ПРОПОЗИЦІЇ МІНІСТЕРСТВА ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ до Плану реструктуризації НАК «Нафтогаз України» з метою відокремлення діяльності з транспортування природного газу відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу»

1. ПРОПОЗИЦІЇ МІНІСТЕРСТВА ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
до Плану реструктуризації НАК «Нафтогаз України» з метою відокремлення
діяльності з транспортування природного газу відповідно до вимог Закону України
«Про ринок природного газу»
ВИКОРИСТАНІ ТЕРМІНИ ТА СКОРОЧЕННЯ
«Господарський кодекс» Господарський кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003
року із відповідними змінами;
«ГТС» газотранспортна система;
«ДАТ» Дочірнє акціонерне товариство;
«КМУ» Кабінет Міністрів України;
«Закон про державно-
приватне партнерство»
Закон України «Про державно-приватне партнерство»
№ 2404-VI від 01 липня 2010 року із відповідними змінами;
«Закон про захист прав
інвесторів»
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо захисту прав інвесторів» № 289-VIII від
07 квітня 2015 року;
«Закон про КМУ» Закон України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII
від 27 лютого 2014 року із відповідними змінами;
«Закон про концесії» Закон України «Про концесії» № 997-XIV від 16 липня 1999
року із відповідними змінами;
«Закон про нафту і газ» Закон України «Про нафту і газ» № 2665-III від 12 липня 2001
року із відповідними змінами;
«Закон про оренду
державного та
комунального майна»
Закон України «Про оренду державного та комунального
майна» № 2269-XII від 10 квітня 1992 року із відповідними
змінами;
«Закон про
приватизацію»
Закон України «Про приватизацію державного майна»
№ 2163-XII від 04 березня 1992 року із відповідними змінами;
«Закон про ринок
природного газу»
Закон України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від
09 квітня 2015 року;
«Закон про
трубопровідний
транспорт»
Закон України «Про трубопровідний транспорт» № 192/96-ВР
від 15 травня 1996 року із відповідними змінами;
«Закон про управління Закон України «Про управління об’єктами державної
власності» № 185-V від 21 вересня 2006 року із відповідними

2. 2
державною власністю» змінами;
«Закон про ФДМ» Закон України «Про Фонд державного майна України»
№ 4107-VI від 09 грудня 2011 року із відповідними змінами;
«Мінекономрозвитку» Міністерство економічного розвитку та торгівлі;
«Міненерговугілля» Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;
«НАК» Національна акціонерна компанія;
«Наказ № 205» Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
№ 205 від 02 березня 2015 року «Про затвердження Порядку
складання, затвердження та контролю виконання фінансового
плану суб’єкта господарювання державного сектору
економіки»;
«ПАТ» Публічне акціонерне товариство;
«Положення про
Міненерговугілля»
Положення про Міністерство енергетики та вугільної
промисловості України, затверджене Указом Президента
України № 382/2011 від 06 квітня 2011 року;
«Постанова КМУ
№ 642»
Постанова Кабінету Міністрів України № 642 від 12 квітня
2000 року «Про затвердження Положення про проведення
концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів
на об'єкти права державної і комунальної власності, які
надаються у концесію» із відповідними змінами;
«Постанова КМУ
№ 678»
Постанова Кабінету Міністрів України № 678 від 30 жовтня
2014 року «Про деякі питання управління корпоративними
правами держави» із відповідними змінами;
«Постанова КМУ
№ 709»
Постанова Кабінету Міністрів України № 709 від 12 травня
2007 року «Про затвердження переліку галузей або сфер
діяльності, в яких не допускається утворення державних
холдингових компаній у процесі корпоратизації та
приватизації»;
«Постанова КМУ
№ 899»
Постанова Кабінету Міністрів України № 899 від 03 жовтня
2012 року «Про порядок здійснення витрат суб’єктами
господарювання державного сектору економіки у разі
незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у
встановленому порядку» із відповідними змінами;
«Постанова КМУ
№ 1002»
Постанова Кабінету Міністрів України № 1002 від 05 грудня
2015 року «Деякі питання вдосконалення корпоративного
управління публічного акціонерного товариства «Національна
акціонерна компанія «Нафтогаз України»;

3. 3
«ПСГ» підземні сховища газу;
«ФДМ» або «Фонд» Фонд державного майна України;
«Цивільний кодекс» Цивільний кодекс України № 435-IV від 16 січня 2003 року із
відповідними змінами.

4. 4
ЗМІСТ
1. РЕЗЮМЕ..............................................................................................................................................5
2. ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МОДЕЛІ РОЗМЕЖУВАННЯ ВЛАСНОСТІ ................................5
3. МОНОПОЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» НА ГАЗОВОМУ РИНКУ ТА
ОБМЕЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ .................................................................................................................7
4. ЗАГАЛЬНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ МІНЕНЕРГОВУГІЛЛЯ В ЧАСТИНІ УПРАВЛІННЯ
ДЕРЖАВНИМИ АКТИВАМИ В ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОМУ КОМПЛЕКСІ .............................9
5. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО МОДЕЛІ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ».........12
5.1. Оцінка відповідності моделі реструктуризації НАК «Нафтогаз України», запропонованої
Міненерговугілля, вимогам Третього енергетичного пакету та Закону про ринок природного
газу 12
5.2. Оцінка відповідності альтернативних моделей реструктуризації НАК «Нафтогаз
України» вимогам Третього енергетичного пакету та Закону про ринок природного газу ..........19
5.3. Висновки ....................................................................................................................................23
5.4. Дотримання вимог Третього енергетичного пакету та Закону про ринок природного газу
щодо перебування ГТС у власності Оператора ГТС .........................................................................24
5.4.1. Концесія..............................................................................................................................24
5.4.2. Оренда ................................................................................................................................27
5.4.3. Господарське відання, управління...................................................................................28
5.4.4. Висновки ............................................................................................................................32
6. ДОТРИМАННЯ ВИМОГ ТРЕТЬОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПАКЕТУ ТА ЗАКОНУ ПРО
РИНОК ПРИРОДНОГО ГАЗУ ЩОДО ВІДОКРЕМЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З РОЗПОДІЛУ
ПРИРОДНОГО ГАЗУ ...............................................................................................................................33
7. ГТС ТА ПСГ ЛИШЕ РАЗОМ В МЕЖАХ ПАТ «УКРТРАНСГАЗ».............................................38
8. ЕТАПИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»..................................................42
8.1. Перший етап (ГТС) ...................................................................................................................42
8.2. Другий етап (виділення активів з видобутку) ........................................................................42
8.3. Третій етап (реструктуризація інших підприємств групи НАК «Нафтогаз України») ......42

