5. Форми роботи з
обдарованими дітьми
Відкриті
уроки
Рольові ігри
Участь у
олімпіадах
Участь у
конкурсах
Ділові ігри
Диспути
Позакласні
заходи
Обдарована дитина – це дитина, яка має яскраві й очевидні, інодіОбдарована дитина – це дитина, яка має яскраві й очевидні, іноді
видатні досягнення ( або внутрішні передумови таких досягнень) увидатні досягнення ( або внутрішні передумови таких досягнень) у
тому або іншому виді діяльності.тому або іншому виді діяльності.
6. Любов до
того, що ти
робиш
Любов до
того, що ти
робиш
Відчуття
натхнення,
бажання
творити
Відчуття
натхнення,
бажання
творити
Діалектич-
на єдність
усталеного і
нового
Діалектич-
на єдність
усталеного і
нового
Засіб
власного
духовного
розвитку
особистості
Засіб
власного
духовного
розвитку
особистості
Зв’язок
інтуїтивного
й логічного
Зв’язок
інтуїтивного
й логічного
Позитивна
цінність
результатів
Позитивна
цінність
результатів
Можливість
робити кожен
день життя
цікавим і
неповторним
Можливість
робити кожен
день життя
цікавим і
неповторним
7. Вікових та
індивідуаль –
них
особливостей
Вікових та
індивідуаль –
них
особливостей
Використання
на уроках
елементів
творчості
Використання
на уроках
елементів
творчості
Організації
міні –
досліджень
при роботі з
текстами
Організації
міні –
досліджень
при роботі з
текстами
Проведення
нестандарт-
них уроків та
виховних
заходів
Проведення
нестандарт-
них уроків та
виховних
заходів
Участі в різних
мовних
конкурсах,
олімпіадах
Участі в різних
мовних
конкурсах,
олімпіадах
8.
9.
10. Задоріна АлінаЗадоріна Аліна
Вадимівна,Вадимівна, уученицячениця
9-А класукласу
Задоріна Аліна – це обдарована дитина, яка ,
починаючи іще із початкової школи, відзначається
оригінальністю та незвичайністю мислення,
нестандартністю відповідей на уроках, чудовою
пам’яттю, глибиною знання теоретичного
матеріалу.
11. Весняна мелодіяВесняна мелодія
Весна прийшла, -Весна прийшла, -
Вже скресла крига.Вже скресла крига.
І сніг розтанув навкруги,І сніг розтанув навкруги,
А діти човники пускають.А діти човники пускають.
Дзюркочуть весело струмки.Дзюркочуть весело струмки.
Так місяць березень приходить,Так місяць березень приходить,
З дітьми він хороводи водить.З дітьми він хороводи водить.
Пташок із вирію вертає,Пташок із вирію вертає,
І сонце радісно сіяє,І сонце радісно сіяє,
Промінням землю зігріваєПромінням землю зігріває..
12. Киця
У моїй кімнаті
Проживає киця-
Вона мене любить,
На друзів не злиться.
Я о сьомій ранку
Буджу свою кицю.
Даю їй сметанки,
Молока напиться.
Коли йду до школи-
Киця проводжає.
А коли додому-
Вона зустрічає.
Ще пита: «Як справи?»
Я їй посміхаюсь
Та кажу: «Все добре!
Йдемо, дам сметани».
Як роблю уроки-
Киця помагає.
Як зроблю- то киця
Їх перевіряє.
Як іду я спати-
Підбігає киця.
Хоче розказати
Якусь небилицю.
Ось така чудова
Вдома в мене киця.
Вона мене любить,
На друзів не злиться.
13. Літо розвеселе
О, нарешті! Літечко!
Літо розвеселе!
Радість всім дарує нам,
Щастя, дні веселі…
Море синєє шумить,
Та пісок гарячий.
Чути всюди і завжди
Дзвінкий сміх дитячий!
Квіти на галявинах,
Ягоди червоні.
