1. Журнал “Землеопис” №6,2010
Вулкан Ельбрус – найвища
вершина Кавказу та Росії.
Похід І-ї категорії складності по
Кавказу в липні-серпні 2008 року
2. Адреса:
Кіровоградська область
Олександрійський район
Рекомендовано до друку
Протопопівська ЗШ І-ІІІ ст. РМО вчителів географії
Редактор:
Олександрійського району
Балацький Леонід
Юрійович,
Кіровоградської області.
вчитель географії та
біології,
керівник краєзнавчого
Видання розраховано на
гуртка. широкий загал читачів -
Кіровоградське вчителів географії, біології
відділення українського
географічного товариства та екології, краєзнавців,
тел. (моб.) 0993493867
учнів шкіл, студентів.
Е-mail:
elbrusvoynovka@mail.ru
5. Що означає назва “Ельбрус”?
Пояснюють з іран. Айтибарес — “висока гора”, але це
не знаходить підтверджень, ймовірно також іран.
“блискучий, осяйний” (як і Ельбурс в Ірані): вічні сніги, що
покривають гори засліплююче сяють на сонці. Грузин.
Ялбуз “грива снігу” — переосмислення по тюрк. ял “буря”,
буз “лід”. Вірм. Альберіс, ймовірно, фонетичний варіант;
однак не виключена можливість зв'язку із
загальноєвропейською основою, з якої назва Альпи.
У інших народів: балкарс. і карачаєвськ. Мінгітау “тисяча
гір”, абхаз. Орфі-туб “гора блаженних”, черкес. Куска-
маф “гора, що приносить щастя”, кабардин. Хоашх’емахе
“горя дня” (“південна”?); рос.нар.назва Шат-гора
(можливо, з інгушю ша “сніг, лід”) не утрималось, його
витіснило прийняте у літературі Ельбрус. Антична назва
лат. Strobylus'.
7. Ельбрус має дві вершини. Західна вершина має висоту 5642 м, а
східна -5623 м. Ельбрус вважають згаслим вулканом. Має конічну
форму з діаметром основи близько 18 км. Обидві вершини Эльбрусу
покриті вічними снігами и льодами.
10. Ельбрус – конус сплячого
стратовулкана
Ельбру́с — найвища
вершина Кавказького хребта,
розташований в системі
Бокового хребта.
Є конусом сплячого
андезитового стратовулкана на
високому цоколі з гранітів та
кристалічних сланців. Західна
вершина Ельбрусу (висота
5642 м) та східна (5621 м)
розділені глибокою сідловиною
(5 325 м). Ельбрус укритий
шапкою фірну та льоду від якої
в різні боки спускаються
54 льодовики(найбільші —
Великий Азау, Ірік, Терскол).
Площа зледеніння складає
134,5 км2.
14. На заході від Ельбрусу розташований перевал
Хютотау(3546м). Ельбрус за велику кількість
льодовиків (від 20 до 50) називають Малою
Антарктидою. Останнє виверження відбулося
1500 років тому.
15. З висотою вміст кисню поступово зменшується і
починаючи з висоти 3000м його вже не вистачає для
нормального дихання. Сніг, що випадає високо в
горах, не тане – він накопичується впродовж років і
перетворюється на зернистий лід – фірн.
16. Лава – це магма, що вилилася на поверхню під час
виверження. Охолоджуючись, вона тьмяніє.
Базальт – найпоширеніша вулканічна порода, що
утворилася під час застигання лави на поверхні .
17. Найкрупніші уламки пірокластичного матеріалу
розміром понад 50 мм називаються вулканічними
бомбами. Через велику масу бомби падають близько
від вулкана. На знімку – вулканічна порода базальт.
18. Виверження вулканів смертельно небезпечні, але вони ще й
корисні, бо формують родючі грунти і залишають на поверхні
землі цінний будівельний матеріал. Із доісторичних часів люди
висікали собі житла у вулканічних скелях. Пізніше міцні
вулканічні породи стали використовувати для будівництва.
