1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Ректор Черкаського державного
технологічного університету
Ю.Г. Лега
„___” ____________ 2013 р.
ПРОГРАМА
фахових вступних випробувань на навчання
для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (магістра)
за спеціальністю 7.05100302 (8.05100302)
«Прилади і системи точної механіки»
Черкаси 2013

2. 2
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Програма складена на підставі Умов прийому до вищих навчальних закладів України в
2013 році (далі – Умов прийому), затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та
спорту України від 5 листопада 2012 року № 1244 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції
України 13 листопада 2012 року за №, № 1902/22214, 1903/22215.
2. МЕТА ПРОВЕДЕННЯ ФАХОВОГО ВИПРОБУВАННЯ ТА
ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ
Метою фахового випробування є визначення достатнього рівня підготовки фахівців, що
мають намір продовжити навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями підготовки «спеціаліст»
та «магістр».
На підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» до вищих навчальних
закладів України приймаються особи, які мають базову вищу освіту освітньо-кваліфікаційного
рівня «бакалавр» за відповідним напрямом підготовки.
На підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» до вищих навчальних
закладів України приймаються особи, які мають базову вищу освіту освітньо-кваліфікаційного
рівня «бакалавр» за відповідним напрямом підготовки чи повну вищу освіту освітньо-
кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за відповідною спеціальністю.
3. ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ
ДО ФАХІВЦІВ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ ОКР «БАКАЛАВР»
ЗА ПРОФЕСІЙНИМ НАПРЯМОМ ПІДГОТОВКИ «ПРИЛАДОБУДУВАННЯ»
Бакалавр, що має намір продовжити навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями
підготовки «спеціаліст» та «магістр» за спеціальністю 7.05100302 (8.05100302) «Прилади і
системи точної механіки», повинен відповідати таким вимогам:
3.1 Загальні вимоги
- знати основні вчення у галузі гуманітарних та соціально-економічних наук, вміти
аналізувати соціально значущі проблеми, вміти використовувати методи цих наук у різних видах
професійної та соціальної діяльності;
- знати етичні та правові норми ставлення людини до людини, суспільства, навколишнього
середовища, вміти враховувати їх під час розробки екологічних та соціальних проектів;
- мати цілісне уявлення про процеси та явища, що відбуваються у неживій та живій
природі, розуміти можливості сучасних наукових методів пізнання природи i володіти ними на
рівні, необхідному для вирішення завдань, які виникають при виконанні професійних функцій;
- бути спроможним продовжити навчання та здійснювати професійну діяльність в
іншомовному оточенні;
- мати наукове уявлення про здоровий спосіб життя, володіти вмінням та навичками
фізичного самовдосконалення;
- володіти культурою мислення, знати його загальні закони, бути спроможним у письмовій
формі чи в усній мові правильно (логічно) оформити свої думки;
- вміти на науковій основі організувати свою працю, володіти методами збирання,
зберігання та обробки інформації за допомогою комп'ютерної техніки і бути спроможним
застосовувати ці навики в сфері своєї професійної діяльності;
- володіти знаннями основ виробничих відносин та принципами управління з урахуванням
технічних, фінансових та людських чинників; проводити самовдосконалення у цих галузях,
використовуючи сучасні методики та літературу;
- вміти використовувати методи вирішення завдань при визначенні оптимальних
співвідношень параметрів різних систем;

3. 3
- бути спроможним в умовах розвитку та зміни соціальних обставин до переоцінки
накопиченого досвіду, аналізу своїх можливостей, вміти набувати нових знань, використовуючи
сучасні інформаційні освітянські технології;
- розуміти суть та соціальне значення своєї майбутньої професії, а також основні проблеми
дисциплін з конкретної галузі своєї майбутньої діяльності, бачити їх взаємозв'язок у цілісній
системі знань;
- бути спроможним до проектної діяльності, на підставі системного підходу вміти будувати
та використовувати моделі для опису їх якісного та кількісного аналізу;
- бути спроможним поставити мету та сформулювати завдання, пов’язані з реалізацією
професійних функцій, вміти використовувати для їх вирішення методи вивчених ним наук;
- бути готовим до співпраці та кооперації з колегами у колективі, знайомим з методами
управління, вміти організувати працю виконавців, знаходити i приймати управлінські рішення в
умовах різних думок, знати основи педагогічної діяльності.
