Download to read offline
Стратегічне управління. Концептуальні засади теорії стратегічного управління.ppt
- 1. Концептуальні засади Концептуальні засади теоріїстратегічного теорії стратегічного управління управління витратами витратами
- 2.
- 3. На Ваш погляд,які основні елементи стратегічного бачення?
- 4. Які можливості вонопере Вами відкриває?
- 5. Стратегічне бачення? Стратегічне бачення? Якчасто Ви використовуєте його Як часто Ви використовуєте його у власному житті? у власному житті?
- 6.
- 7. Які у Васє ресурси для того, щоб застосовувати стратегічне бачення?
- 8.
- 9.
- 10. 1. Матриця Бостонськоїконсультаційної групи (БКГ) „зростання-частина ринку» 2. Багатофакторна портфельна матриця „Мак- Кінсі» „привабливість-конкурентоспроможність» 3. Матриця АДЛ (фірми Артура Д.Літла) 4. Інші матричні методи формування корпоративної стратегії підприємства Підходи, якими Ви володієте
- 11.
- 12. Проф. З.Є. Шершньовапроцес формування стратегічного бачення трактує як реалізацію концепції, в якій поєднуються цільовий, системний, ситуаційний та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, здійснювати їх порівняння з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність до останніх шляхом розроблення та реалізації певної системи стратегій.
- 13. Проф. Строкович стверджує,що, становлюючи місію, менеджер окреслює сферу діяльності підприємства, а також ті послуги, які воно буде надавати своїм споживачам. На основі розроблення концепції довгострокового розвитку, визначення місця організації на ринку має формуватися стратегічне бачення підприємства.
- 14. Є.І. Петруня, якийвважає, що бачення створює відчуття перспективи у діяльності суб’єкта господарської діяльності, а також забезпечує спадковість його послідовних цілей та створює імпульс для постійного прогресу.
- 15. Динаміка – дія– прогрес!
- 16. Що Ви здатнів одиницю часу?
- 17. Який результат Виотримаєте зараз?
- 18. Який результат Виотримаєте через…
- 22. На календарі —31 грудня 2030 року. Україна експортує мільярди кубометрів газу в Європу, економіка країни на 65% складається з цифрових сервісів і розробок, Київський політехнічний інститут продає на світовий ринок рішення у сфері штучного інтелекту, а річка Дніпро скидається на столичний Північний міст у годину пік — вона забита суднами, що везуть товари з Балтії до Туреччини і на Близький Схід.
- 23. Стратегія вибухового росту. Якоюможе стати Україна до 2030 року — аналіз НВ https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/ukrajina-v-2030-roci-yakoyu-vona-mozhet-buti- infografika-novini-ukrajini-50052336.html
- 24. 1.1 Сутність стратегічного управління Стратегічнеуправління - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємств та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій («стратегічного набору»).
- 25. 3 етап: 60-тіроки XX ст. – початок XXI ст. – постіндустріальна епоха розвитку, в якій не простежуються закономірності попередніх періодів. У цей час у підприємств, окрім отримання прибутку виникають ще інші цінності. Цей етап характеризується інтенсифікацією і диверсифікацією виробництва, розвитком і інтеграцією міжнародних економічних відносин, боротьбою за світовий ринок збуту, розширенням інформаційного простору. Згідно з теорією І. Ансоффа в розвитку стратегічного управління можна виділити три етапи: 1 етап: в кінці XIX ст. відбувається науково-технічна і промислова революція, що дає поштовх настанню епохи масового виробництва, а починаючи з 20-х років. XX ст. з'являється таке поняття, як «конкуренція». У цей період відбувається маса наукових відкриттів, унаслідок чого бурхливо розвивається промисловість, розширюється номенклатура продукції, здійснюється процес «захоплення» ринків збуту. Стає вигідним виробляти все, оскільки на ринку бракує споживчих товарів різних видів. У таких умовах стратегічне управління обмежене сферою виробництва нових продуктів. 2 етап: етап масового збуту продукції - 20-50-ті роки XX ст. У цей період ринок поступово насищається, і, як наслідок, виникає конкуренція, в результаті якої з'являється концепція маркетингу, або концепція збуту товару. Стратегічне управління не отримує ще належного розвитку.
