58
îäíó îáñòàâèíó, ÿêàçðîáèëà ùå òÿæ÷îþ òèðàíіþ âåëüìîæ òà ñòðàæäàííÿ
íèæ÷èõ âåðñòâ ëþäíîñòі. ×îòèðüîõ ïîêîëіíü âèñòà÷èëî, àáè çìіøàòè
âîðîæó êðîâ íîðìàíіâ òà àíãëîñàêñіâ ÷è îá’єäíàòè ñïіëüíîþ ìîâîþ é îáî-
ïіëüíèì іíòåðåñîì äâîє âîðîæèõ ïëåìåí, îäíå ç ÿêèõ óæå âіä÷óâàëî
çàõâàò ïåðåìîãè, à äðóãå ñòîãíàëî ïіä ãíіòîì íàñëіäêіâ ïîðàçêè. Áèòâà ïіä
Ãàñòіíãñîì âіääàëà âñþ âëàäó â ðóêè íîðìàíñüêèõ áàðîíіâ, ùî, ÿê çàñâіä-
÷óâàëè íàøі ëіòîïèñöі, êîðèñòóâàëèñÿ íåþ àæ íіÿê íå ïîìіðêîâàíî. Óñþ
ïîðîäó ñàêñîíñüêèõ âëàäàðіâ òà âåëüìîæ áóëî âèíèùåíî àáî ïîçáàâëåíî
ïðàâà íà ñïàäùèíó — çà íåáàãàòüìà âèíÿòêàìè ÷è é áåç íèõ; і íåáàãàòî
áóëî òàêèõ, õòî ùå âîëîäіâ çåìëåþ â êðàþ ñâîїõ áàòüêіâ, íàâіòü ñåðåä
ìåíøèõ ÷è é çîâñіì äðіáíèõ çåìëåâëàñíèêіâ. À êîðîëі âåñü ÷àñ íàìàãàëèñÿ
áóäü-ÿêèìè çàõîäàìè, çàêîííèìè ÷è íåçàêîííèìè, ïіäіðâàòè ñèëè òієї
÷àñòèíè ëþäíîñòі, êîòðó ñëóøíî ââàæàëè íàéíåïðèìèðåííіøîþ ó ñâîїé
ïðèðîäæåíіé íåíàâèñòі äî ïåðåìîæöіâ. Óñі êîðîëі íîðìàíñüêîї êðîâі âèÿâ-
ëÿëè âіäâåðòó ïðèõèëüíіñòü äî ñâîїõ îäíîïëåìіíöіâ-ïіääàíèõ; íà êàðêè
óÿðìëåíîãî êîðіííîãî ëþäó, àáè ùå îáòÿæèòè ôåîäàëüíі çàêîíè, ùî çãè-
íàëè éîãî, íàêëàäåíî ìèñëèâñüêі çàêîíè, òà é ùå áàãàòî іíøèõ, òàê ñàìî
íåâіäîìèõ äîòè ì’ÿêøîìó é âіëüíіøîìó äóõîâі ñàêñîíñüêîãî äåðæàâíîãî
óñòðîþ. Ïðè äâîðі é ó çàìêàõ íàéçíà÷íіøèõ ìàãíàòіâ, äå íàñëіäóâàëè ïðè-
äâîðíó ïèøíîòó é âèøóêàíіñòü, óæèâàëè òіëüêè ôðàíêî-íîðìàíñüêîї ìîâè;
òієþ æ ìîâîþ ïðîâàäèëîñÿ âñå ñóäî÷èíñòâî. Îäíå ñëîâî, ôðàíöóçüêà ìîâà
áóëà ìîâîþ ïî÷åñòåé, ëèöàðñòâà é íàâіòü ïðàâîñóääÿ, òèì÷àñîì ÿê çíà÷íî
ìóæíіøó é âèðàçíіøó àíãëîñàêñîíñüêó ïîëèøåíî ñåëÿíàì òà ÷åëÿäі, ùî
іíøîї ìîâè é íå çíàëè. І âñå æ íåîáõіäíіñòü ñïіëêóâàííÿ ìіæ âîëîäàðÿìè
çåìåëü і òèìè ïðèãíîáëåíèìè íèæ÷èìè ñòâîðіííÿìè, ùî òі çåìëі îáðîá-
ëÿëè, ïðèçâåëà äî ïîñòóïîâîãî âèòâîðåííÿ ãîâіðêè ìіøàíîї, ïðîìіæíîї
ìіæ ôðàíöóçüêîþ é àíãëîñàêñîíñüêîþ, ÿêîþ ïåðøі ìîãëè ïîðîçóìіòèñÿ
ç äðóãèìè; à äàëі ç íåї ïîìàëó ñôîðìóâàëàñÿ íàøà ñó÷àñíà àíãëіéñüêà
ìîâà, ó ÿêіé òàê ùàñëèâî çëèëèñÿ ìîâà ïåðåìîæöіâ ç ìîâîþ ïåðåìîæåíèõ
і ÿêà âіäòîäі íàäçâè÷àéíî çáàãàòèëàñÿ çàïîçè÷åííÿìè ç êëàñè÷íèõ ìîâ і ç
ìîâ íàðîäіâ Ïіâäåííîї Єâðîïè.
ß âèçíàâ çà íåîáõіäíå ñïî÷àòêó çìàëþâàòè öåé ñòàí ðå÷åé, àáè íàãàäàòè
ïðî íüîãî ÷èòà÷àì і íàãîëîñèòè, ùî, õî÷ æèòòÿ àíãëîñàêñіâ ÿê îêðåìîãî
íàðîäó ïіñëÿ ïðàâëіííÿ Âіëüãåëüìà II é íå ïîçíà÷åíå ÿêèìèñü âèçíà÷íèìè
ïîäіÿìè íà âçіðåöü âіéí ÷è ïîâñòàíü, îäíàê âåëèêі íàöіîíàëüíі âіäìіííîñòі
ìіæ íèìè é çàâîéîâíèêàìè, ñïîãàäè ïðî òå, êèì âîíè áóëè êîëèñü, і äóìêè
ïðî òå, äî ÷îãî äîêîòèëèñÿ òåïåð, íå âìèðàëè àæ äî ÷àñіâ Åäâàðäà III; і âîíè
íå äàâàëè ãîїòèñÿ ðàíàì, ÿêèõ çàâäàëî çàâîþâàííÿ, і çàòèðàòèñÿ òіé ìåæі,
ùî ðîçäіëÿëà íàùàäêіâ ïåðåìîæöіâ-íîðìàíіâ і ïîäîëàíèõ ñàêñіâ. (...)
На схилі дня свинопас Ґурт і блазень Вамба поверталися з пасовища. Обидва
були кріпаками саксонського дворянина Седріка Сакса, який славився запальною
вдачею та ненавистю до норманських завойовників.
Дорогою слуг Сакса наздогнав невеликий загін вершників на чолі з двома
поважними норманами: церковним достойником Еймером і лицарем-храмов-
ником1
Бріаном де Буаґільбером. Цей лицар щойно повернувся з Палестини, де
бився з «нечестивими». У його зовнішності, за словами оповідача, було «щось
дике й чужоземне».
1
Õ ð à ìð î â í è ê — ÷ëåí íàïіââіéñüêîâîãî ÷åðíå÷îãî îðäåíó õðàìîâíèêіâ
, çàñíîâàíîãî 1119 ð. â Ïàëåñòèíі äëÿ çàõèñòó âîëîäіíü õðåñòîíîñöіâ.(òàìïëієðіâ),
59.
59
Ðîçäіë ІІ
(...) Ñóïóòíèêöåðêîâíîãî äîñòîéíèêà( ) Ñóïóòíèê öåðêîâíîãî äîñòîéíèêà
áóâ ÷îëîâіê ðîêіâ іç ñîðîê, âèñîêèé,
ñóõîðëÿâèé, äóæèé і ì’ÿçèñòèé; éîãî
àòëåòè÷íà ïîñòàòü óíàñëіäîê òðèâàëèõ
òðóäіâ òà ïîñòіéíèõ âïðàâ, çäàâàëîñÿ,
óòðàòèëà âñå, ùî є ì’ÿêøîãî â ëþä-
ñüêîìó òіëі, і ñêëàäàëàñÿ іç ñàìèõ
êіñòîê, ì’ÿçіâ òà æèë, ÿêі âæå âèòðè-
ìàëè áåç ëіêó âèïðîá і ãîòîâі áóëè ùå
äî ñòіëüêîõ. Ãîëîâó éîìó ïîêðèâàëà
÷åðâîíà, ïіäáèòà õóòðîì øàïêà ç òèõ,
ùî її ôðàíöóçè íàçèâàþòü mortier —
«ñòóïêàìè», áî âîíè é ñêèäàþòüñÿ
ôîðìîþ íà ïåðåêèíåíó äîãîðè äíîì
ñòóïêó. Òîìó éîãî îáëè÷÷ÿ áóëî çîâñіì
âіäêðèòå, і â éîãî âèðàçі ÷èòàëîñÿ áàæàííÿ âèêëèêàòè â çóñòðіíóòèõ
ëþäåé íåñìіëèâó ïîøàíó, êîëè íå ñòðàõ. Ç ðіçêèìè ðèñàìè, âèðàçèñòå
é ñèëüíå, òå îáëè÷÷ÿ ïіä ïðîìіííÿì òðîïі÷íîãî ñîíöÿ çàñìàãëî äî ìàéæå
íåãðèòÿíñüêîї ÷îðíîòè і â ñïîêіéíîìó ñâîєìó ñòàíі íà÷å äðіìàëî ïіñëÿ ïðî-
ìèíóëîї áóðі ïðèñòðàñòåé, à íàïíóòі æèëè íà ÷îëі é ïîñіïóâàííÿ âåðõíüîї
ãóáè òà ãóñòèõ ÷îðíèõ âóñіâ çà íàéëåãøîãî õâèëþâàííÿ ÿñíî ïîêàçóâàëè,
ùî òà áóðÿ ìîæå ùîõâèëèíè çіðâàòèñÿ çíîâó. Ó êîæíîìó ãîñòðîìó, ïðî-
íèçëèâîìó ïîãëÿäі òåìíèõ î÷åé ìîæíà áóëî ÷èòàòè іñòîðіþ ïåðåáîðåíèõ
çíåãîä і íåáåçïåê, íàâіòü ïðàãíåííÿ ðîçáóäèòè îïіð ñâîїì áàæàííÿì, àáè
ïîòіøèòèñÿ, çìіòàþ÷è âîðîãà çі øëÿõó ðіøó÷èì çóñèëëÿì âîëі é âіäâàãè.
Ãëèáîêèé øðàì íà ÷îëі ùå äîäàâàâ ñóâîðîñòі éîãî îáëè÷÷þ і çëîâіñíîãî
âèðàçó îäíîìó îêó, ëåäü çà÷åïëåíîìó òèì ñàìèì óäàðîì і âіä òîãî òðîõè
ñêîøåíîìó, õî÷à é öіëêîì çðÿ÷îìó.
Îäÿã íà öüîìó ÷îëîâіêîâі áóâ êðîєì òàêèé ñàìèé, ÿê і íà éîãî ñóïóò-
íèêîâі, — äîâãà ÷åðíå÷à ìàíòіÿ; àëå її áàãðÿíèé êîëіð ñâіä÷èâ, ùî âіí
íå íàëåæèòü äî æîäíîãî іç ÷îòèðüîõ óçàêîíåíèõ ÷åðíå÷èõ îðäåíіâ. Íà
ïðàâîìó ïëå÷і ìàíòії áóëî íàøèòî íåçâè÷àéíîї ôîðìè õðåñò іç áіëîãî
ñóêíà. Ïіä ìàíòієþ âèäíіëà ðі÷, íà÷åáòî íåñóìіñíà іç ÷åðíåöüêèì ñòàíîì:
êîëü÷óãà ç ðóêàâàìè é ðóêàâèöÿìè, ñïëåòåíà ç ìàëåíüêèõ ìåòàëåâèõ
êіëåöü òàê ìàéñòåðíî, ùî âîíà ïðèëÿãàëà äî òіëà ùіëüíî, íіáè íàøі òåïëі
ñîðî÷êè, âèïëåòåíі íà ïàí÷іøíîìó âåðñòàòі ç ì’ÿêîї âîâíÿíîї ïðÿæі.
Ñòåãíà ñïåðåäó, äå їõ íå ïðèêðèâàâ ïëàù, òåæ áóëî çàõèùåíî êîëü÷óæíèì
ïëåòèâîì, êîëіíà é ñòóïíі — òîíêèìè ñòàëåâèìè ïëàñòèíàìè, ìàéñòåðíî
ñêðіïëåíèìè ìіæ ñîáîþ, à ãîìіëêè — çíîâ æå êîëü÷óæíèìè ïàí÷îõàìè.
