27. Неподалік від Струмка жила Ластівка. Вони здавна дружили. Струмочок
частував пташку холодною прозорою водою, а Ластівка розважала Струмочок
чудернацькими акробатичними етюдами у повітрі.
Одного спекотного дня Ластівка вкотре прилетіла напитися води та побачила,
як жахливо забруднено Струмок. Пташка вже помітила, що такий безлад
залишає після себе Велика Людина. Вона нерідко приходить сюди. Але зовсім не
для того, щоб спити джерельної водиці. Вона не вміє мовчати і насолоджувати
звуками живої Природи. Людина розважається, гучно співає, запалює вогнище,
багато їсть і залишає після себе безліч всілякого сміття: пляшок, папірців,
недоїдків.
Струмочок з часом засмічувався і замулювався. Повітря втратило свіжість. А
Ластівка та її зграя змушені були залишити рідні гніздечка та вирушити у
пошуки місця, придатного для життя. Відтоді ластівки стали перелітними
птахами.
Савчук Ігор,
учень 5-В класу
28. Там, де жили лісові князі, трапилася суперечка. У водоймі, де
панувала княгиня Щука, стало брудно. Це надзвичайно не
сподобалася господарці озера. І вирішила вона зібрати увесь свій
почет: Рака, Черепаху і Карася.
Уважно вислухали вони княгиню і поквапилися виконувати її
волю. З ранку до ночі Рак, Черепаха і Карась охороняли озеро. І вже
незабаром вони помітили, що відпочивати до лісу приходять Вовк та
Лисиця з друзями. Саме вони і засмічують берег.
Весела компанія танцювала, пила та їла досхочу, ловила рибу та
варила юшку. А після розваг залишала багато сміття.
Із цією звісткою Рак, Черепаха і Карась вирушили до княгині
Щуки. Вона була страшенно обурена і негайно зібрала усіх
однодумців.
На зібранні водяного товариства одностайно було прийнято Закон
Чистоти. І вже за кілька годин Рак, Черепаха і Карась розголосили
по всьому берегу, що на порушників цього Закону чекатиме
покарання. Вони прибиратимуть усі лісові володіння.
Слідкувати за виконанням Наказу доручили служителю Чистоти і
Порядку благородному Оленю. А допомагати йому викликалися
Лосі, Зайці, Їжаки і Кроти.
Незабаром усім мешканцям лісу сподобалося жити у чистоті. Тож
підтримувати її вони стали без усіляких покарань.
Артеменко Анна,
учениця 5-В класу
29. Жила собі Ріка. Вона виблискувала на сонечку у спекотні
літні дні та укривалася крижаним панцирем узимку. Так
все повторювалося із року в рік, аж допоки до річки не
повадився зухвалий Змій Горинич. Накинув він своїм
оком на молочні береги. Вирішив відкрити тут
виробництво свого чар-зілля.
Засумувала Ріка. На її берегах вже не бавилися жаби.
Проте час від часу хвилею туди виносило мертву рибу.
Але Змій Горинич цим не переймався та задоволено
підраховував свої прибутки.
Одного гарного дня зібралися на березі усі лісові звірі
та птахи. Із болем у душі дивилися вони на мертві береги
та каламутну воду. Згадували ті часи, коли поспішали во
водойми насолодитися ковтком джерельної води. Запала
страшна тиша. Підняли вони засмучені очі і, не
проронивши жодного слова, рушили до будівлі Змія. По
цеглинці швидко рознесли вони споруду. Працювали усі: і
маленькі Мурахи, і міцний Вовк, і тендітна Білочка.
Примчався до берега Змій Горинич, кинувся було на
звірів. Та коли побачив їхні очі, не наважився сперечатися
із ними.
Відтоді Річка ожила. Швидко плинуть її хвилі та буяють
береги.
Хутченко Федір,
учень 5-В класу
30. Мова моя, мов джерельце,
Ковток чистої води,
Що втіша дитяче серце,
Мов бабусині пісні.
Мова моя барвінкова,
Неба синього блакить,
Поволока серпанкова
І дощу чудова мить.
Мова моя - калинова.
Кожне слово в ній бринить.
Тарасове мудре слово
Над країною звучить.
Дмитро Руденко,
учень 5-В класу
31. Одного сонячного дня двоє кумедних ведмежат Біррі та Бімо гуляли
лісом. Вони й не здогадувались, яка небезпека чекає на них та їхніх друзів.
А тим часом на галявині вже з’явився мисливець. Сьогодні він мріяв
вполювати борсуків. А ось і вони! Борсуки були у доброму гуморі.
Прямуючи до свого лігва, вони не лише не тікали від небезпечної людини,
але й дражнилися з неї.
Ведмежатко Біррі попередив борсука про недобрий характер мисливця,
чутки про який балакуча сорока щодня розносила всім мешканцям лісу.
Чимало поганих справ було на його рахунку. Та безтурботним борсукам
було байдуже до того.
Спробував попередити їх про небезпеку і ведмедик Бімо. Та і його спроби
виявилися марними.
А мисливець тим часом знайшов лігво борсуків і запалив біля нього вогонь.
Бо ж він добре знав, як бояться вони диму. Отож він обійшов лігво з іншої
сторони та став чатувати на здобич. Чоловік швидко забув про вогнище. Всі
його думки були про омріяну здобич.
Згодом вогонь зайнявся по всій галявині. Минуло небагато часу, і поруч не
залишилося жодної тваринки та птаха. Всі вони переселилися до іншого
лісу.
З того часу кожен із них розповідав своїм маленьким діткам цю жахливу
історію, яка навчила їх обережності та турботливому ставленню до лісу.
Марина Підвашецька,
учениця 5-В класу