- 26. Мета стратегічного управління- це визначення місії, цілей та стратегій, розробка і забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів з удосконалення підприємства та його окремих підсистем, що є основою для забезпечення його конкурентоспроможного існування в довгостроковій перспективі. Об'єктом стратегічного управління виступають процеси планування, регулювання, координації, контролю в різноманітних організаціях, підприємствах, фірмах, установах тощо, та управління їх розвитком і функціонуванням. Суб'єктом стратегічного управління виступає керівництво підприємства. Для стратегічного типу управління характерним є участь всього персоналу в обговоренні і опрацюванні стратегії. Так, наприклад, в ряді західних компаній активну участь у формуванні й реалізації стратегії беруть її співробітники.
- 27. Принципи стратегічного управління підприємством Принцип рефлексії Принцип самоорганізації Принципсамовизначення Принцип диверсифікації Принцип резервування ресурсів Принцип безперервної адаптації
- 28. 1.2. Концепція стратегічного управління Концепціяуправління – це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування підприємства, механізми взаємодії суб'єкта та об'єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства. Згідно з концепцією стратегічного управління аналіз зовнішнього й внутрішнього середовища - необхідний елемент визначення місії та цілей підприємства. Стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для успішної реалізації обраного стратегічного набору необхідно, щоб підприємства функціонували відповідно до вибраної концепції управління.
- 29. Концепція стратегічного управління,яку покладено в основу стратегічного мислення, має такі характерні особливості: 1. Базується на певному поєднанні теорій менеджменту стосовно діяльності підприємства (зокрема на системному та ситуаційному аналізі, цільовому та інноваційному підходах до управ ління тощо); підприємство при цьому розглядається як відкрита соціально-економічна та матеріально-речовинна система. Використання тільки однієї із зазначених засад не дає змоги досягти потрібних результатів — розвитку підприємства в довгостроковій перспективі.
- 30. 2. Орієнтує навивчення умов, в яких функціонує підприємство. Завдяки цьому вдається створювати адекватні наявним умовам системи стратегічного управління, що відрізнятимуться одна від одної залежно від особливостей підприємства та характеристик зовнішнього середовища. 3. Концентрує увагу на необхідності збору та застосування баз стратегічної інформації. Аналіз, інтерпретація та застосування інформації для прийняття стратегічних рішень дають змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації. 4. Допомагає прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію відповідним розподілом ресурсів, встановленням ефективних зв’язків та формуванням стратегічної поведінки персоналу. 5. Передбачає застосування певних інструментів і методів розвитку підприємств (цілей, «дерева цілей», стратегій, «стратегічного набору», стратегічних планів, проектів і програм, стратегічного планування та контролю тощо). 6. Створює передумови для створення такої системи управління, яка дає змогу функціонувати організації у стратегічному режимі, що, у свою чергу, забезпечує її існування в довгостроковій перспективі.
- 31. 1.3. Моделі стратегічного управління. Виходячиіз сутності стратегічного управління, можна виділити основні етапи і послідовність формування стратегічної поведінки. Що стосується вибору моделі стратегічного управління, то тут виникають певні труднощі. У ході розвитку теорії стратегії різні дослідники пропонували різні підходи. М. Мескон вважає, що процес стратегічного управління має складатися з таких етапів: - вибору місії фірми; - формулювання цілей фірми; - управлінського обстеження внутрішніх сильних і слабких сторін; - вибору стратегії; - реалізації стратегії; - управління і планування, реалізації і контролю реалізації стратегічного плану; - оцінки стратегії.
- 32. І. Ансофф воснову моделі стратегічного управління покладає рішення, які доцільно приймати при формуванні стратегії: оцінка потенціалу організації; оцінка зовнішніх можливостей та загроз; формулювання цілей і вибір завдань; рішення про диверсифікацію і вибір стратегії диверсифікації; вибір конкурентної стратегії; формування компонент стратегії диверсифікації і конкурентної стратегії у вигляді окремих проектів.
- 33. Що ж стосуєтьсявітчизняних авторів, то зокрема З. Шершньова і С. Оборська зробили значний внесок у побудову обґрунтованої послідовності дій при формуванні системи стратегічного менеджменту. Запропонована ними концептуальна схема стратегічного управління підприємством відрізняється від раніше запропонованих моделей розширеним, коректним і чітким описом складових кожного етапу. Серед останніх виділяють такі: 1) концепція; 2) діагностика (сильних і слабких сторін підприємства); 3) формування цілей підприємства; 4) вибір стратегії; 5) розробка системи планів, проектів і програм розвитку підприємства; 6) стратегічний контроль.
