Ювілей сумської поетеси Людмили Ромен

1. Суми 2024
Людмила Ромен
Сумська публічна бібліотека
Відділ довідково-інформаційної роботи

2. Дмитро Білоус

3. Людмила Валентинівна
Ромен (Шевченко) – поетеса,
композиторка, майстриня, громадська
діячка.
Народилася 28 січня 1959 р.
у м. Ромни Сумської області
в робітничій сім'ї
Надії Миколаївни
та Валентина Григоровича Гудкових.
Батьки Людмили Ромен
Людмила мала музичні задатки від роду по батьковій
лінії. За розповідями рідних бабуся Марія та дідусь
Григорій добре грали на гітарі, співали. Дідусь
Микола (мамин тато) – відомий гармоніст села
Перекопівка. Але всі рано померли, живими Людмила
їх не застала. Добре співали і батьки. Мама була
активною учасницею художньої самодіяльності, а
батько (віртуозно володів гітарою, виконував чудово
арію Карася), замолоду співав та грав у Роменському
робітничо-селянському театрі разом зі Степаном
Шкуратом. Людмилі 3 роки.
Біля хати з бабусею Мотрею

4. Ось така вона, дівчинка
Людмила, школярка з
прекрасного прадавнього міста
Ромен.
«Восьмирічна школа №14 була російською.
Навчалась на відмінно. Фото висіло на дошці
пошани. … Але після 3 класу я категорично
відмовилась ходити до цією школи, і батьки
змушені були мене перевести в українську
загально-середню школу № 11. … Співала у
шкільному хорі, танцювала, добре грала в
шахи, неодноразово виступала на змаганнях
за честь школи серед дівчат, почала писати
вірші. У старших класах була членом
редколегії шкільної газети. … Паралельно
навчалась в музичній школі по класу
фортепіано. Музику дуже любили всі у
родині. І я теж, займалась уже з 6 років»
Людмила Ромен
У школі відвідувала
танцювальний гурток (1975 р.)
Випускниця, 1976 р.
Учениця 3 класу, 1969 р.

5. «Гості – родичі з Києва по папиній лінії,
зліва направо: сестра бабусі Марії
Галина Іванівна,
брат бабусі Яків Іванович Пучко,
моя мама Надія, я,
брат бабусі Іван Іванович Пучко,
мій брат Льоня, папа Валентин
(останній, хлопець, не знаю хто).
Іван Пучко був перекладачем,
переклав майже всього С. Єсєніна.
За життя не встиг стати
членом Спілки письменників»
Людмила Ромен
Ро-мен-н! О краю скіфів!
Вдосталь ворогів мав, друзів.
В курганах спить історія.
Чекають днів шаблі…
Люблю тебе!
Твій голос, подих, подив – серця муза,
І ромен-квітка сонячна – код рідної землі!
Людмила Ромен
Поетеса так любить свою рідну землю, що навіть псевдонімом
вирішила взяти собі назву рідного міста Ромен
Біля батьківської
хати в м. Ромни
з мамою, татом
та родичами
(1962р.)
Дід Григорій,
бабуся Марія
з сином Віктором
(1916-1918?)

6. МАЛА БАТЬКІВЩИНА
Мала батьківщино –
мій берег Малого Ромену,
Тонесенький голос ріки
ноженятам співа,
Кульбабок гарячі голівки
колише трава.
Мала батьківщино –
о квітко духмяна ромену!
Садок біля хати розлив
прохолоду зелену,
Ще батько гука мене
яблука в кошик зривать…
Мала батьківщино –
мій берег Малого Ромену,
Тонесенький голос ріки
ноженятам співа.
Людмила Ромен
«Я народилася й виросла в місті Ромен.
Так, саме Ромен, а не Ромни, як стали
називати його з шістдесятих… Це – моя
Мала Батьківщина, яка дає й наснагу, й
натхнення»
Людмила Ромен
«Радий, що Ви своє тепле, поетичне слово подарували
нашому рідному місту та ще й стали носити його ім’я».
Олекса Ющенко

7. Людмила Ромен завжди душею зі своєю малою Батьківщиною
Покладання квітів до пам’ятника Т. Г. Шевченка у м. Ромни,
після вручення нагород переможцям першого літературного конкурсу
«Собори душ» ім. Й. Дудки, у День Соборності 22 січня 2018 року.

