...

1. Книга: Енн із Зелених Дахів
Люсі-Мод Монтгомері
ЕНН ІЗ ЗЕЛЕНИХ ДАХІВ

2. І зорі над колискою зійшли
В стихії полум’я, роси і духу.
Роберт Браунінг
Пам’яті моїх батька і матері
Розділ 1
ПАНІ РЕЙЧЕЛ ЛІНД ДИВУЄТЬСЯ
Пані Рейчел Лінд жила саме там, де шлях на Ейвонлі, обабіч якого росли вільхи й фуксії,
занурювався до видолинку. Перетинав той шлях струмочок, котрий брав початок аж ген у лісі,
що оточував дворище старого Катберта. Той хлюпотливий струмочок, подейкували, петляв у лісі
поміж деревами, вирував і пінився, та й був доволі підступний, хоч при Долині Лінд ущухав і вже
ледь жебонів, принишклий, ніби знаючи, що повз будинок пані Рейчел Лінд навіть струмкові не
вільно текти без належної поважності й ґречності. Він, певно, тямив, що пані Рейчел сидить при
вікні й суворо позирає на все й усіх, хто пробігає повз — від струмків до дітлахів; а коли
зауважує бодай найменше нехтування приписами чемності, — невтомно й безупинно
докопується до всіх «чому», «чого» й «навіщо так було скоєно».
В Ейвонлі, та й поза ним, живе багацько людей, що не вміють пхати носа в сусідські справи,
не занехаявши при тому власних, та не така є пані Рейчел Лінд — о, вона, певна річ, із тих, кому
вдається перейматися не лише собою, а й геть усіма довкола. Вправна господиня, собі вона
давала раду якнайліпше, та ще й керувала швацьким гуртком для дівчат, помагала порядкувати
в недільній школі, — а церковні Спільнота милосердя й Товариство підтримки місіонерських
служінь без неї навряд чи й могли б існувати. Та попри все це, пані Рейчел таки знаходила
вдосталь часу, щоб сидіти годинами при кухоннім вікні, в’яжучи з бавовняних ниток ковдри — і
було їх уже шістнадцять, як пошепки, благоговійно переказували одна одній ейвонлійські
господині, — ще й раз по раз кидати пильним оком на шлях, що перетинав видолинок і збігав на
стрімкий височенький пагорб. А що стояло Ейвонлі на трикутному півострівці — він випинався
просто в затоку Святого Лаврентія, оточений з обох боків водою — то кожен, хто прямував до
селища чи виїздив з нього, не міг оминути цього шляху й непомітного, проте суворого й
пильного погляду пані Рейчел.
Так сиділа вона й одного червневого пообіддя, на самому початку літа. Тепле сонце кидало
у вікно свої яскраві промені, сад на схилі попід будинком стояв заквітчаний білим і рожевим
цвітом — достоту наречена у весільній сукні — а над деревами гули міріади бджіл. Томас Лінд,
тихий лагідний чоловічок, якого в Ейвонлі знали виключно як «мужа пані Рейчел», сіяв ріпу в
полі за клунею — певно, як і Метью Катберт побіля Зелених Дахів. Принаймні пані Рейчел сама
чула, як Метью напередодні ввечері казав Пітерові Моррісону в крамниці Вільяма Блера в
Кармоді — мовляв, завтра сіятиму ріпу. То, звісно, Пітер його розпитував, бо сам Метью ніколи
не ділився тим, що коїться в його житті.
Але ж ні, ось він, Метью Катберт, о пів на четверту в будень, виїжджає собі неквапно з
долини на височенький пагорб. Ба більше — на ньому біла сорочка й найкращий святковий
костюм, тож він, очевидячки, їде кудись із Ейвонлі, і прямує далеченько, бо ж витяг на світ
божий свою бричку й упріг до неї гніду кобилку. Але куди? І навіщо?
Якби ж то був хтось інший з Ейвонлі! Тоді б пані Рейчел склала в голові се і те, а відтак
одразу знайшла би відповідь на обидва запитання. Проте Метью так рідко виїжджав кудись із
дому — це була дивна дивина; іншого такого сором’язливого чоловіка ще не бачив світ. Не
любив він ані виходити поміж незнайоме товариство, ані взагалі розмовляти з людьми. Незвичне
то було видовище — Метью в бричці й у білій сорочці. Нічого не могла збагнути пані Рейчел,
тим-то й пообіднє дозвілля вже геть не видавалося їй приємним.
«От вип’ю чаю й піду в Зелені Дахи — розпитаю в Марілли, куди він подався й чого», — так
зрештою вирішила поважна добродійка. — «О цій порі року до міста він не їздить, та й у
гостях ніколи не буває. Чи, може, у нього забракло насіння ріпи? Але нащо ж тоді так
виряджатися? Та й до лікаря він вочевидь не вибрався — надто вже повільно сунеться та його
бричка. Проте мусило ж таки відучора щось статися, не поїхав же він собі просто знічев’я. Дивно
це, дуже дивно, і сумління моє не знатиме ані хвилинки спокою, аж доки я не довідаюся, навіщо
Метью Катберт поїхав нині з Ейвонлі».
Тож одразу після чаю пані Рейчел і вирушила. До великого обсадженого фруктовими
деревами будинку Катбертів від Долини Лінд було зо чверть милі дорогою, та потім належало
ще здолати довгеньку стежину. Батько Метью Катберта, сором’язливий і неговіркий, достоту як

3. син, вирішив, коли будував собі дім, сховати його так, щоб і людське око не сягало — отож і
забрався в лісову гущавину. Там, на якомога дальшій межі, де вже й закінчувалася його земля,
стояли й понині Зелені Дахи, ледь помітні перехожим з битого шляху, обабіч якого рядком
вишикувалася решта ейвонлійських садиб. Життя в такій глушині, думала собі пані Рейчел, і
життям було не назвати.
— Це звичайнісіньке животіння, от що, — проказала вона, ступаючи порослим травою
путівцем, поміж кущами шипшини. — Воно й не дивно, що Метью й Марілла такі чудні, коли
живуть аж тут, відлюдьками. Дерева не найкраще товариство, хоча, Бог свідок, їх тут і не
бракує. Ні, я таки волію жити поміж людей. Хоч їм і це, здається, до вподоби, а чи то вони
просто вже звикли? Чоловік до всього звикне, навіть на шибениці висіти, як сказав такий собі
ірландець.
Так балакаючи до себе, увійшла пані Рейчел на заднє подвір’я Зелених Дахів, а було це
дуже охайне, зелене й скромне обійстя, де з одного боку росли старезні верби, а з іншого —
прямі суворі тополі. Ані трісочки, ані камінця не було видно на землі, а вже від чіпкого ока пані
Рейчел вони б не сховалися. І думала вона собі, що Марілла Катберт і на подвір’ї замітає так
ретельно й часто, як у хаті. Тут, певне, можна було їсти просто із землі, не боячись, що буде, як
у тому прислів’ї: «Доки живеш — грязі пожуєш».
Пані Рейчел гучно постукала у двері і, щойно її запросили, увійшла. Кухня в Зелених Дахах
була дуже затишна — чи то пак, могла би такою бути, якби не ця несамовита, нестерпна
чистота, через яку здавалося, немов туди ніхто ніколи не заходить. Вікна в кухні виглядали на
схід і на захід; крізь оте друге, що виходило на заднє подвір’я, щедро лилося тепле червневе
сонечко; східне ж вікно, у яке ледь видно було білий вишневий цвіт із садка ліворуч і тоненькі
похилені берізки, що росли у вибалку — там, де жебонів струмочок — поволі обплутувала
виноградна лоза. Тут зазвичай сиділа Марілла Катберт, коли випадала їй на те хвилинка, завжди
наче трохи обурена сонцем, аж надміру веселим і безтурботним для цього світу, який належало
сприймати серйозно. Тут сиділа вона й зараз зі спицями в руках, а стіл за її спиною вже накрито
було до вечері.
Що було на тім столі, пильно зауважила собі пані Рейчел перш ніж причинила вхідні двері,
як то годиться робити чемним людям. Тарілок стояло три — тож, певне, Марілла чекала на
гостя, якого мав привезти із собою Метью — та страви були звичні, буденні; до чаю ж вона
поставила хіба один вид тістечок і повидло з райок — отже, гість не мав бути особливий. Але ж
біла сорочка й гніда кобилка Метью? Це було так дивно — таємниця в спокійних і геть не
таємничих Зелених Дахах — що пані Рейчел не знала, що собі й думати.
