І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОБОРОННИХ ВИРОБНИЦТВ В УКРАЇНІ ІІ. ЗДІЙСНЕННЯ НАГЛЯДУ ЗА СФЕРАМИ ПРИВАТИЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯМ ОБОРОННИХ ВИРОБНИЦТВ. МОЖЛИВОСТІ ПОКРАЩЕННЯ СИСТЕМИ НАГЛЯДУ

1. 1
Передмова
Війна Російської Федерації проти України, окупація українських територій
та закріплення на них російських та змішаних (створених з найманців на базі
російського ядра) угруповань утворило стійку воєнну загрозу Україні. Це, та та-
кож суттєві обмеження низки іноземних країн щодо продажу Україні озброєнь
і військової техніки (ОВТ), технологій та комплектуючих спричинило вибухо-
ве зростання кількості оборонних розробок та й самих оборонних виробництв.
Наприклад, лише проблематикою створення та виробництва безпілотними авіа-
ційними комплексами (БАК) в Україні станом на 2015 рік займалися понад 30
підприємств та волонтерських структур. В цілому ж, за оцінками Центру дослі-
джень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР), кількість підприємств оборон-
ної промисловості (таких, що почали виробляти продукцію чи послуги оборон-
ного призначення, в тому числі, зберігаючи профіль цивільного виробництва)
України впевнено перевищила три сотні – передусім за рахунок приватних на-
уково-промислових структур (кількість державних підприємств майже не змі-
нилася, однак суттєво розширився профіль діяльності, з’явилися ознаки опану-
вання виробництв нових ОВТ, навіть створення нових шкіл – як, наприклад, на
ДККБ «Луч»)1
.
Важливими чинниками у процесі переозброєння ЗСУ та інших військових
формувань, що впливають на нагляд з боку парламенту та суспільства за цією
сферою, стали наступні.
Перший. Система переозброєння Збройних Сил України (ЗСУ) та інших
військових формувань з самого початку війни та до березня 2018 р. включно
управлялася у «ручному режимі», при цьому «мозковий центр» змістився у Раду
національної безпеки і оборони (РНБО) України. Рівень впливу парламенту на
створення і реалізацію проектів оборонних виробництв, а також на підготовку
оборонно-промислових об’єктів до приватизації залишається обмеженим та до
того ж носить точковий (вибірковий) характер.
Другий. Формування і виконання державного оборонного замовлення (ДОЗ),
включно питань експорту/імпорту ОВТ, здійснюється в умовах повної таємності.
Це обумовило можливість лобіювання проектів (в тому числі у частині імпорту)
та штучного (часто необґрунтованого) створення преференцій для окремих ком-
паній-виробників ОВТ.
Третій. Має місце тривала деградація та, навіть, занепад низки державних
виробництв, а також стійкі намагання переорієнтувати їх відповідно до сучас-
них потреб та вимог ЗСУ і інших військових формувань держави. Що стосується
процесу підготовки до приватизації оборонних підприємств державного секто-
1 Тут не враховуються приватні підприємства, які епізодично беруть участь у створенні продукції
оборонного призначення в межах програми імпортозаміщення. Зокрема, ДК «Укроборонпром»
у рамках масштабної програми приєднання регіонів України до програми імпортозаміщення,
залучив вже 447 підприємств різних форм власності. Перш за все – малий та середній бізнес, який
працює на посилення обороноздатності держави. http://ukroboronprom.com.ua/uk/media/ukrobo-
ronprom-u-2017-rotsi-importozamishhennya-21-region-ta-447-pidpryyemstv.html

2. 2
ру, то протягом останніх років, попри заклики та позитивні висловлення щодо
цього представників парламенту (та й чиновників інших гілок влади), процес не
набув системного характеру.
Четвертий. На тлі дійсних проблем державного сектору ОПК (гальмування
проголошених проектів, об’єктивні складнощі організації імпортозаміщення
та виснаження основних фондів) відбулося стрімке зростання кількості досить
високотехнологічних сучасних виробництв приватного сектору. Утворення на
певних ділянках гострої конкуренції між приватним та державним секторами та
спроби сторін прийти до реалістичного державно-приватного партнерства.
П’ятий. Поступове зростання оборонних витрат в Україні, що обумовило
розширення номенклатури нових ОВТ, що випробовуються та відносно яких
налагоджується серійні виробництва. Наприклад, у 2018 р. заплановано чергове
збільшення фінансування ДОЗ до рівня 21,3 млрд грн (понад 750 млн дол.), що
на 37% більше, ніж у 2017 р.2
Для порівняння, ДОЗ-16, у гривневому еквіваленті
також збільшився на 34%, але не виглядав значним, а витрати на ОВТ складали
понад 7 млрд грн (менше ніж 300 млн дол.).3
Шостий. Має місце збереження системи організації виробництв, функціону-
вання ОПК та військово-технічного співробітництва (ВТС), які дісталися у спад-
щину від попередньої влади. Це обумовило як відсутність гнучкості системи, так
і стимул для низки підприємств щодо винесення власних виробництв в іноземні
країни. А також гальмування проектів переозброєння, які перешкоджали вико-
нанню контрактів з експорту ОВТ іноземним країнам.
Сьомий. Досі існує та суттєво впливає політичний чинник, пов’язаний із тра-
диційною політикою стримування новітніх оборонних розробок України з боку
окремих гравців світової арени. Враховуючи, що переважна кількість розробок
була реалізована Україною за рахунок зовнішніх контрактів, цей чинник отри-
мав виключне значення з початком російської агресії проти України. Складність
взаємодії із високотехнологічними країнами, особливо, країнами Європи, які об-
рали політику неоголошених обмежень для України. Це обумовило складність
виконання завдання імпортозаміщення та, як наслідок, гальмування таких про-
ектів. Наприклад, ЗМІ повідомляли про блокування постачань навіть продукції
подвійного призначення4
.
Восьмий. Важливою особливістю українського ОПК є те, що він не здатен за-
безпечити левову частку потреб ЗСУ, причому в найважливішій номенклатурі
2 Заява секретаря РНБО Олександра Турчинова 17 січня 2018 р. після затвердження Радою
національної безпеки і оборони України «Основних показників державного оборонного
замовлення на 2018-2020 роки», http://www.rnbo.gov.ua/news/2966.html
3 http://gazeta.dt.ua/internal/zbroyove-viprobuvannya-prezidenta-_.html
4 Зокрема, через вплив російських спецслужб, США свого часу заблокували поставку Україні
спеціальних труб від американського виробника. Про це повідомляло інформагентство
«Оборонно-промисловий кур’єр» з посиланням, що російська сторона наполягала на можливості
використання даних труб для виготовлення бойових ракет, http://opk.com.ua/через-вплив-
російських-спецслужб-сша/