8. «Мріяла про консерваторію, хотіла стати
концертуючою піаністкою. Не склалось,
професійна хвороба музикантів обірвала
мою мрію і взагалі навчання на
фортепіанному відділенні»
Людмила Ромен
РОЖЕВА МРІЯ
Я гадала життя прожити
тільки з усмішкою,
народивши безліч усмішеняток,
цих сонячних зайчиків;
а довелося жити – з хворобою,
потопивши усмішку,
мов сліпе кошеня
у річці Болю,
розтягнувши півмісяць вуст
квадратом Малевича,
де в перекошеній рамці
задерев’яніла
моя рожева мрія…
Людмила Ромен
Людмила, студентка
музичного училища (1976 р.)
Коли Людмила закінчила загальноосвітню та
музичну школи, дівчині пророкували майбутнє
піаністки. Навчалася в Новополоцькому
музичному училищі (Білорусія). Однак через
професійну хворобу рук навчання обірвалося як
і її велика мрія про консерваторію. Здобула фах
бухгалтера (любила математику, цікавилась неї
поза шкільною програмою). Вийшла заміж.
Народила первістка. Повернулася в Україну.

9. Людмила прагнула продовжити навчання в сфері музичної
освіти, але не пройшла за конкурсом у Сумський педагогічний
інститут. Тож вступила до Сумського культосвітнього училища
на диригентсько-хорове відділення, зарахували зразу на третій
курс, яке закінчила в 1983 р.
1983 р.
1982 р.
Відпочинок у лісі
на Басах (1983 р.)

10. Людмила у Роменському палаці піонерів, із колегами (1981 р.)
Людмила Ромен працювала концертмейстером у Роменському палаці
піонерів, з IV курса – викладачем по класу фортепіано в музичній
студії при БК Червонопрапорного рафінадного заводу, у Низівській
музичній школі.

11. Долучившись до хорового мистецтва, почала писати фортепіанні, хорові та
пісенні твори.
В її доробку 30 фортепіанних творів, 16 партитур для хору, більше 100
пісень на власні слова та твори українських поетів О. Олеся, О. Ольжича, О.
Теліги, М. Вороного, В. Симоненка, Н. Степули, А. Гризуна, Б. Коваленко, О.
Гончаренка, О. Вертіля, Т. Герасименко та ін.
Як композитор і виконавець власних пісень Людмила Ромен брала участь
у багатьох фестивалях та конкурсах.

12. «Перші вірші друкувалися в районній газеті «Комуністичним шляхом» із 1972
р., коли вона була ще школяркою. Запрошували відвідувати літературну
студію. Але батьки не дозволили за браком часу (бо дві школи, мала слабке
здоров’я) і, взагалі, вважалося читання книжок пустим ділом (заборонялося, і у
хаті не було жодної книги!). Або уроки і завдання шкільної програми, або
робота, допомога по господарству. Мали великий сад. Тяжко працювали. У
першу чергу все на ринок. Із того жили і платили за моє навчання та братове в
музичній школі. Вночі, без світла, (бо ж забороняли писати) діставала
чорновик з-під подушки, прикладала палець і намагалась рядки, які
приходили, записувати проти пальця, а у школі на перервах переписувала.
Все подальше життя навчалася віршуванню самотужки» — згадує ПОЕТЕСА.
Яку б професію не обирала Людмила, про поезію не забувала ніколи
О Господи! Ти замість сну
Обдарував мене могутнім
словом!
Я з вдячністю його кладу
У білу скриню зошити
шкільного.
І ось ця мить – прозріння
на роки:
То хто ж тоді?!
То хто ж тоді поет?..
Людмила Ромен

13. Поетичну майстерність набувала в
обласному літературному об’єднанні
«Зажинок», навчаючись в училищі.
Систематично почала друкуватися з
1985 р. на сторінках обласних та
всеукраїнських виданнь.
До своїх віршів пише музику і є
виконавицею власних пісень.
Живу отак – на вітрянІм вогні,
Щодня і душу й серце обпікаю,
І болю я того не відчуваю, –
Живу отак – на вітряні́м вогні.
Любов свою нікуди не ховаю,
Хай світить всім, а не лише мені.
Живу отак – на вітряні́м вогні,
Щодня і душу й серце обпікаю.
Людмила Ромен
Перша збірка
поетеси
«На вітрянім вогні»
вийшла у
сумському
видавництві
«Слобожанщина»
у 1994 р.

14. «Не день, не ніч, Тарасе...
Богом даний.
Сидиш в задумі…
Нас вартуєш ти віки.
Спивають ревність дум
твоїх каштани…
Важке чоло –
бо думоньки важкі…»
Людмила Ромен
Біля пам’ятника Т. Г. Шевченку
в м. Ромни (2003 р.)
Слова Великого Тараса є значущими і
визначальними в житті Людмили Ромен. Вплив
філософії та творчості
Т. Г. Шевченка важко переоцінити в її творчій
долі
Шкільний музей «Кобзаря». ССШ №7.

