2. Дійові особи: Прокіп — платник податків Одарка — держава, його жінка Уляна Гончарівка — бібліотека, їх донька Олексій Скубент — читач-користувач Павло Москаль — спонсор Стецько Москаль — син спонсора Брехач — PR -менеджер Підбрехач — офіс-менеджер Дівки, подруги Уляни
3. Підбрехач: Навіть не просто жила, а квітла! Брехач: Жила така собі у гарних батьків Уляна...
4. Брехач : Молода (порівняно зі своєю далекою родичкою Олександрійською). Підбрехач: Білесенька, висока та гарна, привітна та лагідна, чемна та вихована.
6. Підбрехач: А яка розумниця! Брехач: На 100 000, інформаційних одиниць, звичайно. Підбрехач: Та ні, на мільйон!
7. Брехач: І сестер в неї було багато. Підбрехач: Правда, батько Уляни родиною не дуже-таки переймався. Прокіп: Спить жінка, не чує, Що мужик її мандрує. Спи, жінка, спи !
9. Брехач: Між тим жили батьки Уляни душа в душу... Одарка: Який мене гаспид поніс за цього п'яницю ?..От же і пішла; от і живу! Люди у щасті та у богатстві і не чують, як живуть; а я занапастила себе. Де мої молодії літа? Де моя дівичая краса? Усе заїв оцей п'яниця, шибеник, харцизяка...
10. Брехач: Доречі, де ж той батько? Де він там переховується? Підбрехач: Звісно де...Одарка йому нову книжку придбала — так він так і побіг її читати... у тіньочок
11. Прокіп (з тіні) : Та тут я не скучатиму, Усім, усім казатиму: Била жінка мужика, Била, била і товкла! Одарка: Брешеш, брешеш, вражий сину! Я не била, не товкла. Потягла я за чуприну, Тільки страху задала.
12. Брехач: Та й годі про них! Вони друг дружку вже знайшли — хай милуються. Ми ж про Уляну... Одарка: (перебива) А дуже добре було, якби ми по-панськи вередовали над мужиками!
13. Брехач: «Мечты, мечты, где ваша сладость?» Про що це ми? Підбрехач: Та про кохання ніби то почали... Брехач: Який же зиск с того кохання, якщо сватати не їдуть? Одно сумлєніє та балавство!
14. Одарка: Брешеш! Хто тільки до моєї Ульяночки Гончарівки не приїзджав!
17. Підбрехач: А ще більше і мимо проходило... Брехач: І Стецько проходив...
18. Одарка: Та таки трошки вередливенька... Та що-небудь і вигадує, така вже собі і ніжна! Та щось із женихами не стала вередовати.
19. (Звідкіля і взявся) Павло Москаль : Кароче. Сина маю. Ви — дочку. Будьмо ми сватами. Точка.
20. Одарка: Усяк зна, що в вашого сина та клепки нема! Москаль: А мій же Стецько та не зовсім і дурний... Та й яка нужда, що нічого не зна: жінка навчить і усьому товк дасть.
21. Москаль: Книжки, правда, тута не до чого, а ось, якийсь суші-бар відкрити або офісов поназдавати... Ето сладкое слово — аренда! Одарка: ( с явним удовольствием слушает его ). А що, Прокопе, як думаєшь? Прокіп: Ти думай, а я вже за тобою.
22. Одарка: Е! Тривайте лишень: ще треба дівки спитати, як-то вона ще скаже? Москаль: Та вона ж не панянка! Нехай вже ті вередують, поки довередуються до свого.
23. Стецько: Батько казав: не потурай і женихайся та пісеньки заспівай, то вона і піде. От я і заспіва.. Ішов Стецько льодом, Свинка огородом; Подай мені, моя мила, Свою білу ручку!
27. Одарка: Чи знаешь Павла Москаля, що спонсорує? Уляна: От за того старого? Лисого? Одарка: Тю-тю, дурна! За Стецька, його сина, коли знаєшь. Уляна: за того божевільного? Се ще краще! Та він, мамо, зовсім дурний! Одарка: Дурний! Так багатий. Уляна: Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема. Одарка: Глузду нема, так багатий. Уляна: Се вже побила лиха година та нещаслива, коли за такого іти; неначе усі люди повимирали.
28. Одарка: Так кажу тобі, що багатий! У нього будеш у золоті ходити...якимось ресторантом або бізнес-центром, а не книгарнею. Нема на світі лучшого щастя! Ось і мій п'яниця: що з нього, що він не дурний? Коли б так сдурів, от я б зрадовалась. Стецько: Та чого ти ій в пику дивишся? За патли та в потилицю!
29. Брехач: І так би воно все було... Якби... Підбрехач: Если бы не вмешался ОН...
30.
31. Брехач: Побачила наша Уляна Гончарівка гарного парубка з французької сторони... Підбрехач: З Сорбони чи що... Брехач: І так до нього потягнуло!
32. Брехач: І полетіло все шкереберть! Підбрехач: Так, нема для Гончарівки більшої радості, ніж оті скубенти... Стецько: За дурних не ідуть, а розумних нігде узяти, от усі люди і повиздихають, а нових людей — тпррру — нігде буде взяти!
33. Брехач: Звідкілля? Підбрехач: Та є, є, звідки взяти!
34. Підбрехач: Ви, куме, й бо самі, як мала дитина. Ось книжку візьміть, почитайте, звідкіля діточки.
35. Брехач: Так їх тут у Уляни Гончарівки стільки розвелося! Підбрехач: Це за болонською системою...
36. Головне, що від великого кохання діти народжуються красиві та розумні.