5. 5
1. РЕЗЮМЕ
1. Пропозиції до Плану (надалі – «Пропозиції») розроблені на виконання
пунктів 18 та 19 Плану заходів щодо реформування газового сектору, затвердженого
розпорядженням КМУ від 25 березня 2015 року № 375-р, з метою відокремлення
діяльності з транспортування природного газу відповідно до вимог Закону України «Про
ринок природного газу».
2. Такі Пропозиції визначають загальний план реструктуризації групи НАК
«Нафтогаз України» із розділенням на етапи. На першому етапі планується відокремлення
діяльності з транспортування та зберігання природного газу.
3. Остаточний План реструктуризації групи НАК «Нафтогаз України» підлягає
узгодженню із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та розгляду КМУ з
подальшим затвердженням відповідної моделі розділення власності.
4. Зазначеними Пропозиціями передбачається, що стосовно оператора ГТС,
яка знаходиться у державній власності, має бути обрана модель розділення власності
(Ownership unbundling – відокремлення діяльності шляхом розділення права
власності).
5. Зазначені Пропозиції були підготовлені із врахуванням основоположної
мети, що покладена в основу Третього енергетичного пакету, а також із врахуванням
практики застосування Директив 2009/72/ЄС та 2009/73/ЄС Європейською Комісією
(надалі – «Комісія») в рамках процедури надання висновків щодо сертифікації операторів
транспортної системи країн-членів.
6. При розробці наведених Пропозицій Міненерговугілля було також
враховано, передусім, наступні основні критерії1
:
 оптимальність обраної моделі у тому розумінні, що вона потребуватиме менших
зусиль у реформуванні чинного законодавства України загалом, однак при
цьому істотно не зашкоджуючи досягненню основної мети реструктуризації
НАК «Нафтогаз України»;
 простота реалізації моделі з точки зору аспектів корпоративної реструктуризації
та відповідних нормативних вимог;
 результативність в забезпеченні ефективного функціонування газової галузі,
включаючи розвиток конкурентного ринку, гарантування надійності постачання
та залученні необхідних інвестицій.
2. ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МОДЕЛІ РОЗМЕЖУВАННЯ ВЛАСНОСТІ
Розділення вертикально інтегрованих енергетичних компаній з метою
відокремлення функції транспортування від видобування і постачання енергоресурсів
лежить в основі Третього енергетичного пакету, а саме Директиви 2009/72/ЄС (для
електроенергії)2
та Директиви 2009/73/ЄС (для газу).3
1
Перелік критеріїв, які мають бути враховані при розробці моделі реструктуризації НАК «Нафтогаз
України», наведений у Листі Світового банку від 01 грудня 2015 року № 2015/12/01-1, адресованому
Прем’єр-міністрові України Яценюку А.П.
2
Директива 2009/72/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 липня 2009 року про спільні правила
внутрішнього ринку електроенергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, OJ L 211/55, 2009, 93, надалі
за текстом — «Директива щодо електроенергії» або «Директива № 2009/72/ЄС».

6. 6
Як Директива щодо електроенергії, так і Директива щодо газу в кінцевій редакції
пропонують три варіанти: Ownership unbundling (OU), Independent system operator (ISO),
Independent transmission operator (ITO). Держави-члени можуть обрати з-поміж
призначення операторів системи транспортування з розділеною структурою власності,
призначення незалежних операторів системи та призначення незалежних операторів
системи транспортування. Комісія з-поміж цих варіантів віддає перевагу моделі з
розділеною структурою власності4, що досить чітко простежується як в
директивах, так і в практиці їх застосування при наданні висновків щодо
сертифікації операторів систем транспортування країн-членів ЄС.
Розділення структури власності вимагає відчуження власності вертикально
інтегрованого підприємства навіть попри можливість зберегти міноритарну частку в сфері
транспортування чи генерування / постачання. Інші два варіанти пропонують розділення
без відчуження.
Реалізація Україною вимог Третього енергетичного пакету розпочалась з
прийняття Закону про ринок природного газу у 2015 році. Цей Закон спрямований на
імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а
саме: Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу;
Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу;
Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання
природного газу.
Законом про ринок природного газу передбачені дві моделі відокремлення
діяльності з транспортування природного газу, а саме у статті 23 – OU (Ownership
unbundling – відокремлення діяльності шляхом розділення права власності), та у статті 27
– ISO (Independent system operator – відокремлення шляхом залучення до управління
транспортування газу незалежного оператора системи).
Станом на кінець серпня 2013 року Комісією було надано висновки щодо 68 справ,
нотифікованих національними регуляторними органами. Найбільш популярним
варіантом відокремлення діяльності стало розділення структури власності (OU), а на
другому місці — ISO.
Вимога щодо незалежності оператора ГТС від діяльності з видобутку, розподілу,
постачання, діяльності оптових продавців закріплена у статті 23 Закону про ринок
природного газу.
Згідно із статтею 21 Закону про ринок природного газу оператор ГТС – це суб’єкт
господарювання, власником корпоративних прав якого є виключно держава; або суб’єкт
господарювання, 100% корпоративних прав якого належить державі, або держава чи
суб’єкт господарювання 100% корпоративних прав, якого належить державі, що володіє
не менше ніж 51% корпоративних прав такого оператора, спільно з юридичною
особою / особами (Партнер(и) ГТС).5
3
Директива 2009/73/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 липня 2009 року про спільні правила
внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС, OJ L 211/94, 2009, 136,
надалі за текстом — «Директива щодо газу» або «Директива № 2009/73/ЄС».
4
Еммануель Кабо у виданні: К. Джоунс, Енергетичне законодавство ЄС, Том 1 — Внутрішній ринок
енергетики, (3-тє видання, Клайєз і Кастілз, 2010), пункт 4.20; Інге Бернаертс, «Третій міжнародний
ринковий пакет та його наслідки для електроенергетичної і газової інфраструктури», (2013) Третій
Європейський енергетичний вісник, Том, 14-33, на стор. 16.
5
Відзначимо, що виходячи з буквального тлумачення даної статті, перша опція, відповідно до якої
оператором ГТС є «суб’єкт господарювання, власником корпоративних прав якого є виключно держава» та
друга опція, згідно з якою оператором ГТС є «суб’єкт господарювання, 100% корпоративних прав якого
належить державі» по суті дублюють одна одну. На наш погляд, законодавець мав на увазі, що за першою

