Світова економічна криза. Її причини та наслідки

1. Світова економічна криза
1929-1933
Презентація студентів 1 курсу
Дишкант Анастасії, Наталії Трушиної,
Солодкого Валентина, Шокодько Софії
(група ІСб-2-16)

2. Особливості світової економічної кризи 1929-1933 років.
Світова економічна криза 1929-1933 років стала етапною подією у світовому розвитку.
Вона була найбільшою і найглибшою в історії. Так, світове промислове виробництво
знизилося в середньому на 45 відсотків, а торгівельне - на 56. Такого всесвітнього
економічного потрясіння людство не знало ні раніше, ні після цього. Роботу втратило
за час кризи 40 млн. осіб (у тому числа у США 17 млн. осіб, у Німеччині - 7,5 млн., у
Англії - 4 млн., Японії - 3 млн.).
Найглибше криза вразила Сполучені Штати Америки -найбагатшу країну світу.
Промислове виробництво у цій країні знизилося за роки кризи на 46 відсотків.
Промислова криза переплелася з сількогосподарською. Так, у США з метою виходу з
кризи було знищено у 1933 році 6,4 млн. свиней, 10,4 млн. акрів посівів, 10 тис.
персикових дерев, зерно спалювали в топках локомотивів, молоко виливали в річки. І
все для того, щоб зберегти прийнятні ціни на сільськогосподарську продукцію.
До промислової та сільськогосподарської кризи додався розлад фінансів, який
спричинив відміну золотого стандарту. Окрім соціально-економічного та
фінансового розладу, криза 1929-1933 років викликала радикальні зміни у
політичних системах низки країн. У Німеччині, Італії та СРСР утвердилися
тоталітарні режими. У всіх східноєвропейських країнах, окрім Чехословаччини,
панували авторитарні політичні системи. Такий же авторитарний режим,
названий салазарівським за іменем диктатора, існував у Португалії з 1928 року, в
Іспанії розпочалася у 1936 році громадянська війна, яка завершилась
встановленням авторитарного франкістського режиму. Загалом наприкінці 1933
року тоталітарні рухи та течії існували в тій чи тій формі у 34 країнах Європи

5. Криза почалась з паніки на Нью-Йоркській біржі 24 жовтня 1929 p., коли за один
день акції впали в ціні на мільйони доларів. Це був крах ринку цінних паперів.
Так неодмінно мав завершитись спекулятивний бум і штучне завищення їх курсу.
Але крах на біржі був лише зовнішнім проявом кризи в економіці. За крахом
фондового ринку настав спад виробництва. У провідних країнах падіння сягало
38%.
Ця криза завершила історичну еволюцію типу господарюван ня, притаманного
кінцю XIX - початку XX ст.
Однією з головних причин економічної кризи, яка є неминучою і необхідною
умовою економічного циклу, вважають невідповідність між виробництвом
(пропозицією) і попитом, тобто на ринку вироблених товарів було більше, ніж
попиту на них. Це криза відносного перевиробництва і перенакопичення
капіталу. Щоб звільнитися від затоварювання, виробники під час кризи
занижують ціну, скорочують виробництво, звільняють робітників, припиняють
капіталовкладення. Коли виробництво товарів і попит на них вирівнюються,
починається вихід з кризи в новий економічний цикл. Це була типова картина
другої половини XIX - початку XX ст. Але економічна криза 1929-1933 pp. була не
звичайною. Циклічна криза перевиробництва збіглася з структурною кризою і з
нижчим щаблем так званої довгої хвилі розвитку капіталізму.