3. 3
ОВТ і послуг (у грошовому еквіваленті це не менше 60—70%). Так, Україна ні-
коли не виробляла й не виробляє бойових літаків, комплексів протиповітряної
оборони, корабельного озброєння, ударних і оперативно-стратегічних та опе-
ративно-тактичних БАК, бойових вертольотів, значної частини авіаційного ке-
рованого озброєння, переважної більшості боєприпасів, стрілецької зброї і ще
багато чого. І це означає, що вибір способу забезпечення сил оборони (ЗСУ та
інших формувань) в цих потребах повинен вирішувати міжвідомчий урядовий
орган, з урахуванням виразно виведеного Генеральним штабом ЗСУ переліку
пріоритетів, аргументованих висновків інституту генеральних конструкторів
і науково-технічної ради (остання може формуватися з директорів оборонних
підприємств, економістів, провідних профільних учених).
Дев’ятий. На темпи та якість роботи ОПК впливає такий чинник як трива-
лість циклів розробок сучасних ОВТ. Хоча має місце певне прискорення розро-
бок, та особливо, удосконалення ОВТ, серійні виробництва багатьох нових ОВТ
станом на початок 2018 р. лише планується розгорнути. При цьому низка нових
зразків ОВТ потрапила на експлуатацію у ЗСУ без прийняття на озброєння, що,
безумовно, має позитивне стимулююче значення.
Отже, у цій доповіді досліджуються особливості та обґрунтовується потреба
нагляду з боку парламенту (а також частково – посилення демократичного ци-
вільного контролю з боку суспільства) за процесом організації виробництв ОВТ
в Україні, включно, таких, що спрямовані на експорт іноземним країнам.

4. 4
І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
ОБОРОННИХ ВИРОБНИЦТВ В УКРАЇНІ
Аналіз розвитку оборонно-промислових виробництв в Україні свідчить про
наявність декількох тенденцій, що пов’язані із формуванням та виконанням ДОЗ.
Передусім, незважаючи на зростання бюджетних витрат на оборону, голов-
ні зусилля державного сектору ОПК зосереджувалися на відновленні (ремонті)
та частковій модернізації ОВТ радянського виробництва. Це було обумовлено
нагальною потребою ЗСУ та інших збройних формувань терміново отримати
будь-яку техніку для організації оборони держави. А також реальною немож-
ливістю ОПК у короткі терміни перейти до серійного випуску нових високотех-
нологічних ОВТ. Виключення складали виробництва тих ОВТ, що традиційно
користувалися попитом на зовнішніх ринках та серійне виробництво яких вже
було налагоджено до війни, тобто до лютого 2014 р. Це, наприклад, протитанкові
ракетні комплекси (ПТРК) та високоточні засоби ураження виробництва ДККБ
«Луч» (входить до складу ДК «Укроборонпром»), РЛС виявлення та спостере-
ження виробництва ХК «Укрспецтехніка» (приватний сектор, з 2017 р. входить
до складу ГС «Ліга оборонних підприємств України»), танки «Оплот» та броне-
транспортери БТР-4 розробки і виробництва ХКБМ імені Морозова та Заводу
імені Малишева (входять до складу ДК «Укроборонпром») та деякі інші. Цікаво,
що держава була вимушена і надалі постачати танки на експорт, а станом на по-
чаток 2018 р. жодного нового танку «Оплот» в ЗСУ не з’явилося (!). Більше того,
проблеми танкового виробництва, незважаючи на заяви офіційних осіб щодо
початку постачання «Оплотів» в ЗСУ вже у 2018 р. (Зокрема, про це зазначив
міністр оборони Степан Полтарак під час засідання Комітету ВРУ з питань наці-
ональної безпеки і оборони 7 лютого 2018 р.5
) такі, що вони не потраплять у ЗСУ
в 2018 р. «Цикл виготовлення танку «Оплот» складає десь півтора року. Через те
не варто очікувати на появу цієї техніки у військах поточного року». Такої думки
дотримується директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express
Сергій Згурець.6
Дані експерта свідчать про невідповідність заяв очільника обо-
ронного відомства реальному стану справ: «Якщо не помиляюся, цикл виготов-
лення танку «Оплот» — десь місяців 17-19. Причому той «Оплот», який мають
зробити для армії, має суттєво відрізнятися від його експортної версії. Аби вне-
сти доопрацювання у конструкцію танка, Міністерство оборони відкрило більше
десятка нових науково-дослідних робіт. Ці доопрацювання скеровані на онов-
лення низки вузлових рішень, що пов’язано з переходом на нову елементну базу.
Це має повністю виключити залежність від російських матеріалів та комплекту-
5 https://ua.censor.net.ua/news/3049079/zasidannya_komitetu_verhovnoyi_rady_z_pytan_natsionalnoyi_
bezpeky_i_oborony_z_uchastyu_ministra_oborony
6 Про це він написав на своїй сторінці у Фейсбук, коментуючи виступ міністра оборони Степана
Полтарака на Комітеті ВРУ з питань національної безпеки і оборони, під час якого він назвав
серед пріоритетів у закупівлях ОВТ на 2018 р. танки «Оплот». Повідомлення агентства
«Оборонно-промисловий кур’єр», 8 лютого 2018 р.