— Добривечір, Рейчел, — жваво привіталася Марілла. — А гарно сьогодні, правда? Ти,
може, присядеш? Як там усі ваші?
Марілла та пані Рейчел завжди приятелювали між собою — як-бо ще назвати оті їхні
взаємини? — навіть попри те, що були зовсім несхожі, а може, і саме тому, що були несхожі.
Марілла була висока, худа й кощава, уся мовби складалася із самих кутів і не мала жодного
заокруглення; у її темному волоссі світилися сиві пасма. Зав’язувала його в тугу дульку на
потилиці й суворо проштрикувала ту дульку двома дротяними шпильками. Нагадувала вона
жінку з тих, що мало бачили в житті, та могли похвалитися суворим і чистим сумлінням — і була
такою насправді. Хіба вуста її часом виказували — ледь помітним натяком на те, що й почутт я
гумору їй не чуже.
— У нас усі здорові, — сказала пані Рейчел, — я злякалася, чи ти не захворіла. Метью десь
поїхав, то я подумала — може, до лікаря.
Вуста Марілли здригнулися — вона все зрозуміла та, щиро кажучи, очікувала, що пані
Рейчел завітає в гості: знала-бо, що, побачивши, як Метью їде казна-куди, її сусідка не зможе не
втамувати цікавості.
— О ні, я здорова, хоч учора й мала жахливу мігрень, — відповіла вона. — Метью поїхав до
Брайт Рівер. Ми вирішили взяти хлопчика із сиротинцю в Новій Шотландії — він приїздить
вечірнім поїздом.
Навіть якби Марілла сказала, що Метью поїхав до Брайт Рівер по кенгуру з Австралії, це так
не приголомшило би пані Рейчел. Секунд на п’ять її заціпило й вона вже почала замислюватись
— а чи не бере її Марілла на кпини? — хоча це й видавалося їй неможливим.
— Ти серйозно це кажеш, Марілло? — спитала пані Рейчел, коли до неї повернувся голос.

4. — Певна річ, — відповіла Марілла так, наче брати до себе хлопчиків із сиротинців — то
була така собі звична весняна робота для порядних ейвонлійських фермерів, і аж ніяк не щось
нове й нечуване.
Пані Рейчел була вражена. Думки її складалися із суцільних емоцій. Хлопчика! Метью й
Марілла Катберти беруть до себе хлопчика! Із сиротинцю! Світ летить шкереберть! Після цього її
вже ніщо не здивує! Ніщо!
— Як вам на думку могло таке спасти? — несхвально промовила пані Рейчел.
Адже вони вирішили це, не спитавши її поради — тож належало висловити свій осуд.
— Ми вже давно, усю зиму про це думали, — відказала Марілла. — Пані Спенсер, дружина
Александра Спенсера, заїздила до нас напередодні Різдва й розповіла, що навесні хоче взяти до
себе дівчинку із сиротинцю в Гоуптоні. Там живе її кузина, то пані Спенсер усе розвідала, як
їздила до неї в гості. От ми з Метью й собі про це побалакали, а тоді ще й ще раз — і надумали,
що візьмемо хлопчика. Метью вже в літах, сама бачиш, йому шістдесят років — тепер він став
геть не такий жвавий, як колись. Його серце почало непокоїти, а найняти на ферму доброго
помічника зараз ой як важко. Нема нікого — окрім хіба цих жевжикуватих французьких хлопців.
Таких щойно чогось путнього навчиш, одразу вони тобі тікають до Америки чи подаються на
заводи робити омарові консерви. Спершу Метью хотів був узяти англійського хлопця. Але я
сказала — нізащо. Може, вони й непогані, хтозна. Та не хочу ніяких лондонських безштаньків.
Хай буде принаймні тутешній — отак я сказала. Все одно, кого б ми не взяли — хіба можна бути
певними? Але мені дихатиметься легше й спатиметься спокійніше, якщо то буде канадець.
Зрештою ми попросили пані Спенсер підшукати нам його в тому сиротинці, коли вона поїде по
свою дівчинку. А минулого тижня, як почули, що вона вже їде, то із сім’єю Річарда Спенсера в
Кармоді переказали їй прохання — привезти ловкого тямущого хлопчину років на десять чи
одинадцять. Ми вирішили, що такий вік найкращий — бо ж він уже буде достатньо великий, щоб
помагати на фермі, і достатньо малий, щоб вивчити його як слід. Ми й виховати його хочемо, і
до школи віддати. А сьогодні прийшла телеграма від пані Спенсер — листоноша приніс зі станції.
Пише, що вони приїдуть нині ж поїздом о пів на шосту. То Метью зустріне його в Брайт Рівер.
Пані Спенсер висадить малого, а сама поїде собі, звісна річ, до Вайт Сендз.
Пані Рейчел пишалася, що завжди говорила точнісінько те, що думала. Так вона збиралася
вчинити й зараз, уже зрозумівши, як їй приймати цю надзвичайну новину.
— Марілло, я скажу тобі відверто — дурна це затія. Ви необачні й дуже ризикуєте, от що. І
гадки ж не маєте, кого вам привезуть. Берете в дім чужу дитину, нічого про неї не знаючи — ні
яка в неї вдача, ні хто були її батьки, ні що з неї може вирости. Та допіру тиждень тому я читала
в газеті, як один чоловік із дружиною — з нашого ж Острова, із заходу — так само взяли
хлопчика із сиротинцю, а він підпалив їм уночі будинок — Марілло, навмисне підпалив! Мало
вони самі не згоріли в ліжках! А ще я знаю інший випадок — коли такий-от прийнятий хлопець
висмоктував сирі яйця, і ніяк не виходило його від цього відучити. І якби ти спитала моєї думки
— а ти, Марілло, не зробила цього — я б тобі порадила: ради Бога, викинь це з голови, от що.
Пані Рейчел говорила далі, та не схоже було, щоб Маріллу це стривожило чи образило.
Вона собі знай вимахувала спицями.
— Звісно, Рейчел, ти слушно кажеш, тут я не сперечаюся. Мені й самій трохи лячно. Але
Метью затявся — зробімо та й зробімо. Ну, то я вже погодилася. Метью так рідко на чомусь
наполягає, що коли це стається, я відчуваю, що просто мушу погодитися. А що ми ризикуємо —
то як не крути, кожнісінька наша справа ризикована. Бо навіть із рідними дітьми теж часом
трапляється, що вони виростають лихими. Зрештою, Нова Шотландія не так і далеко — це тобі
не Англія чи Америка. Не може ж бути, щоб той хлопчина був геть не такий, як ми.
— Ну, сподіватимуся, що все буде гаразд, — відказала на те пані Рейчел тоном, що виразно
свідчив, як вона в цьому сумнівається. — Тільки потім не кажи, що я тебе не попереджала —
коли він спалить Зелені Дахи чи сипне вам стрихніну в колодязь — я чула, що таке зробила в
Нью-Брансвіку одна прийомна дитина, і вся сім’я сконала в страшних муках. Тільки в цьому
випадку то була дівчинка.
— Ми беремо не дівчинку, — відповіла Марілла так, наче труїти колодязі було виключно
жіночою справою, тож із хлопцем їм би це не загрожувало. — Я ніколи не мала бажання
виховувати дівчат і дивуюся, як пані Спенсер на таке зважилася. Хоч вона б увесь сиротинець
усиновила, коли б це спало їй на думку.
Пані Рейчел кортіло лишитися, аж доки Метью привезе хлопця. Та поміркувавши, що
чекати доведеться години зо дві, вирішила пройтися до будинку Роберта Белла й повідомити

5. новину його сім’ї. Адже це буде сенсація — а пані Рейчел дуже любила приносити сенсаційні
звістки. Отож вона пішла, і Марілла навіть утішилася, бо відчула, що похмурі пророцтва пані
Рейчел воскрешають у її душі сумніви й страхи.
