. Іщенко Я. Нездійснені геральдичні проекти 60-х рр. ХХ ст. // Українсь-
кий історичний журнал. – 2003. – № 6. – С.78–92.
10. Іщенко Я., Маркітан Л., Савчук Ю. Геральдика: зведеня бі-
бліографічний довідник-показчик. Число 3. – К., 1998. – 71 с.
11. Колісниченко Ю., Філановський Г. Візитна картка міста //Україна. –
1964. – № 49. – С. 11–19.
12. Лукомский В.К. О геральдическом художестве в России //Старые го-
ды. (СПб.). – 1911. – № 2. – С. 16; Его ж. Герб как исторический источник
//Краткие сообщения Ин-та истории материальной культуры. – 1947. – Вып. 17.
– С.49–50.
13. Савчук Ю. Міська геральдика Поділля. – Вінниця: Континент – Прим,
1995.
14. Соболева Н.А. Гербы городов России. Альбом справочник. – М.:
Профиздат, 1998. – 414 с.

148. 148
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
ТВОРЧА РОБОТА
НА КОНКУРС
“МОЯ ПРАВОВА ОСВІТА”
НА ТЕМУ:
“ВТІЛЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ
ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ
ПРАВ ЛЮДИНИ У СТАТУТІ
ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ОДЕСИ”
Друге місце на районному турі конкурсу ―Моя правова освіта‖
Роботу виконала
учениця 9-А класу
ОНВК № 24
Якимова Діана
Керівник: Ночка О.І.
Одеса – 2013

149. 149
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ
НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2. ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК ДЖЕРЕЛО
СТАТУТІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
3. ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА СТАТУТ
ОДЕСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
3.1. Статут територіальної громади міста Одеси – основний
місцевий нормативно-правовий акт міської громади
3.2. Міська громада та її представницькі органи
11
3.3. Органи самоорганізації міського населення та їх взаємодія
з Міською радою
3.4. Форми безпосередньої участі членів міської громади
у здійсненні місцевого самоврядування
3.5. Взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами
міського самоврядування та консультації з громадськістю
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

150. 150
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми та її актуальність.
Всезагальна декларація прав людини стала «точкою відліку» та визнача-
льним орієнтиром у галузі міжнародного права з охорони прав і свобод люди-
ни. Її положення включені до нормативних актів багатьох країн світу, зокрема
й до Конституції України, а також до численних нормативно-правових актів
внутрішнього законодавства, зокрема – з питань місцевого самоврядування.
Декларація стала певним дороговказом гуманістичного правового прогресу
людства.
У свою чергу 25 серпня 2001 р. Одеською міською радою було затвер-
джено Статут територіальної громади міста Одеси. У Статуті знайшли своє вті-
лення ряд норм Загальної декларації прав людини, зокрема, щодо участі грома-
дян в управлінні державою та місцевому самоврядуванні. Дана творча робота
присвячена дослідженню конкретних особливостей втілення Загальної декла-
рації прав людини у Статуті територіальної громади міста Одеси.
Мета та завдання творчої роботи.
Метою даної творчої роботи є дослідження особливостей втілення поло-
жень Загальної декларації прав людини в Статуті територіальної громади міста
Одеси.
Ця загальна мета дослідження обумовила постановку та вирішення на-
ступних дослідницьких завдань:
– визначити роль Загальної декларації прав людини в сучасних умовах
правобудування;
– дослідити роль Загальної декларації прав людини при формуванні пра-
ва незалежної України взагалі й права місцевого самоврядування – зокрема;
– визначити роль Загальної декларації прав людини у формуванні стату-
тів територіальних громад в Україні;
– дослідити особливості втілення положень Загальної декларації прав
людини у Статуті територіальної громади міста Одеси.
Об’єкт та предмет творчої роботи.
Об‘єктом творчої роботи є формування права місцевого самоврядування
у місті Одесі.
Предметом дослідження є особливості впливу міжнародних правових
норм на формування муніципальних правових норм міста Одеси.

151. 151
1. ЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ
НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
У 1948 році Організація Об‘єднаних Націй прийняла Загальну Деклара-
цію прав людини,[2] в якій вперше на світовому рівні був юридично закріпле-
ний феномен прав людини, в тому числі природні права людини. З цього моме-
нту почався відлік часу для принципово нового етапу розвитку правових сис-
тем більшості країн світу: ідея природних прав людини перейшла на рівень
забезпечених державою та світовою спільнотою юридичних норм.
На сьогодні слід вести мову про світовий правопорядок, у якому людина
– це суб‘єкт права не лише в рамках держави, а й у міждержавному, планетар-
ному масштабі.
Сучасний рівень розвитку права характеризується закріпленням на між-
народному рівні основних прав людини, в тому числі природних прав. Так, на
сьогодні основним документом у галузі прав людини є Загальна Декларація
прав людини 1948 року. Нею вперше на глобально-юридичному рівні було за-
пропоновано всім державам світу визнати систему основних прав людини, імп-
лементувати її у національні системи законодавства та забезпечити її охорону і
захист. За допомогою Загальної Декларації прав людини моральні категорії
«справедливість», «рівність», «свобода», «гуманізм», які є цілями моральної та
правової систем соціального регулювання, отримали своє всесвітнє юридичне
закріплення та юридичну конкретизацію. З цього моменту право набуло нового
специфічного, кардинально відмінного від моралі змістовного та ефективного
засобу для досягнення вказаних цілей.[11, с. 194]
Загальна Декларація прав людини в теперішній час використовується як
першопочаткова «точка відліку» та визначальний орієнтир: будь-які подальші
акти ООН ніколи не замінять і не перевершать її [11, с. 203]. Як відомо, Загаль-
на Декларація прав людини формально не є юридично обов‘язковим докумен-
том. Вона була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в якості резолюції з
рекомендаційним характером. Тим не менше її значення для міжнародних від-
носин та міжнародного співробітництва важко переоцінити. Саме на її підставі
та на розвиток її положень були прийняті всі наступні обов‘язкові міжнародні
документи з прав людини як світового, так і регіонального рівня. В юридичній
літературі досить поширеною є позиція, що з часом Декларація в силу звичаю її
дотримання всіма державами набула юридично обов‘язкового характеру [6, c.
55].
Існування Загальної Декларації прав людини у незмінному вигляді вже
протягом уже 65 років є чинником, що зобов‘язує правознавців окремо врахо-
вувати її в якості важливого фактора при аналізі існуючих концепцій праворо-
зуміння, а особливо - при створенні нових. Наприклад, є очевидним, що конце-
пція, закладена в Загальну Декларацію прав людини, значною мірою сприяла
тому, що, в теперішній час визначальними є природні права людини.

152. 152
Стосовно стандартів прав людини, закріплених в актах ООН, то
обов‘язковість їх дотримання державами-учасницями гарантується спеціаль-
ними повноваженнями ООН, передбаченими Розділом VII Статуту цієї органі-
зації.
Українська РСР була однією з 56 держав – членів ООН, які наприкінці
1948 року брали участь в обговоренні та прийнятті Всезагальної декларації на
3-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН (хоча УРСР, як і інші радянські держави-
члени – Союз РСР та Білоруська РСР, утрималась при голосуванні 10 грудня
1948 року).
Україна зазвичай входила (та й нині входить) до тих установ ООН, на які
покладено обов‘язок застосування і вдосконалення чинних та проектування но-
вих актів цієї організації з прав людини або ж контроль за станом дотримання
їх у різних країнах та вжиття (за певних умов) правозахисних заходів відповід-
но до документів ООН. Як учасниця (сторона) певних «праволюдинних» кон-
венцій ООН, Україна бере участь у декількох відповідних комітетах: з прав
людини: з питань ліквідації расової дискримінації; з питань ліквідації дискри-
мінації жінок; з питань економічних, соціальних і культурних прав; з прав ди-
тини; проти тортур. Вона також входить до складу таких спеціалізованих орга-
нів системи ООН, як Комітет з питань інформації, спеціальний Комітет з пи-
тань міжнародного тероризму, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) з його виконав-
чою радою, Конгрес ООН з питань запобігання злочинності та поводження з
правопорушниками, Організація Об‘єднаних Націй з питань освіти, науки і ку-
льтури (ЮНЕСКО) та її виконавча рада, Міжнародна організація праці (МОП),
Всесвітня організація інтелектуальної власності, Всесвітня організація охорони
здоров'я (ВООЗ), Рада ООН з прав людини.
Ще за радянських часів Україна ратифікувала низку актів, зобов'язавшись
усунути, а також не допускати невідповідність свого законодавства цим актам.
Утворення самостійної, політично та юридично незалежної держави
України, розгортання радикальних демократичних перетворень в усіх сферах
суспільного життя, зокрема формування передумов для становлення ринкової
соціально орієнтованої економіки, спричинили певні позитивні зрушення й у
галузі прав людини. Такі зміни проявилися, зокрема, у тому, що:
– Україна включила до своєї Конституції чимало нормативних приписів,
які відтворюють відповідні положення Всезагальної декларації або ж пактів та
інших документів ООН, що конкретизують і деталізують її;
– вперше у своїй історії наша держава закріпила у Конституції (ст. 9)
правило про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
(ця конституційна новела поширюється і на засновані на Всезагальній деклара-
ції численні конвенції ООН з прав людини, котрі ратифікувала чи згодом рати-
фікує Україна).[1] У разі невідповідності законодавства України нормам такого
договору застосуванню підлягають саме останні;

153. 153
– численнішими стали ратифіковані Україною акти ООН з прав людини
(включаючи й ті, котрі було відкрито для ратифікації ще задовго до проголо-
шення її державної незалежності);
– щодо деяких «громадянських» і політичних прав вперше було сформо-
вано юридично-процедурні механізми правокористування, яких раніше в Укра-
їні взагалі не існувало (це стосується, наприклад, прав на утворення громадсь-
ких об'єднань, на отримання інформації, на альтернативну (невійськову) служ-
бу);
– радикально розширено можливості звернення громадян, у разі пору-
шення їхніх прав, до суду як найефективнішої юридичної гарантії правозахисту
(включаючи й звернення до Європейського суду з прав людини) тощо.
Одним з яскравих впливу Загальної декларації прав людини є втілення її
норм у наданні кожній людині права брати участь в управлінні державою, об-
ластю, містом, де ця людина проживає.

154. 154
2. ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
ЯК ДЖЕРЕЛО СТАТУТІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
Важливою нормативною умовою функціонування територіальних громад
та органів місцевого самоврядування є правові акти, прийняті в системі місце-
вого самоврядування. Це – статути територіальних громад, рішення, прийняті
на місцевих референдумах, регламенти місцевих рад, рішення рад, розпоря-
дження сільських, селищних, міських голів, рішення виконавчих комітетів міс-
цевих рад, договори про розмежування предметів відання місцевих рад та ор-
ганів місцевої державної виконавчої влади тощо. Реалізація права видавати такі
муніципальні акти є своєрідним засобом саморегуляції територіальної громади,
системи місцевого самоврядування та прямо передбачена Конституцією Украї-
ни, ст. 140 якої закріплює, що місцеве самоврядування здійснюється територіа-
льною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і
через органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради та їх
виконавчі органи, а ст. 144 визначає, що органи місцевого самоврядування в
межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є
обов‘язковими для виконання на відповідній території.[1]
Досить цікавим є питання про правову природу акту місцевого самовря-
дування. Справа в тому, що довгий час для вітчизняної правової науки був тра-
диційним постулат щодо зв‘язку норми права, нормативно-правового акта і
держави — творцем права виступає держава. Як підкреслюється в юридичній
літературі, з набуттям Україною незалежності, відокремленість місцевого са-
моврядування від держави почала вимагати нового підходу до визначення при-
роди актів місцевого самоврядування. Оскільки ці акти згідно з Конституцією
України мають обов‘язкову на відповідній території силу, вони повинні бути
віднесені до нормативно-правових актів.[7, с. 84]
Згідно зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Украї-
ні»[3] в системі місцевого самоврядування правом приймати нормативні акти
наділяються представницькі органи місцевого самоврядування – місцеві ради.
При цьому, рішення ради нормативно-правового характеру набувають чинності
з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній
строк введення цих рішень у дію.
Серед нормативно-правових актів місцевого самоврядування особливе
місце займають статути територіальних громад: сіл, селищ, міст, які прий-
маються з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-
економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування.
Особливе місце у системі актів місцевого самоврядування посідає статут тери-
торіальної громади. Адже саме він є важливою нормативною умовою функціо-
нування територіальної громади та її органів, виступаючи необхідним елемен-
том правової основи муніципальної демократії. Чинне законодавство України
не визначає місця статутів в ієрархії джерел муніципального права, хоча, з ура-

155. 155
хуванням їх предмета, статути можна було б визначити як акти найвищої юри-
дичної сили з тих, що приймаються в системі місцевого самоврядування.
Особливе місце в системі спеціальних джерел права місцевого самовря-
дування територіальних громад займають міжнародні договори – за умови їх
ратифікації Верховною Радою України вони стають частиною національного
законодавства України (ст. 9 Конституції України), наприклад, Загальна декла-
рація прав людини, Європейська хартія місцевого самоврядування. В міжнаро-
дних договорах формулюються основні принципи місцевого самоврядування,
що мають бути відтворені в актах національного законодавства України.
Зокрема, право на здійснення місцевого самоврядування знаходить своє
відображення в статті 21 Загальної декларації прав людини,[2] де закріплено,
що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю державою безпо-
середньо чи за посередництвом вільно обраних представників, а також право
рівного доступу до державної служби у своїй країні. Воля народу повинна бути
основою влади уряду; ця воля повинна знаходити своє вираження в періодич-
них і нефальсифікованих виборах, що повинні проводитися при загальному і
рівному виборчому праві, шляхом таємного голосування чи за допомогою ін-
ших рівнозначних форм, що забезпечують свободу голосування.
Універсальні акти в області прав людини, зокрема – Загальна декларація
прав людини 1948 року і спеціальні міжнародно-правові акти в області місце-
вого самоврядування відносяться й до джерел так званого муніципального пра-
ва. При цьому, вони здійснюють скоріше непрямий, ніж прямий вплив на фун-
кціонування органів місцевого самоврядування в Європі. Їхнє головне значення
полягає в непрямому закріпленні впливу демократичного права на місцеве са-
моврядування.
Отже, зазначимо, що статут територіальної громади – це основний пріо-
ритетний нормативно-правовий акт територіальної громади, у якому знаходять
втілення норми, у тому числі – й міжнародних актів, зокрема – Загальної де-
кларації прав людини. Статут є своєрідною комунальною конституцією на те-
риторії функціонування відповідної громади. Статут має низку особливостей:
наявність особливого суб‘єкта, який встановлює або від імені якого приймаєть-
ся статут територіальної громади; установчий характер; повний та всеохоплю-
ючий характер правового регулювання; вища юридична сила щодо інших лока-
льних актів, які приймаються безпосередньо територіальною громадою або в
системі органів та посадових осіб місцевого самоврядування; основа для пода-
льшої локальної нормотворчості; особливий порядок прийняття статуту, а та-
кож внесення до нього змін та доповнень; є одним з правових засобів, який за-
безпечує реалізацію самостійності місцевого самоврядування.
Затвердження статуту територіальної громади є ―додатковим‖ чинником
визнання de jure існування територіальної громади. Статут відіграє суттєву ко-
дифікаційну роль. Законодавство, яке регламентує діяльність суб‘єктів місце-
вого самоврядування, достатньо масштабне та далеко не завжди доступне для
неспеціалістів. Статути, відтворюючи норми міжнародно-правових актів, зако-
нів та адаптуючи їх до місцевих умов, подають ці норми в упорядкованому ви-
гляді, полегшуючи роботу муніципальних структур та формуючи у населення
більш чітке уявлення про сенс та характер місцевого самоврядування.

156. 156
3. ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
ТА СТАТУТ ОДЕСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
3.1. Статут територіальної громади міста Одеси – основний місцевий
нормативно-правовий акт міської громади
Одеська міська рада як представницький орган місцевого самоврядуван-
ня, виражаючи волю та інтереси територіальної громади м. Одеси, усвідомлю-
ючи свою відповідальність за соціально-економічний та культурний розвиток
міста, прагнучи створення гідних умов життя в місті, дотримання прав і свобод
громадян, поваги до честі та гідності одеситів, піклуючись про зміцнення гро-
мадянської злагоди та забезпечення соціальної стабільності у місті, керуючись
положеннями Конституції України, Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні», Загальної декларації прав людини, Євро-
пейської Хартії про місцеве самоврядування, Утрехтської Декларації «Добре
місцеве і регіональне самоврядування у нестабільний час: завдання до змін»,
Додатковим протоколом до Європейської хартії місцевого самоврядування що-
до права участі у справах місцевої влади, Європейською стратегією інновацій
та доброго врядування на місцевому рівні, затвердженої Комітетом міністрів
Ради Європи, Європейською хартією міст II, Маніфестом нової урбаністики,
прийнятої Конгресом Регіональних та Місцевих Сил Ради Європи, та іншими
нормативно-правовими актами, враховуючи історичні, національно-культурні
та соціально-економічні традиції та інші особливості міста, приймає Статут те-
риторіальної громади міста Одеси.[5]
Статут територіальної громади міста Одеси є основним місцевим норма-
тивно-правовим актом міської громади, має вищу юридичну силу в системі но-
рмативно-правових актів органів та посадових осіб міського самоврядування
на території міста. Рішення та інші акти органів та посадових осіб міського са-
моврядування та акти органів самоорганізації населення на території міста ма-
ють відповідати Статуту.
Статут відповідно до Законів України визначає, зокрема, систему місько-
го самоврядування та засади взаємодії між її елементами, а також форми та
процедури безпосередньої участі членів міської громади, інститутів громадсь-
кого суспільства у здійсненні місцевого самоврядування.
Міське самоврядування – визнане та гарантоване державою право та реа-
льна здатність міської громади самостійно або під відповідальність органів та
посадових осіб міського самоврядування вирішувати питання міського значен-
ня в межах Конституції і законів України, міжнародних нормативно-правових
актів (у тому числі – й Загальної декларації прав людини), згода на
обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, та Статуту.
Статут територіальної громади визначає, що місто Одеса — адміністра-
тивний центр Одеської області, місто обласного значення, яке розвивається як
центр Одеської міської агломерації. При цьому міська громада складається з

157. 157
громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно
проживають та зареєстровані на території міста Одеси. Члени міської громади
мають рівні права на участь у міському самоврядуванні, крім випадків, встано-
влених законодавством.[5]
3.2. Міська громада та її представницькі органи
Міська громада – первинний суб‘єкт місцевого самоврядування на тери-
торії міста, основний носій його функцій і повноважень.
Міська громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо або че-
рез органи та посадових осіб міського самоврядування.
Від імені та в інтересах міської громади функції та повноваження місце-
вого самоврядування здійснює міська рада, яка є постійно діючим представни-
цьким органом міського самоврядування. Міська рада обирається міською гро-
мадою на засадах, визначених Конституцією України, у порядку, встановлено-
му Законом України «Про вибори народних депутатів».[4]
Міська рада представляє міську громаду у відносинах з іншими органами
місцевого самоврядування, органами державної влади, органами самоорганіза-
ції населення, об‘єднаннями громадян.
Органами міської ради є постійні комісії та тимчасові контрольні комісії,
які створюються та діють відповідно до Закону України «Про місцеве самовря-
дування в Україні»[3] та нормативно-правових актів міської ради. Для забезпе-
чення своєї діяльності міська рада створює апарат міської ради, підпорядкова-
ний міському голові та секретарю міської ради, який організовує його діяль-
ність.
3.3. Органи самоорганізації міського населення та їх взаємодія з Мі-
ською радою
Органи самоорганізації населення є однією з форм реалізації членами мі-
ської громади свого права на безпосередню участь у міському самоврядуванні,
представницькими органами, які створюються членами міської громади, які на
законних підставах проживають на певній частині території міста, для вирі-
шення таких завдань:
а) створення умов для участі жителів у вирішенні окремих питань місце-
вого значення в межах Конституції і законів України;
б) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жи-
телів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;
в) участі в реалізації соціально-економічного, культурного розвитку від-
повідної території міста, інших місцевих програм.
Органами самоорганізації населення є будинкові (у межах території бу-
динку, кількох будинків, житлового комплексу), вуличні (у межах території ву-
лиці, кількох вулиць), квартальні комітети (у межах території кварталу), комі-
тети мікрорайонів (у межах території мікрорайону або житлово-
експлуатаційної організації).

158. 158
Органи самоорганізації населення утворюються за ініціативою жителів за
дозволом міської ради.
Міська рада відповідно до Закону України «Про органи самоорганізації
населення» може наділяти органи самоорганізації населення повноваженнями,
передбаченими статтею 14 Закону України «Про органи самоорганізації насе-
лення», а також делегувати їм за згодою загальних зборів (конференції) жите-
лів відповідної території частину власних повноважень з одночасною переда-
чею їм фінансів і майна, необхідних для здійснення цих повноважень.[8, с. 201]
Органи самоорганізації населення взаємодіють з депутатами міської ра-
ди, виконавчими органами міської ради, посадовими особами міського самов-
рядування та надають їм інформацію, необхідну для реалізації їх повноважень.
3.4. Форми безпосередньої участі членів міської громади у здійсненні
місцевого самоврядування
Міська громада на основі загального прямого виборчого права шляхом
таємного голосування обирає міську раду та міського голову. Шляхом місцево-
го референдуму вона може безпосередньо вирішувати питання міського самов-
рядування та інші питання, передбачені законодавством України.
Ще однією формою безпосередньої участі членів міської громади у здій-
сненні місцевого самоврядування, що передбачена законодавством України, є
місцева ініціатива. Предметом місцевої ініціативи можуть бути будь-які питан-
ня, віднесені до відання місцевого самоврядування.
Ініціатором внесення місцевої ініціативи на розгляд міської ради є ініціа-
тивна група з питань місцевої ініціативи (далі – ініціативна група), яка склада-
ється з членів міської громади в кількості не менше 10 осіб, що є дієздатними
та досягли 18 років.
Внесення місцевої ініціативи здійснюється ініціативною групою, яка зіб-
рала на підтримку місцевої ініціативи не менше 5 000 підписів, а з питань вне-
сення змін та доповнень до Статуту – не менше 50 000 підписів членів міської
громади. Повідомлення про намір внести місцеву ініціативу вноситься на ім‘я
секретаря міської ради у вигляді письмового звернення, в якому зазначаються
питання, що порушуються шляхом місцевої ініціативи, прізвища та ініціали
всіх членів ініціативної групи. Повідомлення про намір внести місцеву ініціа-
тиву підписується всіма членами ініціативної групи.[5]
Питання, що порушується шляхом місцевої ініціативи, розглядається на
підставі матеріалів, наданих ініціативною групою, як колективне звернення в
порядку, встановленому законодавством України про звернення громадян, а
ініціативна група може повторно направити повідомлення про намір внести
місцеву ініціативу у загальному порядку.
Розгляд проекту рішення, поданого в порядку місцевої ініціативи постій-
ними комісіями та виконавчими органами міської ради, проводиться відповід-
но до Регламенту ради з урахуванням вимог Закону України «Про
засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» за
участю уповноваженої особи (осіб) ініціативної групи.

159. 159
Місцева ініціатива, зареєстрована у встановленому цією статтею порядку,
підлягає обов‘язковому розгляду на відкритому пленарному засіданні міської
ради за участю уповноваженої особи (осіб) ініціативної групи з правом дорад-
чого голосу з відповідного питання.
Рішення міської ради, прийняте за результатами розгляду місцевої ініціа-
тиви, обов‘язково оприлюднюється в порядку, встановленому Регламентом мі-
ської ради.
Також формою безпосередньої участі членів міської громади у здійсненні
місцевого самоврядування, що передбачена законодавством України, є громад-
ські слухання. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.
Ініціаторами та учасниками громадських слухань можуть бути члени міської
громади, які є дієздатними та досягли 18 років. Предметом громадських слу-
хань можуть бути будь-які питання, віднесені до відання місцевого самовряду-
вання.
Громадські слухання можуть бути обов‘язковими та ініціативними.
Обов‘язкові громадські слухання проводяться у випадках:
- обговорення проектів містобудівної документації відповідно до законо-
давства про регулювання містобудівної діяльності – за ініціативою виконавчо-
го органу міської ради з питань архітектури та містобудування;
- обговорення проектів тарифів на житлово-комунальні послуги відповід-
но до законодавства про житлово-комунальні послуги – за ініціативою вироб-
ників та виконавців відповідних послуг;
- обговорення проектів регуляторних актів органів міського самовряду-
вання відповідно до законодавства про засади державної регуляторної політики
у сфері господарської діяльності – за ініціативою розробників проектів регуля-
торних актів, передбачених планами підготовки цих проектів, та за погоджен-
ням з юридичним департаментом міської ради та профільною постійною комі-
сією міської ради;
- обговорення інших питань, які відповідно до законодавства України
вимагають проведення громадських слухань – за ініціативою виконавчих орга-
нів міської ради та інших суб‘єктів, передбачених відповідним законодавст-
вом.[5]
Ініціативні громадські слухання проводяться з будь-яких питань, що мо-
жуть бути предметом громадських слухань, за ініціативою членів міської гро-
мади.
Ініціатором проведення громадських слухань є ініціативна група з питань
громадських слухань (далі – ініціативна група), яка складається з членів місь-
кої громади в кількості не менше 5 осіб, що є дієздатними та досягли 18 років.
Проведення ініціативних громадських слухань можливе, якщо ініціатив-
на група зібрала на підтримку їх проведення не менше 300 підписів членів мі-
ської громади. Підписи на підтримку проведення ініціативних громадських
слухань мають право вносити лише члени міської громади.
Питання, що є предметом ініціативних громадських слухань, розгляда-
ється міською радою на підставі матеріалів, наданих ініціативною групою, як

160. 160
колективне звернення в порядку, встановленому законодавством України про
звернення громадян, а ініціативна група може повторно направити повідом-
лення про намір провести ініціативні громадські слухання у загальному поряд-
ку.
Громадські слухання скликаються розпорядженням міського голови, у
якому зазначаються:
- предмет громадських слухань;
- місце проведення громадських слухань;
- дата та час проведення громадських слухань;
- назви уповноваженого органу або особи, відповідальної за організацію
громадських слухань;
- доручення відповідному органу міського самоврядування щодо участі
його представників у громадських слуханнях;
- порядок забезпечення громадського порядку, медичної допомоги, вирі-
шення інших питань щодо проведення громадських слухань.[5]
Члени міської громади мають право брати участь у громадських слухан-
нях, що стосуються їх індивідуальних та колективних прав та інтересів, які
охороняються законом. Перед початком громадських слухань за участі пред-
ставників органів міського самоврядування проводиться реєстрація учасників
слухань з правом ухвального голосу на підставі паспорта або іншого докумен-
та, що засвідчує особу та належність до міської громади, із зазначенням прі-
звища, ініціалів, року народження, місця проживання та контактних даних (те-
лефону, адреси електронної пошти за наявності). Ці дані кожний учасник засві-
дчує особистим підписом. Учасники громадських слухань при реєстрації отри-
мують ухвальні мандати, які обов‘язково використовують для голосування на
громадських слуханнях.
Доступ представників засобів масової інформації на громадські слухання
є відкритим.
Рекомендації громадських слухань приймаються шляхом відкритого го-
лосування більшістю голосів від кількості зареєстрованих учасників та підпи-
суються головуючим, секретарем та представником органу міського самовря-
дування і підлягають обов‘язковому розгляду органами міського самовряду-
вання та, протягом десяти робочих днів після проведення громадських слухань,
разом з протоколом та матеріалами реєстрації учасників громадських слухань,
передаються секретарю міської ради
Протягом десяти робочих днів з моменту надходження рекомендацій,
протоколу та матеріалів реєстрації учасників громадських слухань секретар мі-
ської ради інформує міського голову та направляє на розгляд до профільного
виконавчого органу та постійної комісії міської ради рекомендації громадських
слухань. Рішення органів і посадових осіб міського самоврядування за резуль-
татами розгляду рекомендацій громадських слухань підлягають обов‘язковому
оприлюдненню у засобах масової інформації.

161. 161
Головуючий та секретар громадських слухань запрошуються та мають
право брати участь у розгляді рекомендацій громадських слухань в органах мі-
ського самоврядування.
Формою безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого
самоврядування, згідно зі статтею 26 Статуту територіальної громади м. Одеси
є загальні збори громадян за місцем проживання. Збори скликаються міським
головою, депутатами міської ради, органами самоорганізації населення,
об‘єднаннями громадян та безпосередньо членами міської громади.[5]
До компетенції зборів належить розгляд будь-яких питань, віднесених до
відання місцевого самоврядування, в межах Конституції і законів України, вне-
сення пропозицій відповідним органам і організаціям.
Збори призначаються у зручний для їх учасників час, як правило, у неро-
бочі дні (субота, неділя), або позаробочий час.
Районні адміністрації та органи самоорганізації населення сприяють у пі-
дготовці і проведенні зборів. Рішення про скликання зборів доводиться ініціа-
торами їх скликання до відома громадян, які проживають на відповідній тери-
торії, не пізніше ніж за 7 днів до їх проведення з зазначенням часу, місця про-
ведення зборів, питань, які вносяться на їх обговорення.
Члени міської громади мають право брати участь у зборах, що прово-
дяться за місцем їх проживання. Учасники зборів при реєстрації отримують
ухвальні мандати, які обов‘язково використовують для голосування на зборах.
Депутати всіх рівнів, посадові особи місцевого самоврядування, експерти, інші
запрошені особи реєструються окремо за відповідним посвідченням та беруть
участь у громадських слуханнях з правом дорадчого голосу.
Доступ представників засобів масової інформації на загальні збори є від-
критим.
Збори є повноважними, якщо у них беруть участь більше половини чле-
нів міської громади, які постійно проживають на відповідній території.
Хід зборів фіксується секретарем зборів у протоколі, який підписується
головуючим та секретарем зборів.
Рішення зборів приймаються шляхом відкритого або таємного голосу-
вання більшістю голосів від кількості зареєстрованих учасників і підписуються
головуючим та секретарем зборів.
3.5. Взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами мі-
ського самоврядування та консультації з громадськістю
Органи та посадові особи міського самоврядування схвалюють та підт-
римують участь членів міської громади у вирішенні питань місцевого значення,
формуванні і функціонуванні органів самоорганізації населення, організацій
співвласників багатоквартирних будинків, громадських організацій, профспі-
лок та інших інститутів громадянського суспільства. При цьому, органи місь-
кого самоврядування в межах своєї компетенції сприяють розвитку інститутів
громадянського суспільства в місті Одесі. Вони, з організаціями роботодавців
та професійними спілками є учасниками соціального партнерства в сфері

162. 162
соціально-трудових і пов‘язаних із ними економічних відносин та виріше н-
ня соціально-трудових конфліктів.
Завданнями соціального партнерства є:
- забезпечення реалізації соціально орієнтованої економічної політи-
ки;
- створення ефективного механізму регулювання соціально-трудових і
пов'язаних з ними економічних відносин;
- проведення колективних переговорів, взаємних консультацій, укл а-
дення колективних договорів та угод;
- запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) і
сприяння вирішенню соціально-трудових конфліктів;
- вдосконалення місцевого нормативного регулювання та правозаст о-
совної діяльності в сфері соціально-трудових і пов‘язаних із ними економіч-
них відносин.
Основною формою соціального партнерства є консультації, які пров о-
дяться з метою попереднього вивчення та з‘ясування позицій, а також вир о-
блення спільних рішень з питань регулювання соціально-трудових і
пов‘язаних із ними економічних відносин.
Органи та посадові особи міського самоврядування проводять консуль-
тації з громадськістю з питань міського самоврядування шляхом взаємодії че-
рез консультативні ради, робочі групи та інші консультативні форми. На підс-
таві пропозицій громадських організацій, релігійних громад та об‘єднань, міс-
цевих організацій політичних партій та інших суб‘єктів міським головою ство-
рюються постійно діючі консультативні ради у складі голови, секретаря та чле-
нів.
В окремій сфері суспільного життя, що стосується питань місцевого зна-
чення, може бути створена та діяти лише одна консультативна рада.
Консультативна рада діє на підставі положення, яке затверджується місь-
ким головою протягом трьох місяців після її створення.
Консультативні ради діють як дорадчі органи та можуть включати пред-
ставників громадських організацій, органів самоорганізації населення, націо-
нально-культурних, творчих спілок, релігійних громад та об‘єднань, місцевих
організацій політичних партій, об‘єднань підприємців, професійних спілок, на-
укових та вищих навчальних закладів, які діють на території міста, окремих
фахівців, інших осіб. Консультативні ради можуть розглядати питання, які за-
чіпають права та законні інтереси усіх або частини членів міської громади.
Основною формою роботи консультативних рад є відкриті засідання. У
засіданнях консультативних рад з правом дорадчого голосу можуть брати
участь депутати міської ради, керівники її виконавчих органів, керівники орга-
нів державної влади, а також на запрошення голови консультативної ради інші
особи. Засідання консультативної ради оформлюються протоколом, який міс-
тить в собі рішення консультативної ради з усіх розглянутих нею питань, та
підписується головою та секретарем консультативної ради.
Рішення консультативної ради доводиться до відома міського самовряду-

163. 163
вання або з окремих питань за рішенням консультативної ради її представник
може брати участь у пленарних засіданнях міської ради, засіданнях її виконав-
чого комітету з правом дорадчого голосу та правом оголошення рішення кон-
сультативної ради з відповідного питання порядку денного та з інших питань з
правом оголошення рішення консультативної ради.
У випадках, передбачених законодавством України, інститути громадян-
ського суспільства можуть проводити, замовляти проведення громадської екс-
пертизи проектів нормативно-правових актів органів міського самоврядування.
За результатами громадської експертизи висновки та пропозиції спрямо-
вуються до органів міського самоврядування та підлягають обов‘язковому роз-
гляду. Органи міського самоврядування повідомляють про результати розгляду
висновків та пропозицій, отриманих за результатами громадської експертизи,
інститути громадянського суспільства, які їх спрямували.
Отже, у Статуті територіальної громади міста Одеси знайшли своє вті-
лення цілий ряд положень Загальної декларації прав людини. Перш за все – це
норми щодо проведення виборів до органів місцевого самоврядування та ре-
ферендумів з питань місцевого самоврядування; участі в місцевому самовряду-
ванні, зокрема: в органах самоорганізації населення; право місцевої ініціативи;
громадські слухання; участі у загальних зборах громадян за місцем проживан-
ня; взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами міського само-
врядування та консультації з громадськістю.