- 34. О. Віханський пропонуєрозглядати модель стратегічного управління як динамічну сукупність п'яти взаємозалежних управлінських процесів: аналізу середовища; визначення місії і цілей; вибору стратегії; виконання стратегії; оцінки і контролю виконання. С. Попов запропонував відносно просту модель, що певною мірою синтезує раніше запропоновані моделі. Основними компонентами стратегічного управління, на думку вченого, є: аналіз зовнішнього середовища організації; внутрішня діагностика (оцінка сильних і слабких сторін) організації; визначення місії і цілей організації; розробка, оцінка і вибір альтернативних стратегій за конкретними підсистемами організації; розробка і розгорнуте визначення корпоративної стратегії як програми конкретних дій; реалізація стратегії; оцінка результатів і зворотний зв'язок.
- 35. Однак, слід виділитиспільні для всіх моделей етапи: - місія; - цілі; - аналіз середовища; - розробка, вивчення стратегічних альтернатив та вибір оптимальної стратегії; - формування стратегічних планів, проектів та програм; - реалізація планів, проектів та програм; - контроль за виконанням; - оцінка результатів та коригування. Зіставляючи підходи вчених до визначення змістовної сторони стратегічного управління, можна констатувати, що складність і динамічна природа підприємств ускладнюють розробку однієї специфічної моделі процесу стратегічного управління.
- 36. 1.4. Особливості стратегічного менеджментув сучасних умовах • При традиційному підході організацію розглядають як "закриту" систему, її цілі та завдання вважають заданими і стабільними протягом тривалого часу. В сучасних умовах організацію розглядають як "відкриту" систему, головні передумови діяльності якої закладені не всередині, а поза нею, тобто успіх залежить від того, наскільки організація пристосувалася до свого оточення. Відповідно змінюється тип управління в напрямі більшої демократизації. Організаційні механізми більш пристосовані до виявлення нових проблем і формування нових рішень, ніж до контролю вже прийнятих. • Організацію можна трактувати одночасно як соціальну й економічну систему. Новим чинником розвитку є її об'єктивна соціалізація, тобто перетворення виробничої системи у виробничо-соціальну. Найважливішим при цьому є стиль керівництва і роль людей — працівників, їхнє поступове перетворення у співвласників, зі зміною певних особливостей їхнього характеру та реакції на управлінські рішення. Отже, особливого значення набувають організаційна культура, ділова етика та мораль.
- 37. • Організацію доволічасто перетворюють у сукупність різно-цільових господарських підрозділів, об'єднаних для досягнення однієї генеральної мети розвитку, які самостійно визначають стратегію (в межах узгоджених умов) і самостійно її здійснюють, несуть відповідальність за результати своєї діяльності. Управління такими підрозділами характеризується відкритими діловими стосунками, як внутрішніми, так і зовнішніми. • Під час розроблення стратегії відбувається докорінна зміна психології планування — проходження шляху від майбутнього до теперішнього, а не від минулого до майбутнього, що властиве системі довгострокового планування. • Планування стратегії характеризується посиленням гнучкості, зокрема, планових горизонтів. При цьому термін, на який розробляють прогноз, не є строго визначеним, а, здебільшого, залежить від характеру стратегічної мети. Планування стратегії може охоплювати тривалі періоди часу, хоча часто воно базується на середньостроковому плануванні. Вважають, що саме в цьому його особливість: стратегія — це не функція часу, а функція напряму розвитку. Вище керівництво має запропонувати оптимальний шлях переходу від існуючого стану до бажаного.
- 38. Доцільність формування стратегіїполягає в такому: — стратегія відображає систему цінностей, погляди вищого керівництва організації, його бачення майбутнього, яке допомагає зорієнтувати персонал у потрібному напрямі; — аналіз середовища трактує вихідну ситуацію, визначає обмеження, які ним накладаються, і можливу його еволюцію; — сформована стратегія є інструментом координації, який забезпечує узгодження цілей, а у випадку виникнення конфліктів чи протиріч сприяє досягненню компромісів, допомагає здійснювати діагностику діяльності організації, визначаючи причини відхилень між цілями та результатами; — наявність сформованої стратегії підвищує готовність організації реагувати на непередбачені зміни, демонструє зв'язок між функціями посадових осіб, сприяє обґрунтованому управлінню.