7. Причини, риси та характер найбільшої світової кризи
Основні причини світової кризи:
- За роки Першої Світової Війни господарство США розвивалося так, що капітали вкладалися у галузі
важкої промисловості, де вироблялися зброя та набої. Ці галузі й після війни мали найбільші прибутки,
але інші в цей самий час зазнавали збитків.
- Стихійне зростання обсягів виробництва у 20-их рр. значно перевищило зростання прибутків
більшості американців. З цієї причини товари не розкуповувалися й осідали на складах виробників.
- Непомірно великі пільги монополіям призвели до того, що вони диктували ціни на сировину і на
готову продукцію. При цьому не зважалося на ситуацію на ринку, а враховувалися лише інтереси
монополій.
- Союзники, а також переможена Німеччина, заборгували США значні суми й не могли їх виплатити.
- Надання дешевих кредитів, які були доступні "середньому" американцю, призвело до величезних
спекуляцій ними й надмірного захоплення американцями покупками. В населення ж не було коштів,
щоби розплачуватись за них.
- У відповідь на прийняті в США закони, спрямовані на захист американського виробника, європейські
країни також закрили свої ринки для американських товарів і послуг. До того ж Європа не мала чим
розраховуватись за американський імпорт.
Першою ознакою економічної кризи прийнято вважати різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі
24 жовтня 1929 p. Якщо до 1 жовтня їх вартість становила майже 90 млрд дол., то в березні 1933 p. — лише
19 млрд дол., знизившись у 5 разів. Криза охопила насамперед важку індустрію. Випуск автомобілів,
виплавляння чавуну і сталі скоротилися на 80 %. Все промислове виробництво, національний доход,
роздрібна торгівля знизилися вдвічі, імпорт і експорт — на 75%. За роки Великої депресії збанкрутували
130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків.
Внаслідок цього мільйони громадян, втративши своє майно, робочі місця, залишились без збережень,
стали безробітними, жебраками. Таких у 1933 p. налічувалося понад 17 млн. Промисловість США була
відкинута назад на 17 років до рівня 1911 p.
Що стосується зовнішньої сторони депресії, то вона виявилася у перевиробництві товарів. Щоб
стримати падіння цін, скоротити запаси товарів по всій країні, було вжито заходи щодо фізичного
знищення їх. Спалювали пшеницю, каву, бавовну, молоко виливали в річки. Внутрішня причина кризи
— відсутність будь-якого контролю державою за промисловим і сільськогосподарським виробництвом.
Сільське господарство США в 1929—1933 pp. зазнало тяжких втрат

8. Близько 1 млн фермерів збанкрутували. З того часу вони ставали
орендарями на чужій землі або поповнювали ряди міських промислових
робітників. Катастрофа в аграрному секторі США полягала в тому, що ціни
на пшеницю, кукурудзу, бавовну знизилися більше ніж в 3 рази.
Економічна криза в США поглиблювалася й невпевненими діями уряду.
Президент Г. К. Гувер, його адміністрація, керуючись старими догмами,
вперто відмовлялися від будь-якого втручання в справи економіки,
приватного бізнесу. Натомість в країні було введено "сухий" закон, який
нібито мав підвищувати купівельну спроможність американців, а отже,
пом'якшити дію великої депресії. Цей захід мав протилежний наслідок — в
США випивали за рік удвічі більше спиртних напоїв, ніж до прийняття
"сухого" закону. Гувер виявився рішучим противником введення державної
допомоги безробітним. Свої міркування він обґрунтовував тим, що такий
крок принизить "стійкість американського характеру". Лише в 1931 p.
почали застосовувати в США невпевнені спроби державного регулювання
промисловістю, банками, транспортом, торговими підприємствами,
рятуючи їх від банкрутства. Невмілі дії адміністрації Гувера спровокували
соціальний вибух — масові страйки, "голодні" походи безробітних на
Вашингтон[4, c.194-196].