Пташки та метелики,
Бджоли в квітах дзвонять.
Ще солодкі кавуни,
Дині смачні, жовті.
Соковиті яблука
Та черешні повні.
Хоч спекотно у дворі,
Все одно нам гарно!
Весело, щасливо всім,
Сонечко нам сяє!
О, нарешті! Літечко!
Літо розвеселе!
Гарно, радісно нам всім,
Усі ми веселі!
14. ЧЧАРІВНА ЗИМААРІВНА ЗИМА
Зима… Як довго ми чекали на неї, але вона настала тільки під кінець січня.Зима… Як довго ми чекали на неї, але вона настала тільки під кінець січня.
Цей зимовий прохолодний ранок був і справді дивовижний. Білий сніг покрив усеЦей зимовий прохолодний ранок був і справді дивовижний. Білий сніг покрив усе
м’якою пухнастою ковдрою. Гілки дерев і кущів схилилися під вагою снігових шат.м’якою пухнастою ковдрою. Гілки дерев і кущів схилилися під вагою снігових шат.
Садочок став схожим на казковий ліс. Природа завмерла й чекала якогось дива. А сніг всеСадочок став схожим на казковий ліс. Природа завмерла й чекала якогось дива. А сніг все
падав і падав. Зима намагалася загладити свою провину. Вона підлещувалася рідкимипадав і падав. Зима намагалася загладити свою провину. Вона підлещувалася рідкими
променями сонця, що пробивалися крізь снігову імлу.променями сонця, що пробивалися крізь снігову імлу.
Раптом спурхнула із дерева синичка. Нелегко тепер їй прохарчуватися. В пошукахРаптом спурхнула із дерева синичка. Нелегко тепер їй прохарчуватися. В пошуках
їжі вона літає від дерева до дерева. А ось і годівничка, яку змайстрували дбайливі дитячіїжі вона літає від дерева до дерева. А ось і годівничка, яку змайстрували дбайливі дитячі
руки. Тут їй можна поласувати зернятками пшениці, льону, соняшника.руки. Тут їй можна поласувати зернятками пшениці, льону, соняшника.
А як весело взимку! Зі схованок хлопчики та дівчатка дістають санки, лижі,А як весело взимку! Зі схованок хлопчики та дівчатка дістають санки, лижі,
ковзани. Скрізь чується веселий дитячий галас та сміх! На вулицях з’являються сніговіковзани. Скрізь чується веселий дитячий галас та сміх! На вулицях з’являються снігові
укріплення, фортеці. Оце – справжня зима!укріплення, фортеці. Оце – справжня зима!
Я дуже люблю зиму, бо вона завжди приносить якусь казку в моє життя.Я дуже люблю зиму, бо вона завжди приносить якусь казку в моє життя.
Збуваються найзаповітніші мрії та прагнення, виконуються нездійсненні бажання.Збуваються найзаповітніші мрії та прагнення, виконуються нездійсненні бажання.
Зима – це моя найулюбленіша пора року!Зима – це моя найулюбленіша пора року!
15. Михайленко
Владислава
Віталіївна,
учениця 9-А класу
Їжачок
Їжачок,
їжачок…
Ти – колючий клубок,
У
зимову хуртовину
Спатимеш
ти біля тину.
Буде снитись тобі
літо,
Поле, гай, красиві квіти.
Неба
синього блакить –
І весни
щаслива мить.
Михайленко Владислава - дівчинка, яка виявила
здібність творити уже в середній школі. Вона має
великий словниковий запас, вдало підбирає рими, із
задоволенням читає словники та енциклопедії, у її уяві
завжди виникають незвичайні образи, поняття.
16. Колядник
Під ногами сніг рипучий,
Вітер стріхи обліта:
Нині день який блискучий –
День Народження Христа!
Прийдуть з церкви
Батько й мати,
Я торбину одягну
І піду колядувати –
Ані хати не мину.
