Електронний варіант газети для ознайомлення

1. ¹ 7 (1024) www.yurincom.com 21 – 27 ëþòîãî 2015 ðîêó¹ 7 (1024) www.yurincom.com 21 – 27 ëþòîãî 2015 ðîêó
ЧИТАЙТЕ У НОМЕРІЧИТАЙТЕ У НОМЕРІ
У “ЮВУ“ важлива справа – захищать канони права!
№ 1 в Україні!
стор. 3с
стор. 6-7стор. 6 7стор. 6 7
стор. 7стор. 7стор. 7
стор. 10стор. 10стор. 10
стор. 14ррр
стор. 11ррр
«Чорний» список ЄС зростає«Чорний» список ЄС зростає
Мінськ-2
Юридична природа
підписаних протоколів
стор. 9стор. 9
стор. 4стор. 4
ТОП-
ТОП-ТЕМА
ТЕМА
Охорона прав
інтелектуальної
власності
Роль юридичної науки в
реформуванні цієї сфери
Невід’ємною складовою
національної системи
інтелектуальної власності є й
наявність якісної та ефективної
національної бази законодавства
в цій сфері, наближеної до
європейських стандартів
відповідно до підписаної та
ратифікованої Угоди про
асоціацію України з ЄС.
Справа «Агрейна»:
ще один пункт
обвинувачення
Генеральній прокуратурі
стор. 5стор. 5
Дерегуляція бізнесу
Наміри правильні,
що покаже практика?
Нетрадиційний погляд
на судову реформу
Податковий
компроміс
Cпосіб оптимізації чи зайві ризики?
Децентралізація:Децентралізація:
чи вдасться позбутись
«удільних князівств»?
Наука
поліцейського права
в українському
державотворенні

2. ВІТАННЯВІТАННЯ
ЮРИДИЧНИЙ ТИЖДЕНЬ22 № 7(1024)
21 – 27 лютого 2015 року
Цього тижня святкують день народження
21 лютого –
Олександр КЛИМЕНКО,
радник міністра Кабінету
Міністрів України,
кандидат юридичних наук.
21 лютого –
Олександр
СІМАНОВСЬКИЙ,
начальник Територіального
управління Державної судової
адміністрації України в м. Києві,
заслужений юрист України.
22 лютого –
Катерина КОВАЛЬ,
заступник голови Національної
асоціації адвокатів України,
заступник голови Союзу юристів
України, заслужений юрист
України.
22 лютого –
Віктор ГОРОДОВЕНКО,
голова Апеляційного суду
Запорізької області,
доктор юридичних наук,
заслужений юрист України.
23 лютого –
Антон ЧЕРНУШЕНКО,
голова Апеляційного суду м. Києва,
кандидат юридичних наук,
заслужений юрист України.
23 лютого –
Володимир
ОСТАПЕНКО,
начальник Територіального
управління Державної судової
адміністрації України у Харківській
області, заслужений юрист України.
Колектив видавництва «Юрінком Інтер» та
редакція газети «Юридичний вісник України» віта-
ють іменинників зі святом і бажають стабільно-
го миру в країні, міцного здоров’я та фізичних сил.
Везіння, успіхів і удачі у всіх починаннях, виконан-
ня заповітних бажань. Надійних друзів і сімейного
щастя.
Блогерів хочуть
«поставити в рамки»
Парламенту пропонується встановити права
та обов’язки блогерів при поширенні масової інфор-
мації в інтернеті. Про це йдеться в зареєстрова-
ному у Верховній Раді законопроекті авторства
позафракційного нардепа Василя Петьовки, яким
пропонується доповнити Закон «Про інформацію»
новою статтею 26-1 – «Особливості поширення
масової інформації в мережі інтернет».
Новацією проекту є введення в законодавство по-
няття «блогер» — це власник сайту і (або) сторінки
сайту в інтернеті, на яких розміщується масова інфор-
мація.
Згідно з проектом, при розміщенні інформації на
сайті/сторінці не допускається використання сторін-
ки з метою приховування або фальсифікації суспільно
значущих відомостей, поширення завідомо недостовір-
ної інформації під виглядом достовірних повідомлень,
а також поширення інформації з метою зганьбити гро-
мадянина або окремі категорії громадян за ознаками
статі, віку, расової чи національної приналежності,
мови, ставлення до релігії, професії, місця проживання
і роботи — а також у зв’язку з їхніми політичними пере-
конаннями.
Також у проекті йдеться, що блогер зобов'язаний
розмістити на сайті свої прізвище та ініціали, адресу
для направлення йому юридично значимих повідом-
лень. При цьому блогер матиме право вільно шукати,
одержувати, передавати і поширювати інформацію
будь-яким способом відповідно до законодавства Ук-
раїни; викладати на своїх сайті/сторінці свої особис-
ті судження й оцінки із зазначенням свого імені або
псевдоніма; розміщувати або допускати розміщення на
своїх сайті/сторінці матеріалів іншими користувачами,
якщо їх розміщення не суперечить законодавству Укра-
їни; поширювати на платній основі рекламу відповідно
до цивільного законодавства на своїх сайті/сторінці.
Автор проекту пояснює, що такі зміни розроблені
з метою забезпечення захисту суспільства від шкоди
за неповноту, невчасність та невірогідність інформації.
ПРЕС-БРИФІНГПРЕС-БРИФІНГ
НАМІРИНАМІРИ
ФІНАНСИФІНАНСИ
ВІДКРИТА ПОЛІТИКАВІДКРИТА ПОЛІТИКА
МИРОТВОРЧА МІСІЯМИРОТВОРЧА МІСІЯ
18 лютого у столичному «Фер-
монт Гранд Отелі Київ» пройшло
обговорення проекту Ради Єв-
ропи «Підтримка реформи суд-
дівської відповідальності в Украї-
ні», про який журналістам у ході
прес-брифінгу розповіла голова
департаменту правосуддя та пра-
вового забезпечення Генерального
директорату прав людини та верхо-
венства права РЄ Ханне Юнкер.
Після приєднання України до
Ради Європи в 1995 році одним із
головних зобов’язань країни стало
проведення судової реформи від-
повідно до європейських стандар-
тів. Відтоді на підтримку цієї мети
було запроваджено низку програм
співробітництва, були отримані
відчутні здобутки, а органи дер-
жавної влади України виступили
з важливими законодавчими іні-
ціативами. Україна та Рада Європи
продовжують у тісному партнерст-
ві працювати над забезпеченням
виконання нашою державою всіх
вимог, що випливають із членства
в цій організації.
Зобов’язання держав-членів РЄ
містять аспекти, що стосуються
суддівської відповідальності, яка
впливає на рівень довіри громадян
до судів. Але вона також передбачає
ретельний розгляд питання захисту
незалежності останніх.