15. «Глобальним донором Віри ліричної героїні стає Слово Т. Шевченка:
«Згадайте застереження Тараса: «Одурить Візантійський Саваоф…», «Козачі
голови дурні За віру у Христа конали», «Дажбожичам Ти наробив, Христе,
лиха».
Тарасе, Тарасе! Ці думи гіркі…
Не маєш Ти спокою й досі…
І досі
Ми мови не знаєм, лише язики…
Воно (Слово Шевченка) допомагає Людмилі Ромен провести свою сучасну
жінку через межу «на той бік…» раціонально часу, релігійних симулякрів.»
Юрій П’ятаченко, старший викладач СОІППО
За вагомий особистий внесок у справу українського
національного відродження, розбудови та зміцнення
української держави Людмила Ромен нагороджена
медаллю «Будівничий України»
ВУТ «Просвіта» ім.Тараса Шевченка. (2009).

16. 20 травня 2016 у Сумах до 155-річниці Т. Г. Шевченка відбулося
Всеукраїнське Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій…»
Людмила Ромен серед учасників свята
Саме в цей день головою НСПУ
Михайлом Сидоржевським
за дорученням
ВУТ «Просвіта» Людмилі Ромен
у стінах рідного училища
культури та мистецтв
ім. Д. Бортнянського було вручено
диплом Премії ім. А. Погрібного

17. «Творчі перемоги видимі в дзеркалі збірки там, де авторка осмислює навіть
власне пережите. Ось «Три Літа»… Тут емоції явно вийшли з душі ліричної
героїні і перекочували до сердець її читача. Назва і внутрішній драматизм
цього вірша мимоволі навіває спомин про незрівнянні «Три літа» Тараса
Шевченка, які стали етапом в ідейному і тематичному переконструюванні
поетики національного генія. Що ж, можливо, фіксуємо в поетеси і видимий
вплив класика, але й вона тут подає власний неординарний твір, явно
вистражданий».
Анатолій Гризун
Три Літа тричі в пісню перелиті,
Душа – грайлива –
словом світиться до дна,
Настояна трисонячно, тобі, хмільна
Три Літа…
Тричі у росі розлита
Дзвеню тобі:
Любить!
Любить!
Любити!
Являлась тричі
рай-любисточком у снах.
Три Літа… тричі нарізно прожиті,
Душа –
в любові,
прикипіла до вікна…
Людмила Ромен

18. Поезія Людмили Ромен зазнала
суттєвого впливу творчості нашого
видатного земляка
Олександра Олеся.
Не випадково ціла збірка її творів
«Скрипка Сонця» створена з великою
повагою і посвятою цьому великому
Сонцепоклоннику, його рідному
Білопіллю, місцям, де промайнули його
щасливі дитячі літа.
Особливий композиторський
доробок Людмили Ромен —
25 пісень та 5 партитур
на слова О. Олеся.
З душі своєї викую смичок, —
Чи гідна буду я Твоєї скрипки?
Вагання геть! у серці — солоспів!
Душа наповнилась промінням Світла
Людмила Ромен

19. СОНЦЕ П’Ю!
Знову жити, світ любити,
Сонце пити з уст твоїх…
О. Олесь
Забуяло серце златоцвітом:
Жити, жити, жити!
Жи-и-ить!
Досить мук, страждань…
і тихо з вітром
Обійматись і тужить.
Хочу жить!
Літепло пахке, в’юнке, зелене,
В трави впасти – і любить!
Любить!
Усміх неба пролунивсь крізь мене, –
В очі, душу хлюпнула блакить.
Знов любить!
Радістю зайнялись видноколи, –
З уст світанку любо сонце п’ю.
Задзвеніло щастя.
Ласка долі.
Натщесерце знов люблю!
Л ю б л ю!
Сонце п’ю!
Людмила Ромен

20. «Гра поетичних образів і слів, де зовсім нема легковажності, а є медитація і сум.
Та переважають у книжці мажорні тони, адже Л. Ромен, як і її патрон О.Олесь,
залюблєна в Сонце, у Сонцепоклонний предків путь, адже книжка має й назву
таку мажорну "Скрипка Сонця"! Заслугою поетеси треба вважати її власне
першовідкриття О.Олеся яко Сонцепоклонника. Ми здебільшого знаємо його яко
співця мінорних мотивів, а отже, скільки сонцелюбних цитат наводить авторка!
Хочеться знов і знов перечитати й Олеся після такої йому самопосвяти, їхнє
поклоніння Сонцю звучить в унісон».
Пилип Кислиця
Ми перейшли важкі сніги.
Морози люті.
Вітри гострили крила
нам і тінь кремсать,
Та сонце, Сонце! –
Вихлюпнуло нас у сад –
Ми деревАми проростем.
Ми маєм бути!
Людмила Ромен