3.2 Вимоги до знань та умінь за дисциплінами відповідних циклів
3.2.1 Вимоги за циклом загальних та соціально-економічних дисциплін
Бакалавр повинен знати:
- основні історичні факти, дати подій та імена історичних діячів;
- типологію, основні джерела виникнення та розвитку масових соціальних рухів, форми
соціальних взаємодій, чинники соціального розвитку, типи та структури соціальних організацій i
вміти їх аналізувати;
- умови формування особи, її свободи, відповідальність за збереження життя, природи,
культури, розуміти роль насильства та ненасильства в історії та людській поведінці, моральні
зобов'язання людини по відношенню до інших, а також до себе;
- необхідність макропропорцій та їх особливості, ситуації на макроекономічному рівні,
сутність фіскальної та грошово-кредитної, соціальної та інвестиційної політики;
- права та свободи людини i громадянина, вміти їх реалізувати у різних сферах
життєдіяльності;
- основи української правової системи та законодавства, організації та функціонування
судових та правоохоронних органів, правові та морально-етичні норми у сфері професійної
діяльності;
- форми, засоби та методи педагогічної діяльності;
- елементарні навички аналізу навчально-виховних ситуацій, визначення та вирішення
педагогічних завдань;
- феномен культури, її роль у людській життєдіяльності, мати уявлення про засоби
надбання, зберігання та передачі соціального досвіду, базисних цінностей культури;
- форми i типи культур, основні культурно-історичні центри та регіони світу,
закономірності їх функціонування та розвитку, знати історію культури України, її місце в системі
світової культури та цивілізації;
- основи фізичної культури та здорового способу життя.
Бакалавр повинен вміти:
- вільно володіти державною мовою України;
- висловлювати та обґрунтовувати свою позицію з питань ціннісного ставлення до
історичного минулого;
- аналізувати в загальних рисах основні економічні позиції в своїй країні та за її межами,
знаходити й використовувати інформацію, необхідну для орієнтування з основних поточних
проблем економіки;
- виділяти теоретичні та прикладні, аксіологiчні та інструментальні компоненти у
підготовці та обґрунтуванні політичних рішень, у забезпеченні особистого внеску в суспільно-
політичне життя;

4. 4
- давати психологічну характеристику особі (її темпераменту, здібностям), інтерпретацію
власного психологічного стану, володіти найпростішими прийомами психологічної саморегуляції;
- використовувати та укладати нормативні та правові документи стосовно майбутньої
діяльності, вживати необхідних заходів до відновлення порушених прав;
- оцінювати досягнення культури на підставі знання історичного контексту їх створення,
бути здатним до діалогу, як способу ставлення до культури та суспільства, здобувати досвід
опанування культури;
- на базі лексичного мінімуму однієї з іноземних мов (1200 – 2000 лексичних одиниць),
тобто слів та словосполучень найбільшої частотності, семантичної цінності та граматичного
мінімуму, що включає граматичні структури, спілкуватися усними та письмовими формами;
- вести бесіду, діалог загального характеру іноземною мовою, користуватися правилами
мовного етикету, під час пошуку інформації читати літературу за спеціальністю без словника,
складати анотації, реферати та ділові листи іноземною мовою.