Çà ïîÿñîì ó íüîãî ñòðèìіâ äîâãèé äâîñі÷íèé ìå÷ — єäèíà çáðîÿ, ùî áóëà
ïðè íüîìó. (...)
Вершники їхали на великий лицарський турнір, що за кілька днів мав відбутися
в місті Ашбі-де-ла-Зуш. Сутеніло. За розрахунками пріора1
Еймера, неподалік від
дороги стояв будинок Седріка Сакса. Там подорожні збиралися переночувати,
а заразом і помилуватися вихованкою Сакса — знатною саксонкою Ровеною, яка
славилася рідкісною красою.
1
Ï ð і î ð — 1. Íàñòîÿòåëü êàòîëèöüêîãî ÷îëîâі÷îãî ìîíàñòèðÿ; àáàò. 2. ÄðóãèéÄðó
ïіñëÿ âåëèêîãî ìàãіñòðà ñàíîâíèê ó äóõîâíî-ëèöàðñüêèõ îðäåíàõ.
Іëþñòðàöіÿ À. Іòêіíà
60.
60
Пріор Еймер розповівусе, що знав про Сакса. За його словами, той надто
пишався своїм походженням і сподівався на відновлення могутності саксонців.
Свої надії Седрік пов’язував з майбутнім шлюбом Ровени, яку любив ніби рідну
доньку, та родовитого англійця Ательстана. Навіть власного сина Айвенго Сакс
вигнав з дому за те, що той насмілився покохати леді Ровену.
Дорогу до оселі Седріка Сакса вершникам показав молодий прочанин, який
щойно повернувся з Палестини.
Ðîçäіë III
(...) Ó âåëè÷åçíіé, àëå íèçüêіé çàëі íà äîâãîìó äóáîâîìó ñòîëі ç ëåäâå
îáñòðóãàíèõ, íåíàëîùåíèõ äóáîâèõ äîùîê óæå ñòîÿëà íàãîòîâàíà äëÿ
Ñåäðіêà Ñàêñà âå÷åðÿ. Çàëà íå ìàëà ñòåëі; âîíà áóëà çàõèùåíà çãîðè òіëüêè
äàõîì ç î÷åðåòó òà äîùîê...  îáîõ êіíöÿõ çàëè ñòîÿëî ïî âåëåòåíñüêîìó
êàìіíó, ñêëàäåíîìó ç êàì’ÿíèõ áðèë òàê íåäáàëî, ùî ïîëîâèíà äèìó
íå âèëіòàëà â äèìàð, à ðîçõîäèëàñÿ ïî çàëі. ×åðåç òå áàëêè íèçüêîї ïîêðіâëі
ïîîáðîñòàëè, íіáè ÷îðíèì ëàêîì, ëèñêó÷îþ êîðîþ ñàæі. Íà áі÷íèõ ñòіíàõ
çàëè âèñіëî âñіëÿêå áîéîâå òà ìèñëèâñüêå ñïîðÿäæåííÿ, à ñêëàä÷àñòі äâåðі
â êîæíîìó êóòêó âåëè äî іíøèõ ÷àñòèí ïðîñòîðîї áóäіâëі.
Óñÿ îáñòàâà áóäèíêó âіäçíà÷àëàñÿ ñóâîðîþ ïðîñòîòîþ ñàêñîíñüêèõ ÷àñіâ,
ÿêó ðåâíèâî ïіäòðèìóâàâ Ñåäðіê. Ïіäëîãà áóëà çі ùіëüíî âòîïòàíîї, çàòâåð-
äіëîї ãëèíè ç âàïíîì — òàêó é äîñі ìîæíà íàòðàïèòè â íàøèõ êîìîðàõ.
Ç îäíîãî áîêó, äåñü íà ÷âåðòü äîâæèíè çàëè, òà äîëіâêà áóëà òðîõè, íà
îäíó ïðèñòóïêó, ïіäâèùåíà, і öÿ ïëîùèíà, ùî çâàëàñÿ ïîìіñòêîì, áóëà
ïðèçíà÷åíà äëÿ ÷ëåíіâ ðîäèíè òà äëÿ íàéçíà÷íіøèõ ãîñòåé. Óïîïåðåê
ïîìіñòêà ñòîÿâ ñòіë, çàñòåëåíèé äîðîãîþ ÷åðâîíîþ ñêàòåðòèíîþ, à âіä éîãî
ñåðåäèíè ÷åðåç íèæ÷ó ÷àñòèíó çàëè òÿãñÿ äðóãèé, äîâøèé і íèæ÷èé, ñòіë,
çà ÿêèì їëè ÷åëÿäü і ïðîñòіøі ãîñòі. Îáèäâà ñòîëè, ùî óòâîðþâàëè ëіòåðó
Ò, íàãàäóâàëè ñòàðîâèííі îáіäíі ñòîëè ïîäіáíîї ôîðìè, ÿêі é òåïåð іùå
ìîæíà áà÷èòè â ñòàðèõ êîëåäæàõ Îêñôîðäà é Êåìáðèäæà. Óçäîâæ ãîëîâ-
íîãî ñòîëó íà ïîìіñòêó ñòîÿëè ìàñèâíі ñòіëüöі òà êðіñëà ç ðіçüáëåíîãî äóáà;
íàä ñàìèì ñòîëîì ðàçîì ç òèìè ñèäіííÿìè íàâèñàâ ñóêíÿíèé áàëäàõіí, ùî
òðîõè çàõèùàâ ãîñïîäàðіâ і âèñîêèõ ãîñòåé âіä íåãîäè — íàäòî âіä äîùó,
ÿêèé ïðîòіêàâ ïîäåêóäè êðіçü íå äóæå ùіëüíó ïîêðіâëþ.
Ñòіíè îáіê ïîìіñòêà é ïîçàä íüîãî áóëè ïîçàïèíàíі áàðâèñòèìè çàïî-
íàìè ç ãðóáî-ñòðîêàòèì âèòêàíèì àáî ãàïòîâàíèì âіçåðóíêîì; ïіäëîãó
âñòåëÿâ òàêèé ñàìèé êèëèì. Íàä íèæ÷èì, ïîçäîâæíіì ñòîëîì, ÿê ìè âæå
çàçíà÷àëè, íå áóëî íі ñòåëі, íі áàëäàõіíà: ãîëі, íåðіâíî îáòèíüêîâàíі ñòіíè
òà ãëèíÿíà äîëіâêà áåç êèëèìà. І ñòіë íå áóëî çàñòåëåíî, à çàìіñòü ñòіëüöіâ
ñòîÿëè âàæêі íåçãðàáíі ëàâè.
Ïðîòè ñåðåäèíè âåðõíüîãî ñòîëó ñòîÿëè äâà òðîõè âèùèõ êðіñëà äëÿ
ãîñïîäàðÿ é ãîñïîäèíі, ùî ïîðÿäêóâàëè âñіìà òðàïåçàìè, à òîìó ìàëè
â ñàêñіâ ïî÷åñíå çâàííÿ, ùî îçíà÷àëî «Íàäіëÿ÷і õëіáà».
Ïåðåä îáîìà òèìè êðіñëàìè ñòîÿëè íèçåíüêі ïіäíіæíі ñòіëü÷èêè, âèãàä-
ëèâî ðіçüáëåíі é іíêðóñòîâàíі ñëîíîâîþ êіñòêîþ: òî áóëà îñîáëèâà âіäçíàêà
ãîñïîäàðÿ é ãîñïîäèíі. Íà îäíîìó ç òèõ êðіñåë òåïåð ñèäіâ, íåòåðïåëèâëÿ-
÷èñü, ñàì Ñåäðіê Ñàêñ. Õî÷à âіí áóâ óñüîãî ëèøå òàíîì — àáî, ÿê êàçàëè
íîðìàíè, ôðàíêëіíîì, — îäíà÷å çàãàéêà ç âå÷åðåþ ðîçäðàòóâàëà éîãî
íå ìåíøå, íіæ áóäü-ÿêîãî îëäåðìåíà1
— ÷è ñòàðîäàâíüîãî, ÷è é íîâіòíüîãî.
1
Î ë ä å ð ìä ð å í — øëÿõåòíèé ïðàâèòåëü ãðàôñòâà, ïіçíіøå — ÷ëåí ìіñüêîãî
óïðàâëіííÿ.
61.
61
Òàê, іç Ñåäðіêîâîãîîáëè÷÷ÿ âèäíî áóëî, ùî âіí ÷îëîâіê ïðÿìîї, àëå
çàïàëüíîї òà íåòåðïëÿ÷îї âäà÷і. Çðіñò âіí ìàâ íå âèùèé âіä ñåðåäíüîãî,
àëå áóâ øèðîêîïëå÷èé, äîâãîðóêèé, ì’ÿçèñòèé, ÿê ëþäèíà, çâèêëà òåðïіòè
âòîìó ç òðóäіâ âіéíè ÷è ïîëþâàííÿ; îáëè÷÷ÿ øèðîêå, ç âåëèêèìè ñèíіìè
î÷èìà, ðèñè âіäêðèòі, ùèðі, çóáè áіëі, ãàðíà ôîðìà ãîëîâè, äîáðîäóøíèé
âèðàç, ùî òàê ÷àñòî ñïîëó÷àєòüñÿ іç çàïàëüíіñòþ і ãíіâëèâіñòþ.  î÷àõ
âèäíî áóëî ãîðäіñòü і ðåâíèâіñòü — àäæå éîãî æèòòÿ ìèíóëî â îáîðîíі
ïðàâ, ïîñòіéíî çàãðîæóâàíèõ, і ñàìå Ñåäðіêîâå ñòàíîâèùå ïîñòіéíî òðè-
ìàëî â íàïðóçі éîãî áèñòðó, çàâçÿòó é ðіøó÷ó íàòóðó. Ðóñÿâå âîëîññÿ, ðîç-
÷åñàíå ïîñåðåäèíі íà ïðîäіë, ñïàäàëî àæ íà ïëå÷і; ñèâèíà â íüîìó ëåäâå
âèäíіëà, õî÷à Ñåäðіêîâі áóëî âæå ïіä øіñòäåñÿò.
Êîìіð і ðóêàâà éîãî çåëåíîãî êàïòàíà ìàëè îáëÿìіâêó іç ñіðîãî õóòðà,
ùî çâàëîñÿ «ìіíіâåð» і öіíóâàëîñÿ íèæ÷å çà ãîðíîñòàÿ, à âèðîáëÿëè éîãî,
ÿê òåïåð ãàäàþòü, іç øêóðîê ñіðîї âèâіðêè. Öåé êàïòàí áóâ íàäіòèé ïîâåðõ
îáëèïëîãî òåìíî-÷åðâîíîãî êàìçîëà é íåçàñòåáíóòèé; íà íîãàõ — êóöі, òåæ
÷åðâîíі, øòàíè, ùî íå ïðèêðèâàëè é êîëіí. Óçóòèé áóâ Ñåäðіê ó òàêі ñàìі
ïîñòîëè, ÿê íà ñåëÿíàõ, òіëüêè ç òîíøîї øêіðè é ñòÿãíåíі ñïåðåäó çîëî-
òèìè ïðÿæêàìè. Íà çàï’ÿñòêàõ ìàâ çîëîòі îáðó÷êè, êðóã øèї — øèðîêó
îçäîáó ç òîãî æ òàêè êîøòîâíîãî ìåòàëó; ñòàí éîãî îõîïëþâàâ ïîÿñ, áàãàòî
ñàäæåíèé ñàìîöâіòàìè; à ç ïîÿñà çâèñàâ óçäîâæ ñòåãíà êîðîòêèé äâîñі÷íèé
ãîñòðîêіí÷àñòèé ìå÷. Çà ñïèíîþ â íüîãî âèñіëè äîâãèé ïëàù іç ÷åðâîíîãî
ñóêíà, ïіäáèòèé õóòðîì, і òàêà ñàìà øàïêà, ðîçêіøíî ãàïòîâàíà: çâè÷àéíå
âèõіäíå âáðàííÿ áàãàòîãî çåìëåâëàñíèêà. Íà ñïèíêó êðіñëà áóëî çіïåðòî
êîðîòêèé êàáàíÿ÷èé ñïèñ іç øèðîêèì áëèñêó÷èì ñòàëåâèì íàêîíå÷íèêîì,
ùî ïðàâèâ Ñåäðіêîâі, êîëè òîé âèõîäèâ ç äîìó, і çà öіïîê, і çà çáðîþ,
çàëåæíî âіä ïîòðåáè. (...)