— Боже милосердний! — вигукнула пані Рейчел, ідучи стежиною назад. — Мені це,
очевидячки, сниться. І бідолашного хлопчину шкода. Метью й Марілла нічогісінько не тямлять у
дітях — певно, сподіватимуться, що малий буде мудріший і поважніший за власного дідуся — а
хтозна, чи був у нього той дідусь. Я й уявити не можу, як то в Зелених Дахах раптом з’явиться
дитина — туди й нога дитяча не ступала, Метью й Марілла ж були вже дорослі, як постав той
будинок. Та й вони самі, боюся, ніколи дітьми не були — хто хоч раз на них гляне, нізащо в це
не повірить. Боже, не хотіла б я опинитися на місці того сироти. Жаль мені його, от що.
Так проникливо зверталася пані Рейчел до шипшинових кущів — та співчуття її поглибилося
б, якби вона побачила дитину, що сиділа тим часом на станції Брайт Рівер, сумирно чекаючи, аж
доки її заберуть.
Розділ 2
МЕТЬЮ КАТБЕРТ ДИВУЄТЬСЯ
Тим часом Метью Катберт і гніда кобилка трюхикали собі, долаючи вісім миль до Брайт
Рівер. Дорога тішила око — пролягала повз охайні садиби, подеколи розтинаючи то лісок, у
якому росли смолисті запашні ялиці, то долину, всаджену дикими сливами, вкритими немовби
серпанком червневого цвіту. Повітря було пронизане солодким ароматом, що долинав із
численних яблуневих садів, луки в багряно-перламутровій імлі простягалися за горизонт, а
«пташки співали — тень-телень, — наче в єдиний літній день».
Метью було дуже приємно їхати отак неквапом; проте час від часу доводилося знімати
капелюха й уклонятися зустрічним жінкам, позаяк на Острові Принца Едварда було заведено
вітатися з усіма — знайомими чи незнайомими.
Метью побоювався жінок — усіх, окрім Марілли та пані Рейчел. Жінки здавалися йому
істотами таємничими й незбагненними; іноді його охоплювало неприємне відчуття, буцім вони
нишком глузують з нього. Тут він не помилявся, адже був чоловіком незграбним, і вигляд мав
доволі чудернацький — з довгим сивим волоссям, що спадало йому на ледь згорблену спину, та
пишною каштановою бородою, якої не зголював із двадцятирічного віку. Правду кажучи, відтоді
й аж дотепер, коли йому було вже шістдесят, він майже не змінився, хіба що сивини побільшало.
У Брайт Рівер, коли він туди дістався, ніякого поїзда не виявилося, тож Метью подумав, що
приїхав зарано. Відтак прив’язав кобилку на подвір’ї невеличкого готелю й пішки рушив на
станцію. На довгій майже безлюдній платформі не було нікого, крім дівчинки, що сиділа в
самому кінці на купі акуратно складених покрівельних дощок. Метью, відзначивши хіба, що це
дівчинка, прослизнув повз неї якомога швидше, намагаючись не дивитися в її бік — інакше він би
неодмінно помітив напружену скутість і очікування у виразі її обличчя та позі. Вона сиділа й
чекала чогось чи когось, а що інших справ, окрім сидіти й чекати, не мала, то сиділа й завзято
чекала.
Метью перестрів начальника станції, що замикав касу й збирався йти додому вечеряти, і
спитав, чи скоро прибуде вечірній поїзд.
— Той, що о п’ятій тридцять? Він уже прибув і поїхав півгодини тому, — відповів цей бравий
службовець. — 3 нього, до речі, зійшов один пасажир, він на вас чекає. Маленька дівчинка.
Онде вона сидить, на дошках. Я запропонував їй перейти до зали очікування для дам, та вона
дуже серйозно повідомила, що воліє лишатися назовні. — Тут більше простору для уяви, — отак
вона сказала. Їй-бо, вельми цікаве дівча.
— Я приїхав не по дівчинку, — спантеличено промовив Метью. — А по хлопчика. Він мусить
бути десь тут. Пані Спенсер мала привезти його з Нової Шотландії.
Начальник станції присвиснув.
— Тут, мабуть, сталася якась помилка, — відказав він. — Пані Спенсер вийшла з поїзда із
цією дівчинкою й передала її під мою опіку. Сказала, що ви із сестрою берете її на виховання із
сиротинцю, і що сьогодні ж по неї приїдете. Більше я нічого не знаю, і ніяких інших сиріт тут не
переховую.
— Не розумію, — безпорадно пробурмотів Метью. Як би йому хотілося, щоб тут бу ла
Марілла: вона б неодмінно дала цьому раду.

6. — Спитайте ліпше в самої дівчинки, — недбало кинув начальник станції. — Вона вам усе
пояснить, за це ручаюся, на язик вона, далебі, проворна. Може, у них там не було такого
хлопця, як вам треба.
Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью мусив іти до
дівчинки — до тієї дивної дівчинки — до тієї сироти — і розпитувати її, чого це вона виявилася не
хлопцем. Та він радше би в лев’яче лігво зайшов, але що було вдіяти? Метью розпачливо
розвернувся й почовгав платформою до неї.
Дівча не зводило з нього очей іще відколи він проминув її; дивилося на Метью й зараз. Він
на неї не дивився, та навіть якби й кинув оком — не розгледів би, яка вона була. Втім,
звичайний спостерігач побачив би дівчинку років одинадцяти в дуже тісній, короткій,
неоковирній напівшерстяній сукенці жовтувато-сірого кольору. На голові в неї був вилинялий
коричневий матроський капелюшок, з-під якого вздовж по спині збігали дві товстелезні сліпучо-
руді коси. Личко, худеньке й бліде, рясно всіяне ластовинням, із широким ротом і великими
очима, які видавалися то зеленими, то сірими, залежно від освітлення й настрою дівчинки.
Ось що побачив би звичайний спостерігач. Незвичайний — пильний і проникливий — певне,
зауважив би ще й гостре чітке підборіддя, жвавий розум і цікавість в очах, гарні, чітко окреслені
губи, опукле високе чоло — одним словом, непересічну душу, що оселилася в тілі цієї маленької
сирітки, якої так сміховинно боявся Метью Катберт.
Зрештою Метью не довелося терпіти жахливу муку, заговорюючи до дівчинки першим:
щойно вона збагнула, що він іде до неї — підвелася, однією худенькою смаглявою рукою
вхопила ручку свого бувалого в бувальцях старомодного саквояжа, а другу простягла йому.
— Я ж не помиляюся — ви Метью Катберт із Зелених Дахів? — пролунав її дзвінкий чистий
голосочок. — Дуже рада вас бачити. Я вже починала боятися, що ви по мене не приїдете, і
уявляти всі ті речі, які могли вам завадити. І я вирішила, що коли ви сьогодні не приїдете, то я
перейду колію, залізу на оту дику вишню біля повороту й так буду спати всю ніч. І мені було б
зовсім не страшно, бо це дуже гарно — спати під місячним сяйвом на дикій вишні, коли вона
квітне й стоїть уся аж біла. Ви теж так думаєте, правда? Можна собі уявляти, що я в
мармуровому палаці. А якби ви не приїхали сьогодні, то я була би впевнена, що обов’язково
приїдете завтра вранці.
Метью боязко взяв її худеньку долоньку у свою, і тут -таки й вирішив, що йому робити. Він
ніяк не міг сказати цій дитині із сяючими очима, що сталося непорозуміння — отже, він повезе її
додому, і хай там це зробить Марілла. Яка б там помилка не була, а залишати її в Брайт Рівер не
можна, тож усі питання й пояснення зачекають до Зелених Дахів.
— Вибач, що я спізнився, — зніяковіло промовив він. — Ходімо. Конячка стоїть отам у дворі.
Давай мені саквояж.