3.2.2 Вимоги за циклом фундаментальних дисциплін
Бакалавр повинен знати:
- основні поняття i методи математичного аналізу, аналітичної геометрії, лінійної алгебри,
теорії функцій комплексного змінного, операційного обчислення, теорії ймовірностей та
математичної статистики, дискретної математики;
- математичні моделі найпростіших систем та процесів у природознавстві і техніці;
- ймовірні моделі для конкретних процесів та проводити необхідні розрахунки у межах
побудованої моделі;
- основні поняття, закони та моделі механіки, електрики та магнетизму, коливань та хвиль,
квантової фізики, статистичної фізики та термодинаміки, хімічної ідентифікації, екології;
Бакалавр повинен вміти:
- застосовувати математичну символіку для вираження кількісних та якісних характеристик
об’єктів;
- досліджувати моделі з урахуванням їх ієрархічної структури та оцінки меж придатності
отриманих результатів;
- використовувати основні прийоми обробки експериментальних даних;
- досліджувати та розв’язувати аналітично чи числовими методами алгебраїчні та звичайні
диференційні рівняння;
- програмувати та використовувати можливості комп’ютерної техніки та програмного
забезпечення;
- використовувати засоби комп’ютерної графіки.
3.2.3 Вимоги за циклом професiйно-орiєнтованих дисциплін
Бакалавр повинен знати та вміти використовувати:
- принципи побудови електронних вузлів приладів, мікропроцесорів та ЕОМ;
- принципи графічної побудови просторових образів, систему проектно-конструкторської
документації, правила розробки технічних схем та креслень;
- методи статичного, кінематичного та динамічного розрахунку механізмів та приладів;
- загальні закони статики та кінематики рідин та їх взаємодії з твердими тілами і
поверхнями, що контактують з цими рідинами, принципи дії та методи розрахунку гідравлічних
машин і устаткування;
- основні закони термодинаміки і теплопередачі;
- фізико-хімічні та фізико-механічні властивості матеріалів, методи оцінки їх змін під
впливом зовнішніх факторів;
- характеристики конструкційних металевих та неметалевих матеріалів, що застосовуються
у виробництві приладів, засоби одержання заданих властивостей, технологічні процеси обробки;
- закони структуроутворення механізмів та приладів, конструювання та розрахунку деталей

5. 5
та вузлів приладів;
- принципи експлуатації та ремонту приладів і устаткування.
Бакалавр повинен мати навички:
- читання та розробки технічних креслень;
- визначення властивостей конструкційних та неконструкційних матеріалів;
- розрахунку технічних та економічних параметрів об’єктів виробництва приладів;
- розрахунку технічних та експлуатаційних параметрів приладів та устаткування;
- розрахунку на міцність елементів спроектованих конструкцій та вузлів;
- збирання та обробки результатів хронометражних даних функціонування об’єктів техніки.
Під час фахового випробування рівень підготовки вступників оцінюється шляхом їх
тестування за дисциплінами професiйно-орiєнтованого циклу.
4 ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН,
ЗА ЯКИМИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ФАХОВЕ ВИПРОБУВАННЯ
1. Метрологія та взаємозамінність.
Бакалавр, що має намір продовжити за освітньо-кваліфікаційними рівнями підготовки
«спеціаліст» та «магістр», з дисципліни «Метрологія та взаємозамінність» повинен:
- знати основні поняття метрології;
- знати основні положення теорії похибок;
- знати основи державної системи забезпечення єдності вимірювань;
- знати принципи побудови єдиної системи допусків та посадок;
- знати основи державної системи стандартизації, категорії та види стандартів;
- знати основні види похибок виготовлення та вимірювання деталей;
- вміти визначати якісний зміст різноманітних похибок як вимірювання, так і засобів
вимірювання:
- вміти визначати характер розподілу похибок;
- вміти правильно вибирати методи і засоби вимірювання при технологічній підготовці
виробництва та експериментальних дослідженнях;
- вміти правильно виконувати вимірювання і отримувати достовірні результати;
- вміти усувати вплив систематичних похибок з результату вимірювань;
- вміти призначати допуски і посадки типових з’єднань деталей приладів, допуски
форми, розміщення і шорсткості поверхонь та вірно відображати їх на робочих
кресленнях:
- вміти визначати допуски розмірів, які входять в розмірні ланцюги:
- вміти вибирати і використовувати необхідні методи та засоби вимірювання і контролю
лінійних та кутових розмірів деталей.
2. Методи та засоби реєстрації та відтворення інформації.