7. 7
З точки зору приписів статті 21 Закону про ринок природного газу, обрана
Міненерговугілля модель (OU) стосовно ПАТ «Укртрансгаз», відповідно до якої 100%
корпоративних прав в компанії належить державі, та яке відноситься до сфери управління
Міненерговугілля, не суперечить нормам Закону про ринок природного газу.
Більше того, ця модель неодноразово була підтримана експертами Енергетичного
Співтовариства як єдина правильна модель реструктуризації НАК «Нафтогаз України»
для цілей досягнення ефективного розділення власності.
Детальне обґрунтування, чому модель реструктуризації НАК «Нафтогаз України», що
запропонована Міненерговугілля, видається найбільш оптимальною з точки зору чинної
законодавчої бази в Україні, наводиться в пункті 5.1. Розділу 5 цих Пропозицій нижче.
Водночас, беручи також до уваги наявність альтернативних моделей реструктуризації
НАК «Нафтогаз України», що були запропоновані зі сторони інших учасників процесу,
оцінивши переваги та недоліки таких моделей, Міненерговугілля надає власне бачення з
цього питання, яке детальніше наводиться в пункті 5.2. Розділу 5 цих Пропозицій нижче.
Розуміючи, що формальне відокремлення ПАТ «Укртрансгаз» як оператора ГТС від
корпоративної структури НАК «Нафтогаз України» саме по собі не здатне вирішити
питання щодо досягнення мети не суто номінального, а справді ефективного розділення
власності в розумінні вимог Третього енергетичного пакету та Закону про ринок
природного газу, Міненерговугілля, тим самим, вважає також за необхідне надати своє
бачення щодо низки законодавчих змін, що необхідні для таких цілей. Безумовно, такі
зміни повинні відбуватися поетапно та поступово. Однак саме ті зміни, що безпосередньо
стосуються ведення ПАТ «Укртрансгаз» своєї щоденної комерційної діяльності як
оператора ГТС, мають бути першочерговими. Відповідний перелік запропонованих змін
детальніше наводиться в пункті 5.1. Розділу 5 цих Пропозицій.
3. МОНОПОЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» НА
ГАЗОВОМУ РИНКУ ТА ОБМЕЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ
На сьогодні ринок природного газу показує лише перші ознаки розвитку
конкуренції. Він все ще є критично замонополізованим, а доступ до ринку, окрім
державних компаній, мають переважно ті приватні компанії, які афілійовані з ключовими
політичними силами країни.
Ключовим гравцем на ринку є державна НАК «Нафтогаз України», яка займає
монопольне становище на ринку природного газу. Основні функції групи НАК «Нафтогаз
України» схематично зображені на Рис. 1.
Компанія НАК «Нафтогаз України» є вертикально-інтегрованою нафтогазовою
компанією, яка здійснює повний цикл операцій:
 з розвідки та розробки родовищ, експлуатаційного та розвідувального буріння;
 транспортування та зберігання нафти і газу;
 постачання природного і скрапленого газу споживачам.
В оперативному управлінні НАК «Нафтогаз України» знаходяться такі публічні
акціонерні товариства, 100% акцій яких належить державі: ПАТ «Укргазвидобування»,
опцією держава безпосередньо володіє 100% корпоративних прав оператора ГТС, в той час як за другою
опцією між державою та самим оператором ГТС є так звана проміжна ланка – дочірня компанія, 100%
корпоративних прав якої належать державі, яка, в свою чергу, володіє 100% корпоративних прав самого
оператора ГТС. Зважаючи на вищезазначене, ми вважаємо, що з метою усунення неоднозначного
трактування норм законодавства доцільним є внесення відповідних змін до Закону про ринок природного
газу.

8. 8
ПАТ «Укртрансгаз», ПАТ «Укртранснафта», ДАТ «Чорноморнафтогаз». Також в
оперативному управлінні НАК «Нафтогаз України» знаходяться державні пакети акцій:
50% ПАТ «Укрнафта» та 43% ПАТ «Укртатнафта». В групу НАК «Нафтогаз України»
входять, зокрема, ДК «Газ України», СП «Petrosonnan Company», а також 25% акцій
публічних акціонерних товариств з газопостачання та газифікації (40 підприємств).
Таким чином:
 НАК «Нафтогаз України» контролює приблизно 85% видобутку українського
газу;
 НАК «Нафтогаз України» здійснює придбання 100% природного газу у
Російської Федерації, відповідно до контракту купівлі-продажу природного газу
на 2009 – 2019 роки, та придбання 90% імпортного природного газу з Європи
(реверс); лише 10% ринку мають інші трейдери;
 Компанія НАК «Нафтогаз України» володіє 25% акцій 40-ка регіональних
компаній з газопостачання та газифікації (облгазів);
 серед постачальників природного газу НАК «Нафтогаз України» є найбільшим
гравцем на ринку (близько 74%). Зокрема, НАК «Нафтогаз України»
призначений КМУ як постачальник останньої надії газу промисловим клієнтам з
обсягами споживання понад 3 млн. куб м. на рік.
Рис. 1. Основні функції групи НАК «Нафтогаз України»
Таке монопольне становище має наслідком зловживання та антиконкурентні
дії на ринку, що перешкоджає нормальному його розвитку.
ПАТ «Укргазвидобування», яке є державним лідером з видобутку природного газу
(приблизно 15 млрд. куб. м на рік), сьогодні фактично знекровлена через хронічне
вимивання обігових коштів з боку НАК «Нафтогаз України».
ПАТ «Укртрансгаз», яке є природною монополією з транспортування природного
газу, фактично позбавлене можливості розпоряджатись коштами, які надходять від
транзиту російського природного газу. Крім того, фактичний контроль зі сторони НАК
«Нафтогаз України» над ПАТ «Укртрансгаз» та ПСГ суттєво обмежує конкуренцію на
ринку та змушує приватні газовидобувні компанії шукати сприяння з боку НАК
«Нафтогаз України».

9. 9
4. ЗАГАЛЬНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ МІНЕНЕРГОВУГІЛЛЯ В ЧАСТИНІ
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ АКТИВАМИ В ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОМУ
КОМПЛЕКСІ
Відповідно до Положення про Міненерговугілля6
, Міненерговугілля є центральним
органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ.
Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у
формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному,
ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому
комплексах. Основним завданням, що покладається на Міненерговугілля, та яке визначає
коло його компетенції та сфери управління, є формування та реалізація державної
політики у паливно-енергетичному комплексі.
Для реалізації покладених на Міністерство завдань, воно наділено
повноваженнями, серед іншого:
 забезпечувати загальне нормативно-правове регулювання у паливно-
енергетичному комплексі;
 затверджувати оператора Єдиної ГТС України;
 розробляти стратегію розвитку державних підприємств, що належать до сфери
управління Міненерговугілля України, і господарських товариств, щодо яких
Міненерговугілля України здійснює управління корпоративними правами
держави, затверджувати статути таких суб’єктів господарювання;
 здійснювати управління корпоративними правами держави у межах компетенції
та порядку, встановленому КМУ;
 затверджувати річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани
на середньострокову перспективу (3-5 років) державних підприємств, що
належать до сфери його управління, та господарських товариств, щодо яких
Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави,
здійснювати контроль за їх виконанням;
 вести облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні
Міненерговугілля України, здійснювати контроль за їх ефективним
використанням та збереженням, приймати рішення про списання та відчуження
об’єктів державної власності, що перебувають в управління Міненерговугілля.
Таким чином, на сьогоднішній момент чинне законодавство України
передбачає для Міненерговугілля достатньо ефективних важелів як для здійснення
функцій з управління ГТС як об’єктом державної власності, що не підлягає
приватизації, так і для управління ПАТ «Укртрансгаз» як суб’єктом, що здійснює
функції оператора ГТС. При цьому Міненерговугілля володіє достатнім як
технологічним, так і інтелектуальним ресурсом для виконання покладених на нього
завдань.
Отже, за умови вдосконалення нормативної бази в частині досягнення чіткого та
розумного балансу між здійсненням Міненерговугілля функцій управління (як акціонер
6
Слід відмітити, що вказане Положення у певній частині суперечить актам вищої юридичної сили
(передовсім, Закону про КМУ) в питаннях призначення складу Міненерговугілля. Однак оскільки питання
щодо суперечності чинному законодавству не виникає стосовно визначення загальної компетенції та сфер
відповідальності Міністерства, Міненерговугілля вважає за можливе використати посилання на вказаний
нормативно-правовий акт у своїх Пропозиціях. В будь-якому випадку, розуміючи необхідність внесення
низки законодавчих змін (див. пункт 5.1. Розділу 5 нижче), Міненерговугілля виходить із того, що
найближчим часом буде забезпечене прийняття нового Положення про міністерство.

