Wan trends2015 ukrainian

Тенденції в редакціях 1

2 ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ РЕДАКТОРІВ

ПЕРЕДМОВАПрезидент
Всесвітнього
Форуму Редакторів
(WORLD EDITORS
FORUM), головниЙ
редактор
та керуючий
директор
KRISTELIGT DAGBLAD
Ерік Бьєраер
(ERIK BJERAGER)
У
цьомувипуску«ТенденційвРедакціях2015»
(Trends in Newsrooms) ми висуваємо на пер-
ший план деякі з найбільш захоплюючих
цифрових досягнень, які принесли новий вимір у
створення та доставку новин: від програм-додатків
для спілкування у чатах до аналітики, автоматиза-
ції та журналістики дронів.
Але редакції – це не лише процеси й інструмен-
ти. Це також люди.
Відчутний прогрес, досягти якого вдалось у ре-
зультаті експериментів та постійної зміни способу
ведення справ, дав змогу скоротити розрив між
загартованими професіоналами друку, редакцій-
ними працівниками з «цифровим» мисленням та
програмістами у наших редакціях.
Декілька цьогорічних призначень жінок на ви-
сокі редакторські місця продемонстрували приєм-
ні зрушення у напрямку до жіночого лідерства на
цифрових посадах новинних організацій. Уже це
варте того, щоб відсвяткувати, однак виклик по-
пуляризації гендерної рівності в галузі новин усе
ще лишається гігантським. На щастя, все більше
й більше лідерів – зокрема, на рівні управління
бізнесом, таких, наприклад, як Мєтью Уінклер
(Matthew Winkler), головний редактор Emeritus,
яка належить Bloomberg – розуміють доцільність
призначення на посади більшої кількості жінок.
На жаль, швидкий технологічний прогрес, який
є рушійною силою переважної кількості змін у ре-
дакціях, має також і темний бік. З тією ж швидкі-
стю, з якою ми змінюємо свою вправність, перебу-
довують свої технології роботи і низка державних
організацій з безпеки, спеціалістів зі стеження та
професійних хакерів.
Можливості їх доступу до нашої електронної
пошти, прослуховування наших розмов та відсте-
ження на мапі кожного нашого руху за допомогою
програмних засобів створюють загрози журналі-
стиці. Чи можна гарантувати анонімність та захист
джерел у такому середовищі?
Думки колег з паризького офісу WAN-IFRA біль-
шу частину минулого року були зайняті зростаю-
чою загрозою розслідувальницькій журналістиці,
спричиненою спостереженням.
Однак того трагічного дня у січні, коли 10 пра-
цівників у редакції Charlie Hebdo – менше, ніж за
2 кілометри від нашого офісу – було вбито, фокус
уваги змістився.
Ця подія чинить величезний вплив на те, як ми
працюємо, що ми публікуємо, як саме використо-
вуємо карикатури і, насамкінець, що ми розуміємо
під «свободою слова», якщо можливим вважаєть-
ся настільки мерзенне підбурювання до насиль-
ства, як це спостерігалося у Парижі.
У цій збірці ми зібрали думки понад 50-ти ви-
датних професіоналів індустрії з метою декоду-
вання окремих викликів, з якими ми зіткнулися.
Можливо, найбільш значущими є роздуми видат-
ного, на сьогодні вже екс-головного редактора The
Guardian Алана Русбріджера (Alan Rusbridger),
який залишив редакторське крісло навесні 2015
року після визначної кар’єри.
Ключовими тенденціями 2015 року, які ми
визначили у редакціях по всьому світу, стали:
1. Нова конвергенція – коли ігри, віртуальна
реальність та переносні пристрої наповню-
ються новинами.
2. Ерозія захисту джерел – зростаюча загроза
розслідувальницькій журналістиці.
3. Розповсюдження роботів – ласкаво просимо
до майбутнього автоматизованих новин.
4. Журналістика після Charlie – уроки, засвоєні
після вибухових хвиль.
5. Революція підкастів – аудіо-відродження по-
требує вашої уваги.
6. Сплеск додатків для чатів – осідлайте нову
хвилю соціальних медіа.
7. Еволюція аналітики – ключові метрики для
зростаючих новинних аудиторій.
8. Гендерна справа – ліквідуємо бар’єри для за-
охочення та запобігаємо онлайн-домаганням.
9. Інновації у невеликих редакціях – натхнення
з усього світу.
Ми сподіваємось, що детальний аналіз цих
тенденцій, а також ідеї з інтерв’ю з сімома наши-
ми Лідерами Думок буде цінним для Вас. Ми че-
каємо на продовження обговорення змісту цієї
збірки – у персональному спілкуванні, на наших
подіях і онлайн, – усюди, де Ви можете нас знайти
як @Newspaperworld або використовуючи хештег
#TrendsInNewsrooms.

ВИХіДні ДАні
ТЕНДЕНЦіЇ В рЕДакЦіЯХ
ВИДаВЕЦь:
Всесвітня асоціація Видавців
газет та новин (WAN-IFRA)
Rotfeder-Ring 11
60327 Frankfurt, Germany
ВИкОНаВЧИЙ ДИрЕкТОр:
Вінсен Пейрен (Vincent Peyrègne)
ДИрЕкТОр ВИДаННЯ:
дін ропер (Dean Roper)
ВСЕСВіТНіЙ ФОрУМ рЕДакТОріВ
(WORLD EDITORS FORUM)
ВИкОНаВЧИЙ ДИрЕкТОр:
черілін айретон (Cherilyn Ireton)
рЕДакТОр:
джулі Позетті (Julie Posetti)
аВТОрИ:
Julie Posetti, Angelique Lu, Jake Evans,
Federica Cherubini, Alexandra Waldhorn,
Siobhan McHugh, Brian Veseling
ДОПОМОГа рЕДакТОрУ/рЕДаГУВаННЯ:
Dean Roper, Angelique Lu, Brian Veseling,
Anton Jolkovski
ДИЗаЙН/ВЕрСТка:
Ivan Cosic & Snezana Vukmirovic, Plain&Hill
Переклад з англійської: ольга лящук
Літературна корекція: роман колодяжний
Під редакцією олексія Погорелова
Верстка перекладу: роман колодяжний
кОНТакТНа іНФОрМаЦіЯ:
Julie.Posetti@wan-ifra.org
Cherilyn.Ireton@wan-ifra.org
Dean.Roper@wan-ifra.org
збірка підтримана
технологічним партнером
CCI Europe
Переклад та вихід цієї збірки
українською виконано завдяки
підтримці Фонду розвитку ЗМі
Посольства СШа в Україні

зМіст:
ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – АЛАН РУСБРІДЖЕР
(ALAN RUSBRIDGER), THE GUARDIAN
ТЕНДЕНЦІЯ 1: НОВА КОНВЕРГЕНЦІЯ –
ДЕ ПЕРЕТИНАЮТЬСЯ ІГРИ, ВІРТУАЛЬНА
РЕАЛЬНІСТЬ ТА ПЕРЕНОСНІ ПРИСТРОЇ
ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – ДЕВІД КЕЛЛОВЕЙ
(DAVID CALLAWAY), USA TODAY
ТЕНДЕНЦІЯ 2: НЕНАДІЙНІСТЬ ЗАХИСТУ ДЖЕРЕЛА
ІНФОРМАЦІЇ –ЗРОСТАННЯ НЕБЕЗПЕКИ
ДЛЯ ЖУРНАЛІСТІВ-РОЗСЛІДУВАЧІВ
ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – МАРТІН БЕРОН
(MARTIN BARON), THE WASHINGTON POST
ТЕНДЕНЦІЯ 3: ПОВСТАННЯ РОБОТІВ –
ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО МАЙБУТНЬОГО
АВТОМАТИЗОВАНИХ НОВИН
ТЕНДЕНЦІЯ 4: ЖУРНАЛІСТИКА ПІСЛЯ CHARLIE –
УРОКИ, ЯКІ НЕОБХІДНО ЗАСВОЇТИ
ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – МАННІР ДАН-АЛІ
(MANNIR DAN-ALI), DAILY TRUST
ТЕНДЕНЦІЯ 5: РЕВОЛЮЦІЯ ПІДКАСТІВ – СЛУХАЙТЕ:
АУДІОРЕНЕСАНС ПОТРЕБУЄ ВАШОЇ УВАГИ
ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – МАРІЯ РЕССА
(MARIA RESSA), RAPPLER.COM
ТЕНДЕНЦІЯ 6: СПЛЕСК ПОПУЛЯРНОСТІ СЕРВІСІВ
МИТТЄВОГО ОБМІНУ ПОВІДОМЛЕННЯМИ –
ОСІДЛАЙ НОВУ ХВИЛЮ СОЦІАЛЬНИХ МЕДІА
ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – ЕМІ О’ЛІРІ
(AMY O’LEARY), UPWORTHY
ТЕНДЕНЦІЯ 7: ЕВОЛЮЦІЯ АНАЛІТИКИ – КЛЮЧОВІ
ІНДИКАТОРИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ЗРОСТАЮЧИХ
АУДИТОРІЙ РЕДАКЦІЯМИ
ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – МАРТА ГЛЕЙЧ
(MARTA GLEICH), ZERO HORA
ТЕНДЕНЦІЯ 8: СПРАВА ГЕНДЕРУ –
УСУНЕННЯ БАР’ЄРІВ ТА БОРОТЬБА
З ОНЛАЙН-ПЕРЕСЛІДУВАННЯМ
ТЕНДЕНЦІЯ 9: ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ
В МАЛЕНЬКИХ РЕДАКЦІЯХ – ТРОХИ ДОСВІДУ
З УСЬОГО СВІТУ ДЛЯ НАТХНЕННЯ
ПРО АВТОРІВ
7
13
19
25
33
37
45
53
57
63
67
75
79
87
91
99
103