5. 5
ючих. Також є нагальна потреба підготовки виробництва, аби нарешті уникнути
“унікальності” та “неповторності» кожного виробу під брендом «Оплот» — як це
було в рамках виконання контракту на постачання армії Таїланду 49 нових тан-
ків БМ «Оплот-Т» та двох броньованих ремонтно-евакуаційних машин». До того
ж, звітуючи у січні 2018 р. про рекорди ДП «Завод імені Малишева», ДК «Укробо-
ронпром» не вказує причин відсутності виробництва нових танків для ЗСУ.7
Слід погодитися, що на напрямках, де українські КБ та заводи мали відпо-
відні напрацювання, вдалося досягти успіху, інколи, навіть дуже значимого для
національного оборонного потенціалу. Йдеться у тому числі про ситуації, коли
«ручне управління» ОПК дозволило активізувати роботу з вагомих оборонних
проектів. Зокрема, у січні 2016 р. РНБО доручила Кабінету Міністрів розробити
й затвердити постанову про ДОЗ на 2016 р., включно з розробками й закупівлею
для СВ ЗСУ ракетного озброєння в рамках проекту «Вільха», комплексів кри-
латих ракет на основі технічних рішень проекту «Нептун» (хоча насправді ще в
березні 2013-го успішно відбувся пуск цієї ракети), нові зразки артилерійських
систем, високоточні ракети й боєприпаси, протитанкові ракетні комплекси, нові
засоби автоматизації артилерійських підрозділів, автоматизовані комплекси
розвідки.8
Експерти, зокрема, згадували «традиційну вже нездатність влади за-
безпечити початок виконання ДОЗ з перших днів року (у 2014-му воєнному році
уряд втратив півроку, затвердивши ДОЗ тільки 2 липня) і вражаюче зволікання з
ухваленням програми розвитку ОВТ (вона, за оцінками фахівців, могла б з’яви-
тися ще до початку 2015-го)».9
То ж, наприкінці 2017 р. з’явилися й відповідні
результати: завершився ключовий етап випробувань за проектом «Вільха». ДК
«Укроборонпром» відзвітував у лютому 2018 р.10
, що всі чотири ракети влучили
в ціль, що довело високі балістичні характеристики ракети, її високоточної сис-
теми наведення, нового твердого ракетного палива, нових ракетних корпусів з
надміцних сплавів та надійність ураження цілі бойовою частиною ракети.
Для виконання завдань ДОЗ, ДК «Укроборонпром» розпочав відновлення
підприємств, які свого часу опинилися без замовлень та тривалий час деградува-
ли. Зокрема, такими прикладами є реанімація ДП «Генератор» (повідомлення ДК
«Укроборонпром» 8 лютого 2018 р.11
), Харківське державне авіаційне виробниче
підприємство (повідомлення ДК «Укроборонпром» 16 січня 2018 р.)12
та інші. У
7 http://ukroboronprom.com.ua/uk/media/zavod-im-malysheva-peredani-partiyi-oplotiv-bulativ-ta-re-
kordni-3-mlrd-grn-realizovanoyi-produktsiyi.html
8 «Дзеркало тижня. Україна» №3, 29 січня 2016 р.
9 «Дзеркало тижня. Україна» №3, 29 січня 2016 р.
10 http://ukroboronprom.com.ua/uk/media/dkkb-luch-finalni-vyprobuvannya-raketnogo-shhy-
ta-ta-trykratne-pidvyshhennya-zarplat.html
11 http://ukroboronprom.com.ua/uk/media/dp-generator-unikalne-pidpryyemstvo-strategichno-
go-znachennya-vidrodzheno.html
12 http://ukroboronprom.com.ua/uk/media/harkivske-derzhavne-aviatsijne-vyrobnyche-pidpryyemst-
vo-ukroboronpromu-reanimovano.html

6. 6
липні 2017 року ДК «Укроборонпром» в рамках розширення співпраці з американ-
ськоюкомпанієюDelphiCorporationзаснувавновепідприємство–ДП«Електричні
системи» у Вінниці.13
Згідно з інформацією держконцерну, саме завдяки продукції
«Генератора» «працюють українські радіолокаційні станції від «Іскри», що стоять
на озброєнні української армії. Окрім того, вироби підприємства використовують-
ся і у найпотужніших українських зенітно-ракетних комплексах С-300».
А, скажімо, ПАТ «Херсонський завод Судмаш», що входить до складу ДК
«Укроборонпром», почав розгортати виробництво спеціальної техніки.
Розуміючи наявне незадоволення суспільства, чисельні закиди ЗМІ та й пред-
ставників парламенту, ДК «Укроборонпром» розпочав створення кластерів все-
редині концерну. Зокрема, 26 січня ДК «Укроборонпром» через свій сайт повідо-
мив про створення кластеру радіолокації, зв‘язку та РЕБ, ведучим підприємством
якого стане запорізьке підприємство КП «Науковий виробничий комплекс «Іс-
кра». При цьому було зазначено про значне зростання у 2017 р. обсягів реалі-
зації продукції підприємства для потреб Міноборони України (у порівнянні з
2015 р. – у 8 разів). Досить цікаво, що протягом року (тобто, 2017 р. - ЦДАКР)
«НВК «Іскра» було завершено розроблення та виготовлено дослідні зразки двох
нових радіолокаційних станцій 80К6Т та МР18, фінансування яких проведене
повністю за рахунок власних коштів (загальний обсяг фінансування вищезазна-
чених станцій склав близько 148 млн грн). Окрім того, у 2017 році освоєне ви-
робництво та виготовлені нові види техніки. Наразі невідомо, чи йдеться про за-
лучення підприємством обігових коштів від зовнішніх угод, чи йдеться про інші
схеми. ДК «Укроборонпром» поінформував, що враховуючи ці та інші успіхи,
«НВК «Іскра» стала ключовим підприємством кластеру радіолокації, зв‘язку та
РЕБ, який зараз проходить стадію формування. Важливе інше: до цього кластеру
увійдуть провідні підприємства ДК «Укроборонпром» та компанії приватного
сектору економіки: ДП «Науково-дослідний інститут «Квант-Радіоелектроніка»,
ДП «Науково-дослідний інститут радіолокаційних систем», ДП «Науково-до-
слідний інститут радіоелектронної техніки», ДП «Новатор», ТОВ «Телекарт-При-
лад», ТОВ «Український науково-дослідний інститут комп’ютерних технологій»
та інші. Тобто, через головне підприємство кластеру ДК «Укроборонпром» має
намір координувати й керувати підприємствами різних форм власності, які не
входять до складу концерну.
Згідно ДК «Укроборонпром», 2017 рік став роком розвитку авіаційного клас-
теру «Укроборонпрому», лише за цей один рік в небо вперше піднялись два, без
перебільшення, історичних літальні апарати – 31 березня 2017 року у небо під-
нявся Ан-132D, а 8 листопада – ударний безпілотник «Горлиця».14
Зокрема, ві-
тчизняне літакобудування знаходиться у глибокій кризі, а з 2015 р. на підпри-
13 http://ukroboronprom.com.ua/uk/media/ukroboronprom-u-2017-rotsi-rozshyrennya-vyrob-
nychyh-potuzhnostej.html
14 http://ukroboronprom.com.ua/uk/media/ukroboronprom-u-2017-rotsi-rozvytok-aviatsijnogo-klasteru.
html