10. 10
ПАТ «Укртрансгаз») та самостійністю ПАТ «Укртрансгаз» з питань ведення своєї
звичайної господарської діяльності (детальніше – в пункті 5.1. Розділу 5 нижче),
віднесення питань щодо управління ГТС та оператором ГТС саме до відання
Міненерговугілля слід розглядати не лише як допустиму, але й як оптимальну
модель реструктуризації нафтогазового комплексу України.
Так, з метою виконання вимог Третього енергетичного пакету передбачається
відокремлення діяльності з транспортування від видобування та постачання шляхом
розділення володіння активами.
Ключове завдання Міненерговугілля в рамках імплементації Третього
енергетичного пакету є демонополізація, тобто усунення домінуючого становища будь-
якого господарюючого суб’єкта на енергетичному ринку України, як на газовому, так і на
електроенергетичному.
Керуючись зазначеним завданням, Міненерговугілля виступає за передачу під
свій контроль державних компаній-монополій на ринку транспортування
енергоресурсів, а саме ПАТ «Укртрансгаз», ПАТ «Укртранснафта» та НЕК
«Укренерго» (Рис. 2).
Це дозволить Міненерговугіллю, як профільному міністерству, проводити
державну політику трансформації державних монополій у сфері транспортування
енергоресурсів у незалежних учасників ринку. Така стратегія в результаті повинна
перетворити український ринок у конкурентний і ліквідний європейський ринок
енергоресурсів та ефективно запобігати можливим зловживанням з боку постачальників.
Тому, з метою гарантованого розвитку та продовження системної роботи з
демонополізації енергоринку, Міненерговугілля вважає за доцільне залишити у сфері
свого управління компанії з транспортування енергоносіїв, а саме: ПАТ «Укртрансгаз»,
ПАТ «Укртранснафта», НЕК «Укренерго», які є природними монополіями та не
підлягають приватизації.
Натомість, передача цих активів до управління ФДМ, як це запропоновано НАК
«Нафтогаз України», не видається ефективним рішенням, оскільки ключове завдання
цього органу – підготувати державні компанії для подальшої приватизації. Водночас
зазначені компанії не планують включити до переліку державного майна, що підлягає
приватизації. Крім того, у Фонду немає відповідної компетенції та інтелектуального
ресурсу для координування такої роботи.
Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати законодавство Енергетичного
Співтовариства, зокрема, Третій енергетичний пакет, і сáме Міненерговугілля активно
співпрацює з Енергетичним Співтовариством, ключовим завданням якого є аналіз
відповідності прийнятих рішень нормам ЄС. Відтак наші європейські партнери матимуть
всі необхідні важелі впливу на Міненерговугілля у разі невиконання Україною своїх
зобов’язань в тому числі у сфері незалежності операторів з транспортування газу та
електроенергії.
Отже, маючи контроль над вищезазначеними компаніями з транспортування
енергоносіїв, Міненерговугілля бере на себе, у тому числі, політичну відповідальність
за впровадження відповідних норм Третього енергетичного пакету та, зокрема, у
питанні перетворення негнучких, неефективних державних монополій у сфері
транспортування енергетичних ресурсів на незалежні прозорі компанії-оператори, які не
заважатимуть розвитку конкурентного ринку.
Крім того, Міненерговугілля стратегічно зацікавлене в залученні незалежних
іноземних учасників, насамперед європейських та американських компаній, до управління

11. 11
ГТС України. Оскільки це питання вкрай заполітизоване та носить, в тому числі,
геополітичний характер, Міненерговугілля вважає що саме воно повинно взяти на себе
місію з реалізації цієї ініціативи.
Щодо інших сфер бізнесу, зокрема, видобутку, виробництва, переробки та
постачання енергоносіїв, Міненерговугілля вважає за необхідне передати їх до
Державного холдингу7
, який перебуватиме під управлінням іншого державного
органу – Мінекономрозвитку, яке об’єднає ці активи та проводитиме роботу щодо
приведення управління цими активами до рівня кращих світових стандартів. Саме
Мінекономрозвитку є відповідальним органом в Україні за державну політику в сфері
покращення конкуренції та залучення інвестицій. Слід, проте, звернути увагу на те, що
передумовою для передачі в державний холдинг корпоративних пакетів акцій компаній з
видобутку, виробництва, переробки та постачання енергоносіїв має бути внесення змін до
законодавства, а саме: Постанови КМУ № 709 в частині виключення цих видів діяльності
з переліку галузей або сфер, де не допускається утворення державних холдингових
компаній у процесі корпоратизації та приватизації.
Стратегія Міністерства також полягає в роздержавленні ключових активів, що
лише покращуватиме інвестиційну привабливість країни та сприятиме збільшенню
ліквідності ринку. Відтак, державні пакети деяких активів або їх частина (наприклад, ПАТ
«Укргазвидобування») можуть бути продані приватним інвесторам для залучення
інвестицій в галузь. Такий підхід у повній мірі відповідає вимогам статті 9(6) Директиви
2009/73/ЄС та практиці Комісії.
Ще одним ключовим аргументом, чому лідер з видобутку природного газу
України, ПАТ «Укргазвидобування», не повинно залишитися в управлінні / власності
НАК «Нафтогаз України», є відсутність чіткого розуміння розвитку ситуації з розглядом
позову у Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма щодо перегляду контрактів
із ВАТ «Газпром» на транзит газу. У разі, якщо рішення суду буде постановлене не на
користь НАК «Нафтогазу України» (зокрема, будуть присуджені багатомільярдні
виплати), компанія ризикує втратою низки активів через відповідні позови кредиторів на
забезпечення виконання рішення арбітражу. Йдеться насамперед про ПАТ
«Укргазвидобування» (ринкова вартість якого перевищує декілька мільярдів доларів
США), який не захищений чинним законодавством забороною приватизації. Відтак,
стратегія Міністерства полягає в тому, аби в будь-якому разі не допустити розвитку
такого сценарію.
7
Державний холдинг – це державна керуюча холдингова компанія, утворена з метою управління
найбільшими суб’єктами господарювання державного сектору економіки та підвищення ефективності їх
діяльності у нафтогазовому, будівельному, банківському та інших секторах економіки.
Зокрема, 12 жовтня 2015 року під час круглого столу присвяченого темі «Реформування державної
власності», Міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус ініціював створення
державного холдингу і включення до нього стратегічних державних підприємств, що, на його переконання,
допоможе обмежити їх від політичного впливу.

