2. Біографічні відомості:
• Народився в Чернігові. Навчався в школі-інтернаті.
На літо материн брат Василь Павлович та його
дружина Галина Іванівна забирали Олега до себе, в
село Лизівку на Білокуракинщині (Луганська
область).
• 1998 року закінчив юридичний факультет
Харківського державного педагогічного університету
імені Григорія Сковороди.
• 2013 року також закінчив Київський університет
імені Тараса Шевченка за фахом «міжнародній
бізнес».
• Одружений, має доньку.
• За словами самого Олега Ляшка, його рідна сестра
Вікторія під впливом російської пропаганди пішла
воювати на боці російських терористів на Луганщині
в українсько-російській війні.
3. Кар'єра:
• Розпочав трудовий шлях скотарем колгоспу «Прогрес» села Лизівка, нині
Білокуракинського району Луганської області.
• 1990–1992 — кореспондент, завідувач відділом редакції газети «Молода
гвардія» (Київ).
• 1992–1995 — редактор газети «Комерційні вісті» Міністерства
зовнішньоекономічних зв'язків України.
• 1995–1996 — редактор додатка «Політика» газети «Правда України».
• З серпня 1996 — головний редактор газети «Політика». 1999 року
видання було закрито рішенням Московського райсуду Києва «за
розголошення державної таємниці».
• 2000–2006 — головний редактор газети «Свобода» (ЗАТ "Редакція газети
«Політика»).
4. Політичні погляди:
• Ляшко позиціював себе як опозиційний до
режиму Януковича радикальний політик, однак
ведучий програми Шустер Live Савік Шустер
заявив 29 грудня 2013 року, що Олег Ляшко в
ефірі «Шустер Live» неодноразово подавався на
запрошення адміністрації президента Віктора
Януковича.
• Був членом фракції БЮТ, 19 жовтня 2010 року
був виключений з фракції БЮТ «за співпрацю з
коаліцією більшості, зокрема, за голосування за
зміни до Конституції, закон про Кабінет
Міністрів та регламент Верховної Ради України».
• Значна частина українських політологів і
журналістів скептично оцінюють щирість
політичних поглядів Олега Ляшка, розглядаючи
Радикальну партію і самого Олега Ляшко, як
особливий політичний проект Сергія
Льовочкіна[6], вказуючи на «розкрутку» Олега
Ляшка підконтрольним каналом «Інтер» і
наявністю в партійному списку Радикальної
партії осіб, пов'язаних з іменами Льовочкіна,
Фірташа, Хорошковского і Черновецького.
5. Політична діяльність:
• На парламентських виборах 2002 року намагався отримати
депутатський мандат в столичному окрузі № 217. Отримав третій
результат.
• 2006–2007 — народний депутат України V скликання від Блоку Юлії
Тимошенко (№ 26 у виборчому списку). Голова підкомітету з питань
організації роботи Верховної Ради Комітету ВР з питань Регламенту,
депутатської етики та забезпечення діяльності ВР.
• 2007–2012 — народний депутат України VI скликання від БЮТ (№ 29 у
списку). Заступник голови Комітету ВР з питань бюджету. Голова
Тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування можливих фактів
порушення законодавства у сфері майнових, земельних, фінансових та
інших відносин міським головою Харкова Михайлом Добкіним і
секретарем Харківської міськради Геннадієм Кернесом. 19
жовтня 2010 року був виключений з фракції БЮТ «за співпрацю з
коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції,
закон про Кабінет Міністрів та регламент Верховної Ради України».
• З грудня 2012 — народний депутат України VII скликання, пройшов до
парламенту по одномандатному округу № 208 у Чернігівській
області (висуванцем Радикальної партії Олега Ляшка). Заступник
голови Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності.
Позафракційний.
6. Конфлікт з Коломойським
• 6 жовтня 2014 року Олег
Ляшко звинуватив
дніпропетровського
губернатора І. Коломойського в
доведенні до інфаркту його
матері. Про це він написав на
своїй сторінці в «Facebook».
• Ляшко сказав, що він готовий
терпіти брехню про себе з боку
Коломойського, але не про свою
сім'ю. «Коли він взявся за мою
маму, за мою дитину з
дружиною-я цього не пробачу.
Якщо не дай Бог, Беня, з моєю
мамою те станеться, я тебе
дістану з — під землі і уб'ю» ,-
написав Ляшко.
7. Конфлікт з Порошенком
• Найбільше критики від Ляшка в адресу Порошенка почало
лунати після виходу «Радикальної партії» з коаліції. Під час
одного з інтерв'ю Ляшко назвав Порошенка «цинічним
баригою» і звинуватив у тому, що в нього начебто бізнес у
Росії, в той час як в країні йде війна, «він слабкий, а
найголовніше для нього — це гроші й бізнес» — казав
Ляшко. Також він почав вимагати роозпочати процедуру
імпічменту Порошенка, і що той начебто шантажував його
підробленим порнографічним відео.
8. Бійки у Верховній Раді:
• 18 травня 2011 у сесійній залі Верховної Ради вчинив бійку з
Першим заступником Голови Верховної Ради Адамом
Мартинюком.
• 3 березня 2014 року Верховна Рада не змогла почати вечірнє
засідання через бійку, яка сполохнула між Олегом Ляшком
та Ігорем Єремеєвим, до групи якого перейшовСергій
Мельничук, з яким Ляшко бився під час ранкового засідання.
9. Кримінальне переслідування в
Росії:
• 10 вересня 2015 року Слідчий комітет
Російської Федерації порушив
кримінальну справу проти голови
фракції Радикальної партії у
Верховній Раді Олега Ляшка та бійців
полку Національної гвардії «Азов» за
підозрою у викраденні жителя міста
Маріуполя Дмитра Чайковського
(Донецька область). Кримінальну
справу порушено за ознаками
злочинів, передбачених пп. «а», «в»
ч.2 ст.126, пп. «д», «е» ч.2 ст.117, ч.1
ст.356 Кримінального кодексу Росії
(викрадення людини, катування,
застосування заборонених засобів і
методів ведення війни)
10. Факти:
• У селі Канівщина Прилуцького району Чернігівської області є
вулиця Олега Ляшка, перейменована на честь депутата рішенням
Канівщинської сільської ради.
• Олег Ляшко став прототипом одного
з персонажів українського мультсеріалу Казкова Русь.
• Ляшко намагався привести до Верховної Ради корову, але йому
завадив спецпідрозділ міліції.
• За рейтингами Радіо Свобода Олег Ляшко найбільше з депутатів 6-
го скликання працював над скандалами.
• У березні 2013 року Олег Ляшко намагався потрапити у літак з
вилами, для підняття народного повстання у Донецьку, але його
не пропустили співробітники аеропорту.
• За даними інформаційного агентства «ЛІГАБізнесІнформ»,
стратегією виборчої кампанії Радикальної партії на
парламентських виборах 2014 року займався російський
політтехнолог Ігор Шувалов, близький до Сергія Льовочкіна, а
безпосередніх керівників штабу партії очолює Владислав Каськів