повідомлення

1. Учень 8 класу Ковалевського НВК Котелевського району Полтавської
області Ковтун Владислав
Історія розвитку пральної машини
Раніше жінки прали на березі в холодній воді річки або озера. Вони
терли тканину об гладильну дошку або били білизною по мостках. А для
більшої ефективності процесу прання використовували як абразив річковий
пісок.Ручне прання білизни за всіх часів було одним з найважчих видів
домашніх робіт.Кілька століть назад мореплавці використовували для прання
білизни рух свого корабля від води. Для цього білизну прив’язували до
мотузки й кидали за борт судна, де пінний струмінь змивав із тканини весь
бруд.Таким чином, була відкрита перша зі складових будь-якого прання –
механічний вплив на тканину.Що стосується іншої складової – хімічної, то її
люди відкрили вже давно. Ще в прадавньому Римі в якості мила
використовувалися зола й жир, принесених у жертву богам тварин. Залишки
такого прадавнього мила не раз були знайдені при археологічних розкопках.
Перша механічна пральна машина
В 1851 році американець Джеймс Кинг запатентував першу пральну
машину з обертовим барабаном. До 1857 року було зареєстровано вже 2000
патентів на пристрої для прання, але далеко не всі ці ідеї були життєздатні й
одержали розвиток.За деяким даними першу пральну машину, у якій білизна
зазнала комбінованого впливу пари й струменя води, винайшов американець
Дейвид Паркер. Однак першим кроком на шляху, по якому у Європі згодом
рушила механізація прання, став винахід ручної пральної машини, що
представляє собою установлену на опорах дерев’яну діжку з мішалкою, яка
приводилася в обертання за допомогою рукоятки. Успіх прання залежав в
основному від того, як швидко обертали рукоятку. Машина носила
відповідну назву – «Метеор». Прообразом для такої пральної машини змогла
послужити маслоробка, а першим, хто переробив маслоробку в пральну
машину, був Карл Милі, і відбулося це в Німеччині в 1900 році
В 1920 році вже близько 1300 різних фірм випускали пральні машини різних
видів. Серед цих пральних машин були апарати із приводом від бензинового
двигуна або з підігрівом води в баку газовим пальником.Приблизно в 1920 —
1925 році з’явилися перші побутові пральні машини, які по зовнішньому
вигляду вже скоріше нагадували меблі, а не промисловий агрегат. Машини
встановлювалися в пральному гаражі або прямо в кухні або у ванній в
безпосередній близькості від крана з водою й каналізації. Основним
елементом такої машини був циліндричний резервуар, розташований на
вертикальній осі, що закривається кришкою. Вода приводилася в рух однією

2. або декількома лопатами, що обертаються в протилежному напрямку, які
працювали від електродвигуна. За допомогою електроенергії здійснювалося
й нагрівання води. Такі пральні машини одержали назву, яку ми
використовуємо дотепер — машини активаторного типу.
В 1949 році створений перший програмний пристрій для пральної машини
(програми набиваються на перфокартах). В 1930 році в машинах з’являються
механічні таймери й зливальні насоси. В1951 році перша автоматична
пральна машина випущена в Європі. У середині 1990-х рр. розроблені
пральні машини, що працюють на принципі Fussy Logic, що й дозволяють
реалізовувати величезну кількість функцій.
Початок XXI в. -пральні машини вже почали вбудовуватися у
внутріквартирну мережу побутових приладів «інтелектуального будинку» з
можливістю доступу в Інтернет.
Історія винайдення пилососа
У 1901 році інженер Х'юберт Бут вдосконалив ідею, запропонувавши не
роздмухувати пил, а всмоктувати її через фільтр в спеціальний
пилозбірник. Вакуумний насос пилососа працював на бензині і мав
потужність у п'ять кінських сил. Перший зразок вийшов досить громіздким і
шумним, тому як правило пилосос залишався на вулиці, а шланг для
всмоктування пилу подавався через вікно всередину приміщення.
У 1902 році пилосос Бута був придбаний для чищення килима у
Вестмінстерському абатстві, килим чистили спеціально перед коронацією
Едварда 7. Така реклама гарантувала успіх новому напрямку, чим не могли
не скористатися конкуренти, які запропонували незабаром більш компактну
модель пилососа з електричним двигуном (трифазний електричний двигун
був розроблений на початку 20 століття російським інженером Михайлом
Доліво-Добровольським, що працював у німецькій компанії AEG).
Використання електричного двигуна в пилососі було проривом, що дозволив
зробити його по справжньому домашнім приладом, без якого важко уявити
сучасний будинок.
Американська компанія WHHoover Company у 1908р. запропонувала
вдосконалену компактну модель - tin model, вагою всього в 20 кг. (У
найближчих конкурентів пилососи були вагою понад 50 кг.). Цей пилосос
був схожий на перевернене оцинковане відро з приробленою до нього
дерев'яною ручкою від швабри. Прикріплений під ручкою метровий
пилозбірник (мішок з марлі) зовні був обшитий сатином. Виробник
стверджував: пилосос не тільки чудово видаляє пил з підлоги та з щілин, а й
"може використовуватися для швидкого сушіння волосся".
У 1912 році засновник Electrolux швед Аксель Веннер-Грен запропонував
замінити в пилососах повітряний насос на вентилятор, завдяки чому масу
побутового приладу відразу вдалося зменшити до 14 кг. Однак всесвітню

3. славу компанії принесла Model V, що з'явилася в 1921
році. Металевий циліндр на коліщатках, з'єднаний з всмоктуючою щіткою
гнучким шлангом і постачений змінними насадками, практично до кінця XX
століття копіювали всі виробники побутової техніки.
У другій половині 20 століття нові технології дозволили створити миючі
пилососи, пилососи з багатоступеневою системою фільтрації, вбудовані
пилососи і нарешті пилососи-роботи.
У 2002 році (через 90 років після винаходу вакуумного пилососа) компанія
Electrolux, представила пилосос робот Trilobite. Trilobite використовує
алгоритм штучного інтелекту, цей компактний робот-пилосос має форму
диска здійснює обхід кімнати за певним алгоритмом розпізнаючи стіни, кути,
сходи і після завершення.