Слуга повідомив Седріку, що пріор Еймер і лицар Бріан де Буаґільбер просять
надати їм притулок. Сакс ненавидів норманів, але, дотримуючись законів гостин-
ності, наказав прийняти подорожніх з усіма належними почестями. Священника,
лицаря та їхніх слуг запросили до вечері. Разом з ними до зали ввійшов прочанин.
Ніхто не звернув уваги на цього чоловіка, з голови до ніг загорнутого в чорний
плащ. Бажаючи й надалі залишатися непоміченим, прочанин улаштувався біля
каміна. Тим часом гості сіли за стіл. Невдовзі до них вийшла красуня Ровена.
Ðîçäіë ІV
(...) Ðîâåíà ìàëà ïðåãàðíó æіíî÷íó ôіãóðó é áóëà âèñîêà, àëå íå àæ òàêà
âèñîêà, ùîá öå âïàäàëî â î÷і. Ëèöå âîíà ìàëà áіëå-ïðåáіëå, ïðîòå äîâåð-
øåíà ôîðìà ãîëîâè é øëÿõåòíі ðèñè îáëè÷÷ÿ íå äîïóñêàëè äî äóìêè ïðî
áåçáàðâíіñòü, ÷àñîì ïîєäíàíó ç âðîäîþ çàíàäòî áіëîëèöèõ áëîíäèíîê. ßñíі
áëàêèòíі î÷і ïіä âèòîí÷åíî âèãíóòèìè òåìíèìè áðîâàìè, ùî íàäàâàëè
âèðàçèñòîñòі ÷îëó, áóëè íåíà÷å ñïðîìîæíі é çàïàëþâàòè, і âëàñêàâëþâàòè,
і íàêàçóâàòè, і áëàãàòè. Õî÷à äî òàêîãî îáëè÷÷ÿ áіëüøå ïàñóâàâ ëàãіäíèé
âèðàç, òà â öþ õâèëèíó ñâіäîìіñòü ïðèðîäæåíîї âèùîñòі òà âèÿâè çàãàëüíîї
ïîøàíè äîäàâàëè ìîëîäіé ñàêñîíöі âåëè÷àâîñòі, ÿêà ùå ïіäêðåñëþâàëà
äàðîâàíå їé ïðèðîäîþ. Ïèøíі ñâіòëî-ðóñÿâі êîñè, ÿê âèäíî, õâèëÿñòі âіä
ïðèðîäè, áóëè ùå é çі ñìàêîì çàâèòі â ÷àðіâíі êó÷åðèêè. Îçäîáëåíі ñàìîöâі-
òèêàìè, âîíè íå áóëè çàïëåòåíі: òàê áóëî òîäі çàâåäåíî â æіíîê øëÿõåòíîãî
ïîõîäæåííÿ, âіëüíîíàðîäæåíèõ. Íà øèї âîíà ìàëà çîëîòèé ëàíöþæîê —
ç íåâåëè÷êîþ çîëîòîþ æ òàêè ëàäàíêîþ. Íà îãîëåíèõ ðóêàõ áëèùàëè
áðàñëåòè. Ïîâåðõ øîâêîâîї ñóêíі êîëüîðó ìîðñüêîї âîäè íàêèíóòî áóëî ùå
îäíó, ïðîñòîðó, äîâãó, àæ äî çåìëі, ç äóæå øèðîêèìè ðóêàâàììè, ùî ëåäü
62.
62
ïðèêðèâàëè ëіêòі. Öÿäðóãà ñóêíÿ ç òîíêîї-
ïðåòîíêîї âîâíè áóëà ìàëèíîâî-÷åðâîíà. Äî
її êîìіðà áóëî ïðèøèòî ïåðåòêàíèé çîëîòîì
øîâêîâèé ñåðïàíîê, ÿêèé ìîæíà áóëî äî ñâîєї
âïîäîáè íàêèäàòè àáî іñïàíñüêèì ìàíіðîì íà
îáëè÷÷ÿ é âèêîò ñóêíі, àáî íà ïëå÷і.
Ïîìіòèâøè, ùî çâåðíåíі íà íåї î÷і ëèöàðÿ-
õðàìîâíèêà çàãîðіëèñÿ ó ñâîїõ òåìíèõ çàïà-
äèíàõ, ìîâ æàðèíè, Ðîâåíà ãîðäî ïðèêðèëà
òèì ñåðïàíêîì îáëè÷÷ÿ íà çíàê òîãî, ùî òàêèé
ïèëüíèé і çóõâàëèé ïîãëÿä íåïðèєìíèé їé.
Ñåäðіê ïîìіòèâ і òîé ðóõ, і éîãî ïðè÷èíó.
— Ïàíå õðàìîâíèêó, — ñêàçàâ âіí, — ùîêè
íàøèõ ñàêñîíñüêèõ äіâ÷àò òàê ìàëî áà÷èëè
ñîíöå, ùî íå ìîæóòü âèòðèìàòè ïèëüíîãî
ïîãëÿäó õðåñòîíîñöÿ.
— Êîëè ÿ çàâäàâ óðàçè, — âіäêàçàâ ñåð
Áðіàí, — òî ïðîøó âàñ ïðîáà÷èòè ìåíі, òîáòî
ïðîøó ïðîáà÷åííÿ â ëåäі Ðîâåíè, áî ùå áіëüøå
âïîêîðèòèñÿ ÿ íå ìîæó. (...)
Слуга доповів Седріку, що на ночівлю про-
ситься ще один гість — єврей, який назвався Ісаком з Йорка. Попри поширену
за тих часів зневагу до євреїв та невдоволення гостей, Сакс наказав впустити
й цього подорожнього.
Ðîçäіë V
(...) Óâåäåíèé äî çàëè áåç áóäü-ÿêèõ ïî÷åñòåé, äî äàëüøîãî êіíöÿ ñòîëó
íåðіøó÷å, ç îñòðàõîì, ðàç ïî ðàç ïðèíèæåíî âêëîíÿþ÷èñü, ïіäñòóïèâ ñòàðèé
÷îëîâіê, õóäèé і âèñîêèé, ïðîòå çà äàâíüîþ çâè÷êîþ çãîðáëåíèé òàê, ùî
çäàâàâñÿ íèæ÷èì. Éîãî îáëè÷÷ÿ, ðîçóìíå, ç ïðàâèëüíèìè ðèñàìè, îðëèíèì
íîñîì і ïðîíèêëèâèìè ÷îðíèìè î÷èìà, éîãî âèñîêå çìîðøêóâàòå ÷îëî, äîâãå
ñèâå âîëîññÿ і áîðîäó ìîæíà áóëî á íàçâàòè ãàðíèìè, ÿêáè íà íèõ íå áóëî
îçíàê ïëåìåíі, ùî â òі òåìíі ñòîðі÷÷ÿ âèêëèêàëî íåíàâèñòü ëåãêîâіðíîãî òà
çàáîáîííîãî ïðîñòîëþäó é çàçíàâàëî ïåðåñëіäóâàíü âіä çàæåðëèâîї, êîðèñ-
ëèâîї øëÿõòè, à ÷åðåç òå âèðîáèëî â ñîáі íàòóðó, ó ÿêіé áóëî ÷èìàëî íèöîãî
é íåïðèâàáëèâîãî, ùîá íå ñêàçàòè ãіðøå.
Îäіæ єâðåÿ, ãåòü ïðîìîêëà ïіä çëèâîþ, ñêëàäàëàñÿ іç øèðîêîãî, çáîð-
÷àñòîãî áóðîãî ïëàùà áåç æîäíèõ îçäîá, íàäіòîãî ïîâåðõ òåìíî-÷åðâîíîї
êóðòêè. Óçóòèé âіí áóâ ó âåëèêі ÷îáîòè íà õóòðі, à ïіäïåðåçàíèé ïîÿñîì,
ç ÿêîãî çâèñàëè ñêðèíüêà ç ïèñüìîâèì ïðèëàääÿì і íåâåëèêèé íîæèê,
à çáðîї íå ìàâ íіÿêîї. Íà ãîëîâі â єâðåÿ áóëà âèñîêà ÷îòèðèêóòíà æîâòà
øàïêà íåçâè÷àéíîї ôîðìè, ÿêó éîãî íàðîäîâі ïðèïèñàëè íîñèòè, ùîá âіä-
ðіçíÿòè éîãî âіä õðèñòèÿí. Òó øàïêó âіí çàïîáіãëèâî ñêèíóâ, êîëè ââіéøîâ
äî çàëè.
Єâðåÿ çóñòðіëè â Ñåäðіêîâîìó äîìі òàê, ùî öå çàäîâîëüíèëî á і íàé-
óïåðåäæåíіøîãî íåíàâèñíèêà іçðàїëüñüêîãî ïëåìåíі. Ñàì Ñåäðіê ó âіäïî-
âіäü íà éîãî ïîêëîíè òіëüêè õîëîäíî êèâíóâ ãîëîâîþ і ïîêàçàâ éîìó íà
äàëüøèé êіíåöü ñòîëó, äå, îäíà÷å, íіõòî íå ïîñóíóâñÿ, ùîá äàòè éîìó
ìіñöå. Íàâïàêè, êîëè âіí іøîâ ïîíàä ñòîëîì, êèäàþ÷è áîÿçêі áëàãàëüíі
à êîæíîãî, õòî ñèäіâ ó äàëüøîìó êіíöі, Ñåäðіêîâі ÷åëÿäíèêèïîãëÿäè íà
Êàäð іç êіíîôіëüìó
«Áàëàäà ïðî äîáëåñíîãî
ëèöàðÿ Àéâåíãî» (ðåæèñåð
Ñ. Òàðàñîâ, 1982 ð.)
63.
63
Іëþñòðàöіÿ À. Іòêіíà
óìèñíåðîçñòàâëÿëè ëіêòі é äàëі
çîñåðåäæåíî ïîãëèíàëè ñâîþ âå÷åðþ,
íå äáàþ÷è çà íîâîãî ãîñòÿ. Àáàòîâі ñëóãè
õðåñòèëèñÿ ç ìіíàìè ïîáîæíîãî æàõó,
і íàâіòü ïîãàíè ñàðàöèíè1
ðîçãíіâàíî
êðóòèëè âóñà, êîëè єâðåé ïіäõîäèâ, òà
õàïàëèñÿ çà êèíäæàëè, íіáè ãîòîâі áóëè
äî íàéâіä÷àéäóøíіøèõ ó÷èíêіâ, àáè
íå îñêâåðíèòèñÿ îá íüîãî.
Ìîæëèâî, ç òèõ ñàìèõ ïðè÷èí, ÿêі ñïî-
íóêàëè Ñåäðіêà âіä÷èíèòè ñâîї äâåðі ïåðåä
ñèíîì âіäðèíóòîãî íàðîäó, âіí íàêàçàâ áè
÷åëÿäі ïðèéíÿòè Іñàêà ãîñòèííіøå, òà
ñàìå â öþ õâèëèíó àáàò çàéíÿâ éîãî êóäè
öіêàâіøîþ ðîçìîâîþ ïðî ïîðîäó і ÿêîñòі
éîãî óëþáëåíèõ ñîáàê, à òàêîї ðîçìîâè
âіí íå îáëèøèâ áè é äëÿ ñïðàâ íàáàãàòî
âàæëèâіøèõ, íіæ òå, ùî ÿêèéñü òàì єâðåé
ëÿæå ñïàòè áåç âå÷åðі. Òà ïîáà÷èâøè, ùî
Іñàê ñòîїòü îñòîðîíü ÷èñëåííîãî òîâàðè-
ñòâà, äîñòîòó ÿê éîãî ïëåì’ÿ ñåðåä іíøèõ
íàðîäіâ, ìàðíî ÷åêàþ÷è, ùî çâіëüíèòüñÿ
ìіñöå, äå âіí çìîæå ïîïîїñòè é âіäïî÷èòè, ïðî÷àíèí, ùî ñèäіâ êîëî êàìіíà,
ïîæàëіâ éîãî і, óñòàâøè ç ëàâêè, ñêàçàâ êîðîòêî:
— Ñòàðèé, ìîÿ îäіæ óæå ïðîñîõëà, і ÿ íàїâñÿ; à òè ìîêðèé і ãîëîä-
íèé. — Ïî òèõ ñëîâàõ âіí ïîçáèðàâ і ïіäãðіá äî âîãíþ íåäîãîðіëі ïîëіíà,
ðîçêèäàíі ïî øèðîêіé ÷åðåíі âîãíèùà, óçÿâ ç âåëèêîãî ñòîëó ìèñêó
ãàðÿ÷îї þøêè ç êîçëÿòèíè, ïîñòàâèâ íà ñòîëèê, çà ÿêèì ùîéíî ïîâå÷åðÿâ
ñàì, і, íå ÷åêàþ÷è єâðåєâèõ ïîäÿê, ïåðåéøîâ ó äðóãèé êіíåöü çàëè, ÷è òî
íå áàæàþ÷è äàëі ñïіëêóâàòèñÿ ç îáëàãîäіÿíèì, ÷è òî ùîá íàáëèçèòèñÿ äî
âåðõíüîãî êіíöÿ ñòîëó. (...)