164. 164
ВИСНОВКИ
Підводячи підсумок проведеному дослідженню, необхідно відзначити
наступне.
1. У теперішній час Загальна Декларація прав людини 1948 року є осно-
вним документом у галузі прав людини. Нею вперше на глобально-
юридичному рівні було запропоновано всім державам світу визнати систему
основних прав людини, імплементувати її у національні системи законодавства
та забезпечити її охорону і захист.
2. Закладена в Загальну Декларацію прав людини, значною мірою сприя-
ла тому, що, в теперішній час визначальними є природні права людини.
3. Здобуття Україною незалежності, розгортання радикальних демокра-
тичних перетворень в усіх сферах суспільного життя, зокрема формування пе-
редумов для становлення ринкової соціально орієнтованої економіки, спричи-
нили певні позитивні зрушення й у галузі прав людини, зокрема, включення до
Конституції України та численних нормативно-правових актів значної кількос-
ті нормативних приписів, які відтворюють відповідні положення Всезагальної
декларації прав людини, або ж пактів та інших документів ООН, що конкрети-
зують і деталізують її.
4. Зокрема, право на здійснення місцевого самоврядування знаходить
своє відображення в статті 21 Загальної декларації прав людини, де закріплено,
що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю державою безпо-
середньо чи за посередництвом вільно обраних представників, а також право
рівного доступу до державної служби у своїй країні.
5. Нами встановлено, що, з використанням норм Загальної декларації
прав людини розробляється, зокрема, статут територіальної громади – основ-
ний пріоритетний нормативно-правовий акт територіальної громади, у якому
знаходять втілення норми, у тому числі – й міжнародних актів Статут є своєрі-
дною комунальною конституцією на території функціонування відповідної
громади. Статут має низку особливостей: наявність особливого суб‘єкта, який
встановлює або від імені якого приймається статут територіальної громади;
установчий характер; повний та всеохоплюючий характер правового регулю-
вання; вища юридична сила щодо інших локальних актів, які приймаються без-
посередньо територіальною громадою або в системі органів та посадових осіб
місцевого самоврядування; основа для подальшої локальної нормотворчості;
особливий порядок прийняття статуту, а також внесення до нього змін та допо-
внень; є одним з правових засобів, який забезпечує реалізацію самостійності
місцевого самоврядування.
6. Такий Статут територіальної громади міста Одеси було затверджено 25
серпня 2001 р.
7. Статут територіальної громади міста Одеси встановлює, зокрема:
– принципи міського самоврядування;
– визначає поняття міської громади, особливості її діяльності;

165. 165
– визначає порядок формування, статус органів самоорганізації населен-
ня та порядок взаємодії міської ради та виконавчих органів ради з органами
самоорганізації населення;
– встановлює форми безпосередньої участі членів міської громади та ін-
ститутів громадянського суспільства у здійсненні міського самоврядування.
8. Статутом встановлено, що органами самоорганізації населення є буди-
нкові (у межах території будинку, кількох будинків, житлового комплексу), ву-
личні (у межах території вулиці, кількох вулиць), квартальні комітети (у межах
території кварталу), комітети мікрорайонів (у межах території мікрорайону або
житлово-експлуатаційної організації).
9. Міська громада на основі загального прямого виборчого права шляхом
таємного голосування обирає міську раду та міського голову, а шляхом місце-
вого референдуму може безпосередньо вирішувати питання міського самовря-
дування та інші питання, передбачені законодавством України.
10. Іншою формою безпосередньої участі членів міської громади у здійс-
ненні місцевого самоврядування є місцева ініціатива. Предметом місцевої іні-
ціативи можуть бути будь-які питання, віднесені до відання місцевого самов-
рядування.
11. Формою безпосередньої участі членів міської громади у здійсненні
місцевого самоврядування є також громадські слухання. Ініціативні громадські
слухання проводяться з будь-яких питань, що можуть бути предметом громад-
ських слухань, за ініціативою членів міської громади.
12. Формою безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцево-
го самоврядування є й загальні збори громадян за місцем проживання
13. Основною формою соціального партнерства громадянського сусп і-
льства з органами місцевого самоврядування є консультації, які проводяться
з метою попереднього вивчення та з‘ясування позицій, а також вироблення
спільних рішень з питань регулювання соціально-трудових і пов‘язаних із
ними економічних відносин.

166. 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Українии від 28. 06. 1996 р. № 254к/96-ВР із змін., внес.
згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду : за станом на
30. 08. 2013 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
2. Загальна декларація прав людини: Прийнята і проголошена резолюці-
єю 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року // Офіційний
сайт Верховної Ради України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua.
3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня
1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
4. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листо-
пада 2011 року № 4061-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – №
10-11. – Ст. 73.
5. Статут територіальної громади міста Одеси: Затверджений рішенням
Одеської міської ради від 25.08.2011р. №1240-VI // Офіційний сайт Одеської
міської ради – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.odessa.ua/acts/council/36244/
6. Гусейнов Л.Г. Международная ответственность государств за наруше-
ния прав человека / Л.Г. Гусейнов. - К. : 1н-т В.М. Корецъкого НАН Украти,
2000. - 316 с.
7. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самов-
рядування: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001. –303 с.
8. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самов-
рядування в Україні: Підручник / 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер,
2007. – 414 с.
9. Кравченко В.В., Біленчук П.Д., Підмогильний М.В. Місцеве самовря-
дування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. – К.: Атіка,
2000.- 304 с.
10. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права /
О.Э. Лейст. - М. : Зерцало М, 2002. 288 с.
11. Рабінович П.М. Універсалъна Декларація прав людини (до 60-річчя
проголошення) / П.М. Рабінович // Бюлетенъ Містерства юстиції України. –
2008. – № 11-12. – С. 194-203.

167. 167
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
Науково-практична конференція
з правознавства за темою:
“Гендерна політика держави та суспільства”
«Гендерні стереотипи
та маніпуляції в телевізійній рекламі»
Секція – І
Бондар Ольги
учениці 10-М класу,
ОНВК «Морський ліцей –
ЗОШ № 24 І-ІІІ ступенів»
Ночка Ольга Іванівна
вчитель історії та права
м. Одеса – 2012

168. 168
Серед методів психологічного впливу на людину багато авторів назива-
ють ті, котрі ґрунтуються на використанні стереотипів. Зокрема, американсь-
кий професор Р. Чалдіні пише: «Ми піддаємося впливу стереотипів з раннього
дитинства, і вони протягом усього життя так невідступно переслідують нас, що
ми рідко осягаємо їхню владу. Однак кожен такий принцип може бути виявле-
ний і використаний як знаряддя автоматичного впливу» [1, 71].
Поняття стереотипу було введено в соціальні науки У. Ліппманом. Він
визначає стереотип як спрощене, заздалегідь прийняте уявлення, що не випли-
ває з власного досвіду. Ці спрощення суттєво впливають на сприйняття і розу-
міння явищ навколишньої дійсності.
Одним з вітчизняних дослідників і технологів реклами та PR, що розро-
били систему психологічних впливів, засновану на використанні стереотипів, є
Л. У. Вікентьєв. Він вважає, що за допомогою такої системи можна управляти
процесом формування іміджу (образу, репутації, фірмового стилю тощо) [2,
48]. Психологічним підґрунтям його концепції є теорія росіянина психофізіо-
лога А. А. Ухтомського про домінанту. Л. І. Вікентьєв вважає, що прийняття
рішень, інтуїція, творче осяяння, з одного боку, і шаблонність мислення, не-
прийняття нового — з другого, реалізуються на підставах єдиного психофізіо-
логічного механізму: принципу домінанти [2, 50]. Сприйняття людиною (у то-
му числі реклами та PR-акцій) залежить не стільки від впливу на неї, скільки
від наявної в людини домінанти і (чи) стереотипів. «Тому проектувати комуні-
кації від свого «хочу», ігноруючи домінанти і стереотипи клієнтів, — означає
програти рекламу ще на старті», — зазначає Л. І. Вікентьєв [2, 54]. Він пропо-
нує деякі «способи корекції небажаних домінант», говорить про «природний
дозвіл домінанти», так звану «заборону», про «зміни непотрібних дій в автома-
тизм», про «гальмування колишньої домінанти новою» тоді.
Автор розглядає велику кількість прикладів, що ґрунтуються на так зва-
них «позитивних» і «негативних» стереотипах клієнтів. Він говорить також про
деякі «вічні стереотипи», які трактує за аналогією з поняттям «архетипів» зна-
менитого психоаналітика К. Г. Юнга. До таких «вічних стереотипів» належать:
«життя і смерть», «панування і підпорядкування», «геній і посередність», «мо-
лодість і старість», «багатство і бідність», «свобода і несвобода», «бажання і
можливості» та ін.
Обґрунтовуючи свій підхід, Л. І. Вікентьєв дає ілюстрації у вигляді таких
тез:
1) чоловік живе не за законами розуму і логіки;
2) у кожної людини є стереотипи;
3) негативні стереотипи — це думки, спогади, упередження «проти» рек-
ламованого об‘єкта, а більш рідкі позитивні стереотипи — «за»;
4) мозок людини влаштований так, що в клієнта негативний стереотип
майже завжди переважає над позитивним;
5) кількість типових негативних стереотипів дуже обмежено;
6) стереотипи істотно впливають на сприйняття людиною повідомлень,
тобто людина бачить, чує і відчуває те, що хоче;

169. 169
7) стереотипи часто роблять поведінку людини ірраціональною, нелогіч-
ною для зовнішнього спостерігача, який має інші стереотипи;
8) варто враховувати у рекламній практиці забобони, упередження, стра-
хи, переваги, тобто те, що можна позначати терміном «стереотип» і у разі не-
обхідності коригувати його [2, 61 – 62].
Роль стереотипів у телевізійній рекламі надзвичайно велика. Уміння їх
використовувати на практиці є важливою умовою ефективної роботи рекламіс-
та і фахівця з PR. Однак для психології реклами як області наукового знання не
менш важливо визначити значення стереотипу в системі психологічних понять,
що описують мислення і поведінку людини, наприклад, визначити, як воно
співвідноситься з потребами і мотивами. В іншому випадку може виникнути
уявлення про те, що керуючи стереотипами і впливаючи з їхньою допомогою
на споживача, рекламіст може продати все що завгодно, незалежно від якості
товару та об‘єктивної потреби в ньому.
Одні з найбільш часто використовуваних стереотипів у рекламі є гендер-
ні. Гендерні стереотипи, з огляду на їх суть і період функціонування в мові,
можна поділити на традиційні, нові та актуалізовані. Традиційні стереотипи
мають давню історію вживання і транслюють вікові уявлення народу про хара-
ктер і призначення жінки у соціумі. Вони формувалися протягом століть, за-
кріплювалися у свідомості не одного покоління і зараз продовжують впливати
на світосприйняття сучасників. Нові з'явилися в мові відносно недавно, під
впливом мінливих умов суспільного розвитку, і спираються на сьогоденні реа-
лії життя та нову предметність.
Аналіз рекламних роликів на телебаченні показує, що творці реклами,
зображуючи чоловіків і жінок, широко використовують гендерні стереотипи.
Так, ролики використовують традиційний образ мужності, вказуючи, що треба
робити, щоб стати ―сучасним чоловіком‖ [3, 78].
У більшості роликів жінка, насамперед, виступає в двох ролях: мати та
домогосподарка, і сексуальний об'єкт. Сама по собі жінка не має ні найменшо-
го значення, вона є продуктом чоловічого сприйняття, тобто проекцією тих по-
чуттів, які вона здатна вселити чоловіку, спонукуючи його діяти так, а не інак-
ше. Жінки ж здебільшого всіма силами підтримують свою роль секс-символу,
намагаючись привертати увагу і подобатися чоловікам.
"Как правило, демонстрируемая женщина функционирует на двух уров-
нях: в качестве эротического объекта для персонажей экранной истории и в ка-
честве эротического объекта для зрителей – в поле переменного напряжения
между взглядами с каждой из сторон экрана... Мужской же персонаж, в соот-
ветствии с принципом господствующей идеологии и поддерживающих ее ма-
териальных структур, не может быть подвержен сексуальному объективирова-
нию" [4, 111].
Дійсно, роликів, у яких відкрито демонструється сексуальність чоловіка,
дуже мало. У якості прикладу можна навести рекламу кава "MAXWELL
HOUSE" (переглядаємо ролики у Додатках) і рекламні ролики десерту «Бон-
жур» де фігурують чоловіки з оголеними торсами (ролики переглядаємо у До-

170. 170
датках, ролики демонструвалися у рекламних блоках до 6 раз на день, час тран-
сляції: 10.30, 11.20, 13.00, 15.40, 18.10, 19.45). На думку творців цієї реклами,
прекрасні, напівоголені чоловіки – кондитери, що усю весну намагалися будо-
ражити розум і серця українок, із задоволенням готують унікальний десерт за-
ради жіночого задоволення. Проте, жінки щодо цієї реклами висловлюють ду-
мки. що це саме чоловіки найбільше полюбляють солодке, а ніж жінки, особ-
ливо ті, які слідкують за своєю фігурою.
Чи ролик для пива "Столичне", де Андрій Чернишов грав молоду людину
сексуальну, красиву, але інтелектом не обтяжену. Ця його робота дозволила
перемогти йому в конкурсі Рекламний образ року. Його перемога – доказ того,
що привабливі чоловіки не менш цікаві жінкам, ныж жінки чоловікам, але іс-
нуючі стереотипи не дозволяють активно експлуатувати сексуальність чолові-
ка. Тому подібні ролики – виключення з правил.
Сексуальність же жінок експлуатується постійно для реклами будь-якої
категорії товарів: від жіночих гігієнічних засобів і нижньої білизни, до страхо-
вих і банківських послуг. Пов'язано це з тим, що жінка в рекламі завжди приве-
ртає увагу. Чоловіче – тому, що чоловіку приємно бачити красиве жіноче тіло,
а увага жінок – тому, що це можливість порівняти себе з загальновизнаним
секс-символом, і, можливо, почерпнути з реклами спосіб досягнення більшої
привабливості. Тільки не можна забувати, що в деяких випадках жінка може
служити образом-вампіром, відволікаючи увагу глядача від рекламованого то-
вару. Особливо, якщо сам рекламований чи товар послуга погано поєднуються
з оголеною чи напівголою моделлю. Тобто в рекламі нижньої білизни чи "гаря-
чої лінії" жіноча сексуальність доречна, чого не скажеш, наприклад, про рекла-
му чи нерухомості банківських послуг [5, 138].
Наведемо кілька прикладів з реклами на українському телебаченні, щоб
ще раз продемонструвати, яким образом у ній експлуатуються чоловічі і жіночі
образи.
Дівчина в білій спідниці причепливо оглянула себе в дзеркало.... Не всю
себе – тільки акуратні стегна. Потім узяла гігієнічну прокладку, полила її чор-
нилом – і з розмаху стукнула по ній кулаком у білій рукавичці. Рукавичка не
офарбилася! (переглядаємо ролик у додатках; ролик демонструвався у реклам-
них блоках 5 – 7 разів на день, час трансляції: 10.10, 11.20, 13.20, 15.50, 18.40,
20.45). Здається, що отут особливого? Ми вже давно звикли до милих телерек-
ламних дівчат. Але багато жінок вважають, що подібна реклама їх ображає. А
от вільні і незакомплексовані шведки уже виразили своє обурення. Правда,
трохи з іншого приводу: їх образив... синій колір рідини на прокладках. Вони
вважають, що якщо вже рекламують товари для жінок, те не треба соромитися
їхньої сутності. І вони домоглися свого: на їх телебаченні непромокальність
прокладок і тампонів буде демонструватися за допомогою рожевої чи червоної
фарби [6].
Інший ролик: камера затрималася на талії, сковзнула вниз, по стегнах,
знову метнулася нагору – показала плечі і витончену тонку шию... Шкіра глад-
ка, кольору персика. Камера від'їхала, продемонструвавши дуже правильне,

171. 171
майже ідеальне жіноче тіло. Для тих, хто не пам'ятає – це реклама кава "Nescafe
Gold". (переглядаємо ролик у Додатках; ролик демонструвався у рекламних
блоках 5 – 6 разів на день, час трансляції: 9.30, 11.50, 15.50, 18.15, 21.45).
Таким чином, на українському ринку просуваються багато товарів. Дос-
лідження, показали, що на російському телебаченні лише 35% реклами адресо-
вано безпосередньо жінкам, тоді як ролики за участю жінок займають близько
60% рекламного потоку [7, 128]. Причому, обсяг реклами, адресованої жінкам,
може скорочуватися, але використання сексуальності жіночого образу залиши-
лося на колишньому рівні. При цьому, якщо вірити Асоціації журналісток, 10%
рекламних роликів несе не інформативно-значеннєве, а саме еротичне наван-
таження [8, 14]. Як пояснює Андрій Разенков, режисер реклами, еротичний жі-
ночий образ у рекламі розрахований, насамперед, на молодих чоловіків: праг-
нення до красивої жінки переплітається в їх свідомості з прагненням до товару,
що вона представляє. Хоча еротизація може мати і зворотний ефект: за-
пам‘ятається звабна дівчина, а не товар.
Зате в рекламі продуктів, особливо таких, як шоколадні батончики, чи пі-
дприємств швидкого харчування, таких як McDonalds, ефективніше працює
чоловічий образ. Пов‘язано це з тим, що жінки манірничають, естетствують,
соромляться, їдять в‘януло, до того ж практично кожна жінка зробить підраху-
нок калорій. Чоловіка ж їдять ―смачно‖ і апетитно. Тут знову діють тваринні
інстинкти: реклама продуктів повинна викликати апетит, а не еротичні фанта-
зії.
А от у рекламі безалкогольних напоїв сильніше діє образ жінки, тому що
солодке газування розраховане в основному на підлітків. А в них саме перша
любов, перші шлюбні ігри. Тому образ дівчини, навіть одягненої в дуту куртку,
– все одно – еротичний образ.
Таким чином, вибір як основний критерій у використання сексуальної
привабливості пов‘язаний з тим, що інстинктивні асоціації – самий прямий
шлях до серця людини. Реклама, що продає той чи інший товар, прагне визво-
лити з несвідомого сексуальні бажання. Сам по собі товар мало кому потріб-
ний. Люди купують або функцію, для якої він був створений, або часто мнимі
вигоди, які заявлені в рекламі.

172. 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Реклама: внушение и манипуляция: медиа-ориентир. подход: [Психол.
эффекты. СМИ. Коммуникация. Внушение. Стереотипы. Мифы. Имидж. Паб-
лик рилейшнз. Психол. воздействие речи и цвета. Обман. Манипулирование] /
ред.-сост. Д.Я. Райгородский. – Самара : Бахрах-М, 2007. – 751 с.
2. Викентьев И.Л. Приемы рекламы и pubpc relations. Программы-
консультанты: 400 примеров, 200 учеб. задач и 20 практ. прил. / И.Л. Викенть-
ев; Система проф. разработчиков, консультантов и преподавателей «ТРИЗ-
Шанс». – 7-е изд., доп. – СПб. : Бизнес-пресса, 2004. – 378 с.
3. Война по правилам и без …: технология изготовления предвыборных
миражей : учеб.-практ. пособие / авт.-сост. А.А. Маквиков. – М. : Дело, 2003. –
320 с.
4. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и
защита.— М.: ЧеРо, Издательство МГУ, 1997. — 344 с.
5. Бутенко Н. Ю. Соціальна психологія в рекламі. – К.: КНЕУ, 2006. –
384 с.
6. Вакурова Н.В. Типология жанров современной экранной продукции. –
М.: Выс. шк., 1997. – 414 с. // http://www.mediakomitet.ru/
7. Винсент Л. Легендарные бренды: раскрученные рекламные марки, в
которые поверил весь мир: пер. с англ. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 323 с.
8. Кабалина М.И. Социальное мифотворчество в современной российс-
кой рекламе : автореф. дис. …канд. социол. наук / М.И. Кабалина. – М., 2003. –
23 с.

173. 173
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
ТВОРЧА РОБОТА
НА КОНКУРС
“МОЯ ПРАВОВА ОСВІТА”
НА ТЕМУ:
―СКАЖЕМО “НІ” НАСИЛЬСТВУ В СІМ’Ї‖
Призове місце на районному турі конкурсу ―Моя правова освіта‖
Одеса - 2012

174. 174
Епіграфом до цього реферату могли б стати слова В. Сухомлинського: «Жорс-
токе ставлення до дітей породжує жорстокість між дітьми. Сім'я - це первинне
середовище, де дитина повинна вчитися робити добро».1
Майбутнє кожної людини і людства в цілому потенційно залежить від пі-
дростаючого покоління, тому забезпечення прав дітей та їх правовий захист
безумовно є основним завданням сучасності, у вирішенні якої має бути заціка-
вленим все світове співтовариство.
Більшість населення України і уявлення не має про особисті права дітей,
Конвенцію ООН про права дитини, інші міжнародні документи цієї спеціаліза-
ції, про Закон України «Про попередження насильства у сім‘ї», тому дуже лег-
ко порушити права дітей, бо історично склалося, що ці права завжди порушу-
вались, до дітей не ставилися як до самостійної особистості. На жаль, дуже ба-
гато дорослих не вважають за потрібне і зараз визнавати ці права, бо бояться
великої відповідальності, а також звикли до старих канонів виховання.
У Статті 2. Закону України «Про попередження насильства у сім‘ї», яка
називається Законодавство про попередження насильства в сім'ї, говориться:
«Законодавство про попередження насильства в сім'ї складається з Конституції
України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які регулюють від-
носини щодо попередження насильства в сім'ї».2
Дуже часто дорослі і не замислюються, що своїми вчинками дискримі-
нують права дитини, тому і дітям і дорослим буде корисним знати, в яких ви-
падках права дитини порушуються, здійснено насилля, які види насилля бува-
ють тощо.
Над дитиною здійснено насилля, якщо:
1. Їй нанесли побої;
2. Її здоров'ю завдали шкоди;
3. Порушили її статеву недоторканість й статеву свободу;
Дитину залякували, якщо:
1. Їй вселяли страх за допомогою дій, жестів, поглядів,
2. Використовували для залякування свій зріст, вік;
3. На неї кричали;
4. Їй загрожували насиллям по відношенню до інших (батькам дитини,
друзям, тваринам та ін.).3
До жорстокого ставлення також відноситься використання при цьому
громадських інститутів:
1. Релігійної організації;
2. Суду;
3. Міліції;
1 Сухомлинский В. О воспитании. – М.: Политиздат, 1982. – С. 54.
2 Про попередження насильства в ciм‘ї: Закон України № 2789 від 15 листопада 2001
року // Офіційний вісник України. - 2001. - № 51.
3 Волгина Н. Жестокость в семье. - Режим доступу : http://
www.soprotivlenie.org/?id=120&cid=13&t=v

175. 175
4. Школи;
5. Спецшколи для дітей;
6. Притулків;
7. Родичів;
8. Психіатричної лікарні тощо.
Над дитиною здійснюють насилля, якщо використовують для цього ізо-
ляцію:
• Контролюють її доступ до спілкування з однолітками, дорослими, бра-
тами і сестрами, бабусею і дідусем.
Над дитиною також здійснюють емоційне насилля, якщо:
• Її принижують, використовують образливі прізвиська;
• Її використовують як довірену особу;
• При спілкуванні з дитиною виявляється непослідовність;
• Дитину соромлять;
• Дитину використовують як засіб передачі інформації одному з батьків.
Над дитиною здійснено економічне насилля, якщо:
• Не задовольняються її основні потреби;
• Контролюється його поведінка за допомогою грошей;
• Дорослими розтрачуються сімейні гроші;
• Дитина використовується як засіб економічного торгу при розлученні
батьків;
До дитини відносяться жорстоко, якщо використовують погрози:
• Погрози кинути її;
• Погрози самогубства;
• Погрози нанесення фізичної шкоди собі або родичам.1
До дитини дорослі відносяться жорстоко, якщо використовують при цьо-
му свої привілеї:
• Обходяться з дитиною як з підлеглим чи слугою;
• Відмовляються інформувати дитину про рішення, які відносяться без-
посередньо до неї, її долі (про відвідини її батьками, опікунами, тощо);
• Дитину перебивають під час розмови.
Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї регулюється Статтею 15
Закону України «Про попередження насильства у сім‘ї».2 Зокрема, члени сім'ї,
які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивіль-
но-правову відповідальність відповідно до закону.
Треба пам‘ятати, що жорстока поведінка дорослих породжує жорстоку
поведінку дітей. Тому в нашому суспільстві часто зустрічаються випадки жорс-
токого поводження між однолітками.
1 Гирфанов Р. М. Российский и зарубежный опыт борьбы с насилием в отношении де-
тей /P.M. Гирфанов, М. Ю. Калинкина // Вопросы ювенальной юстиции. - 2008. - № 1. - С.
58.
2 Про попередження насильства в ciм‘ї: Закон України № 2789 від 15 листопада 2001
року // Офіційний вісник України. - 2001. - № 51.

176. 176
Які батьки, такі і діти, бо яблуко від яблуні не далеко падає. Батькам слід
було б зрозуміти, що, за вчинки своїх дітей відповідають вони самі і не намага-
тися перекладати відповідальність на вчителя, вихователя чи ще будь-кого.
За даними правозахисників, найчастіше діти говорять, що страждають від
образ та побиття, а вчителі кажуть, що часто помічають приниження учнів
один одним.1 Також діти зазначають, що агресорами в школі часто виступають
декілька учнів разом. Проблеми насильства, мабуть, однакові для шкіл усього
світу, але підходи і рівень їх вирішення різні.
Хочу навести уривок зі статті Чернякової А.В. «Проблема третирування
серед учнів у загальноосвітній школі США: шляхи запобігання та подолання»,
в якій автор проаналізувала характеристики певних груп підлітків, схильних до
проявів агресії і насильства: «Одна група підлітків – вихідці з сім`ї середнього
статку, зовні благополучної. Діти з цих родин спрямовують агресію проти вір-
туальних образників. Основний інтерес такого підлітка – комп‘ютерні ігри, фі-
льми з сценами насильства, віртуальні погоні, агресивна музика».2 На думку
А. Корнелла, в основі свідомого планування насильства покладений мотив –
просто вбивства без причини. У 2007 році американський психіатр Рональд
Пайс оприлюднив дані стосовно мотивації шкільного агресора щодо обрання
жертви, які мають символічне значення особисто для ініціатора шкільних роз-
прав, що саме засвідчує про незрілу Я-концепцію підлітка, низьку самооцінку,
невпевненість у своєму житті або, можливо, брак уваги зі сторони батьків. Нау-
ковець, як приклад, навів трагічну ситуацію, коли в 2006 році неповнолітній
шкільний агресор здійснив розстріл групи дітей амішей (релігійна група, яка
пропагує пацифізм та культуру миру, ненасильства) в кампусі школи, непода-
лік американського містечка Нікель Майнс.3
«Для іншої групи неповнолітніх агресорів характерним є те, що підлітки
виховувалися у сім'ях з негативним соціально-психологічним кліматом – не-
дбайливим або ворожим ставленням з боку батьків. У таких родинах застосо-
вувались покарання у формі побиття, депривації, нехтування вітальними пот-
ребами. Часто саме в неблагополучних родинах діти отримали перший досвід
насильства і згодом почали переносити його на однолітків чи менших за віком
дітей». Загальновідомо, що в родинах з певними психологічними проблемами
наявна алкоголізація, наркотизація, статеві девіації, інцест, що і є факторами
формування ризикованої поведінки та деморалізації. Щодо притаманних їм
особистісних рис, то дослідники називають домінантність, агресивність, низь-
кий рівень емпатії, гіперактивність та імпульсивність.
«Типовою жертвою переслідування в шкільному середовищі стає як до-
водять дослідження, високо тривожна, невпевнена у собі дитина, схильна до
депресивних переживань. У фізичному плані такі діти слабкіші. У випадках
1 Тюрша В. О. Мотиви i потреби як фактор насильницької поведінки / B. О. Тюрша //
Соціальна робота: теорія i практика. - 2009. - № 2. - С. 18.
2 Чернякова А.В. Насильство дітей в школі: умови, причини і фактори виникнення //
Соціальна педагогіка: теорія і практика. – 2010. – № 4. – С. 11.
3 Джилліген Д. Запобігання насильству / Д. Джилліен. - К. : Сфера, 2004. – С. 24.

177. 177
насильства учні-жертви приховують проблему «в собі». Мотивами можуть бути
побоювання помсти з боку агресорів, недовіра до вчителів…».1
Тож батькам слід придивіться уважніше до своїх дітей, до їхніх інтересів.
Вони, на мою думку, мають дізнатись, чи відчуває їх дитина себе комфортно
серед своїх однолітків, цікавитися справами їхніх дітей, не зважаючи на, мож-
ливо, неймовірну зайнятість.
Оскільки ситуація насильства в школі за своїми характеристиками є різ-
новидом небезпечної інтенсивної тривалої стресової ситуації, то вона має сер-
йозні психологічні наслідки. Сьогодні насильство у навчальних закладах —
явище досить розповсюджене, але більшість шкіл його замовчують. Це призво-
дить до того, що проблема «вибухає» рецидивами: це суїцидальність серед ді-
тей, це побиття та інші випадки, які ми регулярно бачимо з екранів наших те-
левізорів.
Ставлення до дітей – міра духовної гідності людини. (Я. Бриль)
Шановні дорослі, на мою думку, повинні були б розуміти усю повноту
своєї відповідальності, переглянути своє ставлення до дітей, і тоді діти змо-
жуть відстоювати свої права та належно оцінять вчинки своїх батьків.
1 Там само. – С. 26.

178. 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України. Прийнята на п‗ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Про попередження насильства в ciм‘ї: Закон України № 2789 від 15 ли-
стопада 2001 року // Офіційний вісник України. - 2001. - № 51.
3. Волгина Н. Жестокость в семье. - Режим доступу : http://
www.soprotivlenie.org/?id=120&cid=13&t=v
4. Гирфанов Р. М. Российский и зарубежный опыт борьбы с насилием в
отношении детей /P.M. Гирфанов, М. Ю. Калинкина // Вопросы ювенальной
юстиции. - 2008. - № 1. - С. 58 - 68.
5. Джилліген Д. Запобігання насильству / Д. Джилліен. - К. : Сфера, 2004.
- 166 с.
6. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы / И. Г. Малкина-
Пых. - М. : Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2006.
7. Мурашкевич А. А. Домашнее насилие: как защитить ребенка / A. А.
Мурашкевич. - БФ «Подросток», 2004.
8. Павленок П. Д. Технологи социальной работы / П. Д. Павленок. - М. :
ИНФРА - М, 2005.
9. Сухомлинский В. О воспитании. – М.: Политиздат, 1982. – 270 с.
10. Тюрша В. О. Мотиви i потреби як фактор насильницької поведінки /
B. О. Тюрша // Соціальна робота: теорія i практика. - 2009. - № 2. - С. 18 - 26.
11. Фурманов И. А. Эндогенные и экзогенные факторы эстафеты аг-
рессии и насилия в семье / И. А. Фурманов // Психологический журнал. - 2008.
- № 2 (18). - С. 9 - 14.
12. Чернякова А.В. Насильство дітей в школі: умови, причини і фактори
виникнення // Соціальна педагогіка: теорія і практика. – 2010. – № 4. – С. 11.

179. 179
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
ТВОРЧА РОБОТА
НА КОНКУРС
“МОЯ ПРАВОВА ОСВІТА”
НА ТЕМУ:
―СКАЖЕМО ―НІ‖ НАСИЛЬСТВУ В СІМ‘Ї‖
Одеса – 2012

180. 180
ПЛАН
1. Поняття та сутність насильства, яке вчиняється над дітьми
2. Види жорстокого поводження з дітьми
3. Наслідки насильство над дітьми
4. Як протистояти насильству щодо дітей?
Список використаних джерел.