7. 7
ємстві було зібрано лише один літак (Ан-132D є літаком – демонстратором),
причому, за кошти іноземного замовника. Ударний безпілотник «Горлиця» є ок-
ремим свідченням сумнівного рішення, здійсненого в межах згаданого «ручного
управління», оскільки ДП «Антонов» було доручено новий напрям без урахуван-
ня потенціалу та досвіду приватних компаній. Останні мають потенціал реалі-
зації такого проекту із залученням значної частини власних обігових коштів та
меншого часу на реалізацію проекту. Важливо згадати, що аеродинамічно схожа
літаюча модель БАК «Горлиця» була представлена ще наприкінці серпня 2016 р.
як «нова зброя України». Фахівці тоді вказували, виробництво планеру складає
не більше 20% БАК. Про якісь корисне навантаження, автопілот, канал передачі
інформації тощо не могло бути мови. При цьому, на розвиток БАК було заплано-
вано виділити досить солідні ресурси (у рамках засекреченої програми). Тобто, у
кращому разі, 80% БАК закуплять за кордоном, причому успіх задуму більш ніж
сумнівний: Україна ніколи не розробляла й не виробляла таких систем.
Однак, система переозброєння та функціонування ОПК України станом на
початок 2018 р. не стала остаточно сформованою. Щодо цього існували численні
приклади та ознаки.
Окремою показовою ситуацією може бути просування в Україні проекту
створення боєприпасного виробництва. Незважаючи на численні пропозиції
іноземних інвесторів вони були відхилені. А 1,4 млрд грн на створення боєпри-
пасного виробництва було виділено не Міністерству економічного розвитку, а
Міністерству оборони –– незважаючи на низку напрацювань на підприємствах.
В результаті кошти в 2017 р. не були освоєні військовим відомством. Один із
найкращих профільних фахівців, президент приватної корпорації «Таско» Вале-
рій Павлюков в інтерв’ю інформагентству «Оборонно-промисловий кур’єр» ви-
словив переконання: «Якщо приступити до вирішення питання про будівництво
заводів з виробництва пороху та з виробництва вибухових речовин вже сьогодні
(на початку 2018 р. - ЦДАКР), на це піде не менше 3-х років. Не менш важливу
роль відіграє і підготовка кадрів»15
. Варто згадати, що Верховний Головнокоман-
дувач Збройних Сил України Петро Порошенко ще на початку 2016 р. визнав, що
«Укроборонпром» провалив значну частину завдань у галузі переозброєння: «Це
мають бути не тільки гасла, заклики, а конкретний термін з необхідним фінансу-
ванням, замовленням виробництва найдефіцитніших видів боєприпасів».16
Існуюча система формування та виконання ДОЗ не дозволяє визначити відпові-
дальність за недоліки якості, темпів виробництва ОВТ, або навіть зрив таких вироб-
ництв.Показовимвиявивсяприклад,якийнадаловидання«Дзеркалотижня»–лише
завдяки виключному доступу до документів для службового користування. Зокре-
ма, в червні 2017 р. стало відомо, що за інформацією міністра оборони України С.
Полторака, у 2016 р. ДП «Київський бронетанковий завод» поставив 26 бронетран-
спортерів БТР-3ДА замість належних 42, ДП «ХКБМ ім. Морозова» — половину із за-
15 http://opk.com.ua/украине-необходимо-собственное-прои/
16 «Дзеркало тижня. Україна» №3, 29 січня 2016 р.

8. 8
мовлених тренажерів для танка Т-64, ДП «КБ «Артилерійське озброєння» у визначені
контрактом терміни поставило 98 одиниць 82-мм мінометів замість 140, ПАТ «Завод
«Маяк» — 250 одиниць 120-мм міномета «Молот» замість 28017
. «Зрозуміло, що зрив
термінів виконання контрактів підприємствами і кількість недопоставленої техніки
й озброєнь істотно позначаються на боєздатності та обороноздатності збройних сил.
Найбільшою ж проблемою Міноборони вважає недостатню кількість бронетран-
спортерів, які виробляють підприємства «Укроборонпрому», що не дозволяє на сьо-
годні укомплектувати понад три десятки батальйонів», - позначило видання. Показо-
во, що за ці зриви ніхто не відповів, що є символічним показником функціонування
ОПК часів «ручного управління». Ще одним прикладом розбалансованості системи
функціонування ОПК стала складність організації використання державної підтрим-
ки. Зокрема, наприкінці 2016 р. було визначено замовити на ДП «ХКБМ ім. Морозо-
ва»(входитьдоскладуДК«Укроборонпром»)42БТР-4дляЗСУ,алев2017р.змінився
рівень мінімальної заробітної платні, відповідно зросла вартість робіт та комплекту-
ючих, що викликало необхідність перегляду та повторного узгодження РКМ – розра-
хунково-калькуляційних матеріалів. Розв’язання питання потребувало додаткового
узгодження самої вартості робіт та уточнення угоди в межах ДОЗ. Однак станом на
початок лютого 2018 р. ця проблема досі не розв’язана, а армія залишилася без очіку-
ваних бронетранспортерів.18
Таку інформацію оприлюднило інформагентство «Обо-
ронно-промисловий кур’єр», цитуючи чиновника, що відзначив недосконалість ві-
тчизняної системи переозброєння та можливість для «різних відомств перекидати
м’яча на чуже поле та уникати будь-якої відповідальності». Сам він переконаний, що
саме Міністерство оборони має визначити, чи воно отримає меншу кількість машин,
чи погодиться доплатити за продукцію і послуги, вартість яких зросли. Отже це при-
клад, коли під час війни виконання важливого контракту переозброєння армії не
контролюється, і ніхто не несе за це відповідальності. Він висловив переконання, що
це результат «ручного управління» у сфері безпеки та оборони держави.
Друга з двох згаданих тенденцій пов’язана із намаганням приватного сектору
одразу узятися переважно за нові, високотехнологічні ОВТ та заповнити недоліки
державного сектору. Варто зазначити, приватні оборонно-промислові підприємства
за роки війни успішно освоїли не тільки розробки, виробництво та модернізацію бро-
нетехніки, а й такі досить специфічні сегменти, як модернізація бойових вертольотів
(АТ «Мотор Січ»), виробництво систем радіолокації, мобільних комплексів наземної
розвідки та радіоелектронної боротьби, комплексів придушення сигналів управління
та телеметрії безпілотних літальних апаратів (ХК «Укрспецтехніка»), розробку висо-
коточних авіабомб, виробництво систем захисту літальних апаратів від високоточної
зброї,ручнихтермобаричнихгранат(НВФ«Адрон»),атакожкатеріввійськовогопри-
значення(ПАТ«КузнянаРибальському»),мінометів(ПАТ«Завод«Маяк»),деякихви-
дів боєприпасів (Корпорація «Таско», ПАТ «Кузня на Рибальському», Інжинірингова
компанія «Стилетто Україна»), засобів індивідуального захисту (НВП «Темп-3000») і
17 ZN №1150, 1 липня 2017 р.
18 http://opk.com.ua/проблема-замовлення-на-хкбм-ім-морозо/