- 39. Недоліки стратегічного управління •Стратегія не дає точного й детального передбачення майбутнього, а формує тільки якісні побажання того, в якому стані має перебувати організація в майбутньому, яку позицію займати на ринку і в бізнесі, тобто намагається прогнозувати можливості її виживання в конкурентній боротьбі. • Стратегічний менеджмент не можна звести до реалізації рутинних процедур і схем, тобто відсутня уніфікована процедура, яка б передбачала, що і як робити при вирішенні проблем у конкретній ситуації. • Методологія планування використовує багато вузькопрофесійних термінів, що ускладнює порозуміння з неспеціалістами. • Розроблення стратегії пов'язане з великими зусиллями, а також витратами часу та ресурсів під час формування прогнозу і його реалізації. • Наявність сформованої стратегії може сприяти бюрократизації управління, окреслюючи межі діяльності посадових осіб, тоді як середовище часто вимагає термінових заходів.
- 40. 1.5. Сутність поняття“стратегія” Стратегія — це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики. Для розробки стратегії кожне підприємство має усвідомити такі важливі елементи своєї діяльності: місію; конкурентні переваги; особливості організації бізнесу; ринки збуту, де діє фірма; продукцію (послугу); ресурси; структуру; виробничу програму; організаційну культуру.
- 41. Стратегія: - дає визначенняосновних напрямків і шляхів досягнення цілей зміцнення, зростання та забезпечення виживання організації в довгостроковій перспективі на основі концентрації зусиль на певних пріоритетах; - є способом встановлення взаємодії фірми із зовнішнім середовищем; - формується на основі дуже узагальненої, неповної та недостатньо точної інформації постійно уточнюється в процесі діяльності, чому має сприяти добре налагоджений зворотний зв’язок; - через багатоцільовий характер діяльності підприємства має складну внутрішню структуру, тобто можна ставити питання про формування системи стратегій у вигляді «стратегічного набору»; - є основою для розробки стратегічних планів, проектів і програм, які є системною характеристикою напрямків розвитку підприємства; - є інструментом міжфункціональної інтеграції діяльності підприємства, способом досягнення синергії; - є основою для формування та проведення змін в організаційній структурі підприємства, узагальненим стрижнем діяльності всіх рівнів і ланок ОСУ; - є основним змістовним елементом діяльності вищого управлінського персоналу; є фактором стабілізації відносин в організації; - дає змогу налагодити ефективну мотивацію, контроль, облік та аналіз, виступаючи як стандарт, котрий визначає успішний розвиток і результати.
- 42.
- 43. Концепція стратегічного управліннявитратами (стратегічного позиціювання) уперше сформульована в 80–х роках 20 століття відомими в США експертами з стратегічного використання інформації про витрати Дж. Шанком і В. Говіндараджаном.
- 44. Концепція стратегічного управління витратами– це результат злиття трьох напрямів стратегічного менеджменту: • аналізу ланцюжка цінностей; аналізу стратегічного позиціювання; аналізу й управління функціями витрат
- 45. Для стратегічного управліннявитратами можна використовувати такі основні концепції: 1. Витратоутворювальних чинників. 2. Ланцюжка цінностей. 3. Альтернативності витрат.
- 46. 4. Трансакційних витрат. .Стратегічного позиціювання. Економічної доданої вартості (EVA). . Системи збалансованих показників.
- 47. Концепція витратоутворювальних чинників заснована натому, що вартість визначається або управляється багатьма факторами, які впливають одне на одного.
- 48. Витратоутворювальні чинники можна поділити надві групи: ) структурні фактори (пов’язані зі труктурою й технологією виробництва); ) функціональні (операційні) фактори (характеризують спроможність ідприємства успішно функціонувати).
- 49. Концепція ланцюжка цінностейзаснована на розширеному підході до формування витрат та управління ними з урахуванням витратоутворювальних механізмів по всьому ланцюжку цінностей у межах узгодженого набору видів діяльності – від первинних джерел сировини до готової продукції або послуг,отриманих кінцевими споживачами.
- 50. Концепція ланцюжка цінностей передбачає чотириосновні напрями зниження витрат: – зв’язки з постачальниками; – зв’язки зі споживачами; – технологічні зв’язки всередині ланцюжка ціннос одного підрозділу підприємства; – зв’язки між ланцюжками цінностей підрозділів усередині підприємства.
- 51.
- 52. Коли керівники обираютьстратегії, ресурси та можливості організації повинні бути вивчені разом з урахуванням її ланцюжка створення вартості. Ланцюжок створення вартості відображає шлях, за допомогою якого продукти та послуги створюються і в кінцевому підсумку продаються клієнтам (Porter, 1985). Термін ланцюжок створення вартості відображає той факт, що, коли кожен крок цього шляху завершується, продукт стає більш цінним, ніж це було на попередньому етапі (табл. 4.10). Наприклад, у сфері пиломатеріалів додається вартість, коли дерево перетворюється на придатні для використання дерев'яні дошки; дошки, створені з дерева, можна продати за більші гроші, ніж ціна дерева.
