Перший етап. (1991-1994). Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи, спрямовані на істотну лібералізацію ЗЕД в країні, розширення прав підприємств у цій сфері. Проводилась політика вільної імпортної торгівлі, яка не передбачала митно-тарифного захисту стратегічних галузей та видів національного виробництва. Прийнятим на початку 1993 р. єдиним митним тарифом України були запроваджені ставки імпортного мита на рівні 1-10% на більшість товарних позицій. Незначна частина товарів обкладалася за ставками 15-30%, а максимальний їх рівень становив 50% (алкогольні та тютюнові вироби).

1. Основні етапи та аналіз розвитку
зовнішньоекономічної діяльності в Україні

2. Перший етап
• Перший етап. (1991-1994). Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи,
спрямовані на істотну лібералізацію ЗЕД в країні, розширення прав підприємств у цій сфері.
Проводилась політика вільної імпортної торгівлі, яка не передбачала митно-тарифного захисту
стратегічних галузей та видів національного виробництва. Прийнятим на початку 1993 р. єдиним митним
тарифом України були запроваджені ставки імпортного мита на рівні 1-10% на більшість товарних
позицій. Незначна частина товарів обкладалася за ставками 15-30%, а максимальний їх рівень становив
50% (алкогольні та тютюнові вироби).
Спостерігалося значне скорочення внутрішнього виробництва і була створена пільгова конкурентна ситуація
щодо імпорту продукції широкого вжитку, яка завозилася величезними партіями без оподаткування. На цей
період припадає розквіт так званої човникової торгівлі.
Була реалізована концепція «захисту внутрішнього ринку» спрямована на обмеження експорту товарів,
дефіцит яких відчувався на внутрішньому ринку. Оскільки в умовах значного надлишку грошей дефіцит
відчувався майже за всіма товарними групами, ця концепція набула антиекспортної спрямованості.
Негативний вплив на економіку справляла досить поширена практика ввезення в Україну товарів,
виготовлених з української давальницької сировини, та ввезення іноземних товарів під виглядом
давальницької сировини без сплати належних митних платежів.

3. Другий етап
• Другий етап (1995-1998). У зовнішньоторговельній політиці відбуваються значні зміни. Експортні податки на ряд
товарних груп відновлюються. З лютого 1996 р. запроваджуються нові експортні обмеження, пов’язані з встановленням
індикативних цін на багато видів експортної продукції. У митно-тарифному регулюванні запроваджуються
протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняної промисловості. Одним із нових інструментів регулювання
експорту стали індикативні ціни, які вказували експортерам мінімальні рівні експортних цін для широкого спектра
товарів.
• У 1996 р. було прийнято комплекс заходів контролю в галузі імпорту лікеро-горілчаних, тютюнових виробів та харчових
продуктів, введена обов'язкова сертифікація певних видів продукції. У цей час на більшість товарів ставки імпортних
мит зросли з 10-20% до 40-100%, максимальний їх рівень було встановлено на лікеро-горілчані та тютюнові вироби (до
200-350%). Однак, з точки зору дотримання Україною зобов’язань, взятих на себе в рамках угод з тарифів і торгівлі,
застосовуючи всі можливості тарифного регулювання, країна безпосередньо наблизилась до гранично можливої
величини ставок мита (згідно із зобов’язаннями, взятими в рамках угод ГАТТ/ СОТ, Україна не має права підвищувати
ставки мита більше середньозваженої величини у розмірі 30% щодо загального масиву єдиного митного тарифу).

4. Третій етап
• Третій етап (1999-2004). З 1999 р. Україна починає поступово лібералізувати імпортний режим. Це пов’язано в відповідними
зобов’язаннями перед МФО та намаганнями поступово пом’якшити свій зовнішньоторговельний режим. У 2000 р. були повністю скасовані
мінімальні митні вартості. Також було суттєво зменшено кількість рішень, що приймаються урядом щодо зміни ставок ввізного мита.
Україна реалізувала зовнішньоторговельні угоди послугами зі 175 країнами-партнерами. Найбільшу частку в загальному обсязі українського
експорту займали транспортні послуги (84,6 %), імпорту – державні послуги (45,4 %), послуги транспорту (17,8 %), ділові, професійні та
технічні послуги (12 %) та послуги зв'язку (8,9 %). У 2000 р. експорт послуг скоротився на 12,9 млн дол. через зменшення обсягів ділових,
професійних і технічних послуг на 17,8 % та будівничих послуг – на 44,9 %. Одночасно зросли на 32,5 % послуги турфірм, на 23,2 % –
фінансові послуги.
Майже дві третини експорту послуг припадає на країни СНД, у тому числі 96,5 % - на РФ. Обсяги послуг, наданих країнам СНД, в 2001 р.
зменшились на 0,3 %, в тому числі Туркменістану – на 81,3 %, Азербайджану – на 51,3. Одночасно зросли обсяги наданих послуг Російській
Федерації – на 0,6 %, Казахстану – на 58,7 %. З початку періоду найбільша частка експорту товарів і послуг приходилася на країни СНД, однак
на кінець періоду – на Європу. Стосовно імпорту, то на протязі усього періоду домінували країни СНД. Америка й досі займає невелику долю в
торгівлі.
Закон України «Про кооперацію» було прийнято 10 липня 2003 року. А в 2004 році було підписано закон України «Про транскордонне
співробітництво».