Бакалавр, що має намір продовжити навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями
підготовки «спеціаліст» та «магістр», з дисципліни «Методи та засоби реєстрації та відтворення
інформації» повинен:
- знати основні методи реєстрації та відтворення інформації, а також засоби реалізації
цих методів;
- знати математичні моделі об’єктів реєстрації та відтворення;
- знати основні елементи та принципи отримання та відтворення інформації;
- мати навички аналізу засобів реєстрації та відтворення інформації;
- вміти розробляти вимоги до конкретних засобів реєстрації та відтворення інформації
при їх проектуванні.

6. 6
3. Перетворюючі пристрої приладів.
Бакалавр, що має намір продовжити навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями
підготовки «спеціаліст» та «магістр», з дисципліни «Перетворюючі пристрої приладів» повинен:
- знати принцип дії та будову різноманітних первинних перетворювачів, що
застосовуються у приладах;
- знати статичні та динамічні характеристики вимірювальних перетворювачів;
- знати найбільш типові конструкції вимірювальних перетворювачів;
- вміти виконувати всі необхідні розрахунки при проектуванні перетворювачів;
- вміти складати математичні моделі засобів вимірювання та об'єктів вимірювання.
4. Конструювання приладів.
Бакалавр, що має намір продовжити навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями
підготовки «спеціаліст» та «магістр», з дисципліни «Конструювання приладів» повинен:
- знати систему проектно-конструкторської документації, правила побудови технічних
схем та креслень;
- знати основні методи конструювання та компонування приладів та методи статичного
та динамічного розрахунку механізмів і приладів;
- знати фізико-хімічні та фізико-механічні властивості матеріалів, що застосовуються у
виробництві приладів, методи оцінки їх змін під впливом зовнішніх факторів, засоби
одержання заданих властивостей;
- знати основні причини виникнення помилок при конструюванні та вміти запобігати їх
появі;
- вміти читати та розробляти технічні креслення;
- вміти розраховувати технічні та експлуатаційні параметри приладів та систем,
елементи спроектованих конструкцій та вузлів та міцність, технічні та економічні
параметри об’єктів виробництва приладів та систем;
- вміти враховувати естетичні та ергономічні вимоги при конструюванні механізмів,
вузлів та приладу в цілому;
- вміти внутрішнього та зовнішнього компонувати прилади та системи;
- вміти працювати з обчислювальною технікою та прикладними програмами
- володіти основами патентного права.
5. Технологія приладобудування.
Бакалавр, що має намір продовжити навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями
підготовки «спеціаліст» та «магістр», з дисципліни «Технологія приладобудування» повинен:
- знати теоретичні основи технології приладобудування, закономірності побудови
технологічних процесів;
- вміти виявляти фактори, впливаючи на які можна інтенсифікувати виробництво та
підвищити його якість;
- володіти необхідним комплексом знань та методами аналізу, розрахунку і проектування
при рішенні технологічних проблем.
5 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, РЕКОМЕНДОВАНОЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ
ДО ФАХОВИХ ТЕСТОВИХ ВИПРОБУВАНЬ
1. Рудзит Я.А., Плуталов В.Н. Основы метрологии, точность и надёжность в приборостроении.
Учебное пособие для студентов приборостроительных специальностей вузов. – М.:
Машиностроение, 1991.
2. Поліщук Є.С., Дорожовець М.М., Яцук В.О. та ін. Метрологія та вимірювальна техніка:
Підручник / Є.С.Поліщук, М.М.Дорожовець, В.О.Яцук, В.М.Ванько, Т.Г.Бойко; За ред.проф.

7. 7
Є.С.Поліщука. – Львів: Видавництво „Бескид біт”, 2003. – 544 с.
3. Брянский Л.Н., Войников А.С. Краткий справочник метролога: Справочник. – М.:
Издательство стандартов,1991.
4. Единая система допусков и посадок СЭВ в машиностроении и приборостроении. Колл.
Авторов Справочник в 2-х томах. – М.: Издательство стандартов, 1982.
