Місто, в якому я б хотіла жити

1. Моє місто майбутнього
Взагалі кожна людина повинна перейматися своїм містом, його проблемами
та недоліками. Саме тому сьогодні я вирішила зачепити важливу тему, на яку
замислюється кожний житель мого міста. Це велика кількість проблем та як ці
проблеми вирішують інші міста та держави.
У 1750 році моє місто Кам'янське вперше згадувалось у зв'язку з будівництвом
Різдво-Богородицької церкви. Але до 1880-их років місто майже не розвивалося.
Після спорудження Катерининської залізниці, яка проходила поблизу і з'єднувала
Донбас із Кривбасом у Кам'янському починає розвиватися промисловість [3].
З того часу і дотепер промисловість нашого міста це велика проблема.
Кам'янське - місто з дуже складним екологічним станом. Неодноразово були
пропозиції надати йому статус міста екологічного лиха, які так і не були втілені в
життя. [3].
Стан нашої атмосфери дуже бентежить екологів та жителів міста, і на це є
ряд причин.
При в'їзді в місто можна відчути характерне «дніпродзержинське» повітря. В
межах міста розташовані промислові підприємства металургійного, хімічного,
коксохімічного комплексу, також поблизу від населених пунктів розташовані
хвостосховища - сховища відходів уранового виробництва ПХЗ.
Раніше я вважала, що це незначна проблема, але зараз, коли почала
усвідомлювати, що ця проблема загрожує здоров’ю, бо населення дихає цією
гидотою.
Лідер по викиданню відходів виробництва в навколишнє середовище є ПАТ
«ДМК». Багато хто з мешканців міста через викиди нарікає на підприємство.
Жителі міста вимагають зупинити викиди отруйних речовин Дніпровського
металургійного комбінату на житлову зону, аж до закриття підприємства. Але на
ньому працює близько 10 тисяч чоловік, до того ж ПАТ «ДМК» - один з
найбільших платників податків до місцевого бюджету.
Керівництво ПАТ «Дніпровський меткомбінат» розуміє, що заощаджувати на
фільтрації відходів виробництва не можна. Тому вони декларують, що розробили
проект «Реконструкція газовідвідних трактів конвертерів №2 і №1 Киснево-

2. конвертерного цеху». Комбінат повідомляє про свої наміри виконати ці роботи на
існуючому обладнанні, зі зниженням концентрації речовин у вигляді
суспендованих твердих частинок [5]. Окрім «ПАТ Дніпропетровський
металургійний комбінат» багато жителів міста наполягають на закритті і таких
підприємств як: «ПАО ДіпроАзот», «Дніпровагонмаш» і т.д.
Я хочу жити в рідному місті та дихати чистим повітрям, але всі розуміють,
що якщо закрити хоча б одне із підприємств, то кількість безробітних спеціалістів
буде величезною, тому це безумовно не можливо у нашому місті.
В передових країнах підприємства, які забруднюють навколишнє
середовище, змушені платити дуже великі податки и штрафи. У багатьох країнах,
крім державних санітарно-епідеміологічних служб, за станом атмосфери
слідкують також численні громадські організації, так звані «зелені» товариства. У
Швейцарії, наприклад, власник фабрики може отримати таке повідомлення:
«Ваша фабрика забруднює повітря понад встановлені норми.
Якщо Ви не встановите очисних фільтрів i не ліквідуєте забруднення, наша
екологічна організація розпочне в пресі кампанію проти вашої продукції, в
результаті чого збитки вашої фірми перевищать ті витрати, які Вам потрібні для
встановлення системи очищення».
Як правило, такі попередження діють дуже ефективно, оскільки отримати
ярлик забруднювача природного середовища в цій країні рівноцінно швидкому
економічному краху - ніхто не буде купувати продукції «брудної» фірми [2].
Другою проблемою, є наші водоймища і ми повинні це розуміти. Тому що
усі ми купаємося у водоймах нашого міста, і звісно мимоволі ми можемо робити
ковтки брудної води. Це дуже важливий момент, тому що не очищені стоки
становлять загрозу для екосистеми міста. Про належну якість питної води ми вже
давно забули. Адже ця проблема не лише на території міста Кам’янського, вона
розповсюджується по всім водам вздовж річки Дніпро.
Не секрет що існують підприємства які уникають процедури очищення, і
викидають відходи у водоймища. З такими порушниками проводяться
профілактичні роботи, до них застосовуються заходи для попередження подібних
інцидентів. Але це не завжди спрацьовує та впливає на них.