Європейський суд з прав лю-
дини в рішеннях у справах «Олек-
сандр Волков проти України» та
«Салов проти України» встановив
факт порушення вимог статті 6
Європейської конвенції про права
людини та зауважив, що в українсь-
кому внутрішньому законодавстві
відсутні чіткі критерії підвищення
судді на посаді, дисциплінарної
відповідальності та його кар’єрного
зростання.
Венеціанська комісія в своєму
висновку № 722/2013 також ви-
значилася стосовно існування в
Україні двох дисциплінарних ор-
ганів, а саме Вищої ради юстиції
та Вищої кваліфікаційної комісії
Суддівська
Рада Європи підтримує
Україна кличе миротворців
Україна розпочала офіційне обговорення з
ООН та ЄС питання про можливість направлен-
ня миротворчої місії на Донбас. Про це міністр
закордонних справ України Павло Клімкін пові-
домив на спільній прес-конференції з міністром
закордонних справ Греції Нікосом Котзіасом.
Він зазначив, що останнім часом провів ін-
тенсивні неофіційні консультації з ключовими
партнерами щодо логіки миротворчої місії, її
можливого мандату і складу. «Звичайно, офіцій-
не обговорення цього питання почалося лише
сьогодні — після вчорашнього рішення РНБО з
відповідними зверненнями до ООН та ЄС», —
сказав Клімкін.
Він зазначив, що Україна віддана «повному
й неодмінному виконанню» мінських домовле-
ностей, а миротворці потрібні для того, щоб за-
безпечити виконання цих домовленостей.
Міністр також зазначив, що логіка вирішення
(цього питання) в рамках Організації Об'єднаних
Націй встановлена і добре відома. «Після попере-
дніх консультацій з Радою Безпеки Генеральний
секретар ООН має надіслати попередню місію до
України. Результати цієї місії мають стати осно-
вою для дискусії в Раді безпеки і, відповідно,
основою для прийняття рішення. Після цього
буде сформовано склад, відповідне логістичне
забезпечення», — додав П. Клімкін.
Нагадаємо, 18 лютого Рада національної без-
пеки і оборони України вирішила звернутися
до ООН і ЄС із проханням про розгортання в
Україні операцій з підтримання миру. На думку
членів РНБО, миротворча місія ООН повинна
бути розміщена вздовж лінії розмежування на
Донбасі й неконтрольованих ділянок державно-
го кордону з РФ.
Олександра ДАВИДОВА, спеціально для ЮВУ
Кабмін скорегував
прибутки і витрати
Як було заявлено, уряд має
намір збільшити доходи держбю-
джету 2015 р. на 22 млрд гривень —
до 498 млрд.
Порівняно з останніми показни-
ками 2014 року доходи бюджету збіль-
шуються на 98,1 млрд гривень або на
26%. Видатки бюджету пропонується
встановити на рівні 527,893 млрд гри-
вень. У тому числі видатки загального фонду держбюджету — у
сумі 502,047 млрд гривень та видатки спеціального фонду — 25,846
млрд гривень.
Граничний обсяг дефіциту держбюджету передбачається на
рівні 63,669 млрд гривень. А розмір держгарантій в заявленому
держбюджеті збільшений до 25 млрд грн порівняно з 18 млрд грн
у проекті.
Підготований проект закону дозволяє уряду додатково до за-
твердженого розміру фінансування та граничного розміру держ-
боргу дефіциту випустити облігації внутрішньої державної позики
(ОВДП) на 36,5 млрд грн для капіталізації банків і на 20 млрд грн
для фінансування Фонду гарантування вкладів.
Крім того, Кабмін може капіталізувати через ОВДП на 31,5
млрд грн НАК «Нафтогаз України», а також інші підприємства
ПЕК.
Прожитковий мінімум з 1 січня 2015 р. не підвищується і ста-
новить 1176 гривень, але з 1 грудня він зросте на 13% до 1330
гривень. Мінімальна зарплата так само 1218 гривень — з 1 січня, і
1378 гривень — з 1 грудня 2015 року.
Як повідомлялося, сам держбюджет на 2015 рік сформований
за консервативним сценарієм розвитку ситуації, що передбачає
падіння ВВП на 4,3% за інфляції 13,1%.
Чи стане бюджет відкритим?
Президент України вніс до Верховної Ради два законо-
проекти про доступ до інформації про бюджетні показники.
Про це йдеться на офіційному сайті парламенту.
Зокрема, від імені П. Порошенка зареєстровано законопро-
ект № 2171 «Про внесення змін до деяких законів України що-
до доступу до публічної інформації у формі відкритих даних» та
№ 2172 «Про внесення змін до статті 28 Бюджетного кодексу
України щодо доступу до інформації про бюджетні показники у
формі відкритих даних».
Нагадаємо, 11 лютого Верховна Рада постановила створити
єдиний веб-портал використання публічних коштів. За відповід-
ний законопроект № 0949 проголосували 289 нардепів.

3. ЮРИДИЧНИЙ ТИЖДЕНЬ 33№ 7(1024)
21 – 27 лютого 2015 року
ЗАЯВАЗАЯВА
Мінськ-2
Юридична природа підписаних протоколів
Питання юридичної природи «мін-
ських протоколів» безперечно стане в
нагоді майбутнім юристам-міжна-
родникам. Вони розкладатимуть по
«кісточках» проколи та прорахунки
нашої влади, добродіїв з Німеччини та
Франції, підступність «братів». І зій-
дуться на тому, що то була локальна
війна, а на ній закони неписані.
На сьогодні це не питання війни чи миру, як де-
хто вважає із можновладців. Здавалося б, мир був під-
писаний та його немає. Питати чому так трапилося —
сенсу немає. Потрібно ставити питання: а чи могло
бути інакше? Бо остаточне припинення вогню мож-
ливо лише за виконання певних умов та вимог. Про-
те підписанти «мінських протоколів» не є належними
суб’єктами міжнародних або міждержавних відносин.
Загалом не існує будь-яких регулятивних відносин,
окрім охоронних відносин, під юрисдикцію яких ці
підписанти підпадають. При чому тих охоронних
відносин, які мають силу виключно за рахунок за-
стосування примусу. Після підписання документів в
розпорядженні керівників сепаратистських бойових
об’єднань було три дні, які вони фактично використа-
ли для ліквідації Дебальцівського плацдарму. З цьо-
го моменту має розпочатися відвід важкої артилерії.
Не варто надто прискіпливо аналізувати зміст при-
йнятих документів. Повною мірою вони виконувати-
муться в основному українською стороною. Росія, як
країна-агресор не взяла на себе жодних конкретних
зобов'язань. Перебування російських військових на
сході України фактично підтвердив сам російський
президент, проте міжнародна спільнота повною мірою
цього не визнає. Тому з юридичної точки зору позитивні
маркери цих протоколів можна перерахувати на паль-
цях однієї руки.
По-перше й головне, йдеться про ствердження
принципу єдиної території держави України. В підписа-
них документах ні про жодне територіальне обмеження
не йдеться, як вимагають цього ватажки сепаратистів.