12. 12
5. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО МОДЕЛІ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ НАК «НАФТОГАЗ
УКРАЇНИ»
5.1. Оцінка відповідності моделі реструктуризації НАК «Нафтогаз України»,
запропонованої Міненерговугілля, вимогам Третього енергетичного пакету та
Закону про ринок природного газу
У відповідності до моделі розділення власності, визначеної статтями 23-25 Закону
про ринок природного газу, відокремлення діяльності з видобування та транспортування
(виконання вимоги про відокремлення та незалежність оператора ГТС) пропонується
здійснити шляхом розмежування контролю над (і) транспортуванням і
(іі) видобуванням та іншою діяльністю, наступним чином (Рис. 3):
 Міненерговугілля здійснює управління 100% акцій (корпоративними правами
держави) ПАТ «Укртрансгаз»;
 Мінекономрозвитку здійснює управління 100% акцій (корпоративними
правами держави) НАК «Нафтогаз України».
Акції видобувних компаній – ПАТ «Укргазвидобування» і ДАТ
«Чорноморнафтогаз» передаються новоствореній юридичній особі –
Державному холдингу, який управляється Мінекономрозвитку та працює за
кращими стандартами корпоративного управління, що запроваджені в західних
країнах. Міненерговугілля виходить із того, що перехідний період, протягом
якого видобувні компанії знаходитимуться в управлінні НАК «Нафтогаз
України», не повинен перевищувати 3-5 місяців з моменту передачі ПАТ
«Укртрансгаз» в управління Міненерговугілля.8
Таким чином:
 оператором ГТС та оператором ПСГ визначається ПАТ «Укртрансгаз» –
господарське товариство, 100% акцій якого є власністю держави. Управління
корпоративними правами в ПАТ «Укртрансгаз» від імені держави здійснює
Міненерговугілля. Для цілей дотримання вимог щодо строку, в який має бути
здійснено відокремлення оператора ГТС, на першому етапі передбачається, що
ГТС та ПСГ залишатимуться в управління саме ПАТ «Укртрансгаз» – без
створення окремої юридичної особи. В подальшому Міненерговугілля допускає
створення холдингової компанії9
, яка володітиме холдинговими
корпоративними пакетами двох окремих юридичних осіб: оператора ГТС та
оператора ПСГ. Таким чином, забезпечуватиметься юридичне відокремлення
оператора ГТС та ПСГ. Міністерство відкрите для оцінки опцій щодо
відокремлення оператора ГТС від оператора ПСГ, однак вважає, що це питання
підлягає окремому ретельному дослідженню (передовсім, в технічній частині, а
також в частині впливу на ринок в цілому) та обговоренню з консультантами;
 Незалежність оператора ГТС забезпечується одночасним вдосконаленням
чинної нормативної бази з питань обмеження участі державних органів в процесі
здійснення ПАТ «Укртрансгаз» своєї діяльності оператора ГТС, а також шляхом
впровадження належної структури корпоративного управління компанією
8
Див. Додаток № 1 до Пропозицій із зазначенням конкретних строків щодо проведення реструктуризації,
включаючи й компанії з видобування нафти та газу.
9
Як зазначалося вище, це вимагатиме також змін до Постанови КМУ № 709 в частині виключення паливно-
енергетичного комплексу як галузі, де не допускається утворення державних холдингових компаній у
процесі корпоратизації та приватизації.

13. 13
відповідно до стандартів ОЕСР, що в результаті має забезпечити ПАТ
«Укртрансгаз» такий механізм управління, який зазвичай притаманний
юридичним особам приватного права;
 ГТС, що є об’єктом державної власності та не підлягає приватизації,
управляється ПАТ «Укртрансгаз». При цьому умови використання майна
(незалежно від формального правового титулу – господарське відання, концесія
тощо) забезпечуватимуть такий рівень захисту інтересів ПАТ «Укртрансгаз» як
користувача, що дозволятиме розглядати правовий титул на майно в якості квазі
права власності;
 ПАТ «Укртрансгаз» здійснює всі визначені Законом про ринок природного газу
функції та обов’язки оператора ГТС без залучення ресурсів вертикально
інтегрованих організацій.10
Після проведення такої реструктуризації НАК «Нафтогаз України» буде
здійснювати лише трейдерську діяльність (купівля / продаж газу), виконувати
функцію постачальника останньої надії (до 2017 року) та жодним чином не
контролюватиме видобуток газу в Україні.
У світлі наведеного вище, Стаття 9(6) Директиви 2009/73/ЄС загалом визначає, що
якщо вертикально інтегрована компанія контролюється державою, вимога розділення
структури власності вважається задоволеною, якщо оператор системи транспортування та
діяльність у сфері видобування та/або постачання контролюються «двома окремими
державними органами».11
Отже, підхід щодо розділення власності між двома
міністерствами відповідає практиці Комісії, за умови, якщо буде доведено, що один
державний орган (зокрема, вищий у ієрархії державного управління) не здійснює контроль
над іншим органом, або одна й там сама особа не здійснює (одноособово або спільно із
іншими особами) будь-який контроль або право щодо формування складу, голосування чи
прийняття рішень одночасно як органів управління операторів транспортної системи або
самих транспортних систем, так і підприємств з виробництва чи постачання. Для
прикладу, у своєму висновку12
Комісія посилалася на справу щодо Energinet.dk в тій
частині, що розділення структури власності за участі двох окремих міністерств з-поміж
іншого має задовольняти вимоги статті 9(6) Директиви 2009/73/ЄС.
При цьому, враховуючи висновки Комісії в рамках процедури сертифікації
операторів ГТС, для цілей належної реалізації вимог Директиви 2009/73/ЄС щодо
розділення власності не обов’язково, аби управління оператором ГТС здійснювало саме
10
При цьому слід брати до уваги, що наразі НАК «Нафтогаз України» є стороною довгострокового договору
з ВАТ «Газпром» щодо обсягів та умов транзиту природного газу через територію України до 2019 року, де
ДК «Укртрансгаз» (правонаступником якого є ПАТ «Укртрансгаз») забезпечує технічну реалізацію
договору. Таким чином, при виборі остаточної моделі реструктуризації НАК «Нафтогаз України»
необхідним є детальне вивчення положень договору щодо транзиту газу, а також вимог, що заявлені у
Стокгольмському арбітражі.
11
У цій ситуації стаття 9(6) Директив 2009/72/ЄС та 2009/73/ЄС передбачає ще один варіант розділення
спеціально для державних підприємств. Зокрема, вона передбачає таке: «Для цілей імплементації цієї статті,
якщо особи, згадані у пунктах (b), (c) та (d) частини 1, є державою-членом чи іншим державним органом,
два окремі державні органи, що здійснюють контроль над оператором системи транспортування чи над
системою транспортування з одного боку, та над підприємством, яке здійснює одну з функцій генерування
чи постачання, з іншого боку, розглядатимуться не як одна й та ж особа чи особи». Отже, це положення
стосується випадків, коли особа (1) контролює операторів систем транспортування та компанії у сфері
виробництва і постачання, (2) призначає членів виконавчих органів підприємств або (3) є членом таких
органів у державному чи іншому (національному, регіональному чи місцевому) органі державної власності.
12
Висновок Комісії C(2012) 3011 від 30 квітня 2012 року, Affärsverket svenska kraftnät.