Найміцніші і твердіші породи утворилися з вулканічної магми.
19. Перевал Хотютау (категорія 1Б, 3546м). Сам Ельбрус
за альпіністської класифікації оцінюється як 2А,
сніжно-льодова. Проходження обох вершин – 2Б.
Високо в горах треба
захищати очі від со-
нячних променів.
На знімку група гірських
туристів (з Кривого Ро-
гу) на перевалі Хотютау
готується здійснювати
перехід через льодовик
Ельбрусу.
20. По льодовиках групи йдуть зв’язками по 6-7
чоловік. Тут є небезпека провалитися в тріщини
глибиною 7-10м та шириною до кількох метрів.
Тому приходиться йти петляючи, що займає
багато часу для подолання льодовикового плато.
21. Гірські льодовики утворюються на вершинах високих гір у всіх широтах. Вони
різняться за формою і розмірами. Форма льодовиків залежить від рельєфу
гір: одні шапками вкривають вершини, другі займають чашоподібні
заглиблення на схилах, треті заповнюють гірські долини.
Під дією своєї величезної ваги льодовики здатні рухатися – текти. Їх рух, на
відміну від течії річки, помітити важко. Тому що швидкість дуже мала –кілька
метрів на добу.
22. Гірські льодовики спускаються вниз долинами у вигляді довгих
язиків, що нагадують льодяні річки. Вони можуть приймати льодові
притоки і мати льодопади. При цьому льодовик, як і річка, руйнує,
переносить і відкладає гірські породи. На поверхні він виорює
глибокі борозни та згладжує виступи. Дорогою в льодовик
вмерзають уламки гірських порід (глина, пісок, каміння) і разом з
ним рухаються вниз. Спустившись нижче снігової лінії, край
льодовика тане. Там нагромаджуються принесені ним уламки
гірських порід. Ці льодовикові відклади називаються мореною. З-під
краю льодовика витікають струмки, які живлять річки.
24. Підкорення Ельбрусу
1.Східної вершини Ельбрусу (5621 м) вперше досяг
1829 року провідник російської експедиції
кабардинець К. Хаширов.
2.Західну вершину Ельбрусу (5642 м, вона вище
східної на 21 м) було підкорено 20 липня 1874 р. 86-
літнім провідником Ахія Соттаєвим. За провідником
піднялися англійський географ і альпініст Ф. С. Гроув.
3.Першим побував на обох вершинах двоголового
Ельбрусу український військовий топограф Андрій
Васильович Пастухов (1860–99). Сходження на східну
вершину він здійснив 1890 року, а головну вершину
скорив лише з п'ятої спроби 1896 року.
28. З могутніх льдовиків Ельбрусу беруть початок Кюкюртлю,
Уллу-Хурзук, Уллу-Кам, які зливаючись між собою,
утворюють річку Кубань, найбільшу на Північному Кавказі.
Річку Кубань часто називають дочкою Ельбрусу.
30. В національному парку “Приельбрусья” пасуться яки. Ці
тварини з кремезним приземкуватим тілом і довгою густою
шерстю чудово пристосовані до життя високо в горах. Улітку
яки пасуться біля краю вічних снігів. Вони попри громіздке тіло
легко видираються крутими схилами.
31. Битва за Кавказ
В ході Битви за Кавказ 21 серп-
ня 1942 года, післе заняття
гірських баз «Кругозор» і «Приют
одинадцяти» німецьким
альпійским стрілкам
(«Едельвейс») вдалося захопити
західну вершину Ельбруса .
До середини зими 1942—1943
років вермахт був вибитий зі
схилів Ельбрусу, а 13 и 17 лютого
1943 року радянськими бійцями-
альпіністами було здійснено
сходження відповідно на західну
та східну вершину Ельбрусу, де
були становлені радянські
прапори.
32. Туристи після походу.
На привалі в долині річки Баксан.
Фотографії – 2008рік(серпень). Дата виходу журналу – 28.11.2010р.