Про Всесвітній
Форум Редакторів
В
Всесвітній Форум Редакторів – це ме-
режа, яка об’єднує редакторів у Все-
світній Асоціації Видавців Газет та
Новин (World Association of Newspapers
and News Publishers (WAN-IFRA).
Члени WAN-IFRA знаходяться у понад 120
країнах та комбіновано охоплюють понад
18 000 видань, 15 000 онлайн-сайтів та
3 000 компаній.
Ця широка мережа дозволяє нам знаходи-
ти редакторів і допомагати їм та менедже-
рам редакцій по всьому світу успішно до-
лати журналістські та менеджерські вик-
лики цифрової епохи.
Робота Всесвітнього Форуму Редакторів
(World Editors Forum) зосереджена навко-
ло трьох основних цінностей: це відданість
редакційній досконалості, етична журна-
лістика та непохитна віра у свободу слова.
Протягом останніх 22 років Всесвітній
Форум Редакторів доводить свою цінність
як партнер, надаючи підтримку редак-
торам, забезпечуючи їх інформацією та
глибокою аналітикою – від щоденних но-
вин на спеціалізованому ресурсі (www.
editorsweblog.org) до звітів за результата-
ми досліджень, такими, як ця збірка «Тен-
денції в редакціях 2015».
Запорукою нашого успіху є здатність обго-
ворюватизредакторамиважливіпитання–
від цифрової трансформації та її впливу на
роботу редакцій до руйнівної конкуренції.
Ми допомагаємо редакторам протистоя-
ти зміні читацьких звичок та працювати
в умовах як ніколи малих бюджетів, щоб
вони могли сфокусуватися на своїй ши-
рокій, життєво важливій ролі у суспільстві.
Роботою Всесвітнього Форуму Редакторів
керує рада редакторів, яка представляє
медіаспільноту з усіх куточків світу. Якщо
вампотрібнобільшеінформаціїпроте,чим
ми можемо бути корисними Вам та Ва-
шій організації – пишіть Черілін Айретон
(Cherilyn Ireton) на адресу cherilyn.ireto@
wan-ifra.org.
Щоб приєднатися до мережі, скористайте-
ся посиланням:
www.wan-ifra.org/microsites/membership

ДІАЛОГЗЛІДЕРОМ
АЛАН РУСБРІДЖЕР
ЕКС-ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР
THE GUARDIAN
Джулі Позетті
«Я ЗНАЮ, ЩО РОЗСЛІДУВАЛЬНИЦЬКА ЖУРНАЛІСТИКА
ІСНУВАЛА ЩЕ ДО ВИНАЙДЕННЯ ТЕЛЕФОНУ. ТОМУ Я ВВАЖАЮ,
ЩО МИ, БУКВАЛЬНО КАЖУЧИ, ПОВЕРТАЄМОСЬ НАЗАД У ТІ
ЧАСИ – КОЛИ БЕЗПЕЧНИМ Є ЛИШЕ КОНТАКТ ОБЛИЧЧЯМ ДО
ОБЛИЧЧЯ, КОРИЧНЕВІ КОНВЕРТИ, ЗУСТРІЧІ У ПАРКАХ ТОЩО».

ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ
Фото: Анжелік Лу (Angelique Lu)
АЛАН РУСБРІДЖЕР
(ALAN RUSBRIDGER)
НЕЩОДАВНО ПОЛИШИВ
ПОСТ ГОЛОВНОГО
РЕДАКТОРА THE GUARDIAN
ПІСЛЯ 20 РОКІВ БІЛЯ ЇЇ
КЕРМА І РЕКОРДУ
ЕКСТРАОРДИНАРНОГО
РЕДАКЦІЙНОГО
ЛІДЕРСТВА, ЯКЕ
УВІНЧАЛОСЯ
ВИБУХОВИМИ
ВІДКРИТТЯМИ
СНОУДЕНА
Про загрози розслідувальницькій
журналістиці у цифрову еру
Я
інтерв’ювалаРусбріджеранаприкін-
ці січня у його центральному Лон-
донському офісі, у час, коли пошук
заміни для нього розпочався всерйоз. Ми
говорили про критичну проблему вижи-
вання розслідувальницької журналістики,
тісно пов’язану з його професійною зоною
відповідальності, – потребою захисту кон-
фіденційних джерел у цифрову епоху.
Русбріджер: Правоохоронцям, урядов-
цям та розвідувальним агентствам сьогод-
ні відносно легко підключитися до циф-
рових сховищ інформації, щоб визначити,
хто міг би бути джерелом. Легкість реалі-
зації цього з персонального комп’ютера
будь-ким іншим робить це реально зна-
чущим фактором. І я вважаю, що зміна
атмосфери після подій 11 вересня означає,
що загрози для цього типу громадянських
свобод, які були більш помітними до 11 ве-
ресня, сьогодні суттєво зросли або взагалі
не обговорюються. Політикам дуже важко
знайти слова для того, щоб обговорювати
ці речі, і це означає, що ми маємо справу
з повзучим авторитаризмом та готовністю
надати секретним службам усе те, що, як
вони кажуть, їм потрібно.
Наскільки досвід The Guardian у висвіт-
ленні справи Сноудена – наприклад, по-
треба у знищенні жорстких дисків – змі-
нив те, як ви здійснюєте журналістику?
Зокрема, прокоментуйте ваші слова про
поточну загрозу спостереження та пояс-
ніть, як це пов’язано з джерелами.
Русбріджер: На світському рівні все стає
набагато дорожчим, а отже суми, які ми
сплачуємо за юридичний супровід, зросли.
На сьогодні ми проводимо широке роз-
слідування щодо податків, і у Лондоні,
ймовірно, є від 20 до 50 компаній, які пе-
реслідують нас через це. І всі вони хочуть,
щоб ми повернули документи, посилаю-
чись на закони про захист даних, приват-

