2. Що таке спортивний туризм?
Спортивний туризм - різновид туризму з подолання
певного відрізку земної поверхні, який називають
маршрутом. При цьому під "земною поверхнею" мається
на увазі не лише ґрунтова поверхня Землі, але також і
кам'яна, і водна і підземна.
Спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в
подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення
всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної
підготовленості, необхідних для безпечного пересування
людини по місцевості. що дає змогу класифікувати їх як спортивні
походи.
Спортивним туризмом в Україні займається Федерація
Спортивного Туризму України. Люди, які займаються
спортивним туризмом, є спортсменами. Основною ідеєю
спортивного туризму є участь спортсменів в спортивних
походах, змаганнях із спортивного туризму, експедиціях та
екскурсіях.
3. За віково-соціальною ознакою спортивний
туризм поділяється на:
дитячий туризм - найбільш доцільними мають бути
подорожі з культурно-освітньою, оздоровчо-лікувальною
або спортивною метою;
юнацький туризм - то найбільш часто подорожі проводять
з спортивною та культурно-освітньою метою,
дорослий туризм – вдосконалення навичок, вивчення
нових маршрутів чи нових країн;
сімейний туризм – мета оздоровчо-лікувальна, культурно-
пізнавальна, релігійна та спортивна. ;
особи похилого віку здійснюють, в основному, подорожі
оздоровчо-лікувальні, релігійні, культурно-пізнавальні.
o туризм для людей з обмеженими можливостями – мета
бути повноцінною особистістю, культурно-пізнавальна,
релігійна.
4. .
Класифікація походів
Залежно від складності подоланих перешкод, району походу,
автономності, новизни, довжини маршруту й ряду інших
його факторів, характерних для різних видів спортивного
туризму, по зростаючій складності походи поділяються на:
походи вихідного дня;
походи І - 3 ступеня складності - в дитячо-юнацькому
туризмі;
категорійні походи.
У різних видах туризму число категорій складності різна: у
пішохідному, гірському, водному, лижному, велосипедному
та спелеотуризм - шість категорій складності (к. с); В авто-,
мото- і вітрильному туризмі - п'ять; в кінному – три.
5. За видами спортивний туризм поділяється:
Пішохідний туризм - пересування на маршруті проводиться в
основному пішки з використанням спеціального спорядження.
лижний туризм - пересування на маршруті здійснюється в основному
на лижах;
гірський туризм - піші походи в умовах високогір'я;
водний туризм - сплав по річках залежно від категорії, річки, як
правило, гірські;
спелеотуризм - подорожі по підземних порожнинах;
велосипедний – пересування в умовах рівнин та гір на велосипедах.
кінний – подолання маршруту верхи
вітрильний туризм - подорожі на суднах під вітрилом по морю або
акваторіями великих озер;
автомобільний
мотоциклетний
комбінований туризм - подорожі, що поєднують в собі елементи
різних видів туризму.
З даних видів туризму проводяться походи.
6. Пішохідний туризм
Пішохідний туризм сприяє фізичному і інтелектуальному розвитку
людини, підтримці хорошої фізичної форми за рахунок певного періоду
перебування в природних умовах навколишнього середовища.
Метою пішого походу є подолання групою туристів маршруту по місцевості
з місця відправлення до місця прибуття за вказаний проміжок часу.
Як правило, пішохідні туристичні походи тривають від 1-2 днів до 15-20
днів. Власне, хід по маршруту, привали, обідня стоянка, нічна стоянка (
бівуак) є найважливішими елементами для пішохідного туриста. Через
декілька днів важкого маршруту може бути влаштовано 1 день
відпочинку — так звана днівка.
У світі існують піші стежки завдовжки у тисячі кілометрів. Наприклад,
довжина Аппалачської стежки у США досягає 3500 км.
7. Пішохідні туристські спортивні походи можна
проводити в усіх регіонах України. Одночасно слід
зазначити, що територія має рівнинний рельєф і на ній
майже відсутні істотні природні перешкоди, що
обумовлюють категорію складності спортивних
пішохідних маршрутів.
