У нас досі існує школа навиворіт, бо ми, навіть в епоху інформаційного вибуху і миттєвого старіння знань, вважаємо за доцільне визначати зверху зміст освіти кожного учня. Причому робити це ще до того як дитина переступила поріг школи й на увесь період її навчання. І нас не турбує той факт, що 90% учнів не спроможні опанувати ці програми і йде зі школи з навченою безпорадністю. Нам не важливо, що вчителі так і не навчились самостійно складати навчальні плани з тим, щоб індивідуалізувати навчальний процес… На жаль, глибина аналізу процесів, які відбуваються в освітній сфері України часто знаходиться на рівні відомої фрази: «вітер з’являється тому, що гілки дерев ворушаться». Наприклад, ми звикли пояснювати усі наші негаразди однією причиною: немає грошей! Коли ж гроші(комп’ютери, нові підручники тощо) з’являються, а нічого на краще не змінюється, доводиться пересвідчуватись що саме про нас казав свою відому фразу ще один популярний персонаж мультфільмів Кіт Матроскін: « У нас средств хватает, у нас ума не хватает». Не навчилися ми враховувати й загальновідоме застереження Менкена: на кожну складну проблему завжди існує проста відповідь, але вона є помилковою.