miymalyuk.com.ua, Стебницький професійний ліцей

4. 9 листопада, у день вшанування
пам'яті Преподобного Нестора-
літописця, наша держава
відзначає День української
писемності та мови, свято, яке
гуртує усіх нас - на шляху
відродження духовності,
зміцнення державності,
формування громадянського
світогляду. Кожен народ відбувся
тоді, коли усвідомив себе у
рідному слові

5. У листопаді 1997 р. був виданий указ
Президента України "Про День
української писемності та мови".
У ньому сказано про те, що за
ініціативою громадських організацій
та з урахуванням важливої ролі
української мови в консолідації
українського суспільства встановлено
в Україні День української писемності
та мови, який відзначається щорічно
9 листопада в день вшанування
пам'яті Преподобного Нестора-
Літописця

6. У Конституції України записано, що українська
мова є державною. Більше того, українська мова
є символом держави

7. Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.
Ф. Пантов

8. Шануй мову свого народу

9. Мово моя, мово, мовонько – розмово,
Чиста, як джерельце, голосна, як дзвін,
Ти для мене мамина ніжна колискова
Й пісня про кохання, і натхненний гімн.

10. Святі Кирило і Мефодій

11. Він прийшов до Києво-
Печерської лаври
сімнадцятилітнім юнаком
і назавжди залишився тут,
щоб стати не тільки
монахом-чорноризцем, а й
батьком української
історії, першим
професійним істориком
Київської Русі

13. Старі літописи не дійшли до нас
в оригіналах, а збереглися в
копіях або переробках.
У 1113 році з'явилася славнозвісна
праця печерського Нестора
"Повість временних літ".

14. Пам'ятник Несторові - Літописцю у
сквері біля Києво-Печерської лаври

15. Ще одна дата – 1840 рік,
коли вперше видано
Т.Г.Шевченка – можна
вважати доленосною: з
того часу українська
літературна мова стала
на важкий, але плідний
шлях розвитку і
нормативної стабілізації.
На цьому шляху були і
перепони, і заборони, і
кров та сльози найкращих
синів і доньок України

17. Одна вона у нас така -
Уся співуча і дзвінка,
Уся плакуча і гримуча
Хоч без лаврового
вінка.
Т.Шевченко

18. Яке то щастя
розмовляти, вслухатись
в чари рідних слів!...
Уміть читати і
писати, і дарувати
щирий спів!
Яке то щастя мати
мову, якою писаний
“Кобзар”!
Оту святу, многовікову,-
наш найдорожчий
Божий дар!