ність тощо. Тому рахунки на ці речі все
зростають і зростають… Ви можете легко
витратити десятки або сотні або тисячі
тисяч фунтів, намагаючись отримати істо-
рію на папері. І, звичайно, як тільки ви по-
трапляєте у зону захищеної кореспонден-
ції, з’являються істотні витрати на облад-
нання, програмне забезпечення, тренінги
і, зокрема, намагання створити безпечне
середовище, яке дозволить нашим джере-
лам відчувати певну захищеність. Тому я
вважаю, що всі види передачі інформа-
ції стають набагато складнішими та дорож-
чими.
Дорожче і більш витратними по часу?
Русбріджер: Дорогі і часозатратні. Тру-
доінтенсивність у навчанні і тренуванні.
Чи доводилось Вам приймати рішення
про відмову від продовження розсліду-
вання матеріалу через високі витрати?
Русбріджер: На щастя, у нас освічені
власники, які розуміються на підтримці
журналістики. І, аби не зурочити, хоча ми
й витрачаємо досить багато грошей, вони
усвідомлюють, що усі ми тут саме заради
журналістики. Уявіть, що ми сьогодні ви-
трачаємо на мільйон більше, ніж 5 років
тому – якщо підсумувати усі витрати на
додатковий юридичний супровід, додат-
кові ресурси, час, тренінги, обладнання…
А якщо ви витрачаєте мільйон, який не
витрачали раніше, для того, щоб отрима-
ти результат у певних видах репортажу,
це неминуче негативно вплине на вашу
загальну здатність до висвітлення. А ще ж,
крім того, є газети регіональні, національ-
ні з різними формами власності, які нама-
гаються боротись з цими руйнівними (для
них) процесами, але не мають ресурсів для
захисту свого персоналу, необхідного об-
ладнання або резервних копій інформації.
Якими є ризики – як потенційний ризик
фізичноїзагрози,такіпевнийризикциф-
рової незахищеності? Чи доводилось
Вам з цим стикатись, зокрема, як голов-
ному редактору?
Русбріджер: Звісно, це справжня диле-
ма, коли мова йде про колег, які працюють
зараз у небезпечних місцях за кордоном.
Вам хочеться, щоб вони мали ось ці при-
строї (тримає в руці смартфон), адже ви
прагнете підтримувати з ними постійний
контакт, хочете, щоб вони робили фото
і зберігали інформацію, але ці пристрої
також можуть бути відстежені. Тому ми
постійно стикаємося з делікатними диле-
мами репортерів, які вирушають у важкі
регіони або планують зустрічатись з дже-
релами інформації. Адже якщо ти візьмеш
такий пристрій на зустріч зі своїм джере-
лом в Іраку, чи в Афганістані, або ж у біль-
шості місць Близького Сходу – це може
бути використано для того, щоб відстежи-
ти, з ким саме ти зустрічаєшся. Та якщо
його не взяти – ми не зможемо дізнатись,
де перебуває співробітник є і як з ним зв’я-
затися. Отже, якщо репортер працює без
жодного електронного пристрою – він зна-
ходиться навіть у більшій потенційній не-
безпеці, оскільки може бути викрадений,
а ми не зможемо здогадатися, де його шу-
кати. А якщо він бере з собою гаджет – за
ним може стежити розвідка чи хто-небудь
інший, щоб дізнатись, хто є його джерелом
інформації. Тому, підкреслю, це стає надз-
вичайно обтяжливим.
Раніше Ви стверджували, що з цієї точ-
ки зору ведення розслідувальницької
журналістики може стати неможливим.
Русбріджер: Саме так, надзвичайно важ-
ким. Я займаюсь розслідувальницькою
журналістикою з часів, коли мобільних
ще не винайшли, тому я вважаю, що ми,
буквально кажучи, повертаємось назад у ті
часи – коли єдиним безпечним варіантом
були прямі особисті контакти, коричневі
конверти, зустрічі у парках тощо.
За винятком ризиків, пов’язаних з тех-
нологією розпізнавання облич та камер
спостереження, які вже не дозволяють
настільки, як раніше, покладатись на
стиль, який ми називаємо «Глибоке гор-
ло». Все це пов’язано одне з одним, і на
додачу до загрози ведення спостере-
ження існує закон про закриті дані, і ін-
формація може зберігатись у третіх осіб
(посередників). Ви публікували репор-
тажі про виявлені випадки, коли елек-
тронні листи іноземних журналістів, які
працюють у Великій Британії, перехоп-
лювались та відловлювались, наприк-
лад, Британським Головним управлінням
урядових комунікацій (GCHQ), а також
викриття, що Google передавав США ін-
формацію, пов’язану з роботою праців-
ників редакції Wikileaks. І все це розви-
вається, як на мене, надзвичайно швид-
ко. Як ви це оцінюєте з точки зору роз-
думівпромайбутнєрозслідувальницької
журналістики, яка ґрунтується на кон-
фіденційних джерелах?

«Є ПРИНАЙМНІ ОДИН НАДЗВИЧАЙНО АКТУАЛЬНИЙ МОМЕНТ.
КОЛИ Я ДІЗНАЮСЬ ПРО ЧИЄСЬ ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ, І ЯКЩО
ЦЕ ДЖЕРЕЛО БУДЕ ВИКРИТЕ – ЦЕ СТАНЕ ПИТАННЯМ ЖИТТЯ І
СМЕРТІ. В БУКВАЛЬНОМУ СЕНСІ. ОТЖЕ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У
ЦІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАРАЗ НАДЗВИЧАЙНО ВИСОКА, НА ВІДМІНУ
ВІД ІНШИХ ПРОФЕСІЙ»
Русбріджер: Я дуже засмучений. Адже
це розвивається дуже швидко. І, як ви
знаєте, ці законодавчі акти з’явились на-
стільки раптово… без повноцінного обго-
ворення… що відчуваєш, ніби все це схоже
на боротьбу із зомбі [робить жест руками у
напрямку дверей свого кабінету]… Щора-
зу, як ти закриваєш прохід тут – вони вхо-
дять через інші двері. А коли затуляєш і ті
двері, вони заходять через ще одні. І скла-
дається враження, що сьогодні секретні
служби мають щупальця безпосередньо
в Білому Домі, а звичні контраргументи
щезли. Ти дивишся на все це як журналіст,
і думаєш, що ми можемо вести лобістську
роботу, щоб це припинити. Але в кінце-
вому рахунку нам не вдається добитися
прийняття закону, тому ми суттєво збіль-
шили кількість тренінгів всередині органі-
зації, щоб навчити журналістів відслідко-
вувати це і допомогти їм з цим працювати.
Проте одна справа – навчити репортерів, і
зовсім інша – навчити громадськість.
І джерела?
Русбріджер: І джерела.
А чи можна тепер обіцяти джерелам збе-
реження конфіденційності? Чи є у Вас
якісь розроблені вказівки для колег з
цього приводу, правила етики?
Русбріджер: Так, у нас є неформальне
правило: «Завжди думай, і не обіцяй того,
чого дати не можеш». Однак є журналіс-
ти, які дають чіткі обіцянки, й іноді вони
приходять і запитують: «Яким чином мені
дотриматись даного слова, бо я дуже сер-
йозно до цього ставлюсь?». При цьому є
принаймні один надзвичайно актуальний
момент. Коли я дізнаюсь про чиєсь джерело
інформації, і якщо це джерело буде викри-
те – це стане питанням життя або смерті. В
буквальному сенсі. Отже, відповідальність
у цій діяльності зараз надзвичайно висока,
на відміну від інших професій».
То що ж ви порадите такому журналісту?
Русбріджер: Я поговорю з ним індиві-
дуально, і передам йому певний досвід,
обладнання, знання, юридичні поради,
потрібні для того, щоб продовжити діалог
з джерелом, не компрометуючи себе. Але
оскільки джерела інформації часто є пред-
метом інтересу людей, які мають доступ до
відстежувального обладнання, корпорацій
або уряду, насправді це виглядає як завідо-
мо нерівний бій.
У такому випадку, враховуючи описа-
не питання життя або смерті, Ви мо-
жете порадити вживати усіх можливих
застережних заходів, але чи змінюєте
ви традиційну практику застереження
джерел на кшталт: «Ми зробимо макси-
мум можливого, щоб забезпечити кон-
фіденційність, але ризик залишається,
оскільки...»?
Русбріджер: Звісно, спілкування має
бути чесним. І ми зробимо максимум того,
що зможемо.
Ви гадаєте, що усвідомлення цих про-
блем зростає і серед джерел також?
Русбріджер: Значною мірою так. Я маю
на увазі, що це завжди у заголовках пер-
шої шпальти. Навіть у Великобританії, у
тиждень, коли ми усі разом стали на за-
хист свободи слова після подій у Charlie
Hebdo, Британська держава, по суті,
зазначила, що «почувається абсолютно
нездатною наглядати за журналістськи-
ми джерелами інформації». Ми країна,
яка вважає, що винайшла свободу слова,
але якщо таке сталося тут, як ми можемо
повчати інші країни? І який урок мають
винести інші держави з цього, адже «якщо
це нормально для Британії, у нас може
трапитися щось подібне». Мені здається,
що члени Парламенту не думають про їх
глобальну відповідальність за наслідки де-
батів.