Через це у більшості регіонів України можливо
здійснювати спортивні походи лише до І категорії
складності включно, а походи II та III категорії можуть
здійснюватися тільки в Українських Карпатах. Погодні
умови дозволяють здійснювати пішохідні мандрівки у
рівнинних районах України з березня по листопад, а
при сприятливих умовах і протягом всього року
8. Лижний туризм
Є п'ять основних типів пересування на лижах, що призначені для різних цілей:
1. Race skis (Перегони на лижах).
2. Race carving skis (Перегони на карвінгових лижах).
3. Freeride skis (Фрірайд лижі).
4. Amateur skis (Аматорські лижі).
5. Special purpose skis (Спеціальні види лиж).
У тих регіонах світу, де взимку є стійкий сніговий покрив, можливо
проведення лижних походів різних категорій складності. Найбільш цікаві
траси лижних маршруів прокладені по хребтах гір. У таких походах
туристи мають змогу набути досвід прокладання лижні по глибокому снігу,
подолання природних перешкод у лісі, орієнтування, розпалювання
вогнища та приготування іжі при мінусових температурах, що дозволить їм
здійснити лижні походи у гірських районах
Різновидом лижного туризму сьогодні став гелі-скіїнг, коли лижники
стрибають з вертольота, який піднімає сміливців на вершину високої гори, з
висоти вони оцінюють складність траси й заздалегідь можуть продумати
маршрут спуску.
Ще одним лижним різновидом є сендбординг замість снігового покриву
використовуються пісчані дюни. Останнім часом він завоював велику
популярність серед сноубордистів. Спробувати можна на місцевому пляжі, а до
справжніх піщаних дюн доведеться вирушити у Марокко чи Алжир чи Єгипет.
9.
10. Гірський туризм
Гірський туризм — вид спортивного туризму, що полягає в
пересуванні групи людей за допомогою мускульної сили по
певному маршруту, прокладеному в гірській місцевості
Хоча в гірському туризмі використовуються елементи скелелазіння
при проходженні маршруту, не слід порівнювати його з
альпінізмом. Головна відмінність полягає в тому, що метою
альпініста є підйом на вершину певної категорії складності, а
метою гірського туриста — проходження маршруту певної
категорії складності, який включає декілька перевалів та/або
вершин. Складність маршруту визначається в основному
складністю (категорійністю) перевалів чи вершин, що в нього
входять.
Гірські туристи денний похід, як правило, розпочинають дуже
рано вранці - в зоні сніжників та льодовиків о 4-5 ранку - коли вже
є видимість від вранішнього сонця - і закінчують в 10-12 годин дня
(ранку), що пов'язано з правилами безпеки (після сходу сонця сніг
і лід тане, підвищується вірогідність каменепадів, сходу лавин, та
ін).
11.
12. Водний туризм
Водний туризм (морський туризм, річковий туризм, озерний туризм) - один з різновидів
туризму, в основі якого подолання маршруту водною поверхнею. Розрізняють декілька
підвидів водного туризму: сплав по річках, рафтинг, вітрильний туризм, каякінг,
каньйонінг (подолання каньйонів без допомоги плаваючих засобів), віндсерфинг,
вейкбординг.
Серед багатьох засобів сплаву для водного туризму варто відзначити найбільш поширені:
водні лижі, водна дошка;
каяк, каное (одно-, двомісний засіб сплаву);
катамаран, педальний (пляжний) катамаран (від 2 до 6 чоловік);
бублик (від 2 до 4 осіб);
байдарка (двомісне судно);
рафт (від 2 до 10 осіб);
пліт (від 4 і більше осіб);
надувні плоти і човни (від 1 і більше осіб). Катамарани - двокорпусні судна; корпуси
судна з'єднуються
З рамою сплавні катамарани, використовують для сплаву по річках.
Вітрильні катамарани використовуються для здійснення подорожей під вітрилом (утому числі
морського і океанського класу).
Байдарки та каяки - малогабаритні легкі безпалубні судна, що приводяться в рух, головним чином,
мускульною силою людини. Каяк ділиться на безліч різновидів, головні з яких: родейний,
водоспадний, для грального сплаву.
Плоти бувають різноманітних конструкцій, розраховані на рух з потоком води, з маленькою
швидкістю. Різновиди плотів: дерев'яні плоти (з колод), рамкові - з надувними елементами, честер -
різновид плота, що відрізняється способом веслування і посадки веслярів: веслярі сидять обличчям
одне до одного на гондолах, розташованих поперек ходу судна, надувні плоти (рафт).
13. Україна володіє великим потенціалом у розвитку водного туризму,
основою якого є 163 річки довжиною понад 1000 км. Практично
безмежні можливості відкриваються у розвитку водних мандрівок з
Європи через Дунай і притоки Вісли до Дніпра, Дністра, Південного
Бугу тощо.
За всім комплексом природних умов для організації водного туризму
(ухилом русла, сезонним режимом, особливостями течії, наявністю
природних перешкод і складністю у їх подоланні тощо) річки
України поділяються на три групи:
річки низовин,
річки височин,
річки гірських районів.
З погляду їх використання з метою водного туризму кожна з трьох груп
має власну туристично-спортивну складність.
