Слово «Голодомор» означає масове вбивство голодом, від якого не було порятунку. Цим словом українці називають Національну Катастрофу 1932 – 1933 рр. Ми вважаємо, що унікальну історію Голодомору мають знати не тільки в Україні, але й в усьому світі. Ми пояснюємо, чому Голодомор є геноцидом та про¬симо світове співтовариство визнати його таким. Ми виходимо з того, що Голодомор є однією із найважливіших подій не тільки української, а й світової історії ХХ ст., без розуміння якої годі зрозуміти природу тоталітаризму та злочини, здійснені і радянським, і нацистським режимами.
Початок ХХ століття став для України часом великих випробувань, важливих суспільно-політичних подій, що часто призводили до знищення засад національно-культурного буття, були згубними для діячів культури та не сприяли збереженню культурних цінностей. Революційні події 1917–1920 рр. внесли чимало змін і в соціокультурне життя Поділля. У вирі цього мінливого часу загинула або виявилася безгосподарною велика кількість пам’яток історії та культури. Для врятування книжкових багатств 23 вересня 1920 р. у Вінниці було створено філію Всенародної бібліотеки України при Українській Академії наук. Основу її колекції складали націоналізовані радянською владою упродовж 1919–1920 рр. книжкові зібрання приватних осіб і закритих установ та організацій.
З нагоди ювілею відділ краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва підготував віртуальну виставку «Вінницька філія Всенародної бібліотеки при УАН (ВУАН) (до 100-річчя з часу відкриття)».
До 100-літнього ювілею Вінницької філії Всенародної бібліотеки України при Всеукраїнській академії наук відділ рідкісних і цінних видань презентує віртуальну виставку «Україніка з фонду Вінницької філії Всенародної бібліотеки України при ВУАН».
Поява Філії у 20-х рр. ХХ ст. в місті Вінниці відповідала завданням більшовицької влади в галузі культурної політики. Чергова кампанія більшовиків, використовуючи гучні національні гасла, закликала подолян оволодівати українською мовою та культурою. Було створено губернську та окружні комісії, які контролювали заходи щодо українізації на місцевому рівні. На цьому тлі у вересні 1920 р. розгорнула свою діяльність Вінницька філія. До штату був зарахований старшим бібліотекарем до відділу україніки талановитий дослідник Валентин Отамановський. У 1924–1929 рр. він очолював Філію, яка під його керівництвом стала науковим та краєзнавчим центром з унікальним бібліотечним фондом.
Нині у відділі рідкісних і цінних видань є на збереженні частина фонду Філії, зокрема документи з україніки. Пропонуємо користувачам ознайомитися з академічними виданнями 20-х рр. ВУАН, працями Кабінету виучування Поділля, книгами з дарчими підписами відомих вінничан та українських учених, українікою ХІХ–ХХ ст. та періодикою.
Слово «Голодомор» означає масове вбивство голодом, від якого не було порятунку. Цим словом українці називають Національну Катастрофу 1932 – 1933 рр. Ми вважаємо, що унікальну історію Голодомору мають знати не тільки в Україні, але й в усьому світі. Ми пояснюємо, чому Голодомор є геноцидом та про¬симо світове співтовариство визнати його таким. Ми виходимо з того, що Голодомор є однією із найважливіших подій не тільки української, а й світової історії ХХ ст., без розуміння якої годі зрозуміти природу тоталітаризму та злочини, здійснені і радянським, і нацистським режимами.
Початок ХХ століття став для України часом великих випробувань, важливих суспільно-політичних подій, що часто призводили до знищення засад національно-культурного буття, були згубними для діячів культури та не сприяли збереженню культурних цінностей. Революційні події 1917–1920 рр. внесли чимало змін і в соціокультурне життя Поділля. У вирі цього мінливого часу загинула або виявилася безгосподарною велика кількість пам’яток історії та культури. Для врятування книжкових багатств 23 вересня 1920 р. у Вінниці було створено філію Всенародної бібліотеки України при Українській Академії наук. Основу її колекції складали націоналізовані радянською владою упродовж 1919–1920 рр. книжкові зібрання приватних осіб і закритих установ та організацій.
З нагоди ювілею відділ краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва підготував віртуальну виставку «Вінницька філія Всенародної бібліотеки при УАН (ВУАН) (до 100-річчя з часу відкриття)».
