3. «Чорнобильські кіборги»
Ващук Микола Васильович Титенок Микола Іванович Кибенок Віктор Миколайович
Правик Володимир Павлович Тишура Володимир Іванович Ігнатенко Василь Іванович
4.
5.
6. Красень атлет – справжній кіборг в ту ніч самотужки виніс із
полум’я Миколу Ващука, Миколу Титенка та Володимира
Тишуру, коли ті втратили свідомість від високої радіації.
Разом із Правиком та Кибенком він спускався останнім з 70-
ти метрової відмітки четвертого енергоблоку.
Їхав він на виклик без брезентового костюма, як був у одній
сорочці, так і поїхав.
Уривки спогадів дружини пожежника-ліквідатора Василя
Ігнатенка Людмили Ігнатенко, 2007 рік.
“…Вони вже лежали по одному, кожний в окремій палаті… Їм
категорично заборонялося виходити в коридор.
Перестукувалися через стінку… Там, де вони були,
зашкалювали навіть стіни. Зліва, справа і поверх під ними.
Там усіх виселили – жодного хворого…
…Він почав змінюватись – щодня я зустрічала іншу людину.
Опіки виходили назовні. Рятувало те, що все це відбувалося
миттєво; ніколи було думати, ніколи було плакати. Я любила
його! Я ще не знала, як я його любила! Ми тільки–но
одружилися…
У готелі в перший же день дозиметристи мене заміряли.
Одяг, сумка, гаманець, туфлі, — все “горіло”. І все це тут же у
мене забрали. Навіть спідню білизну.
…Мені не дозволяли його обіймати. Але я піднімала і садила
його. Перестелювала ліжко. Ставила градусник. Приносила і
відносила судно. Всю ніч вартувала поруч. Інші дружини теж
приїжджали, але їх уже не пустили. Були зі мною їхні мами.
Мама Володі Правика весь час просила Бога: “Візьми краще
мене”… А потім я щодня чую: помер, помер. Помер Тишура.
Помер Титенок. Помер. Як молотком по тім’ячку…
7. Микола Іванович Титенок (нар. 5 грудня 1962, смт. Вільча, Поліський район,
Київська область — пом. 16 травня 1986, Москва) — ліквідатор аварії на
Чорнобильській АЕС, старший сержант, пожежник відділення 6-ї самостійної
воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип’ять. Герой України.
Народився у селищі міського типу Вільча Поліського району Київської
області. Закінчив середню школу. Після закінчення десятого класу пішов навчатися
до морехідного училища. Три роки служив у місті Поті. В органах внутрішніх
справ з 1984 року. Працював пожежником 6-ї самостійної воєнізованої пожежної
частини (СВПЧ-6) з охорони міста Прип’ять. Сумлінно ставився до виконання
службових обов’язків і громадських доручень. Виявляв ініціативу і кмітливість.
26 квітня 1986 року о 1 годині 35 хвилин, прибувши на місце аварії після
вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС у складі чергового караулу,
Микола Титенок приступив до гасіння пожежі.
Незважаючи на небезпеку радіоактивного зараження, важкі умови, діяв
сміливо й самовіддано, виявляючи при цьому професійну майстерність і
відвагуВнаслідок тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення,
теплового виділення і задимлення вибув з бойових рядів і був госпіталізований.
Лікувався в спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто
високою. Помер 16 травня 1986 року. Похований у Москві на Митинському
кладовищі.
Нагороджений орденом Червоного Прапора (25.09.1986, посмертно, за
мужність, героїзм і самовіддані дії при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС);
хрестом “За мужність” (08.05.1996, посмертно, за особисту мужність і відвагу,
виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС).
Указом Президента України № 328/2006 від 21 квітня 2006 року за
геройський подвиг в ім’я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту
мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС
пожежнику 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста
Прип’яті Київської області Миколі Івановичу Титенку посмертно присвоєно звання
Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.