3. Звісно у 21 столітті є багато технологій очищення води, очисних фільтрів і
багато іншого. Для прикладу, в одному районі Стокгольма, який був збудований
у 2017 році, навіть вода яка є стічною або каналізаційною не потрапляє в
оточуючу середу не пройшовши очищення [4].
Я хочу плавати в Дніпрі та не боятися наковтатися водою, та бути впевненою
в його чистоті, а не їхати за тридев'ять земель за кордон, щоб відпочити і
поплавати на морі.
Я мрію напитися водою з під крану, а не бігти до магазину за бутильованою
очищеною водою. І в спеку, прогулюючись по вулицям міста, не замислюватись
де напитися води, яка була б у вільному доступі в фонтанчиках, в парках, скверах
і на вулицях рідного міста.
Наступною проблемою, на мою думку, є проблема сміття. Його в місті дуже
багато. Наші люди не слідкують за собою і найчастіше не помічають як йдучи
вулицею просто викидають сміття. А так хочеться бігти чистими та
впорядкованими доріжками, щоб вздовж дороги були красиві барвисті квіти.
Тому рішенням буде або перевиховання, або покарання. Так в Ірландії, вели
систему покарань за якою людині світить штраф у розмірі 5000 €, що становить
близько 153 тис. грн., або до року ув’язнення [1] за викинутий папірець.
Наприклад, у Стамбулі вирішили, що краще заохочувати ніж карати. У метро
Стамбула запровадили альтернативний спосіб поповнення транспортних карт.
Якщо на рахунку не вистачає коштів на проїзд, можна здати пластикову пляшку
або алюмінієву банку в спеціальний автомат [7].
Але навіть якщо наші люди будуть дивитись що і куди кидати наші машини
які вивозять сміття не перестануть залишати половину відходів біля сміттєвих
баків. А наші сміттєзвалища не є резиновими.
Не є секретом, що багато країн перероблюють сміття, продають його,
заощаджують на ньому. Але це тільки частина проблеми яку я озвучила, але що
робити з першою частиною цієї проблеми? Мабуть таке саме питання поставила
собі команда яка працювала з, згаданим до цього, районом Стокгольму. Вони
втілили ідею підземного сміттєзбирання

4. Мета сміттєзбирання - щоб жителі самі виробляли енергію для себе. У хід
йде все, від горючих продуктів, до харчових відходів і стічних вод. З біовідходів
серед іншого проводиться паливо для автотранспорту.
З смітників в кожному дворі відходи надходять в сховища під землею, а
потім, по тунелях, рухаються зі швидкістю 70 км / год до переробних станцій.
Цим зменшуються витрати на транспортування сміття, персонал, знижується шум
від перевезення відходів [4].
Я мрію про те, що в моєму місті почнуть відноситися відповідальніше до
нашого оточення. Я дуже хотіла б щоб йдучи вулицею мені не доводилося
закривати носа, бо дуже смердить з сміттєвих баків. Або обходити сміття, яке
пошматували бродячі песики.
В багатьох країнах намагаються заохочувати людей.
За кордоном діє продумана система заохочувальних i заборонних заходів, які
допомагають уникнути забруднень. Фірми, що впроваджують безвідхідні
технології, новітні системи очисних фільтрів тощо. Отримують значні податкові
пільги, що дає їй переваги над конкурентами.
Наступною проблемою є велика кількість занедбаних будівель. В минулому
цехи заводів, гуртожитки і т. д..
Я б хотіла їдучі в трамваї, або йдучи містом не бачити цих обмальованих,
обшарпаних стін, не боятися що саме в цей момент якась не дуже гарна людина
вибіжить з цієї будівлі, і звісно, найголовніше, не хочу більше чути що хтось
покалічився коли лазив по одній із занедбаних будівель.
Я вважаю, що ці будівлі повинні бути зруйнованими або їм потрібно знайти
корисне використання. Але, перед цим, потрібно привести до ладу будівлі в яких
мешкають, навчаються, лікуються, та взагалі, якимось чином контактують люди.
І це є наступною проблемою міста Кам’янське. Хоча мабуть це стосується кожне
місто.
Потрібно зробити капітальні ремонти або реконструкції деяких будівель. Та
привести до ладу двори біля цих будівель.
Та вже час робити наше місто наповненим екологічними будівлями.
Екологічне будівництво масово впроваджується на світовому ринку і