До 100-літнього ювілею Вінницької філії Всенародної бібліотеки України при Всеукраїнській академії наук відділ рідкісних і цінних видань презентує віртуальну виставку «Україніка з фонду Вінницької філії Всенародної бібліотеки України при ВУАН».
Поява Філії у 20-х рр. ХХ ст. в місті Вінниці відповідала завданням більшовицької влади в галузі культурної політики. Чергова кампанія більшовиків, використовуючи гучні національні гасла, закликала подолян оволодівати українською мовою та культурою. Було створено губернську та окружні комісії, які контролювали заходи щодо українізації на місцевому рівні. На цьому тлі у вересні 1920 р. розгорнула свою діяльність Вінницька філія. До штату був зарахований старшим бібліотекарем до відділу україніки талановитий дослідник Валентин Отамановський. У 1924–1929 рр. він очолював Філію, яка під його керівництвом стала науковим та краєзнавчим центром з унікальним бібліотечним фондом.
Нині у відділі рідкісних і цінних видань є на збереженні частина фонду Філії, зокрема документи з україніки. Пропонуємо користувачам ознайомитися з академічними виданнями 20-х рр. ВУАН, працями Кабінету виучування Поділля, книгами з дарчими підписами відомих вінничан та українських учених, українікою ХІХ–ХХ ст. та періодикою.
Звіт Українського інститут національної пам’яті за 2017 рікAlexander Maysheff
100-річчя української революції 1917—1921 рр., 75-річчя збройної боротьби УПА, творення Музею та Меморіалу Майдану, популяризація знань з історії — такими були пріоритети Інституту в 2017-му році.
Сто років боротьби. Українська революція 1917–1921 років Юрій Марченко
Брошура в стислій та популярній формі розповідає про події Української революції 1917–1921 років – процеси державного будівництва, творення української політичної нації, відродження української науки, освіти, культури та духовності. Багато уваги приділяється лідерам Української революції – Михайлу Грушевському, Володимиру Винниченку, Симону Петлюрі, Павлу Скоропадському, Євгену Петрушевичу, Номану Челебіджіхану та ін., які розробляли її ідеологію, формували порядок денний, вели за собою народ. Розкривається інституційне будівництво, творення законодавчої, виконавчої, судової гілок влади, розбудова війська, дипломатії, фінансової системи тощо. Фотокартки і свідчення сучасників відтворюють атмосферу того часу, проливають світло на життя і побут звичайної людини в умовах революційних потрясінь.
Брошура підготовлена на основі матеріалів інформаційно-просвітницької кампанії, яку Український інститут національної пам’яті проводить до 100-річчя Української революції 1917-1921 років, в ході якої підготовлено низку фотодокументальних виставок, комплектів листівок та інформаційних матеріалів, дитячу настільну гру, спеціалізовану веб-сторінку, присвячену подіям Української революції 1917–1921 років (www.UNR.memory.gov.ua).
Назва Коліївщина, найімовірніше, означає повстання коліїв і походить від українського слова «колій», яким в українських селах і донині називають людей, відповідальних за забиття скотини (свиней, корів, кіз, коней та ін.), які вміють робити це найбільш професійно і безболісно. Характерною особливістю роботи колія було освячення ножа і просіння вибачення у тієї істоти, яку він збирався зарізати, що робило акцент на тому, щоб він зробив свою роботу професійно і завдав якомога менше болю живій істоті, яку збирається зарізати. Це вказує на те, що гайдамаки обґрунтовували свої дії як роботу для звільнення України від тих, кого вони вважали загарбниками і пригноблювачами, уособленням ворожої їм кріпосницької системи великих землевласників, управителів маєтків і їхніх прибічників.
Основною причиною повстання був жорсткий релігійний та соціально-економічний гніт українського селянства Речі Посполитої, що особливо посилився в середині XVIII століття, ворожі дії щодо православних українців з боку шляхетської Барської конфедерації тощо. Значну роль зіграли також провокаційні дії російського уряду, що поширювали серед українців чутки про так звану «золоту грамоту», якою російська імператриця нібито давала право Залізняку та його прибічникам винищувати поляків та євреїв. В своїх проповідях до повстання проти релігійного гноблення закликав також отець Мельхиседек Значко-Яворський, ігумен Мотронинського монастиря в якому Залізняк був послушником.
Повстання почалося святочним проголошенням його в Мотронинському монастирі на Зелені Свята 29-го травня 1768 року. Але підготовка до повстання, згідно з опінією польських і українських сучасників, тривала кілька літ. Максим Залізняк у 1767 році прибув із 18-ма козаками до Мотронинського манастиря й тут зробив свою тимчасову квартиру. Щоб замаскувати ціль свого побуту, Залізняк записався разом із його товаришами в послушники, які, нібито, готовились поступити в монаший чин.