— О, та я сама, — весело відповіла дівчинка. — Він неважкий. Хоч я й поскладала туди всі
свої земні пожитки, але він зовсім не важкий. А ще його треба нести в один-єдиний спосіб,
інакше в нього ручка відірветься, тому краще я сама понесу, бо я знаю, як треба. Це дуже-дуже
старий саквояж. Ох, я така рада, що ви приїхали, хоч і спати на дикій вишні було би гарно. Нам
же далеко треба їхати, правда? Пані Спенсер сказала, що вісім миль. Це добре, бо я так люблю
їздити! І як чудово, що я тепер з вами житиму й буду ваша. Я ще ніколи нічия не була — так,
щоби по-справжньому. Та найгірше було в сиротинці. Я там провела чотири місяці, але цього
було достатньо. Ви, мабуть, ніколи не жили в сиротинці, тому ви не зрозу мієте, як це. А це
гірше, ніж ви навіть можете собі уявити. Пані Спенсер каже, що так говорити — гріх, але я ж не
хотіла грішити. Адже легко нагрішити, коли ти не знаєш, що це гріх, правда? Тобто в сиротинці
всі були хороші. Але там так мало простору для уяви — хіба коли на інших сиріт дивитися. Так
цікаво уявляти про них різне: наприклад, що дівчинка, яка сидить поруч із тобою, насправді
донька графа, яку ще зовсім маленькою викрала від батьків лиха нянька, а тоді померла, і навіть
не встигла зізнатися. Я часто вночі не могла заснути, лежала й уявляла всілякі такі речі, бо
вдень зовсім не було часу. Це тому я, напевно, така худа — а я таки страшенно худа, правда?
Худюча як тріска. Але я люблю уявляти, що я гарненька пампушечка з ямочками на ліктях.
Тут попутниця Метью вмовкла — по-перше, тому що засапалася, а, по-друге, треба було
уже сідати до брички. Вона не промовила й словечка, аж доки вони виїжджали із села й
спускалися зі стрімкого пагорба. Дорога тут так глибоко врізалася в м’який піддатливий ґрунт,
що порослі квітучими дикими вишнями й тендітними білими берізками узбіччя здіймалися на
кілька футів над їхніми головами.
Дівчинка простягла руку й відламала гілочку дикої сливи, що ковзала по боці брички.

7. — Гарно, правда? Що вам нагадує це дерево, яке схиляється над нами із кручі, усе таке
біле й наче закутане в мереживо? — спитала вона.
— Ну-у-у… не знаю, — відповів Метью.
— Та звісно ж, наречену в білій сукні і з таким гарним серпанком, ніби ранковий туман. Я
ще ніколи не бачила нареченої, але добре собі уявляю, яка вона має бути. А сама я навіть не
думаю, що колись буду нареченою. Я зовсім негарна, і ніхто не захоче зі мною одружуватися —
хіба якийсь чужоземний місіонер. Вони не мають бути дуже перебірливі, як мені здається. Але я
все-таки сподіваюся, що колись уберу білу сукню. Мабуть, це і є найбільше земне щастя. Я так
люблю гарний одяг. Але в мене взагалі ніколи не було жодної гарної сукні — зате я маю, про що
мріяти, правда? А ще можна собі уявляти, ніби я дуже пишно вдягнена. Мені сьогодні, коли я
вибиралася із сиротинцю, було так соромно, що мушу їхати в цій старій бридкій сукні. Але в нас
усі сироти в таких ходять. Це ще торік узимку один торговець із Гоуптона пожертвував
сиротинцю триста ярдів тканини. То деякі люди казали, що це він просто ніяк не міг їх продати,
але я вірю, що він це зробив від щирого серця, тому що був добрий, — адже так краще, правда?
Коли ми сідали в поїзд, я почувалася так, наче всі довкола дивляться на мене й жаліють. Але я
взялася до роботи й почала уявляти, що насправді вбрана в дуже гарну блакитну шовкову сукню
— бо коли вже уявляєш, то можна уявляти й щось путяще — і в такий великий капелюх, із
квітами й перами, і щоб вони так колихалися, і що в мене ще є золотий годинник, і лайкові
рукавички, і туфельки. І тоді мені стало набагато веселіше, і вже решту дороги я почувалася так
добре, як тільки могла. І на пароплаві мене нітрохи не нудило. І пані Спенсер теж, хоч її
зазвичай нудить. Та вона сказала, що не мала на це часу, бо стежила, щоб я не впала за борт. І
ще сказала, що в житті не бачила такої дзиґи, як я. Але якщо її через це навіть і не почало
нудити, то, може, це велика Божа ласка, що я така дзиґа, правда? А я так хотіла побачити все,
що є на тому пароплаві, бо я ж не знаю, чи випаде мені ще колись така нагода. Ох, скільки я
побачила квітучих вишень! Мабуть, Острів Принца Едварда — це найбільш квітуче місце у світі. Я
вже його дуже полюбила. Таке велике щастя, що я житиму саме тут. Я чула, що цей острів
страшенно гарний, і завжди уявляла, ніби я там живу, але ніколи не думала, що воно й справді
так буде. А як чудово, коли твої мрії здійснюються, правда? Які кумедні ці червоні дороги. Коли
ми сіли на поїзд у Шарлоттауні й за вікнами теж почали миготіти червоні дороги, я спитала в
пані Спенсер, чому вони червоні, а вона сказала, що не знає, і попросила заради всього святого
більше ні про що її не питати, бо я вже, напевно, з тисячу питань їй поставила. Та воно, мабуть,
так і було, але як же тоді ще дізнаватися щось нове, якщо про нього не розпитувати? А все-
таки, чому дороги червоні?
— Ну-у-у… не знаю, — відповів Метью.
— О, то це — ще одне щось таке, про що належить колись довідатися. Хіба це не прекрасно
— думати про те, скільки всього ми ще мусимо дізнатися? І тому я така рада, що живу — бо світ
дуже-дуже цікавий! А якби ми знали все, було б зовсім не так цікаво, правда? Не було б зовсім
ніякого простору для уяви. Але, може, я забагато говорю? Мені всі постійно це кажуть. Може, ви
хочете, щоб я більше не говорила? Коли так, то я не буду. Я можу перестати, якщо постараюся,
хоча це й важко.
Метью, на свій превеликий подив, почувався дуже добре. Як і більшість мовчазних людей,
він любив охочих побалакати, коли вже вони бралися говорити самі й не очікували, що він буде
підтримувати розмову. Але йому й на думку спасти не могло, що він тішитиметься товариству
маленької дівчинки. Дорослі жінки його жахали, але дівчата були ще гірші. Метью аж тіпало,
коли вони полохливо, бочком прослизали повз нього, зиркаючи спідлоба, наче боялися, що він
їх проковтне, щойно вони зронять бодай слово. Саме такою мала бути чемна ейвонлійська
дівчинка. Та ця веснянкувата чарівниця була зовсім інакша, і хоч його повільний розум ледь
устигав за жвавим польотом її думки, йому «ця балачка начеб і подобалася». Тож Метью
відповів, як завжди, соромливо:
— Можеш говорити скільки хочеш, я анітрохи не заперечую.
— Як добре. Я вже знаю, що ми з вами чудово подружимося. Це таке полегшення —
говорити тоді, коли хочеш, і коли ніхто не каже, що дітей має бути видно, але не чути. Мені вже
мільйон разів це казали. А ще з мене всі сміються, бо я говорю такими піднесеними словами. Але
якщо в тебе піднесені думки, то їх і треба висловлювати піднесеними словами, правда?
— Ну-у-у… доволі слушно, — відповів Метью.
— Пані Спенсер каже, що мій язик слід було припнути посередині. Але ні, він міцно приріс із
одного кінця. А ще пані Спенсер каже, що ваша ферма зветься Зелені Дахи. Я все про неї
розпитала. І вона сказала, що там довкола багато дерев. О, як мене це втішило! Я дуже люблю

8. дерева. А в сиротинці їх узагалі не було, хіба кілька патичків стирчало на подвір’ї, знизу
побілених, і все. Вони й самі були як сироти. Я коли на них дивилася, то ледь не плакала. І я
казала їм: «Бідолашні, якби ж ви жили у великому лісі, вкупі з іншими деревами, а на ваших
коренях ріс би мох і дзвіночки, і поруч жебонів би струмок, і пташки співали б на ваших гілках —
отоді б ви були високі й міцні, правда? А тут вам ніяк не вирости. Мої хороші деревцята, я так
добре вас розумію!» Шкода було з ними сьогодні вранці розлучатися. Бо до таких речей швидко
прив’язуєшся, правда? А десь побіля Зелених Дахів є струмок? Я забула спитати в пані Спенсер.
— Ну-у-у… так, є один просто під самим будинком.