181. 181
1. Поняття та сутність насильства, яке вчиняється над дітьми
В усіх визначеннях (як наукових, так і законодавчих) зазначено, що на-
сильство в сім‘ї та жорстоке поводження з дітьми є:
– є порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією
України, тобто захист від насильства гарантований державою; – може
виявлятися у негативному фізичному, психологічному, сексуальному або ж
економічному впливі, діях або ж бездіяльності (про бездіяльність йдеться в у
визначенні жорстокого поводження з дітьми);
– наносить моральну шкоду або шкоду фізичному чи психічному здо-
ров‘ю, перешкоджають оптимальному розвитку. Окрім того, слід звернути ува-
гу, що є відома невизначеність у розумінні насильства та жорстокого пово-
дження з дітьми. Наприклад, визначення насильства над дітьми, запропоноване
ВООЗ у 1999 р., надто широке і багатослівне. По суті, в ньому зазначено все,
що перешкоджає дитині повністю реалізувати свій життєвий і особистісний
потенціал. Сюди належать і активні дії, які прямо загрожують дитині (напри-
клад, фізична і сексуальна агресія), і дії ігнорування і відмови дитині в задово-
ленні її основних потреб (наприклад, зневага до дитини, відмова годувати її
тощо).
Водночас у низці міжнародних документів поняття «насильство над ді-
тьми» належить до числа визначень, які не потребують спеціального тлумачен-
ня. Так, в частині 1 статті 19 Конвенції ООН про права дитини сказано, що кра-
їни-учасниці повинні вжити всіх необхідних заходів, в т.ч. і законодавчих, для
захисту дитини від усіх форм фізичного і психічного насильства, образ чи зло-
вживання, жорстокого поводження та експлуатації. Однак при цьому не розк-
ривається зміст понять «насильство», «жорстоке поводження», «образа» тощо.
На законодавчому рівні в Україні дуже неповно подано визначення жор-
стокого поводження з дитиною (у Порядку розгляду звернень та повідо млень з
приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення)
та, окрім того, воно доповнене поняттям соціального насильства, визначення
сутності якого немає в жодному нормативно-правовому акті.
При цьому слід звернути увагу на те, що поняття жорстокого поводження
з дитиною визначене на рівні підзаконного нормативно-правового акта, а не на
рівні закону, викликає суперечності щодо можливості його використання на
міжгалузевому рівні, при розгляді справ у судах тощо.
Отже, певна плутанина у термінології, нерозмежованість термінів на-
сильство над дітьми та жорстоке поводження з дітьми як на рівні законо-
давства, так і в теоретичних джерелах, ускладнює вивчення проблеми на-
сильства над дитиною та істотно обмежує можливості надання їй соціальної та
правової допомоги. Більшість науковців та практиків вищезазначені терміни
розглядають як синоніми, але потребує закріплення взаємозв‘язок між ними на
законодавчому рівні.
На нашу думку, основні види жорстокого поводження з дітьми можуть
бути виражені наступною схемою:

182. 182
Дослідники виокремлюють 4 умови, за наявності яких певну дію можна
трактувати як насильство у сім‘ї або ж жорстоке поводження з дитиною:
– порушення прав та свобод особистості, гарантованих Конституцією та
законодавством України;
– умисність дії, тобто коли людина чітко усвідомлювала, що вона ро-
бить і намагалась за допомогою такої дії досягти певної мети або мати певний
зиск;
– неможливість жертви себе захистити, тобто превалювання з боку кри-
вдника, що чинить дію, фізичної або психологічної сили;
– будь-яка моральна, психологічна або фізична шкода, що настає унас-
лідок вчинення дії.
Деякі дослідники також відносять то таких умов і систематичність, але
це питання є суперечливим, адже такі дії, як зґвалтування або побиття дитини
можуть мати і одиничний характер, але однозначно трактуватимуться як жорс-
токе поводження з дитиною.
За наявності однієї або декількох умов певну дію можна трактувати як
прояв насильства або ж жорстокого поводження з дитиною.
Причини насильства щодо дітей часто лежать на поверхні: непорозумін-
ня, суперечки, бідність сім‘ї, зубожіння, зловживання алкоголем, вживання на-
ркотиків, безробіття тощо. Але є й приховані причини, як от: психологічні осо-
бливості агресорів та жертв, ґендерна нерівність, ієрархічні відносини у самому
суспільстві. Умовно їх можна відобразити як айсберг (див. нижче).
Звісно, проблема насильства в сім‘ї та жорстокого поводження з дитиною
має багато причин. Ми розглянули у попередньому інформаційному по-
відомленні та на схемі «Айсберг» позначили загальні головні причини, але є ще
й індивідуальні в кожному конкретному випадку. Щоб допомогти конкретній
людині, потрібно шукати ці індивідуальні причини й усувати їх.
Ми не випадково структурували причини у вигляді айсберга. І сторонні, і
ті, хто залучений в ситуації насильства в сім‘ї, жорстокого поводження з дити-
ною, більше звертають увагу на видиму частину «айсберга»: сварки в сім‘ї,
конфлікти (часто під впливом алкоголю або нестачі коштів, безробіття). Безпе-
речно, алкогольна залежність, сварки чи економічні проблеми посилюють ймо-

183. 183
вірність домашнього насильства, створюючи стресоподібні ситуації, але не во-
ни є головними причинами.
Ми не можемо розглядати тільки одну причину – тому що на основі лише
одного чинника насильства не можна розробити успішну стратегію протидії.
Адже найчастіше в основі насильства не одна, а комплекс причин.
Звичайно, підставою насильства є й те, що ми живемо в суспільстві, де є
нерівність та ієрархія: є керівники / керівниці й підлеглі, багаті й бідні, сильні й
слабкі, дорослі й діти. Виходячи з цього, суспільство з давніх-давен вважало,
що сильні проти слабких можуть і повинні застосовувати силу, що є право си-
льного на насильство (в родині – проти дитини, жінки, старої чи немічної лю-
дини). Це право сильного є основою будь-якого насильства, але воно не цілком
пояснює, чому потерпілими від насильства в сім‘ї стають переважно жінки та
діти.
Пояснення потрібно шукати у таких поняттях як «ґендерне насильство»
та «ґендерні стереотипи»; у культурних нормах та традиціях, що поширені на

184. 184
певній території чи у певній громаді; у психологічних характеристиках та осо-
бистих якостях самої особистості, що чинить насильство (психічні розлади, ви-
сокий рівень агресії, низька самооцінка, перебільшення цінності фізичних по-
карань (наприклад, для деяких батьків саме такий стиль спілкування з дітьми є
взірцевим); власний негативний досвід дитинства, адже людина, яка страждала
від насильства у сім‘ї в дитинстві, у дорослому віці у власній родині може відт-
ворювати насильницькі дії по відношенню до власних дітей та інших членів
сім‘ї); нестача у людей позитивного прикладу поведінки у родині, з дітьми, не-
вміння долати життєві кризи, низька стресостійкість.
Окрім того, деякі дослідники виділяють специфічні особливості дітей, які
найчастіше зазнають насильства з боку батьків:
– діти, що мають гіперкінетичний синдром, гіперактивні діти з надмір-
ною рухливістю, зниженими здібностями концентрації уваги. Така поведінка
«виснажує» дорослого, і він визначає фізичне покарання за єдине можливе, але
натомість фізичні покарання погіршують проблему; – фізичні і психологічні
відхилення в дитини. Діти з фізичними або розумовими вадами частіше за ін-
ших стають жертвами насильства та жорстокого поводження як з боку інших
дітей, так і з боку дорослих, представників освіти, батьків в силу фізичної або
ментальної неспроможності, незадоволення очікувань від них, особливостей
їхньої поведінки тощо. У зв‘язку з цим велика кількість експертів вважає, що
причини жорстокого ставлення до дітей полягають у завищеному рівні вимог
до них та нереалістичних очікуваннях батьків, педагогічній безграмотності до-
рослих, у низькому культурному рівні батьків, проблемах виховання дітей у
психологічно незрілих батьків та в молодих сім‘ях, брак знань та навичок ви-
ховання дітей з особливими потребами.
Усі ці аспекти необхідно враховувати, вивчаючи ситуацію насильства в
сім‘ї або жорстокого поводження з дитиною, розробляючи програми з подо-
лання насильства, а особливо – створюючи програми та реалізуючи заходи та
на рівні первинної профілактики, тобто діяльності з недопущення виникнення
таких проблем.
Серед основних порушень прав діти, яких я знаю, виділяли такі: "дорослі
ображають, погрожують, б'ють дітей", "батьки б'ють за погані оцінки, за неслу-
хняність", "батьки б'ють, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння", "б'ють
однолітки, старші хлопці". Недостатньо захищеними державою від жорстокос-
ті, знущання, брутального поводження, викрадення та продажу вважають себе
близько половини опитаних дітей, від сексуальної експлуатації – більше трети-
ни, від примусу до підневільної, непосильної, надмірної чи небезпечної праці –
також більше третини моїх друзів. Багато дітей вказали, що в їхньому житті
траплялися випадки, коли вчителі ставилися до них жорстоко або навіть і зну-
щалися. Багато опитаних зазнавали жорстокого ставлення або знущань від не-
знайомих ровесників, а також - від незнайомих дорослих.
Порушення в галузі прав дітей включають в себе: торгівлю дітьми, дитя-
чу проституцію, дитячу порнографію, експлуатацію дитячої праці, нанесення

185. 185
статевих ушкоджень дівчаткам, боргову кабалу, торгівлю дітьми та дитячими
органами, експлуатацію проституції третіми особами.
Дітей не тільки насилують, їх б'ють, принижують, зрештою, убивають. Це
відбувається щодня. Насильство над дітьми - занадто неприємна річ, щоб дума-
ти, тим більше "проектувати" на власну родину і, відповідно, готуватися до
нього. Тому батьки рідко вчать дітей, як поводитися, щоб уникнути небезпеки.
І коли жахливе відбувається, вони не знають, що робити, чим допомогти дити-
ні, як вилікувати її фізично і морально.
Об'єктивної офіційної статистики про насильство над дітьми, природно,
не існує. Це пов'язано з тим, що батьки, м'яко говорячи, не довіряють міліції і
воліють не мати з нею справи. Існують і "делікатні" нюанси: наприклад, якщо
самі батьки приносять у травмпункт явно побиту дитину і соромливо поясню-
ють, що малеча упала, лікарі не повідомляють міліцію.
2. Види жорстокого поводження з дітьми
Є чотири форми жорстокого поводження з дітьми. Це: фізичне насильст-
во, емоційне(психічне) насильство, сексуальне насильство, економічне насиль-
ство.
Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх замі-
нюють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних
ушкоджень, що заподіюють шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і
позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі штовхань, побоїв, ка-
тування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, ріди-
нами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких пре-
дметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду роди-
чам або друзям.
Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання нар-
котиків, алкоголю, надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що
викликають одурманення (наприклад, снотворних, не прописаних лікарем), а
також намагання удушити чи втопити дитину.
Емоційне (психічне) насильство - постійна чи періодична словесна образа
дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її
людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винувата, демон-
страція нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства відносяться
також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру
до дорослого), а також висування до дитини вимог, що не відповідають її віко-
вим можливостям.
Сексуальне насильство чи спокушання - використання дитини (хлопчика
чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб
чи одержання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини, ораль-
ний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти з статевими
органами. До сексуального розбещення відносяться також втягнення дитини в
проституцію, порнобізнес, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць,

186. 186
підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправ-
лення природних потреб.
Це не тільки різні способи статевого акту, але й занадто сміливі ласки,
демонстрація порнографії. Найжахливіше, що сексуальне насильство розбещує
самих дітей. Більше половини повій піддалися в дитинстві сексуальним дома-
ганням. Найчастіше це виходило з боку знайомих, яких дівчинки знали, яким
довіряли, навіть любили. Діти ховають своє лихо, по-різному справляються з
ним.
Про зґвалтування, а особливо про замах на зґвалтування потерпілий, як
правило, не розповідає (соромно і страшно), а якщо повідомляє в міліцію, то
справа рідко доходить до суду. Це самий безкарний вид злочину. Значна кіль-
кість усіх зґвалтованих в Україні - діти і підлітки 12-16 років.
Економічне насильство – це ненормований робочий день, невиплата за-
робітної плата, експлуатація праці дітей.
Статистичні дані та результати наукових досліджень переконливо дово-
дять, що в Україні існує праця дітей у віці до 14 років, який офіційно визнаний
межею початку трудової діяльності. Виконуючи некваліфіковану, переважно
важну, фізичну роботу, та ще й без офіційного оформлення трудових відносин,
діти часто стають жертвами надмірного фізичного і психологічного наванта-
ження, страждають від шкідливих умов праці. Експлуатація дитячої праці нега-
тивно відображається на здоров‘ї дітей, подальшому їх розвитку, заважає осві-
ті, саме тому зараз гостро постало питання про ліквідацію найгірших форм
праці дітей та заборону експлуатації дитячої праці.
Третина дітей із благополучних сімей (не сироти, не інваліди) працювали
за гроші. Якщо ж додати ще й неврахованих неблагополучних дітей, то масш-
таби справді вражають. За приблизними підрахунками, в Україні працює бли-
зько 700000 дітей "недозволеного" віку.
3. Наслідки насильство над дітьми
Наслідки жорстокого поводження і неуважного відношення до дітей мо-
жуть виявлятися у виді прагнення кудись бігти, сховатися, або у виді глибокої
загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоп-
лена найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого
віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної ущербності, непов-
ноцінності.
Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманіт-
ніших наслідків, але всі вони поєднуються одним - порушення прав людини,
збиток здоров'ю дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками є
психологічні травми, які приводять до посттравматичних та психореактивних
розладів:
З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчу-
ються смертю жертви насильства. Наслідками насильства є синці, травми, пе-
реломи, ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок та ін. Пот-
рібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно

187. 187
для того, щоб залікувати душевні рани, психіку дитини, що постраждала від
насильства.
Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження, пере-
жили психічну травму, у результаті чого вони розвиваються далі із значними
особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно
впливають на їхнє подальше життя.
Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до нено-
рмальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створи-
лося, вони і самі можуть творити насильство. Це зокрема, відноситься до сек-
суального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати секрет і не ламати
звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, по-
дарунки.
Суспільні наслідки насильства над дітьми - це, насамперед, втрата люд-
ського життя у результаті вбивств дітей і підлітків чи їхніх самогубств, це втра-
ти в їхньому обличчі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення
психічного і фізичного здоров'я, низький освітній і професійний рівень. В май-
бутньому це втрата батьків, здатних виховувати здорових у фізичному і мора-
льному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві,
оскільки колишні жертви самі часто стають ґвалтівниками, людьми, здатними
на різні види насильства.
4. Як протистояти насильству щодо дітей?
Здійснення заходів з попередження насильства в сім‘ї в межах наданих їм
повноважень покладається на:
– спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попере-
дження насильства в сім'ї;
– відповідні підрозділи органів внутрішніх справ; органи опіки і піклу-
вання;
– спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та осіб,
які потерпіли від насильства в сім'ї.
Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім‘ї є:
– заява про допомогу особи, потерпілої від насильства в сім'ї. або члена
сім‘ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім‘ї;
– висловлене особою, потерпілою від насильства в сім'ї або членом сім‘ї,
стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім‘ї, бажання на
вжиття заходів з попередження насильства в сім‘ї у разі, якщо повідомлення
або заява надійшли не від нього особисто;
– отримання повідомлення про застосування насильства в сім‘ї або реа-
льної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена
сім‘ї.
Служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах
дітей:
- бере на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в
сім‘ї, та проводить виховно-попереджувальну роботу з ними;

188. 188
- відвідує сім‘ї, члени яких перебувають на профілактичному обліку, за
місцем їх проживання і проводить з ними профілактичну роботу;
- приймає та розглядає у межах своїх повноважень, визначених законом,
заяви і повідомлення про насильство в сім‘ї або про реальну загрозу його вчи-
нення;
- повідомляє членів сім‘ї, де виникає реальна загроза вчинення насильст-
ва в сім‘ї або де було вчинено насильство в сім‘ї, про права, заходи і послуги,
якими вони можуть скористатися;
- направляє осіб, потерпілих від насильства в сім'ї до спеціалізованих
установ для жертв насильства в сім‘ї;
- виносить захисні приписи у випадках, передбачених Законом України
«Про попередження насильства в сім‘ї ».
Повноваження кримінальної міліції у справах дітей поширюються на ви-
падки, коли особа, потерпіла від насильства в сім'ї або особа, стосовно якої іс-
нує реальна загроза вчинення насильства в сім‘ї, а також особа, що вчинила на-
сильство в сім‘ї, не досягли 18-річного віку.

189. 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України. Прийнята на п‗ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Про попередження насильства в ciм‘ї: Закон України № 2789 від 15 ли-
стопада 2001 року // Офіційний вісник України. - 2001. - № 51.
3. Волгина Н. Жестокость в семье. - Режим доступу : http://
www.soprotivlenie.org/?id=120&cid=13&t=v
4. Гирфанов Р. М. Российский и зарубежный опыт борьбы с насилием в
отношении детей /P.M. Гирфанов, М. Ю. Калинкина // Вопросы ювенальной
юстиции. - 2008. - № 1. - С. 58 - 68.
5. Джилліген Д. Запобігання насильству / Д. Джилліен. - К. : Сфера, 2004.
- 166 с.
6. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы / И. Г. Малкина-
Пых. - М. : Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2006.
7. Мурашкевич А. А. Домашнее насилие: как защитить ребенка / A. А.
Мурашкевич. - БФ «Подросток», 2004.
8. Павленок П. Д. Технологи социальной работы / П. Д. Павленок. - М. :
ИНФРА - М, 2005.
9. Сухомлинский В. О воспитании. – М.: Политиздат, 1982. – 270 с.
10. Тюрша В. О. Мотиви i потреби як фактор насильницької поведінки /
B. О. Тюрша // Соціальна робота: теорія i практика. - 2009. - № 2. - С. 18 - 26.
11. Фурманов И. А. Эндогенные и экзогенные факторы эстафеты аг-
рессии и насилия в семье / И. А. Фурманов // Психологический журнал. - 2008.
- № 2 (18). - С. 9 - 14.
12. Чернякова А.В. Насильство дітей в школі: умови, причини і фактори
виникнення // Соціальна педагогіка: теорія і практика. – 2010. – № 4. – С. 11 –
14.

190. 190
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Відділ освіти Суворовської райадміністрації
ОНВК № 24 МОРСЬКИЙ ЛІЦЕЙ
РЕФЕРАТ
НА КОНКУРС
“МОЯ ПРАВОВА ОСВІТА”
НА ТЕМУ:
“ДЕМОКРАТИЧНИЙ РОЗВИТОК ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ
СУСПІЛЬСТВА ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ
ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ”.
Друге місце на районному турі конкурсу ―Моя правова освіта‖
Робота виконана
ученицею 10-АМ класу
ОНВК № 24
Заборовець Валерією
Керівник: Ночка О.І.
вчитель історії та права
Одеса – 2014

191. 191
Вступ. Важливою характеристикою правового розвитку демократичного
суспільства виступає правова культура. Правовій культурі належить ключова
роль в процесі здійснення політико-правових реформ в Україні. Тому без пе-
ребільшення можна сказати: якщо орієнтиром такого реформування є встанов-
лення ефективної національної правової системи, заснованої на принципі вер-
ховенства права, то першочерговою умовою здійснення такого розвитку висту-
пає формування національної правової культури. Метою даного реферату є
встановлення взаємозв‘язку між демократичним розвитком правовової культу-
ри суспільства та розвитком правової системи держави.
Основна частина. В самому широкому сенсі під культурою розуміється
все те, що створено людиною, на відміну від створеного природою, більш того
– це є власне людське в людині (відповідно можна додати, що правова культура
є власно людським у праві) [9, с. 79]. Існує багато концепцій культури, проте
для розуміння правової культури найбільш придатними є такі концепції, як
ціннісна, діяльнісна і знакова. На наш погляд, ці підходи не є такими, що взає-
мно виключають один одного, а навпаки, вони доповнюють один одного, з різ-
них боків виражаючи спосіб буття людського в людині, тобто сутність культу-
ри. Цей висновок має особливе методологічне значення для розуміння сутності
і змісту правової культури.
Відповідно до трьох складових правової реальності в правовій культурі
виокремимо три рівні:
1) рівень правосвідомості, або культура правової свідомості;
2) інституційний рівень, або рівень знакових форм – норм та інститутів
(інституційна правова культура);
3) рівень правової діяльності, або культура правового спілкування (дія-
льності) [6, с. 12].
Культура – це результат людської діяльності, який безумовно несе в собі
духовно-ціннісне ядро, а також процеси його «опредмечування» (об‘єктивації)
та «розпредмечування» (суб‘єктивації). Кожний з цих рівнів є певною мірою
формою буття духовного – цінностей, або ідеї права, її реалізації (у законах), та
здійснення (у правовій поведінці) [1, с. 5].
На першому рівні (правосвідомості) слід виділити її духовно-ментальне
ядро, яке включає такі елементи, як цінності та ідеали і загальне праворозумін-
ня, що виражаються в розумінні значимості прав людини, їх обсязі та ступені
захищеності. Це є певне ядро правосвідомості й правової культури в цілому.
Інший зріз правосвідомості має соціальне забарвлення, він включає рівень роз-
витку правової свідомості населення, і тому вона багато в чому залежить від
того, наскільки глибоко правовою свідомістю суспільства освоєні такі правові
феномени, як цінність прав і свобод людини та громадянина, цінність правової
процедури в цілому і при розв‘язанні різних суперечок зокрема, розуміння не-
обхідності пошуку компромісів в ситуації наявності різноспрямованих інте-
ресів тощо, наскільки є інформованим в правовому відношенні населення, його
окремі соціальні, вікові, професійні й інші групи, яке емоційне відношення на-
селення до закону, суду, різних правоохоронних органів, юридичних засобів і

192. 192
процедур, яка установка громадян на дотримання (або, навпаки, недотримання)
правових розпоряджень тощо [2, с. 90].
Знаково-інституційним елементом правової культури суспільства є рівень
розвитку всієї системи юридичних актів, або - більш широко - правових текс-
тів, тобто всіляких текстів, в яких закріплюється і виражається право даного
суспільства. Велике значення для оцінки правової культури суспільства має си-
стема законодавства, основою якої є конституція держави. Важливий в цілому і
рівень розвитку всієї системи нормативно-правових актів, починаючи від зако-
нів, актів центральних виконавчих органів влади і завершуючи актами місце-
вих органів влади і управління. Будь-який юридичний акт повинен бути право-
вим, тобто відповідати пануючим в суспільній свідомості уявленням про спра-
ведливість, рівність і свободу. Закон повинен бути створеним якісно і з точки
зору його форми: бути несуперечливим, по можливості коротким і обов‘язково
ясним і зрозумілим для населення, містити визначення основних термінів і по-
нять, бути опублікованим в доступному для населення джерелі тощо. При ви-
значенні якості правового життя суспільства повинен ураховуватися і стан ін-
дивідуальних правових актів - документів: правозастосовних і правореаліза-
ційних [4, с. 253].
Підсумовуючим елементом структури правової культури є рівень розвит-
ку правової діяльності. Остання складається з теоретичної продуктивної (дія-
льність учених-юристів) і репродуктивної діяльності (юридична освіта у всіх її
формах, видах і установах), а також і практичній - правотворчій і правореалі-
зуючій, у тому числі правозастосовній, діяльності. Правова культура суспільст-
ва багато в чому визначається реальною правовою поведінкою громадян, дія-
льністю їх по реалізації права, тим, наскільки вони знають і своєчасно викону-
ють свої обов‘язки, дотримуються заборон і наскільки повноцінно використо-
вують свої права.
Виділення структурних елементів правової культури достатньо умовно,
оскільки немає правової діяльності, здійснюваної окремо від правової свідомо-
сті, а правосвідомість може виявитися лише в правовій діяльності та її підста-
вах і результатах - правових актах. Нарешті, всі складові частини правової ку-
льтури не можуть існувати без свого носія. Правова культура в цілому знахо-
дить своє втілення в рівні розвитку правового суб‘єкта - правової особистості.
Остання характеризується стійкими зразками правової поведінки, або правовим
етосом, який є реалізацією певних установок правосвідомості, насамперед, та-
кими, як повага до чужого і відстоювання власного права [3, с. 35].
Сучасна правова культура українського суспільства ще досить деформо-
вана, нестійка. У ній змішуються, переплітаються застарілі стереотипи і новітні
ультраліберальні уявлення. Вона суперечлива, відбиває характер і зміст вітчиз-
няного перехідного періоду, настрої і соціальні позиції різних верств населен-
ня. Найбільш розповсюдженими і суспільно небезпечними за своєю сутністю
типами деформованої правової культури є правовий нігілізм, юридична інди-
ферентність і правовий інфантилізм.

193. 193
Висновки. Отже, як нами встановлено, в понятті «правова культура», по-
рівняно з поняттям «правова система» акцент зміщується з інституціональних
рівнів на момент ціннісний, знаковий та діяльнісний. Правова культура – це
момент цінностей та ідеалів, які втілюються у правосвідомості, діяльності
суб‘єктів права, правових текстах і процедурах.
На загально-соціальному рівні для подолання правового нігілізму, юри-
дичної індиферентності й правового інфантилізму необхідне забезпечення до-
сягнення громадянської згоди щодо базових принципів державно-правового
розвитку, формування демократії на основі діалогу і співробітництва, партнер-
ства і взаєморозуміння, соціально орієнтованої ринкової економіки з міцним
державним сектором, з механізмом розвитку приватної власності, з підтримкою
продуктивних сил суспільства.
На подолання правового нігілізму, формування правосвідомості і право-
вої культури особистості найбільш ефективно впливає правове виховання насе-
лення. Правове виховання повинно бути зорієнтоване на підвищення знання і
розуміння права в цілому й окремих правових нормах і інститутів, на форму-
вання юридичних навичок, на закріплення позитивного сприйняття права, на
виховання почуття справедливості, відповідальності і законності, на підви-
щення соціально-правової активності населення. Це вимагає розвитку правової
пропаганди, удосконалення юридичної освіти, рішення проблеми мінімуму
правових знань, які необхідні громадянам, створення умов для позитивної, ці-
леспрямованої, свідомої, добровільної, творчої й ініціативної діяльності су-
б'єктів правового спілкування.

194. 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аграновская Е.В. Правовая культура как фактор укрепления социалис-
тического образа жизни // Автореф. дис. канд. юрид.наук. -К.: Изд-во Киевско-
го ун-та им. Т.Г.Шевченко, 1982. - 22 с.
2. Волошенюк О.В. Про сутність правового нігілізму з точки зору факто-
рів об‘єктивного характеру // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1998. -
№ 3-4. - С. 90 - 94;
3. Волошенюк О.В. Деякі аспекти подолання правового нігілізму в пост-
тоталітарному суспільстві // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - №
7. - Ч. 1. - С. 31 - 35;
4. Волошенюк О.В. Історичні корені вітчизняного правовго нігілізму //
Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Збірник
наукових праць. Вип 3 - 4. Харків: Ун-т внутр. справ; ―Основа, 1997. - С. 253 -
255.
5. Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві:
Автореф. дис. канд. юрид. наук. - Х.: Харківського ун-ту внутрішніх справ,
2000. - 18 с.
6. Волошенюк А.В. Особенности правосознания переходного общества //
БизнесИнформ. - 1999. - № 13-14. - С. 12 - 14.
7. Костенко О.Б. Ідеалізм правовий //Юридична енциклопедиія: В 6 т. /
Ред. кол. Ю.С.Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін. - К.: ―Укр. енциклопедія‖,
1999. - Т.2. - С. 656 - 657.
8. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две сторо-
ны ―одной медали‖ // Правоведение. - 1994. - № 2. - С. 3 - 16.
9. Черней В.В. Феномен юридичного нігілізму та проблема формування
політико-правової культури // Науковий вісник Української академії внутріш-
ніх справ. - 1998. - № 2. - С. 79 - 86.

195. 195
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Відділ освіти Суворовської райадміністрації
ОНВК № 24 МОРСЬКИЙ ЛІЦЕЙ
РЕФЕРАТ
НА КОНКУРС
“МОЯ ПРАВОВА ОСВІТА”
НА ТЕМУ:
“ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ОДНЕ
З ГОЛОВНИХ ЗАВДАНЬ
ДЕМОКРАТИЧНОГО РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРАВОВОЇ
СИСТЕМИ‖.
Робота виконана
ученицею 9-БМ класу
ОНВК № 24
Лабунець Дар‘я
Керівник: Ночка О.І.
вчитель історії та права
Одеса – 2014

196. 196
ПЛАН
Вступ.
Основна частина.
1. Демократизація правової системи та місцеве самоврядування.
2. Статуту територіальної громади – конституція самоврядування.
3. Конституційні демократичні принципи у Статуті територіальної гро-
мади м. Одеси
Висновки.
Список використаних джерел.

197. 197
Вступ. Утвердження демократії в сучасній Україні тісно пов‘язане із за-
безпеченням функціонування і розвитку тих інститутів, які належать до групи
базових інститутів демократії і випливають з самого поняття демократичної
держави як такої. В цьому контексті звернення до проблем розвитку місцевого
самоврядування становить важливу проблему, адже місцеве самоврядування –
це не тільки гарантоване Конституцією України [1] право місцевих громад ви-
рішувати питання місцевого значення, а й частина загального змісту поняття
―демократія‖. Метою даного реферату є дослідження питань вдосконалення
правового регулювання місцевого самоврядування, зокрема, щодо статутів міс-
цевих територіальних громад.
Основна частина.
1. Демократизація правової системи та місцеве самоврядування
Суттєвий вплив на долю світу, людської цивілізації в цілому в ХХІ сто-
літті можуть зробити результати соціальної і політичної трансформації країн (у
тому числі й України), що здійснюють нині нелегкий перехід від тоталітаризму
до демократії. У процесі посттоталітарної трансформації нині перебуває четве-
рта частина території планети, якій належить гігантський людський, промисло-
вий, культурний і військовий потенціал, що може бути використаний як на ко-
ристь, так і на шкоду людства.
Зі здобуттям у 1991 році незалежності, Україна взяла курс на побудову
демократичного суспільства та правової держави, в якій пануватиме
верховенство права. Правова реформа, що почалася одразу після виходу зі
складу СРСР, мала метою саме ці перетворення, які створили підґрунтя для ін-
теграції України у світове співтовариство. Одним з пріоритетних напрямків
державотворення став розвиток місцевого самоврядування. Підтвердженням
цього курсу на ділі був вступ нашої держави у 1995 році до складу Ради Євро-
пи, а також прийняття у 1996 році нової Конституції [1], в якій місцевому са-
моврядуванню, як інституту громадянського суспільства присвячено цілий ро-
зділ (розділ ХІ Конституції України), прийняття у 1997 році Закону України
―Про місцеве самоврядування в Україні‖ [3], а згодом, у цьому ж році, ратифі-
кація Верховною Радою України Європейської хартії місцевого самоврядуван-
ня.
На сучасному етапі державотворення суттєве значення має підвищення
ефективності функціонування місцевого самоврядування, тому практика реалі-
зації норм Конституції України та чинного законодавства про місцеве самовря-
дування переконливо свідчить про необхідність невідкладного реформування
місцевого рівня органів публічної влади, вдосконалення правової основи, форм
та методів їх роботи. Адже європейська інтеграція України неможлива без за-
безпечення належного демократичного рівня суспільного життя. З урахуванням
тенденцій глобалізації важливого значення набувають питання розвитку осно-
воположних конституційних цінностей у рамках правового забезпечення роз-
будови суспільства, пошук балансу між свободою і публічною владою. У

198. 198
зв‘язку з цим все більш актуальною стає проблема забезпечення пріоритетності
прав і свобод людини і громадянина [5, с. 44].
Одним із важливих при цьому залишається питання соціального і право-
вого положення людини в суспільстві. Тому наразі суттєве значення має під-
вищення ефективності функціонування місцевого самоврядування та закріп-
лення рівня такої ефективності на законодавчому рівні. Ця проблема має як те-
оретичний так і практичний аспект. Світова практика свідчить, що неможливі
ніякі суттєві перетворення, особливо, коли держава і суспільство знаходяться
на перехідному етапі розвитку, якщо місцеве самоврядування, його органи не
виконують належним чином своїх завдань і функцій. Одним з дуже важливих
тут є законодавче врегулювання питань щодо статутів місцевих територіальних
громад.
2. Статуту територіальної громади – конституція самовряд у-
вання
Статут територіальної громади займає особливе місце в системі актів мі-
сцевого самоврядування – це основний локальний нормативний акт і він пови-
нен мати більш високу юридичну силу по відношенню до інших актів, які
приймаються в системі місцевого самоврядування. Така юридична сила статуту
вимагає особливої процедури його прийняття.
Закон України ―Про місцеве самоврядування в Україні‖ [3] передбачає,
що статут територіальної громади ухвалюється відповідною радою в звичайно-
му порядку, тобто таким чином, як і будь-яке інше рішення ради. Такий підхід
зменшує роль територіальної громади у вирішенні питань місцевого життя й не
відповідає значенню статуту як найважливішого акта місцевого самоврядуван-
ня. Звідси, доцільнішим було б прийняття статуту через проведення місцевого
референдуму або відповідною місцевою радою, але кваліфікованою більшістю
голосів депутатів, наприклад, двома третинами від встановленого числа депу-
татів.
У загальних рисах мета прийняття статуту територіальної громади окрес-
лена в ст. 19 Закону України ―Про місцеве самоврядування в Україні‖, це вра-
хування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших
особливостей здійснення місцевого самоврядування [3].
Законодавство України обмежується лише загальним посиланням на мету
прийняття статуту, не конкретизуючи питання організації та функціонування
місцевого самоврядування, регламентація яких потребує врахування історич-
них, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей.
Крім того Закон України ―Про місцеве самоврядування в Україні‖ практично
не визначає предмета статуту. В окремих статтях Закону є посилання на необ-
хідність врегулювання в статуті лише окремих форм участі громадян у здійс-
ненні місцевого самоврядування, наприклад, у ст. 9 говориться про можливість
визначення в статуті порядку внесення на розгляд ради місцевої ініціативи, у
ст. 10 – окремих питань порядку формування та організації діяльності рад, а в

199. 199
ст. 13 – про необхідність визначення в статуті порядку організації громадських
слухань [3].
Подібна законодавча невизначеність може бути причиною сумніву щодо
потреби в статуті територіальної громади в умовах максимальної законодавчої
уніфікації моделі місцевого самоврядування та детальної регламентації струк-
тури органів місцевого самоврядування, їх повноважень та форм роботи. Але
статут потрібний, і насамперед з огляду на те, що його прийняття дозволить
ліквідувати існуючі прогалини в правовій регламентації питань організації міс-
цевого самоврядування в Україні, що сприятиме формуванню належного пра-
вового поля для проведення адміністративної та муніципальної реформ.
Зокрема, статут сприяє процесу формування територіальної громади,
тобто спільноти (а не просто сукупності, як це фактично є сьогодні) людей –
жителів, об‘єднаних постійним місцем проживання в межах відповідних адмі-
ністративно – територіальних одиниць і необхідністю вирішення питань місце-
вого значення. Ця проблема сьогодні набуває першочергового значення і її
розв‘язання значною мірою буде визначати перспективи становлення та розви-
тку місцевого самоврядування в Україні, перехід від декларування до реально-
го втілення в життя децентралізованої демократичної системи територіальної
організації влади, засади якої визначені Конституцією України.
Цей процес пов‘язаний з необхідністю вирішення кількох питань, що
можна зробити в рамках статуту:
а) юридично визначити територію, у межах якої територіальна громада
здійснює місцеве самоврядування. Так, у статуті територіальної громади можна
було б досить чітко, з посиланням на офіційні документи, закріпити межі тери-
торії об‘єднаної територіальної громади (громади населеного пункту, в адміні-
стративних кордонах якого перебувають інші населені пункти) та розмежувати
її повноваження з повноваженнями територіальних громад, що входять до
складу об‘єднаної громади;
б) врегулювати ряд важливих питань організації життя територіальних
громад, формування й діяльності органів місцевого самоврядування, інших
елементів системи місцевого самоврядування, які не отримали достатньої дета-
лізації в Законі України ―Про місцеве самоврядування в Україні‖ та інших за-
конодавчих актах, що визначають окремі повноваження органів місцевого са-
моврядування. Це, зокрема, питання статусу комунальної власності, управління
об‘єктами спільної власності територіальних громад, різних форм безпосеред-
ньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування, взаємовідносин
органів та посадових осіб місцевого самоврядування з відповідними місцевими
органами державної виконавчої влади та їх посадовими особами, організацій-
них форм взаємодії різних територіальних громад, їх співробітництва в реалі-
зації спільних проектів тощо. Значною мірою всі ці питання також можуть бути
врегульовані в статуті територіальної громади [8, с. 128].

200. 200
3. Конституційні демократичні принципи у Статуті територі а-
льної громади м. Одеси
25 серпня 2001 р. Одеською міською радою було затверджено Статут те-
риторіальної громади міста Одеси [4].
Статут територіальної громади міста Одеси встановлює, зокрема:
– принципи міського самоврядування;
– визначає поняття міської громади, особливості її діяльності;
– визначає порядок формування, статус органів самоорганізації населен-
ня та порядок взаємодії міської ради та виконавчих органів ради з органами
самоорганізації населення;
– встановлює форми безпосередньої участі членів міської громади та ін-
ститутів громадянського суспільства у здійсненні міського самоврядування [4].
У той же час, в Статуті не знайшли свого відображення ряд важливих пи-
тань, зокрема, основні аспекти взаємодії міського голови з міською радою, його
виконавчим комітетом; порядок проведення щорічних звітів міського голови
перед територіальною громадою і зустрічей з її членами; статус й порядок
проведення міського референдуму тощо.
Висновки. Отже, проголошення незалежності України сприяло активіза-
ції процесу демократизації суспільства і держави, пошуку такої організації пу-
блічної влади, яка б відповідала європейським стандартам і була б спрямована
на забезпечення прав і свобод людини. Важливою складовою цього процесу є
побудова оптимальної системи місцевого самоврядування, яка у сучасному сві-
ті сприймається як єдино можлива демократична і раціональна модель влади на
місцях, один із найважливіших інститутів громадянського суспільства. Специ-
фіка взаємозв‘язку між процесами демократизації Української держави і рівнем
забезпеченості і гарантування місцевого самоврядування полягає у тому, що
саме цей показник вказує на рівень демократизму державної влади, на глибину
і послідовність демократичних трансформацій, що мають місце в Україні. За-
кон ―Про місцеве самоврядування в Україні‖ запровадив в місцевому самовря-
дуванні нашої країни таку новелу, як статутне право. Процес його розвитку
тільки починається і тому дуже потрібний закон про статут територіальних
громад (сіл, селищ, міст, районів, областей).