Звіт Українського інститут національної пам’яті за 2017 рікAlexander Maysheff
100-річчя української революції 1917—1921 рр., 75-річчя збройної боротьби УПА, творення Музею та Меморіалу Майдану, популяризація знань з історії — такими були пріоритети Інституту в 2017-му році.
Сто років боротьби. Українська революція 1917–1921 років Юрій Марченко
Брошура в стислій та популярній формі розповідає про події Української революції 1917–1921 років – процеси державного будівництва, творення української політичної нації, відродження української науки, освіти, культури та духовності. Багато уваги приділяється лідерам Української революції – Михайлу Грушевському, Володимиру Винниченку, Симону Петлюрі, Павлу Скоропадському, Євгену Петрушевичу, Номану Челебіджіхану та ін., які розробляли її ідеологію, формували порядок денний, вели за собою народ. Розкривається інституційне будівництво, творення законодавчої, виконавчої, судової гілок влади, розбудова війська, дипломатії, фінансової системи тощо. Фотокартки і свідчення сучасників відтворюють атмосферу того часу, проливають світло на життя і побут звичайної людини в умовах революційних потрясінь.
Брошура підготовлена на основі матеріалів інформаційно-просвітницької кампанії, яку Український інститут національної пам’яті проводить до 100-річчя Української революції 1917-1921 років, в ході якої підготовлено низку фотодокументальних виставок, комплектів листівок та інформаційних матеріалів, дитячу настільну гру, спеціалізовану веб-сторінку, присвячену подіям Української революції 1917–1921 років (www.UNR.memory.gov.ua).
Назва Коліївщина, найімовірніше, означає повстання коліїв і походить від українського слова «колій», яким в українських селах і донині називають людей, відповідальних за забиття скотини (свиней, корів, кіз, коней та ін.), які вміють робити це найбільш професійно і безболісно. Характерною особливістю роботи колія було освячення ножа і просіння вибачення у тієї істоти, яку він збирався зарізати, що робило акцент на тому, щоб він зробив свою роботу професійно і завдав якомога менше болю живій істоті, яку збирається зарізати. Це вказує на те, що гайдамаки обґрунтовували свої дії як роботу для звільнення України від тих, кого вони вважали загарбниками і пригноблювачами, уособленням ворожої їм кріпосницької системи великих землевласників, управителів маєтків і їхніх прибічників.
Основною причиною повстання був жорсткий релігійний та соціально-економічний гніт українського селянства Речі Посполитої, що особливо посилився в середині XVIII століття, ворожі дії щодо православних українців з боку шляхетської Барської конфедерації тощо. Значну роль зіграли також провокаційні дії російського уряду, що поширювали серед українців чутки про так звану «золоту грамоту», якою російська імператриця нібито давала право Залізняку та його прибічникам винищувати поляків та євреїв. В своїх проповідях до повстання проти релігійного гноблення закликав також отець Мельхиседек Значко-Яворський, ігумен Мотронинського монастиря в якому Залізняк був послушником.
Повстання почалося святочним проголошенням його в Мотронинському монастирі на Зелені Свята 29-го травня 1768 року. Але підготовка до повстання, згідно з опінією польських і українських сучасників, тривала кілька літ. Максим Залізняк у 1767 році прибув із 18-ма козаками до Мотронинського манастиря й тут зробив свою тимчасову квартиру. Щоб замаскувати ціль свого побуту, Залізняк записався разом із його товаришами в послушники, які, нібито, готовились поступити в монаший чин.
На даній виставці представлені документи з фондів Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету ім.Юрія Федьковича, які стосуються періоду Першої світової війни, розкривають життя краю в ті роки.
2. 1000-літній Хотин - одне з
найдревніших міст України.
Його історія сягає у прадавню
минувшину - археологи
відносять виникнення міста до
VIII століття.
3.
4. Хотин, що приваблює туристів з усього світу, одне з найдавніших міст
України, нещодавно відсвяткував своє 1000-річчя. На початку XI ст. київський
князь Володимир Великий створив систему прикордонних фортець на заході й
півдні своєї держави, у тому числі Хотин.
Назва міста, ймовірно, походить від дієслова "хотіти": це місце було завжди
бажане для древніх поселенців, вони завжди хотіли жити у цьому красивому і
багатому краї (інші версії пояснюють походження назви міста від
слов'янського імені Хотин або від імені вождя даків Котизона).
