Запали свічку

Пам'ять — нескінченна книга, в якій записано все
Т.А.Шинкаренко, ІЗОШ № 4, м. Іллічівськ
1
ПП аа мм '' яя тт ьь —— нн ее сс кк іі нн чч ее нн нн аа кк нн ии гг аа ,,
вв яя кк іі йй зз аа пп ии сс аа нн оо вв сс ее
(( пп рр ии сс вв яя чч уу єє тт ьь сс яя вв шш аа нн уу вв аа нн нн юю пп аа мм ’’ яя тт іі
жж ее рр тт вв гг оо лл оо дд оо мм оо рр уу )) ..
Мета: ознайомити учнів з історією виникнення голоду 1933 року в Україні,
виховувати свідомих громадян України із почуттям власної гідності,
формувати почуття патріотизму, відповідальності за свої дії, любові до
рідного слова, шанобливе ставлення до невинних жертв голодомору.
Обладнання: комп’ютер, інтерактивна дошка, презентації в Power Point, музичний
супровід ( Оксана Білозір «Свіча» )
Ведучі: учень (), учениця ().
Бозю! Що там у тебе в руці?
Дай мені, Бозю, хоч соломинку...
Щоб не втонути в Голодній ріці.
Бачиш, мій Бозю, я — ще дитинка.
Тож підрости хоч би трохи бодай.
Світу не бачив ще білого, Бозю.
Я — пташенятко, прибите в дорозі,
Хоч би одненьку пір'їночку дай.
Тато і мама — холодні мерці,
Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!
Холодно, Бозю. Сніг дуже білий,
Бозю, що там у тебе в руці?...

2
Хто се? Чий голос щоночі просить: "Хлібця!
Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку
хлібця!" Хто водить запалими очима-криницями,
очима, в які перелилися всі страждання, муки й
скорботи роду людського?
Пам'ять — нескінченна книга, в якій за-
писано все: і життя людини, і життя країни. І як
багато вписано до цієї книги кривавим і чорним
кольором! Читаєш і подумки здригаєшся від
жаху. Особливо вражають сторінки, де смертним
шрифтом вкарбовано слова про голод і са-
танинські обіцянки "вождів":
Багаті? — Старцюватимете!
Співучі? — Заплачете, затужите!
Горді? — Впадете на коліна!
Густолюдні? — Прополемо!
В історію оглянетесь? — Очі виколемо!
Мало знайдеться не тільки в історії України,
а й світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-1933 років.
Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели дотла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,

3
Окрайці виривали з рук малечі,
Із торбинок нужденних стариків?
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах..
Ти кажеш - не було голодомору?
Голодомор 1932-1933рр. – одна з ключових тем в
новітній історії України. Водночас це й одна з найбільш
суперечливих тем. І, на жаль, до сьогоднішнього часу
занадто політизована.
Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна,
знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів,
занепад культури, рідної мови, традицій. Це пекло було
створене в Україні на початку 30-х років XX століття.
Пішов голод Україною. Моторошний парадокс:
вмирали на всеплодющих чорноземах шанованої світом
житниці, просто поля, на шляхах, у холодних хатах і на
лавицях промерзлих вокзалів, поодинці і сім'ями,
вилягали роди і села. Голод забрав тих, хто за шмат
хліба насущного не стежив і не доносив на брата, не
виривав останній окраєць з голодних дитячих ротів, не
вмів торгувати святинею, спекулювати, красти, вбивати,
аби вижити. Тамара Коломієць у "Весільній баладі 1933
року" змалювала страшні картини того часу:
Вже в безлюдді повнім погасла
Донечка, надія удовина.
І сама вдова її вдягала,

4
І сама поклала в домовину,
У візку скрипливому із двору
Дотягла насилу до могили.
Що її у цю недобру пору
Вирили, аби земля покрила.
А як дощ заструменів цівками,
Цвинтарі оплакуючи втрати,
Босими опухлими ногами
Танцювала у багнюці мати.
Чорний-чорний та недобрий сватав
І, дивись, таки зумів узяти.
І тепер весільну перед зятем
Гірко відтанцьовувала мати.
Засихала на литках багнюка —
Отакі-то переди й халяви.
Босі п 'яти нелюдську розпуку
Світові оглухлому жбурляли:
...дочку взяв...
...д-о-ч-к-у...
Матерям, які вмерли голодною смертю у страшні 1932-1933 роки, присвячується
роман У.Самчука «Марія».
Марія — ім’я, що із прийняттям християнства стало традиційним в українській
культурі. Ставлячи жінку-матір у центрі трагічних подій, Улас Самчук намагається
передати її почуття, її страждання як Берегині роду людського, Берегині народу, що
стоїть над прірвою. Роман є суворим описом життя героїні твору протягом
усіх днів її існування. Образ Марії підноситься до символу біблійної Діви Марії,
Богоматері і многостраждальної України.