201. 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Українии від 28. 06. 1996 р. № 254к/96-ВР із змін., внес.
згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду : за станом на
30. 08. 2013 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
2. Загальна декларація прав людини: Прийнята і проголошена резолюці-
єю 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року // Офіційний
сайт Верховної Ради України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua.
3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня
1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
4. Статут територіальної громади міста Одеси: Затверджений рішенням
Одеської міської ради від 25.08.2011р. №1240-VI // Офіційний сайт Одеської
міської ради – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.odessa.ua/acts/council/36244/
5. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самов-
рядування: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001. –303 с.
6. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самов-
рядування в Україні: Підручник / 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер,
2007. – 414 с.
7. Кравченко В.В., Біленчук П.Д., Підмогильний М.В. Місцеве самовря-
дування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. – К.: Атіка,
2000.- 304 с.
8. Рубцов В.П. Зразковий статут територіальної громади Поселен-
ня //
Інститут місцевої демократії. – К.,1999. – 140с.
9. Рубцов В.П., Заєць Р.В. Щодо розробки Статуту територіальної грома-
ди
Києва як джерела досвіду засвоєння статутного права в Україні //
Мегаполіс. – 1999. - №7. – С.51-72.

202. 202
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси

203. 203
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
Інформація про
участь у право-
освітній діяльності

204. 204
Правове виховання — це цілеспрямований постійний вплив на людину з
метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки.
Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в житті юридичні
знання і навчити її по-важати закони і підзаконні акти та додержуватися їх,
тобто сфо-рмувати достатньо високий рівень правової культури, здатний знач-
но зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, зна-ючи свої права і
обов'язки, може грамотно захищати себе від не-законних дій з боку юридичних
органів, то застосовують право.
Правове виховання тісне пов'язане з усіма видами соціаль-ного вихован-
ня — моральним, політичним, естетичним та ін. їх можна назвати «субправо-
вими», тобто такими, що «прилягають до правового», «пов'язані з правовим»,
оскільки всі вони втягу-ються в орбіту правового виховання.
Ознаки (риси) правового виховання:
1) будується на засадах системи норм права;
2) припускає впровадження в правосвідомість виховуваних складових
елементів упорядкованих суспільних відносин — до-зволянь, зобов'язувань,
заборон.
Поєднуючись у процесі функціонування права із заходами державного
забезпечення, дозволяння, зобов'язування, заборо-ни перетворюються на пер-
винні засоби правового регулювання, які створюють умови для здійснення пра-
вомірної поведінки;
3) спирається на можливість застосування примусової сили держави че-
рез покладання юридичної відповідальності на пра-вопорушників;
4) охоплює суб'єктів права, які не тільки додержуються пра-вових норм, а
й є схильними до правопорушень та порушили ці норми;
5) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і за-
собів;
6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юри-дичну освіту
або спеціальну юридичну підготовку.
Сутністю правового виховання є формування правової наста-нови на
узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннями суспіль-
ства, тобто процес вироблення непохит-них правових ідей і принципів у право-
свідомості виховуваних, формування правової культури.

205. 205
Зміст правового виховання — це процес цілеспрямованого і систематич-
ного впливу на правосвідомість особи (групи) за до-помогою сукупності (ком-
плексу) правовиховних заходів, певних способів і заходів, які має у своєму
розпорядженні суспіль-ство.
Функції правового виховання:
1) передача виховуваним (індивідам, громадським групам) певної суми
правових знань, навичок, умінь;
2) формування правових ідей, почуттів, переконань у право-свідомості
виховуваних, вироблення правової настанови на пра-вомірну поведінку;
Правове виховання відбувається в правовому полі, у вре-гульованих пра-
вом сферах суспільних відносин.
Не слід плутати правове виховання і правове регулювання, хоча вони й є
взаємозалежними. Об'єктом правового регулю-вання є головним чином відно-
сини — вольові акти поведінки особи, а об'єктом правового виховання, вихов-
ною функцією права — її свідомість: думки, почуття, уявлення. Це не означає,
шо правосвідомість особи не зазнає впливу правового регулю-вання і його ме-
ханізму. Але цей вплив є другорядним відносно поведінки особи, її вчинків.
Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
Правове виховання має свою систему, механізм, стадії.
Система правового виховання — це сукупність основних час-тин (еле-
ментів) правовиховного процесу, яка забезпечує його
певний порядок і організацію.
Систему правового виховання складають такі елементи:
1) суб'єкти — державні органи, організації, спеціально упов-новажені
державою особи, що здійснюють правовиховну діяль-ність;
2) об'єкти — виховувані громадяни або громадські групи;
3) сукупність правовиховних заходів, певних способів і за-собів.
Суб'єкт правового виховання може мати правовиховну функ-цію як ос-
новну (Національна юридична академія України, Оде-ська юридична академія.
Київська академія внутрішніх справ, Університет внутрішніх справ, юридичні

206. 206
факультети державних університетів та ін.) або як одну із багатьох (ради
народних де-путатів, прокуратура, адвокатура, органи юстиції, МВС та ін.).
Об'єкт правового виховання (громадяни) у ході правовиховного процесу
зазнає впливу двох факторів, від яких залежить ефективність правового вихо-
вання:
1) об'єктивний фактор — позитивні зовнішні умови, що спри-яють пра-
вовиховній діяльності (демократизація суспільства, захист прав особи, успіхи
правотворчої діяльності, юридичної прак-тики та ін.), або негативні умови, що
ускладнюють правовиховану діяльність (недосконалість законодавства, не
відпрацьованість способів і засобів правового виховання та ін.);
2) суб'єктивний фактор — позитивний внутрішній духовно-пра-вовий
стан особистості (її правова вихованість, настанова на правомірну поведінку)
або негативний (правова настанова на неправомірну поведінку, однією з
підстав якої є правовий нігі-лізм).
Правовиховні заходи можна зобразити у вигляді сукупності способів і за-
собів правового виховання.
Способи правового виховання:
— правова освіта (або інакше: правовий всеобуч);
— правова пропаганда;
— юридична практика державних органів та інших організа-цій (напри-
клад, правовиховна діяльність суду, прокуратури, ор-ганів внутрішніх справ,
юстиції, адвокатури і т.д.);
— правомірна поведінка громадян, їх особиста участь у здій-сненні (ре-
алізації) та охороні правових норм;
— самовиховання.
Засоби правового виховання:
1) нормативно-правові акти, акти застосування норм права;
2) ознайомлювальні і роз'яснювальні матеріали про правові акти в пресі
(у кожній газеті мають бути рубрики типу «Правова освіта», «Юридичний все-
обуч», «Консультує юрист», «Запитуйте — відповідаємо»);

207. 207
3) правові радіо- і телевізійні журнали типу «Право», «Закон» та інші у
республіканському (Автономна Республіка Крим), об-ласних, міських і район-
них центрах, які систематично інформу-ють про законодавчі та інші норматив-
ні акти України, діяль-ність органів законодавчої, виконавчої та судової влади,
органів юстиції, а також про стан правопорядку, боротьби з правопо-
ру-шеннями тощо;
4) юридичні газети, метою яких є поширення правових знань;
5) організаційно-освітні: прес-конференції, брифінги, зустрі-чі, лекції,
бесіди, семінари, вечори питань і відповідей, консу-льтації та ін.
Заслуговує на увагу пропозиція про створення довідкової ін-формаційно-
правової телефонної служби для оперативних від-повідей на запитання
індивідів, які відчувають потребу у виборі лінії своєї поведінки з погляду її
відповідності нормам права, закону.
Механізм правового виховання — це порядок перенесення правових ідей
і настанов, що містяться в суспільній правосвідо-мості, у свідомість виховува-
них (особи, громадської групи).
Функціональними елементами механізму правового виховання є такі:
1) суспільна правосвідомість;
2) система норм права;
3) способи і засоби правового виховання;
4) правосвідомість виховуваних, яких необхідно збагатити правовими
ідеями і настановами, що містяться в суспільній пра-восвідомості.
Стрижневою ниткою, яка пов'язує усі ланки (структурні еле-менти) ме-
ханізму правового виховання, є правова інформація, яка на рівні перших трьох
елементів виступає як оповіщувальна (дескриптивна), а на рівні четвертого
елемента — як командна (прескриптивна) інформація.
Суспільна правосвідомість і правосвідомість виховуваних — це внутріш-
ня, духовна частина механізму правового виховання, а система норм права,
способи і засоби правового виховання — його зовнішня, інструментальна ча-
стина.
Механізм правового виховання особи в духовному внутрішньому зрізі
(правовиховний процес особи) можна зобразити у вигляді та-ких стадій:

208. 208
1) накопичення правових знань, правової інформації;
2) перетворення накопиченої інформації на правові переко-нання, звички
правомірної поведінки;
3) готовність діяти, керуючись цими правовими переконан-нями, тобто
поводитися правомірно, відповідно до закону.
Результатом дії механізму правового виховання є рівень пра-вової вихо-
ваності особи, її правова культура.
Правова вихованість — внутрішній духовно-правовий стан, у якому пе-
ребуває особа в момент прийняття рішення про те, як поводити себе у тих чи
інших обставинах. Це стан правосвідомості особи, рівень її правової культури,
готовність до правомірної або протиправної поведінки. Рівень правової вихо-
ваності — це не тільки знання права і розуміння необхідності виконувати пра-
во-ві розпорядження. Він визначається ступенем сформованості став-лення до
права і правового закону як до цінностей, що існують в демократичному сус-
пільстві поза конкуренцією.
Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
Правовий всеобуч — це єдина загальнодержавна система ви-вчення зако-
нодавства, яка охоплює усі верстви населення, усіх державних службовців.
Правовий всеобуч і правова освіта — по суті одно й те ж. Правова освіта, як і
правове виховання, являє собою процес засвоєння знань про основи держави і
права, ви-ховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужо-го
ставлення до порушень законності і правопорядку. Правова освіта — необ-
хідний елемент правової культури, умова правової вихованості особи. На всіх
рівнях освіти повинно проводитися правове навчання.
Життя в умовах різноманіття стає однією з причин важливих проблем для
суспільства, де підростає наша молодь. В світі, де взаємопроникнення різних
культур приймає все більші масштаби, навчання цінностям і навичкам «жити
разом» стало першочерговою задачею. Необхідно виховувати юнацтво та мо-
лодь за допомогою книги в дусі терплячості до індивідуальних, культурних та
національних відмінностей інших людей.
З метою популяризації правових знань та матеріалів з профорієнтації;
проведення заходів з інвалідами та користувачами з обмеженими можливостя-
ми; організації роботи з багатодітними сім‘ями, дітьми з неблагонадійних
сімей та міським притулком для безпритульних дітей; формування у користу-

209. 209
вачів духовних, моральних, етичних цінностей, виховання шани та поваги до
оточуючих; виховання дружби між людьми різних націй, віросповідань, куль-
тури та життєвих уподобань була розроблена Програма реалізації соціальних
прав і соціальної підтримки окремих категорій читачів «Турбота про всіх і
кожного». Основні заходи Програми було поділено на цикли: «Абетка права та
здоров‘я», «У кожного є шанс», «Почуття пробуджуючі душу», «Пошук покли-
кання», організаційні та методичні заходи. До проведення заходів активно до-
лучалися представники міських та громадських установ: педагоги, лікарі, юри-
сти, інспектори центру зайнятості населення, священики та інші. Цілі Програ-
ми передбачають надання основ правових знань, превентивне та естетичне ви-
ховання, профорієнтаційні заходи, виховання толерантної поведінки у кори-
стувачів, передусім, юнацького віку. Проводились заходи з пошуку та накопи-
чення матеріалів в електронних базах даних та тематичних теках; робота з
бібліотечним фондом, поліпшення складу ДБА бібліотек, проведення заходів з
підвищення кваліфікації та розповсюдження методико-бібліографічних ма-
теріалів.
Серед форм реалізації програми можна виділити: правовий лабіринт «Не
помились у виборі шляху», правознавчий альманах «Закон і підліток», урок
милосердя «Чужого горя не буває», година духовності «Етика християнської
моралі», урок етики «Добро не терпит промедленья», вікторина про професійні
наміри юнацтва «На пороге взрослой жизни», інформаційно-правова панорама
«Гідне життя кожної людини», правова прес-мозаїка до Дня прав людини
«Рівні права та можливості в Україні – реалії та перспективи», тематичні за-
кладки про шкідливі звички, виставки-поради, тематичні полиці, методико-
бібліографічна розробка «Виховання толерантної поведінки» та інші. Специ-
фіка таких заходів передбачає вплив на емоції, волю, поведінку молодих лю-
дей, сприяє розумовій активності, більш глибокому усвідомленню питань, що
обговорюються. Молодь залучається до творчої праці, їм надається можливість
брати участь у пошуку знань, включитися в різні види багатогранної практич-
ної діяльності, яка формує активне ставлення молоді до соціальних питань,
ефективно активізує їхнє уміння у боротьбі з помилковими думками, погляда-
ми і діями.
Розуміння громадянськості як сукупності високорозвинених моральних
якостей суб‘єкта передбачає: зрілість політичної та правової свідомості; почут-
тя патріотизму, причетності до історичної долі Вітчизни та народу, усвідом-
лення себе як повноправного громадянина соціальної спільності, своєї країни.
Сьогодення ставить перед бібліотечними працівниками важливе і невідкладне
завдання – виховання свідомого громадянина, патріота рідної землі. Основним
завданням правовиховної роботи бібліотек з молоддю є формування шанобли-
вого ставлення до закону, нетерпимість до порушень законності та правопо-
рядку, систематична профілактика правопорушень, викорінення шкідливих
звичок. Кожен громадянин повинен володіти хоча б необхідним мінімумом
правових знань: знати свої права і обов‘язки, які покладає на нього законодав-
ство, куди і як звернутися за захистом.

210. 210
Всі бажаючі мали змогу скористуватися електронними документами бази
«Законодавство України», матеріалами, що накопичуються у теках Довідкового
бюро («Сімейний кодекс», «Працевлаштування», «По обидві сторони закону»),
інформацією адресно-фактографічної картотеки для молоді «Факт» (молодіжні
установи міста, формальні молодіжні організації, курси – гуртки, школи з по-
глибленим вивченням предметів, освіта в Україні, рейтинг професій, ринок
праці молоді, молодь і СНІД). Враховуючи інтереси користувачів юнацького
віку, накопичується матеріал для виконання довідок на теми: «Що очікує сту-
дентів в новому учбовому році?», «Статус дитини – сироти» тощо. В базі даних
«Соціально-побутова інформація» виділено розділи «Трудове право. Зайнятість
населення» (правове врегулювання праці неповнолітніх), «Діти – інваліди»
(соціальна реабілітація підлітків з особливими потребами), «Військові. Призив.
Відстрочка» (все про армію).
Координуючи свою роботу з міськими установами, проводилися соціаль-
но-правові панорами, теми яких були цікавими і для молоді: «Соціальні права
громадян», «Своєчасно про актуальне» Такі заходи як правовий моніторинг
«Пропуск в мир закона» та правовий лікнеп «Перше і останнє знайомство» до-
помогли старшокласникам підвищити свою правову та юридичну грамотність,
навчили, як уникати непорозумінь з законом, завжди осмислювати свої вчинки
та відповідати за їх наслідки.
Юність – це вік, в якому особистість утверджується в суспільстві. Юність
– час вчинків, найчастіше зв‘язаних з підвищеним ризиком, і відповідно до
цього на молодих людей, як правило, приходиться непропорційно велика част-
ка проявів нетерпимості та екстремізму, що інколи обертаються правопору-
шеннями. Особливу стурбованість сьогодні викликає зростання бездоглядності
та безпритульності неповнолітніх, що є поживчою середою для правопору-
шень, наркоманії, алкоголізму.
Значна частина заходів спрямована на комплексне вирішення проблем
бездоглядності, профілактику правопорушень серед неповнолітніх, забезпе-
чення їхніх прав та законних інтересів.
З цією метою було відкрито в читальному залі ЦБ книжково-ілюстративні
перегляди-застереження «Покарання – розплата за легковажність» та «Цікаве і
важливе поряд з нами: як берегти здоров‘я» до Всесвітнього дня здоров‘я.
У звітному році учнями соціально-економічної гімназії була продовжена
робота клубу за інтересами «Молодь і закон» (абонемент для юнацтва ЦБ). Бу-
ли проведені засідання за темами «Закон у моєму житті», «Сходи до сімейного
щастя», «Як не стати жертвою злочину». На зустріч з молоддю запрошувалися
спеціалісти міського управління юстиції, відділу РАГС, відділу внутрішніх
справ.
Важливими та актуальними є і заходи з превентивного виховання юнац-
тва. Зусилля нашої бібліотеки направлені на профілактику та подолання агре-
сивної поведінки в молодіжному середовищі; на подолання різноманітних
форм забобонів, ксенофобії, націоналізму, расизму; на розвиток навичок кон-

211. 211
структивного вирішення конфліктів, подолання протиріч та пошуки ком-
промісу.
Спеціалісти міських установ охоче беруть участь у бібліотечних заходах і
надають користувачам консультації та роз‘яснення за темою заходу: соціально-
правова панорама «Гідне життя кожної людини», година цікавих фактів і по-
відомлень «Православні моральні чесноти».
Читачі бібліотек є учасниками заходів, що проводяться у рамках медіа-
акції «Світ без насильства». Матеріали про подолання насильства, жорстокості
стосовно дітей, жінок, насильства та злочинності на вулицях були презентовані
на книжково-ілюстративному перегляді-застереженні «16 днів проти гендерно-
го насильства». Схожі питання підіймалися педагогами, психологами, правоза-
хисниками, молоддю під час проведення діалогу-перестороги «Ми проти
насильства. А ви?». Результати проведеного міні-опитування показали стурбо-
ваність молоді піднятою проблемою. До Міжнародного дня боротьби за скасу-
вання рабства було проведено урок милосердя «Чужого горя не буває», а до
Дня захисту прав людини правову прес-мозаїку «Рівні права та можливості в
Україні: реалії та перспективи».
Беручи до уваги те, що тема толерантності ще недостатньо висвітлена у
професійній періодиці, а сучасність вимагає виховання толерантної поведінки
у користувачів, організацію роботи бібліотек згідно програми «Турбота про
всіх і кожного», було складено методичну розробку «Толерантность: объединя-
ем усилия». Для її складання було використано матеріали Обласної бібліотеки
для юнацтва, статті з періодики, підбірки з Інтернету, де пояснювалися поняття
та принципи толерантності та надавались приклади масових заходів.
Робота озош № 48 за цими Програмами не припиняється. На наступний
рік буде їх оновлено та доповнено. Проведена робота висвітлила надбання та
недоліки, розширила межі співпраці з установами міста Одеси.
Одним з провідних напрямків роботи є просвітницька робота з право-
знавства, яка включає в себе уроки правознавства, дискусії, тематичні перегля-
ди, брейн–ринги та інші цікаві заходи, які ставлять собі за мету інформування
та консультування молодих людей про їх права та обов‘язки, знайомства з за-
конодавчими документами України. В районній бібліотеці проведений юри-
дичний діалог ―Я – громадянин‖, правові дебати ―Прошу слова‖, консультація
фахівця ―Адвокат – захисник‖, година спілкування ―Діти і алкоголь‖.
Кожному громадянину країни з дитинства держава гарантує права, які
викладені у Конституції України, Конвенції ООН про права дитини. Але чи
знають вони їх? Надати інформацію, навчити жити і діяти, керуючись своїми
переконаннями у відповідності до закону - задача багатьох людей і установ, що
опікуються правовим вихованням, яке передбачає рівень знань з основ держави
і права, виховання у громадян поваги до закону, до прав людини, адекватного
ставлення до порушень законності та правопорядку.

212. 212
Успіх правового виховання залежить від того, які правові знання та мо-
ральні якості діти і молодь отримають не тільки під час навчання, але й у поза-
урочний час. В сучасних умовах правове виховання здійснюється не тільки в
учбових закладах, але й за їх межами, коли молодь бере участь в диспутах,
опитуваннях, ділових та рольових іграх, бесідах, під час яких пробуджується
інтерес до права, приходить усвідомлення того, що право - це загальнолюдська
цінність, без якої не може існувати жодне цивілізоване суспільство, що охоро-
на таких цінностей, як життя, власність, здоров‘я - найголовніші стержні пра-
вових норм.
Саме на це спрямовані заходи у межах традиційного міського тижня пра-
вових знань, які здійснюються у бібліотеках ЦБС спільно з міським управлін-
ням юстиції, центром соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді, учбовими
закладами міста.
У День права в ОЗОШ № 48 «Курс выживания для подростков» підлітки
ознайомилися з документами, представленими на виставці «Україна. Молодь.
Закон», отримали інформацію про історію права, про значення законів у житті
людей, про основні положення Декларації прав людини, Конвенції ООН про
права дитини, Конституції України, ознайомилися з «Твоей правовой лестни-
цей», яка дає уяву про права дитини від народження до повноліття, брали
участь у вікторині на знання юридичних термінів. Запрошена на захід
провідний спеціаліст Брянківського міського управління юстиції Заблоцька
С.О. розповіла про функції органів юстиції у правовому вихованні, про правову
відповідальність підлітків за порушення закону, про правильний вихід із
складних ситуацій на конкретних прикладах, відповіла на запитання під час
бесіди-діалогу «Знать права - готовить себя к жизни». Знання своїх прав та
обов'язків підлітки демонстрували під час вікторини «Правильно ли ты посту-
паешь?»
У цікавій формі про свої права та обов‘язки підлітки дізналися із акту-
ального діалогу «Нет прав без обязанностей», який підготували для них фахівці
центральної бібліотеки для дітей. Інформаційну підтримку здійснювали
спеціалісти ЦСССДМ, кримінальної міліції.
У межах тижня правових знань пройшло засідання правового юнацького
клубу «На весах Фемиды» на тему «Мир неприкаянных: три волны беспризор-
ности» у формі години-роздуму про сучасний соціально-політичний стан в
Україні, який призводить до того, що тисячі малих громадян країни не потрібні
не тільки їй, а й своїм батькам, про жахливі умови їх існування, що призводить
до фізичного знищення, морального зубожіння, смертельно небезпечних хво-
роб, порушень закону.
Правовий юнацький клуб: на його засіданнях старшокласники поглиб-
люють свої знання законодавства України, знайомляться із своїми правами,
усвідомлюють свої обов‘язки. Тематика та форми засідань різноманітні: мо-
рально-правовий лікнеп «Краска стыда и укоры совести», історико-правовий
екскурс «До витоків права», години-роздумів, морального вибору «Преступле-
ние и наказание». Вчителі школи не стоять осторонь від проблем підлітків, до-

213. 213
помагають юнакам та дівчатам зберегти особистість, адаптуватися у складному
світі людських відносин, знайти своє місце у житті.
Відповіді на такі злободенні питання підлітки можуть знайти у докумен-
тах та посібниках, представлених на виставці-консультації «Молодь: ідеали,
сумніви», у рекомендаційному списку літератури «Закон існує одвічно».
Розглядати найбільш актуальні проблеми морального вибору, превентив-
ного виховання юнацтва, профілактики асоціальної поведінки молоді, пла-
нується у новому юнацькому клубі «Преодоление» - переборення спокуси
спробувати (алкоголь, нікотин, наркотики), перейти межу дозволеного, пору-
шити закон. Мета клубу - дати знання про наслідки такої поведінки. Тому що
знання - це сила. Рятівна.
На виконання «Національної програми правової освіти населення»
щорічно поводяться Тижні правових знань. Так, в березні минулого року про-
водився тиждень правових знань на тему: «Школа+сім‘я = правова освіта +
правове виховання». Під час Тижня особлива увага приділялася вивченню
Конституції України зі змінами та доповненнями, сімейного та цивільного за-
конодавства, ознайомленню з політикою держави в галузі ювенальної юстиції,
питанням попередження та профілактиці правопорушень серед неповнолітніх,
відповідальності батьків за виховання дітей тощо. З цією метою було проведе-
но: брен-ринг «Символи моєї держави», бесіди «Конституційні основи неза-
лежності держави», «Герб, прапор, гімн  державні символи України», правові
години «Конституція  оберіг нашої держави», «Закон для всіх», правовий лек-
торій «Основи правознавства», театралізована гра «Без прав немає обов‘язків»,
урок-мислення «Його величність  закон», правова година «Місцеве самовря-
дування  гарант демократії суспільства», година спілкування «Знаємо свої
права, виконуємо свої обов‘язки». Безпосередньо тема прав дитини була роз-
горнута під час усного журналу «Всі діти мають право на любов та піклуван-
ня», гри «Захист прав дітей у нашій державі».
Зазвичай такі заходи проходять за участю представників правоохоронних
органів та органів юстиції, адже саме спеціалісти зможуть розкрити дану тема-
тику в доступній для читацької аудиторії формі. Так, на день інформації «Я 
майбутнє твоє, Україно», який організували вчителі ОЗОШ № 48 для учнів,
запрошені провідні спеціалісти Суворовського районного управління юстиції
м. Одеси та спеціаліст міської служби зайнятості. В своїх інформаціях вони
торкнулись однієї з найболючіших тем сьогодення  безробіття, дали поради,
як її розв‘язати та надали консультації з питань працевлаштування.
В рамках «Року рівних можливостей» в жовтні минулого року в нашому
місті проводився тиждень правових знань «Правовий аспект гендерної політи-
ки», в ході якого особлива увага приділялась вивченню спеціальних норм пра-
ва, що регламентують забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чо-
ловіків, з урахуванням норм сімейного та цивільного законодавства, питаннями
попередження та профілактики торгівлі людьми, будь-яких проявів насильства

214. 214
за гендерною ознакою тощо. З цією метою в бібліотеках були проведені прес-
огляди «Індустрія рабства. Шокуючи факти», «Ми з тобою однієї крові: молодь
проти расизму й ксенофобії», а також представлено інформаційне досьє «Сім'я
 це простір без насильства», інформаційна година «Торгівля людьми 
міжнародний бізнес», гра-вікорина «Запитання від Феміди», правовий турнір
«Ми і закон» (Центральна дитяча бібліотека), бесіди «Знай, у тебе є права»,
«Захист прав дитини», правова година «Підліток і закон», увага цій темі при-
ділялась на пізнавальному уроці «Гарант нашого життя», мета якого - ознайом-
лення дітей з тими загальними правилами і положеннями, які захищають честь
і гідність кожного громадянина нашої держави. В школі відбулася юридична
година «Допоможи собі сам» та круглий стіл «Живий товар». Всі заходи були
спрямовані на активізацію інформаційно-просвітницької роботи з питань
ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі, забезпечення рівних мож-
ливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних
обов‘язків, утвердження духовних цінностей, формування відповідального ма-
теринства і батьківства.
У сучасних умовах загальновизнано, що правова культура населення
відіграє велику роль у формуванні правового суспільства, побудові цивілізова-
них правовідносин між громадянами та установами, підприємцями, роботодав-
цями, державою. Тому ОЗОШ № 48 одним з основних напрямків своєї діяль-
ності обрала правову просвіту підлітків та молоді.
Працівники бібліотек не залишаються осторонь негативних явищ, особ-
ливо помітних серед юнаків, допомагають юним читачам зберегти особистість,
адаптуватися у складному світі людських відносин, знайти своє місце у житті. З
цією метою проводились заходи з виховання моральності та етики спілкування,
профілактики шкідливих звичок. Помітними стали заходи з виховання правової
культури: вікторина „Життя під захистом законів України‖, диспут „Знай свої
права‖, виставки „Знаємо права – виконуємо обов‘язки‖, „Юридичний компас‖,
„Закон і ми‖. Інтерес серед молоді викликали і такі заходи: „Податки й подат-
ківці‖, „Поведемо розмову про службу податкову‖. Під час них учні мали змогу
дізнатися про податкову систему кожної країни, що треба знати щоб стати
підприємцем, як отримати ліцензію та багато іншого.
Людство ніколи не жило у світі, який був би байдужим до статі, і бороть-
ба за соціальну рівність полягала у тому, щоб можливості людини якомога
менше визначалися статтю. Був період, коли здавалось, що цього можна до-
сягти на законодавчому рівні, закріпити за жінками та чоловіками рівні права
на освіту, участь у політичному житті, на рівну оплату за рівну працю і таке
інше. Коли ж у середині ХХ століття цей егалітарний шаблон був досягнутий,
виявилось, що він залишає місце фактичної нерівності в усіх сферах життя. І
цю прогалину потрібно заповнювати.
В літературі на фактичну нерівність жінок в Україні звертає увагу біль-
шість дослідників проблеми рівності прав жінок і чоловіків. Не можна не пого-
дитись з тим, що сучасний рівень правового регулювання в Україні не забезпе-

215. 215
чує ліквідації соціальної фактичної нерівності по статі, не може гарантувати
чоловікам і жінкам рівні можливості. Саме тому одним з головних напрямів
державної політики щодо забезпечення рівноправ‘я жінок в Україні є розроб-
лення та удосконалення законодавства з питань становища сім‘ї та жінок
відповідно до міжнародних стандартів прав людини.
Викладачами ОЗОШ № 48 було проведено діалог для учнів школи „Об-
личчя українського фемінізму‖, де присутніх ознайомили з законодавчими ак-
тами та міжнародними правовими документами, кожен з яких жваво обгово-
рювався. Періодично діють інформаційний стенд „Тенета небезпеки‖, цикл ви-
ставок „Жінки України - митці‖, тематична полиця „Щоб не потрапити до раб-
ства‖, було проведено бесіду-роздум „А що за звір такий – гендер?‖, усний
журнал „Торгівля жінками як проблема праці‖, урок-роздум „Прощавай навіки,
рабство‖, інформаційний дайджест „Ділова жінка‖.
Під час правоосвітніх заходів присутнім роз‘яснюються основні права
людини, визначаються терміни „права‖ та „свободи‖, ознаки основних прав
людини. При проведенні заходів з права молоді перш за все демонструються
джерела права, нормативно - правові акти, що регулюють ті чи інші
взаємовідносини, дають молоді відповіді на питання, що їх цікавлять.
Правове виховання дітей та юнацтва  цілеспрямований постійний вплив
на об‘єкти виховання з метою формування у них правової культури та позитив-
ної правової позиції.
Основна мета, яку ставлять перед собою вчителі ОЗОШ № 48 в роботі з
популяризації правових знань серед юнацтва,  надавати необхідні в житті
юридичні знання та спонукати молодь поважати і дотримуватись законів нашої
Держави, адже кожна молода людина, знаючи свої права та обов‘язки, зможе
уникнути правопорушень, а також зуміє грамотно себе захистити від незакон-
них дій з боку органів, що застосовують право.
Сукупність правовиховних заходів, які проводять у школі, спрямована на
підвищення правової освіти молоді та підлітків, на популяризацію права,
співробітництво з правоохоронними органами (міліцією, прокуратурою), а та-
кож районним управлінням юстиції.
В означеній діяльності дуже ефективними є співробітництво вчителів та
співробітників кримінальної міліції у справах дітей. Не відмовляються від
співпраці і дільничні міліціонери.
Для тематичної доповіді, а також для ведення засідань «круглого столу»
була запрошена спеціаліст районного управління юстиції, яка зробила наголос
на необхідності співробітництва вчителів з спеціалістами районного управлін-
ня юстиції в справі формування правової культури молоді. В подальшому була
укладена угода про співпрацю, якою і керуються вчителі школи в своїй діяль-
ності з популяції права. Значно проблематичніше запросити до дієвої дис-
кусійної зустрічі чи тематичної години співробітників суду, прокуратури. Але
на рівні приватних зв‘язків все ж вдається запрошувати для консультативно-

216. 216
профілактичної роботи компетентних працівників прокуратури, карного
розшуку, відділу по боротьбі з поширенням наркотиків.
Прикладом такої співдружності можуть бути декілька засідань клубу
«Співрозмовник», спрямованих на виховання молоді. Серед них - дискусійні
години «Лабіринтами права»; навчально-пізнавальні тренінги безперечної по-
ведінки «Я хочу і можу» з проблем алкоголізму, наркоманії, токсикоманії; уро-
ки права «Злочин і кара», під час яких співробітники міліції наводили яскраві
приклади зі своєї практики.
Дехто з вчителів означену діяльність ведуть в режимі суто пізнавальних
зустрічей молоді з дільничними міліціонерами чи іншими співробітниками
райвідділу міліції, які проводять цілеспрямовані правові лекторії чи години
права «Іменем Закону», «Право як цінність», «Правовий камертон». У школі
працює «Детективне агентство», яке один раз на два місяця збирає підлітків та
юнацтво на правознавчий марафон, під час якого проходять термін-лото «Я 
правомен», брейн-ринги чи конкурси «Я і мої права», зустрічі зі співробітни-
ками міліції, лікарями, людьми, що позбавилися згубних звичок або депресив-
них станів із наслідками тощо. З успіхом проводить в комплексі правознавчих
заходів ситуативні ігри «Повсякденний екстрим», в ході яких розглядаються і
вирішуються екстремальні проблеми, що виникають з молоддю у повсякден-
ному житті, навчають зібраності, кмітливості та логічному мисленню.
Правова освіта як складова частина системи освіти має на меті фор-
мування високого рівня правової культури та правосвідомості молодої особи, її
ціннісних орієнтирів та активної позиції як члена громадянського суспільства.
Школа працює у тісній співпраці з органами юстиції, службою у справах
сім‘ї та молоді районної державної адміністрації, районним центром соціаль-
них служб для сім‘ї, дітей та молоді. Аудиторія  молодь, учні. Своєю діяль-
ністю вчителі школи сприяють виконанню інформаційної, навчально-виховної
та пізнавально-комунікативної функції.
Основними завданнями і напрямками роботи є:
– створення сприятливих умов для задоволення потреб молоді у змістов-
ному дозвіллі;
– організація системи заходів, спрямованих на виховання інтересу до
правових знань;
– сприяння соціалізації юнацтва та молоді, оволодінню соціальним до-
свідом, використанню правових знань у різноманітних життєвих ситуаціях, ви-
ховання почуття відповідальності за свої вчинки, інтересу до проблем життя
суспільства.
На заняттях іде процес засвоєння знань про основи держави і права, ви-
ховання у молоді поваги до закону, до прав людини, небайдужого ставлення до
порушень законності та правопорядку.
На заняття правового виховання запрошується учнівська молодь, фахівці
з юриспруденції, спеціалісти райдержадміністрації. Так, круглий стіл «Закон:
злочин і кара» відбувся за участю спеціаліста служби у справах дітей районної

