Наполеон Бонапарт

1. Наполеон
Короткі біографічні відомості.
Цивільний кодекс Франції
Бонапарт

2. Наполеон I Бонапарт – імператор
французів в 1804-1815 роках,
великий полководець і державний
діяч, який заклав основи сучасної
французької держави.
Він увійшов в історію як особистість видатна, неоднозначна, що володіє
блискучими полководницькими, дипломатичними, інтелектуальними
здібностями, вражаючою працездатністю і феноменальною пам’яттю.

3. Наполеон народився 15 серпня 1769
в Аяччо на острові Корсика, який
довгий час перебував під
управлінням Генуезької республіки.
До речі, цікаво, що там його
ім’я звучало як “Наполеона
Буонапарте” а не так, як його
звикли чути ми.

4. При Директорії домігся чину
дивізійного генерала і посади
командувача військовими силами
тилу, а потім посади командуючого
Італійською армією.
Свою професійну військову службу
він розпочав у 1785 році в чині
молодшого лейтенанта артилерії.
Висунувся в період Великої
французької революції, досягнувши
чину бригадного генерала, коли 18
грудня 1793 року під його
командуванням був узят Тулон.

5. У 1798-1799 роках Наполеон
очолював військову експедицію в
Єгипет.

6. У листопаді 1799 року здійснив
державний переворот, в результаті
якого став першим консулом,
фактично зосередивши тим самим
в своїх руках всю повноту влади.
Встановив диктаторський режим і
провів ряд реформ
(заснування Французького банку,
прийняття цивільного кодексу та
інші).

7. 18 травня 1804 був проголошений імператором.

8. Переможні наполеонівські війни, особливо австрійська кампанія 1805 року
прусська і польська кампанії 1806-1807 років, австрійська кампанія 1809 року
сприяли перетворенню Франції в головну державу на континенті. Однак невдале
суперництво Наполеона з «володаркою морів» Великобританією не дозволяла
цього статусу повністю закріпитися.

9. Поразка Великої армії у війні 1812
року проти Росії поклало початок
краху імперії Наполеона I. Після
«битви народів» під Лейпцигом
Наполеон вже не міг протистояти
об’єднаній армії антифранцузької
коаліції. Він втрачав свою владу,
двічі зрікся престолу.

10. Поваленого імператора відправили в Атлантичний океан на острів св.
Олени, де він був полоненим англійців. Там пройшли останні 6 років його
життя, наповнені приниженням і стражданнями від раку. Саме від цієї
хвороби, як вважалося, 51-річний Наполеон помер 5 травня 1821 р.
Однак пізніше французькі дослідники прийшли до висновку,
що справжньою причиною його смерті було отруєння
миш’яком.

11. Цивільний кодекс
Кодекс Наполеона (фр. Code Napoléon),
офіційно Цивільний кодекс Франції (фр. Code Civil des
Français) — масштабний кодекс цивільного права Франції,
розроблений групою юристів під час правління першого
консула Французької республіки (потім
імператора) Наполеона Бонапарта.
Введений указом Наполеона 21 березня 1804 року (30 вантоза XII року
Республіки), ще в часи консульства (консулату), незадовго до
проголошення Наполеона імператором. З подальшими поправками діє у
Франції, незважаючи на численні зміни політичного устрою, досі й ніколи
не переглядався повністю (обмежено діє в таких заморських
співтовариствах, що користуються самоврядністю: на Майотті, Новій
Каледонії і островах Волліс і Футуна).
Розробники Кодексу (Франсуа Тронше, Фелікс Біго де Преаменю, Жан Порталіс, Жак Маваль, Жан-Батист Трельяр)

12. Кодекс відзначався стрункістю викладу, стислістю юридичних
формулювань і дефініцій, визначеністю і чіткістю трактувань
основних понять та інститутів цивільного права. Цивільний
кодекс (ЦК) Наполеона налічував 2281 статтю і складався із
вступного титулу і трьох книг. Його структура відобразила схему
побудови інституцій римського права: особи речі, спадкування і
зобов'язання. Така структура одержала в цивільному праві назву
інституційної.
Публікація проекту кодексу у газеті Le Moniteur universel

13. Перша книга («Про осіб») перекладала
такі загальні ідеї своєї епохи, як рівність
і свобода, на конкретну мову цивільно-
правових норм. Згідно зі ст. 8 ЦК «будь-
який француз має цивільне право».
У першій книзі закріплювалися також
основні принципи сімейного права. У
цій сфері Кодекс помітно відрізнявся
від деяких положень революційного
періоду, коли декларувалася рівність
особистих та майнових прав жінок і
чоловіків, була послаблена влада батька
над дітьми тощо.

14. Характерною ознакою ЦК
Наполеона було те, що в
ньому було відсутнє поняття
юридичної особи. Це
пояснювалося тим, що на
початку XIX ст. капіталізм ще
не вийшов за рамки інди-
відуалістичних уявлень, а
тому будь-який громадянин
виступав у майновому обігу,
як правило, самостійно (як
фізична особа). Крім того, сам
законодавець відчував певну
недовіру до усіляких
об'єднань, побоюючись, що
під їх виглядом відродяться
цехові й інші феодальні
корпорації. Ця позиція дістала
відображення ще в Законі Ле
Шапельє 1791 р.

15. Друга книга («Про майно та про
різні різновиди власності»), що
була присвячена регламентації
речових прав, також виходила з
класичної римської класифікації:
право власності, узуфрукт, узус та
ін. Було ліквідовано поділ майна
на родове і придбане, на перший
план висувався поділ речей на
рухомі і нерухомі.
Центральне місце в другій книзі
ЦК посів інститут власності.
Стаття 544 вказувала: «Власність
— це право користуватися і
розпоряджатися речами найбільш
абсолютним чином, щоб
користування не було таким, яке
заборонено законами або
регламентами».

16. У третій, найбільшій за обсягом книзі ЦК («Про різні
способи набуття права власності») вказувалося, що
власність на майно набувається і передається шляхом
спадкування, дарування, за заповітом чи в силу
зобов'язань
Дарування або заповіт не могло перевищувати половини майна, якщо
після смерті особи, яка здійснила заповідальне розпорядження,
залишалася одна законна дитина, 1/3 майна — якщо залишалося двоє,
1/4 — троє і більше дітей. За такого порядку спадкування за
законними дітьми резервувалася більша частина майна, що ділилося
між ними порівну незалежно від їх віку і статі. Отже, статті ЦК про
спадкування сприяли дробленню сімейного майна.

17. У разі дотримання
зазначених у ЦК загальних
умов договору будь-якій
особі надавалася повна
свобода дій, вибору
контрагентів і визначення
змісту договорів. Кодекс,
таким чином, юридично
закріпив у майновому обігу
свободу особи і
підприємницької діяльності.