5
Йшли в могилу найкращі, несли найкоштовніше, що є в нації — гени розуму,
здоров'я, гени досконалості фізичної й духовної, гени милосердя, справедливості,
людяності й відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічно
живий ланцюжок поколінь: українському народові, якого ніколи не щадила доля,
було завдано смертельного удару.
Борис Олександрів свій вірш
присвятив матерям 1933 року:
Це остання хлібина, остання...
Очі горем налиті вщерть.
Батько й діти не їли зрання.
Це остання хлібина, остання...
Після неї — голодна смерть.
Плаче й крає, мов соломинку,
Пильно дивиться дітвора. —
Тату, їжте ось цю шкуринку.
Майте жалю до нас краплинку —
Умирати вже вам пора...
Взяв шкуринку дідусь і плаче.
І стареча рука тремтить...
Сиве око, сліпе, незряче,
Але серце його козаче
Б'ється рівно і хоче жить...
Стати кожному крихти в горлі.
Спазми в горлі. Немає слів.
А над хатою клекіт орлій,
Там, де саваном сніг білів...
Для виявлення причин Голодомору
необхідно вивчати та співставляти

6
величезну кількість документів, адже, як
зазначають дослідники, у організаторів
Голодомору не було ніяких причин
документувати (а тим більше
оприлюднювати) свою мету.
Результати такого аналізу свідчать, що
причиною голодомору стала політика
сталінського режиму одночасно щодо
українців як нації і щодо селян як класу.
Головною метою організації штучного
голоду був підрив соціальної бази опору
селян проти комуністичної влади для
забезпечення тотального контролю з боку
держави за всіма верствами населення
Кілька десятиліть про голодомор не
згадували, в підручниках з історії плутано мовилося про неврожай, хоча ще було
багато очевидців, які розповідали про згноєне зерно на залізничних станціях та
елеваторах, що охоронялися "людьми з рушницями".
Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. Голодомор
як геноцид українського народу сталінським режимом у 1932—1933 р. офіційно
визнаний урядами України, Австралії,
Угорщини, Ватикану, Латвії,
Литви, Естонії, Італії, Аргентини,
Канади, Грузії, Польщі, США,
Іспанії, Перу, Чехії та Колумбії.

7
В багатьох містах світу стоять пам’ятники-нагадування цієї жахливої
трагедії:
Пам'ятник-каплиця жертвам Голодомору у Києві
Пам'ятник (обеліск) жертвам Голодомору у Києві
Пам'ятник жертвам Голодомору у м. Едмонтон (Канада, провінція Альберта),
1983 р. Перший в світі пам'ятник жертвам Голодомору.

8
Пам'ятник жертвам Голодомору у м. Калґарі
Пам'ятник жертвам Голодомору у м. Вінніпеґ
Меморіальний хрест на сільському цвинтарі у с. Литвяки.

9
Меморіальний хрест у м. Харків, перший в Україні, встановлено 4 жовтня
1989 р.
Меморіальний хрест у м. Миколаїв.
Меморіальний хрест у м. Дніпропетровськ

10
Меморіальний тризуб Українського православного собору св. Володимира у
м. Парма, Огайо
Протягом останніх років поводиться багато заходів щодо вшанування пам’яті
загиблим у ті страшні роки. Один з них – конкурс плакатів «Голодомор 1932-33.
Пам’ятаймо!»

11
Україна вишита хрестами,
вбита, винищена, закатована.
Ніби сама смерть вишивала.
Чи то зла іронія, що українці
традиційно вишивають
хрестиком, а чорний колір –
один з найтиповіших кольорів
української вишивки, колір
журби?..
Дитячий гомін,
дорослі настанови,
дідівські нарікання -
все стихло…
Замість членів сім’ї
- хрести, як
нагадування про
жахливу трагедія
винищення
української родини.
Нема що подати до
столу. Нема кому.
Нема для кого.
Розбита навхрест
тарілка на тлі
свіжоскопаного
ґрунту – символ
голодної смерті.
Переживши всі жахіття страшного голодокосу на Кубані та Полтавщині (у
брата), "виснажений до краю, весь у ранах… з опухлими і водянистими ногами, вже
не надіявся вижити, пізнавши муки
голоду аж до передсмертної межі",
Василь Барка 25 років збирав
свідчення очевидців голодомору
1933 року. В кінці 50-х років, вже у
Нью-Йорку, письменникові довелося
ще раз у житті пережити моторошне
відчуття голоду. 25—35 центів на
день вистачало лише на дешевий рис
і раз на два дні можна було дозволити собі купити банку рибних консервів.
Напівголодне існування, за свідченням Барки, відновило в його пам'яті 1933 рік на
Кубані. І він взявся до роботи, нелегкої, виснажливої. Про створення роману
«Жовтий князь» автор говорить: "Там у мене було більше плачів, ніж писанини. Я
дотримувався правила нічого не вигадувати… Автор у своєму творі — не суддя, але,
як колись визначив Чехов, свідок для суду: розповідати, що сталося в житті».
«Жовтий князь» Василя Барки — це правдиве свідчення перед людьми і Богом про

12
те, що чинилось в Україні тридцять третього.
У 2006 році Президентом України було написано З А К О Н У К Р А Ї Н И
«Про Голодомор 1932-1933 років в
Україні», в статті № 2 якого сказано:
Публічне заперечення Голодомору
1932-1933 років в Україні визнається
наругою над пам'яттю мільйонів
жертв Голодомору, приниженням
гідності Українського народу і є
протиправним.
Отже, схилимо голови перед тими, хто помер, і перед тими, хто вижив на
глевкому хлібі з кори та глини. Всі встають, запалюється січка. Під музичний
супровід (пісню «Свіча» О.Білозір) демонструються такі слайди:

13

14

15

Запали свічку

More Related Content

What's hot

Viewers also liked

Similar to Запали свічку

More from Тетяна Шинкаренко

Recently uploaded

Запали свічку