21. Лавреати премії ім. О.Олеся 2009 року.
Український фонд культури.
Михайло Шевченко вручає диплом і нагрудний
значок. Київ, 29.03.10
На Олесевому святі в Білопіллі
Мить нагородження поетеси
літературною премією
ім. Олександра Олеся

22. Як істинну дочку українського народу, Людмилу Ромен хвилює
тема рідної мови.
Поетеса – частий гість
у навчальних закладах міста
На святі до Дня української мови та
писемності у ССШ №25
ССШ №29, 2023 р
Слово – сакральний Світ!
Совісне Слово –
Стужавіла сила справедливого Світу,
Сказане синергетикою світла серця –
Совісне, святе, світлодайне!
Слово – сповідальний сховок Світові,
суд совісті…
Людмила Ромен

23. Голова СО ВЖТ ім. О. Теліги -
делегатка XVII ВЗУН. Київ, 2010 р.
Привітання голови СО ВЖТ
ім. О. Теліги учасників конкурсу з
української мови ім. П. Яцика, ССШ
№9, 2009.
Делегати X-ого Великого Збору
Українських Націоналістів
Л. Шевченко (Ромен), М.
Сидоржевський, О. Фіщук (Пуща-
Озерна, травень 2000 р.).

24. Своїми вболіваннями за долю української мови поезія авторки перегукується
з поезією Миколи Данька, нашого земляка, непересічного поета, одного з лідерів
українського руху опору в Сумах у 70-80-х роках минулого століття, дисидента.
В її віршах так само голосно і гнівно звучить тема захисту української мови від
інших мовних втручань.
О як болиш мені, Трисвітла Мово!
Лайливий сморід труїть паростки твої.
Кишить над нами птаство двоголове.
О як болиш мені, голосиш, Мово!
Хлюпочеш в безмір Світу так Дніпрово.
Беруть на глузи яничароньки свої.
О як болиш мені, Пречисто Мово!
Лайливий сморід труїть паростки твої.
Людмила Ромен

25. Поезія Людмили Ромен вражає своєю ліричністю, мудрістю, емоційною
зворушливістю, щирим одкровенням душі. У ній поєднується філософія
давньоукраїнського світобачення світу і людського щастя, кохання та вірності.
Внутрішня боротьба та біль душі переплітається з всеоб’ємним почуттям любові.
«Радію від щастя, коханий,
що ти в мене є, —
Ти мій — найщасливіший сон,
найтепліший мій день,
В краплиночках буднів
святкую твій обрій.
Ген-ген
Волхвую, коханий,
ти — щастя моє.
Заплаче душа,
Серце віхол згадає своє.
В цій тиші гарячій
любов’ю квітує ромен.
Радію від щастя, коханий,
що в серці ти є, —
О мій! — найпримхливіший сон,
найтепліший мій день!»
Людмила Ромен

26. «Острівець наш любові —
ромашкове поле.
Ми заквітли з тобою!
Ми — щастя причали.
Промінь сонця —
солодкий пилочок гречаний,
Нас приємно лоскоче.
Ромашкове поле —
Білі крильця пелюсток
злітаються в долю.
В моїм серці
медово-жагуча свіча є.
Квітне зілля ромену. —
Шпилівка. Любов’ю
Ми напоюєм тишу.
Нас Літо вінчає!»
Людмила Ромен
Поетичній творчості Людмили Ромен
притаманна багата палітра емоцій,
слова у віршах природні і прості, мова
вражає розмаїтістю поетичних засобів.

27. Мальви
Бермуди доль…
Закоханих трикутник…
А мальви сонце п’ють,
із рук моїх тепло.
До Вирію не хоче
скривджене крило.
Я – мальвенятко! –
Літечка супутник.
Душа Господнім словом
рве останні пута!
Життя – стрімкий потік.
Наляжу на весло.
Бермуди….
Тиша намертво припнута…
А мальви – сонце п’ють! –
бо вірять! у тепло.
Людмила Ромен

28. Сьогодні, коли ми звертаємось до
витоків нашої духовності, коли
відроджуються давні традиції,
важливо зрозуміти вірування, які
наклали відбиток на свідомість, побут
і світосприйняття українців. Саме до
цього Світу вводить нас поезія
Людмили Ромен.
«Хтозна з яких глибин іде її Слово. Ні, воно не йде, воно могутньо,
стосило і столико виривається і нуртує Перуном, Сварогом, Ярилом,
Дажбогом, Живою Водою. Володарка цього Слова — волхвиня, бо
справді знає мову давньоукраїнських богів. Звідки їй це? Не інакше,
як з обраних. Поезії Людмили Ромен так густо «населені» Богами, яким
наші предки поклонялись ще у період свого дитинства, що відчуваєш:
язичництво для авторки — природне і повнокровне, своїше, ніж інші
релігії сучасного світу».
Лілія Овдійчук, кандидат педагогічних наук, доцент,
м. Рівне