Чи свідчить це також про те, що захист
свободи слова як політичний напрямок
став непопулярним?
Русбріджер: Так, я вважаю, це вірно.
Я маю на увазі, що журналісти, які відо-
мо, ніколи не піднімалися на вищі щаблі
будь-яких рейтингів довіри. Але ж ми й не
створили собі жодних переваг, судячи з
наших етичних стандартів та професійних
практик. Тому, як на мене, останніми рока-
ми стало дещо важче переконувати людей
у тому, що нам потрібно довіряти, забез-
печувати певний захист або привілеї –
оскільки від зауважень, чому ми цього не
заслуговуємо, опускаються руки. Отже, як
було сказано, для політиків – це важка
тема для розмов, і в цілому не схоже, що
вони прийдуть на допомогу журналістам –
хіба що у вигляді порожніх слів. За останні
10 років сталося щось дуже тривожне, що
призвело до того, що сьогодні журналістів
вбивають. Ще 20 років тому це траплялося
досить рідко, навіть у зонах бойових дій.
Існував певний тип захисту, який, зда-
валося б, поширювався на журналістів. І
люди загалом не розглядали їх як мішені,
не вбивали їх. Однак тепер це відбуваєть-
ся все частіше й частіше. Я не знаю, що є
причиною цьому – чи це частина загаль-
ного, менш поважного, ставлення уряду до
них, чи відношення до них як до ворогів. Я
вважаю, що люди, насправді, не розуміють
важливості джерел інформації…
«ІСНУВАВ ПЕВНИЙ ТИП ЗАХИСТУ, ЯКИЙ, ЗДАВАЛОСЯ,
ПОШИРЮВАВСЯ НА ЖУРНАЛІСТІВ. І ЛЮДИ ЗАГАЛОМ
НЕ РОЗГЛЯДАЛИ ЇХ ЯК МІШЕНІ, НЕ ВБИВАЛИ ЇХ.
ОДНАК ТЕПЕР ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ВСЕ ЧАСТІШЕ Й
ЧАСТІШЕ. Я НЕ ЗНАЮ, ЩО Є ПРИЧИНОЮ ЦЬОМУ –
ЧИ ЦЕ ЧАСТИНА ЗАГАЛЬНОГО, МЕНШ ПОВАЖНОГО,
СТАВЛЕННЯ УРЯДУ ДО НИХ, ЧИ ВІДНОШЕННЯ ДО
НИХ ЯК ДО ВОРОГІВ».
Ви маєте на увазі, що суспільство не
розуміє значення джерела інформації у
підтримці демократії – їх ролі у розслі-
дувальницькій журналістиці?
Русбріджер: Фактично уся якісна, відпо-
відальна, вагома журналістика користуєть-
ся неавторизованими джерелами інфор-
мації. Але я не думаю, що широка громад-
ськість обов’язково усвідомлює це. Разом з
тим, маємо відомі судові справи проти усіх
журналістів газети Sun, які з’явилися не
внаслідок репортажів Guardian, а тому, що
Руперт Мердок (тобто власне газета) здав
усі джерела поліції. Для преси дуже
важко зібратися разом і зробити єдину за-
яву. Адже коли ви поглянете на джерела
доходів власників ЗМІ, то отримаєте мапу
доволі небезпечного мінного поля. Мій
інстинкт підказує, що журналістам слід
забезпечити захист, але у деяких випад-
ках громадський інтерес до цього відсут-
ній: джерелам заплатили, а офіційні особи
сіли за ґрати. Отже, лише власна поведін-
ка привела нас до жахливого безладу в цій
країні. Я гадаю, британська преса на сьо-
годні перебуває у вкрай заплутаному стані.
Журналісти не можуть зв’язати докупи два
аргументи або утримати думку в голові
більш як 90 секунд. Ми проходимо крізь
похмурий період, але ніколи не забудемо
цього. Звичайно ж, об’єднаним фронтом
боротись буде легше. Гадаю, нам доведеть-
ся так чи інакше вчити людей цьому.

ТЕНДЕНЦІЯ1–НОВАКОНВЕРГЕНЦІЯ
ДЕ ПЕРЕТИНАЮТЬСЯ ІГРИ,
ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ
ТА ПЕРЕНОСНІ ПРИСТРОЇАнжелік Лу
«НЕМАЄ ЖОДНОЇ ПРИЧИНИ, ЧОМУ ІГРИ МАЮТЬ БУТИ
ЛИШЕ ДЛЯ РОЗВАГ. ЯКЩО ВИ МОЖЕТЕ ЗНІМАТИ КІНО
АБО Ж СТВОРЮВАТИ КОМІКСИ НА СЕРЙОЗНІ ТЕМИ,
ТО ЧОМУ НЕ МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ ВІДЕОГРУ ПРО ТЕ САМЕ?»
– ФЛОРЕН МОРІН (FLORENT MAURIN), ЖУРНАЛІСТ ТА ДИЗАЙНЕР ІГОР

Жінку сканують
для того, щоб
відобразити
в сюжеті
віртуальної
реальності
Використання
Сили.
Фото:
Нонні де ла Пенья
(Nonny de la Pena)~
С
ьогодні розвивається напрямок по-
єднання двох індустрій, які здають-
ся несумісними: ігор та новин. Гей-
мифікація новин – тобто використання
технологій та напрацювань відеоігор у
поєднанні з методами традиційної журна-
лістики – притягує увагу редакцій в усьо-
му світі. Такі медіа-організації, як BBC, the
Guardian та the New York Times протягом
останніх років створили власні «новинні
ігри», а BuzzFeed нещодавно анонсувала
створення команди «геймерів», яка зай-
матиметься створенням контенту для сай-
ту. На чому ж грунтується такий інтерес?
Важливим є залучення у серйозні теми
BBC викликала дискусію на початку 2015
навколо інтерактивної гри, побудованої
на текстовій інформації, під назвою «Си-
рійськаподорож».Граустилі«оберивлас-
ну пригоду» пропонує гравцю роль біжен-
ця з Сирії, який намагається потрапити до
Європи. Учасник розпочинає гру з прода-
жу свого будинку у Дамаску за дуже низь-
кою ціною, після чого вимушений прийня-
ти ряд рішень, які дозволять потрапити у
материкову Європу. Наслідки прийнятих
рішень та можливі варіанти завершення
гри включають утоплення та арешт.
Газети The Daily Mail та The Sun розкри-
тикували BBC за геймифікацію пробле-
ми сирійських біженців та опублікували
спільну критику гри у соціальних медіа.
The Sun процитувала експерта з проблеми
Близького Сходу, який сказав: «У центрі
Сирійської кризи, напевно, найбільш кри-
вавої у цьому столітті, рішення BBC пере-
творити страждання, буквально, мільйо-
нів людей на дитячу гру знецінює віру».
Критика, за словами Кейт Стюарт (Keith
Stuart), редактора відділу ігор у The Guar-
dian, виникла через «нерозуміння того,
чим є ігри, або ж чим вони можуть бути».
“Припускають, що ігри призначені лише
для дітей, і не можуть бути середовищем,
яке підтримує або розкриває серйозні
теми, – пише Стюарт. – Якщо коротко – то
це старомодна моральна паніка, застаріла
реакція на середовище, яке розвивалося
протягом більш як 40 років”.
Флорен Морін (Florent Maurin), дизайнер
ігор та журналіст, погоджується, що люди
не розуміють потенціалу ігор у розкритті
серйозних тем. «Більшість людей вважає,
що ігри повинні бути простими, що вони
не призначені для серйозних тем», – каже
Морін. «Вони не готові до серйозних речей.
Це спричинено тим, що індустрія розваг
зробила ігри такими, якими вони є сьо-
годні».
«Немає жодної причини, чому ігри мають
бути лише для розваг, - говорить Морін. -
«Якщо ви можете знімати кіно або ж ство-
рювати книги коміксів на серйозні теми,
ГЕЙМИФІКАЦІЯ

то чому не можете зробити відеогру про те
саме?».
Компанія Моріна, The Pixel Hunt, працю-
вала з командою журналістів, розробників
ігор та програмістами над створенням гри
«Відновлення Гаїті». Формат інтерактив-
ної історії «обери власну пригоду» дозво-
ляє користувачу приймати рішення, нама-
гаючись відбудувати острів після земле-
трусу 2010 року. Незважаючи на мільяр-
ди доларів допомоги, надані країні у виг-
ляді позик після природного лиха, Гаїті
продовжує, поряд з низкою інших соці-
альних та економічних проблем, стражда-
тичерезнерозв’язаніпроблемизабезпече-
ння житлом та слабку медичну інфра-
структур.
Європейський Центр Журналістики (The
European Journalism Centre (EJC)), вра-
жений ігровим елементом історії, надав
грантове фінансування проекту «Віднов-
лення Гаїті». «Ми вважаємо ігровий під-
хід до новин дуже цікавим для висвітлен-
ня процесів розвитку, – пояснює Ентоні
Лоран (Antoine Laurent) з EJC. – Ми спос-
терігаємо недостатній рівень залучення та
дефіцит інновацій у використанні цього
методу для розв’язання проблем розвитку
та у країнах, які розвиваються”.
Ігрова платформа, стверджує Лорен, при-
вносить нову динаміку у те, яким чином
висвітлюється розвиток. «Медіа-організа-
ції висвітлюють питання економічної си-
туації у країнах, що розвиваються, та до-
помоги для їх розвитку, яка надається
країнами Заходу, доволі традиційно. І це
не найкращий спосіб привабити аудито-
рію, оскільки зазвичай найбільшу увагу
аудиторії ці країни залучають тоді, коли
там стається криза, лихо або війна. Ми
хочемо допомогти створити інший тип
висвітлення процесів у цих країнах та цих
проблем».
Геймифікацію часто називають шляхом
залучення уваги аудиторій до іншого ком-
плексного контенту. Марія Ресса (Maria
Ressa), головний редактор Rappler, ви-
користовує цей формат для побудови
спільнот навколо «важких» статистичних
даних. Ресса та її команда відзначили,
що незважаючи на зростання ВВП Філіп-
пін, відповідного скорочення випадків
смерті від голоду не відбулося. Ресса по-
чала шукати спосіб для того, щоб зробити
цей контент привабливим. «Як зробити
історію про щось подібне цікавою?» - за-
питує вона. - У традиційному вигляді це
нудно… Так? Це статистичні дані, але в у
мережі, в Інтернеті, на вашому мобільно-
му з цим можна зробити дуже багато».
У проекті, створеному Rappler з назвою
#ХештегГолод(#HashtagHunger),веб-сайт
обрав геймифікацію як шлях розв’язання
цієї проблеми. «Ми оживили певні аспек-
ти цього – створили відео, інфографіку.
Це не стало головною рушійною силою
заходів на Rappler, але ми створили спіль-
ноту навколо цього».
Лоран вважає, що ігрова форма дає змогу
аудиторії взаємодіяти з контентом спосо-
бом, якого нездатна запропонувати тра-
диційна журналістика. “Коли ви читаєте
статтю, ви, звісно, хочете дочитати її до
кінця, але завжди можете зупинитись,
відволіктись,”- пояснює він.
Головна сторінка
гри «Піратська
риболовля»,
у якій користувачі
розслідують
проблему
нелегальних
риболовецьких
траулерів вздовж
узбережжя
Сьєрра Леоне.