5. Допуски и посадки. Справочник в 2-х частях / Под ред. В.Д. Мягкова. – Л.: Машиностроение,
1983.
6. Артемьев Б.Г., Голубев С.М. Справочное пособие для работников метрологических служб.
7. Измерение в промышленности. Справочник /Под ред. Профоса - М.: Металлургия, 1990.
8. Козловский Н.С., Ключников В.М. Сборник примеров и задач по курсу “Основы
стандартизации, допуски, посадки и технические измерения”. – М.: Машиностроение, 1984.
9. Чертов А.Г. Единицы физических величин. Учебн. пособие для вузов. – М.: Высш. школа
1977.
10. Куликовский К.Л., Купер В.Я. Методы и средства измерений – М.: Энергоатомиздат 1986.
11. Дунаев П.Ф., Леликов О.П., Варламова Л.П. Допуски и посадки. Обоснование выбора. – М.:
Высш. школа, 1984.
12. Булычев А.Л., Галкин В.И., Прохоренко В.А. Справочник по электровакуумным приборам -
Минск, “Беларусь”, 1982.
13. Вениаминов В.Н., Лебедев О.Н., Мирошниченко А.И. Микросхемы и их применение: Справ.
Пособие – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Радио и связь, 1989.
14. Иванов В.И. Полупроводниковые оптоэлектронные приборы, М.: Радио и связь, 1989. – 370 с.
15. Интегральные микросхемы / Под. ред. Б.В.Тарабрина. – М: Радио и связть, 1983 – 528 с.
16. Келим Ю.М. Электромеханические и магнитные элементы систем автоматики. – М.: Высш.
шк., 1991. – 304 с.
17. Кончаловский В.Ю. Цифровые измерительные устройства. - М.: Энергоатомиздат, 1985. – 304
с.
18. Ладик А.И., Сташкевич А.И. Изделия электронной техники. Знакосинтезирующие
индикаторы: Справочник – М.: Радио и связь, 1994. – 176 с.
19. Левшина Е.С., Новицкий П.В. Электрические измерения физических величин:
(Измерительные преобразователи). Учеб. пособие для вузов. – Л.: Энергоатомиздат. Ленингр.
отд-ние, 1983. – 320 с.
20. Магнитные и диэлектрические приборы / Под ред. Г.В. Катца. Ч1. - М.: “Энергия”, 1964. – 416
с.
21. Саямов Е.А. Средства отображения информации. - М.: Высшая школа. - 1982. – 268 с.
22. Пароль Н.В., Кайдалов С.А. Знакосинтезирующие индикаторы и их применение. – М.: Радио и
связь, 1989.
23. Пешков А.Т. Периферийные устройства цифровых ЭВМ. – Минск: Высшая школа. – 1980.
24. Покровский Ф.Н., Прибытков А.Ю., Прокофьев Б.И., Тынкован А.Г. Плазменные панели,
Изд.: Горячая линия – Телеком, 2006.
25. Шахмаив К.В. Физические основы телевидения. – М.: Образование, 1970.
26. Шило В.П. Популярные цифровые микросхемы: Справочник. – Радио и связь, 1987. – 352 с.
27. Яблонский Ф.М., Троицкий Ю.В. Средства отображения информации : Учебник для вузов
спец. “Промышленная электроника”, - М.: Высшая школа, 1985. – 200 с.
28. Пьезоэлектрические преобразователи/ Под ред. В.М.Шарапова. – Черкассы: ЧГТУ, 2004. – 435
с.: ил.
29. Евтихиев Н.Н. Измерение электрических и неэлектрических величин. - М.: Энергоатомиздат,
1990.
30. Полищук Е.С. Измерительные преобразователи. – К.: Высшая школа, 1981.
31. Нуберт Г.П. Измерительные преобразователи неэлектрических величин. - Л.: Энергия, 1970.
32. Электрические измерения неэлектрических величин./Под ред. Новицкого П.В. - Л.: Энергия,
1975.
33. Спектор С.А. Электрические измерения физических величин. - Л.: Энергоатомиздат, 1989.