5. представлено в широкому спектрі – від невеликих житлових будинків до великих
торгових районів. При зведенні екологічної будівлі розробляються спеціальні
екологічні проекти, в основі яких закладені наступні принципи: використання
енергоощадних технологій, ефективне використання обмежених ресурсів,
проектування будівель з урахуванням впливу на здоров’я людини та на
навколишнє середовище, а також наскільки гармонійно будівля вписується в
архітектурний стиль і природний ландшафт [6].
Після вирішення цих, на мою думку основних, питань потрібно займатися
зовнішніми недоліками міст.
І тут випливає найболючіша тема. Дороги. Не є секретом, що за кордоном
казкові дороги. Мабуть через те, що люди розуміють, що ремонт доріг потрібно
робити не на рік і не до першого дощу або снігу. Там значно товщий шар
асфальту.
Після ремонту всіх доріг. Треба займатися нашим повітрям і в цьому нам
допоможуть рослини. В моєму місті, наскільки мені відомо є один добре
облаштований «парк», але я не вважаю що ця ділянка заслуговує того щоб її
називали «парком». Для мене парк це місце де багато дерев, квітів, лавок,
альтанок. А в цьому «парку» більше атракціонів, фонтанів, кіосків. Так, це все
гарно та зручно, але парк повинен виконувати основне своє призначення, це
очищати повітря, допомагати людям розслаблятися.
Ще одним недоліком нашого міста є місця де молодь могла би активно
відпочити. Хоча у Кам’янському і облаштували майданчик для скейдборду, але
це не всім цікаво. Дуже мала кількість якісних спортивних майданчиків таких як
баскетбольних, волейбольних, велосипедних і т.д.
Молодь яка не знаходить собі відпочинку по душі завдають шкоди або собі,
або місту. Собі вони шкодять коли шукають Wi-Fi зони і деградують, але інша,
більш активна молодь, від нудьги руйнує та паскудить наше місто, обмальовуючи
стіни, ламаючи паркани і т. д..
Молодь- це майбутнє міста, країни, світу. Їй потрібно допомагати
розвиватись. Багато дітей після школи навіть не уявляють ким хочуть бути, бо до
цього їх цікавили ігри, інтернет і багато інших дурощів.

6. Я мрію щоб в моєму місті молодь знала, що хоче. Бо саме завдяки такім
молоді розквітне наше місто Кам’янське!
Джерела:
1. https://www.kp.ru/putevoditel/spetsproekty/shtrafy-za-vybros-musora/
2. http://ru.osvita.ua/vnz/reports/ecology/21235/
3. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%
D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5
4. https://stockholm-tours.com/stockholm-mania/hammarby
5. http://www.dmkd.dp.ua/eco
6. Н. В. Бібік « Екологічне будівництво як інноваційний підхід
формування сталого розвитку України»
7. https://www.ar25.org/article/za-proyizd-u-metro-v-stambuli-mozhna-
rozrahuvatysya-plastykovymy-plyashkamy.html