Зажурився журавель
Зажурився журавель -
Час вже відлітати.
Та не хочеться земельку
Рідну покидати.
Він над полем все кружляв,
Журно в небо поглядав.
Подививсь на хату, сад,
Та все ж треба відлітать.
17. Квіти
Немов маленькі діти,
Ростуть в садочку квіти:
Фіалка і лаванда,
Ромашка і в’юнок,
Майор там є й троянда,
Конвалія й дзвінок.
Вони такі гарненькі,
Великі і
маленькі.
Тендітні квіти й ніжні,
Барвисті,
дивовижні.
Усі їх полюбляю,
Щоденно доглядаю.
У гаю усім на диво
Сім’я бджілок
поселилась.
Своє житло будували,
Все старались,
майстрували.
Поруч – липка-медонос
Квіти розпустила.
І до неї вся сімейка
Бджілок
прилетіла.
Швидко мед вони збирали,
Жодну квітку не
минали. А
коли вже звечоріло,
То додому поспішили.
18. Хомич МиколаХомич Микола
Михайлович,Михайлович,
уучень 8-Ачень 8-А класукласу
Хомич Микола – учень із
надзвичайно високими
інтелектуальними здібностями.
Вміння творити у хлопчика
сформувалося ще в дитинстві.
Неабиякий вплив справили на
нього розповіді дідуся, який вміло
може поєднувати вдалий жарт і
серйозне слово. Тому його
невеличкі твори в більшій мірі
пов'язані із використанням
фразеологізмів. У них
простежується нероздільний
зв’язок дитини із усною народною
творчістю – невичерпним
джерелом геніальної душі
українського народу.
19. Очі бояться, а руки роблятьОчі бояться, а руки роблять
Моя бабуня – справжнє джерелоМоя бабуня – справжнє джерело
народної мудрості. Що б не трапилося внародної мудрості. Що б не трапилося в
житті, а вона вже й підсумує приказкоюжитті, а вона вже й підсумує приказкою
чи прислів’чи прислів’ям. Один із її улюбленихям. Один із її улюблених
виразів такий: «Очі бояться, а рукивиразів такий: «Очі бояться, а руки
роблять».роблять».
Що б воно значило? Ніяк не міг яЩо б воно значило? Ніяк не міг я
зрозуміти.зрозуміти.
Аж доки одного разу тато не доручивАж доки одного разу тато не доручив
намнам ііз братом вирвати бур'ян на грядочціз братом вирвати бур'ян на грядочці
полуниці.полуниці.
Я спочатку аж скрикнув: «Та ми жЯ спочатку аж скрикнув: «Та ми ж
ніколи не впораємося!» А тато хитроніколи не впораємося!» А тато хитро
підморгнув: «На море схочете -підморгнув: «На море схочете -
впораєтеся». Працювали не покладаючивпораєтеся». Працювали не покладаючи
рук. І ось уже полуниці радо тягнутьсярук. І ось уже полуниці радо тягнуться
до сонечка. А бур'яну наче і недо сонечка. А бур'яну наче і не
було.Чиста грядочка, красива. Любобуло.Чиста грядочка, красива. Любо
глянути.глянути.
Переглянулися ми з братом: «А що,Переглянулися ми з братом: «А що,
справді, очі бояться, а руки роблять».справді, очі бояться, а руки роблять».
20. Розбили глека
Посварилися з сестрою
Мало не до сліз:
Я облив її водою
І вщипнув за ніс.
А вона – дівча затяте –
І кусюча, як бджола,
Прошипіла: «В мене брата
Більше рідного нема».
Тож сиділи і страждали.
Дулись, наче ті сичі.
«Мабуть, глека ви розбили?»-
Спитав татко сміючись.
Переглянулись з сестрою:
«Та й цікаві ці батьки:
Якщо глека ми розбили,
Хто ж прибрав тоді друзки?»