217. 217
державної адміністрації та учнів школи. Пропонувалася ситуаційна гра «Мо-
лодь і протиправна поведінка».
Щорічно школа приймає участь у обласній акції «Торгівлі людьми  ні»,
мета якої  підвищення рівня інформованості молоді, підлітків про засоби і ме-
тоди, які використовуються торговцями людьми, надається інформаційна до-
помога тим, хто знаходиться у кризовій ситуації.
З 25 листопада по 10 грудня 2007 р. школа включилася до щорічної Все-
української правозахисної акції «16 днів проти насилля». В рамках акції
пройшли бібліотечні заходи  правова година «Тенета безпеки», уроки грома-
дянської освіти «Права людини», тренінг «Обов‘язки батьків, права дітей»,
правовий урок «Гендерна рівність в Україні», які були спрямовані на підви-
щення інформованості молоді у питаннях домашнього насильства та торгівлі
людьми.
В рамках правового виховання молоді цікаво пройшов вечір  зустріч
молоді з представниками соціальних служб під назвою «Домашнє насильство в
сім‘ї: Проблеми та їх рішення». Питання домашнього насильства висвітлив го-
ловний спеціаліст Одеського МЦСССДМ.
Джерелом правової інформації є Конституція України. Проведені інфор-
маційні години «Конституція України: традиційне і нове», «Історія утверджен-
ня прав людини». З метою виховання поваги молоді до одного з найголовніших
символів держави до Дня державного прапора України відбулися правові годи-
ни «Прапор нашої держави», урок громадянської освіти «Право в нашому жит-
ті», інформаційно-пізнавальна година «Українська національна символіка».
На заняттях іде процес засвоєння знань про основи держави і права, ви-
ховання у молоді поваги до закону, до прав людини, небайдужого ставлення до
порушення законності та правопорядку. Пріоритетну роль у правовому вихо-
ванні відіграють активні форми, що стимулюють ініціативу, самостійність та
критичне мислення юнацтва. Разом з органами юстиції проведена ситуаційна
гра: «Як ми знаємо закон?», інформаційно-пізнавальна гра «Правовий все-
обуч», правові ринги «Права молоді», «Знай свої права», усний правовий жур-
нал «Юридичний мінімум». Таким чином, участь юнацтва у масових заходах
формує у молодих членів суспільства правову культуру, почуття патріотизму,
усвідомлення себе як повноправного громадянина, негативне ставлення до
насильства.
З метою популяризації правової літератури було проведено правовий
ринг «Шляхами права», урок громадянської освіти «Право у нашому житті»,
правову годину «Трудове законодавство». Інформаційно-правові години «Без-
пека дорожнього руху», «Права дітей», «Закон. Право. Мораль» надали за-
цікавленим особам інформацію про права дітей за віковим рівнем. Правова го-
дина «Мораль і право» розширила знання про законодавство, особливості
девіантної поведінки, засудила соціальну байдужість молоді. У літній період на
заняттях оздоровчого табору «Прометей» при професійному аграрному ліцеї
відбулася правова година «Право і я». На заняттях комплексно-оздоровчого

218. 218
табору «Відродження» «трудних» підлітків відбувся круглий стіл «Криміналь-
на відповідальність неповнолітніх».
Вагомим є те, що на заняттях правового виховання використовуються ін-
терактивні форми роботи: правові ігри, рольові ігри, юридичні міні-вікторини,
діалоги. Питання, які виникали у учнівської молоді, заносилися до картотеки
«Юридична пошта» для подальшої відповіді, видавалися бібліографічні
довідки з правових питаннь, складалися попереджувальні довідки.
Значне місце у вихованні молоді займає рекламна діяльність бібліотеки,
постійнодіючі правові виставки книжкових та періодичних видань: «Лабірин-
тами права», «Юридичний мінімум», інформаційний стенд «Національна сим-
воліка України», а також «Україна та Євросоюз», де зокрема висвітлені теми
«Співпраця Євросоюзу у сфері свободи, безпеки й правосуддя», «Боротьба ЄС
із насильством проти жінок» та ін.
Учні школи сприяють соціалізації юнацтва, тобто оволодінню системою
суспільних зв‘язків, соціальним досвідом, одержанню правових знань, умінь і
навичок, необхідних у повсякденному житті.
Вчителі школи підніма питання формування правової культури молоді,
ють прищеплення поваги до законів України, формування активної життєвої
позиції, громадянської свідомості, самовизначення молоді, виховання інтересу
до проблем життя суспільства, запобігання правопорушень, протистояння
негативним соціальним явищам.
Велике значення в діяльності вчителів школи приділяється вихо-
ванню почуття ідентифікації себе з українським народом, готовності жити в
цій країні, пов'язувати з нею свою долю, любити свій народ, Україну, уміння
служити Вітчизні на шляху її становлення суверенною і незалежною, демокра-
тичною, соціальною і правовою державою, трудитися на її благо, захищати її,
поважати Конституцію і виконувати норми закону, бережливо ставитися до ет-
но-етичної культури народу України, до рідної та державної мов, визнавати
пріоритет прав людини, поважати такі цінності, як свобода, рівність, справед-
ливість.
Створення демократичного суспільства неможливе без правової куль-
тури громадян, їх активної життєвої позиції. Тому просвітницька робота з пра-
вознавства набуває особливого значення.
Школа використовує усі виховні заходи таким чином, щоб молодь розви-
валась на засадах поваги до людської гідності та прав людини, активно
цікавилась проблемами світу, що змінюється, та була готова до суспільно-
го життя.
На допомогу формуванню правової свідомості молодих користувачів в
бібліотеках використовуються різні форми роботи, це:
– довідково-бібліографічна;
– інформаційна;
– наочна пропаганда літератури;
– масова робота.

219. 219
Запроваджено цілий ряд правоосвітніх заходів, які користуються
особливою популярністю серед учнів:
урок державності
«Слово, що кличе здобути волю» - центральна бібліотека;
уроки права:
«Конституція України - новий відлік часу» - бібліотека сімейного чи-
тання,
«З кого починається громадянин?» - центральна бібліотека,
«Підліток і закон» - Курячанська сільська бібліотека,
«Злочин і покарання» - Довжанська сільська бібліотека.
При проведенні масових заходів перевага надається активним, дискусій-
ним формам роботи, таким як: брейн-ринг, диспут, юридичний діалог, ділова
гра, експрес-гра, вікторина, конкурс. Наприклад, диспути «Наш закон - наша
сила», «Обраним шляхом», експрес-гра «Подорож до країни Закону», ділова
гра «Чи ти знаєш свій закон?», правовий ринг «Знайди вихід із ситуації»,
зустріч з психологом: «Твои способности в твоих руках».
Для проведення заходів правоосвітньої тематики запрошуються юри-
сти, психологи, працівники кримінальної міліції та служби у справах
дітей, працівники Свердловського міського управління юстиції.
Наочна пропаганда літератури також займає важливе місце. Вчителями
систематично оформлюються книжкові виставки і тематичні полиці юридичної
тематики: «Закони України - громадянам України», «Його величність Закон»,
«Незнання законів нікого не виправдовує».
За результатами досліджень лише 5-10% знань засвоюються учнями за
таких форм навчання, як лекції або читання (саме вони використовуються в
школах). У шість разів збільшується засвоєння матеріалу порівняно з лекцією,
бесідою, якщо при розборі теми можна продемонструвати відеофрагмент, кіно-
ролик.
Піраміда навчання
лекція 5% засвоєння знань
читання 10% засвоєння знань
відео/аудіо 20% засвоєння знань
демонстрація 30% засвоєння знань
дискусія 50% засвоєння знань
практика 76% засвоєння знань

220. 220
З 15.06.2012 року по 30.06.2013 року в школі функціонувала інфор-
маційна полиця "Ти – громадянин України". Протягом ІІ кварталу 2012 було
проведено 6 ігор ерудит-лото "Правова абетка" на різноманітну правову тема-
тику.
07.05.2012 року було проведено годину консультування "Правовий за-
хист ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни", в ході якої було
висвітлено інформацію про пільги, передбачені для учасників бойових дій та
осіб, прирівняних до них, для інвалідів та учасників війни, сімей загиблих
військовослужбовців, порядку виплати цільової грошової допомоги тощо. В
цей же день в центральній бібліотеці міста було проведено усний історично-
правовий альманах "Нюрнберзький процес: історична та правова цінність".
Крім того, протягом ІІ кварталу 2008 року проводилися правові тренінги
"Процесуальні засади захисту прав людини" та інформаційні бесіди "Законо-
давство України про права дитини".
22.09.2013 року відбувся історично-інформаційний дайджест до Дня Не-
залежності України "Історичний шлях України до здобуття незалежності"; до
Дня юриста було приурочено проведення юридичного диспуту "Правові диле-
ми в сучасному законодавстві України", до Дня прав людини – урок права "За-
кон завжди тебе захистить". Крім того, протягом IV кварталу 2008 року за
участю спеціалістів міського управління юстиції було проведено цикл бесід-
повідомлень "Захисти свої права сам", організовано книжкову виставку "Знай
свої права", було проведено серію правових інформаційно-виховних годин
"Абетка права".

221. 221
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - ЛОГІЧНЕ
ПРОДОВЖЕННЯ РОЗВИТКУ
УКРАЇНСЬКОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО
ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
Виховний захід (11 клас)
Розробник: Ночка Ольга Іванівна,
Одеса – 2013

222. 222
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - ЛОГІЧНЕ ПРОДОВЖЕННЯ РОЗВИТКУ
УКРАЇНСЬКОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
Форма проведення: засідання дискусійного клубу.
Обладнання: національна символіка, твори про Україну; найдавніші
правові акти — «Руська правда», Литовські статути; Магдебурзьке право;
статті Б Хмельницького; Конституція Пилипа Орлика «Права, за якими судить-
ся малоросійський народ», Універсали Центральної Ради; Конституційні акти
Гетьманату, Директорії, ЗУНР; Конституції Радянської України, Конституція
України, прийнята 28 червня 1996 року; записи звернення Верховної Ради
України до українського народу; фрагмент відеозапису позачергового засідан-
ня Верховної Ради України 24 серпня — прийняття Акту Проголошення Неза-
лежності України; портрети видатних діячів: Ярослава Мудрого, Пилипа Ор-
лика, Б. Хмельницького, М.Грушевського.
Наочність: відеофільм «Діяльність Центральної Ради в 1917—1918 рр.»
(із серії «Історія української державності»).
Гасла:
1. «Україна стала самостійною й незалежною, відокремленою державою.
Це великий обов'язок і велика відповідальність. Залізні, не ухвальні обставини
продиктували українській демократії цей рішучий крок. Але вони ж вимагають
в неї не тільки великої рішучості, але й незвичайної уваги й напруження всіх
духовних і фізичних сил, щоб, поставивши сей крок, на тім не схибнутись».
2. «Покоління, котрих жде Україна тепер, повинні бути людьми діла ре-
ального, практичного: спеціалісти — адміністратори, фінансисти, економісти,
знавці військового й морського діла, техніки різних категорій — технологи,
механіки, електротехніки, гірняки, агрономи. Треба відкинути погляд, що ці
спеціальності практично менш цінні, менш благородні, ніж заняття гу-
манітарні. Треба в сей бік якраз повернути всі здібності, всі таланти нинішніх і
найближчих поколінь».
М. С. Грушевський
3. Основний Закон — фундамент суспільного і політично-правового
устрою нашої Держави.
4. «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпе-
ка визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи
людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Держава відповідає перед людиною засіюю діяльність. Утвердження і забезпе-
ченість прав І свобод людини є головним обов'язком держави».
5.Україно! Ти — моя молитва,
Ти моя розлука вікова.
Гримотить над світом
Люта битва
За твоє життя, твої права.

223. 223
Хай палають хмари бурякові
Хай сичать образи — все одно.
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
К. Симоненко «Україні»
1-й ведучий. Дорогі друзі! 28 червня 1996 року п'ятою сесією Верховної
Ради України був прийнятий Основний Закон нашої держави — Конституція
України.
2-й ведучий. Ми стали свідками і учасниками творення новітнього
українського суспільства, свідками доленосного звернення Верховної Ради
України до українського народу та громадян України всіх національностей.
«Верховна Рада України..., виражаючи суверенну волю народу, спираючись на
багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого
українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, дба-
ючи про забезпечення прав І свобод людини та гідних умов її життя, піклую-
чись про зміцнення громадської злагоди на землі України, прагнучи розвивати
і зміцнювати демократичну, соціальну, право-ву державу, усвідомлюючи
відповідальність перед Богом, власною совістю, попереднім, нинішнім та
прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним
голосуванням, приймає цю Конституцію — Основний Закон України». (Преам-
була Конституції України.)
3-й ведучий. Довгим та тернистим шляхом йшла Україна до цього дня. І
як не згадати сьогодні більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної
консолідації українського народу, що ліг в основу фундаменту Основного За-
кону. Тож зробимо невеличкий екскурс в минуле...
Подивіться на факсимільні світлини давніх документів— «Правди Русь-
кої» князя Ярослава Мудрого, Конституції 1710 року Пилипа Орлика, а ще ж е
Конституція Української РСР 1919 (її редакція від 1925 р.), 1929, 1937 та 1978
років. Звертаємось до них.
Питання для дискусії:
Кого з відомих українських вчених та громадсько-політичних діячів —
авторів українських конституцій ви знаєте?
1-й ведучий. УІІ-ІХ століття. На терені Київського, Чернігівського, Пере-
яславського князівства виникає перша держава східних слов'ян, що згодом
кордоном своїм сягне від Сейму до Волги, могутня військова держава —
Київська Русь, що стала Заслоном для Центральної Європи і Візантії від напа-
ду.
І -й доповідач. «Київський Князь Ярослав Мудрий (978-1054)»
Імення він прекрасне мав
І ним себе прославив.
Також закони він писав
Для Руської держави.
Для європейських королів

224. 224
Він тестем був і сватом,
На різних мовах говорив
Та ще любов читати.
Про кого мову я веду?
Уже з X ст. з'являється князівське законодавство. Особливе значення ма-
ють статути князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Найважливішою пам'яткою права Київської держа ви є «Руська Правда»,
що зберегла своє значення і в наступні періоди історії Ярослав Мудрий уперше
наказав звичаєве право списати. Цей Ярославів збірник невеликий: його поста-
нови містяться всього в 17 параграфах.
В статтях «Руської Правди» говориться про встановлення права феодаль-
ної власності не тільки на землю та угіддя, а й на рухоме майно — ко-
ней, знаряддя виробництва тощо. Відомі такі види договорів: міна,
купівля-продаж, позика, поклажа, особистий найм.
Багато уваги правові пам'ятки Київської Русі приділяють кримінальному
праву. За «Руською Правдою» злочин трактується як образа. Звичайна кара за
злочин була — грошова оплата. Винний платив подвійно: раз — покривджено-
му, другий раз — державній владі.
За деякі важкі злочини була інша кара — конфіскували майно і проганя-
ли з волості. Це за розбій, підпал хати або гумна, крадіжку коней. Окрім «Яро-
славської Правди» були ще інші закони князя як, наприклад, «Урок Ярослава
для вирників», що збирали судові оплати. Кодифікацію українського права
продовжили три сини Ярослава — Ізяслав, Всеволод і Святослав, які при
співучасті кількох своїх бояр списали подальшу частину законів.
2-й доповідач. У1468 році Литвою, яка загарбала північні і центральні
землі, був видатний Судебник — перша спроба загальнодержавного кодексу. А
у XVI ст. було видано три великі збірники під назвою «Литовські статути».
Найдавніший (1529 р.) закріплював привілеї феодалів (мисливський собака
оцінювався у 2 рази дорожче селянина). Другий (Волинський, 1566 року) за-
хищав інтереси шляхти. Третій (Новий, 1588 року) відображав зміни, що ста-
лися після утворення польсько-литовської держави — Речі Посполитої.
Магдебурзьке право, що прийшло на Україну (Львів, Київ, Станіслав,
Вінниця, Глухів, Житомир, Козелець, Лубни, Полтава, Стародуб, Чернігів , та
інші міста) в XIII столітті, за своїм змістом відрізнялось від того, яке | було у
Західній Європі. У цих містах застосування магдебурзького права супровод-
жувалось національним та релігійним обмеженням щодо українців православ-
ного віросповідання.
У 1654 році побачили світ «Березневі статті» Богдана Хмельницького, що
з'явились внаслідок переговорів у Москві українського посольства з представ-
никами царського уряду. Гетьманський уряд подав свої умови у формі прохань,
чолобитних до царя. Акти ж царя мали форму жалуваль-них грамот. «Березневі
статті» стосувались питань збирання податків, платні старшині, витрат на ар-
тилерію; дипломатичних відносин, платні козакам, затвердження маєтків
київського митрополита та ін.

225. 225
3-й доповідач. У квітні 1710 року після смерті Мазепи рештки козацького
війська в М. Бендери обрали своїм гетьманом генерального писаря П. Орлика.
За нього була укладена перша в історії українського народу справді демокра-
тична народна Конституція.
Головним постулатом її була повна незалежність України від Польщі і
Москви, причому кордони з Польшею визначалися по лінії Случу, як колись за
Богдана Хмельницького.
Конституція передбачала забезпечення демократичних прав людини,
визнання непорушності трьох складових частин правового суспільства, а саме:
єдності і взаємодії законодавчої (виборної) Генеральної ради, що мала склика-
тися тричі на рік (виконавчої), Гетьман, обмежений законом у своїх діях, Гене-
ральна Старшина та обрані представники від кожного полку І суворо підзвітної
та контрольованої судової влади. Конституція визначала фундаментальні
принципи внутрішньої та зовнішньої політики майбутньої Української суве-
ренної держави, засуджувала протекціонізм і підкуп, закріпила нечуване в фео-
дальному суспільстві рішення про соціальне забезпечення убогих, вдів, сиріт
тощо.
Конституція передбачала встановлення національного суверенітету.
Важливими були пункти, які обмежували гетьманську владу та встанов-
лювали козацький парламент типу поширеної Старшинської ради, до якої мала
входити не тільки Генеральна Старшина й полковники, але також представни-
ки Запоріжжя й з кожного полку по одній значній і заслуженій особі. Цей пар-
ламент мав збиратися тричі на рік. Конституція П. Орлика є унікальним істо-
ричним документом, цінною пам'яткою правової культури України.
2-й ведучий. Наступним етапом розвитку української правової культури
був кодекс 1743 року, що не був офіційно затвердженим, але застосовувався на
практиці, під назвою «Права, за якими судиться малоросійський народ». У ко-
дексі з позиції феодального права детально регламентується право гласності,
договори купівлі-продажу, обміну, дарування, позики тощо. Окремо виділено
сімейне право. Кримінальне право мало приватно-правовий характер, за яким
суд встановлював злочинцеві кару залежно від волі потерпілого, а за його від-
сутності — від вимог його родичів. Складною була система покарань. Перед-
бачалась проста (повішання, відрубування голови) і кваліфікована (четверту-
вання, втеплення, колесування, спалювання) смертна кара, тілесні покарання,
ув'язнення, заслання.
4-й доповідач. Ми дедалі частіше переконуємося, що незнання власної
історії, підміна об'єктивного і суто наукового аналізу політичними догмами,
завдають нашому суспільству непоправної шкоди й обходяться надто дорого.
Історія повторюється, повторюється кожен її поворот, і якщо десь рік—два ці
слова сприймалися як банальність, нині вони змушують поставитись до них з
усією відповідальністю. Аналогії між переломним 1917 роком, коли М. Гру-
шевський став на чолі Центральної ради, й нинішніми 1991 — 1996 роками ле-
жать на поверхні, і те, що відбувається сьогодні, допомагає краще розібратися
у минулому, а минуле, в свою чергу, стає точним, хоча іноді й сумним про-

226. 226
роцтвом нашого недалекого майбутнього. Варто тільки пригадати перелік де-
яких законодавчих актів, ухвалених Центральною радою наприкінці 1917 — на
початку 1918рр.
Після того як Центральна Рада зрозуміла, що Тимчасовий уряд Росії не
підтримує її домагань про автономії України, вона видала Перший Універсал
(23 червня 1917 року), у якому закликала народ самостійно будувати українсь-
ку державність (в межах автономії).
Другий Універсал {16 липня 1917 року) повідомляв, що в результаті пе-
реговорів Тимчасовий уряд і Центральна Рада визнали одне одного.
Третім Універсалам (20 листопада 1917 року) у зв'язку з більшовицькою
революцією ЦР проголосила утворення Української Народної Республіки в ав-
тономних зв'язках з Росією. Універсал проголошував демократичні принципи:
свободу слова, друку, віросповідання, зборів, страйків, недоторканість особи,
скасування смертної кари, амністію політичним в'язням, 8-годинний робочий
день, визнання національної автономії народів, що населяють Україну.
Четвертий універсал (22 січня 1918 року) проголосив самостійність і не-
залежність України. Через тиждень на сесії Центральної Ради було прийнято
Конституцію УНР, яка у зв'язку з приходом до влади Павла Скоропадського не
була введена в дію.
П. Скоропадський, прийшовши до влади, видав 29 квітня 1918 року
«Грамоту до всього українського народу» та «Закони про тимчасовий держав-
ний устрій України», за якими гетьман мав законодавчу і виконавчу владу, був
верховним «воєводою армії і флоту». Усі закони Центральної Ради скасовува-
лися, назву Українська Народна Республіка замінено на Українська держава.
Новий устрій держави нагадував систему, що існувала за царизму.
Після того як гетьман зрікся влади (24 грудня 1917 року), Директорія на
чолі з В. Винниченком відновила УНР, ухвалила закон про передачу селянам
поміщицької землі без викупу. Але розвернути далі свою роботу Директорії не
вдалось. Ще одна спроба створити незалежну українську державу зазнала
невдачі.
Головним документом Захід но-Української народної Республіки, що ви-
никла наприкінці 1918 р. внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії, був
«Тимчасовий закон про адміністрацію ЗУНР». Найвищим законодавчим орга-
ном була визначена Національна Рада, виконавчим — Державний секретаріат.
Місцеве управління забезпечували повітові, сільські і містечкові комісари. Але
Галичину, Буковину та Закарпаття незабаром окупували сусідні держави і їх
було включено відповідно до Польщі, Румунії та Чехословаччини.
3-й ведучий. «Діяльність і творчість М.С. Грушевського творить цілу
епоху в інтелектуальному, науковому, національно-культурному і державному
розвитку нової України. Він побіг Тараса Шевченка й Івана Франка — цієї
«всеукраїнської трійці», культурного і національного відродження української
нації — належить до унікальних і найвидатніших постатей в історії України».
(Л. Винар)

227. 227
Шкода тільки, що політичні ідеї М. Грушевського повернулися до вас з
таким запізненням, інакше ми могли б заощадити дуже багато часу і зусиль, які
ми витратили на те, щоб винайти уже винайдене М. Грушевським.
Водночас ми не маємо права забувати й про те, що кінець кінцем призве-
ло до падіння Центральної ради, а з нею її до загибелі намірів й величних
планів М. Грушевського, однак зовсім не для того, щоб підняти «помилки»
вченого, бо наше завдання полягає в іншому — обійти ті ж самі рифи, на які
наскочив його корабель.
5-й доповідач. За роки радянської влади в Україні були прийняті чотири
конституції(1919, 1929, 1937, 1978). Усі вони формально проголошували
Україну суверенною державою. Але зовнішня політика і торгівля, фінанси,
військові справи, транспорт, пошта належали до компетенції союзної влади.
Інтенсивно проводилась русифікація усіх сфер українського життя, вся влада в
центрі та на місцях була зосереджена в руках партійних органів. УРСР не була
ні правовою, ні демократичною державою.
Але всупереч усьому, народ здобув вистраждану, виміряну свободу, за-
крі-пив її в Акті про незалежність України 24 серпня 1991 року, а згодом
підтвердив свій вибір на всенародному референдумі 1 грудня того ж 1991 року.
4-й доповідач. Історія розпорядилася так, що 24 серпня 1991 року на
політичній карті світу з'явилась Українська незалежна держава. Ця подія має
величезне значення, адже в її підґрунті — віковічне прагнення нашого народу
бути господарем у власному домі. Можна сказати, що 24серпня 1991 року — це
день воскресіння України.
Верховна Рада 24 серпня 1991 року урочисто проголосила Акт проголо-
шення незалежності України. Цей історичний документ виражає волю україн-
ського народу, його право на самовизначення, передбачене статутом ООН та
іншими міжнародно-правовими документами, і продовжує тисячолітню тра-
дицію державотворення на Україні, стверджуючи, що територія України є
неподільною, що на цій території мають чинність виключно Конституція і за-
кони України.
Наш народ ішов до цього свята через утиски, в'язниці і Сибір, ішов довго,
упродовж усієї історії під часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху
загинула незлічена кількість кращих синів І дочок України, які відстоювали її
незалежність. Про це мова вже йшла.
Україна — одна з найбільших європейських держав, її площа — 604 ти-
сячі квадратних кілометрів. На її території проживає понад 110 національно-
стей. Населення України становить 48 мільйонів чоловік.
Україна... В цьому слові й для нас і навіть для чужинців бринить музика
смутку і жалю.
Україна— це країна трагедій і краси, країна, де найбільші люблять волю і
найменше знали її. І світить нам у віки пророцтво Тараса «Не вмирає душа
наша, не вмирає воля». Україна — це країна довгої віковічної боротьби за во-
лю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та пре-
красними, безіменними, невідомо коли і ким складеними піснями.

228. 228
Де Дніпро наш котить хвилі.
Рве стрімкі пороги,
Там, країна, вся зелена,
Славний край розлогий:
Там козацтво виростало,
Славу, волю добувало.
Україно, Україно,
Славний край козачий!
4-й доповідач. В боротьбі за незалежність України ми передусім зобов'я-
зані українському козацтву. Очолювали його відомі українські гетьмани і
старшини. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах
українського народу.
Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина мала
славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо переживала най-
важчі випробування і не скорилася.
Але настала переміна!
У цьому ж — ні найменшого гріха.
На Україні буде Україна,
А не чиясь окраїна глуха.
Це так природно!
Так, здається, просто...
Що генієм омріяне пророцтво
У решті-решт усе-таки збулось!
1-й ведучий. 28 червня 1996 року парламент прийняв Конституцію
України — Основний Закон — фундамент суспільного ладу і політично-
правового устрою нашої держави. Треба було два роки наполегливої боротьби,
щоб Конституція незалежної України народилася. Нова Конституція відкриває
шлях до цивілізованого, кращого життя, стверджує незалежність, надає права і
гарантії кожного громадянина бути перш за все людиною. Нова Конституція,
зрештою, своїми статтями закріпила назавжди вікову Історичну справедливість
українського народу — мати вільну, самостійну державу.
Питання для дискусії:
1. Які конституції і коли були прийняті в Україні до 199,6 р.?
2. У чому значення події прийняття Конституції (1996 р.) для держав-
ності України?
3. Дайте характеристику Конституції України, вибравши із запропоно-
ваного: фактична, юридична, реальна, фіктивна, тверда, гнучка, федеративна,
унітарна. Обґрунтуйте відповідь.
7-й доповідач. Багато духовної снаги й інтелектуальних сил вклали кращі
уми України у проект нової Конституції, звіряючи його з історією українського
народу, з сьогоднішніми потребами громадян держави, а також із світовим до-
свідом державотворення. Нова Конституція України ввібрала в себе досвід ба-
гатьох поколінь, борців за незалежність і демократію від першої Конституції
Пилипа Орлика, Маніфесту Кирило-Мефодіївського товариства, видатних

229. 229
діячів М. Драгоманова та І. Франка, досягнень юридичних шкіл Київського та
Харківського університетів, стремлінь І прагнень М. Грушевського та В. Вин-
ниченка, велика робота по розробці Конституції була проведена Верховною
Радою України, Конституційною комісією, Президентом України Л. Д. Ку-
чмою, Головою Верховної Ради О. О. Морозом, представниками різних
політичних партій, які знайшли шляхи до компромісу, взаєморозуміння, прий-
няття історичного документа — Конституції України.
Прийняття нової Конституції стало закономірним і логічним завершен-
ням конституційного процесу України, знаменує собою якісно новий етап в
історії українського народу. Україна, ЇЇ народ одержали правовий фундамент
для побудови демократичної, соціальної, правової держави, формування гро-
мадського суспільства. В ст. 8 Основного Закону йдеться: «В Україні визнаєть-
ся і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юри-
дичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції України І повинні відповідати їй. Норми Конституції України є
нормами правової дії».
По своїй структурі Конституція України складається із преамбули, 15
розділів і 161 статті. В розділі першому «Загальні засади» представлені
основні положення і принципи функціонування України як держави. У
ст. 5 Конституції говориться: «Україна є Республікою. Носієм суверенітету і
єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосе-
редньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно
народові і не може бути узурповано державою, її органами або посадовими
особами».
У Конституції подано визначення України як демократичної, соціальної і
правової держави. Якщо демократизм держави визначається тим, що народ в
Україні є єдиним джерелом влади, то соціальний зміст діяльності держави ха-
рактеризується відношенням її до потреб та Інтересів людини як особи. В ст. З
розкривається зміст соціальності держави, її відповідальність перед людиною.
«Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визна-
чаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. За-
твердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держа-
ви» — говориться в Конституції.
Згідно з Конституцією держава сприяє консолідації та розвиткові україн-
ської нації, її історичності, традицій і культури, а також розвиткові етнічної,
культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і націо-
нальних меншин України, Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах
політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не
може визнаватися державною як обов'язкова.
Особлива увага в першому розділі Конституції звертається на право
власності українського народу, рівність перед законом усіх суб'єктів власності.

230. 230
Уст. 13 підкреслено: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші
природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси
ЇЇ континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єк-
том права власності українського народу. Кожний громадянин має право кори-
стуватися природними об'єктами права власності; відповідно до закону держа-
ва забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання,
соціальну спрямованість економіки».
Згідно з прийнятою Конституцією державною мовою в Україні є укра-
їнська мова. Одночасно в Україні гарантується вільний розвиток, використання
і захист російської, інших мов національних меншин України. Держала сприяє
вивченню міжнародного спілкування.
Уст. 20 вказується, що державним и символами України є Державний
Прапор України, Державний Герб України І Державний Гімн України. Великий
Державний Герб України встановлюється а урахуванням малого
Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що
приймається не менш, як двома третинами від конституційного складу Верхов-
ної Ради України.
Однією із основних функцій держави, справою всього українського наро-
ду, є захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ЇЇ
економічної та інформаційної безпеки.
У Конституції підкреслено, що на її території забороняється створення і
функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На
території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Конституція України є цілісним правовим документом, в якому перший
розділ визначає основні напрями і принципи діяльності держави, її роль і місце
в розвитку суспільства.
Питання для дискусії:
1. Визначити форму правління, державний устрій та політичний режим
України.
2. Які права і свободи гарантовані громадянам України? Які обов'язки
на них покладаються?
3. У чому суть демократії в Україні?
4. Яка система законодавчої влади в Україні?
5. Дайте характеристику системи виконавчої влади в Україні.
6. Що ви знаєте про повноваження Президента України?
7. Які зміни правової системи закріплені в Конституції України?
8. Розкажіть про територіальний устрій України.
9. В чому суть та призначення статей XV розділу Конституції України?
10. В чому полягає основна ідея політичної реформи (2004)?
Учитель. Серед знаменних подій останніх років найбільш визначною ста-
ло прийняття нової Конституції України. Діюча Конституція України відобра-
жає якісну нову зміну в соціальній політиці держави.
За своєю структурою і змістом нова Конституція України близька до тра-
дицій конституційного розвитку демократичної держави. Багато положень ви-

231. 231
ходить також Із міжнародних норм, хоча Україна економіч-1 но і фінансово не
в змозі поки що гарантувати деякі проголошені права, але це значить, що ми
виходимо в цивілізований світ, що є перспектива розробки нових законополо-
жень. В Україні громадське суспільство тільки зароджується, але останнім ча-
сом, як показав виборчий процес 2004 р. Президента України, населення брало
активну участь у державотворенні, це говорить, що демократичні традиції
українського народу живуть і розвиваються.
Конституційний процес не завершується прийняттям Основного Закону.
Надалі українське суспільство повинно розвиватись, дотримуючись цього важ-
ливого документа, реалізуючи його в життя.
Життя вносить свої корективи. Передбачається внесення змін до Консти-
туції України, про це ще будуть писати і історики, і правознавці.
Таким є наше проходження через історичний поріг незалежності у XXI
століття.