За кілька хвилин прочанин засперечався з Бріаном де Буаґільбером, який
стверджував, ніби король Річард Левове Серце та його воїни, що билися
за Святу Землю, поступалися відвагою лицарям-храмовникам. Обстоюючи
свою думку, прочанин навів приклади численних перемог прибічників короля
Річарда й серед кращих представників англійського лицарства згадав Айвенго,
який здолав самого де Буаґільбера. Ровена з гордістю сприйняла звістку про
коханого, а храмовник висловив бажання ще раз помірятися з Айвенго силою.
Після вечері гості розійшлися по спочивальнях. Перед тим де Буаґільбер
наказав слугам схопити Ісака, коли той наступного ранку вирушить у дорогу:
жадібний лицар сподівався поживитися золотом старого. Цей наказ випадково
почув прочанин і на світанку потайки вивів лихваря з оселі Седріка. На віддяку
Ісак вручив йому листа, у якому просив багатого родича позичити юнакові
доброго коня й лицарський обладунок. Оскільки прочанин саме збирався взяти
участь у турнірі в Ашбі, такий лист був для нього безцінним дарунком.
У перший день змагань до міста прибули принц Джон та його улюбленці:
лицарі Фрон-де-Беф, Фіц-Урс, де Брасі та інші. Принц Джон правив країною
замість свого брата — короля Річарда Левове Серце, який перебував у полоні.
Владолюбний, жорстокий і підступний принц боявся втратити трон, тож докладав
1
Ñ à ð à ö è í è — òóò: äàâíÿ íàçâà ìóñóëüìàíñüêèõ íàðîäіâ (àðàáіâ, òóðêіâ òà, óð
іí.), óñòàëåíà â єâðîïåéöіâ.
64.
64
чимало зусиль, абипродовжити ув’язнення законного правителя Англії. Через
те, що Джон підтримував норманів, становище саксонських дворян і селян
украй погіршилося, а свавілля норманів стало повсякденним явищем. Місцеве
населення ненавиділо принца та його прибічників.
Зранку біля арени зібрався чималий натовп. Охочі подивитися на змагання
лицарів штовхалися і сперечалися за вигідні місця. Винуватцями однієї з таких
сутичок мимохіть стали Ісак та його донька — красуня Ребека, яких ніхто не хотів
мати за сусідів. Аби познущатися і над Ісаком, і над саксонцями, принц Джон у
нестерпно образливій формі наказав дворянину Ательстану поступитися місцем
євреям. Лицар де Брасі навіть спробував відсунути Ательстана списом, але
Седрік, ударивши по зброї мечем, став на заваді такому приниженню. Помітивши
обурення саксів, принц Джон відступив. Лучнику, який аж надто зухвало підтримав
Седріка, він вирішив помститися за більш слушної нагоди. Відтак принц наказав
посадити Ісака та Ребеку внизу. Перед тим як повернутися на своє місце, він
нахабно зірвав з пояса лихваря гаман.
Сурми сповістили про початок змагань. У двобоях щоразу перемагали улю-
бленці принца. Здавалося, жодному супернику не до снаги здолати цих доблесних
воїнів. Аж ось на арену виїхав невідомий лицар у розкішному обладунку. На його
щиті було зображено вирваний з корінням дуб, під яким значилося: «Позбавлений
Спадщини». Незнайомець викликав на бій Бріана де Буаґільбера.
Ðîçäіë VIII
(...) Êîëè äâà ïåðåáіéöі ñòàëè îäèí íàâïðîòè îäíîãî â ïðîòèëåæíèõ
êіíöÿõ àðåíè, íàïðóæåííÿ ñåðåä ãëÿäà÷іâ ñÿãíóëî âåðøèíè. Ìàëî õòî ñïî-
äіâàâñÿ, ùî ñóòè÷êà ìîæå ñêіí÷èòèñÿ ùàñëèâî äëÿ Ëèöàðÿ, Ïîçáàâëåíîãî
Ñïàäùèíè, àëå éîãî âіäâàãà é áîéîâå çàâçÿòòÿ çàáåçïå÷èëè éîìó ïðèõèëü-
íіñòü ìàéæå âñієї ïóáëіêè. Òіëüêè-íî ñóðìè ïðîñóðìèëè ñèãíàë äî áîþ, ÿê
îáèäâà ñóïðîòèâíèêè çіðâàëèñÿ áëèñêàâè÷íî ç ìіñöü, і îñü âîíè âæå
çіòêíóëèñÿ ïîñåðåä àðåíè â ãðîìîâîìó óäàðі. Ñïèñè ðîçëåòіëèñÿ íà ñêіïêè
àæ ïî ðóêіâ’ÿ, і ÿêóñü ìèòü âèäàâàëîñÿ, íà÷å îáèäâà ëèöàðі âïàëè — òàê
ñàõíóëèñÿ íàçàä і ïðèñіëè âіä óäàðó їõíі êîíі. Òà âïðàâíі âåðõіâöі âìèòü
çâåëè їõ íà ðіâíі íîãè ïîâîäàìè é îñòðîãàìè і, íà ìèòü óï’ÿâøè îäèí
â îäíîãî î÷і, ùî íåíà÷å ìåòàëè âîãîíü êðіçü ґðàòêè çàáîðîë, ïîâåðíóëè
êîíåé íàçàä, ïîì÷àëè êîæåí ó ñâіé êіíåöü àðåíè, і òàì çáðîєíîñöі ïîäàëè
їì íîâі ñïèñè.
Çà ÷àñòîêîëîì ãó÷íî çàêðè÷àëè, çàìàõàëè øàðôàìè òà õóñòèíàìè, і áóðÿ
ñõâàëüíèõ âèãóêіâ çàñâіä÷èëà іíòåðåñ ãëÿäà÷іâ äî öієї ñóòè÷êè — àäæå
òóò íà àðåíó âïåðøå çà äåíü âèїõàëè
ïåðåáіéöі, ðіâíі ñèëîþ і âïðàâíіñòþ. Òà
òіëüêè-íî ëèöàðі çíîâ ñòàëè íà âèõіäíі
ïîçèöії, òîé ñõâàëüíèé êðèê ñòèõ äî
ãëèáîêîї, ìîãèëüíîї òèøі, íåíà÷å âñå
çáîðèñüêî áîÿëîñÿ і äèõíóòè.
Ïåðåáіéöÿì òà їõíіì êîíÿì äàëè
ïåðåäèõíóòè êіëüêà õâèëèí, à òîäі
ïðèíö Äæîí ñâîїì æåçëîì äàâ çíàê ñóð-
ìà÷àì ïðîñóðìèòè ñèãíàë äî áîþ.
Ñóïðîòèâíèêè âäðóãå çіðâàëèñÿ ç ìіñöü
і çіòêíóëèñÿ íà ñåðåäèíі àðåíè ç òàêîþ
ñàìîþ øâèäêіñòþ, ñïðèòíіñòþ і ñèëîþ,
àëå íå ç òàêèì ñàìèì óñïіõîì, ÿê
ïåðøå.
Êàäð іç êіíîôіëüìó «Áàëàäà
ïðî äîáëåñíîãî ëèöàðÿ Àéâåíãî»
ð Ñ. Òàðàñîâ, 1982 ð.)(ðåæèñåð
66
ïîêàçàíі ïåðøå âіäâàãàòà âïðàâíіñòü. Äå Ґðàíìåíіëіâ êіíü, ìîëîäèé
і ãàðÿ÷èé, òàê ñàõíóâñÿ âáіê ïіä ÷àñ ðîçãîíó, ùî ñïèñ ó âåðøíèêîâіé ðóöі
ñõèòíóâñÿ, à íåâіäîìèé, íå áàæàþ÷è ñêîðèñòàòèñÿ іç öієї âèïàäêîâîї ïåðå-
âàãè, ïіäíÿâ ñïèñà, ïðîїõàâ ïîâç ñóïðîòèâíèêà, íå çà÷åïèâøè éîãî, òîäі
çàâåðíóâ êîíÿ, âіä’їõàâ ó ñâіé êіíåöü àðåíè é ÷åðåç ãåðîëüäà çàïðîïîíóâàâ
Ґðàíìåíіëåâі çіòíóòèñÿ ùå ðàç. Òà Ґðàíìåíіëü âіäìîâèâñÿ, âèçíàâøè ñåáå
ïåðåìîæåíèì íå òіëüêè áîéîâîþ âïðàâíіñòþ ñâîãî ñóïðîòèâíèêà, à і éîãî
ãàëàíòíіñòþ.
Çàâåðøèâ ñîáîþ íèçêó ïåðåìîã íåâіäîìîãî Ðàëüô äå Âіïîíò: éîãî ç òàêîþ
ñèëîþ áóëî âèêèíóòî іç ñіäëà, ùî éîìó ðèíóëà êðîâ ç ðîòà é íîñà і éîãî
âіäíåñëè ç àðåíè íåïðèòîìíîãî.
Òèñÿ÷і ãëÿäà÷іâ ïðèâіòàëè âèãóêàìè îäíîñòàéíó óõâàëó ïðèíöà é ðîç-
ïîðÿäíèêіâ ïðèñóäèòè òîãîäåííèé ïðèç Ëèöàðåâі, Ïîçáàâëåíîìó Ñïàä-
ùèíè. (...)
Принц був роздратований поразкою своїх воїнів, але мусив надати Позбав-
леному Спадщини законне право обрати королеву турніру. Лицар поклав вінок
королеви до ніг леді Ровени.
За звичаєм після змагань переможені мали віддати переможцеві коней і зброю
або сплатити за них викуп. Лицар, Позбавлений Спадщини, узяв лише половину
запропонованої суми, а від викупу Буаґільбера відмовився взагалі, уважаючи
двобій незакінченим. Частину грошей переможець передав Ісаку, який поручився
перед багатим євреєм за коня й обладунок для турніру. (З’ясувалося, що прочанин,
який ночував у домі Седріка Сакса, і Лицар, Позбавлений Спадщини, — одна й та
сама людина).
Борг Ісакові відніс свинопас Ґурт, який
)
під час змагань був лицареві за зброє-
носця. Однак Ребека, перестрівши його
на виході, повернула віддані батьку гроші
з надлишком. На зворотному шляху свино-
паса хотіли пограбувати лісові розбійники,
але дізнавшись, що він служить Лицареві,
Позбавленому Спадщини, відпустили.
Наступного дня на арені зійшлися два
великих гурти. Перший очолював Бріан де
Буаґільбер, другий — Лицар, Позбавлений
Спадщини. Боротьба була запеклою, щомиті
поранені й переможені залишали поле
бою. Коли товкотнеча поменшала, глядачі
побачили Лицаря, Позбавленого Спадщини,
і Бріана де Буаґільбера, що зітнулися в жор-
стокому поєдинку. На допомогу храмовнику
кинулося кілька дужих воїнів. Лише завдяки
прудкості свого коня Лицар, Позбавлений
Спадщини, уникнув нищівних ударів. А за
мить до нього приєднався вправний боєць
у чорному обладунку, якого називали
Чорним Лицарем. Завдяки його підтримці
Позбавлений Спадщини знову переміг
фаворитів принца.
Тепер королева турніру мала увінчати
звитяжця. Коли зі знесиленого лицаря
зняли шолом, усі впізнали Айвенго — сина
Седріка Сакса, коханого Ровени. Схвильо-É. Ґåðòñ.É. Ґ Àéâåíãî
67.
67
вана дівчина прикрасилайого чоло коштовним вінком. Дочекавшись цієї миті,
тяжко поранений Айвенго знепритомнів. У метушні ніхто навіть не помітив, як
його віднесли до будинку приятеля Ісака. Старий єврей зважився на цей учинокй і б І С й й й
заради доньки: Ребека вірила, що її знахарські здібності й безкорислива любов
швидко поставлять недужого на ноги.
Почувши ім’я Айвенго, прихильника короля Річарда, принц стривожився. Він
уже знав, що Річард звільнився з полону й будь-якої миті може повернутися на
батьківщину. Принц не збирався віддавати престол законному володарю Англії,
тож мусив негайно збирати спільників, щоб його усунути. Джонові не терпілося
взятися до справи, але перервати турнір було неможливо: простолюд жадав
побачити змагання йоменів1
. Мстивий принц вирішив скористатися цією нагодою,
щоб поквитатися з непокірним лучником, який напередодні насмілився з ним
сперечатися.