14. 14
профільне міністерство або інший орган публічної влади, які мають кваліфікацію та
спеціалізацію у ввіреній їм сфері.13
Враховуючи наведене вище, Міненерговугілля вважає, що запропонована модель
реструктуризації НАК «Нафтогаз України» в цілому відповідає критеріям щодо
розділення власності, оскільки закріплені в законодавстві України принципи взаємодії
Міненерговугілля та Мінекономрозвитку між собою, а також цих міністерств із КМУ,
свідчать про їх незалежність одне від одного в процесі здійснення повноважень щодо
управління об’єктами державної власності.
У той самий час, Міненерговугілля вважає за необхідне зробити застереження про
те, що ефективне розділення власності буде досягнуте за умови внесення змін до
існуючих законодавчих актів. Вбачається, що деякі зміни є нагальними та повинні бути
внесені якщо не одночасно із процесом здійснення реструктуризації НАК «Нафтогаз
України», то хоча б у розумні строки після здійснення такої реструктуризації.
Зокрема, Міненерговугілля звертає увагу на таке:
(і) Конституційні принципи взаємодії окремих міністерств між собою, а
також окремих міністерств та КМУ
Відповідно до положень Конституції України, КМУ є вищим органом у системі
органів виконавчої влади, що функціонує на засадах колегіальності. Постанови та
розпорядження КМУ приймаються на його засіданнях шляхом голосування більшістю
голосів від посадового складу. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини
посадового складу КМУ, і за цей проект проголосував Прем’єр-міністр України, рішення
вважається прийнятим (стаття 51 Закону про КМУ).
Прем’єр-міністр України призначається на посаду Верховною Радою України за
поданням Президента України. Члени КМУ, крім Прем’єр-міністра України, Міністра
оборони України і Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду
Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.
Статтею 18 Закону про КМУ визначено, що член КМУ (крім Прем’єр-міністра
України) може бути звільнений з посади Верховною Радою України: 1) шляхом прийняття
відставки члена КМУ за поданою ним заявою про відставку; 2) за поданням Прем’єр-
міністра України (стосовно Міністра закордонних справ України та Міністра оборони
України таке подання вноситься за згодою Президента України); 3) за поданням
Президента України – Міністр закордонних справ України та Міністр оборони України; 4)
за власною ініціативою.
З огляду на наведене, в питаннях призначення або звільнення з посади окремих
міністрів Прем’єр-міністр не володіє одноосібним або спільним із іншою особою
контролем, оскільки у будь-якому випадку таке призначення або звільнення з посади
вимагає ухвалення рішення парламентом України.
13
Зокрема, у багатьох випадках Комісія визнавала, що розмежування управління операторами ГТС та
операторами з видобування / постачання / розподілу природного газу між непрофільними міністерствами
відповідає критеріям розмежування власності (наприклад, між Міністерством клімату, енергетики та
будівництва та Міністерством фінансів (Denmark, Certification of Energinet.dk (Commission opinion of
9.1.2012); Міністерством фінансів та Міністерством економіки (the Netherlands, Certification of Gas Transport
Services B.V. (2013); Міністерством фінансів та Міністерством промисловості, енергетики та комунікацій
(Sweden, Certification of Affärsverket svenska kraftnät (2012); Міністерством національного розвитку та
Міністерством внутрішніх справ (Hungary, Certification of Magyar Gáz Tranzit Zrt (Commission Opinion dated
17.02.2015)).

15. 15
Водночас, у світлі приписів Закону про КМУ, які визначають компетенцію КМУ як
колегіального органу, та Прем’єр-міністра, як очільника уряду, Міненерговугілля вбачає
певні недоліки в існуючій конституційній моделі взаємодії міністерств із Прем’єр-
міністром.
Так, у частині визначення компетенції КМУ та порядку її реалізації, статтею 21
Закону про КМУ визначено, що у відносинах із міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади, КМУ здійснює координацію їх діяльності, та, зокрема, може
скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю
або в окремій частині. Враховуючи практику в країнах-членах ЄС14
з вказаного питання,
де Комісія дійшла до висновку, що там, де повноваженням на скасування актів окремих
міністерств здійснюється урядом саме як колегіальним органом, а не одноособово та
дискреційно головою уряду, слід вважати, що вимога про незалежність двох окремих
міністерств не є порушеною. Зі змісту статті 42 Закону про КМУ, яка окреслює
компетенцію Прем’єр-міністра, вбачається, що повноваженням на скасування актів
окремих міністерств Прем’єр-міністр не володіє. Отже, у цій частині слід вважати, що
вимога про незалежність Міненерговугілля та Мінекономрозвитку від одноособового
впливу Прем’єр-міністра є дотриманою.
Утім, ситуація не є аналогічною з питань надання Прем’єр-міністром доручень
окремим міністерствам. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 42 Закону про КМУ до
повноважень Прем’єр-міністра віднесені питання спрямування, координації та контролю
за діяльністю членів КМУ, керівників інших центральних органів виконавчої влади; з
цією метою Прем’єр-міністр надає доручення, що є обов’язковими до виконання
зазначеними органами та посадовими особами. Частиною 2 статті 45 Закону про КМУ
передбачено, що члени КМУ особисто несуть відповідальність за стан справ у доручених
їм сферах державного управління.
З цього слідує, що Прем’єр-міністр України фактично володіє контрольними
повноваженнями над окремими міністерствами, при цьому такі повноваження
здійснюються не через механізм колегіального прийняття рішень, а одноособово.
Враховуючи висновки Комісії з аналогічних питань (де наголошувалось, що вимога про
незалежність окремого міністерства вважається дотриманою там, де голова уряду не може
надавати інструкції окремим міністерствам без дотримання процедури спільного
прийняття рішення уряду як колегіального органу15
) Міненерговугілля виходить із того,
що в цій частині необхідним є внесення змін, зокрема, до Закону про КМУ, які
визначатимуть, що Прем’єр-міністр України не може надавати доручення окремим
міністерствам з питань, які стосуються виконання функцій управління корпоративними
правами держави та/або державною власністю.
Додатково до вказаного вище, Міненерговугілля бере до уваги позицію Комісії з
питання, чи може вимога про незалежність двох окремих міністерств вважатися
дотриманою, коли одне із них фактично є регулятором галузі в цілому, Міненерговугілля
виходить із попередніх висновків Комісії щодо сертифікації Affärsverket svenska kraftnät
(Sweden) (2012), де було по суті зазначено: там, де окреме міністерство наділене
повноваженнями приймати загальні регуляторні акти (однак при цьому не втручаючись у
14
Попередні висновки Комісії щодо сертифікації GAZ-SYSTEMA S.A. (Poland) (2014); Amber Grid
(Lithuania) (2015).
15
Попередні висновки Комісії щодо сертифікації GAZ-SYSTEMA S.A. (Poland) (2014); Amber Grid
(Lithuania) (2015).