А отже після припинення вогню, сторони не можуть ви-
рішувати проблеми Донбасу виключно військовим шля-
хом. Озброєним найманцям і військовим рано чи пізно
доведеться покинути територію нашої держави. Оскіль-
ки Росії озброєні люди не потрібні, то нею постійно
мусується питання федералізації нашої держави.
По-друге, якщо питання територіальної цілісності
не є предметом «мінських протоколів», а отже, тери-
торія Донбасу, як і територія Криму, має бути визнана
тимчасово окупованою і проводити там місцеві вибо-
ри, інші політичні заходи не є обов’язковим. Українсь-
ка держава не мусить нести будь-яких зобов’язань що-
до організацій та установ, створених на окупованих те-
риторіях, включаючи Крим, і так звані ДНР та ЛНР.
Єдиний публічний обов’язок нашої держави полягає в
максимальному сприянні евакуації українських грома-
дян, які бажають залишити окуповану територію. На-
томість гаранти цілісності України за Будапештським
меморандумом мають підтримати рух нашої держави в
бік звільнення територій, тимчасово окупованих агре-
сором. Вимога розслідувати терористичні акти, вчинені
на Донбасі, не втрачає й не може втратити своєї акту-
альності; терористи не можуть підлягати амністії або
помилуванню.
Невизнання ж Росією факту наявності її військ
на території нашої держави випливає із суті політики
гібридної агресії. Будучи підбурювачем сепаратистів,
російські кола через участь в протокольній зустрічі в
Мінську вимивають постановку питання про введення
нових санкцій проти Росії. Для нашої держави, яка має
пристосуватися до логіки ведення цієї гібридної війни,
«мінські протоколи» не просто компроміс, це можли-
вість відмовитися від виконання невигідних і приниз-
ливих пунктів цієї угоди, які по суті означають втрату
державної незалежності.
Поважаючи принципи міжнародної державності та
верховенства права українська сторона має відпові-
дально поставитися до реалізації Женевської конвенції
про захист цивільного населення під час війни (Жене-
ва, 1949 р.). Хоча слід нагадати, що видатки на захист
цивільного населення мають нести всі сторони на Дон-
басі, адже відповідно до ст. 4 цієї конвенції обов'язки
по захисту цивільного населення покладено на сторони
збройного конфлікту, які контролюють територію. В
умовах сьогодення, коли різниця між миром і конфлік-
том, між бойовими діями й намаганням вижити ста-
ють ледве помітними, мінські домовленості – це певна
спроба утримати нашу державу в просторі російського
впливу. Тому, як казали мудрі, бажаєш миру, готуйся
до війни. А в умовах гібридної агресії оборону потрібно
тримати навіть тоді, коли агресор розказує про мир.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
ÊÎËÎÍÊÀ ÐÅÄÀÊÒÎÐÀÊÎËÎÍÊÀ ÐÅÄÀÊÒÎÐÀ
СУСПІЛЬСТВО І ВЛАДАСУСПІЛЬСТВО І ВЛАДА
відповідальність
суддів України. Було зазначено,
що чинна інституційна структура
не сприяє гармонізації процедур з
дисциплінарних проваджень між
цими двома органами та їх ефек-
тивному функціонуванню. Питан-
ня, які озвучувалися в рішеннях
ЄСПЛ і висновках Венеціанської
комісії, не вирішені до цього ча-
су, тому пильно відстежуються
моніторинговими органами Ради
Європи.
Додамо, що проект «Підтрим-
ка реформи суддівської відпові-
дальності в Україні», фінансується
Фондом з прав людини, який надає
допомогу в сфері виконання рішень
ЄСПЛ у двох названих вище спра-
вах. Проект також надає підтримку
у сфері вдосконалення норм і про-
цедур дисциплінарних органів у
системі судочинства з метою забез-
печення справедливого та ефектив-
ного розгляду будь-яких скарг на
дії суддів. Планується створити так
звану дорожню карту, в якій будуть
визначені необхідні законодавчі та
інші кроки стосовно реформи сис-
теми суддівської відповідальності в
Україні, забезпечення відповідності
цієї системи стандартам Ради Єв-
ропи.
Проект працює з суддями, де-
путатами Верховної Ради України,
представниками дисциплінарних
органів та багатьох інших зацікав-
лених сторін. Низка запланова-
них заходів для дисциплінарних
інспекторів і працівників секре-
таріату Вищої ради юстиції та Ви-
щої кваліфікаційної комісії суддів
України забезпечить можливість
для вивчення питань ефективності
процедури дисциплінарного про-
вадження щодо судді. При тому
представники проекту жодним чи-
ном не втручатимуться в самі про-
вадження.
Костянтин ЮРЧЕНКО,
ЮВУ
судову реформу в Україні
Новопризначений перший за-
ступник Генерального прокурора
України Давид Сакварелідзе обі-
цяє зайнятися системною струк-
турною реформою відомства. Про
це він повідомив на брифінгу в ГПУ.
«Якщо систему запустити й зна-
йти для неї відповідні кадри, якщо
там запустити правильні механіз-
ми, якщо відкрити систему, – то
це впливатиме на всі функції про-
куратури», – сказав він.
За його словами, головною ме-
тою своєї роботи в ГПУ він бачить
створення максимально відкритого
сучасного інституту прокуратури,
який у першу чергу служитиме ін-
тересам громадськості. «Потрібно
звільнити українську прокуратуру
від зайвих функцій, які існують і
досі. Вона має орієнтуватися на
декількох основних функціях, як
то боротьба зі злочинністю і проти
корупції, представлення інтересів
державного обвинувачення в судах
і ведення якісного, кваліфікованого
нагляду та загального керівництва
над слідством. Зараз ми починаємо
процес трансформації прокуратури
із закритого корумпованого інсти-
туту в максимально прозорий і су-
часний правоохоронний орган. Це
можливо лише за участі самого гро-
мадянського суспільства, Верховної
Ради, міжнародних організацій. Ми
змінимо правила й ми будемо від-
криті», – сказав він.
Сакварелідзе додав, що проку-
рори-корупціонери і прокурори-
бізнесмени повинні стати «части-
ною дуже темного й негативного
минулого України». «Ми
хочемо відкрити двері
для мотивованої молоді
України, й для тих енту-
зіастів, які готові служи-
ти інтересам суспільства.
І що найважливіше, ми
будемо створювати та-
кий механізм, за якого
знатимемо, чим займа-
ється той чи інший про-
курор. Ми розпишемо
всі стандарти і правила
гри, яким будуть слі-
дувати всі прокурори і
слідчі», – зазначив він.
Конкретний план
реформування прокуратури Саква-
релідзе пообіцяв представити вже
найближчим часом. Він також до-
дав, що якщо через рік результати
його роботи суспільство оцінить
як незадовільні, він покине свою
посаду в Генеральній прокуратурі
України.
Нагадаємо, колишній заступник
Головного прокурора Грузії Давид
Сакварелідзе був призначений зас-
тупником Генпрокурора України й
займатиметься кадрами в ГПУ.