9. 9
ще багато чого іншого. Ідеї у приватному секторі впроваджуються у кілька разів ди-
намічніше, ніж у державному. На такому конкурентному полі як виробництво БАК
лидують приватні підприємства «Атлон-Авіа», «Спайтек», «Укрспецсистемз», «Вейт»
(З державного сектора у фаворі таки виявився один БАК, створений спільними зусил-
лями НТУУ «КПІ» та заводу «Меридіан», що входить до ДК «Укроборонпром»).
При цьому варто зауважити, що в країні залишається система приховано-
го лобізму, зокрема, певної кількості приватних підприємств, які або належать
представникам влади, або «специфічно» нею контролюються.19
Також, існує ще
не менше десятка приватних структур, які довели здатність виробляти конку-
рентоспроможну й рідкісну номенклатуру ОВТ. Крім того, досить часто вартість
тих самих робіт на державному підприємстві коштує значно дорожче, ніж на
приватному. Зокрема, за неофіційною інформацією, вартість однакової модерні-
зації танку в 2016 році державне підприємство оцінювало у 17 млн грн., тоді як
на приватному – тільки 7 млн грн.20
Особливості функціонування ОПК в Україні внаслідок певної непрозорості
та відсутності нормативно-правової бази обумовлюють появу час від часу зон
напруженості або відвертих скандалів. Зокрема, відсутність транспарентності
з тендерами щодо закупівлі ОВТ та відсутність належного нагляду (зокрема,
парламентського контролю) за цією сферою створили умови для лобізму та на-
віть зловживань. У якості типового прикладу ЦДАКР наводив випадок, коли 10
броньовиків «Варта-2», придбані в травні цього року для потреб спецпідрозділу
Національної поліції КОРД, були відбраковані і відправлені виробникові на до-
опрацювання. При цьому, ця військова техніка була куплена за державні гроші
у фірми «Українська бронетехніка», що не мала на той час власних виробничих
потужностей. Більше того, НГУ у 2016 р. підписала договір на поставку ще 40
автомобілів «Варта-2» – на безпрецедентних і невигідних для країни умовах –
100% передоплати. Таким чином, з державної скарбниці було сплачено 286 млн.
грн за поставку цієї техніки.21
Досить дивно, але за неофіційною інформацією,
незважаючи на такі вражаючі технічні проблеми БМ «Варта» та попри невико-
нання підприємством «Українська бронетехніка» своїх зобов’язань, наприкінці
2016 р. НГУ уклала з ним новий контракт на додаткові поставки ще 39 машин
до кінця березня 2018 р. Також під державні гарантії... Чимало ЗМІ вказувало на
безпосередній зв’язок з фірмою «Українська бронетехніка» народного депутата
Сергія Пашинського (наприклад, Федор Орищук, у статті ІА «Главком» «Два часа
с Сергеем Пашинским. Неопубликованное интервью», 01.02.2016).22
Схожий приклад пов’язаний з поставками Міноборони неякісної продукції
корпорацією «Богдан Моторс». Спочатку військове відомство повідомило про
19 http://gazeta.dt.ua/internal/oboronno-potomkinskiy-kompleks-abo-pro-osoblivosti-pereozbroyenn-
ya-nashoyi-armiyi-_.html.
20 База даних ЦДАКР.
21 http://antikor.com.ua/articles/141507-broneviki_nardepa_pashinskogo_okazalisj_brakovannymi.
22 http://glavcom.ua/articles/37644.html.

10. 10
зупинення провадження санітарних автомобілів «Богдан-2251», але через деякий
час розповсюдило новий прес-реліз (увечері в неділю, 11 лютого). «Відбуваєть-
ся процес усунення виявлених у ході експлуатації недоліків з метою отримання
сучасного та надійного санітарного автомобіля», – підкреслили в Міністерстві
оборони. «Після поставки 50 таких автомобілів та їх експлуатації в зоні бойових
дій у частини автомобілів були виявлені технічні несправності. Але йшлося не
про 50%,... а про 17%», – повідомило dt.ua із посиланням на прес-службу авто-
виробника.23
Згідно з повідомленням тижневика «Дзеркало Тижня», наприкінці
2017 р. стало відомо про непридатність медичного обладнання та самого автомо-
біля для використання в зоні ведення бойових дій унаслідок низьких експлуата-
ційних характеристик, поганої якості виготовлення і збірки. Виробництво сані-
тарних автомобілів «Богдан 2251», які використовуються для транспортування
поранених у зоні АТО українських військових, призупинено. При цьому видання
поінформувало, що корпорація «Богдан» є одним із найбільшими постачальни-
ків транспорту України та належить бізнес-партнеру Президента України Петра
Порошенка, першому заступнику секретаря РНБО Олегу Гладковському.
Однак деякі важливі й позитивні елементи удосконалення системи розробок
і виробництв ОВТ почали з’являтися. Зокрема, в 2017 р. Кабінет Міністрів впер-
ше затвердив ДОЗ на 3 роки. Вперше цей документ передбачає прогнозованість
витрат оборонного бюджету в середньостроковій перспективі.
На початку 2018 р. Кабінет Міністрів України повернувся до норми вираху-
вання прибутку у складі ціни на рівні 5% витрат суб’єкта господарювання на
придбання комплектуючих виробів (напівфабрикатів), робіт (послуг) у інших
суб’єктів господарювання, та 30% решти витрат у складі виробничої собіварто-
сті продукції (робіт, послуг), крім випадку, передбаченого абзацом третім цього
пункту. (Постанова від 8 серпня 2016 р. №517 «Про затвердження Порядку фор-
мування ціни на продукцію, роботи, послуги оборонного призначення у разі,
коли відбір виконавців з постачання (закупівлі) такої продукції, робіт, послуг
здійснюється без застосування конкурентних процедур»).
У 2018 р. владою України було проголошено пріоритетними напрямами ДОЗ за-
безпеченняЗСУсучасноюракетноюібронетанковоютехнікою(БТТ),засобамирадіо-
електронної боротьби (РЕБ), протиповітряної оборони (ППО), безпілотними авіацій-
ними комплексами (БАК), антиснайперськими системами та ін. А у лютому президент
ПетроПорошенкоповідомивчерезFacebook,що«Укроборонпром»готуєтьсядосерій-
ної модернізації зенітно-ракетного комплексу С-125М «Печора», що означає суттєве
збільшення оборонного потенціалу держави та рівня державно-приватного партнер-
ства (потужним учасником програми є приватне підприємство «Радіонікс»). Прези-
дент Порошенко також повідомив, що у 2018 р. закупівля протитанкових ракетних
комплексів збільшується в чотири рази24
. «Друга позиція, яка пріоритетною була по-
23 https://zn.ua/UKRAINE/korporaciya-bogdan-poobeschala-ustranit-neispravnosti-sanitarnyh-avtomo-
bilyah-dlya-vsu-275003_.html
24 Офіційний сайт Міністерства оборони України, 17 січня 2018 р.