232. 232
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
Право знати право
Правовий брейн–ринг

233. 233
У брейн-ринзі беруть участь учні старших класів. Підготовка тривала три тиж-
ні. Спочатку була визначена тема і коло питань, які стали предметом гри.
Бібліотекар разом з учнями підібрали літературу на задану тему.
„Суддівська бригада‖ складалася з представників класів-учасників цієї
гри, представника міського управління юстиції. Разом з вчителями вони прове-
ли підготовчу роботу до гри і готували її програму. Була організована виставка
з правової тематики „Уроки права – уроки життя‖. Розробляючи питання до
брейн-ринга, користувалися довідниками, підручниками, матеріалами з
періодики та офіційних джерел.
Учасники команд по черзі давали відповідь на запитання. Хто починати-
ме першим, визначалось шляхом жеребкування. Якщо одна з команд не
відповідала на поставлене питання, інша команда мала змогу відповісти, і за
правильну відповідь отримувала додаткові бали. Захід розраховано на 45 хв.
Питання до брейн-рингу
1. Назвати одну з форм захисту прав дітей, позбавлених батьківського спілку-
вання. (Опіка)
2. Місто, де були прийняті міжнародні правила здійснення правосуддя щодо
неповнолітніх. (Пекін)
3. З якого віку людина може самостійно вибирати своє громадянство? (З 18
років)
4. Які основні міжнародні документи закріпляють права дитини? (Конвенція
про права дитини 1989 р., Декларація прав дитини 1959 р.)
5. Які обов‘язки учнів ви знаєте? (Див. Статут школи)
6. Місто в якому 10 грудня 1948 року було прийнято й проголошено Загальну
декларацію прав людини. (Париж)
7. До якого віку людина вважається дитиною? (До 18 років, якщо за законом
вона не досягла повноліття раніше)
8. Які права учнів ви знаєте? (Див. Статут школи )
9. З якого віку настає кримінальна відповідальність? (З 16 років, в особливих
випадках - з 14 років)
10. Чи застосовують смертну кару до неповнолітніх? (Ні)

234. 234
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ
ЯК ПРОБЛЕМА ПРАЦІ
Усний журнал

235. 235
Мета:
Виховання в учнів поваги права на свободу кожної людини;
Підвищення рівня знань учнів з проблеми торгівлі людьми;
Формування правової культури з даного питання.
План
Вступне слово вчителя.
«Шлях» українських жінок до рук торговців живим товаром.
Статистика міграції населення, її причини.
Стан і проблеми жінки в сучасній Україні.
Торгівля жінками: ситуація в країні, причини.
Шляху повернення додому.
Ради міжнародних організацій тим, хто виїжджає за кордон.
Бесіда з присутніми.
Заключне слово бібліотекаря.
Наочність:
Виставка: публікації преси, присвячені проблемам сучасного рабства і
торгівлі людьми.
***
Сьогодні в Україні гостро стоїть проблема торгівлі жінками, і наш усний
журнал присвячений історії виникнення рабства.
Учень читає уривок з твору П. Загребельного «Роксолана».
Ви не випадково послухали цей уривок з роману П. Загребельного «Рок-
солана» про гіркі роздуми 15-літньої Насті (української дівчини, що потрапила
в неволю.
Історичні і літературні джерела, такі як роман Павла Загребельного «Рок-
солана», воскрешають давні події, коли українських дівчин і молодих жінок
брали в полон у часи монголо-татарських навал. Звідси появи в народному епо-
сі і художній літературі фігури «дівки-бранки». Слово «бранка» означає укла-
дена, полонена. Українців особливо цінували на невільничому ринку як «незіп-
сованих», «нехитрих». Полон і продаж ( звичайне в долі жінок-українок. Як
бачимо, це явище має довгі історичні корені, але наприкінці XX століття воно
придбало форму сучасного рабства.
Ми звернулися до цієї теми теж не випадково, тому що сьогодні вона
особливо актуальна. Проблема торгівлі людьми торкнулася й українського сус-
пільства. У мережі торговців живим товаром попадають жінки, чоловіки і діти.
Чомусь у даний час саме жінка відчуває велику відповідальність за роди-
ну, дітей, тому і змушена відправлятися за кордон. Але не для всіх ці пошуки
закінчуються щасливо.
І поки наша держава учиться захищати своїх громадян, вони повинні в
першу чергу самі подбати про себе, бути юридично грамотними, знати, де мо-
же підстерігати небезпека; учитися на гіркому досвіді інших; уміти себе стра-
хувати і, у разі потреби, захищати. Не даремно говорять, що той, хто володіє
інформацією, володіє світом.

236. 236
Дані досліджень, експертні оцінки, інтерв'ю з жінками показують, що на
першому місці серед причин, що змушують їх до виїзду за кордон, коштує
складне економічне становище, практична неможливість одержати гідну робо-
ту в Україні. Вони погоджуються на роботу, що не відповідає рівню їхнього
утворення і кваліфікації. Зростає кількість родин, де жінка ( головна годуваль-
ниця.
За даними ООН, щорічно близько 4 мільйонів чоловік відправляються за
кордон на заробітки.
Дослідження, що проводилися в Україні Міжнародною організацією по
міграції, показали, що їдуть в основному жінки 15(29 років із середнім непов-
ним чи утворенням професійним утворенням, в основному з невеликих міст
України. Хоча відомі випадки і про неповнолітній, і навіть 50-літніх.
Основними елементами в акті торгівлі є:
насильство,
боргова кабала,
експлуатація заради корисливої мети, для якої обман, чи насильство бор-
гова кабала застосовуються.
Використовуючи складну економічну ситуацію в країні, високий рівень
безробіття і правова недосконалість захисту громадян молодої держави, нечис-
ті на руки ділки організували кримінальний бізнес ( запрошення українців на
роботу за кордон, де вони виявляються у твердій експлуатації, заробляючи мі-
зерні гроші собі і тисячі для організаторів цього бізнесу. Жінок експлуатують
як домогосподарок, швачок і т.д. Але, крім звичайної експлуатації, жінки зіш-
товхуються ще з однієї її формою ( примусової проституції.
Торгівля людьми по прибутковості займає третє місце після торгівлі
зброєю і наркотиками. В усьому світі щорічно купується і продається близько 1
мільйона жінок.
А зараз ми з вами поговоримо про шляхи повернення додому. Існує три
шляхи повернення з рабства: подзвонити додому, у чи посольство консульство,
чи в організацію «Ла Страда».
У 1997 році на території України був створений Міжнародний правоза-
хисний центр «Ла Страда» у перекладі з італійського «дорога». Ця організація
допомагає повернутися на батьківщину тим, хто потрапив у лихо. З 1 листопа-
да 2002 року Міжнародний центр «Ла Страда - Україна» запровадив загально-
національну «гарячу лінію» з метою запобігання торгівлі людьми. Усі, хто за
якимись причинами їде за кордон, може одержати достовірну інформацію ква-
ліфікованих фахівців з телефону 8-800-500-22-50. Усі дзвоники по Україні без-
коштовні.
Досить часто наші жінки і дівчини стають жертвами через свою наїв-
ність, непоінформованості в цих питаннях, а також законах, що повинні захи-
щати їх.
Ради міжнародних організацій тим,
хто виїжджає за кордон

237. 237
Нікому не довіряйте Ваш паспорт. Документи, що засвідчують Вашу осо-
бистість, завжди повинні знаходиться тільки у Вас.
Якщо Ви збираєтеся чи працювати учитися, подбайте, щоб Ваш контракт
був написаний зрозумілим Вам мовою, а також, щоб умови, місце і час Вашої
майбутньої роботи були чітко позначені.
Залишіть чи удома своїм друзям, близьким детальну інформацію про своє
перебивання за кордоном з адресою і контактними телефонами, а також ( копію
свого паспорта і контракту.
Не забудьте з'ясувати номера телефонів українських посольств і консуль-
ських представників за кордоном.
Не забувайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно
полегшує Ваше перебування за кордоном і допоможе у важку хвилину.
Психологічні передумови явища торгівлі жінками.
Чому саме торгівля жінками стала предметом усебічного розгляду?
Ця тенденція відзначена на сучасному етапі.
Безробітні в Україні і ті, хто одружується за кордоном, ( переважно жін-
ки.
Торгівля жінками має свої загальні і відмітні риси з торгівлею людьми
взагалі. Відмітні риси істотні і відображені в міжнародних і національних до-
кументах. Ці риси торгівлі жінками обумовлюють необхідність комплексних
мір, принципи яких повинні бути відображені в гендерній політиці держави.
Чому саме в державній політиці? Подолання явища торгівлі жінками є
проблемою саме політики держави, оскільки остання повинна бути динамічної
й актуальний. Якщо гендерні основи державної політики є відмітною рисою
цілого етапу в розвитку суспільства, то проблема торгівлі жінками ( актуальна,
але не перманентна. У державній політиці є постійні і тимчасові пріоритети. У
випадку, коли актуальна проблема не зважується, вона має тенденцію до пере-
ходу з категорії тимчасових у категорію перманентних. Таке може відбутися з
проблемою торгівлі жінками.
Розглядаючи історію торгівлі людьми в усьому світі й в Україні, а також
історію відносини до жінки, можна відзначити ряд тенденцій, а саме:
від «чорного» - до «білого рабства»;
від несуттєвої частки жінок у торгівлі людьми - до їхній переважній час-
тці;
від несуттєвої частки жінок у торгівлі людьми в епоху їхньої дискриміна-
ції, безправ'я, підлеглої ролі - до переважного їхній частці в епоху досягнення
ряду успіхів за гендерна рівноправність;
від відкритої торгівлі за простою схемою - до закритої багатоетапної тор-
гівлі за складними кримінальними схемами (адекватною прогалинам у законо-
давстві).
Відзначені тенденції можна пояснити в такий спосіб:
Справа не в расі і не в кольорі шкіри, а в економічному рівні розвитку
країни. Якщо раніш економічно нерозвиненими були переважно країни з тем-
ношкірим населенням, то зараз маються і такі країни з «білим» населенням.

238. 238
Якщо раніш рабині призначалися переважно для важкої фізичної роботи,
то сьогодні, в епоху високих технологій, сексуальної революції в демократич-
них країнах рабинями переважно стають жінки для секс-бізнесу й інших форм
обслуговування.
Сучасний стан у розвитку людства є лише початком поворотного етапу
боротьби за гендерну рівноправність. Якщо в попередні епохи жінка не мала
рівних прав з чоловіками, мала підрядний сімейний статус домогосподарки, то
в такій ситуації була загальновизнаної матеріальна відповідальність чоловіка за
всю родину. Сучасна епоха надає жінці можливість заробляти нарівні з чолові-
ками. Але середня зарплата в жінок в Україні й у світі нижче середньої зарпла-
ти чоловіків. У таких умовах у жінок досить часто виникає необхідність пошу-
ку ризикованих способів заробітку. При повному гендерном рівноправності
така необхідність відпадає, оскільки і заробітній платі не нижче, і можливостей
працевлаштування більше, і відповідальність за дітей буде розподілятися нарі-
вно.
Недосконала законодавча база дає багато можливостей для побудови
кримінальних схем, тому вимагає перегляду й удосконалення.
Злочинний бізнес: Як він працює
Як правило, організатори цього бізнесу живуть за кордоном. Нерідко за-
мовниками виступають колишні громадяни, що виїхали за рубіж на ПМЖ, чи
України іншої країни пострадянського простору.
У Донбасі вербують під замовлення молодих жінок для сексуальної екс-
плуатації в Туреччині, Об'єднаних Арабських Еміратах, Росії (Москва і Санкт-
Петербург), Ізраїлі, Греції, Чехії, Польщі і Китаї (дані надані донецькими пра-
воохоронцями і приведені по масштабності обсягів експорту «живого товару»).
Найпростіший спосіб вербування ( через оголошення в рекламних видан-
нях, де дівчинам пропонують високооплачувані робочі місця за кордоном як
офіціанток чи танцівниць, куховарок чи барменш. Ви напевно зіштовхувалися з
оголошеннями приблизно такого змісту: «Робота дівчинам. За рубежем. Лега-
льно. Інтим виключений». Однак, як показує практика, саме за такими фразами
найчастіше ховається справжня індустрія секс-торгівлі.
Другий шлях ( вербувальники підшукують молодих жінок, що випробу-
ють матеріальні утруднення, і пропонують їм виїхати на заробітки за кордон,
гарантуючи нормальні умови життя. Вони запевняють: повернетеся ( будете
жити на відсотки. Заробите не тільки на ліки стареньким батькам, але і нагро-
мадите «зелених» дитині на навчання у вузі. Тим, хто мріє вийти заміж, неод-
мінно пообіцяють знайомство із шейхом. А потім дістають альбом з фотографі-
ями якихось дівчин, що нібито таким способом знайшли заморське щастя...
Цей прийом, до речі, психологи називають «апелювання до авторитету».
Не випадково торговці вміють спритно маніпулювати людьми і знають,
як робити привабливі пропозиції. Вербувальниками, як правило, стають ті, хто
побував у сексуальному чи рабстві ж мають до «нічних метеликів» безпосеред-
нє відношення.
Кошмар боргової кабали

239. 239
По прибуттю в чужу країну в дівчин забирають документи і повідомля-
ють, що їхній продали як секс-рабинь. Перший місяць вони, потрапивши в бор-
гове рабство, безкоштовно обслуговують клієнтів, відпрацьовуючи суму, на яку
були оформлені закордонні паспорти і куплені авіаквитки. Але замість витра-
чених 500 доларів їм виставляють борг до 10000 доларів. І рабині не можуть
повернутися додому доти, поки не розрахуються з «хазяїном».
Дівчин тримають групами в третьосортних готелях під цілодобовою охо-
роною. Коли приїжджає клієнт, їх виводять з номерів, і той усамітнюється з
«жрицею любові, що сподобалася,».
Якщо рабиня відмовляється обслуговувати клієнтів, сутенери ламають їй
волю: не годують і постійно б'ють.
«Хазяїни» із приводу і без штрафують бранок, примушують збирати гро-
ші на якийсь невідомий «конверт», перетворюючи неіснуючий борг у вічну ка-
балу... По правді говорячи, у жінок більше шансів бути арештованими під час
рейдів чи поліції імміграційної служби і депортованими, чим «роздати борги».
Коли сутенеру в руки попадає жертва, він намагається вичавити з її мак-
симум соків. Причина тому ( на заморських ринках з'являється дефіцит «живо-
го товару» через посилення боротьби з работоргівлею в республіках колишньо-
го Радянського Союзу.
Жінки повертаються з полону на батьківщину страшно заляканими. Одні
побоюються, що чи рано пізно про усьому довідаються близькі люди і відвер-
нуться від них, інші ж панічно бояться переслідування з боку торговців людь-
ми.
В Україні працюють сім організацій, де жертвами секс-індустрії роблять
не тільки психологічну, але і матеріальну, і юридичну підтримку.
Бесіда з присутніми:
Які почуття викликали у вас прослухані повідомлення?
Що вас найбільше всього вразило?
Що викликало найбільшу зніяковілість?
Чи зробили ви для себе висновки з цієї бесіди?
Вивіз українок за рубіж з метою сексуальної експлуатації ( навіть тих, ко-
трі йдуть на це цілком свідомо, ( наслідок, а причину необхідно шукати в еко-
номічній ситуації, що склалася в Україні.
Відсутність стабільності і неможливість улаштуватися на добре оплачу-
вану роботу, сприяє розквіту злочинного бізнесу. І ця проблема актуальна не
тільки для нашої країни. Бізнес на торгівлі людьми в освіченому ХХІ столітті
придбав транснаціональний розмах...

240. 240
Список використаних джерел
1. Крамер Д., Отслед Д. Маски авторитарности/ Д. Крамер, Д. Отслед 
М., 2003.
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 
2001.  № 25-26.  С. 131.
3. Марциновский А.Е. И откроет женщина глаза? / А.Е. Марциновский //
Голос Украины. 2001.  17 февр.
4. Слепин О. Новости отечественной секс – работорговли / О.Слепин //
Зеркало недели.  2007. № 19.
5. Хомуленко Т., Сергеева Л. Психологические предпосылки явления
торговли женщинами (анализ в контексте гендерной демократии) / Т. Хомуле-
нко, Л. Сергеева // Безопасность жизнедеятельности.  2004.  № 3.

241. 241
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
ЗАКОН, ЗА ЯКИМ МИ
ЖИВЕМО!
Правове лото на знання
статей Конституції України

242. 242
Мета: надати необхідні знання стосовно Основного Закону України і в
ігровій формі довести інформацію про статті Конституції, сприяти потребі
вивчення цих норм і застосування їх у повсякденному житті.
Обладнання: Зал прикрашений українською символікою: гербом, інши-
ми українськими оберегами, в центрі - макет Конституції України.
Ведуча 1: Ти мене маленького гойдала
Ніжною колискою ланів,
І щасливу долю дарувала
Із дитинства на багато днів.
І за те, що очі в мене світлі,
Славлю я небес твоїх глибінь,
І за те, що я живу на світі, 
Дякую по-щирому тобі:
По весні у сонячну погоду,
Як твої колосяться жита,
Я не надивлюсь на твою вроду,
Українська земле золота!
Ведуча 2: Рідна земле моя,
Я листок твій зелений,
Пісня в шелесті трав,
Промінь сонця в росі.
Я з грудей твоїх п‘ю,
Україно, натхнення,
Я спішу до землі,
Що цвіте у краї.
Ведуча 1: Скільки світлих доріг
Ти для мене відкрила
До високих зірок,
У широкі поля,
У мені твоя кров,
У мені твоя сила,
Найдорожча з усіх рідна земле моя.
(звучить народна пісня «Чом, чом, земле моя»)
Ведуча 2: Україна… Це слово кожен українець, кожен патріот вимовляє з
неймовірною вдячністю, бо воно вміщує в собі усе, про що тільки може мріяти
людина.
Україна  це Батьківщина, яка стала колискою нашої величності, нашої та-
лановитості, нашої неповторності. Це наша рідна земля, наша ненька, її не
можливо забути, чи зневажати, бо саме вона дає нам сили жити, хоч би й в та-
кий нелегкий час.
Ведуча 1: Україна  це незалежна Держава. І як у кожній державі є один
найголовніший Закон. Він називається Конституцією, або ж Основним Зако-
ном. Конституція у перекладі з латинської мови означає «устрій, будова». Це
закон про устрій, про будову держави і про головні права та обов‘язки грома-

243. 243
дян. Всі розпорядження Уряду, Президента не повинні суперечити Основному
Закону. Ось чому кожен народ бореться за те, щоб мати добру Конституцію.
Нелегко буває її виробити, але хоч би як було важко, справа варта того. Бо від
Конституції залежить щастя й доля народу і кожної людини.
Ведуча 2: Минуло 11 років після прийняття Верховною Радою України
нової Конституції України  Конституції України - 1996 р. Це дійсно історична
подія у житті українського народу, який виборов справжню незалежність своєї
держави  головної політичної умови для практичної реалізації народного су-
веренітету.
Ведуча 1: Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами
прямої дії. Це означає, що людина, права якої порушено, звертаючись до суду
чи будь-якого іншого органу, а також громадської організації, може безпосе-
редньо посилатися на відповідні норми Конституції як на достатні та найваж-
ливіші підстави для того, щоб її права і свободи були відновлені. Однак для
цього треба знати Конституцію, зокрема закріплені в ній права громадян.
Ведуча 2: Отже, кожен, хто хоче, щоб у спільному Домі-Державі всі жили
щасливо, повинен добре знати Конституцію своєї Держави, розуміти її, вико-
нувати і боронити.
Лунають позивні правового лото
Ведуча гри: Шановні наші гості!
Сьогодні ми запросили Вас прийняти участь в правовому лото «Закон, по
якому ми живемо» на знання статей Конституції України.
Учасники гри повинні продемонструвати знання Конституції України 
основного джерела конституційного права, знання про територіальний устрій,
символи держави, форми народовладдя, правовий статус мов та інше.
В правовому лото приймають участь 2 команди.
Команда «Самоврядування» і команда «Кабінет міністрів»
(команди вітають одна одну)
Присутні знайомляться з капітанами команд.
Умови гри: кожна команда отримує карти з 30 номерами. Капітани ко-
манд по черзі витягують питання. Обидві команди називають варіанти своїх
відповідей. Якщо відповідь вірна, на карті закриваються номери питань з вір-
ними відповідями. У кого буде більше закритих номерів, та команда і перемог-
ла.
Бажаємо, щоб на протязі всієї гри у цьому залі було шанобливе ставлення
один до одного, вітав дух взаємоповаги, розуміння. Щоб учасники гри виявили
свої знання і ерудицію.
Отже, переходимо до гри.
Лунають позивні гри:
1. Ким і коли була прийнята Нова Конституція незалежної України? (28
червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України)
2. Що виявляється основним національним багатством України згідно з
Конституцією? (Земля, ст. 14)
3. Хто є носієм державної влади? (народ, ст. 5 )

244. 244
4. Як звучить 1 стаття Конституції України? (Україна є суверенна і неза-
лежна, демократична, соціальна, правова держава)
5. Яка мова є державною в Україні, згідно з Конституцією? (українська мо-
ва, ст. 10)
6. Кому належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді Україні?
(Президенту України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів,
Національному банку України, ст. 93)
7. Як ви вважаєте, чи гарантує Конституція права і свободи іноземцям та
особам без громадянства, як і громадянам України? (так, це закріплено в
ст. 26)
8. Чи містить Конституція право на свободу світогляду і віросповідань?
(так, це закріплено в ст. 35)
9. Назвіть найбільший та найважливіший розділ у Конституції? Яку він має
назву? (Розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»)
10. Назвіть державні символи України, які закріплені у ст. 20 Конституції.
(Державними символами України є Державний прапор України, Держав-
ний Герб України і гімн України)
11. Згідно з Конституцією що є найвищою соціальною цінністю? (Людина, її
життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, ст. 3)
12. Як ви вважаєте, Україна дбає про задоволення національно-культурних і
мовних потреб українців, які проживають за межами держави? Якщо так,
яка це стаття? (так, ст.12)
13. Чи забороняє Конституція розміщення іноземних військових баз на тери-
торії України? (так, ст.17)
14. Як здійснюється волевиявлення народу? (через вибори, референдум, та
інші форми безпосередньої демократії, ст. 69)
15. Які громадяни не мають право голосу на виборах і референдумах? (Яких
визнано судом недієздатними, ст. 70)
16. Назвіть грошову одиницю України? (Гривня, ст. 99)
17. Коли проводяться чергові вибори Президента України згідно зі ст. 103?
(В останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента
України, ст. 103)
18. Коли проводяться чергові вибори Верховної Ради України? (В останню
неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України, ст.
77)
19. Щодо яких питань не допускається референдум з прийняття законопро-
ектів? (Референдум не допускається щодо законопроектів з питань по-
датків, бюджету та амністії, ст. 74)
20. Засідання Верховної Ради України проводиться відкрито, чи закрито?
(відкрито, закрито проводиться за рішенням більшості, ст.84)
21. Скільки розділів має Конституція України? (15)
22. Що приймають на основі Конституції? (закони та інші нормативно-
правові акти)

245. 245
23. Чи має право Верховна Рада усунути Президента України з поста в по-
рядку особливої процедури (імпічменту)? (так, ст. 85)
24. Яку форму державного територіального устрою має Україна? (унітарну
форму устрою, ст. 2)
25. Що складає систему адміністративно-територіального устрою України?
(Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах,
селища, села, ст.133)
26. Назвіть конституційний склад Верховної Ради України? (450 народних
депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого
виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки,
ст. 76)
27. Який орган вирішує питання про відповідність законів та інших правових
актів Конституції України і дає тлумачення Конституції України та законів
України? (Конституційний Суд України, ст. 147)
28. Назвіть вищий орган у системі органів виконавчої влади? (Кабінет
Міністрів України, ст. 113)
29. У яких випадках припиняються повноваження Президента України, до-
строково? (у разі відставки, неможливості виконувати свої повноваження
за станом здоров’я, усунення з поста в порядку імпічменту, смерті,
ст.108)
30. Як затверджується Державний бюджет України? (щорічно, Верховною
Радою на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин  на інший
період, ст. 96)
Ведуча: Отже, ігрове правове лото завершилося.
(Оголошуються команди  переможці, вручаються нагороди учасникам
гри)
Всі учасники продемонстрували високі знання тих прав, свобод,
обов‘язків, які гарантує нам Конституція України, про і сутність значення
її для розвитку Держави і суспільства.
В ході гри ви переконалися, що Конституційне право  основа національ-
ної правової системи, оскільки Конституція України як первинне джерело кон-
ституційного права закріплює, регулює механізм влади, впорядковує політич-
ний процес і соціально-політичні інститути суспільства, визначає норми по-
ведінки суб‘єктів конституційного права.
Провідна роль конституційного права визначається й тим, що саме Кон-
ституція встановлює напрямки розвитку політичних процесів, створює можли-
вості їхнього вдосконалення, є підставою обмеження державної влади правом,
це чинник стабілізації суспільних відносин.
Конституція України регламентує підстави політичної організації держа-
ви, його взаємодії з цивільним суспільством.
Права та обов‘язки стоять поряд. Вони нерозривно пов‘язані. Права поро-
джують обов‘язки, а належно виконані обов‘язки надають можливість ще по-
вніше здійснювати, утверджувати права.

246. 246
Хочеться побажати вам, молодим, щоб усі права і особливо всі закони, що
містить Конституція нашої Держави виконувалися, були реальними, а ви
усвідомили, що від вас це теж залежить у великій мірі, бо
Ви  ті, хто творить Україну,
В роботі, в творчості, в житті,
Хто в серці лиш одну єдину
Несе її на вірності,
Хто в кожній справі, в кожнім слові
Себе на терен скрізь веде,
Працює чесно і на совість,
Гарантує серце молоде!

247. 247
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. Конституція України: прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8
грудня 2004 року № 2222IV.  К.: Атака, 2007.  64 с.
2. Бібік Н. М. Зростаймо громадянами. Розповідь про Конституцію
України: навч. посібник / Н.М. Бібік, М.М.Ілляш. К.: Веселка, 2000. 87 с.: іл.
3. Касынюк Л. А. Основы конституционного права Украины/
Л.А.Касынюк.  Х.: Одиссей, 2003.  256с.
4. Орлов П.І. Основи правознавства: науково-популярне видання /
П.І.Орлов. Донецьк: Альфа  прес, 2004. 304с.
5. Основи конституційного права України: підручник / під ред. В.В.
Копійчикова.  Стер. вид.  К.: Юрніком Інтер, 2000.  288с.

248. 248
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
Право й молодь
Сценарій правового шоу для
учнів старших класів

249. 249
Програма проведення правового шоу «Право і молодь»
Місце проведення: ОНВК № 24
Дата проведення: 21.11.2012 р.
Хід проведення:
1. Вступне слово.
2. Представлення членів команд.
3. Представлення журі.
4. Конкурсна програма:
– розминка;
– розбір ситуацій;
– бліц – турнір.
5. Підведення підсумків гри. Нагородження переможців.
ВЕД.1: Дорогі друзі! Сьогоднішня наша зустріч буде присвячена праву,
тому що «право» є основним регулятором суспільних відносин у державі.
«Право» як явище іде своїми коренями в древню історію. Найбільш древніми
правовими пам'ятниками є:
- Закони XII таблиць - звід римського звичайного права V століття до н.э;
- Звід законів пануючи Хаммурапі (Вавилон - XVIII століття до н.е.);
- Закони Ману в Древній Індії;
- У Київській Русі - «Російська правда».
ВЕД.2: Сьогодні право охоплює всі найважливіші сфери громадського
життя. Основні його галузі - це: конституційне, адміністративне,цивільне, тру-
дове, карне, карно-процесуальне, цивільно-процесуальне, сімейне, міжнародне
й інші. Але в правовому суспільстві не може бути прав без обов'язків, тому що
якщо перші надають нам можливість користатися визначеними соціальними
благами, те другі передбачають правову необхідність визначеного поводження.
ВЕД 1: Правові знання потрібні кожному з нас буквально в усьому - у
праці, особистому житті, колективних і виробничих відношення. Правова куль-
тура допомагає людині уникати помилкових рішень і невірних кроків у житті.
Незнання законів не звільняє людини від юридичної відповідальності.
ВЕД.2: И сьогоднішня наша гра нехай допоможе нам розібратися в лабі-
ринті юридичних понять, визначенні, законів права.
Починаємо наше правове шоу. Гра буде складатися з 3 геймів.
1 гейм - розминка;
2 гейм - правові ситуації;
3 гейм - бліц-турнір.
ВЕД 1: А тепер дозволите представити учасників нашої гри.
Представлення команд «Беркут», «Барс» (по 6 учасників у команді). Пот-
рібно сказати кілька слів про кожного учасника гри. Наприклад, Кисельов Ана-
толій - за гороскопом Лев. Звичайно, не усі покликані правити імперією і сві-
том, але породжені під цим знаком мають найбільший шанс до лідерства. Ана-
толій добрий і шляхетний, у нього є всі шанси стати кращим гравцем. Дубенец
Степан: серед Степанов часто зустрічаються творчо обдаровані люди. Степан

250. 250
швидко схоплює потрібний матеріал, легко запам'ятовує його. У нього спосте-
режливе око і гострий язичок. Моментально орієнтується в незнайомій обста-
новці. Йому завжди необхідне суспільство, а точніше – глядачі.
ВЕД. 2: Представлення журі_______________________________________
Бажаємо суддям творчої роботи. (Команди вибирають капітанів).
ВЕД. 1: Починаємо 1 гейм (Розминка)
Умови гри: Кожній команді задається по 10 питань. Команда вибирає 1, а
можливо, і більш варіантів відповіді, вірних на її погляд.
Питання:
1. Що таке громадянство? Варіанти відповіді:
 проживання громадян у визначеному місті (населеному пункті) даної
держави;
 юридична приналежність до визначеної держави; +
 обов'язок громадян проживати у визначеній країні, нікуди не виїж-
джаючи.
2. Яка міжнародна організація захищає цивільні і політичні права людини?
 НАТО;
 ЮНЕСКО;
 ООН; +
 Червоний Хрест.
3. Хто є Головою Ради національної безпеки й оборони України?
 Міністр оборони;
 Генеральний прокурор;
 Прем'єр-міністр;
 Президент; +
 Міністр фінансів.
4. Що не є державним символом України?
 прапор;
 монета; +
 герб;
 гімн.
5. Референдум - це:
 збори акціонерів;
 форма голосування ;+
 засідання Верховної Ради.
6. Президент обирається:
 не більш, ніж на 2 терміни; +
 не більш, ніж на 5 років;
 терміни не встановлюється.
7. Якою державою за формою державного устрою є Україна:
 федеративним;
 конфедеративним (союзу держав);

251. 251
 унітарним (автономне утворення - Крим). +
8. На який термін обирається Голова Верховної Ради?
 на 2 роки;
 на 4 роки; +
 на 5 років.
9. Депутатом Верховної Ради України можна стати по досягненні:
 18-його віку;
 20-його;
 25-його.+
10. До якого виду республік відноситься Україна?
 напівпрезидентська; +
 парламентська;
 президентська.
11. Членами політичних партій можуть бути громадяни України, яким ви-
повнилося,
 16 років;
 18 років; +
 вік не має значення.
12. Який орган державної влади має право приймати закони України
 районна Рада народних депутатів;
 Верховна Рада України; +
 міська Рада народних депутатів.
13. До яких прав відносяться право на волю совісті, таємницю листування?
 соціально-економічним;
 політичним;
 цивільним; +
 культурним.
14. Що, по-вашому, означає «воля совісті»?
 визнання своїх учинків;
 воля релігійних і атеїстичних переконань; +
 вищий критерій моральності.
15. До яких прав відноситься право на відпочинок, охорону здоров'я?
 соціально-економічним; +
 культурним;
 екологічним;
 цивільним.
16. З якого віку настає трудова правоздатність?
 с 14 років;
 с 16 років; +
 с 18 років.
17. Назвіть мінімальну тривалість відпустки
 15 робочих днів;

252. 252
 18 робочих днів;
 24 робітників дня. +
18. З якого віку людин може бути притягнутий до кримінальної відповіда-
льності?
 с 14 років (за убивство, зґвалтування, грабіж, розбій); +
 с 16 років; +
 с 18 років.
19. Як, по вашому, судове покарання це:
 строге попередження;
 кара; +
 допомога оступившемуся.
(журі підводить підсумки 1-го гейму)
ВЕД.2:2 гейм - «Правові ситуації»
Зараз кожної з команд буде запропонована правова ситуація. Порадивши,
ви дасте відповідь. За правильну відповідь команда одержує 3 вічка, за частко-
во правильний - 2 вічка., за невірний - 0 окулярів. Час на міркування - 30 сек.
Відповідь повинна бути повним.
1 ситуація:
Учні Сергєєв і Петров прогуляли заняття в школі. Купити в магазині пля-
шку горілки, вони розпили її в парку. У стані сп'яніння стали приставати до
прихожим. На зауваження 1-го перехожого поводитися пристойно С и П. від-
повіли нецензурною лайкою, а потім С. ударив перехожого по обличчю рукою.
З і П. були затримані працівниками міліції.
Питання: Які протиправні дії зробили С. і П.? Назвіть (прогул, зловживан-
ня спиртними напоями, дрібне хуліганство).
2 ситуація:
Геннадій В. відправився в ліс за грибами, прихопивши мисливську руш-
ницю. На березі річки він побачив житло бобрів. М. зарядив рушницю, набли-
зився і пострілами з 2-х стовбурів убив бобра. Не устиг він витягти видобуток
на берег, як його затримав інспектор охотнагляду. Геннадій порушив правила
охорони природи.
Питання: Як ви думаєте, якими видами адміністративного стягнення був
підданий браконьєр? (штраф, конфіскація рушниці, позбавлення права полю-
вання. Бобр - рідка тварина, охороняється законом).
3 ситуація:
У 16 років Ігор залишився без батьків, майно яких перейшло до нього в
спадщину. Його попечителем стала бабуся. Один раз він подарував батьку сво-
го друга до дня народження зібрання творів відомого письменника. Той не хо-
тів приймати такий коштовний подарунок, але Ігор настояв на своєму. Говоря-
чи, що книги тепер належать йому, і він має право розпоряджатися ними за
своїм розсудом. Однак незабаром бабуся зажадала повернути книги, порахува-
вши, що вони будуть потрібні онуку для занять по літературі.

253. 253
Питання: чи мають бути повернуті книги за законом? І чому? (так, по-
винні, тому що Ігор неповнолітній, він не може розпоряджатися майном).
4 ситуація:
10-класник йшов додому. На пустельній вулиці до нього підійшли 2 хло-
пців, яких він знав. Вони стали ображати його, а потім побили. Школьник побіг
кликати на допомогу своїх друзів. Через півгодини вони втрьох знайшли хулі-
ганів і нанесли їм тілесні ушкодження.
Питання: чи Можна вважати дії 10-класника необхідною обороною і чо-
му? (ні, не можна, це була помста, а не самооборона).
5 ситуація:
16-літній Андрій уночі розбив скло газетного кіоску і викрав кілька со-
тень значків.
17-літній Гліб у магазині вихопив гаманець з рук покупниці і спробував
утекти.
15-літній Микола, загрожуючи прохожій саморобним кастетом, змусив
неї віддати серги і хутряну шапку.
Питання: Які злочини зробили ці підлітки? (Крадіжка, грабіж, розбій).
6 ситуація:
Друзі - Андрій і Віталій - жагуче захоплювалися сучасною музикою.
Включаючи магнітофон, вони виставляли акустичні стовпчики на вікно і відті-
ля лилася голосна музика. Коли деякі мешканці стали виражати невдоволення з
приводу надто голосних концертів, хлопці сприйняли ці зауваження як зазіхан-
ня на волю їхнього дозвілля. А от фінал: Андрія і Віталія викликають на засі-
дання комісії зі справ неповнолітніх...
Питання: Як можна кваліфікувати порушення, зроблене друзями? (Пору-
шення суспільного порядку у формі дрібного хуліганства. Воно спричиняє ад-
міністративну відповідальність)
(Журі коментує кожна відповідь)
ВЕД.1: 3-й гейм. «Бліц- турнір». Відповідати якнайшвидше.
Питання 1 команді:
1. Основний закон держави (Конституція).
2. Малий герб України (тризуб).
3. Офіційне посвідчення громадянина (паспорт).
4. Захисник обвинувачуваного (адвокат).
5. Дозвіл на в'їзд на територію якої-небудь держави (віза).
6. Самовільне залишення військовослужбовцем частини (дезертирство).
7. Розпорядження громадянина своїм майном на випадок смерті (заповіт).
8. Офіційне звертання обличчя до посадової особи в писемній формі (заява).
9. Зариті в чи землі сховані іншим способом коштовні предмети (скарб).
10. Незаконне переміщення через державний кордон товарів (контрабанда).
11. Правитель, влада якого заснована на сваволі і насильстві (диктатор, тиран).
12. Виконавець у фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» ролі Гліба Жеглова
(В.Висоцький).
Питання 2 команді:

254. 254
1. Точне відтворення тексту якого-небудь документа (копія).
2. Неявка на роботу, навчання без поважної причини (прогул).
3. Одержання благ шляхом чи обману зловживання довірою (шахрайство).
4. Свідчення на винахід (патент).
5. Документ із підписом, що засвідчує одержання чого-небудь (розписка).
6. Скупка і перепродаж товарів з метою наживи (спекуляція).
7. Відновлення в правах облич, притягнутих незаконно до відповідальності
(реабілітація).
8. Грошове стягнення (штраф).
9. Обвинувач у суді (прокурор)
10. Основна грошова одиниця України (гривня).
11. Документ, що засвідчує право на проїзд (квиток).
12. Виконавець ролі Володі Шарапова у фільмі «Місце зустрічі змінити не мо-
жна» (Володимира Конкін).
Поки журі підводить підсумки всієї гри, йде гра з глядачами.
ВЕД.1: Шановні хлопці! У грецькій міфології Ніка - богиня Перемоги,
Афродіта - богиня любові, Афіна - богиня мудрості. Питання: Як кликали бо-
гиню правосуддя? У слові 6 букв. Будемо чи відгадувати хтось назве слово від-
разу? Переможця чекає приз. (Феміда)
BE Д.2: Журі оголошує результати. Вручення призів.
ВЕД.1: Наша гра закінчена. До нових зустрічей.

