Акція «Прийди на вибори! Захисти державу» охопила близько 50 населених пункті...Mariia Domanska
У п’ятницю, 23 травня, завершилася реалізація Всеукраїнської громадської інформаційної акції «Прийди на вибори! Захисти державу». Про це на прес-конференції повідомили активісти громадської організації «Асоціація Молодих Реформаторів» (АМоРе).
Володимир Михайлович Івасюк народився 4 березня 1949 р. у Кіцмані Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків. У 3 роки з цікавістю спостерігав за репетиціями учительського хору, на які його часто брали батьки.
У 1954 р. Володя вступає в підготовчий клас філії Чернівецької музичної школи № 1, де починає оволодівати скрипкою. 1956 р. іде у перший клас середньої школи. Його запрошують грати на місцевих оглядах художньої самодіяльності, на батьківських зборах, на концертах для робітників та колгоспників.
За свою чудову гру Володі земляки дарують справжню німецьку скрипку.
1970 — склав пісні «Червона рута» й «Водограй», які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у програмі Українського телебачення «Камертон доброго настрою». Путівку в життя пісень дали ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського (солісти Н. Яремчук, В. Зінкевич, М. Ісак, звукорежисер Василь Стріхович).Листопад 1972 р. — на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької його пісні виконує ансамбль «Смерічка» п/к. Л. Дутківського. Початок співпраці з Ростиславом Братунем, що було етапним у творчості композитора.
Акція «Прийди на вибори! Захисти державу» охопила близько 50 населених пункті...Mariia Domanska
У п’ятницю, 23 травня, завершилася реалізація Всеукраїнської громадської інформаційної акції «Прийди на вибори! Захисти державу». Про це на прес-конференції повідомили активісти громадської організації «Асоціація Молодих Реформаторів» (АМоРе).
Володимир Михайлович Івасюк народився 4 березня 1949 р. у Кіцмані Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків. У 3 роки з цікавістю спостерігав за репетиціями учительського хору, на які його часто брали батьки.
У 1954 р. Володя вступає в підготовчий клас філії Чернівецької музичної школи № 1, де починає оволодівати скрипкою. 1956 р. іде у перший клас середньої школи. Його запрошують грати на місцевих оглядах художньої самодіяльності, на батьківських зборах, на концертах для робітників та колгоспників.
За свою чудову гру Володі земляки дарують справжню німецьку скрипку.
1970 — склав пісні «Червона рута» й «Водограй», які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у програмі Українського телебачення «Камертон доброго настрою». Путівку в життя пісень дали ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського (солісти Н. Яремчук, В. Зінкевич, М. Ісак, звукорежисер Василь Стріхович).Листопад 1972 р. — на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької його пісні виконує ансамбль «Смерічка» п/к. Л. Дутківського. Початок співпраці з Ростиславом Братунем, що було етапним у творчості композитора.
Щорічно в останню неділю травня в Україні відзначається професійне свято працівників хімічної та нафтохімічної промисловості.
Символічно, що також в останню неділю травня відзначає свій день місто Сєвєродонецьк - одне з найважливіших промислових міст Донбасу, центр хімічної промисловості України.
Щорічно в останню неділю травня в Україні відзначається професійне свято працівників хімічної та нафтохімічної промисловості.
Символічно, що також в останню неділю травня відзначає свій день місто Сєвєродонецьк - одне з найважливіших промислових міст Донбасу, центр хімічної промисловості України.
Як видно з історичних матеріалів у радянські часи українське кіно було засобом державної пропаганди, але попри це з'являлися визнані світом митці, такі як Довженко та Параджанов.
У часи незалежності українське кіно отримало свободу, але втратило державну підтримку. Перші 20 років фільмів знімалося мало, однак в останні роки ситуація змінилася. Якщо у 2011 році в українських кінотеатрах показали лише один фільм українського виробництва, то у 2019 таких заплановано майже 50.
Про розвиток мистецького жанру в Україні знайомтесь із пропонованих маиеріалів.
Іван Васильович Миколайчук був кінозіркою 60–80-х років 20 століття. В нелегкі часи для вільних митців, гідним подиву є те, скільки за своє коротке життя він встиг зробити в українському, та і не тільки, кіномистецтві. Його талант був широкого діапазону: ролі в кіно, написання сценаріїв, режисерські роботи. Значення творчості митця виходить за межі кіно – він залишив глибокий слід в українській культурі загалом, своєю діяльністю єднаючи різні види мистецтва. Небагато в українському кіно є сценаристів і режисерів, які б так тісно, як він, були пов’язані з українською літературою.
Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком, натхненником повернення до власного коріння.
Для української нації Іван Миколайчук – творець безсмертного образу позитивного героя, який протягом тривалого часу пробуджував національний дух.
З нагоди вшанування пам’яті геніального митця відділ мистецтв підготував віртуальну виставку «Злет Білого птаха».
За роки існування театр ім. І. Франка пройшов складний, цікавий і захоплюючий шлях, який є віддзеркаленням історії нашого народу – героїчної і драматичної водночас.