9. “Новий курс” Ф. Рузвельта
Соціальне та економічне становище країни стало критичним. Правлячі кола США нарешті
зрозуміли, що потрібна термінова ефективна антикризова програма, її здійснив новообраний у
1932 p. президент Ф. Д. Рузвельт. Вже в ході виборчої кампанії він пообіцяв вивести США з
економічної кризи. Його "новий курс" на оздоровлення країни був підтриманий всіма
верствами населення. У плані Рузвельта основна увага була приділена сфері торгівлі та
кредиту. Для того щоб вирішити проблему реалізації товарів, президент постановив скоротити
надмірне їх виробництво. Одночасно підвищили ціни на виготовлену промислову і
сільськогосподарську продукцію. "Новий курс" передбачав ліквідувати безробіття за рахунок
"повної зайнятості працездатного населення". За допомогою позик і державних субсидій були
оздоровлені банківсько-фінансова система та ослаблені кризою підприємства.
Вперше в історії США було прийнято широкомасштабні акції державного контролю над
економікою країни, зокрема Закон про відновлення національної промисловості та Закон про
регулювання сільського господарства. Відповідно до цих документів на найвищому урядовому
рівні відбувалося обов'язкове контролювання галузевих промислових підприємств, які
погоджувалися на обмежений випуск своєї продукції. Усі галузі промисловості було поділено
на 17 груп. Вони прийняли "кодекс чесної конкуренції", згідно з яким партнери встановлювали
розмір виробництва, ціну, ділили між собою ринки збуту, визначали рівень заробітної плати
робітникам та службовцям. У сфері сільського господарства "новий курс" був спрямований на
припинення процесу розорення дрібних фермерів. Крім того, планувалося підвищити ціни на
сільськогосподарську продукцію, скоротивши виробництво та площі посівів. За тимчасові
збитки фермери США одержували від держави відповідну компенсацію. За допомогою цих
субсидій вони, закупивши новітні сільськогосподарські машини, на значно менших площах
вирощували такі самі врожай зернових, бавовни, як і в докризовий період.

10. Висновок
Світова економічна криза порушила економічні зв’язки майже у всіх країнах, але в кожній країні вихід з
кризи був свій, спрямований на покращення економічної ситуації.
Вихід з економічної кризи у США тісно пов'язаний з іменем президента Франкліна Делано Рузвельта,
який чотири рази обирався американським народом на цей пост. Програма виходу із кризи відома під
назвою «новий курс». Фактично це передвиборна програма Ф.Рузвельта. Здійснювався «новий курс»
упродовж 1933-1938 рр.
Перший етап чинності «нового курсу» тривав з 1933 по 1934 рр. Насамперед проведено реформи у
фінансово-кредитній сфері. У березні 1933 р. було закрито всі банки країни, припинено обмін банкнот на
золото, яке взагалі вилучалося з обігу.
Ф.Рузвельт здійснив екстрену програму порятунку банківської системи, допомагаючи перспективним
банкам. Кредитним установам США, між іншим, заборонялося поєднувати депозитні операції з
торгівлею акціями, чим розмежовувався ринок довготермінових і короткотермінових кредитів.
Складовою частиною банківської реформи було страхування дрібних і середніх депозитів.
У 1933 р. було прийнято закон про відбудову промисловості (НІРА). Він передбачав запровадження у
різних галузях промисловості «кодексів чесної конкуренції», які фіксували ціни на продукти, рівень
виробництва, розподіляли ринки збуту, встановлювали розміри заробітної платні тощо. Основне
призначення кодексів — підтримка конкурентноздатного виробництва.
У тому ж році розпочав діяти закон про регулювання сільського господарства (ААА), спрямований на
підвищення цін на сільськогосподарську продукцію. Документ серед інших заходів передбачав надання
грошової компенсації фермерам, які скорочували зернові посіви і поголів'я худоби. Тимчасові труднощі
уряд компенсував відповідною фінансовою підтримкою. Здійснювалися заходи з інтенсифікації,
механізації сільськогосподарського виробництва.
У 1935 р. введено в дію закон про трудові відносини (т. зв. закон Вагнера). У ньому фіксувалося право
робітників на об'єднання у профспілки, проведення страйків і підписання колективних угод. Утому ж
році вперше в історії США вступив у дію закон про соціальне страхування і допомогу безробітним.