Виховна година: "Відлуння афганських гір" Мета заходу: поглибити відомості учнів про пережиту трагедію; розповісти про сумні уроки війни; виховувати повагу й шанобливе ставлення до воїнів-інтернаціоналістів.

1. Далекий грудень 1979 року... Далека, чужа країна
Афганістан... Безглузда війна... Скільки смертей,
скільки горя за десять років.

2. 15 лютого Україна вшановує своїх синів —
молодих воїнів, які загинули на чужій землі
Афганістану.

3. Щороку в цей день схилятимуть знамена
над полеглими, подаватимуть на службу Божу
за тих, що загинули, лунатимуть скупі тости
тих, хто вижив.

4. Заплакало небо дощами...
Біль i туга зійшлися клином.
Свистіли кулі над Афганом,
Прощається мати із сином.

5. Повернувшись з Афганістану, колишні
воїни об’єднались у Організацію ветеранів
Афганістану.

6. Ця війна триває і сьогодні, але вже
без участі наших солдатів.

7. І поки на Землі
існують гарячі точки
i порушується
біблійна заповідь
«Не убий», ми не
повинні
заспокоюватися. Там,
де пролилася кров,
виростає ненависть.
Де виростає
ненависть — сіється
смерть.

8. Зупинись, прислухайся на мить —
Кричать з вогню і мати, і дитина.
Хай буде мир!
Хай більше не горить
У пеклі війн
Твоє життя, Людино!