3. Система правових норм, що
встановлювали залежність селянина від
феодала і право останнього на селянина-
кріпака як на свою повну власність.
примусова безоплатна праця кріпосного
селянина, який відбував її як повинність зі
своїм реманентом і тягловою силою в
господарстві поміщика — власника землі.
форма феодальної земельної ренти —
продуктивної (натуральний оброк) або
грошової (грошовий оброк).
Історичний словник
4. Криза поміщицького
господарства
Екстенсивний шлях
розвитку (від лат.
extensivus —
розширяючий,
подовжуючий) — спосіб
збільшення обсягів
виробництва шляхом
кількісного приросту всіх
елементів продуктивних
сил, насамперед факторів
виробництва при
незмінному рівні технічної
основи виробництва.
Інтенсивний шлях розвитку
базується на впровадженні
передових досягнень
науково-технічного
прогресу у виробництво,
застосуванні нових
технологій, підвищенні
рівня освіти й кваліфікації
працівників, поліпшенні
форм і методів організації
виробництва, економній
витраті людських,
фінансових і природних
ресурсів тощо.
5. АЛЕ
Ознаки панщинної системи
господарювання
С. 54 – 55
Ознаки, що свідчили про розвиток
ринкових відносин і занепад поміщицької
системи господарювання
С. 56 – 57
Землеволодіння –
Групи селян –
Форми експлуатації -
Техніка -
Культури –
Збільшення обсягів
виробництва -
6. Олексі́й Андрі́йович Аракче́єв — російський
граф, генерал. Користувався прихильністю
царя Олександра І , був військовим міністром,
членом державної ради.
Військові поселення — особлива система організації
війська в Росії, яка поєднувала військову службу з
сільськогосподарською працею. Існувала у 1810 (в
Україні – з 1817 р.)–1857 роках.
7. Життя в херсонських військових поселеннях.
Уривок із записок військового
урядовця Є. фон Брадке
...У цій величезній степовій місцевості, де 90 тисяч душ, приписаних до військових
поселень, займались землеробством і скотарством, господарство провадилось цілком
екстенсивно і неправильно...
Тут я знайшов цих, колись дуже заможних, селян у надзвичайних нестатках і злигоднях,
і мені не важко було відшукати причину цього сумного становища. Коли полки почали
користуватися призначеними їм ділянками і прийняли на себе управління, ними
оволоділо палке завзяття на користь казни, і вони у відношенні одержаних ними
природних багатств не задовольнялись щедрим утриманням, здобутим для своїх
людей і коней, а намагались нагромаджувати найбільшу кількість запасного хліба і
сіна. Цієї мети вони безсумнівно досягли, хоч і тут цілі стада пацюків знищили цю
добру половину; але в той же час полки віднімали у селянина кращі землі, провадили
великі посіви без усякого погодження з трудовими силами і віддавали селянинові
лише мізерну решту часу на його власне господарство. Через те, що оранка під час
тривалого літа може провадитися довго і праці по угноєнню не існує, то ця система
була б ще менш шкідливою для матеріального добробуту поселенців, але під час
збирання, коли при великій сонячній спеці часто все разом дозріває, хліб в один день
починає спіти, а трава перетворюється в солому, казенні величезні посіви потребували
такої посиленої праці, що збирання на селянських ланах відкладалося до закінчення
цих робіт, і селяни часто привозили на свої токи одну лише солому.