21. Жаркова АнастасіяЖаркова Анастасія
Олексіївна,Олексіївна, уученицячениця
10 класукласу
Жаркова Анастасія – дуже сумлінна та старанна
дівчинка, захоплення мовою та літературою виявила
іще в середніх класах. Брала участь у Міжнародному
конкурсі з української мови імені Петра Яцика,
літературному конкурсі, присвяченому
Шевченківським дням, виборювала призові місця. Її
роботи відзначаються глибиною світобачення,
оригінальністю мислення, сповнені дитячого
переживання за ті проблеми, які властиві
сьогоденню.
22. На лезі пам'ятіНа лезі пам'яті
Голодна смерть припала до вікна...Голодна смерть припала до вікна...
- Молися, Катерино, за сестру, бо, може, ранку не діждеться...-- Молися, Катерино, за сестру, бо, може, ранку не діждеться...-
хриплим голосом озвалася мама.хриплим голосом озвалася мама.
- Милостивий Таточку Небесний, я точно знаю, що Ти є, що чуєш- Милостивий Таточку Небесний, я точно знаю, що Ти є, що чуєш
мене... Допоможи! Розрадь! Підкажи!.. Куди бігти?!. Комумене... Допоможи! Розрадь! Підкажи!.. Куди бігти?!. Кому
падати на колінця ?!. Нема вже сил навіть до тебе промовляти...падати на колінця ?!. Нема вже сил навіть до тебе промовляти...
Холодно... їсти хочеться... Ти так уважно слухаєш. А мої думкиХолодно... їсти хочеться... Ти так уважно слухаєш. А мої думки
від тебе до сестри Марічки, від неї до скоринки запашноговід тебе до сестри Марічки, від неї до скоринки запашного
хліба... чи окрайця чорного... Хоч лободяного ліпеника дай,хліба... чи окрайця чорного... Хоч лободяного ліпеника дай,
Батьку Небесний! Хліб... Ним часто мариться... Ним марить іБатьку Небесний! Хліб... Ним часто мариться... Ним марить і
Марічка, точніше марила, а завтра, може... Мені так шкодаМарічка, точніше марила, а завтра, може... Мені так шкода
сестрички... Хай вона виживе! І я так не хочу помирати... А,сестрички... Хай вона виживе! І я так не хочу помирати... А,
може, хай Марічку закопають?!. Вона вже холодна й синя!може, хай Марічку закопають?!. Вона вже холодна й синя!
Моторошно... Хай вона помре! То завтра хліб вже на трьохМоторошно... Хай вона помре! То завтра хліб вже на трьох
ділити... Зроби, Боже, щоб їсти не хотілося!.. Я так скучила заділити... Зроби, Боже, щоб їсти не хотілося!.. Я так скучила за
запашною паляницею... Та ні, хай сестричка живе, бо мама будезапашною паляницею... Та ні, хай сестричка живе, бо мама буде
завтра плакати...завтра плакати...
- Мамо, а чому на небі так багато зірок?- Мамо, а чому на небі так багато зірок?
- Коли людина народжується, доню, Бог запалює її зірку...- Коли людина народжується, доню, Бог запалює її зірку...
- А де моя, Марійчина? Дивись, мамо, зірка з неба впала... Не зустріне- А де моя, Марійчина? Дивись, мамо, зірка з неба впала... Не зустріне
Марічка новий день... Прощавай, сестричко! Хай ГосподьМарічка новий день... Прощавай, сестричко! Хай Господь
прийме тебе у свою ласку... Скоро зустрінемося... Чекай!прийме тебе у свою ласку... Скоро зустрінемося... Чекай!
Зранку в хаті знову плач... Не плаче тільки мама. Чорна, мов примара,Зранку в хаті знову плач... Не плаче тільки мама. Чорна, мов примара,
висохла, з вилинялими від сліз очима, сидить над сестричкою...висохла, з вилинялими від сліз очима, сидить над сестричкою...
моєю Марічкою.моєю Марічкою.