Гірські річки Карпат належать до третьої групи. Найбільш освоєні
туристами праві притоки Дністра: Черемош, Білий Черемош,
Чорний Черемош, Стрий у Передкарпатті й Тиса з притоками на
Закарпатті. Розвиток техніки водного туризму і збільшення її
масштабів привели до освоєння приток Черемошу: Бистриці,
Пробійної, верхів'їв Пруту і приток Стрия. Карпатські ріки
долаються на катамаранах, байдарках, плотах. Можливе відновлення
мистецтва плотогонів, тепер переважно з туристичною метою.
14.
15. Спелеотуризм
Відкриття нових спелеотуристичних ходів разом з дослідженням
печер називають спелеологія.
Різновид спортивного туризму, суть якого полягає в подорожах по
природним підземним порожнинам ( печерах) і подоланням у них різних
перешкод (сифони, колодязі) з використанням різного спеціального
спорядження (акваланги, карабіни, мотузки, гаки, індивідуальні
страхувальні системи й ін.).
Цей вид туризму завоював симпатії багатьох аматорів підземних
подорожей. Вони можуть милуватися казковими кам'яними квітками із
кристалічних утворень, купатися в підземному озері, захоплюватися
печерним чудом — сталактитами й сталагмітами.
Цей вид туризму популярний, але в силу своєї специфіки свідноситься до
менш масового
Спелеотуризм технічно складний вид туризму. Його складність полягає у
проходженні складних за рельєфом маршрутів в умовах відсутності
природного світла, високої відносної вологості (до 100 %) та невисокої
температури повітря. Все це вимагає від спелеотуриста ретельної
підготовки до подорожі, а також сили, витривалості, спритності, вправності
у використанні засобів життєзабезпечення під землею та засобів страховки,
стійких навичок у подоланні відповідних природних перешкод.
16.
17. Велосипедний туризм
Велосипедний туризм (велотуризм) — один з видів туризму, в якому
велосипед служить головним або єдиним засобом пересування. Поняття
«велосипедний туризм» багатозначне і стосується як до одного з видів активного
відпочинку, так і до різновиду спортивного туризму.
Велотуризм як активний відпочинок полягає в проходженні
на велосипеді маршрутів, що містять загальнотуристичні і специфічні для
велотуризму об'єкти екскурсійного характеру. Складність таких походів може
коливатися від простої до вкрай високої, маршрути прокладаються так, щоб
використати переваги, які дає велосипед для швидкого пересування по маршруту.
Спортивний велопохід орієнтований на отримання спортивних розрядів і звань —
навмисне ускладнення маршруту відповідно до категорії. Виконання спортивної
складової походу поєднується з оглядом культурних та природних пам'яток. Серед
видів активного відпочинку, велосипедний туризм є лідером за швидкістю
пересування і протяжністю маршрутів.
Різновиди велопоходів:
Одноденний велопохід — велопохід без ночівель. Як правило, виїзд вранці,
приїзд — увечері того ж дня.
ПВД — «Похід вихідного дня» — велопохід із однією ночівлею, як правило, виїзд
у суботу вранці і приїзд у неділю ввечері.
Багатоденний велопохід — велопохід довжиною в кілька днів.
Тривалий велопохід — велопохід, що може тривати до кількох місяців та з
маршрутом по декількох регіонах, країнах.
Навколосвітня велоподорож — велопохід довкола Земної кулі, проходить по
більшості континентів, триває до кількох років.
18.
19. Автомобільний туризм
Автомототуризм (автомобільний туризм, мототуризм, туризм на власному
автомобілі, караванінг-туризм, автобусний туризм, автосафарі-туризм) -
подорожі туристів до країн або місцевостей, що відмінні від їхнього
постійного місця проживання, в яких основним засобом пересування
виступає приватний, транспорт від фірми або орендований
автомототранспорт.
Караванінг-туризм - різновид автомобільного туризму з проживанням в
автофургонах або автопричепах. Проте сучасними родоначальниками цих
гібридів жител і транспортних засобів вважаються американські фургони
переселенців на Дикий Захід. США до цих пір є найбільш розвиненою
країною "комфортабельного автотуризму" і законодавцем мод з
караванінгу.
Караванінг є одним з най популярніших видів автомобільного туризму для
жителів Європи, особливо в Німеччині, Великобританії та Франції, де
добре розвинена система кемпінгів. Туристи, що подорожують у такий
спосіб, традиційно відзначають своє свято 24-го вересня, в день
караванщика.
Автосафарі-туризм. Це одна з небагатьох можливостей подивитися
країну зсередини, відвідати важкодоступні і незаселені місця. Тут є
можливість перетинати мальовничі каньйони, пустелі і саванни,
спостерігати за екзотичними тваринами з автомобіля.
20.