34. Логинов В.Н. Электрические измерения механических величин. – М.: Энергия,1976.

8. 8
35. Андреева Л.Е. Упругие элементы приборов. - М.: Машиностроение, 1981.
36. Боднер В.А. Приборы первичной информации. - М.: Машиностроение, 1981.
37. Джагупов Р.Г., Ерофеев А.А. Пьезоэлектронные устройства вычислительной техники систем
контроля и управления. – С.-П.: Политехника, 1994.
38. Фарзане Н.Г. Технологические измерения и приборы. - М.: Высшая школа, 1989.
39. Федотов Расчет и проектирование индуктивных измерительных устройств. - М.:
Машиностроение, 1979.
40. Явленский К.Н. Справочник конструктора точного приборостроения. - Л.: Машиностроение,
1989.
41. Кайдалов С.А. Фоточувствительные приборы и их применение. - Изд-во Радио и связь, 1995.
42. Котур В.И., Скомская М.А. Электрические измерения и электроизмерительные приборы. - М.:
Энергоатомиздат, 1986
43. Бишард Е.Г. Аналоговые электроизмерительные приборы. - М.: Высшая школа,
44. Электрические измерения./Под редакцией В.Н. Малиновского - М.: Энергоатомиздат, 1985.
45. Автоматизация поискового конструирования / Половинкин А.И. - М.: Радио и связь, 1983. -
344 с.
46. Альшиц И.А., Благов Б.И. Конструирование деталей из пластмасс. - М.: Машиностроение,
1981. - 256 с.
47. Амиров Ю.Д. Основы конструирования: Творчество - стандартизация - экономика:
Справочное пособие. - М.: Изд-во стандартов, 1991. - 392 с.
48. Анурьев В.А. Справочник конструктора-машиностроения, в 3-х томах. - М.: Машиностроение,
1990.
49. Атлас конструкций элементов приборных установок / Под ред. О.Ф. Тищенко. - М.:
Машиностроение, 1982. - 248 с.
50. Балабанов А.И. Краткий справочник технолога-машиностроителя. - М.: Издательство
стандартов, 1992. - 464 с.
51. Бруевич Н.Г., Правоторов Е.А., Сергеев В.И. Основы теории точности механизмов. - М.:
Наука, 1992. - 564 с.
52. Брусков А.Н., Брусков В.Н. Конструирование зеркальных приборов. - М.: Машиностроение,
1987. - 144 с.
53. Вопилкин Е.А. Расчет и конструирование механизмов приборов и систем. - М.: Высшая
школа, 1980. - 464 с.
54. Гель П.П., Иванов-Есипович Н.К. Конструирование и микроминиатюризация
радиоэлетронной аппаратуры. - Л.: Энергоатомиздат, 1984. - 536 с.
55. Городецкий Ю.Г. Конструкция, расчет и эксплуатация измерительных инструментов и
приборов. - М.: Машиностроение, 1981. - 376 с.
56. Детали и механизмы приборов: Справочник / Под ред. Б.М. Уварова. - К.: Техніка, 1987. - 430
с.
57. Детали и механизмы роботов / Под ред. Б.Б. Самотокина. - К.: Техніка, 1990. - 560 с.
58. Дитрих Я. Проектирование и конструирование. Системный подход. - М.: Мир, 1987. - 264 с.
59. Eфимов И.Е., Козырь И.Я., Горбунов Ю.И. Микроэлектроника: Проектирование, виды
микросхем, функциональная микроэлектроника: Учеб. пособие для приборостроит. спец.
вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. шк., 1987. - 416 с.
60. Заплетохин В.А. Конструирование деталей механических устройств. - Л.: Машиностроение,
1990. - 408 с.
61. Конструирование приборов / Краузе В. В 2-х томах. Пер. с нем. - М.: Машиностроение, 1987.
62. Кулагин В.В. Основы конструирования оптических приборов. - Л.: Машиностроение, 1986. -
312 с.