Користувач
переносить себе
у табір біженців
у частині
«Проекту Сирія».
Фото:
(Nonny de la Pena)~
«А коли у вас є гра, то і початок, і кінець
дуже чіткі, і якщо ви зупинитесь посере-
дині, то відчуєте певну втрату – не поба-
чите кінця гри, не дізнаєтесь, добре чи
погано ви зіграли. Це дуже сильна ме-
ханіка,» – зазначає він. Існує тяга до того,
щоб залишитись у грі до її завершення.
«Залучення читачів дуже сильне».
Навчання через гру
Головний редактор USA Today, Девід
Келловей (David Callaway) стверджує, що
користю від геймифікації новин є можли-
вістьнавчатикористувачів.«Явважаю,що
це реально допомагає людям розуміти но-
вини», – каже Келловей. «Це альтерна-
тивний спосіб розказати історію, допом-
огти навчити, а в деяких випадках – і ро-
зважити людей».
Морін погоджується, що ігри володіють
потенціалом допомоги людям у розумін-
ня складних речей через гру. «Граючи в
ігри останні 30 років», – каже Морін, – я
дуже швидко я звернув увагу, що під час
гри дізнаюсь багато нового».
«Наприклад, граючись у Супер-Маріо,
з’ясовується, що слід уникати падіння в
яму, бо загинеш. Це щось таке, чого ти
дізнаєшся через гру», – каже він. – Ніх-
то не пояснює тобі правил гри. Ти прос-
то пробуєш, програєш, і після цього вже
знаєш, що більше так не робити не варто».
«Я поглянув на це критично і дійшов вис-
новку, що якщо я багато дізнався, граючи
в ігри, то, можливо, ці речі будуть реле-
вантними не лише для розваг, але й для
чогось справжнього, такого, як новини».
«Оскільки я був журналістом, то подумав,
що, напевно, зможу розробляти ігри, які
міститимуть багато як розваг, так і інфор-
мації, «зашитої» у правилах гри. Саме
таким чином я намагався поєднати жур-
налістику й гру, щоб побачити, чи відкриє
це певною мірою новий шлях передачі ін-
формації».
Джуліана Руфус (Juliana Ruhfus), автор-
ка документальних фільмів каналу Аль
Джазіра (Al Jazeera), стверджує, що гей-
мифікація дозволяє людям глибше за-
нурюватись у тему. «Ти вчишся, роблячи
набагатобільшеречей,просторозмовляю-
чи», – каже вона. За рахунок партнерства
між Altera Studios та Al Jazeera Руфус пе-
ретворила на гру те, що раніше було дво-
ма складовими документалістики. Учас-
ники гри «Піратська риболовля» (Pirate
Fishing) перетворюються на журналіс-
тів-розслідувачів, які збирають докази та
роблять нотатки, вистежуючи нелегаль-
ні риболовецькі траулери вздовж узбе-
режжя Сьєрра Леоне. Робота журналіс-
та-розслідувача, – зауважує Руфус, – над-
звичайно природно переходить в ігрову
форму. «Коли окремі твої дії є аналогічни-
ми елементам гри, коли ти реально ведеш
розслідування, то у винагороду відчуваєш
задоволення, адже зміг розв’язати завдан-
ня на місцевості», – пояснює Джуліана.
«Я вважаю, геймифікація дійсно працює
там, де вона створює елементи змагання і
систему винагород,» – підкреслює вона. –
Це створює ситуацію аналогічну тій, у яку
насправлі потрапляє на місцевості жур-
наліст-розслідувальник».

На помилках та невдачах
Створення можливості для прийняття рі-
шень учасниками в ході гри, і, як наслідок,
можливість програти, розкриває користу-
вачам складність деяких проблем, – каже
Морін. «Ми прагнули залучити людей,
хотіли, щоб вони приймали рішення та
розуміли їх наслідки», – уточнює він. – Го-
ловні проблеми, з якими зараз стикається
Республіка Гаїті, полягають у тому, що
багато з того, що зроблено, дасть лише
короткотермінові результати. Однак зво-
ротною стороною є те, що наслідки у дов-
гостроковій перспективі є негативними та
жахливими для країни».
«Тому ми хотіли, щоб люди зробили по-
милки, виконавши дії, які вони вважали
правильними на початку, і за рахунок цьо-
го зрозуміли, що те, що здається правиль-
ним у короткотерміновій перспективі, мо-
же призвести до дуже поганих наслідків у
тривалішому часовому проміжку».
Руфус погоджується, що надання учас-
никам гри права робити помилки сприяє
процесу навчання. «Ви дійсно проходите
ситуації морального вибору та їх наслід-
ки для вашої нації на значно глибшому
рівні», – каже вона. – Я гадаю, що вивчен-
ня наслідків дій буде дуже збуджуючим. А
що, якщо ти помилився? Теоретично ми
можемо додати щось на кшталт «Вибачте,
у вас недостатньо доказів, і ви будете су-
дитися з Південнокорейською риболо-
вецькою компанією». Мені здається, що
саме це робить гру надзвичайно захоплю-
ючою».
Інтерактивність
З популяризацією як ігор, так сервісів «на
потребу», аналогічних NetFlix, редакції
набувають можливості використовувати
нетрадиційні форми розповіді, адже мо-
лодша аудиторія чекає інтерактивності, –
пояснює піонер розповіді у формі вірту-
альної реальності Нонні де ла Пенья (Non-
ny de la Peña). «Часто діти тих людей, які
ідігрівають цей процес у новинному бізне-
сі,гралиуМайнкрафт(Minecraft)»,–заува-
жує вона. – «Ці діти звикли мати вірту-
альне уявлення про самих себе, вони дуже
комфортно почуваються за комп’ютером.
Вони не обов’язково читатимуть газети
або ж дивитимуться телевізійні новини, а
от ігри є чудовим варіантом, який дозво-
ляє їм отримувати знання та набувати ро-
зуміння глобальності світу».
У минулому журналіст-документаліст, де
ла Пенья є світовим лідером у викорис-
танні технології віртуальної реальності для
створення того, що вона називає «захоп-
люючою журналістикою». Одягнувши оку-
ляри віртуальної реальності, людина може
йти доріжками штучної тривимірної ре-
альності, у якій відбуваються різні події.
Історіям, які вона висвітлює, притаманні
яскраві елементи зі сфери прав людини.
Так, у «Голоді» (Hunger) ви проходите повз
чергу до харчового банку у Лос-Анджелесі,
і поряд з вами падає чоловік внаслідок не-
достатнього рівня цукру в крові. А у «Ви-
користанні сили» (Use of Force) ви стаєте
свідком жорстокого забиття до смерті Ана-
стасіоХернандезРойяса(AnastasioHernan-
dez Rojas), імігранта без документів, яке
сталося на американсько-мексикансько-
Користувачі
прогулюються
вулицями
Алеппо (Aleppo),
у момент вибуху
бомби – елемент
«Проекту Сирія».
Фото:
(Nonny de la Pena)~