— Прекрасно. Я завжди мріяла жити там, де є струмок. Хоча й ніколи не думала, що воно
справді так буде. Мрії коли й здійснюються, то нечасто, правда? А чудово було б, якби всі вони
здійснювалися! Але зараз я почуваюся майже зовсім абсолютно щасливою. Зовсім-зовсім
щасливою бути не виходить, бо… скажіть-но, що це за колір?
Дівчинка перекинула через худеньке плече одну зі своїх довгих лискучих кіс і тицьнула її
перед очі Метью. Той хоч і не мав звички з певністю судити про колір жіночого волосся, але тут
жодних сумнівів бути не могло.
— Рудий, хіба ні? — відповів він.
Вона відкинула косу назад і глибоко зітхнула. Зітхання це, здавалося, йшло із самісіньких її
стіп і вихлюпувало назовні всю споконвічну тугу.
— Так, рудий, — підтвердила дівчинка, ніби скорившись долі. — Ось тому й не виходить
бути зовсім-зовсім щасливою. І ні в кого, хто теж рудий, не вийде. Все інше мені так не
дошкуляє — ні ластовиння, ні зелені очі, ні те, що я така худа. Я можу уявити, що цього нема.
Що в мене личко рожеве, мов пелюстка троянди, а очі такі гарні, осяйні, фіалкові. Але я ніяк не
можу уявити, що ці коси нітрохи не руді. Я стараюся, як можу. Я кажу сама собі — у мене
волосся чорне й блискуче, ніби воронове крило. Але я весь час знаю, що насправді воно руде, і
мені від цього аж серце крається.
Це буде найбільше горе всього мого життя. Я читала колись в одному романі про дівчину, у
якої теж було найбільше горе всього її життя, але то було не руде волосся. Ні, у неї волосся
було, мов щире золото, і спадало їй з алебастрового чола. А що таке алебастрове чоло? Я про це
так і не дізналася. Може, ви мені скажете?
— Ну-у-у… боюся, що ні, — відповів Метью, якому аж у голові запаморочилося. Таке з ним
було якось давно, ще за часів нерозважної юності, коли інший хлопець умовив його покататися
на каруселі під час пікніка.
— Що б це не було, але, напевно, щось дуже гарне, бо та дівчина була божественно
вродлива. А ви коли-небудь уявляли, як почуваєшся, коли ти божественно вродлива?
— Ну-у-у… ні, не уявляв, — простодушно зізнався Метью.
— А я частенько уявляла. А якби ви могли вибрати, то яким би ви хотіли бути —
божественно вродливим, неймовірно розумним чи по-янгольському добрим?
— Ну-у-у… навіть не знаю.
— І я не знаю. Ніяк не можу вирішити. Але це не має значення, бо навряд чи я колись буду
хоч якоюсь. І тим паче, по-янгольському доброю нізащо мені не стати. А пані Спенсер каже…
пане Катберт, пане Катберт! Ох, пане Катберт!
Звісно ж, це було не те, що сказала пані Спенсер, та й дівчинка не випала із брички, і
Метью не втнув нічого дивовижного. Це просто дорога зробила гак, і вони виїхали на Алею.
Алеєю мешканці Ньюбриджа називали кавалок дороги завдовжки чотириста чи п’ятсот
ярдів, обабіч якої росли велетенські гіллясті яблуні, що їх багато-багато років тому насадив один
дивакуватий старий фермер. Над головою в того, хто потрапляв туди, було немовби довжелезне
шатро, зіткане з білосніжного запашного цвіту. Попід ним панував пурпуровий присмерк, а десь
віддалік клаптик неба, залитого призахідним сонцем, виблискував, ніби вікно-розетка в глибині
кам’яного нефу церкви.
Ця краса, здавалося, геть ошелешила дівчинку. Вона відкинулася назад, молитовно
склавши худенькі руки перед собою й піднявши захоплене личко до тієї пишної розкоші, що
пропливала над нею. І навіть тоді, коли вони, уже виїхавши з Алеї, спускалися довгим схилом до
Ньюбриджа, сиділа непорушно й мовчки, усе так само захоплено споглядаючи захід сонця
вдалині, і на тлі заграви перед очима її громадилися дивовижні видива. Доки проїжджали
Ньюбридж, невеличке галасливе містечко, де на них гавкали собаки, улюлюкали хлопчаки, а з
вікон визирали допитливі обличчя, ні вона, ні Метью не промовили жодного слова. І ще три милі

9. потому дівча не наважувалося порушити мовчанку. Мовчати воно, вочевидь, уміло так само
завзято, як і говорити.
— Ти, мабуть, уже втомилася, та і їсти хочеш, — врешті-решт видушив із себе Метью, бо ж
ніяк інакше не міг пояснити собі її тривалої мовчанки. — Але нам уже небагато лишилося —
якась одненька миля.
Глибоко зітхнувши, вона вийшла із задуми й звернула до нього замріяний погляд істоти, що
допіру повернулася з далеких мандрів між зорями.
— Ох, пане Катберт, — прошепотіла дівчинка, — оте місце, що ми проїжджали, таке біле-
біле — що то було?
— Ти, певно, про Алею питаєшся, — відповів Метью, поміркувавши кілька секунд. — А й
справді гарне місце.
— Гарне? О ні, його ніяк не можна називати гарним. Чи навіть красивим. Це для нього
недостатньо правдиві слова. Воно дивовижне — так, дивовижне! Досі я ще не бачила жодного
такого місця, що навіть вигадати краще неможливо. Воно збудило в мені велику втіху, отут, —
вона поклала руку на груди, — і такий дивний біль, але то був приємний біль. А ви коли-небудь
відчували такий біль, пане Катберт?
— Ну-у-у… ні, не пригадую.
— А я відчувала, багато разів — коли бачила отаку-от неземну красу. Але це чудове місце
не варто називати Алеєю.
Ця назва зовсім порожня. Краще — зараз, я придумаю — Білий Шлях Зачудування. Правда,
гарно? І дуже образно. Коли мені не подобається назва якогось місця чи ім’я людини, я собі
завжди вигадую нове, і так їх потім і називаю. У сиротинці була одна дівчинка, Гепзіба Дженкінс,
але я завжди уявляла, що її звуть Розалія де Вер. Тому інші люди хай називають те місце Алеєю,
а для мене це буде Білий Шлях Зачудування. А нам справді ще милю їхати додому? Це й добре, і
погано. Погано тому, що їхати було так приємно, а я не люблю, коли приємні речі закінчуються.
Потім може настати щось приємніше, але ніхто ж не знає, чи настане. А іноді стається навпаки —
неприємніше. Зі мною вже таке бувало. Але я тішуся, коли думаю, що їду додому. У мене ще
ніколи не було дому, скільки я себе пам’ятаю. А тепер від думки, що я їду в справжній дім, я
знову відчуваю цей приємний біль. Ох, як добре!
Вони вже з’їжджали з пагорба. Унизу було видно ставок — такий довгий і звивистий, що він
радше нагадував річку. Посередині його оперізував міст, а далі — там, де бурштиновий пояс
піщаних кучугур відтинав ставок від темно-синіх вод затоки — вода яскріла мінливими барвами:
найвишуканішими відтінками шафранового, рожевого, світло-зеленого, та іншими, ледь
помітними, яким іще й назви не було. Вище від моста ставок звивався поміж ялинових і кленових
перелісків, і темна напівпрозора вода його виблискувала між хистких тіней. Подеколи до нього з
берега нахилялися дикі сливи, мов дівчата в білих сукнях, що стоячи навшпиньках, намагалися
розгледіти своє відображення. З болітця, що оточувало горішню частину ставка, долинав ясний,
печально-солодкий спів жаб’ячого хору. Невеличкий сірий будиночок виглядав із яблуневого
саду на схилі поза ставком, і хоча сутінки були ще зовсім не густі, в одному з його вікон
світилося.
— Це ставок Баррі, — сказав Метью.
— Ця назва мені теж не подобається. Я буду його називати — зараз придумаю — Озером
Осяйних Вод. Так, саме це і є для нього відповідна назва. Впевнена, бо відчула такий трепет, він
у мене завжди виникає, коли я вигадую назву, і вона точно пасує. А у вас є речі, які викликають
трепет?
Метью замислився.
— Ну-у-у… так. Мене аж трусить, коли бачу отих білих бридких личинок, і як вони
порпаються в землі на грядках з огірками. Фе, яка гидота.