11. 11
ставлена воїнами — це засоби радіоелектронної боротьби. У нас має бути можливість
захистити українські позиції від ворожих безпілотних літальних апаратів і забезпечи-
ти радіоелектронну підтримку діяльності наших військ», — підкреслив він. Глава дер-
жави наголосив, що у державному оборонному замовленні втричі збільшені витрати
на закупівлю найсучасніших засобів РЕБ. Причому як українського, так і іноземного
виробництва. Далі Президент зазначив, що «дуже ефективно напрацьована техноло-
гія використання безпілотних літальних апаратів, координація із нашими системами
артилерії та розвідки. І кількість БПЛА у нас буде збільшена у 4,5 рази». Він додав, що
цей напрямок також знаходиться серед пріоритетних.
Не менш важливо, що з 2018 р. може розпочатися розбудова стратегічної ком-
поненти, яка має суттєво посилити оборонний потенціал країни. Зокрема, Петро
Порошенко у вищезгаданому виступі нагадав про дуже вдалі випробування ра-
кетного комплексу «Вільха» (новітній РСЗВ) та поставлене завдання завершити
у 2018 р. процес випробувань і розпочали серійне виробництво «Вільхи».
Питання підготовки підприємств ОПК України до приватизації та здійснення
цього процесу обговорюється в державі тривалий час, причому на різних рівнях.
Понад усе акценти 2017 р. пов’язувалися власне із корпоратизацію та реструктури-
зацією об’єктів державного ОПК. У травні 2017 р. досить детально про це казав за-
ступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Юрій Бровченко, зокре-
ма, про те, що корпоратизація оборонних підприємств залучить інвестиції в ОПК.
Тоді ж чиновник поінформував, що законопроект про виведення 67 підприємств
«Укроборонпрому» з переліку підприємств, які не підлягають приватизації, та про
їх корпоратизацію, вже у Кабінеті Міністрів.25
«Законопроект «Про перелік об’єктів
права державної власності, що не підлягають приватизації (щодо деяких об’єктів
оборонно-промислового комплексу)» вже на розгляді у Кабінеті Міністрів. Саме
корпоратизація підприємств дозволить залучити на їх розвиток кошти інвесторів,
причому як закордонних, так і вітчизняних.», - зазначив він. Пізніше, у жовтні 2017
р. він так пояснив можливості корпоратизації: «Скажімо, із п’яти бронетанкових
підприємств два чи три передаються в управління інвестора. Він проводить мо-
дернізацію виробництв, налагоджує кооперацію, як результат – підприємство стає
більш конкурентоспроможним, істотно підвищується якість продукції. Такі ініціа-
тиви мають сенс, але їх реалізація має бути системною, із проведенням відповідного
аналізу».26
Додавши, що «ДК «Укроборонпром» здійснює управління цими підпри-
ємствами, зокрема, виконує функції нагляду та перевірки».
Хоча питання реструктуризації та приватизації низки підприємств ОПК
підтримувалося й на неформальному рівні – у колах депутатів ВРУ та в РНБОУ,
подальшого розвитку у 2017 р. питання це не мало. Як очікується, питання ціл-
ком може мати подальший розвиток в 2018 р.
25 http://hubs.ua/authority/yurij-brovchenko-mert-korporatizatsiya-oboronny-h-predpriyatij-privlech-
et-investitsii-v-opk-106449.html
26 http://opk.com.ua/не-всі-українські-підприємства-сьог/

12. 12
ІІ. ЗДІЙСНЕННЯ НАГЛЯДУ ЗА СФЕРАМИ ПРИВАТИЗАЦІЇ
ТА ФУНКЦІОНУВАННЯМ ОБОРОННИХ ВИРОБНИЦТВ.
МОЖЛИВОСТІ ПОКРАЩЕННЯ СИСТЕМИ НАГЛЯДУ
Цілком зрозуміло, що питання контролю витрат фінансових ресурсів зали-
шається ключовим у системі нагляду, зокрема, парламентського. У зв’язку з цим
варто розглянути деякі показові приклади, які можуть слугувати ознаками недо-
сконалості системи нагляду. Зокрема, для демонстрації доцільно згадати випадок
з спецконфіскацією коштів попередньої влади України. Так, у січні 2018 р. Гене-
ральний прокурор Юрій Луценко взяв участь на засідання парламентського Ко-
мітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони на запрошення його голови
Сергія Пашинського – після того, як телеканал Al Jazeera оприлюднив рішення
Краматорського міського суду (на підставі якого 28 березня 2017 р. ГПУ кон-
фіскувала на користь держави 1,5 млрд дол.), і яке засекретила Генеральна про-
куратура України (ГПУ). Під час свого виступу Юрій Луценко продемонстрував
депутатам офіційну довідку Державного казначейства України від 15 січня 2018
р. щодо розподілу грошей від спецконфіскації.27
Документ, зокрема, підтвердив,
що 28 квітня 2017 р. на валютні рахунки Держказначейства надійшло 1,117 млрд
дол. Згідно з інформацією генпрокурора, грошовий конфіскат «угруповання
Януковича» ще 19 квітня 2017 р. уряд розподілив своєю постановою, зокрема,
1,5 млрд дол. виділили на фінансування Національної поліції, 700 млн дол. отри-
мала Державна прикордонна служба України (ДПСУ), решту коштів перераху-
вали Міністерству оборони - на закупівлю ракетних протитанкових комплексів
вітчизняного виробництва.
Водночас цікаво, що у той же день член профільного Комітету ВРУ, народ-
ний депутат України Тарас Пастух у коментарі інформагентству «Оборонно-про-
мисловий кур’єр» наголосив, що «у своїй доповіді щодо спецконфіскації коштів
«угруповання Януковича» на парламентському Комітеті з питань національної
безпеки і оборони генеральний прокурор Юрій Луценко не показав деталізації
витрат цих грошей у оборонному секторі. Бо вони лягають під грифи… І ми їх
не бачимо, адже ніхто не звітує по тих коштах».28
Він також додав, що народний
депутат України має право затребувати ці документи у Міноборони та отрима-
ти доступ до них. «Але проаналізувати самостійно стоси паперів без залучення
фахівців дуже проблематично. Тому сьогодні це є така дуже хороша схема, як
прикривати витрачання цих грошей», — вважає Тарас Пастух.
Враховуючи, що у складі ДК «Укроборонпром» понад сто підприємств, які
виконують майже половину ДОЗ та забезпечують більшу частину експорту ОВТ,
окремої уваги потребує питання нагляду за діяльністю ДК «Укроборонпром».
Аналіз ситуації дозволяє стверджувати, що до кінця 2017 р. нагляду за діяльніс-
27 https://www.5.ua/suspilstvo/zasidannia-komitetu-vr-z-pytan-natsionalnoi-bezpeky-ta-oborony-transliat-
siia-163231.html
28 http://opk.com.ua/по-коштах-які-лягають-під-грифи-ніхт/