ГПУ анонсує структурну реформу
Україні потрібен новий закон про місцеві вибори
Спікер закликав депутатів до кінця квітня внести
до парламенту узгоджений законопроект, який має
бути прийнятий у травні.
Закон про вибори депутатів місцевих рад та сільських,
селищних, міських голів потрібно прийняти вже в травні,
підкреслює голова Верховної Ради Володимир Гройсман.
Про це повідомляє прес-служба парламенту.
«Я хотів би, щоб ми стали єдиною командою й роз-
робили спільний проект закону. Закликаю вас попрацю-
вати, щоб ми внесли до сесійної зали Верховної Ради до
кінця квітня узгоджений законопроект і в травні при-
йняли його», — сказав В. Гройсман на першому засідан-
ні експертної групи з питань підготовки законопроекту
«Про вибори депутатів Верховної Ради Криму, місцевих
рад та сільських, селищних, міських голів».
За підсумками засідання експертної групи спікер пар-
ламенту доручив Комітету Верховної Ради з питань пра-
вової політики і правосуддя розробити на базі одного з
існуючих проектів єдиний законопроект, який відобра-
жав би спільну позицію учасників експертної групи. Він
запропонував обговорити попередню версію такого інтег-
рованого законопроекту на наступному засіданні через
два тижні. «Ми повинні створити таку виборчу систему,
яка б відповідала запитам суспільства», – зазначив Воло-
димир Гройсман.
Як відомо, чергові місцеві вибори на території всієї
України мають відбутися в останню неділю жовтня по-
точного року.

4. АКТУАЛЬНО44 № 7(1024)
21 – 27 лютого 2015 року
Навколо результатів нещо-
давньої зустрічі «нормандської
четвірки» у Мінську досі не
вщухають дискусії. Оптимісти
називають це перемогою, пе-
симісти волають про зраду. А
реалісти закликають сприйма-
ти пропонований мирний план
як необхідну паузу у війні, щоб
краще підготуватися до черго-
вого етапу ескалації конфлікту
на Донбасі.
Якщо в пунктах, що сто-
суються безпосередньо війсь-
кової складової, в угодах усе
виписано більш-менш чітко,
то в питанні політичного май-
бутнього Донбасу залишається
багато білих плям.
Багато фахівців стверджу-
ють, що вказані в угоді пропо-
зиції призведуть до фактичної
автономії цих територій та ще
й під великим впливом Росії. У
підсумку це призведе до ство-
рення аналогу Придністров'я,
керованого з Москви, а не з
Києва.
Щодо місцевих
громад та їх прав
Влада наполягає на тому,
що жодних серйозних посту-
пок у цьому питанні Путіну та
ватажкам бойовиків зроблено
не було – ні про автономію,
ні про федералізацію жодної
мови не йде. І в перспективі
йдеться виключно про надання
широких прав місцевим орга-
нам влади, що жодним чином
не виходить за рамки обіцяної
реформи по децентралізації
влади для всієї країни. Усі інші
поступки – інструмент повер-
нення й поступової реінтегра-
ції Донбасу до України.
Оголошені в Мінську пунк-
ти плану щодо нових умов для
місцевого самоуправління на
Донбасі водночас актуалізува-
ли й питання запровадження
децентралізації на всій іншій
території держави. Мирній
частині України вона необхід-
на не менше ніж тій, яка спус-
тошена війною.
Щоправда, доводить-
ся констатувати, що існують
певні складнощі, без вирі-
шення яких ця реформа буде
відкладена в далеку шухляду
до кращих часів, чи й узагалі
залишиться просто красивим
лозунгом. Наприклад, уже за-
раз вимальовуються проблеми,
пов'язані з таймінгом реформ,
про що не втомлюються нам
нагадувати західні лідери та
міжнародні інституції.
Яскравим прикладом такої
неспішності є питання місце-
вих виборів, на яких обирати-
муться органи влади вже під
новий формат адміністрування
та нові повноваження. Відпо-
відно до строків, установлених
законодавством, вони мають
пройти в жовтні 2015 року.
Водночас законодавчо вста-
новити нові умови й правила
функціонування місцевих ор-
ганів влади можливо лише піс-
ля внесення відповідних змін
до Конституції. Тобто ці зміни
потрібно затвердити на двох
різних сесіях Верховної Ради.
Зважаючи на складну си-
туацію в країні, уже зараз мож-
на говорити про цілком реаль-
ну загрозу того, що депутати
банально не встигнуть при-
йняти відповідні рішення. А
це означатиме, що місцеві ор-
гани влади після виборів роз-
почнуть працювати за старим
нереформованим законодав-
ством. Відповідно, буде згаяно
дорогоцінний час, а необхідні
зміни вступлять у силу в кра-
щому випадку лише наприкін-
ці 2015 року.
Сигнали
Президента
Попереджувальні сигнали з
боку Президента, який постій-
но наголошує на необхідності
децентралізації, прозвучали не-
щодавно.
За словами Петра По-
рошенка, адміністрація пре-
зидента вже готує зміни до
Конституції щодо децентра-
лізації влади. Він висловив
сподівання, що реформа за-
вершиться ще до проведення
місцевих виборів і, відповідно,
представники місцевої влади
будуть обрані вже з новими
повноваженнями. Окрім того,
глава держави повідомив, що
планує видати указ про ство-
рення Конституційної комісії,
яку очолить голова Верховної
Ради, та підкреслив, що очікує
на активність парламентарів у
її роботі, щоб запобігти затя-
гуванню розробки та подачі у
парламент законопроекту про
децентралізацію.
Утім далеко не все зале-
жить від глави держави. Коа-
ліційний оркестр у парламенті
періодично демонструє гру в
різнобій, і з часом ця тенден-
ція може лише посилитися.
Ціна питання
місцевих виборів
Водночас треба чітко розу-
міти, що сам процес передачі
влади на місця неминуче при-
зведе до труднощів, які по-
трібно буде вирішувати в тому
числі й на центральному рівні.
Насамперед вони пов'язані зі
збільшенням «ціни питання»
на місцевих виборах.
По-перше, результатом
реформи має стати суттєве
збільшення коштів, якими
зможе оперувати місцева вла-
да. Міністр фінансів Наталія
Яресько заявляла, що в 2015
році місцеві бюджети завдяки
децентралізації поповняться
на суму близько 45 мільярдів
гривень. Уряд залишатиме на
місцях надходження від спла-
ти державного мита, надання
адміністративних послуг, по-
датку на майно та всі місце-
ві збори. Окрім того, місцеві
бюджети будуть поповнюва-
тися екологічним податком та
акцизним збором.
По-друге, децентралізація
означатиме посилення ролі
місцевих рад. Губернатори та
держадміністрації будуть фак-
тично замінені на представни-
ків Президента, які матимуть
лише контролюючу функцію.