29. Людмила Ромен в своїх творах відкриває
перед читачем нетрадиційне бачення
язичницької духовності, допомагає йому
глибше збагнути гармонію прадавніх
взаємин людини зі світом. Особливо
яскраво ці мотиви звучать в її книгах
«Білий Лебідь — лебідь Чорний», «Грім»,
«Злюби».
Засяяв День – Сонцеіменний і Величний,
Перуна Час озвався в горлі у трави.
Прадавні вогнища
вже кличуть нас на Віче,
І Слово Прави нам речуть живі Волхви!
Людмила Ромен
У багатьох творах фольклорний мотив
превалюючий. Більшість її поезій
написані так, що їх важко класифікувати
за жанрами. Проте авторка сама вказує
жанр окремих поезій, зокрема, це вірші-
замовлення, молитви, медитації. Природа
— це рідня ліричній героїні. Душа її геть
чисто язичницька, неспокійна, чарівлива.
Стою на схід Сонця –
велика Божниця,
я личко умию
у чистій Росиці.
Ой стану пред Дубом,
Перуна покличу,
вже Небо палає,
а Слово – аж тричі!..
Людмила Ромен

30. Кредо ліричної героїні Людмили Ромен:
«Живу, як і жила, —
на вітрянІм вогні,
…лікуюсь Божим словом,
сонцем зігріваюсь»
«Скидаю шкіру безнадії.
Голим нервом крикну в таїну!»
«Коли читаєш збірку Людмили Ромен, сповнюєшся предковічним духом
гармонії людини і природи. А ще —відчуваєш смак живої води, тієї, що у
народних казках воскрешає із мертвих»
(Лілія Овдійчук, кандидат педагогічних наук, доцент)
«Я - та,
що не впадала в розпач,
в сни зимові,
І велет-Січень дарував
душі меча.
В мені пала одвічно
Дивосвіт Любові,
На всенький Всесвіт
плаче благості свіча!»

31. Знакова книга поезій Людмили Ромен -
волхвема «Білий лебідь — лебідь Чорний» (2005).
У ній — вірші присвячені язичницькому відображенню
Всесвіту, дохристиянському світогляду, який сповідує
поетеса.
За цю збірку Людмила була прийнята дійсним членом в
Міжнародну загальнонаукову організацію «Українська
академія оригінальних ідей».
Симарглу вогонь розкладу і Купайлу
у ніч Диволюбощів.
Ніч ця – свята!
З багаття душі вже у Світі світає,
збира промінь Сонця молитви нектар.
З дощів насукаю волокна вологі
і сяєво зір променисте додам,
сріблястими росами витчу дорогу
до Храму величного Рідним Богам!
Людмила Ромен

32. «І справді реальним виміром у цьому волхвемному рече́нні стає
тільки мова. З-під нового шару слів то тут, то там проступає первісний
текст (знак, код) віщих казань жриць у храмі Природи.
Знаковим для «Білого лебедя – лебедя Чорного» Людмили Ромен є
образ – модель лабіринту. У ньому сховано дорогу Людини до своєї
Рідної Родової Віри, до глибин божественного Всесвіту.
Юрій П’ятаченко, старший викладач СОІППО
Із Нави через Прав
усе прямує СВІТЛОКОЛОМ,
вібрує кожен рух:
трави,
листка,
дощу і Слова.
Шукає всяк свій шлях
і суть, - не кожен їх знаходить,
я ВІРОЮ живу –
в мені вже
зріє Сонце Роду!!!»
Людмила Ромен

33. «Неповторний Людмилин стиль
упізнаєш із перших-ліпших двох строф
її поезій. Це знаменно. У них
дивовижний сплав її інтелекту, серця і
душі, відзначений самобутністю,
відшліфованістю та багатством і
влучністю лексики. Навіть її неологізми
питомі для українців, бо вона черпає їх
із самого денця мови, творчо сягає
праоснов культури»
Олександр Вертіль
Найкраще про поета може сказати поет.
Олександр Вертіль, відомий письменник,
колишній голова Сумської обласної
організації НСПУ так висловився про свою
колегу:

34. Новаторство Людмили Ромен у тому, що авторка
пропонує нам абсолютно нову, оригінальну й цікаву
поетичну форму, яка розширює горизонти й
можливості української літератури й українського
поетичного слова. На неї ще не вироблено
понятійного апарату.
Коло ронделів Людмили Ромен має назву
«З пракореня калини».
І ця назва відбиває зміст поетичного циклу
якнайповніше. Авторка присвячує свої ронделі
рідному місту й зізнається в щирій любові до рідного
краю, отчої землі та до Світу. Для поетеси Україна –
це земля, де «вісь – пракоренем калини». Цю землю
Бог дав як Рай, тут «душа, як магма, на гаряче слово
закипа». На цій землі, із цієї землі народжується
лірична героїня:
У тій землі, де вісь пракоренем калини,
Зі жмені глини й сонця серце зліплено мені.
О Великодній вік!
Час воскресіння яроднів!
Заджерелилися до вуст праслів глибини!
Постала з крові й плоті.
Я – тепер л ю д и н а!
Ганна АРСЕНИЧ-БАРАН, член НСПУ.
Із передмови до збірки «Живиця».