16. 16
процес прийняття рішень щодо конкретних аспектів діяльності компаній щодо
видобування / розподілу / постачання або компаній з транспортування) вважається, що
контрольних повноважень у такого міністерства над іншим міністерством не виникає.
З цього слідує, що повноваження Міненерговугілля щодо загального
нормотворення у паливно-енергетичному комплексі не спростовує аргумент про
допустимість виконання міністерством функцій з управління оператором ГТС. Задля
того, аби не виникало сумнівів у цьому питанні, Міненерговугілля вбачає за доцільне
закріпити у положенні про міністерство норму про те, що Міненерговугілля не може
втручатися у діяльність суб’єктів господарювання, що функціонують на ринку
видобування / розподілу / постачання газу, зокрема, шляхом здійснення нормотворчої
діяльності.
(іі) Особливості взаємодії міністерств, КМУ та інших органів державної
влади з питань управління об’єктами державної власності
На відміну від зазначеного вище, де забезпечення незалежності міністерств одне
від одного та від одноосібного впливу іншої особи в цілому не вимагає кардинальних
законодавчих змін, Міненерговугілля вважає, що значно більше зусиль для забезпечення
ефективного розділення власності має бути досягнуто у сфері вдосконалення
законодавства з питань управління об’єктами державної власності.
Зокрема, статтею 24 Закону про КМУ передбачено, що у відносинах з державними
господарськими об’єднаннями, підприємствами, установами та організаціями КМУ має
повноваження, серед іншого:
 утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону державні
господарські об’єднання, підприємства, установи та організації, зокрема, для
здійснення окремих функцій з управління об’єктами державної власності;
 затверджувати положення та статути державних господарських об’єднань,
підприємств, установ та організацій, розмір асигнувань на їх утримання і
граничну чисельність працівників;
 призначати на посаду та звільняти з посад їх керівників і заступників керівників,
застосовувати до них заходи дисциплінарної відповідальності.
Керівники державних господарських об’єднань, підприємств, установ та
організацій, утворених КМУ, несуть персональну відповідальність перед КМУ за
результати роботи цих об’єднань, підприємств, установ та організацій, ефективне
використання державного майна (частина 4 статті 24 Закону про КМУ).
Серед особливостей здійснення державою повноважень власника / акціонера
(учасника) суб’єктів господарювання, в яких державі належить 100% корпоративних прав,
Закон про управління державною власністю визначає:
 функції з управління корпоративними правами держави безпосередньо, тобто
без скликання зборів акціонерів, виконуються КМУ, ФДМ, центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері
управління об’єктами державної власності, уповноваженими органами
управління (частина 4 статті 11 вказаного Закону);
 члени наглядової ради, що представляють інтереси держави, голосують на
наглядових радах відповідно до наданих ФДМ або уповноваженим органом
управління завдань щодо голосування (частина 14 статті 11 Закону).

17. 17
Головою наглядової ради господарської організації, у статутному капіталі якої
корпоративні права держави перевищують 50%, обирається представник ФДМ або
уповноваженого органу управління (частина 13 статті 11 вказаного Закону).16
На реалізацію наведених вище положень Закону про управління державною
власністю, Постановою КМУ № 678 визначено, зокрема, що рішення суб’єктів
управління, які виконують повноваження загальних зборів, щодо затвердження завдань на
голосування приймаються безпосередньо, без скликання загальних зборів або засідання
наглядової ради. Для господарських товариств паливно-енергетичного комплексу, у
статутному капіталі яких частка держави становить 25 і більше відсотків, передбачено, що
накази уповноваженого органу набирають чинності одночасно з відповідним
розпорядженням КМУ про їх погодження.17
В підсумку, існуючий на сьогодні механізм управління корпоративними правами
держави призводить до того, що фактично оператор ГТС не буде вважатися
самостійним в питаннях прийняття управлінських рішень та не буде незалежним від
контролю органів державної влади, насамперед КМУ.
Розуміючи недоліки такої системи управління корпоративними правами держави,
Постановою КМУ № 1002 було закріплено істотне застереження про те, що порядок щодо
участі представника держави на загальних зборах та засіданнях наглядової ради із
визначенням завдань на голосування не застосовується до надання та погодження завдань
на голосування на загальних зборах та засіданнях наглядової ради публічного
акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і на
загальних зборах та засіданнях наглядових рад господарських товариств, акціонером
(учасником) яких є публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія
«Нафтогаз України» (про що були внесені також відповідні зміни до Постанови КМУ
№ 678).
Міненерговугілля у цьому зв’язку вважає, що для цілей реалізації моделі
розмежування власності та передачі ПАТ «Укртрансгаз» в його управління необхідними
стануть аналогічні зміни до наведеної Постанови КМУ № 678, в якій має бути
передбачене аналогічне застереження з питань надання та погодження завдань на
голосування на загальних зборах та засіданнях наглядової ради ПАТ «Укртрансгаз» та її
дочірніх компаній.
Інший аспект з управління об’єктами державної власності, який потребуватиме
вдосконалення під час здійснення реструктуризації НАК «Нафтогаз України», є
забезпечення самостійності ПАТ «Укртрансгаз» з питань затвердження та реалізації
фінансових планів. Так, на сьогоднішній момент це питання регламентується приписами
статей 75 та 89 Господарського кодексу, на виконання яких було прийнято Наказ № 205.
Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що господарське товариство
державного сектору економіки зобов’язане на кожний наступний рік складати і
виконувати річний фінансовий план. Фінансові плани підприємств, що є суб’єктами
16
З точки зору забезпечення ефективності розділення власності, існування таких положень фактично
нівелюватиме незалежність оператора ГТС в питаннях самостійності прийняття рішень з ведення своєї
господарської діяльності.
17
У разі включення до порядку денного питань: внесення змін до статуту; збільшення або зменшення
статутного капіталу; відчуження та/або застави активів або майна, крім реалізації банками заставного майна;
затвердження річної фінансової звітності; розподілу прибутку; реорганізації, ліквідації, заснування
господарських товариств; придбання або відчуження корпоративних прав у господарських товариствах;
обрання та відсторонення керівника виконавчого органу, членів наглядової ради та членів колегіального
виконавчого органу, обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого
органу.