Якщо місцеві ради порушу-
ватимуть законодавство, на-
місник глави держави зможе
призупинити таке рішення, а
потім добиватися його відміни
в суді. Натомість новостворена
облрада обиратиме свій вико-
навчий орган, керівник якого
й отримає більшість повнова-
жень, якими зараз володіють
губернатори.
Таким чином, ці зміни не-
минуче вплинуть на перебіг
місцевих виборів у жовтні.
Сам цей процес буде серйозно
капіталізований.
Не треба забувати, що зага-
лом у регіонах, як це не прик-
ро, громадянське суспільство
набагато пасивніше, ніж у
столиці. Тож головна битва
за місцеву владу розгорнеться
між представниками різнома-
нітних ФПГ, які мають власні
інтереси в регіоні.
Дещо про
небезпеку
«удільних князівств»
Це, в свою чергу, загрожує
небезпекою виникнення на
місцях «удільних князівств».
Явище для України, звичайно,
зовсім не нове. Але за ново-
го законодавства ці «князьки»
можуть отримати суттєві пере-
ваги, якщо порівнювати, на-
приклад, з їхніми «попередни-
ками» часів Януковича.
Раніше «феодали», призна-
чені із центру, зазвичай за-
лишалися вірними васалами
Києва. За нових умов вони,
після обрання, матимуть за-
конні можливості будувати
власну стратегію відносин зі
столицею, в тому числі й в
інтересах певних ФПГ. І, як
наслідок, є великий ризик
отримати на місцях справжні
розсадники корупції, які, в
свою чергу, враховуючи рівень
напруги в суспільстві та його
радикалізації, можуть стати
причиною спалахів нестабіль-
ності, а то й справжньої «ко-
ліївщини» на місцевому рівні.
Саме тому гостро постає
питання якості місцевих вибо-
рів. Восени це має стати голов-
ним завданням і центральної
влади, і громадянського сус-
пільства. Лише суворий і все-
бічний контроль громади та
ЗМІ щодо тих, хто прийде в
новосформовані місцеві орга-
ни влади, дає можливість спо-
діватися, що реформа спра-
цює так, як треба, а не так, як
завжди.
Окрім того, існує ще од-
на бомба уповільненої дії під
проектом децентралізації, яку
так і не змогли знешкодити за
всі роки існування незалежної
України. Це – застарілий те-
риторіально-адміністративний
устрій держави. Він давно не
відповідає реаліям сучасної
України і є серйозною пере-
шкодою для розвитку місцево-
го самоврядування.
Бомба уповільненої
дії
На жаль, скільки за неї не
бралися різні політики, тери-
торіально-адміністративна ре-
форма так і не була проведена.
І якщо серйозно не займатися
в тому числі й даним питан-
ням, не модернізувати країну
в цьому напрямку, децентра-
лізація може так і залишитися
реформаторською казкою без
хепі енду.
У підсумку, успішність
реформи по децентралізації
насамперед залежить від по-
літичної волі та розуміння
важливості цього процесу в
Києві, а її ефективність – від
суворого контролю громади на
місцях за досягненням постав-
леної мети.
І, безперечно, потрібно,
щоб громадянське суспільство
ще й ще раз наголошувало
представникам влади, які від-
повідатимуть за цю реформу:
ні війна, ні економічна криза
не можуть бути виправданням
для того, аби затягувати її ре-
алізацію.
Наразі це й має бути один
із головних пріоритетів для
України.
Ходіння по колу вже не
влаштовує нікого.
Нацрада реформ обговорила стратегію роботи
Національна рада реформ на засіданні
17 лютого обговорила питання організації та
моніторингу процесу реформ, реформування
управління державною власністю, співпраці
з МВФ, а також низку першочергових зако-
нопроектів, повідомив заступник глави Адмі-
ністрації Президента України, секретар Націо-
нальної ради реформ Дмитро Шимків.
На брифінгу за результатами засідання
Дмитро Шимків поінформував, що рада за-
твердила перелік відповідальних за низку прі-
оритетних реформ. «Відповідальний за рефор-
му – це політичній лідер реформи, профільний
міністр або глава відомства. Члени ради під-
тримали пропозицію, згідно якої до 20 лютого
кожен відповідальний за реформу має створи-
ти «цільову команду реформ» та призначити
керівника цієї команди», – зазначив Дмитро
Шимків. Завданнями «даних цільових команд»
стане розробка «пакету»: концепція реформи,
план, ключові показники визначення її ефек-
тивності тощо.
У контексті обговорення було запропонова-
но розробити законопроект, який би визначав
критерії добору кандидатів на управлінські по-
сади на стратегічно важливих для держави під-
приємствах. «Люди, які багато років банкро-
тували державні підприємства, не створювали
робочі місця, працювали лише задля власно-
го збагачення, не мають права працювати на
них», – наголосив міністр економіки України
Айварас Абромавичус.
Він також представив план дій щодо дере-
гуляції господарської діяльності та спрощення
регуляторної бази, який включає в себе перелік
зі 176 конкретних заходів та механізмів їх реа-
лізації, спрямованих на усунення регуляторних
та адміністративних бар'єрів, які перешкоджа-
ють ефективному веденню підприємницької
діяльності в країні.
У свою чергу новопризначений голова До-
радчої міжнародної ради реформ Михайло Са-
акашвілі повідомив, що на засіданні Нацради
реформ обговорювалося й питання привати-
зації державних підприємств України. «У вас
є підприємства, які називаються державни-
ми, але реально вони грабуються конкретни-
ми чиновниками, яких призначили на певний
час», – зазначив він.
Як було заявлено, на наступному засіданні,
яке планується на 2 березня, обговорювати-
муться реформи системи охорони здоров'я та
НАК «Нафтогаз України».
Децентралізація:
чи вдасться позбутись «удільних князівств»?
Децентралізація країни та переда-
ча влади на місця є одним із ключових
зобов'язань, які взяла на себе нинішня
влада. Оскільки на цю реформу поклада-
ються великі надії в якості способу вста-
новлення остаточного миру на сході Украї-
ни, логічно буде розглядати її і як важливий
запобіжник щодо виникнення сепаратист-
ських прагнень в інших регіонах країни.
Саме тому заповітне слово «децентраліза-
ція» потрібно якнайшвидше наповнювати
реальним змістом.
Денис ДЕНИСЕНКО,
Центр політичного консалтингу, для УП

5. ПОДАТКИ І ЗБОРИ 55№ 7(1024)
21 – 27 лютого 2015 року
Отже, податковий ком-
проміс – це режим звільнення
від юридичної відповідальності
платників податків і/або їх по-
садовців за заниження подат-
кових зобов'язань по податку
на прибуток підприємств і/
або податку на додану вар-
тість за будь-який період до
01 квітня 2014 р. При цьому
платник податків повинен бу-
де заплатити до бюджету 5%
від суми заниженого податко-
вого зобов'язання (податок на
прибуток і/або на додану вар-
тість). Іншими словами, якщо
платник податків має «гріхи»
відносно дотримання норм і
правил Податкового кодексу
України (заниження подат-
кових зобов'язань), він може
заявити про них податковому
органу, заплативши при цьому
лише 5% від суми податкового
зобов'язання, а інші 95% від
суми зобов'язань вважаються
погашеними. Важливо відзна-
чити, що при цьому штрафні
санкції не застосовуються, а
пеня не нараховується. Але це
«задоволення» поширюється
лише на податковий період до
1 квітня 2014 року.