13. 13
тю державного концерну не існувало. Більше того, голова Комітету ВРУ з питань
національної безпеки і оборони, депутат фракції «Народний фронт» Сергій Па-
шинський у жовтні 2016 р. демонстративно подав у відставку з посади голови
Наглядової ради «Укроборонпрому».29
Зокрема, у заяві на ім’я президента від 6
жовтня Пашинський написав, що як голова Комітету ВРУ з питань національ-
ної безпеки і оборони він вважає реформу оборонно-промислового комплексу
України в цілому, й ДК «Укроборонпром» зокрема, одним із своїх пріоритетів.
«Щоб запобігти звинуваченням у конфлікті інтересів та мати можливість ефек-
тивно проводити реформу військово-промислового комплексу України, прошу
Вас звільнити мене з посади голови наглядової ради ДК «Укроборонпром»», –
написав Пашинський, визнавши таким чином наявність проблем у сфері функ-
ціонування ОПК та, зокрема, і з наглядом за державним концерном. «Тактичні
завдання було виконано, але якщо говорити в стратегічній перспективі, ми дохо-
димо висновку, що в такому стані «оборонпром» як державний концерн не пови-
нен існувати», – висловив переконання депутат.
Ситуація досягла апогею, коли виник конфлікт між главою уряду та ген-
директором державного концерну. Зокрема, наприкінці 2017 р. Прем’єр-міністр
Володимир Гройсман зажадав відставки керівника «Укроборонпрому» Романа
Романова. «Ми на одному з минулих засідань уряду розглядали питання забор-
гованості на «Судноремонтному заводі ім. 61 комунара» у Миколаєві. Я підписав
доручення про погашення боргу перед колективом керівнику «Укроборонпро-
му». Контрольний термін – 25 грудня. Сьогодні 27-е, заборгованість не погашена.
Я сьогодні підпишу подання на ім’я Президента. А раджу керівнику «Укроборон-
прому» сьогодні звільнитися самостійно», – заявив Гройсман.30
Відповідь само-
го керівника «Укроборонпрому» Романа Романова засвідчила, що навіть глава
уряду не має змоги здійснювати нагляд за структурою, що є передусім господар-
ською.31
Майже одразу після конфлікту в «Укроборонпромі» почали формувати Наг-
лядову раду та визначилися із головою Наглядової ради. Процес було завершено
наприкінці січня 2018 р., коли головою наглядової ради ДК «Укроборонпром»
було обрано ректора Національного технічного університету України «Київський
політехнічний інститут ім. І. Сікорського» Михайла Згуровського,32
заступни-
ком – екс-головнокомандувача Повітряних сил ЗСУ генерала Ярослава Скалька.
При цьому прес-служба «Укроборонпрому» встигла повідомити, що «Наглядова
рада вже заслухала та схвалила звіт генерального директора Романа Романова за
поточний період». Таким чином, можна було говорити про штучні заходи, спря-
29 https://www.pravda.com.ua/news/2016/10/6/7122852/
30 https://lb.ua/news/2017/12/27/385912_groysman_potreboval_otstavki_glavi.html
31 Гендиректор “Укроборонпрому” висловився, що рішення про його відставку буде ухвалювати
не Гройсман, а “інші люди”, http://gordonua.com/ukr/news/politics/glava-ukroboronpromu-zaja-
viv-shcho-ne-zbirajetsja-u-vidstavku-224270.html
32 https://www.pravda.com.ua/news/2018/01/23/7169292/

14. 14
мовані на створення маніпуляцій навколо нагляду за діяльністю концерну. Але,
врешті решт, як результат конфлікту глави уряду та керівника концерну, стала
логічною відставка останнього в лютому 2018 р.33
Незважаючи на означені зміни, народний депутат Андрій Білецький у люто-
му 2018 р. назвав «Укроборонпром» найбільшою проблемою української армії, а
«найбільшою проблемою «Укроборонпрому» — неефективний менеджмент на
державних підприємствах».34
Парламентарій також висловив думку, що «ство-
рення великих корпорацій, державно-приватних, вертикальних, – потрібне; але
вони повинні бути галузевими: аерокосмічна, авіаційна, стрілецька тощо». Така
оцінка недалека від пропозицій, які свого часу надавав ЦДАКР.
Однак, перед тим, як робити висновки та пропозиції, варто вказати на
наявність вибіркового нагляду за функціонуванням сфер ОПК та ВТС. Про це
свідчать події навколо переоснащення ЗСУ на сучасні засоби захищеного УКХ
зв’язку. Зокрема, в середині 2017 р., після того, як було зафіксовано конфлікт ін-
тересів певних владних кіл, а також неабиякий тиск з боку іноземної держави35
,
профільним Комітетом ВРУ було організовано низку публічних заходів36
та вда-
лося відстояти позицію, що обрало військове відомство.
Щодо проблем формування державної політики в ОПК, вдосконалення систе-
ми державного управління об’єктами державної власності в ОПК, ефективності
діяльності ДК «Укроборонпром» та процесу реформування ОПК, експертні ор-
ганізації намагалися втручатися та долучитися до процесу реформування галузі.
Зокрема,усічні2018р.з’явивсявідкритийлистекспертівдоПрем’єр-міністраВо-
лодимира Гройсмана.37
Фахівці, зокрема, вказували, що «не будучи органом цен-
тральної влади, Концерн виконує не властиві для суб’єкта господарювання регу-
ляторні функції в ОПК; ДК «Укроборонпром» за останній час підготував близько
30 законопроектів і займається лобізмом у комітетах Верховної Ради та Кабінеті
Міністрів, що з позицій етичних стандартів не є прийнятним». При цьому, зазна-
чали експерти, ДК «Укроборонпром» контролює підприємства-учасників Кон-
церну та робить процес прийняття рішень вкрай централізованим, що шкодить
галузі в цілому. Тому західні компанії не схильні співпрацювати та інвестувати
в українську оборонну промисловість, зокрема, через непрозору структуру Кон-
церну.38
Крім того, актуальним залишається проблема, що за часів президентства
В.Януковича «Укроборонпром» було створено із порушенням Конституції Укра-
33 https://www.pravda.com.ua/rus/news/2018/02/12/7171425/
34 https://glavcom.ua/country/politics/nardep-bileckiy-nazvav-ukroboronprom-naybilshoyu-problem-
oyu-ukrajinskoji-armiji-472984.html
35 Детальніше: https://dt.ua/internal/rozhitani-nervi-armiyi-chomu-na-chetvertomu-roci-vi-
yni-zsu-yak-i-ranishe-ne-zabezpecheni-suchasnoyu-zahischenoyu-sistemoyu-zv-yazku-242255_.html
36 https://www.youtube.com/watch?v=wHbb8A2Zcow
37 https://blogs.pravda.com.ua/authors/kanevskiy/5a699350272ab/
38 https://ukrainesecuritysector.com/wp-content/uploads/2017/11/2017_DCAF_conference-proceedings_6.pdf