му кордоні. У «Проекті Сирія» (Project
Syria) – моделі віртуальної реальності,
створеній при фінансуванні Всесвітнього
Економічного Форуму – ви стаєте свідком
бомбардування Алеппо (Aleppo) і вас пе-
ревозять до табору біженців у Сирії.
«Розпочавши працювати у цьому форма-
ті», – каже де ла Пенья, – використовую-
чи нові можливості нових технологій, ви,
на мою думку, отримуєте абсолютно інші
можливості впливу, аніж має докумен-
тальний фільм – надзвичайно глибокі,
надзвичайно проникаючі».
Я відчуваю, що тепер, за допомогою еле-
ментів, які створюю у віртуальній реаль-
ності, отримала можливість викликати
потужніші реакції, аніж мала навіть у
найбільш вражаючому зі всіх моїх доку-
ментальних фільмів», - стверджує вона.
Робота де ла Пенья відрізняється від того,
що ми бачимо в ігрових модулях інших
журналістів. У порівнянні з «Відновлен-
нямГаїті»та«Піратськоюриболовлею»,
у яких гравець досить автономий, в істо-
ріях де ла Пенья учаснику доступно має
лише кілька варіантів на вибір. Ви не мо-
жете змінити хід подій і не набираєте ігро-
вих очок. Учасники проектів захоплюючої
журналістики де ла Пенья лише пасивно
спостерігають за розвитком подій. Чому
ж вони не мають жодного впливу? Де ла
Пенья каже, що це обмірковане рішення.
«Я не вважаю, що вам потрібно надавати
більше можливостей впливу на розвиток
подій, аніж ви маєте під час читання газе-
ти або перегляду телебачення», - пояснює
вона. – “Чи хочу я, щоб ви відчували себе
залученим, або почувалися так, ніби дій-
сно знаходитеся там?” – питає вона. “Так.
Гадаю, ви можете вступати у взаємодію,
але яким саме чином – слід ретельно про-
думати так, щоб залишатись у межах етич-
них стандартів якісної журналістики”.
Гра та доходи
У 2014 індустрія ігор зросла учетверо ви-
ще, ніж економіка США, переважно – за
рахунок збільшення продажу смартфонів.
Популярність та фінансові показники, які
забезпечує відео, за словами Келловея, оз-
начають, що історії у віртуальній реальнос-
ті розвиваються у природній прогресії з ка-
піталізацією цього нового ринку. “Реклама
увідеодаєбільшийприбуток,аніжреклама
у публікаціях. Тому кожен уважно придив-
ляється до можливості робити щось нове
у відеоформаті», – каже він. – Віртуальна
реальність–ценаступнийкомпонент,який
не просто показує читачу, що відбувається,
але й переносить читача на місце подій.
Отже, логічним кроком у розвитку редак-
цій є більша схильність до відео».
Технологічна компанія Gannett, яка воло-
діє виданням USA Today, також вивчає
можливості донесення історій у віртуаль-
ній реальності. Описувана ними темати-
ка простягається від «Врожаю змін» (Har-
vest of Change), який змальовує історії по-
колінь американських сімей, що жили та
працювали у сільській місцевості, до «Чем-
піонату Колорадо зі спусків на гірських
лижах» (Vail Colorado Ski Championships),
де користувач може «їхати на лижах» униз
з віртуальних гір. А їх остання робота – це
відео з кутом огляду 360%, у якому корис-
тувач може «приймати участь» у протес-
тах в місті Селма (Selma).
Користувачі
приймають ряд
рішень щодо
розвитку
територій після
руйнівного
землетрусу
2010 року у грі
«Відновлення
Гаїті».

Гра та розвиток аудиторії
Одним із надбань гри «Піратська риболов-
ля» (Pirate Fishing), – стверджує Руфус, –
стала аудиторія, яку вона розкрила для ор-
ганізації. “Аналітика показує, що гра при-
вела понад 80% користувачів, які вперше
зайшли на сайт Аль Джазіри (Al Jazeera), –
каже вона. – Я вважаю, що це чудово, адже
саме цього ми і прагнули досягти”.
«Звільніть розслідування від заскорузлих
шаблонів, припиніть грюкати у відкриті
двері і спробуйте вийти на нову ауди-
торію: понад 80% нових відвідувачів – це
фантастика».
Про створення гри журналістом
Існують додаткові фактори, на які потріб-
но звернути увагу, якщо ви журналіст,
який розробляє гру. Чи розважає вона?
Якою є мета створення гри? Як роз’ясню-
ються правила? Чи даватимуться користу-
вачам важелі впливу? Яким чином гравець
утримуватиметься у грі до її завершення?
Переважно усі журналісти, проінтерв’ю-
йовані під час підготовки цієї глави, по-
годжуються, що фундаментальні навички
журналіста все ще мають значення.
«Журналіст зобов’язаний розбиратися у
цілому в темі, про яку пише. Крім того,
він повинен враховувати ситуацію та ро-
зуміти елементи, що роблять її такою,
якою вона є на поточний момент», – каже
Морін. – Це саме те, чим займається ро-
зробник гри. Це, по суті, аналогічні дії».
Морін стверджує, що журналіст, який ро-
зробляє гру, повинен враховувати додат-
кові фактори. «Єдиною відмінністю є те,
що журналіст, зазвичай, лише розповідає
про те, що відбувається в поточний мо-
мент, – пояснює він. – Натомість розроб-
ник гри продумує кожен випадок, який
може відбутися».
“Коли ви створюєте новинну гру, то вклю-
чаєте в неї як те, що вже фактично відбу-
лось, так і те, що лише може відбутися у
різних ситуаціях, за умови прийняття лю-
диною тих чи інших рішень.
Отже, дійсно цікавим в цих іграх є те, що
вони не лише розповідають історії, але й
описують цілі ситуації, які не являються
статичними», – каже він. – Це не лише
один випадок, не тільки те, що сталося, це
й те, що могло б статися».
Саме з цим зіштовхнулась Руфус під час
розробки «Піратської риболовлі». Ніколи
й нічого не створюючи на ігровій плат-
формі, вона швидко навчилась цьому,
тестуючи гру на студентах-журналістах,
аналізуючи їх відгуки. “Я демонструвала
проект студентам-магістрам з журналі-
стики в Міському університеті Лондона
(City University in London), а вони запиту-
вали мене: «Чому ви просите нас продов-
жувати? В чому причина? Чому ми не мо-
жемо просто подивитись документальний
фільм?» і такі інше», - говорить вона.
Про керівництво ходом розповіді
Руфус пояснює, що ігрові проекти потре-
бують балансу між двома конкуруючими
факторами: «протиріччя між наданням
користувачу чи аудиторії свободи вибору,
зокрема, свободи щодо спрямування ро-
звитку ситуації, та тим, що як сам творець
підтримує управління розвитком подій у
грі,- каже вона, - оскільки вам необхідно
певним чином провести людей від почат-
ку до кінця».
«Ми витрачаємо на це години часу пра-
цюючи з величезними логічними схема-
ми, щоб бачити, яким чином буде надана
можливість вибору. Які процеси є пара-
лельними і ведуть при цьому людей туди,
куди нам хотілося? Мені це дуже подо-
бається, але це величезний клопіт».
“ЦЕ НЕ ТЕ, ЩО АУДИТОРІЯ ВВАЖАЄ
НАЙБІЛЬШ ЗАХОПЛЮЮЧИМ,
ОСКІЛЬКИ НОВИНИ З ЦИХ КРАЇН
НАЙБІЛЬШЕ ЗАХОПЛЮЮТЬ ТОДІ,
КОЛИ В НИХ ВІДБУВАЮТЬСЯ
ВЕЛИКІ КРИЗИ, КАТАСТРОФИ АБО Ж
ВІЙНИ. МИ Ж ХОЧЕМО ДОПОМОГТИ
СТВОРИТИ ІНШИЙ ТИП РЕПОРТАЖІВ
ПРО ЦІ КРАЇНИ Й НА ЦІ ТЕМИ”.
– ЕНТОНІ ЛОРАН (ANTOINE LAURENT)
Робота де ла Пенья у віртуальній реаль-
ності та у журналістиці вимагає різних
підходів. Коли люди проходять крізь ство-
рені нею елементи захоплюючої журналі-
стики, де ла Пенья повина направляти
їх фізично, не отримуючи вигоди від по-
слідовного розвитку подій – аналогічно
тому, як це відбувається у традиційних
теле- або радіопрограмах.