Механізм
застосування
податкового
компромісу
Для застосування податко-
вого компромісу платник по-
датків повинен подати уточ-
нюючий розрахунок податко-
вих зобов'язань по податку на
прибуток підприємства і/або
податку на додану вартість.
Форма такого розрахунку вста-
новлюється центральним орга-
ном виконавчої влади, який
забезпечує реалізацію держав-
ної фінансової політики (оче-
видно, це Мінфін України).
Разом з уточнюючим розра-
хунком подається перелік гос-
подарських операцій, по яких
здійснені уточнення показни-
ків в податковій декларації.
Відразу відзначимо, що ви-
щезгаданої затвердженої фор-
ми уточнюючого розрахунку
ви не знайдете, оскільки на
момент набуття чинності за-
кону вона не була розроблена
і прийнята, а перспективи її
прийняття дуже туманні. Ймо-
вірно, знаючи, що орган вико-
навчої влади не «поспішатиме»
із затвердженням такої форми,
законодавець прийняв рішен-
ня щодо затвердження фор-
ми уточнюючого розрахунку
для застосування податкового
компромісу, платник податків
подає уточнення на підставі
діючої форми (з поясненням
причин подання «уточненки»).
Маючи такий дозвіл законо-
давця, думаємо, що Мінфін
України тим більше не «моро-
читиметься» з розробкою й на-
буттям нової форми.
Скористатися податковим
компромісом платник подат-
ків зможе протягом 90 кален-
дарних днів з дня набрання
законної сили законо-
давчих змін, тобто до 16
квітня 2015 р.
Протягом 10 робочих
днів з моменту подання
уточнюючого розрахун-
ку контролюючий орган
приймає рішення сто-
совно необхідності про-
ведення документальної
позапланової перевірки,
про що повідомляє плат-
ника податків. Це озна-
чає, що подання уточ-
нюючого розрахунку за
період, по якому не була
проведена документальна
перевірка, буде основою
для проведення такої
позапланової перевірки.
Звісно, що податковий
орган за результатами пе-
ревірки або підтвердить
правильність уточнення
або донарахує податкові
зобов'язання, виходячи зі
«своєї» логіки і, зрештою, ви-
несе податкові повідомлення-
рішення.
Уся процедура досягнення
податкового компромісу по-
винна тривати не більше 70 ка-
лендарних днів з дня подання
уточнюючого розрахунку. Піс-
ля цього в платника податків є
10 календарних днів, аби спла-
тити податкові зобов'язання,
які обчислюються з дня узгод-
ження суми. У разі несплати
податкового зобов'язання в
строк і, в повному обсязі, по-
датковий компроміс не засто-
совується. Іншими словами,
якщо ви не впевнені, що змо-
жете сплатити все протягом 10
днів, краще відразу відмовити-
ся від застосування податко-
вого компромісу, оскільки це
приведе до непередбачуваних
негативних наслідків.
Процедура податкового
компромісу поширюється та-
кож на неузгоджені суми по-
даткових зобов'язань по подат-
ку на прибуток підприємств і
податку на додану вартість, які
вказані в податкових повідом-
леннях-рішеннях, стосовно
яких здійснюється процедура
адміністративного або судо-
вого оскарження. Крім того,
скористатися процедурою по-
даткового компромісу можли-
во в разі, якщо податковий ор-
ган вже почав документальну
перевірку або виніс податкове
повідомлення-рішення, але
воно вважається не погодже-
ним.
Нюанси
застосування
податкового
компромісу
В цілому ініціатива законо-
давця досить хороша, логічна
й відповідає практиці країн
ЄС, проте, як кажуть, тут є
свої нюанси. Так, законода-
вець обходить стороною пи-
тання можливості подальшо-
го використання податковим
органом «інформації», отри-
маної від платника податків,
який скористався податковим
компромісом стосовно його
контрагента, який відмовився
від використання компромісу
з об'єктивних або суб'єктивних
причин.
Друге. У разі проведення
документальної перевірки, за
результатами якої податковий
орган збільшить суму податко-
вого зобов'язання, платникові
податків доведеться лише по-
годитися з податковою і за-
платити вказану суму, оскіль-
ки податковий компроміс не
передбачає можливість оскар-
ження висновків податкового
органу. Вважаємо, що це не
справедливо, оскільки подат-
ковий компроміс – це дек-
ларативна норма, тому вона
повинна застосовуватися без-
альтернативно. Тобто визна-
чив платник податків N-у суму
зобов'язань – з неї й заплатив
5%. А ось якщо при проведенні
перевірки податковий орган не
погодився з уточнюючим роз-
рахунком платника податків і
нарахував ще суму до сплати,
таку суму платник податків
повинен мати право оскаржи-
ти в адміністративному або су-
довому порядку, не жертвуючи
правом використання подат-
кового компромісу.
Третє. Вважаємо, що
10-денний термін для спла-
ти податкового зобов'язання
не має бути однозначним,
оскільки суми податкових
зобов'язань можуть бути до-
сить великі, що може саме по
собі привести до неплатоспро-
можності підприємства, яке
хоче скористатися податко-
вим компромісом, але фізич-
но не зможе виконати фінан-
сові зобов'язання в короткий
10-денний термін. Вважаю, що
в законі має бути передбачена
можливість відстрочення або
розстрочки оплати податкових
зобов'язань. Це дасть можли-
вість скористатися податковим
компромісом підприємствам,
які мають зараз тимчасові фі-
нансові труднощі, пов'язані з
економічними проблемами в
державі.
Четверте. Податковий
компроміс може застосову-
ватися лише на податкові
зобов'язання, які не вважають-
ся погодженими (знаходяться
в процедурі адміністратив-
ного/судового оскарження).
Після розгляду справи судом
апеляційної інстанції рішен-
ня набирає законної сили й
податкове зобов'язання або
вважається погодженим (як-
що рішення суду прийняте на
користь податкового органу),
або воно скасовується (якщо
рішення прийняте на користь
платника податків). Проте піс-
ля розгляду справи апеляцій-
ним судом безліч справ довгий
час знаходиться на розгляді
Вищого адміністративного
суду України (за ініціативою
різних сторін), який частень-
ко приймає рішення й повер-
тає справи на новий судовий
розгляд. Таким чином, фак-
тично податкове зобов'язання
зі статусу погодженого може
перейти в статус непогоджено-
го (і навпаки). Згідно ухвале-
ного закону такі платники по-
датків не зможуть скористати-
ся компромісом, навіть якщо
вони цього бажають. Вважаю,
що необхідно дати можливість
застосувати податковий ком-
проміс тим платникам подат-
ків, які мають погоджені по-
даткові зобов'язання, але не
сплатили податковий борг.