63. Латыев С.М. Компенсация погрешностей в оптических приборах. - Л.: Машиностроение,
1985. - 248 с.
64. Лифшиц Б.Г., Крапошин В.С., Линецкий Я.Л. Физические свойства материалов и сплавов. -
М.: Металлургия, 1982. - 320 с.
65. Орлов П.И. Основы конструирования, в 2-х томах. - М.: Машиностроение, 1990.

9. 9
66. Парволусов Ю.Б. Проектирование оптико - электронных приборов. - М.: Машиностроение. -
1990. - 364 с.
67. Практическое пособие по учебному конструированию РЭА / Крукавский И.Б. - К.: Вища
школа, 1992. - 668 с.
68. Рейбман А.И. Защитные лакокрасочные покрытия. - Л.: Химия, 1987. - 324 с.
69. Решетов Д.Н. Детали машин. - М.: Машиностроение, -1985. - 365 с.
70. Самохвалов А.Н., Левицкий М.Я., Григораш В.Д. Справочник техника-конструктора. - К.:
Техника, - 1975. - 438 с.
71. Скорняков И.Г. Патентные исследования при курсовом и дипломном проетировании. - М.:
Высшая школа, 1980. - 320 с.
72. Справочник конструктора точного приборостроения. - Л.: Машиностроение, 1990. - 792 с.
73. Справочник конструктора оптико-механических приборов. - Л.: Машиностроение, 1980. - 744
с.
74. Справочник конструктора РЭА. В 2-х томах. - М.: Радио и связь, 1983.
75. Справочник. Материалы в приборостроении и автоматике / Пятин Ю.М. - М.:
Машиностроение, 1988. - 687 с.
76. Справочник. Конструкционные материалы / Арзамасов Б.Н. - М.: Машиностроение, 1990. -
680 с.
77. Ферецес Е. Конструирование приборов точной механики. -М.: Машиностроение, 1977. - 511 с.
78. Ачкасов К.А., Терган В.С. Технология точного приборостроения.М.:
79. Основи технології складання приладів. Підручник./ Під ред. В.О. Румбешта. -К.: ІСДО, 1993. -
303 с.
Голова атестаційної комісії,
д.т.н., професор В.М. Шарапов

10. 10
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Ректор Черкаського державного
технологічного університету
Ю.Г. Лега
„___” ____________ 2013 р.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до тестових завдань на фахових вступних випробуваннях
на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня
спеціаліста (магістра) за спеціальністю 7.05100302 (8.05100302)
«Прилади і системи точної механіки»
Черкаси 2013

11. 11
1 МЕТА ПРОВЕДЕННЯ ФАХОВОГО ВИПРОБУВАННЯ ТА
ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ
Метою фахового випробування є визначення достатнього рівня підготовки фахівців, що
мають намір продовжити навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями підготовки «спеціаліст»
та «магістр».
Вступне випробування проводиться у формі тесту. Для складання тестового іспиту
відводиться 3 астрономічні години (180 хвилин). Результати вступних випробувань оцінюються за
100 – бальною шкалою.
2 СТРУКТУРА ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ,
КРИТЕРІЇ ЇХ ОЦІНЮВАННЯ
Фахове вступне випробування на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями
підготовки «спеціаліст» та «магістр» спеціальності 7(8).05100302 «Прилади і системи точної
механіки» здійснюється за дисциплінами:
1. Метрологія та взаємозамінність.
2. Методи та засоби реєстрації та відтворення інформації.
3. Перетворюючі пристрої приладів.
4. Конструювання приладів.
5. Технологія приладобудування.
Вимоги до знань та умінь з цих дисциплін, необхідних для складання тесту, визначені у
програмі фахового вступного випробування.
Кожне тестове завдання фахової атестаційної роботи містить 3 категорії завдань різного
рівня складності. Максимальна кількість балів, яку можна отримати за правильне виконання всіх
завдань тестової роботи, становить 100 – балів.
До першої категорії завдань (завдання 1 – 10) відносяться завдання низького рівня
складності. Ці завдання мають по декілька варіантів відповідей, з яких тільки одна правильна.