35. Особливістю нової книжки Людмили Ромен («Образи, обрАзи, образИ») є її
жертовний смисл, адже авторка присвячує написане її величності Мові,
сповідаючись і водночас зізнаючись у величезній шанобливості та
обов’язку. Рідна мова для поетки не просто «має значення», вона - сутність
її світу!
…писання тавтограм, коли (кожен!) рядок, а чи (кожне!) окреме слово
починається з однієї й тієї ж літери. Це під силу далеко не кожному. Адже
за штучною формою, маєш пильнувати живу душу... І тут, як на мене,
Людмилі Ромен вдається втримати на шальках оці два протиріччя.
Микола Гриценко, відповідальний секретар
Національної спілки письменників України
Поговоримо, поки погляд...
Полюбуємось, поки присмерк...
Поніжимось, поки плече поруч...
Поцілуємось, поки подив.
Помовчимо, поки плетиво
почуттів!
Притулився поріг, потішився.
Потаємне принишкло...
Поплачемо потім.
Порізно.

36.  Людмила Ромен — одна з засновників та
організаторів краєзнавчо-літературно-
мистецького товариства «Спадщина», ОУН,
жіночого товариства ім. О. Теліги.
 Козацький ансамбль, яким вона керувала,
першим в області розпочав популяризувати
тоді ще заборонені і маловідомі українські
патріотичні пісні.
 Була у складі делегації на святкуванні 500-
річчя Запорізької січі, учасницею Живого
ланцюга 21 січня 1990 р.
Ми в РУХ ішли,
в цю течію нестримну,
Нас прибувало,
множилось щодень!
Ми підіймали «Червону калину»,
Тризуб святий тулили до грудей
Людмила Ромен

37. Серед делегатів урочистостей
до 20-річчя РУХу, Київ, 12.09.09

38. Л. Ромен та композитор І. Веснич активні
учасники Помаранчевої революції в Сумах 2004
Ця пісня була написана ще за місяць
до початку виборів. Більше 50 дисків
із записом її було подаровано через
штаб «Нашої України» ще до початку
першого туру.
Скажи, Україно, - «Так!»
сл. Людмили Ромен
муз. Івана Веснича
Нам вибір нав’язують «Я» й тільки «Я»,
Та знаємо, в кожного думка – своя.
Вся мудрість до волі нам сяє в гербі, -
ТОБІ, обирати, ТОБІ!
Вже досить нам землю
міняти за гріш.
Вколисує влада. Вкраїно, - не спи ж!
Себе не продай за щербатий мідяк.
Скажи, УКРАЇНО, - «ТАК!»
Ми йшли й досі йдем
по кровавій стерні.
Скажи цим керманичам з гордістю –
«НІ!»
Вже має Вкраїна свій рідний маяк, -
Наш вибір – скажімо всі «ТАК!»
Звільнися, Народе, з кайданів раба,
Вже світить зорею нам нова доба.
Постань, УКРАЇНО, в єдиний кулак –
За Ющенка - скажемо «ТАК!»
Людмила Ромен

39. Людмила Ромен — людина активної життєвої позиції,
вона є членом
• Національної спілки письменників України,
• Національної спілки майстрів народного мистецтва України,
• Асоціації діячів естрадного мистецтва України,
• правління Сумської організації Національної спілки письменників України,
• правління Сумського обласного товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка,
• Міжнародної загалнонаукової організації Українська академія оригінальних ідей,
• головою ревкомісії Сумської організації Національної спілки майстрів народного мистецтва
України,
• головою обласної організації Всеукраїнського Жіночого товариства ім. Олени Теліги,
• багатолітнім відповідальним секретарем Сумської організації Національної спілки
письменників України (2003-2015 рр.)