5. Четвертий етап
• Четвертий етап (2005-2007) характеризується трансформацією економічних відносин у напрямку європейської інтеграції та лібералізацією.
Найважливішим завданням нової влади після президентських виборів 2004 р. було здійснення економічних перетворень - оперативна
реалізація ефективних реформ на макро- і мікрорівнях у різних сегментах економіки.
Головні дії влади були спрямовані на:
зміцнення макроекономічного положення, на забезпечення фінансової стійкості та інвестиційної привабливості;
поглиблення інтеграційних процесів;
формування інституту приватної власності, підвищення продуктивності базових галузей;
боротьбу з корупцією, лібералізацію й прозорість державного управління економікою на всіх рівнях.
У 2005 р. в економіці відзначався спад макроекономічних показників через несприятливу цінову кон'юнктуру на основні статті українського
експорту на світовому ринку, політичну нестабільність в країні і необхідності вирішувати соціальні питання.
У 2006 р., внаслідок вирішення деяких політичних питань була досягнута певна політична стабільність в країні та ситуація в економіці почала
вирівнюватися. Однак потрібно було подальше проведення соціальних і економічних реформ, податкової реформи, рішення проблеми
енергозалежності та енергозбереження, підвищення добробуту населення, вирішення проблем інтеграції України в систему світового
господарства.

6. • Імпорт України збільшується за рахунок поставок продукції хімічної промисловості та механічного обладнання.
Динаміка обсягів імпорту товарів формувалася під впливом комплексу різноспрямованих чинників, насамперед, за
рахунок зменшення енергоємності української економіки, приватизації українських нафтопереробних заводів,
зростання цін на нафту і газ, зрушень у структурі внутрішнього попиту. Структура імпорту, в якій більше третини
припадає на енергоносії, відображає високу залежність української економіки, й зокрема експортоорієнтованих галузей
(хімічної та металургійної) від зовнішніх джерел постачання енергоносіїв.
• Спостерігається позитивна тенденція зростання в структурі імпорту частки продукції машинобудівної промисловості.
Основним чинником такої динаміки є прискорення темпів оновлення основного капіталу та зростання у зв'язку з цим
інвестиційного попиту на імпортні машини та обладнання.
• Сталися істотні зміни в географічній структурі зовнішньої торгівлі: її обсяги з країнами СНД були скорочені з 44,6 % у
2000 р. до 22,7 у 2006 р. Основними ж споживачами продукції машинобудування все ще залишаються країни СНД.
Торгівля з країнами далекого зарубіжжя, у тому числі з ЄС, розвивалася більш швидкими темпами. Україна продовжує
поширювати своє співробітництво з країнами СНД, а особливо з Росією. Також розвиває свої відносини із США, які у
2006 р. визнають Україну країною з ринковою економікою.
• За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. №149-р. було схвалено концепцію Державної
програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр. 25 липня 2005 р. Кабінетом Міністрів України
було ухвалено Постанову № 641 «Про утворення Ради з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті
Міністрів України». Цією постановою було затверджено персональний склад зазначеної Ради та Положення про неї.

7. П’ятий етап
• П’ятий етап. (2008 - до тепер. часу) Вступивши до СОТ в 2008 р., Україна взяла на себе низку тарифних зобов’язань, що
стосуються поетапного зменшення ставок ввізного та вивізного мита. Крім того, Україна втратила можливість
підвищувати мито в односторонньому порядку, що може негативно відбитися на національних товаровиробниках. Проте
держава отримує доступ до міжнародного механізму врегулювання торговельних суперечок, що виникають внаслідок
дискримінаційних дій інших країн. Це дасть можливість захистити український експорт. З іншого боку, відповідно до
ГАТТ режим найбільшого сприяння надається на умовах взаємності, що стимулюватиме не тільки імпорт, а й експорт
товарів.
Трансформація системи митного регулювання в Україні, що отримала прояв в зміні положень Митного тарифу відповідно до
міжнародних зобов’язань членства в СОТ, вимагає від системи митного регулювання забезпечення балансу між вимогами
подальшої лібералізації внутрішнього ринку і ЗЕД України та інтересами національної економіки, потребами забезпечення її
безпеки та підвищення добробуту громадян країни.
Як свідчать матеріали Звіту робочої групи з питань вступу України до СОТ, 94,03 % ставок Митного тарифу в Україні вже
нині адвалерні, лише 5,97 % ставок є специфічними або комбінованими.