2. Степан
Васильович
Руданський
народився 25
грудня 1833 року
(за новим стилем —
7 січня 1834 року) в
селі Хомутинці
Вінницького повіту
Подільської
губернії (нині
Калинівського
району Вінницької
області) в родині
сільського
священика.
3.
Після початкової науки в
дяка вчився у
Шаргородській бурсі
(1842—1849) та
Подільській духовній
семінарії у Кам'янціПодільському (1849—1855).
Ще в роки навчання у
семінарії почав назрівати
конфлікт з батьком. Коли
1856 року Руданський
приїздить до Петербурга,
то цілком самочинно,
проти волі батька, вступає
не до духовної академії, а
до медико-хірургічної,
відомої вже на той час як
осередок передової науки і
культури. Тут у 1850-1860х роках працювали Сергій
Боткін, Іван Сєченов та
інші молоді передові вчені.
4.
В медико-хірургічній академії
підтримувався традиційний
інтерес до літератури й
мистецтва. Ще раніше
професор хірургії академії
Каменецький разом з
Парпурою підготував перше
видання «Енеїди» Івана
Котляревського. Аматорський
гурток студентів цього
навчального закладу вперше
поставив драму Тараса
Шевченка «Назар Стодоля»
(1844). Тут здобували освіту
колишні петрашевці, що,
безперечно, активізувало
громадянську настроєність
студентів.
У Петербурзі Руданський
зблизився з гуртком
українських письменників,
що готував журнал «Основа».
5.
Петербурзький період найбільш
плідний у житті Руданськогопоета. У цей час (1859) він почав
друкуватися. В цей час помітно
загострюються громадянські
мотиви його творчості («До дуба»,
«Гей, бики!»), визріває й
кристалізується майстерність
гумористичного й сатиричного
вірша, наслідком чого було
виникнення нового поетичного
жанру в українській поезії —
віршованої гуморескиспівомовки, тематично
різноманітної й стилістично
своєрідної. Одночасно
Руданський продовжував писати
балади, ліричні вірші, віршовані
казки й поеми, перекладав з
російської та інших мов.
6.
Після закінчення академії Руданський одержав звання повітового
лікаря і дозвіл працювати в Криму, куди він переїхав 1861 р. і де
сподівався поправити своє підточене здоров'я. У 1861—1873 рр.
Руданський працював міським лікарем у Ялті, а також лікарем у
маєтках князя Воронцова. Він доклав багато зусиль для піднесення
благоустрою міста, невтомно трудився як лікар і почесний мировий
суддя Сімферопольсько-Ялтинської мирової округи, водночас цікавився
археологією, етнографією, відновив розпочаті ще на Поділлі
фольклорні заняття, продовжував поетичну творчість, головним чином,
у галузі перекладу.
7. ПОМЕР РУДАНСЬКИЙ 3 ТРАВНЯ 1873 РОКУ. ЙОГО ПОХОВАЛИ
В ЯЛТІ НА МАССАНДРІВСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ. ПЕРЕДЧАСНУ
СМЕРТЬ СПРИЧИНИЛА НЕ ТІЛЬКИ ЙОГО НЕДУГА (СУХОТИ ЩЕ З
СТУДЕНТСЬКИХ ЧАСІВ), АЛЕ Й ПЕРЕСЛІДУВАННЯ З БОКУ
НАЧАЛЬСТВА.
1892 РОКУ НА ЙОГО МОГИЛІ СПОРУДЖЕНО ПЕРШИЙ
ПАМ'ЯТНИК, ЯКИЙ ЗГОДОМ ЗАМІНИЛИ НА НОВИЙ. НИНІ ПРАХ
ПОЕТА ПОКОЇТЬСЯ НА ПОЛІКУРІВСЬКОМУ МЕМОРІАЛІ ЯЛТИ.
8.
Вірші Руданський почав
писати ще в семінарії в
жанрі романтичної балади
(«Розбійник», «Вечорниці»,
«Упир», «Розмай» та ін.), в
них помітний вплив
фольклору й Т.Шевченка.
Руданський згодом
перейшов до
громодянської поезії,
засудження кріпацтва
(«Над колискою». «Не
кидай мене»), заклик до
праці на ниві рідної
культури («Гей, бики!»,
«До дуба»), звертання до
славного минулого свого
народу (іст. поеми «Віщий
Олег», «Мазепа», «Іван
Скоропада», «Павло
Полуботок», «Велямін»,
«Апостол» та ін.).
9.
До літературної спадщини
Руданського, основна й найцінніша
частина якої була надрукована
лише по його смерті, належать і
переклади («Слово о полку Ігореві»,
уривки з «Краледворського
рукопису», Гомерова «Іліада»,
Верґілієва «Енеїда», частина
«Демона» Лєрмонтова, «Сни» Гайне,
поодинокі вірші Т.Ленартовича й
Б.Радичевича), збірники народних
пісень з власних записів
(«Народные малороссийские песни,
собранные в Подольской губернии
С. В. Р.», Кам'янець-Подільський,
1852; «Копа пісень», Ялта, 1862). За
життя поета вони не були
опубліковані, а після смерті його
довгий час залишалися в приватних
руках. Виявлені й вивчені
радянськими фольклористами, вони
видані 1972 р. у Києві.
10.
НА СВІТЛИНІ : ОЛЕКСІЙ
БОРЖКОВСЬКИЙ БІЛЯ ПАМ΄ЯТНИКА
НА МОГИЛІ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО
Підполковник медичної
служби Олексій
БОРЖКОВСЬКИЙ –
правнучатий племінник
Степана РУДАНСЬКОГО,
вивчає життя та творчість
свого знаменитого предка.
Його матір родом із
Брацлава. Він неодноразово
бував у містечку,виступав
перед учнями школи. На
пам’ять про зустрічі
подарував фотографії,
зроблені власноручно.
На наступних слайдах фото
Олексія Боржковського