Відтак оголосили змагання лучників. Узяти в них участь наважилися вісім
йоменів.
Ðîçäіë ÕІІІ
(...) Ïðèíö Äæîí çіéøîâ çі ñâîãî òðîíó, ùîá ðîçäèâèòèñÿ çáëèçüêà öèõ
äіáðàíèõ éîìåíіâ, ÷àñòèíà ÿêèõ áóëà â óáðàííі ñëóã êîðîëÿ. Çàäîâîëü-
íèâøè öèì îãëÿäîì ñâîþ öіêàâіñòü, âіí ïî÷àâ øóêàòè î÷èìà ïðåäìåò ñâîєї
çëîñòі é ïîáà÷èâ, ùî âіí ñòîїòü íà òîìó ñàìîìó ìіñöі é ç òàêîþ ñàìîþ
íåçâîðóøíîþ ìіíîþ, ÿê íàïåðåäîäíі.
— Ñëóõàé, — ñêàçàâ éîìó ïðèíö Äæîí, — ÿ ç òâîєї íàõàáíîї áåëüêîòíі
çäîãàäàâñÿ, ùî òè íå ñïðàâæíіé ìàéñòåð äîâãîãî ëóêà; òåïåð áà÷ó, ùî
òè ñïðàâäі íå âàæèøñÿ âèïðîáóâàòè ñâîє âìіííÿ ïåðåä òàêèìè áðàâèìè
õëîïöÿìè, ÿê òі, ùî îíäå ñòîÿòü.
— Ç âàøîї ëàñêè, ïàíå ìіé, — âіäêàçàâ éîìåí, — ÿ ìàþ ùå é іíøó
ïðè÷èíó íå ñòðіëÿòè, êðіì ñòðàõó ïåðåä íåâäà÷åþ òà ãàíüáîþ.
— ßêà æ öÿ òâîÿ äðóãà ïðè÷èíà? — ñïèòàâ ïðèíö Äæîí, ùî ÷îìóñü, —
ïåâíå, âіí і ñàì íå çìіã áè ïîÿñíèòè ÷îìó, — âіä÷óâàâ äî öüîãî ÷îëîâіêà
ÿêóñü ïåêó÷ó öіêàâіñòü.
— Áà÷òå, ÿ íå çíàþ, — âіäïîâіâ éîìåí, — ÷è îòі ëþäè çâèêëè ñòðіëÿòè
â òàêó ñàìó öіëü, ÿê ÿ; à êðіì òîãî, ÿ íå çíàþ, ÷è áóäå âàøіé ìèëîñòі ïðè-
єìíî, êîëè é òðåòіé ïðèç âèãðàє ëþäèíà, ùî ìèìîõіòü óïàëà ó âàøó íåëàñêó.
Ïî÷åðâîíіâøè, ïðèíö Äæîí çàïèòàâ:
— À ÿêå òâîє ïðіçâèùå, éîìåíå?
— Ëîêñëі, — âіäïîâіâ òîé.
— Òîäі, Ëîêñëі, òè ñòðіëÿòèìåø ñâîєþ ÷åðãîþ, êîëè âñі îòі éîìåíè âæå
ïîêàæóòü ñâîþ ìàéñòåðíіñòü. Êîëè çäîáóäåø ïðèç, ÿ ùå âіä ñåáå äîäàì
äâàäöÿòü çîëîòèõ; à êîëè íå çäîáóäåø, ç òåáå ñòÿãíóòü òâîє çåëåíå ñóêíî
é ïðîæåíóòü ç àðåíè, øìàãàþ÷è òÿòèâàìè, ÿê íàõàáíîãî õâàëüêà.
— À ùî ÿê ÿ âіäìîâëþñÿ ñòðіëÿòè íà òàêèõ óìîâàõ? — ñïèòàâ éîìåí. —
Âè òàêèé ìîãóòíіé, âàøà ìèëîñòå, і ìàєòå ñòіëüêè ñòîðîæі, ùî ñïðàâäі âàì
íåâàæêî ðîçäÿãòè ìåíå é âіäøìàãàòè, àëå ïðèìóñèòè ìåíå, ùîá ÿ íàòÿã
ñâіé ëóê, âè íå ìîæåòå.
— Êîëè òè âіäìîâèøñÿ âіä òîãî, ùî ÿ òîáі ÷åñíî ïðîïîíóþ, — âіä-
ïîâіâ ïðèíö, — íà÷àëüíèê âàðòè çðіæå ç òâîãî ëóêà òÿòèâó, çëàìàє і ëóê,
і ñòðіëè, à òåáå âèæåíå çâіäñè ÿê ëåãêîäóõà é áîÿãóçà.
— Íå äóæå ñïðàâåäëèâі óìîâè ñòàâèòå âè ìåíі, âàøà âèñîêîñòå, —
ñêàçàâ éîìåí. — Ïðèìóøóєòå çìàãàòèñÿ ç íàéêðàùèìè ëó÷íèêàìè Ëåñòåðà
1
É î ì å í — îñîáèñòî âіëüíèé äðіáíèé çåìëåâëàñíèê, ÿêèé ñàìîñòіéíî îáðî-ð
áëÿє çåìëþ; ñëóãà ëèöàðÿ, ôåîäàëà.
70
— Îöі äâàäöÿòüçîëîòèõ ðàçîì ç ðîãîì òè âèãðàâ ÷åñíî, âîíè òâîї.
І ìè äîäàìî äî íèõ іùå òðèäöÿòü, ÿêùî òè ñòàíåø äî íàñ íà ñëóæáó,
îõîðîíöåì íàøîї îñîáè, і âåñü ÷àñ áóäåø ïðè íàñ. Áî ùå íіêîëè òâåðäіøà
ðóêà íå íàïèíàëà òÿòèâè é ïåâíіøå îêî íå ñïðÿìîâóâàëî ñòðіëè.
— Ïðîáà÷òå ìåíі, âåëüìîæíèé ïðèíöå, — âіäêàçàâ Ëîêñëі, — àëå
ÿ çàïðèñÿãñÿ, ùî ÿê і ïіäó êîëè íà ñëóæáó, òî òіëüêè äî âàøîãî áðàòà —
êîðîëÿ Ðі÷àðäà. Öі äâàäöÿòü çîëîòèõ ÿ çîñòàâëÿþ Ãóáåðòîâі, áî âіí ñüî-
ãîäíі ñòðіëÿâ íå ãіðøå, íіæ éîãî äіä ïіä Ãàñòіíãñîì. ßêáè âіí çі ñêðîìíîñòі
íå âіäìîâèâñÿ çìàãàòèñÿ, òî âëó÷èâ áè ó âåðáîëîçèíó òàê ñàìî, ÿê і ÿ.
Ãóáåðò ïîõèòàâ ãîëîâîþ, íåîõî÷å ïðèéìàþ÷è ùåäðèé äàðóíîê íåâіäî-
ìîãî, à Ëîêñëі, ùî ïðàãíóâ óíèêíóòè äàëüøîãî ñòåæåííÿ, çàòåðñÿ â íàòîâï,
і áіëüøå éîãî íå áà÷èëè. (...)
Çàïèòàííÿ і çàâäàííÿ äî ïðî÷èòàíîãî
1. Çà ÿêîї іñòîðè÷íîї äîáè âіäáóâàþòüñÿ îïèñàíі â ðîìàíі ïîäії? ×îìó
íîðìàíè òà àíãëîñàêñè âîðîãóâàëè ìіæ ñîáîþ? Çíàéäіòü âіäëóííÿ öüîãî
ïðîòèñòîÿííÿ â ïðî÷èòàíèõ óðèâêàõ òâîðó.
2. ßêå âðàæåííÿ ñïðàâèâ íà âàñ Áðіàí äå Áóàґіëüáåð? Íà ÿêèõ ðèñàõ õàðàê-
òåðó öüîãî ãåðîÿ íàãîëîøåíî â éîãî ïîðòðåòі?
3. Ïåðå÷èòàéòå îïèñè æèòëà òà çîâíіøíîñòі Ñåäðіêà Ñàêñà. ßê ó íèõ ðîç-
êðèòî âäà÷ó öüîãî ïåðñîíàæà? Îáґðóíòóéòå ñâîї ñïîñòåðåæåííÿ öèòàòàìè
ç òâîðó.
4. Ðîçêàæіòü ïðî äâîáîї ìіæ Ëèöàðåì, Ïîçáàâëåíèì Ñïàäùèíè, òà Áðіàíîì
äå Áóàґіëüáåðîì. Çà êîãî іç öèõ âîїíіâ óáîëіâàëè ãëÿäà÷і? ×îìó?
5. ßê éîìåí Ëîêñëі ïåðåìіã ó çìàãàííі ëó÷íèêіâ? Ùî âіí äîâіâ ñâîєþ ïåðå-
ìîãîþ? Ó ÿêîìó ç òâîðіâ, ÿêі âè ïðî÷èòàëè ðàíіøå, є ïîäіáíèé åïіçîä? ×èì
âіäðіçíÿþòüñÿ îïèñè çìàãàíü ëó÷íèêіâ ó öüîìó òâîðі òà â ðîìàíі Ñêîòòà?
6. Òâîð÷à ëàáîðàòîðіÿ. Ñïðîáóéòå ñïðîãíîçóâàòè ïîäàëüøèé ðîçâèòîê
ïîäіé ó ðîìàíі.
Після турніру принц Джон улаштував пишний бенкет у замку Ашбі. А наступного
дня Седрік, Ательстан і Ровена вирушили додому. Дорогою до них приєдналися
Ісак та Ребека. Сакс і гадки не мав, що в паланкіні1
єврейки лежить його тяжко
поранений син.
На вузькій стежині процесію атакували перевдягнені в розбійників де Брасі та
де Буаґільбер зі своїми слугами: ще на бенкеті де Брасі задумав викрасти Ровену
й примусом з нею одружитися. Відтак подорожніх узяли в полон і доправили до
замку Фрон-де-Бефа.
Слуги Сакса Ґурт і Вамба кинулися по допомогу до лісових братів. Локслі та
Чорний Лицар, який потоваришував з лісовиками, пообіцяли визволити бранців.
Тим часом Сакса та Ательстана зачинили у великій замковій залі. Барон Фрон-
де-Беф і храмовник сподівалися отримати за знатних саксонців чималий викуп,
тому поводилися з ними чемно. А от Ісак потрапив до жахливого підземелля.
Погрожуючи старому тортурами, Фрон-де-Беф вимагав у нього тисячу фунтів2
срібла, але той уперто відповідав, що не в змозі зібрати таку суму. Тоді барон
наказав слугам розпочати катування.
Ðîçäіë ÕÕІІІ
Кілька годин де Брасі витратив на те, щоб причепуритися й налаштуватися на
зустріч з леді Ровеною. Опівдні він з’явився в покоях красуні.
1
Ï à ë à í ê і í — êðèòі íîøі.
2
— òóò: àíãëіéñüêà ìіðà âàãè, ùî äîðіâíþє 453,6 ã.Ô ó í ò
76
ñïіëêè, ùî ïåðåäíåþ ìîæå ïîõèòíóòèñÿ
íàâіòü òðîí. Òàê ñàìî îäíà êðàïëèíà
äîùó, óïàâøè â ìîðå, ñòàє ñêëàäîâîþ
÷àñòèíêîþ òîãî ìîãóòíüîãî îêåàíó, ùî
ãðèçå ñêåëі é ïîãëèíàє êîðîëіâñüêі ôëî-
òèëії. Òàêà æ íåîñÿæíà é ñèëà íàøîї
ãðіçíîї ëіãè, à ÿ àæ íіÿê íå îñòàííіé
ñåðåä ÷ëåíіâ öüîãî ìîãóòíüîãî îðäåíó.
ß â íüîìó îäèí ç ãîëîâíèõ çâåðõíèêіâ
і ìàþ íàäіþ, ùî іç ÷àñîì ìîæó äіñ-
òàòè ìàãіñòðіâ æåçë. Ìåíі íå âèñòà÷àëî
ëèøåíü ñïîðіäíåíîї äóøі, ÿêà ìîãëà
á ïîäіëèòè çі ìíîþ ìîї ìðії, — і â òîáі
ÿ çíàéøîâ òàêó äóøó.
— І òè ãîâîðèø öå ìåíі, æіíöі ìîãî
ïëåìåíі! — îáóðèëàñÿ Ðåáåêà. (...)
