bnbnmb

1. Втрачений Скарб
Піддубняк Петру Прокоповичу присвячується
Найкращих забирають небеса, і це постійно впивається в душу і серце
страшенним горем. Нікому не бажаю пережити такий момент, що від звістки
про нього кров холоне і в грудях не вистачає подиху.
Ця людинадужедорогаменіі її втрата є страшенною раноюдушіі серця.
Піддубняк Петро Прокопович – людина з великої літери. Він був
сподвижником для молодого покоління і взірцем для вподобання багатьох
професіоналів в галузі математичної справи. Статний чоловік із приємною
зовнішністю: високий зріст, кремезні м’які руки, які інколи були обписані
чорною пастою після кропіткої роботи з учнями, яких він дуже любив і
наставляв на істинні шляхи. Йому не було рівних. Петру Прокоповичу були
притаманні риси черкаської доброти, звідки він був родом, і надзвичайно
аналітичний склад розуму. Одним словом – професіонал! Споглядаючи на
нього, кидається в очі радянська загартованість педагога: охайна зачіска,
начисто виголене обличчя, вишуканий простотою одяг. Обличчя майстра
арифметичного діла борознили, притаманні його віку, зморшки, чоло було
високе, що свідчило про його мудрість, густі сиві брови й чисті блакиттю очі,
які були обрамлені окулярами в чорній оправі.
Його шанувалиодносельці, аджевін навчив багатьохі вказав правильну
дорогу в майбуття.
Хоча я дуже мало знав Петра Прокоповича, лише шість місяців, але це
півріччя я буду згадувати все життя, як період спілкування і навчання із
Титаном освітньої ниви.
Петре Прокоповичу, я сумую за Вами і несу ваші мудрі слова у життя.
Кравченко Сергій,
учень 11 класу
КНЗ «Лозуватська ЗШ I-III ст. №1
імені Т.Г.Шевченка»
01.11.2016р.