40. Іду життям,
мов соняшник по стежці,
Пелюстки щедро роздаю.
Беріть!
Надійде час —
віддам свій плід і серце,
І всі Слова, що сіються згори.
Людмила Ромен
• В 2004 р. ім’я Людмили Ромен увійшло до
енциклопедичного довідника «Сумщина в
іменах».
• Вона є дипломантом:
 першої премії в обласному конкурсі,
присвяченому 60-річчю утворення Сумської
області за поетичний текст твору
«Величальна Сумщині»,
 першої премії за кращий поетичний твір у
міському відкритому конкурсі «Рідне місто
моє», присвяченому 350-літтю міста та
 третьої премії у цьому ж конкурсі за пісню
«Квітнуть сумські каштани» на власні
слова і музику.
• Нагороджена Почесними Грамотами
Міністерства культури і мистецтв України,
Президією Українського фонду культури.
• Лауреат літературних премій
ім. Марусі Бек (2003), ім. Олександра Олеся
(2009) та Анатолія Погрібного (2015).

41. Людмила Ромен є співупорядником 10
випусків альманаху літераторів Сумщини
«Слобожанщина»,
що публікує творчість наших земляків і
розрахований на всіх, хто цікавиться
літературою слобожанського краю.
Сумська центральна бібліотека
ім. Т. Г. Шевченка має всі випуски
альманаху

42. Людмила Ромен завжди опікується творчою
молоддю.
Так на протязі 15 років вона є головою журі
літературно-мистецького конкурсу
«Диво калинове»
ім. Дмитра Білоуса,
що формує у молодої генерації високі духовні
та естетичні ідеали, виховує любов до України,
пошани рідного слова, популяризує літературну
та музично-пісенну творчість. Члени журі конкурсу за роботою, 2018 р.

43. Художниця С. Качуровська зі своїми вихованцями,
роботи яких прикрасили обкладинку 6 випуску збірки
«Диво калинове»
Переможці міського конкурсу
«Диво-калинове»
Переможці Всеукраїнського конкурсу
«Диво-калинове» 18.11.2008 Київ
Голова СОО ВУТ «Просвіта, Шевченко О.,
директор художньої школи Кузьменко О.
та Ромен Л. з переможцями

44. Людмила Ромен зініціювала започаткування
літературно-мистецького конкурсу
«Собори душ»
ім. Йосипа Дудки
для дітей та молоді Роменського району, що
має на меті популяризацію літературних
здібностей підростаючого покоління,
виявлення і розвиток юних талантів,
пошани до рідного слова
та утвердження української мови. Людмила Ромен та донька Йосипа Дудки
Надія вітають одну з переможниць
конкурсу (2018 р.)

45. Дуже багато подій пов’язано в житті Людмили Валентинівни Шевченко
(Ромен) з Сумами. Кохання, родина, діти, друзі, громадська діяльність,
творчість…
5 річниця Незалежності України (1996 р.)
Після мітингу і покладання квітів до
підніжжя пам’ятника Т. Шевченку.
Людмила Валентинівна, її чоловік Олексій
Шевченко (просвітяни), сини – старший
Володимир, менші – Олексій і Михайлик.
Фотокадр
Ти і я, а між нами
ріднесеньких трійко синочків красивих, –
Ми на писанці Всесвіту
Божого задуму кетяг калини,
Символічно як, знаково!
Біля Шевченка Шевченків родина:
Ти і я, наших троє синів.
Ми такі молоді!
І красиві!
Кожен день я плекала вас всіх,
сподівалась, що будем щасливі
До останнього подиху вкупі.
Пройшла поміж нас зла личина.
Я сама…
Біля мене дорослих три сини –
міцних і красивих.
Залишився лиш кадр,
де всі разом,
де ми – ще Шевченків родина…
Людмила Ромен

46. День поезії, круглий стіл в СМЦБС
20.03.10
Свято до 100-річчя Лесі Українки з
дня смерті, Косівщина 1.09.13.
Серед запрошених і виступаючих
організаторка і ведуча дійства
Людмила Ромен
140-річниця О. Олеся.
Обласний художній музей, 3.12.2018
Звучали пісні Л.Ромен на сл. поета у її
виконанні.

47. Збірка поезій «Місто моєї долі»
побачила світ у видавництві «Мрія»
за підтримки міської ради та була
презентована на творчому вечері до
35-річчя творчості поетеси в Агенції
промоції «Суми» 8 лютого 2018 року.
У книзі авторка оспівує Суми. Вірші,
пісні перемежовуються довідками з
історії міста та коротенькими
життєписами відомих людей.

48. Тюльпани
Мов келихи, дзвоном вітають тюльпани,
Дзвенить кришталево весняне тепло!
І радість в душі від заквітчаних площ.
Мов келихи,
в Сумах розквітли тюльпани.
А сонце плюскоче у хвилях світанку,
Кульбаби – урозтіч – в травневе зело.
Мов келихи вповні, розквітли тюльпани,
Дзвенить кришталево весняне тепло.
Людмила Ромен
35 років життя Людмили Ромен пов’язані з Сумами, що стали для неї
рідними.
Збірка поезії і пісень «Місто моєї долі» присвячена славній історії,
сьогоденню, будням і святам нашого міста. Щира любов, патріотичні
почуття до міста звучать в кожному рядочку.