— ß ÷óþ, ÿê ñóðìëÿòü ó ðіã. Ìîæå
áóòè, ùî ìîÿ ïðèñóòíіñòü äîêîíå÷íà.
Ïîäóìàé ïðî òå, ùî ÿ ñêàçàâ òîáі. Ïðî-
ùàâàé! ß íå ïðîñèòèìó â òåáå âèáà÷åííÿ
çà òå, ùî ïîãðîæóâàâ òîáі ґâàëòîì, áî çàâäÿêè öüîìó ïіçíàâ òâîþ äóøó.
Òіëüêè íà ñïðîáíîìó êàìåíі âèâіðÿєòüñÿ ùèðå çîëîòî. Íåçàáàðîì ìè ùå
ïîãîâîðèìî. (...)
Фрон-де-Беф, де Брасі та Бріан де Буаґільбер зібралися в залі. Фрон-де-Беф
щойно отримав від розбійників листа з вимогою негайно звільнити всіх бранців.
У разі відмови лісовики погрожували атакувати замок.
Фрон-де-Беф і його спільники вирішили звернутися по допомогу в Йорк, але
не мали кого туди відрядити. Відтак вони повідомили розбійників, що полонені
скоро загинуть, і порадили прислати священника для сповіді приречених. Цього
священника змовники збиралися використати як посланця.
Однак розбійники виявилися хитрішими й відправили до замку Вамбу. Пере-
одягнений ченцем блазень не викликав підозр у Фрон-де-Бефа й безборонно
потрапив до зали, у якій тримали Сакса та Ательстана. Не гаючи часу, він
запропонував своєму господареві помінятися одягом, аби той зміг приєднатися
до лісових братів, що невдовзі мали розпочати штурм. Незважаючи на неабиякий
ризик, Вамба зголосився залишитися в полоні замість Седріка. Зворушений такою
відданістю, Сакс щиро подякував слузі й поквапився до виходу. Фрон-де-Беф
не помітив підміни. Він передав удаваному ченцеві листа з проханням про допо-
могу й вивів його із замку.
Опинившись на волі, Седрік одразу приєднався до розбійників. З великим
запізненням Фрон-де-Беф і його приятелі дізналися, що пошилися в дурні.
Нарешті розпочався наступ на замок. Розбійницьке військо очолили Чорний
Лицар, Локслі та Седрік Сакс. Звуки бою долинули до кімнати, у якій лежав
поранений Айвенго. Поруч з ним була Ребека: стара служниця Ульріка дозволила
їй доглядати недужого.
уу
Ðîçäіë XXIX
(...) Îïèíèâøèñü çíîâó áіëÿ ëіæêà Àéâåíãî, Ðåáåêà ñàìà áóëà çäèâîâàíà
òіé øàëåíіé ðàäîñòі, ÿêà îõîïèëà її, õî÷à їõíє ñòàíîâèùå áóëî âêðàé íåáåç-
ïå÷íå, áà íàâіòü áåçíàäіéíå. Ìàöàþ÷è éîãî ïóëüñ і çàïèòóþ÷è ïðî ñàìîïî-
÷óòòÿ, âîíà äîòîðêàëàñÿ äî Àéâåíãî òàê íіæíî é ãîâîðèëà òàê ëàñêàâî, ùî÷óòòÿ, âîíà
Іëþñòðàöіÿ Î. Іîíàéòіñ
80
— Ùî áóäåâèíàãîðîäîþ?! — âèãóêíóâ Àéâåíãî. — ßê ùî? Ñëàâà! Ñëàâà!
Âîíà ïîçîëîòèòü íàøі ìîãèëè é óâі÷íèòü íàøå іì’ÿ!
— Ñëàâà? — ïåðåïèòàëà Ðåáåêà. — Íåâæå æ îòîé çàіðæàâіëèé ïàíöèð,
ùî âèñèòü ó ïîäîáі æàëîáíîãî ãåðáà íàä òåìíèì, âîãêèì ëèöàðåâèì ñêëåïîì,
÷è îòà ïîíіâå÷åíà ïîäîáà ç íàïіâçàòåðòèì íàïèñîì, ùî éîãî íåîñâі÷åíèé
÷åðíåöü çàëåäâå ìîæå ïðî÷èòàòè, íàñòàâëÿþ÷è ìàíäðіâíèêà, — íåâæå
îöå ââàæàþòü ãіäíîþ âèíàãîðîäîþ çà çðå÷åííÿ âñіõ íіæíèõ ñòîñóíêіâ, çà
öіëå æèòòÿ, ùî ìèíóëî â ëèõèõ ïðèãîäàõ çàðàäè òîãî, àáè ÷èíèòè ëèõî
іíøèì? (...)
— Ïðèñÿãàþñÿ, — ïåðåáèâ її, íå äîñëóõàâøè äî êіíöÿ, ëèöàð, — òè,
äіâ÷èíî, ãîâîðèø ïðî òå, ÷îãî òîáі íå äàíî çíàòè! Òè õîòіëà á çàãàñèòè ÷èñòèé
ñâіòèëüíèê ëèöàðñòâà, ç äîïîìîãîþ ÿêîãî òіëüêè é ìîæíà ðîçïіçíàòè, ùî
øëÿõåòíå, à ùî íèöå. Ëèöàðñüêà íàñíàãà âіäðіçíÿє õîðîáðîãî âîéîâíèêà âіä
ïðîñòîëþäöÿ і âіä äèêóíà; âîíà â÷èòü íàñ öіíóâàòè ñâîє æèòòÿ çíà÷íî íèæ÷å,
íіæ ÷åñòü, íå çâàæàòè íі íà ÿêі íåñòàòêè, òóðáîòè і ñòðàæäàííÿ, íå áîÿòèñÿ
íі÷îãî, êðіì íåñëàâè. Òè íå õðèñòèÿíêà, Ðåáåêî, òîìó é íå çäàòíà ïіçíàòè
òèõ øëÿõåòíèõ ïî÷óòòіâ, êîòðі õâèëþþòü äóøó äіâ÷èíè, êîëè її êîõàíèé
іäå íà âèñîêèé ïîäâèã, ùîá çàñâіä÷èòè ñèëó ñâîãî êîõàííÿ. Ëèöàðñòâî! À ÷è
çíàєø òè, äіâ÷èíî, ùî âîíî є äæåðåëîì íàé÷èñòіøèõ і íàéøëÿõåòíіøèõ
ïðèõèëüíîñòåé, ïіäïîðîþ ïðèãíîáëåíèõ, çàõèñòîì ñêðèâäæåíèõ, òâåð-
äèíåþ çàõèñòó ñóïðîòè ñâàâîëі âëàäàðіâ! Áåç íüîãî ÷åñòü äâîðÿíèíà áóëà
á ïóñòèì çâóêîì. Ñâîáîäà òåæ çíàõîäèòü ñâîїõ íàéêðàùèõ çàñòóïíèêіâ
ó ñïèñàõ і ìå÷àõ ëèöàðіâ! (...)
Фрон-де-Бефа було смертельно поранено. Товариші поклали його в замковій
залі й знову стали до бою. Барон помирав у тяжких фізичних і душевних муках,
шкодуючи, що не може сповідатися в численних злочинах. Аж тут до нього навіда-
лася служниця Ульріка. Нагадавши про всі приниження, яких вона, спадкоємиця
давнього шляхетного роду, зазнала від Фрон-де-Бефа та його батька, стара
повідомила, що підпалила замок. Невдовзі вогонь оточив ложе, на якому сипав
прокльонами безпорадний барон. У пожежі загинула й Ульріка.
Бій тривав. Де Брасі мужньо захищався, але зрештою Чорний Лицар узяв його
в полон. Айвенго, леді Ровену та Ісака було врятовано. Лише Ребеку не вдалося
вирвати з рук храмовника. Він забрав дівчину до монастиря Темплстоу, що був
осідком лицарів Храму.
Уранці лісові розбійники та звільнені бранці зібралися біля священного дуба,
щоб відсвяткувати перемогу. Седрік подарував свободу слугам Вамбі та Ґурту,
р р р р у
а Чорний Лицар відпустив на волю де Брасі. На прощання Локслі дав Чор-
ному Лицарю мисливський ріг, що будь-якої хвилини міг скликати на допомогу
лісових братів.
Наступного дня де Брасі дістався Йоркського замку, де перебував принц Джон.
Він розповів про розгром замку Фрон-де-Бефа й повідомив, що Чорний Лицар —
це король Річард. Приголомшений принц віддав наказ потайки схопити брата, але
де Брасі відмовився його виконувати. Узяти на себе цю чорну справу зголосився
Вальдемар Фіц-Урс.
Тим часом Ісак прибув до Темплстоу, щоб викупити Ребеку, але, на біду,
натрапив там на великого магістра Луку Бомануара. Цей суворий чоловік прибув
з метою очистити орден тамплієрів від розпусти та вседозволеності. Звістка про
те, що в монастирі перебуває єврейська дівчина, викрадена одним з лицарів
Храму, обурила великого магістра.
А втім, його зовсім не цікавили ані доля Ребеки, ані відновлення справед-
ливості. Замість покарати злочинця, Бомануар переклав усю провину на плечі
бідолашної дівчини. Він заявив, що храмовник учинив зле не з власної волі, а підд д
явольських чар молодої єврейки. Аби довести її провину, магістрвпливом дия
81.
81
організував суд, наякому брехливі свідки навели численні «факти» чаклунства
Ребеки.
Під час цього лицемірного судилища дівчина поводилася надзвичайно мужньо,
на відміну від Буаґільбера, який так і не наважився сказати правду. Не визнавши
своєї провини, Ребека скористалася останньою можливістю врятуватися —
правом Божого суду. За законом, звинувачену могли виправдати, якщо її захисник
у двобої переможе храмовника. У разі відсутності такого захисника або його
поразки Ребеку мали стратити як чаклунку. Для пошуків оборонця дівчині було
надано лише два дні. Про все це Ребека сповістила батькові, і той кинувся роз-
шукувати Айвенго.
Тим часом Буаґільбер спробував переконати дівчину втекти з монастиря разом
з ним. Розуміючи, що за порятунок доведеться платити прихильністю, Ребека
рішуче відмовилася.
Ðîçäіë ÕL
Чорний Лицар їхав лісом у супроводі Вамби. Несподівано на них напав загін
озброєних вершників. Чорний Лицар мужньо прийняв бій.
(...) Õî÷ ÿêі õîðîáðі áóëè éîãî ñóïðîòèâíèêè, à ïðîòå ïîçàäêóâàëè âіä
ìîãóòíüîї ðóêè, êîæåí ïîìàõ ÿêîї çâіñòóâàâ їì ñìåðòü. Çäàâàëîñÿ, íіáè âіí
ñàì ïîäîëàє âñіõ âîðîãіâ. Àæ òóò íàñïіâ ëèöàð ó ñèíüîìó îáëàäóíêó, ÿêèé
äîñі òðèìàâñÿ âіääàëіê; âіí ïіäîñòðîæèâ êîíÿ і, íàñòàâèâøè ñïèñà íå íà
âåðøíèêà, à íà êîíÿ, ñìåðòåëüíî âðàçèâ öþ áëàãîðîäíó òâàðèíó.
— Öå ïіäñòóïíèé óäàð! — âèãóêíóâ ×îðíèé Ëèöàð, êîëè êіíü óïàâ
íàáіê, ïîòÿãíóâøè éîãî çà ñîáîþ.
Òієї ñàìîї ìèòі Âàìáà çàñóðìèâ ó ðіã: óñå ñòàëîñÿ òàê øâèäêî, ùî âіí
íå âñòèã çðîáèòè öüîãî ðàíіøå. Íåñïîäіâàíèé çâóê ðîãà ïðèìóñèâ óáèâöü
ñàõíóòèñÿ íàçàä, à Âàìáà, áàéäóæå, ùî áóâ ïîãàíî îçáðîєíèé, íå ðîçäó-
ìóþ÷è êèíóâñÿ âïåðåä і äîïîìіã ×îðíîìó Ëèöàðåâі ïіäâåñòèñÿ.
— Íå ñîðîìíî âàì, íèöі áîÿãóçè?! — âèãóêíóâ ëèöàð ó ñèíüîìó ïàí-
öèðі, ïåâíå ïðîâîäèð. — ×è íå ðîçáіãëèñÿ âè âіä çâè÷àéíîãî ðіæêà, ó ÿêèé
çäóìàëîñÿ çàñóðìèòè áëàçíåâі?
Ïіäáàäüîðåíі öèìè ñëîâàìè, âîíè çíîâó êèíóëèñÿ íà ×îðíîãî Ëèöàðÿ,
ùî, ïðèòóëèâøèñü äî ñòîâáóðà òîâñòîãî äóáà, âіäáèâàâñÿ ñàìèì ìå÷åì.