«Ви повинні пам’ятати, що події розгортаються у
просторі, і це означає, що все, що відбувається, ста-
ється навколо вас. Це не схоже на те, коли хтось фо-
кусує увагу на одному місці», – пояснює де ла Пенья.
Вона використовує фізичні сигнали для подолання
цієї проблеми. «Ви можете привернути увагу людей
за допомогою аудіосигналів, або якщо натовп лю-
дей дивиться на щось – так, як у реальному світі, ко-
ли ви бачите групу людей, яка вдивляється у щось,
ви теж намагаєтесь роздивитись це», – каже вона.
«Це ті ситуації, коли у реальному житті, якщо ви мо-
делюєтереальниймоментінатовпдивитьсянащось,
логічно очікувати, що ваш учасник гри переклю-
читься на це і поцікавиться, на що дивляться люди».
Зокрема, коли розробляється елемент віртуальної
реальності, є й інші матеріальні міркування, які не-
обхідно взяти до уваги. «Гадаю, що один з критич-
но важливих моментів, які ви повинні пам’ятати,
коли будуєте віртуальну реальність, є те, що тіло
людини розміщується вздовж напрямку руху».
Колилюдипереміщуютьсяусвоїйуявіувіртуальній
реальності – але не насправді у реальному житті –
їх може знудити, – зауважує де ла Пенья. «Щоб за-
побігти цьому, ми застосовуємо затемнення перед
тим, як перенести людину до наступної сцени, –
пояснює вона, – і глядач має секунду-другу для
того, щоб зрозуміти, що кудись переміщується і
незабаром опиниться у іншому місці».
Очолити індустрію чи зробити ставку
не на ту конячку?
Чи ризиковано розвивати цей формат? Віртуальна
реальність, зокрема, виявилась ризикованою у ви-
мірі номінальної вартості. Нещодавно Facebook
придбав Oculus Rift – компанію, яка спеціалізується
на технологіях віртуальної реальності – за 2 міль-
ярди доларів. Ця технологія досі недоступна широ-
кому загалу. А чи варто людям розробляти продук-
ти та писати розповіді для середовища, яке ще не
протестоване аудиторією? З цим зіштовхнувся роз-
виток проекту Google Glass: ексклюзивні продажі,
слабкий відгук споживачів і значна дистанція між
широким загалом та «окуляриками» свідчить, що
більшість розробників відмовились від цієї техно-
логії, не помітивши у ній споживацького потенціалу.
Gannett та USA Today вивчають інші шляхи захисту
від ризиків того, що споживачі не дадуть позитив-
ногго відгуку на пропозиції Oculus Rift, стверджує
Келловей. «Окуляри Oculus Rift є надзвичайно об-
межуючим фактором: більшість людей їх або не
має або володіє лише обмеженим доступом».
«Саметомумиекспериментуємоз3D-відео,оскіль-
ки те, що робить його привабливим, може бути ви-
користане по-різному», – каже він. – Нікому ще не
вдалося винайти продукт у віртуальній реальності,
який би захопив людей так, як iPhone. Але усі шу-
кають різні шляхи для цього. І це дуже добре».
Де ла Пенья прогнозує, що віртуальна реальність і
журналістика набуватимуть різних форм залежно
від бюджетів та форматів, і незалежно від того, яка
компанія чи технологія досягне успіху або ж отри-
маєприбуток.“Гадаю,скорішзавсеспрацюєтрирів-
невий підхід, – каже вона. – Імовірно, ви вико-
ристовуватимете свій смартфон для перегляду ві-
део так, як ви його переглядаєте на YouTube».
«Можливо, за допомогою ваших окулярів Oculus
Rifts або інших ви переглядатимете фільми у до-
машній системі розваг так, як сьогодні дивитеся
DVD. Але ви також тримаєте ефект повноцінної
прогулянки, на чому я спеціалізуюсь, і це буде схо-
же на сьогоднішній перегляд у IMAX», – пояснює
де ла Пенья. – У вас буде три рівні використання, і
вони, безсумніво, стануть платформами, готовими
от-от вибухнути. «Залізо» буде готове дуже швид-
ко, а те, чого нам ще не вистачає – це контент».
Майбутнє
Чи стане комбінація гри та новин життєздатним та
стабільним видом діяльності для ключових редак-
цій? Морін, якого ми також опитали під час під-
готовки цього матеріалу, погоджується, що ігрова
форма – новий інструмент журналістики, але вона
не стане заміною традиційним методам передачі
новин та статтям. «Вони використовують ігри як
інструмент – так як і відео, текст, фото чи будь-що
інше, – каже він. – Я не думаю, що ігри замінять
всі інші форми журналістики. Це лише ще один ін-
струмент у професійному наборі журналіста».
Ігрові платформи та новини, за словами Руфус,
збільшили потенціал журналістів у розповіданні.
«Гадаю, ми вже бачимо розширені можливості для
створення розповідей, і можемо зробити набагато
більше,” – каже вона. – Протягом десятиліть ми ба-
чили історії у друкованих ЗМІ, на телебаченні та
чули по радіо. Однак сьогодні спектр доповнився
інтерактивними проектами, новинними іграми,
анімаційними проектами. Отже, як на мене, вибір
варіантів співпраці журналістів з іншими зріс. І
нам потрібно лише уважно обирати ті медіа, які
найкращим чином підходять для кожної історії».
Ентузіазм –ще одна спільна риса журналістів, які
використовують ігрові платформи та методи. Ен-
тузіазм самої де ла Пенья є заразним. «Це місце
здається абсолютно правильним для занять жур-
налістикою, – каже вона. – «Це дійсно весело! Це
чудове місце для роботи, а інструменти стають все
простішими і простішими.
Отже, якщо ви мрієте зробити щось із цього – прос-
то ідіть і робіть. Це можливо. Це здійсненно».

ДІАЛОГЗЛІДЕРОМ
ДЕВІД КЕЛЛОВЕЙ
ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР
USA TODAY
Анжелік Лу
«ВІДЕО Є ГІГАНТСЬКОЮ ЧАСТИНОЮ ТОГО, ЩО СЬОГОДНІ
РОБЛЯТЬ УСІ РЕДАКЦІЇ. РЕКЛАМА НА ВІДЕО ДАЄ КРАЩІ
РЕЗУЛЬТАТИ, НІЖ РЕКЛАМА У ТЕКСТІ, ТОМУ КОЖЕН СЬОГОДНІ
ШУКАЄ, ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ У ФОРМАТІ ВІДЕО. А ВІРТУАЛЬНА
РЕАЛЬНІСТЬ – ЦЕ НАСТУПНИЙ КРОК».

ДЕВІД КЕЛЛОВЕЙ
ЗІГРАВ ВИЗНАЧНУ РОЛЬ
У ПЕРЕНЕСЕННІ ГАЗЕТИ-
ТАБЛОЇДА USA TODAY
У 21 СТОЛІТТЯ ЗА ДОПО-
МОГОЮ ПРОГРАМНОГО
ДОДАТКУ ДЛЯ
МОБІЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ,
ЯКИЙ БУВ ВІДЗНАЧЕНИЙ
НАГОРОДОЮ. У ЦЬОМУ
ІНТЕРВ’Ю ВІН НАЗИВАЄ
ВІРТУАЛЬНУ РЕАЛЬНІСТЬ
НАСТУПНИМ КРОКОМ У
РОЗВИТКУ МЕДІА
ВІД ВІДЕО ДО
ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ
Gannett стала лідером галузі
у використанні технологій
віртуальної реальності для
оповідання історій. Її най-
більше видання – газета USA
Today – користується нови-
ми технологіями, прагнучи
досягти стратегічної мети.
Головний редактор Девід Кел-
ловей (David Callaway) каже, що
зростаюче використання техно-
логій віртуальної реальності у
новинах є природним прогресом
порівняно з широким викори-
станням відео у онлайн контенті,
яке незабаром піде на спад.
Я попросила Келловея описати
свої спостереження щодо най-
більш потужних тенденцій у ре-
дакціях у 2015 році.
Келловей:Особливихсюрпризів
немає, а головними двома з упев-
неністю можу назвати більший та
швидший перехід до мобільних
технологій.Цеспосібдоставкино-
вин,колимобільнітехнологіїдик-
тують, як саме новини будуть ви-
світлені та донесені до спожива-
ча. А також більше за обсягом та
більш швидке використання да-
них в термінах репортажів, жур-
налістики даних. Отже, тепер ро-
ботою із даними не будуть займа-
тись лише декілька осіб у неве-
личкому закутку в редакції. На-
томістькоженжурналістбудеосо-
бисто займатись журналістикою
даних у певному форматі. Імовір-
но, саме ці дві і є найбільшими
тенденціями,якіяхочувідзначити.
Гадаю, що це є доволі жахли-
вим для більшості журналістів,
тому що, думаю, більшість лю-
дей прийшла в журналістику
тому, що ненавидить цифри.
Принаймні я – точно.
Келловей: Так [сміється], я знаю,
але спробувавши один раз, ви
знайдете купу ідей для своїх ма-
теріалів. Це дещо подібне до то-
го, що робить останні 20 років
Блумберг у світі. Журналісти що-
днявикористовуютьцифриусис-
темі Блумберга, тому що їх легко
отримати. Але тепер, внаслідок
розвитку технології та інтернет,
ця інформація стала набагато
більш доступною для кожної ре-
дакції, тому, я думаю, ми поба-
чимо більше публікацій, які ви-
користовують більше цифр під
час висвітлення новин.
Чи ви навчаєте журналістів у
USA Today журналістиці даних?
Келловей: Так, звісно. У нас є
команда людей, які роблять це
вже кілька років, і тепер ми збіль-
шили цю команду, додавши лю-
дей, щоб кожен у великій редак-
ції міг навчатись і бути частиною
цього.