15. 15
їни і законодавства. Зокрема, уряд М.Азарова своєю постановою, затвердивши
статут «Укроборонпрому», розширив конституційні повноваження президента,
додавши до них можливість призначати своїм указом генерального директора
державного концерну. Так, прем’єр-міністр усього лише робив подання про при-
значення керівника концерну, а от зняти його міг тільки президент. «Саме таке
формулювання в тексті урядової постанови повністю виводило з-під контролю
Кабінету Міністрів практично всю оборонну промисловість країни і, ясна річ, усі
тіньові фінансові потоки від експорту зброї», - акцентує увагу видання «Дзерка-
ло тижня» 24 лютого 2018 р39
.
То ж, експертні організації зробили низку пропозицій, з яких варто згадати
необхідність створення центрального органу виконавчої влади для формування
та реалізації державної військово-промислової політики –
на базі ДК Укроборонпром, Державного космічного агентства та інших під-
приємств оборонної промисловості. А також розробити та прийняти Стратегію
розвитку ОПК України, як це визначено Концепцією розвитку сектору безпеки
та оборони України.40
На необхідності створення єдиного урядового органу управління ОПК (цен-
трального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом підпорядкованого
профільному віце-прем’єр-міністру – враховуючи наявних замовників у особах
різних міністерств і відомств), наполягав і ЦДАКР у своїй доповіді в січні 2017 р.41
Цей орган, на переконання фахівців ЦДАКР, повинен також виконувати функ-
цію формування загальної потреби всіх силових відомств, відповідати за розв’я-
зання проблем як впровадження нових технологій, створення спільних (з іно-
земними компаніями виробництв), уніфікацію та сертифікацію ОВТ, включно,
зокрема, зі створенням мережі лабораторій для випробувань ТТХ ОВТ (нині ця
проблема унеможливлює сертифікацію з урахуванням стандартів НАТО). Крім
того, саме цей урядовий орган в межах реалізації воєнно-технічної політики міг
би прискорити реструктуризацію та акціонування підприємств ОПК, створення
умов для приватизації та утворення спільних виробництв (підприємств) із іно-
земними компаніями. А Громадська спілка «Ліга оборонних підприємств Укра-
їни» звернулася до Нацбанку України з проханням розглянули нові механізми
кредитування державного оборонного замовлення42
.
39 https://dt.ua/internal/dinastiya-romanovih-270323_.html
40 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/92/2016
41 http://www.cacds.org.ua/ru/activities/1003
42 Про це 21 лютого 2018 р. заявив голова Наглядової ради ГС «Ліга оборонних підприємств
України», колишній прем’єр-міністр та міністр оборони України Юрій Єхануров, http://opk.com.
ua/ліга-оборонних-підприємств-закликає/

16. 16
ВИСНОВКИ
Існуюча в Україні практика закупівлі ОВТ для потреб ЗСУ та інших зброй-
них формувань є недосконалою та містить низку недоліків, які унеможливлюють
запровадження необхідних рівнів відповідальності, створюють неконкурентне
поле для підприємств різних форм власності та гальмують приватизацію і при-
хід іноземних інвесторів в Україну. При цьому, незважаючи на низку позитивних
змін у сфері залучення до ДОЗ і експортних контрактів приватних оборонних
підприємств, їх потенціал використовується не повністю, зокрема, у розробках
та створенні нових ОВТ.
Слід визнати наявність загального нагляду за діяльністю підприємств ОПК –
як з боку парламенту, так і з боку громадських організацій та аналітичних струк-
тур. Водночас, цей нагляд є неповним, вибірковим та не надає повної прозорої
картини щодо функціонування ОПК, в тому числі, у частині його підготовки до
приватизації.
Експертними організаціями напрацьовано низку пропозицій, ключовими з
яких має стати створення єдиного урядового органу управління ОПК для фор-
мування та реалізації державної військово-промислової політики, а також роз-
робка та прийняття Стратегії розвитку ОПК України, як це визначено Концепці-
єю розвитку сектору безпеки та оборони України.
Крім того, цілком логічним виглядає необхідність удосконалення законодав-
чої бази у галузі функціонування ОПК. Зокрема, прийняття законів України «Про
створення та виробництво боєприпасів, озброєння, військової та спеціальної
техніки», «Про військово-технічне співробітництво України з іноземними дер-
жавами», «Про офсетні угоди» (нині офсетні угоди виключили із умов укладен-
ня контрактів до завершення АТО в Україні, однак законодавчого забезпечення
цього питання вимагає і необхідність досягнення відповідності до Директиви
Європейського Союзу 2009 року; світові обсяги офсетних угод в 2016 р. склали
430 млрд. дол.), «Про державно-приватне партнерство» (остання версія проекту
Закону – «Про гарантування прав інвесторів та залучення приватних інвестицій
на умовах застосування механізму державно-приватного партнерства в оборон-
но-промисловому комплексі»).
Крім того, було б доцільним розглянути можливість законодавчого закрі-
плення обов’язкового для будь-якого міністра оборони положення про те, щоб
25% бюджету на потреби національної оборони країни витрачати на закупівлю,
модернізацію, ремонт ОВТ та на дослідно-конструкторські роботи у сфері ство-
рення нових ОВТ.
Також, необхідним стало законодавче забезпечення системи парламентсько-
го контролю та розширення його шляхом виведення з меж суто Комітету ВРУ з
питань національної безпеки і оборони до «між-комітетської» структури, до якої
включити народних депутатів з Комітету ВРУ з питань промислової політики та
підприємництва, бюджетного комітету ВРУ та інших.