— Ой, ні, це, мабуть, зовсім не той трепет. Хіба не так? Бо личинки зовсім інакші, ніж озера
осяйних вод, правда? А все-таки, чому цей ставок називають ставком Баррі?
— Напевно, тому, що пан Баррі живе он у тому будинку. Його обійстя називається Садовий
Схил. Звідси вже можна побачити Зелені Дахи, тільки оті великі кущі заважають. Але нам треба
переїхати через міст і довкола ставка по дорозі — лишилося ще з півмилі.
— А в пана Баррі є маленькі доньки? Ну, не зовсім маленькі, а десь мого віку?

10. — Є якраз донька років одинадцяти. Її звуть Діана.
— О! — дівчинка глибоко зітхнула. — Яке напрочуд гарне ім’я!
— Ну-у-у… не знаю. Як на мене, то в ньому є щось жахливо поганське. Мені більше
подобається Джейн чи Мері, чи ще яке-небудь путнє ймення. Та в них тоді жив учитель зі
школи, і коли народилася Діана, вони сказали — хай він придумає ім’я. То він її назвав Діаною.
— Якби ж то, коли я народилася, і мене якийсь учитель теж так гарно назвав. А ось уже й
міст. Тепер я міцно заплющу очі. Я дуже боюся переїжджати через мости. Весь час уявляю, що
коли ми доїдемо до середини, вони складуться, як ножики, і ми застрягнемо. Тому я
заплющуюсь. А коли ми справді доїжджаємо до середини — розплющуюсь. Бо якщо міст
таки складеться, я хочу це побачити, розумієте? Який веселий буде гуркіт! Я завжди люблю
уявляти собі цей гуркіт. А правда, це чудово, що у світі є так багато речей, які ти любиш? Ну, ось
і все, і міст позаду. Тепер я озирнуся. Добраніч, моє хороше Озеро Осяйних Вод. Я завжди кажу
добраніч усім речам, які люблю, так само, як людям. Я думаю, їм це подобається. Ось бачите,
вода наче усміхається мені.
Коли вони проминули ще один пагорб, і дорога знову зробила гак, Метью сказав:
— Ми вже майже вдома. Зелені Дахи он…
— Ні, не кажіть, — перебила Енн, затамувавши подих, схопила його за вже підняту руку й
заплющилася, щоб не бачити, куди він показує. — Я сама хочу вгадати. Я впевнена, що вгадаю
правильно.
Дівчинка розплющила очі й роззирнулася. Вони стояли на вершечку пагорба. Сонце вже
сіло, проте лагідні відблиски його променів досі освітлювали все довкола. На заході темний
церковний шпиль здіймався до золотавого неба. Під ним лежала невеличка долина, а позаду був
довгий плавний схил, уздовж якого стояли затишні фермерські обійстя. Очі дівчинки, меткі й
допитливі, перебігали від одного до іншого. Аж ось вони зупинилися на одному будинку, що
стояв ліворуч, віддалік від дороги, і тьмяно білів, сховавшись поміж квітучими деревами. Над
ним у ясному й чистому південно-західному небі сяяла велика кришталева зірка, немовби
світильник, що вказував шлях і дарував надію.
— Оце, хіба ні? — вона вказала на будинок.
Метью вдоволено шмагонув кобилку по спині віжками.
— Вгадала! Але то, мабуть, пані Спенсер так тобі про все розповіла, що легко було
впізнати.
— Ні, вона нічого не розповідала, їй-бо. Хіба таке, що можна сказати майже про кожне із
цих обійсть. Я зовсім не уявляла, які вони, ті Зелені Дахи. А коли побачила цей будинок, то
відразу збагнула, що це — дім. Ох, я наче в казці опинилася. У мене, мабуть, від ліктя до плеча
вся рука синя, бо я за сьогодні вже безліч разів себе вщипнула. Щоразу, як нападало страшне
поганюче відчуття, що це все тільки сон, я себе щипала й пересвідчувалася, що таки не сплю, а
тоді подумала, що навіть коли це сон, то краще його дивитися якомога довше, і перестала себе
щипати. Але це й справді не сон, ми вже ось-ось будемо вдома.
Вона захоплено зітхнула й замовкла. Метью ніяково засовався на місці, радіючи, що не він,
а Марілла скаже цій убогій сироті, що дім, якого вона так прагнула, виявиться зовсім не для неї.
Вони проїхали Долину Лінд, де було вже зовсім темно, але не настільки, щоб пані Рейчел не
зауважила їх, чатуючи при вікні, — переїхали пагорб і довгою стежиною рушили до Зелених
Дахів. Доки бричка під’їхала до будинку, Метью аж зіщулився, очікуючи, що страшна правда ось-
ось має відкритися. Його охопило досі незнане йому відчуття. Він думав не про те, яких клопотів
завдасть ця помилка йому чи Маріллі, а про те, яка розчарована буде дівчинка. Коли він уявляв,
як у її очах згасне цей щасливий вогник, його сповнювало неприємне відчуття співучасті в
убивстві — достоту як тоді, коли він мав зарізати ягня, т еля чи інше маленьке невинне
створіння.
Вони завернули на подвір’я — там уже споночіло, тільки з тополь долинало шовкове
шарудіння листя.
— Слухайте, як дерева розмовляють уві сні, — прошепотіла дівчинка, щойно він переніс її з
брички на землю. — Їм, напевно, сниться щось дуже-дуже гарне!
І міцно схопивши ручку саквояжа, у якому були «всі її земні пожитки», вона почимчикувала
за ним у будинок.
Розділ З
МАРІЛЛА КАТБЕРТ ДИВУЄТЬСЯ

11. Щойно Метью прочинив двері, Марілла підхопилася з місця. Та зауваживши дівчинку з
довгими рудими косами й допитливими сяючими очима, у тісній потворній сукні, уклякла
вражена.
— Метью Катберте, хто це? — зойкнула вона. — Де хлопець?
— Не було там ніякого хлопця, — відповів бідолашний Метью. — Була тільки вона.
Він кивнув на дівчинку, пригадуючи собі, що навіть не спитався, як її звуть.
— Не було хлопця! Але він мусив там бути, — наполягала Марілла. — Ми ж просили пані
Спенсер привезти саме хлопця.
— А вона не привезла. Натомість привезла її. Я ще перепитав начальника станції. Ну, то
мусив забрати її із собою. Не міг я там покинути цю дитину, байдуже, хто там помилився.
— От тобі й маєш! — вигукнула Марілла.
Упродовж цієї розмови дівчинка не зронила ані словечка, тільки очі її перебігали із брата на
сестру, а життєрадісне личко дедалі смутнішало. Аж раптом вона все збагнула, впустила свій
безцінний саквояж і кинулася вперед, заломивши у відчаї руки.
— Я вам не потрібна! — скрикнула вона. — Я вам не потрібна, бо я не хлопець! Я мала
знати, що так станеться. Я ніколи нікому не була потрібна. Я мала збагнути, що це все занадто
прекрасно, щоб тривати далі. Я мала знати, що нікому насправді не потрібна. О, що мені робити?
Я розридаюся!
І вона розридалася. Сидячи на стільці, сховала обличчя в долонях і аж захлиналася плачем.
Марілла та Метью обмінялися боязкими поглядами понад кухонною плитою. Вони гадки не мали,
що казати чи робити. Врешті-решт Марілла спробувала, як могла, утішити дівчинку:
— Ну-ну, тут нема чого так плакати.
— Ні, є! — вона рвучко підвела голову: лице в неї було залите слізьми, губи тремтіли. —
Ви б теж плакали, якби були сиротою, а тоді приїхали в дім, і думали, що то буде ваша домівка,
а тоді би дізналися, що ви там непотрібні, бо ви не хлопець! О, це найбільша трагедія, що
спіткала мене в житті!
Суворий вираз обличчя Марілли мимохіть пом’якшила усмішка, ніби заіржавіла від тривалої
бездіяльності.
— Ну годі, не плач. Ми ж не виженемо тебе просто нині. Ти лишишся тут, доки ми з’ясуємо,
що сталося. Як тебе звуть?
Якусь мить дівчинка вагалася.
— Прошу вас, кличте мене Корделією, — палко проказала вона.
— Кликати тебе Корделією? Це твоє ім’я?