А як реагують читачі на пере-
повнені цифрами новини?
Келловей: Вони таке люблять! І
не уявляйте це як базу даних або
ж набір цифр – це просто інший
спосібподачіматеріалу.Якщопо-
глянути на деякі з нових сайтів,
наприклад, FiveThirtyEight.com,
окремих журналістів з Vox, Деві-
да Леонхарда з Нью-Йорк Таймс,
який розвиває The Upshot, – усі їх
матеріали грунтуються на циф-
рах. Усе, що вони роблять – це ви-
користовують цифрові дані для
викладення матеріалу. Не тра-
диційну розповідь зі словами і
пунктами з великою кількістю
цифр, – а карти, інфографіку і
таке інше. Поспішний рух до роз-
витку «журналістики даних» збі-
гається з переходом до викла-
дання матеріалу у графічній, ві-
зуальній формі, а не до простого
копіювання інформації.
Чи згодні ви, що ця тенденція ві-
дображається на людях, що на-
магаються розібратися у вели-
чезній кількості інформації, яка
поглинає нас в інтернет-еру?
Келловей: Саме так. Звичайно,
інформації настільки багато, що
люди потребують допомоги у її
розумінні, і такий вид висвітлен-
ня у пресі допомагає їм у цьому.
ВЗАЄМОДІЯ, ЯК НА МЕНЕ, Є ОСНОВНИМ ВИМІРОМ,
ЯКОГО МИ НАМАГАЄМОСЯ ДОСЯГТИ, АЛЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВИМ
Є Й РОЗПОВСЮДЖЕННЯ – ВАЖЛИВІШИМ, НІЖ ЛАЙКИ, КЛІКИ
АБО ЩОСЬ ПОДІБНЕ.
Раніше ви посилалися на ана-
літику і підкреслювали її роль у
редакціяху2015році.Чивизна-
чає аналітика підхід USA Today
до створення своїх матеріалів?
Келловей: Однозначно, ми ви-
користовуємо аналітику щохви-
лини, щогодини і щодня. Chart-
beat – один з наших фаворитів.
Ми відслідковуємо, як матеріали
виглядають на комп’ютерах, має-
мо аналітиків, які стежать за їх
виглядом на мобільних платфор-
мах, наші професіонали моніто-
рять соціальні мережі, є й спе-
ціалісти, які відстежують ситуа-
цію з відео. Тому – так, це один
з наших основних орієнтирів у
висвітленні новин.
Що ви дізналися завдяки моні-
торингу аналітичних даних? Чи
є щось, варте, на вашу думку,
виділення?
Келловей: Це багато чому нас
вчить. Вочевидь, аналітика де-
монструє нам те, що є популяр-
ним серед наших користувачів,
що вони читають. Це дає певне
уявлення про те, що робити в
майбутньому, які матеріали мо-
жуть бути затребуваними. На-
приклад, ми помітили, що великі
статті читають і на мобільних, що
не дуже зрозуміло. Вам здається,
що актуальними на сьогодні є
виключно короткі статті, проте й
довгі історії теж популярні. Ми
можемо чітко відслідкувати, як
довго люди продовжують читати
статтю, тому це, безумовно, до-
помагає нам планувати як спосіб
висвітлення, так і стиль написан-
ня матеріалу.
Чи існують показники, які ви
вважаєте найбільш важливи-
ми? Кількість репостів? А може
те, наскільки довго люди зали-
шаються на сторінці або ж як
часто вони коментують? Чи ще
щось, що ви відслідковуєте?
Келловей: Я вважаю, що ос-
новним показником, на який ми
орієнтуємося, є взаємодія. Проте
дуже важливим є й розповсюд-
ження – важливішим, ніж лай-
ки, кліки або щось подібне. А от
коментарі, насправді, зараз не
мають великого значення – був
час, коли воно було важливішим.
Одинзнапрямків,якімивиділи-
ли, це геймифікація новин (по-
дання новини як гри). Яку роль,
на погляд головного редактора
USA Today, такі ігри відіграва-
тимуть у новинах?
Келловей: Як на мене – вони
дійсно допомагають людям зро-

зуміти новину. Це ще один спосіб представлення
матеріалу і можливість чомусь навчити людину, а
в окремих випадках і розважити. Ми робимо багато
подбіного. У нашому відділі новин USA Today є ко-
манда, яка, здебільшого, працює над тим, як подати
новину в цікавий спосіб. Це не лише графіка, але й
опитування та конкурси – залежно від типу матеріа-
лу. Це апеляція, в основному, до молодіжної ауди-
торії, але це й ще один спосіб передачі інформації.
Gannett і USA Today були лідерами галузі вір-
туальної реальності. Наприклад, цикл Harvest
of Change («Урожай змін»), який досліджував
історії цілих поколінь американських фермерів,
висвітлення гірськолижного чемпіонату в Уейлі
(штат Колорадо) та панорамні відео з оглядом
360 градусів Маршів від Сельми до Монтгомері.
Чому ви розвиваєте галузь віртуальної реаль-
ності?
Келловей: На сьогодні відео – величезна складо-
ва роботи усіх відділів новин. Реклама під час пе-
регляду відео коштує дорожче, ніж та, яка розта-
шована поряд зі статтями, а тому всі шукають
можливість зробити саме відео сюжет. І віртуальна
реальність – це наступний крок, який дає змогу
не лише показати глядачу, що відбувається, але
й перенести його у вир подій. Редакції стають все
майстернішими в роботі з відео, і віртуальна реаль-
ність – логічний крок у їх розвитку.
Історично використання віртуальної реальнос-
ті почалося ще у 1950-ті роки, і було дуже попу-
лярним в 1980-і роки, а потім вона стала нежит-
тєздатною. Інвестори, які полишили її у 1990-их,
почали повертатися з відновленням популяр-
ності цього напрямку. Особливо це стало поміт-
ним після купівлі Facebook’ом окулярів вірту-
альної реальності Oculus Rift та розробкою оку-
лярів доповненої реальності від Google. Що ви
думаєте про відновлення інтересу до віртуаль-
ної реальності?
Келловей: Я думаю, що це збігається зі зростан-
ням інтересу до відео і розвитком технології – все
це тепер значно легше робити. Сьогодні зробити
це може не лише професіонал... і це стане голов-
ною тенденцію наступного року...
Oculus Rift є надзвичайно обмежуючим фактором,
у більшості людей їх немає, але вони володіють до-
ступом до них. У даний час ми приймаємо участь в
дослідженнях Oculus Rift з 3D-відео. Я вважаю, що
як тільки ці окуляри почнуть випускатися серійно –
можна буде не лише продавати їх але більше, а й
більше заробляти на цьому.
Для мене цікавим є вже те, що Gannett і USA
Today можуть зазирати у доповнену реальність,
хоча Oculus Rift ще не доступні для споживачів.
Ми бачили, що сталося, наприклад, з Google
Glass: було багато галасу, але в підсумку вони
так і не знайшли ринку для них. Саме тому ви
вивчає 3D загалом і не обмежуєте себе лише
Oculus Rift?
Келловей: Саме так. Oculus Rift, як і Google Glass,
досі не призначені для широкого кола споживачів.
Хоча я користувався Google Glass – і це було круто.
Але саме тому ми й експериментуємо з 3D – щоб
усі ці чудові речі можна було б використовувати у
різних сферах. У галузі віртуальної реальності ще
ніхто не винайшов свого популярного iPhone, але
кожен намагається зробити це. І це круто.
Я ДУМАЮ, ЩО ЦЕ [ПОПУЛЯРНІСТЬ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ]
ЗБІГАЄТЬСЯ ЗІ ЗРОСТАННЯМ ІНТЕРЕСУ ДО ВІДЕО І РОЗВИТКОМ
ТЕХНОЛОГІЇ – ВСЕ ЦЕ ТЕПЕР ЗНАЧНО ЛЕГШЕ РОБИТИ.
СЬОГОДНІ ЗРОБИТИ ЦЕ МОЖЕ НЕ ЛИШЕ ПРОФЕСІОНАЛ...
І ЦЕ СТАНЕ ГОЛОВНОЮ ТЕНДЕНЦІЮ НАСТУПНОГО РОКУ...

ТЕНДЕНЦІЯ2–НЕНАДІЙНІСТЬЗАХИСТУДЖЕРЕЛА
ІНФОРМАЦІЇ
ЗРОСТАННЯ НЕБЕЗПЕКИ
ДЛЯ ЖУРНАЛІСТІВ-РОЗСЛІДУВАЧІВ
Джулі Позетті
«ЯК НА МЕНЕ, НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИМ Є ЕЛЕКТРОННЕ
ЛИСТУВАННЯ, ОСКІЛЬКИ ЛИСТ ПРОХОДИТЬ ЧЕРЕЗ
БАГАТО РУК, І НЕ ШИФРУЄТЬСЯ. ЦЕ ВСЕ ОДНО
ЯК НАДІСЛАТИ ЛИСТІВКУ БЕЗ КОНВЕРТА».
– ПАР ТРЕХОРНІНГ, ШВЕДСЬКИЙ АДВОКАТ ТА ПРЕС-ОМБУДСМЕН.

Wan trends2015 ukrainian

Recommended

Recommended

More Related Content

Similar to Wan trends2015 ukrainian

Similar to Wan trends2015 ukrainian (20)

More from Marketing Media Review

More from Marketing Media Review (20)

Wan trends2015 ukrainian