255. 255
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
Конституція України -
втілення національної ідео-
логії державотворення
Сценарій масового заходу
до Дня Конституції України

256. 256
Ціла країна - як рідний дім
Рівні між рівних! - мовлю схвильовано,
Ось наш Закон...
Скільки у нім сонця акумульовано!
ВЕД.2:
Не соромлюся слів я сьогодні високих
Я освідчуюсь: буду довіку любить!
Конституція - щастя моєї епохи!
Конституція - щастя моєї доби!
ВЕД.1: 28 червня 1996 року в історії молодої незалежної України сталася
подія, значення якої важко переоцінити. В цей час проект нової Конституції
України, винесений на розгляд сесії Верховної ради тимчасовою спеціальною
комісією, був прийнятий 315 голосами.
ВЕД.2: З прийняттям нової Конституції Україна одержала правові основи
динамічного цивілізованого розвитку в умовах громадянського миру. Консти-
туція втілила в життя споконвічну мрію українського народу - бути господаря-
ми своєї землі.
ВЕД.1: Знання Конституції потрібні кожному з нас буквально у всьому -
в особистому житті, виробничих і колективних відносинах, вони допоможуть
людині уникнути помилкових рішень та невірних кроків в житті.
ВЕД.2: І сьогоднішня наша зустріч нехай допоможе нам розібратись в
лабіринті юридичних понять, термінів, законів і знайти істинного знавця Кон-
ституції. Гра буде складатися з 3-х геймів: 1 гейм - вікторина, 2 гейм - розбір
можливих ситуацій; 3 - конкурс ерудитів правознавства. Той з учасників кон-
курсу, хто найвірніше й найбільше дасть вірних відповідей, буде оголошений
переможцем і отримає приз.
ВЕД.1: Розпочинаємо 1 гейм - вікторина (ведучі по черзі задають питан-
ня)
1. Чи знаєте ви першу Конституцію України? Хто був автором її проекту і ко-
ли він був написаний? Якою мовою? (Гетьман Пилип Орлик, 1710 рік - ла-
тинню і українською мовою).
2. Які ще українські конституційні проекти минулого ви знаєте? (проект
Г.Андрузького «Начерки Конституції Республіки» 1846, проект української
народної партії — Основний Закон самостійної України «Спілки народу
українського» 1905.)
3. Які конституційні акти української центральної ради ви знаєте? (Універсали
Центральної ради — І,ІІ,ІІІ,ІV).
4. П.Скоропадський зрікся влади і вона перейшла до Директорії на чолі з
В.Винниченком. Директорія відновила своєю декларацією закони УНР; прий-
няла конституційні акти і закон про передачу землі селянам без викупу).
5. Які конституції мала Україна за радянські часи? Коли вони були прийняті?
(Конституція УСРР – 1919 р., Конституція УРСР – 1929 р., Конституція
УСРС — 1937 р., Конституція УРСР- 1978 р.).
6. Коли була прийнята нова Конституція незалежної України? (28 червня 1996

257. 257
р. на V сесії Верховної Ради України).
7. Які ви знаєте держані символи України? (Державний прапор, державний
герб, державний гімн).
8. На музику якого композитора покладено Державний гімн України? (На му-
зику М.Вербицького).
9. Які періодичні видання ви можете використати, готуючи реферат з консти-
туційної проблематики? (журнали: «Право України, «Юридичний вісник»,
«Трибуна», «Вече», газети: « Урядовий кур'єр», «Іменем закону»)
10. (журі підводить підсумки першого гейму).
ВЕД. 1: Зараз вам будуть запропоновані можливі ситуації. Подумайте і
дайте вірну відповідь.
1 ситуація
Вам потрібно підготувати реферат по історії Конституції і конституційних
актів України. Що вам стане у нагоді? (основне джерело - підручник «Основи
конституційного права України»)
2 ситуація
Вам потрібно написати самостійну роботу на тему «Новітній конституцій-
ний процес в Україні». Що ви попросите у бібліотекаря - підручник чи
періодику?
(Періодику - так як найбільш злободенна, нова інформація публікується в
газетах та журналах)
3 ситуація
Вам потрібно розібратись у нових, незнайомих термінах, що зустрічаються
в періодиці: «вотум», «кваліфікована більшість», «лобізм», «мовний ценз» і т.д.
Яку літературу ви попросите у бібліотекаря?
(Тлумачний словник іншомовних слів, Словник юридичних термінів)
ВЕД.2: Зараз журі скаже нам свій висновок - хто був найбільш кмітливим
у цьому геймі. А тепер останнє наше завдання - конкурс ерудитів правознав-
ства.
1. Чому Конституція вважається основним законом держави? (Бо Конституція
має найвищу юридичну силу, всі інші закони повинні бути їй підпорядковані).
2. Які ознаки української держави закріплено в Конституції України? (Суве-
ренність і незалежність, демократизм, а також, що Україна є соціальною,
правовою державою).
3. Ст. 15 Конституції України гарантує побудову суспільного життя на засадах
політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Що означають ці
поняття?
4. Що означає поняття «державна мова»?
5. Коли було прийнято Конституцію Української народної республіки? Чому
вона не була введена в дію? (у січні 1918р. на сесії Центральної ради. У зв'яз-
ку з приходом до влади Скоропадського не була введена в дію).
6. Коли було утворено Українську гетьманську державу? Які конституційні
акти Гетьманату ви знаєте? (У квітні 1918 р. Конституційні акти Гетьма-

258. 258
нату «Грамота до всього українського народу», «Закони про тимчасовий
державний устрій України»).
7. Що таке Директорія, хто стояв на її чолі і які законодавчі акти були прий-
няті у період Директорії? (У грудні 1918р. – Гетьман П.Скоропадський зрікся
влади і вона перейшла до Директорії на чолі з В.Винниченком. Директорія
відновила своєю декларацією закони УНР; прийняла конституційні акти і за-
кон про передачу землі селянам без викупу).
8. Які конституції мала Україна за радянські часи? Коли вони були прийняті?
(Конституція УСРР – 1919 р., Конституція УРСР – 1929 р., Конституція
УСРС — 1937 р., Конституція УРСР- 1978 р.).
9. Коли була прийнята нова Конституція незалежної України? (28 червня 1996
р. на V сесії Верховної Ради України).
10. Які ви знаєте держані символи України? (Державний прапор, державний
герб, державний гімн).
11. На музику якого композитора покладено Державний гімн України? (На му-
зику М.Вербицького).
12. Які періодичні видання ви можете використати, готуючи реферат з консти-
туційної проблематики? (журнали: «Право України, «Юридичний вісник»,
«Трибуна», «Вече», газети: « Урядовий кур'єр», «Іменем закону»)
13. (журі підводить підсумки першого гейму).
ВЕД. 1: Зараз вам будуть запропоновані можливі бібліотечні ситуації. По-
думайте і дайте вірну відповідь.
1 ситуація
Вам потрібно підготувати реферат по історії Конституції і конституційних
актів України. Що вам стане у нагоді? (основне джерело - підручник «Основи
конституційного права України»)
2 ситуація
Вам потрібно написати самостійну роботу на тему «Новітній конституцій-
ний процес в Україні». Що ви попросите у бібліотекаря - підручник чи
періодику?
(Періодику - так як найбільш злободенна, нова інформація публікується в
газетах та журналах)
3 ситуація
Вам потрібно розібратись у нових, незнайомих термінах, що зустрічаються
в періодиці: «вотум», «кваліфікована більшість», «лобізм», «мовний ценз» і т.д.
Яку літературу ви попросите у бібліотекаря?
(Тлумачний словник іншомовних слів, Словник юридичних термінів)
ВЕД.2: Зараз журі скаже нам свій висновок - хто був найбільш кмітливим
у цьому геймі. А тепер останнє наше завдання - конкурс ерудитів правознав-
ства.
1. Чому Конституція вважається основним законом держави? (Бо Конституція
має найвищу юридичну силу, всі інші закони повинні бути їй підпорядковані).
2. Які ознаки української держави закріплено в Конституції України? (Суве-
ренність і незалежність, демократизм, а також, що Україна є соціальною,

259. 259
правовою державою).
3. Ст. 15 Конституції України гарантує побудову суспільного життя на засадах
політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Що означають ці
поняття?
4. Що означає поняття «державна мова»?
5. Чим відрізняються «права людини» і «права громадянина»? («Права люди-
ни» - пов'язані з самою людською істотою, її існуванням; «права громадяни-
на» - зумовлені відносинами людини з суспільством, державою)
6. Які права людини ви знаєте? (Право на життя, на повагу до гідності люди-
ни, право на свободу та особисту недоторканість).
7. Назвіть відомі вам права громадянина (Право на свободу об'єднання у
політичні партії та громадські об'єднання; право брати участь в управлінні
державними справами; право на проведення зборів, мітингів, демонстрацій).
8. Охарактеризуйте права дитини, закріплені в ст. 52 Конституції (Рівно-
правність дітей незалежно від походження, а тако: від того, народжені во-
ни в шлюбі чи ні. Будь-яке насильство над дитиною переслідуються за зако-
ном).
9. Що таке «референдум»? (Голосування всього населення з метою вирішення
найважливіших питань державного та суспільного життя).
10. Що означає буквальний переклад слова «президент»? (В перекладі з латини
— «той, хто сидить спереду»).
ВЕД.1: Зараз журі визначить остаточного переможця. Запрошуємо його
одержати приз.
ВЕД.2: Велична і свята ти, Мати Україна!
Лише тобі карати нас чи судить
І берегти тебе, Соборну і єдину
Історії твоєї славу возродить
ВЕД. 1: Цими поетичними рядками ми і завершуємо нашу зустріч. Бажа-
ємо вам всього найкращого.

260. 260
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
Бесіда-диспут
Захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного на-
сильства, недопущення глуму, жорстокого,
брутального поводження, посягання на її гідність і честь.

261. 261
Тема: Захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного насиль-
ства, недопущення глуму, жорстокого, брутального поводження, посягання на
її гідність і честь.
Мета: формування усвідомленого розуміння поняття "життя", його
унікальності, цінності, значущості для кожної особистості; розвивати у дитини
почуття гідності, своєї необхідності для суспільства, усвідомлення своїх прав,
обов‘язків, відповідальності за свої дії, стимулювати у дітей бажання реалізува-
ти свої права; допомогти підліткам усвідомити глибинний зміст і суть прав
дітей стосовно здорового способу життя, зробити вибір правомірних варіантів
поведінки.
Завдання: ознайомити учнів з нормативно-правовими документами з пи-
тань соціально-правового захисту дітей (Конституцією України, Конвенцією
ООН про права дитини, Законом України "Про охорону дитинства", іншими
законодавчими та нормативними актами); спонукати учнів до роздумів над
важливими життєвими проблемами, утверджувати у поведінці дітей позитивні
якості особистості, формувати навички протидії шкідливим звичкам, уміння
позитивно розв'язувати конфліктні ситуації, виходити з них.
Обладнання: картки з індивідуальними завданнями, плакати, пам‘ятки.
Тип уроку: комбінований (у формі лекції-бесіди-диспуту).
Хід уроку
І. Організація класу.
Добрий день, діти. Сьогодні ми спільно проведемо урок, для вас можливо
не досить звичний, але серед повноважень працівників органів юстиції поряд з
організацією діяльності нотаріату, реєстрації актів цивільного стану громадян,
легалізації громадських організацій, виконання судових рішень, міжнародного
представництва держави в судах, реєстрації нормативних актів, розроблення
проектів законів, є вивчення стану правової освіти та правового виховання
дітей у навчальних закладах, проведення у них лекцій, бесід, конкурсів, анке-
тувань та інших заходів правового характеру. Ось і сьогодні ми поведемо мову
про захист прав дітей, тобто ваших прав. Сподіваюсь на вашу активність,
відвертість.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Права дітей – одна з найбільш наболілих проблем нашого суспільства. За
даними опитування Українського Інституту соціальних досліджень, рівень
правової культури та знання дітьми своїх прав і обов‘язків досить низький.
Майже кожна шоста дитина взагалі не знає законів, які її захищають. Я також
впевнена, що батькам також бракує елементарної обізнаності щодо прав своїх
дітей, обов‘язків і відповідальності у багатьох життєвих ситуаціях.
Реалізація ваших прав є чи не найголовнішою умовою фізичного та
психічного благополуччя і розвитку.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Отже, на уроці ми поговоримо про те, які права ви маєте, та як їх відс-
тоювати і захищати в разі порушення, про обов’язки та відповідальність

262. 262
за протиправні дії, також пограємось та порозв’язуємо задачі правового
характеру.
ІV. Вивчення нового матеріалу
3. Вступна бесіда
Всі ми є членами людської цивілізації, живемо в одному домі, на одній
планеті Земля.
Питання про сенс життя хвилює кожного, адже воно випливає із природи
самої людини. Кожен має усвідомити цінність життя, цінність кожної його
миті, знайти своє місце і призначення, адже, на жаль, чимало людей даремно
розтрачують життя, живуть так, нібито у них попереду безмежна вічність: для
них нічого не варто згайнувати годину чи день. Так втрачаються роки, знічев-
люється життя.
-----------------------------------------------------------------------------------
Не можна не погодитися з висловом Президента України, що залежно від
того, як нація, громада відносяться до свого наймолодшого громадянина і як
вони відносяться до свого найстаршого громадянина, це міра, якою вимірюєть-
ся соціальність нації, її гуманізм, духовність.
В нашій державі склалась непроста ситуація саме з цією найбільш вразли-
вою категорією населення.
Підлітковий період – один із найважчих періодів розвитку особистості,
який характеризується потребою у звільненні з-під контролю і опіки дорослих,
протестом проти встановлених правил і порядків, спрямованістю до незалеж-
ності, самостійності і утвердженні себе як особистості. В цьому віці у 7 разів
збільшується кількість негативних вчинків, і у 40 разів зростає кількість нев-
мотивованих вчинків.
Найкриміногеннішим віковим періодом є 16-17 років – у цьому віці підлі-
тками вчиняється до 62 % злочинів від загальної кількості. Разом з цим, немає
певних обмежень чи виключень в залежності від соціального статусу неповно-
літніх злочинців – ними стають як безпритульні (без батьківської опіки та пос-
тійного місця проживання), вихідці із неблагополучних сімей, так і вихідці із
цілком педагогічно та матеріально благополучних сімей. Кожна десята особа,
затримана за вчинення злочину у 2005 році, є неповнолітньою.
-----------------------------------------------------------------------------------
Багато хто з учнів дивується дізнавшись, що наші повсякденні вчинки час-
то мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя.
Щоб уміло і правильно користуватись своїми правами і добре виконувати свої
обов‘язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони.
Звичайно, у вашому віці неможливо знати детально усі закони. Але основне,
що стосується вас, ви повинні знати.
З якого ж віку, на вашу думку, дитина має знати свої права та обов‘язки,
що є протиправним вчинком чи злочином, яка і з якого віку законодавством
встановлюється відповідальність за їх скоєння та в яких випадках відповідаль-
ність за дії дітей несуть їх батьки?

263. 263
Так, поки у вас ще не було уроків правознавства, звідки ж ви, учні, може-
те почерпнути правові знання? З виховних годин, позакласних заходів на
правову тематику, з книг, газет, журналів, радіо та телепередач, зі спілкування з
друзями, знайомими, батьками.
--------------------------------------------------------------------------------------
То давайте ж з‘ясуємо, які основні права ви маєте? Найголовнішим є
право на життя...- ніхто не може позбавити життя. Ти маєш право захищати
своє життя і здоров‘я, життя і здоров‘я інших людей від протиправних пося-
гань – в цьому унікальність цього права. (Демонстрація карток, діти називають
та аналізують, як вони це розуміють: право на любов і піклування; на вільне
спілкування; на медичну допомогу; на освіту; на об‘єднання в організації; ко-
ристуватися своєю національною культурою; на розвиток таланту; вільно вис-
ловлювати свої погляди; на відпочинок; на захист від втручання в особисте
життя; на інформацію; право на справедливий судовий розгляд; на житло, на
майно, на повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства). Про
останнє на уроці поговоримо більш детально. Пропоную виконати певну впра-
ву.
-----------------------------------------------------------------------
Вправа 1.
Мета: підвести учасників до розуміння необхідності знання правил і за-
конів, цінності їх у суспільстві.
Хід вправи.
Об‘єдную учасників у дві команди і прошу вишикуватися в дві колони.
Потім даю маркер (або інший предмет) першому гравцеві кожної команди й
пропоную почати гру. Очевидно, учасники будуть розгублені через відсутність
вказівок. Через деякий час поступово пояснюю деякі правила гри: маркер треба
спочатку передати в кінець колони, а потім передати назад. Команди почина-
ють, але я їх зупиняю, сказавши, що вони не так грають: маркер необхідно пе-
редавати через ліве плече. Команди починають обурюватися, що їм нічого не
казали про це. Після чергового старту гра зупиняється знову, і додається якесь
нове правило. Коли більшість учасників будуть обуреними перебігом гри, я
припиняю її.
Запитання для обговорення:
 що ви відчували, коли виконували цю вправу?
 що здавалося несправедливим?
 що могло би зробити гру справедливою? (знання учасниками правил гри)
 де потрібні правила?
 для чого потрібні правила?
 що є спільного між правилами і законами?
При підсумках гри звертаю увагу на необхідність знання та дотримання
правил і законів не тільки у грі, а й у житті людини.
Тому окрім прав, ви маєте певні обов’язки. Назвіть основні з них, напри-
клад, як школярів.

264. 264
Робота з таблицею правопорушень на стор. 103.
-----------------------------------------------------------------------------------
Чи завжди люди діють відповідно до законів? Ні, не завжди. У разі вчи-
нення протиправних вчинків чи злочинів передбачено і відповідну
відповідальність.
Статтею 22 ―Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність‖
Кримінального кодексу України передбачено, що особи, які вчинили злочини у
віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній
відповідальності за умисне вбивство, умисне тяжке та середньої тяжкості
тілесні ушкодження, бандитизм, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, вима-
гання, умисне знищення або пошкодження майна, незаконне заволодіння
транспортним засобом, хуліганство та інші злочини. Не буду зупинятись на
термінах та видах покарання за вчинення таких злочинів, бо метою нашого за-
няття не є викликати страх чи боязнь протиправно діяти через сувору
відповідальність. (З пам‘ятками щодо відповідальності ви ознайомитесь само-
стійно)
---------------------------------------------------------------------------------------
Пропоную проаналізувати наступну ситуацію.
Повідомлення із преси: Буковинські правоохоронці обнародували факт
жорстокого побиття школярів. Диск з відеозаписом в Управління внутрішніх
справ приніс незнайомий чоловік, місцевий житель. Після перегляду відеофі-
льму під назвою ―Лох – це доля‖ правоохоронці виявили, що події кліпу з жор-
стоким побиттям дітей відбуваються в одній із шкіл міста Чернівців.
Школярі жорстоко знущались над своїми однокласниками. Упродовж мі-
сяця шестеро випускників гімназії глумились над ровесниками та молодшими
школярами, що і фіксували на відеокамеру. Сцени насилля зняли на відеокаме-
ру, змонтували, а потім розмістили в Інтернеті. Підписали, що кліп базується на
реальних подіях. В ньому демонструється, як б‘ють дітей, засувають голову в
унітаз і зображають статевий акт. За місяць хулігани – автори і водночас голов-
ні герої фільму познущались над 16 учнями своєї школи.
Своє кіно учні відзнімали ще в травні. Про це керівництво школи дізна-
лось влітку. Однак тоді педагоги в міліцію не звернулись, намагались з‘ясувати
все своїми силами. Тепер пояснюють, що скарг від постраждалих дітей та їх
батьків не надходило. Директор школи і класний керівник кажуть, що були
вражені побаченим. Діти, які чинили насильство, з хороших благополучних сі-
мей, успішно навчались. Такий дозвіл вони отримали до завершення навчаль-
ного року, презентували двогодинний фільм про важливі події в житті шкіль-
ного колективу. Всі шестеро одинадцятикласників характеризуються вчителя-
ми як ерудовані і виховані діти, котрі активно приймали участь в суспільному
житті школи. Один з них виборов друге місце на обласній олімпіаді з інформа-
тики. Всі вони успішно вступили до вузів.
Батьки постраждалих про факти знущання над їх дітьми дізнались вже під
час слідства у райвідділі міліції. Однак, лише шестеро з них подали відповідні
заяви. Виявилось, що на момент відкриття справи дирекція школи вже володіла

265. 265
копією відеофільму і настійно проводила службове розслідування. Правоохо-
ронці розцінюють це як спробу приховування протиправних вчинків школярів
з метою збереження іміджу школи. Слідство триває. Учнів допитали, але поки
що не затримували. Проти всіх шести школярів порушили дві кримінальні
справи – за хуліганство та виготовлення і розповсюдження непристойної
відеопродукції. Порушникам світить 5 років позбавлення волі.
 Учасниками подій є ваші ровесники. Яку відповідальність понесуть ше-
стеро випускників, ви вже почули. Будь-ласка зачитайте, яка міра покаран-
ня може бути встановлена за дії цих учнів. Чи заслуговують вони на по-
карання? Чи знали учні, яка відповідальність передбачена законом за їх
протиправні вчинки?
 Батьки постраждалих про факти знущання над їх дітьми дізнались вже
під час слідства в райвідділі міліції. Можна лише здогадуватись, яке при-
ниження відчували постраждалі діти, їхній стан, коли терпіли наругу і по-
биття. Чому лише шестеро з них подали відповідні заяви?
 Чи можна було відвернути біду і для постраждалих дітей, і для тих, хто
чинив глум? Яким способом?
В який спосіб мають діяти діти, права яких порушуються. Про це нам
надає відповідь чинне законодавство. А для вас Міністерством юстиції
підготовлено пам‘ятку, де наводиться і роз‘яснюється законодавство, яке вас
захищає.
4. Міжнародні документи
Основним міжнародним документом, який стосується прав дитини, є Кон-
венція ООН про права дитини.
20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН була одноголосно
прийнята Конвенція про права дитини.
Конвенція про права дитини є одним із найголовніших договорів про пра-
ва людини. Її одразу ж підписала 61 країна, що стало безпрецедентним випад-
ком у практиці прийняття договорів у рамках Організації Об‘єднаних Націй.
Зараз Конвенція ратифікована майже всіма країнами. Україна ратифікувала її в
1991 році. Сьогодні становище дітей може значно покращитися, оскільки уря-
ди держав зобов‘язалися захищати дітей і стежити за дотриманням їхніх прав.
Зачитую текст статей 16, 19, 34, 37 Конвенції
Стаття 16 Конвенції визначає, що „жодна дитина не може бути об'єктом
свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і
сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незакон-
ного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від та-
кого втручання або посягання.‖
Стаття 19 покладає на Держави-учасниці зобов‘язання „вживати всіх
необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з
метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства,
образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального по-
водження або експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків,
законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.‖

266. 266
Згідно зі статтею 34 „Держави-учасниці зобов'язані захищати дитину від
усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.‖
Відповідно до статті 37 „Держави-учасниці забезпечують, щоб:
a) жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюд-
ським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання.
3. Вітчизняне законодавство
Статтями 3 та 52 Конституції України встановлено, що людина, її життя і
здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні най-
вищою соціальною цінністю.
А що гарантується статтями 28, 52 Конституції України?
Право на захист від усіх форм насильства гарантується статтями 28, 52
Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуван-
ню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, повод-
женню чи покаранню. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація пе-
реслідуються за законом.
Що гарантує стаття 10 Закону України "Про охорону дитинства"?
Я: Законом України "Про охорону дитинства" (стаття 10) кожній дитині
гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають за-
безпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і
виключають приниження честі та гідності дитини.
Діти доповнюють: Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізич-
ного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з
нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку
батьків або осіб, які їх замінюють; втягнення у злочинну діяльність, залучення
до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; залучен-
ня до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, викори-
стання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, при-
мушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних
ігор тощо.
Доповнюю:
Крім того, розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину,
що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини заборо-
няється.
Також частиною четвертою статті 20 Закону України "Про охорону дитин-
ства" забороняється пропагування у засобах масової інформації культу насиль-
ства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає
людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.
Що зазначено в статті 26 Закону України „Про освіту‖?
Згідно зі статтею 26 Закону України „Про освіту‖ забезпечення безпечних
і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах по-
кладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчально-
го закладу.
Що гарантує стаття 56 цього ж Закону?

267. 267
Відповідно до статті 56 цього Закону педагогічні та науково-педагогічні
працівники зобов'язані, зокрема, додержувати педагогічної етики, моралі, по-
важати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких
форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкого-
лю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.
Доповнюю, повідомляю:
Частиною першою статті 17 Закону України „Про загальну середню
освіту‖ передбачено, що виховання учнів (вихованців) у загальноосвітніх нав-
чальних закладах здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної
роботи з ними.
Відповідно до статті 36 цього Закону основними завданнями органів
управління системою загальної середньої освіти є забезпечення соціального
захисту, охорони життя, здоров'я та захисту, зокрема, прав учнів (вихованців)
загальноосвітніх навчальних закладів.
А про що йдеться в статті 47 „Про загальну середню освіту‖?
Згідно зі ст. 47 цього ж Закону посадові особи і громадяни, винні у пору-
шенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у
порядку, встановленому законами України.
Статтею 7 Закону України ―Про захист суспільної моралі‖ передбачено,
що з метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх заборо-
няється: втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції
сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання
послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи
еротичного характеру; розповсюдження продукції сексуального чи еротичного
характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищ-
них заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх; вико-
ристання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи
еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еро-
тичного характеру.
Статтею 15 згаданого Закону встановлено, що державний нагляд за до-
держанням вимог цього Закону здійснюють Міністерство культури і туризму
України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції
України, Міністерство освіти України, Міністерство внутрішніх справ України,
Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний
комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з пи-
тань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з
питань захисту суспільної моралі.
Увага! Ми знаємо, що робити і до кого звертатися, коли раптом заболить
зуб чи захворіємо на грип.
А як бути, коли порушуються права підлітків? До кого звертатися, кому
довірятися, кого запитати? Майже кожен хоча б раз задавався цим питанням.
Підлітки не знають, до кого звертатися, і тому не можуть вчасно отримати пот-
рібну їм консультацію та допомогу, і врешті залишаються наодинці зі своїми
проблемами.

268. 268
В кожній місцевості існує ціла мережа організацій, служб, здатних кинути
«рятувальний круг» тим, хто його потребує.
Інформація, яку ви отримаєте зараз, підкаже, куди і до кого звернутися за
допомогою щодо захисту своїх прав.
Наводжу список організацій і служб, до яких підлітки можуть звернути-
ся в разі потреби, роздаю їм інформаційні листівки з переліком цих організацій
і служб
Таким чином, держава через органи опіки і піклування, служби у справах
дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у порядку, встановле-
ному законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необ-
хідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з
дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних
уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів
щодо припинення насильства.
Дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування,
служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді,
інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інте-
ресів.
Спільним наказом Державного комітету України у справах сім‘ї та молоді,
Міністерства внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки, Міністерства охо-
рони здоров‘я від 16 січня 2004 року № 5/34/24/11, зареєстрованим у
Міністерстві юстиції 22 січня 2004 року за № 99/8698 затверджено Порядок
розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з
дітьми або реальної загрози його вчинення.
Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймають-
ся посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти,
охорони здоров'я, управлінь у справах сім'ї та молоді, центрів соціальних
служб для молоді та передаються до відповідного територіального
підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту
отримання звернення.
Діти, які зазнали жорстокого поводження (або щодо яких існує загроза йо-
го вчинення), також можуть бути виявлені під час проведення рейдів служб у
справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, через мережу "телефонів
довіри" тощо.
У цьому разі кожен виявлений факт документується і передається до тери-
торіального підрозділу служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
Служби у справах дітей уживають невідкладних заходів до ліквідації
наслідків і загрози неправомірних дій щодо дитини; у разі потреби разом з
кримінальною міліцією у справах дітей розв'язують питання про тимчасове ви-
лучення дитини із середовища, де вона зазнала жорстокого поводження, та про
подальше її влаштування.
Спільно з центрами соціальних служб для молоді надають необхідну
соціально-психологічну допомогу, представляють, у разі необхідності, інтере-
си дитини в суді.

269. 269
Органи внутрішніх справ: працівники органів внутрішніх справ, у тому
числі кримінальної міліції у справах дітей, здійснюють прийняття інформації
про випадки жорстокого поводження з дітьми цілодобово. Повідомлення зо-
бов'язані приймати всі працівники органів внутрішніх справ. У разі усного
звернення або телефонного повідомлення працівником органу внутрішніх
справ складається протокол цього звернення чи повідомлення.
Усі звернення та інформації з приводу жорстокого поводження з дітьми, у
яких вбачаються ознаки злочинний діянь або загроза їх учинення, обов'язково
реєструються в черговій частині органу внутрішніх справ. Після перевірки
викладених у зверненні фактів керівник органу внутрішніх справ приймає
рішення про притягнення винних осіб до відповідальності.
Органи та заклади освіти: передають повідомлення у письмовій формі до
служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого по-
водження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення, вживають заходів до
виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних
закладах, притягують до дисциплінарної відповідальності співробітників, учнів
та інших осіб, які допускають жорстоке поводження з дітьми. Керівники нав-
чальних закладів зобов'язують педагогічних працівників, зокрема класних
керівників, проводити попереджувальну роботу з батьками з метою недопу-
щення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також відстежувати
подібні випадки з боку інших учнів.
Органи та заклади охорони здоров'я: лікувально-профілактичні установи
та заклади цілодобово здійснюють приймання дітей, які зазнали жорстокого
поводження, та надають їм потрібну медичну допомогу.
При обстеженні дитини медичні працівники звертають увагу на ушкод-
ження, що могли виникнути внаслідок жорстокого поводження з дитиною, та
повідомляють про це дільничного педіатра, орган внутрішніх справ та
відповідну службу у справах дітей.
Управління (відділи) у справах сім'ї та молоді: здійснюють приймання та
розгляд звернень і повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми.
Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі
до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого
поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення. Направляють дітей,
які зазнали жорстокого поводження, та членів сім'ї, стосовно яких існує реаль-
на загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для надання допомоги
(кризові центри соціально-психологічної допомоги, притулки, центри медико-
соціальної реабілітації, прийомні сім'ї).
Україна, використовуючи міжнародно-правові стандарти, намагається ак-
тивно і послідовно розбудовувати національну систему захисту прав і свобод
людини. 14 квітня 1998 року Верховна Рада обрала першого в історії
України Уповноваженого з прав людини (Омбудсмена). Головне його зав-
дання – здійснювати контроль за дотриманням державними органами прав
і свобод людини та громадянина, ефективно захищати ці права у разі їхнього
порушення. Важливо, що стаття 55 Конституції України, крім судового захи-

270. 270
сту, гарантує кожному право на звернення щодо захисту своїх прав до Упов-
новаженого з прав людини.
Але як приклад у 1981 році, задовго до прийняття Конвенції, Норвегія ста-
ла першою державою, що заснувала посаду незалежного комісара з питань
дітей, який є представником дітей і захисником їхніх прав. На той час вважало-
ся дивним забезпечувати офіційне представництво дітей у процесі прийняття
рішень урядом. Сьогодні 20 країн уже створили чи створюють незалежні орга-
ни з прав дітей.
Пам’ятайте! На прохання дитини, висловленого в будь-якій формі, не
підлягають розголошенню її прізвище, місце проживання, навчання або
роботи.
Всеукраїнська дитяча лінія (8-800-500-21-80) та система телефонів
довіри: безкоштовно, конфіденційно та анонімно надають консультації і пси-
хологічну допомогу дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводжен-
ня з нею; надають дитині інформацію про роботу служб у справах дітей,
відділів у справах сім'ї та молоді, соціальних служб для молоді, органів опіки і
піклування, освіти і науки, охорони здоров'я, кримінальної міліції у справах
дітей, неурядових організацій, які працюють в інтересах дітей; інформують
відповідну службу у справах дітей про факт жорстокого поводження (у разі,
якщо така дитина погодилася повідомити свою адресу проживання) з метою
оперативного втручання і надання допомоги.
Казуси
Я: Права людини охоплюють також і права дитини, кожне з прав людини
стосується і прав дитини. Але, крім закріплених у документах про права люди-
ни, діти мають деякі права, що гарантовані Конвенцією виключно дітям. Саме
про такі права йдеться у казусах, які ми будемо розв‘язувати за допомогою до-
кументів, у яких зафіксовано права дитини.
Учні поділяються на 5 груп. Кожна з груп отримує казус та посилання на
відповідну ст. Конвенції. Завдання: розв‘язати ситуацію.
1 казус. Петра часто і жорстоко бив батько. Хлопець звернувся до ди-
ректора школи. Але директор школи заявив, що Петро заслуговує на пока-
рання. (ст. 19 Конвенції)
Відповідь: Директор школи є посадовою (державною) особою, тому має
бути на захисті прав дитини, він повинен вжити заходів по забезпеченню цих
прав, протидіяти фізичному, психічному або сексуальному насильству. У цій
ситуації відбулося порушення прав дитини.
2 казус. За вчинену бійку, зрив уроку, прогул навчального заняття учнів
у школі покарано словесними приниженнями, ставленням учня у куток, по-
биттям.
Дозволені чи заборонені правом способи покарання у цій школі?(ст.28
Конвенції)
Відповідь: Конвенція говорить про те, що шкільна дисципліна може
підтримуватись лише за допомогою покарань, що захищають гідність учня та
повагу до дитини.