— Ні-і-і, не зовсім, але я дуже б хотіла, щоб це було моє ім’я. Воно таке неймовірно гарне!
— Я нічогісінько не розумію. Якщо тебе звуть не Корделією, то як?
— Енн Ширлі, — неохоче пробурмотіла дівчинка. — Але я вас благаю, кличте мене
Корделією. Вам же байдуже, як мене звати, коли я однаково тут лишуся ненадовго, правда? А
ім’я Енн — таке неромантичне.
— Дурниці! — безжально відрубала Марілла. — Енн — дуже просте, хороше й
благопристойне ім’я. Не варто його соромитися.
— Я не соромлюся, — пояснила Енн. — Просто Корделія мені більше до вподоби. Я завжди
уявляла, що мене звуть Корделією — ну, принаймні останніми роками. Коли була маленька, то
уявляла, що Джеральдіною, а тепер думаю, що ліпше Корделією. Але якщо ви будете називати
мене Енн, то краще вже кажіть Анна.
— А яка різниця? — поцікавилася Марілла, знову з тією самою, немовби заіржавілою
усмішкою.
— О, різниця дуже велика. Це набагато красивіше. Невже ви, коли називаєте своє ім’я, не
уявляєте його немовби надрукованим на папері? Якщо надрукувати «Енн» — це буде жахливо, а
от «Анна» — це так вишукано. Якщо ви будете кликати мене Анною, я навіть спробую
змиритися, що моє ім’я не Корделія.
— Отож, Енн, котра воліє, щоб її кликали Анною — ти можеш нам пояснити, як так вийшло?
Ми прохали пані Спенсер привезти нам хлопця. У вашому сиротинці що, хлопців не було?
— О, хлопців там, може, навіть забагато. Але пані Спенсер дуже чітко сказала, що вам
потрібна дівчинка років одинадцяти, і наша директриса відповіла, що я саме те, що треба. Ви
собі не уявляєте, яка я була щаслива! Навіть не спала всю останню ніч від радості. Ох, — вона

12. докірливо глянула на Метью, — чого ж ви мені ще на станції не сказали, що я вам непотрібна, і
не лишили мене там? Якби я не побачила Білого Шляху Зачудування й Озера Осяйних Вод, було
б хоч не так тяжко.
— Про що це вона? — Марілла витріщилась на брата.
— Вона… ну, ми з нею про дещо розмовляли дорогою, — поспіхом відповів Метью. —
Марілло, я піду розпряжу кобилку. А ти накрий стіл до чаю, доки я повернуся.
— А крім тебе пані Спенсер іще когось узяла? — продовжувала допитуватися Марілла, коли
Метью вийшов.
— Взяла Лілі Джонс, — для себе. Лілі всього п’ять років, і вона дуже гарна, з таким
каштановим волоссям. А якби я була гарна й мала каштанове волосся, ви б мене залишили?
— Ні. Ми хотіли хлопця, що помагав би Метью на фермі. А з дівчинки яка користь. Зніми
свого капелюшка. Я покладу його й твій саквояж на столику в передпокої.
Енн покірно зняла капелюшка. Невдовзі повернувся Метью й вони сіли вечеряти. Та Енн
їсти не могла. Марно вона скубала хліб з маслом і копирсала ложечкою повидло в маленькій
зубчастій вазочці, що стояла перед нею. Жодних успіхів у цій справі вона не досягла.
— Ти нічого не їси, — суворо зауважила Марілла, дивлячись на неї так, як ніби то була
серйозна вада. Енн зітхнула.
— Не можу. Я в безодні розпуки. Ви можете їсти, коли ви в безодні розпуки?
— Ніколи не була в безодні розпуки, тому не скажу, — відповіла Марілла.
— Ніколи? А ви бодай намагалися уявити себе в безодні розпуки?
— Ні.
— Ну, то ви, мабуть, не зрозумієте, як це. А це дуже неприємне відчуття. І тоді, коли
намагаєшся їсти, тобі в горлі наче кіл стає, і ти нічого не можеш проковтнути, навіть шоколадної
цукерки. Я одного разу їла шоколадну цукерку, два роки тому, вона була така смачнюча. Мені
потім часто снилося, що в мене є багато шоколадних цукерок, але я завжди прокидалася, щойно
хотіла почати їх їсти. Я сподіваюся, ви не образитеся, що я нічого не їм? У вас усе дуже смачно,
але я таки не можу.
— Вона, певне, втомилася, — сказав Метью, що не промовив ані слова, відколи повернувся
зі стайні. — Марілло, краще постели їй.
Марілла ніяк не могла вирішити, де покласти Енн. Для такого бажаного й довгоочікуваного
хлопця вона приготувала диванчик на кухні. Втім, класти туди дівчинку їй здавалося
недоречним, хоч там було охайно й чисто. Про те, щоб віддати цьому бездомному створінню
гостьову кімнату, не могло бути й мови. Лишалася хіба кімнатка на піддашші східної частини
будинку. Марілла запалила свічку й звеліла Енн іти за нею. Дівчинка мляво попленталася,
прихопивши дорогою зі столика в передпокої свого капелюшка й саквояжа. Передпокій аж лякав
чистотою, та кімнатка на піддашші, куди її невдовзі привели, здавалася ще чистішою.
Марілла поставила свічку на триногий трикутний столик і зняла з ліжка покривало.
— Ти ж маєш нічну сорочку? — спитала вона.
Енн кивнула.
— Так, маю дві. Мені пошила директриса в сиротинці. Вони страшенно тісні. У сиротинці
повсякчас усього бракує, тому весь одяг завжди тісний — принаймні в такому вбогому сиротинці,
як наш. Я не люблю тісних нічних сорочок. Але в них сняться такі ж чудові сни, як і в гарних, із
мереживом довкола шиї. Оце єдина моя втіха.
— Ну, то перевдягайся швидше й лягай. Я через кілька хвилин повернуся — заберу свічку.
Тобі я її гасити не довірю. Ще будинок спалиш.
Коли Марілла пішла, Енн сумовито роззирнулася довкола. Чисто побілені стіни аж
відлякували своєю голизною. Дівчинка подумала, що їм і самим, напевно, від цього було боляче.
На підлозі теж не було нічого, тільки круглий плетений килимок лежав посередині кімнати; Енн
таких досі не бачила. В одному кутку стояло ліжко — високе, старомодне, із чотирма низенькими
темними виточеними балясинами. В іншому — той-таки трикутний столик, прикрасою якому
слугувала товстенька червона оксамитова подушечка для шпильок, така тверда, що могла б
зігнути найвідважнішу шпильку. Над ним висіло невеличке дзеркало, шість на вісім дюймів.
Посередині між столиком і ліжком було вікно, запнуте білосніжною фіранкою; навпроти нього
стояв умивальник. Уся кімната немовби просоталася крижаним холодом, від якого дівчинку
почали брати дрижаки, що проймали аж до кісток. Плачучи, вона поспіхом скинула із себе одяг,
вбрала тісну нічну сорочку й пірнула в ліжко, де сховала обличчя в поду шку й натягла ковдру на

13. голову. Коли Марілла зайшла по свічку, то лише вбога одежина, безладно розкидана долі, і ледь
порушена постіль нагадували про те, що в кімнаті є ще хтось, окрім неї самої. Вона обережно
позбирала одяг Енн, охайно склала його на простому жовтому стільці і, прихопивши свічку,
підійшла до ліжка.
— Добраніч, — проказала вона боязко, але зовсім не сердито.
З-під ковдри визирнуло бліде здивоване личко з великими очима.
— Як ви можете казати «добраніч», коли знаєте, що це буде найгірша ніч у моєму житті, а
ніяка не добра? — дорікнула Енн.
І знову сховалася від сторонніх очей.
Марілла поволі спустилася на кухню й стала мити посуд після вечері. Метью курив — а це
означало, що в нього неспокійно на душі. Курив він рідко, позаяк Марілла чинила затятий опір
цій шкідливій звичці; та час від часу його все ж тягло до тютюну, і тоді вже вона не зважала,
розуміючи, що брат має свої слабкості й мусить давати вихід почуттям.