Можливе збільшення ставки
для оплати з 5% до 20%, але
це зробити треба, оскільки це
допоможе підприємствам не
піти з ринку, а відновити свою
працездатність і стати плато-
спроможним суб'єктом госпо-
дарювання.
П'яте. Досягнувши по-
даткового компромісу (з
обов'язковою сплатою по-
даткового зобов'язання), по-
садову особу підприємства не
можливо буде притягнути до
кримінальної відповідальності
за ст. 212 УК України (умисне
ухилення від сплати податків),
оскільки в цю статтю внесено
відповідне доповнення. Але
як же бути зі статтями 209 КК
України (легалізація грошових
коштів і іншого майна, отри-
маних злочинним шляхом),
366 КК України (службове
підроблення), 367 КК Украї-
ни (службова недбалість) і
т. і. Саме за цими статтями
«смикали» платників податків
органи досудового слідства
МВС (як правило). Й ось
тут виходить, що за ст. 212
КК України начебто як не
можна притягнути особу
до кримінальної відпові-
дальності, якщо вона до-
сягла податкового компро-
місу, а за іншими статтями
таких «пільг» немає. І тут
виникає питання, чи не
буде в міліції спокуси ви-
користати інформацію від
платника податків, надану
їм у процесі досягнення
податкового компромі-
су, проти нього або його
контрагентів з метою при-
тягнути (чи натякнути про
притягнення) платника
податків до кримінальної
відповідальності за стат-
тею, відмінною від ст. 212
КК України, наприклад
статтями 209, 366, 367?
Вважаю, що в закон
негайно мають бути внесені
зміни, які б чітко декларува-
ли неможливість притягнення
до будь-якої відповідальності
платника податків за фактами,
за якими застосований подат-
ковий компроміс. Упевнений,
що це також додатково стиму-
люватиме підприємця вико-
ристати податковий компро-
міс, а державна казна отримає
додаткові доходи.
Адже треба розуміти, що
бізнес піде назустріч лише в
тому випадку, якщо він відчу-
ватиме і бачитиме відкритість,
принциповість, чесність і сис-
темність в ухваленні рішень з
боку влади та їх виконання.
Хочеться вірити, що по-
датковий компроміс допо-
може платникові податків
оптимізувати свої фінансові
зобов'язання (ризики), а не
буде додатковим стимулом для
«відпрацювання» платника по-
датків фіскальними органами.
Податковий компроміс
Cпосіб оптимізації чи зайві ризики?
Як відомо, з 17 січня 2015 року вступив
у дію обіцяний владою податковий комп-
роміс, затверджений ухваленим Законом
України «Про внесення змін до Податкового
кодексу України щодо особливостей уточ-
нення податкових зобов'язань з податку на
прибуток підприємств та податку на додану
вартість у разі застосування податкового
компромісу». Що мається на увазі під термі-
ном «податковий компроміс», який механізм
його дії і які є «нюанси» цієї ініціативи за-
конодавця, спробуємо розібратися в цій статті.
Віталій КУЛАКОВ,
адвокат АТ «Адвокатська фірма «ADVICE»

6. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ66 № 7(1024)
21 – 27 лютого 2015 року
Модернізація права
інтелектуальної
власності
Ці завдання значною мі-
рою мають спиратися на при-
йняту Європейською Комісією
Стратегію щодо прав інтелек-
туальної власності («Єди-
ний Ринок для прав інтелек-
туальної власності. Підтримка
творчості та інновацій в цілях
забезпечення економічного
розвитку, високоякісних ро-
бочих місць, а також першо-
класної продукції та послуг у
Європі»). Стратегія містить
програму модернізації основ-
них положень європейського
права інтелектуальної власнос-
ті на найближчі роки. Відзна-
чаючи значний внесок творчих
галузей у загальний економіч-
ний розвиток країн ЄС, Євро-
комісія наголошує переважне
значення для цих галузей двох
факторів – адекватне правове
регулювання та створення єди-
ного ринку; при цьому важли-
вим є не лише максимальний
та ефективний захист інтересів
правовласників. В основу єди-
ної європейської політики по-
винні бути покладені потреби
всього суспільства мати широ-
кий, розумний за вартістю й
зручний доступ до результатів
інтелектуальної діяльності. Як
у культурних й освітніх цілях,
так і для їх задіяння в комер-
ційній діяльності. Зазначені
підходи мають обов’язково
знайти своє втілення в Україні.
Провідну роль у цьому напря-
мі слід відвести науці, яка є ру-
шійним джерелом ідей, осно-
вою інновацій. Оскільки лише
інноваційна економіка надасть
змогу Україні стати економіч-
но сильною державою і якісно
забезпеченими національною
безпекою та обороною.
При цьому основою розбу-
дови системи поваги до прав
інтелектуальної власності,
розвитку творчого потенціа-
лу нації, розбудови економіки
знань мають виступати освіта
і наука. Істотна роль у цьому
процесі має відводитися юри-
дичній науці.
НДІ інтелектуальної
власності Національної
академії правових наук
України як осередок нау-
ки, створений у 2001 ро-
ці, сьогодні є провідною
науковою та експертною
установою в сфері інте-
лектуальної власності в
країні. Фахівці інституту
опікуються проблемами
створення, управління та
комерціалізації резуль-
татів інтелектуальної ді-
яльності в умовах глоба-
лізації світової ринкової
економіки; розробкою
правових механізмів реа-
лізації прав інтелектуаль-
ної власності в умовах
сучасного технологічного
розвитку; удосконален-
ням нормативно-правового за-
безпеченняя функціонування
національної системи управ-
ління правами інтелектуальної
власності; дослідженням між-
народного та європейського
досвіду правової охорони та
захисту прав інтелектуальної
власності в процесі гармоні-
зації національного законо-
давства.
Імплементація
європейських
стандартів
2015 рік дає можливос-
ті кардинально змінити стан
правового забезпечення націо-
нальної сфери інтелектуальної
власності, адже Україна, під-
писавши Угоду про асоціацію з
ЄС, взяла на себе зобов’язання
імплементувати європейські
стандарти і принципи. Й пи-
танням інтелектуальної влас-
ності в цій Угоді присвячено
значну частину документа.
Реформуванню підлягає увесь
масив національного законо-
давства – від авторських та
суміжних прав до патентних
прав, засобів індивідуалізації,
географічних зазначень, охо-
рони сортів рослин тощо. У
зв'язку з цим фахівці Інсти-
туту спільно з профільними
парламентськими комітетами,
Міністерством економічного
розвитку і торгівлі України,
Міністерством освіти і науки
України, Державною служ-
бою інтелектуальної власності,
професійними асоціаціями то-
що, ведуть велику законопро-
ектну роботу.