Він є носієм національної свідомості, національного духу і національного характеру. Творчість колективу упродовж десятиліть змушувала замислитись, дарувала прекрасні емоції, робила світ добрішим і людянішим, задавала тон і дивувала.
Це син твій, Україно! (До 80-річчя від дня народження Богдана Ступки)estet13
Богдан Сильвестрович Ступка. Актор від Бога, жива легенда українського театру і кіно, зберігач великих акторських традицій, неймовірна людина. Богдан Сильвестрович завжди був у центрі знімальної групи або на сцені. Один із найвидатніших акторів нашого часу, якому були підвладні будь-які образи і персонажі, він зіграв безліч незабутніх ролей у театрі та кіно, підкоривши серця мільйонів глядачів майстерністю і темпераментною грою. До кінця днів він був дуже затребуваний, був сповнений планів і ідей ...
До ювілею митця пропонуємо підбірку книг та статей про Б.Ступку, які є у фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.
В Україні Олександра Антоновича Кошиця вшановують за значний внесок у розвиток національної культури та за її поширення за кордоном. Українська Республіканська Капела, на той час найкращий в Україні музичний хоровий колектив, засобами мистецтва інформував світ про Україну, боротьбу українського народу за незалежність, популяризував українську культуру, народну творчість, пісню. Завдяки провідництву Олександра Кошиця «Щедрик» Миколи Леонтовича і українська музична культура здобули світову славу в багатьох країнах світу.
2. • Через великі перепони прокладали шлях нові напрямки в кіномистецтві. Йому
відводилось провідне місце в ідеологічній роботі. Звідси виняткова увага до
нього. У 60—80-ті роки здійснено низку організаційних заходів, спрямованих
на піднесення рівня роботи всіх кіностудій республіки — Київської ім. О.
Довженка, Ялтинської, Одеської, студії хронікально-документальних та науково-
популярних фільмів.
3. • Важливою подією для українських кіномитців стало створення Спілки працівників
кінематографії України, установчий з'їзд якої відбувся в січні 1963р.
• Збільшилася кількість фільмів, випущених на екрани українськими кіностудіями.
Якщо на початку 50-х виходило два-три фільми, то в наступні роки — 18—20. Про
велику популярність кіно свідчить той факт, що щорічно кінотеатри відвідували в
середньому близько 1 млн глядачів.
4. • Визначним явищем українського кіно стала творчість С. Параджанова, Ю. Іллєнка,
Л. Осики, О. Фіалка, О. Савченка, Р. Сергієнка, К. Муратової, Л. Бикова.
Скарбницю українського кіно поповнили такі талановиті стрічки, як "Тіні забутих
предків", "Камінний хрест", "Вечір на Івана Купала", "Білий птах з чорною
ознакою", "Криниця для спраглих", "Соломія Крушельницька", "Меланхолійний
вальс", "Розпад", "Поріг", «В бій ідуть тільки "старики"», "Ати-бати, йшли солдати"
та ін.
5. • Про зростання міжнародного авторитету українського кіно свідчить той факт,
що в 1965 р. фільми "Тіні забутих предків" та "Білий птах з чорною ознакою"
одержали призи на міжнародних фестивалях, що утвердило високий
професійний і мистецький рівень українського кінематографу.
6. • Пожвавлення в національно-культурному житті активізувало інтерес суспільства до
театрального мистецтва. В Україні в 1965 р. працювало 60 театрів, які протягом
року відвідували близько 15,5 млн глядачів. Протягом 1958—1965 pp. кількість
глядачів у театрах республіки збільшилася з 14,3 до 15,5 млн на рік.
7. • У співдружності з театрами плідно працюють українські драматурги.
Лише за вказаний період у театрах поставлено 100 їхніх п'єс. Схвалення
громадськості дістали вистави "Фауст і смерть" О. Левади, "Веселка" М.
Зарудного, "Нащадки запорожців" О. Довженка, "Де твоє серце" О.
Коломійця та ін.
8. • У наступні роки загострилась боротьба КПРС проти "інакомислячих", посилився
контроль за репертуарною політикою, перевага надавалася виробничій тематиці,
яка хвилею прокотилась по всіх театрах Союзу. Обов'язковим став позитивний
герой, який згодом перетворився на заяложений штамп.
9. • Театр шукав можливості знайти свою стежку у розмаїтому мистецькому житті. На
українській сцені плідно працювали режисери С. Смі-ян, А. Скибенко, О. Король,
В. Афанасьев, О. Беляцький, І. Равицький, В. Загоруйко, В. Козьменко-Делінде,
М. Шейко. Високохудожні образи створювали актори Н. Ужвій, В. Дальський, В.
Добровольський, О. Кусенко, А. Роговцева, Д. Гнатюк, А. Солов'яненко, А.
Мокренко, М. Кондратюк, Є. Мірошниченко, їхній внесок був помітний не лише
в Україні, а й на сценах інших держав, де вони з успіхом гастролювали.