49. Суми… Вас я здобувала двічі:
Музикою-вихрем йшла «на Ви!»,
Клавіш чорно-білих звуки-свічі
Ставила я Сонцю і траві.
Бахом, Гайдном брала і Шопеном,
Мендельсоном приручала Псло…
Людмила Ромен
Рідне місто щодень розквіта,
Золотаво проміниться пісня.
Три суми́, наче трійця свята,
Три суми́ – оберіг мого міста.
Людмила Ромен

50. Літературний захід відвідав міський голова Сум Олександр Лисенко,
який висловив захоплення творчістю сумчанки та вручив їй Почесну
відзнаку Сумської міської ради
"За майстерність".
«Саме в Сумах побачили світ двоє моїх синів, тут я створила родину,
реалізувалася як поетеса, композитор, громадська діячка. Моя нинішня
книга — це знак щирої вдячності сумській землі, яка надихала, давала
життєві сили й невичерпне натхнення на творчість», — схвильовано
розповідала винуватиця події.

51. Людмила Ромен завжди в колі читачів та прихильників її творчості.
Вона часто влаштовує літературні вечори та творчі зустрічі в будинках
культури, бібліотеках, школах і вузах.

52. Л. Ромен серед народних майстрів
декоративно-ужиткового мистецтва
«Райська пташка»
«Сичі в гаю перекликались»
«Дажбожий сад пісень»
Людмила Ромен – народна майстриня, вона є
членом Національної спілки майстрів
народного мистецтва України.

53. Людмила Ромен є переможцем щорічної
Сумської обласної літературно-краєзнавчо-мистецької премії
в номінації «Художня література»,
якою вона була нагороджена 22 січня 2019 р.
Голова Сумської обласної ради В. Токар вітає Людмилу Ромен

54. Ювілейний вечір поетеси Людмили РОМЕН
з нагоди її 60-річчя відбувся в День рідної мови.
Обласна філармонія, 21.02.2019

55. На вітрянім вогні (1994)
Мовчать дерева роду… (1999)
Яблука з неба (2000)
Білий лебідь — лебідь Чорний (2005)
Вірую (2006)
Грім (2006)
Злюби (2008)
Гаряча тиша Літа (2010)
За синню — СИН!.. (2013)
Скрипка Сонця (2013, 2017)
Місто моєї долі (2017)
Чорнобривці на снігу (2019)
Срібне коло Місяця (2019)
Зимниця (2020)
Межимісяччя (2020)
Живиця (2021)
Образи, обрАзи, образИ (2023)
Творчий доробок Людмили Ромен —
17 поетичних збірок:

56. Розтеклись чорнобривці стрічками,
Мерехтить морозцю фіолет.
Мої Суми – осінній сюжет,
То хореєм в мені, а то – ямбом.
Такі пахощі! Сонце промінням
Аж лоскоче, як в липні – тепло,
І на плечі поклало весло –
Я пливу — допливу неодмінно
До щасливого берега, знаю,
Зацілуй – ще гарячі уста.
Мене Сонце чита, мов з листа.
Суми, Су-у-ум-ми! – Луна – сонцеграєм!
Людмила Ромен
Однак Вас люблю!
Все – ж люблю!
Я – люблю!
Всю ніч зоренію над аркушем білим,
до сонечка в серці громи притулю
І з мідного листя пошию вітрила.
Людмила Ромен

57. У Світі світлом бути над яруги,
Бо все живе з душі Отця яснот,
Сміятись з болю, з відчаю, з натуги,
І Світу чашу піднести своїх чеснот.
Завітне й мудре знати:
«Все з Любові!»
Як воскресіння, вродить твій посів.
Одвічні ми!
Як є одвічно Слово,
Як Сонця й Світу вічні голоси!
Людмила Ромен

58. Якщо Вас зацікавили творчість та життєвий
шлях Людмили Ромен, чекаємо на Вас в наших залах
за адресою:
м. Суми, вул. Нижньовоскресенська, 6
Центральна бібліотека
ім. Т. Г. Шевченка
e-mail:
sumybibshev@gmail.com
Т. 0542 22 63 32
Наші контакти:
Відповільна за випуск: директор Юлія Заговора
Презентацію підготували: Л. Клімачова, Н. Устименко
У презентації використані матеріали з автобіографії Людмили
Ромен та світлини з її особистого архіву.
Про багатогранний талант Людмили Ромен можете ознайомитися
на її власному сайті: https://lyudmila.romen-sula.org