Правильна відповідь на кожне із завдань оцінюється в 3 бали. За виконання завдань 1 – 10 можна
отримати максимально 30 балів.
До другої категорії завдань (завдання 11 – 20) відносяться завдання середнього рівня
складності. Ці завдання також мають декілька варіантів відповідей, з яких тільки одна правильна.
Правильна відповідь на кожне з цих завдань оцінюється в 4 бали. За виконання завдань 11 – 20
можна отримати максимально 40 балів.
До третьої категорії завдань (завдання 21 – 23) відносяться завдання підвищеного рівня
складності. Ці завдання вимагають безпосереднього розв’язання задач, при чому розв’язок
повинен містити коротке обґрунтування, в якому слід записати послідовні логічні дії та дати їх
пояснення. Правильний розв’язок кожного із завдань цієї категорії оцінюється в 10 балів. За
виконання завдань 21 – 23 можна отримати максимально 30 балів.
Під час проведення вступного випробування забороняється користуватися мобільними
телефонами та іншими засобами зв’язку і передачі даних. Дозволяється користуватися
довідниковими таблицями та калькулятором.
Відповіді на тестові завдання виконуються кульковою ручкою синього, або чорного
кольору.
До участі у конкурсі допускаються особи, які одержали оцінки не нижче 24 балів. Вступники,
знання яких було оцінено від 0 до 23 балів за 100-бальною шкалою до участі в конкурсі не
допускаються.
Голова атестаційної комісії,
д.т.н., професор В.М. Шарапов

12. 12
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Ректор Черкаського державного
технологічного університету
Ю.Г. Лега
„___” ____________ 2013 р.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ
на фахових вступних випробуваннях на навчання
для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (магістра)
за спеціальністю 7.05100302 (8.05100302)
«Прилади і системи точної механіки»
Черкаси 2013

13. 13
Результати фахових вступних випробувань оцінюються за 100 – бальною
шкалою.
Кожне тестове завдання фахової атестаційної роботи містить 3 категорії
завдань різного рівня складності. Максимальна кількість балів, яку можна отримати
за правильне виконання всіх завдань тестової роботи, становить 100 – балів.
До першої категорії завдань (завдання 1 – 10) відносяться завдання низького
рівня складності. Ці завдання мають по декілька варіантів відповідей, з яких тільки
одна правильна. Правильна відповідь на кожне із завдань оцінюється в 3 бали. За
виконання завдань 1 – 10 можна отримати максимально 30 балів.
До другої категорії завдань (завдання 11 – 20) відносяться завдання середнього
рівня складності. Ці завдання також мають декілька варіантів відповідей, з яких
тільки одна правильна. Правильна відповідь на кожне з цих завдань оцінюється в
4 бали. За виконання завдань 11 – 20 можна отримати максимально 40 балів.
До третьої категорії завдань (завдання 21– 23) відносяться завдання
підвищеного рівня складності. Ці завдання вимагають безпосереднього розв’язання
задач, при чому розв’язок повинен містити коротке обґрунтування, в якому слід
записати послідовні логічні дії та дати їх пояснення. Правильний розв’язок кожного
із завдань цієї категорії оцінюється в 10 балів. Якщо допущена негруба помилка або
недолік при правильному в цілому розв'язанні 8-9 балів; правильно розв’язана
частина задачі – 5-7 балів; якщо хід розв'язання в цілому правильний, але допущена
негруба помилка, яка призвела до неправильної відповіді – 4-6 балів; якщо хід
розв'язання в цілому правильний, але допущена груба помилка, яка призвела до
неправильної відповіді – 2-3 бали; в інших випадках – 0 балів. За виконання завдань
21 – 23 можна отримати максимально 30 балів.
До участі у конкурсі допускаються особи, які одержали оцінки не нижче
24 балів. Вступники, знання яких було оцінено від 0 до 23 балів за 100-бальною
шкалою до участі в конкурсі не допускаються.
Голова атестаційної комісії,
д.т.н., професор В.М. Шарапов