271. 271
3 казус. 14-річний Віктор вирішив скористатись своїм правом на сво-
боду висловлювання. Він висловів учительці з математики все, що про неї
думав. При цьому використовував грубі слова, зухвалу форму. Чи мав він на
це право? (ст. 13 Конвенції)
Відповідь: Віктор, безумовно, не мав права принижувати вчительку. Ми
маємо використовувати свої права, але при цьому не можемо порушувати права
інших людей. Віктор не тільки повів себе негарно, він здійснив правопорушен-
ня, за яке має відповісти.
4 казус. У батьків народилася вродлива дівчинка. Вони вирішили дати
їй ім’я Весна. Представник РАЦСу відмовилась реєструвати дитину під
таким ім’ям. Батьки вирішили, що відбулося порушення права дитини.
(ст. 7,8 Конвенції)
Відповідь: Батьки мають право обирати ім‘я дитині за однією умовою: во-
но не повинно принижувати дитину. Тому, в принципі, відбулося порушення
прав батьків і дитини на ім‘я.
5 казус: Директор державного ліцею, викладач правознавства, прийняв
рішення про введення оплати за навчання. Чи мав він на це право? (ст. 28
Конвенції)
Відповідь. Конвенція передбачає лише мінімальні стандарти, кожна дер-
жава має право вводити більш високі і кращі. В Україні обов‘язковою і безо-
платною є середня освіта в державних установах, тому директор не мав права
вводити плату за навчання. Права дитини у цьому ліцеї порушені.
Таблиця правопорушень.
Недопустима
поведінка
Забруднення
довкілля
Примус до праці
неповнолітніх
х
Знищення природи
Псування
чужих речей
Крадіжка
Ображання
інших Неповага до
старших
Шантаж
Бійка
Порушення правил поведінки
в школі і громадських місцях
Порушення правил
дорожнього руху
3. Робота з прислів‘ями
А) Гра ―Знайди пару‖
Шануй батька і неньку той і собі має.
Хто людям добра бажає що собі не мило.
Свій розум май і буде тобі скрізь гладенько.
Не роби комусь, людей питай.
Оголошення результатів анкетування
Запам’ятайте правила:

272. 272
 Грай чесно
 Шкода, що програв, але не заздри, не сумуй
 Не тішся з невдачі іншого
 Виконуй свою роботу вчасно і якнайкраще, при цьому пам'ятай про
загальну роботу колективу
 Допоможи, навчи, покажи тому, хто не може впоратись з роботою
 Вчись у інших того, чого не вмієш сам, із вдячністю приймай допомо-
гу і підтримку друзів, якщо це необхідно
 Стався до інших так, як ти бажаєш, щоб до тебе ставились
«ЗАХИСТ ДИТИНИ В УКРАЇНІ»
5. Стаття 16 Конвенції ООН про права дитини визначає, що „жодна дитина
не може бути об'єктом незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина
має право на захист закону від такого втручання або посягання.‖
Захист твоєї гідності – це перш за все завдання держави!
Пам‘ятай, що будь-яка людина, ким би вона не була (одним із твоїх батьків,
однолітків, вчителів, сусідів), не має права поводитись з тобою брутально, при-
нижувати твою гідність.
В разі, якщо з тобою таке трапилось, ти маєш право звернутись до держав-
них органів за допомогою!
6. Статтями 28, 52 Конституції України встановлено, що ніхто не може бу-
ти підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що прини-
жує його гідність, поводженню чи покаранню.
Ти – людина! Ніхто і нічим не може виправдати жорстоке поводження з то-
бою, наприклад, побиття, знущання. Навіть якщо таким чином тебе виховують
батьки, вчителі чи старші діти. Жорстоке, нелюдське, таке, що принижує твою
гідність, поводження.
7. Стаття 10 Закону України "Про охорону дитинства" гарантує кожній
дитині право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дис-
ципліна і порядок у сім‘ї, навчальних та інших дитячих закладах мають за-
безпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедли-
вості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Ти маєш право на свободу, особисту недоторканність. Тобто ти можеш
вільно виражати свої думки та погляди, не боячись бути покараним за це.
Разом з тим, ти маєш пам‘ятати, що твої відносини з батьками, вчителями,
однолітками мають ґрунтуватися на взаємоповазі і справедливості, виключаю-
чи приниження честі та гідності.
8. Статтею 10 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що
діти мають право особисто звернутися до органу опіки та піклування,
служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді,
інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних ін-
тересів та скаргами про їх порушення.
Якщо хтось вчиняє над тобою будь-яке насильство, принижує тебе чи об-
ражає (це можуть бути вчителі, однокласники або учні старших класів чи навіть

273. 273
батьки), ти можеш і повинен звернутися до органу опіки і піклування, служби у
справах дітей, центрів соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді, закладів охо-
рони здоров‘я, органів та установ освіти, відділів міліції зі скаргою про пору-
шення твоїх прав, а також через представників – до суду.
6. Статтею 26 Закону України „Про освіту” забезпечення безпечних і не-
шкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах по-
кладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника нав-
чального закладу.
Якщо директор школи не забезпечить безпечні та нешкідливі умови для
навчання, праці та виховання учнів у навчальному закладі, то він нестиме за це
відповідальність відповідно до чинного законодавства.
8. Стаття 56 Закону України „Про освіту” зобов‘язує педагогічних та нау-
ково-педагогічних працівників додержувати педагогічної етики, моралі,
поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від
будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживан-
ню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.
Вчителі та інші працівники школи повинні з повагою ставитись до тебе і
не повинні вдаватись до покарань, що принижують твою гідність, зокрема та-
ких, як словесні приниження, ставлення учня в куток, побиття тощо. Також
вони повинні захищати тебе від погроз та фізичного насильства з боку інших
осіб, в тому числі твоїх однолітків і батьків. Стаття 56 Закону України „Про
освіту‖ також зобов‘язує педагогічних працівників запобігати вживанню діть-
ми алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.
9. Статтею 47 Закону України „Про загальну середню освіту” встановле-
но, що посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про
загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановлено-
му законами України.
Якщо у твоїй школі порушуються права та обов‘язки учасників навчаль-
но-виховного процесу, за це винні особи нестимуть відповідальність
відповідно до законів України.
Підсумок уроку
Дати відповідь на запитання:
- Основним правом людини є право… (на життя, бо це одне з найваж-
ливіших і найвагоміших прав, яке сприяє здійсненню всіх інших прав і
свобод. Це право, яке не може оновлюватися чи відбиратися. Тому захист
права на життя належить до найцінніших пріоритетів людської цивіліза-
ції).
- В яких документах закріплені права дитини?
- Яким чином ви відстоюватимете право на повагу до своєї гідності та
захист від усіх форм насильства?
Можливі запитання до батьків:
- Які дитячі телепередачі залюбки дивляться ваші діти?
- Які фільми до вподоби вашим дітям?

274. 274
- Чи достатньо ми знаємо про свої права, чи хотіли б ви знати більше,
яким чином цього можемо добитись?
Наприклад, у Колумбії прийнято новий Кодекс для неповнолітніх, ві-
дповідно до якого всі неповнолітні мають право вільно виражати свою
думку і знати свої права
Висновок
Результати проведеного вчора анкетування показали, що в цілому ви про-
живаєте в благополучних сім‘ях, де стосунки між її членами базуються на вза-
ємоповазі та взаєморозумінні, де дуже рідко застосовують тілесні покарання (1
раз в рік – за погані оцінки), частіше – це моральні покарання, і ви, що цілком
правильно, не вважаєте їх за покарання, оскільки вони є справедливими. Хоча
дехто вважає їх несправедливими і думки про втечу з дому виникали у 4-х
учнів, одного учня – б‘ють, сварять, обзивають.
- Проте, на запитання, чи траплялось тобі терпіти приниження зі сторони
ровесників, кожен 3-ій з вас відповів позитивно, 1 учень, - що дуже часто.
- Які почуття в тебе виникають, коли на тебе кричать, обзивають або
б‘ють? - образа, гнів, страх, і навіть бажання відповісти тим же.
- Чи допускають образи та приниження вчителі в школі? – більшість учнів
відповіли – ніколи, 5 учнів – інколи, 1 – дуже часто.
- Чи застосовують вчителі тілесні покарання? - 2 учні надали відповідь
―інколи‖.
- Оцінюючи такі вчинки вчителів діти відповіли, що це – виховні міри.
- Кожен четвертий учень класу написав, що йому потрібна консультація
певного спеціаліста, зокрема: психолога, медиків, юристів.
- Не зовсім відвертою, на мій погляд, була відповідь учнів на запитання
―Чи в тебе вимагали гроші? ‖, бо всі відповіли – ―ні‖. Проте у наступній
графі ―Кому ти про це розказав?‖ дехто написав – ―батькам, друзям‖.
- І досить тривожним фактом була відповідь на запитання: ―Чи був ти
свідком чи жертвою насилля на вулиці?‖ 7 учнів – так, фізичного, 2 – мо-
рального, 1 – сексуального...

275. 275
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
Вікторина
питання – відповіді
з права.

276. 276
Кто в Украине осуществляет государственное управление на местах? Ка-
кие уровни государственной власти в Украине вам известны?
ОТВЕТ. Исполнительную власть на местах осуществляют местные госу-
дарственные администрации (ст.118 Конституции Украины). Они создаются на
уровне районов, областей, городов Киева и Севастополя и автономной респуб-
лики Крым.
Признаки правонарушения:
а) противоречит нормам права;
б) проявляется в противоправных мыслях;
в) является общественно опасным;
г) поведение, которое не нравится окружающим;
д) носит виновный характер;
е) влечет за собой применение к правонарушителю государствен-
ного воздействия.
Ответ: а) в) д) е)
Верно ли, что человека за одно и то же правонарушение одного вида
можно привлечь к ответственности несколько раз? (да/нет)
Ответ: НЕТ
Какую ответственность несет человек, причинивший предприятию,
учреждению или организации материальный вред:
а) уголовную;
б) административную;
в) дисциплинарную;
г) имущественную.
ОТВЕТ. г)
Функции государства:
а) экономическая;
б) политическая;
в) идеологическая;

277. 277
г) гуманитарная;
д) экологическая;
е) все ответы верные.
ОТВЕТ; е)
Государственными символами в Украине признаны:
а) Флаг;
б) Герб;
в) булава;
г) портрет Т.Г. Шевченко;
д) Гимн.
ОТВЕТ : а), б). д)
Форма государственного правления, при которой высшая власть в
государстве осуществляется коллегиальным выборным органом – это :
а) монархия; б) республика
Ответ: б)
Признаки преступления:
а) общественная опасность;
б) уголовная противоправность;
в) умысел в совершении противоправных действий;
г) наказуемость;
д) все ответы верны.
ОТВЕТ: д)
Виды наказаний, предусмотренные УК:
а) штраф;
б) общественные работы;
в) лищение права занимать определенные должности;

278. 278
г) лишение воинского звания;
д) конфискация имущества;
е) арест;
ж) все варианты верны.
ОТВЕТ: ж)
Административные поступки – это :
а) правонарушения в области охраны труда и здоровья населе-
ния;
б) посягание на собственность;
в) правонарушения в области охраны природы;
г) умышленное убийство;
д) все ответы верны.
ОТВЕТ: а) б) в)

279. 279
ОНВК «Морський ліцей –
Загальноосвітня школа № 24 І-ІІІ ступенів
м. Одеси
РОЗІЛ V.
ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇ
ВВ РРААММККААХХ
ККЛЛААССННООГГОО ККЕЕРРІІВВННИИЦЦТТВВАА..

280. 280
Свою виховну роботу, як класний керівник, планую за такими напрямами:
1) морально - правовий ;
2) військово - патріотичний ;
3) громадянський ;
4) родинно - сімейний ;
5) трудовий ;
6) екологічний ;
7) превентивний ;
8) художньо - естетичний ;
9) формування здорового способу життя ;
10) сприяння творчому розвитку особистості .
В роботі з батьками основним напрямками вважаю наступні:
– Ознайомлення з умовами життя сім‘ї , з‘ясування її психологічного
клімату особливості поведінки дитини в сім‘ї;
– Визначення рівня педагогічної культури батьків;
– Здійснення колективного та індивідуального педагогічного впливу на
батьків на основні ретельного аналізу;
– Залучення батьків до організації позашкільної виховної роботи;
– Проведення круглих столів батьківських рингів семінарів з питань сі-
мейного виховання .
ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ
– батьківські збори - на початку кожного семестру тематичні . Озна-
йомлення з педагогічним рекомендаціями, пам'ятками щодо виховання дітей;
– Бесіди ( колективні , індивідуальні , групові);
– Зустрічі: за круглим столом, дні відкритих дверей семінари - практи-
куми, консультації, батьківський всеобуч тощо;
– Конкурси та вечори сімейного свята;
– Виставки « Світ захоплень моєї сім'ї ».

281. 281
1. Погляд на роль і місце класного керівника в системі виховання
учнів.
2. Моє планування діяльності класного керівника.
3. Технологія, що я її використовую у виховній діяльності як клас-
ний керівник.
Класні керівники - педагоги, які постійно спілкуються з учнями, за-
кріпленими за ними, різнобічно впливають на них і водночас працюють за
предметною системою. Тобто, крім викладання певного предмета він дбає про
об'єднання зусиль учителів, які працюють у певному класі, координацію їхніх
вимог для поліпшення результатів виховної та навчальної роботи з учнями кла-
су.
У ХІХ ст. цими питаннями займалися звільнені від уроків наглядачі,
класні дами, вихователі. Після 1917 р. їх посади були скасовані (подекуди за-
лишилися на громадських засадах), у 1935 р. поновлені як додаткові до основ-
ної учительської посади. У сучасній школі звільнення класного керівника від
учительської роботи не передбачене, оскільки на уроках педагог має змогу
вивчати дітей. Проте часто класні керівники вважають, що їхні функції об-
межуються лише організаційно-педагогічними справами.
У своїй діяльності класний керівник тісно пов'язаний з іншими педа-
гогічними працівниками. Із заступником директора школи з виховної роботи
він планує свою діяльність, бере участь у підготовці й проведенні шкільних
свят, урочистих подій, інших заходів. З учителем праці, викладачем організації
виробництва з'ясовує питання профорієнтаційної виховної роботи; з бібліоте-
карем - проблеми забезпечення класу підручниками, стан читання учнями ху-
дожньої літератури; з учителем фізичного виховання - участь у підготовці і
проведенні спартакіад та ін. Тому класними керівниками призначають найдо-
свідченіших учителів-вихователів. Діяльність класного керівника урізноманіт-
нює, пожвавлює виховну роботу в класі, особливо в колективі старшоклас-
ників, спрямовує її на диференціацію та індивідуалізацію виховання, на шир-
ший і глибший вияв здібностей та уподобань школярів.
Функції класного керівника
Завдання і зміст виховання всебічно розвиненої особистості визначають
функції класного керівника:
* забезпечувати оптимальні умови для всебічного гармонійного ро-
звитку вихованців, їх самореалізації;
* у співдружності з батьками, вчителями, дитячими громадськими ор-
ганізаціями здійснювати всебічне виховання школярів у процесі навчально-
виховної роботи в школі та за її межами;
* систематично аналізувати індивідуальні анатомо-фізіологічні і
соціально-психологічні особливості розвитку учнів класу; давати рекомендації
іншим учителям, батькам щодо необхідності враховувати індивідуальні та
вікові особливості розвитку кожного вихованця;

282. 282
* здійснювати організацію і виховання первинного учнівського колек-
тиву, всебічно вивчати динаміку його розвитку, координувати діяльність вчи-
телів, які працюють у класі;
* організовувати виховні та організаційні заходи для створення опти-
мальних умов, які сприяли б зміцненню та збереженню здоров'я учнів;
* здійснювати організаційно-виховну роботу з учнями, батьками та
учителями для формування в школярів старанності, дисциплінованості у про-
цесі навчальної діяльності з урахуванням їх індивідуальних можливостей;
* організовувати позакласну виховну роботу з учнями, сприяти залу-
ченню їх до роботи позашкільних дитячих виховних закладів, дитячих гро-
мадських організацій;
* здійснювати цілеспрямовану організаційно-педагогічну роботу з
батьками, забезпечувати системність у формуванні їх психолого-педагогічної
культури;
* домагатись єдності вимог до вихованців з боку школи й сім'ї, підтри-
мувати зв'язок з вихователями груп подовженого дня, керівниками гуртків,
студій, спортивних секцій, дитячими громадськими організаціями;
* вести відповідну документацію, подавати керівництву школи відо-
мості про успішність, розвиток і вихованість учнів, стежити за веденням учня-
ми щоденників.
Конкретні обов'язки класного керівника зазначені у Статуті середньої за-
гальноосвітньої школи. Класний керівник має право відвідувати уроки всіх
вчителів у своєму класі, запрошувати до школи батьків або опікунів учнів кла-
су, подавати клопотання до дирекції про заохочення або застосування стягнен-
ня до учнів.
Напрями і форми роботи класного керівника
Діяльність справжнього класного керівника сповнена педагогічною
творчістю і не обмежується певними рамками. Форми роботи можуть бути різ-
ними - індивідуальною, груповою і фронтальною. Вибір конкретної форми
зумовлюється різними чинниками: завданням виховання, рівнем розвитку пер-
винного колективу, індивідуальними особливостями школярів, об'єктивними
обставинами, конкретними педагогічними ситуаціями та ін.
За критерієм використання джерел і засобів виховного впливу на особ-
ливість школярів форми роботи поділяють на6 словесні (збори, доповіді,
бесіди, диспути , конференції, зустрічі та ін.); практичні (походи, екскурсії,
спартакіади, олімпіади конкурси тощо); наочні (діяльність шкільних музеїв,
виставок, тематичні стенди та ін.). Усі вони взаємопов'язані, доповнюють і зба-
гачують одна одну. Є види роботи, в яких одночасно використовують словесні,
практичні, наочні форми. Наприклад, колективні творчі справи (КТС).
Мя робота як класного керівника з вивчення учнів.
Основним обов'язком класного керівника є вивчення учнів і координація
на цій основі роботи вчителів, які працюють з ними. Процес вивчення учнів
має відбуватися з дотриманням певних правил:

283. 283
* вивчення потрібно спрямовувати на виявлення особливостей фізич-
ного, психологічного і соціального розвитку конкретного вихованця;
* дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх
років навчання;
* виявляти потрібно не лише наявний рівень розвитку конкретної осо-
бистості, але й прогнозувати його з урахуванням "зони найближчого розвитку";
* вивчення особистості школярів та їх колективів потрібно спрямо-
вувати на вирішення конкретних педагогічних завдань;
* вихователь у процесі вивчення учнів має бути сповнений педагогіч-
ного оптимізму щодо їх розвитку і соціально-педагогічного зростання;
* вивчення учнів має охоплювати всі аспекти їх фізичного, психічного
і соціального розвитку;
* застосування методів і методик вивчення учнів і шкільних колективів
має відповідати віковим можливостям дітей;
* дослідження соціально-психічного розвитку слід здійснювати в при-
родних умовах навчально-виховного процесу;
* дослідженням повинні бути охоплені усі учні, таке вивчення має ста-
ти систематичним;
* вивчення учнів поєднують з виховним впливом на них;
* вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних, а не негатив-
них рисах характеру та поведінки.
Методи вивчення учнів та учнівських колективів поділяють залежно від:
а) характеру участі школярів у них: пасивні (спостереження, кількісний і
якісний аналіз результатів діяльності) та активні (анкетування, тестування,
соціометричні вимірювання, проективні);
б) часу проведення: одномоментні (анкетування, тестування та ін.) та
тривалі (цілеспрямоване спостереження, біографічний метод тощо);
в) місця проведення: шкільні (класні та позакласні)й лабораторні;
г) їх сутності: не експериментальні (спостереження, анкетування, бесіди,
аналіз продуктів діяльності), діагностичні (тести, ранжування), експеримен-
тальні (природні експерименти, лабораторні експерименти) та формуючі мето-
ди.
У практичній діяльності вивчення учнів здійснюють за орієнтовними
програмами.
Програма вивчення і структура характеристики учнів
1. Демографічні відомості: прізвище, ім'я та по батькові; день, місяць,
рік народження; прізвище, ім'я та по батькові матері та батька; їх професія,
місце роботи, займана посада, домашня адреса, телефон.
2. Умови розвитку і виховання в сім'ї: склад сім'ї, матеріально-побутові
умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого-педагогічна культура,
ставлення до школи.
3. Рівень фізичного розвитку: стан здоров'я, володіння санітарно-
гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби.

284. 284
4. Моральні якості: загальний рівень морального розвитку; знання мо-
рально-етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у мораль-
ній поведінці, співвідношення їх із загальнолюдськими і національними мо-
рально-духовними цінностями; соціально-модульний статус у колективі; рівень
і особливості спілкування з молодшими дітьми, ровесниками і старшими;
рівень правової й екологічної культури, здатність до самооцінки; особливості
вияву дисциплінованості, відповідальності, совісті, соціальної зрілості й актив-
ності, милосердя, гуманізму.
5. Розумовий розвиток: загальний розумовий розвиток, рівень інтелек-
ту, потенціальні розумові можливості, інтереси, схильності; ставлення до нав-
чальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння метода-
ми і прийомами самостійної пізнавальної діяльності; успішність, відповідність
її розумовим можливостям.
6. Трудове виховання: ставлення до праці, її різних видів, мотиви тру-
дової діяльності; наявність умінь і навичок в різних видах праці; соціальні ін-
тереси щодо праці; загальна культура різних видів праці (фізичної, розумової);
інтереси і схильності до певних видів професійної діяльності, рівень і стійкість
професійної орієнтації.
7. Естетична вихованість: сформованість естетичних почуттів та вмінь,
інтереси і схильності в різних видах мистецтва; здатність творити прекрасне в
повсякденній діяльності.
8. Психічний розвиток: потреби і рівень сформованості уваги, культури
мовлення, відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, уваги, почуттів, волі;
особливості характеру; здібності; темперамент.
9. Особливості впливу біологічного і соціального чинників на розвиток
особистості учня. Особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки.
10. Загальні психолого-педагогічні висновки: позитивні якості особи-
стості з погляду на всебічний гармонійний її розвиток; недоліки і складнощі у
соціально-психологічному становленні вихованця, їх причини і засоби подо-
лання; рекомендації щодо індивідуального підходу і виховних заходів впливу.
Систематизація результатів вивчення особистості учнів
Процес вивчення учнів є складним і відповідальним. Його результати
мають бути основою при плануванні та проведенні виховної роботи з ними, а
також її координації з вчителями, батьками та іншими вихователями. З цією
метою класний керівник ретельно і систематично має фіксувати результати
вивченні особистості учнів і класних колективів. Це - своєрідний банк відомо-
стей про рівень й особливості фізичного, психологічного і соціального розвит-
ку кожного учня. До нього повинні мати доступ усі, хто займається навчально-
виховною роботою з конкретними учнями.
Фіксування результатів вивчення учнів здійснюю двома способами:
1) у загальному зошиті на кожного учня відвожу 2 - 3 сторінки і
періодично фіксують дані про психічний і соціальний розвиток;
2) використовую "Особисту картку учня", яка дає змогу дотримуватися
вимог програми, спостерігати за динамікою розвитку особистості.

285. 285
Програма вивчення і структура характеристики класного колективу
1. Склад класу: вік учнів; рівень їх розвитку; працездатність та
успішність.
2. Рівень розвитку колективу: етап розвитку дитячого колективу; харак-
терні ознаки розвитку; особливості діяльності активу класу, його роль у фор-
муванні та зміцненні колективу; діяльність органів самоврядування; стан
взаємин між активом, органами самоврядування та учнями між собою; лідери в
колективі; їх вплив на діяльність інших учнів; напрямки і форми зв'язку клас-
ного колективу із загально шкільним.
3. Рівень морально-духовного розвитку колективу: рівень сприйняття
загальнолюдських цінностей; особливі вияви почутті; рівень захищеності осо-
бистості; сформованість вмінь і навичок у моральній поведінці.
4. Рівень фізичного розвитку колективу: загальний стан здоров'я учнів;
ставлення до фізичної культури і спорту; потреби у фізичному розвитку.
5. Рівень трудового виховання: ставлення учнів до праці (громадської
діяльності); рівень сформованості соціально-психологічної готовності до праці;
сформованість умінь і навичок у сфері трудової діяльності; профорієнтація
учнів.
6. Рівень естетичного виховання: сформованість почуття прекрасного;
інтереси учнів до певних видів мистецтва; їх потреби щодо естетичного ро-
звитку.
7. Шляхи та засоби подальшого формування класного колективу: ство-
рення сприятливих умов для розвитку особистості в колективі; подолання чин-
ників, що заважають цьому.
Класний колектив не є чимось застиглим і незмінним, він постійно ро-
звивається. Тому дослідження змін в ньому має практичне значення для вихов-
ної роботи, прогнозування її змісту, добору методів виховного впливу. Відо-
мості про колектив отримані за допомогою одного методу, потребують пе-
ревірки іншими для отримання достовірної та об'єктивної інформації.
Критерії оцінювання ефективності виховного процесу
Ефективність виховання - співвідношення між метою виховання і резуль-
татами, досягнутими у процесі формування особистості, соціальних груп.
Для оцінювання результатів виховного процесу необхідно мати чітке
уявлення про визначення рівнів вихованості учнів, їхньої свідомості, по-
ведінки; вміти бачити зміни в її поведінці у результаті виховних впливів; оби-
рати найефективніші форми і методи виховання. Без цього неможливо об'єк-
тивно оцінити ефективність та якість виховної роботи, ї впливу на колектив,
кожного учня зокрема.
Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати його не
завжди помітні відразу. Тільки з часом можна судити про результативність ви-
ховного впливу педагога, що виявляється у вихованості дітей.
Вихованість - комплексна характеристика особистості, враховує на-
явність і рівень сформованості в неї суспільно значущих якостей.

286. 286
Серцевина вихованості - моральні якості (рівень набутого морального
досвіду, моральної зрілості).
Результати процесу виховання різні, оскільки залежать від індивідуаль-
них особливостей вихованців, їх ставлення до навколишнього світу, виховний
впливів однолітків, батьків, педагогів.
Критерієм вихованості кожної особистості є не лише знання законів, пра-
вил, норм поведінки, а конкретні дії відповідно до визнаних норм і правил.
Такі критерії не можуть бути універсальними, бо в кожному конкретному
соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, і показники вихова-
ності людини. При цьому слід враховувати вік, рівень соціального досвіду лю-
дини тощо.
Критерії вихованості - ознаки, за допомогою яких роблять висновок про
рівень вихованості людини, оцінюють результати виховного впливу.
Рівень вихованості наближено характеризують словами: високий, се-
редній, низький.
Рівень вихованості - ступінь сформованості в учня відповідно до вікових
можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихова-
ності.
Високий рівень певної якості особистості характеризується наявністю
всіх ознак, властивих цьому показнику. Середній - наявністю половини чи
більше ознак відповідного критерію. Низьким вважають такий, коли є менше
половини ознак від загальної кількості чи коли їх немає взагалі.
Критерії визначення ефективності виховного впливу шкільного колекти-
ву об'єднують у такі групи:
1. Критерії оцінювання організаційної структури і складових шкільного
колективу:
* відповідність структури колективу соціальні моделі суспільства;
* чіткість розподілу функцій між внутріколективними об'єднаннями і
органами управління;
* взаємозв'язок між внутріколективними об'єднаннями (органами
шкільного управління);
* здійснення управління діяльністю шкільного колективу як єдиного
процесу на основі співуправління педагогів, учнів, батьків, громадськості.
Рівні сформованості шкільного колективу визначають на основі стадії
його розвитку.
Високий рівень. Відповідає третій стадії розвитку колективу, коли він
повністю виконує виховні функції, характеризується соціально-ціннісними мо-
тивами, демократичною спрямованість. Члени колективу відрізняються висо-
ким рівнем активності, ініціативності, самостійності в процесі різнопланової
діяльності, моральної сформованості .
Середній рівень. Відповідає другій стадії розвитку колективу, характери-
зується появою активу, який бере на себе частину повноважень керівника ко-
лективу, ситуативними виявами демократичного співжиття. Члени колективу

287. 287
виявляють середній рівень активності, ініціативності, самостійності в процесі
організації діяльності шкільного колективу, моральної вихованості.
Низький рівень. Відповідає першій стадії розвитку колективу, характери-
зується індивідуалістичною спрямованістю членів колективу, якого фактично
вже немає. Керівник змушений брати на себе роль своєрідного "диктатора".
Активність, ініціативність, самостійність виявляються дуже рідко, відчутний
низький рівень моральної вихованості.
2. Критерії оцінювання змісту вихованої діяльності учнів, колективу, рів-
ня його впливу на особистість учня:
* відповідність між змістом виховання та вимогами суспільства;
* єдність необхідних напрямів виховання з моральною їх сутністю;
* комплексність у процесі здійснення всіх напрямів виховного впливу;
* індивідуалізація виховання.
3. Критерії визначення характеру внутріколективних відносин:
* соціальна спрямованість внутріколективних стосунків;
* наявність стосунків взаємо відповідальності, взаємозалежності;
* погодженість ділових і особистісних стосунків між учнями різного
віку у процесі різнопланової діяльності шкільного колективу;
* наявність моральності в процесі спілкування;
* уміння узгоджувати колективні та власні інтереси.
4. Критерії незалежного оцінювання особистості членами колективу:
* соціальна спрямованість: суспільна активність, громадський
обов'язок, ідеали, ціннісні орієнтації тощо;
* ставлення до трудової діяльності: відповідальність за доручену спра-
ву, творчий підхід, ініціативність у роботі, підвищення професійних знань
тощо;
* організаторська діяльність: ділові якості (цілеспрямованість, працьо-
витість, дисциплінованість, ініціативність), організаторські вміння чітко визна-
чити мету і поставити завдання перед колективом і окремими його учасниками,
розставити людей і організувати роботу трудового колективу, уміння налагоди-
ти контроль і стимулювання діяльності, оперативно розв'язати і об'єктивно
оцінити результати роботи колективу;
* взаємини з товаришами по трудовому колективу: відносини з учнями
навчального закладу, підлеглими; доброзичливість, повага, гуманність у сто-
сунках з людьми.
Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми
"Педагогічно занедбані діти"
Особистість дитини є складною психофізіологічною системою. Оскільки
вихованням дітей часто займаються непідготовлені люди, це призводить до
помилок, навіть трагедій, у результаті чого з'являються "важкі", педагогічно
занедбані, важковиховувані діти.
Важковиховувані - категорія осіб, в яких під впливом несприятливих для
розвитку соціальних, психолого-педагогічних та медико-біологічних умов з'яв-

288. 288
ляється негативне ставлення до навчання, норм поведінки, відбувається зни-
ження або втрата почуття відповідальності за свої вчинки.
За моїми спостереженнями, таким особам властиві:
* неправильно сформовані потреби: матеріальні переважають над мо-
ральними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер; для їх
задоволення важковиховувані особи використовують засоби, які не завжди
відповідають нормам моралі (вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що
призводить до деградації особистості;
* нерозвиненість соціально-політичних потреб;
* прагнення до спілкування з подібними до себе, перебування поза
зв'язками з постійними учнівськими колективами;
* нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу; незадовільне
навчання, ігнорування методів пізнавальної діяльності;
* спотворені естетичні потреби;
* нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;
* непослідовність, суперечливість у поглядах і переконання;
* брак уявлень про норми поведінки, обмежені почуття відповідаль-
ності за свої вчинки;
* обмежені інтелектуальні інтереси; перевага утилітарних інтересів над
духовними позбавляє їх перспективи розвитку, інтелектуального і морального
вдосконалення;
* приховування своїх вчинків від батьків, учителів та однокласників.
За ступенем педагогічної занедбаності "важких" дітей поділяють на чо-
тири групи:
1. Важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання,
періодично порушують правила поведінки і дисципліну. Їм властиві: грубощі,
брехливість, нечесність тощо.
2. Педагогічно занедбані підлітки, які негативно ставляться до навчання
й суспільно корисної діяльності. Вони систематично порушують дисципліну й
правила поведінки, постійно проявляють негативні моральні якості особи-
стості.
3. Підлітки-правопорушники, які перебувають на обліку в інспекціях у
справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-
технічних училищ.
4. Неповнолітні злочинці, які скоїли кримінальні злочини, порушили
правові норми й направлені судом до виправно-трудових колоній.
Перевиховання педагогічно занедбаних дітей є важким завданням, яке
людство по-різному намагалось вирішити впродовж своєї історії.
Перевиховання - виховний процес, спрямований на подолання негатив-
них якостей особистості, що формувались під впливом несприятливих умов
виховання.
Упродовж ХХ ст. на території нашої держави (спочатку в царській Росії,
потім у Радянському Союзі, і, нарешті, в Україні) було кілька "спалахів" такого

289. 289
соціального явища, як поява педагогічно занедбаних дітей, зумовлених
соціально-історичними та економічними причинами:
* період Першої Світової війни (1914-1918 рр.): воєнна розруха,
сирітство дітей через загибель батьків у війні, окупація територій чужоземними
військами;
* громадянська війна (1918 - 1922 рр.): руйнування народного госпо-
дарства, масштабне переміщування певних прошарків населення в країні та за
її межі, безробіття, хвороби, голод та ін.;
* 30-ті роки: голодомор, масові репресії;
* Друга світова війна (1939 - 1945 рр.): смерть батьків, окупація, голод,
сирітство, значні економічні труднощі;
* останні десятиріччя ХХ ст.: зниження рівня життя населення у зв'язку
з трансформацією соціально-економічної системи, послаблення відповідаль-
ності за виховання дітей.
Проблеми важковиховуваних дітей криється передусім у соціальній
сфері. Ще англійський соціаліст-утопіст Роберт Оуен (1771 - 1858) ствер-
джував, що асоціаційна, злочинна поведінка індивіда залежить не від нього, а
від системи в якій він виховувався. "Знищіть обставини, які сприяють створен-
ню злочинних характерів, і злочинців більше не буде; замініть їх обставинами,
які розраховані на створення звичок порядку, регулярності, стриманості, праці,
- і людин буде володіти цими якостями".
Негативні чинники, що зумовлюють появу важковиховуваних дітей:
* Неблагополуччя в сім'ї: неповна сім'я, батьки-п'яниці, наркомани, ве-
дуть аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей,
їх психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній по-
ведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей справжнього бать-
ківського авторитету; прояви насильництва, жорстокості; матеріальні нестатки.
* Низька педагогічна культура в благополучній сім'ї: батько й мати
працюють, освічені, інтелектуально розвинені, є матеріальний достаток, що
проявляється у створенні для дітей "парникових" умов, призводять до ослаб-
лення внутрішніх сил особистості, матеріального перенасичення, вседозволе-
ності, не сформованості системи само