Марічку ховали без труни, загорнувши у брудну ряднину, поруч ізМарічку ховали без труни, загорнувши у брудну ряднину, поруч із
батьком, невтомним трударем. Батько... Здається, ще вчора бувбатьком, невтомним трударем. Батько... Здається, ще вчора був
поруч...поруч...
23. Великими порепаними руками згрібав у обійми, цілував і плакав по -Великими порепаними руками згрібав у обійми, цілував і плакав по -
дитячому, навзрид. А одного холодного січневого ранку без хрестадитячому, навзрид. А одного холодного січневого ранку без хреста
і сповіді повезли його на кладовище... Був та вмер... За ним бабуся,і сповіді повезли його на кладовище... Був та вмер... За ним бабуся,
тітка ... брати...тітка ... брати...
Знову чужі люди в хаті, хижі, байдужі... Зима оселилася в їхніх душах.Знову чужі люди в хаті, хижі, байдужі... Зима оселилася в їхніх душах.
Згляньтеся, голубчики! Не на мене - на дітей... - просила мама,Згляньтеся, голубчики! Не на мене - на дітей... - просила мама,
притискаючи до грудей вузлик із просом.притискаючи до грудей вузлик із просом.
Того дня не обідали й не вечеряли... Звечора розхворілася ненька...Того дня не обідали й не вечеряли... Звечора розхворілася ненька...
Смерть простягла до неї свої кістляві руки.Смерть простягла до неї свої кістляві руки.
Не плакали зранку в хаті... Бо не було кому.. Лише тиша кричала зНе плакали зранку в хаті... Бо не було кому.. Лише тиша кричала з
розпуки, і дві пари переляканих, голодних дитячих очей горілирозпуки, і дві пари переляканих, голодних дитячих очей горіли
каганцями в передранішніх сутінках...каганцями в передранішніх сутінках...
В'ється, в'ється низка спогадів, складає, як мозаїку, картину лютогоВ'ється, в'ється низка спогадів, складає, як мозаїку, картину лютого
горя... трагедії людської... долі Катерининої…горя... трагедії людської... долі Катерининої…
Сива голова впала на старечі долоні... Скупа сльоза блиснула в очах. АСива голова впала на старечі долоні... Скупа сльоза блиснула в очах. А
спогади не залишають...спогади не залишають...
- Господи, ще один день позаду... Втомилася я від земного життя...- Господи, ще один день позаду... Втомилася я від земного життя...
Марічко?!. Що ти робиш у моєму кріслі?!. Чому мовчиш?Марічко?!. Що ти робиш у моєму кріслі?!. Чому мовчиш?
Закололо в серці, різнуло... Солодкий щем розлився в ногах.Закололо в серці, різнуло... Солодкий щем розлився в ногах.
- Розумію, сестричко... Якщо прийшла, то вже чекай... Я недовго... Боже,- Розумію, сестричко... Якщо прийшла, то вже чекай... Я недовго... Боже,
Батьку мій, прийми останню подяку за те, що дав вижити йБатьку мій, прийми останню подяку за те, що дав вижити й
прожити так довго,... за щастя материнства,... за гіркоту розлук.прожити так довго,... за щастя материнства,... за гіркоту розлук.
Вибач, Марічко, що бажала твоєї смерті... Розумію тепер, що і вВибач, Марічко, що бажала твоєї смерті... Розумію тепер, що і в
цьому було Твоє милосердя, Боже... Бо забравши їх до себе, Тицьому було Твоє милосердя, Боже... Бо забравши їх до себе, Ти
припинив їхні муки та страждання. А мої тривали все життя...припинив їхні муки та страждання. А мої тривали все життя...