Спочатку це була невелика, збудована східними слов'янами на місці давнього
поселення дерев'яна фортеця, яка захищала їх від численних завойовників.
Поряд з нею і одночасно з нею існувало неукріплене селище. На його території
археологи виявили залишки напівземлянкових жител з печами-кам'янками, які
датуються IX-X ст., а на глибині 1,2-1,4 м було виявлено культурний шар VII-
VIII ст. Особливо великим населеним пунктом Хотин був в XI-XIII ст., коли він
входив до складу Київської Русі. Тоді він займав територію більш як 20 га.
Історики обґрунтували тезу, що замок і місто Хотин походять з самою
початку XI ст.
5. .Не раз Хотин ставав ареною кривавих
боїв. Невипадково тут, на березі
Дністра, в другій половині ХІІІ століття
розпочато будівництво кам'яної
фортеці, яка стала одним із най-
потужніших укріплень Східної Європи.
6. • Козацька Рада 17 червня 1621 року в урочищі
Суха Діброва ухвалила взяти участь у боротьбі
проти Туреччини і вислала у Варшаву делегацію
на чолі з гетьманом Петром Конашевичем, щоб за
свою участь, у протитурецькій боротьбі
забезпечити деякі привілеї для козацтва та права
для Православної Церкви в Україні.
7. 1621
Відбулася відома Хотинська битва між
об’єднаними польско-козацькими
військами (близько 80 тис. чоловік) та їх
ворогами - 162-тисячною турецькою
армією (у деяких джерелах 250-тисячною).
9. Багато лиха і страждань жителям
міста принесли I Світова та
Громадянська війни. В 1918 році на
прикордонну Хотинщину претендувало
5 держав: Росія, Україна, Молдавська
народна республіка, Австро-Угорщина і
Румунія. 10 листопада 1918 року в Хотин
вступили війська королівської Румунії.
Почалися репресії та терор. Але
хотинчани не підкорилися новим
окупантам. В січні 1919 року спалахнуло
антирумунське повстання
• Влада в більш як ста селах перейшла до рук
Хотинської Директорії на чолі з Й. І. Волошенком-
Мардар'євим. Директорія, підтримувана народом,
вирішила вигнати румунів з свого краю і
повернути собі волю. Протягом 10 днів учасники
Хотинською повстання вели запеклі бої з
королівськими військами. Проте увірвавшись 1
лютого в Хотин, загарбники вчинили розправу над
населенням. Щодня окупанти вели сотні людей на
руїни Хотинської фортеці, звідки ніхто не
повертався. Хотин упродовж 22 років став
повітовим центром Румунії
10. сяЧервень 1940 року вселив у багатьох людей віру на здійснення
їх сподівань, на національне визволення. Але 6 липня 1941 р. до
Хотину знову увірвалися загарбники - німецько-румунські
війська. Знову почалися роки терору і страждань. Проте і в
цих жорстоких умовах надії на визволення не згасали.
В місті вже в перші дні окупації була створена
антифашистська організація, яка діяла цілий рік і яку
очолював Кузьма Галкін. Лише в серпні 1942 р. вона була
розсекречена і знищена. Визволено місто було 3 квітня
1944 р. Проте в післявоєнні роки Хотин, як і вся Україна,
зазнав впливу тоталітарної комуністичної системи.
Незалежність 1991 року стала втіленням вікової мрії
хотинчан про свою державу.
11. Сьогодні Хотин - одне з найбільших міст
Чернівецької області, важливий промисловий,
туристичний і культурний центр Буковини. У
вересні 1991 р. під час свята з нагоди 370-річчя
Хотинської битви було відкрито монумент на честь
гетьмана України Петра Сагайдачного (скульптор І.
Гамаль).
У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох
популярних художніх фільмів: "Гадюка", "Захар
Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго",
"Три мушкетери", "Чорна стріла", "Стара фортеця",
"Стріли Робін Гуда". Серед недавніх - екранізація
кіностудією їм. Олександра Довженка твору відомого
українського письменника Юрія Мушкетика "Яса".
Беручи до уваги багаті історичні традиції міста, в
2000 році постановою Кабінету Міністрів України був
створений Історико-архітектурний заповідник
"Хотинська фортеця". А у вересні 2002 року, згідно
указу Президента України, древнє місто відзначило
свій 1000-літній ювілей.