- 54. Ланцюжки створення вартостівключають як первинну, так і вторинну діяльність. Першочерговими видами діяльності є дії, які беруть безпосередню участь у створенні і поширенні товарів і послуг. Розглянемо простий наочний приклад: магазини пончиків. Магазини пончиків перетворюють основні товарні продукти, такі як борошно, цукор, масло та жир, на чудові ласощі. Вартість додається через цей процес, тому що споживачі готові платити набагато більше за пончики, ніж вони були б готові платити за основні інгредієнти.
- 55. Існує п'ять основнихвидів діяльності. Вхідна логістика відноситься до надходження сировини. Хоча пончики розглядаються більшістю споживачів як горезвісно нездорові, завод пончиків у Нью-Йорку вирізав унікальну нішу для себе, отримуючи органічні інгредієнти з місцевого фермерського ринку. Операції відносяться до фактичного виробничого процесу, тоді як вихідна логістика відстежує рух готової продукції до клієнтів. Однією з унікальних можливостей Southwest Airlines є переміщення пасажирів швидше, ніж її конкуренти. Ця перевага в операціях частково базується на опорі Південного заходу на один тип літака (який прискорює технічне обслуговування) та уникнення попередніх призначень місць (що прискорює процес посадки пасажирів). Залучення потенційних клієнтів і переконування їх здійснювати покупки - сфера маркетингу і продажів. Наприклад, люди не можуть не помітити Randy's Donuts в Інглвуді, штат Каліфорнія, тому що будівля має гігантський пончик на вершині. Нарешті, сервіс відноситься до того, наскільки фірма надає допомогу своїм клієнтам. Voodoo Donuts в Портленді, штат Орегон, розробив розумний веб-сайт (voodoodoughnut.com), який допомагає клієнтам зрозуміти свої унікальні продукти, такі як лялька Вуду, Техаський виклик, Мемфіс Мафія, і Брудний сніжок.
- 56. Вторинні види діяльностіне беруть безпосередньої участі в еволюції продукту, а натомість забезпечують важливу базову підтримку первинної діяльності. Інфраструктура фірми відноситься до того, як фірма організована та керується керівниками. Наслідки цієї організації та лідерства можуть бути глибокими. Наприклад, керівництво Роном Джойса канадської мережі магазинів пончиків Тімом Хортонсом виявилося настільки успішним, що канадці споживають більше пончиків на людину, ніж всі інші країни. З точки зору теорії, заснованої на ресурсах, керівництво Джойса було явно цінним і рідкісним ресурсом, який допоміг його фірмі процвітати.
- 57. «Час - гроші!»попереджає відома приказка. Це просте, але глибоке твердження говорить про те, що організації, які швидко завершать свою роботу, отримають більший прибуток, тоді як фірми, що повільніше рухаються, постраждають. Віра в те, що час - це гроші, заохочує сучасний акцент на управлінні ланцюгами поставок. Ланцюг поставок - це система людей, діяльності, інформації та ресурсів, що беруть участь у створенні продукту та його переміщенні до замовника. Ланцюг поставок - це більш широке поняття, ніж ланцюжок створення вартості; остання стосується діяльності в межах однієї фірми, тоді як перша фіксує весь процес створення та розповсюдження продукту, часто через кілька фірм.
- 58. Концепція альтернативних витратзаснована на тому, що прийняття будь-якого рішення пов’язано з вибором будь-якого альтернативного варіанта. утність концепції трансакційних витрат така: рансакційні витрати можна інтерпретувати к витрати на адаптацію підприємства до инкових умов, що змінюються. Ідея концепції стратегічного позиціювання полягає у включенні до сфери управлінського обліку й аналізу витрат детальної інформації про стратегічний розвиток підприємства, галузі та економіки в цілому.
- 59. Згідно з концепцієюEVA, вартість компанії являє собою її балансову вартість, збільшену на поточну вартість майбутніх EVA. формула для розрахунку EVA має вигляд: EVA = NOPAT – C * IS де NOPAT – прибуток після сплати податк С – середньозважена вартість капіталу IS – інвестований капітал.
- 60. У межах системизбалансованих показників існує взаємозв’язок чотирьох найважливіших стратегічних елементів, за якими контролюються досягнення стратегічних цілей та завдань підприємства: • фінансовий елемент, • споживчий елемент (клієнти), • внутрішні бізнес-процеси, • навчання та зростання.
- 61. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!! ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!!