— Ото ще халепа! — обурювалася вона. — От як воно буває, коли просиш когось замість
самому їхати. Мабуть, то в Річарда Спенсера хтось щось наплутав. Тож доведеться комусь із нас
завтра їхати до пані Спенсер, еге ж. Дівчинку треба відправити назад до сиротинцю.
— Так, напевне, — промимрив Метью.
— Напевне! Хіба це не очевидно?
— Але, Марілло, вона така хороша дитина. Жаль буде відправляти її, коли вона так хоче
жити тут.
— Метью Катберте, тільки не кажи, що ми повинні її лишити.
Навіть якби Метью виявив бажання постояти на голові, це так би не вразило Маріллу.
— Ну… ні, я думаю, що… не зовсім так, — бурмотів Метью, якого необхідність відповідати
загнала в глухий кут. — Я думаю… навряд чи мудро буде від нас такого сподіватися.
— Авжеж ні. Яка нам із неї користь?
— Але їй може бути з нами добре, — проказав раптом Метью.
— Метью Катберте, ця дитина тебе вочевидь приворожила! Я ж бачу, що ти хочеш її
лишити.
— Вона дуже цікава дівчинка, — правив своєї Метью. — Якби ти чула, що вона розказувала,
доки ми їхали зі станції.
— О так, поговорити вона завжди охоча. Я одразу це помітила. І це, між іншим, не робить
їй честі. Погана та дитина, що не вміє припнути язика. Не потрібна мені дівчинка із сиротинцю, а
якби й була потрібна, то вже, певна річ, не ця. Вона якась химерна. Ні, її треба якомога швидше
відправити назад, туди, звідки вона прибула.
— Я можу найняти собі в поміч хлопчину-француза, — запропонував Метью. — А вона
помагатиме тобі.
— Не треба мені допомоги, — відрізала Марілла. — Я не хочу, щоб вона тут лишалася.
— Добре, добре, звісно, як скажеш, Марілло, — промовив Метью, підводячись і відкладаючи
люльку вбік. — Я йду спати.
І він пішов. Марілла, перемивши посуд, теж подалася спати з рішуче насупленими бровами.
А тим часом у кімнатці на піддашші самотня дитина, якій так бракувало в житті любові й друзів,
плакала, аж поки заснула.
Розділ 4
РАНОК У ЗЕЛЕНИХ ДАХАХ
Коли Енн прокинулася й сіла на ліжку, здивовано втупившись у вікно, крізь яке до кімнати
линуло яскраве сонячне світло й за яким у блакитному небіпропливали пухнасті хмарки, надворі
був уже білий день.
Якусь мить дівчинка не могла пригадати, де вона. Спершу відчула приємне хвилювання, та
вже згодом у душі воскресли жахливі спогади. Вона була в Зелених Дахах, непотрібна й
небажана, бо вона — не хлопець!
Але тепер настав справжній ранок, а за вікном квітла вишня. Тож Енн миттю вистрибнула з
ліжка й підскочила до підвіконня. Штовхнула віконну раму — вона піддалася неохоче, зі
скрипом, наче її давно вже ніхто не відчиняв — утім, це була правда, — а тоді застрягла
нерухомо, так, що й потреби її притримувати більше жодної не було.

14. Енн стала навколішки, вдивляючись у червневий ранок; очі її аж сяяли від щастя. О, хіба ж
тут не гарно? Хіба ж це не прекрасне місце? От якби не довелося нікуди звідси їхати. Вона могла
б уявити, як лишається тут на все життя. Простору для уяви їй тепер було достат ньо.
Крислата вишня стояла так близько до стіни, що аж торкалася її гілками; за рясним буйним
цвітом на них не видно було жодного листка. По обидва боки будинку росли сади — яблуневий і
вишневий, теж оповиті квітковими шалями, із трави подекуди вибризкували жовтим кольором
кульбаби. Трохи далі видніли багряно-квітучі кущі бузку, і їхній п’янкий солодкий аромат долинав
до вікон разом із вітерцем.
А за садом пролягало зелене поле конюшини, що спускалося аж до долини, де жебонів
струмок; і над підліском, який вабив відпочинком серед заростей папороті, моху та лісового
різнотрав’я, росли стрункі білі берези. Далі височів пагорб, зелений і пухнастий від ялиць та
сосон; поміж деревами маячів сірий дах того самого будиночка, що його бачила дівчинка із
протилежного берега Озера Осяйних Вод.
Ліворуч стояли величенькі клуні й стодоли, а за ними зелені поля простягались аж до
блакитного моря, що вилискувало під сонцем.
Енн, яка так обожнювала красу, вдивлялася в усе це, ніби всотуючи очима. Вона,
бідолашка, встигла у своєму недовгому житті побачити чимало похмурих і незатишних місцин,
тому такої краси, як тут, навіть уявити собі не могла.
Так вона й стояла навколішках, не помічаючи нічого, окрім цієї дивовижної краси, аж ось із
заціпеніння її вивела рука, що лягла дівчинці на плече. Мала мрійниця навіть незчулася, як
увійшла Марілла.
— Час одягатися, — коротко кинула вона.
Марілла гадки не мала, як розмовляти з дитиною — це й робило її, навіть попри власне
бажання, різкою й непривітною.
Енн підвелася й глибоко зітхнула.
— Правда ж, це пречудово? — спитала дівчинка, вказуючи рукою на дивовижний світ за
вікном.
— Ну, велике дерево, — відповіла Марілла, — і квітне добряче, але вишні від того кращими
не стають — усі якісь дрібні й червиві.
— Ні, я ж хіба тільки про нього кажу? Тобто дерево дуже гарне, воно, здається, аж сяє, і
квітне так, наче це головна його справа, але я кажу про все-все-все. Про сади, струмок, і про
ліс, про весь великий-великий і прекрасний світ. Хіба в такі ранки, як сьогодні, ви не відчуваєте,
що дуже любите його? Я чую сміх струмка, як він біжить сюди до нас. Ви ніколи не помічали, які
вони веселі, ці струмки? Завжди. Навіть узимку я чую, як вони сміються під кригою. Я так тішуся,
що побіля Зелених Дахів теж є струмок. Ви, може, подумаєте — чи їй не однаково, коли вона
скоро поїде звідси? — але мені таки не байдуже. Я завжди буду згадувати цей струмок, навіть
якщо ніколи більше його не побачу. А якби тут не було струмка, мені би спокою не давало оте
неприємне відчуття, що він мусить бути. Сьогодні я вже не в безодні розпуки. Я взагалі вранці
ніколи не впадаю в розпуку. Правда ж, це чудово, що на світі існують ранки? Але мені дуже
сумно. Я так собі уявляла, що ви чекаєте на мене, і що я довго-довго тут житиму, усе життя. І
так мені було добре, поки я уявляла. Але найгірше, коли уявляєш такі картини — це те, що вони
дуже скоро зникають, і тоді стає боляче.
— Вбирайся, спускайся додолу й покинь ці свої химери, — відказала на те Марілла, щойно
спромоглася вставити слово. — Сніданок уже чекає. Вмийся й зачеши волосся. Вікно лиши
відчиненим, а постіль розвісь на бильцях, нехай провітриться. І мерщій, не барись, будь ласка.
Енн вочевидь уміла діяти швидко, якщо в тому була потреба, адже за десять хвилин уже
спустилася — охайно вбрана, умита, із заплетеними косами й чистим сумлінням — вона ж бо
виконала все, що наказала Марілла. Хоча насправді геть забула розвісити постіль.
— Я просто вмираю з голоду, — заявила дівчинка, умощуючись на стільці, призначеному
Маріллою. — Світ уже не здається такою жахнючою пусткою, як учора ввечері. Я так тішуся, що
сьогодні настав сонячний ранок. Але дощові ранки я теж люблю. Усі ранки гарні, правда? Коли
ти ще не знаєш, що станеться вдень, і маєш стільки простору для уяви. Але добре, що сьогодні
немає дощу, бо коли сонце — тоді набагато легше не журитися й долати життєві незгоди. А я
відчуваю, що мені чимало доведеться здолати. Коли читаєш про різні трагедії й уявляєш, як сама
героїчно їх переборюєш, то воно все так доладно, а коли справді доводиться щось
переборювати, то вже стає зовсім не так легко, правда?
— Заради Бога, припни язичка, — сказала Марілла. — Як на дівчинку, ти занадто балакуча.