Ïіäñòóïíèé ëèöàð îçáðîїâñÿ òèì ÷àñîì іíøèì ñïèñîì і, äî÷åêàâøèñü
õâèëèíè, êîëè éîãî ìîãóòíіé ñóïðîòèâíèê áóâ çìóøåíèé âіäáèâàòèñÿ
íà âñі áîêè, ïîì÷àâ íà íüîãî, íàìіðÿþ÷èñü ïðèøïèëèòè éîãî ñïèñîì äî
äåðåâà. Òà Âàìáà é öüîãî ðàçó ñòàâ éîìó íà çàâàäі. Íå ìàþ÷è âåëèêîї
ñèëè, àëå áóâøè ñïðèòíèì, áëàçåíü ñêîðèñòàâñÿ ç òîãî, ùî áіéöі, çàõî-
ïèâøèñü áîðîòüáîþ ç ëèöàðåì, íå çâåðòàëè íà íüîãî óâàãè, і âñòèã çàïî-
áіãòè íàïàäó Ñèíüîãî Ëèöàðÿ, ïîêàëі÷èâøè íîãè éîãî êîíÿ óäàðîì ìå÷à.
Êіíü і âåðøíèê ïîïàäàëè íà çåìëþ. Ïðîòå ñòàíîâèùå ×îðíîãî Ëèöàðÿ
é äàëі áóëî âêðàé íåáåçïå÷íèì, áî íà íüîãî ç óñіõ áîêіâ íàïàäàëè îçáðîєíі
ç ãîëîâè äî íіã âîїíè. Âіí, і íà ìèòü íå çóïèíÿþ÷èñü, áîðîíèâñÿ âіä
íàïàñíèêіâ ìå÷åì і âæå ïî÷àâ çíåìàãàòè âіä óòîìè, àæ òóò âëó÷íà ñòðіëà
ïðîáèëà і âêëàëà íà ìіñöі îäíîãî ç íàéäóæ÷èõ éîãî ñóïðîòèâíèêіâ. Òієї
ñàìîї ìèòі íà ãàëÿâèíó ïіä ïðîâîäîì Ëîêñëі é âåñåëîãî ñàìіòíèêà âèñè-
ïàëà þðìà éîìåíіâ. Âîíè îäðàçó æ óñòðÿëè â áіé, і íåçàáàðîì íåãіäíèêè
âñі ÿê îäèí ïîëÿãëè âáèòі àáî ñìåðòåëüíî ïîðàíåíі. (...)
Áëàçåíü ïіäáіã äî ïðîâîäèðÿ âáèâöü, ùî ëåæàâ, ïðèâàëåíèé êîíåì,
і òàê çàáèâñÿ, ùî íå ìіã àíі áіãòè, àíі áîðîíèòèñÿ.
100
Іван розумів, щобожевільний наробить галасу й викаже їх есесівцям. «І вбити
,жалко, і відчепитися неможливо», р р у ц р, — розмірковував хлопець. Зрештою він таки
відламав шматок хліба й залишив його на камені.
Ледь помітною стежиною втікачі вирушили далі. Дорогою Джулія повідомила,
що її батько, хазяїн фірми, підтримав нацистів, а сама вона — переконана анти-
фашистка. Іван про своє життя розповідав неохоче. Сказав лишень, що мешкав
у білоруському селі Терешки, батька не пам’ятає, бо той рано помер, залишивши
матір із чотирма малими дітьми.
Тим часом шлях до перевалу ставав дедалі важчим: «Стежка йшла дуже
засніженим, скелястим косогором... Мороз подужчав... холод дошкуляв у руки
й коліна... вітер боляче шмагав по обличчях...». Джулія була зовсім знесилена,
тож Іван мусив нести її на спині.
На ранок подорожні спустилися у квітучу альпійську долину. Прокинувшись
серед червоних маків і не побачивши дівчини поруч, Іван у розпачі кинувся її
шукати. Однак скоро заспокоївся: Джулія була біля водоспаду. Щоб не заважати
їй, хлопець пішов у долину. Невдовзі туди повернулася і Джулія.
15
(...) — Іâàí!!!
Ïåðåëÿê, áіëü і ðàäіñòü âîäíî÷àñ çàçâó÷àëè â її ãîëîñі. Ñïëåñíóâøè
â äîëîíі, âîíà ïòàøêîþ ïîëèíóëà éîìó íàçóñòðі÷, Іâàí ñïèíèâñÿ; éîìó çäà-
ëîñÿ, ùî öіëó âі÷íіñòü íå áà÷èâ îöèõ ïðîìåíèñòèõ ðàäіñíèõ î÷åé, íіæíî-ñìó-
ãëÿâîãî îáëè÷÷ÿ, ñêóéîâäæåíîãî, êîðîòêî ïіäñòðèæåíîãî âîëîññÿ. Óñå éîãî
єñòâî ïðàãíóëî її, àëå âіí ïîãàìóâàâ ó ñîáі öå ïî÷óòòÿ і íå ðóøèâ ç ìіñöÿ.
Äæóëіÿ, ïіäìèíàþ÷è êîëîäêàìè ìàêè, ïіäñêî÷èëà äî õëîïöÿ, îáіðó÷ îáâèëà
éîãî çà øèþ, îáïåêëà íåñïîäіâàíèì ï’ÿíêèì ïîöіëóíêîì.
Іâàí çàòàìóâàâ âіääèõ, à âîíà, óñå ùå îáíіìàþ÷è éîãî, ðâó÷êî âіäõè-
ëèëà ãîëîâó é çàñìіÿëàñÿ ùàñëèâî é áåçòóðáîòíî, çàêîõàíî âäèâëÿþ÷èñü
éîìó â îáëè÷÷ÿ, ÿêå ïàëàëî âіä ãàðÿ÷îãî ïîöіëóíêó її ïðîõîëîäíèõ óñò.
Ïîòіì, óñå ùå ñìіþ÷èñü, ðîç÷åïèëà ïàëüöі, ëåãåíüêî âіäøòîâõíóëà éîãî
é ñіëà â òðàâі íàâïðîòè. (...)
Ïîõìóðèé і çíіÿêîâіëèé, âіí ñòóïèâ äî íåї. Äіâ÷èíà ðàïòîì îáіðâàëà
ñìіõ і ïіäõîïèëàñÿ íàçóñòðі÷.
— Іâàí! — ñïëåñíóëà âîíà â äîëîíі, ïîáà-
÷èâøè êâіòêè â éîãî ðóêàõ. — Єòî єñò ñþðïðіç
ñèíüéîðèíà? Äà? Äà?
Õëîïåöü і ñàì òіëüêè òåïåð ïîìіòèâ ó ñâîїé
ðóöі áóêåò ìàêіâ, áåçòÿìíî ãëÿíóâ íà íüîãî
é çàñìіÿâñÿ. Äæóëіÿ òåæ çàñìіÿëàñÿ, ïîíþõàëà
êâіòè, óòîïèâøè â áóêåòі âñå ñâîє ìàëåíüêå,
çãðàáíå ëè÷êî. Ïîòіì ïîêëàëà áóêåò íà òðàâі
é ïî÷àëà ïîõàïöåì çðèâàòè áіëÿ ñåáå ìàêè.
— Äæóëіÿ áëàãîäàðіò Іâàí. Áëàãîäàðіò î÷єí,
î÷єí...
— Íå òðåáà, ùî òè! — çíіÿêîâіâøè, îçâàâñÿ
âіí.
— Î÷єí, î÷єí áëàãîäàðіò íàäî. Іâàí ñïàñàò
ñèíüéîðèíó. Ðóñî ñïàñàò іòàëüÿíî. Єòî єñò
Іíòåðíàöіîíàëü. Áðàòñòâî, — íіáè æàðòîìà
ùåáåòàëà âîíà, óñå çðèâàþ÷è é çðèâàþ÷è ìàêè.
Ïîòіì ç äîáðèì îáåðåìêîì êâіòîê ïіäáіãëà äî
Іâàíà é ñèïíóëà їõ óñі éîìó íà ãðóäè.ÿІëþñòðàöі Â. Çåëüäåñà
101.
101
— Ùî òèðîáèø? — çäèâóâàâñÿ õëîïåöü. — Äëÿ ÷îãî?
— Íàäî! Íàäî! — êóìåäíî âèìîâëÿþ÷è ðîñіéñüêі ñëîâà, óìîâëÿëà âîíà,
і õëîïåöü îáõîïèâ ðàçîì ç îáåðåìêîì ìàêіâ і øêіðÿíêó іç çàãîðíóòèì ó íіé
õëіáîì. (...)
16
Утікачі йшли лугом. Раптом Джулія заспівала пісню «Катюша». Вона плу-
тала слова й сміялася. Серед невимовної краси альпійської природи смугастий
табірний одяг здався Іванові ще ненависнішим, і він зірвав з плечей куртку.
Захоплено глянувши на широкі плечі хлопця, Джулія назвала його Геркулесом,
але зніяковіло замовкла, побачивши страшні рубці від поранень.
Дорогою з’ясувалося, що божевільний німець-утікач невідступно тягся за
Іваном і Джулією. Хліба було обмаль, але не витримавши погляду голодних очей,
Іван поділився з нещасним останніми крихтами.
З рани, яку хлопець отримав під час двобою із собакою, сочилася кров, тож
довелося зупинитися на відпочинок. Прокинулися втікачі від крику: есесівці
спіймали божевільного й от-от могли побачити їх. Треба було негайно рушати.
Тепер уже Джулія допомагала Іванові, якому було боляче ступати на хвору ногу.
Однак зрештою німці таки загнали їх у пастку.
у
Çàïèòàííÿ і çàâäàííÿ äî ïðî÷èòàíîãî
1. ßêі åïіçîäè ïîâіñòі ñâіä÷àòü ïðî òå, ùî â ïîëîíі Іâàí íå âòðàòèâ ëþäñüêîї
ãіäíîñòі?
2. ßêó ðîëü ó ðîçêðèòòі õàðàêòåðó ãîëîâíîãî ãåðîÿ âіäіãðàþòü éîãî ñïîãàäè
ïðî âòå÷ó ç êîíöòàáîðó? ×îìó äëÿ ñòâîðåííÿ îáðàçó Іâàíà àâòîðó âàæëèâî
áóëî ïîâåðíóòèñÿ äî ïîäіé ìèíóëîãî?
3. Çíàéäіòü і âèïèøіòü ïîðòðåòíó õàðàêòåðèñòèêó Äæóëії. Ñïèðàþ÷èñü íà
îïîðíі ñëîâà іç öèòàòè, ñêëàäіòü ñëîâåñíèé ïîðòðåò ãåðîїíі.
4. ßêó ðîëü âіäіãðàє ìîòèâ õëіáà â ïðîòèñòàâëåííі æàõіòü âіéíè ñïðàâæíіì
ëþäñüêèì öіííîñòÿì?
5. Äîñëіäіòü, ÿê ñèìâîëè äîïîìàãàþòü àâòîðó ðîçêðèòè äóõîâíî-åìîöіéíèé
ñâіò çàêîõàíèõ.
6. Ôіëîëîãі÷íèé ìàéñòåð-êëàñ. Çà äîïîìîãîþ ÿêèõ õóäîæíіõ äåòàëåé àâòîð
ïåðåäàє äóøåâíèé ñòàí Іâàíà?
24
Äæóëіÿ ëåæàëà íà êàì’ÿíèñòîìó âèñòóïі çà êіëüêà êðîêіâ äî óðâèùà
é ïëàêàëà. Õëîïåöü íå âòіøàâ її, íå çàñïîêîþâàâ, à ñèäіâ ïîðó÷, ñïåðøèñü
ðóêàìè îá æîðñòêó, óêðèòó ìîõîì çåìëþ, і äóìàâ, ùî, ïåâíî, óñå òóò ñêіí-
÷èòüñÿ. Ïîïåðåäó é ïðàâîðó÷ ïіäñòóïàëà êðó÷à, ëіâîðó÷ ïî÷èíàëàñÿ ñòðіìêà
ñêåëÿñòà ñòіíà àæ äî ñàìіñіíüêèõ õìàð, ó ñіäëîâèíі ïîçàäó ñèäіëè íіìöі.
Âèéøëà ñïðàâæíіñіíüêà ïàñòêà — òðåáà æ îòàê óñêî÷èòè! Äëÿ Äæóëії öå
áóëî îñîáëèâî áîëÿ÷å, áî ðîçâіÿëàñÿ òàêà íåñïîäіâàíà íàäіÿ âèðâàòèñÿ, —
òîæ âіí і íå ðîçðàäæóâàâ äіâ÷èíè, òà é íå ìàâ äëÿ òîãî ñëіâ.