Пробач, Господи, що аж до цього дня поряд із скорботою жила вПробач, Господи, що аж до цього дня поряд із скорботою жила в
моєму серці ненависть... Я лише людина... слабка жінка... Я люто їхмоєму серці ненависть... Я лише людина... слабка жінка... Я люто їх
ненавиділа, бо окрайці виривали з рук малечі, з торбин нужденнихненавиділа, бо окрайці виривали з рук малечі, з торбин нужденних
старців... Вимітали з комори все до останньої зернини, насінини...старців... Вимітали з комори все до останньої зернини, насінини...
надії позбавляли.... Надії на завтрашній день...надії позбавляли.... Надії на завтрашній день...
Пробачаю їм... Відпускає біль... Пробач і Ти, Господи, їм, бо не відали,Пробачаю їм... Відпускає біль... Пробач і Ти, Господи, їм, бо не відали,
що робили... Прийми й мене у свої обійми... Амінь. Марічко, я вжещо робили... Прийми й мене у свої обійми... Амінь. Марічко, я вже
йду!..йду!..
По оксамитовій щоці неба скотилася, згасаючи, ще одна зірка-сльоза. НеПо оксамитовій щоці неба скотилася, згасаючи, ще одна зірка-сльоза. Не
зустріла стара Катря ранку... Закрилися її очі...зустріла стара Катря ранку... Закрилися її очі...
24. Баздирєва Ірина –
сумлінна, відповідальна та
старанна дівчинка. Мабуть, її
бажання творити йде саме від
цього. Вона тонко відчуває
ритміку поезій, вдало
передає захоплення
навколишніми образами,
вміло використовує художні
засоби, підкреслюючи цим
своє незвичайне сприйняття
дійсності.
Баздирєва ІринаБаздирєва Ірина
Олексіївна,Олексіївна,
уучениця 8-Ачениця 8-А класукласу
25. КолисковаКолискова
Засинай. малятко,Засинай. малятко,
Засинай, маленьке.Засинай, маленьке.
Хай тобі наснитьсяХай тобі насниться
Слоненя гарненьке.Слоненя гарненьке.
Хай там буде ненькаХай там буде ненька
Лагідна, добренька.Лагідна, добренька.
Ой, люлі-люлі,Ой, люлі-люлі,
Лагідна, добренька.Лагідна, добренька.
Засинай, малятко,Засинай, малятко,
Засинай, маленьке.Засинай, маленьке.
Набирайся силоньки,Набирайся силоньки,
Набирайся віроньки.Набирайся віроньки.
Час тобі вже спати,Час тобі вже спати,
Сонька упіймати.Сонька упіймати.
Ой, люлі- люлі,Ой, люлі- люлі,
Сонька упіймати.Сонька упіймати.
26. Маленька помічниця
Говорить якось чоловік жінці:
Хотів я сьогодні траву покосити, та коса зламалася.
А в цей момент на подвір’ ї гралася їхня чотирирічна донечка
Маринка. Почула вона ці слова і дуже їй захотілося таткові допомогти.
Підходить до нього та й каже:
- Тату, ти казав, що у тебе коса зламалася, а моя коса тобі не підійде?
27. Незабутній ранок
Мені дуже подобається прокидатися
рано – рано, коли навіть природа ще
спить. Лежачи у своєму теплому
ліжку, я чую, як просипаються
пташки. Ні світ ні зоря жайворонок
починає виводити свою чарівну й
ніжну пісню. До нього приєднуються
інші птахи. А у вікно вже зазирає
перший вранішній промінчик сонця, і
я розумію, що ніч вже накивала
п’ятами. Я посміхаюся сама до себе,
бо впевнена, що цей день буде
чудовим і незабутнім.
28.
29.
30.
31.
32. 0000000 0000000 0000000 0000000
111
2 22 2
0
0.2
0.4
0.6
0.8
1
1.2
1.4
1.6
1.8
2
2008-
2009
2009-
2010
2010-
2011
2011-
2012
2012-
2013
Всеукраїнська гра "Соняшник"
Жаркова А.
Тишкова А.
Трусова О.
Лякішева Л.
Русанов В.
Драчова А.
Данилів В.