18. 18
природних монополій, підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку
яких перевищує 50 мільйонів гривень, та підприємств, органом управління яких є КМУ,
підлягають затвердженню шляхом прийняття відповідних рішень КМУ. Органи, до сфери
управління яких належать підприємства, що є суб’єктами природних монополій,
підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50
мільйонів гривень, та відповідальні органи управління стосовно підприємств,
уповноваженим органом управління яких є КМУ, подають до 01 липня року, що передує
плановому, на погодження до Мінекономрозвитку і Міністерству фінансів проект рішення
КМУ з пояснювальною запискою, до якого додається проект фінансового плану
підприємства.
З наведеного слідує, що ані ПАТ «Укртрансгаз», ані Міненерговугілля як
уповноважений орган управління не володітимуть самостійністю з питань визначення,
затвердження та реалізації фінансового плану діяльності компанії, оскільки це
потребуватиме не лише затвердження зі сторони КМУ, але й попереднього погодження з
боку Мінекономрозвитку та Міністерства фінансів.
Відтак, для цілей реалізації ефективного розмежування власності необхідними
вбачаються зміни, які визначатимуть, що положення статей 75 та 89 Господарського
кодексу не підлягають застосуванню у сфері управління корпоративними правами ПАТ
«Укртрансгаз» як оператора ГТС.
(ііі) Необхідність запровадження принципів корпоративного управління
відповідно до стандартів ОЕСР
І нарешті, як зазначалося вище, досягнення ефективного розмежування власності та
забезпечення незалежності ПАТ «Укртрансгаз» у процесі здійснення своєї діяльності як
оператора ГТС значною мірою залежить не лише від низки законодавчих актів, але й не
меншою мірою також від запровадження ефективних принципів корпоративного
управління.18
У подальшому передбачається також запровадження в ПАТ «Укртрансгаз» таких
інституційних та юридичних змін, що забезпечать вдосконалення корпоративного
управління компанією таким чином, що це мінімізує ризики втручання держави у процес
ведення компанією своєї господарської діяльності. Зокрема, досягнення такої мети
можливе у разі, якщо:
 забезпечити не номінальне, а реальне розмежування функцій щодо власності,
контролю і нагляду, та оперативного управління ПАТ «Укртрансгаз». Зокрема,
здійснюючи повноваження власника та акціонера держава (в особі
уповноважених органів управління) прийматиме рішення винятково з найбільш
ключових питань діяльності компанії (внесення змін до статутних документів,
вирішення питань щодо реорганізації компанії, прийняття рішень щодо
відчуження ключових активів або здійснення інвестування за умови
перевищення порогових фінансових показників, тощо), у той час як усі інші
управлінські рішення будуть прийматися на рівні наглядової ради та правління
ПАТ «Укртрансгаз». Більше того, вбачається за доцільне, що участь КМУ у
процесі управління ПАТ «Укртрансгаз» повинна бути винятковою і тільки за
умови, коли йдеться про необхідність прийняття ключового рішення щодо ГТС
18
Слід зазначити, що саме такий підхід був використаний в якості додаткового аргументу щодо
забезпечення незалежності оператора ГТС (Висновки Комісії щодо сертифікації Energinet.dk (Denmark),
9.1.2012 C(2012) 87 final).

19. 19
та/або оператора ГТС в цілому (наприклад, коли йдеться про передачу функцій з
управління оператором ГТС до відання іншого органу) та шляхом затвердження
загальних стратегічних цілей та політики загалом, що має здійснюватися
Міненерговугілля в якості акціонера ПАТ «Укртрансгаз». Тобто, в цілому
акцент має бути зміщений таким чином, аби КМУ виконував винятково функції
визначення стратегічних цілей, що мають бути досягнуті у довгостроковій
перспективі, та в будь-якому випадку КМУ не може бути задіяний у процес
прийняття рішень щодо ведення звичайної господарської діяльності
оператором ГТС;
 забезпечити обрання наглядової ради, яка включатиме незалежних членів,
надати наглядовій раді повноваження щодо обрання правління та укладення із
членами правління договорів від імені компанії. При цьому, саме правління ПАТ
«Укртрансгаз» буде повністю відповідальним за ведення поточної діяльності та
прийняття управлінських рішень;
 впровадити систему комітетів на рівні компанії (передусім, номінаційний
комітет, комітет з призначень та винагород, комітет з аудиту та питань етики) та
забезпечити реальне (а не номінальне) залучення таких комітетів у процес
здійснення компанією своєї господарської діяльності.
Підтримуючи та вітаючи ті ініціативи, що були не лише запропоновані, але й
частково запровадженні стосовно НАК «Нафтогаз України»19
, Міненерговугілля вважає,
що запровадження аналогічних механізмів та етапності їх імплементації є так само
необхідною умовою для забезпечення незалежності та ефективності діяльності ПАТ
«Укртрансгаз» як оператора ГТС.
Враховуючи це, Міненерговугілля усвідомлює, що імплементація нової моделі
корпоративного управління повинна бути процесом поступовим, зокрема, враховуючи
також низку змін у корпоративному законодавстві щодо діяльності акціонерних
товариств, які набувають чинності з 01 травня 2016 року відповідно до Закону про захист
прав інвесторів.
5.2. Оцінка відповідності альтернативних моделей реструктуризації НАК
«Нафтогаз України» вимогам Третього енергетичного пакету та Закону про ринок
природного газу
Оцінюючи альтернативні моделі, що запропоновані, зокрема, НАК «Нафтогаз
України»20
та Мінекономрозвитку (Рис 4), з точки зору загального підходу, закріпленого в
19
Постанова КМУ від 05 грудня 2015 року № 1002 «Деякі питання вдосконалення корпоративного
управління публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
20
ФДМ здійснює управління ПАТ «Магістральні газопроводи України» (як оператора ГТС), у той час як
Міненерговугілля / КМУ / Мінекономрозвитку* здійснює управління НАК «Нафтогаз України»
(видобування, поставка, торгівля) та ПАТ «Укртрансгаз» (оператор ПСГ).
* Відзначимо, що з документів щодо альтернативних моделей реструктуризації, слідує, що спершу одним із
варіантів стосовно вибору уповноваженого органу управління компанією вказувалися КМУ або
Міненерговугілля. У той самий час, слід звернути увагу на те, що Постановою КМУ № 1002 від 05 грудня
2015 року 100% акцій НАК «Нафтогаз України» було передано в управління Мінекономрозвитку. Це
фактично означає, що насправді управління НАК «Нафтогаз України» буде здійснювати саме
Мінекономрозвитку.
У будь-якому випадку, незалежно від обрання конкретного міністерства, в управлінні якого перебуватиме
НАК «Нафтогаз України», це суттєво не впливає на зміст висновків Міненерговугілля на предмет
відповідності альтернативних моделей реструктуризації НАК «Нафтогаз України», запропонованої НАК
«Нафтогаз України» та Мінекономрозвитку, вимогам Третього енергетичного пакету та Закону про ринок
природного газу.