Ç ïðîâàëëÿ íåñëî ãíèëîþ âîãêіñòþ; ç ðîçïàøіëèõ òіë çíèêàëî òåïëî;
äîâêîëà â óùåëèíàõ, íіáè ó âåëåòåíñüêèõ êîìèíàõ, ãóâ âіòåð; áóëî õìàðíî
é íåçàòèøíî. Òà ÷îìó íіìöі íå éäóòü äî íèõ, íå ñòðіëÿþòü? Ñòîâïèëèñÿ
âãîðі â ñіäëîâèíі — òі ñèäÿòü, òі ñòîÿòü, îòî÷èâøè ñìóãàñòó ïîñòàòü áîæå-
âіëüíîãî ãåôòëіíãà. Ïðèäèâèâøèñü, Іâàí çðîçóìіâ — âîíè çàáàâëÿëèñÿ:
êóðèëè, òèöÿëè â íüîãî öèãàðêàìè — òî â ëîáà, òî â ñïèíó, і áîæåâіëüíèé
çі çâ’ÿçàíèìè ðóêàìè â’þíîì êðóòèâñÿ ìіæ íèìè, ñïëüîâóâàâ, áðèêàâñÿ,
à âîíè ðåãîòàëè ñîáі, ðàç ó ðàç òèöÿþ÷è â íüîãî öèãàðêàìè.
148
Óæå êіí÷èâñÿ ìіñòîê.І îòàê, îáíÿâøèñü, іäåìî âäâîõ, ñàìі â öüîìó
ðàþ. (...)
Òàì, íà ãîðáêó, ñèäèìî, ÿ і Áóçÿ (çåëåíі íà ñâÿòî ìè é äîñі íå íàðâàëè),
і ðîçïîâіäàєìî êàçêè. Òîáòî ðîçïîâіäàþ ÿ, à âîíà ñëóõàє. ß ðîçïîâіäàþ їé
ïðî òå, ùî áóäå ÷åðåç áàãàòî-áàãàòî ðîêіâ, êîëè ÿ ñòàíó äîðîñëèì, à âîíà
äîðîñëîþ і ìè ïîáåðåìîñÿ... Ìè çàðàç æå çà äîïîìîãîþ ÷àðіâíîãî ñëîâà
çäіéìåìîñÿ â ïîâіòðÿ ïîíàä õìàðè é îá’їäåìî öіëèé ñâіò. Íàñàìïåðåä ìè
âіäâіäàєìî âñі êðàїíè, äå áóâàâ Àëåêñàíäð Ìàêåäîíñüêèé. À äàëі ïîäàìîñÿ
äî Ïàëåñòèíè. Òàì ïîáóâàєìî íà âñіõ çàïàøíèõ ãîðàõ, ó âñіõ âèíîãðàä-
íèêàõ, íàïõàєìî ïîâíі êèøåíі іíæèðó, ôіíіêіâ, ìàñëèí і ïîëåòèìî çâіäòè
ùå äàëі é äàëі. І â êîæíîìó ìіñöі óòíåìî ùîñü іíøå, áî æ íіõòî íàñ
íå áà÷èòèìå... (...)
Ëіòåðàòóðíèé ïðàêòèêóì
1. ßêó ðîëü âіäіãðàє îïîâіäü âіä ïåðøîї îñîáè ó òâîðі Øîëîì-Àëåéõåìà?
Ñõàðàêòåðèçóéòå ñâіò, ÿêèé î÷èìà çàêîõàíîãî õëîï÷èêà áà÷èòü ÷èòà÷.
2. Ó ÿêèõ åïіçîäàõ ïîâіñòі ðîçêðèòî áàãàòñòâî ïîåòè÷íîї óÿâè Øèìåêà?
3. ßêі ðÿäêè ñâіä÷àòü ïðî òå, ùî Øèìåê ùèðî êîõàє Áóçþ?
4. ßêèì çìàëüîâàíî ñâіò äèòèíñòâà â ïîâіñòі? Ïåðåêàæіòü åïіçîäè, ÿêі
ïåðåäàþòü àòìîñôåðó ðàäîñòі òà ìðіé.
5. ßêèìè ïîñòàþòü ó ïîâіñòі áàòüêè Øèìåêà? Çíàéäіòü åïіçîäè, ÿêі
ðîçêðèâàþòü îñîáëèâîñòі æèòòÿ єâðåéñüêîї ðîäèíè.
6. Ðîáîòà â ïàðàõ. Âèïèøіòü ñëîâà, ÿêі õàðàêòåðèçóþòü çîâíіøíіñòü,
ìîâó, ïîâåäіíêó Áóçі. Ñêëàäіòü ñëîâåñíèé ïîðòðåò ãåðîїíі.
7. Çíàéäіòü ó ïðî÷èòàíîìó óðèâêó ïîâіñòі áіáëіéíі é ôîëüêëîðíі ñèì-
âîëè. ßêó ðîëü âîíè âіäіãðàþòü ó âіäîáðàæåííі ïîåòè÷íîãî ñïðèéíÿòòÿ
ñâіòó, ïðèòàìàííîãî ãåðîÿì?
8. Ôіëîëîãі÷íèé ìàéñòåð-êëàñ. ßêі õóäîæíі çàñîáè, õàðàêòåðíі äëÿ
ïîåòè÷íîãî ìîâëåííÿ, íàäàþòü ïîâіñòі Øîëîì-Àëåéõåìà ñõîæîñòі
ç ëіðè÷íèì âіðøåì? Íàâåäіòü âіäïîâіäíі ïðèêëàäè ç òåêñòó.
×àñòèíà òðåòÿ
Òієї íî÷і
Шимек подорослішав і поїхав учитися. Батько спочатку сердився на нього,
але згодом вибачив і навіть почав писати листи. Якось, уперше за час розлуки,
батько попросив Шимека приїхати на Пасху. Він також повідомив, що незабаром
відбудеться Бузине весілля.
Повернувшись додому, Шимек побачив, що за багато років його рідне містечко
зовсім не змінилося.
(...) Áðàêóâàëî òіëüêè «Ïіñíі ïіñåíü». Íі! Òåïåð óæå áіëüøå íå «ïіñíå-
ïіñåííî», ÿê áóëî êîëèñü, áàãàòî ðîêіâ òîìó. Íàø äâіð óæå íå âèíîãðàäíèê
öàðÿ Ñîëîìîíà, ÿê ó «Ïіñíі ïіñåíü». Äðîâà, êîëîäè é äîøêè, íàêèäàíі
áіëÿ íàøîї õàòè, óæå íå êåäðè é áóêè. Êіøêà, ùî ëåæèòü áіëÿ äâåðåé
і ãðієòüñÿ íà ñîíöі, óæå íå ïîëüîâà ëàíü ç «Ïіñíі ïіñåíü». Ãîðáîê, ùî
ãåí-ãåí çà ñèíàãîãîþ, óæå íå ãîðà Ëіâàí. Íåìàє çàïàøíèõ ãіð... Æіíêè
é äіâ÷àòà, ÿêі ñòîÿòü íà äâîðі, ìèþòü ïîñóä, ïðèáèðàþòü і ãîòóþòüñÿ äî
Ïàñõè, óæå íå äî÷êè єðóñàëèìñüêі, çãàäóâàíі â «Ïіñíі ïіñåíü». Äå ïîäіâñÿ
ìіé êîëèøíіé ìîëîäèé, ñâіæèé, ÿñíèé, ïàõîùàìè ïðîéíÿòèé ñâіò ç «Ïіñíі
ïіñåíü»? (...)ïіñåíü»? (...
149.
149
Êàäðè ç êіíîôіëüìó«Ïіñíÿ ïіñåíü» (ðåæèñåð Є. Íåéìàí, 2015 ð.)
Батьківський будинок був таким самим, яким Шимек запам’ятав його з дитин-
ства, от тільки самі батьки постаріли. Бузя майже не змінилася, лише стала ще
вродливішою. Коли Шимек дивився на дівчину, у його душі знову, як і багато років
тому, звучала «Пісня пісень».
І ÿ ðîçïîâіäàþ їì íîâèíè: ùî áà÷èâ і ùî ÷óâ. І äèâëþñÿ âîäíî÷àñ íà
Áóçþ. Øóêàþ її ïîãëÿäó é çóñòðі÷àþñÿ ç її î÷èìà, її âåëèêèìè, ãëèáî-
êèìè, çàñìó÷åíèìè, ãàðíèìè ñèíіìè î÷èìà ç «Ïіñíі ïіñåíü». Àëå її î÷і
íіìі, ÿê її óñòà, ÿê âîíà ñàìà. Íі÷îãî íå êàæóòü ìåíі її î÷і. Àíі÷îãіñіíüêî.
І ñïàäàє ìåíі íà äóìêó, ÿê êîëèñü, «Ïіñíÿ ïіñåíü», âіðø çà âіðøåì: «Ñàä
çàìêíåíèé — ñåñòðà ìîÿ, íàðå÷åíà». Çàìêíåíèé ñàä, çàãà÷åíå äæåðåëî...
І áóðÿ ðîçáóðõóєòüñÿ â ìîїé äóøі, і ãíіâ ïàëàє â ìîєìó ñåðöі. Ãíіâ —
íå ïðîòè êîãîñü, ëèøå ïðîòè ñàìîãî ñåáå. Íà ñåáå ãíіâàþñü і íà òі ìðії,
äóðíі, õëîï’ÿ÷і, çîëîòі ìðії, çàäëÿ ÿêèõ ÿ ïîêèíóâ áàòüêà é ìàòіð. Çàäëÿ
íèõ ÿ çàáóâ Áóçþ, їì ó æåðòâó ïðèíіñ ÿ ÷àñòêó ìîãî æèòòÿ, óòðàòèâ ñâîє
ùàñòÿ, óòðàòèâ, óòðàòèâ íàâіêè... (...)
Разом з батьком Шимек пішов до синагоги, але думки його були далекі від
молитви. Під час святкової вечері в родинному колі чоловіки голосно читали
«Пісню пісень», а мати й Бузя тихенько повторювали: «Багато років не можуть
загасити любові... і ріки не заллють її».
ß âіä÷èíÿþ âіêíî é äèâëþñÿ íà òåìíî-ñèíє íі÷íå íåáî, íà ìåðåõòëèâі
äіàìàíòîâі çіðêè. І ÿ çàïèòóþ ñàì ñåáå: «Íåâæå? Íåâæå?»
Íåâæå ÿ ïðîґàâèâ ñâîє ùàñòÿ, ïðîґàâèâ íàâіêè? Íåâæå ÿ âëàñíèìè
ðóêàìè ñïàëèâ ñâіé äèâîâèæíèé ïàëàö і âèïóñòèâ ãàðíó áîæåñòâåííó
öàðіâíó, ÿêó ÿ êîëèñü çà÷àðóâàâ?.. Íåâæå? À ìîæå, íі? Ìîæå, ÿ ïðèїõàâ
ñâîє÷àñíî? «Ïðèéøîâ ÿ â ìіé ñàä, ñåñòðî ìîÿ, íàðå÷åíà...»
І ÿ ùå äîâãî ñèäæó êîëî âіä÷èíåíîãî âіêíà ñåðåä íî÷і é ïåðåøіïòóþñÿ
іç öієþ òèõîþ, ì’ÿêîþ, òåïëîþ ðàííüîâåñíÿíîþ íі÷÷þ, ùî ñïîâíåíà, äèâíî
ñïîâíåíà òàєìíèöü і çàãàäîê...
Òієї íî÷і ÿ äîâіäàâñÿ ïðî íîâèíó. ß êîõàþ Áóçþ.
ß êîõàþ її òієþ ñâÿòîþ, ïîëóì’ÿíîþ, ïåêåëüíîþ ëþáîâ’þ, ÿêó òàê
÷óäîâî îñïіâàíî â «Ïіñíі ïіñåíü». Âåëèêі âîãíÿíі ëіòåðè âèðіçüáëþþòüñÿ
íå çíàòè çâіäêè é ëèíóòü ïåðåä ìîїìè î÷èìà. Ëіòåðè öі çі ùîéíî ÷èòàíîї
«Ïіñíі ïіñåíü», ëіòåðà ïî ëіòåðі: «...Áî äóæà, ÿê ñìåðòü, ëþáîâ, ëþòі,
ÿê ïåêëî, ðåâíîùі. Ñòðіëè її — ñòðіëè âîãíÿíі. Âîíà — ïîëóì’ÿ Ãîñ-
ïîäíє». (...)