2. Пожежнику
Пожежнику вклоняюся до ніг
За те, що світ ти від біди зберіг.
Від лиха ти людей завжди рятуєш,
У горі ти надію всім даруєш.
Пожежнику, схилюся я в поклоні
За змучені твої міцні долоні,
За твої очі стомлені й сумні,
В яких відбились дими і вогні.
Пожежнику,я дякую тобі
За те, що не належиш ти собі,
Бо, навіть, як палаєш у вогні,
Людині допоможеш у біді…
За все, за все я дякую тобі.
З вогнем не грайся! Пам’ятай!
Жахливій небезпеці життя не піддавай.
Й межу злощасну ти не перетни,
Де гра, а де біда?! Збагни!
Вогонь…І друг, і ворог водночас,
Неочікувано він спалахне ураз.
Тож правила безпеки пам’ятай,
А заразом і друзям нагадай.
Хоча й пожежник захищає нас жертовно,
Стоїть на варті пильно і невтомно,
Але ж безпека в наших теж руках,
Давайте знати правила не тільки на словах!
3. Попович Анна,
учениця ІІ курсу
Кагарлицького НВК
«ЗОШ І – ІІ ступенів – ліцей»
НАШ ЗЕМЛЯК
Родився й виріс він в Кагарлику,
Ходив навчатися у першу школу.
Тоді не думав він, що на його віку
Професію обрати доведеться нелегку.
Любив він спорт: і боротьбу, й футбол,
І тренував мускулатуру й силу,
В змаганнях забивав не один гол,
А перемоги всі були під силу.
Одного разу він ішов додому,
Та раптом, гульк: пожежа! Який жах!
Палав будинок і усе, що в ньому,
А люди в крик – і сльози на очах.
Від болю серце в хлопця защеміло,
І вирішив тоді він твердо й сміло:
«Спасу людей від лиха і вогню,
Дитину й матір я обороню.»
Вогонь! Це він зігріє й нагодує,
Він світить, плавить сталь, хати будує.
Вогонь, як дар небесний, для людей
Приніс колись могутній Прометей.
Тож хай вогонь завжди послужить людям,
Не знищує добро, а благом буде.
Я стану на сторожі у людини,
Ну, а вогонь – мій оберіг віднині.»
Про все це розповів мені дідусь,
Усміхнено підкручуючи вус.
А я питаю: «Хто ж то був? Агов!»
І він промовив: «Юра Кисельов».
Баскевич Антон,
учень ІІ курсу
Кагарлицького НВК
«ЗОШ І – ІІ ступенів – ліцей»
4. Необережність !
Одного разу восьмирічний хлопчик Іванко в суботу зостався сам удома.
Батьків викликали на роботу. Перед виходом тато розповів, як поводитися з
вогнем і електрикою, або ж взагалі це все не чіпати. Син не слухав батька.
Ось, побувши трохи сам, Іван подумав: «Що ж це за річ – вогонь? Чому
його не можна чіпати? Нумо, зараз перевірю?» Хлопчик побіг на кухню по
сірники. Там було мало місця, і він побіг у вітальню. Іван згадав, як тато
«створював» вогонь на пікніку, і почав повторювати його дії. Спробував
раз-два – не виходить. Уже на третій раз вогонь загорівся. «Нічого собі, -
подумав бешкетник. – Оце так вогонь! Чому він такий небезпечний?» І тут
він відчув щось гаряче. Швидко кинув сірника, не потушивши вогонь. Він
упав на новенький зошит, що лежав на тумбочці. Іванко злякався. Миттю
побіг до сусідньої квартири. Постукав. Відчинила його сусідка.
«Допоможіть! Пожежа!» – кричав хлопчик. Вони швидко побігли до
Іванкової вітальні. Жінка взяла склянку з водою, що стояла на тумбочці, і
вилила все на вогонь. Вона загасила пожежу. Хлопчик дуже дякував сусідці
і просив вибачення в батьків.
І ви, діти, не грайтесь з вогнем! Раджу вивчати правила пожежної
безпеки!
Артеменко Анастасія,
учениця 6 класу
Кагарлицького НВК
«ЗОШ І – ІІ ступенів – ліцей»
5. Сірники – не іграшки !
За далекими горами, морями, за лісами дрімучими жили- були дві подружки. Звали
їх Катруся і Марійка. Вирішили дівчатка піти до лісу на прогулянку. Взяли із собою їжу,
воду, а Катруся ще й сірники до кошика поклала. Ходили по лісі, ходили та й вирішили
сісти перепочити.
Катруся й каже:
- А давай розведемо багаття та хліб на кострі підсмажимо. Буде смачно !
- Добре, давай, - відповіла Марійка.
Дістали вони сірники, аж раптом з’явився дідусь.
- Ти хто такий ? – запитала Катеринка.
- По- перше, не ти, а Ви. По-друге, не розпалюйте багаття, бо може спалахнути увесь
ліс, зараз осінь, і у лісі багато сухостою !
- То й що? – відказала Марійка.
- Як що ?
- Ну, спалахне вогонь, приїде пожежно - рятувальна служба та й загасить пожежу.
- Дівчатка, як же сюди добереться пожежна машина, якщо тут скрізь дерева ?
- Дівчата засмутилися, але послухали мудрого дідуся-лісовика і не стали ризикувати.
А дідусь ще раз наголосив, що розпалювати багаття, коли навкруг самі кущі та
дерева, а поблизу немає дорослих, дуже ризиковано! Може статися велика біда, яку
зупинити буде не так то й легко ! Отож, будьте обачні, дотримуйтесь правил пожежної
безпеки, не грайтеся з вогнем, бережіть довкілля !
Дівчата подякували дідусеві за мудру пораду та добру науку. І коли вдосталь
намилувавшись красою осіннього лісу, дівчата веселі та щасливі повернулись додому,
то розповіли всім своїм друзям та знайомим про незвичайну зустріч та мудрі поради
дідуся –лісовика.
Діти! Сірники - не іграшки, не грайтеся з вогнем і будьте обережні!
Федорченко Владислава
учениця 6 класу,
Кагарлицького НВК
«ЗОШ І – ІІ ступенів – ліцей»
6. Не грайтеся з вогнем!
Якось раз малий Івасик
Вдома сірники знайшов.
Хлопчик вирішив погратись,
Й до вітальні він пішов.
Тож подавсь Івась в кімнату,
Почав думать, що ж зробить…
Хлопчик взяв листків багато
І надумав їх спалить.
Вмить дістав сірник з коробки,
Вправно запалив його,
І підніс він до листочка
Сірника вогненного.
Так красиво загорілись
Вогнем аркуші малі!
Деякі уже потліли
І лежали на столі.
Аж тут раптом папірець,
Що палким вогнем палав,
На підлогу – хай йому грець! –
На підлогу він упав!
А Івасик ненароком
Наступив на аркуш той
І знайшов собі мороку –
Обпік ніженьку вогонь.
Бідний хлопчик почав плакать
І просити допомоги,
Враз той крик почула мама
Та й прибігла до малого.
Взяла воду й погасила
Весь вогонь, що ще палав,
І кватирку відчинила,
щоб і дим не дошкуляв.
Любі дітки, пам’ятайте,
Що вогонь не тільки друг,
Тож ніколи з ним не грайте,
Не беріть сірник до рук.
7. Будьте дуже обережні,
Коли щось робите з вогнем,
І виконуйте правила належні,
Щоб не виникло проблем.
Марчук Марія, учениця І курсу
Кагарлицького НВК
«ЗОШ І – ІІ ступенів – ліцей»