21. Мотоциклетний туризм
Мотоциклетний туризм – це один з видів туризму, в якому мотоцикл
служить засобом пересування. Поняття «мотоциклетний туризм»
багатозначне і відноситься як до одного з видів активного відпочинку,
так і до різновиду спортивного туризму.
Мототуризм як активний відпочинок полягає в проходженні на
мотоциклі маршрутів, що містять туристичні об’єкти екскурсійного
характеру. Складність таких походів може коливатися від простої до
вкрай високої, маршрути прокладаються так, щоб використовувати
переваги, які дає мотоцикл для швидкого пересування по маршруту.
Головні відмінності таких мотопоходів від спортивного мототуризму,
орієнтованого на отримання спортивних розрядів.
Потрібно пам’ятати, що без відповідної підготовки мотоцикліста та
транспорту хорошої поїздки не вийде.
В далеку поїздку найкраще вирушати групою 4-6 осіб на 2-3
мотоциклах. При такому складі легше вирішуються організаційні
питання і сама група виходить більш мобільною. До того ж на
сучасних шосейних дорогах, сильно завантажених автотранспортом,
рухатися великою колоною складно. Добре, якщо мотоцикли будуть
однотипними – так легше з запчастинами і ремонтом.
22.
23. Кінний туризм
Кінний туризм — міжнародний вид спорту та активного
відпочинку. Включає в себе кінні походи, в яких туристи
переміщуються верхи або в екіпажах, а спорядження та
харчування транспортується також на конях, екіпажах або з
допомогою супроводжуючого транспорту. Екіпажний туризм не
вимагає спеціальної фізичної підготовки. Особливо цікавий цей
вид туризму в таких регіонах як лісотундра, тайга, лісостеп, гори і
передгір'я.
Кінні походи можуть бути одноденні, з поверненням на
основну базу і протяжністю 30-40 км. Існують і багатоденні
маршрути із зупинками на проміжних базах, де учасникам
доводиться піклуватися не тільки про себе, але і про коня.
Багато маршрутів пов'язано з культурно-історичними визначними
пам'ятками і проходять пам'ятними місцями і заповідниками.
Часто кінний відносять до В'ючного туризму - це різновид
туризму на в'ючних засобах пересування, серед яких коні,
мули, віслюки, верблюди, собаки, слони, яки, олені,
буйволи, страуси, черепахи, лами. Категорії складності
в'ючного маршруту визначаються за характеристикою
локальної перешкоди:
24.
25. Складність походів
Залежно від:
технічної складності,
кількості природних перешкод,
протяжності,
тривалості
способу пересування
походи поділяються на категорійні — з І до VI категорії
складності та некатегорійні.
До ступеневих походів належать походи, що мають
складність, протяжність або тривалість, меншу від
установленої для маршрутів І категорії складності
— 1, 2, 3 ступеня складності.
- 1-3-денні походи – походи вихідного дня
27. .
Розряди зі спортивного туризму
Розряд туриста-спортсмена дозволяє розглядати його
спортивну кваліфікацію, що виражається у здатності
до проходження маршрутів певних категорій
складності.
Для отримання спортивного розряду з туризму перед
проходженням маршруту групі потрібно
зареєструвати його і отримати дозвіл в маршрутно-
кваліфікаційної комісії (МКК).
Після завершення походу, в МКК здається звіт, на
підставі якого відбувається розгляд матеріалів, і в разі
позитивного рішення присвоюються розряди
учасникам та керівнику
28. Згідно з розрядних вимог зі спортивного туризму
можуть бути присвоєні розряди (по зростанню
спортивної майстерності):
Значок "Турист України" - нагороджуються туристи, які
досягли 12-річного віку;
3-й юнацький розряд;
2-й юнацький розряд;
1-й юнацький розряд;
3-й розряд;
2-й розряд;
1-й розряд;
Кандидат у майстри спорту (KMC);
Майстер спорту України (МС);
Майстер спорту міжнародного класу (МСМК)
30. Використана література
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D0%BD%D0%
BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B
7%D0%BC
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%
BE%D1%81%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D0%B
8%D0%B9_%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC
Алексеенко В. А. Мотоциклетный туризм / В. А. Алексеенко, Ф.
М. Мамаев // 8 кн.: Турист. – М. : ФиС, 1974. – C. 270–300. 2.
Ашкинази И. С. В помощь организаторам авто-мото
путешествий. (Методические рекомендации). – М. : ЦРИБ
«Турист», 1974. – 46 с.
Правила змагань зі спортивного туризму (м. Київ) – 2008. –
146 с.
https://ru.wikipedia.org/wiki/Мотоциклетный_туризм.
http://www.enjoymoto.ru/5249/5250.html
http://rusmototravel.ru/?gclid=CN3aiMa2qs8CFUh5cgodcYoBcg.