Багаторічне дослідження
європейського досвіду дозво-
лило фахівцям НДІ інтелекту-
альної власності розв’язувати
проблеми, що виникають у
зв’язку із визначенням «ле-
гальності» електронного кон-
тенту та книгообороту, оциф-
руванням бібліотеками творів
наукової та освітньої літерату-
ри, архітектурою єдиної систе-
ми реєстрації авторських прав,
ситуацією з вільними ліцен-
зіями.
Істотне місце в діяль-
ності інституту відводиться
розв’язанню проблемних пи-
тань щодо прав інтелектуаль-
ної власності, які стосуються
фармацевтичного ринку Ук-
раїни. Постійна співпраця з
МОЗ України, міжнародними
організаціями, фондом «Від-
родження», всеукраїнськими
громадськими організаціями
сприяє вирішенню проблем
щодо зменшення витрат на-
селення на лікарські засоби,
виробництва й споживання
імпортних препаратів та пре-
паратів вітчизняного вироб-
ництва, покращення стану
патентної охорони лікарських
препаратів, збільшення ди-
наміки патентної активності,
паралельного імпорту, вироб-
ництва препаратів-генериків
тощо. За результатами розро-
бок інституту в 2013 році бу-
ло запроваджено національну
процедуру примусового ліцен-
зування, яка має бути доведена
(в 2015 р.) до логічного завер-
шення шляхом врахування в
підзаконних актах усіх міжна-
родних зобов’язань, взятих на
себе Україною в сфері захисту
прав інтелектуальної власнос-
ті. Участь у робочих групах та
громадських радах при органах
державної влади, спрямова-
на на гармонізацію прав лю-
дини та прав інтелектуальної
власності в сфері медицини
та фармації, дозволила відпра-
цювати шляхи вдосконалення
правового забезпечення ре-
продуктивного здоров’я й до-
поміжних репродуктивних тех-
нологій (ДРТ) в Україні, пра-
вових механізмів провадження
фармацевтичної діяльності та
забезпечення населення лі-
карськими засобами й вироба-
ми медичного призначення.
Одним із найбільш проб-
лемних напрямів діяльності,
яким опікується Інститут в
останні роки і який набув для
України стратегічного значен-
ня, є розв’язання глобальних
проблем, пов’язаних з інте-
лектуальною власністю в сфе-
рі обороноздатності України.
Адже на сьогодні ситуація, що
склалася тут, є вкрай незадо-
вільною для держави. Адже
протягом багатьох років інте-
лектуальний потенціал, який
напрацьовувався у військовій
сфері, не був цікавим для вла-
ди; національні інтереси зда-
валися. Сьогодні лише в поєд-
нанні спільних зусиль можна
подолати російську агресію. І
військові розробки з належ-
ним рівнем інтелектуального
захисту є одним з визначаль-
них критеріїв у забезпеченні
державного суверенітету.
Захист
інтелектуальної
власності
Варто зазначити, що від са-
мого початку своєї діяльності
НДІ інтелектуальної власності
відіграє істотну роль у націо-
нальній системі захисту прав
інтелектуальної власності. Ця
роль полягає зокрема, в тому,
що науковці Інституту вже по-
над 10 років поряд із науковою
здійснюють і судово-експертну
діяльність. Завдяки цьому НДІ
став одним із трьох діючих в
Україні наукових центрів, що
проводять судові експертизи
щодо всіх об’єктів інтелек-
туальної власності. На сьо-
годні атестованими судовими
експертами, які працюють в
Інституті, виконано понад ти-
сячу судових експертиз та по-
над 500 позасудових експерт-
них досліджень. Робота наших
експертів високо оцінюється
судами всіх видів судочинства
та фахівцями сфери інтелекту-
альної власності.
Ще одним напрямом ді-
яльності НДІ є оцінка прав на
об’єкти інтелектуальної влас-
ності. Інститут багато років є
суб’єктом оціночної діяльності
й має в своєму складі високо-
кваліфікованих оцінювачів,
атестованих ФДМУ. Ними про-
ведено понад 50 оцінок, вклю-
чаючи оцінку прав на програм-
не забезпечення об’єктів Єв-
ро-2012 й оцінку ряду відомих
в Україні брендів тощо.
Протягом цих років Інсти-
тутом було розроблено числен-
ні методичні рекомендації, які
передані органам державної
влади, академічним закладам,
суб’єктам господарюван-
ня та спрямовані на здійс-
нення аудиту об’єктів
права промислової влас-
ності; оцінку людських
ресурсів, людського по-
тенціалу та людського
капіталу; на забезпечен-
ня дотримання прав ін-
телектуальної власності
та дотримання режиму
комерційної таємниці
тощо. Наприклад, на за-
мовлення ДУ «Інновацій-
ний центр Національної
академії наук України»
було розроблено Методи-
ку та Порядок виявлення
та відбору перспективних
винаходів з метою відоб-
раження відомостей про
них у базі даних «Перс-
пективні винаходи Украї-
ни» (http://perspectiva.sips.gov.
ua/index.php). Її метою стало
сприяння комерційній реалі-
зації інноваційного потенціа-
лу українських винахідників,
інженерно-технічних праців-
ників і науковців, просуванню
вітчизняних розробок на внут-
рішній та зарубіжний ринки.
Цей спеціалізований інформа-
ційний ресурс, доступний як
фахівцям, так і широкому за-
галу, сприяє також формуван-
ню стабільного конкурентного
середовища для бізнесу.
Міжнародне
співробітництво
Інститут співпрацює з
низкою наукових центрів іно-
Вступ України до СОТ та поступова інтег-
рація в світові економічні процеси вимагає
наукового супроводу та обґрунтування необ-
хідних змін у законодавстві України. Ство-
рення сприятливого інвестиційного клімату, в
тому числі в сфері комунікаційних технологій,
належного правового регулювання трансна-
ціонального мережевого обміну інформацією
потребує й відповідного захисту прав інтелек-
туальної власності.
Українська нація має розбудовуватися як інтелектуальна
нація, наділена інтелектуальним потенціалом і спроможна ви-
конувати завдання світового рівня. Суспільство, орієнтоване на
інтелектуальну власність, забезпечує себе наявністю певних
взаємопов’язаних між собою структурних елементів. Таких, як
політичні свободи, законодавча структура, функціонуюча ор-
ганізаційно-інституційна система, культура та повага до прав
інтелектуальної власності. Невід’ємною складовою національ-
ної системи інтелектуальної власності є й наявність якісної
та ефективної національної бази законодавства в цій сфері,
наближеної до європейських стандартів відповідно до підписа-
ної та ратифікованої Угоди про асоціацію України з ЄС.
Олена ОРЛЮК,
директор Науково-дослідного інституту інтелектуальної
власності НАПрНУ, доктор юридичних наук, професор
Охорона прав
інтелектуальної власності
Роль юридичної науки в реформуванні цієї сфери